Методологічні засади управління фінансовим потенціалом території

Таким чином, можемо оцінити рівень використання фінансового потенціалу України відносно абсолютного значення:

.

Як бачимо, Україна не використовує і 1% від потенційних можливостей.

На наш погляд, запропонований показник є своєрідним орієнтиром під час розроблення стратегії фінансово-економічного розвитку держави.

Отже, володіння інформацією щодо рейтингів та методологій їх оцінки допомагає не лише визначити місце конкретної країни у світі за певними критерієм, але й може допомогти у визначенні рівня використання фінансового потенціалу країни.

Підсумовуючи результати, відмітимо, що міжнародні рейтинги значно впливають на формування фінансового потенціалу території, оскільки вони формують імідж країни в очах потенційних інвесторів. Неврахування результатів рейтингів може призвести до фінансової ізоляції країни, оскільки закордонні інвестори можуть ігнорувати фінансовий ринок країни, чий імідж здається їм надто ризиковим.

На жаль, сьогодні Україна має дуже неприглядний вигляд із позиції різних міжнародних рейтингів. Відповідно в очах іноземних інвесторів Україна є надто ризикованою країною. Це призводить до того, що країна не здатна реалізувати таку важливу складову фінансового потенціалу, як фінансові ресурси, залучені на міжнародних ринках. В умовах фінансової глобалізації ця складова фінансового потенціалу взагалі могла б бути однією з основних.

У той самий час інформація щодо методології тих чи інших рейтингів, як правило, є публічною, тому влада країни має можливість безпосередньо впливати на результати рейтингу шляхом проведення відповідних найбільш критичних реформ. Тому ми вважаємо за необхідне при розробленні та реалізації державної фінансової політики, при здійсненні заходів з управління фінансовим потенціалом території обов'язково враховувати результати міжнародних рейтингів, аналізувати їх стан та динаміку з метою постійного покращання іміджу в очах іноземних інвесторів.

Рейтинги та різного роду рейтингові оцінки надають необхідну базу для адекватної оцінки рівня використання фінансового потенціалу конкретної країни. При чому як порівняння можуть виступати як подібні за рівнем соціально-економічного розвитку країни (з метою оцінки рівня поточного використання фінансового потенціалу), так і країни, що є світовими лідерами в соціально-економічному розвитку (вони мають бути орієнтирами, тобто при розробленні довгострокових стратегій розвитку економіки та управління фінансовим потенціалом).

5.2 Методологічне забезпечення участі рейтингових агентств у формуванні та управлінні фінансовим потенціалом території

У розвинених країнах світу функцію зниження інформаційної асиметрії виконують рейтингові агентства, що присвоюють рейтинги кредитоспроможності як емітентам, так і їх цінним паперам. Саме на базі рейтингів інвестори приймають рішення щодо купівлі/продажу тих чи інших цінних паперів. Роль рейтингових агентств значно зросла під час виникнення світової фінансової кризи, оскільки зниження рейтингів виявилось додатковим джерелом панічних настроїв та підсилювало кризові процеси.

Дії рейтингових агентств значною мірою впливають на фінансовий потенціал території. Зниження рейтингу, наприклад, призводить не лише до підвищення вартості ресурсів (оскільки дохідність облігацій має в цьому випадку зрости, щоб зацікавити інвесторів), але і зниження обсягів залучених ресурсів внаслідок падіння попиту на емітовані цінні папери у зв'язку з підвищенням рівня їх ризику в очах інвесторів.

Перш ніж детально аналізувати роль рейтингових агентств у формуванні та управлінні фінансовим потенціалом території, визначимо їх сутність, особливості методології та провідних гравців ринку рейтингових послуг у світі та Україні.

Рейтингові агентства відіграють важливу роль в інвестиційному процесі та можуть забезпечити як успіх, так і провал компанії на ринку облігацій шляхом присвоєння того чи іншого кредитного рейтингу.

Кредитний рейтинг - це міра, яка відображає кредитоспроможність приватної особи, підприємства, регіону чи країни, а також надійність цінних паперів. Такі рейтинги розраховуються на основі минулого і поточного фінансового стану об'єктів рейтингування, а також на основі оцінок їх власності та взятих боргів [52].

Кредитний рейтинг являє собою незалежну суб'єктивну якісну оцінку, якою інвестори керуються при визначенні ступеня довіри кредитору і допомагає приймати рішення про здійснення інвестицій [53].

Кредитні рейтинги - це думка рейтингового агентства про кредитоспроможність об'єкта рейтингування загалом та/чи відносно його окремого боргового зобов'язання чи іншого фінансового інструменту, що виражена у вигляді оцінки за шкалою кредитних рейтингів [54].

Основною функцією рейтингових агентств є надання об'єктивної і неупередженої інформації про об'єкт рейтингування (це може бути країна в цілому чи окрема компанія або навіть конкретна емісія цінних паперів).

Популярність рейтингових агентств обумовлена цілим рядом переваг як для емітентів цінних паперів, так і для інвесторів (табл. 5.7).



Таблиця 5.7

Переваги від діяльності рейтингових агентств

для інвесторів та емітентів цінних паперів [52, 55-60]

Перевага	Характеристика
Рейтинг як джерело інформації	Рейтинг є джерелом інформації, складеним незалежними професіоналами, що обумовлює його високу якість
Рейтинг як орієнтир для інвесторів	Рейтинг є орієнтиром, при формуванні інвестиційного портфелю інвестиційні фонди використовують рейтинги міжнародних та національних рейтингових агентств, як наслідок, обсяг інвестицій напряму залежить від рейтингу емітента
Рейтинг як необхідна складова процесу залучення фінансових ресурсів	Спираючись на дані щодо рейтингу потенційного позичальника, банки та інші кредитні установи приймають рішення з доцільності його кредитування
Рейтинг як каталізатор ліквідності	Наявність рейтингу збільшує ліквідність конкретних фінансових інструментів, підвищує імідж та формує позитивну репутацію емітентів
Рейтинг як інструмент зниження вартості залучень	Зменшується вартість залучень, оскільки за відсутності рейтингів необхідно буде включати в їх вартість премію за ризик
Рейтинг як інструмент оцінки ризиків	Рейтингові агентства ведуть статистику своїх рейтингів та дефолтів за об'єктами рейтингування. На базі чого вони розраховують ймовірність дефолту за певним об'єктом рейтингування, залежно від його рейтингу
Рейтинг як засіб економії витрат	Компаніям непотрібно утримувати штат аналітиків, які б оцінювали фінансові ризики
Рейтинг як інструмент піару	Рейтинги є ефективними інформаційними та рекламними інструментами, через їх публікацію об'єкт рейтингування може заявити про себе світові
Рейтинг як іміджева складова	Наявність рейтингу свідчить про відкритість та прозорість об'єкта рейтингування
Рейтинг як засіб оцінки	В процесі присвоєння рейтингу детально аналізується об'єкт рейтингування, що дозволяє виявити його слабкі місця

Існує два види рейтингових оцінок: національні та міжнародні. Розрахунок і присвоєння міжнародного рейтингу коштує досить дорого - до 150 тис. $ і впливає в основному на здатність залучати іноземні ресурси на вигідних умовах і міжнародний престиж. Національний рейтинг, як правило, коштує до 10 тис. $ і присвоюється більш широким колом рейтингових агентств. Національні рейтинги мають враховувати усі внутрішні фактори, характерні для країни, і більш точно оцінювати ситуацію в компанії [52].

Світовий ринок рейтингових послуг, незважаючи на значну кількість гравців, по суті, є олігополією з трьома основними учасниками - Moody's, Standard and Poor's та Fitch, які займають за різними оцінками від 80% до 90% ринку, присвоюючи рейтинги борговим зобов'язанням на суму близько 100 трлн. дол. [61].

Загальна характеристика провідних рейтингових компаній світу та особливості їх методології наведені в табл. 5.8.

Як бачимо, спектр дій провідних міжнародних рейтингових агентств максимально широкий як з позиції рівня об'єктів рейтингування (держава, господарські об'єкти), так і безпосередньо самих об'єктів - рейтинг може присвоюватись не лише урядам країни, органам регіональної чи місцевої влади, суб'єктам господарювання, але й цінним паперам, що ними емітовані.

Рейтингові агентства працюють у різних секторах господарської діяльності, починаючи від сектору матеріального виробництва, закінчуючи фінансовими організаціями - банками, страховими компаніями тощо. Основним інструментом їх роботи є кредитний рейтинг. При чому рейтинг може бути як міжнародним, так і національним.

У цілому методологія агентств дуже подібна і полягає у комплексному фінансово-економічному аналізі об'єкта рейтингування з оцінкою цілого ряду додаткових факторів, що можуть здійснювати вплив на кредитоспроможність емітента. Що стосується визначення суверенного рейтингу, то, як правило, для його визначення використовують три групи показників:

- динаміку та рівень економічного зростання;

- інфляцію, збалансованість державних фінансів і поточного рахунку платіжного балансу;

– стан і рівень розвитку банківського сектору.

Таблиця 5.8

Загальна характеристика провідних міжнародних рейтингових агентств [62-66]

Рейтингове агентство	Характеристика агентства	Ключові критерії під час виставляння рейтингу
Moody's	Міжнародне рейтингове агентство Moodys привласнює рейтинги і публікує висновки про кредитоспроможність емітентів і кредитну якість випущених ними цінних паперів. Moody's присвоює рейтинги борговим зобов'язанням банків, корпорацій, страхових компаній, фондів довірчого управління, регіональних та місцевих адміністрацій, держав, міжнародних організацій. Компанія проводить аналіз за ринками капіталу понад 110 держав. Moodys також присвоює в деяких юрисдикціях рейтинги за національною шкалою (National Scale Ratings), які не можуть бути використані для зіставлення з рейтингами, присвоєними в інших країнах	1. Доля ринку та положення серед конкурентів. 2. Структура витрат та капіталоінтенсивність. 3. Фінансова гнучкість. 4. Якість менеджменту. 5. Стратегічне управління
Standard and Poor's	Провідне світове рейтингове агентство. Кредитні рейтинги можуть присвоюватись емітенту (уряду країни, регіональним і місцевим органам влади, корпораціям, фінансовим інститутам, страховим компаніям, фондам тощо) або окремому борговому зобов'язанню. У країнах СНД Standard & Poor's присвоює рейтинги за міжнародною шкалою (за зобов'язаннями в національній та іноземній валюті) і за національними шкалами, створеними спеціально для кожної конкретної країни (у даний час для Росії і Казахстану)	1. Діловий ризик. 2. Ризик країни. 3. Виробничі фактори. 4. Конкурентна позиція. 5. Прибутковість. 6. Фінансовий ризик. 7. Керівництво. 8. Фінансова політика (достатність грошових потоків, структура капіталу, ліквідність тощо)
Fitch	Fitch Ratings - міжнародне рейтингове агентство, спрямоване на надання світовим кредитним ринкам незалежних та орієнтованих на перспективу оцінок кредитоспроможності, аналітичних даних. Співробітники працюють в 50 офісах по всьому світу і проводять аналіз за ринками капіталу понад 150 держав. Fitch більше 15 років і присвоює міжнародні та національні кредитні рейтинги банкам, небанківським фінансовим організаціям, страховим компаніям, емітентам корпоративного сектору, регіональним і місцевим органам влади, урядам. Fitch також рейтингує випуски боргових інструментів з фіксованим доходом і угоди структурного фінансування	1. Ситуація у галузі та операційне середовище. 2. Стратегія менеджменту і корпоративне управління. 3. Структура власності, підтримка та інші значущі фактори. 4. Ризики країни. 5. Характеристики компанії (фінансові показники, рух і потоки грошових коштів, прибуток, структура капіталу, фінансова гнучкість, бухгалтерська звітність)

Варто відмітити, що при визначенні рейтингу, як правило, рейтингові агентства ігнорують біржову інформацію, аргументуючи це спекулятивним характером сучасних бірж [67].

Проаналізуємо процедуру присвоєння кредитного рейтингу рейтинговим агентством Moody's.

Процес рейтингування Moody's можна умовно поділити на 6 етапів:

1. Аналіз.

2. Попередня зустріч.

3. Зустріч із керівництвом.

4. Прийняття рейтингового рішення.

5. Повідомлення рейтингу.

6. Моніторинг рейтингу.

Розглянемо більш детально кожний із етапів.

На етапі аналізу агентством досліджується внутрішнє середовище країни, в юрисдикції якої діє емітент. Аналітиків перш за все цікавлять економічне, політичне та культурне середовище.

З позиції аналізу економічного середовища агентство цікавлять загальна макроекономічна ситуація, інвестиційні можливості країни, стан її ліквідності та боргового навантаження.

Досліджуючи політичне середовище, звертають увагу на рівень та якість реформ, що провадяться в країні, рівень розвитку законодавства, а також відносини з іншими країнами. Що стосується культурного середовища, то факторами, що найбільше цікавлять аналітиків, є національні особливості ведення бізнесу та менталітет населення.

Виходячи з отриманої інформації, спеціалісти агентства намагаються визначити здатність емітента реагувати на зміни в економічному та політичному середовищі країни. Для цього аналізуються такі фактори, як доля компанії на ринку та її конкурентоспроможність, якість менеджменту та стратегічного управління компанії, фінансова гнучкість та структура витрат.

У той самий час, як відмічають в агентстві, не існує чітко закріпленого стандартного набору показників та коефіцієнтів, що є обов'язковими для аналізу. Натомість агентство активно консультується з керівництвом компанії щодо доцільності використання того чи іншого показника та необхідності тих чи інших розрахунків.

Після проведення аналізу відбувається попередня зустріч, під час якої менеджмент компанії інформують щодо особливостей процедури рейтингування та інформаційних потреб агентства.

У випадку принципової згоди щодо подальшого співробітництва, відбувається робоча зустріч з керівництвом компанії. Під час цієї зустрічі обговорюється широке коло питань, починаючи від історії та загальних відомостей про компанію, закінчуючи особливостями фінансового планування та інвестиційної політики.

За результатами цієї зустрічі, на базі інформації, отриманої на попередніх етапах, після ретельного аналізу приймається рейтингове рішення. Як правило, цей етап триває 3-4 тижні. Рішення приймається рейтинговим комітетом у Нью-Йорку з обов'язковою участю представників іноземних офісів Moody's.

Одразу після прийняття рішення агентство повідомляє керівництво компанії про рівень рейтингу і дає його обґрунтування. Далі Moody's відкриває рейтинг для всіх зацікавлених інвесторів через прес-релізи, що розсилаються в провідні фінансові видання світу й власні публікації. Варто зауважити, що агентство має свої сторінки на терміналах провідних інформаційних компаній - Reuter, Dow Jones Telerate й Bloomberg.

Особливістю рейтингового процесу провідних міжнародних рейтингових агентств є оприлюднення рейтингів до початку емісії відповідного боргового зобов'язання. Це робиться для надання можливості інвесторам використати думку рейтингового агентства при прийнятті інвестиційного рішення.

Заключним етапом процесу рейтингування є моніторинг рейтингу. Тобто агентство постійно аналізує дані, що генерує компанія чи її середовище для підтримання рейтингу в адекватному стані [68].

Що стосується рейтингових агентств України, то на сьогодні їх кількість перевищила десять одиниць.

Втім реальними гравцями є лише ті з них, що внесені до переліку уповноважених агентств (цей перелік складає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку).

Характеристика уповноважених рейтингових агентств та особливості їх методології наведені у табл. 5.9.

До рейтингових агентств, що не увійшли до переліку уповноважених, втім здійснюють діяльність з рейтингування на території України, також можна віднести РА «Стандарт-Рейтинг», РА «Ранг», Українське рейтингове агентство, Агентство фондового ринку, Агентство Інвест-Рейтинг та Українське агентство фінансового ринку.

Таблиця 5.9

Аналіз методологій національних (українських) рейтингових агентств [69-72]

Рейтингове агентство	Характеристика	Ключові критерії під час виставляння рейтингу
Кредит-рейтинг	Рейтингове агентство присвоює кредитні рейтинги підприємствам, банкам, страховим компаніям, органам місцевого самоврядування за Національною рейтинговою шкалою, спеціально розробленою для оцінки рівня кредитного ризику в умовах українського ринку. Агентство визначає кредитні рейтинги окремих боргових зобов'язань позичальника (облігаціям, позикам) за національною шкалою, а також рейтинги корпоративного управління та рейтинги надійності страхових компаній	1. Виробничі ризики. 2. Маркетингові ризики (ризики, пов'язані зі збутом товарів і послуг підприємств галузі). 3. Ризики державного регулювання. 4. Стан підприємства на ринку. 5. Структура власності та управління. 6. Аналіз організації господарсько-виробничої діяльності. 7. Фінансовий аналіз
Експерт-рейтинг	Агентство надає індивідуальні рейтинги для банків, компаній з управління активами, страхових компаній і промислових підприємств, міст і регіонів. Рейтинги подані як класичними кредитними рейтингами, так і рейтингами корпоративного управління та інвестиційної привабливості	1. Доля ринку та бізнес-активність. 2. Адекватність капіталу, прибутковість, наявність зовнішньої підтримки. 3. Якість активів. 4. Ліквідність. 5. Інші фактори, що впливають на визначення рейтингу - взаємодія з державними структурами, менеджмент тощо
НРА «Рюрік»	НРА «Рюрік» займається виключно рейтингуванням (визначенням кредитних рейтингів позичальників та їх окремих боргових інструментів) та наданням інформаційно-аналітичних і консультаційних послуг у сфері рейтингування. НРА «Рюрік» пропонує послуги з проведення повномасштабної PR-акції з приводу присвоєння кредитного рейтингу, з метою привертання уваги широкого кола потенційних інвесторів та ділових партнері	1. Аналіз фінансово-економічного стану об'єкта рейтингування. 2. Визначення позитивних і негативних факторів, що впливають на діяльність об'єкта рейтингування
Рейтингове агентство	Характеристика	Ключові критерії під час виставляння рейтингу
“IBI - рейтинг”	IBI-Rating надає рейтингові послуги з визначення кредитного рейтингу суб'єкта господарювання та емітента боргових інструментів усіх галузей та секторів економіки, які здійснюють господарську діяльність на території України, а також органам регіональної та місцевої влади України Кредитний рейтинг присвоюють, як окремим борговим інструментам, так і суб'єктам господарювання (позичальникам) за «Національною рейтинговою шкалою»	I. Визначення позиції банку у системі стратифікації за 20 відносними показниками, що характеризують ефективність діяльності банку - рентабельність активів, капіталу, дохідність активів, чиста відсоткова маржа тощо. II. Аналіз 9 якісних характеристик діяльності банку - корпоративне управління, ринкова позиція, системи управління персоналом, ризиками, ліквідністю тощо. III. Аналіз стану банківської сфери діяльності та макроекономічних показників, що впливають на розвиток банківської системи

Як показав проведений аналіз, рейтингові агентства України є не настільки універсальними та різноспрямованими, як провідні міжнародні агентства. Основним інструментом їх роботи є кредитний рейтинг, що присвоюється емітентам та їх цінним паперам за національною шкалою.

Що стосується процедури присвоєння рейтингу, то вона має певні відмінності та нюанси, відносно процедур провідних міжнародних агентств. Розглянемо процес рейтингування на прикладі провідного українського рейтингового агентства - «Кредит-рейтинг». Процес рейтингування у цьому агентстві здійснюється за такими етапами: заявка, аналітична група, інформаційні вимоги, зустрічі з керівництвом, аналіз, рейтинговий комітет, опублікування рейтингу, апеляція. Розглянемо зміст перелічених вище етапів.

Процес рейтингування розпочинається зі знайомства з уповноваженими представниками компанії-клієнта та узгодження усіх питань, пов'язаних із подальшою процедурою одержання рейтингу й основними моментами подальшої співпраці. Узгодивши усі умови співробітництва, агентство формує аналітичну групу (два-три аналітики та керівник групи) та приступає до підготовки для проведення аналізу. Підготовка до проведення аналізу полягає у формуванні інформаційних вимог (список документів та перелік необхідної інформації), що доводяться до компанії. Важливим аспектом інформаційної підготовки є проведення серії зустрічей представників рейтингового агентства та керівництва компанії, на яких одержується додаткова інформація щодо компанії - перспективи розвитку, фінансові плани тощо.

На базі одержаної від компанії інформації, а також інформації, що доступна з інших джерел, аналітики рейтингового агентства проводять аналіз об'єкта рейтингування. Аналіз передбачається проводити за такими напрямками: якісний (вивчення управлінської структури клієнта, фінансових і стратегічних планів клієнта, SWOT-аналіз тощо), кількісний (з використанням аналізу коефіцієнтів за даними звітності, який визначає фінансову діяльність та фінансовий стан клієнта), правовий (аналіз фінансово-господарської діяльності на предмет її відповідності чинному законодавству України, аналіз управлінських і трудових відносин, відносин між засновниками).

Після проведення аналізу підбиваються попередні підсумки. На їх основі проводяться заключні бесіди з керівництвом клієнта на предмет врахування всієї істотної інформації під час проведення аналізу.

Після заключних бесід з керівництвом підбивають остаточні підсумки, що являють собою характеристику бізнесу клієнта, оцінку місця клієнта на ринку, оцінку його стратегічного та фінансового стану та існуючих тенденцій.

На базі висновків проведеного аналізу аналітична група готує пропозицію до рейтингового комітету щодо присвоєння того чи іншого рейтингу. Рейтинговий комітет після ретельного вивчення поданої інформації приймає рішення про присвоєння того чи іншого кредитного рейтингу. Після цього клієнт отримує письмове повідомлення про присвоєний йому рейтинг, а також рейтинговий звіт, що містить докладне обґрунтування рейтингу.

Рішення про оприлюднення вперше присвоєного рейтингу приймається винятково клієнтом. Тобто у випадку, якщо рейтинг його не влаштовує, він може відмовитися від його публікації. Що стосується подальших оновлень / змін раніше опублікованого рейтингу, то в цьому випадку згода клієнта не потрібна.

Особливістю рейтингового процесу українських агентств є право клієнта на апеляцію. Воно використовується у випадках, якщо присвоєний кредитний рейтинг не влаштовує клієнта і він має підстави вважати, що в ході рейтингової процедури не були враховані істотні фактори, що впливають на рейтинг [73].

Діяльність рейтингових агентств останнім часом привертає багато уваги з боку не лише інвесторів та компаній, але й з боку суверенних держав. При чому все частіше така увага має негативний характер. Основні претензії до рейтингових агентств на сьогодні пов'язані зі зростанням їх ролі на міжнародній фінансовій арені і неможливістю з боку державної влади контролювати їх діяльність. Рейтингові агентства можуть впливати на провідні держави світу і своїми діями можуть посилювати кризові процеси, що відбуваються, будучи при цьому непідконтрольними та багато в чому безвідповідальними за результати власних дій. Політика подвійних стандартів та суб'єктивізм оцінок робить рейтинги потужним інструментом впливу як на суб'єкти господарювання, так і уряди в цілому.

Аналіз методології рейтингових агентств, а також подій у світовій економіці, пов'язаних з діяльністю рейтингових агентств, дозволив виділити цілий ряд недоліків та проблем, що характерні для сучасного етапу їх існування (табл. 5.10).

Однією з головних проблем методології рейтингових агентств є наявність суб'єктивізму в їх діях.

Детальний аналіз методик різних агентств свідчить, що, незважаючи на формальну наявність прописаних процедур присвоєння рейтингів, залишається дуже багато місця для особистих оцінок з боку аналітиків рейтингових агентств.

Це пов'язане з тим, що кожне з аналізованих рейтингових агентств у методиці прописує так звані «інші вагомі фактори», що можуть братися до уваги при прийнятті рішення щодо присвоєння того чи іншого рейтингу. При чому ці «вагомі фактори» не перелічуються, не надається рівень їх ваги на остаточне рішення. Тобто рейтингове агентство має значну свободу дій, принаймні в плані зниження рейтингу.

Деякі дослідники взагалі вважають рейтингові агентства одними з основних винуватців поточної фінансової кризи. Звичайно питання причин виникнення фінансової кризи досі ще залишається відкритим, принаймні стосовно головних її винуватців, утім вплив рейтингових агентств на сучасну світову економіку не варто недооцінювати.

Таблиця 5.10

Проблеми та недоліки в сучасному існуванні рейтингових

агентств [56 - 59,74 - 83]

Проблема чи недолік	Характеристика
Невідповідність рейтингів реальному стану об'єктів рейтингування	Події світової фінансової кризи засвідчили, що РА присуджували високі рейтинги компаніям і цінним паперам, які їм не відповідали. Банкрутства Enron, Lehman Brothers, WorldCom, Parmalat, що мали найвищі рейтинги, підтверджують це
Значна вартість послуг РА	Вартість присвоєння і підтримки кредитного рейтингу упродовж року національним рейтинговим агентством коштує близько 10 тис. дол., у випадку оцінки міжнародними агентствами вартість зростає в рази, перевищуючи 100 тис. дол.
Недоліки у роботі РА	Рейтингові агентства часто не слідують власним методикам та процедурам. Крім того, методики, які використовувались рейтинговими агентствами засвідчили власну неадекватність в умовах кризи. Нестача професійного персоналу у рейтингових агентствах, пов'язана зі зростанням навантаження на аналітиків у десятки разів за відсутності адекватного збільшення штату працюючих
Наявність суб'єктивізму під час виставляння рейтингу	Незважаючи на формальну наявність прописаних методик присвоєння рейтингів, залишається дуже багато місця для особистих оцінок з боку аналітиків РА, оскільки методики не обмежують використання «інших вагомих фактів» при прийнятті рішення щодо присвоєння рейтингу
Рейтинги виставляються із запізненням	Рейтинги присвоюються з багатомісячним запізненням і, як наслідок, не відповідають поточному економічному стану об'єкта рейтингування
Відсутність відповідальності і контролю за результатами роботи РА	Діяльність рейтингових агентств до останнього часу не була підконтрольна державними структурам при тому, що вони не несуть ніякої відповідальності за свої оцінки
Матеріальна залежність від об'єктів рейтингування та конфлікт інтересів	РА існують за рахунок того, що продають свою аналітику компаніям, банкам і т. п. Значну частину доходів вони отримують від самих об'єктів рейтингування, що спричинює конфлікт інтересів
РА можуть впливати на діяльність об'єктів рейтингування	Присвоєння низького рейтингу не лише позбавляє корпорацію чи країну отримання ресурсів із зовнішніх джерел, але і відлякує існуючих інвесторів. На рівні країн, пониження РА рейтингів Греції, Португалії сприяло посиленню боргової кризи в ЄС
РА сприяють паніці на біржових ринках	Standard & Poor's у серпні 2011 року знизило довгостроковий кредитний рейтинг США, що спричинило паніку на фондових ринках і, фактично, спровокувало початок нової фази світової кризи
Подвійні стандарти в рейтингуванні	За багатьма параметрами оцінки ризиків рейтингові агентства "великої трійки" успішно застосовують подвійні стандарти. Так, високий показник державного боргу ряду західних країн (наприклад, у 2007 р. в Італії він становив 104%) не був підставою для перегляду рейтингів, оскільки ці країни, на думку аналітиків світових агентств, занадто багаті та розвинуті. А ось навіть невелике погіршення макроекономічних показників інших країн відразу ж веде до зниження суверенного рейтингу.

Для демонстрації тієї влади, що зосередилася в руках рейтингових агентств, наведемо декілька прикладів, де наслідки дій рейтингових агентств не можна було списати на інші фактори (причини).

На рівні суб'єктів господарювання класичним є приклад, коли німецька компанія Hannover Re відмовилася від співпраці з Moody's. Аналітики рейтингового агентства у відповідь на це знизили її рейтинги. Втім, такі дії Moody's не змінили точки зору керівників Hannover Re, і тоді її кредитні папери були опущені до рівня «ненадійні». За кілька годин німецька компанія втратила 175 млн. $ своєї ринкової вартості.

Що стосується рівня країни, то показовими є приклади з Канадою й Австралією, коли зниження суверенного рейтингу напередодні виборів приводило до зміни правлячої політичної партії.

У 2003 р., наприклад, влада Німеччини вказала на умисне, на їхню думку, заниження американськими агентствами рейтингів німецьких компаній через суперечності США і ряду європейських країн щодо Іраку.

Із останніх подій - зниження Standard & Poor's у серпні 2011 року довгострокового кредитного рейтингу США спричинило паніку на фондових ринках і, фактично, спровокувало початок нової фази світової кризи.

Наведені факти є ще одним аргументом на користь необхідності формування адекватної системи взаємовідносин із рейтинговими агентствами.

Однією з головних претензій, що висуваються до рейтингових агентств, є неадекватність рейтингів. Тобто найвищий рейтинг не гарантує відсутності дефолту у майбутньому. Це пояснюється цілим рядом причин, до яких відносять:

1) недостатню кількість статистичних даних - досить важко перевірити ті показники ймовірності настання дефолту залежно від рівня рейтингу, що наводяться рейтинговими агентствами;

2) неможливість урахувати всі ризикові фактори - цілий ряд ризиків, притаманних країні чи компанії, важко адекватно оцінити, у результаті реальний рівень ризику може значно відрізнятися від розрахованого рейтинговим агентством;

3) залежність корпоративних рейтингів від суверенного рейтингу - ця проблема є особливо актуальною для України, оскільки рейтинги корпоративних емітентів не можуть перевищувати суверенний рейтинг країни. Таким чином, потенційно фінансова стійка компанія, що відповідає критеріям інвестиційно привабливої, отримає спекулятивний рейтинг або нижче залежно від того, який суверенний рейтинг країни у її юрисдикції [84].

Аналіз переваг та недоліків діяльності рейтингових агентств дозволив зробити висновок про потенційну та реальну можливість їх впливу на фінансовий потенціал території. Це пов'язано з тим, що кредитний рейтинг, будучи незалежною та об'єктивною оцінкою кредитоспроможності емітента, є базисом при прийнятті учасниками ринку рішень щодо інвестування у той чи інший фінансовий інструмент. Це, в свою чергу, визначає як потенційний розмір залучень фінансових ресурсів, так і їх вартість, що знизить прямий вплив на величину фактичного фінансового потенціалу території.

Як практичний приклад впливу рейтингових агентств на фінансовий потенціал наведемо реакцію фондового ринку США на зниження кредитного рейтингу США агентством Standard & Poor's на один рівень до АА+, яке відбулося 2 серпня 2011 року.

Після того як інформація про зниження рейтингу надійшла на фондові майданчики, ринки зазнали глибокої корекції, що призвело до значних фінансових втрат не лише рядових інвесторів, але й великих інвестиційних фондів. Так, у період найбільшої активізації розпродажів із 25.07.11 по 09.08.11 р. індекс S&P 500 знизився з 1 340 до 1 100 пунктів, досягнувши рівнів вересня 2010 за 2 тижні. Втрати капіталізації становили близько 20%, ознаменувавши одне з найбільш значних спадів в історії за такий короткий період. Тобто можна сказати, що наявний фінансовий потенціал фондового ринку країни знизився на 20%. Таким чином, якщо найбільш могутня держава світу втрачає 20% однієї з основних складових фінансового потенціалу внаслідок лише однієї дії одного з рейтингових агентств, навіть важко уявити собі результати дій ряду рейтингових агентств для менш потужних держав.

Варто відмітити, що Україна не є винятком, її фінансовий потенціал як у цілому, так і окремі його складові, також залежить від дій рейтингових агентств. Досить показовими у цьому плані є дії рейтингового агентства Moody's у березні 2007 та реакція на них. У середині березня 2007 року міжнародна рейтингова агенція Moody's змінила кредитний рейтинг хімічного концерну «Стирол». Через зростання цін на газ рейтинг підприємства знизився з В3 (за класифікацією агенції, «боргові папери дуже спекулятивні й високо ризиковані») до рівня Саа1 (фінансовий стан хиткий, завод близький до дефолту). Акції хімконцерну миттєво подешевшали на 7,6%, хоча ринок зріс на 1,6%. Тоді ж агенція попередила про можливість зниження рейтингу з В2 до В3 ще одного великого вітчизняного заводу - меткомбінату «Азовсталь». Причина - високі темпи зростання боргів підприємства. «Азовсталі» вдалося уникнути перегляду рейтингу, проте їх акції у день появи неприємної новини від Moody's знизилися у ціні на 5% за загального падіння ринку на 1,2% [85].

Якщо розглядати ринкову капіталізацію як один із варіантів оцінки його фінансового потенціалу, висновки щодо впливу рейтингових агентств на величину фінансового потенціалу однозначні. Рейтингові агентства можуть прямо і безпосередньо впливати на фінансовий потенціал. В аналізованому нами випадку фінансовий потенціал підприємств за один день знизився на 7,6% та 5% відповідно.

Такий стан речей призвів до активізації зусиль з боку Євросоюзу зі створення власного потужного рейтингового агентства, яке має ліквідувати монополію американських компаній на цьому ринку. Про важливість і роль такого агентства свідчить той факт, що у розпалі кризи європейці готові інвестувати до 300 млн євро на його створення. Як планується, це агентство почне працювати у першому півріччі 2012 року з початком публікації перших рейтингів на початку 2013 року [86].

Крім того, провідні гравці фінансових ринків (пенсійні, хаджеві, інвестиційні фонди), як правило, зобов'язані з метою контролю за власними ризиками враховувати кредитні рейтинги під час прийняття інвестиційних рішень. Більшість із них навіть не мають права вкладати кошти у цінні папери, кредитний рейтинг яких нижче певного рівня [87].

Фондовий ринок України поки що перебуває на стадії становлення, і великі гравці, характерні для розвинених країн, на ньому ще не з'явились. Втім, реалізація пенсійної реформи, що намічена на 2014 - 2017 роки у перспективі сформує сегмент пенсійних фондів, що будуть володіти значними фінансовими ресурсами. Подібна ситуація і з компаніями з управління активами - сьогодні їх ресурси обмежені, але після закінчення кризи будуть зростати за експонентою.

У той самий час, на нашу думку, головна роль рейтингових агентств із позиції реалізації фінансового потенціалу полягає у наданні інформації про національних позичальників іноземним інвесторам - саме вони володіють значними фінансовими ресурсами і незначними відомостями про стан та можливості суб'єктів з України.

Таким чином, можна стверджувати, що дії рейтингових агентств зчинять як прямий, так і опосередкований вплив на формування фінансового потенціалу території, впливаючи як на обсяги фінансових ресурсів, що можуть бути залучені, так і на їх вартість.



5.3 Розвиток відносин держави з рейтинговими агентствами як складова управління фінансовим потенціалом території

Однією з проблем, що заважають реалізації фінансового потенціалу України, є поточна система міжбюджетного вирівнювання, яка дестимулює місцеві органи влади підвищувати дохідну частину бюджету (оскільки в такому випадку сума трансфертів з боку держави буде зменшена). Відсутність стимулів до пошуку джерел збільшення фінансових ресурсів призводить до наднизького використання фінансового потенціалу, яким володіє регіон. У той самий час досвід закордонних країн, а також численні публікації вчених-економістів свідчать про неминучість змін у системі бюджетного вирівнювання України. Це призведе до того, що регіони будуть змушені самостійно шукати джерела залучення фінансових ресурсів - тобто зусилля почнуть спрямовуватися на розкриття фінансового потенціалу.

У працях багатьох авторів [88 - 92] відмічається, що перспективним джерелом формування фінансового потенціалу є залучення фінансових ресурсів шляхом випуску облігацій як на рівні держави чи окремих її регіонів, так і на рівні суб'єктів господарювання. У зв'язку із настанням світової фінансової кризи доступ до багатьох традиційних джерел залучення фінансових ресурсів значно ускладнився, світова банківська система відчуває брак ліквідності та кризу довіри. Усе більший інтерес у цьому плані проявляють до облігацій як до джерела залучення фінансових ресурсів, з одного боку, так і до об'єкта інвестування, з іншого. Розвинені країни світу давно використовують цей інструмент для вирішення своїх нагальних фінансових проблем, залучаючи відносно дешеві фінансові ресурси. Ринок облігацій у розвинених країнах є одним із найдинамічніших, високотехнологічних та значних за масштабами операцій сегментів фондового ринку.

Аналіз ринку облігацій України засвідчив, що цей інструмент стає дедалі популярнішим. Так, за перше півріччя 2011 року обсяги зареєстрованих випусків облігацій у 14 разів перевищили аналогічні показники 2010 року (загальна сума обсягів емісії перевищила 16,5 млрд грн), а кількість емісій зросла у 2,2 раза до 80 [93, 94].

Особливістю фінансового ринку США є велика частка ринку боргових цінних паперів у фінансуванні потреб територій, причому емітентами можуть бути не лише влада держави, штатів і муніципалітетів, а й підприємства комунальної сфери. Державні казначейські облігації США можна вважати класичним прикладом залучення фінансових ресурсів за рахунок облігацій. Цими цінними паперами володіють майже всі країни світу та більшість інвестиційних, пенсійних та хеджевих фондів.

Аналізуючи місцеві фінанси, Васильєва Т. А. відмічає, що органи місцевого самоврядування не змогли б надавати більшість послуг населенню, якщо б не застосовували емісію облігацій [89].

У розвинених країнах світу цей інструмент дуже широко використовується, що забезпечує місцеві органи влади необхідними ресурсами та дозволяє їм повністю виконувати свої функції, що забезпечує у кінцевому підсумку високі соціальні стандарти та якість життя населення. Наприклад, на початку 2000 року 13% ринку облігацій США становили муніципальні облігації, при тому що досвід муніципальних залучень мали більше 60% муніципальних органів [95].

До основних факторів, що сприяють використанню та розвитку даного джерела залучення ресурсів, відносять:

1) гостру необхідність у фінансових ресурсах;

2) можливість отримання фінансових ресурсів за більш низькою ціною;

3) можливість залучення широкого кола інвесторів;

4) відсотки сплачують за графіком, встановленим емітентом, а не кредитором, що дає можливість регулювати власні грошові потоки;

5) структуру й етапи здійснення запозичень можна адаптувати під реальні потреби території;

6) розвиток інвестиційного потенціалу території шляхом спрямування залучених ресурсів на реалізацію інвестиційних проектів;

7) розвиток фондового ринку та фінансової інфраструктури у цілому [88-90].

Цей фінансовий інструмент є дуже привабливими для інвесторів унаслідок меншої ризикованості. Облігації можуть бути як застава при отриманні банківського кредиту, а також, за умови розвиненого фондового ринку, володіють високою ліквідністю [96].

Незважаючи на очевидні переваги від застосування цього інструмента, ринок муніципальних облігацій в Україні є нерозвиненим, випадки емісії муніципальних цінних паперів є скоріше поодиноким винятком, аніж правилом. Для того щоб краще оцінити поточний стан та фінансовий потенціал, що криється у цьому інструменті, проаналізуємо основні етапи розвитку муніципальних облігацій в Україні (табл. 5.11).

Аналізуючи сучасний стан ринку облігацій місцевих позик, відмітимо, що загальний обсяг здійснених випусків за період 2003 - 2009 рр. становить 3,1 млрд грн. У таблиці 5.12 показано перелік усіх міських рад, які здійснювали залучення коштів шляхом випуску внутрішніх місцевих позик. Повна історія запозичень муніципалітетів наведена у додатках.

Аналізуючи структуру ринку муніципальних облігацій на кінець 2011 року, відмітимо, що основними емітентами є Київська, Львівська та Одеська міські ради, що займають майже 70% ринку (див. рис. 5.3).

Проведений аналіз показав, що ринок муніципальних облігацій володіє значним фінансовим потенціалом. Втім світова фінансова криза, що розпочалася 2008 року, значно звузила можливості щодо реалізації фінансового потенціалу облігацій місцевої позики, про що свідчать результати торгів цінними паперами у 2008-2010 рр., наведені у таблиці 5.13.



Таблиця 5.11

Основні етапи розвитку

ринку муніципальних цінних паперів в Україні [97 - 100]

Етап	Характеристика
Перший етап: 1995 - І половина 1998 року	Першу в Україні емісію місцевих облігацій здійснила Київська міська державна адміністрація. За період з 1995 по 1998 роки емісії облігацій місцевих позик провадились органами місцевого самоврядування Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Черкас на загальну суму 325 млн грн (близько 150 млн дол США). Крім того, за цей період ще в 11 областях України органами місцевого самоврядування були прийняті рішення щодо здійснення такого роду запозичень. Загалом за цей час, за даними Міністерства фінансів України, в обігу перебували облігації місцевих позик загальним обсягом більш ніж 190 млн грн (100 млн дол). Перший етап закінчився невдалим випуском місцевих облігацій Одеською міською радою у 1997 році, результатом якого став дефолт за даним випуском
Другий етап: 1998 - 2003 роки	Характеризувався тимчасовим призупиненням діяльності ринку МЦП, що було спричинено наслідками світової фінансової кризи (навесні 1998 р.), а також дефолтом за одеськими муніципальними облігаціями у 1998 році
Третій етап: 2003 - перша половина 2008 року	У 2003 р. муніципальна влада Києва випустила єврооблігації на суму 150 млн дол. США, строком погашення 10 років, а також було розміщено внутрішні облігації місцевої позики на суму 100 млн грн. У другій половині 2003 року Донецьк, Запоріжжя та Харків випустили облігації на загальну суму 220 млн грн. З 2005 року цим інструментом залучення фінансових ресурсів скористались ще 24 міста України на загальну суму більш ніж 2 млрд грн
Четвертий етап: ІІ половина 2008 року і до цього часу	У другій половині 2008 р. ринок МЦП відчув наслідки світової фінансової кризи, які позначилися шляхом зменшення частки ринку муніципальних цінних паперів та обсягу торгів муніципальними облігаціями. Емісійна діяльність пов'язана виключно з необхідністю фінансування об'єктів інфраструктури до ЄВРО-2012 містами-учасниками - Київ, Донецьк, Одеса, Харків, Львів. Уродовж 2010 року не відбулося жодного випуску облігацій місцевої позики. Обсяги торгів ОВМП протягом 2010 року є дуже незначними (частка ринку - 0,23% загального обсягу торгів на ФБ ПФТС)

Таблиця 5.12

Місцеві ради, які здійснювали емісію облігаційних позик

у 2003 - 2009 рр. [101]

Міська рада	Кількість запозичень	Сума, млн грн
Київська міська рада	2	1 100,0
Львівська міська рада	3	592,0
Одеська міська рада	2	450,0
Донецька міська рада	5	255,0
Запорізька міська рада	3	160,0
Харківська міська рада	1	100.0
Луцька міська рада	3	90,0
Луганська міська рада	2	79,3
Дніпропетровська міська рада	1	50,0
Миколаївська міська рада	1	50,0
Сумська міська рада	1	50,0
Вінницька міська рада		45,0
Сєверодонецька міська рада	1	20,0
Краматорська міська рада	1	15,0
Бердянська міська рада	1	10,0
Кам'янець - Подільська міська рада	1	10,0
Бориспільська міська рада	1	9,0
Комсомольська міська рада	1	8,0
Івано-Франківська міська рада	1	5,5
Черкаська міська рада	1	5,0

Рис. 5.3 Структура ринку муніципальних цінних паперів України

у розрізі емітентів [101]

Таблиця 5.13

Обсяг біржових контрактів за видами цінних паперів у 2008-2010 роках, млн грн [102]

Цінні папери	2010 рік	2009 рік	Приріст	2009 рік	2008 рік	Приріст
			млн гри	%			млн грн	%
Акції	52707,23	13540,22	39167,01	289,26	13540,22	11313,35	1721,83	14,57
Облігації підприємств	6623,23	7073,64	-450,41	-6,37	7073,64	16611,78	3538,14	-57,42
Державні облігації України	60862,85	8183,13	52673,66	643,75	8183,13	8543,20	366,01	-4,28
Облігації місцевої позики	142,23	27,51	114,72	417,01	27,51	455,85	-428,34	-93,37
Інвестиційні сертифікати	7136,21	7142,31	-6,10	-0,09	7142,31	204,16	6938,15	Ї398,39
Деривативи	3727,81	47,15	3680,66	7806,28	47,15	120,40	-73,25	-60,84
Разом	131199,56	36014,02	95185,54	264,30	36014,02	37759,78	-1745,76	-4,62

У 2009 році обсяг торгів облігаціями місцевої позики становив лише 25,5 млн грн. Незважаючи на те, що у 2010 році він зріс майже на 115 млн грн і перевищив 142 млн грн, даний показник залишається дуже незадовільним, в результаті частка облігацій місцевої позики в загальному обсязі біржових контрактів становить лише 0,1% (рис. 5.4).

Аналізуючи результати діяльності фондового ринку України у 2011 році, відмітимо, що було зареєстровано 558 випусків акцій на суму 57,79 млрд грн, 209 випусків облігацій підприємств на суму 35,70 млрд грн, а також 8 випусків облігацій місцевих позик на суму 584,50 млн грн, емітентами були такі органи самоврядування:

- Верховна Рада Автономної Республіки Крим на суму 400,00 млн грн;

- Запорізька міська рада - 25,00 млн грн;

- Черкаська міська рада - 60,00 млн грн;

- Харківська міська рада - 99,50 млн грн [101].

У той самий час порівняння з розвиненими країнами світу свідчить про наднизький розвиток використання муніципальних облігацій як з позиції кількості емісій, так і з точки зору їх обсягів, а також обсягів ринку муніципальних цінних паперів у цілому.

Наприклад, у США ще у 2004 році на ринку муніципальних облігацій діяло більше 51 тис. емітентів (порівняємо із 80 в Україні), у той час як обсяг ринку угрошовому вимірнику становив майже 2 трлн дол (16,5 млрд грн в Україні).

Що стосується частки ринку, то в США він становив 13% ринку облігацій. У Польщі частка ринку муніципальних облігацій на початок 2005 року становила 12% від обсягу ринку недержавних боргових цінних паперів [103].

Рис. 5.4. Структура торгів на фондовому ринку України за інструментами у 2009 - 2010 роках, % [101]

Те, що ринок муніципальних облігацій перебуває лише на початковій стадії розвитку та поки що не викликає значного інтересу з боку інвесторів, підтверджують експерти фондового ринку. Зокрема аналітик інвестиційної компанії Astrum Фурса С. відмічає, що “реально ринок муніципального боргу на сьогодні відсутній. Зараз муніципальні облігації ніхто не купує” [104].

Така ситуація пов'язана з тим, що розвитку ринку облігацій в Україні заважає цілий ряд проблем. По-перше, це ризик непогашення облігацій. Наприклад, у 1998 році Одеса допустила дефолт за облігаціями 1997 року. Втім маємо відмітити, що на відміну від підприємств територія нікуди не зникає, продовжує отримувати податкові платежі і в перспективі погасить свої зобов'язання, навіть за умови тимчасової поточної неплатоспроможності [105].

По-друге, проблемою є низька ліквідність даного виду цінних паперів, обумовлена недостатнім рівнем розвитку фондового ринку.

Ще однією проблемою є ризик зміни нормативно-правового поля. Часто нормативні зміни мають негативні наслідки саме для інвесторів та є додатковим ризиком в їх очах. Взагалі нормативна база України у цій сфері сама по собі є стримувальним фактором.

Наприклад, згідно зі статтею 74 Бюджетного кодексу України запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку, а видатки на обслуговування боргу не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Таким чином, фінансовий потенціал, що здатний генеруватися за рахунок емісії облігацій місцевими органами влади, штучно занижується [98].

Відсутність дієвого механізму гарантування прав кредиторів також не сприяє активному розвитку муніципальних облігацій в Україні.

Проблемою також є відсутність професіоналів, здатних відповідним чином підготувати та розмістити випуск цінних паперів. Результатом чого є відносна низька ефективність такого роду залучень.

Однією з найбільших є проблема відсутності інформації про емітента випуску цінних паперів. Без цієї інформації інвестори не можуть оцінити ризик інвестиції. Внаслідок цього на ринку домінують національні інвестори, у той час як очевидним є те, що основні фінансові ресурси з найвигіднішими умовами щодо їх залучення зосереджені в руках іноземних інвесторів [88].

Отже, головним фактором, що стримує розвиток ринку облігацій в Україні, є недостатній обсяг інформації щодо емітентів та їх емісії, помножений на неможливість інвесторів адекватно оцінити економічні, правові та інші ризики.

Реальність сьогоднішнього дня полягає в тому, що залучити значну кількість фінансових ресурсів на зовнішньому ринку практично неможливо без адекватного рейтингу, що присвоюється провідним світовим рейтинговим агентством [91].

У той самий час за інформацією рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг» навіть національний рейтинг отримали лише 16 міст і АРК з більш ніж 450 міст України [106], оскільки інформація провідних національних рейтингових агентств є публічною та відкрито поширеною не лише у межах України, але і в глобальному просторі шляхом їх відображення у провідних світових інформаційних системах, наприклад, REUTERS та BLOOMBERG.

В умовах світової фінансової та економічної кризи роль рейтингових агентств як інститутів з вирішення проблеми інформаційної асиметрії неминуче зростає. Зараз інвестори і кредитори особливо гостро потребують незалежної і адекватної ризикам оцінки фінансової стійкості і кредитоспроможності компаній, банків і країн у цілому [78].

З початком другої хвилі фінансової кризи, пов'язаної з борговою кризою у Європі, роль рейтингових агентств у формуванні фінансового потенціалу значно підвищилась у зв'язку з їх активними діями щодо перегляду рейтингів країн та компаній ЄС. Криза ліквідності у світовій банківський системи призвела до того, що єдиним інструментом по вирішенню проблеми нестачі фінансових ресурсів є випуск та розміщення боргових цінних паперів.

Результатом цього стала підвищена увага з боку світової фінансової спільноти до результатів аукціонів державних облігацій країн Єврозони. Дії рейтингових агентств будуть здійснювати прямий вплив на результати аукціонів як з точки зору дохідності (вартість залучення ресурсів для позичальника), так і з позиції обсягів фінансових ресурсів, що будуть залучені. Для того щоб підтвердити це та продемонструвати надзначну роль рейтингових агентств у формуванні фінансового потенціалу території, особливо в умовах кризи, було проведено аналіз дій рейтингових агентств щодо країн ЄС та результатів цих дій з позиції залучення ними ресурсів (табл. 5.14).

...