Методологічні засади управління фінансовим потенціалом території

Важливими завданнями, які НБУ продовжує мати на меті в рамках грошово-кредитної політики, - це створення дієвої системи безготівкових розрахунків, використання спеціальних платіжних засобів, упровадження нових технологій, залучення в цю сферу населення, стимулювання використання платіжних карток. Проте від ідеї запровадження Національної системи масових електронних платежів Нацбанк фактично відмовився і ця мета не фігурує серед заходів ГКП починаючи з 2006 р.

Значну увагу Національний банк України приділяє і діяльності фондового ринку (зокрема обігу державних цінних паперів), навіть незважаючи на те, що ця сфера знаходиться в компетенції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Цей ринок розглядається Нацбанком з позиції удосконалення трансмісійного механізму, а також його важливості для банків і реального сектору як додаткової сфери вкладення вільних грошових коштів.

Розглядаючи основні завдання, що стоять перед Національним банком України на найближчу перспективу, відзначимо необхідність зниження інфляції до рівня 5% і подальшого її утримання в межах 3-5%, що відповідає пріоритетам економічної політики України, спрямованої на відновлення економічного зростання, побудови конкурентоспроможної економіки і підвищення добробуту населення.

Головну роль у забезпеченні цінової стабільності НБУ буде відведено процентній політиці, що стане можливим за рахунок відновлення фінансової системи країни після фінансової кризи і більш ефективної роботи трансмісійних механізмів.

Що стосується політики у сфері регулювання валютних курсів, то Національний банк України продовжуватиме реалізацію заходів щодо пом'якшення регуляторних обмежень, усунення диспропорцій платіжного балансу країни, а також підтримуватиме зростання попиту на національну валюту поряд із контролем за курсом національної грошової одиниці й усунення різких його коливань за рахунок використання міжнародних золотовалютних резервів. Збільшення обсягів міжнародних золотовалютних резервів залишається в переліку одних з основних пріоритетів грошово-кредитної політики, особливо найбільш ліквідної їх складової, що є особливо актуальним, ураховуючи необхідність виконання зобов'язань резидентами країни перед зовнішніми кредиторами в найближчі роки.

Усе ще серед основних залишається завдання підтримки довіри до банківської системи України. Досягнення цієї мети НБУ планує досягти шляхом підтримки достатнього рівня ліквідності, підвищення вимог до капіталу і фінансового стану банків, а також контролю за ризиками в їх діяльності. Заходи пруденційної політики повинні попередити виникнення передумов, що призвели до фінансової кризи 2008-2009 рр. Крім цього, важливими є стримування зростання зовнішнього боргу (за рахунок зменшення можливостей щодо залучення зовнішніх кредитів банками) та вдосконалення правил проведення банківських операцій і механізмів роботи з проблемними активами.

Ефект від упровадження в дію заходів грошово-кредитної політики Національного банку України буде посилюватися шляхом зміцнення прозорості й зрозумілості своєї діяльності для інших суб'єктів фінансового ринку. Серед конкретних показників, що мають бути досягнені в найближчі роки, потрібно відзначити збереження досягнутих темпів зростання монетарної бази і грошової маси, посилення ролі небанківських фінансових установ, зростання довгострокового кредитування і стабільність темпів зростання депозитів (табл. 2.27).

У рамках Програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013-2014 роки передбачається, що грошово-кредитна політика НБУ забезпечуватиме подальше підвищення ефективності та стійкості функціонування банківської системи. Крім цього, очікується підвищення активності державної політики у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг, рівня прозорості фінансових установ, системи пруденційного нагляду за їх діяльністю [27].

Таблиця 2.27

Ключові показники ефективності реалізації грошово-кредитної політики в Україні на 2012 р. [27]

Показник	Значення показника за роками
	2010 факт	2011 очікуване	2012 прогноз
Монетарна база, % до попереднього року	15,8	14-18	12-16
Грошова маса, % до попереднього року	22,7	20-24	19-23
Рівень монетизації, %	50,0	56,4	58,3
Зростання обсягів депозитів до банківської системи, %	26,3	27,0	25,5
Обсяг активів небанківських фінансових установ, млрд грн	69,9	87,8	90,7
Приріст обсягів довгострокових кредитів, млрд грн	-2,27	58,8	137

Також цією програмою передбачається, що ключовими завданнями будуть: зниження частки проблемних активів у структурі портфелів банків та інших фінансових установ, їх реструктуризація, забезпечення повноцінного функціонування агентства кредитних історій, упровадження міжнародних стандартів фінансової звітності для всіх фінансових установ і вдосконалення системи гарантування внесків населення поряд з створенням можливостей для акумулювання і перерозподілу довгострокових фінансових ресурсів [27].

Таким чином, успішність реалізації планових показників грошово-кредитної політики України з боку НБУ є низькою і свідчить про недостатню ефективність тих заходів, що приймалися регулятором для їх досягнення. В той же час відзначимо, що Нацбанк у своїх діях поступово відходить від застосування методів прямого втручання і більше розраховує на інструменти, вплив яких на банківську систему і її суб'єктів носить непрямий характер.

У цілому грошово-кредитна політика у своїх ключових цілях змінилася неістотно. Стримання інфляційних процесів, нарощування золотовалютних резервів, лібералізація валютного ринку, необхідність забезпечення економіки довгостроковими кредитними ресурсами залишаються актуальними і вимагатимуть у майбутньому приділення їм уваги з боку Національного банку України.

Список використаної літератури до розділу 2

1. Балтина А. М. Финансовые системы зарубежных стран : учебное пособие / А. М. Балтина, В. А. Волохина, Н. В. Попова. - М. : Финансы и статистика, 2007. - 304 с.

2. Бюджетный процесс в зарубежных государствах / под ред. В. А. Виноградова Институт научной информации по общественным наукам РАН, 1996. - 144 с.

3. Іванов В. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : курс лекцій / В. М. Іванов, І. Я. Софіщенко; МАУП. - К. : МАУП, 2001. - 232 с.

4. Карлін М. І. Фінанси зарубіжних країн : навчальний посібник / М. І. Карлін; Мін-во освіти і науки України, Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - К.: Кондор, 2004. - 384 с.

5. Лисенков Ю. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навчальний посібник / Ю. М. Лисенков, Т. А. Коротка. - К. : Зовнішня торгівля, 2005. - 118 с.

6. Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн для спеціальності "Банківська справа" : навчально-методичний посібник для самост. вивч. дисц. / І. В. Шамова; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2007. - 160 с.

7. Сніжко О.В. Фінансовий розвиток трансформаційних економік: структурно - функціональний аналіз : монографія / О. В. Сніжко. - К. : Київський ун-т, 2009. - 815 с.

8. Ministry of Finance of the Czech Republic. Fiscal outlook of the Czech Republic // http://www.mfcr.cz/cps/rde/xchg/mfcr/xsl/

en_fiscal_outlook.html

9. Податкові системи зарубіжних країн // http://www.worldwide-tax.com/

10. European Social Statistics: Income, Poverty and Social Exclusion. 2nd Report. - Luxemburg: Office for Official Publications of the European Communities, 2002. - 171 p. http://epp. eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-BP-02-008/EN/KS-BP-02-008-EN.PDF

11. Czech National Bank. The main instruments of monetary policy // http://www.cnb.cz/en/monetary_policy/instruments/#mpi

12. Ministry of Finance of the Republic of Poland. Strategic Guidelines for National Euro Changeover Plan, October 2010 http://www.mf.gov.pl/_files_/euro_in_poland/strategic_

guidelines_for_the_national_euro_changeover_plan_2010.pdf

13. Ministry of Finance of the Republic of Poland. Annual report 2010 // http://www.mf.gov.pl/_files_/dlug_publiczny/obligacje_hurtowe/raporty_roczne/raport_roczny_2010.pdf

14. Ministry of Finance of the Republic of Poland. Tax system // http://www.mf.gov.pl/index.php?const=1&dzial=1562&wysw=4&sub=sub2

15. Ministry of Finance of the Republic of Poland. Public Debt // http://www.mf.gov.pl/_files_/dlug_publiczny/zadluzenie/szeregi/public_debt.xls

16. Ministry of Finance of the Republic of Poland. The Public Finance Sector Debt Management Strategy in the years 2011-2014 // http://www.mf.gov.pl/_files_ /dlug_publiczny/strategie_zarzadzania_dlugiem/debt_management_strategy_2011-2014.pdf

17. National Bank of Poland. Monetary policy instruments // http://www.nbp.pl/homen.aspx?f=/en/onbp/informacje/polityka_pieniezna.html

18. Ministry of Finance of the Republic of Croatia. Annual report of the Ministry of Finance 2009 //http://www.mfin.hr/adminmax/docs/

19. Annual%20Report%2 0of%20 the%20Ministry%20of%20Finance%

202009.pdf

20. Ministry of Finance of the Republic of Croatia. Economic and Fiscal Policy Guidelines 2012.-2014 // http://www.mfin.hr/adminmax/

docs/Economic% 20and %20Fiscal%20Policy%20Guidelines%

202012%20-%202014.pdf

21. Ministry of Finance of the Republic of Croatia. Amendments to the 2009 Republic of Croatia State Budget // http://www.mfin.hr/

22. adminmax/docs/2009 _State_Budget_-_Amendments.pdf

23. Ministry of Finance of the Republic of Croatia. Strategy of Government Programs and State Budget for the period from 2010 to 2012 // http://www.mfin.hr/adminmax/docs/Strategy%20of%20

Government% 20Programs_and_State%20Budget_for_the_period_

from_2010_to_2012.pdf

24. Croatian National Bank. Annual report 2010 // http://www.hnb.hr/ publikac/godisnje/2010/e-god-2010.pdf

25. Ministry of Finance of the Republic of Slovenia. Bulletin of government finance // http://www.mf.gov.si/en/areas_of_work/

public_finances /bulletin_of_govern-ment_finance/

26. Ministry of Finance of the Republic of Slovenia. Stability and Convergence Programmes // http://www.mf.gov.si/en/areas_of_work/

public_finances/ stability_and_convergence_programmes/

27. Ministry of Finance of the Republic of Slovenia. Central government debt // http://www.mf.gov.si/en/areas_of_work/public_finances/

central_government_debt

28. Bank of Slovenia. Monetary Policy Implementation // http://www.bsi.si/en /economic-and-monetary-union.asp?MapaId=958

29. Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки. Закон України // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/

30. Офіційний сайт Рахункової палати України // http://www.ac-rada.gov.ua

31. Офіційний сайт Державної податкової служби України // http://sta.gov.ua

32. Боронос В. Г. Фінансове регулювання і перспективи розвитку економічних інструментів реалізації екологічної політики / В. Г. Боронос, В. Н. Боронос, П. Н. Рубанов // Международный научный журнал «Механизм регулирования экономики, экономика природопользования, экономика предприятия и организация произподства». - Сумы, 2002. - №3-4, - С. 67-89.

33. Боронос В. Г. Финансовое обеспечение инвестиционной составляющей экологически устойчивого развития. / В. Г. Боронос, В. Н. Боронос, П. Н. Рубанов // Вісник Сумського державного університету, серія "Економіка", - Суми, 2003. - №6, - С. 14-20.

34. Боронос В. Г. Концептуальні засади програмно-цільового методу фінансування еколого-інноваційного розвитку / В. Г. Боронос, К. В. Савченко // Вісник СНАУ, Серія «Фінанси та кредит». - 2006. - № 1. -С. 83-89.

35. Боронос В. Г. Дефіцит ресурсів та інноваційний розвиток - проблеми пошуку компромісу. / В. Г. Боронос, А. В. Снопченко // Вісник національного аграрного університету, серія "Фінанси і кредит". - Суми, 2008 р., - №1 (24) - С. 339-343.

36. Боронос В. Г. Бюджетно-податкові інструменти механізму управління екологічно спрямованим інноваційним розвитком економіки. / В. Г. Боронос, К. В. Савченко // Світ фінансів.- Тернопіль : ТНЕУ, “Економічна думка”. - 2008. - Випуск 4 (17). - С. 175-181.

37. Боронос В. Г. Вплив бюджетно-податкової політики на систему фінансового регулювання еколого-інноваційного розвитку // Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки: матеріали науково-практичної конференції (24-26 жовтня 2007 р.). - Тернопіль, 2007. - С. 371-372.

38. Боронос В. Г. Бюджетне фінансування в контексті забезпечення еколого-інноваційного розвитку. / В. Г. Боронос, І. П. Кулєшова // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: зб. тез доповідей ІІІ Міжнародної науково-практиктичної конференції (15-16 травня 2008 р.). - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. - Т. 2. - С. 14-16.

39. Боронос В. Г. Сутність та структура бюджетної системи України // Інвестиційне забезпечення соціально-економічного розвитку міста: монографія: у 2 т. Том 2. Інструменти інвестиційного забезпечення соціально-економіч-ного розвитку міста / за заг. ред. А. О. Єпіфанова, Т. А. Васильєвої. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. - С. 12 - 18

40. Боронос В. Г. Планування фінансового забезпечення пріоритетних напрямів розвитку в умовах економічної кризи / В. Г. Боронос, І. П. Кулєшова // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць: в 6 т. - Т. 2. - Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2009. - Випуск 249- С. 337-344.

41. Боронос В. Г. Джерела та форми фінансового забезпечення бюджетних програм / В. Г. Боронос, І. П. Кулєшова // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Наукова думка інформаційного століття - 2009» (7-15 березня 2009 року). - Дніпропетровськ, 2009. - С. 88-90

42. Офіційний сайт Міністерства фінансів України // www.minfin.kmu.gov.ua

43. Cередньострокова стратегія управління державним боргом на 2011-2013 роки. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. №170 // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/170-2011-%D0%BF,nreg

44. Положення про управління ризиками, пов'язаними з державним боргом. Наказ Міністерства фінансів України від 16.06.2010 № 461 // http://www. licasoft.com.ua/component/lica/?href=0&view

=text&base=1&id=597688&menu=742068

45. Положення про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням // http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=50276

46. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Закон України від 23 березня 2000 року № 1602-III // http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/

link1/print/T001602.html

47. Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua

РОЗДІЛ 3

Фінансовий потенціал території у фінансовій політиці держави та його складові

3.1 Роль і місце фінансового потенціалу території в державній фінансовій політиці

Успішна реалізація фінансової політики неможлива без достатнього обсягу фінансових ресурсів. У свою чергу, наявність фінансових ресурсів, що забезпечують господарську діяльність території, попереджає кризові явища, сприяє збалансованості функціонування окремих галузей народного господарства, напряму пов'язана з формуванням та реалізацією фінансового потенціалу території, а також контролем за його використанням.

Важливим фактором успішності фінансової політики є її відповідність внутрішнім і зовнішнім можливостям території. На основі даних щодо фінансового потенціалу можна отримати повну інформацію щодо сукупності фінансових ресурсів території як наявних, так і перспективних. Використовуючи дані щодо наявного фінансового потенціалу, з'являється можливість визначити оптимальний варіант розвитку фінансових відносин території - сформувати її оптимальну фінансову політику. Знання рівня, якості, динаміки фінансового потенціалу дозволяє виявити внутрішні резерви, ширше використовувати фінансові стимули та забезпечити більш тісний зв'язок між плановими показниками розвитку території та реальними можливостями щодо їх виконання.

Особливе значення фінансовий потенціал має для бюджетно-податкової складової фінансової політики. Саме фінансовий потенціал повинен стати основою для планування доходів бюджету території, на його базі має будуватися система міжбюджетних відносин.

Базуючись на оцінці фінансового потенціалу, можна робити висновки щодо якості фінансової політики в цілому та окремих її складових - бюджетно-податкової, грошово-кредитної, управління державним боргом - шляхом порівняння фактичного рівня реалізації фінансових можливостей з їх потенціальним рівнем.

Наявність інформації щодо стану фінансового потенціалу дозволяє під час розроблення фінансової політики концентрувати зусилля на найбільш важливих напрямках розвитку території, визначати додаткові резерви фінансування, а також забезпечувати ефективний контроль за мобілізацією та використанням фінансових ресурсів [1].

Як відмічається у монографії Балацького Є. О., фінансова політика має становити управління фінансовим потенціалом території і полягати у цілеспрямованій діяльності органів управління, спрямованій на створення, залучення та акумуляцію складових фінансового потенціалу, достатніх для вирішення завдань соціально-економічного розвитку та їх раціонального використання [2].

Виходячи з цього, Котельникова Е. А. справедливо зауважує, що для визначення і формування фінансової політики необхідна достовірна інформація про фінансовий стан території, її фінансовий потенціал [3].

Також справедливо Вдовенко Л. О. зазначає, що, у свою чергу, головною метою фінансової політики території є найбільш повне та ефективне використання її фінансового потенціалу [4].

На думку Конярової Е. К., цільова спрямованість регулювання економіки має виражатися в ефективному управлінні відтворенням фінансового потенціалу, що спрямоване на досягнення високих темпів економічного розвитку і зростання добробуту населення [5].

Взаємозв'зок між фінансовою політикою і фінансовим потенціалом продемонструвала Голодова Ж. Г. (рис. 3.1), яка комплексно розглядає фінансові відносини в країні в усьому різноманітті понять і категорій, що використовуються для їх характеристики.

Відповідно до підходу Голодової Ж. Г. фінансова політика і фінансовий потенціал вступають у суб'єктно-об'єктні відносини, причому як суб'єкт постає фінансова політика, а об'єктом є фінансовий потенціал. Ми вважаємо цей підхід дещо обмеженим, оскільки на практиці відносини між фінансовою політикою та фінансовим потенціалом є більш складними. Фінансовий потенціал здійснює безпосередній вплив на особливості та інструментарій фінансової політики. Таким чином, відносини між ними не є односторонніми, а носять двосторонній характер.

Крім того, потрібно наголосити на такому. У Голодової Ж. Г. мова йде про поняття і категорії стосовно держави. Коли ми говоримо про фінансову політику, то не зовсім зрозуміло, що автор розуміє під факторами, що таке зовнішні та внутрішні фактори. Чому фінансові ресурси пов'язані з фінансовим ринком через фінанси як категорію? Чому розуміння фінансів як економічної категорії впливає на фінансову політику? Чому фінансова політика впливає на фінансову систему, а не навпаки, або принаймні вони були б взаємозалежними.



Рис. 3.1 Взаємозв'язок фінансової політики та фінансового потенціалу [6]

Ця схема викликає більше запитань, аніж роз'яснює взаємозв'язок фінансової політики та фінансової системи.

На нашу думку, відносини фінансового потенціалу і фінансової політики варто розглядати не лише з позиції відносин суб'єкт-об'єкт, оскільки вони не дозволяють відобразити все різноманіття їх взаємних впливів. Більш удалим із цієї точки зору є методологічний підхід, ще у ХІХ ст. запропонований Марксом К. та Енгельсом Ф., які виділють такі категорії, як базис та надбудова. Базис виконує функцію матеріального забезпечення, а надбудова - це фактично ідеологія використання матеріальної бази. У нашому випадку, базис - це фінансовий потенціал, тобто «матеріальна база» (сукупність наявних та потенційних фінансових ресурсів) для реалізації надбудови - фінансової політики держави (системи заздалегідь визначених заходів, форм і методів мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів державними фінансовими інститутами), що наведено на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Зв'язок фінансового потенціалу та фінансової політики

за принципом «базис-надбудова»

У процесі розроблення та реалізації фінансової політики перед державою постають завдання, пов'язані із плануванням, фінансовим забезпеченням, регулюванням та контролем за обсягами та станом фінансових ресурсів, що не можуть бути ефективно реалізовані без оцінки та управління фінансовим потенціалом. Пояснимо цю тезу, визначивши особливості цих завдань.

Одним із завдань, без вирішення якого ефективна фінансова політика неможлива, є планування. Фінансове планування - це діяльність зі складання планів формування, розподілу й використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому [7].

Саме під час планування оцінюються стан фінансових ресурсів, можливості їх збільшення та більш ефективного використання. У рамках фінансової політики конкретними завданнями фінансового планування є визначення обсягу грошових коштів та їх джерел, що необхідні для виконання планових завдань, виявлення резервів зростання доходів, економії витрат, установлення оптимальних пропорцій у розподілі коштів між централізованими та децентралізованими коштами [3].

Ефективне планування бюджетно-податкової, грошово-кредит-ної чи політики управління державним боргом неможливе без адекватної оцінки рівня фінансових ресурсів як наявних, так і таких, що можуть бути залучені додатково, тобто без визначення фінансового потенціалу території.

Окремим важливим моментом фінансового планування є розроблення його стратегічного напрямку. Історично це найбільш проблемний момент у фінансовому плануванні в Україні. Багато в чому це пов'язано з відсутністю відповідних науково-методичних розробок щодо оцінки фінансового потенціалу та управління ним, без яких жодна фінансова стратегія не може бути адекватною та ефективною, оскільки фінансовий потенціал є матеріальною базою фінансової політики.

Необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки є здійснення фінансового контролю.

Фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, а також цільового витрачання коштів із відповідних фондів [8].

Він полягає в установленні фактичного стану справ на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності та спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни й раціональності в процесі формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів для ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових правовідносин [9].

Фінансовий потенціал виступає як база для здійснення успішного контролю, оскільки дає інформацію щодо номінальних можливостей певного об'єкту з генерації фінансових ресурсів. Фактичне недоотримання запланованих ресурсів може свідчити про потенційні порушення, вимагаючи таким чином проведення певних дій.

Одним із головних завдань фінансової політики є фінансове забезпечення - формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання [7].

Для визначення ефективності використання тих чи інших фінансових ресурсів необхідно порівняти фактичні результати їх використання з максимально можливим результатом, тобто фінансовим потенціалом.

Важливим завданням, реалізація якого сприяє реалізації фінансової політики держави, постає фінансове регулювання, що є методом фінансового впливу, пов'язаним із регулюванням економічних процесів. Основними елементами фінансового регулювання є оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів) і бюджетні трансферти ( дотації, субсидії, субвенції) [7].

Ефективне фінансове регулювання неможливе, якщо воно не базується на оцінках фінансового потенціалу. Наприклад, оподаткування у своїй основі обов'язково повинне мати оцінку податкового потенціалу, що є складовою фінансового потенціалу. Суми міжбюджетних трансфертів в ідеалі мають визначатися на базі зіставлення фінансових потенціалів різних територій.

Для уточнення ролі фінансового потенціалу у формуванні фінансової політики у процесі нашого дослідження було розглянуто його вплив на різних етапах розроблення і реалізації фінансової політики держави (рис. 3.3).

На першому етапі формуванні фінансової політики - розробленні концепції її здійснення - фінансовий потенціал виступає як база для розроблення планів. При цьому використовується інформація щодо наявного обсягу фінансових ресурсів, а також характеризуються можливості щодо їх збільшення з метою визначення перспектив.

Другий етап - визначення основних напрямів, підходів, механізмів і засобів реалізації - в загальному вигляді полягає у визначенні типу фінансової політики, яка може бути політикою економічного зростання, політикою обмеження ділової активності або політикою стабілізації. Якщо розглядати ці типи політик крізь призму фінансового потенціалу, то фактично держава має визначитися з діями щодо управління фінансовим потенціалом - його необхідно збільшувати або утримувати на досягнутому рівні. Якщо збільшувати, то яким чином - шляхом нарощення ресурсної бази чи шляхом більш інтенсивного використання наявної. Від цього і буде залежати, які інструменти й механізми використовуватиме держава, тобто яка фінансова політика буде проводитися.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.3 Роль фінансового потенціалу у формуванні фінансової політики на різних етапах її розроблення і реалізації

На третьому етапі відбувається реалізація практичних заходів, тобто йдеться про реалізацію окремих складових фінансової політики - бюджетно-податкової, грошово-кредитної та політики управління державним боргом. Ці складові фінансової політики базуються на фінансовому потенціалі та мають на меті управління відповідною складовою фінансового потенціалу - бюджетного або податкового потенціалу, використання власних чи залучених фінансових ресурсів для збільшення фінансового потенціалу.

Четвертий етап - коригування механізмів реалізації фінансової політики - не може бути ефективним без використання даних щодо рівня фінансового потенціалу. Базуючись на його показниках, можна визначити, наскільки ефективно працює фінансова політика в цілому та в розрізі окремих її складових, шляхом порівняння наявного обсягу фінансових ресурсів з тим потенціалом, який мала територія або та чи інша складова фінансової політики (бюджетна, податкова тощо).

Таким чином, інформація щодо обсягів фінансового потенціалу та управління ним обумовлюють і впливають на фінансову політику на всіх етапах її реалізації.

Для фінансової політики України характерна ціла низка проблем, починаючи з недосконалого фінансового планування і закінчуючи недоліками у бюджетно-податковій політиці. Аналіз сутності фінансового потенціалу, проведений у роботі, свідчить, що він може бути використаний для розв'язання цілого ряду проблем фінансової політики України чи принаймні для підвищення ефективності окремих її складових.

Аналіз фінансової політики України загалом та окремих її складових, свідчить про наднизьку якість фінансового планування в країні. Багато в чому це пов'язано з недосконалою методологією - відсутні загальноприйняті підходи щодо визначення потенційних можливостей як окремих елементів економічної системи України, так і по системі в цілому.

Аналіз виконання дохідної частини бюджетів останніх років свідчить про те, що практика планування доходів бюджетів в Україні має досить невисокий рівень достовірності, оскільки будується на основі заздалегідь недостовірних прогнозів та невиправданих очікувань [10].

Основою фінансового планування в Україні має стати розрахунок величини фінансового потенціалу, на базі якого визначаються прогнозні та планові показники.

Це підтверджують і результати дослідження, проведеного Кашиною Н. В., яка відзначає, що процес фінансового планування має враховувати такі етапи:

І етап - визначення складових фінансового потенціалу та показників, що їх формують;

ІІ етап - розрахунок фінансового потенціалу території в цілому та в розрізі окремих складових;

ІІІ етап - планування (прогнозування) доходів території на базі її фінансового потенціалу [11].

Ще однією проблемою фінансової політики в Україні є проблема бюджетного вирівнювання. Це питання є одним із ключових у бюджетному менеджменті практично для всіх країн світу, незалежно від того, якою є форма державного устрою (федеративна або унітарна), є питання вертикальних і горизонтальних бюджетних відносин між державою і місцевими органами влади. Об'єктивною передумовою таких відносин, тобто перерозподілу коштів, вважається неоднорідність фінансово-економічних потенціалів окремих адміністративно-територіальних одиниць, зокрема міст [2].

Необхідною умовою успішного бюджетного вирівнювання, як вертикального, так і горизонтального, є здатність центрального уряду в процесі розподілу трансфертів адекватно оцінити фінансовий потенціал території. При вертикальному вирівнюванні ця оцінка дозволяє визначити розрив між майбутнім рівнем доходів, закріплених за певною територією, та прогнозним рівнем видатків, виконання яких держава делегує на місцевий рівень. У процесі горизонтального вирівнювання оцінка фінансового потенціалу міст та районів допомагає уряду визначити напрямки перерозподілу державних ресурсів між місцевими бюджетами, в результаті якого податкові можливості відносно заможніших територій будуть використані для трансфертів солідарності до регіонів із меншою спроможністю.

Проблемою фінансової політики України є те, що місцеві бюджети не в змозі самостійно виконувати покладені на них зобов'язання за рахунок фінансових ресурсів, що є в їх розпорядженні. Практика вирівнювання, що використовується в Україні для ліквідації дефіциту фінансових ресурсів стратегічно не має жодних перспектив і не сприяє розвитку економіки країни і регіонів у довгостроковій перспективі [10].

На нашу думку, принципово неправильним та дестимулювальним є визначення суми міжбюджетних трансфертів за фактом, виходячи з розриву в поточних доходах і витратах бюджету території. З точки зору суті системи міжбюджетного вирівнювання, мають порівнюватися фінансові потенціали і, виходячи з цього, визначатися території-донори та території-реципієнти.

Ще одним нюансом системи міжбюджетного вирівнювання в Україні є розрахунок суми трансфертів на базі законодавчо закріпленої формули. Такий підхід стимулює місцеві органи влади приховувати доходи бюджету з метою підвищення суми вхідних трансфертів, що, звичайно, негативно відбивається на ефективності фінансової політики країни загалом. За умови використання фінансового потенціалу як бази для визначення суми міжбюджетних трансфертів, ця проблема була б ліквідована, оскільки маніпулювати фінансовим потенціалом, за наявності адекватної методики його оцінки, було б значно складніше.

Важливою проблемою фінансової політики України є неефективне використання фінансових ресурсів. Згідно зі Звітом Рахункової палати за 2010 рік виявлено бюджетних правопорушень (незаконного, у тому числі нецільового, неефективного використання коштів Державного бюджету України та державних позабюджетних фондів), а також порушень і недоліків під час адміністрування доходів державного бюджету на загальну суму 51 млрд 968 млн грн (діаграми 3, 4). З цієї суми: незаконне, у тому числі нецільове, використання коштів становить 16 млрд 118,5 млн грн; неефективне - 14 млрд 398,3 млн грн; порушення адміністрування доходів (управління формуванням доходів бюджету) - 21 млрд 451,2 млн гривень. Причому тенденція така, що обсяг порушень зростає (рис. 3.4) [10].

Рис. 3.4 Обсяги виявлених бюджетних правопорушень, неефективного використання бюджетних коштів, порушень та недоліків під час адміністрування державного бюджету за роками, млрд грн [12]

На нашу думку, першопричиною перелічених проблем є відсутність інформації щодо номінального стану системи, тобто інформації про потенційні можливості щодо генерації певного рівня ресурсів. Відсутність такої інформації дає змогу маніпулювати фінансовими ресурсами території, в тому числі неефективно їх використовувати без особливих наслідків у вигляді відповідальності.

Ще однією проблемою, яку можна розв'язати, використовуючи інформацію щодо рівня фінансового потенціалу та здійснюючи відповідне управління ним, є реалізація програмно-цільового методу планування бюджетного процесу в Україні. Ця технологія на сьогодні є однією з найперспективніших у світі, що підтверджує досвід розвинених країн. Програмно-цільовий метод дозволяє ефективно використовувати обмежені фінансові ресурси. Втім, його реалізація неможлива без адекватного процесу фінансового планування, який має базуватися на відповідній інформаційній базі щодо обсягів і стану використання фінансових ресурсів.

Як відмічає Фролов С. М., розроблення і схвалення бюджетних програм, що є основою програмно-цільового методу, часто відбуваються без узгодження з наявними бюджетними ресурсами, тобто пошук джерел фінансування починається вже після затвердження програми. Це призводить до несвоєчасного або недостатнього фінансування реалізації заходів, передбачених програмою, тобто знижує ефективність виконання програми [10]. Така ситуація багато в чому пояснюється відсутністю інформації щодо фінансового потенціалу, а також відповідних методичних напрацювань, які б закріпили фінансовий потенціал як основу під час планування залучення та розподілу фінансових ресурсів

Важливою проблемою фінансової політики України є дефіцит державного бюджету та державний борг. Бюджетний дефіцит в Україні багато в чому пов'язаний з неповною реалізацією потенціалу щодо отримання доходів, що, у свою чергу, пов'язане з недоліками податкової системи та фіскальної політики держави.

Причому відмітимо, що податкові інструменти - це не лише самі податки, збори, обов'язкові платежі, а й податкові пільги та преференції, санкції, спрощені моделі оподаткування, форми податкової заборгованості.

Так, в Україні пільги, надані окремим платникам податків, є досить значними порівняно з дохідною частиною бюджету. Втрати бюджету від наданих пільг в оподаткуванні у 2004 році становили 12,6 млрд грн (13% загального обсягу доходів зведеного бюджету), у 2005 р. - 12,2 млрд грн (9,2% загального обсягу доходів зведеного бюджету). Таким чином, податковий тягар розподіляється нерівномірно серед платників податків - одні суб'єкти господарювання сплачують надмірні платежі, інші - зводять їх до мінімуму [13].

Існує і проблема ПДВ. Виходячи з поточних тенденцій, можна зробити висновок, що у майбутньому цей податок не тільки не буде наповнювати бюджет, а й почне із бюджету вилучати кошти внаслідок необхідності виплачувати компенсації з ПДВ у розмірах, більших за надходження за цим податком.

Проблемою фіскальної політики України є штучна збитковість підприємств, наслідком чого є недоотримання бюджетом коштів від сплати податку на прибуток.

Важливою проблемою також є заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами. Держава не отримує заплановані й «зароблені» кошти як результат невиконання бюджету та покриття дефіциту за рахунок внутрішніх і зовнішніх запозичень або приватизації державного майна.

Ці проблеми, звичайно, вимагають комплексного підходу під час вирішення, втім очевидно, що без об'єктивної інформації щодо можливостей з генерації фінансових ресурсів (тобто фінансового потенціалу) таке вирішення буде неможливим. Саме визначення фінансового потенціалу території є базисом під час планування фінансових надходжень і використання інструментів податкової, бюджетної політики, а також у ході трансформації резервів фінансових ресурсів у реальні фінансові ресурси [14].

Одним із чинників макросередовища, що здійснює значний негативний вплив на реалізацію фінансової політики в Україні, є тінізація економіки.

За результатами дослідження Ф. Шнайдера, Україна має найвищий рівень тінізації економіки серед європейських країн, а саме 55,1 % від офіційного ВВП, обігнавши Росію майже на 10 % [15]. За офіційними даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, тіньовий сектор України у 2009 р. становив 36 % від офіційного ВВП - максимальне значення за весь час публікації цього показника (починаючи з 2001 р.) [16].

Як бачимо, розбіжність у результатах оцінки рівня тінізації української економіки державними органами та зовнішніми дослідженнями становить 19,1 % (що більше, ніж частка тіньової економіки деяких європейських країн). Та навіть якщо керуватися результатами Міністерства економіки України, то і 36 % - це вже рівень тінізації, який сприймається європейськими країнами як критичний. І мова йде не лише про репутацію України на міжнародній арені, а про подальшу спроможність української економіки функціонувати.

Значне зростання тіньового сектору було викликане функціонуванням економіки в умовах фінансової кризи, оскільки в період кризи спостерігаються дестабілізація банківської системи, погіршення стану ринку праці та інші чинники тінізації.

Наслідком існування тіньового сектору є те, що бюджет недоодержує значні кошти внаслідок тінізації доходів. Згідно з дослідженнями і розрахунками, проведеними Дьяченко Я., щорічні недоплати зведеного бюджету становлять близько 50% наявних доходів бюджету. Сумарний обсяг недоплат бюджету за 2001-2008 рр. становив 613,9 млрд грн, що удвічі перевищує доходи зведеного бюджету в 2008 році [17].

Прямим наслідком існування тіньового сектору для фінансової політики є неможливість реалізувати фінансовий потенціал території, відтак - недоотримання фінансових ресурсів і невиконання функцій, що на неї покладені.

У той же час, володіючи даними про рівень фінансового потенціалу території в цілому та за основними складовими, можна визначити ті фінансові потоки, які мають бути присутні в офіційних даних, втім не відображені там. Таким чином, з'являється принципова можливість контролю за тіньовим сектором та його обсягами, що, у свою чергу, дозволить підвищити ефективність фінансової політики загалом.

Отже, фінансовий потенціал є важливим елементом, базисом, що забезпечує ефективну реалізацію фінансової політику, надаючи необхідну інформацію щодо обсягу наявних та можливих фінансових ресурсів. Фінансовий потенціал сприяє реалізації фінансової політики на всіх її етапах. Жодна з базових функцій фінансової політики не може ефективно виконуватися без інформації щодо фінансового потенціалу. Більшість проблем фінансової політики України пов'язана або може вирішитися шляхом управління фінансовим потенціалом.

3.2 Сутність і складові фінансового потенціалу території

Базовою і необхідною умовою економічного зростання, прагнення до якого притаманне всім без винятку суб'єктам економічних відносин, є фінансовий потенціал. Саме тому стратегія розвитку території має формуватися на основі забезпечення умов ефективного використання наявного фінансового потенціалу, оскільки він відіграє визначальну роль у підтримці стабільності економіки, забезпеченні пропорційного та збалансованого функціонування різних її галузей. Вирішення завдань стратегічного управління потребує визнання вагомої ролі фінансового потенціалу в процесах економічного розвитку, адже недосконала політика формування і контролю його використання значно обмежує можливості й варіанти розвитку території. Щоб оцінити вагомість фінансового потенціалу території, виробити механізми ефективного управління ним, необхідно насамперед з'ясувати суть цього поняття, а також визначити його головні риси, складові та основні фактори впливу.

Перш ніж почати розгляд численних тлумачень поняття «фінансовий потенціал», необхідно визначити загальне значення поняття «потенціал». Багато науковців відзначають латинське походження цього слова (“potentia” - можливості, міць, сила, запаси, засоби, приховані потужності, що можуть бути використані) [18, 19, 20, 21, 22]. Таке розуміння потенціалу дійсно є базовим, що підтверджують визначення, наведені в табл. 3.1. Тлумачення авторів дещо відрізняються, однак їх усіх об'єднує використання таких понять, як ресурси, потужність, можливості, засоби, запаси, джерела, продуктивні сили.

Перш ніж з'явитися в економічних працях, поняття «потенціал» застосовувалося в таких науках, як фізика, хімія, біологія, математика. Цим і пояснюється той факт, що Радянський енциклопедичний словник розглядає потенціал у трьох аспектах:

1) як потенційна функція, що характеризує широкий клас фізичних силових полів (електричного, гравітаційного тощо);

2) як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь-яких завдань, досягнення певної мети;

3) як можливості окремої людини, суспільства, держави в певній сфері [23].

Таблиця 3.1

Трактування поняття «потенціал»

Автор	Визначення поняття
Абалкін Л. І.	Потенціал - це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу [24, c. 214]
Артем'єв Б. В.	Потенціал - це ступінь потужності, прихованих можливостей у якому-небудь відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь [25]
Архангельський В. М.	Потенціал - засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі [26, c. 7]
Голодова Ж. Г.	Потенціал - це сукупність джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення якої-небудь мети [6]
Джаїн І. О.	Потенціал - це можливості, наявні продуктивні сили, що можуть бути реалізовані в перспективі [28, c.8]
Клімова Н. І.	Потенціал - це сукупність наявних засобів, можливостей у будь-якій сфері [29, с. 55]
Хомяков В. І., Бакум І. В.	Потенціал - джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведеними в дію, використані для вирішення якогось завдання, досягнення певної мети, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі [30, c.11]

За результатами аналізу літератури, який було проведено Ігнатенко Н. Г. і Руденко В. П., встановлено, що частота вживання різних значень поняття «потенціал» така: «сукупність» - 48 %; «потужність»- 18 %; «можливість»- 16 %; «продуктивність» - 11 %; інші значення- 7 % [18, c.14].

Слово «сукупність» має найбільшу частоту вживання, однак воно не здатне відобразити всі нюанси потенціалу. Зазвичай «сукупність» вживається разом з іншими термінами для їх умовного об'єднання: «сукупність джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення якої-небудь мети» [6]; «сукупність наявних засобів, можливостей у будь-якій сфері» [29]. Таким чином, поняття «сукупність» не є критичним для відображення змісту поняття «потенціал».

Наступні за частотою вживання поняття - «потужність» і «можливість», рівень популярності яких відрізняється лише на 2 %. Щоб зрозуміти, яке з них є більш вдалим, звернемося до Тлумачного словника української мови. Словник трактує потенціал як «приховані здібності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть бути використані за певних умов» [31]. Крім того, як зазначає Бєляков Д. Є., потенціал - це не те, що виявлено, а те, що є в прихованому вигляді й може проявитися за певних умов [18]. Принаймні потенціалом доцільно вважати не лише наявні засоби, а й можливості їх залучення.

Ураховуючи вищезазначене, ключовим поняттям для формулювання змісту категорії «фінансовий потенціал» є саме «можливість», оскільки наявність фінансового потенціалу необов'язково передбачає його реалізацію. З огляду на це під потенціалом території потрібно вважати можливість залучення та використання ресурсів з метою забезпечення її ефективного функціонування. У такому разі низький потенціал території означає, що ця територія характеризується обмеженими можливостями щодо залучення ресурсів.

Основу потенціалу території становить економічний потенціал. До інших складових належать соціальний і природний потенціали[32].Визначення економічного потенціалу різними авторами подані в табл. 3.2.

Якщо узагальнити зміст усіх наведених тлумачень, то економічний потенціал характеризує можливу потужність економіки. Подібну думку підтверджує Енциклопедичний словник економіки і права, який визначає економічний потенціал як сукупну можливість економіки, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-господарську діяльність, випускати продукцію, товари і послуги, задовольняти запити населення, суспільні інтереси, забезпечувати розвиток виробництва [33]. Як бачимо, це дуже загальне і всеохоплююче визначення.

Різноманітність наведених тлумачень зумовлена тим, що дослідники зосереджують увагу переважно на одній із рис економічного потенціалу, залишаючи поза увагою інші аспекти сутності цієї категорії. Так, Ігнатовський П. А. визначає економічний потенціал просто як набір різних ресурсів (табл.3.2). За такого формулювання не зрозуміло, чим потенціал відрізняється від ресурсів.

Згідно з визначенням, яке міститься в Економічному словнику, економічний потенціал використовується для забезпечення тільки матеріальних потреб держави, з чим важко погодитись, оскільки держава має й інші потреби, на забезпечення яких використовує свої економічні можливості - соціокультурні, політичні, екологічні тощо. Визначення Лапіна Є. В., а також Фігурнова Е. Б. теж обмежуються акцентуванням на створенні саме матеріальних благ.

Таблиця 3.2

Визначення поняття «економічний потенціал»

Автор (джерело)	Визначення
Економічний словник	Економічний потенці-ал - сукупність економічних можливостей держави (групи держав), що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних потреб [34]
Кіндзерський Ю. В.	Економічний потенці-ал - форма уособлення досягнутого рівня виробничих сил та їх можливостей щодо подальшого зростання [20]
Лапін Є. В.	Економічний потенці-ал - реальна, фактична здатність до створення максимального обсягу матеріальних благ з урахуванням конкретних ресурсних обмежень, збалансованості трудових та матеріальних ресурсів [35, c.27]
Степанов А. Я.	Економічний потенці-ал - сукупні можливості формувати й максимально задовольняти потреби в товарах і послугах у процесі соціально-економічних відносин з приводу оптимального використання наявних ресурсів [36]
Самоукін Л. І.	Економічний потенці-ал - сукупність ресурсів як залучених у народне господарство, так і тих, які не використовуються в даний момент часу з будь-яких причин [37]
Русінов Ф. М. і Шевченко Д. К.	Економічний потенці-ал - сукупність накопичених ресурсів та їх використаних і невикористаних потенційних можливостей у галузі виробництва матеріальних благ та інших послуг з метою найповнішого задоволення потреб суспільства [38, с. 17]
Новіков Ю. Н.	Економічний потенці-ал - сукупна можливість народного господарства в цілому й окремого економічного району держави створювати певну кількість споживчої вартості при заданому рівні розвитку виробничих сил суспільства й ефективності їх використання [39, с. 62].
Фігурнов Е. Б	Економічний потенціал - це характеристика ресурсів виробництва, кількісних і якісних їх параметрів, що визначають максимальні можливості суспільства з виробництва матеріальних благ у кожний даний момент [40]
Мочалов Б. М.	Економічний потенці-ал - обсяги накопичених ресурсів і максимально можливий обсяг матеріальних благ і послуг, яких можна досягти в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів [38]
Ігнатовський П. А.	Економічний потенці-ал - сучасні системи машин та інші знаряддя праці, весь науковий і виробничий арсенал, розвідані і добувні запаси сировини та енергії, трудові ресурси, величезний виробничий досвід [41, с. 76]

Степанов А. Я. і Мочалов Б. М. зауважують на оптимальному використанні наявних ресурсів, як умові створення максимального обсягу товарів і послуг. Насправді оптимальне використання ресурсів може сприяти зростанню економічного потенціалу, однак навряд чи оптимальне використання ресурсів розкриває сутність економічного потенціалу.

Кіндзерський Ю. В. у визначенні влучно зауважує, що економічний потенціал уособлює як досягнутий рівень розвитку, так і можливості подальшого зростання, однак пов'язує їх лише з виробничими силами.

Економічний потенціал у визначенні Самоукіна Л. І. виступає як сукупність залучених і не залучених в економіку ресурсів. Приблизно тієї самої думки дотримуються Русінов Ф. М. і Шевченко Д. К., які трактують його як «сукупність накопичених ресурсів та їх використаних і невикористаних потенційних можливостей» [38]. Подібними тлумаченнями автори підкреслюють резерв можливостей, характерний для економічного потенціалу.

Отже, аналіз тлумачень економічного потенціалу дає змогу дійти висновку, що він уособлює рівень використання ресурсів, а також можливості ще не залучених в економіку ресурсів. Економічний потенціал нерозривно пов'язаний з рівнем практичного використання накопичених ресурсів, які постають як можливості, що реалізуються. Нереалізовані можливості економічного потенціалу становлять резерв майбутнього розвитку. Таким чином, економічний потенціал є категорією, що інтегрує минулі, теперішні та майбутні можливості.

Однак у жодному з розглянутих визначень не зазначено такого важливого компонента економічного потенціалу, як функціональні відносини, а між тим обов'язковим компонентом економічної системи є зв'язки між її структурними елементами. Саме зв'язки елементів забезпечують функціонування системи, відіграють вагому роль у розвитку економічного потенціалу. Швидкість мобілізації прихованих можливостей економіки залежить від того, наскільки міцними є взаємозв'язки між елементами економічного потенціалу, що визначає їх взаємний вплив.

Варіантів структури економічного потенціалутак само багато, як і варіантів його визначення. Згідно з працею за редакцією Балацького О. Ф. економічний потенціал складається з виробничого, трудового, природного, інноваційного та інституційного потенціалів [42]. Однак у цій структурі авторами не виділено фінансового потенціалу.

Опарін В. М. визначає фінанси як сукупність грошових відносин, пов'я-заних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Фінанси забезпечують рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини [43]. Таким чином, фінанси пов'язують між собою всі елементи економічної системи. Тому, на наш погляд,виділяючи виробничий, трудовий, природний, інноваційний та інституційний потенціали як складові економічного потенціалу, варто виділяти такий важливий елемент, як фінансовий потенціал.

...