Дослідження жанрової своєрідності в роботах російського літературного критика, історика літератури і мемуариста - Павла Васильовича Анненкова. Розвиток російської публіцистики ХІХ століття. Вплив французької революції на творчій спадок письменника.

Спрямованість мислення Григорія Костюка на той чи інший предмет, дію, явище як результат інтенційної комунікації у формі монологу, я-висловлювань. Відображення особистого ставлення автора до предмета зображення, втіленого в мовній структурі твору.

На основі літературних спогадів висвітлені особисті відносини письменників, які працювали на теренах України в 1920-х роках. Зазначено, що особисті взаємини в цей період формувались під великим впливом минулої війни й недавніх революційних подій.

Аналіз спогадової діаспорної літератури, яка відтворює органічну єдність людини зі світом, оточенням і дає відповідь на ті питання, які мало вивчені, незадокументовані. Аналіз діяльності літераторів відповідно до власного життєвого ритму, світорозуміння.

Дослідження біографії Є. Фелінської, її творчої спадщини вченими-літературознавцями. Характерні риси текстів письменниці. аналіз її міста й ролі у діяльності "Союзу польського народу". Розгляд мемуарів авторки як жанрової модифікації - "провінційні".

Визначальні риси й своєрідність Тургенєва як мемуариста. Відображення та переосмислення в автобіографічних відомостях подій і особистостей, збережених у літературній пам’яті Тургенєва. Спогади, що знайшли місце в епістолярній спадщині письменника.

Аналіз термінологічної системи мемуарної, автобіографічної, мемуарно-автобіографічної прози. Терміни, що використовуються для жанрово-видового позначення творів цих підвидів документального письма. Розробка більш точних термінів для уникнення плутанини.

Анализ достижений западной педагогической мысли XIX века. Изучение жанровой и стилистической специфики, дискурсивного и институционального контекста мемуарной прозы С. Аксакова. Исследование темы детства, отрочества и юности в произведениях писателя.

Рассмотрение мемуарного сочинения "Эпизоды военных действий", созданного коми крестьянином С.Г. Опариным (1912-1985), проживавшим на территории Усть-Куломского района Республики Коми. Повествование о детстве, об армейской жизни, бытовые зарисовки.

Комплексное исследование значения мемуарных произведений в литературе и общественно-историческом развитии. Необходимость исследования характера мемуарно-ориентированных произведений писателя Туголбая Сыдыкбекова в контексте кыргызской литературы.

Метою роботи є когнітивно-граматичний аналіз відносної виразності елементів художнього тексту. Поставлена мета реалізується у ході комплексного аналізу ментальних вимірів образності та роз’ясненні когнітивно-граматичного принципу вирівнювання фігура-фон.

Розгляд малої прози Михайла Томчанія крізь призму модусу ментально-національної ідентичності. Аналіз реалізації та трансформації принципів ментальності у творах. Використання основних ментально-національних дефініцій (емоційності, чуттєвості, ліризму).

Зміна парадигм як один із фундаментальних принципів функціонування інтелектуальної спільноти. Типові ознаки еклектичного дискурсу професійного українського франкознавства. Аналіз стратегії І. Франка з позицій постколоніального франкознавчого дискурсу.

Аналіз роману "Ловець в житі" як бренду американської літератури нонконформізму. Художня рецепція "розбитого покоління" в романі Дж. Д. Селінджера "Ловець у житі". Художнє спростування "бітництва" як явища масової культури в сюжетній лінії роману.

Композиционное своеобразие пьес с историческим сюжетом "Театра Клары Гасуль" П. Мериме. За самим автором прочно закрепилась репутация ученика Стендаля, под чью диктовку он писал свой "Театр". Цель статьи - опровержение этого устойчивого стереотипа.

Рассмотрение места архетипов в современной фантастике с точки зрения культурологии. Изучение архетипов артурианского мифа и их влияния на фантастику. Проявление архетипов в мифах, фольклорных произведениях и сказках. Сущность фольклорных архетипов.

Исследование произведений Вагифа Самедоглу, который обратился к драматургии в 60-х годах прошлого столетия, когда в творчестве писателей республик бывшего СССР наметилась новая тенденция, а именно художественное исследование внутреннего мира человека.

Изучение художественной детали как одного из средств создания образа, помогающего представить воплощенный характер, картину, предмет, действие, переживание в их своеобразии и неповторимости. Особенность определения специфики художественного образа.

Наявність образу метагероїні в романістиці Корній. Акцентованість "крилатості" метагероїні письменниці, закладеність в природі цієї риси циклічності і гетерогенності через розгортання образу. Генетичний зв’язок романів Корній, з творчістю Л. Українки.

Використання широкого спектру метадраматичних прийомів у п'єсі Людмили Старицької-Черняхівської "Милость Божа". Реалізація епістемологічного типу метадрами завдяки використанню античних та барокових елементів. Виокремлення різних локусів у площині драми.

Творчість Миколи Куліша у світлі теорії метадрами. Виявлення авторської рецепції театру, основою якої служить концепт блазня. П’єса "Вічний бунт", в якій поетика метадрами реалізується на кількох рівнях. Архетип блазня в образах персонажів й автора.

Литературоведческое исследование художественно-биографической и мемуарной литературы. Анализ украинских документальных произведений. Признаки, структура и жанры литературы воспоминаний. Жанровая характеристика, виды и классификация документалистики.

Наративізація історичних подій у романі В. Богданової "Сезон отруєних плодів", у центрі уваги якого - історія "забороненого" кохання між двоюрідними братом та сестрою. Особистісні катастрофи у тексті роману. Вторгнення історичного у приватний світ героїв.

Використання прийому метаїзації як способу конструювання художньої реальності у прозі для підлітків. Репрезентація широкого спектру металітературних прийомів у повісті Н. Ясіновської. Аналіз феномену читання (публічного, індивідуального, у колі сім’ї).

Метакритика як доволі зручний і багатоаспектний термін, який здатен якісно вміщувати різноманітні трактування. Шляхи та можливості для здійснення подальших та глибших досліджень окресленого питання, зокрема в контексті теоретико-літературного дискурсу.

Характерні риси поетики художньої прози Альбера Камю, надання переваги нарації, яка зближує головного героя та оповідача. Оповідь від особи персонажа створює ефект автентичності розказаної ним історії та є актом пошуку героєм власної ідентичності.

Характеристика етапів поетичної творчості С. Воробкевича, пошук різноманітних форм. Використання металогічних, синтаксичних та фонічних засобів увиразнення художньої мови своїх текстів, експериментація із силабічними, рідше силабо-тонічними розмірами.

Рання творчість С. Воробкевича. Використання митцем металогічних, синтаксичних та фонічних засобів увиразнення художньої мови своїх текстів. Характеристика тропа у словнику за редакцією Я. Славінського. Риторика і поетика як загальний рід поетичних фігур.

Розгляд наративних стратегій роману М. Зузака "Крадійка книжок" під кутом зору метамодерної естетики та поняття метаксису. Форми здійснення та побутування наративу в межах художнього твору як функційної системи, яка має ознаки закритості й відкритості.

Принцип перетворення в українських народних баладах. Витоки метаморфози у баладних текстах, її давнє походження й зв’язок з міфологічним світоглядом. Функціональне навантаження перетворення в ліро-епічних творах, яке цілком підпорядковане художній меті.