Протидія злочинності: проблеми теорії та практики

Also through the Internet resources skimmers are sold and bought (devices installed on ATMs and allow you to read the data of a bank card that is used). Without a causal connection with a specific crime, many of these actions (for example, the provision of data from a valid bank card or the sale of a skimmer) are not criminalized, which is a gap in the law. Without a causal relationship with a specific crime, many of these actions (for example, the provision of data from a valid bank card or the sale of a skimmer) are not criminalized, which is a gap in the law. Organized cybercrime can be associated not only with information security problems, but also with threats to state security, the military-industrial and industrial complexes, and life-support infrastructure. With the active use of Internet services, electronic gadgets and modern means of payment, no one can feel safe. For example, the receipt of messages containing various kinds of fraudulent methods of defrauding information has become an integral part of everyday life today, while the overall assessment of the public danger of such acts rarely goes beyond the limits of petty hooliganism. That is, the practical achievements and achievements of the digital economy are actively used by transnational organized criminal groups in order to obtain superprofits by committing economic crimes in the

territory of one or several states using cyberspace and its capabilities.

As stated in the Europol report «Internet Organised Crime Threat Assessment» (IOCTA) (2018) (Liashenko, 2018), ensuring the rule of law in cyberspace requires intensifying work on the identification and localization of individual criminals and criminal groups that are integral elements of the modern European criminal subculture. The IOCTA Strategic Report provides key recommendations to law enforcement agencies, politicians and regulators so that they can effectively and consistently respond to and resist cybercrime. It is emphasized that the important components for the successful struggle of law enforcement agencies against cybercrime are such components as the allocation of sufficient resources for the study of malicious software and new business models of cybercrime, as well as conducting stress tests and security audits of state bodies and the public. Law enforcement agencies should have the tools, methods and experience to combat the criminal misuse of encryption and anonymity methods. To prevent criminals from using encryption and anonymization methods, law enforcement agencies should retrain personnel, and not only employees of units engaged in combating cybercrime, and also have at their disposal the necessary software and hardware systems. In addition, law enforcement officers should be provided with the necessary software tools that allow the use of cyber tools to investigate not only particularly complex, but also any crimes in digital format.

An important place is occupied by the prevention of organized crime in the field of advanced technologies. Currently, preventive cybercrime

Scientific

The vast majority of criminal instruments and services can be used in a wide variety of areas of criminal activity. Accordingly, exposing and terminating the activities of criminal networks involved in the manufacture of software tools and provide services for their use in the interests of other criminal groups will allow countering cybercrime. It is no coincidence that while committing crimes in the digital economy, the key factor is the enrichment motive. Also in the conditions of crisis, there are frequent cases when dismissed employees of IT companies illegally encroach on information resources of an enterprise and transfer commercial secrets to competitors not so much from mercenary motives as for revenge, while material gain is of secondary importance. In the digital economy, criminal groups primarily resort to such forms of criminal activity: the use of phishing sites; falsification and forgery of electronic documents; malware distribution. Thanks to this illegal activity, one can gain access to the management of bank accounts of legal entities with the aim of grad-

campaigns are aimed mainly at citizens and businesses, that is, potential victims of cybercrime. In addition, it is also necessary to intensify preventive work with potential cybercriminals, primarily teenagers and young people, who possess the necessary software skills, as well as IT workers. The focus of preventive work should be on explaining the consequences of illegal activities for the criminals themselves. It should be noted that national preventive campaigns should be coordinated with international and public organizations. As part of preventive activities, special attention should be paid to mobile gadgets and modern electronic devices as the sources of greatest danger to their owners and the penetration of criminals into private and corporate networks. Law enforcement agencies, together with non-profit organizations and the private sector, should be actively involved in awareness-raising activities among the public and the public (Kiberbezpeka, 2016).

One of the main tasks of the EU law enforcement agencies is to fight against providers of criminal services and specialized tools that are the basis of software, hardware and personnel structures of European cybercrime. These types of specialized tools include: malicious software, including password extortionists, spyware, and banking trojans, as well as, respectively, their developers, suppliers and customers, providers, organizers and performers of DDoS attacks as services; manufacturers of botnets, especially their modifications, used to distribute other malicious programs; carrying out DDoS attacks, as well as criminal manipulations by distorting and “noisy” information space.

novelty

ually stealing money. Also in this category of crimes can be attributed to the theft of authentication data (digital signature), which allows you to get unhindered access to the accounts of electronic payment system agents, transfer financial resources from them to personal accounts of subscriber phone numbers, and then transfer them to cash.

Analysis and study of the scientific and analytical work of European criminological researchers makes it possible to state the dominance of the position according to which in modern conditions the sign of unity of organized groups is lost during crimes in the digital economy, and the traditional form of criminal interaction is replacing the traditional macro criminal networks, which are attended by visitors to forums, chat rooms, closed online communities. After all, to enter this segment you need to earn trust, have a certain status and reputation. It is no coincidence that the electronic environment greatly complicates the identification of the offender and contributes to the emergence of a new characteristic feature of crime in the digital economy - many episodes of criminal activity.

It should be noted that, in contrast to payments using traditional bank payment cards and Internet banking systems, payments by electronic means are often not personalized, which is an important criminological factor. The fundamental question is under what conditions these economic relations can be transformed into criminal law. Firstly, the risk of becoming a victim of fraudsters who use anonymous proxy servers and twin sites to deceive and become inaccessible for identification is large enough. Secondly, given the transnational nature of electronic information exchange and a significant number of intermediaries between the source and addressee of information, the procedure for establishing the legal status and virtues of all participants in this process is complicated, and therefore the problem of criminal liability of Internet providers becomes relevant.

Considering the above, China introduced the radical methods in this format. Since February 2019, the government of the PRC cyberspace has obliged all owners of blockchain services to collect user identification data and freely transfer them to law enforcement agencies. The policy of the PRC in this direction provides for total control by the state. In 2018, China banned Initial coin offering (ICO), crypto exchanges, and a blockchain conference on related topics. Against this background, it is the state that actively invests in large blockchain projects. A support fund of blockchain projects has recently been established in the amount of 72 billion US dollars, which will operate in major cities of China.

In Switzerland, Canton Zug became a platform with a developed infrastructure for the adaptation and implementation of blockchain projects. This region even got the name «Crypto Valley», where banking institutions operating both with Fiat and cryptocurrencies are represented, there is a university for preparing blockchain specialists of HSLU-I, the headquarters of leading blockchain startups such as: «Ethereum», «Monetas», «Lykke». From 2014, pilot projects began to appear in the canton of Zug, which used the blockchain platform. Campaigns were launched to conduct referendums, electronic identification of citizens, accepting transfers of citizens for housing and utilities services, and transport.

The world community is closely monitoring the situation and trying to influence it. Thus, during 2016-2019, quite a few world forums took place, during which experts identified the 10 most acute international problems and risks for the world economy that are spread by organized crime, in particular, these are: financial crimes, including illegal taxation, financial security and the exchange of financial resources, investments and assets; production, storage, transportation and sale of counterfeit products; theft and unlawful use of intellectual property; illicit trafficking in weapons and means of destruction; illegal removal, storage, transportation and use of human organs for transplantation; online organized pedophilia and child pornography; illegal gambling and lottery businesses, including the creation of virtual casinos, illegal computer games that provide for unlicensed monetization etc.

The phenomenon of «corruption by organised crime» is the subject of increased attention from policymakers in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland. This focus is notable, given the limited political and academic consideration of the scope and meaning of this intersecting term. Both «organised crime» and «corruption» are difficult notions to pin down, definitionally and empirically, and such complexity is compounded by their conjunction (Campbell, 2016).

For example, since in most countries of the European Union, as well as in the United States, cryptocurrency is not considered as a means of payment, but as a commodity, it is de facto legalized. The vast majority of participants in these and similar platforms are good citizens and has nothing to do with crime. However, the lack of detailed regulations and law enforcement practices makes such a business a «gray» zone, where the crime goes. Europol experts note that organized criminal groups that operate in the eurozone differ in their organizational structure, functionality and composition. In the EU, the phenomenon of activation of small high-tech criminal groups that operate in criminal online commodity markets is recorded. As a rule, in such groups professional criminals are a small number of individuals, and the main contingent consists of employees of IT companies, banking institutions, financial companies etc.

During the conference on the global use of cryptocurrency, held in January 2017 in Qatar, for the first time the question was raised about small high-tech groups, which in the United States are called «organizations-werewolves», and French law enforcement officers called them - «Mobius crimi- nals». Some people mistakenly believe that such groups relate exclusively to cybercrime, because the spectrum of their criminal activities is quite wide. If earlier criminals used military or civilian technologies, adapting them for their needs, then in reality criminal groups themselves develop technologies, use them as a separate side business and realize through their interests in civil and military spheres. Modern criminals quickly adapt to technical innovations and create and implement technologies themselves. Adaptation options can be quite diverse.

Europol's greatest concern is the emergence of so-called «Mobius» criminal groups in the EU. Typical features of these groups are: small number, legal nature of activity, high level of their competence and professionalism. Such groups are created by the order of large business structures outside the EU. The development of information and other high technologies affects the constant increase in the destructive potential of such small criminal groups. Over the past five years, small criminal groups have been able to harm not at the level of an individual business or a local community, but at the scale of megacities and large corporations.

At the end of 2018, realizing the scale of the spread of crime in cyberspace and having concern about the threatening trends of its spread, the UN General Assembly approved the resolution «On counteracting the use of information and communication technologies for criminal purposes». The European Union, in turn, has strengthened responsibility for crimes related to the blockchain and cryptocurrency. The reason for this decision was the massive proliferation of malicious programs that lure money from ordinary EU citizens.

Technological innovations are important factors affecting the activities, structure and methods of organized «digital» crime in Europe. European organized crime groups demonstrate a high degree of fitness and creativity in the use of new technologies. The Internet and its growing connectivity to all components of the physical environment are increasingly affecting the forms of serious organized crime. The «Internet things» sphere is also constantly expanding. The ability to connect all types of devices is becoming a reality for households and enterprises in the EU countries. Unlike traditional computers and tablets, smart phones and things connected to

the Internet remain extremely vulnerable. In million cities in the EU, up to 90 % of the public Wi-Fi nodes are not protected by encryption. Accordingly, cybercriminals can connect to any of the millions of subscribers who use these nodes daily. According to Europol experts, the greatest threat in the field of organized crime in the coming years will be not artificial intelligence or big data, but transformations of extremely vulnerable to external malicious intrusion of smartphones, e-wallets and access points to numerous services and programs that require identification of personal data (Skuratovska, 2016). The analysis of the presented materials allows to determine the ways of countering organized crime in the digital economy, which are: victimological

prophylaxis; technical anti-virus law enforcement support, which includes regular updates of licensed software, forensic technology; attracting new IT specialists to the departments of relevant law enforcement agencies; international digital integration, rationing on the legal basis of information exchange, coordination of the conceptual apparatus on the digital economy and its components; generalization and practical support of the dissemination of the best practices of European experience in countries with developed digital economies in the field of combating crime in this field; risk management of digital security in the economic sphere at the level of world integration, the state, individual industries, the private sector, enterprises of strategic importance to the state.

The digital economy in the EU states is developing progressively, primarily in such areas as: cloud technologies, Internet banking, and electronic services for the purchase of goods using a smartphone, block chain, online consultations and etc. Unfortunately, the existing regulatory framework at the EU level cannot provide an adequate level of resistance to technological and digital crimes. The European community is aware of all the risks and threats that cybercriminals can spread, but effective universal mechanisms of systemic struggle have not yet been developed. The general trend, which is stored in the EU in the format of intensifying criminal activity, is one step ahead of the law and practice of law enforcement in the «digital» space. Against this background, the number of crimes committed in the field of IT-technologies is constantly and dynamically growing. Annually criminals launder billions of euros using high-tech and, in particular, cryptocurrency, because government bodies have no influence on these processes, and the police are not able to monitor and block such transactions. Even if it is proved that the transaction is criminal in nature, law enforcement agencies are not able to freeze it or cancel it, unlike the traditional banking system, which requires the development of appropriate measures of mechanisms and their practical implementation.

Thus, law enforcement agencies and representatives of the digital economy industry should ensure parity principles of interaction and cooperation at both the operational and strategic levels. We can also confidently state that organized crime in the digital economy has a cross-border nature, and therefore measures to counter such crime include setting up, above all, effective international cooperation in this field.

Thus, currently, in the EU, there remains an expressive barrier between cybercrime and traditional organized crime groups, which is associated with different educational, cultural and professional levels of participants in these criminal organizations, as well as differences in ethnic and territorial composition, and the digital economy and its leading industries all remain vulnerable segments of the criminal encroachment.

Цифрова економіка в глобальних масштабах стрімко розвивається та є акселератором інновацій, конкурентоздатності й економічного зростання у світі. Більшість передових країн світу, таких як США, Канада, Японія, Німеччина, розвивають цифрову економіку й упроваджують цифрові технології у своїх суспільствах як стратегічну мету, що в перспективі має стати рушійною силою інноваційного розвитку, зокрема й для української економіки. Метою статті є висвітлення європейського досвіду запобігання та протидії організованій злочинності у сфері цифрової економіки на підставі аналізу новел сучасного законодавства. Теоретичний базис і наукову проблематику обраного наукового напряму розглянуто у фундаментальних працях таких науковців, як В. М. Бутузов, М. О. Будаков, С. В. Демедюк, В. В. Марков, А. І. Марущак. Правоохоронні органи повинні володіти інструментами, методами й досвідом для протидії злочинним зловживанням методами шифрування й анонімізації. Для запобігання використанню злочинцями методів шифрування й анонімізації правоохоронні органи мають здійснити перепідготовку кадрів, причому не лише працівників тих підрозділів, що здійснюють боротьбу з кіберзлочинністю, а також мати в розпорядженні необхідні програмно-апаратні комплекси. Висновки. Основне завдання, на виконання якого спрямована цифрова економіка, - запровадження цифрових технологій у промислове виробництво, освіту, медицину й інші сфери. Сектори економіки, що використовують цифрові технології, розвиваються швидше та якісніше. Сфери життєдіяльності, зокрема освіта, медицина, транспорт, сільське господарство, що модернізуються завдяки цифровим технологіям, функціонують значно ефективніше та набувають нової цінності. Доцільно виокремити злочинність як категорію для вивчення саме у сфері цифрової економіки. Оцінка впливу цифрової економіки на національну та світову економіку засвідчує актуальність проблеми суцільної модернізації злочинності, яка постійно вдосконалюється в умовах активної електронізації та цифровізацї суспільства. Ще один фактор, який слід ураховувати в процесі протидії злочинам у сфері «цифрової економіки», - це колосальна віктимність.

Ключові слова: протидія; організована злочинність; цифрова економіка; європейський досвід; інновація; правоохоронні органи; віктимність.

7. Актуальне дослідження проблем протидії злочинам у сфері використання інформаційних технологій

Рец. на кн.: Протидія злочинам у сфері використання інформаційних технологій : інтегр. навч.-практ. посіб. /[М. В. Карчевський, В. В. Коваленко, В. Є. Комлєв та ін.]; за ред. М. В. Карчевського. Харків : Право, 2019. 188 с.

Необхідність наукового аналізу проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (злочини у сфері використання інформаційних технологій) зумовлена появою та динамічним розвитком принципово нового виду злочинів. Динамічне зростання кількісних і якісних показників інформаційних відносин, розширення сфери застосування комп'ютерної техніки та поглиблення процесів інформатизації безсумнівно є позитивними характеристиками сучасного суспільства. Водночас інформатизація - це діалектичний процес, а тому маємо констатувати, що він стимулював формування принципово нових видів загроз, яким притаманний такий рівень суспільної небезпеки, який вимагає застосування відповідних кримінально-правових засобів.

Сучасний стан розвитку телекомунікаційних, інформаційних і комп'ютерних технологій активізує суспільні відносини у сфері їх використання. Інформаційні технології та комп'ютерні мережі утворюють важливу галузь економіки, що виходить за межі економіки однієї країни та має усталені міжнародні зв'язки. Зазначене засвідчує нагальність вирішення питання ефективності розслідування злочинів у сфері інформаційних технологій.

Рівень суспільної небезпеки досліджуваних у посібнику посягань постійно зростає, оскільки зростають обсяг і суспільне значення інформації, яку опрацьовують з використанням комп'ютерної техніки. Аналіз наявної навчальної літератури засвідчує затребуваність робіт, присвячених проблематиці протидії злочинам у сфері використання інформаційних технологій. У зв'язку із цим підготовка навчально-практичного посібника є надзвичайно актуальною та своєчасною.

Варто зазначити про якісний склад авторського колективу. Проблематику протидії злочинам у сфері використання інформаційних технологій у рецензованому посібнику аналізують представники науки, правоохоронних органів і розробники промислових систем інформаційної безпеки.

Позитивно слід оцінити об'єднання в межах одного посібника питань кримінально-правової кваліфікації та криміналістичного забезпечення розслідування злочинів у сфері використання інформаційних технологій.

Увагу акцентовано на кримінально-правовій характеристиці та особливостях кваліфікації злочинів у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп'ютерів), систем, комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Належно аргументовано шляхи розв'язання наявних у цій сфері проблем. Наприклад, у підрозділі 2.2 «Особливості кримінально-правової кваліфікації посягань на власність, вчинюваних з використанням комп'ютерної техніки» розглянуто випадки необхідності додаткової кваліфікації дій винної особи за статтями, що передбачають відповідальність за злочини у сфері використання комп'ютерної техніки. Зокрема, автори стверджують, що використання комп'ютерної техніки під час учинення злочинів проти власності утворює самостійний склад злочину в разі заподіяння певної шкоди відносинам власності на комп'ютерну інформацію, коли певну інформацію було незаконно знищено, блоковано, модифіковано.

У розділі 3 висвітлено сучасні способи вчинення злочинів у сфері використання інформаційних технологій, сліди таких протиправних дій, обстановку незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж, а також важливі для методики розслідування цих злочинів криміналістичні риси особи злочинця.

У розділі 4 в межах особливостей початкового етапу розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем, комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку автори вдало окреслили специфіку виявлення несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ через систему застосування спеціальних технічних засобів, програмно-технологічних прийомів огляду та фіксації інформації, використання спеціальних інженерних рішень, обов'язкове залучення фахівця оперативно-технічного підрозділу, взаємодію з операторами зв'язку й провайдерами.

Типові слідчі ситуації та версії в п'ятому розділі посібника розглянуто в комплексі з відповідними їм алгоритмами слідчих (розшукових) дій початкового етапу розслідування аналізованих злочинів.

Сучасний стан дослідження проблематики протидії злочинам у сфері використання інформаційних технологій актуалізує необхідність постійного вдосконалення знань і практичних навичок у цій сфері, тому досить вдалим є перелік питань щодо призначення комп'ютерно- технічної експертизи, що запропонований у розділі 6 «Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування злочинів у сфері використання інформаційних технологій».

Слід акцентувати увагу на використаному в посібнику інноваційному підході до організації навчального матеріалу. Завдяки технології QR-кодів читачі мають змогу отримувати додаткову корисну інформацію у вигляді відеокомен- тарів, презентацій, матеріалів судової практики. Реалізовано можливість автоматизованого тестування, а також спілкування з авторами в режимі форуму чи відеоконференції. Фактично посібник має форму дистанційного курсу.

Отже, запропонована авторським колективом концепція «інтегрований навчально- практичний посібник» цілком виправдовує свою назву: 1) у роботі органічно поєднано кримінально-правову, процесуальну та криміналістичну тематики; 2) авторський колектив формують науковці, правоохоронці, фахівці з ІТ; 3) посібник не обмежується друкованим варіантом, а становить розгалужену систему різноманітних джерел інформації.

Таким чином, рецензована робота однозначно заслуговує позитивного відгуку та може бути рекомендована всім, хто цікавиться проблематикою кримінально-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки та криміналістичного забезпечення розслідування злочинів у сфері використання інформаційних технологій.

Рецензія надійшла до редколегії 26.12.2018

Cherniavskyi S. - Doctor of Law, Professor, Vice-Rector of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine;

Vozniuk A. - Doctor of Law, Associate Professor, Head of the Scientific Laboratory on Problems Counteracting of Crime of the Educational and Research Institute No. 1 of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine;

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3352-5626

Relevant Study of the Problems of Crime Prevention in the Sphere of Using Information Technology

Review of the book: Combating crimes in the field of information technology:

Ed. by M. Karchevskyi. Kharkiv: Pravo, 2019. 188 p.

8. Філософсько-правовий вимір доказування в конституційному судовому процесі

Рец. на кн.: Шаптала Н. К. Доказування у конституційно -судовому процесі: філософсько-правові засади : монографія. Київ : Логос, 2018. 388 с.Наукова праця, виконана суддею Конституційного Суду України, кандидатом юридичних наук Наталею Костянтинівною Шапталою, репрезентує результати комплексного аналізу закономірностей отримання, вивчення, оцінки та використання доказів у конституційному судовому провадженні та визначення порядку застосування загальновизнаних принципів і правил формування доказової бази для встановлення істини під час здійснення конституційного судочинства.

Насамперед слід зауважити, що автор є першопрохідцем у дослідженні обраної теми, оскільки питання доказування у вітчизняному конституційному судовому процесі є не просто «малодослідженим», а насправді комплексно не досліджене взагалі.

Наукова праця містить вступ, шість розділів, поділені на тридцять п'ять підрозділів, і висновки.

У розділі 1 «Філософія, теорія і методологія у конституційному судовому процесі і доказування в ньому» проаналізовано теоретико- методологічні передумови дослідження питань, пов'язаних із доказуванням у конституційному судовому процесі.

У розділі 2 монографії «Доказування як пізнання в конституційному судовому процесі» висвітлено результати дослідження питань, пов'язаних із визначенням доказування як пізнання в конституційному судовому процесі.

Розділ 3 «Онтологічні та аксіологічні особливості доказування в конституційному судовому процесі зарубіжних країн» присвячено дослідженню онтологічних та аксіологічних особливостей доказування в конституційному судовому процесі зарубіжних країн за найбільш поширеними системами (моделями) організації судового конституційного контролю, а також принципи доказування в європейських і міжнародних судах під час здійснення наднаціональної юрисдикції на підставі права.

У розділі 4 «Філософсько-правові виміри доказування та доказів у конституційному судовому процесі» схарактеризовано філософський та психологічний зміст доказування в судовому конституційному процесі.

Розділ 5 монографії «Філософсько-правове обґрунтування класифікації суб'єктів доказування та надання доказів у конституційному судовому процесі» присвячений питанням, пов'язаним із визначенням суб'єктів доказування в конституційному судовому процесі, їх поняттям і класифікацією та правилами надання ними доказів.

У розділі 6 монографії «Оцінка доказів у конституційному судовому процесі» досліджено закономірності й особливості процесу оцінки доказів у конституційному судовому процесі, його світоглядного рівня, логіки та психологічного підґрунтя, проблеми наукового та законодавчого забезпечення діяльності Конституційного Суду України та пропозиції щодо їх подолання.

Висновки містять узагальнені результати дослідження, зокрема авторські концепції щодо питань, пов'язаних із філософсько-правовими вимірами доказування в конституційному судовому процесі, а також пропозиції щодо вдосконалення законодавчого врегулювання діяльності Конституційного Суду України, основні з яких полягають у такому:

- характерною ознакою світоглядного змісту вітчизняного конституційного судового процесу є його орієнтування на захист прав особистості в контексті загальновизнаних людських цінностей;

- методологію дослідження філософсько- правових засад доказування в конституційному судовому процесі слід визначити як сукупність прийомів дослідження, що застосовують у сучасній вітчизняній та іноземній юридичній науці;

- методи пізнання в процесі доказування в конституційному провадженні доцільно розглядати як структурно-ієрархічну трирівневу систему. До першого (вищого) рівня цієї системи належать загальнонаукові, діалектико-філософські методи; до другого - методи, адаптовані до умов конституційного судочинства; до третього - специфічні методи, які сформувалися в процесі генезису інституту конституційного судового контролю;

- доказування у вітчизняному конституційному судовому процесі підпорядковане загальним гносеологічним закономірностям, яке тлумачать як творчу діяльність суддів та учасників процесу, причому аксіологічний вимір доказів і доказування в цьому процесі залежить від змісту цінностей конституціоналізму, а онтологічний - від визначення поняття буття права, його властивостей у контексті реалій соціально-політичних умов життєдіяльності соціуму;

- вирішальне значення серед доказів у конституційному судовому процесі мають докази, отримані за допомогою судової логіки, тобто спеціальної складової юридичної логіки, предметом якої є судове обґрунтування (судове доказування), і судової аналітики - інтелектуальної, логіко-мисленнєвої діяльності, спрямованої на виконання практичних завдань;

- доказування в конституційному судовому процесі є формою пізнавальної діяльності, психологічна складова якої ґрунтується на загальних засадах юридичної психології як галузі психології, що вивчає закономірності й механізми психіки людини у сфері регульованих правом відносин;

- розглядаючи питання конституційності правових актів, Конституційний Суд України вивчає та оцінює докази, застосовуючи методологічні прийоми формальної логіки і керуючись філософсько-правовими критеріями, до яких, зокрема, належать:

- аксіологічні фактори, які полягають у відповідності правового акта (його окремих положень) проголошеним актами міжнародного права та закріпленим у вітчизняному конституційному рівні загальнолюдським цінностям;

- онтологічні виміри, згідно з якими конституційний нормативний контроль не може обмежуватися виключно позитивістським підходом, а має ґрунтуватися на збалансованому поєднанні формально-юридичної оцінки його змісту в контексті впливу на соціальні, політичні, економічні, моральні й інші фактори, які превалюють у соціумі;

- конституційна законність, визначальними факторами якої є дотримання конституційно встановленої процедури розгляду, прийняття та набрання чинності правовими актами, а також здійснення органами державної влади та їх посадовими й службовими особами своїх повноважень у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України;

- класифікація доказів у конституційному

судовому процесі має ґрунтуватися на їхніх філософсько-методологічних ознаках: логічних,

аксіологічних, онтологічних, епістемних, водночас, загальними класифікаційними ознаками для доказів, незалежно від джерела інформації, на підставі якого вони були сформовані, темпора- льних ознак тощо, є законність, достовірність, належність і достатність;

- вітчизняний конституційний судовий процес не є змагальним, оскільки, на відміну від судів загальної юрисдикції, особи, залучені до нього, мають статус не сторін, що є обов'язковим у змагальному судовому процесі, а учасників. Оскільки суб'єкти права на подання, звернення або скаргу й інші учасники конституційного судового процесу не вповноважені законодавцем брати участь у дослідженні, оцінці й використанні доказів, їхній статус у процесі доказування доцільно визначити як суб'єкти надання доказів;

- філософсько-правова та психологічно- розумова категорія «внутрішнє переконання» судді в конституційному судовому процесі є специфічною формою відображення об'єктивної реальності. Однак, будучи за формою та змістом відображенням об'єктивної реальності, внутрішнє переконання одного судді не є критерієм пізнання істинності в конституційному судовому процесі, оскільки цей критерій є рішенням колегіального органу;

- з метою усунення правової невизначеності щодо конституційного положення в частині встановлення принципів діяльності Конституційного Суду України, на погляд автора, доцільно ч. 2 ст. 147 Конституції України викласти в такій редакції: «Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства Конституції, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості й обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків»;

- унаслідок конституційної реформи органи місцевого самоврядування позбавлено права звернення до Конституційного Суду України, хоча протягом 1997-2016 років Суд розглянув значну кількість справ за їхніми конституційними поданнями щодо тлумачення Конституції та законів України, що сприяло однозначному застосуванню норм законодавства в діяльності цих органів. Автор убачає в цьому наявність ознак обмеження гарантованого ст. 7 Конституції України права на самоврядування;

- спираючись на результати цього дослідження й досвід іноземних дослідників, автор пропонує запровадити сучасну систему законодавчого забезпечення діяльності вітчизняного органу конституційної юрисдикції за схемою, яку умовно можна визначити як «Конституція - закони про Конституційний Суд України - інші закони та кодекси». Для цього запропоновано:

- внести зміни до ст. 111, 147 та 150 Конституції України з метою усунення колізій, правової невизначеності, а також обмеження права територіальних громад на самоврядування;

- за аналогією із законодавством, яке регулює діяльність судів загальної юрисдикції України та деяких органів конституційної юрисдикції країн Європи, розробити та прийняти окремі закони з питань: 1) статусу органу конституційної юрисдикції та його суддів; 2) повноважень Суду та порядку звернення до нього; 3) засад й особливостей проведення конституційного судового процесу.

На погляд рецензента, сформульовані автором висновки та рекомендації розвивають філософсько-правове розуміння процесу доказування та доказів у конституційному судовому процесі та можуть бути використані для подальших досліджень у галузях конституційного права й конституційного судочинства.

Таким чином, попри певні зауваження, а також дискусійність окремих авторських концепції, є підстави вважати монографію Н. К. Шаптали «Доказування у конституційно- судовому процесі: філософсько-правові засади» комплексним дослідженням основних аспектів доказування в конституційному судовому процесі, виконаному на високому науковому рівні. Убачається, що видання буде корисним для працівників органів законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого самоврядування, науковців і здобувачів ступенів вищої освіти.

Рецензія надійшла до редколегії 19.12.2018

Kaminska N. - Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Constitutional Law and Human Rights of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine;

The Philosophical and Legal Admeasurement of Establishment in Constitutional Litigation Process

Review of the book: Shaptala N. Establishment in constitutional litigation process: a philosophical-legal framework : monograph. Kyiv : Lohos, 2018. 388 p.

9. Формування інформаційного суспільства в Україні: філософсько-правовий аналіз

Монографію кандидата юридичних наук, професора кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ Наталії Вадимівни Кушакової-Костицької присвячено дослідженню філософсько-правових засад розвитку інформаційного суспільства в Україні. Автор розглянув закономірності, які зумовили стрімкий і невпинний прогрес інформаційно- комунікаційних технологій та їх вплив на філософські, правові, соціальні, економічні, політичні, морально-етичні, культурно-освітні й інші виміри життєдіяльності соціуму.

Увагу в роботі акцентовано на захисті права на отримання достовірної та своєчасної інформації як одного з основоположних прав людини й громадянина.

Актуальність обраної теми, слушно зауважує автор, зумовлена тим, що, попри значну кількість публікацій, питання, пов'язані з дослідженням історичних передумов і послідовності формування інформаційного суспільства з метою виявлення перспективи його трансформації в суспільство знань, досі лишаються недостатньо дослідженими, що знижує рівень філософсько- правової розробленості проблеми, оскільки не можна управляти прийдешнім без усвідомлення минулого, а без ефективного управління прийдешнім неможливо прогнозувати майбутнє.

Теоретичне підґрунтя монографії становили Конституція України та конституції інших країн; національне й іноземне законодавство в галузі інформації; міжнародно-правові акти щодо права на інформацію; спеціальна література з теорії та історії інформаційного права, конституційного й інформаційного права, філософії права та соціальної філософії, інформатики; матеріали Конституційного Суду України, судів загальної юрисдикції, Європейського суду з прав людини.

У цьому контексті наукова новизна дослідження полягає, зокрема, у тому, що в ньому вперше у вітчизняній науці здійснено комплексний аналіз філософсько-правових вимірів у теорії та практиці функціонування інформаційного суспільства, виявлено специфіку означених питань, обґрунтовано пропозиції з удосконалення їх наукового обґрунтування та нормативного регулювання.

Висновки та рекомендації щодо оптимізу- вання філософсько-правових вимірів вітчизняного інформаційного суспільства ґрунтуються на ретельному та змістовному аналізі досвіду не тільки найбільш технологічно розвинутих країн, а й тих, які порівняно нещодавно приєдналися до світового інформаційного простору.

На відміну від сталої практики вітчизняних фахівців в інформаційній галузі, Н. В. Кушакова- Костицька не обмежилася дослідженням організації діяльності «патріархів» інформаційного суспільства із США, Японії, Франції, ФРН та інших технологічно розвинутих країн, а й детально проаналізувала ситуацію в країнах, які щойно долучилися до світового інформаційного простору.

Ретельно було досліджено питання філософського обґрунтування функціонування інформаційного суспільства. У монографії вдало поєднано позиції видатних філософів Античності та Середньовіччя з науковими концепціями та юридичними позиціями сучасних учених і практиків у галузі інформатики Європи, Азії, Африки, Австралії, Південної та Латинської Америки.

Монографічне дослідження містить вступ, п'ять розділів, що мають п'ятнадцять підрозділів, і загальні висновки.

У розділі 1 «Інформаційне суспільство: історіографічна та методологічна база дослідження» висвітлено питання, пов'язані з історичними витоками інформаційного суспільства, що потлу- мачено як постіндустріальний (інтелектуальний) етап розвитку соціальної організації. Процес утворення цього типу соціальної організації досліджено не тільки в контексті економічних процесів, а й щодо виникнення нових тенденцій у соціальній і духовній сферах.

Розділ 2 «Філософський аналіз концепції інформаційного суспільства» містить результати дослідження з питань співвідношення філософських і технократичних вимірів генезису людської цивілізації.

У розділі 3 «Регіональні та глобальні особливості розвитку інформаційного суспільства» відображено результати вивчення сутності поняття «інформаційне суспільство», яке останніми роками активно застосовують у всесвітньому вимірі, хоча його гегемоністський характер не пов'язаний з достатньою теоретичною обґрунтованістю в розрізі класичної філософії.

У розділі 4 «Правові та законодавчі засади розвитку інформаційного суспільства» зазначено, що інформаційна епоха, третя після аграрної та індустріальної, є якісно новим періодом у розвитку цивілізації. У цій епосі формується новий сектор економіки - інформаційний, який починає функціонувати поряд з трьома вже наявними (чи класичними): аграрним, промисловим і сферою послуг. Паралельно зі зміною сутності поняття «багатство», появою символічного капіталу - знання, зміною характеру праці, гуманізацією, розширенням участі працівників в управлінні виробництвом неминуче змінюються суспільна мораль, етика, право.

Розділ 5 «Перспективи розвитку інформаційного суспільства в Україні» висвітлює авторські концепції з питань формування ідеї інформаційного суспільства щодо покращення умов життєдіяльності індивідуума, гармонізації його відносин із соціумом, що апріорі передбачає моральність, культуру поведінки та повагу до загальнолюдських цінностей.

На підставі результатів ретельного аналітичного дослідження іноземного досвіду обґрунтовано наукові позиції з ключових питань функціонування вітчизняного інформаційного суспільства та його місця у всесвітньому інформаційному просторі, зокрема:

- визначено поняття, зміст і структуру інформаційного суспільства, його відмінності від суспільства знань;

- висвітлено філософсько-правову сутність інформаційного суспільства в контексті його історичного розвитку;

- досліджено роль інформаційного суспільства в загальнодержавному механізмі захисту конституційних прав людини;

- проаналізовано гарантії реалізації завдань і принців інформаційної діяльності;

- обґрунтовано необхідність й окреслено напрями правового регулювання інформаційної мережі Інтернет як одного з універсальних сучасних засобів реалізації права на інформацію;

- запропоновано зміни й доповнення до чинного законодавства в цій галузі.

Висновки монографії також містять загальні результати дослідження, до основних з яких належать такі:

- визначено, що особливість інформаційного суспільства полягає в інтеграції науки, філософії, релігії та мистецтва, апогеєм якого має стати розроблення глобальної (світової) ідеології на наднаціональному рівні на зразок етичних кодексів функціонування Інтернету, які регулюють функціонування мережі, визначають правила

Рецензія надійшла до редколегії 03.12.2018 поведінки в ній поза державними межами й коре- люються зі світоглядним рівнем її користувачів;

- обґрунтовано, що для інформаційного суспільства загалом притаманно створення та переважання етичних норм і кодексів над законодавчо закріпленими нормами поведінки. Що вищим є рівень суспільних моралі та свідомості, то слабшою є потреба в юриспруденції, тобто спостерігається тенденція саморегулювання суспільних відносин, зокрема правовідносин, і на рівні національного інформаційного простору, і на рівні глобальному;

- аргументовано, що, з огляду на інформатизацію суспільства, інтеграцію та диференціацію наукових знань, на межі філософії права, юриспруденції та інформатики виникає нова дуалістична сфера наукового знання - інформаційне право, а також пов'язані з нею нові наукові напрями: інтернет-право, комп'ютерне право, міжнародне право телекомунікацій, правова інформатика.

Водночас у висновках автор акцентує увагу на ознаках утопічності ідеології інформаційного суспільства, які, насамперед, убачаємо в її головному постулаті, відповідно до якого завдяки використанню ІКТ має утворюватися нова парадигма відносин між державою та громадянином, що має ґрунтуватися на принципі комплексного підходу до інтеграції різних галузей знань і сфер діяльності соціуму, з урахуванням інтересів особистості, суспільства й держави, що видається логічним на теоретичному рівні, проте в контексті генезису людської цивілізації є апріорі неможливим для реалізації на практиці.

Таким чином, результати дослідження теорії та практики інформаційного суспільства дали підстави для формулювання висновків щодо необхідності вдосконалення як науково- філософського обґрунтування, так і реформування законодавства, яким врегульована вітчизняна інформаційна діяльність.

Водночас дискусійним, на наш погляд, є визнання утопічною ідеї подальшої трансформації інформаційного суспільства в суспільство знань, хоча на цьому шляху й справді постають певні економічні, соціологічні та морально-етичні перепони, подолання яких потребує значних зусиль з боку державних структур й інститутів громадянського суспільства, передусім щодо реформування теорії та практики в галузі виховання й освіти.

Попри окремі зауваження, слід констатувати, що монографія виконана на високому науковому рівні, а висновки та пропозиції автора заслуговують на увагу та можуть бути використані для вдосконалення філософсько-правових засад вітчизняного інформаційного суспільства.

Видання розраховане на працівників органів законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого самоврядування, науково-педагогічного складу та здобувачів ступенів вищої освіти.

Marchak V. - Doctor of Law, Professor, Deputy Head of the Court of Appeal of Chernivtsi Region, Chernivtsi, Ukraine;

Shevchuk R. - Ph.D in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Philosophy of Law and Legal Logic of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine;

Formation of Information Society in Ukraine:

Philosophical and Legal Analyze

Review of the book: Kushakova-Kostytska N. Philosophical and legal framework of information society development in Ukraine : monograph.

10. Інноваційні підходи до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України

Мета статті полягає у визначенні інноваційних підходів до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об'єкта та предмета дослідження. Використано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) - з метою детального з'ясування змісту розглядуваних питань; теоретичний - для аналізу наукової та навчально- методичної літератури; емпіричний - під час проведення експериментального дослідження й інтерв'ювання викладачів і здобувачів вищої освіти; педагогічного моделювання - для дослідження педагогічних об'єктів за допомогою моделювання їхніх окремих ознак; метод системного аналізу - у контексті визначення напрямів запровадження інноваційних підходів до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України. Наукова новизна обумовлена формуванням нового інструментарію в протидії злочинності. Постала необхідність у якісно нових, інноваційних підходах для виконання поставлених завдань. Важливою складовою є успішне опанування майбутніми правоохоронцями навчальної дисципліни «Криміналістика» в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України з використанням нових освітніх технологій. Висновки. Нині в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України тривають розроблення й упровадження сучасних освітніх технологій, удосконалення змісту й методів викладання криміналістики. Пріоритет надають посиленню практичної складової під час освітнього процесу: проведення практичних бінарних занять, тактико-спеціальних навчань із залученням працівників Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ України; використання інтерактивних навчальних полігонів; проведення занять у формі поліцейського квесту й на базі практичних підрозділів; застосування електронних дидактичних засобів навчання. Увагу акцентовано на формуванні в здобувачів умінь і навичок користування криміналістичною технікою, сучасним програмним забезпеченням, базами даних. Успіх вивчення криміналістики залежить і від особистості конкретного викладача, який є носієм не лише криміналістичних знань, умінь та навичок, а й інноваційних форм, методів і засобів освітньої діяльності.

Ключові слова: інновація; освітній процес; криміналістика; заклад вищої освіти; Міністерство внутрішніх справ; Національна поліція; криміналістична підготовка; правоохоронна діяльність.