Аксіологічні засади формування соціальних імперативів у процесі становлення громадянського суспільства: комунікаційний аспект

Постать героя є знаковою для будь-якого суспільства й будь-якої епохи, адже за рангом шанованих героїв можна говорити про панівні суспільні норми та цінності. Існування в країні національних героїв свідчить про рівень зрілості й згуртованості нації. Утім очевидно, що типи героїв є штучними конструктами, які різні засоби масової комунікації можуть вибудовувати на власний розсуд. Тип героя, який найбільш характерний для того чи іншого регіону або видання, зазвичай залежить від соціоекономічної ситуації в країні та області, історичної кон'юнктури, а також і від редакційної політики видання, типу аудиторії, на яку воно спрямоване.

Якщо розглядати героя саме в цьому контексті - як конструкт медіасистеми, - виникає загроза того, що він може бути штучним, циркулювати як герой лише в медіа, але не сприйматися за такого аудиторією. Наведемо приклад: у більшості регіональних видань міліціонери є героями, переважно героями-професіоналами, тоді як соціологічні дослідження показують, що міліція має найгірший баланс “довіра/недовіра” серед усіх державних та соціальних інституцій в країні. Показовими є результати багаторічного моніторингу однієї з провідних соціологічних організацій країни - Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, які засвідчують, що з 2000 року баланс довіри до міліції тільки погіршується і станом на середину 2013 року становить - 47,3 %. Тобто майже вдвічі більше тих людей, хто не довіряє міліції, ніж тих, хто довіряє [Україні - 22: думка громадян]. Очевидно, що за такого рівня суспільної довіри, міліціонерів навряд можна вважати героями поза медіадискурсом.

Поруч зі згаданим, маємо ще одну складність: судячи з результатів контент-аналізу героями в медіа люди стають нерідко просто за приналежність до певної групи чи професії. При аналізі місцевих видань зауважено, що героїзують, наприклад, пожежників, нерідко - лікарів, військових, тобто кожна людина, що нележить до цієї професії стає героєм майже автоматично. Але на рівні суспільства лікар чи пожежник може не мати достатньої кількості позитивних рис, щоб вважатися героєм.

Ще одна проблема, яка постає при намаганні перенести медійний образ в дійсність, - те, що герой зі сторінок газет може бути просто невідомим, особливо якщо йдеться про постатей із минулого, наприклад, про Леся Курбаса чи В'ячеслава Чорновола. Ці люди, безперечно, можуть вважатися героїчними завдяки їхнім заслугам, особистим рисам, однак відомість і позитивне ставлення абсолютної більшості соціуму - теж характерні риси героя.

Четверту проблему створює термінологічна плутанина, яку нерідко зустрічаємо в розвідках як вітчизняних, так і російських учених, коли героєм засобів масової комунікації називають найпопулярніших особистостей, про яких медіа говорять. На Заході для їх (“зірок”, відомих людей) означення й відмежування використовують термін “селебриті”, тоді як у вітчизняному науковому дискурсі героєм може бути й Ані Лорак і Тарас Шевченко одночасно. Зрештою в цьому є логіка, адже “зірки” відомі, гарні, їх любить більшість аудиторії, крім того, вон можуть виконувати одну з основоположних функцій героїв - бути рольовими моделями (зрозуміло, що хлопці швидше хотітимуть бути схожими на Віталія Кличка, ніж на Івана Франка). Саме тому на Заході “селебритіз” і вважають сучасним замінником героя, новою сходинкою розвитку феномену героїзму. Але оскільки герої в первинному розумінні цього слова не зникли з медіадискурсу, постає питання про їх місце в ньому, а особливо ж - про те, чи насправді аудиторія схильна позитивніше оцінювати відомих, а не видатних особистостей.

Нарешті, остання складність, яка виникає з результатів проведеного контент-аналізу, - чи справді людей, які в побуті здійснюють видатні чи унікальні вчинки, можна вважати героями, попри те, що вони не є загальновідомими. У дослідженні ми розглядаємо їх як певний тип, зразок, а тому вважаємо, що важливими є не конкретні постаті, про які пишуть газети, а те, чи насправді типи побутових героїв здатні володіти набором рис, який дозволить ідентифікувати їх як героїв. Фактично, йдеться про те, чи не є перебільшенням означення герой, застосоване до хірурга, який за життя зробив кілька тисяч операцій, чи жінки, яка виховує двадцятьох дітей-сиріт.

Для вирішення п'яти означених складностей нами було проведено спрямований асоціативний експеримент у формі опитування. Хоча опитування стосовно героїв не є рідкістю для України (див.: [Визнати Степана Бандеру героєм 2014], [70% українців вважають День Перемоги великим святом 2011], [Національні герої - незмінні 2012]), але всі вони дають відповідь лише на питання, хто такий український герой, чи є Степан Бандера або ветерани УПА героями. Асоціативний же експеримент дав змогу виявити особливості ставлення до героїв та селебритіз, виявити риси героїв.

Запропонована респондентам анкета складалася із двох частин (див. додаток В) - перша мала на меті виявити соціо-демографічні характеристики аудиторії - вік, стать, рівень освіти, сферу зайнятості (гуманітарна, технічна, природнича), а також місце проживання.

Друга частина анкети складалася із 55 стимулів, розподілених на три групи. Перша група - відомі та/або визначні українці (про яких згадувалосяв аналізованих виданнях):

- політики (Наталя Королевська, Віктор Янукович, Юрій Луценко, Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк);

- зірки сцени (фронтмен гурту “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук, лідер гурту “Воплі Відоплясова” Олег Скрипка, лідер “Тартака” Сашко Положинський, співачки Ані Лорак та Ірина Білик)

- спортсмени (боксер, мер Києва Віталій Кличко, боксер Володимир Кличко, один із лідерів збірної України з футболу Євген Коноплянка, екс-лідер збірної, найуспішніший вітчизняний футболіст Андрій Шевченко);

- духовні лідери (предстоятель найбільшої української церкви митрополит Володимир (Сабодан), один із найавторитетніших українських духовних осіб, колишній предстоятель Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар, а також репресований радянською владою патріарх УГКЦ Йосип Сліпий);

- дисиденти (В'ячеслав Чорновіл та Левко Лук'яненко);

- письменники-класики (Іван Франко, Василь Стус, Тарас Шевченко);

- письменники-сучасники (Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Ліна Костенко);

- актори (Богдан Ступка, Ольга Сумська);

- театральний діяч, репресований рядянською владою Лесь Курбас;

- найуспішніший сучасний вітчизняний художник, єдиний український представник у рейтингу “100 геніїв сучасності” Іван Марчук.

Таким чином, до переліку ввійшли представники різних сфер, які потенційно здатні породжувати як героїв, так і публічних осіб, селебритіз. Серед пропонованих постатей - як сучасники, так і постаті з минулого (включення останніх важливе, оскільки Е. Норт і співатори виявили, що люди більше здатні звеличувати вже померлих людей [North 2005, с. 49]).

Цей блок питань був спрямований на виявлення героїв серед молоді та їх відмежування від популярних особистостей.

Другий блок стимулів склали короткі описи подвигів побутових героїв (“Спортсмен без ніг, який здобув золото на Паралімпіаді”; “Школяр, який урятував маленьку сестричку в пожежі”; “Дружина, яка десять років виходжує чоловіка-інваліда після автокатастрофи”; “Прийомна мати, яка виховує двадцятьох дітей”; “Інвалід-колясочник, який відвідав понад 30 країн світу”; “Лікар-хірург, який щодня робить складні операції”; “Важко хворий священик, який присвятив життя відбудові храмів”; “Пенсіонерка, яка роззброїла грабіжника й намагалася його затримати”; “Альпініст, який підкорив майже всі найскладніші вершини світу”; “Чоловік, який отримав диплом Кембриджа й здійснив мрію - повернувся викладати в Україну”). Усі ці приклади взяті з газетних матеріалів, є історіями реальних людей. Ці стимули були включені для перевірки гіпотези про те, що “маленькі” герої теж є одним із типів героїв, володіють базовими рисами героїв.

Третій блок стимулів - перелік професій (політик, письменник, актор, художник, спортсмен, військовий, пожежник, міліціонер, лікар, священнослужитель) та представників окремих соціальних груп (поп-зірка, рок-зірка, воїн-афганець, ліквідатор аварії на ЧАЕС, ветеран ІІ Світової війни). Останній стимул третього блоку - “герой”. Блок спрямований на виявлення базових характеристик збірних образів (“міліціонер як такий”, “політик узагалі”). Реакції респондентів повинні були підтвердити чи спростувати гіпотезу про наявність потенційно “героїчних” професій та сфер діяльності (усі пожежники в газетах - герої, але чи так це в сприйнятті реципієнтів?).

Опитування проводилося з грудня 2013 року до листопада 2014 року в п'яти містах України - Сумах, Черкасах, Дніпропетровську, Львові, Одесі. Загалом опитано 500 осіб (по 100 осіб у кожному місті).

При дослідженні ми керувалися поділом на соціологічні регіони, які використовує у своїй роботі соціологічна група “Рейтинг” (http://ratinggroup.com.ua): Захід - Львівська, Ужгородська, Івано-франківська-Чернівецька, Тернопільська, Рівненська, Волинська області; Північ - Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська області; Схід - Харківська, Дніпропетровська, Запорізька області; Центр - Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська області; Південь - Одеська, Миколаївська, Херсонська області; Донбас - Донецька та Луганська області.

Оскільки через форс-мажорні обставини дослідження в Донецьку та Луганську є неможливим, ми вивчали думку молоді в містах, що входять до інших п'яти регіонів, доступних для дослідження.

Поділ групи “Рейтинг” був обраний зважаючи на те, що він є найширшим серед соціологічних районувань, згідно з якими працюють українські соціологічні компанії, що дозволяє якомога повніше дослідити регіональні відмінності сприйняття окремих тем, у тому числі й ставлення до героїчного.

У Сумах респонденти - студенти факультету іноземної філології та соціальних комунікацій, факультету економіки та менеджменту та факультету електроніки та інформаційних технологій Сумського державного університету. У Черкасах опитано студентів навчально-наукового інституту іноземних мов та факультету обчислювальної техніки, інтелектуальних та управляючих систем Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та учнів Черкаського медичного коледжу. Респонденти в Дніпропетровську - студенти факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, у Львові - студенти інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету “Львівська політехніка”, в Одесі - студенти факультету журналістики Національного університету “Одеська юридична академія”.

Серед опитаних 345 жінок та 155 чоловіків; 309 респондентів отримують гуманітарну освіту, 116 - технічну, 75 - природничу. Вік опитаних - 17-25 років (17 років - 100 осіб, 18 років - 173, 19 років - 115, 20 років - 50, 21 рік - 31, 22 й більше - 31).

В опитуванні респонденти повинні були дібрати означення-асоціати до осіб чи груп осіб, поданих в анкеті (спрямований асоціативний експеримент). Усі групи опитуваних були проінструктовані, що слід писати лише перші реакції, якї виникають після прочитання фрази-стимулу, якщо ж таких немає - залишати питання без відповіді. Так само було наголошено, що в першому блоці анкети означення слід добирати лише до осіб, яких респондент знає, не характеризувати невідомих йому постатей як “ніяких”, “невідомих” і т.п. Також за означення не вважалися вказівки на сферу діяльності перелічених осіб (Андрій Шевченко - футболіст, Іван Марчук - художник і т.д.), про що респонденти теж були попереджені.

На заповнення бланку анкети опитуваним відводилося до 15 хвилин (із розрахунку близько 15-16 секунд на один стимул). Мінімальний час заповнення склав близько семи хвилин, більшість завершували роботу за 12-13 хвилин.

Респонденти не були обмежені в кількості реакцій на один стимул, вагомість реакцій за порядком згадування при опрацюванні результатів не враховувалася. Можливість називати кілька означників-асоціатів вважалася важливою, оскільки інтенсивність реакцій може свідчити про ступінь емоційності сприйняття тієї чи іншої особи із запропонованого переліку.

Загалом у ході дослідження 500 респондентів на 55 стимулів дали 21223 позитивні асоціації (тобто підібрали означення-асоціат), ще 9802 реакцій - нульові (респонденти не знали запропонованих осіб чи не могли підібрати асоціації до стимулів). Таким чином, середній показник відмов (нульових відповідей) склав 35,6 % від 27500 реакцій, узятих за 100 % (якби кожнен респондент назвав по одній реакції на кожен стимул).

При опрацюванні результатів оримані асоціації об'єднувалися у випадку їх високої семантичної подібності, щоб отримані риси були не розпорошеними, більш характерологічними. Наприклад: “патріот”, “патріотичний”, “дуже любить свою країну” > “патріот”; “сміливий”, “хоробрий”, “відважний”, “нічого не боїться” > “сміливий”; “працьовитий”, “трудівник”, “трудолюбивий” > “працьовитий”; “гарний”, “симпатичний”, “красивий”, “із гарною зовнішністю”, “привабливий” > “гарний”; “хабарник”, “корупціонер”, “бере хабарі”, “любить хабарі” > “хабарник”; “брехун”, “брехуняка”, “брехливий”, “нечесний” > “брехун” і т.п.

Стосовно Віктора Януковича ненормативну лексику об'єднано в понятті “козел”, оскільки воно було найчастотнішим (49 до об'єднання, 65 - після) і найбільш придатним для цитування (найменш лайливим із вжитих). Попередній Президент викликав не лише найбільшу кількість лайливих асоціацій, а й найбільше унікальних реакцій респондентів - 152, які були зведені до 48.

Оскільки результати опитування потрібно оцінювати не лише з позиції попередніх наукових узагальнень стосовно поняття героїзму, а й з урахуванням актуальної ситуації в українському соціумі (аже герої, героїзм - поняття архетипічні, культурні, але в той же час і госто соціальні, динамічні), вважаємо за доцільне спочатку проаналізувати відповіді респондентів, отримані на стимул “герой”.

Слід зазначити, що цей стимул має дуже значний показник нульових відповідей. 219 респондентів (або 43,8 %) не підібрали жодної характеристики до цього поняття. Серед усіх 55 стимулів за цим показником “герой” займає 16 позицію. З рис. 4.5 помітно, що дуже значної регіональної різниці за показником відмов не спостеріагається. Так само не помітно й впливу ситуації, під час якої проведене опитування: найменше нульових відповідей отримано в Черкасах у кінці грудня 2013, найбільше - у Дніпропетровську на початку лютого 2014, обидва анкетування проведені під час гострої фази масових протестів на Євромайдані.

Загалом 281 опитаний, який дав позитивну відповідь, назвав 375 асоціацій до стимулу “герой”, 94 з яких - унікальні. На думку української молоді, герой, перш за все, сміливий (18,35 % від загальної кількості відповідей або 29,06 % без урахування нульових, тобто майже кожен третій, хто має чіткі асоціації зі словом “герой”, асоціює його саме зі сміливістю). Решта рис, названих опитаними мають в кілька разів нижчі показники: мужній - 4,5 5% / 7,2 %; сильний - 4,38 % / 6,93 %; альтруїст - 2,02 % / 3,2 %; патріот - 1,85 % / 2,93 %; добрий - 1,85 % / 2,93 %; відданий - 1,85 % / 2,93 %. Решта названих рис у сумі становлять менше третини відповідей. Слід звернути увагу: лише 4 людини вказали, що герой - це “зразок”, а ще одна - “лідер” (нагадаємо, саме можливість героя бути рольовою моделлю - одна з головних формуючих образ рис, які виділяють науковці).

Рисунок 4.5 - Реакція респондентів на стимул “герой”: показник відмов, %

Сміливість як риса героя є домінантою в усіх регіонах. Як свідчать наведені дані (див. рис. 4.6), що загалом по країні побутують досить схожі уявлення про героїзм: сміливість, мужність і сила входять до п'яти провідних рис у всіх регіонах. Так само спільною серед домінантних рис є альтруїзм (у Сумах та Черкасах) / жертовність (в Одесі).

Рисунок 4.6 - Найчастотніші асоціації до стимулу “герой” за регіонами країни (з урахуванням нульових відповідей)

Не помітно й значної гендерної різниці при відповіді на стимул “герой”: і чоловіки, і жінки трьома провідними рисами називають сміливість, мужність та силу із співмірними відсотковими показниками. Однак якщо найчастотніші допоміжні риси героя серед жінок - альтруїзм (2,39 %) і доброта (2,15 %), то серед чоловіків - відомість (2,29 %) і патріотизм (2,29 %).

Примітно, що близько 3% опитаних мають негативні або “стьобні” реакції на поняття “герой”. Серед негативних - “зіпсований”, “надто пафосний”, “дурний”, “випадковість”, “підлабузник”, “тільки назва від нього”, “неможливий”, “неможливий насправді”. До “стьобних” можна віднести реакції “Бетмен”, “Чак Норріс”, “Халк”, “Залізна людина”, “Спайдермен”, “тільки в коміксах”, “із коміксів”, “вимираючий вид”, “вічна пам'ять - зараз немає таких”. Сумарно подібні відповіді мають більшу частку, ніж “альтруїст” чи “патріот”. Якщо ж врахувати ще й великий показник відмов, який спостерігався при реакції на цей стимул, - матимемо близько 47 % респондентів, які не можуть схарактеризувати героя або сприймають його несерйозно чи навіть негативно. Фактично, можна говорити про те, що українська молодь не готова чітко окреслити основні ознаки героїв.

Серед 29 особистостей, імена яких були запропоновані як стимул у першій частині опитування, були представлені як очікувані герої, так і відомі особистості (селебриті).

Очікувано героями в анкеті були Герой України, один із авторів Акту про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України дисидент В'ячеслав Чорновіл, Герой України, один із авторів Акту проголошення незалежності України, дисидент, депутат чотирьох скликань Левко Лук'яненко, поет, дисидент Василь Стус, засновник модерного українського театру, один із загиблих у Сандармосі Лесь Курбас, патріарх УГКЦ, в'язень радянських таборів, релігійний подвижник Йосип Сліпий. Потенційно героями в опитуванні були також актор Богдан Ступка (не лише через його талант, але й через патріотизм, прагнення поширювати й розвивати українську культуру), поетеса Ліна Костенко, кардинал Любомир Гузар (один із найвідоміших і найповажніших в Україні духовних осіб, який займає активну позицію під час більшості суспільно значимих подій, зокрема виступав на Євромайдані, досі є духовним лідером для українських греко-католиків), митрополит Володимир (Сабодан) (Герой України, на час початку опитування - багаторічний предстоятель найбільшої в країні церкви - Української православної церкви, з якою станом на 2013 рік асоціював себе кожен третій українець [Кількість віруючих Київського патріархату в Україні перевищила кількість Московського 2014], митрополит був відомий своєю проукраїнською позицією, вважався одним із найвпливовіших ієрархів Російської православної церкви).

Також в опитування було включено Тараса Шевченка й Івана Франка. Хоча вони є загальновизнаними національними героями, однак мають досить стандартний, шаблонний і стереотипізований імідж, подекуди сприймаються негативно через шкільну освіту. В опитування вони були включені як дійсні герої, хоча ми мали застереження, що обрана методика дослідження, яка передбачає першу, необдуману рекцію на стимул, може зумовити несподівані результати щодо героїчності Тараса Шевчена й Івана Франка.

До анкети було включено й Віталія Кличка, який за даними соціологічної групи “Рейтинг” входив до десятки загальнонаціональних героїв у 2012 році, таку думку про нього висловив кожен десятий українець [Національні герої - незмінні 2012]. Але в опитуванні ми припускали, що Віталій Кличко є радше відомою особистістю, ніж героєм. Він не перевірений часом (Іван Піддубний, наприклад, свого часу мав не менші заслуги й відомість, але зараз не є загальнонаціональним героєм), займається спортом професійно (а тому зникає можливість проявляти сміливість як рису характеру, його вихід на ринг не сприймається як прояв вольових якостей), він не є моральним авторитетом. А тому чи не єдина ознака героїзму у Віталія Кличка - здатність бути прикладом, однак саме ця ознака властива й для селебриті.

В опитування не були включені постаті на зразок Богдана Хмельницького, Володимира Великого, оскільки вони є визнаними героями, їх образ відомий загалу переважно тільки завдяки їх військовим подвигам, вони не мають негативних конотацій, зумовлених шкільною освітою. Крім того, такі постаті зустрічаються в медіадискурсі досить рідко.

Результати опитування загалом підтвердили початкову гіпотезу, особливо стосовно відомих осіб. Більшість із них за винятком письменників Сергія Жадана та Юрія Андруховича, художника Івана Марчука та лідера гурту “Тартак” Сашка Положинського, мають понад половину позитивних асоціацій (показник відмов наведено в таблиці 4.1).

Найбільше асоціацій (без урахування нульових) серед потенційних відомих осіб викликав стимул “Віктор Янукович” - 590 (1,36 на кожного, хто дав позитивну відповідь). Цей же стимул має найнижчий показник нульових відповідей у групі - лише 13 %. Високі показники за кількістю реакцій та низькі - за кількістю нульових реакцій мають також Віталій Кличко, Святослав Вакарчук, Ані Лорак, Володимир Кличко, Юлія Тимошенко, Олег Скрипка, Ірина Білик, Арсеній Яценюк, Андрій Шевченко, Ольга Сумська, Наталя Королевська, Юрій Луценко та Євген Коноплянка (див. таблицю 4.1 і таблицю 4.2). Усі перелічені особи не мають ознак героїчних постатей, але високий ступінь реагування на них свідчить про їх відомість.

Таблиця 4.1 - Показник відмов (нульових відповідей) на стимули першого блоку опитування

Таблиця 4.2 - Стимули, що отримали понад 250 асоціацій (без урахування нульових) у першому блоці опитування

Наприклад, Віктора Януковича респонденти характеризували переважно як “тупого” (16,7 %), “козла” (9,92 %), “брехливого” (7,63 %), “зека” (4,73 %) і “злодія” (4,58 %). Решта асоціацій - теж в більшості негативні (“неприємний”, “зрадник”, “боягуз”, “слабкий”, “помилковий”, “незрозумілий”, “корисливий”, “підступний” - відповіді наведені в порядку спадання, частка кожного - від 4,5 % до 2 %). Поодинокі позитивні реакції зустрічалися лише в Черкасах (“шанований”, “прямий”, “розумний” - усього 5 реакцій), Сумах (“розумний”, “статний” - усього 6 реакцій), Одесі (“сильний”, “крутий”, “прямий”, “розумний” - усього 6 реакцій).

Подібні характеристики (але з менш вираженим негативним змістом) є домінантними для більшості політиків. Юлію Тимошенко опитані характеризували як “хитру” (10,87 %), “ув'язнену” (8,07 %), “лицемірну” (7,91 %), “брехливу” (7,41 %), “сильну” (5,27 %). Найчастотніші асоціації щодо Арсенія Яценюка - “кролик” (11,09 %), “розумний” (6,91 %), “хитрий” (6,36 %), “пристосуванець” (5,27 %), “неприємний” (4 %). Наталя Королевська, на думку респондентів, є “лицемірною” (9,57 %), “продажною” (7,32 %), “брехливою” (5,44 %), “гарною” (5,25 %), “дурною” (4,13 %).Юрія Луценка опитані найчастіше називали “гаркавим” (5,18 %), “розумним” (4,22 %), “ув'язненим” (4,22 %), “брехливим” (3,07 %) і “хитрим” (3,07 %).

Таким чином, політиків можна назвати классичним прикладом відомих людей, адже всі запропоновані в опитуванні особи мають стабільно високі показники впізнаваності, є популярними, знаними в суспільстві, але не викликають позитивної оцінки. У всіх політиків, крім Віктора Януковича, серед п'яти домінантних рис - лише одна позитивна, але з низькою часткою - від 4 % до 6 % (усі позитивні реакції на постать Віктора Януковича сумарно складають 2 % відповідей). Примітно, що до жодного з політиків респонденти не використали прямої номінації “герой” (хоча подекуди так характеризували й співаків, спортсменів, письменників і т.д.).

Співаки теж мають стабільно високий (окрім Сашка Положинського) відсоток впізнаваності, але, на відміну від характеристик політиків, більшість їх означень позитивні. Наприклад, на думку респондентів, Святослав Вакарчук “талановитий” (24,76 %), “патріот” (8,93 %), “класний” (5,64 %), “щирий” (4,39 %) та “чуттєвий” (4,08 %), а Ані Лорак - “гарна” (33,49 %), “талановита” (15,73 %), “чудова” (5,3 %), “яскрава” (5,14 %) та “відома” (3,74 %). Щодо всіх співаків респонденти вживали означення “відомий” (його частка коливається від 1,6 % щодо Сашка Положинського до 3,74 % щодо Ані Лорак). Також саме поп- і рок-зірки викликали найбільше позитивних оцінно-емоційних реакцій серед стимулів першого блоку (Ані Лорак - “чудова”, “мила”; Ірина Білик - “хороша”, “чудова”; Олег Скрипка - “позитивний”, “крутий”, “цікавий”; Сашко Положинський - “позитивний”, “цікавий”; Святослав Вакарчук - “класний”, “позитивний”, “приємний”, “найкращий”). Подібні асоціації коливаються від 3 % стосовно Ірина Білик до 18 % щодо Олега Скрипки.

При характеристиці співаків лише один респондент використав пряму номінацію “герой” (у Львові щодо Святослава Вакарчука).

Таким чином, співаки мать усі ознаки селебриті - відомість (про що свідчать навіть прямі номінації), гарну зовнішність (на це вказували при характеристиці більшості співаків), викликають позитивні емоції. Майже ніхто із респондентів не наділяє їх героїчними ознаками - силою, сміливістю, високою моральністю і т.д.

Результати опитування свідчать, що до героїв не належать і спортсмени, попри те, що вони повинні бути сильними, дисциплінованими, досягають значних успіхів, нерідко є кумирами для аудиторії. Усіх чотирьох запропонованих в опитуванні спортсменів (колишній і діючий футболісти Андрій Шевченко і Євген Коноплянка, колишній і дічий боксери Віталій і Володимир Клички) респонденти характеризують переважно позитивно.

Андрія Шевченка опитувані називають “талановитим” (13 %), “тупим” (11,73 %), “швидким” (11,55 %), “відомим” (6,5 %), “сильним” (3,79 %); Євгена Коноплянку - “швидким” (12,07 %), “гарним” (8,78 %), “технічним” (8,41 %), “спортивним” (6,95 %), “сильним” (3,11 %).

Віталій Кличко, на думку респондентів, “сильний” (36,89 %), “нерозумний” (11,81 %), “чемпіон” (5,5 %), “мужній” (3,38 %), “цілеспрямований” (3,72 %), а Володимир - “сильний” (32,39 %), “чемпіон” (6,69 %), “спортивний” (6,16 %), “мужній” (3,35 %), “нерозумний” (2,99 %).

Щодо трьох із чотирьох спортсменів (крім Володимира Кличка) респонденти вживали означення “герой”, але тільки по 1-2 рази, а Віталія, Володимира Кличків та Андрія Шевченка також називали “гордістю країни” (7, 5 і 6 разів відповідно, що складає близько 1% від решти характеристик).

Якщо ж говорити про головну рису героя, яку називали респонденти, - сміливість, то нею наділяють лише Володимира (1,58 %, 9 асоціацій) та Віталія (0,81 %, 5 асоціацій) Кличків, одак частка цієї відповіді є дуже незначною.

Зважаючи на позитивні домінантні риси спортсменів, їх можна було б розглядати як героїв, але якісний аналіз характеристик доводить протилежне, адже, крім іншого, всіх чотирьох респонденти називають “тупими” або “нерозумними”, для трьох із чотирьох ця риса є однією із домінантних (щодо Євгена Коноплянки таку характеристику вжито тільки двічі (0,37 %). Навряд людина, яка навіть має фізичну силу чи високу швидкість переміщення по полю, але не володіє сміливістю, розумом, патріотизмом, силою волі може бути названа героєм (ці характеристики щодо спортсменів вживали, але їх частка не перевищує кількох відсотків).

Якщо говорити про Віталія Кличка, який за даними соціологічних опитувань є одним із загальнонаціональних героїв нарівні з Тарасом Шевченком чи Богданом Хмельницьким, то можна припустити, що таке ставлення респондентів до нього під час уже згадного опитування соціологічної групи “Рейтинг” - швидше емоційне, перебільшене, зумовлене тодішніми його успіхами на ринзі. Але професіоналізація його діяльності (ризикована діяльність, яка сьогодні обумовлена правилами, фактично є професією) нівелює щонайменше сміливість як рису характеру.

Загалом серед 29 запропонованих респондентам персоналій лише п'ятьох за результатами опитування можна вважати героями - Тараса Шевченка, Івана Франка, Ліну Костенко, Богдана Ступку та Василя Стуса. Також героїчні риси мають В'ячеслав Чорновіл та Левко Лук'яненко, але через незначну кількість отриманих асоціацій (193 і 122 відповідно) та високий показник нульових відповідей (64,8 % і 79,8 % відповідно) однозначний висновок про ставлення респондентів до двох згаданих дисидентів видається некоректним.

Найбільше реакцій з-поміж усіх 55 запропнованих стимулів у всіх трьох блоках опитування (689 одиниць) та найнижчий показник відмов (41 опитаний із 500) спостерігається щодо Тараса Шевченка. При цьому абсолютна більшість реакцій - позитивні, респонденти характеризують його як “талановитого” (14,11 %), “патріота” (12,33 %), “великого” (7,12 %), “розумного” (5,75 %), “відомого” (5,62 %). Решта асоціацій, що мають понад 10 згадувань - “сильний духом”, “непокірний”, “геніальний”, “символ України”, “український”, “гордість країни”, “кобзар”, “вічний”, “сміливий”, “нещасний”, “герой”, “вільний”, “неперевершений”.

Із 689 реакцій негативні в сумі - лише 30 одиниць, або 4,11 % (“ненависний”, “нудний”, “лицемірний”, “пияка”, “переоспіваний”, “ура-патріот”, “вурдалака”, “бездарний як поет”, “суїцидник”, “раб”, “грішник”).

Отже, за результатами асоціативного експерименту можна констатувати, що Тарас Шевченко сприймається не лише як талановитий письменник, а і як видатна людина (про це свідчать асоціації “символ України”, “гордість країни”, “великий”, “пробудитель”, “неперевершений”, “герой”, “святий”, “епохальний”). Крім того, він відзначається й завдяки своїм морально-вольовим якостям (“сильний духом”, “непокірний”, “сміливий”, “чесний”, “сильний”, “вірний”, “добрий”, “могутній”) й патріотизмові. Усі ці риси в сукупності, а також низькі показики негативних соцацій та стереотипної відповіді “Кобзар” (2,19 %) дозволяють говорити про нього як про героя.

Так само майже винятково позитивно сприймається респондентами й Іван Франко. Серед 511 реакцій лише три (дві “нудний” та одна - “злий”) негативні. Ще 2,23 % складає стереотипна реакція “Каменяр”. Попри те, що пряму номінацію “герой” вжили тільки три респонденти (0,51 %), сукупність інших домінантних рис дозволяє віднести Івана Франка саме до героїчних постатей, адже на думку опитаних він є “талановитим” (18,66 %), “розумним” (15,24 %), “патріотом” (7,71 %), “великим” (5,99 %), “революціонером” (5,82 %). До рис, які доповнюють героїчний статус, можна віднести також асоціації “сильний”, “сміливий”, “твердиня”, “чесний”, “духовний”“, “приклад”, “ідеальний”.

Про героїчний статус Ліни Костенко свідчить те, що її спримають не лише як талановиту письменницю (асоціація “талановита” є найчастотнішою - 14,92 %), але і як “сильну” та “розумну” жінку (9,05 % та 8,57 % відповідно). Ще 6,35 % асоціацій стосовно Ліни Костенко - “патріот”, а за кількістю асоціацій “смілива” (2,22 % або 14 одиниць) поетеса випереджає і Тараса Шевченка, й Івана Франка. Крім того, майже кожна п'ята асоціація щодо Ліни Василівни - позитивно-оцінна (“неперевершена”, “ніжна”, “улюблена” тощо), а 3,66 % асоціацій характеризують її як видатну людину (“велика”, “героїня”, “зразок”, “гордість України”).

Подібним чином респонденти схарактеризували й Богдана Ступку. Домінантна реакція “талановитий” (20,13 %) у сумі з іншими найчастотнішими асоціаціями “мудрий” (8,42 %), “великий” (7,1 %), “чудовий” (4,62 %) та “патріот” (4,46 %), а також із характеристиками, що вказують на його винятковість (“шедевральний”, “гордість країни”, “вічний”, “герой”, “легендарний”, “зразок”), морально-вольові якості (“добрий”, “сильний”, “працьовитий”, “щирий”, “справжній”, “глибокий”, “сміливий”) та завдяки значній частці емоційно-оцінних відповідей (крім згадної “чудовий”, також “цікавий”, “крутий”) дозволяє виокремлювати Богдана Сильвестровича саме як героя.

Очевидно, як героя можна розглядати й Василя Стуса, хоча цей стимул отримав значно більше нульових відповідей в асоціативному експерименті, ніж згадані вище постаті. Охарактеризувати Василя Стуса змогли лише трохи більше половини опитаних, однак отримані домінантні асоціації цілком властиві для героя - “талановитий” (12,99 %), “патріот” (7,05 %), “незламний” (4,82 %), “розумний” (3,53 %), “борець” (3,34 %) - та вказують на те, що Стус сприймається не лише як поет, але і як дисидент, сильна духом, вольова людина. Підтверджують героїчність постаті й реакції “сміливий”, “герой”, “гідний”, “унікальний”, “чудовий”.

Проведене дослідження не дозволяє визначити статус ряду постатей, зокрема сучасних письменників Юрія Андруховича та Сергія Жадана, що врешті не є дивним, оскільки за соціологічними опитуваннями в 2011 році наша країна була лідером за кількістю людей, які не читають книжки [Українці читають книги найменше у Європі 2011], схожа ситуація спостерігалася й у 2013 році [Більше половини українців взагалі не читають книг 2013].

Натомість дивною виглядає відмова від характеристики релігійних постатей респондентами в країні, де три з чотирьох громадян називають себе віруючими [Кількість віруючих Київського патріархату в Україні перевищила кількість Московського 2014]. Результати асоціативного експерименту показують, що лише кожен десятий зміг певним чином охарактеризувати запропонованих релігійних діячів, які були підібрані з урахуванням регіональної релігійної ситуації в країні (наприклад, у Сумах переважають віряни Української православної церкви, а у Львові - Української греко-католицької церкви, лідери яких були представлені в опитуванні).

Друга частина проведеного асоціативного експерименту мала на меті виявити ставлення респондентів до побутових героїв, які є домінантними в медіадискурсі, але мало дослідженими серед теоретиків. Через недостатність наукових розвідок про цей тип героїв точно визначити статус людей, які здійснюють побутові подвиги, досить складно. В нашому опитуванні респондентам було запропоновано десять прикладів передбачуваних “маленьких” героїв.

Загалом можна констатувати, що побутові герої викликали стабільно вищу кількість асоціацій (від 414 до 654), ніж решта груп опитування. Середня кількість реакцій - понад 532 (без урахування нульових відповідей). Середній показник відмов на групу становив лише 21 % (див. таблицю 4.3).

Таблиця 4.3 - Результати асоціативного експерименту щодо побутових героїв

Показник відмов щодо двох перших у таблиці стимулів знаходиться на рівні показника відмов на стимули “Віталій Кличко”, “Святослав Вакарчук”, “Іван Франко”, “Ані Лорак”, а за кількістю асоціацій із лідерами серед побутових героїв можуть сперечетися тільки Тарас Шевченко й Віктор Янукович. Показник двох останніх у таблиці стимулів за кількістю нульових відповідей приблизно дорівнює показнику відмов на стимули “Ірина Білик”, “Арсеній Яценюк”, “Богдан Ступка”, “Андрій Шевченко”, а кількість асоціацій співмірна з показником реакцій на Олега Скрипку й Богдана Ступку. Це може свідчити про те, що опитувані загалом емоційніше реагують на стимули другого блоку опитування, за кількістю, інтенсивністю реакцій “маленькі” герої знаходяться на рівні відомих політиків, спортсменів і визнаних загальнонаціональних героїв Тараса Шевченка й Івана Франка.

Аналіз отриманих характеристик щодо маленьких героїв засвідчує, що вони мають всі риси, притаманні героям (отримані переважаючі означення наведено в таблиці 4.4).

Таблиця 4.4 - Основні асоціації до стимулів другого блоку опитування

Подобные документы

• Загальні засади мовної комунікації

  Теорія мовної комунікації як наука і навчальна дисципліна. Теорія комунікації як методологічна основа для вивчення мовної комунікації. Теорія мовної комунікації у системі мовознавчих наук. Формулювання законів організації мовного коду в комунікації.
  
  лекция [52,2 K], добавлен 23.03.2014
  

• Бар'єри в міжкультурній комунікації

  Поняття і завдання міжкультурної комунікації. Аналіз труднощів при спілкуванні між представниками різних культур, лінгвістичний і соціальний аспекти проблематики. Класифікація і чинники комунікаційних бар'єрів. Невербальна міжкультурна інтеракція.
  
  реферат [351,4 K], добавлен 20.02.2012
  

• Молодіжний сленг у сучасному просторі масової комунікації

  Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження. Аналіз ролі молодіжного сленгу в житті суспільства та його комунікаційних функцій. Застосування в засобах масової інформації сленгових номінацій, утворених різними шляхами.
  
  курсовая работа [59,1 K], добавлен 27.02.2014
  

• Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів

  Характеристика поняття, функцій (власні, приватні, експресивні) та типології невербальних компонент комунікації. Дослідження способів вираження паралінгвістичних засобів через авторську ремарку у драматичних творах сучасних американських письменників.
  
  курсовая работа [45,3 K], добавлен 31.07.2010
  

• Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською

  Артикль як засіб вираження визначеності та невизначеності в англійській мові. Порівняльна типологія вираження визначеності/невизначеності в англійській та українській мовах: вказівні та неозначені займенники, прикметники із значенням визначеності.
  
  курсовая работа [51,4 K], добавлен 09.01.2011
  

• Реалізація категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах

  Текст, категорії тексту у процесі комунікації та їх класифікація, лінгвістичний аналіз категорій тексту, виявлення його специфічних ознак. Особливості реалізації категорії ретроспекції, семантичні типи та функції ретроспекції, засоби мовного вираження.
  
  курсовая работа [43,2 K], добавлен 14.09.2010
  

• Складники персонажного дискурсу в наративному текстопросторі

  Дослідження дискурсної зони персонажа у фактурі художнього тексту. Персонажний дискурс як засіб створення образів. Персонажне мовлення як практично єдина форма зображення дійових осіб. Розкриття соціальних, психологічних, етичних якостей особистості.
  
  статья [26,4 K], добавлен 19.09.2017
  

• Ситуація як засіб формування соціолінгвістичної та соціокультурної компетенції мовця

  Дослідження явища ситуативності як фактора інтенсифікації навчання іншомовному спілкуванню у підручнику Headway Pre-Intermediate та у моделюванні процесу комунікації. Роль імітаційно-моделюючої гри у підвищенні соціолінгвістичної компетенції мовця.
  
  дипломная работа [120,2 K], добавлен 03.01.2011
  

• Джерела української фразеології на матеріалі "Кобзаря" Тараса Григоровича Шевченка

  Джерела походження фразеологізмів в українській мові, функції та вживання їх у мовленні. Семантичний аспект фразеологічного вираження. Особливості вираження фразеологічної діяльності у творах Тараса Шевченка. Огляд висловів, які стали афоризмами.
  
  презентация [3,0 M], добавлен 14.05.2014
  

• Збереження вираження ймовірності при перекладі (німецька мова)

  Основні засоби вираження внутрішньої модальності в сучасних германських мовах. Модальні дієслова, частки, та слова як спосіб вираження ймовірності. Фразеологізми, питальні речення і інтонація сумніву. Збереження вираження ймовірності при перекладі.
  
  дипломная работа [64,6 K], добавлен 23.12.2011
  

• Засоби вираження емотивності, емоційності та експресивності в англійській мові

  Вербальний та невербальний способи вираження емоцій. Емотивні суфікси англійської мови. Експресивність як одна з найскладніших лінгвістичних категорій, засоби її вираження. Мовні засоби вираження позитивних та негативних емоцій у творі С. Моема "Театр".
  
  курсовая работа [93,7 K], добавлен 13.11.2016
  

• Синоніми як засіб когезії у творах О. Генрі

  Когезія як засіб вираження зв’язків між складовими частинами літературного твору. Поняття синонімії. Дискурсивно-когезійний аналіз текстів, характеристика творчості О. Генрі з точки зору використання когезії. Практичний аналіз використання синонімів.
  
  курсовая работа [44,4 K], добавлен 19.02.2013
  

• Вплив соціокультурного аспекту на розвиток тендерної лінгвістики

  Розвиток тендерної лінгвістики. Як культурні та соціальні чинники впливають на формування мовної поведінки в осіб різної статі. Становлення тендерної лінгвістики як окремої галузі в українському мовознавстві. Мовні відмінності у соціальних групах.
  
  статья [20,9 K], добавлен 07.02.2018
  

• Особливості розвитку англійської мови в Індії

  Вивчення історії становлення і розвитку англійської мови в Індії. Дослідження екстралінгвальних факторів, які мали вирішальне значення для формування англомовної картини світу в Індії. Аналіз лексичних та граматичних особливостей досліджуваної мови.
  
  дипломная работа [673,2 K], добавлен 24.11.2010
  

• Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.

  Засіб формування, оформлення та існування думки. Формування української мови. Норми української літературної мови. Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей.
  
  реферат [13,9 K], добавлен 17.07.2007
  

• Використання казки під час навчання граматики англійської мови

  Природа мотивації та її вплив на формування граматичних навичок учнів. Мотивація як провідний фактор навчання іноземної мови. Використання казки під час навчання граматики англійської мови. Казка як засіб формування позитивної мотивації навчання мови.
  
  курсовая работа [42,3 K], добавлен 08.04.2010
  

• Засоби вираження модальності в іспанській мові

  Категорія модальності як одна з мовних універсалій, модальні слова. Граматичні засоби вираження модальності в іспанській мові. Приклади засобів вираження бажаності та сумніву, зобов’язання і необхідності, гіпотези, припущення, можливості та ймовірності.
  
  курсовая работа [45,9 K], добавлен 24.05.2012
  

• Засоби вираження спонукання до дії в англійській мові

  Аналіз випадків вираження спонукання до дії, зафіксованих в текстах англомовних художніх творів. Поняття прагматичного синтаксису. Прагматичні типи речень. Характеристика директивних речень як мовних засобів вираження спонукання до дії в англійській мові.
  
  курсовая работа [53,1 K], добавлен 27.07.2015
  

• Вербалізація образу України

  Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів. Вербальний символ та його функціонування. Аналіз статей про образ України в англомовній пресі. Невербальні компоненти спілкування. Засоби вербалізації образу.
  
  курсовая работа [68,1 K], добавлен 13.09.2015
  

• Засоби реалізації причинно-наслідкових зв’язків в іспанській мові

  Дослідження лексико-граматичних засобів і механізмів відображення категорії каузативності в сучасній іспанській мові. Основні способи вираження індивідуального прояву учасників комунікації завдяки використанню маркерів причинно-наслідкових зв'язків.
  
  статья [26,7 K], добавлен 29.01.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам