Теорія і практика досудового розслідування: генезис та перспективи реформування

Процес - це спосіб встановлення фактичних обставин здійснення злочину й постанова рішення по матеріалах кримінальної справи. Важливою ознакою процесу є наявність самостійної галузі права, інституту кримінального судочинства, що регулює порядок досудового та судового провадження.

Кримінально-процесуальна діяльність включає систему передбачених законом процесуальних та слідчих дій, що здійснюються державними органами, слідчим, прокурором, суддею які мають процесуальні повноваження, так і всіма учасниками процесу.

Пропонується будувати кримінальний процес як публічно-позивний. Публічно-позивний процес відповідає обвинуваченню з боку сторони звинувачення як кримінальний позов.

Визначається теоретична модель публічно-позивного процесу:

· державні органи, які мають процесуальні повноваження повинні прийняти дії по захисту постраждалого, потерпілого у кримінальному процесі;

· по скоєному злочину викривання та переслідування злочинця проводиться правоохоронними органами;

· незважаючи на те, що немає потерпілого, злочин визначається як суспільне небезпечне діяння;

· провадження по кримінальній справі забезпечується гарантіями прав та свобод особи, яка притягнута до кримінальній відповідальності;

· судовий контроль повинен захищати права та свободи людини та громадянина; оскарження не процесуальних дій органу дізнання, слідчого, прокурора до суду.

Правове регулювання кримінального процесу при здійсненні захисту інтересів людини і громадянина становить цілеспрямовану діяльність державних органів, посадових осіб:

· радикальне реформування кримінально-процесуального законодавства, наповнення його гуманним змістом;

· чітке визначення умов допустимості доказів у кримінальній справі; створення системи судочинства, що максимально гарантувала б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, створення умов реалізації принципу презумпції невинуватості;

· диференціація форм судочинства залежно від тяжкості вчиненого злочину; встановлення судового контролю за законністю й обґрунтованістю процесуальних рішень органу дізнання, слідчого.

2. Визначена теоретична модель реформування досудового розслідування, яка включає до себе:

· на стадії порушення кримінальної справи повинен чітко встановлений розподіл одержання оперативних матеріалів, які отримані оперативно-розшуковим шляхом, та матеріали перевірки на підставі заяви, повідомлення;

· постанова про порушення кримінальної справи складається органом кримінального переслідування: органом дізнання, слідчим суддею, прокурором, суддею;

· на стадії досудового слідства процесуальні повноваження, незалежність від прокурорського нагляду, судового контролю належать слідчому судді; прокурор має право втручатися в кримінальну справу, якщо до нього надійшла скарга про порушення кримінально-процесуального закону; постанова про притягнення до кримінальної відповідальності складається та пред'являється прокурором, що надасть гарантій запезпечення прав сторон процесу;

· суддя повинен забезпечити контроль гарантій прав та свобод людина та громадянина.

3. Принципи кримінального процесу є керівна ідея, основне правило діяльності і поведінки суб'єктів процесу. Принципи -- не просто юридичні ідеї, а об'єктивно необхідні, загальнообов'язкові критерії справедливої і належної поведінки суб'єктів процесу. У міру розвитку права принципи стали набувати більш чіткої структури на основі розвитку юридичних ідей, а з подальшим розвитком юридичної науки вони були закріплені в кримінально-процесуальному законі.

Розглядаючи принципи процесу в їх сукупності, необхідно відзначити їх особливість прояву в різних стадіях процесу, але незмінним залишаються непорушність і єдність принципів правосуддя для всієї судової системи. Ці принципи є вихідними положеннями для розвитку законодавства, а так само застосування законодавчих норм під час розгляду кримінальних справ.

Доктрина верховенства права включає в себе - панування права та закону визначення його характером зв'язку між правовими та економічними відносинами. Панування права є специфічним соціальним феноменом, невід'ємним правом людини та громадянина, засобом його захисту від протиправних дій. Верховенство права та закону у сфері правосуддя означає побудову кримінального процесу, де пріоритет надається правам та свободам людини. Право створює систему правовідносин, за якої максимально усуваються можливості втручання та обмеження прав та свобод людини та громадянина.

Визначення верховенства права на підставі правової системи включає до себе такі положення:

· верховенство права означає відданість суспільства праву де права людини повинні бути захищені верховенством права;

· верховенство права це правова доктрина, з гідно якою дії правоохоронних органів повинні бути підпорядковані до правових норм діючого законодавства;

· верховенство права повинно бути враховане законодавцем, та судією при проголошенні рішення.

4. Презумпція -- це умовно визнане істинним припущення про наявність або відсутність певного факту. В англійському суді ця фактична презумпція одночасно розглядається і як правова.

Презумпції можуть бути матеріальними і процесуальними. Поділ цей умовний, тому що будь-яка презумпція «проростає» процесуальними наслідками. Матеріальні юридичні презумпції вважають установленими факти, що містять ознаки складу злочину.

Презумпція невинуватості вважає обвинуваченого невинним доти його винність не буде доведена або встановлена вироком суду.

Пояснити презумпцію невинуватості з фактичної точки зору неможливо, тому що за статистикою переважна більшість осіб, притягнутих як обвинувачені надалі виявляються дійсно винними.

Без допомоги презумпції невинуватості публічному, змагальному процесу не вдалося б зберігати рівновагу сторін -- державного органу як кримінального переслідувача і приватної особи, обвинуваченої в злочині, що свідомо непорівнянні у своїх фактичних силах і можливостях. Вона є основним елементом інституту переваги захисту і найважливішою гарантією кримінально-процесуального принципу рівності сторін.

Одна з найважливіших презумпції - це рівність всіх видів доказів. Відповідно до неї жодний доказ не має заздалегідь установленої сили. Тільки суддя зобов'язаний навести у вироку докази, на яких ґрунтуються висновки суду, і мотиви, з яких суд відкинув інші докази. У противному випадку вирок може бути скасований.

Необхідність кримінально-процесуального закріплення принципу презумпції невинуватості не тільки в Конституції України, але і в кримінально-процесуальному законодавстві.

Треба чітко встановити основні критерії даного принципу: обов'язок доводити винність особи у скоєні злочину, покладений на правоохоронні органи, суддю або колегіальний суд; підозрюваний (обвинувачений) не зобов'язаний доводити свою невинність, він може подавати докази у підтвердження своїх доводів; усі сумніви в доказах повинні бути віднесені на користь підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

5. Тип процесу визначений, виходячи з типології, методів наукових пізнань. В основі побудови типу процесу лежить угруповання ідеальної моделі, створення абстрактної конструкції, граничних логічних понять.

Історично склалося два типи процесу - публічний та позовний. Для всіх стадій кримінального процесу тип процесу повинен бути один.

Під системою кримінального процесу розуміється безліч взаємозалежних елементів, кожен з них виступає як окреме ціле, а у взаємозв'язку вони утворюють систему.

Система -- це не проста сума властивостей, а наявність певних відносин між елементами. Система кримінального процесу визначається єдиним цілісним станом. Вона містить в собі тип, модель, форму процесу. На їх основі можна визначати стадії побудови процесу, принципи, функції суб'єктів, а також систему одержання, закріплення, оцінки доказів.

Система кримінального процесу утворюється не тільки сукупністю стадій, а також процесуальних дій, які спрямовані на виконання завдань і цілій процесу. Кримінальний процес є певною складовою системи стадій (в рамках стадій-етапів).

На досудових стадіях процесу діє публічна система процесу, на судових - змагальна. Вся система кримінального процесу повинна відповідати принципам змагальності, диспозитивності, презумпції невинуватості; змагальна основна досудового розслідування дає підстави гарантії забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Кожний окремий елемент кримінального процесу перетворюється в ціле у сполученні з іншими елементами, його властивості не можуть бути визначені окремо, без урахування взаємозв'язків.

Поділ кримінального процесу на стадії сприяє більш повному дослідженню всіх обставин, що мають значення для вирішення матеріалів кримінальної справи, забезпечує наявність достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, які дають підставу для руху кримінальної справи.

6. Кримінально-процесуальні функції - це певні напрями процесуальній діяльності учасників кримінального судочинства. Процесуальні функції складають фундамент змагальності кримінального судочинства і всього кримінального процесу реалізація основних прав і правовий захист основних прав -- це різні правові поняття.

Автором розроблені такі функції кримінального процесу: кримінального переслідування, кримінального захисту, правосуддя.

Функції кримінального процесу мають поліфункціональний характер, який підрозділяється на підфункції.

Функція кримінального переслідування підрозділяється на підфункції: встановлення особи, яка скоїла злочин; державного обвинувачення, винесення постанови про притягнення особи до кримінальної відповідальності;

Функція кримінального захисту підрозділяється на підфункції: захист прав учасників кримінального переслідування; захист від обвинувачення.

Функція правосуддя, включає в себе: судовий контроль на досудових стадіях кримінального процесу; розгляд кримінальної справи в ході судового провадження, постанова вироку.

. Визначені ті конкретизовані кримінально-процесуальні поняття:

7. Не можна поділяти процесуальні норми на норми, що регламентують зміст кримінального процесу і що регламентують його форму. При такому підході руйнується зв'язок, взаємопроникнення змісту і форми кримінального процесу.

Приводом до початку кримінально-процесуальної діяльності для органу дізнання є безпосереднє виявлення ознак злочину, а не заяви (повідомлення) про них.

Органи дізнання звичайно інформуються не про злочин, а про подію чи факт передбаченого порушення закону.

Орган дізнання -- це державна установа, на яку законом покладені функції провадження оперативних заходів, пошукових і слідчих дій. Необхідно виносити постанови про порушення кримінальних справ лише за злочинними епізодами, які встановлені при провадженні досудового слідства, та реєструвати їх в єдиному обліку.

Підстав та механізму проведення перевірки КПК України не вказує.

Орган дізнання отримавши матеріал проводить перевірку та передає його слідчому, який порушує кримінальну справу, або закриває перевірку по матеріалу, або повертає матеріали зі своєю постановою для проведення додаткової перевірки.

Законодавство не визначає поняття "процедура" в кримінальному процесі. Не дивлячись на це в процесі процедура визначається виходячи з правовідносин, що виникають між суб'єктами кримінального процесу, які подають заяву про скоєний злочин та між тими, що оформлюють матеріали перевірок. Можна зробити висновок, що у даному випадку оформлення матеріалів є процедурою, яка не може входити у кримінальний процес.

Процес починає діяти з моменту ухвалення рішення про порушення кримінальної справи. Процедура виступає як своєрідна нормативна модель здійснення юридичної діяльності, а не як сама діяльність. Якщо цей алгоритм порушений, то юридична діяльність не тягне за собою ніяких юридичних наслідків. Таким чином процедура становить не право відношення, а порядок юридичних дій, які спрямовані на реалізацію відповідного право відношення.

Дача вказівок, доручень включає в себе дві форми. Перша, формальна, яка виходить з рамок закону і встановлює підстави про надання доручення, тобто коли це викликано необхідністю провадження по кримінальній справі. По-друге, матеріальна - практичне визначення подачі доручення виконавцю.

Дача вказівок, доручень, окремих доручень повинна мати строгу процесуальну форму. Строк виконання доручення включає 10 діб. Якщо строк доручення перевищує даний термін, то орган дізнання повинен надати слідчому попередню відповідь де вказати строк виконання доручення. Строк виконання не може перевищувати 15 діб.

Оперативне супроводження слідчої групи включає до себе забезпечення постійної взаємодії слідчих, працівників оперативних, інших підрозділів для швидкого і повного розкриття і розслідування злочинів.

Стадія досудове розслідування об'єднує дві стадії кримінального процесу: порушення кримінальної справи і досудове слідство.

В стадії порушення кримінальної справи відображено основне завдання, це вирішення питання про порушення кримінального переслідування.

Завдання стадії порушення кримінальної справи включає в себе порушення кримінальної справи та провадження досудового слідства.

Порушити кримінальну справу може тільки орган, який проводить досудове слідство. Порушення кримінальної справи є обов'язковою стадією кримінального процесу і служить правовою підставою для проведення процесуальних та слідчих дій.

Під порушенням кримінальної справи розуміється не тільки самостійна стадія кримінального судочинства, але і самостійний інститут, тобто сукупність правових норм, що визначають порядок кримінально-процесуальної діяльності і регулюючих процесуальні правовідношення даної стадії.

8. Главу III КПК України пропонується перейменувати, надати назву: сторони та інші учасники кримінального процесу.

Визначається сторона звинувачення: державні органи, що здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, як органи публічного кримінального переслідування та мають компетенцію, яку виконують у кримінальному процесі.

Сторона звинувачення кримінального процесу, що характеризує їх процесуальний статус, повинна будуватися на владних повноважень, відношення до збору, оцінки, діалектики пізнання доказування.

Сторона захисту включає суб'єктів кримінального процесу, що мають у кримінальній справі свій інтерес. Інші учасники кримінального процесу це учасники процесу, які мають процесуальні права й обов'язки по доведенню обставин вчиненого злочинного діяння. Виходячи з функціонального призначення правосуддя - суддя, колегіальний суд.

Сторона захисту - це особи, які беруть участь у кримінально-процесуальних правовідносинах, тобто мають певні права і обов'язки. Вони виконують частину кримінально-процесуальної діяльності і є суб'єктами окремих кримінально-процесуальних дій і стосунків.

Проблема статусу суб'єктів кримінального процесу розглядається в двох аспектах: посадові особи чи органи, що мають державно-владні повноваження, здійснюють обов'язок доведення в кримінальному процесі, та учасники кримінального процесу.

Встановлені категорії підрозділу суб'єктів кримінального процесу.

Першу категорію становлять державні органи, що здійснюють кримінально-процесуальну діяльність -- це органи публічного кримінального переслідування.

Друга категорія суб'єктів кримінального процесу -- це суб'єкти процесу, що мають у кримінальній справі свій інтерес, характеризуються відстоюванням законних прав у кримінальному судочинстві.

Третя категорія суб'єктів кримінального процесу -- це суб'єкти процесу, які реалізують свої забезпечувальні функції.

Четверта категорія - правосуддя, куди належить суддя, колегіальний суд.

Розглядаючи поняття "суб'єкт та учасник процесу" можна зробити висновок, що в кримінальному процесі вони поєднані як сторони. Сторона є найбільш точне формулювання. З одного боку виступає сторона звинувачення, з другого - сторона захисту. При цьому суддя буде стороною, яка виконує функцію правосуддя.

9. Правовий статус органу дізнання треба визначити, як компетенція по реалізації оперативно-розшукових заходів при отримані та реалізації інформації про злочин, як процесуальна діяльність органу дізнання, яка включає в себе проведення слідчих дій по не тяжких злочинах та процесуальне закріплення тяжких злочинів Орган дізнання у трьох денний термін повинен передати матеріали слідчому для проведення досудового слідства.

Орган дізнання, слідчий, який порушує кримінальну справу є органом держави.

Закон встановлює строк перевірки матеріалів до 10 діб. Ст. 108 КПК України передбачає перевірку до 10 діб, якщо матеріал не містить тяжких видів злочину. Крім того, якщо строк перевірки перевищує 10 діб, керівник органу дізнання має право звернутися до прокурора та продовжити строк перевірки, але даний строк не може перевищувати 20 діб.

Керівник органу дізнання повинен затвердити постанову про порушення кримінальної справи. Копія постанови надсилається до прокурора.

Урегулювати прогалини повноважень органу дізнання необхідно шляхом введення в кримінально-процесуальний кодекс окремої статті, яка визначає правовий статус органу й особи, яка провадить дізнання.

II. У порядку De lege ferenda пропонується внести нормативні зміни:

10. При класифікації суб'єктів процесу, що беруть участь у кримінальному судочинстві, необхідно зупинитися на постійних і змінних ознаках суб'єктів процесу.

Тільки суб'єкти трьох процесуальних категорій обов'язково беруть участь у судочинстві. Перше коло суб'єктів процесу включає: орган дізнання, слідчого, прокурора, суддю (колегіальний суд), другий включає підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, третій -- потерпілого, цивільного позивача. Інші суб'єкти процесу можуть і не з'явитися в ході досудового слідства або судового розгляду.

Процесуальне становище суб'єкта кримінального судочинства характеризується не абстрактної, а реальною можливістю здійснювати певні дії і вимагати їх виконання від інших учасників процесу. Кожний суб'єкт процесу на власний розсуд здійснює свої кримінально-процесуальні права й обов'язки.

Поняття учасника процесу можна визначити виходячи з його процесуальних функцій, а також обсягу його прав та обов'язків. Поняття "учасник процесу" вужче, ніж поняття "суб'єкта процесу". На нашу думку, їх слід співвідносити як частину й ціле.

Слідчій суддя по своєму статусу - це орган державної влади, тому що особа, яка притягнута до кримінальної відповідальності стоїть перед обвинувальною владою. Треба внести зміни щодо поняття судовий слідчій, який проводить досудове слідство.

Необхідно прийняти Закон "Про органи досудового слідства". У цьому законі викласти загальні положення, визначити систему, організаційну структуру, принципи діяльності, завдання органів розслідування, їхні взаємозв'язки, повноваження, процесуальні положення забезпечення законності, відповідальність та ін.

11. Кримінальний процес регулює форму кримінального судочинства за допомогою механізму складання процесуального рішення.

Рішення в кримінальному процесі включають в себе - постанова, протокол слідчих або судових дій, вирок судді (ухвала суду).

Механізм прийняття рішення розкриває зв'язок правових норм з діяльністю суб'єктів кримінального процесу. Встановлюються обставини прийняття рішення, та кому адресовані норми кримінального, кримінально - процесуального законодавства. Аналізуються фактичні обставини злочину, та дії які покликані направляти, організувати норми права по регулюванню законності, обґрунтованості та справедливості рішення.

Підставу рішення складають два головні елементи -- фактичний, який включає оцінку доказів, а також висновок про обставини, які встановлені на підставі доказів. Фактична підстава рішення є сукупність фактів, яка після її перевірки та оцінки визнана судом допустимою, достовірною для постанови вироку.

В ході судового провадження слід розрізняти фактичні данні які отримані по справі як юридичні обставини, з якої формується фактична підстава прийняття процесуального рішення, а також дані, які мають достатньо підстав для порушення кримінальної справи, докази, які зібрані по справі і підлягають перевірці, оцінці з погляду їх допустимості, достовірності і достатності для постанови рішення.

При здійсненні прав і свобод кожна людина може піддаватися тільки таким обмеженням, які встановлені законом, з метою забезпечення належного визнання прав і свобод загального добробуту в демократичному суспільстві.

12. Правовий статус людини і громадянина може бути визначений як система прав і обов'язків особи, а також гарантії, які законодавчо закріплені в Конституції, нормативно-правових, законодавчих, підзаконних актах.

Права й обов'язки людини і громадянина -- це основний елемент системи права. У правах і обов'язках фіксуються не тільки зразки, стандарти поведінки, які держава вважає обов'язковими, корисними, доцільними для нормальної життєдіяльності соціальної системи, але і розкриваються основні принципи взаємовідносин держави й особи.

Процесуальні гарантії включають в себе права та законні інтереси суб'єктів кримінального процесу.

Інтереси матеріальних та процесуальних прав осіб забезпечуються у кримінальному процесі як основні гарантії. До матеріально-правових відносяться кримінально-правові, фінансово-правові, цивільно-правові та інші інтереси.

Процесуальні інтереси учасників судочинства забезпечуються процесуальними функціями.

Першим елементом механізму реалізації процесуальних гарантій учасників процесу є формування єдиної процесуальної форми. Істотну рису кримінально-процесуальної форми становить система вимог, закріплена нормами кримінально-процесуального права. Ця система передбачає наявність у своєму складі правил, які визначають коло і порядок діяльності всіх без винятку осіб, що беруть участь у процесі, послідовність, зміст і характер всіх їх дій, а також відповідальність за невиконання цих дій.

Встановлення юридичних фактів під час допиту складається з двох обставин: перша -- це визначення кола фактичних обставин, що підлягають встановленню, друга -- це безпосереднє встановлення необхідних обставин. Від правильного визначення кола фактичних обставин, що підлягають встановленню, залежить вирішення конкретних завдань правозастосовної діяльності -- юридичної оцінки соціальної ситуації, правильного її вирішення.

13. Треба вести у кримінально-процесуальний закон термін постраждалого, та його правовий статус, який виникає до порушення кримінальної справи та визнання особи потерпілою.

Пропозиція про введення в кримінальний процес нового суб'єкта процесу -- постраждалого -- є доцільною, при цьому процесуальні права потерпілого не будуть обмежені.

Постраждалий від злочинних діянь під час розслідування у кримінальній справі вправі звертатися за захистом своїх порушених прав до прокурора і до суду. Постанова про визнання особи потерпілим повинна бути винесена разом з постановою про порушення кримінальної справи.

Слідчий суддя має право визнати особу постраждалим, чиїм інтересам заподіяно істотну шкоду, при наявності ознак складу злочину.

Процесуальні права постраждалого:

· постраждалий має бути попереджений про кримінальну відповідальність, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, за дачу завідомо неправдивих показань;

· давати пояснення за матеріалами перевірки; подавати докази, пов'язані із заподіянням збитку або шкоди;

· знати, яке прийняте рішення відносно поданої заяви; одержувати, у разі порушення кримінальної справи, письмове повідомлення;

· у разі відмови в порушенні кримінальної справи одержувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи;

· ознайомитися з матеріалами, за якими відмовлено в порушенні кримінальної справи; мати право на залучення перекладача, захисника з моменту надходження в правоохоронні органи заяви про злочин;

· подавати скарги на дії правоохоронних органів, слідчого прокуророві або судді;

· право отримувати копії постанови про визнання його потерпілим та копії обвинувального висновку;

· слідчі та судові документи повинні бути перекладанні рідною мовою вручаються постраждалому або потерпілому;

· постраждалому, потерпілому надається безкоштовна юридична допомога за рахунок держави.

14. Прокуратура України є самостійною гілкою державної влади, а за умови включення її до пропонованої системи контрольно-наглядової влади вона стане автономним елементом цієї системи.

Функції і напрями прокуратури знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку і через ці обставини їх поняття нерідко формулюються таким чином, що вони сприймаються як тотожні.

Ґрунтуючись на загальних положеннях державно-правової теорії, поняття "функції прокуратури" можна сформулювати як вид її діяльності, що визначається соціальним призначенням прокуратури, вираженим у її завданнях, характеризується певним предметом, що спрямований на вирішення завдань і вимагає використання лише властивих органам прокуратури повноважень і правових засобів їх реалізації. Неприпустимо розглядати як синоніми такі поняття, як "функції прокуратури" і "функції прокурорського нагляду". Концепція розподілу функцій прокуратури на наглядову і не наглядову функції, обумовлена самим характером її діяльності, одержала підтримку вчених-юристів, хоча висловлювалися і думки про те, що оскільки вся діяльність прокуратури носить наглядовий характер, то це повинно стосуватися і таких видів прокурорської діяльності, як підтримання державного обвинувачення в суді та участь у розробці заходів попередження злочинів та інших правопорушень, що розглядалися як специфічні форми прокурорського нагляду.

Прокурор контролює стан законності у всіх органах слідства. Повноваження прокурора в стадії досудового слідства можна поділити на дві основні групи: процесуальне керівництво та нагляд.

Функція нагляду несумісна з функцією обвинувачення.

Ніякі застереження, що прокурор як обвинувач об'єктивно піклується про інтереси захисту не можна брати до уваги. Обвинувачення завжди спрямовано на доведення винності, а нагляд має бути не пов'язаний з обвинуваченням. Ці функції не можуть бути паралельними, якщо вони здійснюються тою ж самою особою, тобто прокурор механізм дії процесуального статусу прокурора - нагляд прокурора за досудовим слідством при порушенні кримінальної справи, при закритті справи по обставинам ст. 6-10 КПК України.

Процесуальні повноваження прокурора відносно процесуальних рішень включають в себе: згоден, затверджую, а також надання слідчому, органу дізнання вказівок про проведення слідства. Ці повноваження прокурора регулюються ст. 227 КПК України.

Механізм реалізації повноважень прокурора врегульовано ст. 229 КПК України, при отриманні обвинувального висновку, з моменту складання постанови про притягнення особи як обвинуваченого.

Розмежування процесуальних функцій у публічному процесі полягає в розділенні функцій обвинувачення та захисту.

15. Судова система стає судовою владою тоді, коли вона наділена певними можливостями впливу на інші гілки влади.

Судочинство -- це основна функція судової влади. Судова влада реалізується через судочинство. Судовий нагляд, з одного боку, є засобом перегляду судових рішень, з іншого, --становить самостійну форму діяльності.

Всі вказівки судді (колегіального суду) при направленні кримінальної справи для провадження додаткового досудового слідства повинні бути обов'язковими.

Розмежування процесуальних функцій у публічному процесі полягає в розділенні функцій кримінального переслідування та кримінального захисту.

До функцій судових органів належать: контроль за органами досудового слідства, коли передбачено дачу згоди судді на рішення слідчого, попередній розгляд матеріалів кримінальної справи суддею, проведення судового слідства, постановлення вироку.

Контроль судді за органами досудового слідства повинен здійснюватися в рамках процесуальної процедури.

Судовий контроль не може здійснюватися органами правосуддя, тому що це перетворить змагальність у розшук.

Механізм реалізації судової влади передбачає: законність і обґрунтованість прийнятих процесуальних рішень; захист суспільства від протиправних дій; охорону прав і свобод громадян; контроль законності діяльності правоохоронних органів та інших гілок влади.

Кожний механізм має певну форму своєї реалізації.

. Внести зміни в правову регламентацію:

Разроблений проект Закону України "Про органи досудового слідства".

У законі викладено загальні положення, визначено систему, організаційну структуру, принципи діяльності, завдання органів розслідування, їхні взаємозв'язки, повноваження, питання забезпечення законності, відповідальність та інші питання.

Слід чітко встановити правовий статус у кримінально-процесуальному законі постраждалого. Його правовий статус, виникає до порушення кримінальної справи та визнання особи потерпілою.

Треба визначити статус підозрюваного, як особи, що притягнута до кримінальної відповідальності у зв'язку з наявністю даних, що свідчать про його участь в скоєні злочину. Правовий статус підозрюваного виникає тоді, коли особа затримана за підозрою у вчиненні злочину. Затримання не є засобом отримання і перевірки фактичних даних, воно лише створює умови для їх перевірки не тільки процесуальним, але й оперативним шляхом. Фактичне затримання особи, захопленої на місці вчинення злочину, може провадитися органом дізнання до порушення кримінальної справи.

Підозрюваний -- короткочасний учасник кримінального процесу. Перебування особи в якості підозрюваного обмежено визначеним законом строком 72 години. Затримання є тимчасовим запобіжним заходом, взяття під варту. Суддя повинен скласти постанову про затримання на підставі подання органу дізнання або слідчого.

Треба внести зміни в ст. 114 КПК України щодо поняття слідчій суддя.

IV. Внести зміни в Кримінально-процесуальний кодекс України:

Доповнити ст. 49 КПК України положенням: погроза заподіяння особі матеріального збитку, фізичної або моральної шкоди повинна бути підставою для визнання особи потерпілою.

Ст.ст. 19, 128 КПК України треба доповнити положенням, що сплата послуг перекладача повинна проводитися згідно його розрахунку відділом матеріального забезпечення органу, який викликав перекладача.

Врегулювати прогалини повноважень органу дізнання необхідно шляхом введення в кримінально-процесуальний кодекс окремої статті, яка визначає правовий статус органу й особи яка провадить дізнання.

ст. 95 КПК України доповнити положенням, що заява про злочин надається в орган дізнання.

Треба закріпити в ст. 108 КПК України положення про повернення матеріалів органу дізнання від слідчого для додаткової перевірки.

Після повернення матеріалів органу дізнання від слідчого по ньому проводиться перевірка. По результатах перевірки орган дізнання повинен встановити строки перевірки у прокурора. Строк перевірки не може перевищувати 20 діб.

Ст.ст. 106, 115 КПК України доповнити положенням про те, що рішення про затримання підозрюваної особи за скоєний злочин по кримінальній справі необхідно надавати форму постанови, відповідно до ст. 130 КПК України.

Формулювання частини статті 170 КПК України має бути таким: "Слідчий провадить слідчі дії в денний час з 8-00 до 18-00 години. На вимогу будь-якого учасника слідчої дії слідчий зобов'язаний перервати провадження слідчої дії для відпочинку на 15-30 хвилин, про що зробити запис у протоколі".

Особа має право відмовитися від дачі пояснень в протоколі огляду місця події (ст. 190 КПК України).

Ст.ст. 32; 102; 114 КПК вказавти, що слідство проводить слідчій суддя. Це відповідає потребам реформування кримінального судочинства та більш чіткому визначенню процесуального статусу слідчого судді.

В диспозиції ст. 187 КПК України встановити підстави, які пов'язані з накладенням арешту на почтово-телеграфну кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв'язку, вказати, що суддя по оперативних матеріалах надає санкцію накладення арешту на почтово-телеграфну кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв'язку тільки по тяжких злочинах.

Доповнити ст. 221 КПК України положенням, якщо до слідчого надійшло клопотання, то останній повинен направити копію клопотання прокурору. Прокурор несе персональну відповідальність за проведення досудового слідства, повинен розглянути клопотання та надати вказівки слідчому про проведення слідчих дій.

ст. 43 КПК України викласти в такій редакції: "підозрюваний, обвинувачений мають право давати пояснення і показання по пред'явленому обвинуваченню або зберігати мовчання".

Доповнити ст. 52 КПК України положенням:" якщо потерпілий помер в наслідок злочину, то для повного забезпечення його прав в кримінальному процесі, необхідно вважати його близьких родичів".

ст. 132 КПК України викласти в такій редакції: "Якщо обвинувачений згоден дати показання, слідчий зобов'язаний допитати його негайно після пред'явлення обвинувачення".

Змінити ст. 143 КПК України про процесуальний порядок допиту обвинуваченого. Редакцію цієї статті варто викласти в такому формулюванні: "Слідчий, після пред'явлення постанови про притягнення як обвинуваченого, має право допитати обвинуваченого з його згоди в присутності його захисника".

Доповнити ст. 170 КПК України положенням про процесуальні результати проведення допиту. Пропонується сформулювати дану статтю: "По закінченню провадження допиту слідчий пропонує зробити власноручний запис допитуваній особі: "Протокол слідчої дії записаний з моїх слів вірно, мною прочитаний, доповнень, змін, зауважень не маю. Тиску з боку правоохоронних органів на мене зроблено не було". Після чого свідок повинен поставити свій підпис на кожній сторінці протоколу.

Передбачити в ст. 170 КПК України положення: "Слідчий провадить слідчі дії в денний час з 8-00 до 18-00. На вимогу будь-якого учасника слідчої дії слідчий зобов'язаний перервати провадження слідчої дії для відпочинку на 15-30 хвилин, про що він робить запис у протоколі."

Протокол допиту підозрюваного повинен провадитися не як свідка, а тільки в статусі підозрюваного.

Доповнити ст. 236 КПК України положенням що скарга на дії слідчого надсилається до суду. Суддя повинен в строк до 3 діб надати відповідь по скарзі, а саме задовольнити скаргу, залишити скаргу без задоволення. Рішення судді є остаточне, оскарженню не підлягає.

Доповнити ст. 218 КПК України положення про заборону часу ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Для ознайомлення з матеріалами справи слідчий повинен надати графік ознайомлення, де вказати номер тому, кількість сторінок, дату та час ознайомлення з матеріалами справи.

ст. 281 КПК України доцільно викласти в такій редакції: "Суддя в судовому засіданні направляє кримінальну справу для провадження нового досудового слідства у разі виявлених під час судового розгляду в справі прогалин слідства, тобто однобічності, неповноти, необ'єктивності, які не можуть бути усунуті в стадії судового розгляду";

Для сплати послуг захисника слідчий повинен скласти постанову і надіслати її до державної установи. Захисник повинен написати заяву про надання йому сплати і вказати час, який він потратив як захисник. Почасову сплату повинно провести рахунок державна установа та сплатити послуги адвоката. Цим положенням треба доповнити Закон України "Про адвокатуру".



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Монографії та учбові посібники.

1. Абдумаджидов Г.А. Следственные действия и общие условия их производства. [Текст] / Абдумаджидов Г.А. - Ташкент.: Ташкентская ВШ МВД СССР. 1978. - 178 с.

2. Аванесов Г.А. Основы криминологического прогнозирования. [Текст]/ Аванесов Г.А. - М.: Госюриздат. 1970. - 201с.

3. Аванесов Г.А. Теория и методика криминологического прогнозирования. [Текст] /Аванесов Г.А. - М.: Наука.1972. - 334с.

4. Авдеев В.Н. Эффективность правового регулирования сроков содержания под стражей при производстве предварительного расследования.[Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.09. /Авдеев В.Н. - М.: 1997.- 20с.

5. Агеева Г.Н. Отложение разбирательства и приостановление уголовного дела. [Текст] / Агеева Г.Н. - М.: Юрид. лит. 1980. -78с.

6. Александров С.А. Разрешение гражданского иска в уголовном процессе. [Текст] / Александров С.А. - Горький.: Горьковская ВШ МВД СССР. 1978. - 121с.

7. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. [Текст] / Александров Н.Г. - М.: Госюриздат. 1955. - 112с.

8. Александров Н.Г. Сущность социалистического государства и права. [Текст] /Александров Н.Г. - М.: Госюриздат. 1969. - 128с.

9. Алексеев А.И. Практика уголовного сыска.[Текст] / Алексеев А.И. - М.: Лига-Разум. 1999. - 234 с.

10. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. [Текст] / Алексеев С.С. - М.: Наука. 1966. - 336с.

11. Алексеев С.С. Право (азбука, теория, философия) опыт комплексного исследования. [Текст] /Алексеев С.С. - М.: Статут. 1999. - 456с.

12. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. [Текст] /Алексеев С.С. - М.: Статут. 1971. -238с.

13. Алексеев С.С. Общая теория права. [Текст] /Алексеев С.С. -М.: Юрид. лит. 1982. т.1. - 360с.

14. Алексеев С.С. Общая теория права. [Текст] /Алексеев С.С. -М.: Юрид. лит. 1982. т. 2. - 368с.

15. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. [Текст] /Алексеев С.С. -М.: Норма. 2001. -752с.

16. Алексеев Н.С. Ленинские идеи в советском уголовном судопроизводстве.[Текст] /Алексеев Н.С., Лукашевич В.З. -Л.: ЛГУ. 1970. - 189с.

17. Алексеев Н.С. Очерк развития науки советского уголовного процесса. [Текст] / Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокарев Л.Д. -Воронеж. ВГУ. 1980. - 192с.

18. Алексеева Л.Б. Суд присяжных: пособие для судей. [Текст] / Алексеева Л.Б., Вицин С.Е., Куцова Э.Ф., Михайловская И.Б. - М.: Юрид. лит. 1994. - 267 с.

19. Альперт С.А. Возбуждение уголовного дела органами милиции. [Текст] /Альперт С.А. Стремовский В.А. -Х.: Из-во Харьковский юридический ин-т. 1957. -24с.

20. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб'єкти. [Текст] / Альперт С.А. -Х.: Основа. 1995 -120с.

21. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. [Текст] /Альперт С.А. - Х.: Из-во Харьковский юридический ин-т. 1997. - 60с.

22. Альперт С.А. Защита в советском уголовном процессе. [Текст] /Альперт С.А. -Х.: Из-во Харьковский юридический ин-т. 1984. - 36с.

23. Альтшевский Т.В. Образцы судебных документов по уголовным делам. [Текст] / М. Юрид. лит. 1976. - 190с.

24. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств.[Текст] /Арсеньев В.Д. - М.: Госюриздат. 1964. - 179с.

25. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве уголовных дел. [Текст] /Ароцкер Л.Е. - М.: Госюриздат. 1964. - 190с.

26. Арсеньев В.Д. Заблоцкий В.Г. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела. [Текст] /Арсеньев В.Д. Заблоцкий В.Г. -Красноярск. Красноярский гос. ун-т. 1986. - 145с.

27. Арнольд В.И. Теория катастроф. [Текст] /Арнольд В.И. - М.: Мир. 1990. - 230с.

28. Астриев Б.А. Начальник следственного отдела в советском уголовном процессе. [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук 12.00.09. / Астриев Б.А. -М.: Академия МВД СССР. 1973. - 20с.

29. Афанасьев В.С. Рассмотрение сообщений о преступлениях.[Текст]/ Афанасьев В.С., Сергеев Л.А. - М.: Академия МВД СССР. 1972. - 145с.

30. Бабаев В.К. Советское право как логическая система.[Текст] /Бабаев В.К. -М.: Юрид. лит. 1978. - 198с.

31. Баглай М.В. Малая энциклопедия конституционного права. [Текст] /Баглай М.В., Туманов В.А. -М.: Норма. 1998. - 492с.

32. Баев А.А. Организация и тактика первоначальных действий следственных групп при проведении специальной операции по освобождению заложников из летательного аппарата. [Текст] /Баев А.А., Григорьев В.Н. - М.: ВНИИ МВД РФ. 1995. - 160с.

33. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. [Текст] /Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. -М.: Информ-М. 1996. - 210с.

34. Бажанов М.И. Предание суду в советском уголовном процессе. [Текст] /Бажанов М.И. - Х.: из-во Харьковский юридический ин-т. 1965. - 150с.

35. Бажанов М.И. Изменение обвинения в судебных стадиях советского уголовного процесса. учебник. Советский уголовный процесс. [Текст] /Бажанов М.И. -К.: Вища школа. 1983. -360с.

36. Бажанов М.И. Производство дознания в органах милиции. [Текст] /Бажанов М.И., Коган А.Д. -Х.: 1956. - 110с.

37. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. [Текст] /Байтин М.И. -Саратов. СЮИ. 1978. - 98с.

38. Бакаев Д.М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел. [Текст] /Бакаев Д.М. -М.: Юрид. лит. 1979. -140с.

39. Баришпольская Т.Ю. Гражданский процесс и процедура (понятие, служебная роль, проблемы теории и практики)[Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.03. /Т.Ю.Баришпольская -Томск.: Томский гос. ун-т. 1988. -20с.

40. Барок Арон Судейское усмотрение. [Текст] / Барок Арон. -М.: Норма. 1999. - 220с.

41. Бандурка А.М. Оперативно - розыскная деятельность: правовой анализ. [Текст] /Бандурка А.М., Горбачев А.В. - К.: Редакционно-издательский отдел МВД Украны. 1994. - 119с.

42. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України. [Текст] /Бандурка О.М. -Х.: Основа. 1996. - 450с.

43. Басков В.И. Прокурорский надзор при рассмотрении судами уголовных дел./ Басков В.И. - М.: Юрид. лит. 1980. - 220с.

44. Басков В.И. Оперативно - розыскная деятельность.[Текст] /Басков В.И. - М.: Юрид. лит. 1997. - 160с.

45. Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие. [Текст] /Бастрыкин А.И., Крылов И.Ф. - Л.: ЛГУ. 1984. -160с.

46. Батищев В.Н. Ведомственный процессуальный контроль и укрепление законности на предварительном следствии. учебное пособие. Развитие теории и практики уголовного судопроизводства в свете нового законодательства о Верховном Суде СССР, Прокуратуре СССР и адвокатуре в СССР. [Текст] /Батищев В.Н. -Воронеж.: ВГУ. 1981. - 320с.

47. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність

48. слідчого та їх правові гарантії. монографія. [Текст] /Баулін О.В., Карпов Н.С. -К.: Нац. акад. внутр. справ України. 2001. -232с.

49. Баулін О.В. Провадження дізнання в Україні. [Текст] /Баулін О.В., Лукґянець С.І., Стахівський С.М. навчальний посібник. -К.: Нац. акад. внутр. справ України. 1999. - 121с.

50. Бахин В.П. Материалы к изучению практики борьбы с преступностью.[Текст]/БахинВ.П.,КарповН.С.-К:Нац.акад. внутр.справ.2007. - 489с.

51. Бачило И.Л. Функции органов управления.[Текст] /Бачило И.Л. -М.: Юрид. лит. 1976. - 187с.

52. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления.[Текст] /Бачило И.Л. - М.: Юрид. лит. 1984. - 121с.

53. Бедняков Д.М. Не процессуальная информация и расследование преступлений.[Текст] /Бедняков Д.М. - М.: Юрид. лит. 1991. -205с.

54. Белкин Р.С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы.[Текст] /Белкин Р.С., Винберг А.И. -М.: Юрид. лит. 1973. - 260с.

55. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. [Текст] /Белкин Р.С. - М.: Юрид. лит. 1987. - 270с.

56. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. [Текст] /Белкин Р.С. -М.: Норма. 2001. - 210с.

57. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств.[Текст] /Белкин Р.С. -М.: Юрид. лит. 1966. - 245с.

58. Белкин Р.С. Курс криминалистики. [Текст] /Белкин Р.С. -М.: Юнити-Дана. 2001. - 837с.

59. Белозеров Ю.Н. Возбуждение уголовного дела.[Текст] / Белозеров Ю.Н. - М.: Академия МВД СССР. 1976. - 110с.

60. Белозеров Ю.Н. Обеспечение прав и законных интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела. [Текст] /Белозеров Ю.Н., Марцифин П.Г. -М.: Академия МВД СССР. 1994. - 202с.

61. Белозеров Ю.Н. Дознание в органах милиции и его проблемы. [Текст] /Белозеров Ю.Н., Чугунов В.Е.,Чувилев А.А. -М.: Юрид. лит. 1972. - 150с.

62. Белоусов А.В. Процессуальное закрепление доказательств при расследовании преступлений. [Текст] /Белоусов А.В. - М.: Норма. 2000. - 189с.

63. Бержель Ж.Л. Общая теория права. [Текст] /Бержель Ж.Л. - М.: Nota-bene.2000. - 310с.

64. Богословская Л.А. Основания отмены или изменения приговоров. [Текст] /Богословская Л.А. -Х.: из-во Харьковского юридического института. 1981. - 59с.

65. Божьев В.П. Уголовно - процессуальные отношения. [Текст] /Божьев В.П. - М.: Юрид. лит. 1975. - 176с.

66. Божьев В.П. Основания внесения и порядок рассмотрения дела в распорядительном заседании. учебное пособие. [Текст] /Божьев В.П. -М.: Юрид. лит. 1972. - 270с.

67. Болотин С.В. Орган дознания в системе уголовно - процессуальных отношений. [Текст] / Болотин С.В. -М.: ВЮЗШ МВД СССР. 1990. - 110с.

68. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. [Текст]/ Бородин С.В. -М.: Юрид. лит. 1977. - 239 с.

69. Бородин С.В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела.[Текст] / Бородин С.В. -М.: ИГП АН СССР. 1970. - 210с.

70. Бородин С.В. Обстоятельства исключающие производство по уголовному делу.[Текст] /Бородин С.В. - М.: ИГП АН СССР. 1961. - 220с.

71. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. [Текст] /Брайнин Я.М. -М.: Юрид. лит. 1963. - 275с.

72. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность.[Текст] /Братусь С.Н. -М.: Юрид. лит. 1976. - 270с.

73. Брусницын А.В. Правовое обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному судопроизводству.[Текст] /Брусницын А.В. - М.: Норма. 1999. - 160с.

74. Бруннер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации. [Текст] /Бруннер Дж. - М.: МГУ. 1977. - 180с.

75. Брынцев В.Д. Судебная власть. Правосудие. Пути реформирования в Украине. [Текст] /Брынцев В.Д. - Х.: Основа. 1998. - 140с.

76. Будников В.Л. Иммунитет свидетеля в уголовном процессе.[Текст] / Будников В.Л. - Волгоград. ВСШ МВД СССР. 1998. - 98с.

77. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий. [Текст] /Быховский И.Е. - М.: Юрид. лит. 1976. - 150с.

78. Быховский И.Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском уголовном процессе. [Текст] /Быховский И.Е. - М.: Юрид. лит. 1961. - 140с.

79. Ваксян А. Практика уголовного сыска. [Текст] /Ваксян А. - М.: Норма. 1999. - 210с.

80. Васильев А.Н.Предмет, система и теоретические основы криминалистики. [Текст] /Васильев А.Н., Яблоков Н.П. -М.: Юрид. лит. 1984. - 300с.

81. Васильев А.В. Осмотр места проишествия. [Текст] /Васильев А.В. - М.: ВНИИ МВД СССР. 1960. - 90с.

82. Васильев А.Н. Планирование расследования преступлений. [Текст] /Васильев А.Н., Мудъюгин Г.Н., Якубович Н.А. - М.: Академия МВД СССР. 1957. - 100с.

83. Вапнярчук В.В. Процесуальне становище особи, яка проводить дізнання. [Текст]:автореф. дис. канд. юрид. наук 12.00.09./Вапнярчук В.В. -Х.: Нац. Юрид. академія України. 2000.- 20с.

84. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. [Текст] /Варфоломеева Т.В. -К.: Вища школа. 1987. -152с.

85. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов для начинающих юристов. [Текст] /Васьковский Е.В. - М.: 1913. - 220с.

86. Венгеров А.Б. Теория государства и права. [Текст] /Венгеров А.Б. - М.: Прогресс. 1998. - 605С.

87. Великий Д.П. Единство и дифференциация уголовно-процессуальной формы. [Текст]:автореф. дисс. канд. юрид. наук 12.00.09./Великий Д.П. -М.: 2001.-20с.

88. Веретехин Е.Г. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде I инстанции. [Текст] /Веретехин Е.Г. -Казань. Казанский гос. ун-т. 1988. - 160с.

89. Ветвинский Л.А. О повышении эффективности участия защитника на предварительном следствии. учебное пособие. [Текст] /Ветвинский Л.А. -Л.: ЛГУ. 1966. - С.24.

90. Ветрова Г.Н. Уголовно - процессуальная ответственность. [Текст] /Ветрова Г.Н. -М.: Юрид. лит. 1987. - 105с.

91. Викторов Б.А. Общие условия предварительного расследования в уголовном процессе. [Текст] /Викторов Б.А. -М.: Госюриздат. 1971. - 168с.

92. Викторский С.И. Русский уголовный процесс. учебник. [Текст] /Викторский С.И. - М.: 1997. - 310с.

93. Вільчик Т.Б. Забезпечення всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин кримінальної справи засобами прокурорського нагляду. [Текст]:автореф. дис. канд. юрид. наук 12.00.09. /Вільчик Т.Б. -Х.: Нац.юрид. академія України. 1991.-20с.

94. Виноградов В.А. Конституционная ответственность. Вопросы теории и правовое регулирование. [Текст] /Виноградов В.А. -М.: Норма. 2000. - 270с.

95. Винберг А.И. Косвенные доказательства в советском уголовном процессе. [Текст] /Винберг А.И., Миньковский Г.М., Рахунов А.И. -М.: Госюриздат. 1956. - 110с.

96. Винберг А.И. Криминалистика. [Текст] /Винберг А.И., Шавер Б.М. -М.: Госюриздат. 1959. - 300с.

97. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право. [Текст] /Витрук Н.В. -М.: Закон и право ЮНИТИ. 1988. - 310с.

98. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом государстве. [Текст] /Витрук Н.В. - М.: Проспект. 1979. - 150с.

99. Возный А.Ф. Уголовно - правовые и этические проблемы ОРД. [Текст] /Возный А.Ф. -М.: ВНИИ МВД СССР. 1980. - 134с.

100. Воробьев Г.А. Соотношение предварительного и судебного следствия. [Текст] /Воробьев Г.А. - М.: Юринком-интер.1967. - 156с.

101. Волков Б.С. Мотивы преступлений: уголовно - правовые и социально - психологическое исследование. [Текст] /Волков Б.С. -Казань. Казанский гос. ун-т. 1982. - 178с.

102. Волколуп О.В. Система уголовного судопроизводства и проблемы ее совершенствования./[Текст] Волколуп О.В. - СПб. Наука. Альфа. 2003. 268с.

103. Волколуп О.В. Досудебное производство в уголовном процессе. [Текст] /Волколуп О.В. М. Норма. 2000 - 200с.

104. Власов В.И. Направление судами уголовных дел для дополнительного расследования. [Текст] /Власов В.И. -Кемерово. Кемеровский гос. ун-т. 1977. - 134с.

105. Власов А.П. Полномочия следователя в советском уголовном процессе. [Текст] /Власов А.П. -М.: Госюриздат. 1979. 117с.

106. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах.[Текст] /Владимиров Л.Е. - Тула. Автограф. 2000. - 235с.

107. Выдря М.И. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе. [Текст] / Выдря М.И. -М.: Госюриздат. 1955. - 167с.

108. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. [Текст] /Вышинский А.Я. -М.: Госюриздат. 1946. - 327с.

109. Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений. [Текст] /Гаврилов А.К. - Волгоград. ВСШ МВД СССР. 1976. - 134с.

110. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР.[Текст] /Гаврилов В.В. -Саратов. СЮИ. 1984. -173с.

111. Галахов С.С. Правовая основа оперативно - розыскной деятельности. [Текст] /Галахов С.С. -М.: Экзамен. 1999. - 189 с.

112. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. /Галкин В.М. -М.: МГУ. 1967. - 234с.

113. Галкин И.С. Процессуальное положение подозреваемого. [Текст] /Галкин И.С. Кочетков В.Г. -М.: МГУ. 1968. - 134с.

114. Гальперин И.М. Предание суду по советскому уголовно - процессуальному праву. [Текст] /Гальперин И.М., Лукашевич В.З -М.: Юрид. лит. 1965. - 197с.

...