Розподіл за освітою

1. Чи згодні Ви з тим, що в наявних тяжких умовах держава має краще забезпечувати людей:

	Так, має зменшувати тарифи і збільшувати зарплати	Так, помагати бідним та хворим	Ні, нехай не заважає	Треба самим мирно добиватися
вища	21,21	27,27	9,09	42,42
середня	56,72	19,4	4,48	19,4
Усього	45	22	6	27

Люди з середньою освітою не готові самі досягати поставлених цілей та чекають подачок від держави. А люди з вищою освітою бажають самостійно ставати на ноги , але все ж бажають, щоб держава допомагала тим, хто цього дійсно потребує.

2. Що Ви сьогодні думаєте про революцію 2013-14 років в Україні:

	До неї жили краще	Не досягла своєї мети	Вона була потрібна	Будь-яка боротьба із владою потрібна
вища	6,06	15,15	48,48	30,3
середня	17,91	22,39	26,87	32,84
Усього	14	20	34	32

Більше готовності до боротьби із владою проявляють люди з вищою освітою. Також вони згодні з тим, що революція була потрібна. Деяке розчарування у революції проявили люди з середньою освітою.

3. Чи треба підлеглим боротися з обманом та корупцією своїх керівників:

	Ні, нехай борються компе-тентні органи	Ні, толку не буде	Якщо всі, то і я	Так, якщо законно	Так, будь-якими способами
вища	18,18	3,03	9,09	45,45	24,24
середня	10,45	10,45	29,85	32,84	17,91
Усього	13	8	23	37	20

Боротися законними та будь-якими способами ладні люди із середньою освітою. А от люди із середньою освітою не вірять у можливість боротьби та згодні боротися у випадку, якщо боротьба буде масовою.

4. Не маючи грошей, роботи і пропозицій, що Ви зробите (можна обрати два варіанти):

	Звернусь до служби зайня-тості	Звернусь до друзів та знайомих	Отримаю посаду за хабара	Візьмусь за при-низливу роботу, як добре платити-муть	Буду заробляти своїми руками
вища	33,33	45,45	9,09	48,48	36,36
середня	43,28	31,34	13,43	37,31	40,3
Усього	40	36	12	41	39

На жаль, люди з вищою освітою готові влаштуватися на роботу через друзів, або знехтувати здобутою освітою та взятися за роботу, яка не відповідає їх рівню. Люди ж з середньою освітою можуть давати хабарі заради влаштування або чекати допомоги від держави.

5. Якщо хазяїн чи керівник часто Вас ображає, Ви (можна обрати два варіанти):

	Пере-терплю і старати-мусь більше	Зроблю щось йому назло	Шукати-му іншу роботу	Буду скаржи-тись керів-ництву	Буду скаржи-тись у профспі-лку чи суд
вища	36,36	6,06	54,55	39,39	24,24
середня	32,84	20,9	47,76	31,34	13,43
Усього	34	16	50	34	17

Люди з вищою освітою не завжди готові боротися із знущаннями керівництва, але у більшості випадків будуть шукати іншу роботу або скаржитись на керівництво. Люди з середньою освітою виявляють бажання зробити щось назло у відповідь на знущання.

6. Чи згодні Ви з такими закликами (можна обрати до чотирьох варіантів):

	Геїв та лесбія-нок - лікувати	Не дозво-ляти іноземцям власність	Не годувати ув'язне-них	Не відбудо-вувати Донбас із казни	Не треба заборо-няти дивацтва
вища	12,12	42,42	60,61	33,33	51,52
середня	38,81	43,28	61,19	29,85	52,24
Усього	30	43	61	31	52

Люди з вищою та середньою освітою мало відрізняються у питанні толерантності, окрім випадку з геями та лесбіянками. На жаль, люди з вищою освітою не відповідають рівню толерантності відповідно до своєї освіти.

Розподіл за статтю

1. Чи згодні Ви з тим, що в наявних тяжких умовах держава має краще забезпечувати людей:

	Так, має зменшувати тарифи і збільшувати зарплати	Так, помагати бідним та хворим	Ні, нехай не заважає	Треба самим мирно добиватися
чоловіки	55,1	16,33	6,12	22,45
жінки	35,29	27,45	5,88	31,37
Усього	45	22	6	27

Чоловіки більше чекають допомоги від держави, аніж сподіваються на власні сили. Жінки частіше зазначають, що їм жаль бідних та хворих, тому вони бажають їм допомоги, а у питанні власного становища вони готові самостійно розвиватися або очікують на допомогу чоловіків.

2. Що Ви сьогодні думаєте про революцію 2013-14 років в Україні:

	До неї жили краще	Не досягла своєї мети	Вона була потрібна	Будь-яка боротьба із владою потрібна
чоловіки	16,33	26,53	20,41	36,73
жінки	11,76	13,73	47,06	27,45
Усього	14	20	34	32

Чоловіки негативно ставляться до революції та розчаровані у її результатах, але всупереч цьому все ж вважають, що будь-яка боротьба із владою потрібна. Жінки в більшості вважають, що революція була необхідною та задоволені її результатами.

3. Чи треба підлеглим боротися з обманом та корупцією своїх керівників:

	Ні, нехай борються компе-тентні органи	Ні, толку не буде	Якщо всі, то і я	Так, якщо законно	Так, будь-якими способами
чоловіки	10,2	4,08	24,49	42,86	18,37
жінки	15,69	11,76	21,57	31,37	21,57
Усього	13	8	23	37	20

У плані боротьби з корупцією керівництва більш активними є чоловіки, вони у більшості готові боротися законними способами, жінки покладаються на компетентні органи або масовість, бо вважають, що поодинці користі не буде.

4. Не маючи грошей, роботи і пропозицій, що Ви зробите (можна обрати два варіанти):

	Звернусь до служби зайня-тості	Звернусь до друзів та знайомих	Отримаю посаду за хабара	Візьмусь за при-низливу роботу, як добре платити-муть	Буду заробляти своїми руками
чоловіки	28,57	36,73	16,33	42,86	46,94
жінки	50,98	35,29	7,84	39,22	31,37
Усього	40	36	12	41	39

Жінки та чоловіки однаковою мірою готові влаштуватися через знайомих або взятися за принизливу роботу. Але чоловіки також можуть дати хабара або все-таки заробляти своїми руками. Жінки на відміну від них будуть чекати допомоги від держави або будуть покладатися на чоловіка.

5. Якщо хазяїн чи керівник часто Вас ображає, Ви: (можна обрати два варіанти):

	Пере-терплю і старати-мусь більше	Зроблю щось йому назло	Шукати-му іншу роботу	Буду скаржи-тись керів-ництву	Буду скаржи-тись у профспілку чи суд
чоловіки	24,49	18,37	55,1	32,65	16,33
жінки	43,14	13,73	45,1	35,29	17,65
Усього	34	16	50	34	17

Жінки ладні перетерпіти образи та втриматися на роботі, чоловіки ж у більшості будуть шукати нову роботу, або у однаковій мірі як і жінки будуть скаржитись вищому керівництву або суд.

6. Чи згодні Ви з такими закликами (можна обрати до чотирьох варіантів):

	Геїв та лесбіянок - лікувати	Не дозво-ляти іноземцям власність	Не годувати ув'язне-них	Не відбудо-вувати Донбас із казни	Не треба заборо-няти дивацт-ва
чоловіки	34,69	44,9	59,18	32,65	57,14
жінки	25,49	41,18	62,75	29,41	47,06
Усього	30	43	61	31	52

Чоловіки менш толерантні до осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації, але більше толерантні до різних дивацтв, якщо вони не несуть шкоди. Жінки більш жорстокі до ув'язнених, а чоловіки до іноземців та жителів Донбасу, що суперечить цінностям громадянського суспільства.

Якщо ж поглянути на середні показники щодо кожного питання, то видно, що чим молодші люди, тим більш схильні до цінності добиватися своїх прав власними зусиллями, але найбільше покладаються на допомогу держави люди середнього найбільш активного віку. Молоді люди не усвідомили усіх складнощів життя, а пенсіонери не бояться втратити роботу. Можливо, люди середнього віку найбільше відчувають на собі всі обов'язки та тяготи повсякденного життя і тому схильні до більш патерналістських та нетолерантних цінностей. Люди з середньою освітою згодні боротися із владою спільно з усіма, тоді як цінності громадянського суспільства, зокрема цінність індивідуальної боротьби за власні права підтримують люди з вищою освітою

Можливо, жінки більше покладають сподівань на чоловіка аніж на державу. Простежується тенденція того, що цінності громадянського суспільства притаманні в більшій мірі людям молодого віку, люди ж середнього віку мають найменше відношення до таких цінностей, хоча вони навпаки повинні бути найбільш активними у громадянських питаннях. Отже, можна сказати, що цінності людей недостатньо самостійні та послідовні, тобто вони користуються в життєвому виборі не стільки переконаннями, скільки випадковими, ситуативними рішеннями.

РОЗДІЛ 3 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННОСТЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД

3.1 Аксіологія медіатексту: коло концептуальних понять

Оцінку як аксіологічний феномен у текстовому просторі ЗМК визначають смисли, що з'являються при сприйнятті журналістського матеріалу: саме вони можуть спричинювати появу певних оцінок у реципієнта, а отже, детермінувати оцінний знак поданої інформації.

“Смисл” - одне із наукових понять, що нині не мають однозначного тлумачення. У філологічній науці існує ціла низка теорій щодо сутності цього феномену, кожна з яких ґрунтується, як правило, на одному аспекті смислової організації мовних одиниць (слова, речення, тексту). Здебільшого вважають, що смисл міститься лише в окремому реченні, надфразовій єдності, тоді як зміст притаманний тексту, а значення - слову. Таке розмежування зазначених категорій зумовлене насамперед суто граматичним поглядом на їхню сутність. Хоча визначення сутності смислу не можна звужувати лише одним критерієм. Зважаючи на те що смисл співвідноситься з інформацією, знаннями, які відображає людська свідомість, цілком імовірно, що смисли притаманні будь-яким комунікативним одиницям, які несуть інформацію. Їх можуть виражати як лінгвістичні, так і паралінгвістичні засоби. Наприклад, жест, погляд, пауза в різних контекстах здатні зумовити появу різноманітних смислів. Оскільки основною інформаційною структурою є текст, це дозволяє вважати смисл цілком текстовою категорією.

Під смислом вербального тексту, або текстовим смислом, ми, слідом за В. Скалічкою та В. Матезіусом, розуміємо продукт тексту плюс ситуацію. Смисл у такому розумінні становить собою єдність мовних та позамовних складників.

Наявні в тексті мовні складники, які є матеріальною основою повідомлення, репрезентують безпосередній зміст тексту. Саме він моделює фрагмент дійсності, про який ідеться в матеріалі. Взаємодія мовних складників з екстралінгвістичним контекстом (фоновими знаннями, пресупозицією, когнітивною базою реципієнтів) дають можливість виявити глибинну сутність наведеної в тексті інформації, яка разом зі змістом формує смисл повідомлення. Тобто основними передумовами породження смислу є лінгвістичний та екстралінгвістичний контекст.

Порівняно зі змістом, який ґрунтується на денотативних (референтних) структурах, смисл базується на концептуальних структурах. Його інтерпретація залежить не лише від ситуацій, зображених у тексті, а й значною мірою зумовлена індивідуальним потенціалом реципієнтів, їхньою здатністю виявити глибинну сутність матеріалу.

На відміну від змісту, який завжди структурований лінгвістично, виражений експліцитно, смисл тексту може бути як експліцитним (або поверховим), так й імпліцитним (внутрішнім, глибинним). Смисл вбирає в себе всю текстову та підтекстову інформацію, несе справжні наміри, думки, оцінки, які можуть суперечити вербально вираженому безпосередньому змісту.

Тобто зміст і смисл мають певні суттєві розбіжності, а саме:

1) зміст є експліцитно вираженим, смисл - імпліцитно-експліцитно;

2) зміст виявляється у денотативній структурі, смисл - у концептуальній;

3) зміст - одиниця вербального рівня, смисл - когнітивно-ментального.

На відміну від “значення” слова, яке є об'єктивним відображенням системи зв'язків та відношень, “смисл” - це привнесення суб'єктивних аспектів значення в даний момент та ситуацію. Ця відмінність, на думку багатьох науковців, дозволяє авторові тексту, оперуючи значеннями мовних одиниць, конструювати необхідні йому смисли.

Деякі вчені поділяють текстові смисли на смисли-повідомлення, що формує автор, та смисли-цінності, які вичленовує читач (див.: [Васильев 1988]). При цьому смисл-цінність виявляється зовнішнім явищем відносно тексту, оскільки не міститься безпосередньо в ньому, а є похідним від процесу розуміння [Там само]). У такому ракурсі джерелом ціннісного смислу вважається не автор, а читач, який, за словами Дж. Х. Міллера, “опановує твір... і накладає на нього певну схему смислу...” [Mьller 1971, с. 225]. Така суб'єктивістська концепція оцінної сутності смислу призводить до заперечення інтерсуб'єктивного начала в тексті й навіть до твердження про неможливість пізнання істинного оцінного смислу тексту взагалі.

Звичайно, смисл тексту завжди пов'язаний із пресупозицією, що певною мірою свідчить про зовнішній характер його вияву. Можна навіть припустити, що смисл - це начебто додатковий віртуальний текстовий простір, якому властиві змінність, багатоаспектність, поліфункціональність, що зумовлено специфікою читацького сприйняття: реципієнт не завжди може знайти ключі до розуміння авторського смислу, часто прочитує текст по-своєму, унаслідок чого народжуються нові смисли, а отже, різні оцінки одного й того самого матеріалу. Незважаючи на суперечливість індивідуальних смислів, їх загальна кількість завжди обмежена так званим ступенем свободи. Як зазначає О. Леонтьєв, “сприймаючи текст по-різному, ми не будуємо різні світи: ми по-різному будуємо один і той самий світ. Цей світ ми можемо бачити в різних ракурсах, із різним ступенем зрозумілості, можемо бачити фрагмент замість цілої картини. Але таке читання не може привести нас до розуміння, наприклад, “Капіталу” Маркса як апології капіталізму… Є межа кількості ступенів свободи, й ця межа і є об'єктивним змістом або об'єктивним смислом тексту” [Леонтьев 1997, с. 144]. Смисл як віртуальний текстовий простір не може існувати без автора та самого тексту. Як уже зазначалося, до його формування обов'язково причетні три “дійові особи”: автор, читач і текст. Автор передає власне бачення реальної дійсності, вкладає у текст власні оцінні смисли. Читач намагається їх “упіймати”, таким чином зрозуміти авторський задум, “прочитати” його смисл. Сам текст є тією матеріальною оболонкою, начинка якої (інформація) й породжує смисл. Інакше кажучи, смисл певною мірою невіддільний від тексту, належить йому як даність. Стосовно виокремлення двох різновидів текстового смислу (смислу-повідомлення та смислу-цінності), вважаємо, що більш доцільно говорити про цінність будь-якого смислу, оскільки він онтологічно причетний до цінності, значущості. Адже будь-які дії, явища, предмети мають смисл тільки тоді, коли виявляються значущими для життєдіяльності особистості. До того ж в структуру смислу повідомлення входять лише ті елементи змісту, які є інформативно важливими. мисл тексту, глибинний план його змісту ототожнюється з концептом, який, у свою чергу, співвідноситься зі знаком (у тому числі й мовним): “Концепт - це інформація, яку знак несе про можливі денотати, про їх місце в системі реалій, в універсумі” [Шрейдер 1974, с. 10]. В. Красних зазначає, що при породженні тексту вихідною точкою служить концепт, який є глибинним смислом, згорнутою смисловою структурою тексту [Красных 1998, с. 60]. Продовжуючи думку Х. Вайнриха, К. Серажим наголошує, що концепт є своєрідною “точкою вибуху”, яка спонукає текст до життя. З одного боку, він є відправним моментом породження тексту, а з іншого - кінцевою метою його сприйняття [Серажим 2002, с. 63]. Концепт, таким чином, у тексті відіграє роль смислової домінанти, яка організує його смислову структуру. Орієнтація на концепт як на репрезентант смислу тексту дозволяє розглядати його (концепт) як “резервуар” сукупності смислів-цінностей, а отже, як ціннісно-смислову домінанту мас-медійного матеріалу.

Визнання концепту як ключової ціннісної одиниці медійного матеріалу, його умовного аксіологічного маркера дає можливість провести концептуальний аналіз тексту з метою визначення його аксіологічного потенціалу.

3.2 Методика дослідження аксіологічної інформації в медіатекстах

Запропонований у цьому дослідженні концептуальний аналіз становить собою комплексну методику. На відміну від зазначених вище вона поєднує в собі як аналіз за допомогою концепту, так і аналіз самого концепту. Метою цього аналізу є визначення оцінки медіатексту шляхом інтерпретації ключових концептів, що взаємодіють у текстовому просторі. Концепт таким чином є одночасно основною одиницею та інструментом дослідження. Застосування зазначеної методики забезпечує можливість виявити оцінні смисли тексту в напрямі від лінгвокогнітивного феномену до оцінного смислу.

Одним з основних завдань запропонованого аналізу є визначення ключових концептів тексту. До цього часу не існує послідовної методики їх виявлення. Науковці використовують переважно методику визначення ключових слів (оскільки, як правило, не розмежовують поняття “ключовий концепт” та “ключове слово”), згідно з якою ключовими є семантично, тематично й стилістично найбільш суттєві слова, які повторюються й виявляються у незвичайних сполученнях. Психолінгвісти пропонують експериментально-статистичний спосіб виявлення набору ключових слів, що також ґрунтується на аналізі частоти їх уживання в тексті.

Оскільки частота виявлення не є показовим маркером ключового концепту, пропонуємо акценти при його визначенні змістити на його основну ознаку - оцінно-смислову значущість. Для цього слід виділити ті смислові блоки, що несуть найважливішу текстову інформацію. На поверхневому текстовому рівні її, як правило, репрезентують мовні одиниці, об'єднані концептуально значущим спільним змістом. Вони є тими смисловими корелятами, які актуалізують у свідомості реципієнта номінант ключового концепту.

Другим етапом запропонованого концептуального аналізу є вивчення зв'язків між наявними в тексті ключовими концептами.

Концепти не існують ізольовано, вони взаємодіють між собою, створюючи концептуальну структуру тексту - упорядковану сукупність концептуальних компонентів, які характеризуються різноманітними ієрархічних відношеннями та взаємозв'язками між собою.

Кожне концептуальне утворення виявляє себе через стійке угруповання значеннєво однорідних та ієрархічно впорядкованих ментальних одиниць, серед яких розрізняють метаконцепти, концепти та субконцепти. Під метаконцептом пропонуємо розуміти категоріальні аксіологічні утворення, які несуть базові загальнолюдські оцінні смисли. Це, наприклад, метаконцепти ДОБРА і ЗЛА, що визначають аксіологічні вектори ціннісної картини світу. Підпорядковуються метаконцептам власне концепти, які в концептуальній ієрархії є ментальними одиницями меншого обсягу. Водночас вони становлять собою родові парцели стосовно своїх видових конструктів - субконцептів, що є складниками їх концептуальних полів. Так, наприклад, метаконцепту ДОБРО підпорядковується концепт ОСВІТА, який, у свою чергу, складається із субконцептів ШКОЛА, УЧНІ, ВЧИТЕЛІ, НАВЧАННЯ, ЗНАННЯ тощо.

Така ієрархічна структура ментальних одиниць відбиває процеси концептуалізації та категоризації, завдяки яким відбувається поступове нарощення оцінного смислу тексту. Концептуалізація спрямована на організацію у свідомості реципієнта концептуальних структур і зв'язків між ними. Категоризація передбачає інтеграцію цих структур в ієрархію за принципом від конкретного до абстрактного. Виокремлення метаконцепту, який можна кваліфікувати як вершинне аксіологічне утворення тексту, через підпорядковані йому складники (концепти й субконцепти) дозволяє визначити оцінні смисли тексту в цілому. Так, якщо вершинним концептом тексту є позитивна для даного соціуму категорія, то він (текст) набуває позитивної оцінки, а якщо негативна - негативної.

Наявні в текстовому просторі концептуальні одиниці, взаємодіючи між собою, можуть вступати у відношення координації (тотожності, рівноправності), субординації (підпорядкування), пересічення та контрасту. Відношеннями координації пов'язані концепти, які не відрізняються суттєвими оцінно-смисловими характеристиками. Вони можуть визначатися один через одний, що простежується при взаємодії концептів БЛАГО, ІСТИНА, КРАСА. Зокрема, БЛАГО часто визначають через концепти ІСТИНА, КРАСА, з якими він перебуває у рівноправних стосунках.

Відношення підпорядкування наявні між тими концептами, серед яких один концепт повністю входить до смислової зони іншого концепту. Як правило, вони наявні між метаконцептом та концептами, що пов'язані з ним родо-видовими відношеннями. Метаконцепт у такому разі “поглинає” подібні за оцінно-смисловим наповненням інші концепти. Такі зв'язки простежуються, наприклад, між аксіологічними утвореннями ЗЛО, ВІЙНА, ЗРАДА, серед яких два останні підпорядковуються першому, який стосовно них є метаконцептом. Такі самі взаємостосунки простежуються й при взаємодії позитивного метаконцепту ДОБРО з концептами ДОПОМОГА, МИЛОСЕРДЯ, ДОБРОЧИННІСТЬ.

Відношення пересічення притаманні тим концептам, які мають деякі спільні концептуальні ознаки, на основі яких вони зближуються й виокремлюють спільний сегмент у концептуальних полях. Це, наприклад, такі взаємопов'язані концепти, як ОСВІТА й УСПІХ, МОВА й ЛЮБОВ тощо.

Відношення контрасту простежуються між антонімічними концептами/метаконцептами, які містять у своїй структурі протилежні ціннісні складники, як-от: ДОБРО - ЗЛО, ПРАВДА - НЕПРАВДА, ДРУГ - ВОРОГ.

Взаємодіючи між собою, кожен із концептів впливає як на власну інтерпретацію, так і на інтерпретацію інших концептів. І це очевидно, адже зчеплення концептів породжує смисл, що перевершує смисл кожного елемента, взятого окремо. У процесі взаємодії концепти можуть навіть змішуватися, зливатися, причому це, як зазначає О. Чудінов, не є сумарним процесом, оскільки відбувається створення нової ментальної одиниці, яка не дорівнює сумі її складників [52, с. 6]. Саме взаємодія концептів дозволяє зрозуміти сутність кожного з них.

Під час взаємодії концептів дотикаються, пересікаються, перетинаються концептуальні поля, які на відміну від семантичних полів насичені не значеннями і не семантичними категоріями, а насамперед ментальними категоріями, образами, представленими, закріпленими в когнітивній свідомості мовця. У межах концептуального поля рівноправно існують мовні одиниці різних рівнів - від слова до тексту. Вони мають різні лінгвістичні параметри, проте об'єднані спільним змістом.

Характерними ознаками концептуальних полів є відкритість, нестабільність, рухливість, нечіткість, мінливість, розмитість. Гнучкість структури концепту забезпечує можливість його еволюції, здатність до якісних перетворень - появи нових смислів, оцінок, що може привести до оцінної реструктуризації концепту, зміни його оцінної конотації.

Оцінна реструктуризація концепту можлива завдяки когнітивним механізмам: в уявленні мовця відбувається поєднання деяких концептуальних ознак концептів, що взаємодіють, унаслідок чого в ключовому концепті починають взаємодіяти кілька систем знань.

Основним принципом взаємодії концептів є концептуальна інтеграція - перенесення концептуальних складників одного концепту до іншого. Якщо первісно позитивний ключовий концепт виявляє себе через негативні ознаки, які перейшли до нього від негативного концепту, можна говорити про його оцінну реверсію - зміну позитивної оцінки на негативну. Якщо ж у негативному концепті починають актуалізуватися насамперед запозичені складники позитивного концепту, то він може набути нейтрального чи навіть позитивного забарвлення.

Концептуальна інтеграція, яка може зумовити оцінну структуризацію концепту, виникає в результаті взаємодії не всіх концептів. Концептам, що підпорядковуються один одному, не властива оцінна трансформація, оскільки вони характеризуються однаковим оцінним значенням (негативним, позитивним або відносно нейтральним). Наприклад, концепти ВІЙНА, СМЕРТЬ, БРЕХНЯ, які підпорядковуються метаконцепту ЗЛО, мають однакове негативне забарвлення, тому при їхній взаємодії в тексті може лише посилитися негативна оцінка ключового концепту, оцінна ж трансформація внаслідок їхнього взаємовпливу неможлива. Аналогічні тенденції простежуються при взаємодії оцінно позитивних концептів. Так, під час взаємодії концепту ОСВІТА з концептами ДОБРО, ЛЮБОВ, РАДІСТЬ, які насичують його концептуальне поле своїми позитивними складниками, посилюється його позитивна оцінна виразність.

Зміна оцінної конотації концепту може відбуватися внаслідок взаємодії тих концептів, яким притаманні відношення пересічення або контрасту. Очевидно, якщо в тексті позитивно оцінний ключовий концепт виявляє зв'язок із негативним концептом, що деформує його концептуальне поле й тим самим актуалізує в ньому негативні ознаки, можна говорити про поступову зміну оцінного знаку позитивного концепту. Наприклад, якщо ключовий концепт тексту ДРУГ починає взаємодіяти лише з макроконцептом ЗЛО, унаслідок чого останній насичує концептуальне поле ДРУГ своїми негативними складниками типу НЕПРАВДА, ЗРАДА, БАЙДУЖІСТЬ, очевидно, що позитивний концепт втрачає свою позитивну оцінку, набуваючи негативних ознак.

Якщо ж унаслідок взаємодії протилежно оцінних концептів позитивними складниками насичується концептуальне поле негативного концепту, цілком імовірно, що останній може послабити свою негативну оцінку, нейтралізуватися або навіть змінити оцінний знак на “плюс”. Наприклад, негативний концепт ХВОРОБА може послабити свою негативну оцінку, взаємодіючи з позитивними концептами ЛІКУВАННЯ, ЗДОРОВ'Я, УСПІХ.

Наявність у текстовому просторі різноманітних за оцінним навантаженням концептів може свідчити про його умовну оцінну поліфонічність (термін М. Бахтіна). На відміну від музичної поліфонії, яка передбачає одночасне звучання голосів, оцінна поліфонія - поступова презентація оцінних смислів, сукупність яких і передає оцінку всього тексту. Її виявленню може сприяти аналіз взаємодії концептів у концептуальній структурі, поданій у вигляді певного ланцюжка скріплених концептів/субконцептів, взаємодія яких і породжує нові смисли та оцінки всього матеріалу. У такій структурі відбувається “вливання” оцінних смислів: як правило, кожен із попередніх концептів (чи субконцептів) вбирає в себе смисли наступних, взаємодіючих із ним концептів (субконцептів), що умовно можна зобразити у вигляді схеми:

( ( ( (К1) К2) К3) К4) К5…

Унаслідок такого смислового нарощення (“вливання” оцінних смислів концептів К2, К3, К4, К5 у концепт К1) можлива оцінна трансформація концептів - наприклад, посилення, послаблення чи нейтралізація їх оцінної конотації. Це, у свою чергу, суттєво впливає на загальну оцінку всього тексту. Така концепція ґрунтується на запропонованій Л. Виготським теорії “вливання” смислів, згідно з якою кожна фраза тексту “вливає” або вбирає в себе значення іншої, що значною мірою впливає на розуміння основного змісту тексту. Звичайно, текст не складається з ізольованих фраз: для того щоб його сприйняти, недостатньо зрозуміти зміст кожної окремої фрази, необхідно простежити поступове нарощення смислу. З огляду на це вважаємо, що поява оцінки в тексті також відбувається поступово - унаслідок “вливання” оцінних смислів взаємодіючих концептів.

“Вливання” оцінних смислів у концептуальній структурі не завжди є послідовним процесом: це може відбуватися як проспективно (коли оцінні смисли наступного концепту вливаються в попередній), так і ретроспективно (наступний концепт вбирає смисли попереднього). До того ж взаємодія концептів, унаслідок чого й нарощуються смисли, може бути як контактною (якщо взаємодіють суміжні концепти), так і дистантною (у разі взаємодії віддалених концептів), що можна представити схематично (рис. 3.1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 - Взаємодія концептів у горизонтальній площині тексту

На рис. 3.1 показано проспективну контактну взаємодію концептів К1 і К2, К2 і К3, К4 і К5, проспективну дистантну взаємодію концептів К2 і К4 та ретроспективну дистантну взаємодію концептів К5 і К2.

Нарощення оцінних смислів відбувається на двох рівнях: на мовленнєвому (поверхневому), про що свідчить лексична сполучуваність вербальних репрезентантів концептів, та мисленнєвому (когнітивному), де подані структуровані знання про відтворену в тексті дійсність. Межа між цими рівнями нарощення оцінних смислів тексту є умовною, оскільки не можна чітко відокремити процеси вербалізації від когніції взагалі. Очевидно, доцільно говорити про їх мовленнєво-мисленнєву єдність, оскільки вони супроводжують один одного в процесі пізнання текстових смислів. За слушним зауваженням Л. Виготського, “відношення мислення й мови можна було б схематично позначити двома перехресними колами, які показали б, що певна частина процесів мовлення й мислення збігається. Це так звана сфера “мовного мислення”. Безперечно, це “мовне мислення не вичерпує ні всіх форм думки, ні всіх форм мовлення. Є велика сфера мислення, яка не матиме безпосереднього стосунку до мовного мислення”. Проте в процесі сприйняття вербального тексту мовне мислення цілком очевидне. При цьому первинність належить насамперед вербалізації концептуальних структур, адже маркерами концептів у тексті є мовні одиниці, за допомогою яких читач “пізнає” текстовий смисл.

Дворівневе нарощення оцінних смислів уможливлюється завдяки двоїстій сутності концепту, який у текстовому просторі, як відомо, інтегрує мовленнєвий і мисленнєвий плани. Мовленнєвий план текстового концепту є виявом його вербального характеру, що дозволяє подати концепт як реальність, віддзеркалену у свідомості не безпосередньо, а за допомогою мови. У мисленнєвому плані текстовий концепт постає як образ, у якому втілено певні культурно зумовлені уявлення мовців про навколишній світ.

На мовленнєвому рівні концепт постає у вигляді “парадигматичної структури, виведеної із синтагматичних відношень імені, зафіксованих у тексті”. Активізація його оцінних ознак відбувається завдяки впливу інших концептів, актуалізованих у текстовому просторі передусім предикатними словами, до яких належать дієслова, прикметники, прислівники, а також іменники з предикатним значенням. Виокремлення цих одиниць як основних носіїв оцінних смислів, концептів, що взаємодіюють із ціннісною домінантою, зумовлене тим, що в предикатній ознаці зосереджена майже вся інформація про суб'єкт. Деякі науковці навіть визнають предикат вершиною висловлювання. Між номінантами концепту та предикатними словами встановлюються певні фігуро-фонові відношення: фон “задають” предикатні слова, фігурою є оцінюваний вербалізатор концепту. Оскільки концепт у текстовому просторі несе не весь “пакет” знань про нього, а містить лише інформацію, релевантну на цей момент, очевидно, що в тексті відбувається фокусування лише окремих його концептуальних ознак, актуалізованих на мовленнєвому рівні предикатними словами. Саме активізовані внаслідок їхнього впливу концептуальні ознаки ключового концепту визначають його оцінне навантаження в зазначеному тексті.

Завдяки наявному оцінному фону номінант концепту може посилити, послабити або навіть змінити власну оцінку, а отже, оцінку концепту. Наприклад, якщо номінант концепту КУЛЬТУРА виявляє зв'язок лише з предикатами позитивної оцінки, таких, як розвивається, розквітає, відроджується, то очевидно, що в текстовому просторі будуть актуалізовані позитивні когнітивні ознаки КУЛЬТУРИ. Предикати негативної оцінки типу занепадає, деградує, зникає, взаємодіючи з номінантом позитивного концепту, зумовлюють появу негативних ознак у концептуальному полі КУЛЬТУРИ, унаслідок чого останній набуває негативного забарвлення (КУЛЬТУРА занепадає, деградує, зникає). Подібні тенденції простежуються в разі взаємодії номінанту концепту з кваліфікаторами оцінки: означення типу національна, розвинена актуалізують позитивні ознаки, занедбана - негативні.

Такі зміни виявляють не лише вербалізатори концептів, а й репрезентанти субконцептів, які теж здатні змінити свій оцінний знак унаслідок взаємодії з тими чи іншими предикатами та кваліфікаторами оцінки.

За будь-якої комунікативної діяльності мовці послуговуються не лише наявним у ментальному лексиконі набором узуально закріплених значень слів, а й оперують образами, асоціаціями, які виникають при сприйнятті певних текстових одиниць. Тобто, у їх уявленні відбувається поєднання лексичних значень слів-вербалізаторів концептів та асоціативних смислів, знань, уявлень, що з'являються у ході їх сприйнятті. У цьому разі можна говорити про розгортання взаємодіючих у тексті концептів не лише на мовленнєвому, а й на мисленнєвому, когнітивному рівні, що виявляється насамперед завдяки механізмам вторинного найменування, асоціативним зв'язкам їх вербалізаторів.

Когнітивні механізми вторинного найменування, як правило, ґрунтуються на концептуальній метафорі, що служить способом мислення про один об'єкт через інший.. На відміну від мовної метафори, яка є образним засобом, концептуальна метафора - основна ментальна операція, яка об'єднує дві поняттєві сфери і створює можливості використання потенціалу сфери-джерела при концептуалізації нової сфери. Унаслідок перенесення образно-схематичної структури концепту-джерела на структуру оцінюваного концепту, що лежить в основі концептуальної метафори, відбувається переструктуризація останнього: він “підлаштовується” до особливостей структурної організації концепту-джерела, набуває його ознак.

Одним із наслідків метафоричного перенайменування є актуалізація або поява нових оцінних смислів в оцінюваного концепту. Позитивні ознаки виявляються насамперед у тому разі, якщо запозичений образ є позитивним, негативні - якщо він негативний. Наприклад, апелювання до концепту ПОЛІТИКИ через метафоричні образи кримінального світу (братва, заложник, зона, тюрма) зумовлює актуалізацію негативних ознак, репрезентація цього ж концепту через імена історичних осіб (Жанна д'Арк, М. Тетчер, Володимир Великий) виявляє його позитивну сутність.

Оскільки в процесі комунікації концепт виявляється завдяки різноманітним апеляціям (концентрованим та дисперсивним), взаємодію концептуальних структур можуть засвідчувати й синтаксичні описові асоціати - смислові кореляти до слів-номінантів концептів.

Нарощення оцінних смислів текстового концепту може здійснюватися й на рівні підтекстової інформації, яка “прочитується” завдяки асоціативним зв'язкам, що виникають при сприйнятті наведеного матеріалу. У такому разі концепти відновлюються в концептуальній структурі тексту, як правило, за умови наявності відповідних фонових знань комуніканта.

Отже, “вливання” оцінних смислів відбувається завдяки взаємодії текстових концептів на власне мовленнєвому та когнітивному рівнях, які є цілком взаємозумовленими і взаємопов'язаними “кроками” концептуального аналізу. Не можна визначити оцінну наповненість концепту без урахування смислової специфіки його мовних репрезентантів, синтагматичних і парадигматичних зв'язків. З іншого боку, навіть найретельніший аналіз вербалізаторів концепту не завжди дозволяє виявити глибинну сутність, а отже, оцінне наповнення концепту.

Тому, досліджуючи оцінку медіатексту, слід звернути увагу не лише на поверхневі оцінні смисли, які об'єктивно “прив'язані” до експліцитно виражених у тексті оцінних мовних одиниць та вербалізаторів концептів, а й на внутрішні, глибинні, що виявляються при сприйнятті підтекстової інформації. Це потребує врахування всіх засобів вияву концептів, які є “носіями” оцінного смислу тексту, та їхніх взаємозв'язків.

РОЗДІЛ 4. ЦІННІСНІ ДОМІНАНТИ В КОГНІТИВНОМУ ПРОСТОРІ

4.1 Позитивне та негативне у світосприйнятті сучасного реципієнта

Зважаючи на специфіку соціокультурних та індивідуально-психологічних характеристик респондента, одне й те саме повідомлення може бути по-різному оцінене. Ключовими детермінантами, які визначають ціннісну спрямованість повідомлення, є ціннісні орієнтири самого реципієнта, його уявлення про ДОБРО і ЗЛО. Як зазначає Г. Почепцов, “головним чинником для пошуку аргументів … є модель світу аудиторії, що в її уявленнях про світ є позитивом, а що - негативом” [Почепцов 2001].

З метою визначення уявлень сучасного реципієнта про позитивність та негативність був проведений вільний асоціативний експеримент. Суть запропонованого методу дослідження полягає в тому, що респондентам пропонуються певні слова-стимули, до яких необхідно за визначений проміжок часу навести слова-реакції - ті слова, що з'явилися в результаті асоціацій на запропонований стимул. У ході нашого дослідження стимулами були слова позитивність, негативність та словосполучення позитивна інформація, негативна інформація. Цей експеримент був проведений шляхом анкетування. Анкета (див. додаток А) складається з двох частин: перша містить питання, відповіді на які дають змогу одержати загальні соціодемографічні відомості про інформанта (вік, стать, освіта, місце проживання, рідна мова); питання другої частини стосуються безпосередньо виявлення асоціатів на зазначені стимули (опитувані мали зафіксувати власні спонтанні реакції на запропоновані слова). Час відповідей обмежувався п'ятьма хвилинами, кількість реакцій була довільною.

Інформантами нашого асоціативного експерименту стали люди різного віку, різного соціального стану, з різним рівнем освіти, які мешкають у різних містах різних регіонів України (центральний регіон - Київ, північний - Суми, південний - Сімферополь, західний - Львів). Усього було опитано 450 інформантів, серед яких мешканців Сум - 300 осіб (по 100 осіб кожної вікової групи), отримані від них дані стали основним матеріалом дослідження; мешканців інших міст - по 50 осіб (що дало можливість підтвердити наявність виявлених тенденцій в основному масиві даних).

У ході аналізу зібраного матеріалу проводилася поетапна інтерпретація даних. Так, на першому етапі була з'ясована загальна картина асоціацій інформантів різного віку на слово-стимул позитивність та визначена їх частотність. Відповіді респондентів різних вікових груп розподілилися таким чином.

Cеред усіх наявних асоціатів (див. додаток Б, табл. Б.1) найчастотнішими виявилися добро (що зазначили 18% опитаних респондентів), щастя (16,66%), сонце (11%), родина (11,33%), радість (9,33%), мама (9,33%). У межах кожної групи цей асоціативний ряд набуває дещо іншого вигляду: для молоді позитивність асоціюється насамперед із щастям (що зазначили 38% інформантів молодого покоління), сонцем (30%), радістю (28%), добром (26%), любов'ю (20%); для середнього покоління - з дітьми (28%), мамою (22%), родиною (20%), добром (16%); для старшого покоління - з гарною погодою (20%), добром (12%), добрим словом (10%), що не було зазначено жодного разу іншими віковими групами. Виявляється, що спільними асоціатами для трьох вікових груп є віра (цей асоціат зазначили 4% представників молодого покоління, 2% - середнього і 6% - старшого), діти (6, 28 і 8% відповідно), добро (26, 16, 12% відповідно), друзі (8, 4, 6% відповідно), культура (6, 6, 2% відповідно), лагідні слова (по 2% представників у кожній віковій групі), мама (6, 22, 2% відповідно), природа (по 2%), родина (4, 20, 10% відповідно), спокій (2, 2, 4% відповідно), щастя (38, 6, 6% відповідно).

Об'єднавши зазначені вищі реакції за тематичним спрямуванням, ми отримали такі тематичні блоки поняття “позитивність”:

1) загальнолюдські цінності (Бог, віра, Вітчизна, ввічливість, добро, життя, доброчинність, душевність, любов, людяність, милосердя, повага, правда, свобода, справедливість, турбота, тепло, краса, мир, розуміння, щедрість, дружба);

2) емоційний стан і почуття людини (радість, щастя, ніжність, ласка, любов, кохання, спокій);

3) природа та природні явища, пори року (весна, гарна погода, квіти, ліс, літо, море, природа, птахи, сонце, сонячний день, схід сонця);

4) наука, культура, освіта (культура, освіта, наука, музика, кіно, театр);

5) спорт (спорт, футбол, хокей, волейбол);

6) матеріальні реалії (гроші, зарплата, морозиво, пиво, солодощі);

7) людина (батьки, діти, друзі, люди, мама, онуки, рідня).

Найбільш частотними з-поміж даних тематичних блоків для респондентів трьох вікових груп виявилися загальнолюдські цінності: саме вони мають найвищі показники у їх відповідях (див. рис. 4.1).

1 - загальнолюдські цінності;

2 - емоції;

3 - людина;

4 - природа;

5 - наука, освіта, культура;

6 - спорт;

7 - матеріальні реалії

Рисунок 4.1 - Позитивність у сприйнятті респондентів різного віку

Таким чином виявляємо, що загальнолюдські цінності є домінантами в уявленні сучасного реципієнта про позитивність.

На другому етапі були проаналізовані асоціати на стимул позитивна інформація. Під час аналізу отриманих даних було виокремлено дві групи асоціатів: синтагматичні, представлені оцінними кваліфікаторами, та тематичні - номінантами певних реалій. Серед синтагматичних найбільш частотними є такі асоціати: цікава, правдива, корисна, зрозуміла, об'єктивна, пізнавальна (див. додаток Б, табл. Б.2). Вони є показовими для респондентів усіх вікових груп. Зокрема, для старшого покоління позитивна інформація характеризується, насамперед, такими ознаками, як достовірна (25), цікава (22), правдива (23), об'єктивна (16), зрозуміла (15), змістовна (11), актуальна (11). Інформанти середнього віку надали перевагу асоціатам: правдива (34), цікава (25), корисна (19), актуальна (19), достовірна (17), об'єктивна (15), зрозуміла (12). Для молоді найважливішими критеріями позитивності є цікава (39), корисна (23), об'єктивна (17), зрозуміла (14), розважальна (7), пізнавальна (4), навчальна (4), важлива (3).

Значна кількість респондентів як важливі назвала чуттєво-емоційні критерії, а саме: позитивна, сповнена добра, неагресивна, світла, підвищує настрій, добра, радісна, весела.

Тобто позитивність, на думку респондентів, формує передусім цікава, пізнавальна, корисна інформація, об'єктивно й зрозуміло подана.

Аналіз зібраного матеріалу дозволив визначити основні риси позитивної інформації, а саме:

· цікава;

· значуща (корисна, важлива, актуальна, навчальна, пізнавальна, фахова);

· зрозуміла;

· об'єктивна;

· позитивна;

· розважальна.

Найбільш вагомими критеріями позитивної інформації (див. рис. 4.2) виявилися зацікавленість (що зазначили 29,5% респондентів), значущість (27,0%) та об'єктивність (15,2%).

Рисунок 4.2 - Синтагматичні асоціати позитивної інформації

Розважальність посідає останнє місце серед виявлених характеристик позитивної інформації, що дещо суперечить поширеній думці щодо її домінування серед читацьких уподобань.

Це підтверджують і визначені в ході дослідження тематичні асоціати на стимул позитивна інформація. За отриманими даними, домінантними серед них є культура, мистецтво, література, освіта, винаходи, наука, відкриття (див. додаток Б, табл. Б.3). Так, для респондентів молодого віку позитивність зумовлюють: культура (18), винаходи (12), наука (11), освіта (11), відкриття (10), кіно (9), мистецтво (9), музика (7); для респондентів середнього віку - дитячі рубрики (16), культура (15), мистецтво (13), література (11), винаходи (11); для старшого віку - література (19), культура (16), мистецтво (14), Біблія (9), історія (9). При цьому спостерігаємо, що література є частотним асоціатом лише у відповідях респондентів старшого та середнього віку (19 та 11% відповідно), серед респондентів молодого віку цей асоціат назвали лише 2% респондентів, що зайвий раз підтверджує наявність тенденції витіснення літератури аудіо- та відеопродукцією. Небайдужими сучасні споживачі інформації виявляються до історії, кіно, музики, спорту та навколишнього світу. Старше покоління зазначило радянське кіно, що, очевидно, пов'язано з позитивними спогадами про їхню молодість, життя за радянських часів. У свідомості деяких інформантів “позитивна інформація” асоціюється з національними традиціями, причому найчастотніші її показники зафіксовано у відповідях респондентів молодого та старшого покоління (9 і 7% відповідно), що свідчить про національне відродження країни. Налаштуватися на позитив дозволяють читачеві весела, гумористична та “легка” інформація про моду, подорожі, телепроекти “Шоу на льоду”, “Танцюю для тебе”, а також кросворди й сканворди.

Як свідчать отримані дані, сучасний споживач не вбачає позитивності в історіях про життя і долю сучасних “зірок” (жоден з опитаних не зазначив цього у відповідях), тобто широко розповсюджена бульварна преса з яскравими оповідями про життя відомих акторів, співаків тощо не належить до асоціативного поля позитивної інформації. Натомість увагу респондентів привертають відомості про життя та долю пересічних українців. За нашими даними, на позитивність деяких респондентів, насамперед старшого та середнього віку, налаштовують телепередачі “Жди мене”, “Ключовий момент”.

Отже, сучасні реципієнти позитивність інформаційного простору вбачають у насиченні його цікавою, значущою, неагресивною, зрозумілою, об'єктивною інформацією. Домінантами їх ціннісної картини світу є загальнолюдські цінності, культура, освіта, наука.

Ті самі тенденції було виявлено під час визначення асоціативного поля позитивності та позитивної інформації у сприйнятті респондентів, які мешкають в інших регіонах України (див. додаток Б, табл. Б.4). У ході проведеного експерименту серед студентів ІІІ курсу Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівської академії друкарства і Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського було з'ясовано, що спільними для всіх інформантів є такі частотні асоціати, як любов (що зазначили 30% респондентів-киян, 24% респондентів-львів'ян та 30% сімферопольців), добро (24, 30, 22% відповідно), щастя (24, 26, 30% відповідно), друзі (16, 14, 14% відповідно).

Щодо асоціативного поля позитивної інформації, то респонденти з Києва, Львова, Сімферополя, на відміну від сумчан, зазначили лише синтагматичні асоціати. Причому їх набір виявився значно вужчим порівняно з гамою асоціатів у відповідях мешканців м. Суми. Це, очевидно, зумовлено специфікою фахової спрямованості навчання респондентів. Оскільки опитані студенти - майбутні журналісти, вони й зазначили в першу чергу ті риси, які характеризують якісні ЗМК, що зумовлюють позитивне сприйняття поданої інформації (див. додаток Б, табл. Б.5). За нашими даними, для всіх респондентів позитивність інформації асоціюється з адекватністю, актуальністю, достовірністю, збалансованістю, об'єктивністю та правдивістю. Важливою її ознакою, як і в сумчан, є позитивна спрямованість: весела, добра, обнадійлива, оптимістична, позитивна.

Під час виявлення асоціативних рядів на стимули негативність і негативна інформація було з'ясовано, що асоціатів на ці стимули виявилося набагато менше порівняно з асоціатами на стимул позитивність і позитивна інформація. Для порівняння: на стимул позитивна інформація респонденти-сумчани зазначили 37 її ознак, на стимул негативна інформація - лише 13 (тобто втричі менше).

Отримані результати підтверджують дані лінгвістичних розвідок стосовно того, що концепт ЗЛО є менш варіативним на поняттєвому рівні порівняно з концептом ДОБРО. ДОБРО насправді виявляється для людей більш життєво важливою категорією, і вони намагаються бачити насамперед світлі сторони буття. Негатив, ЗЛО іноді просто складно виявити, воно часто буває прихованим, може навіть “прикриватися” ДОБРОМ (у різних формах це й заповнює сучасний інформаційний простір).

За отриманими даними (див. додаток Б, табл. Б.6), інформанти старшого віку “негативність” убачають у злі (51), війні (29), хворобах (27), хамстві (21), байдужості (17), невихованості молоді (15), убивствах (14), неповазі (14), невихованих людях (13), злочинах (12), бездіяльності уряду (12), низькій заробітній платі (12), лайливих словах (11), жадібності (11), непорядності (9), брехні (9), владі (9), смерті (7), пияцтві (7), образі (7), Верховній Раді (6), неосвіченості (6), лайці (6), поганому ставленні до людей (5),депутатах (5), втраті (5), самотності (5), катастрофах (5), корупції (4), терактах (4), ЗМІ (4), атеїзмі (3), поганій погоді (3), заздрості (4), сварці (3), нечемності (2), горі (2), злості (2), сварках (1), епідемії (1).

Інформанти середнього віку на стимул “негативність” зазначили такі асоціати: зло (43), хвороби (26), убивства (20), підвищення цін (17), безробіття (17), алкоголізм (16), війна (15), неосвіченість (15), низька заробітна плата (15), хамство (14), зло (13), горе (12), байдужість (12), неповага (11), нечемність (11), смерть (10), брехня (10), злочини (8), ненависть (8), влада (8), податки (7), безробіття (7), непорядність (7), інфляція (7), Верховна Рада (6), злість (6), зрада (6), катастрофи (5), неосвіченість (5), бюрократизм (5), депутати (5), корупція (5), сварка (4), жадібність (4), катастрофи (4), бійки (3), наркотики (3), радіація (3), дощ (2), ЗМІ (2), заздрість, нечемність, сум, чорний колір, ураган, розруха, лайка, самотність, теракти, конкуренти (усі - по 1).

Інформанти молодого віку зазначили: зло (37), хвороби (20), ненависть (19), убивства (17), безробіття (16), непорядність (15), брехня (12), смерть (12), влада (11), зрада (10), розчарування (10), війна (9), ненависть (9), заздрість (9), обман (8), горе (8), злочини (7), розлука (6), байдужість (6), безробіття (6), СНІД (6), катастрофи (5), погана погода (5), злість (5), егоїзм (5), неосвіченість (5), інфляція (5), хамство (5), політика (4), конфлікти (4), теракти (4), непорозуміння (3), сум (3), влада (3), непорядність (3), гнів (3), душевний біль (3), зима (3), бездіяльність уряду (3), біль (3), сварка (3), страждання (2), неповага (2), брехня (2), злочини (2), Верховна Рада (2), депутати (2), суспільство (2), гнів (2), банкрутство, бійка, вибух, гроші, дощ, екологічне забруднення, невиховані люди, невпевненість у завтрашньому дні, недосягненн...