Правове регулювання господарської діяльності малих та середніх підприємств

* Таблиця складена автором самостійно

Таким чином, метод порівняння законодавчих вимог до організаційно-правових форм, в яких суб'єкти господарювання можуть функціонувати у формі МСП, з вимогами законодавства до форми МСП підтверджує, що ця сфера відносин найбільше базується на організаційно-господарських і внутрішньогосподарських відносинах. Якщо розглядати реалізацію своєї правоздатності учасниками організаційно-господарських правовідносин, то фактично категорія МСП задіяна у відносинах між учасниками управління підприємством, які виконують свої повноваження щодо суб'єктів господарювання і впливають на МСП. До них належать: 1) засновники/учасники унітарних підприємств; 2) контролюючий власник корпоративних прав щодо відповідних господарських організацій корпоративного типу, у тому числі холдингова компанія щодо її корпоративних підприємств¹. Проте правовідносини з управління МСП охоплюють тільки кількісні показники діяльності, без управління організаційно-правовою формою.

Наступна нормативна вимога пов'язана з розумінням поняття «юридична особа». Традиційне визначення цього поняття наводиться у ст. 80 ЦК Україні, а саме: «юридична особа» - це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Тому такі ознаки юридичної особи, як організаційна єдність, наявність відокремленого майна, участь у цивільному обороті, здатність нести самостійну майнову відповідальність, здатність бути позивачем і відповідачем у суді, одночасно є невід'ємними ознаками і для малих і середніх підприємств, але виникають з сутності юридичної особи. У зв'язку з цим втрачається можливість відокремлення будь-яких особливих рис, властивих малим і середнім підприємствам як юридичним особам, однак необхідно констатувати, що законодавство не передбачає спеціальних ознак для малих та середніх підприємств як форми юридичної особи. Винятки можуть існувати для окремих юридичних осіб у цілях політичних, бюджетних, соціальних, але не у зв'язку з використанням цими юридичними особами правової форми МСП.

На наш погляд, трансформації категорії МСП у форму регулювання підприємницької діяльності підтверджені економічними дослі- Кравець І. М. Правове становище суб'єктів організаційно-господарських повноважень: монографія. Київ: Юрінком Інтер. 2010. С. 68. дженнями. Так, критеріями вибору організаційної структури управління на засадах системного й ситуаційного аналізу стають: життєвий цикл підприємства, розмір, тип виробництва, технології, культура, управлінські реакції, характер влади, стратегія¹. Фактично ці умови і спонукають підприємців до вибору форми МСП. Наслідки вибору форми малого та середнього підприємства полягають у: зменшенні кількості працівників апарату управління; зменшенні ієрархічних рівнів по вертикалі з одночасним розширенням повноважень функціональних спеціалістів по горизонталі; відмові від вузької спеціалізації у напрямі інтеграційних процесів на базі створення центрів відповідальності, центрів витрат, координаційних центрів, бізнес-одиниць; заміні жорстких ієрархічних зв'язків на координаційні; децентралізації процесу прийняття управлінських рішеньЛінькова О. Ю. Оптимізація управління підприємством в умовах інноваційних перетворень. Фінанси. Право. 2013. № 2. С. 14-16. С. 15. Там само. С. 15-16..

У контексті сказаного необхідно звернути увагу на те, що саме особливості й функції юридичної особи при здійсненні господарської діяльності доповнюються ознаками організаційно-правової форми і з'являється непорушний зв'язок між елементами поняття «юридична особа» й ознаками організаційно-правової форми. Це призводить до того, що ключовим моментом при встановленні всіх характеристик певної юридичної особи стає організаційно-правова форма. Тому виявляється логічним відокремлювати одну юридичну особу від іншої з огляду на її організаційно-правову форму (тобто остання в цьому разі використовується як інструмент), яка передбачається саме законами України.

У загальному вигляді всі організаційно-правові форми закріплені в наказі Держспоживстандарту України «Класифікація організаційно- правових форм господарювання» від 28.05.2004 року № 97, і серед них відсутні форми малих і середніх підприємств, що і підтверджує сказане нами вище про відсутність підстав класифікувати форму МСП як організаційно-правову форму суб'єкта господарювання.

Спираючись на наведене, можемо відмітити, що діяльність такої категорії, як малі й середні підприємства, передбачена ч. 3 ст. 55 ГК України, слід врегульовувати, не розглядаючи ці підприємства як суб'єктів господарювання, а виходячи з позицій форми її здійснення, бо в такому разі з'являється можливість визначити характерні ознаки даної правової категорії.

Тому слід одночасно брати до уваги риси суб'єктів господарювання, що знайшли відображення в ГК України, і підприємницьких товариств, яким присвячені статті 83, 84 ЦК України, порівнюючи їх і враховуючи при цьому економіко-соціальне значення форми МСП.

Виходячи з цього треба погодитися з трактуванням форми МСП, яке наповнене макро- й мікроекономічними рисами й функціями малих підприємств, з огляду на що форми МСП розглядаються як основа дрібнотоварного виробництва та учасники ринкових відносин, які впливають на характеристику валового внутрішнього продукту, зайнятість населення, мають високу мобільність, раціональну форму управління; насичують ринок товарами й послугами, інноваціями, додатковими робочими місцями; послаблюють монополізм і посилюють конкуренцію¹.

Таким чином, перш за все варто характеризувати економічну роль суб'єктів господарювання, які використовують зручну для спрощеної господарської діяльності й дозволену державою форму малих і середніх підприємств.

Наведене дає змогу підтвердити аргументи про те, що форма малих і середніх підприємств не впливає на нормативно-правове закріплення категорій «суб'єкт господарювання» (за статтею 55 ГК України) й «підприємницьке товариство» (за статтею 84 ЦК України), що відображено у табл. 7.

Таблиця 8 МСП як суб'єкти господарювання та як підприємницькі товариства

Наявність вказаних обставин при порівнянні підприємницьких товариств і правової форми МСП дає можливість зробити висновок про те, що:

1) у законах відсутній загальний підхід до форми МСП при використанні її суб'єктами господарювання й підприємницькими товариствами; Пивоваров М. Г. Стратегія розвитку малого підприємництва як складової національної економіки: автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.03. Запоріжжя. 2011.

2) форма МСП може бути використана суб'єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми, якщо інше не встановлено законом;

3) в окремих випадках наявність МСП у певних організаційно-правових формах може суперечити принципам державного регулювання й підтримки суб'єктів господарювання (наприклад, наявність державних підприємств, які потенційно можуть створюватися з метою зменшення виплати податків і зборів до бюджету, функціонуючи у формі МСП).

Наступним питанням, яке варте уваги, є використання форми МСП як інструменту вирішення завдань регулювання інвестиційної, інноваційної політики й регулювання відповідних суспільних відносин.

У контексті наведеного, зауважимо, що існує ряд перспективних законопроєктів, які частково планують різні засоби і пропозиції покращення інвестиційного клімату, створення сприятливіших умов розвитку суб'єктів господарювання у формі МСП і стартапів в Україні та її містах. Зокрема, проєкти законів України: «Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності»¹ та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підтримки стартапів». До того ж окремі пропозиції щодо стимулювання розвитку суб'єктів господарювання у формі МСП, інноваційної діяльності в цілому і стартапів зокрема знайшли відображення в підзаконних нормативно-правових актах і проєктах, як-от: проєкт розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації»Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності (архів НДІ ПЗІР): проєкт Закону України. URL: http://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2015/12/proekt_ZU_ Pro.pdf. Про схвалення Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації: проєкт розпорядження КМУ від 23.03.2016 р. № 219-р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2l9-2016-р., розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів з реалізації Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року»КМУ від 10.05.2018 р. № 292-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/deyaki-pitannya- realizaciyi-strategiyi-rozvitku-malogo-i-serednogo-pidpriyemnictva-v-ukraymi-na-period- do-2020-roku. від 10.05.2018 р. № 292-р.

У той же час як стратегічні завдання необхідно сприймати норми ст. 378 глави 10 Угоди про асоціацію України з ЄС «Політика у сфері промисловості та підприємництва». Так, виходячи з приписів цієї статті Угоди, існує необхідність щодо удосконалення політики МСП: діяльність сторін спрямована на розвиток та зміцнення співробітництва з питань політики у сфері промисловості та підприємництва, що своєю чергою покращує умови для підприємницької діяльності для всіх суб'єктів господарювання з особливою увагою до МСП, а Україна взяла на себе планові зобов'язання оновлювати свою політику стосовно підприємництва з урахуванням політики ЄС, міжнародних принципів і практики, усталеної в усьому світі.

Сучасна політика ЄС щодо підтримки МСП та інноваційного розвитку свідчить про все більший зв'язок між діяльністю МСП і тими завданнями, які постають перед державами ЄС щодо сприяння інноваціям і проведення інноваційної політики зі значним залученням МСП. Прикладом є Акт з питань малого бізнесу для Європи¹, в якому закріплено 10 принципів, згідно з якими має відбуватися розробка й реалізація політики як на рівні ЄС, так і держав-членівАкт з питань малого бізнесу для Європи («Сначала подумай о малом» «Закон о малом бизнесе» для Европы). Брюссель, 25.06.2008 р. URL: https://eur-lex.europa.eu/ legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52008DC0394&from=EN. Коритін Д. С. Узгодження засобів підтримки малого підприємництва: правовий аспект. Право та інноваційне суспільство. 2019. № 1. С. 55-61..

В Україні такі напрями господарсько-правового регулювання підтримуються, але фактично мало реалізуються в ч. 1. ст. 3, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 14, ст.15 Закону «Про розвиток МСП».

Окремим напрямом регулювання діяльності МСП є використання форми МСП державними й комунальними підприємствами (у зв'язку з дією ч. 9 ст. 78 ГК України).

Як відмічається науковцями, мета державних підприємств завжди є похідною від функцій засновників, тобто функцій самої держави, у тому числі із забезпечення прав і свобод громадян, обороноздатності країни, державної безпеки, а державні підприємства не повинні мати загальну господарську компетенцію¹. Крім того, завдання державних підприємств - безпосереднє здійснення діяльності з метою одержання прибутку (доходу) й задоволення суспільних потреб з урахуванням встановлених обмежень господарської правосуб'єктності².

Схожі логічні спостереження дозволяють дійти висновку про те, що правосуб'єктність, зміст якої залежить від функцій, цілей і завдань суб'єкта господарювання, на прикладі приватного підприємства, наведеним Ю. С. Алексєєвою, полягає у можливості приватного підприємства здійснювати лише ті види діяльності, які не суперечать його меті, встановленій у статуті засновником³.

З'ясувати відповідність господарської компетенції державного підприємства цілям використання форми МСП у господарсько-правовому регулюванні, можна через ознаки державних підприємств і ті ознаки МСП, які можуть суперечити господарській компетенції державних підприємств( табл. 9).

Таблиця 9 Ознаки державних підприємств і МСП

* Таблиця складена автором самостійно

1. Любімов І. М. Правовий статус державних підприємств: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Донецьк. 20І0. 19 с. С. 8.

2. Черненко О. А. Організаційно-правові форми державного підприємства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Київ. 2011. 20 с. С. 5.

3. Коритін Д. С. Питання визначення господарсько-правових засобів сприяння розвиткуі підтримки МСП в Україні. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. Вип. 5. С.138-142. С. 8.

Викладене в табл. 9 підтверджує невідповідність форми МСП ознакам державного підприємства. Такий висновок відповідає законодавчому регулюванню державних підприємств, цілями функціонування яких є забезпечення вирішення соціально-економічних завдань з урахуванням потреб суспільства й держави¹, що, на нашу думку, не Любімов І. М. Правовий статус державних підприємств: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Донецьк. 20І0. 19 с. С. 4. співпадає зі зменшенням податків із доходів МСП. Правоздатність державних та комунальних підприємств зумовлюється функціями органів державної влади і є спеціальною¹. На нашу думку, такий висновок дає пістави стверджувати, що державні або комунальні підприємства не можуть сплачувати менше податків, ніж МСП. З огляду на це вкажемо, що, хоча згідно із сучасним законодавством не заборонено державні підприємства відносити до МСП, що і має місце в наукових дослідженнях при класифікації МСПЛюбімов І. М. Правовий статус державних підприємств: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Донецьк. 2010. 19 с. С. 8. Черненко О. А. Організаційно-правові форми державного підприємства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Київ. 2011. 20 с. С. 9.. Такий підхід, на наш погляд, є неприпустимим.

Неможливість віднесення державних підприємств до малих і середніх підприємств підтверджується і прийняттям нормативно-правових актів щодо корпоративних відносин державних підприємств і держави.

Так, фактично як обмеження прав державних підприємств можна розглядати норму «Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2011 р. № 138. Державні підприємства для забезпечення надходжень до державного бюджету у 2019 році відраховували до нього 90 відсотків свого прибутку.

Якщо вважати, що державні підприємства функціонують як МСП, то після сплати єдиного податку перерахування відрахувань 90 % чистого прибутку повинно здійснюватися як дивіденди при корпоративних відносинах, а не «вилучення» коштів. Крім того, при такому перерахуванні не виконуються функції державного бюджету, перераховані в Декреті «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій» від 10 травня 1993 р.: із метою забезпечення інвестиційної діяльності суб'єктів господарської діяльності державної власності, створення умов для технічного переоснащення, освоєння нових технологій. Перераховані кошти не мають спеціального спрямування, а зараховуються в дохід державного бюджету і фактично повторюють призначення податку.

Тим більш, якщо припустити, що як МСП функціонуватиме казенне підприємство, то така модель МСП взагалі неможлива, оскільки казенне підприємство функціонує без мети отримання прибутку і не сплачує єдиного податку.

Отже, МСП - це форма державного регулювання, яка може бути використана будь-якими суб'єктами господарювання або підприємницькими товариствами, якщо інше не передбачено законом чи це не суперечить принципам господарювання.

1.2 Господарсько-правові форми державної політики у сфері регулювання діяльності МСП

Вироблення державної політики щодо підтримки МСП потребує врахування світових напрацювань у напрямі правового регулювання й економіко-управлінського обґрунтування певних форм підтримки.

Крім того, у межах глобалізованого ринку, а також беручи до уваги прагнення України наблизити національне законодавство до права ЄС, не можливо створювати механізми підтримки МСП без адаптації до світових стандартів, тобто слід винаходити механізми, подібні до загальноприйнятих. Звісно, орієнтирами при цьому можуть бути міжнародні документи, у тому числі Європейська хартія малих підприємств¹.

Зупинимося на цьому документі детальніше. Вироблені в Хартії принципи дозволяють сформулювати напрями діяльності, що використовуються органами ЄС для розвитку МСП. До них належать: 1) навчання й професійна підготовка для підприємництва на всіх рівнях; 2) дешеве і швидке відкриття нової компанії; 3) удосконалення законодавства й регулювання в напрямі спрощення для МСП; 4) наявність закладів для кваліфікації та навчання для потреб МСП; 5) поліпшення Європейська хартія малих підприємств, прийнята в рамках Європейського Союзу, схвалена Європейським Союзом 19.06.2000 р. ЕКСПЕРТНА ДУМКА: Приєднання до Європейської хартії малих підприємств - крок до реформування економіки. Аналітика, коментарі експертів. 2005. 12 с. доступу в режимі «он-лайн» до інформресурсів; 6) більша вигода від єдиного ринку; 7) оподаткування й фінансові питання; 8) посилення технологічного потенціалу малих підприємств; 9) заохочення до використання успішних моделей електронного бізнесу й забезпечення найбільшої підтримки малого бізнесу; 10) ефективніше представлення інтересів малих підприємств в ЄС і на національному рівні.

Зауважимо, що наведені принципи державного регулювання малого й середнього бізнесу вивчалися науковцями та розглядалися як система правових, організаційних, адміністративних, регулятив- но-контролюючих заходів держави й системи державної підтримки і стимулювання, спрямованих на розвиток малого й середнього бізнесу, які не передбачають усунення конкуренції, а забезпечують стимулювання інвестицій та інноваційного підприємництва, що на нашу думку, є виправданим. Звісно, діяльність у цих напрямах має провадитися у певних формах, визначених на підставі сукупності засобів, інструментів, схожих за характером надання, сферою застосування чи видом діяльності. Аналізуючи класифікацію державної підтримки згідно з проєктом Закону «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 04.12.2014 р. № 1256 (далі - проєкт Закону № 1256), доцільно визначити, що згідно з ч. 3 ст. 7 цього акту до державної підтримки відносяться: фінансово- кредитна і кредитно-гарантійна, навчально-освітня, інформаційно- консультативна, інфраструктурна, у тому числі державна підтримка у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримка суб'єктів малого й середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, майнова підтримка, підтримка суб'єктів малого й середнього підприємництва, що провадять сільськогосподарську діяльність у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів управлінських і ведення бізнесу, технічна підтримку та інші види державної підтримки, що передбачені Додатком 1 цього Проєкту.

Видається, що фактично передбачалася галузева підтримка МСП, при цьому акценти не ставилися на технологічній перебудові виробництва та інноваційній діяльності. Тому таке бачення структури державної підтримки дозволило зробити висновок, що комплексне викладення видів державної політики дозволяє їх вважати «напрямами дій». Утім, на наше переконання, за проєктом Закону № 1256 формується двоїсте співвідношення основних напрямів державної політики і видів державної підтримки, які за своїм функціональним призначенням можуть вважатися формами державної політики. З огляду на це ще більш суперечливим є введення категорії «напрями дій», які є засобами регулювання діяльності МСП в проєкті Закону № 1256.

Зауважимо, що напрями державної політики у сфері підтримки діяльності МСП повинні класифікуватися відповідно до тих, які закріплюються статтею 10 ГК України «Основні напрями економічної політики держави». У той же час у наукових джерелах напрями відповідають найбільш важливим сферам господарських відносин, яким в першу чергу слід приділяти увагу з боку держави¹. Проте можливий й інший варіант: перелік напрямів визначається як загальна диференціація основних видів економічної політики, що не виключає деталізації кожного з вказаних напрямів на більш конкретні сфериХозяйственный кодекс Украины: Научно-практический комментарий/ под общ. ред. А. Г. Бобковой. Харьков. 2008. 1296 с. С. 42. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. 3-тє вид,. переробл. і допов. Київ, 2012. 776 с. С. 26.. Однак, що стосується МСП, то, на нашу думку, напрями державної політики у сфері підтримки діяльності МСП, передбачені в Законі України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. № 4618-VI і проєкті Закону № 1256, необхідно узгодити теоретично між собою, а також із напрямами економічної політики, зафіксованими ГК України.

Для визначення в подальшому поширеності застосування окремих засобів підтримки МСП розглянемо їх форми, які відповідають певним групам засобів і вказані в Законі «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» і в проєкті Закону № 1256, й доступну для аналізу практику застосування відповідних форм (видів) державної політики.

Передусім зауважимо, що до таких форм належать ті, які згадані у статтях 14, 16, 18-22 Закону «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні». Відповідні форми можуть реалізовуватися за допомогою засобів, інструментів, які при наданні державної допомоги застосовуються на різних рівнях (державному, місцевому та регіональному) системи державних органів і органів місцевого самоврядування.

Однією із затребуваних й ефективних форм є фінансова державна підтримка МСП, правове регулювання якої розглянемо в подальшому також на прикладах її здійснення на регіональну рівні. Продовжуючи висвітлення окресленого питання, наголосимо, що державна фінансова підтримки МСП за методами науковцями поділяються на такі види:

- опосередкована: за рахунок пільгового оподаткування, пільгового кредитування, надання державних гарантій та поручительств, впровадження держзамовлень і держзакупівель, особливостей амортизаційних відрахувань;

- адресне фінансування: формування початкового капіталу, підтримка інноваційних розробок, підвищення професійної підготовки кадрів;

- використання лізингу як особливого виду інвестиційної діяльності;

- стимулювання кредитування кредитними спілками (кредитні спілки мають потенційні можливості надавати кредити своїм членам для розвитку їх підприємницької діяльності та як джерело фінансування МСП)^{1 2}.

Відмічається, що підтримка з боку фінансово-кредитної системи відображає, по суті, фінансово-економічні відносини між державою й ринковими суб'єктами з приводу перерозподілу коштівКоцовська Р. Р. Фінансова підтримка кредитними спілками малого бізнесу: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Тернопіль. 2004. 20 с. С. 11. Бедринець М. Д. Фінансове забезпечення діяльності малих підприємницьких структур: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Ірпінь. 2004. 19 с. С. 9-10. Пивоваров М. Г. Стратегія розвитку малого підприємництва як складової національної економіки: автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.03. Запоріжжя. 2011. 37 с. С. 17..

Зауважимо, що основними видами фінансової державної підтримки (окремими засобами) згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» є:

1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проєктів суб'єктів малого й середнього підприємництва. Як приклад можна навести Український фонд підтримки підприємництва, одним із основних завдань якого виступає часткова сплата відсотків за виданим підприємствам кредитом установами банку;

2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів і платежів за користування гарантіями;

3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого й середнього підприємництва. Наприклад, програма ЄС «Механізм прямої підтримки МСП в рамках поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (далі - ПВЗВТ)», виконавцем якої є Європейський банк реконструкції та розвитку, спрямована на спрощення доступу до фінансування МСП шляхом надання гарантій за кредитами;

4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започатку- вання й ведення власної справи. Як приклад можна навести наступні програми: (1) «Жінки у бізнесі», виконавець - Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), який допомагає МСП під керівництвом жінок в отриманні доступу до фінансових ресурсів, необхідних для розвитку, через виділення кредитних ліній; (2) «Механізм прямої підтримки МСП в рамках ПВЗВТ», виконавець - Європейський банк реконструкції та розвитку, який надає кредити і гранти ЄС із метою підтримки прямого фінансування МСП; (3) «Програма мі- крокредитування», яка реалізується Німецько-Українським фондом, що надає фінансові кредити за рахунок власних коштів прийнятним банкам-партнерам для подальшого кредитування МСП; (4) «Механізм фінансування МСП - Етап I», що реалізується Європейським банком реконструкції і розвитку, Німецьким банком розвитку, Європейським інвестиційним банком шляхом кредитування МСП в Україні; (5) «Механізм фінансування МСП - Етап II», який реалізується згаданими вище установами, що мають на меті надання кредитів через відповідних фінансових посередників». Додамо, що такий засіб може бути ефективним і, крім того, використовуватися з метою усунення корупційної складової, якщо програми реалізовувати через мережу державних агенцій «Мережа центрів підтримки бізнесу в Україні» (тривалість проєкту - 2016-2020 рр.), які функціонують за участі представників суб'єктів господарювання;

5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій. Зокрема, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа у статуті передбачила, що вона утворена з метою здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, підтримки малого й середнього бізнесу в науково- технічній та інноваційній діяльності¹;

6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого й середнього підприємництва і великими підприємствами. Цей вид підтримки не регулюється нормами прямої дії;

7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих й екологічно чистих технологій, як-от програма з кредитування мікро- підприємств, малих і середніх підприємств України за пріоритетними галузевими напрямами, що реалізується Німецько-Українським фондом, згідно з якою кредит надається підприємствам, діяльність яких пов'язана з енергоефективністю, енергозбереженням, із зеленим туризмом тощо.

Тотожні засоби фінансової підтримки повністю відображені в про- єкті Закону N° 1256, який додатково передбачає підтримку участі МСП у програмах регіонального розвитку.

Таким чином, перелічені засоби фінансової державної підтримки переважно належать до сфери діяльності суб'єктів ринків фінансових послуг, а отже, потрібно внести певні зміни до законодавства, що регулює ринки фінансових послуг. Наведене пояснює, чому чинні закони України не надають інтегрованого в систему господарсько-правового регулювання діяльності МСП, переліку відповідних UA. ZAKON. Статут Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/979-2000-H. послуг суб'єктів фінансово-кредитної підтримки. Щоправда, науковці роблять спроби на теоретичному рівні узагальнити таких суб'єктів, а саме: банки; небанківські кредитні установи: кредитні спілки, венчурні компанії, гарантійні установи, страхові компанії, фонди підтримки підприємництва різних форм власності, товариство взаємного страхування та кредитування, інвестиційні центри, недержавні пенсійні фонди, фонди громадських об'єднань¹. Проте більшість цих суб'єктів не має спеціальних функцій, виконання яких сприяє підтримці МСП, крім окремих випадків утворення виключно для підтримки підприємництва.

З огляду на те, що для класифікації видів фінансової підтримки враховуються, насамперед, фінансові інструменти, на яких базується перелік фінансових послуг, що надаються з певними особливостями МСП. Тому доцільно навести перелік таких видів фінансової підтримки МСП з правової точки зору:

- надання кредитів із меншою відсотковою ставкою;

- часткова компенсація самого кредиту або відсотків, у тому числі повного погашення відсотків;

- надання майна в лізинг з мінімалізацією лізингових платежів;

- надання гарантій по позиках і кредитах МСП;

- спрощена система оподаткування;

- прийняття програм регіонального розвитку територій і громад із наданням пріоритетів для МСП через публічні закупівлі або державно-приватне партнерство.

Додатково необхідно встановити особливості фінансової підтримки МСП залежно від суб'єкта, галузі економіки, державних пріоритетів, гендерної політики та ін.

Наступною, не менш важливою формою державної політики є інформаційна державна підтримка суб'єктів МСП, у тому числі підприємців, яку необхідно розглядати окремо від підтримки інфраструктури МСП і яка може здійснюватися згідно зі ст. 18 Закону «Про Пивоваров М. Г. Стратегія розвитку малого підприємництва як складової національної економіки: автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.03. Запоріжжя. 2011. 37 с. С. 18. розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» шляхом:

1) створення й забезпечення функціонування інформаційних систем, інформаційно-телекомунікаційних мереж. На сьогодні найбільш розгалужена інформація, що може бути що стане у нагоді МСП, знаходиться на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Фактично МСП може дізнатися про такі корисні сервіси для започаткування й ведення бізнесу¹: Opendatabot, YouControl, Taxer, SMS Маяк, Бізнес-калькулятор, Податковий борг, Державні закупівлі, ProZorro, Електронний кабінет платника податків, надання адміністративних послуг підприємцям он-лайн, надання державних послуг бізнесу. Проте аналітична й статистична інформація для МСП відсутня, тому малим і середнім підприємствам слід самостійно звертатися до ресурсів Держстату й вираховувати необхідні показники діяльності МСП по галузях, бо іншої інформації для формування стратегії підприємств взагалі немає. Щоправда, у розділі «Статистичні та інформаційні матеріали щодо стану та розвитку малого і середнього підприємництва»UA.me.gov. Корисні сервіси для започаткування та ведення бізнесу. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=3cf285fd-4331-4457-9b16- 1c03e746ebc0&title=KorisniServisiDliaZapochatkuvanniaTaVedenniaBiznesu. UA.me.gov. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Офіційний веб-сайт. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/ Detail?lang=uk-UA&id=5f43eb87-a668-4ea4-9db3-b46a02c5a782&title=StatistichniTaI nformatsiiniMaterialiSchodoStanuTaRozvitkuMalogolSerednogoPidprimnitstva. презентується інформація лише щодо двох аналітичних оглядів, які здійснено за кошти іноземних організацій: 1) Дослідження USAID ЛЕВ: Щорічна оцінка ділового клімату (ABCA, Annual Business Climate Assessment); 2) Дослідження ПРООН: Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні: відкриті дані ЄДРПОУ. У той же час необхідно брати до уваги інформацію, що є на сайті Державної служби статистики України щодо статистичних даних МСПUA.gov. Державна служба статистики України. Офіційний веб-сайт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.;

2) надання інформації про:

- стан виконання державних, регіональних і місцевих програм розвитку МСП;

- стан розвитку МСП (відповідний напрям розглядався тільки у 2016-2017 рр. USAID при реалізації програми «Лідерство в економічному врядуванні»¹, тобто такий аналіз стану розвитку МСП не здійснюється регулярно);

- об'єкти інфраструктури підтримки МСП. При наявності такого напряму інформування МСП на сайті Міністерства розвитку громад та територій України відсутній розділ про об'єкти інфраструктури МСП, а посилання на регіональний рівень передбачає тільки надання прикладу формування «Агенції регіонального розвитку» в окремих областях. Проте для формування таких інституцій затверджене Типове положення відповідно до постанови КМУ від 11.02.2016 р. № 258 «Про затвердження типового положення про агенцію регіонального розвитку», хоча в ньому відсутні повноваження агенцій щодо підтримки МСП;

- іншої інформації. Наприклад, європейський проєкт «Мережа центрів підтримки бізнесу в Україні», який фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку, має на меті створення функціональної та ефективної системи консультаційних послуг для МСП, створення центрів підтримки бізнесу, що надавали б певну необхідну інформацію МСП, підвищення рівня інформованості МСП про галузеві ноу-хау. Крім того, можна навести приклад й урядового проєкту. У той же час, незважаючи на наявність розділу «Сприятливі умови для бізнесу»UA/DOCUMENTS. Щорічна оцінка ділового клімату в Україні: 2016. URL: http://www.ierxom.ua/files/Projects/2015/LEV/ABCA2017/ABCA2016_Ml_report.pdf. UA.me.gov. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Офіційний веб-сайт URL: https://www.me.gov.ua/Documents/ DetaiMang=uk-UA&id=112a480c-9492-4736-99ed-b0f3b1152c27&titie=SpriiatiiviUm oviDliaBiznesu. на сайті Мінекономіки, на ньому фактично не надається повної інформаційної допомоги бажаючим започаткувати бізнес, оскільки сформульовані бізнес-кейси мають обмежене галузеве застосування й не поширюються на всі адміністративно-територіальні одиниці.

Що стосується вже згадуваного проєкту Закону № 1256, то в ньому додатково зазначені засоби, які необхідно відносити до елементів державної інфраструктурної підтримки підприємництва, у тому числі й в електронній формі:

- створення центрів бізнес-інформації в мережі он-лайн (цей засіб підтримки сформульований як програмний напрямок);

- комплексне забезпечення надання інформації з питань: започаткування і провадження господарської діяльності суб'єктами МСП; надання адміністративних послуг; реалізації державної політики розвитку малого й середнього підприємництва; рекламування вітчизняними суб'єктами малого й середнього підприємництва власних товарів і послуг (ці засоби підтримки сформульовані як програмні напрямки або потребують прийняття нового нормативно-правового акта).

Наведене свідчить про те, що передбачені законодавством напрями інформаційно-інституційного забезпечення МСП, у тому числі й по суб'єктах регіональної інфраструктури, реально не реалізуються як на центральному, так і на регіональному рівнях Крім того, можливі для надання послуг такі інституції, як «Агенції регіонального розвитку» законодавством прямо не закріплені як елементи інфраструктури МСП, а надання інших інформаційно-консультаційних послуг в іноземних мережах бізнесу малодоступне через відсутність української частини мереж.

Як бачимо, інформаційні функції здійснюються або пропонується виконувати різним структурам, які роз'єднані залежно від органів влади, місцевого самоврядування, наявності саморегулівних організацій. На наш погляд, необхідність створення чіткої інформаційної мережі повинно стати елементом побудови державної політики й системи підтримки підприємництва, у тому числі МСП. За наявності при державних органах, органах місцевого самоврядування постійно діючої системи підтримки державна економічна політика проводитиметься цілеспрямовано, а додаткові недержавні організації будуть удосконалювати програми інформаційних або консультаційних послуг державної мережі.

Зауважимо, що за Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» консультаційна державна підтримка суб'єктів малого й середнього підприємництва може здійснюватися шляхом:

1) сприяння утворенню об'єктів інфраструктури підтримки, які надають консультаційні послуги суб'єктам малого й середнього підприємництва, та забезпеченню їх діяльності (наприклад, розміщення попередньої інформації про європейський проєкт «Мережа центрів підтримки бізнесу в Україні»);

2) спрощення доступу до інформації в режимі реального часу.

Відповідно до проєкту Закону № 1256 державна консультаційна підтримка додатково може забезпечуватися шляхом підтримки надання інформаційно-консультаційних послуг суб'єктам малого підприємництва з питань запровадження систем управління якістю, підвищення їх конкурентоспроможності, охорони праці й навколишнього природного середовища згідно з європейськими й міжнародними стандартами, а також захисту інтелектуальної власності (цей засіб підтримки сформульований як програмний напрямок).

Підсумовуючи огляд інформаційної та консультаційної форм державної політики у сфері регулювання МСП, необхідно констатувати, що з метою забезпечення економічної безпеки держави наведені форми необхідно використовувати саме через систему державних органів й організацій, органів місцевого самоврядування й організацій, які повинні існувати реально, а електронні (віртуальні) портали для надання послуг мають діяти в доповнення до реальних.

На противагу Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» у проєкті Закону № 1256 окремо передбачено напрям державної майнової і технічної підтримки МСП, але формулювання видів нагадує текст концепції, а не норми прямої дії, а види такої підтримки мовно тотожні формам інформаційної та консультаційної підтримки:

1) запровадження пільгових умов надання в оренду приміщень і обладнання, що перебуває у державній і комунальній власності, МСП - суб'єктам інноваційної діяльності. Так, у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно й пропорції її розподілу, затвердженій Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786UA/DOCUMENTS. Методика розрахунку орендної плати за державне майно й пропорції її розподілу, затв. Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/786-95-H#Text., передбачено, що на сьогодні розмір річної орендної плати для суб'єкта малого підприємництва, становить не менш 7 відсотків вартості орендованого майна за результатами такої оцінки;

2) пільгова оренда майна індустріальних парків, передбачена за кошти державного бюджету;

3) ведення відкритих (публічних) реєстрів об'єктів державного й комунального майна, яке рекомендується до відчуження або до передачі в оренду, з обов'язковими пропозиціями для МСП і забезпечення доступу до даних про вільні об'єкти державної та комунальної власності для передачі в оренду МСП.

До цієї форми державної політики необхідно додати і такий засіб, як спрощена система реєстрації, звітності і введення віртуальних офісів для МСП.

Державна навчально-освітня підтримка розвитку малого й середнього підприємництва, на відміну від попередніх напрямів, не розглядається як напрямок в Законі «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», а тільки вказується в проєкті N° 1256. Значна кількість заходів для державного бюджету є витратною й має характер звичайної освітньої діяльності. Проте без внесення змін до законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», а також законів «Про науку і науково-технічну діяльність», «Про місцеве самоврядування в Україні», які прямо не впливають на освітню діяльність у підприємницькій сфері, вести мову про акцент на освіті підприємців не можна. Разом із тим вважаємо, що найбільш актуальними через те, що їх можна реалізовувати і за рахунок місцевих бюджетів, слід визнати:

- залучення підприємців і роботодавців до розробки кваліфікаційних стандартів навчально-освітніх програм із питань підприємництва, підготовки професійних кадрів, забезпечення якості послуг із навчально-освітнього і кадрового забезпечення розвитку МСП;

- створення на базі навчально-освітніх закладів територіальних навчальних центрів із питань підприємництва;

- запровадження загальнодержавної навчальної програми підприємницької освіти для учнів закладів середньої освіти;

- налагодження й забезпечення підприємницької освіти в соціально пріоритетних сферах (молодь, жінки, безробітні);

- у рамках регіональних і місцевих програм розвитку малого й середнього підприємництва передбачати і вживати заходів щодо:

- проведення інформаційно-консультаційних навчальних заходів для МСП в обласних населених пунктах і в сільських територіях за напрямами, що забезпечують ведення господарської діяльності.

Правовий стан регулювання інфраструктури підтримки МСП за законодавством України, на наш погляд, свідчить про відсутність уваги до відповідного необхідного елемента системи державної підтримки МСП. Так, ст. 14 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» містить поняття «інфраструктура підтримки МСП» та «об'єктів інфраструктури», до яких належать окремі види суб'єктів господарювання, більшість яких не згадується в інших законах або щодо яких відсутні норми, які визначають їх господарську компетенцію. Так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» до об'єктів інфраструктури МСП слід відносити бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-технологічні центри, центри трансферу технологій, фонди підтримки малого підприємництва, лізингові компанії, консультативні центри, інші підприємства, установи й організації. Перелік цих об'єктів фактично підтверджує, що їх роль визначена відповідно до завдань національної інноваційної системи, а за функціональною спрямованістю здебільш (з огляду на елементи) відповідає інноваційній інфраструктурі. Підтвердження цьому знаходимо в абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інноваційну діяльність», де зазначається, що інноваційна інфраструктура - це певна сукупність організацій, підприємств, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, які здійснюють послуги щодо забезпечення інноваційної діяльності.

Для з'ясування сутності форми державної політики, пов'язаної з інфраструктурою підтримки розвитку малого й середнього підприємництва, необхідно проаналізувати теоретичні погляди й наявне законодавче регулювання такої інфраструктури.

Так, М. О. Баймуратов та В. І. Андрєєв наводять дефініцію поняття «інфраструктура підтримки суб'єктів МСП на регіональному рівні», що, на наше переконання більше відповідає правовим категоріям і характеру певного явища. Зокрема, науковці, визначають його через такі елементи: 1) система комерційних і некомерційних організацій, що створюються, здійснюють свою діяльність або залучаються як постачальники (виконавці, підрядчики); 2) метою діяльності суб'єктів інфраструктури є розміщення замовлень на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг для муніципальних потреб; 3) підтримка інфраструктури передбачена в локальних і регіональних програмах розвитку суб'єктів малого й середнього підприємництва; 4) заходи підтримки забезпечують умови для створення суб'єктів малого й середнього підприємництва, забезпечення їх діяльності і надання їм підтримки¹.

Слушною є думка Д. Є. ВисоцькогоБаймуратов М. О. Місцеве самоврядування та його роль в становленні малого та середнього підприємництва: монографія. Суми: Університетська книга, 2011. 210 с. С. 161. Висоцький Д. Є. Правове забезпечення інноваційної діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Донецьк. 2010. 19 с. С. 5., який, досліджуючи технологічні парки як інноваційні суб'єкти, запропонував формування ними спеціалізованих інноваційних бізнес-інкубаторів, які, на наш погляд, цілком спроможні бути елементами інфраструктури підтримки розвитку МСП.

У той же час сучасний законодавець при вирішенні питання унормування підтримки МСП пішов особливим шляхом, прирівнюючи підтримку згаданих вище інфраструктур до антиконкурентних дій, регулювання яких належить до сфери діяльності АМКУ При цьому логіку законодавця можна прослідити, звернувшись до Закону України «Про ДДСГ». Так, у п. 2 ст. 3 цього Закону передбачено звільнення від погодження з Антимонопольним комітетом України надання державної допомоги об'єктам інфраструктури. Щоправда, відповідне роз'яснення АМК з питань застосування законодавства у сфері державної допомоги № 2-рр/дд від 28.02.2018 р. надало суперечливе поняття, перерахувавши як об'єкти інфраструктури існуючі в різних законах і нормативно-правових актах поняття, які не узгоджені з Законом «Про ДДСГ». Крім того, перелік об'єктів інфраструктури наведено обмежено, до нього не включено переліку, що міститься в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» й Законі «Про інноваційну діяльність».

На наш погляд, ці закони дозволяють встановити суб'єктів інфраструктури, які можуть володіти об'єктами, яким «надається» підтримка відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про ДДСГ», і які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з інвестуванням в об'єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель.