Інновації в маркетингу промислового підприємства

В останніх публікаціях вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема в [25;28], підтверджується, що концептуальною основою успішного розвитку інноваційного процесу є зорієнтованість діяльності підприємства відповідно до концепції маркетингу. Сутність маркетингу інновацій полягає в розумінні або виявленні існуючих чи бажаних потреб споживачів і своєчасному виведенні на ринок продукції, рівень якості якої максимально їм відповідає [29]. Тобто, оскільки на сьогодні успіх інновацій залежить від повноти заходів із реалізації концепції маркетингу, реальні інноваційні процеси є предметом досліджень у першу чергу маркетологів, а не конструкторів і технологів. Можна стверджувати, що нововведення, впроваджені в різні галузі промисловості, потребують різних витрат, мають різні терміни одержання результатів та різні наслідки їх впливу на майбутній розвиток окремого підприємства, галузі, країни. В “Економічній енциклопедії” пояснюється, що маркетинг інновацій “полягає в орієнтації організації на засади маркетингу та досягнення конкурентних переваг завдяки використанню інновації, важливою ознакою якої в ринкових умовах є новизна її технічних і споживчих властивостей” [30, т. 2, с. 242]. Розглядаючи маркетинг інновацій як предмет дослідження, складемо класифікаційну таблицю (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Маркетингінновацій як предмет дослідження

Конкретизуємо поняття інновацій з іншого боку - новизни для ринку в цілому, де йдеться про випуск так званих принципово нових та істотно нових товарів(які до їх появи не мали аналогів на ринку та які задовольняють нову потребу споживача для конкретного підприємства), і новизни для конкретного підприємства, коли воно випускає нову для себе продукцію, що не є новою для споживача (існують аналоги) того чи іншого ринку. Різновиди інноваційного продукту наведено в табл. 1.6.

Таблиця 1.6. Класифікаціяінноваційних технічних виробів

У таблиці 1.6 конкретизовані поняття так званих технічних інновацій. Так, справжня інновація означає пропозицію ринку нового продукту, що базується на наукових та інженерних ідеях, модернізація - істотні зміни прототипу, модифікація - незначні зміни. Технічні інновації являють собою первинні інновації. Як правило, ступінь новизни наукових ідей та інженерних підходів, реалізованих у конструкторських та технологічних рішеннях, зумовлює й ступінь новизни задоволення потреб споживачів.

Особливість інженерної праці порівняно з працею вченого полягає в тому, що інженер залучений до процесу управлінської діяльності. Він працює в структурах управління підприємством, бере участь у підготовці, ухваленні та реалізації управлінських рішень, за якість підготовки та виконання яких несе відповідальність. Завершальним етапом технологічного ланцюжка фундаментальні знання >прикладна наука > управлінська практика є інженерна реалізація, яка орієнтується на управління виробництвом конкретного продукту й зумовлює на певному промисловому підприємстві діяльність як окремого фахівця - інженера, менеджера, економіста, соціолога, психолога, юриста, так і колективу в цілому. Функціональна діяльність цих осіб (крім інженера) дає змогу стверджувати про існування організаційних, економічних, соціальних та юридичних інновацій. Це вторинні інновації (підкреслюємо вторинні, а не побічні чи другорядні). Споживач практично їх не відчуває. Його цікавлять ступінь та якість задоволення своїх потреб і кошти, які він готовий за це заплатити. Споживачу, як правило, байдуже, яка форма власності на промисловому підприємстві, які воно одержує прибутки, який рівень заробітної плати, умови роботи та ступінь соціального захисту працюючих. Більшість із них належить до інновацій наконкретному промисловому підприємстві. Ступінь необхідності застосування кожної з них визначається за результатами маркетингових досліджень щодо організаційних нововведень (табл. 1.7), принципів формування інвестиційної політики, реального інвестування новинок та нововведень (табл. 1.8).

Таблиця 1.7. Класифікаціяорганізаційних інновацій

До організаційних нововведень можна віднести реструктуризацію промислових підприємств. Вона покликана пристосовувати систему управління промисловим підприємством до здійснюваних змін внутрішнього устрою підприємства, що відбуваються відповідно до змін зовнішнього середовища його діяльності. Це складний процес, що повинен реалізовуватися згідно з маркетинговими стратегіями підприємства [18]. На сьогодні під реструктуризацією розуміють не тільки зміни організаційної структури управління, співвідношення власного капіталу з капіталом, що позичається, та організаційно-правової форми, а й комплексний безперервний процес змін діяльності підприємства, спрямований на формування й підтримку його конкурентних переваг у маркетинговій, виробничій та інших сферах.

Таблиця 1.8. Класифікаціяекономічних інновацій

Дослідження періоду трансформаційної економіки дають змогу зробити припущення, що для виробників товарів, які не потребують суттєвих якісних змін (продукти харчування, сировина), та продукції замкненого циклу виробництва (основні технологічні операції розміщені в одному цеху) реструктуризація може здійснитися впродовж 1-2 років, що відповідає короткостроковій маркетинговій стратегії підприємства. Для виробників складної побутової техніки, автомобілебудування тощо виокремлення виробничої структурної одиниці або об'єднання однієї з декількох повинне також відповідати термінам створення нового продукту (до 5 років), що відповідає термінам здійснення середньострокової маркетингової стратегії. Для підприємств, що випускають виробничо-технічну продукцію, а також продукцію індивідуального виробництва, зокрема для підрозділів, що належать до цих виробничих циклів, процес реструктуризації повиненвідповідати довгостроковій маркетинговій стратегії підприємства (10-15 років). Тобто з початку 90-х років минулого століття всі промислові підприємства України могли повністю здійснити відповідну реконструкцію. Але в цілому по Україні бажаної мети не досягнуто. Причин багато: реструктуризація, як швидка, кількамісячна (прикладом якої можуть бути підприємства хімічної галузі), так і надповільна (наприклад, підприємства військово-промислового комплексу), брак коштів та недостатня кількість фахівців для створення нових моделей продукції та ін.

На практиці економічні інновації впроваджуються через процес інвестування - довготермінового вкладення капіталу в те чи інше підприємство: реальні інвестиції - вкладенняв основний капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів, валові інвестиції - сумарні вкладення, необхідні на відшкодування і приріст основного капіталу, приватні інвестиції - за рахунок залучених джерел та державні інвестиції - за рахунок коштів державного бюджету [31, с. 46]. Проведені в Північно-Східному регіоні України дослідження свідчать про обережність та значну вибірковість в інвестиційній політиці з боку закордонних та приватних інвесторів. Тут іноземні фірми інвестували кошти лише в славнозвісну Тростянецьку шоколадну фабрику (зараз відома товарна марка “Корона”), що випустила першу продукцію відносно недавно, лише в 1979 році, в Лебединську фабрику чоловічих сорочок та Шосткинський молочний комбінат (торгові марки “Білі береги” та “Шостка”),уже наперед дослідивши майбутній цільовий ринок. Реальні та валові інвестиції можуть робити підприємства, що повинні освоїти ринок за показниками збільшення його частки, як, наприклад, вже згаданий Шосткинський молочний комбінат, чи за показниками якості продукції (наприклад, Сумське МНВО ім. Фрунзе). Щодо інвестування більшості різновидів промислової продукції, а особливо виробничо-технічної, в тому числі одиничної (індивідуальної) та наукоємності, використання якої споживачем зорієнтоване на майбутнє, то тут застосовуються інвестиції з держбюджету [32, с.10], оскільки ні іноземний, ні вітчизняний капітал кошти сюди не вкладатимуть - досить великий ризик через віддалену та негарантовану віддачу. Але без інвестицій у виробничо-технічну продукцію неможливо стати розвиненою європейською державою.

Другою необхідною умовою є “високий рівень служби маркетингу в системі управління підприємством, за якого існує самостійна служба маркетингу; маркетинг-директору підпорядкову-ються всі функціональні структури підприємства" [33, с. 211]. Завдяки цьому можна поєднати загальнодержавні пріоритети інноваційного розвитку з місією та цілями окремих промислових підприємств.

Соціальні інновації впроваджуються за допомогою так званих соціальних технологій, що в “Економічній енциклопедії” визначаються як “специфічний засіб соціоінженерної діяльності та можливе активне і цілеспрямоване ставлення до соціального середовища, послідовність технологічних операцій, що передбачають удосконалення соціального об'єкта, соціальних систем. Одним із найважливіших положень, яке використовують у цьому підході, є теза про спадковість у природному розвитку соціальних систем, що випливає з уявлення про природу будь-якої соціальної цілісності - “соціального організму”, що самоорганізовується, вдосконалюється і поетапний розвиток якого визначається конкретною ситуацією, а перехід до вищої фази обумовлюється повнотою й якістю попередньої фази розвитку” [30, Т. 3, с. 622]. Таким чином, характерною особливістю ефективного застосування соціальних інновацій є те, що спрогнозувати майбутню поведінку та змоделювати її можна тільки на одну фазу вперед. Прогнози на віддалену перспективу неможливі (табл. 1.9).

Таблиця 1.9. Класифікаціясоціальних інновацій

Останнім часом у нашому житті все більшу роль відіграють ті чи інші правові норми. Креативні зміни організаційно-правових форм, на базі яких функціонує промислове підприємство, належать до юридичних інновацій. У цих умовах різко підвищується як державна роль юриспруденції в цілому, так і значення юридичної служби на кожному з промислових підприємств, фірм, установ тощо (табл. 1.10). Сутність юридичних інновацій повинна поєднати три взаємодіючі між собою системи: державу як соціально-політичну систему, промислове підприємство, фірму, установу як економічну систему та людину, яку можна розглядати і як біологічну систему, і як елемент соціально-політичної чи економічної системи.

Таблиця 1.10. Класифікація юридичних інновацій

Як бачимо, із сукупності усіх вторинних інновацій юридичні інновації є найбільш залежними від зовнішнього середовища. Схема їх необхідної взаємодії наведена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схемавзаємодії юридичних інновацій

Розділ 2. Маркетингова діяльність у сфері розроблення та випуску промислової продукції

2.1 Сучасний стан та проблеми розвитку промислового виробництва

Упродовж останніх двадцяти років ситуація в промисловому виробництві України залишається складною. Щорічно кількісний обсяг випуску продукції істотно не зростає, питома вага промислових підприємств, що впроваджують інновації, не підвищується, причому більшість із них використовує інноваційні кошти в основному на освоєння виробництва товарів широкого вжитку [1; 2]. Причини цього відомі. Серед них і дезінтеграційні процеси внаслідок припинення функціонування планової економіки, і скорочення частки машинобудування та металообробки з третини від ВВП у 1990 році до однієї шостої, і кризовий стан у науці, яка не відповідає навіть мінімальним потребам розвитку виробництва. В Україні майже не існує попиту на наукові результати з боку виробничих структур, у яких здебільшого немає обігових коштів й тому вони не здатні сприймати навіть найкращі наукові розробки.

Внутрішній ринок промислової, зокрема ринок виробничо-технічної, продукції не зростає, а для того щоб потрапити на зовнішній, особливо західний, ринок, вітчизняні товаровиробники повинні прикласти чимало зусиль. Пояснюється це просто. Фірми Німеччини, Франції, Великої Британії та інших західних країн не хочуть мати конкурентів не тільки на європейському, а й навіть на пострадянському просторі. Їм необхідні наші споживчі ринки, енергетичні, сировинні й певною мірою трудові ресурси, деякі фахівці та продукт їх інтелектуальної праці у сфері фундаментальних і прикладних досліджень, та зовсім не потрібні наші товари промисловості, як виробничо-технічні, так і товари широкого вжитку. Економічно розвинені держави непокоїть, що Україна ще спроможна випускати досконалі засоби виробництва та іншу технічно складну продукцію. Навіть ціна в цьому випадку не є вирішальним фактором. Подібних фактів можна навести чимало. Так, коли намітився багатомільйонний контракт, що мали виконувати відомі підприємства Харківської, Сумської та інших областей України, з'явився повноважний представник США, що умовляв провідне в цьому контракті підприємство “розвивати ... малий бізнес”?! Свого часу Європейським Союзом не було сприйнято позитивно ні бажання Туреччини закупити для своєї армії тисячу танків Т-84, а не німецький “Леопард”, ні навіть створення спільного підприємства у Запоріжжі ЗАЗ-DAEWOO тощо.

Вищенаведене значною мірою стосується колись відомих підприємств, що випускали виробничо-технічну продукцію. Більшість із них формувалася за умов планового господарства, коли державне замовлення визначало необхідну потужність виробництва, структуру трудових і сировинних ресурсів та капіталу. На цих підприємствах і зараз зосереджено значний науковий потенціал, поки що існують науково-технічні школи, які раніше були зорієнтовані на науково-виробниче забезпечення не тільки республіканських пріоритетів, а й усього народногосподарського комплексу колишнього СРСР. У зв'язку з формуванням державності, що зумовлює проведення власної науково-технічної політики, виникає необхідність відповідної організаційної перебудови системи наукових досліджень, проектно-конструкторських розробок конкурентоспроможних виробів і технологічних систем та створення нових структур українського науково-виробничого комплексу з докорінним удосконаленням його регіональних ланок. На жаль, старі зруйновані господарські системи здебільшого не замінюються новими конкурентоспроможними, що є однією з найхарактерніших ознак кризових явищ у країнах пострадянського простору. Не принесли очікуваних результатів ні оренда, ні акціонування, ні реструктуризація підприємств, ні перехід на невластиву їм продукцію тощо.

Нині у промисловості близько 60 % становить недержавна власність, створено нові ринкові інститути, фондовий валютний ринок та т. ін. При порівнянні структур економіки України і найрозвиненіших країн на перший погляд здається, що вони не дуже відрізнятимуться. Але при більш глибокому аналізі помітно, що економіка нашої держави є обтяжливою, матеріаломісткою, енергоємною, має застарілі виробничі фонди й не дуже кваліфікованих із точки зору ринкової економіки менеджерів. Крім того, складним залишається й фінансовий стан українських підприємств: більше половини з них працюють збитково [3].

Світовий досвід показує [4], що розвинені національні ринкові відносини неможливі без розвинутого національного товарного виробництва. Але в Україні сьогодні ми спостерігаємо, з одного боку, збільшення кількості ринкових структур, а з іншого - звуження поля національного товарного виробництва. Відбувається це через те, що ринкові структури, що виникли останнім часом, значною мірою обслуговують не виробництво вітчизняних підприємств, а товарне виробництво інших країн. Тому при структурній перебудові в Україні, яка має на меті вдосконалити співвідношення галузей промисловості, повинні бути замінені основні фонди. А до них, як відомо, належать засоби виробництва, що, як правило, є товарами виробничо-технічного призначення. Зрозуміло, що із застарілими технікою та технологіями про економічне зростання не може бути й мови.

За роки реформ поки що одержано негативні показники результатів господарювання. Дефіцит бюджету почав щорічно зростати на 2-2,5 % ще у 1985-1990 рр. [5]. Зрозуміло, що впровадження найновішої конкурентоспроможної виробничо-технічної продукції та технологічних систем вимагає значних інноваційних рішень та інвестицій, але втрата конкурентоспроможності більшості відповідних підприємств сталася значною мірою і через недостатнє застосування маркетингового підходу в їх діяльності. Останніми роками загальні обсяги виробленої промислової продукції залишаються більш-менш стабільними. Але якщо в чорній та кольоровій металургії, електроенергетиці, деревообробній та целюлозно-паперовій, хімічній, легкій та харчовій галузях вони підвищилися на 5-23 %, то в машинобудуванні, металообробці та приладобудуванні обсяги виробництва продовжують знижуватися [4]. Машинобудування як основа економічного зростання й економічної безпеки країни та найскладніша і найрозгалуженіша галузь промисловості перебуває у критичному стані. З 90-х років минулого століття простежується тенденція зниження обсягів та рентабельності операційної діяльності промислових підприємств, кількості працюючих, скорочення частки виробничо-технічної продукції в загальному обсязі експорту (табл. 2.1) [6]. Нині, хоч значення цих показників дещо стабілізувалися, для такої потужної держави, як Україна, вони є низькими.

Це викликає особливе занепокоєння не тільки через те, що ще декілька років тому Україна була потужним експортером прокату труб, хімічної продукції, важкого, середнього й точного машинобудування, до якого відносять вироби космічного та авіаційного призначення, приладобудування, суднобудування, вагонобудування, гірничошахтне устаткування, виробництво електродвигунів, вантажних та легкових автомобілів тощо, а й тому, що Держкомстат України під певну політичну кон'юнктурну ситуацію використовує то вартісні, то натуральні показники (наприклад, вислів «ВВП у країні збільшується на 5 %» зовсім не означає, що збільшується кількість виробленої продукції, яка нерідко зменшується, а збільшується лише її сукупна вартість), які не дають можливості простежити реальний стан справ і часто вводять в оману не тільки населення, а й економістів, виробничників, науковців та інших фахівців.

Таблиця 2.1. Динамікаекономічних показників у промисловостіУкраїни за 1985-2010 рр.

* З урахуванням малих підприємств, 2010 - 61,2 тис.

Необхідно зазначити, що за умов поступового подорожчання більшості ресурсів, які Україні доводиться експортувати в значних обсягах, заощадженню електроенергії та переходу на енергозберігаючі технології немає альтернативи. І якщо при сталому виробництві вдається щорічно заощаджувати на ресурсах, це можна вважати показником покращання загальноекономічної ситуації в нашій державі. Для економії енергоресурсів необхідно застосовувати ресурсозберігаючі технології, які можуть дозволити собі лише підприємства, що успішно працюють у ринкових умовах внаслідок переорієнтації з виробничої до маркетингової концепції. З іншого боку, ресурсоутворюючі галузі ще повною мірою не створюють для споживача найсприятливіших умов використання своєї продукції. Всупереч твердженню класичного маркетингу [7], що попит на товари промислового призначення зумовлюється попитом на продукцію широкого вжитку, можна сказати, що попит на продукцію ресурсоутворюючих галузей є завжди. Різниця між ситуацією у промисловості України та ситуацією в інших країнах полягає в тому, що за кордоном ресурсоутворюючі підприємства залежать від кінцевого товаровиробника, а в Україні, навпаки, кінцевий товаровиробник - від них.

Приблизно таким самим є й стан провідних українських підприємств деяких галузей промисловості, які в недалекому минулому характеризували економічний потенціал України. Особливо відчутним є спад обсягів випуску виробничо-технічної продукції (табл. 2.2 - 2.5).

Таблиця 2.2. Динамікавиробництва металообробного обладнаннядеяких різновидів в Україні за 1985-2010 рр.

* В авторських таблицях, складених за даними Державного комітету статистики України, для розуміння тенденцій розвитку зазначено 2007 рік як останній докризовий.

** Даних не знайдено або вони конфіденційні

Таблиця 2.3. Динамікавиробництва сільськогосподарських машин в Україні

Таблиця 2.4. Динамікавиробництва будівельних і шляхових машин та підіймального устаткування в Україні

Таблиця 2.5. Динамікавиробництва автомобілів за видами в Україні

З табл. 2.5 бачимо, що кількість щорічно вироблених на підприємствах України вантажних автомобілів та автобусів після різкого зниження в середині 90-х років минулого століття й досі залишається низькою. Але виробництво аналогічних за складністю легковиків, наприклад, у 2007 році, навіть перевищило обсяги виробництва за радянських часів. Можна припустити, що в наш час ця тенденція в Україні характерна для більшості товарів широкого вжитку, зокрема побутової техніки. Але дані, наведені в табл. 2.6, свідчать, що це не так. Залишається більш-менш стабільним лише виробництво побутових холодильників та пральних машин. Виробництво ж теле- та радіоапаратури, пилососів і прасок із 1990 року до цього часу зменшилося в середньому на порядок і тенденцій до його зростання не спостерігається.

Таблиця 2.6. Динамікавиробництва електронних таелектропобутових приладів в Україні

Тепер розглянемо економічні показники провідних підприємств трьох галузей, що випускають відповідно виробничо-технічну продукцію (табл. 2.7), технічно складні товари широкого вжитку й матеріали.Візьмемо, наприклад, автомобілебудування, результатами діяльності якого користуються приблизно в рівних частках як підприємство-виробник, так і кінцевий споживач. Після введення у 2006 році екологічних норм “Євро-2” почалося зростання співвідношення придбання іномарок порівняно з вітчизняними до двох третин, хочавпродовж декількох попередніх років пропорція становила приблизно 50:50 відсотків. Так, виробники легковиків “Запорізький автобудівний завод”, “ЛуАЗ”, “Єврокар”, “КримавтоГАЗ”, ЗАО “АнтоРус”, як зазначено в табл. 2.8, працюють стабільно. Випуск автобусів, навпаки, скоротився і становить менше трьох тисяч одиниць за рік. Кількість підприємств, які збирали автобуси у 2001 році, зменшилася з одинадцяти до семи. Львівський автобусний завод, на який покладалися великі надії, так і не захопив лідерство у галузі. Виробництво вантажівок скоротилося ще істотніше. Деякі заводи (“УкрВолгатехсервіс”, ”Автоагрегат”) взагалі припинили виробництво вантажівок через нерентабельність.

Погіршує стан в автомобільній промисловості і вступ України до СОТ. Автомобіль (принаймні легковик), як ніякий інший товар, поєднує в собі властивості товару широкого вжитку (з погляду споживання) і товару промислового призначення (з точки зору розроб-лення і виробництва). Значне підвищення конкуренції на внутрішньому автомобільному ринку внаслідок лібералізації умов імпортування загрожує зниженням ринкових часток вітчизняних виробників.

Однією з найпотужніших галузей вітчизняної промисловості, що випускає матеріали, є трубна промисловість. У 2003 та 2004 роках виробництво труб в Україні скоротилося порівняно з 2001 роком майже на 10 %, що зумовлювалося загальним спадом обсягів споживання, погіршенням кон'юнктури світового ринку, квотуванням обсягів поставок Росією, яка є найбільшим споживачем продукції українських підприємств. У ті роки експорт труб у Росію знизився на 48 %, а її частка у структурі експорту зменшилася вдвічі ⁾. Але у 2005-2007 рр. відбулося зростання обсягів виробництва у цій галузі завдяки підвищенню попиту на зовнішніх ринках, особливо російському.

Таблиця 2.7. Рівнідоходів і прибутків підприємств машинобудування

* Тут і далі (табл. 2.8, 2.9) у зв'язку із світовою економічною кризою 2008-2010 рр. наведено середньорічні дохід і прибуток за ці роки [8]

Таблиця 2.8. Рівнідоходів і прибутків автомобілебудівних підприємств

Нині обсяг російського ринку перевищує 4 млрд доларів, незважаючи на те, що Росія постійно лобіює інтереси своїх товаровиробників, без української продукції їй не обійтися, бо попит значно переважає пропозиції російських компаній. Основні замовлення відбуваються за рахунок російського нафтогазового комплексу, але існують замовлення і з боку машинобудівництва та житлово-комунального господарства.

Зберігати та нарощувати обсяги виробництва (табл. 2.9), вдається: по-перше, в напрямку переорієнтації на поставку до Російської Федерації високоліквідної продукції, що частково дозволило зберегти валютні надходження, по-друге, завдяки збільшенню за останні роки майже вдвічі (з 25,7 до 50 %) експортних поставок до інших країн. За даними експертів, приблизно 90 країн є споживачами труб українських виробників, причому значне зростання відбулося за рахунок країн Північної та Латинської Америки, Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Африки.

Як бачимо, у переліку промислових підприємств немає приладобудівників, суднобудівників, виробників електронної техніки. У них стан значно гірший. Із 1990 року різко зменшилася кількість створених і освоєних зразків нових типів техніки (табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Створення й освоєння нових типів промислової продукції

Необхідно відмітити, що до двадцятки найдохідніших найприбутковіших, найекспортопридатніших підприємств (компаній, фірм) України згадані підприємства входять лише в складі інших, хоч у розвинених європейських країнах, США, Японії ці галузі є провідними. До яких же галузей належать найуспішніші підприємства України? Це переважно виробники ресурсів - сировини та енергії (табл. 2.11, 2.12).

Таблиця 2.9. Рівнідоходів і прибутків підприємств трубної промисловості

Подобные документы

• Організація служби маркетингу на промисловому підприємстві

  Суть маркетингу промислового підприємства. Організація маркетингової служби на підприємстві. Особливості організації маркетингових досліджень на прикладі ТОВ "Логікон". Сучасний стан, тенденції і проблеми розвитку маркетингу промислового підприємства.
  
  курсовая работа [61,0 K], добавлен 23.05.2012
  

• Основні підходи до визначення ефективності формування інвестиційно-інноваційної політики підприємства на засадах маркетингу

  Здійснення інвестиційно-інноваційної політики у ринковому конкурентному середовищі, її ефективний вплив на розвиток підприємства. Функції відділу маркетингу при забезпеченні новизни товару. Напрямки маркетингового опосередкування інноваційної діяльності.
  
  реферат [929,7 K], добавлен 24.11.2010
  

• Організація служби маркетингу на промисловому підприємстві

  Маркетинг промислового підприємства, його маркетингові комунікації. Вибір стратегії маркетингової діяльності. Маркетингові дослідження на прикладі ТОВ "Логікон". Значення промислового маркетингу в розвитку ринкових економічних відносин в Україні.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 29.12.2013
  

• Промисловий маркетинг

  Сутність промислового маркетингу. Концепція партнерського маркетингу у постачанні. Цілі та напрями комплексного дослідження ринку. Організація маркетингової діяльності промислового підприємства. Управління товарним асортиментом. Управління каналами збуту.
  
  курс лекций [3,6 M], добавлен 09.12.2013
  

• Значення маркетингу в підвищенні ефективності роботи підприємства в умовах ринкової економіки

  Маркетинг як інструмент підвищення ефективності роботи суб'єктів в умовах ринку. Відмінність маркетингу від кон'юнктурно-збутової діяльності. Маркетингові дослідження підприємства, приклади підвищення ефективності підприємств через його застосування.
  
  курсовая работа [55,9 K], добавлен 13.01.2010
  

• Вплив маркетингу на комерційну діяльність торгового підприємства

  Сутність, специфіка комерційної діяльності в умовах ринкової економіки. Використання концепції маркетингу в діяльності торгового підприємства. Аналіз комерційної діяльності підприємства із закупівлі товарів. Прогнозування розвитку підприємства.
  
  курсовая работа [255,0 K], добавлен 05.02.2015
  

• Комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності

  Критерії економічної раціональності рішень відносно впровадження інновації. Характеристика зміни зовнішнього середовища підприємства. Ринкове тестування товару. Складові інноваційного продуктового проекту. Державне фінансування інноваційної діяльності.
  
  презентация [4,9 M], добавлен 22.10.2014
  

• Відмінність маркетингу товарів промислового призначення від маркетингу товарів кінцевого споживання

  Дослідження ідей та основних завдань маркетингу. Визнання сутності споживчих послуг - дій, які забезпечують певний корисний ефект для споживача. Управління якістю продукції в товарній політиці. Узагальнення функцій матеріально-технічного постачання.
  
  контрольная работа [26,8 K], добавлен 19.10.2012
  

• Організація маркетингової діяльності торгового підприємства

  Принципи маркетингу в торгівлі. Стратегії маркетингової діяльності торговельних підприємств. Маркетингові дослідження та прогнозування розвитку підприємства. Вплив зовнішнього середовища маркетингу на формування комерційної діяльності суб’єкта ринку.
  
  курсовая работа [64,1 K], добавлен 01.03.2016
  

• Маркетингова стратегія промислового підприємства

  Теоретичні основи формування стратегії маркетингу, як складової економічної стратегії маркетингу. Діагностика економіко-фінансової діяльності ЗАТ "Солоницівський комбінат меблевих деталей". Шляхи покращення виробничої діяльності ЗАТ.
  
  дипломная работа [199,3 K], добавлен 10.09.2007
  

• Економічне обґрунтування стратегії маркетингу підприємства (на прикладі ТОВ "Агро-Класік")

  Розробка заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства через реалізацію стратегії маркетингу. Реалізація обраної стратегії маркетингу в контексті постійного удосконалення товару. Пошук альтернативних шляхів розподілу та збуту продукції.
  
  дипломная работа [791,5 K], добавлен 26.12.2013
  

• Маркетингова діяльність підприємства в умовах ринкової економіки

  Маркетингові дослідження: поняття, зміст, цілі. Етапи проведення маркетингового дослідження, основні принципи їх здійснення. Комплексна (інтегральна) оцінка об'єктів маркетингу. Прогнозування попиту, економічний аналіз нового товару, обґрунтування знижок.
  
  курсовая работа [683,2 K], добавлен 19.10.2013
  

• Що таке маркетинг? (сутність концепції маркетингу)

  Історична довідка. Визначення маркетингу. Маркетинг як економічний процес. Маркетинг як філософія бізнесу. Роль маркетингу в економіці. Еволюція змісту і концепцій маркетингу. Функції маркетингу і модель маркетингової діяльності.
  
  лекция [21,5 K], добавлен 27.04.2007
  

• Розробка стратегії диверсифікації діяльності підприємства

  Вибір та обґрунтування сфери діяльності підприємства. Розробка загальної концепції діяльності; аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Визначення мети і базової стратегії маркетингу. Розробка конкурентної та збутової стратегії.
  
  курсовая работа [283,8 K], добавлен 29.10.2014
  

• Правове забезпечення управління маркетинговою діяльністю ТОВ "Фуд Центр" м. Суми

  Основні принципи та функції маркетингу на підприємстві. Види сучасного маркетингу. Система внутрішньофірмового управління. Розробка маркетингових стратегій діяльності підприємства. Аналіз маркетингової діяльності і обґрунтування її необхідності.
  
  дипломная работа [156,3 K], добавлен 23.05.2012
  

• Аналіз товарної інноваційної політики ЗАТ Хлібозавод "Салтівський"

  Основні економічні показники підприємства за останні роки. Аналіз ефективності товарної інноваційної політики. Обґрунтування ідеї нового товару. Оцінка потенціалу підприємства-інноватора. Розроблення заходів і економічне обґрунтування попиту на інновацію.
  
  курсовая работа [666,8 K], добавлен 01.06.2010
  

• Формування результативної системи маркетингової забезпеченості інноваційної діяльності підприємства

  Вивчення теоретичних основ маркетингу як засобу досягнення цілей підприємства. Управління маркетингом та рекламне забезпечення інноваційних продуктів. Розробка ефективної маркетингової стратегії підприємства по впровадженню нового інноваційного продукту.
  
  курсовая работа [136,1 K], добавлен 06.06.2016
  

• Місце інститутів інноваційної інфраструктури у системі маркетингової діяльності

  Аналіз та класифікація основних інститутів інноваційної інфраструктури та їх роль у системі маркетингу підприємств. Оцінка діяльності основних елементів інноваційної інфраструктури, спрямованої на освоєння виробництва інноваційних видів продукції.
  
  статья [54,3 K], добавлен 11.10.2017
  

• Впровадження інноваційних маркетингових заходів для підприємства на прикладі ПП "Віліс"

  Складові інноваційної діяльності підприємства. Характеристика різновидів інноваційного маркетингу. Розробка напрямів стратегічного розвитку підприємства. Визначення економічної ефективності запропонованих інноваційних заходів на прикладі ПП "Віліс".
  
  курсовая работа [407,8 K], добавлен 14.10.2013
  

• Теоретичні та практичні аспекти рекламної діяльності підприємства "Дінамото"

  Вивчення теоретичних основ рекламної діяльності. Характеристика маркетингової діяльності підприємства. Дослідження ролі правильно організованої рекламно-інформаційної діяльності в умовах ринку. Визначення стратегій планування рекламної кампанії.
  
  дипломная работа [2,3 M], добавлен 06.06.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам