Медико-соціальне обґрунтування міжсекторальної системи організації протидії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції серед трудових мігрантів (на прикладі Закарпатської області)

За 2008 - 2013 роки в Україні переважав статевий шлях інфікування (середній показник 47,42±4,72%), роль парентерального при введенні ін'єкційних наркотиків залишалась суттєвою (32,20±4,07%), особливих відмінностей у частках вертикального, інших та невстановленого шляхів інфікування в порівнянні з 2005 - 2007 роками не спостерігалось.

В Закарпатській області збільшилась частка статевого шляху інфікування до 66,81±9,56% у 2008 - 2013 роках проти 50,77±16,95% у 2005 - 2007 роках (в 1,3 разу). Зменшилась частка вертикального шляху інфікування, яка у 2008 - 2013 роках склала 24,24±7,65% проти 31,08±12,55% у 2005 - 2007 роках (в 1,28 разу). Середня частка парентерального шляху при введенні ін'єкційних наркотиків зменшилась у 1,96 рази і склала 3,18% проти 6,10% у 2005 - 2007 роках. Інші та невстановлений шляхи інфікування при реєстрації нових випадків ВІЛ-інфекції у 2008 - 2013 роках складали лише 5,77±2,65%, що у 12 разів менше за їх частку по області у 2005 - 2007 роках, проте майже у 4,5 рази більше в порівнянні з Україною у 2008 - 2013 роках.

Отже, на відміну від ситуації по Україні (перехрест статевого та парентерального шляхів інфікування ВІЛ у 2007 році) в Закарпатській області стабільно переважає статевий шлях інфікування, через що вищою, порівняно з даними по Україні, є частка вертикальної трансмісії ВІЛ-інфекції; вплив вживання наркотиків ін'єкційним шляхом є незначним, окремої уваги потребує високий відсоток інших та невстановленого шляхів інфікування за період 2005 - 2013 років (7,86% проти 1,70±0,81% по Україні). Різниця є достовірною і складає 4,62 рази. Роль статевого шляху інфікування як в Україні, так і в області протягом 2008 - 2013 років зросла в порівнянні з періодом 2005 - 2007 і суттєво вплинула на сукупну структуру шляхів інфікування за 2005 - 2013 роки.

Аналіз шляхів інфікування ВІЛ в Україні та Закарпатській області у 2005-2013 роках за віковими категоріями. Аналіз структури шляхів інфікування за віковими групами є досить показовим для порівняльної характеристики розвитку епідемічної ситуації в регіонах.

Структура шляхів інфікування ВІЛ осіб віком 0 - 14 років представлена в додатках К1, К2. Для України в цілому і для Закарпатської області більшість осіб, зареєстрованих у віці 0-14 років мають імовірний вертикальний шлях інфікування ВІЛ. Відомо, що більшість дітей, у яких протягом року зареєстровано ВІЛ-інфекцію з імовірним вертикальним шляхом інфікування, перебувають в стадії підтвердження діагнозу. Середній показник вертикального шляху інфікування ВІЛ у віковій групі 0-14 років по Україні становить 99,50±0,15%, по області - 98,52±4,44% (табл.3.11). По Україні зареєстровані поодинокі випадки інфікування дітей гомо-бісексуальним, гетеросексуальним шляхами, внаслідок ін'єкційного введення наркотиків, переливання крові та іншими шляхами. В області, крім вертикального шляху інфікування в 2013 році зареєстровано по одному випадку інфікування дітей статевим гетеросексуальним шляхом та невстановленим шляхом інфікування.

Таблиця 3.11

Шляхи ВІЛ - інфікування осіб 0-14 років в Україні та Закарпатській області у 2005 - 2013 роках

Шлях інфікування	Середній показник для України 2005 - 2013рр., %	Середній показник для Закарпаття 2005 - 2013 рр., %
гомо та бісексуальний шлях інфікування	0,003	-
гетеросексуальний	0,06	0,74
внаслідок введення наркотиків ін'єкційним шляхом	0,06	-
внаслідок переливання крові та її препаратів	0,02	-
вертикальний	99,50	98,52
нозокоміальний	-	-
інші, не перераховані	0,36	0,74

В ході дослідження отримані дані, які вказують на те, що у віковій групі 15-19 років по Україні відмічається тенденція до зниження в абсолютних даних з 412 у 2005 році до 193 у 2013 році (2,09 разу; р?0,05), за виключенням 2007 року, коли було зареєстровано 789 осіб. В Закарпатській області протягом проаналізованого періоду реєструвались поодинокі випадки, кількість яких (до 4 випадків в рік) не дає змогу оцінювати тенденції розвитку епідемії в даній віковій групі (додаток Л).

В табл.3.12 представлені середні показники розподілу шляхів інфікування серед ВІЛ-інфікованих осіб вікової групи 15-19 років та стандартне відхилення для них.

З даних, які наведено в табл.3.12 видно, що в Україні переважну більшість пацієнтів, яким протягом 2005 - 2013 років встановлено діагноз ВІЛ-інфекції у віці 15 - 19 років, складали особи, інфіковані статевим шляхом (77,01%).

Значно меншими є частки парентерального шляху внаслідок введення ін'єкційних наркотиків та інших, невстановленого шляхів (15,12% та 7,41% відповідно). В той же час, 0,46% осіб, зареєстрованих у віці 15 - 19 років, інфіковані шляхом від матері до дитини.

Таблиця 3.12

Середні показники розподілу шляхів інфікування ВІЛ серед осіб 15-19 років України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках,%

Шлях інфікування серед осіб 15 -19 років	Регіон	Cередній показник
статевий	Україна	77,01
	Область	100
СІН, парентеральний	Україна	15,12
	Область	-
вертикальний	Україна	0,46
	Область	-
інший, невстановлений	Україна	7,41
	Область	-

Високі значення стандартних відхилень для середніх показників свідчать про відсутність однорідності показників в динаміці. При цьому всі випадки захворюваності серед осіб 15 - 19 років у Закарпатській області протягом 2005 - 2013 років мають статевий шлях інфікування. Частка статевого шляху з 2005 до 2013 року в Україні поступово зростає, виключенням став 2007 рік, коли більше половини випадків (50,82%) зареєстровані з іншими та невстановленим шляхами передачі.

У зв'язку з вище викладеним, з метою визначення узагальненої характеристики структури шляхів інфікування по Україні у віковій групі 15-19 років ми виключили дані 2007 року із послідуючого аналізу.Табл.3.13.

Отримані дані (табл.3.13) свідчать про значну перевагу статевого шляху інфікування ВІЛ осіб даної вікової категорії (81,6%), внесок парентерального шляху інфікування залишається на рівні 15,8%, вертикального - 0,5%.

Інші та невстановлені шляхи інфікування ВІЛ в середньому займають 1,9%.

В Закарпатській області у 2007 та 2011 роках не реєструвались випадки ВІЛ-інфекції серед осіб 15 - 19 років. Всі випадки ВІЛ-інфікування в даній віковій категорії осіб в інших роках сталися статевим шляхом.

Таблиця 3.13

Середні показники розподілу шляхів інфікування ВІЛ серед осіб 15-19 України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках за виключенням даних 2007 року,%

Шлях інфікування серед осіб 15 -19 років	Регіон	Середній показник
статевий	Україна	81,6
	область	100
СІН, парентеральний	Україна	15,8
	область	-
вертикальний	Україна	0,5
	область	-
інший, невстановлений	Україна	1,9
	область	-

У віковій групі 20-24 роки (додаток М) в Україні з 2006 року відмічається тенденція до зниження реєстрації нових випадків ВІЛ-інфекції (з 2294 у 2006 році до 1254 у 2013 році). Зниження відбулося в 1,83 разу (р?0,05). В структурі шляхів інфікування встановлено суттєве зниження в реєстрації парентерального шляху внаслідок введення ін'єкційних наркотиків (з 909 випадків 2005 році до 200 у 2013 році; 4,55 разу; р?0,01), а також інших та невстановленого шляхів інфікування (з 89 у 2005 році до 13 у 2013 році; 6,8 разу; р?0,01). Частка цих шляхів інфікування також знизилась: парентеральний з 42,3% у 2005 році до 15,95 % у 2013 році, інші та невстановлений - з 4,14 % у 2005 році до 1,04% у 2013 році. Вертикальний шлях інфікування не реєструвався, тому його в розрахунки не включено. На фоні зниження абсолютних даних, яке відмічається починаючи з 2008 року, частка статевого шляху інфікування зростала. До 2007 року відмічаємо більш стрімкий ріст частки статевого шляху (з 53,56% у 2005 році до 66,28 % у 2007 році), ніж в наступні 2008 - 2013 роки. В середньому в проаналізованому періоді 2005 - 2013 років переважна більшість зареєстрованих ВІЛ-інфікованих у віці 20 - 24 роки інфікувалась статевим шляхом (72,3%), дещо більше чверті (25,8%) - парентеральним при введенні наркотиків ін'єкційним шляхом та незначну частку (1,9%) склали особи, інфіковані іншими і невстановленим шляхами. Табл.3.14.

Таблиця 3.14

Структура шляхів інфікування ВІЛ серед осіб 20-24 років України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках, %

Шлях інфікування серед осіб 20 - 24 роки	Регіон	Середній показник
Статевий	Україна	72,3
	область	92,5
СІН, парентеральний	Україна	25,8
	область	4,6
Інший, невстановлений	Україна	1,9
	область	2,9

За даними табл.3.14 в Закарпатській області майже всім випадкам захворюваності на ВІЛ притаманний статевий шлях інфікування - його частка за 2005-2013 роки склала 93,2%, середній показник - 92,5±8,8%, на парентеральний внаслідок введення ін'єкційних наркотиків прийшлося 2,7% (4,6±9,4% в середньому), а 2,1% (2,9±4,4% в середньому) належать іншим і невстановленому шляхам інфікування. Слід зауважити, що парентеральний шлях за весь період зареєстрований у 2 осіб, інші та невстановлений шляхи - у 3 осіб.

Вікова група 25-49 років найвагоміше впливає на картину епідемії ВІЛ-інфекції як в Україні, так і в Закарпатській області зокрема (додаток Н). Проте, дещо відмінними в даній віковій групі є тенденції розподілу шляхів інфікування в Україні від осіб 15 років і старше. Так, дані аналізу демонструють, що в Україні в цілому перехрест статевого та парентерального шляхів інфікування у групі осіб 25-49 років відбувся у 2009 році, на відміну від зафіксованого перехресту 2007 року серед всіх вікових груп і населення віком 15 років і старше.

В Закарпатській області структура і тенденції розподілу шляхів інфікування серед осіб 25-49 років відповідають таким в сукупності всіх вікових груп.

За період 2005 - 2013 років в Україні щороку зростає як абсолютна кількість вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб віком 25 - 49 років зі статевим шляхом інфікування, так і частка самого статевого шляху з 35,95% у 2005 році до 62,9% у 2013 році. Частка парентерального шляху інфікування при введенні ін'єкційних наркотиків знизилась з 60,93% у 2005 році до 36,56% у 2013 році. Роль інших та невстановленого шляхів інфікування незначна, відмічається зниження їх частки з 3,12 у 2005 році до 0,54% у 2013 році.

В сукупності випадків, зареєстрованих протягом 2005-2013 років у даній віковій категорії, статевий та парентеральний шляхи мають майже рівні частки (50,5% та 48,0% відповідно) з деякою перевагою в бік статевого шляху. В середньому майже однакові частки за 2005 - 2013 роки в структурі шляхів належать статевому та парентеральному шляхам інфікування (49,2±9,4% та 49,2±8,7% відповідно), незначна роль інших і невизначеного шляхів інфікування (1,6±0,8%) (табл. 3.15).

Таблиця 3.15

Середні показники розподілу шляхів інфікування ВІЛ серед осіб 25-49 років України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках

Шлях інфікування	Регіон	Середній показник,%
Статевий	Україна	49,2
	область	81,7
СІН, парентеральний	Україна	49,2
	область	8,7
інший, невстановлений	Україна	1,6
	область	9,6

В ході дослідження отримані результати вказують, що на відміну від загальноукраїнських даних, для Закарпатської області протягом 2005 - 2013 років притаманною є значна перевага статевого шляху над парентеральним. За весь період дослідження статевий шлях становив 86,6% (81,7±13,1% в середньому) серед усіх шляхів інфікування. Роль інших та невстановленого шляхів інфікування для області залишається вагомими: на них припадає майже одна десята всіх випадків. Нерівномірність розподілу за шляхами інфікування по області спричиняє високі значення стандартних відхилень, через що значення середніх показників по області за період 2005 - 2013 років суттєво коливаються.

Для вікової групи 50 років і старше як по Україні, так і по Закарпаттю (додаток П) характерним є превалювання статевого шляху інфікування. Для України відмічається поступове зниження часток парентерального шляху інфікування та інших і невстановленого. Частка парентерального шляху інфікування внаслідок введення наркотиків ін'єкційним шляхом зменшилась у 2,19 (р?0,05) рази з 36,78% у 2005 році до 17,12% у 2013 році. При цьому кількість зареєстрованих осіб зросла майже у 3 рази (з 96 у 2005 році до 278 у 2013 році). Частка інших і невстановленого шляхів інфікування зменшилась в 3,13 (р?0,05) рази (з 8,05% у 2005 році до 2,43% у 2013 році), кількість зареєстрованих осіб в середньому складає 42, з 2006 року помітних коливань не відмічається.

Слід відмітити, що в Закарпатській області реєструвались поодинокі випадки ВІЛ-інфекції у пацієнтів 50 років і старше (до 2011 року включно: 0 - 2, 2012 - 6, 2013 - 7 випадків).

По Україні у 2013 році зросла абсолютна кількість випадків ВІЛ-інфекції у осіб у віці 50 років і старше порівняно з 2005 роком більше як у 6 разів, при тому, що збільшення абсолютної загальної кількості захворілих у 2013 році порівняно з 2005 відбулось у 1,5 рази (21086 у 2013 році проти 13770 у 2005 році). Зросла і частка вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих в даній віковій категорії з 2% у 2005 році до 8% у 2013 році: 4,0 (р?0.01) рази.

Далі в табл. 3.16 представлені середні показники розподілу шляхів інфікування ВІЛ серед осіб 50 років і старше України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках.

Значення середніх показників за період 2005 - 2013 років (табл. 3.16) по Україні відображають загальну картину превалювання статевого шляху (68,0±8,8%), та вагомий внесок парентерального шляху інфікування (25,8±6,5%). Середня частка інших та невстановленого шляхів інфікування ВІЛ є значно вищою в порівнянні з попередньо проаналізованими віковими категоріями.

Таблиця 3.16

Середні показники розподілу шляхів інфікування ВІЛ серед осіб 50 років і старше України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках, %

Шлях інфікування	Регіон	Середній показник
статевий	Україна	68,0
	область	75,8
СІН, парентеральний	Україна	25,8
	область	2,8
інший, невстановлений	Україна	6,2
	область	4,8

При розрахунку середніх показників для Закарпаття не враховані роки, протягом яких випадки інфікування ВІЛ серед осіб 50 років і старше не зареєстровані. Неоднорідний розподіл показників за роками утворює високі значення стандартних відхилень для них. Так, частка статевого шляху інфікування є суттєвою, хоча коливання зареєстровано в межах 62,7-88,9%. Стандартні відхилення парентерального та інших і невстановленого шляхів інфікування в рази перевищують значення самих середніх показників, що з урахуванням спорадичності випадків, свідчить про несуттєвий внесок даних шляхів інфікування серед осіб 50 років і старше.

Далі вивчалася структура шляхів інфікування в розрізі статі.

Динаміка шляхів інфікування серед ВІЛ-інфікованих чоловіків і жінок України представлена на рис.3.20 та 3.21.

Рис. 3.20. Шляхи інфікування ВІЛ чоловіків по Україні у 2005-2013 роках

З рис. 3.20 видно, що зміни шляхів інфікування серед чоловіків відбуваються, як і в загальній структурі шляхів інфікування. Проте перехрест на користь статевого з незначними розбіжностями стався лише у 2013 році.

З рис. 3.21 видно, що серед жінок в Україні протягом частка парентерального шляху інфікування поступово знижується і за період дослідження значно менша частки статевого шляху. Частка статевого шляху має тенденцію до росту, тенденції інших шляхів інфікування протягом 2005-2013 років залишаються практично без змін.

Рис.3.21. Шляхи інфікування ВІЛ жінок по Україні у 2005-2013 роках

На відміну від даних по Україні в Закарпатській області провідна роль шляхів інфікування як серед чоловіків, так і серед жінок належить статевому шляху інфікування і складає в середньому 57,85±11,7% та 61,66±20,2% відповідно. Частка чоловіків, інфікованих парентеральним шляхом реєструється більшою, ніж жінок (6,95% проти 2,34% відповідно). Різниця складає 2,97 разів (р?0,05). Ці показники є значно меншими в порівнянні з даними по Україні (в 7,3 рази серед чоловіків та в7,4 рази серед жінок) і не відіграють суттєвої ролі в розвитку епідпроцесу в області.

Середні показники інших та невстановленого шляхів інфікування ВІЛ як серед чоловіків, так і серед жінок області є вищими за загальноукраїнські і становлять 9,67% та 7,23% відповідно (додатки Р, С).

Неоднорідний розподіл показників по області спостерігається за рахунок значного впливу вертикального шляху інфікування та низьких абсолютних цифр, що утворює високі значення стандартних відхилень, які в свою чергу свідчать про не типовість отриманих середніх значень.

Динаміка розподілу шляхів інфікування серед чоловіків та жінок представлена на рис.3.22 та 3.23 на основі показників, розрахованих методом усереднення. Табл.3.17.

Динамічні зміни в розподілі шляхів інфікування серед чоловіків області (рис. 3.22) відбуваються з усіма шляхами. Вертикальний, парентеральний інші та невстановлений мають тенденцію до зниження, а статевий - до росту.

Серед жінок (рис.3.23) відмічаємо зростання частки статевого шляху на фоні зниження показників вертикального, інших та невстановленого шляхів інфікування.

Динаміка парентерального шляху серед жінок не зазнає змін протягом проаналізованих років, несуттєва роль даного шляху інфікування в розвитку епідпроцесу серед жінок графічно підтверджується.

Таблиця 3.17

Показники розподілу шляхів інфікування серед чоловіків і жінок Закарпатської області, розраховані методом усереднення

Шлях інфікування	Показник для кожного року по рокам за методом усереднення, %
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Чоловіки
статевий	48,36	50,90	53,44	55,99	58,53	61,08	63,62	66,16	68,71
СІН, парентеральний	13,04	11,74	10,43	9,13	7,82	6,51	5,21	3,90	2,60
вертикальний	25,54	25,00	24,46	23,91	23,37	22,82	22,28	21,74	21,19
Інший, невстановлений	13,06	12,36	11,67	10,97	10,28	9,58	8,89	8,19	7,50
Жінки
статевий	55,10	57,65	60,21	62,76	65,32	67,87	70,43	72,98	75,54
СІН, парентеральний	2,79	2,57	2,35	2,13	1,91	1,70	1,48	1,26	1,04
вертикальний	32,51	30,99	29,46	27,93	26,40	24,88	23,35	21,82	20,30
Інший, невстановлений	9,60	8,79	7,98	7,17	6,36	5,55	4,74	3,93	3,13

Рис. 3.22. Шляхи інфікування ВІЛ чоловіків у Закарпатській області у 2005-2013 роках,%

Рис. 3.23. Шляхи інфікування ВІЛ жінок у Закарпатській області у 2005-2013 роках,%

Далі вивчалося питання щодо гомосексуального шляху інфікування в структурі статевого серед ВІЛ-інфікованих чоловіків. Дані щодо частки гомосексуального шляху інфікування в структурі статевого серед ВІЛ-інфікованих чоловіків України та області представлені в табл. 3.18.

Таблиця 3.18

Частка гомосексуального шляху інфікування ВІЛ в структурі статевого серед чоловіків України та Закарпатської області у 2005 - 2013 роках

Роки	Статевий шлях інфікування ВІЛ серед чоловіків
	Всього	В т. ч. гомосексуальний
	Закарпатська область, абс.	Україна, абс.	Закарпатська область, абс.	Україна, абс.	Закарпатська область, %	Україна, %
2005	6	1586	-	20	-	1,3
2006	4	1997	-	35	-	1,8
2007	10	2456	-	48	-	2,0
2008	9	2877	-	64	-	2,2
2009	11	3227	-	94	-	2,9
2010	19	3726	-	90	-	2,4
2011	28	4196	-	143	-	3,4
2012	23	4443	-	152	-	3,4
2013	38	4983	1	262	2,6	5,3
Середній показник		2,7

Згідно даних табл.3.18 в період 2005 - 2013 років в Закарпатській області перший зареєстрований випадок інфікування ВІЛ у чоловіка, який практикує секс з чоловіками зареєстрований у 2013 році. В Україні зареєстровано поступове зростання показника від 1,3% у 2005 році до 5,3% у 2013: в 4,08 разу; р?0,05. В середньому в проаналізованому періоді по Україні частка гомосексуального шляху інфікування ВІЛ серед чоловіків, інфікованих статевим шляхом, становить 2,7±1,2%.

3.2 Трудові мігранти як регіональна група підвищеного ризику інфікування ВІЛ в Закарпатській області

В умовах наростання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в області та відсутності суттєвого впливу на розвиток епідемії загальнонаціональних груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ було організовано роботу для пошуку регіональної групи підвищеного ризику, яка суттєво впливає на розвиток епідемії ВІЛ-інфекції на території області.

За результатами проведеного епіданалізу нових випадків інфікування ВІЛ у 2007-2008 роках в області було встановлено, що серед узятих на диспансерний облік ВІЛ-інфікованих переважають жінки фертильного віку, виявлені під час вагітності. При епідспостеженнях та епідрозслідуваннях даних випадків інфікування виявлено, що їх статеві партнери у більшості випадків перебувають за межами області на заробітках.

Також, при проведенні спеціальних епідеміологічних досліджень методом анонімного анкетування серед узятих на облік вперше виявлених ВІЛ-інфікованих чоловіків, які організував за нашої участі Український Центр профілактики та боротьби зі СНІДом у 2008 році з метою визначення стадії епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, було звернено увагу на факти частих посилань опитуваних ВІЛ-інфікованих чоловіків на їх тривале перебування на сезонних роботах в інших регіонах.

Отримані дані дозволили зробити припущення (сформулювати гіпотезу), що саме трудові мігранти і є регіональною ГПР, яка відіграє основну роль у поширенні ВІЛ серед загального населення області.

З метою визначення ролі такого соціального явища, як трудова міграція за межі області на розвиток епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу протягом 2007-2013 років було проведено спеціальне епідеміологічно-поведінкове дослідження серед дорослих ВІЛ-інфікованих осіб, вперше виявлених і поставлених на диспансерний облік в Закарпатській області протягом 2007-2013 років.

Всього опитано 272 дорослі ВІЛ-інфіковані особи, із них ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією (трудові мігранти та особи із їх близького оточення) - 166 осіб (51,6% від усіх ВІЛ-інфікованих дорослих взятих на диспансерний облік протягом 2007-2013 років; 61,0% від опитаних ВІЛ-інфікованих дорослих взятих на диспансерний облік протягом 2007-2013 років).

За період спостереження загалом 58,9% взятих на облік вперше виявлених ВІЛ-інфікованих чоловіків були трудовими мігрантами. Динаміка виявлення ВІЛ-інфікованих у середовищі трудових мігрантів-чоловіків надана в табл.3.19.

Таблиця 3.19

Частка ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів-чоловіків серед узятих на диспансерний облік уперше виявлених ВІЛ-інфікованих дорослих чоловіків за 2007-2013 рр.

Рік	Взято на диспансерний облік
	Всього, абс.	З них трудові мігранти
		абс.	P±m,%
2007	16	12	75,0±1,08
2008	14	7	50,0±1,34
2009	12	6	50,0±1,44
2010	23	12	52,2±1,04
2011	32	17	53,1±0,88
2012	26	15	57,7±0,97
2013	40	27	67,5±0,74
Всього	163	96	58,9±0,39

За даними табл.3.19 видно, що з взятих на диспансерний облік за період дослідження чоловіків від 50,0% до 75,0% складають трудові мігранти.

При аналогічному аналізі серед жінок установлено, що загалом серед усіх взятих на облік вперше виявлених ВІЛ-інфікованих жінок 44,0% пов'язані з трудовою міграцією.

Динаміка виявлення ВІЛ-інфікованих у середовищі жінок, які самі є трудовими мігрантами або статеві партнери яких є сезонними працівниками, надана в табл. 3.20.

За даними табл.3.20 видно, що за роками частка трудових мігрантів за роками коливається і складається від 15,4±0,71% до 36,8±0,78%: різниця 2,38 разу.

Таблиця 3.20

Частка ВІЛ-інфікованих жінок, пов'язаних з трудовою міграцією, серед узятих на диспансерний облік уперше виявлених ВІЛ-інфікованих дорослих жінок за 2007-2013 рр. (%)

Рік	Взято на надиспансерний облік
	Всього, абс.	З них трудові мігрантки	З них статеві партнерки трудових мігрантів, абс.
		Абс.	P±m,%	Абс.	P±m,%
2007	16	2	12,5±0,83	4	25,0±1,08
2008	17	2	11,8±0,78	4	23,5±1,03
2009	19	2	10,5±0,70	6	31,6±1,07
2010	24	7	29,2±0,93	5	20,8±0,83
2011	19	2	10,5±0,70	6	31,6±1,07
2012	38	5	13,2±0,55	14	36,8±0,78
2013	26	7	26,9±0,87	4	15,4±0,71
Разом	159	27	17,0±0,30	43	27,0±0,35

В ході дослідження встановлено, що часка трудових мігрантів серед вперше виявлених ВІЛ-інфікованих чоловіків більша ніж серед жінок. Різниця (в середньому за роки спостереження) складає 2,2 разів (р?0,05).

За підсумками дослідження впродовж 2007-2013 років, динаміка виявлення ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів серед усіх уперше виявлених і взятих на облік дорослих ВІЛ-інфікованих чоловіків та жінок має тенденцію до наростання (рис.3.24).

Рис.3.24. Динаміка захворюваності на ВІЛ-інфекцію дорослого населення та захворюваність на ВІЛ трудових мігрантів з урахуванням обох статей за 2007-2013 роки (абс.)

При більш детальному вивченні інформації з анкет спеціальних епідеміологічно-поведінкових досліджень, що проводились серед усіх вперше виявлених та взятих на облік ВІЛ-інфікованих дорослих, були проаналізовані, зокрема, наступні фактори ризикованої щодо поширення ВІЛ поведінки: наявність сексуальних зв'язків під час трудової міграції та сексуальні відносини без використання презервативів після встановлення позитивного ВІЛ-статусу та інші. Детальний аналіз поведінкових ризиків ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів, які імовірно призвели до їх інфікування ВІЛ представлено у розділі 5 дисертації.

Таким чином, враховуючу високу частку трудових мігрантів та осіб їх близького оточення серед ВІЛ-інфікованих осіб, поставлених на диспансерний облік протягом 2007-2013 років в Закарпатській області, можна зробити висновок, що дана група дійсно може спричинити активізацію епідпроцесу ВІЛ-інфекції/СНІДу при умові вагомої частки групи трудових мігрантів серед населення адміністративної території.

3.3 Вплив трудової міграції на розвиток субепідемії ВІЛ-інфекції в Закарпатській області

Згідно з результатами біоповедінкових досліджень, проведених за нашою участю МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» у 2011 р., Закарпатська область належить до регіонів з найвищим рівнем зовнішньої міграції на території України [222]. За даними Головного Управління статистики в Закарпатській області [223], зовнішня трудова міграція коливається по адміністративних територіях області від 3,7 % до 23,8 %, що свідчить про значну кількість серед загального населення області представників даної регіональної групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

З метою визначення впливу явища трудової міграції населення на розвиток субепідемії ВІЛ-інфекції в області нами проведено аналіз розподілу ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів та поширеності ВІЛ-інфекції на окремих територіях області. На першому етапі встановлено, що в більшості районів області існує зв'язок між рівнем поширеності ВІЛ-інфекції та часткою трудових мігрантів серед виявлених ВІЛ-інфікованих осіб (рис.3.25).

Рис.3.25. Показники трудової міграції та рівні поширеності ВІЛ-інфекції за адміністративними територіями області станом на 01.01.2014 року

Як видно з рис. 3.25, в районах з відносно високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції (20,1 і більше на 100 тисяч населення) констатується значна частка осіб із групи трудових мігрантів серед виявлених і зареєстрованих дорослих ВІЛ-інфікованих осіб (Хустський (82,8%), Тячівський (57,1%), Мукачівський район (44,0%)). Також, високий відсоток трудових мігрантів серед ВІЛ-інфікованих осіб у низці районів з середнім рівнем поширеності ВІЛ (10,1-20,0 на 100 тисяч населення): Виноградівський (89,5%), Міжгірський і Воловецький райони (по 80,0%) та Берегівський район (73,3%). Слід відмітити, що в деяких районах (наприклад, Свалявському та Перечинському) такий зв'язок не прослідковується, що потребує подальших досліджень. Серед районів з низьким рівнем поширеності ВІЛ (до 10,0 на 100 тисяч населення) звертає на себе увагу Іршавський район, де усі зареєстровані дорослі ВІЛ-інфіковані особи є трудовими мігрантами, що також потребує детального аналізу стану організації виявлення ВІЛ-інфекції в районі взагалі.

Для більш детального вивчення питання впливу трудової міграції на розвиток епідемії в регіоні проведено кореляцію між кількістю зареєстрованих ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів на окремих територіях області та рівнем поширеності ВІЛ-інфекції на них у 2007-2013 роках. Табл.3.21).

Як видно з табл.3.21, показник поширення ВІЛ приймає значення з множини P={«низька», «середня», «висока»}.

Таблиця 3.21

Показники поширеності ВІЛ-інфекції за кількістю виявлених ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів в районах області ( 2007-2013 рр.)

Район	Поширеність ВІЛ- інфекції *	Кількість ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів
Берегівський	середня	11
В.Березнянський	низька	1
Виноградівський	середня	17
Воловецький	середня	4
Іршавський	низька	5
Міжгірський	середня	4
Мукачівський	висока	22
Перечинський	середня	1
Рахівський	середня	7
Свалявський	висока	5
Тячівський	висока	32
Ужгородський	середня	4
Хустський	висока	53
Область		166

* низька поширеність - 0,0-10,0; середня поширеність - 10,1-20,0; висока поширеність - 20,1 і більше.

Відповідно до даних, наведених на рис.3.25, значенню «низька» відповідають значення поширеності ВІЛ з відрізку [0; 10], значенню «середня» - [10,1; 20], значенню «висока» - [20,1; 54,2], де 54,2 - максимальне значення поширеності ВІЛ у досліджуваний період часу (Хустський район). Позначимо відповідні значення показника поширення через SHIVi, де i- номер рядка таблиці.

Для обчислення коефіцієнту кореляції між SHIV та кількістю ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів (y), поставлено у відповідність SHIVi числа xi, які рівні серединам відповідних відрізків, тобто, якщо SHIVi=«низька», то ( ), якщо SHIVi=«середня», то ( ), якщо SHIVi=«висока», то ( ).

Отримані результати представлено у табл. 3.22.

У випадку, якщо виключити з аналізу показники Свалявського та Перечинського районів, які, як описано вище, випадають із загальної тенденції коефіцієнт кореляції складе , що свідчить про високу корельованість рівня поширеності ВІЛ-інфекції та кількості виявлених ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів в регіоні.

Таблиця 3.22

Результати обчислення показників xi для SHIV поширеності ВІЛ-інфекції у районах Закарпатської області

Район	Поширеність ВІЛ (SHIVi)
Берегівський	середня	15,05
В.Березнянський	низька	5
Виноградівський	середня	15,05
Воловецький	середня	15,05
Іршавський	низька	5
Міжгірський	середня	15,05
Мукачівський	висока	37,15
Перечинський	середня	15,05
Рахівський	середня	15,05
Свалявський	висока	37,15
Тячівський	висока	37,15
Ужгородський	середня	15,05
Хустський	висока	37,15

Розрахунок коефіцієнта кореляції між поширеністю ВІЛ-інфекції () та кількістю зареєстрованих ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів (y) показав середній кореляційний зв'язок даних показників - .

На другому етапі проведено зв'язок між явищем трудової міграції та показниками захворюваності на ВІЛ-інфекцію в області за період 2007-2013 років. А саме, визначення кореляції між показниками захворюваності на ВІЛ-інфекцію серед дорослого населення та захворюваності на ВІЛ трудових мігрантів на 100 тисяч дорослого населення з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона. Табл. 3.23.

Як представлено в табл. 3.23, в області спостерігається прямий сильний вірогідний кореляційний зв'язок між показниками захворюваності на ВІЛ-інфекцію дорослого населення та захворюваності на ВІЛ-інфекцію трудових мігрантів в структурі дорослого населення за 2007 - 2013 роки.

Таблиця 3.23

Захворюваність на ВІЛ-інфекцію трудових мігрантів і дорослого населення області за період 2007 - 2013 років (на 100 тис. дорослого населення)

Рік	Захворюваність на ВІЛ-інфекцію серед дорослих осіб	Захворюваність на ВІЛ-інфекцію трудових мігрантів
2007	3,05	1,94
2008	2,74	1,40
2009	2,42	1,51
2010	4,74	2,59
2011	5,37	2,70
2012	6,74	3,67
2013	7,68	4,1
Коефіцієнт кореляції Пірсона	0,99±0,06
Опис коефіцієнта Пірсона	Зв'язок прямий сильний вірогідний

Отже, явище трудова міграція має прямий вплив на показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію дорослого населення в області.

Висновки за розділом

Отримані в ході дослідження та наведені в розділі результати вказують на особливості розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Закарпатській області. Ці особливості полягають в наступному.

1. Для осіб віком 0-14 років в Україні та області характерний вертикальний шлях інфікування (99,50±0,15% та 98,52±4,44% відповідно). Провідним шляхом серед усіх інших проаналізованих вікових груп Закарпатської області є статевий. Всі особи віком 15-19 років інфіковані статевим шляхом, серед осіб віком 20-24 років на статевий шлях інфікування прийшлося 92,5±8,8% випадків, у віці 25-49 років від 68,6% до 94,8% випадків в середньому та серед осіб 50 років і старше статевий шлях інфікування займає в межах 62,7% - 88,9% випадків.

2. В Україні середні показники статевого шляху інфікування для осіб старше 15 років також є провідними для вікових груп 15-19 років (81,6±8,7%), 20-24 роки (72,3±10,1%) та 50 років і старше (68,0±8,8%). Показники структури шляхів інфікування вікової групи 25- 49 років суттєво відрізняються від таких по області, оскільки статевий і парентеральний шляхи в середньому мають однаковий внесок (49,2±9,4% та 49,2±8,7% відповідно).

3. В динаміці частка статевого шляху інфікування зростає як в області, так і в Україні в цілому, вертикальний шлях інфікування в Україні залишається на одному рівні, в області знижується. Внесок парентерального шляху інфікування в області незначний, в Україні його частка поступово знижується. У 2007 році по Україні спостерігаємо перехрест між парентеральним та статевим шляхами інфікування на користь статевого. Слід відмітити, що перехрест на користь статевого шляху інфікування у наймасивнішій віковій групі 25-49 років (64,70±1,8%) стався на 2 роки пізніше - у 2009 році. Отже, на перехрест між парентеральним і статевим шляхами у 2007 році вплинули всі вікові групи старше 15 років. Інші та невстановлений шляхи інфікування в Україні дають незначні показники, їх тенденції залишаються без змін. По області спостерігаємо нерівномірний розподіл показників інших та невстановленого шляхів інфікування, при цьому постійно відмічаємо превалювання їх значень над такими по Україні.

4. По Україні чоловіки частіше інфікуються ВІЛ парентеральним шляхом, його частка в період 2005 - 2013 років склала 50,89±7,9% проти 17,33±4,8% парентерального шляху серед жінок. Щороку частка парентерального шляху серед чоловіків зменшується з 61,51% у 2005 році до 40,01% у 2013 році, серед жінок також спостерігаємо зниження показників парентерального шляху з 23,21% у 2005 році до 10,27% у 2013 році. Частка статевого шляху інфікування серед чоловіків протягом аналізованого періоду вагома (30,29±8,1%), зростає з кожним роком з 19,72% у 2005 році до 42,59% у 2013 році. Серед жінок статевий шлях інфікування є провідним (59,76±5,7%), також спостерігаємо щорічний ріст показників від 52,74% у 2005 році до 68,26% у 2013 році. Роль інших і невстановленого шляхів інфікування, як серед жінок, так і серед чоловіків незначна (1,78±0,8% та 1,7±0,9 відповідно). Ріст статевого шляху інфікування спостерігається в обох статей в Україні та області.

5. Найбільш виражено парентеральний шлях інфікування представлений серед чоловіків по Україні, має тенденцію до зниження. В Закарпатті частка парентерального шляху серед чоловіків, також як і в Україні вища за таку серед жінок і має тенденцію до зниження. При цьому роль даного шляху інфікування в розвитку епідпроцесу серед представників обох статей області є незначною. Частки вертикального шляху інфікування у чоловіків і жінок області знижуються в динаміці, по Україні даний шлях інфікування в розподілі помітних змін не зазнає. Показники інших та невстановленого шляхів інфікування по області є вищими за такі по Україні. Вони мають тенденцію до зниження серед представників обох статей, проте серед чоловіків є дещо вищими в порівнянні з показниками серед жінок.

6. Якщо для України на сьогодні основною рушійною силою епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу залишається група підвищеного ризику СІН, то для області ні СІН, ні ЖКС, ні ЧСЧ не мають значимої ролі. Значна частка трудових мігрантів та осіб з їх близького оточення (58,9% серед ВІЛ-інфікованих дорослих чоловіків та 44,0% серед ВІЛ-інфікованих дорослих жінок) серед вперше поставлених на диспансерний облік ВІЛ-інфікованих дорослих осіб протягом 2007-2013 років дає підстави вважати, що дана група відіграє провідну роль у поширенні ВІЛ-інфекції на території області і є регіональної ГПР інфікування ВІЛ в Закарпатській області.

7. Встановлено високий кореляційний зв'язок рівня поширеності ВІЛ-інфекції та кількості виявлених ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів в регіоні (коефіцієнт кореляції ) та прямий сильний вірогідний кореляційний зв'язок (коефіцієнт Пірсона 0,99±0,06) між показниками захворюваності на ВІЛ-інфекцію дорослого населення та захворюваності на ВІЛ-інфекцію трудових мігрантів в структурі дорослого населення за 2007 - 2013 роки. Отримані дані свідчать про значний вплив явища трудової міграції на розвиток субепідемії ВІЛ-інфекції в Закарпатській області.

РОЗДІЛ 4.ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ, ОЦІНОЧНОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНОГО І МЕДИЧНОГО ПОРТРЕТУ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Як було зазначено в першому розділі, для Закарпатської області притаманний значний рівень міграції населення. Основними напрямками трудового відтоку населення є міжрегіональна міграція в Україні та міждержавна міграція в країни СНД та країни Балтії і далекого зарубіжжя. Вивчення показників трудової міграції населення за офіційними статистичними даними не можливе, адже офіційна державна статистика трудової міграції не проводиться. Тому нами проведено розрахунки, результати яких дозволяють визначити оціночну чисельність трудових мігрантів.

За офіційними статистичними даними проводилося вивчення загальних міграційних процесів дорослого населення Закарпатської області.

4.1 Загальна характеристика міграції дорослого населення Закарпатської області

З метою проведення аналізу міграційних процесів дорослого населення області було проведено вивчення статистичних даних Головного управління статистики Закарпатської області за період 1991-2012 років.

Відповідно до отриманних даних статево-вікова структура міграційних процесів дорослого населення області за роками дослідження суттєво відрізняється. Найбільший убуток дорослих чоловіків зареєстровано в 2005 році, який склав 1451 особи при цьому в 1992 році міграційний процес мав позитивну для області характеристику. Приріст дорослого чоловічого населення за рахунок міграційних процесів склав 572 особи. В м. Ужгороді статистичний облік проводиться тільки з 2008 року. За даний період відмічається щорічна негативна тенденція до збільшення міграційних процесів серед чоловіків працездатного віку. Так, за період дослідження від'ємне сальдо міграції серед них збільшилося в 3,1 (р?0,05) разів.

Міграційні процеси серед жінок працездатного віку в області теж мають негативні тенденції. Так, при позитивних результатах в 1991 році (позитивне міграційне сальдо на 2960 осіб) у 2012 році від'ємне сальдо міграції серед них склало 521 особу, що в 3,43 (р?0,05) разу більше ніж у чоловіків відповідного віку. В м. Ужгороді в 2009 році відмічався позитивний міграційний приріст дорослих жінок, а в інші роки дослідження - його скорочення. Але показник скорочення є не достовірним у зрівнянні із скороченням дорослих чоловіків.

У відповідності до мети дослідження нами вивчалася загальна характеристика міграційних процесів в залежності від статті серед населення найбільш вразливого до ВІЛ-інфікування віку - 15-49 років.

Отримані в цьому напрямку дані дослідження вказують на те, що в загальній кількості мігруючого дорослого населення особи найбільш активного сексуального віку достовірно складають більшість.

Так, за рахунок міграційних процесів, кількість чоловічого населення найбільш активного сексуального та репродуктивного віку теж має достовірні коливання за роками дослідження. Так, в 1991 році зареєстровано збільшення даної категорії населення на 424 особи, а в 2005 році - зменшення на 1344 особи. Тенденція від'ємного сальдо міграції серед них зберігається. Серед чоловіків даної категорії в м. Ужгороді тенденція від'ємного сальдо міграції збільшується. Серед жінок даної категорії від'ємне сальдо міграції більш виражене ніж серед чоловіків. Так, в 2012 році воно в 1,7 разу більше ніж серед чоловіків в цілому по області і в 1,1 разу по м. Ужгороді.

Далі, за статистичними даними, були вивчені рівні та напрямки міграції населення області в 2013 році. Отримані результати наведено в табл.4.1.

За даними табл.4.1 видно, що в 2013 році зареєстровано від'ємне сальдо міграції населення. При цьому зареєстровано достовірне від'ємне сальдо міжрегіональної міграції населення (-905) та міграції населення в країни далекого зарубіжжя (-408).

Таблиця 4.1

Основні напрямки міграції населення області у 2013 році

Показник	Усього, осіб	На 1000 наявного населення
	прибулих	вибулих	сальдо міграції	прибулих	вибулих	сальдо міграції
Усі напрямки міграції	6837	8070	-1233	5,4	6,4	-1,0
Внутрішньорегіональна міграція	4420	4420	-	3,5	3,5	-
Міжрегіональна міграція	2141	3046	-905	1,7	2,4	-0,7
Міждержавна міграція	276	604	-328	0,2	0,5	-0,3
у тому числі
країни СНД	107	30	77	0,1	0,0	0,1
країни Балтії	5	2	3	0,0	0,0	0,0
країни далекого зарубіжжя	164	572	-408	0,1	0,4	-0,3

Далі було проведено вивчення та аналіз структури міграційних потоків в Закарпатській області в порівнянні 2003 та 2013 років (рис.4.1). В результаті дослідження було встановлено, що структура прибулих в область практично зберігається з незначними коливаннями. На першому місці реєструється внутрішньо регіональна (коливання від 66,4% до 64,6%), на другому місці - міжрегіональна (від 29,4% до 31,3%) і на третьому місці міждержавна (від 4,2% до 4,0%) міграція населення.

Структура вибулих із області теж практично зберігається з незначними коливаннями. На першому місці реєструється внутрішньо регіональна (коливання від 51,8% до 54,8%), на другому місці - міжрегіональна (від 36,1% до 37,4%) і на третьому місці міждержавна (від 12,1% до 7,5%) міграція населення. Встановлено достовірне перевищення, в структурі міграційних потоків, частки осіб, які здійснили міждержавну міграцію над часткою тих, хто приїхав жити в область із інших країн: у 1,88 разу.

ПРИБУЛІ
2003	2013
ВИБУЛІ
2003	2013

Подобные документы

• Заходи профілактики внутрішньолікарняної інфекції в роботі сестри медичної з ЛФК

  Аналіз поняття внутрішньолікарняних інфекцій, пов'язаних з перебуванням, лікуванням, обстеженням і зверненням за медичною допомогою в лікувально-профілактичний заклад. Обов’язки та організація роботи медичної сестри з ЛФК. Заходи профілактики інфекції.
  
  реферат [28,9 K], добавлен 25.08.2013
  

• ВІЛ-інфекції

  Проблеми розвитку ВІЛ-інфекції. Створення посібника для поширення інформації щодо лікування та профілактики синдрому набутого імунодефіциту. Контроль за безпекою щодо зараження СНІДом медичних працівників під час виконання ними професійних обов'язків.
  
  отчет по практике [29,9 K], добавлен 14.12.2010
  

• Синдром набутого імунодефіциту – СНІД

  Антиретровірусна терапія як основа лікування ВІЛ-інфекції. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України. Стадії розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Діагностика хвороби, основні методи лікування. Перспективи в лікуванні СНІДу.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 07.04.2014
  

• Пастирська допомога у протидії поширенню епідемії СНІДу в Україні

  Вивчення історії відносини між Церквою та медициною в Україні. Джерела виникнення й поширення Синдрому Набутого Імунодефіциту. Пастирське служіння у відношенні до хворих на ВІЛ-інфекцію. Соціальний захист населення та профілактика поширення захворювання.
  
  статья [43,3 K], добавлен 19.09.2017
  

• Вірусні інфекції

  Гострі респіраторні вірусні інфекції як велика група клінічно та морфологічно подібних гострих запальних захворювань, що викликаються пневмотропними вірусами. Грип, парагрип, аденовірусна і респіраторно-синцитіальна інфекції як найбільш значущі.
  
  курсовая работа [35,6 K], добавлен 10.06.2010
  

• Особливості клінічного перебігу, діагностики, терапії і контролю ерадикації урогенітального мікоплазмозу у жінок

  Мікоплазмові інфекції – провідне місце серед інфекцій, що передаються статевим шляхом. Ефективність лікування урогенітального мікоплазмозу у жінок за рахунок раціональної системи діагностики, лікування і контролю ерадикації мікоплазмової інфекції.
  
  автореферат [44,4 K], добавлен 06.04.2009
  

• Епідемічний поворотний тиф

  Клініка епідемічного поворотного тифу – гострої трансмісивної антропонозної хвороби, сприйнятливість до неї. Переносники і джерела інфекції, шляхи інфікування. Патогномонічні симптоми тифу, ускладнення при ньому. Методи його діагностики та профілактики.
  
  контрольная работа [21,5 K], добавлен 19.09.2011
  

• Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції та опортуністичних інфекцій

  Роль лабораторної діагностики в системі протиепідемічних заходів та профілактики вірусних захворювань. Діяльність лабораторії діагностики інфекції вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) та опортуністичних хвороб. Процес первинної активації репродукції ВІЛ.
  
  отчет по практике [926,6 K], добавлен 16.12.2013
  

• Загальна хірургічна інфекція

  Небезпека загальної хірургічної інфекції (сепсису) для життя людини. Розвиток сепсису в разі запізнілої діагностики та неефективного лікування місцевих форм гнійної інфекції. Ознаки сепсису, критерії його класифікації. Характеристика збудників інфекції.
  
  реферат [54,2 K], добавлен 04.02.2012
  

• Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення

  Форми розвитку лікарського забезпечення населення в світі та в Україні. Фармакоекономічні принципи організації медичної та фармацевтичної допомоги за умов сімейної медицини. Проблеми рецептурного відпуску ЛЗ та обігу наркотичних лікарських засобів.
  
  автореферат [90,6 K], добавлен 24.03.2009
  

• Діагностика і комплексна терапія генітальної герпетичної інфекції з урахуванням персистенції збудників та особливостей клінічного перебігу захворювання

  Виникнення генітальної герпетичної інфекції, симптоми та причини захворювання. Аналіз фармакологічної дії сучасного арсеналу лікарських препаратів протигерпетичної спрямованості. Підвищення рівня діагностики та ефективності лікування і профілактики.
  
  автореферат [38,1 K], добавлен 12.03.2009
  

• Правда про СНІД

  Узагальнення основних проблем ВІЛ/СНІДу, які є не тільки медичними, а, головним чином, соціальними і духовними. Розповсюдження ВІЛ-інфекції у регіонах України. Як уберегти себе від цієї недуги? Дослідження Світової організації охорони здоров'я щодо СНІДу.
  
  презентация [1,2 M], добавлен 26.02.2012
  

• Оптимізація діагностики і профілактики спалахів негоспітальної пневмонії, що виникає на тлі гострих респіраторно-вірусних інфекцій серед військовослужбовців строкової служби

  Оптимальні підходи до діагностики та профілактики спалахів негоспітальної пневмонії, що виникає на тлі гострої респіраторно-вірусної інфекції у військовослужбовців строкової служби навчального центру. Особливості перебігу негоспітальної пневмонії.
  
  автореферат [71,9 K], добавлен 04.04.2009
  

• Обґрунтування та розробка системи організації профілактичної діяльності закладів загальної практики сімейної медицини

  Профілактична медицина як напрямок збереження та зміцнення здоров’я населення. Впровадження первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини. Аналіз наукової інформації різних країн з питань медичної профілактики.
  
  автореферат [94,0 K], добавлен 04.04.2009
  

• Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідизуючих захворювань у військовослужбовців служби безпеки України

  Вивчення структури первинної інвалідності ВС СБУ та визначення факторів, що впливають на її формування, оцінка видів і ступеня обмеження життєдіяльності. Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідності і ВС СБУ, її ефективність.
  
  автореферат [29,1 K], добавлен 04.04.2009
  

• Оптимізація лікування дисменореї у жінок, що не народжували, при поєднаних формах урогенітальної інфекції

  Стан імунної системи у жінок, які страждають дисменореєю при поєднаних формах урогенітальної інфекції, гормональна насиченість пацієнток. Методи комплексного лікування дисменореї, розробка практичних рекомендацій щодо тактики ведення хворих жінок.
  
  автореферат [38,0 K], добавлен 06.04.2009
  

• Харчові інфекції

  Харчові інфекції та їх виникнення. Дизентерія, черевний тиф та паратифів А, В, С, холера, зоонозі, бруцельоз, сібірка (сибірська виразка), туляремія, ящур - афтозна лихоманка. Характеристика хвороб, їх розповсюдження, попередження та профілактика.
  
  реферат [17,2 K], добавлен 21.11.2008
  

• Інфекційне захворювання: скарлатина

  Актуальність, медичне та соціально-економічне значення скарлатини як гострої антропонозної інфекції бактеріальної етіології з аспіраційним механізмом передачі збудника. Якісна та кількісна оцінка епідемічного процесу; реєстрація випадків захворювання.
  
  курсовая работа [644,0 K], добавлен 08.05.2013
  

• Науково-методичне обґрунтування організації медико-соціального забезпечення ліквідації великомасштабної радіаційної аварії (на прикладі чорнобильської катастрофи)

  Радіобіологічний наслідок щодо потерпілих від аварії на ЧАЕС. Індукований патоморфоз захворювань, його клініко-морфологічні відповідності стосовно найпоширеніших недуг. Медико-соціальні заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
  
  автореферат [72,0 K], добавлен 04.04.2009
  

• Генетична гетерогенність НВV та її вплив на імунопатогенез і перебіг НВV-інфекції

  Особливості клінічних проявів гострого та хронічного гепатиту В залежно від генотипу та геноваріанта НВV. Методика прогнозування перебігу та можливих наслідків НВV-інфекції з врахуванням типу імунологічного реагування організму та генотипу вірусу.
  
  автореферат [253,3 K], добавлен 09.03.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам