Шляхетський Галицький рід Березовських У XV–XVIII СТ. Генеалогічне дослідження

Деякі статистичні та етнографічні дані про Березовських знаходимо в дослідженні галицької шляхти Л. Сливки Сливка Л. Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині (1772 - 1914 рр.). - Івано-Франківськ, 2009. - С. 59, 74, 92-96, 105, 111, 113, 173, 179..

В контексті історичних студій про Березовських варто також згадати популярну працю І. Кузича-Березовського «Березівське боярство на тлі історії України», видану ним на еміграції в Детройті у 1962 р. Кузич-Березовський І. Березівське боярство на тлі історії України. -- Детройт [США], 1962.. Вона хоча і містить численні описи звичаїв і традицій Березовських, та на жаль абсолютно не носить характеру наукової праці, а побудована більшою мірою на здогадах і домислах автора. Чого лише варті твердження про заснування поселення Березів князем Володимиром Святославичем або про нобілітацію двадцяти шести родів Березовських у 1482 р. Ці міфи хоч і не мають жодного документального чи історичного підтвердження, а втім вже добре прижилися в середовищі теперішніх мешканців Березова.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА Й СПЕЦИФІКА ГЕНЕАЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ДРІБНОЇ ШЛЯХТИ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ ХV - ХVIIІ СТ.

Архівна база гродських і земських актів є великим, добре збереженим корпусом документів, яким користується будь-який дослідник генеалогії дрібної шляхти Речі Посполитої. Однак при їх опрацюванні постає ряд труднощів. Набагато легше досліджувати генеалогію магнатерії та заможних родів, представлених кількома десятками сімей, які до того ж часто мали свої власні фамільні канцелярії і архіви. У випадку з дрібною шляхтою, зважаючи на її велику чисельність, розпорошеність, малозаможність, нестійке становище на соціальній драбині, дані про окремих осіб того чи іншого роду, як правило, є фрагментарними. При відтворенні їх детальної генеалогії можна покладатися хіба-що на випадок, котрий якимось чином доніс до нас імена і скупу інформацію про їх носіїв на сторінках актових книг. Оперуючи великою кількістю дрібношляхетських родів, сімей та судових справ, у яких вони фігурують, синтезувати зв'язний генеалогічний матеріал можливо лише провадячи кропітку дослідницьку роботу. При цьому дослідник може наштовхнутися на ряд «підводних каменів», про які і йтиметься далі.

Вивчення генеалогії дрібної шляхти в Україні розпочалось ще у ХІХ ст. Однак українська складова даного історіографічного контексту досі залишається доволі скромною. Розвідки Барвінського про П. Конашевича-Сагайдачного Барвінський Б. Конашевичі в Перемиські землі в XV і XVI ст. - С. 127-130., «Золота книга українського лицарства» М. Голубця Голубець М. Золота книга українського лицарства. - Львів, 1939. - Чис.1. лише розпочали роботу у цьому напрямку. В останні роки ґрунтовні студії над генеалогією шляхти Перемишльської та Сяноцької земель провадить І. Смуток. Зокрема, ним було дано детальну оцінку гродських і земських актів як джерела генеалогічної інформації для православної шляхти Перемишльської землі Смуток І. Гродські і земські акти як джерело до генеалогії шляхетських родів православного (греко-католицького) віровизнання Перемишльської землі (XVI - XVIII ст.) // Мандрівець. Всеукраїнський науковий журнал гуманітарних студій. - № 2 (92). - Тернопіль, 2011 - С. 64-68. . Коротку характеристику актових книг гродських і земських судів як джерел до вивчення шляхти Волині подано у одній із статтей І. Ворончук. Зокрема, нею зазанчається кілька типових труднощів повязаних з ідентифікацією окремих осіб шляхетського роду (вживання однакових імен у межах одного роду, використання різних іменних та прізвищевих форм для однієї і тієї ж особи, переважання чоловічої статі у родовідних схемах), розглядається часті помилки у встановленні філіаційних зв'язків (ототожнення двох різних осіб та роздвоєння однієї особи на двох окремих людей) та порушується проблематика пов'язана з використанням у дослідженнях іменного критерію Ворончук І. Актові книги ґродських і земських судів як джерело генеалогічних досліджень: складнощі та пастки практичних процедур. // Генеалогія. Збірка наукових праць. - Вип. І. - Київ, 2013. - С. 105 - 114.. Натомість студій над генеалогією дрібної шляхти Галицької землі XV-XVIII ст. практично не провадиться. Гостро стоїть потреба подальшого напрацювання методологічного інструментарію українського генеалога. Необхідним є, зокрема, проведення оцінки генеалогічного потенціалу гродських та земських книг. При опрацюванні архівних даних гродських і земських книг перед дослідником генеалогії дрібної шляхти постають кілька груп проблем, які утруднюють розуміння генеалогічної інформації та встановлення родинних взаємозв'язків між різними особами. На основі дослідження генеалогії роду Березовських ми спробуємо систематизувати та прояснити сукупність факторів, які утруднюють генеалогічні студії над дрібною шляхтою Прикарпаття у ХV-ХVIIІ ст.

Джерельною базою до вивчення історії і генеалогії згаданої шляхти стали матеріали галицького гродського і земського судів ХV-ХVIIІ ст. Це великий комплекс, що складається із більше 400 архівних томів\справ, якщо говорити тільки про чистові судові книги та збережені фасцикули копій донесень. В них частка документів, які стосуються безпосередньо дрібної шляхти коливається в різні часові періоди від 20% до майже половини. Особливо в другій половині ХVIIІ ст. ледь не в кожній другій судовій справі бачимо фігурантами дрібних шляхтичів. Вивчаючи генеалогію дрібної шляхти Галицької землі, автор неодноразово стикався із такими даними актових книг (або ж відсутністю цих даних), які значно утруднювали розуміння генеалогічної інформації та ставали перепонами для реконструкції родоводів. Розберемо їх по черзі, поділивши на три великі групи.

ІІ.1 Труднощі із ідентифікацією осіб та інтерпретацією змісту судових документів

Першу групу становлять труднощі із ідентифікацією особи чи осіб та інтерпретацією змісту судових документів. Це, мабуть, саме та проблема, котра найчастіше може завести дослідника в глухий кут. Причин цього є кілька:

а). Відсутність шляхетських прізвиськ чи по-батькові поруч з іменами.

Часто не вдається ідентифікувати особу, оскільки у судовому документі не подано її прізвиська. Скажімо, у один і той самий час у Вижньому Березові могли жити багато Іванів Березовських. Їх могло бути десяток, а то й більше. То ж, якщо в документі згадано Івана Березовського без подання його прізвиська чи хоча б по-батькові, зрозуміти, про кого саме йдеться - важко. Наприклад, у 1668 р. якийсь Іван і Федір Березовські скаржились на Іллю Березовського через напад і побиття ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.164. - Арк. 919.. У 1667 р. Микола Березовський позивав у суді подружжя Андрія і Настасію Березовських за побиття його дружини Параски родом з Дрогомирецьких Там само. - Спр.163. - Арк. 1021.. В обох наведених випадках встановити приналежність даних осіб до котрогось з родів Березовських немає змоги. І таких прикладів, особливо у середині XVII ст., багато. Наприклад, у книзі Галицького гродського суду за 1647 р. Березовські згадані 8 разів у різних справах, і лише одного разу подано прізвисько, два рази - по-батькові, у решті випадків - лишень імена Там само. - Спр.35. - Арк. 45, 72, 82, 185, 193, 235, 236, 237.. Проаналізувавши і узагальнивши згадки про представників роду Березовських на сторінках книг галицького гродського суду, можемо сказати, що у першій третині ХVII ст. близько 50% - це згадки, коли шляхетські прізвиська подано, 14% - такі, де маємо лише по-батькові і 36% - згадки, де не вказано ні прізвиська, ні по-батькові. Вже у середині і другій половині ХVII ст. кількість згадок про представників роду Березовських без подання їх шляхетських прізвиськ чи по-батькові зростає до 45-50%. У ХVIIІ ст. Березовські на сторінках актових книг знову починають з'являтися переважно із поданими шляхетськими прізвиськами і до кінця ХVIIІ ст. частка згадок без вказаних прізвиськ складає близько 21%. За наявності великого числа представників роду, як, наприклад, у нашому випадку з Березовськими, ідентифікація цих, хоча і названих, але без прізвиська чи по-батькові осіб, є вкрай важкою і можлива лишень при порівнянні і зіставленні інших судових документів. Особливо це характерно для осіб, котрі покинули родове гніздо і переселилися на інше місце. На новому місці ці представники дрібного шляхетства вкрай рідко вживали свої давні прізвиська, а здебільшого були відомі просто як Березовські.

Бувають випадки, коли при перерахунку осіб, що брали участь у тій чи іншій правовій дії, прізвиська вказуються не для всіх перелічених, а лише частини. Так у 1612 р. при розгляді справи Березовських проти магната і власника часток у Березові Андрія Белжецького Белжецький Андрій -- польський шляхтич, військовик, власник маєтків у Галицькій землі Руського воєводства. Був середнім сином Миколая Белжецького та Барбари з Маґерів. Власник маєтків (частково або повністю) Делятина, Микуличина, Ославів, Боришівців, Попівців та низки інших поселень. з названих дев'яти шляхтичів прізвиська згадані лише у чотирьох, і то одне з них, очевидно написане з помилкою - замість Урбанович в документі на початку фігурує Вітанович, хоча далі по тексту при переліченні завданих збитків записано правильно - Урбанович ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.115. - Арк. 56-60..

Частину осіб вдається ідентифікувати порівнюючи різні судові справи між собою. Майнові відносини чи судові тяжби між одними і тими самими родинами дрібної шляхти могли тривати досить довгий час. Тому відтворюючи вервицю їх взаємостосунків на основі актових документів, інколи можна співвіднести такі судові справи, де у окремих осіб не вказано шляхетських прізвиськ із іншими справами, що стосуються цієї ж самої судової тяжби, де вони вказані. Наприклад, родини Малковичів Березовських і Перцовичів Березовських, що осіли у селі Грабовець, рідко послуговувалися прізвиськами. Але з контексту документів і за відомими іменами ідентифікація їх є цілком можливою Згадки про Малковичів Березовських з Грабовця: ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.132. - Арк. 145, спр.133. - Арк.1138, спр.171. - Арк.1513, 1515, згадки про Перцовичів Березовських з Грабовця: ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.128. - Арк. 327, спр. 132. - Арк. 211, 215, 798, 799, 803, спр.134. - Арк. 369, 601, спр. 143. - Арк. 1169, спр. 528. - Арк. 421, 425, 450, 480.. В тому ж випадку, якщо не вказано прізвиська чи не подано хоча б якихсь родинних зв'язків з іншими членами роду, такі особи залишаються поза загальною генеалогічною схемою, і можна лишень здогадуватись, до якої гілки вони належать. Так, на початку ХVII ст. якийсь Степан Березовський з Вижнього Березова активно вів свої справи у гродському суді. Лише за 1603-1604 рр. зустрічаємо у актових книгах 7 документів, що безпосередньо його стосуються. Але ні в одному з них не подано його прізвиська чи по-батькові Там само. - Спр.110. - Арк.1029, 1040, 1066, 1100-1102, 1134, 1477, 1481.. Якийсь Федір Березовський, що мав посілість у селі Голинь, часто фігурує у гродських книгах середини ХVII ст., однак встановити його приналежність до котроїсь з гілок Березовських немає змоги Там само. - Спр.143. - Арк. 1361, 1419, Спр.168 - Арк. 435, 440, 518, Спр.166. - Арк. 26, 224, 262, Спр.165. - Арк. 1838, 1881, 1912, Спр. - 163. - Арк. 1381, 1382, Спр.171. - Арк. 2026..

б). Плутаність переліків багатьох осіб.

Коли судові справи стосувалися поділу земель чи участі в якихось заворушеннях, можна зустріти велику кількість фігурантів, перерахованих у документі. При поділі майна часто згадувались майже всі члени родин, і такі записи служать добрим орієнтиром і основою для побудови генеалогічних дерев різних дрібношляхетських родин. З іншого боку, ці переліки осіб є часто плутаними, малоінформативними, оскільки не містять вказівки на ступінь родичання, інколи вписані в актові книги з помилками. Приклад такого переліку для Березовських знаходимо в судовому спорі про поділ грунтів, що проходив у Вижньому Березові у 1607-1609 рр. Тут маємо три більш-менш однакових варіанти списку шляхти, складених в процесі судових розборів, у яких згадано близько 140 осіб. В них, здається, повністю подано склад родин Малковичів, Косовчичів Урбановичів, Жигаловичів Березовських; завдяки їм простежуються шлюбні зв'язки з іншими шляхетськими гілками і зі звичайними селянами-підданими тощо. Але якщо детально розібратися, то мусимо визнати, що маємо перед собою лишень перелік шляхти із не зовсім ясним ступенем родичання, із великою кількістю неточностей і помилок, які помітні, коли порівнювати варіанти списку. Імена подані безперервно в один ряд, часто із зазначенням «син» чи «дочка», «заміжня» чи ні. Строгих правил пунктуації на початок ХVII ст., очевидно, не було, тому тяжко прослідкувати логіку розставлених по тексту ком. Тобто маємо, для прикладу, такий текст: «Nobilium Luca Ilko filiorum Helena filia Nobilis vero Stephani Drohomireczki consorta Sien (у іншому варіанті Siemotam) et Feszia (в іншому варіанті Sophiam) famati Hricz Hankowicz (в іншому варіанті Hawrylowic) civis Colomiensis consortis Nastasia Nobilis Jurko Grabowieczki consortes et filias olim Nobilis Roman Koszowicz (в іншому варіанті Semian Felisczyc) Petras, Chwied Popon. olim Nobilis Siemian Filisczic (в іншому варіанті Roman Kosthenic) filios et Nastasia filia Nobilis vero Danielis Biedewicz consorta. Iwan, Fiedor Wasil Dron filiorum Maruchna filia Nobilis vero Iwachno Swariczowski consorta…» Там само. - Спр.112. - Арк. 852-854, 1102-1104, Спр.113 - Арк. 335-341. і так далі. Бачимо, що навіть у цьому короткому уривку важко встановити, хто ким кому приходиться, яке прізвисько до якого імені належить, де брати, а де їх батько, або ж де межа між представниками різних сімей у суцільному списку. Також мусимо зважати на помилки і переставляння імен в тексті тощо.

в). Труднощі у встановленні ступіня родичання між фігурантами судових справ.

Типовою трудністю є питання встановлення ступеню спорідненості племінників і дядьків. Латинській термін «стриєчний брат» (fratris patruelis) не дає змоги зрозуміти, чи маємо справу з двоюрідними чи більш віддаленими братами. Наприклад, у 1694 р. у одній із судових справ Самуель Томич Березовський, Степан Бодруг Березовський та Петро Протасевич Березовський фігурують як стриєчні брати Там само. - Спр.63. - Арк. 413.. При цьому із багатьох інших згадок детально відомий родовід Самуеля Томича, що був сином Григорія Томича, онуком Томи Димидовича, правнуком Димида Косовчича Березовського Там само. - Спр.191. - Арк. 671, 980, Спр.133. - Арк. 1158, Спр.272. - Арк. 2224.. Гілка Протасевичів Березовських теж тягнеться від початку ХVII ст. та з гілкою Томичів Березовських у найближчих трьох поколіннях спільних предків по чоловічій лінії не має. Можна припустити, що Петро Протасевич, згаданий у 1610 р. був двоюрідним братом Томи Димидовича Там само. - Спр.113. - Арк. 650.. Про коріння Бодругів Березовських достовірних даних немає, але ймовірно, що Степан Бодруг був сином Івана Бодруга, онуком Панька Бодруга і правнуком Федора Бодруга Там само. - Спр.185. - Арк. 337, Спр.55. - Арк. 1112, Спр.28. - Арк. 941.. То ж і тут, як бачимо, спільних предків по чоловічій лінії у мінімум трьох поколіннях не вимальовується. Напрошується висновок, що вислів «стриєчні брати» мав досить широке означення і міг позначати й доволі далеку ступінь спорідненості.

Подібною є ситуація із записом від 1694 р., у якому вказано, що Степан, Григір і Федір Бодруги Березовські, Семен і Андрусь Ганусяки Березовські, Петро і Степан Петрашовичі Березовські, Яремко, Івась і Гринь Матіїшині Березовські, Івась Телепанчук Березовський та Якоб Фолосулець Березовський є стриєчними братами Там само. - Спр.192. - Арк. 993-994.. Тут вочевидь теж ідеться про доволі далеку ступінь спорідненості, бо, наприклад, у Бодругів і Телепанчуків Березовських спільних предків по чоловічій лінії не прослідковується до початку ХVII ст. Там само. - Спр.284. - Арк. 79--81.. В іншому випадку на початку травня 1643 р. Федір, син Яцка Димидовича Березовського із братами Григором, Романом і Андрієм скаржились на Єдвігу Шпадовську, дружину Альберта Залеського, що вона захопила дві частки в Хотимирі, котрі ще їх батькові відписала Софія Цебровська разом із правом вільного помолу в млині Там само. - Спр.136. - Арк.330.. Згідно інших документів цей Андрій був Фіцичем Березовським, батьком дружини Федора Димидовича, а не їх братом, просто він, внаслідок однієї з угод, володів четвертою частиною маєтку, що залишився по Яцкові Димидовичу Березовському в Хотимирі.

Є випадки, коли родинні зв'язки між представниками одного сімейства в актах записані плутано і доволі незрозуміло. Так, маємо перелік членів сімейства Геників Березовських у мировій угоді від 1756 р. На початку перераховані Василь, Федір, Семен, Якоб, Іван і Іван Геники спадкоємці покійного Григора Геника Березовського (не вказано чи сини чи дальші спадкоємці) і Михайло, Іван, Григір та Семен стриєчні їх брати. А в кінці документу підписані Василь, Федір, Семен та Іван рідні стриї, а також Іван, Михайло, Іван та Григір Геники очевидно їх племінники. Про Якоба Геника всередині XVIII ст. взагалі ніяких інших даних немає, а що стосується інших, то відомо про трьох синів Григора Геника - Василя, Федора і Івана Там само. - Спр.302. - Арк.1977-1978..

Подекуди в документах зустрічаються випадки, коли не роз'яснено, яким чином фігурант судової справи є правонаступником померлої особи. Так, у 1628 р. заставу в 30 флоринів на грунтах і соляній бані Текучій Тепер село Текумче Косівського району Івано-Франківської області. Івану Доманевичу Березовському записав Федір Жураковський, якийсь очевидно правонаступник Ілька Склеповича Березовського. В документі вказано «Nobilis Fedor Zurakowski olim Nobilis Ilko Sklepowicz Berezowski» без пояснення, ким цей Федір Жураковський приходився Ільку Склеповичу ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.20. - Арк. 214.. У іншому документі йдеться про те, що Лука Семотич Березовський, син Семена Семотича, квитував Івана Гошовського на 25 флоринів з суми в 120 флоринів, що по смерті Єлизавети Гошовської належалося «братам та спадкоємцям». Не зрозуміло, ким приходився Лука Симотич цій Єлизаветі Там само. - Спр.29. - Арк.429..

г). Часта зміна шляхетських прізвиськ та вживання одночасно кількох прізвиськ однією і тою ж особою.

Нестабільність вживання шляхетських прізвиськ, їх часта зміна від покоління до покоління, паралельне вживання кількох прізвиськ є однією з підставових перепон для встановлення генеалогічних зв'язків дрібної шляхти. Можна припустити, що у ХVII-ХVIIІ ст. для дрібної шляхти звично було мати кілька прізвиськ, кожне з яких могло відображати приналежність до великої шляхетської гілки, окремої родини чи просто слугувало особистим маркером.

Багато родів Березовських вживали по кілька прізвиськ, але, як правило, в конкретний момент часу одне з них було актуальнішим, ніж інші. Більшість родових прізвиськ Березовських виникли до першої половини ХVII ст. і в подальшому, до кінця ХVIIІ ст., вже не змінювались. Зважаючи на те, що чисельність роду могла збільшуватись, з'являлися додаткові прізвиська для окремих родин і сімей, які ставали вживанішими, ніж старі родові. Наприклад, рід Кузичів Березовських виділився на початку ХVII ст. як окрема гілка нащадків Кузьми Березовського. Павло і Семен Кузичі згадані в 1617-1619 рр. Там само. - Спр.118. - Арк. 610, 733, Спр.119. - Арк. 916.. Востаннє в ХVII ст. Кузичі згадані у 1620 р. Там само. - Спр.16. - Арк. 428.. Далі маємо довгу перерву у вживанні цього прізвиська на сторінках галицьких гродських і земських книг. Натомість, під 1721 р. згадано Степана Злейка Березовського Там само. - Спр.219. - Арк. 1493., котрий, як відомо з пізніших актових записів, був представником власне роду Кузичів Березовських. Прізвисько Злейко для означення Степана і його синів активно вживається у судових справах до 1768 р. Там само. - Спр.293. - Арк. 106.. Як видно з документів, сам Степан за свого життя так ніколи й не був в судових документах названий Кузичем, зате вже його сини Микола, Юрко, Михайло та Іван вже у 1753 р. фігурують як Кузичі Там само. - Спр.262. - Арк. 588., а в подальшому це прізвисько для них і їхніх нащадків стало основним і вживається й до нині як прізвище. Прізвисько Злейко, очевидно, належало особисто Степану, та з його смертю швидко вийшло з ужитку. Якими прізвиськами користувався цей рід між 1620 р. і 1721 р. архівні документи з'ясувати не дозволяють.

Подібну ситуацію можемо спостерігати з іншими родами Березовських. Моцоки Березовські з 1739 р. стабільно іменувались також Філіп'ятами або ж Філейовичами Березовськими від імені Филипа Березовського Там само. - Спр.242. - Арк. 939, Спр.252. - Арк. 1271, 1272, Спр.255. - Арк. 710.; Білавичі Березовські у ХVIIІ ст. були відомі як Канючаки, Караб'яки, Диндюки і Братиняки, при цьому прізвиськами Канючак і Братиняк користувались одні і ті ж особи Там само. - Спр.219. - Арк. 1491; Спр.226. - Арк. 108; Спр.233. - Арк. 156; Спр.255. - Арк. 731; Спр.277. - Арк. 1264; Спр.298. - Арк. 627; Спр.213. - Арк. 1625., хоча пізніше, у ХІХ ст., загальновживаним стало все ж прізвисько Білавич; Протасевичі Березовські очевидно іменувалися також Петрашовичами і Тихими Березовськими Там само. - Спр.192. - Арк. 723, 993 - 994.; Урбановичі Березовські мали взагалі багато додаткових прізвиськ через велику чисельність роду, а саме такі як Фіцак, Солонинка, Орфіняк, Гринюк, Бантошак, Момот, Пантерух, Петрашов, Тимчишин Там само. - Спр.193. - Арк. 1780, 1789, 2170; Спр.194. - Арк. 364, 1093, 1540; Спр.198. - Арк. 907; Спр.221. - Арк. 1915; Спр.247. - Арк. 736, 863; Спр.261. - Арк. 2402; Спр.298. - Арк. 627 - 629; Спр.304. - Арк. 1965.. Вживалися на сторінках судових актів ці прізвиська переважно самостійно і, зрідка, разом із основним родовим прізвиськом.

Генеалогічні дослідження утруднюються й тоді, коли від основного стовбура відбруньковується новий рід, і при цьому у нього з'являється нове родове прізвисько. Наприклад, у Димида Косовчича Березовського було два сини - Яцко і Тома. Обидва в давніх актах іменувались Димидовичами Там само. - Спр.20. - Арк. 368; Спр.123. - Арк. 987; Спр.132. - Арк. 889.. Три сини Яцка - Федір, Роман і Григір так і продовжували вживати прізвисько Димидович, яке в подальшому закріпилось за їхніми нащадками Там само. - Спр.37. - Арк. 348; Спр.133. - Арк. 990; Спр.136. - Арк. 330; Спр.221. - Арк. 791.. Син Томи Димидовича Григір уже іменувався по батькові Томичем, і саме прізвисько Томич закріпилось за його нащадками Там само. - Спр.142. - Арк. 462; Спр.161. - Арк. 989, 1112; Спр.61. - Арк. 484 - 486.. Цікаво, що навіть через півтора століття праправнуки Димида Березовського пам'ятали, що походять з роду Косовчичів Там само. - Спр.275. - Арк. 2021; Спр.261. - Арк. 1707..

Так само виділились роди Лазаровичів від Здечуків, а ті в свою чергу від Косовчичів Березовських Там само. - Спр.19. - Арк.750-755, 843, Ф.6. - Оп.1. - Спр.82. - Арк.929., Філійовичів від Моцоків Березовських Там само. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.32. - Арк.658, Ф.6. - Оп.1. - Спр.80. - Арк.921-925, Спр.82. - Арк.929, Спр.83. - Арк.651, Спр.84. - Арк.794., Васкулів від Фіцичів Березовських Там само. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.263. - Арк. 924., Будуровичів від, очевидно, Фіцичів Березовських Там само. - Спр.275. - Арк. 2741; Спр.277. - Арк. 965., Дахненків від Арсеничів Березовських Там само. - Спр.27. - Арк.483, Спр.32. - Арк.996. і Геників Березовських, можливо, від Урбановичів Березовських Там само. - Спр.277. - Арк. 1253.. Така закономірність властива швидше для ХVII ст., тоді, як у ХVIIІ ст. родини, як правило, користувались і загальним родовим прізвиськом, і кількома додатковими: сімейним, патронімічним або ж особовим.

д). Однакові або подібні шляхетські прізвиська у різних родів шляхти.

Трапляються випадки, коли прізвиська у двох різних родів однакові або ж дуже подібні, і тоді легко сплутати представників одного роду з представниками іншого. Наприклад серед Березовських існував великий рід Фіцичів. Їх прізвисько в актових книгах записували як Ficzycz, Ficzyc, Ficyk, Ficicz, Ficyc тощо Там само. - Спр.119. - Арк. 916; Спр.121. - Арк. 1061; Спр.142. - Арк. 443, 462; Спр.169. - Арк. 1750; Спр.238. - Арк. 563 - 564; Спр.265. - Арк. 499, 556.. Паралельно у ХVIIІ ст. існувало зовсім інше сімейство Фіцаків, що було відгалуженням роду Урбановичів Березовських. Їх прізвисько в актах записувано як Ficak, Ficyk Там само. - Спр.193. - Арк. 2170; Спр.221. - Арк. 1501; Спр.303. - Арк. 806 - 807. . На початку ХVII ст. серед Березовських були Степанковичі з роду Перцовичів Там само. - Спр.21. - Арк. 516. і Степанковичі сини Степана Іванкуловича Там само. - Спр.16. - Арк. 178; Спр.19. - Арк. 884.. Пізніше, в кінці ХVII ст. відомі Петрашовичі з роду Урбановичів Березовських Там само. - Спр.193. - Арк. 2170. і Петрашовичі, що походили, мабуть, з роду Протасевичів Там само. - Спр.192. - Арк. 993.. Такого роду схожими прізвиськами у Березовських були: Федорович і Федоричак, Андрейчин, Андрусьов і Андруненко, Семотич і Симчич, Гануляк і Ганусяк, Ільчич, Ільчишин і Ількович, Нергіш і Негрич, Гаврилинчин, Гавришак і Гаврилович, Калитяк і Калічак тощо.

е). Однакові імена у різних представників однієї родини.

Якщо родина налічувала багато осіб, то серед них зазвичай було багато чоловіків з однаковими іменами. В такому випадку навіть присутність родового прізвиська може не допомогти ідентифікації. До прикладу, у середині ХVIIІ ст. у родині Бодругів Березовських було три дорослих Андрії Бодруги Березовські - Андрій, син Степана Бодруга, що мав особисте прізвисько Венгрин, його двоюрідний брат Андрій син Григора Бодруга і його племінник Андрій син Івана Бодруга Там само. - Спр.259. - Арк. 1405 - 1406; Спр.260. - Арк. 854 - 855; Спр.302. - Арк. 1977 - 1978.. Всі троє або поодинці, а інколи й разом, виступали фігурантами різноманітних справ у гродському суді.

Часом траплялося, що в одного батька було два сини з однаковими іменами, народжені у шлюбах з різними дружинами. Так, Данило Білавич Березовський, згідно з документами, мав старшого сина Василя із Фенною Симчичівною Березовською і молодшого сина Василя, народженого у другому шлюбі із Маріанною Симчичівною Березовською Там само. - Спр.298. - Арк. 657.. Так само в середині XVII ст. відомі два Івани, котрі були синами Олексія Фіцича від двох різних дружин Там само. - Спр.30. - Арк.1156.. В іншій гілці Білавичів Канючаків Братиняків Березовських маємо сина, батька і діда, що називалися Андріями Там само. - Спр.254. - Арк. 924; Спр.497. - Арк. 380..

Інколи однакові імена могли мати дочки одного батька. Так, Георгій Романчич Березовський мав двох дорослих заміжніх доньок, що називалися Маріаннами Там само. - Спр.299. - Арк.343.. Так само згідно заповіту у Маріанни з Романчичів Березовських і її чоловіка Михайла Перцовича Березовського було по дві дочки із іменами Анна і Олена. Перша Анна була заміжня за Якобом Геником Березовським, а друга Анна - за Іваном Там само. - Спр.306. - Арк.1057. Геником Березовським. В свою чергу перша Олена була віддана за Гаврила Скільського, а друга Олена - за Дмитра Геника. Дані імена дружин підтверджуються легітимаційними справами Геників і Скільських.

Ситуація ускладнюється, якщо при наявності однакових імен судові документи не подають шляхетських прізвиськ. Це можна спостерігати на прикладі родини Фіцичів Березовських, що мешкала у селі Лядське Лямдське - тепер Лимпівка, село Тисменицького району Івано-Франківської області.. Наприкінці ХVII - початку ХVIIІ ст. сімейство було представлене серед інших чотирма Іванами, трьома Михайлами, двома Миколами, двома Степанами і двома Павлами ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.49. - Арк. 644, 645; Спр.50. - Арк. 224; Спр.58. - Арк. 797, 918; Спр.190. - Арк. 1845, 1851, 2212; Спр.62. - Арк. 911; Спр.192. - Арк. 355 - 356; Спр.194. - Арк. 1223.. То ж, зважаючи, що ніяких їхніх прізвиськ джерела не містять аж до середини ХVIIІ ст., розібратися у їх заплутаній генеалогії доволі нелегко.

ІІ.2 Особливості критичного аналізу змісту документів

а). Описки і помилки.

Часто звіряючи чорнові і чистові книги гродського суду або просто задокументовані різні етапи однієї судової справи можна натрапити на описки, опущення, заміну імен тощо. Про це потрібно пам'ятати, оскільки без порівняння усіх наявних документів між собою, можна стати заручником банальної помилки писаря. Той міг не знати точних імен і прізвиськ усіх фігурантів справи, часто при переписуванні допускав помилки, не правильно відчитавши прізвисько з чорнового варіанту запису або поданого оригіналу. Наведемо приклади таких помилок і канцелярських ляпів.

Як було згадано вище, у 1612 р. в одному з документів прізвисько Урбанович записане, як Вітанович (Vitanowicz), хоча далі по тексту у цьому ж документі йдеться про Урбановича Там само. - Спр.115. - Арк. 56 - 60.. У 1670 р. в протоколах суду один раз записано Степана Носовича Березовського, наступного - Степана Косовича Березовського. При цьому серед Березовських зустрічається як прізвисько Косович / Косовчич, так і Носяк / Носович. У цьому ж документі двічі фігурує Лука Абрамович Сулятицький Березовський. Це явна описка, бо Абрамовичі Березовські не могли називатись Сулятицькими Там само. - Спр.169. - Арк. 1213, 1217.. У 1693 р. в одній з реляцій серед переліку шляхтичів Прокопа Березовського зачислено до Томичів Березовських, хоча в протестації перед тим він записний як Прокоп Малкович Березовський. Та й з інших архівних даних знаємо, що ніякого Прокопа Томича в кінці ХVII ст. не існувало Там само. - Спр.191. - Арк. 2177.. У 1694 р. Семена Ганусяка Березовського записано Степаном, хоча відомо, що йшлося про братів Семена і Андрія Ганусяків Березовських, а не Степана і Андрія Там само. - Спр.192. - Арк. 723.. У 1695 р. двічі знаходимо згадки про Андруся і Семена Шумілових Березовських Там само. - Спр.193. - Арк. 1780, 1789., але в іншому записі, що містить перелік багатьох осіб, прізвисько Шуміло знаходиться після імен Григорія і Степана Березовських; далі йдуть Андрій і Семен Березовські, для яких не вказано прізвиська. Очевидно, що йдеться про помилку писаря. Тому прочитавши лише цей документ і не порівнявши з іншими, можна було б подумати, що в кінці ХVII ст. існували якісь Григорій і Степан Шуміли Березовські, хоча швидше за все тут малися на увазі Григорій і Степан Бодруги та Андрій і Семен Шуміли Березовські Там само. - Спр.193. - Арк. 2170.. У цих же документах двічі (в протестації і відповідній реляції) записано Андруся і Івана Богородецьких Там само. - Спр.193. - Арк. 1780, 1789.. Але в наступній протестації їх уже іменовано Підгородецькими Там само. - Спр.193. - Арк. 2170.. З пізніших даних знаємо, що в Березові дійсно мешкала родина Підгородецьких, тоді як про Богородецьких ніяких даних немає. Отже знову йдеться про помилку. У 1678 р. в протестації Альбрехта Гурського проти шляхти Нижнього Березова значиться Іван Здечук Березовський, а у відповідній реляції писар скоротив перелік шляхтичів і замість «Лесь Березовський, Казимир Нагуйовський, Іван Здечук Березовський» вийшло «Лесь Здечук Нагуйовський». При конфліктах Бодругів Березовських з Романчичами Березовськими у 1727 р. Степана Боровського названо Березовським, а Романчичів названо синами Андрія, а не Марка Там само. - Спр.226. - Арк. 370.. Після цього Боровського ще кілька раз записано Березовським.

Особливо багато таких помилок і описок можна помітити в актах починаючи з середини ХVIIІ ст. Одні і ті ж особи часто виступають фігурантами різних судових протестів, а тому їх легко ідентифікувати. Для прикладу наведемо наявні у судових документах ляпи лишень за два (1775 і 1776) роки. Так, у 1775 р. в квиті на 60 злотих вказано Казимира Дмитра Березовського. Швидше за все, йдеться про Казимира Димидовича (або як його інколи записували Казимира Димида Березовського) ЦДІАЛ. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.105. - Арк. 681.. У 1776 р. Олену вдову по Степану Фіцичу Березовському названо дочкою Степана Дубенка Березовського ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.305. - Арк. 877., тоді як з інших документів, що стосуються цієї родини знаємо, що вона була дочкою Івана Дубенка Березовського, а дружиною Степана Фіцича Андруненка Там само. - Спр.275. - Арк.2083, 2456, Спр.302. - Арк.1487, 1498.. У 1776 р. вдова по Михайлу Галюку Березовському позивала до суду єврея Гершона Іцковича з містечка Яблунова. Прізвисько Михайла помилково написане як Гулак Там само. - Спр.306. - Арк. 55. У тому ж 1776 р. Маріанна з Романчичів Березовських, дружина Михайла Перцовича Березовського, виступила в суді проти Михайла Урбановича Березовського за підтримки її сина, дочки і швагра. При цьому ім'я швагра двічі переплутано: спочатку його названо не Геником, а Перцовичем, а далі названо Петром, а не Іваном Там само. - Спр.306. - Арк. 1057.. У одній із судових справ записано, що Настасія дружина Йозефа Мілевського була дочкою Софії з Арсеничів Березовських Там само. - Спр.305. - Арк. 1447., хоча з інших записів відомо, що вона була дочкою Пелагії або ж інакше Аполонії з Арсеничів, і онукою Софії з Димидовичів Березовських Там само. - Спр.305. - Арк. 528-529, 869-870..

Багато помилок трапляється в облятах, допущених при переписуванні з оригіналу. Наприклад, у 1776 р. було облятовано договір купівлі-продажу між братами Мудками Березовськими, укладений ще 1709 р. Серед свідків вписано Євстафія Ворочила і Івана Нанючака Березовських Там само. - Спр.306. - Арк. 13.. З інших актів знаємо про Євстафія Вовчила (або ж Вовчелюка) Там само. - Спр.209. - Арк. 799; Спр.226. - Арк. 948; Спр.225. - Арк. 770. та про гілку Канючаків Березовських Там само. - Спр.206. - Арк. 2394.. При цьому бачимо розбіжності у написанні імен тих самих осіб в одному окремо взятому документі. Так, у занесених у судовий протокол витягах із давніх документів, одного разу згадано Степана Козовчика, іншого разу - Косовчика, одного разу - Hrucz, далі - Chruszcz і так далі Там само. - Спр.309. - Арк. 652, 659.. Трапляються й курйозні описки, як то під 1727 р., коли Теодора Бодруга Березовського в маніфестації з приводу привласнення волів і маж Мажа - чумацький віз. з сіллю титуловано як магната «Magnificum» замість звичайного для дрібної шляхти «Nobilis» ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.226. - Арк. 1101.. Іван Березовський Малкович з Грабовця у 1645 р. значиться як покійний, а потім у 1652 р виступає в суді разом із синами Там само. - Спр.35. - Арк.185, Спр.144. - Арк.656..

б) Упущення імен осіб у договорах, розписках, судових тяжбах тощо.

Інколи, якщо і подано шляхетське прізвисько, то упущено ім'я, і таким чином ми точно не знаємо, про кого йде мова. Часто це стосується записів початку ХVII ст. Так, у 1605 р. у одній із судових угод фігурує Федір син Фіцича Березовського Там само. - Спр.12. - Арк. 697.. У тому ж році знаходимо згадку про запис Негричами Березовськими з Нижнього Березова Христофору Свірському частки у Березові Там само. - Спр.12. - Арк. 586.. Але які саме це були Негричі - імена, документ не деталізує. У 1603 р. згадана Катерина Березовська, дружина незнаного з імені Онофриковича Дрогомирецького Там само. - Спр.110. - Арк. 1013.. У 1643 р. в одному з документів зустрічаємо «Федір Голинський син Голинського» - тобто пропущене ім'я батька Там само. - Спр.31. - Арк.161.. Пізніше у 1644 р. в угоді пропущене ім'я батька Федора Малковича Березовського («Федір Березовський син Малковича Березовського») Там само. - Спр.32. - Арк.654.. Ще одному документі за цей рік пропущено прізвисько і ім'я батька якогось Лукача Березовського Там само. - Арк.658.. У 1670 р. шляхтич Снопковський позивав у суді Томича Березовського та інших Березовських, але жодних імен у документі не вказано Там само. - Спр.168. - Арк. 476.. Бачимо, що у всіх наведених документах опущено ім'я, хоча й присутнє прізвисько особи.

Особливо це характерно для документів, що були складені не в суді, а на місці, в шляхетських осередках. Ці документи хоча й містять часом перелік багатьох свідків, дають значно менше фактологічного матеріалу та генеалогічної інформації, ніж ті документи, що складені в гродському суді. Загальний стиль їх укладення та написання ніби передбачав, що всім й так відомо про кого й про що йдеться у документі, тому часто не подавалося ні імен, ні прізвиськ дійових персонажів, не деталізувались предмети чи умови договорів, упускались назви і навіть приблизні розміри земельних часток. Інколи доходить до курйозів, коли не вказувалося навіть імені того, для кого такий документ укладався. Наприклад, заповіт Івана Малковича Тарараги Березовського з 1778 р. не подає ні імені дружини, ні імен дітей, яким заповідалося усе майно Там само. - Спр. 313. - Арк. 180-182.. У 1747 р. якийсь Моцок Моцок - шляхетське прізвисько одного з родів Березовських. Березовський записав дружині свого сина Василя (Василисі) 100 злотих. При цьому ні імені Моцока Березовського, ні цієї Василихи не згадано ЦДІАЛ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 297. - Арк. 697.. У 1759 р. йдеться про борг дружин Івана Кузича і Антонія Пйотровського, що були дочками Івана Бодруга Березовського і якоїсь Мандзі перед Михайлом Томичем Березовським, але при цьому їхніх імен не подано, лише вказано «дружини таких то й таких то» Там само. - Спр.304. - Арк. 37.. У 1772 р. в угоді щодо повернення материнського посагу братам Семену і Андрію Куничичам Березовським, згадано, що їхня матір була сестрою Івана Філевича Березовського, але імені її не названо. У цьому ж документі не вказано імені дочки Івана Філевича, дружини Івана Лазаровича Березовського, не названо її дітей Там само. - Спр.317. - Арк. 1423.. У 1669 р. якийсь Луць Березовський облятував у Галицьких гродських актах договір від 1666 р. із своїм тестем Іваном Голинським, священиком з Голині. У ньому останній зрікається своїх прав на спадок (борг) по померлому Роману Березовському, покійному чоловікові його дочки, на користь Луця Березовського, чоловіка іншої його дочки, забравши собі по небіжчику лише пару волів з возом. При цьому у документі не фігурують імена дочок Івана Голинського Там само. - Спр.166. - Арк. 182 - 183..

Наші спостереження вказують, що такого роду «місцеві документи» написані виключно польською мовою, тоді як документація в Галицькому гроді того часу переважно укладалася латиною. Це й не дивно: дрібна шляхта в своїй масі була на загал неписемною, а якщо й знаходився на місці якийсь путящий писар, то він краще знав польську, ніж латину, та й не завжди мав чітке уявлення, як потрібно укладати документи. Це, можливо, пояснює й ту обставину, що документи, складені безпосередньо на місці, а не в гродському суді, написані польською мовою, часто доволі плутані, а їх окремі положення сформульовані нечітко. Наприклад, запис Павла Малковича Березовського доньці Анні і зятеві Івану Бодругу Березовському викладений так, що встановити, що ж саме було записано подружжю важко Там само. - Спр. 283. - Арк. 1162..

Ось іще кілька прикладів пропущення імені в документах. У пописі шляхти Галицької землі за 1670 р. згадується без імені Геник Березовський Там само. - Спр.169. - Арк. 1752.. У 1776 р. у згаданому позові до єврея Гершона Іцковича з містечка Яблунова вдова Михайла Галюка Березовського йменується Юрчихою Березовською Там само. - Спр.306. - Арк. 55.. Окрім того, що не подано її імені, не зрозуміло з документу, чому вона Юрчиха, а не Михайлиха. Зазвичай жінок називали за іменем чоловіка - Іваниха, Василиха тощо, однак у даному випадку прізвисько не збігається з іменем чоловіка. Можливо, Юрій - це імя її другого чоловіка. У 1775 р. в квиті за 60 злотих від Казимира Димидовича Березовського не названо ні імені пані Кобилянської, яка віддавала борг, ні імені її покійного чоловіка Там само. - Спр.105. - Арк. 681.. У 1778 р. цей же Казимир Димидович віддає в трилітню заставу свою частку, набуту від тітки, імені, якої не названо, а записано лише, що вона з Жураковських і по чоловікові Ільницька Там само. - Спр.310. - Арк. 195. .

У 1730 рр. багато позовів вписувались у гродські книги в скороченому варіанті, і вони зовсім не містять імен, - просто Березовські чи інші позивають Березовських. Як приклад, позов Гродзіцького до Березовських у 1722 р. Там само. - Спр.220. - Арк.1912. та позов тих же Березовських до Гродзіцького Там само. - Арк.1951.. Без подання імен складена й реляція в тій же справі Там само. - Арк.2028.. Під тим же роком знаходимо позов Жураковських до Березовських Там само. - Арк.1918.. Шанс зрозуміти, про кого йде мова є лише тоді, якщо натрапити на відповідну протестацію, яка йшла першою, і в якій зазвичай записували повні імена фігурантів справи.

в). Неспівпадіння генеалогічних даних у різних документах.

Розглядаючи питання таких неспівпадінь, насамперед мусимо відмітити, що дуже часто різняться жіночі імена, тобто одні і ті ж особи у документах названі неоднаково. Здається, ставлення до жіночих імен в тодішній документації було більш недбалим, ніж до чоловічих. Коли неспівпадіння чоловічих імен у більшості випадків можна пояснити простою помилкою чи опискою писаря, що мала місце лише одного разу, то неспівпадіння жіночих імен щодо однієї і тієї ж особи трапляються багаторазово і, мабуть, пов'язані із записом недостовірної інформації зі слів фігурантів судових справ, а не банальними помилками писаря. Звичайно, треба перевіряти чи не йдеться про першу, другу і третю дружини одного і того ж шляхтича, але все ж прикладів, коли одні і ті ж шляхтянки записані під різними іменами достатньо.

Так, при розслідуванні вбивства Петра Романчича Березовського у суді виступала його вдова, яку на перших етапах судової справи багаторазово записувано Маріанною Там само. - Спр.259. - Арк.1316 - 1319, 1405 - 1406; Спр.260. - Арк. 182, 519, 854, 961 - 962, 985; Спр.261. - Арк. 1542., а в подальшому - лише Анною Там само. - Спр.260. - Арк. 1123 - 1125; Спр.261. - Арк. 127 - 128, 149; Спр.272. - Арк. 1619, 2061; Спр.282. - Арк. 909, 1155; Спр.284. - Арк. 697.. Пізніше в кінці ХVIIІ ст. при легітимації, яка проводилась в тому числі і на основі документів гродського суду, виникла плутанина і, як результат, маємо легітимованого Івана Романчича Березовського сина Петра і Маріанни Філійовичівни і легітимованих братів Івана і Йосипа Романчичів Березовських синів Петра і Анни Філійовичівни. Хоча з актового матеріалу знаємо, що існував лише один Іван, син Петра Романчича Березовського. Перелік таких неспівпадінь можна продовжити. Наприклад, Олену Язвінську Там само. - Спр.233. - Арк. 1002; Ф.165 (Крайовий комітет). - Оп.6а. - Спр.34. - Арк.34 дружину Василя Романчича Березовського кілька разів названо Маріанною ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.71. - Арк. 373, 380.; дружину Івана Фіцича Березовського у 1755 р. названо Аполонією Там само. - Спр.265. - Арк. 1649., а у 1748 і 1760 рр. - Терезою Там само. - Спр.255. - Арк. 278, 524; Спр.272. - Арк. 2323; Спр.298. - Арк. 829., тоді як в легітимаційних документах вона взагалі Параска ЦДІАЛ. - Ф.165. - Оп. 3. - Спр. 298. - Арк. 24 - 26.; Анастасію Косовчич Березовську ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.250. - Арк. 2097; Спр.260. - Арк. 1503. дружину Івана Сулятицького у 1772 р. поіменовано Маріанною Там само. - Спр.298. - Арк. 880.. Рідше траплялись казуси із неправильним вживанням дівочих прізвищ, але зустрічаємо і такі. У 1767 р. прізвище дружини Василя Гурбича Голинського Олени Косовчич Березовської записано як Олена Урбанович Березовська Там само. - Спр.496. - Арк. 645.. Другу дружину Матвія Урбановича Березовського Анастасію називано і Бодруговною, і Бодоровною Там само. - Спр.255. - Арк. 775, 1163; Спр.259. - Арк. 1586; Спр.298. - Арк. 880; Спр.497. - Арк. 191..

Неспівпадіння жіночих імен можна прослідкувати і порівнюючи записи гродського і земського судів із документами, що містяться в легітимаційних справах. Так, у 1775 р. сім'я Млака Скільських з Вижнього Березова відстоювала свої права на землю, успадковану колись від Телепанів Березовських. У протестації записано, що дружиною Василя Млака Скільського була Анастасія Там само. - Спр.304. - Арк.1965-1966, 1974., тоді як у легітимації від 1782 р. дружиною названо Олену Коричаковну Там само. - Ф.165. - Оп.6а. - Спр.33. - Арк.203.. В цьому ж записі гродського суду вказано, що дружиною Івана Млака Скільського була Анна Фіцич, а не Анастасія, як записано при легітимації; одного з його синів названо Георгієм, хоча в легітимації зустрічаємо Григорія, а не Георгія Там само. - Спр.304. - Арк. 1965-1966; Ф.165. - ОП. 3. - Спр. 4257. - Арк. 151 - 153: Спр. 4258. - Арк.2-8.. Плутанина між іменами Георгій і Григорій зустрічається в актовому матеріалі доводі часто. У 1641 р. в одному з записів фігурує Григорій Голинський з дружиною Євою Березовською, а вже на наступній сторінці він значиться Георгієм Там само. - Спр.29. - Арк.79.. З інших документів відомо, що він все ж був Георгієм.

У 1662 р. дружину Івана Перцовича Березовського помилково записано Мариною Жураковською, хоча із багаточисельних згадок знаємо її як про Катерину Там само. - Спр.44. Арк.500.. Як результат, при укладанні генеалогії родини Перцовичів Березовських з 1776 р., для якої, очевидно, було використано згаданий документ, вона фігурує як Маріанна Жураковська Там само. - Спр.305. - Арк.13., а вже у легітимаційних справах вона знову значиться Катериною Там само. - Ф.165. - Оп.6а. - Спр. 284. - Арк. 6-88..

Інколи при зіставленні даних із різних судових справ зустрічаємо неспівпадіння в позначенні ступеня родичання між членами однієї родини. Наприклад, у першій третині XVII ст. віднаходимо близько десятка угод укладених Моцоками Березовськими. В більшості з них інформація загалом узгоджується в тому, що Григір чи Гріга, Васько, Іван, Філ і Микита були рідними братами і синами Васька Моцока Березовського Там само. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.82. - Арк.929, Спр.83. - Арк.651, Ф.5. - Оп.1. - Спр.32. - Арк.658.. Проте в одному з документів Іван, Філ і Микита названі племінниками Григора і Васька Там само. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.84. - Арк.794.. У 1732 р. вдова Василя Романчича Березовського зі своїми дітьми позивала синів Марка Романчича Березовського, називаючи їх двоюрідними братами покійного чоловіка і дядьками її дітей. Однак з інших записів відомо, що Василь і сам був сином Марка, решта ж синів Марка відповідно були йому рідними, а не двоюрідними братами Там само. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.233. - Арк.1002..

В другій половині XVIII ст. було принято загалом досить детально подавати інформацію про укладачів угод, розписуючи інколи їхній родовід на два-три покоління. Проте в таких документах теж можна натрапити на неточності і невідповідність іншій генеалогічній інформації. Наприклад, у 1766 р. Петро Голинський з Вижнього Березова, який відписував частку Перцовичу Березовському, названий сином Василя Голинського і Анастасії Косовчич Березовської, онуком Івана і правнуком Станіслава Голинських Там само. - Спр.496. - Арк.460.. Однак з документів ранішого періоду відомо, що згаданий Василь був онуком священника Григорія Голинського, а Станіслав був одним із синів Григорія і, відповідно, рідним братом Івана і дядьком Василя Голинських Там само. - Спр.51. Арк. Стр.997, Спр.161. - Арк.936-937, Спр.221. - Арк.1501, 1915..

Окремо вкажемо на неспівпадінння, що часом містяться у шляхетських виводах, облятованих генеалогіях чи так званих тестимоніях. Так, у 1775 р. брати Іван, Василь, Михайло і Андрій Урбановичі Березовські облятували свою генеалогію. Згідно неї, вони були синами подружжя Степана Урбановича і Анни Косовчич Березовських. Обоє батьків на цей час ще були живими. Далі сказано, що Степан Урбанович був сином Григора Урбановича Березовського, який нібито фігурує у іншій, облятованій у 1687 р. генеалогії роду Там само. - Спр.304. - Арк. 2289, 2291.. Дійсно, у 1687 р. якийсь (не відомо чи Урбанович) Семен Березовський облятував генеалогію Михайла Урбановича Березовського, попа у Нижньому Березові, надану і засвідчену шляхтою Березова у 1636 р. Там серед свідків згаданий Григір Урбанович Березовський Там само. - Спр.188. - Арк. 282 - 283., однак цей Григір, що мусів бути повнолітнім у 1636 р., аж ніяк не міг бути батьком Степана Урбановича Березовського, котрий ще жив у 1775 році. То ж вочевидь, що маємо справу з доказами, які «притягнуті за вуха».

ІІ.3 Труднощі, які не пов'язані безпосередньо із змістом документів гродських чи земських книг

Джерелом таких труднощів є погана збереженість документів, відсутність певного пласту документів, непропорційна частота представлень у актовому матеріалі різних шляхетських родів чи окремих осіб; до певної міри проблемою може бути мобільність дрібної шляхти, її часті міграції з родинних гнізд, що зумовило розпорошеність інформації по документах різних судів тощо. Розглянемо ці аспекти по порядку.

а) Погана збереженість документів.

Стан збереження частини документи галицького гродського суду, особливо з першої половини ХVII ст., є незадовільним, сторінки не цілі, або ж їх бракує, текст бляклий і складний для прочитання. Так, у справі № 118 (том за 1617-1618 рр.) сторінки трьох із восьми документів, що стосуються представників роду Березовських, пошкоджені настільки, що відчитати імена подекуди немає змоги Там само. - Спр.118. - Арк. 609, 610, 618, 708, 709, 732, 755. . Подібною є ситуація із трьома договорами-даруваннями Березовськими своїх часток Павлу Куропатві у книзі за за 1607-1609 рр. Павло Куропатва - стольник Галицький на початку ХVII ст., власник Пнівського замку.. Їх стан збереження такий, що як би не копії цих дарувань у фонді «Колекція шляхетських документів» ЦДІАЛ. - Ф.134 (Колекція шляхетських документів). - Оп.2. - Спр.88, 89., деякі імена залишились би нам невідомими ЦДІАЛ. - Ф.5. - Оп.1. - Спр.13. - Арк. 1344, 1346, 1348.. У актовій книзі за 1626-1627 рр. на арк. 1385 маємо запис про квитування Федором Голинським сином Гринька якогось Федора Березовського, але сторінка рукопису обірвана, а тому імені батька Федора Березовського не залишилось Там само. - Спр.19. - Арк. 1385.. У цьому ж томі є запис дарування Лазаром Косовчичом Березовським частки у Вижньому Березові якомусь Сулятицькому, імені котрого ми не знаємо, бо сторінка теж обірвана Там само. - Спр.19. - Арк. 843.. У спр. № 22 за 1631-1631 рр. серед семи судових документів, що стосуються Березовських, два знаходяться на фрагментах сторінок рукопису. Коли у одній з них імена дійових осіб ще так-сяк можна відчитати, то в іншій не доступні ні імена, ні зміст Там само. - Спр.22. - Арк. 1422, 1424.. У спр. № 23 за 1633 р. взагалі сторінки всіх 17 документів, де фігурують Березовські більшою чи меншою мірою пошкоджені і місцями нечитабельні Там само. - Спр.22. -Арк. 4, 12, 19, 33, 39, 112, 153, 188, 235, 289, 315, 577, 578, 687, 727, 731, 732..