Аксіологічні засади формування соціальних імперативів у процесі становлення громадянського суспільства: комунікаційний аспект

- повернення до економістичного підходу (К. Менгер);

- синтез соцієтального і економістичного підходів (М. Вебер).

М. Вебер є одним із засновників інституціонально-соціологічний напряму економічних досліджень, що виник на початку XX ст. і сьогодні вважається “старим” інституціоналізмом, оскільки з 50-60-х pp. XX ст. формується новий науковий напрям, представники якого працюють на межі економічної теорії та інших суспільних наук - соціології, політології, культурології тощо, - і отримав назву неоінституціоналізму.

Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія отримала визнання у 80-90-х pp. XX ст. Зазвичай виділяють такі сфери неоінституціонального аналізу:

- економіко-пoлітологічні дослідження (теорія суспільного вибору, політична економія регулювання);

- економіко правові дослідження (теорія прав власності, права та злочинності);

- економіко-соціологічні дослідження (нова інституціональна економіка);

- економіко-історичні дослідження (нова економічна історія).

Останнім часом спостерігається збільшення кількості публікацій у ще одній сфері неоінституціоналізму, що пов'язана з аналізом впливу соціокультурних факторів на економічний розвиток суспільства.

Серед вчених, праці яких мали суттєвий вплив на розвиток цього напряму досліджень, необхідно відзначити Г. Хофстеде, Р. Інглхарта, Ф. Тромпенаарса, П. Дімаджіо, С. Хантінгтона, Ф. Фукуями та ін.

Вплив соціокультурних факторів на економічні показники розвитку окремих регіонів та територій досліджували С. Анхольт, Ф. Котлер, Д. Хайдер, І. Рейн, Д. Тросбі, Н. Смелсер, Р. Сведберг, М. Неш, С. Готц, С. Лендрі, К. Лінч, Дж. Уррі, Дж. Холден.

Зі зростанням розуміння впливу культурних чинників на соціально-економічні процеси в останній третині XX століття формується етнометрія - напрямок етносоціальних досліджень, який аналізує ментальні характеристики різних етнічних груп з використанням формалізованих (математичних) методів. Російські вчені Н. Латова та Ю. Латов проаналізувавши найбільш відомі етнометричні методики порівняльного аналізу культурних цінностей (методики Г. Хофстеде, Ф. Тромпенаарса, Ш. Шварца, Р. Хоуза (проект GLOBE), Р. Інглхарта (проект WVS)) дійшли висновку, що невизначеність культурних вимірів пов'язана не стільки з недоліками етнометричних методик, скільки зі слабкою емпіричною базою подібних досліджень [Латова 2008]. У своїх власних дослідженнях ці науковці найчастіше використовують методику Г. Хофстеде, за якою накопичено найбільше даних. Крім того перевагою цієї методики є те, що вона дозволяє розглядати культуру в якості екзогенної змінної. Г. Хофстеде визначає культуру як “колективне програмування свідомості, що допомагає відрізняти членів однієї групи або категорії людей від інших” [Hofstede 1980]. Згідно з його підходом, культура не передається генетично (на відміну від спільної історії чи географічної близькості), а ґрунтується на засвоєних цінностях, які передаються від батьків дітям в процесі соціального виховання. Культура як розумове програмування охоплює багато факторів (від релігії до етичних і політичних переконань), формується на дуже тривалий період і може у значній мірі розглядатись як інваріант над життям індивіда.

Модель Г. Хофстеде ґрунтується на визначенні 5 культурних вимірників, за допомогою яких можна охарактеризувати й описати домінуючі ціннісні системи представників різних країн та етнічних груп:

1) дистанція влади (PDI) - готовність позитивно сприймати нерівність у розподілі влади і статусу в групі, організації чи суспільстві;

2) уникнення невпевненості (UAI) - готовність приймати нестабільність життєвих і виробничих умов, з одного боку, і потреба в захисті від непередбачуваних обставин, з іншого;

3) індивідуалізм / колективізм (IND) - баланс між “я” та “ми”, межа, до якої кожна особа готова відмовитися від особистих потреб або прав на користь групи, організації чи суспільства, до якого вона належить;

4) чоловіче / жіноче начало (MAS) - баланс між так званими “чоловічими цінностями” (гроші, власність, успіх) і “жіночими цінностями” (якість життя, турбота про слабших);

5) “довгострокова орієнтація” (LTO) - показник того, наскільки суспільство схиляється до прагматизму й стратегічно орієнтується на майбутнє, на відміну від традиціоналізму та короткострокової (тактичної) орієнтації.

Не зважаючи на значну кількість робіт, в яких досліджуються соціокультурні передумови економічного розвитку, питання: “при яких умовах культурний розвиток визначається економічними досягненнями, а при яких - соціокультурні показники починають визначати економічну динаміку?” і надалі залишається відкритим.

Ми спробували проаналізувати характеристики соціокультурного та економічного розвитку в різних країнах та визначити на цій основі тенденції взаємозв'язку між ними.

Ще з роботи М. Вебера “Протестантська етика і дух капіталізму” відомо, що не всі культури однаково сприяють розвитку економічних відносин. Для перевірки цієї гіпотези ми вирішили перш за все проаналізувати зв'язок соціокультурних та економічних показників розвитку провідних країн світу.

Використовуючи значення показників Г. Хофстеде для України та значення культурних вимірників для інших країн світу, за формулою середньої геометричної культурних вимірників (1) ми здійснили порівняльний аналіз вітчизняної культури та культур інших країн та розрахували показники дистанції культур.

, (1)

де - показник дистанції культур (culture distance);

- кількісна оцінка і-го культурного вимірника для України (від 0 до 100);

- кількісна оцінка і-го показника культури для країни-цілі (від 0 до 100);

і - індекс чотирьох (дистанція влади (PDI), уникнення невпевненості (UAI), індивідуалізм / колективізм (IND), чоловіче / жіноче начало (MAS), ) або п'яти (+”довгострокова орієнтація” (LTO)) показників культури Г. Хофстеда, за якими порівнюються країни (п'ятий показник довгострокової орієнтації був визначений не для всіх країн), і = (1…4(5)).

Відповідно, дві країни, для яких > 0, характеризуються дуже подібними національними, а відповідно й корпоративними культурами, а для яких > 50 (це максимальне значення даного показника) - діаметрально протилежними.

За наведеними у таблиці 6.1 показниками дистанції культур близькими до України є культури таких країн, як Румунія, Болгарія, Російська федерація, Греція, Польща, Португалія, Іспанія, Франція, Чеська республіка.Країни з культурами, що найбільш відрізняються від української: Данія, Ірландія, Швеція, Австрія, Великобританія, Фінляндія, Ізраїль, Швейцарія, США.

Таблиця 6.1 - Значення показників дистанції між українською культурою та культурами інших країн¹

№ п/п	Країна	PDI	UAI	IND	MAS	LTO	CD
1	Україна	78	93	30	54	40
2	Румунія	90	90	30	42		4,31
3	Болгарія	70	85	30	40		4,50
4	Російська Федерація	93	95	39	36		6,29
5	Греція	60	112	35	57		6,70
6	Польща	68	93	60	64	32	6,82
7	Португалія	63	104	27	31		7,43
8	Іспанія	57	86	51	42		8,20
9	Франція	68	86	71	43	30	9,06
10	Чеська республіка	57	74	58	57	13	9,64
11	Бельгія	65	94	75	54		11,71
12	Індія	77	40	48	56	61	11,96
13	Японія	54	92	46	95	80	12,83
14	Німеччина	35	65	67	66	31	13,00
15	Італія	50	75	76	70		14,75
16	Угорщина	46	82	80	50		15,13
17	Канада	39	48	80	52	23	15,92
18	Китай	80	60	20	50	118	17,08
19	США	40	46	91	62	29	17,39
20	Швейцарія	34	58	68	70		17,43
21	Ізраїль	13	81	54	47		17,67
22	Фінляндія	33	59	63	26		17,77
23	Великобританія	35	35	89	66	25	19,04
24	Австрія	11	70	55	79		19,79
25	Швеція	31	29	71	5	33	20,43
26	Ірландія	28	35	70	68		21,88
27	Данія	18	23	74	16		27,25

¹Розраховано за даними досліджень Г.Хофстеда // www.geert-hofstede.com/ hofstede_dimensions.php

Якщо розглянути показники дистанції культур та провідні міжнародні індекси, що характеризують сучасні національні економічні та соціальні переваги (табл. 6.2), то навіть без точних розрахунків легко помітити, що між цими рядами даних існує тісний зв'язок (індекси кореляції вищі ніж 0,7).

Таблиця 6.2 - Зв'язок між культурними показниками та міжнародними індексами¹

№ п/п	Країна	CD	Індекс людського розвитку (дані за 2006 рік, опубліковані в 2008 році)	Індекс глобальної конкурентоспро-можності (2008-2009 роки)	Індекс економічної свободи (2009 рік)
1	Україна		0,786	4,09	48,80
2	Румунія	4,31	0,825	4,10	63,20
3	Болгарія	4,50	0,834	4,03	64,60
4	Російська федерація	6,29	0,806	4,31	50,80
5	Греція	6,70	0,947	4,11	60,80
6	Польща	6,82	0,875	4,28	60,30
7	Португалія	7,43	0,9	4,47	64,90
8	Іспанія	8,20	0,949	4,72	70,10
9	Франція	9,06	0,955	5,22	63,30
10	Чеська республіка	9,64	0,897	4,62	69,40
11	Бельгія	11,71	0,948	5,14	72,10
12	Індія	11,96	0,609	4,33	54,40
13	Японія	12,83	0,956	5,38	72,80
14	Німеччина	13,00	0,94	5,46	70,50
15	Італія	14,75	0,945	4,35	61,40
16	Угорщина	15,13	0,877	4,22	66,80
17	Канада	15,92	0,967	5,37	80,50
18	Китай	17,08	0,762	4,70	53,20
19	США	17,39	0,95	5,74	80,70
20	Швейцарія	17,43	0,955	5,61	79,40
21	Ізраїль	17,67	0,93	4,97	67,60
22	Фінляндія	17,77	0,954	5,50	74,50
23	Великобританія	19,04	0,942	5,30	79,00
24	Австрія	19,79	0,951	5,23	71,20
25	Швеція	20,43	0,958	5,53	70,50
26	Ірландія	21,88	0,96	4,99	82,20
27	Данія	27,25	0,952	5,58	79,60
	Коефіцієнти кореляції	0,71	0,75	0,74

¹Розраховано за даними офіційних сайтів Організації об'єднаних націй - www.hdr.undp.org/en/media/HDI_2008_EN_Tables.pdf., Світового економічного форуму - www.weforum.org/pdf/gcr/2008/rankings.pdf., Стратегічного дослідницького інституту США Heritage Foundation (“Спадщина”) - www.heritage.org/index/Ranking.aspx.

Ці дані демонструють зв'язок між економічними та соціально-культурними показниками розвитку. Культурні вимірники країн, які займають провідні позиції в рейтингах соціально-економічного розвитку, досить далекі від України. І, навпаки, культурно близькі країни знаходяться у відстаючій групі.

Також спробуємо інтерпретувати наведені у таблиці 6.1 економетричні дані для України в термінах ділової активності, яка є дуже важливою для місцевого соціально-економічного розвитку.

1. Дистанція влади (PDI).

Ставлення до влади дуже важливо для ефективності господарювання, оскільки культурні цінності впливають на економічну діяльність безпосередньо через організаційну культуру. Культури з високим показником дистанції влади (PDI) створюють правила, механізми, традиції, що служать підтримці та посиленню ієрархічних відносин між її членами. Культури з низьким показником PDI по більшій мірі ігнорують владну диференціацію - для них важливіше, насамперед, компетентність влади, повага до особистості та рівність.

Україна демонструє низькі показники PDI як за абсолютним значенням, так і в порівнянні з більш розвиненими західними країнами, що пов'язано з особливими історичними умовами її розвитку [Петрушенко 2012, c. 150].

Часто зміна приналежності етнічних українських земель до різних держав виробили у свідомості українців специфічне ставлення до влади. Особливістю української ментальності стали яскраво виражений індивідуалізм і непокора владі. Недарма кажуть: “Де три українці, там два гетьмани”. На це звертав увагу ще М. Грушевський, відзначаючи, що для українців поняття свободи, як відображення звільнення від усякого чужого насильства, поступово набуло специфічний анархічний відтінок звільнення від будь-якого авторитету [Грушевський1993].

Що це означає для господарської діяльності? Насамперед те, що українська ментальність не має домінанти закону. Наслідок цього: тотальна корупція (згідно з результатами досліджень, наведеними на сайті міжнародної правозахисної організації “Transparency International” із 180 країн світу в 2012 році Україна за рівнем корупції посідала 144 місце разом з Камеруном та Республікою Конго). А також на додаток корупції - ухилення від сплати податків (як свідчить популярна приказка, “якщо у підприємства є прибуток, значить у нього поганий бухгалтер”), недобросовісна конкуренція, кумівство, рейдерство, шахрайство, обман клієнтів і т. п.

На рівні чиновницьких посад українська “волелюбність” переростає в самовілля, на рівні підприємства - у виробничу анархію, недисциплінованість і непокору начальству.

2 . Індивідуалізм / колективізм (IND).

Ставлення до способу життєдіяльності (індивідуалізм / колективізм) поряд з відношенням до праці і приватної власності є однією з найбільш істотних ціннісних установок для економічної сфери життєдіяльності суспільства. М. Костомаров у праці “Дві руські народності”, написаної в 1861 році, протиставив київську традицію свободи і індивідуалізму московській традиції авторитаризму і підпорядкування особистості колективу [Драгоманов 1970, c. 70].

Через 150 років сучасна Україна виглядає вже не дуже індивідуалістичною. Згідно з результатами моніторингу, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2004 році (N = 1800), 41,4% українців віддають перевагу колективістської взаємопідтримці, а 33,7% - індивідуальному самозабезпеченню [Петрушина 2008]. Це підтверджують і показники Г. Хофстеде.

Чи варто шкодувати про певну втрату індивідуалістичного початку? Історично сформований інстинкт непокори владі є основою українського індивідуалізму. Але його природа є не тільки соціально-психологічною, а й природно-географічною. Сприятливі природні умови наклали відбиток на формування багатьох рис національного характеру українців, в тому числі індивідуалізму. М'який клімат, наявність достатньої кількості родючої землі, водних і лісових ресурсів - все це породило самодостатність українців. Проблеми виживання не потрібно було вирішувати колективно.

У даний час обмежений індивідуалізм українців реалізується, як правило, якраз в рамках малих груп, таких як територіальні громади, а не великих спільнот. Для нього характерна замкнутість комунікації на найближчому оточенні (сучасні приклади: орієнтація президента В. Ющенка на “друзів” і “кумів” і В. Януковича - на донецьких “земляків”). “Хуторянське” мислення призводить до обмеженості амбіцій українських політиків навіть на найвищому рівні, відсутності волі до прийняття рішень, які б вирішували не дрібні економічні питання, а могли б привести до українського “економічного дива”.

Внаслідок такого індивідуалізму відбувається трансформація економічних законів. Прагнення до особистої вигоди в українському суспільстві є не каталізатором, а, швидше фактором, який гальмує розвиток економіки. Приватні інтереси більшість українців ставить значно вище суспільних. Замість принципу “щасливий я в щасливій державі”, характерного для розвинених європейських країн, поки що присутнє тільки перше прагнення - “щасливий я, а щодо інших - то не моя справа”. Але, як відомо, світ, за одним невеликим винятком, складається саме з інших .

3. Чоловіче / жіноче начало (MAS).

Цей показник демонструє переважання в українській ментальності жіночого начала. Це й не дивно - з давніх часів саме образ жінки асоціюється з Україною. Для українського менталітету ніколи не було властиво безоглядне шанування чоловіків, характерне для східних народів. Коли запорізькі козаки поверталися додому після гулянь на Січі, ділитися владою в управлінні господарським життям з ними вже ніхто не збирався.

Родючість і рясність українських земель також не сприяли розвитку у населення жорстких інстинктів боротьби за виживання і відстоювання своїх прав. У господарській практиці це призводить до слабкої орієнтації на результат, підвищеної уразливості і емоційності, чутливості до дрібниць і неуважності до важливих по-справжньому речам, до жіночого “так” там, де потрібно сказати чоловіче “ні”.

4. Уникнення невпевненості (UAI).

Прибуток, як відомо з економічної теорії, є винагородою за ризик. Величезні людські втрати в останні 100 років (війни, голодомор), кілька хвиль еміграції (залишає країну найбільш активна, здатна приймати високі ризики частина населення), придушення ініціативи і розпорошення національних сил в радянський період призвели до ослаблення людського потенціалу країни, до звуження частки активних і кваліфікованих людей, яким притаманні приватна ініціатива і конкурентоспроможність.

До того ж результату призвели величезне одержавлення економіки та соціальної сфери, розквіт корупції, концепція “турботи держави про людей”, відсутність бази для особистої економічної самостійності (відсутність приватної власності на землю, нерухомість і основні засоби; обмеженість особистих доходів і фінансових ресурсів; втрата сім'ями накопиченого майна, яка відбувалася майже в кожному поколінні; обмеження мобільності трудових ресурсів). Як наслідок - прагнення до соціальної опіки і, - залежність від держави.

У підсумку, населення в цілому може приймати тільки низькі рівні ризику, в істотній мірі сподівається на державу у вирішенні своїх проблем, приватна ініціатива ослаблена. Економічна самостійність і свобода є меншою цінністю, ніж стабільність, нехай і на більш низькому рівні споживання.

Українці схильні скоріше змагатися в кількості своїх бід, чим пишатися досягненнями. Результати досягнень, на відміну від бід, можуть відібрати. Тому кращі розробки і секрети успіху приховуються. Українська економіка продовжує носити в основному не інноваційний, а витратний характер.

Інша причина - низька якість управління державою, постійна зміна влади та її економічного курсу, відсутність довіри з боку населення, нездатність забезпечити стійке економічне зростання і стабільність. Низька якість влади пов'язано, насамперед, з процесом зміни еліт, який розпочався в Україні відразу після розпаду СРСР і продовжується до цих пір.

Спостереження за формуванням економічної та політичної еліти в Україні та деяких інших пострадянських державах наштовхують на думку про існування певних закономірностей цього процесу, які відрізняються від описуваних в західній літературі саме особливою важливістю соціокультурних характеристик можновладців.

Влада, як і прибуток, є винагородою не за працю, а за ризик. Тому, спочатку економічна, а потім і політична влада в Україні поступово була захоплена тими, хто навіть у часи радянської держави не втратив здатності ризикувати, насамперед, кримінальними особами та угрупованнями .

У зв'язку з цим важко не погодитися з думкою філософа А. Секацького про те, що найважливішим, що було втрачено за сімдесят комуністичних років СРСР, - це “люди, що володіють навичками свободи і владарювання” [Секацкий 2005]. З цього можна зробити висновок, що стійка принциповість і безстрашність, яка проявляє себе на рівні інстинкту окремою особистістю або соціальною групою, є загальним надбання нації, часом навіть більш важливим, ніж наявність природних ресурсів.

5. Довгострокова орієнтація (LTO).

Досить суперечливі дані щодо довгострокової орієнтації українців можуть свідчити про їх неоднозначне ставлення до стратегічного планування свого життя.

Уникання невизначеності привело до того, що їм властивий здоровий прагматизм, кмітливість, бажання все прорахувати. Однак у бізнесі наслідком таких характеристик часто стають хитрість, ненадійність, превалювання сьогочасної вигоди над стабільними довгостроковими відносинами.

Українцям властиво неспішне ставлення до життя, в кращому випадку вони “довго запрягають, але швидко їдуть” (яскравий приклад - підготовка до ЄВРО-2012), в гіршому - їдуть теж довго або взагалі не їдуть.

Відсутність гарантій заощаджень (а скоріше їх постійна втрата) призвело до того, що українське суспільство стало суспільством споживання. Довгострокові вкладення практично відсутні, що призводить до подорожчання кредитних ресурсів і зниження темпів економічного зростання. Часта зміна влади, недотримання не тільки економічних, а й громадянських прав людини ще більшою мірою заперечують можливість довгострокового планування в українських реаліях.

Наведені негативні характеристики господарської культури необхідно враховувати у економічній і фінансовий політиці держави, особливо на місцях. Крім того загальнодержавна і місцева політика мають бути спрямовані на подолання негативних рис існуючого господарського менталітету і стимулюванню позитивних рис економічної культури, які в українців теж безумовно існуть (працьовитість, вірність, креативність, дружелюбність, миролюбність та багатьох ін.).

Наступним кроком у визначенні зв'язку між соціокультурними та економічними показниками розвитку є аналіз розвитку територіальних громад, насамперед міст.

Соціологічні дослідження західних науковців вказують на наявність тенденції, відповідно до якої більшість успішних людей у всьому світі віддають пріоритет прагненню жити в тому або іншому місті (чи регіоні) порівняно з прагненням працювати в тій або іншій фірмі.

У цьому контексті доречно звернути увагу на рейтинг іміджу міст за методикою С. Анхольта (Anholt City Brands Index - CBI). Ця база даних ґрунтується на результатах міжнародного дослідження, яке щорічно проводиться в 20 провідних розвинених країнах чи тих, що розвиваються, методом особистих інтерв'ю серед 10 000 респондентів віком від 18 років. У ході дослідження оцінюється сприйняття мешканцями цих 20 країн іміджу 50 найбільших міст світу. Міста, у свою чергу, оцінюються за шістьома основними критеріями:

- враження від міста: учасникам опитувань пропонували оцінити враження від міста, знання про нього та сприйняття значення міста;

- люди: наскільки доброзичливими та привітними є мешканці міста і наскільки легко людям, які щойно прибули, “влитися в суспільство”;

- розташування: оцінюється розташування міста, його краса й естетичні якості, клімат місцевості;

- інфраструктура: зручність міської інфраструктури, наприклад, розташування та якість громадських установ;

- ритм життя: сприятливі умови для відпочинку та туризму, наявність у місті цікавих місць для проведення вільного часу й дозвілля;

- потенціал: економічні й освітні можливості міста (можливості пошуку роботи, ведення бізнесу чи отримання вищої освіти тощо).

CBI індекс оцінює сприйняття кожного міста через можливість комфортного проживання, роботи чи відпустки. Він дає можливість зрозуміти, які саме фактори прискорюють чи сповільнюють розвиток бізнесу в тому чи іншому місті, що є дуже важливим в умовах невизначеності економічної ситуації.

Перше місце в загальному рейтингу брендів міст світу С. Анхольта за 2009 рік зайняв Париж, за ним відповідно - Сідней, Лондон, Рим і Нью-Йорк, Барселона, Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Відень і Мадрид.

У таблиці 6.3 наведені рейтинги міст, які зайняли перші три місця за кожним із шести критеріїв, а також по два міста, що посіли два інших місця за шістьома параметрами.

Таблиця 6.3 - Рейтинги міст за кожним параметром індексу С. Анхольта

Враження від міста	Розташування	Інфраструктура
1. Лондон 2. Нью-Йорк 3. Париж 12. Пекін 50. Джидда	1. Сідней 2. Рим 3. Париж 37. Чикаго 50. Бомбей	1. Сідней 2. Торонто 3. Амстердам 6. Ванкувер 27. Прага
Люди	Ритм життя	Потенціал
1. Сідней 2. Торонто 3. Мельбурн 33. Сінгапур 46. Каїр	1. Париж 2. Нью-Йорк 3. Рим 14. Ріо-де-Жанейро 46. Варшава	1. Лондон 2. Нью-Йорк 3. Сідней 8. Бостон 29. Гонконг

Незважаючи на те, що Сідней зайняв перші місця за трьома з шести параметрів, які враховує індекс, Париж посів більш високе місце за соціокультурними показниками “враження від міста” та “ритм життя”, завдяки чому це місто посіло перше місце в загальному рейтингу. Аналогічно міста з очевидною перевагою тільки за одними показниками опинилися на невисоких місцях через низькі значення за іншими параметрами. Навіть так звані міста-лідери відрізняються неоднозначною оцінкою серед мешканців розвинених країн і тих, що розвиваються.

Розуміння значення подібних відмінностей є важливим в управлінні сильними й слабкими сторонами міста, будівництві стратегії його розвитку, спрямованої на залучення інвестицій та економічне зростання.

Аналогічні дослідження актуальні й в Україні. З 2007 року редакція журналу “Фокус” складає рейтинг кращих міст для життя в Україні. Об'єктами оцінки є обласні центри, курортні й привабливі для туристів міста, міста-супутники Києва, що швидко розвиваються, міста для співробітників АЕС, промислові та портові міста з потужною інфраструктурою.

Критеріями оцінки (за 55-бальною шкалою) є:

- населення;

- міграція;

- інфраструктура: кількість дитячих садків, шкіл, лікарень, супермаркетів і ринків;

- бюджет: витрати бюджету в розрахунку на 1 мешканця; екологія; рівень злочинності;

- діловий потенціал: кількість суб'єктів підприємницької діяльності, інвестиційна привабливість, ділова активність, нові робочі місця;

- рівень безробіття;

- середня заробітна плата;

- житлово-комунальні послуги;

- нерухомість: середня вартість квадратного метра;

- освіта: кількість вузів ІІІ і IV рівнів акредитації;

- культура: кількість театрів і кінотеатрів, будинків і палаців культури, пам'яток архітектури, історії, археології та історико-культурних заповідників; туристична привабливість; туристична привабливість [Зубаиров 2009].

Аналіз рейтингових даних за 2008-2009 рр. на основі відповідних коефіцієнтів парної кореляції (табл. 6.4) дозволив встановити залежність результату (остаточного місця в загальному рейтингу) від впливу різноманітних факторів (міграції, інфраструктури, екології, культури, освіти й ін.).

Таблиця 6.4 - 55 кращих міст для життя в Україні

Місце 2009 р.	Місце 2008 р.	Місто	Місця за категоріями
			Міграція	Інфраструктура	Бюджет	Екологія	Злочинність	Діловий потенціал	Безробіття	Середня зарплата	Житлово-комунальні послуги	Нерухомість	Освіта	Культура	Туристична привабливість
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1	9	Львів	13	18	23	16	13	6	4	18	13	50	3	1	1
2	2	Київ	5	33	1	50	22	1	2	5	5	55	2	3	2
3	5	Івано-Франківськ	24	26	22	17	3	8	21	30	15	25	9	8	8
4	1	Чернівці	30	2	10	7	20	38	7	24	40	39	8	4	6
5	3	Ялта	14	1	5	13	25	18	9	35	43	54	27	14	4
6	50	Харків	25	35	45	39	30	5	10	16	6	43	1	6	12
7	20	Одеса	11	34	34	55	27	4	1	20	31	49	4	2	3
8	8	Іллічівськ	3	11	6	42	21	7	3	7	16	44	45	21	51
9	16	Сімферополь	20	19	18	41	26	12	6	23	17	46	10	11	28
10	12	Севастополь	7	10	3	43	51	11	8	21	30	42	21	9	23
11	4	Чернігів	23	21	40	1	9	40	44	41	1	18	13	22	13
12	15	Хмельниць-кий	19	12	29	38	12	21	13	34	21	34	11	15	29
13	44	Дніпропет-ровськ	54	41	17	47	16	2	14	17	7	52	5	5	15
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
14	46	Донецьк	41	22	13	53	31	3	12	8	41	45	6	7	16
15	19	Полтава	48	13	27	18	48	19	32	19	18	37	12	10	10
16	39	Бориспіль	8	43	8	24	5	13	17	2	53	31	46	30	43
17	36	Рівне	45	27	35	26	17	34	30	29	3	29	14	24	22
18	13	Кам'янець Подільсь-кий	1	44	Страница:  1   2   3   4   5   6   7   8   9  дипломная работа "Аксіологічні засади формування соціальних імперативів у процесі становлення громадянського суспільства: комунікаційний аспект" скачать Подобные документы Загальні засади мовної комунікації Теорія мовної комунікації як наука і навчальна дисципліна. Теорія комунікації як методологічна основа для вивчення мовної комунікації. Теорія мовної комунікації у системі мовознавчих наук. Формулювання законів організації мовного коду в комунікації. лекция [52,2 K], добавлен 23.03.2014 Бар'єри в міжкультурній комунікації Поняття і завдання міжкультурної комунікації. Аналіз труднощів при спілкуванні між представниками різних культур, лінгвістичний і соціальний аспекти проблематики. Класифікація і чинники комунікаційних бар'єрів. Невербальна міжкультурна інтеракція. реферат [351,4 K], добавлен 20.02.2012 Молодіжний сленг у сучасному просторі масової комунікації Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження. Аналіз ролі молодіжного сленгу в житті суспільства та його комунікаційних функцій. Застосування в засобах масової інформації сленгових номінацій, утворених різними шляхами. курсовая работа [59,1 K], добавлен 27.02.2014 Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів Характеристика поняття, функцій (власні, приватні, експресивні) та типології невербальних компонент комунікації. Дослідження способів вираження паралінгвістичних засобів через авторську ремарку у драматичних творах сучасних американських письменників. курсовая работа [45,3 K], добавлен 31.07.2010 Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською Артикль як засіб вираження визначеності та невизначеності в англійській мові. Порівняльна типологія вираження визначеності/невизначеності в англійській та українській мовах: вказівні та неозначені займенники, прикметники із значенням визначеності. курсовая работа [51,4 K], добавлен 09.01.2011 Реалізація категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах Текст, категорії тексту у процесі комунікації та їх класифікація, лінгвістичний аналіз категорій тексту, виявлення його специфічних ознак. Особливості реалізації категорії ретроспекції, семантичні типи та функції ретроспекції, засоби мовного вираження. курсовая работа [43,2 K], добавлен 14.09.2010 Складники персонажного дискурсу в наративному текстопросторі Дослідження дискурсної зони персонажа у фактурі художнього тексту. Персонажний дискурс як засіб створення образів. Персонажне мовлення як практично єдина форма зображення дійових осіб. Розкриття соціальних, психологічних, етичних якостей особистості. статья [26,4 K], добавлен 19.09.2017 Ситуація як засіб формування соціолінгвістичної та соціокультурної компетенції мовця Дослідження явища ситуативності як фактора інтенсифікації навчання іншомовному спілкуванню у підручнику Headway Pre-Intermediate та у моделюванні процесу комунікації. Роль імітаційно-моделюючої гри у підвищенні соціолінгвістичної компетенції мовця. дипломная работа [120,2 K], добавлен 03.01.2011 Джерела української фразеології на матеріалі "Кобзаря" Тараса Григоровича Шевченка Джерела походження фразеологізмів в українській мові, функції та вживання їх у мовленні. Семантичний аспект фразеологічного вираження. Особливості вираження фразеологічної діяльності у творах Тараса Шевченка. Огляд висловів, які стали афоризмами. презентация [3,0 M], добавлен 14.05.2014 Збереження вираження ймовірності при перекладі (німецька мова) Основні засоби вираження внутрішньої модальності в сучасних германських мовах. Модальні дієслова, частки, та слова як спосіб вираження ймовірності. Фразеологізми, питальні речення і інтонація сумніву. Збереження вираження ймовірності при перекладі. дипломная работа [64,6 K], добавлен 23.12.2011 Засоби вираження емотивності, емоційності та експресивності в англійській мові Вербальний та невербальний способи вираження емоцій. Емотивні суфікси англійської мови. Експресивність як одна з найскладніших лінгвістичних категорій, засоби її вираження. Мовні засоби вираження позитивних та негативних емоцій у творі С. Моема "Театр". курсовая работа [93,7 K], добавлен 13.11.2016 Синоніми як засіб когезії у творах О. Генрі Когезія як засіб вираження зв’язків між складовими частинами літературного твору. Поняття синонімії. Дискурсивно-когезійний аналіз текстів, характеристика творчості О. Генрі з точки зору використання когезії. Практичний аналіз використання синонімів. курсовая работа [44,4 K], добавлен 19.02.2013 Вплив соціокультурного аспекту на розвиток тендерної лінгвістики Розвиток тендерної лінгвістики. Як культурні та соціальні чинники впливають на формування мовної поведінки в осіб різної статі. Становлення тендерної лінгвістики як окремої галузі в українському мовознавстві. Мовні відмінності у соціальних групах. статья [20,9 K], добавлен 07.02.2018 Особливості розвитку англійської мови в Індії Вивчення історії становлення і розвитку англійської мови в Індії. Дослідження екстралінгвальних факторів, які мали вирішальне значення для формування англомовної картини світу в Індії. Аналіз лексичних та граматичних особливостей досліджуваної мови. дипломная работа [673,2 K], добавлен 24.11.2010 Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова. Засіб формування, оформлення та існування думки. Формування української мови. Норми української літературної мови. Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей. реферат [13,9 K], добавлен 17.07.2007 Використання казки під час навчання граматики англійської мови Природа мотивації та її вплив на формування граматичних навичок учнів. Мотивація як провідний фактор навчання іноземної мови. Використання казки під час навчання граматики англійської мови. Казка як засіб формування позитивної мотивації навчання мови. курсовая работа [42,3 K], добавлен 08.04.2010 Засоби вираження модальності в іспанській мові Категорія модальності як одна з мовних універсалій, модальні слова. Граматичні засоби вираження модальності в іспанській мові. Приклади засобів вираження бажаності та сумніву, зобов’язання і необхідності, гіпотези, припущення, можливості та ймовірності. курсовая работа [45,9 K], добавлен 24.05.2012 Засоби вираження спонукання до дії в англійській мові Аналіз випадків вираження спонукання до дії, зафіксованих в текстах англомовних художніх творів. Поняття прагматичного синтаксису. Прагматичні типи речень. Характеристика директивних речень як мовних засобів вираження спонукання до дії в англійській мові. курсовая работа [53,1 K], добавлен 27.07.2015 Вербалізація образу України Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів. Вербальний символ та його функціонування. Аналіз статей про образ України в англомовній пресі. Невербальні компоненти спілкування. Засоби вербалізації образу. курсовая работа [68,1 K], добавлен 13.09.2015 Засоби реалізації причинно-наслідкових зв’язків в іспанській мові Дослідження лексико-граматичних засобів і механізмів відображення категорії каузативності в сучасній іспанській мові. Основні способи вираження індивідуального прояву учасників комунікації завдяки використанню маркерів причинно-наслідкових зв'язків. статья [26,7 K], добавлен 29.01.2013 Другие документы, подобные "Аксіологічні засади формування соціальних імперативів у процесі становлення громадянського суспільства: комунікаційний аспект" главная рубрики по алфавиту вернуться в начало страницы вернуться к началу текста вернуться к подобным работам Рубрики По алфавиту Закачать файл Заказать работу весь список подобных работ скачать работу можно здесь сколько стоит заказать работу? Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу. © 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены