Методологічні засади управління фінансовим потенціалом території

Таким чином, загальний ефект заощаджень від перелічених заходів скорочення бюджетних витрат у 2012 р. становитиме 1 млрд євро, або 2,6% ВВП.

Крім цього, будуть скорочені державні витрати на 0,7% ВВП, проте відносно високими залишатимуться витрати на державні інвестиції, на рівні 4,0-4,6% ВВП, які матимуть конкретне цільове спрямування.

У кінцевому підсумку, головна мета заходів щодо скорочення витрат державного бюджету, а саме зниження темпів зростання державного боргу і витрат на його обслуговування, буде досягнута вже найближчими роками (див. табл. 2.13). Тим не менше розмір державного боргу до ВВП залишатиметься досить високим - 46% ВВП [25].

Інша сфера фінансової політики Словенії - монетарна політика - провадиться Банком Словенії і повинна забезпечувати реалізацію основної мети - підтримання цінової стабільності. При цьому вибір інструментів, через присутність країни в зоні євро, заздалегідь визначений і обмежується проведенням операцій на відкритому ринку, постійно діючими операціями, мінімальними резервними вимогами.

Таблиця 2.13

Основні показники, що характеризують політику управління державним боргом Словенії у 2010-2014 рр., % ВВП

Назва показника	Значення показника за роками
	2010	2011	2012	2013	2014
Рівень державного боргу	38,0	43,3	45,3	46,2	46,0
Темпи зростання державного боргу	2,8	5,3	2,0	0,9	-0,2
Витрати на обслуговування державного боргу	1,6	1,8	2,0	1,9	1,8

Джерело: Дані офіційного сайта Міністерства фінансів Словенії

Які саме інструменти застосовувати в той чи інший момент, суттєво залежить від поточного стану грошового ринку (співвідношення між поточним попитом на ліквідні кошти і їх пропозицією). Тому для країн, що входять у єврозону, критичними є операції на відкритому ринку, які виступають первинним інструментом регулювання ліквідності банківської системи. До того ж основні параметри і типи інструментів визначаються Європейським центральним банком. Тому на сьогодні можливо використовувати 5 типів інструментів у рамках операцій на відкритому ринку:

– зворотні транзакції (Банком Словенії застосовуються лише за наявності забезпечення під кредити);

– випуск боргових сертифікатів;

– операції аутрайт;

– валютні свопи;

– депозити з фіксованим строком [26].

Залежно від строків операції на відкритому ринку також можуть бути поділені на 4 групи: основні операції з рефінансування (тривалість - 1 тиждень); довгострокові операції з рефінансування (тривалість - 3 місяці); операції тонкого налаштування (тривалість не регламентована); структурні операції.

Метою постійно діючих операцій є підтримка ліквідності банківської системи в режимі овернайт, а також для подання сигналів грошовому ринку щодо розмірів ставок під час здійснення депозитних і кредитних операцій такого типу. Відповідно контрагенти, які відповідають визначеним критеріям, можуть отримувати маржинальні кредити під забезпечення від Банку Словенії у разі нестачі грошових коштів, а контрагенти, які мають надлишкову ліквідність можуть розмістити кошти на депозит у Банку Словенії.

Таблиця 2.14

Поточні відсоткові ставки за основними інструментами монетарної політики Словенії

Назва інструменту	Значення
Маржинальні кредити	0,25%
Основні операції з рефінансування	1,00%
Депозитні операції	1,75%
Норми мінімальних резервів – для зобов'язань із терміном до 2 років – для зобов'язань із терміном більше 2 років	2,00% 0,00%

Джерело: Дані офіційного сайта Банку Словенії

Що стосується мінімальних резервів, то вони визначені на рівні 2% для зобов'язань із терміном виконання до 2 років і 0% для тих, строк виконання яких перевищує 2 роки.

Необхідно відзначити загальну тенденцію, що притаманна не лише країнам, які розглянуті, а й іншим державам світу: боротьба з наслідками кризових явищ, відновлення економіки і темпів її зростання, зменшення державного боргу та виплат на його обслуговування, пошук шляхів для наповнення бюджету поряд із скороченням витрат, включаючи модернізацію систем соціального захисту населення, особливо у сфері пенсійного забезпечення та охорони здоров'я, підтримка цінової стабільності в рамках монетарних інструментів, - ось основні тренди, що закладено в побудову фінансової політики на середньо- та довгострокову перспективу. Відмінності можуть стосуватися лише окремих інструментів, які є більш чи менш популярними в тій чи іншій країні, або ті,що враховують локальні особливості побудови фіскальних, бюджетних, монетарних систем.

Загалом реалізація поставлених завдань може бути охарактеризована з позицій обережності підходу до їх вирішення, адже багато урядів визнають, що стримана позиція і песимістичні сценарії є більш імовірними в короткостроковій перспективі. Труднощі є у всіх країн, а отже, немає тих локомотивів, які б дозволили іншим покращити своє становище за рахунок або за допомогою лідерів.

2.2 Основні положення та напрямки формування і розвитку державної фінансової політики в Україні

Державна фінансова політика України не розробляється і не регулюється єдиним законодавчо-нормативним актом. Більше того, як правило, відсутні й комплексні дослідження її стану з боку уповноважених органів державної влади, а отже, на державному рівні відсутня чітко й однозначно сформульована мета й завдання щодо її реалізації. За таких умов можна здійснювати розгляд лише окремих її видів або аналізувати фінансову політику в контексті реалізації завдань загальнодержавної економічно-соціальної політики.

Тому особливості впровадження державної фінансової політики будемо оцінювати, виходячи з трактування її сутності і, що найбільш важливо, її основних складових частин: бюджетно-податкової політики, грошово-кредитної політики та політики управління державним боргом. Окремі положення, що стосуються державної фінансової політики, можна знайти в «Державній програмі економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки», проте навіть в цьому документі фінансова політика держави розглядається лише в розрізі її складових.

Зокрема в рамках бюджетно-податкової політики ця програма декларує, що її реалізація «спрямована на формування сприятливого макроекономічного середовища, здійснення послідовних та ефективних заходів у податково-бюджетній сфері, забезпечення стабільності державних фінансів, високих темпів економічного зростання на основі проведення модернізації економіки держави та підвищення її конкурентоспроможності, формування бюджету на 2012 рік за принципом середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами» [27].

При цьому документ передбачав, що ці заходи призведуть до подальшої стабілізації державних фінансів, забезпечать економічне зростання, розбудову конкурентоспроможної економіки, підвищення стандартів життя. Загальна орієнтація Програми спрямована, зокрема, на:

- орієнтацію фінансової та податкової політики на побудову ефективної держави;

- детінізацію економіки і доходів громадян, що забезпечить збільшення надходжень бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування без посилення фіскального навантаження та з дотриманням принципу справедливості під час надання суспільних послуг;

- створення сприятливих умов для бізнесу шляхом модернізації податкової системи тощо [27].

Успішність реалізації цих завдань не в останню чергу залежить від результатів виконання державного бюджету. Валові показники щодо формування дохідної частини державного бюджету за період 2002-2010 рр. наведені в табл. 2.15.

У цілому ситуація з виконанням дохідної частини державного бюджету може бути охарактеризована як сприятлива, адже загальна сума доходів постійно збільшувалася, якщо не брати до уваги кризовий 2009 рік, більшість показників у якому порівняно з 2008 роком зменшилася.

Особливістю формування бюджетно-податкової політики є те, що акцент у наповненні дохідної частини бюджету зроблено на податкові надходження, хоча в окремі роки інші джерела доходів мали значну питому вагу (наприклад, у 2004 році неподаткові надходження дорівнювали половині суми податкових надходжень: 32% і 64% відповідно). Певною мірою це звужує можливості щодо наповнення бюджету в разі, коли економічна кон'юнктура є несприятливою.

Якщо розглядати статтю податкових надходжень у розрізі її складових, можна помітити тенденцію підвищення ролі непрямих податків і зборів (питома вага ПДВ та акцизів доходить до 70% суми податкових надходжень). Вони безпосередньо не залежать від фінансових результатів діяльності економічних суб'єктів, тому уряд створює умови для більш прогнозованих розмірів доходів бюджету, але поряд із цим така ситуація свідчить про небажання або неможливість органів влади ефективно впливати на темпи економічного зростання (яке і створює передумови для збільшення доходів підприємств і населення).

Таблиця 2.15

Виконання дохідної частини Державного бюджету України за 2002-2010 рр., млн грн

Показник	Значення показника за роками
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
ВСЬОГО ДОХОДІВ	45 468	55 077	70 338	105 330	133 522	165939	231 723	209700	240 615
у тому числі:
1. Податкові надходження, всього	28 935	35 726	44 854	74 476	94 812	16671	167 883	148 916	207 374
з них:
1.1 податок на прибуток підприємств	8 162	13 087	16 025	23 272	25 863	33 964	47 456	32 570	39 969
1.2 податок на додану вартість	13 471	12 598	16 734	33 804	50 397	59 383	91 615	84 597	126 987
1.3 акцизний збір із вироблених в Україні товарів	3 887	4 554	6 048	7 283	7 493	8 990	10 125	17 585	23 020
1.4 акцизний збір із ввезених на територію України товарів	-	587	613	599	1 051	1 496	2 553	3 690	4 601
1.5 ввізне мито	2 144	2 992	4 015	6 007	6 973	9 589	11 933	6 329	8 556
7. Неподаткові надходження, всього	12 625	15 790	22 381	28 236	35 753	42 112	52 818	66 296	25 026
8. Доходи від операцій з капіталом, всього	485	763	851	725	554	1 770	2 162	1 060	415
9. Офіційні трансферти, всього	2 943	2 369	2 011	1 646	1 729	4 456	7 837	7 769	6 625
10. Цільові фонди, всього	189	429	241	247	674	930	1 023	634	1 158

За даними Рахункової палати України [28]

Збори від товарів, що ввозяться на територію України (акцизи і мито), поступово збільшуються і можуть виступати достатньо стабільним джерелом наповнення бюджету. Проте їх питома вага поки що є не значною (6% від суми доходів бюджету у 2010 р.), тому ці статті не є бюджетоутворювальними.

Зазначимо, що стабільність надходжень до державного бюджету за рахунок податків і зборів забезпечує чітка бюджетно-податкова політика, одним із виконавців якої є Державна податкова служба (ДПС) України. Основні її завдання при цьому такі:

- розроблення та внесення змін до Податкового кодексу України з метою: зміни ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції щодо деяких податків і зборів; адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу; підвищення ефективності адміністрування податків; зменшення обсягу податкової звітності;

- інтенсифікація процесу стягнення податкового боргу;

- своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

- проведення моніторингу застосування норм Податкового кодексу України та усунення виявлених недоліків;

- удосконалення нормативно-методичної бази з бухгалтерського обліку з метою забезпечення реалізації положень Податкового кодексу України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів;

- запровадження інструментарію оцінки ефективності отримання податкових пільг, забезпечення цільового їх використання та відповідальності отримувачів за порушення умов надання таких пільг;

- вжиття комплексу заходів з протидії заниженню митної вартості товарів;

- здійснення методологічно-організаційних заходів щодо впровадження податку на нерухоме майно;

- покращання адміністрування плати за землю, насамперед шляхом упорядкування міжвідомчого обміну інформацією щодо платників податку та об'єктів оподаткування і відповідного удосконалення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи фіскальних органів [29].

Отже, одним із головних завдань у рамках бюджетно-податкової політики ДПС було визначено подальше нарощування обсягів стягнення податків і зборів, зокрема за рахунок упровадження нових податків, перегляду пільгового режиму оподаткування, більш жорстких норм до порушників податкового законодавства. Такі норми можуть призвести до надмірного тиску на економічних суб'єктів, створять умови неможливості провадження господарської діяльності і, як наслідок, зменшать потенціал економічного зростання, що й призведе до недовиконання планів з наповнення дохідної частини бюджету.

Що стосується видаткової частини державного бюджету, то основні її показники подані в табл. 2.16.

Усі статті видатків зросли за період, що аналізується, в кілька разів. Найбільші темпи зростання мають житлово-комунальне господарство та духовний і фізичний розвиток, хоча їх питома вага в структурі видатків залишається стабільно низькою (менше 1% і 2% у 2010 р. відповідно). Також традиційно низькими (менше 1%) є витрати на охорону навколишнього середовища, що не дозволяє реалізувати повною мірою заходи екологічної політики держави, на чому неодноразово наголошувалося, в тому числі в багатьох дослідженнях автора [30-36].

Ще одним негативним проявом недосконалої політику у сфері видатків бюджету є поступове зменшення питомої ваги витрат на охорону здоров'я (менше 3%) і оборону (менше 4%). Якщо процеси роззброєння можна вважати більш-менш природними, то вирішення завдання забезпечення належного рівня життєдіяльності військових та членів їхніх сімей, вочевидь, такою політикою не може бути здійснене. Що стосується проблем медицини у галузі охорони здоров'я, то вони мають хронічний характер і також не вирішуються, хоча її фінансування і зросло більше ніж у 5 разів.

Майже чверть усіх коштів державного бюджету перерозподіляється до бюджетів інших рівнів, займаючи стабільну частку в структурі бюджету протягом останніх 5 років.

Питома вага витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення в державному бюджеті коливалася сильніше, однак її абсолютне значення збільшилось у 9,5 раза (питома вага досягла майже 23% на кінець 2010 р.). Зрозуміло, що за фактом така політика є проїданням коштів, адже не забезпечує довгострокового ефекту розвитку, а лише знімає соціальну напругу в суспільстві.

Таблиця 2.16

Виконання видаткової частини Державного бюджету України за 2002-2010 рр., млн грн

Показник	Значення показника за роками
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
ВСЬОГО ВИДАТКІВ	44 348	56 120	79 471	112 976	137 108	174 254	241 490	242437	303589
з них:
1. Загальнодержавні функції	6 872	7 862	9 655	11 981	14 165	16 907	21 769	24 850	34 694
2. Оборона	3 536	5 280	6 186	6 041	6 401	9 416	11 733	9 663	11 347
3. Громадський порядок, безпека та судова влада	4 677	5 705	7 728	10 142	12 583	18 316	24 871	24 159	28 571
4. Економічна діяльність	5 581	9 187	14 253	14 041	20 426	29 749	38 693	33 294	36 030
5. Охорона навколишнього природного середовища	528	726	896	981	1 307	1 809	2 230	1 824	2 293
6. Житлово-комунальне господарство	51	83	107	110	181	724	444	271	844
7. Охорона здоровґя	1 582	2 352	3 448	3 508	4 100	6 321	7 366	7 535	8 759
8. Духовний і фізичний розвиток	425	645	1 007	1 274	1 389	1 988	2 918	3 217	5 166
9. Освіта	4 989	5 736	7 200	9 933	12 122	15 149	21 554	23 926	28 808
10. Соціальний захист та соціальне забезпечення	7 273	6 815	12 173	31 604	30 284	29 220	50 798	51 518	69 311
11. Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	8 818	11 729	16 819	23 361	34 150	44 655	59 114	62 180	77 766

За даними Рахункової палати України [28]

До 2008 року можна було вважати позитивною рисою бюджетної політики зменшення витрат на загальнодержавні функції, адже за цей період питома вага витрат за цією статтею знизилася з 15,5 до 9%, але у 2009 і 2010 рр. ці витрати істотно зросли й становили відповідно 10,3 і 11,4%.

Ще одна стаття, питома вага витрат за якою істотно не змінювалась, і ці витрати не мають вирішального значення з точки зору забезпечення довгострокового розвитку економіки - витрати на підтримку громадського порядку, безпеку і судову владу. Витрати за цією статтею - це 9-10% від суми видатків державного бюджету. Така стабільність фінансування зазначеної статті свідчить про неефективність заходів, що проводилися неодноразово з метою реформування відповідних державних виконавчих органів, у тому числі (а можливо і в першу чергу) з метою зниження витрат на їх утримання.

З нашої точки зору, найбільше значення у контексті перспектив стратегічного розвитку держави мають дві статті видатків бюджету - на економічну діяльність і на освіту. Перша забезпечує можливості для досягнення цілей у середньо- і довгостроковій перспективах, а освіта формує передумови для реалізації довгострокових програм розвитку. Проте їх загальні темпи зростання є дещо меншими порівняно із середніми щодо витрат. Питома вага витрат на освіту в середньому становить 9,5%, а на економічну діяльність - 14,8% від загальної суми бюджетних витрат. Витрати на освіту, обсяг яких хоча і втрачав свою вагу з 2002 по 2007 р., тим не менш неістотно (не більше 1% питомої ваги). В той же час витрати на економічну діяльність збільшувались упродовж двох періодів (2002-2004 рр. і 2005-2007 рр.), але в подальшому у загальній структурі витрат вони втратили більше 5% питомої ваги (з 17,1% у 2007 р. до 11,9% у 2010 р.), що знову-таки ставить під сумніви наявність чіткої довгострокової стратегії розвитку держави, навіть незважаючи на прийняті за два останні роки кілька ключових документів планового характеру.

Таким чином, можна цілком підтримати думку науковців та багатьох практиків і стверджувати, що для забезпечення подальшого економічного зростання необхідно вирішити питання перебудови існуючої бюджетної системи, механізмів акумуляції доходів бюджету і їх подальшого розподілу за ключовими напрямами, які визначатимуть можливості досягнення довгострокових переваг для суспільства в цілому й економіки країни зокрема [37-39].

Комплексний розгляд доходів і витрат державного бюджету виявляє проблему існування дефіциту державного бюджету, яка є актуальною не лише для України, а й для багатьох інших країн світу. Перевищення витрат державного бюджету над доходами вимагає постійного пошуку додаткових джерел їх фінансування, які, у свою чергу, потребують своєчасного обслуговування, що призводить до подальшого збільшення навантаження на витратну частину бюджету та до зростання державного боргу.

За останні 10 років Україна не мала випадків профіцитного бюджету, крім результатів 2002 року, коли доходи перевищили витрати на 0,5% від показника ВВП (див. табл. 2.17).

Таблиця 2.17

Показники дефіциту/профіциту державного бюджету за 2002-2011 рр., млн грн [40]

Рік	Доходи	Видатки	Дефіцит (-) (профіцит (+))	ВВП	Дефіцит (-) (профіцит (+)) до ВВП, %
2002	45 468	44 348	1 120	225 810	0,50%
2003	55 077	56 120	-1 043	267 344	-0,39%
2004	70 338	79 471	-9 133	345 113	-2,65%
2005	105 330	112 976	-7 646	441 452	-1,73%
2006	133 522	137 108	-3 586	544 153	-0,66%
2007	165 939	174 254	-8 315	720 731	-1,15%
2008	231 723	241 490	-9 767	948 056	-1,03%
2009	209 700	242 437	-32 737	913 345	-3,58%
2010	240 615	303 589	-62 974	1 094 607	-5,75%
2011*	314 600	332 800	-18 200	1 250 000	-1,46%

* Попередні дані

Значні проблеми виникли в кризовий 2009 рік і у 2010 році, коли дефіцит становив відповідно 3,58% і 5,75% ВВП. Істотний спад в економіці призвів до неможливості акумулювати доходи на належному рівні, в той час як дієвих механізмів скорочення витрат передчасно не було розроблено. Уряд був змушений залучати грошові кошти для фінансування дефіциту бюджету на зовнішніх ринках та у міжнародних фінансових інститутів, зокрема МВФ.

За попередніми підсумками функціонування вітчизняної економіки у 2011 році, дефіцит бюджету вдалося звести до 1,5% ВВП, зменшивши його абсолютне значення в 3,5 раза [40]. У середньостроковій перспективі (до 2014- 2016 рр.) уряд планує досягти балансу між доходами і витратами або мати лише незначні відхилення від цього стану.

Ключовим завданням у середньостроковій перспективі бюджетно-податкової політики відповідно до [27] залишатиметься забезпечення макроекономічної стабільності, стійкості та збалансованості бюджетної і податкової системи, що передбачає проведення таких заходів:

у 2013 році:

- доведення рівня дефіциту бюджету сектору державного управління (без рекапіталізації) до 2 % ВВП;

- підвищення ефективності видатків шляхом визначення пріоритетних напрямів та оцінки ступеня досягнення очікуваних результатів;

- утримання на економічно безпечному рівні державного боргу шляхом оптимізації структури державного боргу, ефективного управління ризиками та надання державних гарантій;

- запровадження механізму середньострокового бюджетного прогнозування на всіх етапах бюджетного процесу;

- посилення стимулювального характеру податкових преференцій шляхом підвищення їх економічної ефективності;

у 2014 році:

- забезпечення збалансованості державних фінансових ресурсів, у тому числі - утримання дефіциту державного бюджету на економічно безпечному рівні шляхом проведення виваженої бюджетної політики;

- зміщення акцентів із прямих податків на непрямі, зокрема перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва - праці й капіталу - на споживання, ресурсні, рентні та екологічні платежі;

- запровадження середньострокового прогнозування місцевих бюджетів та застосування програмно-цільового методу бюджетування на місцевому рівні;

- зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів, посилення їх інвестиційної складової;

- удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин.

Політика управління державним боргом фактично продовжує заходи бюджетно-податкової політики в контексті управління витратами на обслуговування боргу, пошуку оптимальних шляхів фінансування дефіциту бюджету, надання державних гарантій за зобов'язаннями вітчизняних суб'єктів господарювання тощо.

Крім положень, що містяться в Державному бюджеті України і регулюють обсяги запозичень на внутрішньому і зовнішньому ринках, програмним документом у сфері управління державним боргом є основні положення, які містяться в інших документах, наприклад у Середньостроковій стратегії управління державним боргом на 2011-2013 рр. [41]. Серед ключових цілей цієї стратегії необхідно відзначити такі:

- утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні;

- своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язань за державним боргом;

- мінімізація вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків;

- здійснення державних запозичень на основі відповідних планів і обґрунтованих прогнозів потреби держави у фінансових ресурсах;

- забезпечення ефективного функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів та розширення доступу до міжнародного ринку капіталу;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом;

- забезпечення прозорості здійснення заходів з управління державним боргом;

- подальше формування іміджу України як надійного позичальника, що вчасно та в повному обсязі виконує свої боргові зобов'язання.

Очікувані результати реалізації середньострокової програми можуть бути подані у вигляді табл. 2.18.

Таблиця 2.18

Очікувані результати реалізації Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011-2013 рр. [41]

Показник	Значення за роками
	2011	2012	2013
Відношення обсягу державного боргу до ВВП, %	32	30	28
Частка державного внутрішнього боргу, %	46	46	48
Частка державного боргу з фіксованою ставкою, %	69	73	80
Середньозважений строк до погашення державного боргу, років	4	4	5

Наявні попередні дані щодо обсягів державного боргу дозволяють зробити висновки, що реалізація Середньострокової стратегії управління державним боргом здійснюється відповідно до запланованих індикаторів. Підтвердженням цьому є дані рис. 2.1 та 2.4, які свідчать, що фактичні показники є навіть меншими за прогнозовані. Зокрема, відношення обсягу державного боргу до ВВП і частка державного боргу з фіксованою ставкою менше на 3 відсоткові пункти, частка державного внутрішнього боргу - на 2 відсоткові пункти. Тобто стратегія реалізується

Складанням короткострокових планів з управління державним боргом займається Департамент державного боргу Міністерства фінансів України, який розробляє відповідну програму одразу після набрання чинності Закону України про державний бюджет на відповідний рік. Ця програма повинна відповідати Положенню про управління ризиками, пов'язаними із державним боргом [42] і містити: пропозиції щодо граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду; обсягу фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок державних запозичень або мінімального обсягу профіциту державного бюджету, що має бути спрямованим на погашення державного боргу; сум внутрішніх і зовнішніх запозичень у відповідному бюджетному періоді; сум короткострокових, середньострокових і довгострокових запозичень.

Цю програму можна вважати конкретним втіленням частини державної фінансової політики - політики з управління держаним боргом, адже її положення передбачають фіксацію і використання (досягнення):

- показників закону про державний бюджет на відповідний рік у частині державного боргу і державних запозичень;

- боргових інструментів, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у відповідному році в розрізі сум, термінів погашення, валют і виду відсоткової ставки, а також допустимі інтервали відхилень від них;

- еталонних інструментів, які планується розмістити у відповідному році, за термінами погашення;

- цільових значень та допустимих інтервалів відхилень від них на кінець відповідного бюджетного періоду:

- частки державного боргу в іноземній валюті у загальній сумі державного боргу;

- частки державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у загальній сумі державного боргу;

- середньозваженого терміну погашення для внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

- показника рефіксації відсотків;

- запровадження на практиці й здійснення операцій активного управління державним боргом;

- заходів з управління кредитним, рейтинговим, операційним ризиками та ризиком ліквідності тощо [42].

Також на періодичній основі Міністерством фінансів України затверджуються квартальні плани управління державним боргом, про виконання яких формуються відповідні довідки. Це дозволяє приймати оперативні рішення щодо доцільності проведення операцій з активного управління державним боргом. Серед набору таких рішень потрібно відмітити: зворотний викуп зобов'язань за державним боргом; обмін державних цінних паперів на державні цінні папери з більшим строком обігу; дострокове погашення державних цінних паперів; розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків шляхом придбання державних цінних паперів із подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду; операції з деривативами тощо.

Сучасний стан управління державним боргом України характеризується показниками, наведеними в табл. 2.19, які свідчать, на жаль, про погіршення боргової ситуації. Це пов'язано із істотним збільшенням абсолютних показників загального розміру державного боргу (більше ніж у 4 рази), особливо під час і після фінансової кризи (2008-2010 рр.) з 71,2 млрд грн у 2007 р. до 323,4 млрд грн у 2010 р. Такі показники ми маємо за означений період, хоча до цього розмір державного боргу залишався відносно стабільним, а його відношення до ВВП взагалі зменшувалося (рис. 2.1).

Якщо ж брати до уваги не лише суто борг держави, а ще й гарантований державою борг (рис. 2.2), то політика у сфері управління ним може бути охарактеризована як незадовільна, навіть ураховуючи той факт, що критичного рівня відношення державного боргу до ВВП Україна не досягла.

Рис. 2.1. Показники відношення державного боргу України до ВВП, 2002-2011 рр., %

Ситуація, що склалася з державним боргом на сьогодні у багатьох європейських країнах (Греція, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія та ін.), свідчить про недоцільність нарощування боргового тягаря.

Таблиця 2.19

Державний та гарантований державою борг України за 2002-2010 рр., млн грн [40]

Назва показника	Значення показника за роками
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Загальна сума державного та гарантованого державою боргу	75729,10	77533,48	85401,14	78146,57	80548,52	88744,74	189410,39	317904,12	432235,41
1. Державний борг	64468,79	66133,32	67682,32	63145,42	66113,79	71294,28	130689,65	226996,31	323475,20
1.1. Внутрішній борг	21386,07	20523,78	20953,31	19188,29	16607,71	17806,39	44666,55	91070,08	141662,10
1.1.1. Заборгованість перед юридичними особами	10924,09	10062,99	11233,62	10023,47	7695,39	9146,57	33521,86	87631,51	138355,79
1.1.2. Заборгованість перед банківськими установами	10461,98	10460,80	9719,69	9164,82	8912,32	8659,82	11144,69	3438,57	3306,31
1.2. Зовнішній борг	43082,72	45609,54	46729,02	43957,13	49506,07	53487,89	86023,10	135926,23	181813,10
1.2.1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку	13628,21	13473,32	12644,60	13328,48	12819,44	12542,58	24556,00	67764,17	83058,71
1.2.2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	16047,61	15386,95	14459,61	11928,14	10749,72	9778,88	13280,74	12540,71	11270,99
1.2.3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	15,55	13,22	8,66	3,37	1,43	0,38	0,56	0,59	15923,94
1.4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	13391,36	16736,05	19616,14	18697,15	25935,48	31166,05	48185,81	55620,77	71559,46
2. Гарантований борг	11260,31	11400,16	17718,81	15001,14	14434,73	17450,46	58720,74	90907,82	108760,21
2.1. Внутрішній борг	0,97	0,97	0,97	0,97	0,97	1000,97	2000,97	14062,84	13827,75
2.1.1. Заборгованість перед юридичними особами	0,01	0,01	0,01	0,01	0,01	1000,01	2000,01	6366,69	6737,84
2.1.2. Заборгованість перед банківськими установами	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	7695,20	7088,96

Назва показника	Значення показника за роками	Назва показника	Значення показника за роками	Назва показника	Значення показника за роками	Назва показника	Значення показника за роками	Назва показника	Значення показника за роками
2.2. Зовнішній борг	11259,35	11399,19	17717,85	15000,18	14433,76	16449,50	56719,77	76844,97	94932,46
2.2.1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку	10877,52	11047,67	9834,22	7117,30	5105,48	3358,71	38656,39	51432,08	61628,68
2.2.2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	137,04	155,02	150,67	118,51	91,12	56,07	15,33	0,00	1517,45
2.2.3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	244,78	196,50	2653,03	2929,00	4570,12	9041,02	12985,30	5194,88	7971,49
2.2.4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	0,00	0,00	5079,92	4835,38	4667,04	3993,71	5062,75	20218,02	23814,85

Труднощі, що виникають за необхідності проведення рефінансування існуючих боргів, поєднані із недостатньою ліквідністю світових фінансових ринків, можуть призвести до неможливості виконання зобов'язань урядом країни і до оголошення дефолту. За таких умов країна і її економічні суб'єкти втрачають будь-яку довіру з боку світової економічної системи, що значно ускладнює подальший розвиток зовнішніх економічних відносин, особливо за умов залежності від постачань з інших країн світу.

Поряд із відміченим вище, необхідно відзначити той факт, що майже половина всіх зобов'язань України на кінець 2011 р. мають внутрішнє походження й емітовані в національній валюті (рис. 2.3), на противагу ситуації 2010 р, коли розподіл між держаним боргом у гривнях, доларах США та СПЗ був дуже близьким один до одного. Це принаймні позбавляло необхідності мобілізовувати іноземну валюту в значних обсягах, пом'якшуючи тиск на валютний курс гривні й нівелюючи валютні ризики.

Рис. 2.2 Відношення показників державного та гарантованого боргу України до ВВП, 2002-2011 рр.

У попередні роки, коли внутрішній ринок запозичень використовувався урядом України неактивно, взагалі спостерігалася висока залежність саме від зовнішніх джерел фінансування, особливо в період до 2008 року. Тому сучасні тенденції в перерозподілі валютної складової державного боргу потрібно вважати значним досягненням реалізації відповідної політики.

2010 рік2011 рік

Рис. 2.3 Порівняння структури державного боргу України в розрізі валют погашення за 2010-2011 роки

Позитивною тенденцією можна вважати й те, що ризик зміни відсоткових ставок за зобов'язаннями держави також мінімізовано. На кінець 2011 року більше ніж 72% державного боргу обслуговувалося за фіксованою ставкою (порівняно із майже 60% за цим показником у 2010 р.). Це свідчить про те, що відповідні витрати, які вносяться до державного бюджету, є досить прогнозованими.

Таким чином, можна відзначити загальні позитивні тенденції у провадженні заходів державної фінансової політики в рамках таких її складових, як бюджетно-податкова політика та політика управління державним боргом. Зокрема йдеться про скорочення дефіциту державного бюджету, реструктуризацію державного боргу за валютами, строками, ставками.

2010 р.2011 р.

Рис. 2.4 Порівняння структури державного боргу України за видами відсоткових ставок, 2010-2011 р.

Проте низка інших проблем потребує свого розв'язання в найближчій перспективі, а саме необхідність реструктуризації дохідної і видаткової частин державного бюджету, остаточне усунення його дефіциту, зменшення абсолютного розміру державного боргу і його питомої ваги до ВВП. Важливим є узгодження цих видів державної фінансової політики із грошово-кредитною політикою НБУ, особливості реалізації якої розглянуті нижче.

2.3 Дослідження тенденцій та особливостей реалізації грошово-кредитної політики України

Грошово-кредитна політика (ГКП) України формується Національним банком України на підставі Положення «Про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю на щорічній основі» [43]. Крім цього, показники ГКП повинні відповідати Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [44].

Головною метою Національного банку України є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Тому, виходячи з цього, пріоритетом грошово-кредитної політики виступає підтримка цінової стабільності, індикатором якої є індекс споживчих цін. За останні 10 років НБУ планомірно намагався забезпечити реалізацію цієї мети, що можна відстежити, проаналізувавши як основні завдання і прогнозні показники грошово-кредитної політики за 2002-2011 рр. (табл. 2.20), так і провівши оцінку її фактичних показників, які наведені нижче.

Таблиця 2.20

Основні прогнозні показники грошово-кредитної політики Національного банку України за період 2002-2011 рр.

Значення показника за роками	Індекс споживчих цін,%	Монетарна база, млн грн	Грошова маса, мл. грн	Обмінний курс, грн за 100 дол США
2002	109,8	21980-22600	46490-47640	560
2003	106-107	35600-37700	72400-78700	548
2004	105,8-106,3	53550-57750	121930-132755	538-542
2005	106-107	72640-78800	186130-200990	527-531
2006	108,5-109,5	90515-97640	223675-240780	500-520
2007	107,5	-	Приріст 25-35%	495-525
2008	115,9	-	Приріст 35-40%	-
2009	-	Приріст 6%	Приріст 8%	-
2010	-	Приріст 9-13%	-	-
2011	-	Приріст 14-18%	-	-

*Складено автором на основі даних НБУ [45]

Виходячи з даних табл. 2.20, бачимо, що Національний банк України починаючи з 2007 року мав очевидні труднощі у визначенні базових параметрів грошово-кредитної політики, про що свідчить відсутність прогнозу рівня курсу гривні до долара США (з 2008 р.), показників інфляції (з 2009 р.), грошової маси (з 2010 р.). При цьому показники монетарної бази і грошової маси після 2006 року подаються лише значеннями темпів приросту, а не абсолютних показників, які є більш зручними для аналізу.

Пояснення таким змінам у підходах до формулювання основних прогнозних показників ГКП можна дати, але це не змінює того факту, що з кожним роком здійснювати порівняння задекларованих показників грошово-кредитної політики із досягнутими стає ще важче, а отже, не дозволяє вести мову про те, наскільки ефективними були вжиті заходи і чи відповідають прогнозні значення конкретним рішенням, що приймалися для їх досягнення. Можна навіть ставити під сумнів те, що НБУ намагався досягти намперед визначених орієнтирів ГКП. Можливо, що рішення Національного банку України в 2007-2011 роках продиктовані кон'юнктурою на фінансових ринках і загальноекономічною ситуацією, а не чітко сформульованим завданням грошово-кредитної політики.

Як свідчать дані табл. 2.21, цінова стабільність не підтримується на постійному рівні. Коливання індексу споживчих цін з року в рік є досить істотним. Хоча можна говорити про майже однакові показники за 2004-2006 рр. і 2009 р., тим не менше вони перевищують 10%, що негативно позначається на розвитку економіки країни загалом. За останні 10 років лише у 2002 р. спостерігалася дефляція, а у 2011 р. інфляція мала друге найнижче в історії незалежної України значення - 104,6% (за попередніми даними).

Порівняння прогнозних значень індексу споживчих цін із фактичним свідчить, що Національний банк припустився істотних помилок у своїх передбаченнях, особливо у 2002, 2004, 2007 і 2008 рр., тобто більше ніж у половині випадків. Відповідно таргетування інфляції як одне з основних завдань грошово-кредитної політики майже кожного року не виконується Національним банком України. До того ж фактичні індекси споживчих цін завжди були вищі за прогнозні, а отже, стабільність національної грошової одиниці НБУ підтримувати не зміг. Можливо цим і пояснюється відсутність прогнозних показників індексу споживчих цін у заходах грошово-кредитної політики у 2009-2011 роках. Однією лише фінансовою кризою і непередбачуваністю її наслідків це важко пояснити.

Також для цінової стабільності важливе значення має і розмір грошової бази, хоча суттєвого зв'язку між її обсягом та індексом споживчих цін не відзначається (коефіцієнт кореляції між ними не перевищує значення 0,18). Проте, на нашу думку, темпи зростання грошової бази є доволі високими: 150% і більше щорічного зростання лише в 2003, 2005 та 2007 рр. і на рівні 125% і вище - у 2004, 2006, 2008, 2010 рр. Це призвело до збільшення грошової бази майже у 75 разів за період 2002-2010 рр.

Таблиця 2.21

Індекс споживчих цін і грошова база за 2002-2010 рр.

Період	Індекс споживчих цін (до грудня попереднього року), %	Грошова база	у тому числі
			Готівкові кошти, випущені в обіг, млн грн	Переказні депозити інших депозитних корпорацій, млн грн	Переказні депозити інших секторів економіки, млн грн
2002	99,4	30 808	27 703	3 064	41
2003	108,2	40 089	36 048	3 999	42
2004	112,3	53 763	45 669	8 018	76
2005	110,3	82 760	65 409	17 252	98
2006	111,6	97 214	82 133	14 899	182
2007	116,6	141 901	122 470	19 050	381
2008	122,3	186 671	167 538	18 623	510
2009	112,3	194 965	170 536	23 183	1 246
2010	109,1	225 692	200 092	24 404	1 195

* За даними Національного банку України [45]

Прогнозні значення грошової бази лише у 2004 і 2006 роках відповідали фактичним. У більшість інших років факт перевищував прогноз. Отже, і з цим ключовим показником грошово-кредитної політики НБУ має проблеми і не дотримується власних розрахунків.

Досить тісний зв'язок простежується між обсягом грошової бази і показниками грошових агрегатів (табл. 2.22). Коефіцієнт кореляції між ними дорівнює майже 1. Тому і темпи зростання М0, М1, М2, М3 цілком відповідають темпам збільшення грошової бази.

Основна тенденція, що притаманна грошовим агрегатам, полягає у поступовому зниженні питомої ваги агрегату М0 (з 40,6% у 2002 р. до 30,6% у 2010 р), зниженні різниці М1-М0 (з 21,4% у 2002 р. до 17,9% у 2010 р.) й істотному збільшенні різниці М2-М1 (з 36,9% у 2002 р. до 51,3% у 2010 р.). Поряд із цим спостерігалися суттєві темпи зростання самих агрегатів як у цілому, так і з року в рік.

Таблиця 2.22

Показники грошових агрегатів (залишки коштів на кінець періоду)

за 2002-2010 рр., млн грн.

Період	M3...

Подобные документы

• Формування політики антикризового фінансового управління підприємством

  Основи формування політики антикризового фінансового управління, сутність фінансової безпеки. Використання діагностики в антикризовому управлінні підприємством. Методологічні основи і економічні передумови удосконалення фінансового механізму управління.
  
  дипломная работа [494,9 K], добавлен 07.09.2010
  

• Теоретичні основи антикризового фінансового управління акціонерним товариством

  Поняття фінансової кризи на підприємстві. Функції антикризового фінансового управління. Формування політики антикризового фінансового управління акціонерного товариства на прикладі ПАТ "Агрофірма "Вербівське". Заходи щодо виходу з кризової ситуації.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.02.2014
  

• Гармонізація державної фінансової політики щодо фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств

  Формування і реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами, яка сприятиме їх фінансовому забезпеченню, значним темпів зростання прибутку, мінімізації фінансових ризиків, забезпечення ліквідності. Напрями гармонізації державної фінансової політики.
  
  статья [22,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• Теоретичні засади формування ресурсно-фінансового потенціалу підприємства

  Теоретичні основи сутності понять "потенціал підприємства", "фінансовий потенціал", "ресурсний потенціал" і їх формування. Вплив ресурсного та фінансового потенціалу на діяльність підприємства. Визначення моделі формування ресурсно-фінансового потенціалу.
  
  статья [456,9 K], добавлен 19.09.2017
  

• Теоретичні засади формування ресурсно-фінансового потенціалу підприємства

  Дослідження впливу ресурсного та фінансового потенціалу на діяльність підприємства. Характерні риси розвитку можливостей організацій як економічної концепції. Створення системи ресурсів для досягнення стратегічних і тактичних цілей діяльності фірми.
  
  статья [86,0 K], добавлен 21.09.2017
  

• Фінансово-бухгалтерська практика у фінансовому управлінні Менської районної державної адміністрації

  Характеристика фінансового управління на прикладі Менської райдержадміністрації, робочі місця, їх функціональне призначення. Формування бюджету, ведення обліку та складання звіту про виконання бюджету. Складання кошторису фінансового управління.
  
  отчет по практике [218,4 K], добавлен 11.02.2009
  

• Аналіз фінансового стану сільськогосподарського підприємства на прикладі ТОВ "Східне"

  Особливості фінансової діяльності на підприємстві, методика та показники оцінки його фінансового стану. Аналіз ресурсного потенціалу, фінансового результату. Оцінка фінансового стану підприємства, система його оподаткування на прикладі ТОВ "Східне".
  
  курсовая работа [346,5 K], добавлен 18.12.2013
  

• Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

  Система забезпечення фінансового менеджменту. Управління грошовими потоками підприємства. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках. Управління прибутком і інвестиціями. Характеристика теорії дивідендної політики.
  
  контрольная работа [86,9 K], добавлен 22.02.2012
  

• Формування, використання і управління коштами бюджету

  Роль місцевих бюджетів у розподілі і перерозподілі національного доходу, їх структура і принципи формування. Організація і управління коштами місцевого бюджету з метою забезпечення фінансового розвитку Херсонського міського фінансового управління.
  
  дипломная работа [129,1 K], добавлен 17.10.2011
  

• Обґрунтування проекту підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства (за матеріалами ВАТ "Київмедпрепарат")

  Теоретико-методологічні засади оцінки ресурсного потенціалу підприємства. Аналіз стану та динаміки підприємства ВАТ "Київмедпрепарат". Заходи щодо підвищення ресурсного потенціалу ВАТ "Київмедпрепарат" та їх вплив на показники діяльності підприємства.
  
  магистерская работа [5,4 M], добавлен 06.07.2010
  

• Діагностика фінансово-економічного потенціалу підприємства

  Організаційно-правова характеристика, оцінка економічного та фінансового потенціалу ДП "Ємільчинське лісове господарство". Побудова інтегрального показника оцінки конкурентоспроможності підприємства. Побудова графоаналітичної моделі "Квадрат потенціалу".
  
  дипломная работа [127,2 K], добавлен 07.08.2013
  

• Розробка і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві

  Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
  
  дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Аналіз основних теоретичних положень щодо оцінки фінансового стану підприємства. Особливості інформаційного забезпечення, методів та прийомів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Показники фінансової стійкості, прибутку, рентабельності.
  
  курсовая работа [61,1 K], добавлен 31.05.2010
  

• Аналіз фінансового стану підприємства (на матеріалах ЗАТ "АТБ Групп")

  Теоретичні аспекти визначення поняття фінансового стану підприємства. Комплексний аналіз фінансового стану ЗАТ "АТБ групп". Шляхи управління фінансовим станом підприємства. Огляд методик діагностики банкрутства.
  
  дипломная работа [120,6 K], добавлен 05.09.2007
  

• Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

  Визначення поняття "дебіторська заборгованість підприємства". Розгляд особливостей управління даною заборгованістю на прикладі ПАТ "Вінницький універмаг". Проведення аналізу фінансового стану об’єкта; розробка пропозицій щодо покращення його діяльності.
  
  курсовая работа [121,1 K], добавлен 06.11.2014
  

• Фінансовий механізм підприємства

  Вивчення фінансового механізму, як системи управління фінансами на підприємстві. Аналіз фінансового механізму ВАТ "Закордоненергокомплектбуд": організаційно-економічна характеристика, фінансові важелі, шляхи вдосконалення фінансового механізму управління.
  
  курсовая работа [160,7 K], добавлен 20.06.2010
  

• Особливості фінансового менеджменту

  Загальні відомості про стан фінансового менеджменту на підприємствах. Аналіз фінансово-економічного стану ТзОВ НВП "Техноваги". Комплекс заходів щодо вдосконалення фінансового управління підприємством. Оцінка ефективності запропонованих заходів.
  
  курсовая работа [631,4 K], добавлен 08.05.2014
  

• Оцінювання фінансового стану підприємств

  Визначення економічної сутності фінансового стану та понять рентабельність, фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність. Доцільність розрахунку окремих показників оцінки фінансового стану підприємства. Процедура формування системи показників.
  
  курсовая работа [8,6 M], добавлен 15.05.2016
  

• Аналіз діяльності ЗАТ "Золочівський ХПП"

  Визначення економічної сутності фінансового стану. Методики оцінки фінансового стану підприємств в Україні та критерії вибору з них зручнішої. Оптимальний комплекс показників оцінки фінансового стану підприємства, позиції щодо його удосконалення.
  
  дипломная работа [137,2 K], добавлен 11.07.2011
  

• Оцінка фінансової стійкості підприємства

  Завдання та види фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу щодо оцінки фінансової стійкості підприємства. Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості. Аналіз ефективності використання інформаційних технологій.
  
  дипломная работа [254,9 K], добавлен 06.03.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам