Протидія злочинності: проблеми теорії та практики

Питання криміналістичної підготовки, опанування криміналістичних знань здобувачами вищої освіти розглянуто в деяких монографічних роботах (Aleksieiev, 2004); Danshyn, 2013; Samodin, 2018; Shepitko, 2018). Однак сучасні інноваційні підходи до вивчення криміналістики, зокрема в закладах вищої освіти МВС України зі специфічними умовами навчання, не висвітлено в науковій і навчально-методичній літературі.

У нашій державі обрано цілком правильний підхід до визнання криміналістики необхідною в системі підготовки будь-якого фахівця в галузі права. Важливе значення криміналістика має для підготовки майбутніх правоохоронців. Об'єктом пізнання в криміналістиці є злочин і діяльність щодо його розслідування. Криміналістика надає майбутнім правоохоронцям знання щодо характеристики події злочину, формує практичний інструментарій, а саме: знання, уміння та навички для їх виявлення, розкриття, розслідування й попередження. Такі знання є необхідними передусім для слідчих, оперативних працівників, інспе- кторів-криміналістів, прокурорів, експертів, детективів, суддів.

Застосовуючи криміналістичні засоби та прийоми як пізнавальний інструмент, слід ураховувати, що отримані внаслідок цього докази (і процедура їх отримання) будуть ретельно досліджувати й оцінювати під час судового розгляду суб'єкти з протилежними завданнями з позицій їх належності та допустимості (УоіоЬиіеу, & ?апБИуп, 2018, р. 60).

Тобто використання криміналістичних знань передбачає здійснення пізнавальної діяльності у сфері правосуддя. Цільова спрямованість різних суб'єктів цієї діяльності має бути пов'язана з відновленням справедливості, досягненням істини. Тому в змагальному кримінальному процесі суб'єктом використання криміналістичних знань можуть бути не лише слідчий, а й сторони кримінального провадження, інші суб'єкти, що наділені відповідними повноваженнями (наприклад, процесуальний керівник, детектив, слідчий суддя та інші), а також суд. Використання криміналістичних знань у змагальному кримінальному процесі має забезпечувати сторони кримінального провадження належним інструментарієм, науковим апаратом, техніко-криміналістичними засобами й інформаційними технологіями, передбачає недопущення або усунення судових та інших помилок, досягнення справедливості й вирішення соціального конфлікту. Сучасний судовий процес повинен відбуватися на наукових засадах на підставі використання новітніх криміналістичних методів, прийомів і технологій (інформаційних, інтерактивних, комунікативних тощо) ^ергїко, 2017, р. 9).

Методика викладання криміналістики підпорядкована загальним закономірностям освітнього процесу. Проте, крім загальних закономірностей, методика викладання будь - якої науки залежить від специфіки її змісту. Саме специфічні особливості викладання криміналістики, що обумовлені її змістом, і є тією стрижневою основою, яка синтезує теоретичні основи протидії злочинності й практику її застосування в сучасних умовах (?апБИуп, 2013).

Викладання криміналістики в закладах вищої освіти МВС України традиційно здійснюють у контексті напрацювань провідних учених, глибокого осмислення теоретичних положень. Увагу акцентовано на практичній складовій навчання, формуванні знань, умінь і навичок, які необхідні для виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів за сучасних умов. Актуалізовано потребу в якісно нових, інноваційних освітніх технологіях, щоб забезпечити успішне опанування навчальної дисципліни «Криміналістика» в закладах вищої освіти МВС України.

Мета і завдання дослідження

Мета публікації полягає в окресленні інноваційних підходів до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: схарактеризувати сучасний стан вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України; з'ясувати актуальні потреби практики, які слід ураховувати під час опанування криміналістичних знань; запропонувати інноваційні підходи для виконання поставлених завдань.

Виклад основного матеріалу

Інноваціями є нововведення, які істотно підвищують ефективність певної діяльності. Сутність їх полягає в комплексному процесі створення, розповсюдження та використання нового продукту, що призначений для задоволення потреб людини відповідно до сучасного рівня розвитку науки й техніки. Обов'язковим завершальним етапом інноваційної діяльності є успішне впровадження її результатів у практику та їхнє ефективне використання (Shepitko, Konovalova, & Zhuravel, 2013, р. 7).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-IV, інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність реалізується в різних сферах суспільного життя, зокрема в освітньому процесі. У закладах вищої освіти МВС України його здійснюють за специфічних умов навчання, адже головним завданням є підготовка працівників Національної поліції України, а також інших правоохоронців.

Структура і сутність інноваційного освітнього процесу відповідає характеру й темпам соціальних змін, високим європейським стандартам підготовки конкурентоспроможних фахівців інноваційного типу. Сучасний зміст освіти має орієнтуватися на використання інформаційних технологій, поширення інтерактивного, електронного навчання з доступом до цифрових ресурсів й інтелект-навчання для майбутнього (Bystrova, 2015, р. 30). Однією з інноваційних освітніх технологій є інтерактивне навчання. До таких технологій належать лекція зворотного зв'язку (лекція-провокація, що передбачає викладення матеріалу із заздалегідь запланованими помилками; лекція-бесіда, лекція-дискусія), семінар- дискусія (з колективним обговоренням будь-якого дискутабельного питання, проблеми) або конференція, де викладання змісту супроводжується презентацією (демонстрацією навчальних матеріалів, що представлені в різних знакових системах). Ці інноваційні технології спрямовані на підвищення якості підготовки студентів шляхом розвитку в них творчих здібностей, самостійності, передбачають застосування інформаційних технологій та навчально-методичних матеріалів (Pertseva et al., 2018, р. 74).

Інноваційні освітні технології, розроблені на науковому рівні та практично впроваджені, використовують під час вивчення криміналістики майбутніми поліцейськими й іншими правоохоронцями.

Ідеться про такі технології: структурно- логічні (поетапна організація системи навчання); інтеграційні (дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію міжпредметних знань й умінь); професійно-ділові ігри (ділові та рольові ігри, індивідуальний тренінг, комп'ютерні програми); тренінгові засоби (система діяльності для відпрацювання певних алгоритмів виконання типових практичних завдань за допомогою комп'ютера); інформаційно-комп'ютерні, що реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на підставі діалогу «людина-машина» за допомогою різноманітних навчальних програм; діалогово-комунікаційні (Bystrova, 2015, р. 28).

Серед інтерактивних методів, форм і прийомів слід виокремити такі: аналіз помилок, колізій, казусів; аудіовізуальний метод навчання; «мозковий штурм»; «дерево рішень»; дискусія із запрошенням фахівців; ділова (рольова) гра (здобувачі перебувають у ролі експерта, судді, прокурора, адвоката, слідчого); «займи позицію»; коментування, оцінювання (або самооцінювання) дій учасників; майстер-класи; метод аналізу й діагностики ситуації; метод інтерв'ю (інтерв'ювання); моделювання; «навчальний полігон»; робота в малих групах; тренінги індивідуальні та групові (як окремих, так і комплексних навичок) тощо (Bystrova, 2015, р. 28).

Одним із дієвих методів навчання є case- study - метод навчання на підставі реальної ситуації; метод, що містить спеціалізований навчальний матеріал та охоплює кейс (текстовий опис подій), інструкцію чи питання до проблемної ситуації. Кейс-метод дає змогу наблизити навчання до реалій практичного життя (Synyshynа, 2018).

Позитивними видаються пропозиції щодо запровадження вивчення криміналістики у форматі змішаного навчання - різних варіантів поєднання методів електронного й очного навчання. Програми змішаного навчання передбачають широкий спектр навчальних технік і підходів, наприклад: електронні курси, практичне навчання, робота над конкретними проектами, службова ротація, електронні книги, мобільне навчання, коучинг, очні курси, виїзне навчання, навчальні ігри та симуляції, формальне навчання із сертифікаціями тощо. Змішане навчання поєднує різні види освітніх заходів, з-поміж яких очне навчання, онлайн-навчання та самонавчання на робочому місці (ВиИаісИик, 2016, р. 4).

Окреслені форми організації освітнього процесу успішно використовують під час вивчення криміналістики. Водночас слід ураховувати, що критеріями оптимізації криміналістичної підготовки мають бути: рівень формування знань, умінь, навичок, необхідних для професійної діяльності; терміни реалізації очікуваних результатів; рентабельність (тобто співвідношення витрачених сил, засобів і цінності отриманих результатів); наукова обґрунтованість застосування різних методів і форм криміналістичної підготовки (АІекБіеіеу, 2004, р. 52-53).

Наукова новизна

Наукова новизна цієї статті полягає в аналізі особливостей використання інноваційних методів, форм і прийомів організації освітнього процесу під час вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України. Під час реалізації поставлених завдань слід ураховувати такі чинники:

- приведення змісту навчальних планів підготовки здобувачів вищої освіти до змін у законодавстві та процесів реформування системи правоохоронних органів, узгодження структурно- логічної схеми викладання навчальних дисциплін у закладі вищої освіти;

- урахування зазначених обставин під час формування навчальних програм і робочих навчальних програм з навчальних дисциплін криміналістичного спрямування;

- орієнтація на формування професійної компетентності працівника Національної поліції, а саме: слідчого, оперативного працівника, інспе- ктора-криміналіста, інших співробітників МВС України та ін.;

- розроблення й упровадження сучасних освітніх технологій, удосконалення змісту та методів викладання;

- посилення практичної складової під час викладання навчальних дисциплін з криміналістики.

За важелями ймовірного впливу якість криміналістичної підготовки та процес її вдосконалення залежать від рівня чотирьох головних складових: змісту навчання, умов процесу навчання, здобувачів і викладачів. Оптимізація цього процесу можлива лише шляхом забезпечення відповідних змін усіх цих складових у їхньому взаємозв'язку та взаємодії. Для комплексного аналізу особливостей криміналістичної підготовки необхідно розглянути такі питання: чого навчати (зміст навчання); як навчати (форми, методи, організація підготовки); кого навчати; хто буде здійснювати навчання (Aleksieiev, 2004, p. 53-54).

У сучасних умовах функціонує цілісна й потужна вітчизняна наукова основа для викладання криміналістики на рівні провідних світових стандартів, що ґрунтується на ретельному та всебічному аналізі сучасної практики протидії злочинності. Однак складність засвоєння студентами криміналістичних знань полягає у специфічності науки, яка є прикладною та спрямована на реалізацію конкретної практичної потреби певного правоохоронного органу здійснити якомога ефективніше розслідування та розкриття злочину, а студенти здебільшого ще не мають власного досвіду в цій галузі. З огляду на зазначене, у процесі підготовки фахівців постає необхідність розроблення науково обґрунтованої методики викладання на підставі знань з педагогіки вищої школи. Наукові криміналістичні положення студенти засвоюють на прийнятному рівні. Долучен- ня цієї інформації до практичної діяльності має певні особливості, водночас, передбачає труднощі, оскільки теоретичні знання в «рафінованій» теоретичній формі не використовують у практичній діяльності. Із цього приводу М. В. Даньшин слушно зауважує, що теоретичні знання необхідно використати так, щоб вони були підпорядковані вимогам практичної діяльності (Danshyn, 2013, р. 111-112).

Закономірно, що під час вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України акцентують на зв'язку з практикою. Проводять бінарні заняття спільно з практичними працівниками, деякі заняття з криміналістики та судової експертизи проходять безпосередньо на базі практичних підрозділів (Національної поліції України, Експертної служби МВС України). У цей спосіб забезпечують поєднання науки та практики, повне й ефективне застосування всіх елементів освітнього процесу з використанням нових інформаційних та комп'ютерних технологій, набуті теоретичні знання адаптують до виконання конкретних практичних завдань.

Вивчення криміналістики як практично орієнтованої дисципліни корелюється з процесами реформування відомчої поліцейської підготовки в Україні, передбачає врахування кращого світового та європейського досвіду. Під час підготовки поліцейських в іноземних державах перевагу надають професійно формувальним дисциплінам. Обов'язково зважають на напрям підготовки фахівця відповідно до посади, на яку здо- бувач буде претендувати згодом.

Новим у криміналістичній підготовці здобу- вачів вищої освіти в закладах вищої освіти МВС України є впровадження в освітній процес поліцейського квесту, який охоплює практичне заняття або декілька практичних занять і моделює різні аспекти професійної діяльності поліції, забезпечує умови для комплексного використання набутих здобувачами знань, удосконалення загальних і професійних якостей. Елементами квест-технологій проведення занять є використання можливостей інтерактивного (віртуального) простору. Здобувач має вивчати не науку в обсягах навчальної дисципліни, а конкретну практичну ситуацію за допомогою поєднання наукових знань у розрізі окремих навчальних дисциплін, оскільки в слідчій практиці постає необхідність швидкого поєднання набутих знань і навичок, наприклад, під час проведення конкретної слідчої (розшукової) дії (Samodin, 2018, р. 338-339).

Поліцейський квест містить елементи ділової гри, яку впродовж тривалого часу успішно застосовують в освітньому процесі закладів вищої освіти МВС України під час вивчення криміналістики. Мотивацію ігрової діяльності в освітньому процесі забезпечують її добровільністю, можливостями вибору, змагальністю, задоволенням потреб, самоствердженням, само- реалізацією здобувачів. Структура гри передбачає: обрані ролі; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове використання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; реальні відносини між учасниками навчальної гри; сюжет (зміст) - галузь наближеної навчальної ситуації до дійсності, умовно відтворена в грі (Ryzhykov, & Horiacheva, 2018, р. 20).

Підвищенню ефективності криміналістичної підготовки здобувачів вищої освіти в закладах вищої освіти МВС України сприяють:

- запровадження міжкафедральних навчальних дисциплін, які давали б змогу здобува- чу вищої освіти усвідомити та «відчути» не лише елементи діяльності слідчого (наприклад, аспекти організації роботи слідчо-оперативної групи або проблематику кваліфікації злочинів), а комплексність практичних завдань;

- інтерактивні навчальні полігони, які в режимі онлайн надавали б можливість змінювати вихідні умови поліцейського квесту, наприклад, ускладнювати обстановку роботи слідчо- оперативної групи на місці події;

- електронні дидактичні засоби навчання, наприклад, мультимедійні навчальні посібники, автоматизовані робочі місця, імітаційні комп'ютерні програми щодо розслідування окремих видів кримінальних правопорушень, навчальні відеофільми, а також відеофрагменти з місць учинення злочинів тощо (Samodin, 2018, р. 339-340).

Інноваційним методом під час вивчення криміналістики слід вважати використання нових науково-технічних засобів і технологій. Зокрема, ідеться про 3D-моделі, отримані за результатами лазерного сканування місця події чи іншого об'єкта, а також моделювання. Нині технології 3D-сканування успішно застосовують у різних сферах людської діяльності, наявний позитивний досвід їх використання під час розслідування злочинів і в освітньому процесі.

Використання 3D-систем лазерного сканування забезпечує:

- фактичне занурення в 3D-простір і дослідження місця події в пошуках доказової інформації; досягнення високого рівня деталізації за участю людських персонажів; швидке здійснення фіксації об'єктів. Це неруйнівний метод отримання інформації, зокрема високоточних даних;

- збереження доказової інформації протягом тривалого періоду й відтворення події злочину в будь-який момент часу; візуалізацію події злочину з різної перспективи, наприклад, з позиції жертви або злочинця; отримання нових доказів у кримінальному провадженні тощо (Pavliuk, 2018, p. 103-104).

Перспективним напрямом є використання 3D- моделей під час вивчення криміналістики. Інтерактивні тривимірні моделі місця події можуть створювати як на місці події, так і за результатами моделювання. Під час навчальних занять удосконалюють тактику проведення слідчих (розшукових) дій, методи виявлення, фіксації, вилучення й попереднього дослідження слідової інформації, опрацьовують основи оформлення протоколу слідчої (розшукової) дії. Можливості програмного забезпечення використовують для створення необмеженої кількості різних криміналістичних об'єктів, полігонів, робочих місць відповідно до слідчих ситуацій.

Важливу роль для забезпечення практичної складової підготовки фахівців відіграє проведення практичних занять із криміналістики на спеціально облаштованих навчальних полігонах і в навчальних лабораторіях. Закріпити практичні навички здобувачі мають можливість під час проведення тактико-спеціальних навчань.

Залучаючи нові освітні технології до вивчення криміналістики, слід ураховувати пріоритетне значення розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, здатності самостійно вирішувати проблемні ситуації.

Важливе значення має формування вмінь і навичок здобувачів щодо використання засобів криміналістичної техніки, інших науково-технічних засобів, оформлення отриманих результатів.

Також слід акцентувати на необхідності залучення до криміналістичної підготовки сучасних інформаційних технологій, а саме автоматизованих робочих місць - комплексів програмно- технічних засобів, що призначені для автоматизації виконання завдань певного виду (АРМ слідчого «Інсайт», АРМ судових експертів різних експертних спеціальностей трасолога, баліста, економіста, фоноскопіста, з дослідження об'єктів інтелектуальної власності тощо) (Shepitko et al., 2013, р. 11). Безпосередньо на базі Національної академії внутрішніх справ розроблено низку автоматизованих робочих місць за напрямами практичної діяльності.

Під час вивчення особливостей розслідування окремих видів злочинів використовують спеціально розроблені та зареєстровані методики розслідування злочинів, протидія яким є вкрай актуальною: «Методика протидії злочинам,

пов'язаним із сепаратистськими діями», «Методика розслідування порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою», «Методика розслідування умисного пошкодження об'єктів електроенергетики», «Методика розкриття та розслідування шахрайства, учиненого шляхом використання засобів мобільного зв'язку», «Методика розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із фальсифікацією лікарських засобів чи обігом фальсифікованих лікарських засобів» тощо. Зазначені методики розроблено в Національній академії внутрішніх справ, відповідну інформацію розміщено на офіційному веб-порталі НАВС.

Викладання криміналістики - це не лише процес засвоєння майбутніми поліцейськими та іншими правоохоронцями знань, умінь і навичок щодо основних правил розслідування злочинів, а й збагачення їх своєрідними інтегральними відомостями щодо наявної практики протидії злочинності в сучасних умовах. Аналіз цих особливостей потребує наявності у викладача певної кваліфікації (Danshyn, 2017, p. 80-81). Отже, вивчення криміналістики залежить не лише від навчально-методичного, організаційно-технічного забезпечення викладання навчальної дисципліни, а й від особистості конкретного викладача, який є носієм знань, умінь і навичок, інноваційних форм, методів, засобів педагогічної діяльності.

На думку Л. Козак, дослідницькі пошуки інноваційних засад професійної освітньої діяльності переконують, що викладач постійно вдосконалює риси власної особистості. Інноваційна професійна діяльність викладача є багатокомпонентною, неоднорідною. Вона спрямована на отримання нових знань і впровадження їх у завдання, методи, засоби та форми навчання, формування позитивної мотивації майбутніх фахівців до інноваційної діяльності, набуття ними необхідних компетенцій у сфері професійної діяльності, оволодіння методами науково- дослідної діяльності (Kozak, 2018, p. 57).

Висновки

Інноваційні підходи до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України спрямовані на вдосконалення рівня та якості підготовки поліцейських, інших працівників правоохоронних органів відповідно до актуальних потреб протидії злочинності. Професійно важливою є належна криміналістична підготовка. У сучасних умовах залучають і мають бути застосовані в майбутньому якісно нові, інноваційні підходи для забезпечення ефективного оволодіння криміналістичними знаннями, навичками й уміннями. Ідеться, зокрема, про розроблення й упровадження сучасних освітніх технологій, удосконалення змісту та методів викладання криміналістики. Важливе значення має посилення практичної складової під час викладання криміналістики.

Новим у криміналістичній підготовці здобу- вачів у закладах вищої освіти МВС України є впровадження в освітній процес поліцейського квесту, який моделює різні аспекти професійної діяльності, забезпечує умови для комплексного використання набутих здобувачами криміналістичних знань.

Інноваційним під час вивчення криміналістики є використання 3й-моделей за результатами лазерного сканування місця події або моделювання. Слід активніше застосовувати в криміналістичній підготовці сучасні інформаційні технології. Важливим є формування в здобувачів умінь і навичок використання засобів криміналістичної техніки, інших науково-технічних засобів; забезпечення впровадження в освітній процес сучасного програмного забезпечення, напрацювання вмінь користуватися базами даних і відомчими інформаційними ресурсами в режимі онлайн, виконання конкретних практичних завдань за їх допомогою тощо. Також це використання автоматизованих робочих місць за актуальними напрямами практичної діяльності. Під час вивчення особливостей розслідування окремих видів злочинів актуальним є використання спеціально розроблених і зареєстрованих криміналістичних методик.

Ефективне вивчення криміналістики залежить від особистості конкретного викладача, який є носієм криміналістичних знань, умінь і навичок, інноваційних форм, методів, засобів освітньої діяльності.

Оволодіння широким діапазоном криміналістичних знань, умінь і навичок забезпечує належний рівень підготовки здобувачів у закладах вищої освіти МВС України. Адже реалізація правоохоронної діяльності без залучення криміналістичних знань, умінь і навичок є неможливою.

REFERENCES

Aleksieiev, O. (2004). Optymizatsiia kryminalistychnoi pidhotovky slidchykh v systemi MVS Ukrainy [Optimization of the criminalistical training of investigators in the system of Ukrainian Ministry of Internal Affairs]. Candidate's thesis. Kyiv: NAVSU [in Ukrainian].

Buhaichuk, K. (2016). Zmishane navchannia: teoretychnyi analiz ta stratehiia vprovadzhennia v osvitnii protses vyshchykh navchalnykh zakladiv [Blended learning: theoretical analysis and strategy of implementation in educational process of higher]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia, Information Technologies and Learning Tools, 4(54), 1-16.

Bystrova, Yu.V. (2015). Innovatsiini metody navchannia u vyshchii shkoli Ukrainy [Innovative teaching methods in Ukrainian high school]. Pravo ta innovatsiine suspilstvo, Law and innovative society, 1(4), 27-33. Retrieved from http://apir.org.ua/wp-content/uploads/2015/04/Bystrova.pdf [in Ukrainian].

Danshyn, M.V. (2013). Okremi metodychni ta psykholohichni aspekty vykladannia kryminalistyky [Some methodological and psychological aspects of teaching criminoligy]. Forum prava, Legal forum, 2, 110-115.

Danshyn, M.V. (2017). Shchodo problemy optymizatsii navchalnoho kursu kryminalistyky [On the problem of optimization of the course of criminalistics ]. Suchasni tendentsii rozvytku kryminalistyky ta kryminalnoho protsesu, Modern trends in the development of criminology and criminal proceedings: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference dedicated to the 100th anniversary of the birth of prof. M.V. Saltevsky (pp. 79-81).

Kozak, L. (2018). Formuvannia innovatsiinoho potentsialu maibutnoho vykladacha [The formatting of future teacher's innovative potential]. Osvitnii prostir Ukrainy, Educational space of Ukraine, 13, 54-50.

Pavliuk, N.V. (2018). Mozhlyvosti zastosuvannia tryvymirnykh tsyfrovykh tekhnolohii i suchasnykh naukovo-tekhnichnykh zasobiv u diialnosti z rozsliduvannia zlochyniv [Possibilities of the application of three-dimensional technologies and modern technological means in the crime investigation activity]. Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky, Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics, 18, 98-105.

Pertseva, T., Konopkina, L., Kireieva, T., Bohatska, K., Cherkasova, O., Myronenko, O., Fesenko, O., Botvinikova, L., & Bielosludtseva, K. (2018). Interaktyvni tekhnolohii navchalno-piznavalnoi diialnosti - innovatsiini metodyky zmis- hanoho navchannia [Interactive educational technology - innovative methods of combined education]. Medychna osvita, Medical education, 4, 73-76.

Ryzhykov, V., & Horiacheva, K. (2018). Metodyka vprovadzhennia dydaktychnykh ta rolovykh ihor v osvitnii protses viiskovoi osvity yak praktyka pryiniattia rishen v umovakh obstanovky nablyzhenoi do boiovoi [Methodology of implementation of didactic and roll games in the education process of military education as a practice of decisionmaking in the conditions of close to the combat]. Molod i rynok, Youth and the market, 7(162), 18-22. doi: https://doi.org/10.24919/2308-4634.2018.140367 [in Ukrainian].

Samodin, A.V. (2018). Politseiskyi kvest yak element praktychnoi skladovoi osvitnoho protsesu [Police quest as an element of the practical component of the educational process]. Aktualni problemy kryminalistyky ta sudovoi eksper- tolohii, Actual Problems of Criminalistics and Forensic Experology. Proceedings of the Interdepartmental Scientific and Practical Conference (pp. 338-340). Kyiv. Nats. akad. vnutr. sprav.

Shepitko, V.Yu. (2017). Tsilove pryznachennia kryminalistychnykh znan i prahnennia yevropeiskykh standartiv u protydii zlochynnosti [Designated purpose of criminalistics knowledge and ambition to the European standards in counteracting criminality]. Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky, Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics, 17, 4-11.

Shepitko, V.Yu. (2018). Kryminalistyka yak systema naukovykh znan v umovakh hlobalnykh zahroz ta transformatsii zlochynnosti [Criminalistics as a system of scientific knowledge in global threats and transformation of crime]. Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky, Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics, 18, 4-9.

Shepitko, V.Yu., Konovalova, V.O., & Zhuravel, V.A. (et al.). (2013). Praktykum z kryminalistyky [Practical criminalistics], V.Yu. Shepitko (Ed.). Kyiv. In Yure [in Ukrainian]

Synyshyna, V. (2018). Mistse innovatsiinykh osvitnikh tekhnolohii na praktychnykh zaniattiakh studentiv-psykholohiv [Innovative educational technologies in practical training of students psychologists]. Osvitnii prostir Ukrainy, Educational space of Ukraine, 14, 121-126.

Volobuiev, A.F., & Danshyn, M.V. (2018). Zavdannia kryminalistyky v umovakh reformuvannia kryminalnoho protsesu [Criminalistic tasks while criminal procedure reformation]. Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky, Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics, 18, 52-63.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Алексєєв О. О. Оптимізація криміналістичної підготовки слідчих в системі МВС України : дис. ... канд. юрид. наук . 12.00.09. Київ : НАВСУ, 2004. 252 с. кримінальний правозастосування юридичний конструкція

Бугайчук К. Л. Змішане навчання: теоретичний аналіз та стратегія впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів. Інформаційні технології і засоби навчання. 2016. № 4. Т. 54. С. 1-16.

Павлюк Н. В. Можливості застосування тривимірних цифрових технологій і сучасних науково-технічних засобів у діяльності з розслідування злочинів. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2018. Т.

Перцева Т., Конопкіна Л., Кіреєва Т., Богацька К., Черкасова О., Мироненко О., Фесенко О., Ботвінікова Л., Бєло- слудцева К. Інтерактивні технології навчально-пізнавальної діяльності - інноваційні методики змішаного навчання. Медична освіта. 2018. № 4. С. 73-76. doi.

Рижиков В., Горячева К. Методика впровадження дидактичних та рольових ігор в освітній процес військової освіти як практика прийняття рішень в умовах обстановки, наближеної до бойової. Молодь і ринок. 2018.

Самодін А. В. Поліцейський квест як елемент практичної складової освітнього процесу. Актуальні проблеми криміналістики та судової експертології: матеріали міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 22 листоп. 2018 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2018. С. 338-340. URL.

Шепітько В. Ю. Цільове призначення криміналістичних знань і прагнення європейських стандартів у протидії злочинності. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2017. Т. 17. С. 4-11. doi.

Шепітько В. Ю. Криміналістика як система наукових знань в умовах глобальних загроз та трансформації злочинності. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2018. Т. 18. С. 4-9.

Практикум з криміналістики / [В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.] ; за ред. В. Ю. Шепітька. Київ : Ін Юре, 2013. 128 с.

Синишина В. Місце інноваційних освітніх технологій на практичних заняттях студентів-психологів. Освітній простір України. 2018. № 14. С. 121-

Волобуєв А. Ф., Даньшин М. В. Завдання криміналістики в умовах реформування кримінального процесу. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2018. Т. 18. С. 53-62. doi.

Стаття надійшла до редколегії 09.01.2019

Chornous Yu. - Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Criminology and Forensic Science of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine;

Innovative Approaches to Criminalistics Teaching in Higher Educational Establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine

The purpose of the article is to define the innovative approaches to criminalistics teaching in higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Methodology. Methodological tools are selected with consideration of the established aim, specificity of research object and subject. System of scientific cognition methods was used, respectively the methods of formal logic (analysis, synthesis, deduction, induction, analogy, abstracting) - with aim to identify the matter of defined issues; theoretical - to analyze publications on the topic; empirical - in the course of experimental research and interviewing of teachers and students/cadets; pedagogical modeling - to study the pedagogical objects by modeling its specific characteristics; method of systemic analysis - in the context of identification of ways to implement the innovative approaches to criminalistics teaching in higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Scientific novelty is justified with the establishment of new tools to be used in the process of crime combating. Innovative approaches are required to solve the defined problems. One of the important elements is successful mastering of «Criminalistics» subject by future law enforcement in higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine with use of innovative educational technologies. Conclusions. Currently in the system of higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine new educational technologies are developed and implemented along with improvement of content and methods of the subject delivery. Priority is given to enhancement of practical component during the training process: binary sessions, tactical and special training with participation National Police of Ukraine staff, Ministry of Internal Affairs of Ukraine; use of interactive training grounds; use of «police quest» format and internship sessions in practical units; use of electronic training equipment (multimedia manuals and textbooks, automatized working places, computer simulators for investigation of specific crime types etc.) it is important for students and cadets to advance their skills in forensic equipment application, modern software, database management. Forensic subjects mastering depends also on individual teacher's characteristics whose task is not only to transfer knowledge and skills but present innovative forms, methods and means of training.

Keywords: innovation; educational process; criminalistics; higher educational establishment; Ministry of Internal Affairs; National Police; forensic training; law enforcement activity.

11. Криміналістика в освітньому процесі закладів вищої освіти України: історичні аспекти

Метою статті є висвітлення історичних особливостей запровадження криміналістики в освітній процес, дослідження розвитку криміналістики в провідних вітчизняних закладах вищої освіти. Методологія. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Наукова новизна. Установлено, що після 1917 року викладання криміналістики в закладах вищої освіти України мало певні особливості: у зв'язку із закриттям юридичних факультетів університетів припинено викладання криміналістики; було запроваджено викладання криміналістики в спеціальних закладах вищої освіти з підготовки міліціонерів, працівників карного розшуку та співробітників інших органів, що забезпечували протидію злочинності; для викладання криміналістики на курсах і в спеціальних школах обрано уніфікований підхід щодо програми навчальної дисципліни, яку затверджував Народний комісаріат внутрішніх справ; у 1930-х роках після відкриття юридичних відділень і факультетів в університетах відновлено викладання криміналістики; у повоєнні роки навчальний курс «Криміналістика» викладали на кафедрах кримінально-процесуального спрямування. Висновки. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у закладах вищої освіти України криміналістику спершу викладали в межах навчальних курсів з кримінального права, кримінального судоустрою та провадження (процесуальний порядок розслідування злочинів), поліцейського права. До 1917 року криміналістика як комплекс допоміжних до кримінального права навчальних дисциплін мала статус не обов'язкового для вивчення курсу, який пропонували насамперед тим студентам університетів, які мали намір працювати в органах юстиції, що розслідували злочини. Криміналістику викладали студенти під час різних форм навчальних занять - практичних, криміналістичних семінарів, студій, секцій. Після Другої світової війни на теренах України викладання навчальної дисципліни «Криміналістика» інтегрується з «Кримінальним процесом» на кафедрах кримінально-процесуального спрямування. З 1950-1960-х років у вітчизняних юридичних та спеціальних правоохоронних закладах вищої освіти запроваджували кафедри криміналістики, що сприяло подальшому розвитку дисципліни загалом.

Ключові слова: криміналістика; кримінальне право; кримінальний процес; освітній процес; заклад вищої освіти; кафедра криміналістики; історія криміналістики.

Вступ

Суттєві зміни в кримінальному судочинстві, які відбулися після набуття чинності КПК України 2012 року та проведення низки реформ органів кримінальної юстиції, зумовили трансформацію наявних і виникнення нових принципів, положень і процедур розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень. Унаслідок цього змінилися умови, вимоги, порядок застосування криміналістичних засобів і методів. Зазначене спричинило проблеми в правозастосовній практиці, зокрема щодо використання знань із криміналістики суб'єктами кримінальної процесуальної діяльності, набутих під час навчання та роботи в практичних підрозділах.

Тому запити практики актуалізують потребу розробити адекватні сучасним умовам засоби, прийоми та методи протидії злочинності, які слід ураховувати в освітньому процесі юридичних закладів вищої освіти під час підготовки майбутніх юристів, працівників правоохоронних органів і суду.

Проблемам криміналістичної дидактики присвячено наукові праці О. О. Алєксєєва, В. П. Бахіна, поліція», «технічна поліція», «кримінальна поліція» ("Forensic education", 2003, р. 181-187), «кримінальна техніка», «наукова техніка розслідування злочинів», «техніка розслідування злочинів», «криміналістична технологія». На той час вивчення криміналістики передбачало опанування кримінальної антропології, кримінальної психології, психопатології, кримінальної соціології, судової медицини, окремих складових фізичних і природничих наук (судова фотографія, судова хімія).

Стисло проаналізуємо особливості запровадження та розвитку криміналістики в провідних закладах вищої освіти, зокрема Київському, Харківському, Одеському, Львівському та Чернівецькому університетах (два останні до початку 1940-х років територіально належали до Польщі та Румунії відповідно).

Юридичний факультет Імператорського університету Святого Володимира було відкрито 1835 року (нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Спершу основи криміналістики викладали в навчальних курсах з кримінального права, кримінального судоустрою і провадження, поліцейського права. Зокрема, в «Элементарном учебнике общего уголовного права», підготовленому професором кафедри кримінального права О. Ф. Кістяківським, містилися параграфи про співвідношення науки кримінального права і судової медицини (§ 11), кримінального права і психіатрії (§ 12) (Berzin, 2008, p. 67). На заняттях із цих тем викладачі висвітлювали криміналістичні питання в судово- медичних і судово-психіатричних аспектах.

Імператорський Харківський університет засновано 1804 року (нині - Національний юридичний університет України імені Ярослава Мудрого). На базі цього закладу утворено відділення етично- політичних наук (з 1835 року - юридичний факультет). Також функціонували кафедри кримінального права і кримінального судочинства, поліцейського права, викладачі яких навчали основ криміналістики майбутніх юристів (Tatsii et al., 2014).

Для впровадження викладання криміналістики в Харківському університеті чимало зусиль доклав екстраординарний професор О. Д. Кисельов. Відповідно до наукових джерел, під керівництвом О. Д. Кисельова і приват- доцента Л. Я. Таубера на юридичному факультеті організовано криміналістичний семінар - науковий гурток студентів юридичного факультету (Yusupov, 2018, p. 324). Протягом 1913 року учасники криміналістичного семінару на засіданнях оголошували доповіді «Дактилоскопический метод в уголовном розыске», «Роль собак в уголовном розыске», «Кража, форма ее совершения и приемы уголовного розыска» ("Otchet", 1914, p. 177-178). Метою семінарів в університетах на той час було поглиблення здобутих студентами знань, спонукання до самостійної наукової роботи, часткова підготовка до правової практики.

Навчальні семінари практикували не лише в університетах Російської імперії, а й за кордоном. З 1875 року на юридичному факультеті Чернівецького університету діяли два семінари - правознавчий і державознавчий з власними відділеннями. Правознавчий семінар передбачав відділення римського, німецького та церковного права, австрійського приватного права, кримінального права і цивільного процесу (Nykyforak, 1994, p. 12).

Про практичне значення криміналістичного семінару Харківського університету зауважував Л. Я. Таубер: «Для засвоєння відповідних технічних прийомів замало вивчення підручника... для цього необхідним є засвоєння практичних навичок, що формуються лише працею під безпосереднім керівництвом осіб, які на належному рівні володіють цими методами та можуть одразу надати допомогу практиканту» (Tauber, 1915, p. 1133).

Під час семінарів з криміналістики студенти також мали можливість ознайомитися з тими питаннями кримінального права, що не належали до курсу елементарного викладання. Програма таких занять охоплювала: а) кримінальну статистику; б) питання функціонування в'язниць, кримінальні психологію та соціологію; в) вивчення позитивного права західноєвропейських держав; г) історію кримінального права; д) аналіз класичних праць і творів новітньої літератури з кримінального права ("Otchet", 1913, p. 167).

Юридичне відділення Рішельєвського ліцею (нині - Національний університет «Одеська юридична академія») почало функціонувати 1847 року в статусі університетського факультету. На базі ліцею 1865 року створено Імператорський Новоросійський університет. Одним із трьох його факультетів став юридичний, на якому діяли кафедри кримінального права з кримінальним судоустроєм і судочинством; поліцейського права тощо. Із цього приводу Ю. П. Аленін зазначав, що в Рішельєв- ському ліцеї викладали практичне судочинство, а в Імператорському Новоросійському університеті - кримінальний процес на кафедрі кримінального права з кримінальним судоустроєм і судочинством (Kivalov, 2002, p. 244). Криміналістичні питання розслідування злочинів висвітлювали викладачі цієї кафедри.

Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка засновано 1784 року, коли австрійський цісар Франц Йосиф І підписав диплом про відновлення Львівського університету та створення чотирьох факультетів - філософського, юридичного, медичного і теологічного. В австрійський період навчальна програма юридичного факультету передбачала вивчення на другому курсі кримінального права. В Енциклопедії Львівського національного університету імені Івана Франка зазначено, що кафедру кримінального права і процесу створено 1784 року. З 1848 року діяла кафедра цивільного і кримінального права та процесу, на якій викладали предмети криміналістичного спрямування ("Yurydych- nyi fakultet"). Серед відділень юридичного факультету в 1919/1920 навчальному році було судове право, а 1930 року організовано дворічні студії із судового (процесуального) права. Упродовж 1921-1922 років на юридичному факультеті функціонували кафедри австрійського кримінального права, австрійського кримінального процесу і судової медицини ("Encyclopedia", 2011, p. 71-72).

Згідно з указом австрійського цісаря Франца Йосифа І, 1875 року засновано Чернівецький імператорський і королівський імені Франца Йосифа І університет (нині - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Після відкриття університету там діяли три факультети - теологічний, юридичний і філософський (Zahorodna, 2015, p. 6). Кафедру кримінального права і процесу, на якій викладали предмети криміналістичного циклу, очолив приват-доцент Гейдельберзького університету К. Гіллер.

Упродовж 1898-1902 років на юридичному факультеті Чернівецького університету працював знаний учений, основоположник криміналістики Г. Гросс. У грудні 1898 року його було призначено ординарним професором кримінального права Чернівецького університету. До середини 1902 року він викладав курси кримінального процесу, матеріального кримінального права і пенітенціарного права, проводив семінари з кримінального права (Nezhurbida, 2013, p. 23). У 1899/1900 навчальному році Г. Гросса обрано деканом юридичного факультету. У Чернівцях криміналіст започаткував журнал «Архів кримінальної антропології і криміналістики» (за роки його викладання в університеті вийшло друком дев'ять номерів).

За час роботи в Чернівецькому університеті опубліковано такі роботи Г. Гросса: «Handbuch fur Untersuchungsrichter als System der Kriminalistik» («Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 3-тє видання), монографії «Der Raritatenbetrug» («Підробка раритету»), «Ency- clopadie der Kriminalistik» («Енциклопедія криміналістики»), «Kriminal-Psychologie» («Кримінальна психологія»), статті «Kriminalistische Institute» («Інститут криміналістики»), «Kriminalistik» («Криміналістика»).

Після приєднання Буковини до Румунії 1918 року відбулася румунізація Чернівецького університету. Наслідком цього стала трансформація освітнього процесу в закладі. Відповідно до румунського закону про вищу освіту, юридичному факультету було надано право самостійно визначати навчальні курси, спеціалізації та створювати секції на факультеті. Щороку програма курсів була новою. Наприклад, з 1922 року на другому році навчання студентам викладали кримінальне право і кримінальний процес Румунії, а програма третього року навчання передбачала криміналістику та судову медицину (Hrekul- Kovalyk, 2010, p. 25).

Поєднання криміналістики та судової медицини було характерно й для інших країн, зокрема Норвегії (Elsemer Sequom, 1977, p. 53-56), Шотландії ("Forensic Medicine", 1977, p. 67-73), Великої Британії (Poison, & Gee, 1974, p. 94).

Для підготовки студентів до семінарських занять професори юридичного факультету писали підручники, посібники, методичні рекомендації тощо. Зокрема, 1922 року професор Чернівецького університету К. Редулеску розробив «Курс кримінального права і криміналістики» (Yusupov, 2018, p. 328). Улітку 1940 року, після приєднання Буковини до УРСР і встановлення на її території радянської влади, за рішенням уряду юридичний факультет Чернівецького університету було розформовано (Heorhitsa, 1995, p. 15).

На кафедрах поліцейського права українських вишів під час викладання однойменних дисциплін висвітлювали окремі питання криміналістики: повноваження поліції щодо охорони місця події, переслідування злочинця за «гарячими слідами», ведення розшукових (криміналістичних) обліків тощо.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. нову науку про розкриття і розслідування злочинів - криміналістику - запроваджують в освітній процес вишів на теренах України. Спочатку як науку, а згодом - і як навчальну дисципліну викладали переважно на кафедрах кримінального права педагоги, що мали вчені звання з кримінального права.

Після більшовицького перевороту 1917 року в Російській імперії почали реформувати систему юридичної освіти, яка постачала кадри для державного апарату. Згідно з Декретом Ради народних комісарів РРФСР від 5 липня 1918 року, усі навчальні заклади підпорядкувалися Народному комісаріату з просвіти. Було закрито провідні виші юридичного профілю, які підпорядковувалися Міністерству юстиції та іншим відомствам. З 1919 року на території радянської України постійно діє Народний комісаріат з просвіти. Цій установі були підпорядковані всі навчальні заклади республіки. Це негативно позначилося на розвитку навчальної дисципліни «Криміналістика», яка на той час мала назву «Техніка розслідування злочинів».

На початку 1920-х років керівництво Народного комісаріату просвіти УСРР обрало хибний шлях ліквідації університетів як вишів «чистої науки», намагаючись замінити їх галузевими навчальними закладами. Унаслідок реформ Київський, Харківський, Одеський та інші університети України було розформовано. Улітку 1920 року ліквідовано юридичний факультет Київського університету, а в листопаді в складі соціально-економічного факультету Київського інституту народного господарства створено правове відділення, яке згодом було перетворено на соціально-правовий факультет і перейменовано на юридичний факультет Київського інституту народного господарства.

Харківський університет реорганізовано в Харківський інститут народного господарства, у якому 1920 року створено правовий факультет. Протягом 1920-1928 років на кафедрі кримінального права і судочинства техніку розслідування злочинів викладав працівник прокуратури Є. М. Євгеньєв-Тиш, а згодом - науковий співробітник Харківського інституту науково-судової експертизи (нині - Харківський науково- дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса) О. А. Єлісєєв; судову медицину - заслужений професор М. С. Бокаріус, а згодом М. М. Бокаріус. Професора М. С. Бокаріуса також залучали до викладання курсу з техніки розслідування злочинів (Tatsii, 2014, p. 391-392, 413).

Відповідно до постанови ВУЦВК «Про організацію при ВУЦВК інститутів червоної професури» від 4 вересня 1932 року, з метою подальшої підготовки наукових співробітників, викладачів і теоретично підготовлених практичних робітників при ВУЦВК утворено окремі самостійні навчальні інститути червоної професури. Зокрема, діяв Інститут радянського будівництва і права в Харкові ("Zbimyk zakoniv", 1932, p. 243). 1933 року заклад перейменовано на Всеукраїнський комуністичний інститут радянського будівництва та права, який 1937 року став Харківським юридичним інститутом імені Л. М. Кагановича, а згодом - Ф. Е. Дзержинського (Bilous, 2014, p. 465).

Водночас у РРФСР для підготовки юридичних кадрів радянська влада створювала окремі вищі навчальні заклади, у яких викладали й криміналістику.

Наприклад, Іркутський державний університет засновано 1918 року. Знаного криміналіста Г. Ю. Маннса було призначено екстраординарним професором юридичного факультету. Він читав курс державного права, проте незабаром викладав вісім загальних і спеціальних курсів, серед яких була й криміналістика. Він одним із перших запровадив криміналістику (техніку розслідування злочинів) як новий предмет в освітній процес на юридичних факультетах після більшовицького перевороту 1917 року. З квітня 1919 року

Г. Ю. Маннс очолював криміналістичний гурток, створений для вивчення питань кримінального права й допоміжних дисциплін (Kazarin, 1998, p. 6). Іркутський криміналіст 1921 року обстоював позицію, згідно з якою криміналістику потрібно включити в програму викладання суспільно- правових відділень факультетів суспільних наук або гуманітарних факультетів (Manns, 2010, p. 97), до яких належали і юридичні.