Медико-соціальне обґрунтування міжсекторальної системи організації протидії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції серед трудових мігрантів (на прикладі Закарпатської області)

Досвід організації профілактики ВІЛ-інфікування в середовищі трудових мігрантів. Визначення основних соціально-демографічних, соціально-економічних характеристик і медичного портрету трудових мігрантів. Організація протидії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції.

Рубрика Медицина
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 25.06.2018
Размер файла 3,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

З погляду оцінки ризику інфікування ВІЛ важливою соціально-демографічною характеристикою особи є вік, адже епідеміологія ВІЛ-інфекції/СНІДу передбачає, що основною вразливою групою населення є молоді особи, сексуально активного та репродуктивного віку [220].

Так, в групі як чоловіків так і жінок-трудових мігрантів переважали особи вікових категорій 25-34 роки та 35-44 роки (табл.4.7).

Таблиця 4.7

Розподіл чоловіків-трудових мігрантів по напрямкам трудової міграції за віковими категоріями

Напрямок трудової міграції

Вікові категорії (років)

18-24

(n=75)

25-34

(n=207)

35-44

(n=111)

45 і більше (n=74)

Разом

(n=467)

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

Західна і Центральна Європа

16

13,0

28

22,8

46

37,4

33

26,8

123

Східні і південні області України

26

17,7

66

44,9

35

23,8

20

13,6

147

Російська Федерація

33

16,8

113

57,4

30

15,2

21

10,7

197

Як представлено в табл.4.7, серед чоловіків-трудових мігрантів до Західної і Центральної Європи переважають особи старших вікових категорій - старше 35 років (79 осіб, що склало 64,2% опитаних). Так, із 123 трудових мігрантів-чоловіків, що виїздять на заробітки до країн Європи представники вікової категорії від 35 до 44 років складають 37,4% (46 осіб); вікової категорії 45 років і більше - 26,8% (33 особи). В той же час у групі чоловіків-трудових мігрантів до східних і південних областей України та Росії переважають особи більш молодих вікових категорій - віком до 35 років. Так, частка чоловіків-трудових мігрантів віком 18-24 роки та 25-34 роки складають 62,6% (92 особи із 147) в групі осіб, що виїздить на заробітки в східні та південні області України, а частка чоловіків аналогічних вікових категорій серед трудових мігрантів, що виїздять до Російської Федерації складає 74,1% (146 осіб із 197 опитаних цієї групи респондентів).

Аналогічна ситуація спостерігається і в групі жінок-трудових мігрантів (табл.4.8).

Так, як видно із табл. 4.8, переважну більшість серед жінок, які виїздять на заробітки до країн Європи складають особи віком від 35 років - 33 жінки із 51 опитаних даної групи, що склало 64,7%.

Таблиця 4.8

Розподіл жінок-трудових мігрантів по напрямкам трудової міграції за віковими категоріями

Напрямок трудової міграції

Вікові категорії (років)

18-24

(n=17)

25-34

(n=27)

35-44

(n=31)

45 і більше (n=17)

Разом

(n=92)

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

Західна і Центральна Європа

5

9,8

13

25,5

24

47,1

9

17,6

51

Східні і південні області України

7

30,4

8

34,8

4

17,4

4

17,4

23

Російська Федерація

5

27,7

6

33,3

3

16,6

4

22,2

18

В той же час, серед жінок-трудових мігрантів до східних і південних областей України та Росії переважають особи віком до 35 років. Так, серед жінок-трудових мігрантів в східні і південні області України особи від 18 до 34 років складають 65,2%, а серед тих, що виїздять до Російської Федерації частка осіб даної вікової категорії складає 61,1%.

Іншою важливою соціально-демографічною характеристикою трудового мігранта є місцевість постійного проживання (місто або село). Це особливо актуально саме в Закарпатській області, адже відомо, що з однієї сторони - інфікуються ВІЛ в концентрованій стадії епідемії переважно міські жителі, з іншої - в Закарпатській області переважає сільське населення (63,2% жителів області є жителями села). Так, як серед опитаних чоловіків-трудових мігрантів, так і жінок-трудових мігрантів переважали жителі села: 358 осіб (76,7%) із 467 опитаних чоловіків-трудових мігрантів і 77 (83,7%) із 92 опитаних жінок-трудових мігранток. Так, як частка міських жителів як серед чоловіків, так і серед жінок-трудових мігрантів була незначна (23,3% серед чоловіків та 16,3% серед жінок) суттєвих відмінностей щодо місця постійного проживання як в групі чоловіків, так і в групі опитаних жінок-трудових мігрантів по напрямкам трудової міграції не спостерігалося. Серед мігрантів обох статей в усіх напрямках переважали саме жителі сільської місцевості. Так, серед чоловіків, що виїздять на заробітки до країн Європи частка жителів села склала 75,6% (93 особи із 123 опитаних даної групи), частка жителів села серед чоловіків-трудових мігрантів до східних і південних областей України та Росії склала, відповідно, 72,8% та 80,2%. Аналогічно серед жінок-трудових мігрантів жителі сільської місцевості серед тих, що виїздять до країн Європи, східних та південних областей України та Росії склала 88,2%, 86,9% та 66,7%.

Сімейний стан та рівень освіти особи є суттєвими соціально-демографічного характеристиками осіб в контексті епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, адже самі ці соціальні ознаки можуть відігравати ключову роль в питаннях практики особою небезпечної щодо інфікування ВІЛ поведінки, зокрема сексуальної.

Так, вважається: чим вище освітній рівень особи, тим менша імовірність виникнення усвідомлених поведінкових ризиків інфікування ВІЛ. В загальному серед чоловіків-трудових мігрантів переважають особи з середньою спеціальною освітою - 169 осіб (36,2% опитаних) та середньою освітою - 104 особи (22,3%). Хоча частка чоловіків-трудових мігрантів з незакінченою середньою освітою є теж значною - 17,8% (83 особи з опитаних 467) (табл.4.9).

Як видно з табл. 4.9, серед чоловіків-трудових мігрантів до країн Європи переважають особи з високим рівнем освіти: особи з середньою спеціальною, неповною вищою та вищою освітою складають в сумі 93 особи (76,5%) із 123 опитаних даної групи.

Найбільшу частку складають особи з середньою спеціальною освітою та неповною вищою - 49 осіб (39,8%) та 30 осіб (24,4%) опитаних. Особи з низьким освітнім рівнем (неповна середня та середня освіта) серед чоловіків, які виїздять на заробітки до країн Європи складають лише 8,1 та 16,3% відповідно.

Таблиця 4.9

Розподіл чоловіків-трудових мігрантів по напрямкам трудової міграції за рівнем освіти

Напрямок трудової міграції

Рівень освіти

Неповна середня

Середня

Середня спеціальна

Неповна вища

Вища

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

Західна і Центральна Європа (n=123)

10

8,1

20

16,3

49

39,8

30

24,4

14

11,4

Східні і південні області України (n=147)

26

17,7

31

21,1

54

36,7

25

17,0

11

7,5

Російська Федерація (n=197)

47

23,9

53

26,9

66

33,5

20

10,2

11

5,6

Разом (n=467)

83

17,8

104

22,3

169

36,2

75

16,1

36

7,7

В той же час, серед чоловіків-трудових мігрантів, які виїздять на заробітки до східних і південних областей України та до Російської Федерації частка осіб з низьким освітнім рівнем зростає: 38,7% (57 із 147 опитаних) серед внутрішніх трудових мігрантів і 50,8% (100 із 197 опитаних) серед трудових мігрантів до Російської Федерації. Серед чоловіків-трудових мігрантів даних груп значною також є і частка осіб із середньою спеціальною освітою: 36,7% серед мігруючих до східних та південних областей України та 33,5% серед мігрантів до Росії.

Аналогічну ситуацію ми спостерігали і серед опитаних жінок-трудових мігрантів. Так, із 92 опитаних жінок-трудових мігрантів переважають особи з високим рівнем освіти (середня спеціальна, неповна вища та вища) - 55 осіб (59,8%). В групі осіб жіночої статі, що виїздять на заробітки до країн Центральної та Західної Європи (51 опитана жінка) особи з середньою спеціальною, неповною вищою та вищою освітою склали, відповідно, 23 (45,1%), 11 (21,6%) та 5 осіб (9,8%). В той же час, частка осіб з неповною середньою і середньою освітою у цій групі опитаних склала всього 1,9% та 21,6% відповідно (табл.4.10).

Серед жінок-трудових мігрантів, які виїздять на заробітки в східні та південні області України та Російську Федерацію ми спостерігаємо дещо іншу картину. Так, у групі жінок, які є внутрішніми трудовими мігрантами частка осіб з низьким рівнем освіти (неповна середня і середня) є вже дещо вищою ніж серед жінок, що виїздять до країн Європи: 21,7% осіб з неповною середньою освітою проти 1,9% в групі жінок-трудових мігрантів в країни Європи.

Таблиця 4.10

Розподіл жінок-трудових мігрантів по напрямкам трудової міграції

за рівнем освіти

Напрямок трудової міграції

Рівень освіти

Неповна середня

Середня

Середня спеціальна

Неповна вища

Вища

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

Західна і Центральна Європа (n=51)

1

1,9

11

21,6

23

45,1

11

21,6

5

9,8

Східні і південні області України (n=23)

5

21,7

9

39,1

6

26,1

2

8,7

1

4,3

Російська Федерація (n=18)

7

38,9

4

22,2

4

22,2

2

11,1

1

5,6

Разом (n=92)

13

14,1

24

26,1

33

35,9

15

16,3

7

7,6

Серед осіб жіночої статі, що виїздять на заробітки до Російської Федерації частка осіб з неповною середньою освітою ще вище - 38,9%. Як в групі жінок-трудових мігрантів у східні і південні області України, так і в групі жінок-трудових мігрантів до Росії переважають особи з низьким рівнем освіти (неповна середня і середня) - 60,9% та 61,1% відповідно.

При аналізі анкет по ознаці сімейного стану було констатовано, що переважна більшість як чоловіків-трудових мігрантів (309 осіб (66,2%) із 467 опитаних), так і жінок-трудових мігрантів (63 особи (68,5%) із 92 опитаних) перебували на момент анкетування у шлюбі. Суттєвих відмінностей по ознаці сімейного стану як серед опитаних чоловіків-трудових мігрантів, так і серед опитаних жінок-трудових мігрантів і різних групах в залежності від напрямку міграції виявлено не було. В кожній групі переважали особи, які на момент опитування перебували у шлюбі.

За результатами проведеного дослідження нами було сформовано перелік основних соціально-демографічних характеристик чоловіка та жінки трудового мігранта-жителя Закарпатської області, в залежності від напрямку трудової міграції.

Так, чоловік-трудовий мігрант, що виїздить на заробітки до країн Західної та Центральної Європи є особою вікової категорії старше 35 років, житель сільської місцевості, з високим рівнем освіти (середня спеціальна, неповна вища або вища освіта), одружений. Чоловік-трудовий мігрант, який виїздить до східних і південних областей України та до Російської Федерації є особа молодше 35 років, житель села, з низьким рівнем освіти (неповна середня та середня освіта), одружений. Саме трудові мігранти з такими соціально-демографічними характеристиками є представниками групи високого ризику інфікування ВІЛ і є пріоритетною групою впровадження програм первинної профілактики інфікування ВІЛ статевим шляхом в області.

Схожі соціально-демографічні характеристики і у аналогічних групах жінок-трудових мігрантів. Так, жінка-трудовий мігрант, що виїздить на заробітки до країн Західної та Центральної Європи є особою вікової категорії старше 35 років, жителькою села, з високим рівнем освіти (середня спеціальна, неповна вища або вища освіта), заміжня. Соціально-демографічні характеристики жінок, що виїздять до східних і південних областей України та до Російської Федерації є аналогічними характеристикам чоловіків-трудових мігрантів відповідних груп. В той же час, зважаючи на незначну чисельність групи жінок-власне трудових мігрантів та незначну поширеність в даній групі населення поведінкових ризиків інфікування ВІЛ, що було аргументовано в наших попередніх дослідженнях [218, 219], необхідності впровадження окремих профілактичних програм в умовах обмежених ресурсів на сьогодні немає.

Далі вивчалася структура розподілу трудових мігрантів за сімейним станом в залежності від напрямків міграції та статті до початку трудової міграції. Отримані результати наведено в табл. 4.11.

Таблиця 4.11

Розподіл трудових мігрантів за сімейним станом в залежності від їх статі та напрямку трудової міграції до початку трудової міграції, (%)

Сімейний стан

Напрямки трудової міграції

Країни Європи

Росія

Україна

Стать

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

Одружені

47,3

50,4

47,8

41,9

72,4

62,5

Не одружені

49,8

24,9

21,6

7,0

7,3

11,0

Незареєстрований шлюб

10,4

17,8

14,8

37,2

11,6

19,2

Розлучені

8,7

1,7

12,6

9,4

5,9

7,3

Вдівець/вдова

4,6

5,2

3,2

4,5

2,8

-

Аналіз даних табл.4.11 вказує на те, що в залежності від напрямку трудової міграції встановлена різна структура сімейного стану мігрантів. Так, найбільша частка одружених чоловіків мігрує в межах України (72,4%) як і заміжніх жінок (62,5%). Неодружених чоловіків найбільша частка мігрує в країни Європи (49,8%), як і жінок (24,9%). Серед чоловіків, хто живе в незареєстрованому шлюбі найбільша частка виїздить в якості трудових мігрантів в Росію (14,8%). Серед жінок встановлена така ж тенденція - 37,2%. Найбільша частка розлучених чоловіків (12,6%), як і жінок (9,4%) також виїздить на заробітки в Росію. Вдівці, як чоловіки (4,6%), так і жінки (5,2%) найчастіше виїздять в країни Європи.

Далі вивчалося питання зміни сімейного стану трудових мігрантів в залежності від напрямку трудової міграції та її терміну.

Аналіз даних табл. 4.12 вказує на те, що за перший рік міграції у чоловіків - мігрантів зміни сімейного стану не зареєстровано, а найбільша частка зміни сімейного стану незалежно від напрямку міграції відмічена при терміні міграції більше 10 років: 4,4±1,8% при міграції в країни Європи, 4,1±1,4% - міграції в Росію і 8,0±2,2% - при внутрішній міграції в Україні. Всього змінився сімейний стан у 31,8±2,2% досліджуваних чоловіків-мігрантів. При цьому в цілому розлучилося 16,6±1,7% чоловіків-мігрантів, а одружилося 12,9±1,6%.

Далі вивчалося питання зміни сімейного стану жінок за період міграції. Результати відображені в табл.4.13.

Аналіз даних табл.4.13 вказує на те, що в першій рік трудової міграції у жінок, як і у чоловіків, зміни сімейного стану не відбувається. Найбільший рівень змін сімейного стану відбувається при терміні трудової міграції більше 5 років.

При цьому найбільший рівень змін сімейного стану відбувається при трудовій міграції жінок у країни Європи (26,1±4,6%) та в межах України (17,4±3,9%).

Наступним кроком дослідження було вивчення та проведення аналізу соціально-економічного характеристик опитаних трудових мігрантів.

Так, зокрема зміни матеріально-фінансового стану сімей трудових мігрантів за результатами їх трудової міграції.

Результати дослідження матеріально-фінансового стану сімей трудових мігрантів до початку трудової міграції відображені в табл. 4.14.

За наведеними в табл. 4.14 даними найбільша частка трудових мігрантів до початку трудової міграції мали незадовільний матеріально-економічний стан сім'ї. Частка таких складала 58,8±2,1%. І тільки у 1,6±0,5% трудових мігрантів сім'ї жили в повному достатку.

Таблиця 4.14

Матеріальний стан сім'ї до початку трудової міграції (n=559)

Показник

Абс

P±m, %

Не вистачало на їжу

124

22,2±1,8

Вистачало тільки на їжу

202

36,1±2,0

Загалом вистачало на життя

139

24,9±1,8

Вистачало на все, але не до заощаджень

58

10,4±1,3

Вистачало на все і заощаджуємо

27

4,8±0,9

Жили в повному достатку

9

1,6±0,5

Далі вивчався та аналізувався стан зміни рівня матеріального добробуту сімей трудових мігрантів за час трудової міграції в залежності від напрямку та терміну трудової міграції

Найбільше покращився матеріальний стан сімей трудових мігрантів з першого року тих, хто працював в країнах Європи. Найменша частка трудових мігрантів відмітила покращення матеріального стану серед тих хто працевлаштувався на роботу в інших регіонах України. Найбільша частка трудових мігрантів, що вирішили фінансові проблеми сім'ї відмічена серед тих хто працює в країнах Європи (54,8±3,8%) та Росії (24,6±2,9%) і найменша серед тих хто мігрував в інші регіони України (22,7±3,2%).

Наступним кроком дослідження було вивчення сфери зайнятості трудових мігрантів в залежності від напрямку трудової міграції. Отримані результати наведено в табл. 4.16.

Таблиця 4.16

Структура сфери зайнятості трудових мігрантів в залежності від напрямку трудової міграції (P±m,%)

Сфера зайнятості

Напрямки трудової міграції

Країни Європи

n=174

Росія

n=215

Україна

n=170

Промисловість

6,2±1,8

6,7±1,7

4,1±1,5

Будівництво

25,7±3,3

27,4±3,0

48,6±3,8

Транспорт

8,9±2,2

8,9±1,9

9,1±2,2

Сільське господарство

9,6±2,2

9,7±2,0

13,1±2,6

Торгівля

5,6±1,7

19,0±2,7

4,9±1,7

Сфера обслуговування

9,8±2,3

10,3±2,1

3,6±1,4

Догляд за літніми людьми

3,6±1,4

0,2±0,3

-

Робота на дому

18,5±2,9

6,7±1,7

4,2±1,5

Сфера розваг (кафе)

11,6±2,4

10,7±2,1

12,4±2,5

Секс-індустрія

0,5±0,5

0,4±0,4

-

Наведенні в табл.4.16 результати дослідження вказують на те, що в країнах Європи найбільша частка трудових мігрантів із Закарпаття працює на будівництві (25,7±3,3%), на дому (18,5±2,9%) та сфері розваг (11,6±2,4%), в Росії найбільша частка трудових мігрантів працює на будівництві (27,4±3,0%), в торгівлі (19,0±2,7%) та сфері розваг (10,7±2,1%). Внутрішньоукраїнські трудові мігранти в своїй більшості також працюють на будівництві (48,6±3,8%), далі в сільському господарстві (13,1±2,6%) та сфері розваг (12,4±2,5%).

З метою встановлення медичного портрету трудових мігрантів вивчався стан здоров'я трудових мігрантів. За результатами дослідження 32,8±2,0% опитаних відмітили, що на період початку трудової міграції вони були практично здоровими. При цьому 42,4±2,1% опитаних мали по 2 і більше захворювань. Було встановлено, що на стан здоров'я на початку трудової міграції мав вплив вік мігранта: чим старше вік, тим більше захворювань мав респондент. Наявність захворювань на період початку трудової міграції відображено в табл.4.17.

Таблиця 4.17

Наявність захворювань у чоловіків та жінок, за класами хвороб, на початку трудової міграції (P±m,%)

Клас хвороб

Чоловіки

n=467

Жінки

n=92

Хвороби органів дихання

1,3±0,5

7,6±2,8

Хвороби системи кровообігу

20,5±1,9

39,2±5,1

Хвороби сечостатевої системи

1,0±0,5

5,5±2,4

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

2,3±0,7

7,6±2,8

Хвороби ока та його придаткового апарату

3,5±0,9

11,9±3,4

Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини

17,2±1,7

22,9±4,4

Хвороби органів травлення

20,4±1,9

34,9±4,9

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

1,1±0,5

3,3±1,9

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

5,2±1,0

7,6±2,8

Хвороби нервової системи

17,2±1,7

33,8±4,9

Ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин

10,4±1,4

11,9±3,8

Новоутворення

0,5±0,3

5,5±2,4

Хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму

0,4±0,3

2,2±1,5

Розлади психіки та поведінки

-

1,1±1,1

За даними табл.4.17 серед чоловіків найбільш поширеними, до часу трудової міграції, є хвороби органів кровообігу (20,5±1,9%), травлення (20,4±1,9%), нервової та кістково-м'язової системи та сполучної тканини - по 17,2±1,7%, а найменш поширеними, менше 1%, новоутворення та хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму.

Серед жінок, до початку трудової міграції, найбільш поширеними є хвороби органів кровообігу (39,2±5,1%), травлення (34,9±4,9%), нервової системи (33,8±4,9%), а найменш поширеними, розлади психіки та поведінки (1,1±1,1%), новоутворення (5,5±2,4%) та хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму (2,2±1,5%).

Наступним кроком дослідження було вивчення змін у стані здоров'я трудових мігрантів за період трудової міграції. Вивчалося питання наявності захворювань у респондентів на момент дослідження. Отримані результати наведено в табл.4.18.

Аналіз наведених в табл.4.18 даних вказує на те, що за період трудової міграції найбільше збільшився рівень поширення хвороб серед чоловіків за наступними класами хвороб: хвороби сечостатевої системи - 4,5 рази (р?0,01); хвороби шкіри та підшкірної клітковини - 3,2 рази (р?0,01); деякі інфекційні та паразитарні хвороби - 2,9 разу (р?0,05); розлади психіки та поведінки - 2,2 разу. При цьому зниження поширення захворювань відбулося на новоутворення - 2,5 разу (p>0,05); ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин - 1,1 разу (p>0,05).

Таблиця 4.18

Наявність захворювань, за класами хвороб, на момент обстеження

Клас хвороб

Чоловіки

n=467

Жінки

n=92

P±m,%

Зміни, рази +-

P±m,%

Зміни, рази +-

Хвороби органів дихання

1,9±0,6

+1,5

11,5±3,3

+1,5

Хвороби системи кровообігу

26,9±2,1

+1,3

41,2±5,1

+1,1

Хвороби сечостатевої системи

4,5±0,9

+4,5

14,5±3,7

+2,6

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

7,4±1,2

+3,2

11,9±3,4

+1,6

Хвороби ока та його придаткового апарату

3,9±0,9

+1,1

8,5±2,9

-1,4

Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини

31,3±2,1

+1,8

31,6±4,8

+1,4

Хвороби органів травлення

38,2±2,2

+1,9

41,8±5,1

+1,2

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

3,2±0,8

+2,9

7,4±2,7

+2,2

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

7,9±1,2

+1,5

6,5±2,6

-1,2

Хвороби нервової системи

29,6±2,1

+1,7

46,5±5,2

+1,4

Ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин

9,5±1,4

-1,1

13,8±3,6

+1,2

Новоутворення

0,2±0,2

-2,5

5,5±2,4

-

Хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму

0,4±0,3

-

1,1±1,1

-2,0

Розлади психіки та поведінки

2,2±0,7

+ 2,2

1,1±1,1

-

Серед жінок найбільше підвищення поширеності хвороб відбулося на хвороби сечостатевої системи - 2,6 разу (р?0,05); деякі інфекційні та паразитарні хвороби - 2,2 разу (p>0,05); хвороби шкіри та підшкірної клітковини - 1,6 разу (p>0,05), а за класами хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму (2,0 рази); хвороби вуха та соскоподібного відростка (1,2 разу), хвороби ока та його придаткового апарату (1,4 разу) відбулося відповідне зниження рівня поширеності хвороб (p>0,05).

4.4 Оцінка трудовими мігрантами власного ризику інфікування ВІЛ

Враховуючи, що для жителів Закарпаття трудова міграція є характерною багато років на даному етапі дослідження нами вивчалася характеристика трудової міграції як чинника поширення ВІЛ-інфекції за суб'єктивною оцінкою самими трудовими мігрантами. Детальна характеристика буде представлена в наступних розділах дисертації.

В табл.4.19 представлені загальні результати проведеного дослідження - опитування трудових мігрантів щодо їх суб'єктивної оцінки впливу явища трудової міграції населення на поширеність ВІЛ-інфекції в регіоні.

Таблиця 4.19

Результати оцінки трудовими мігрантами рівня впливу трудової міграції на поширеність ВІЛ-інфекції в регіоні,%

Показник

Абс

P±m,%

Впливає значно

243

43,5±2,1

Впливає не значно

215

38,5±2,1

Не впливає

62

11,1±1,3

Не визначилися з відповіддю

39

6,9±1,1

З даних, що наведені в табл.4.19 видно, що респонденти в 43,5±2,1% випадків високо оцінюють вплив трудової міграції на поширеність ВІЛ-інфекції в регіоні, 38,5±2,1% вважає, що трудова міграція не значно впливає розвиток епідемії ВІЛ і тільки 11,1±1,3% вважає, що трудова міграція на поширеність ВІЛ-інфекції не впливає.

Далі вивчалося оцінка чоловіками та жінками трудовими мігрантами трудових мігрантів як чинника поширеності ВІЛ-інфекції в регіоні в залежності від їх статі. Респондентам було запропоновано оцінити ризик інфікування ВІЛ трудового мігранту в залежності від його статі. Отримані результати опитування наведені в табл.4.20.

Таблиця 4.20

Результати оцінки ризику інфікування ВІЛ трудових мігрантів в залежності від статі

Хто має більший ризик ВІЛ-інфікування: чоловік чи жінка

Чоловіки n=467

Жінки n =92

Позитивна відповідь

Негативна відповідь

Позитивна відповідь

Негативна відповідь

абс

P±m,%

абс

P±m,%

абс

P±m,%

абс

P±m,%

Чоловік

55

11,8±1,5

412

88,2±1,5

19

20,7±4,2

73

79,3±4,2

Жінка

121

34,8±2,2

346

65,2±2,2

16

17,4±3,9

76

82,6±3,9

Скоріше чоловік ніж жінка

87

18,6±1,8

380

81,4±1,8

14

15,2±3,7

78

84,8±3,7

Скоріше жінка ніж чоловік

92

19,7±1,8

375

80,3±1,8

21

22,8±4,4

71

77,2±4,4

Однаковою мірою

78

7,8±1,2

389

92,2±1,2

15

16,3±3,9

77

83,7±3,9

З відповіддю не визначилися

34

7,3±1,2

433

82,7±1,8

7

7,6±2,8

85

92,4±2,8

За даними табл.4.20 чоловіки-мігранти вважають, що мають більший ризик ВІЛ-інфікування: жінки (34,8±2,2%), а однаковою мірою ризик інфікування є у чоловіків та жінок у 7,8±1,2% випадків. На думку жінок більший ризик ВІЛ-інфікування мають чоловіки (20,7±4,2%), а однаковою мірою ризик інфікування у чоловіків і жінок, на думку жінок, наявний у 16,3±3,9% випадків.

Висновки за розділом

1. Для Закарпатської області характерне від'ємне сальдо міграції дорослого населення як чоловічої, так і жіночої статі. Так, за період 1991-2012 років від'ємне сальдо серед чоловіків працездатного віку збільшилося в 3,1 разів. При цьому серед жінок аналогічної вікової категорії від'ємне сальдо міграції ще більш виражене, зокрема у 2012 році від'ємне сальдо міграції серед жінок у 3,43 рази перевищувало таке серед чоловіків відповідного віку.

2. Серед напрямків міграції як прибулих дорослих осіб, так і вибулих чільне місце займає внутрішньо регіональна міграція (коливається за період спостереження від 64,6% до 66,4% серед прибулих та від 51,8% до 54,8% серед вибулих). На другому місці міжрегіональна міграція в межах України і на третьому, відповідно - міждержавна. В той же час в міждержавній міграції частка вибулих з території області достовірно, у 1,88 разів перевищує частку прибулих на територію області з інших держав.

3. За результатами наших досліджень виїжджає за межі області з метою працевлаштування 17,0% дорослого населення області. Серед них переважна більшість є жителями села - 90,13% від загальної оціночної чисельності трудових мігрантів. Серед трудових мігрантів - жителів області переважають зовнішні трудові мігранти (73,1% від оціночної чисельності). Більшість зовнішніх трудових мігрантів виїздить до країн Західної Європи (регіон більш низького поширення ВІЛ) - 41,21% від усіх трудових мігрантів області. Цей напрямок трудової міграції більш привабливий для жителів міст (65,5% від усіх міських мешканців, що є зовнішніми трудовими мігрантами).

4. В загальній структурі трудової міграції жителів Закарпаття переважають особи, що виїздять в регіони більш високого поширення ВІЛ (Росія та інші області України) - 58,79% від загальної оціночної чисельності трудових мігрантів області. Серед них основну частку складають жителі села - 91,32% від усіх, що виїздять в регіони відносно високого рівня поширення ВІЛ.

5. Виявлено пряму залежність між рівнем поширення ВІЛ на окремих адміністративних територіях області та рівнем залучення населення даної території до трудової міграції за межі області. Подібний взаємозв'язок виявлено між рівнем поширення ВІЛ на території та переважним напрямком трудової міграції її жителів. Так, серед трудових мігрантів - жителів районів групи відносно низького поширення ВІЛ частка зовнішніх трудових мігрантів, що виїжджають у регіони відносно низького поширення ВІЛ (країни Західної Європи) переважає частку цієї категорії трудових мігрантів - жителів районів групи відносно високого поширення ВІЛ.

6. Визначення основних соціально-демографічних характеристик чоловіка та жінки трудового мігранта-жителя Закарпатської області, в залежності від напрямку трудової міграції показало, суттєві відмінності між особами, які виїздять на заробітки до країн Західної та Центральної Європи та особами, які виїздить до східних і південних областей України та до Російської Федерації. Так, трудовий мігрант, що виїздить до країн Західної Європи є особою більш старшої вікової категорії (старше 35 років) та з високим рівнем освіти. В той же час, чоловік-трудовий мігрант, який виїздить до східних і південних областей України та до Російської Федерації є особа молодше 35 років, з низьким рівнем освіти. Саме трудові мігранти з такими соціально-демографічними характеристиками є представниками групи високого ризику інфікування ВІЛ і є пріоритетною групою впровадження програм первинної профілактики інфікування ВІЛ статевим шляхом в області. Схожі соціально-демографічні характеристики і у аналогічних групах жінок-трудових мігрантів. І, хоча соціально-демографічні характеристики жінок, що виїздять до східних і південних областей України та до Російської Федерації є аналогічними характеристикам чоловіків-трудових мігрантів відповідної групи, зважаючи на незначну чисельність групи жінок-власне трудових мігрантів та незначну поширеність в даній групі населення поведінкових ризиків інфікування ВІЛ, необхідності впровадження окремих профілактичних програм в умовах обмежених ресурсів на сьогодні немає.

7. Встановлена відмінності сімейного стану мігрантів в залежності від напрямку міграції. Так, найбільша частка одружених чоловіків та жінок мігрує в межах України. Неодружені мігранти та вдівці обох статей переважно мігрують в країни Європи. Серед осіб, хто живе в незареєстрованому шлюбі або розлучені найбільша частка виїздить в якості трудових мігрантів в Росію. Зміни сімейного стану як у чоловіків, так і жінок-трудових мігрантах спостерігається переважно при великому стажі тимчасового працевлаштування за межами області - більше 5 років у жінок та більше 10 років у чоловіків.

8. Аналіз матеріально-економічного стану сім'ї трудових мігрантів показав, що найбільша частка трудових мігрантів до початку трудової міграції мали незадовільний матеріально-економічний стан (58,8±2,1% опитаних). За результатами трудової міграції найкраще покращився матеріальний стан сімей трудових мігрантів з першого року тих, хто працював в країнах Європи. Найменша частка трудових мігрантів відмітила покращення матеріального стану серед тих, хто працевлаштувався на роботу в інших регіонах України.

9. Результати дослідження сфери зайнятості трудових мігрантів вказують на те, що найбільша частка трудових мігрантів із Закарпаття не залежно від напрямку міграції працює на будівництві, На другому місці в країнах Європи є зайнятість на роботах по дому (18,5±2,9%), в Росії та інших областях України - в торгівлі і сільському господарстві. Сфера розваг як місце працевлаштування трудових мігрантів області займає третє місце в усіх регіонах трудової міграції.

10. Вивчення характеристик медичного портрету показало, що 32,8±2,0% трудових мігрантів на період початку трудової міграції вважали себе практично здоровими. При цьому 42,4±2,1% опитаних мали по 2 і більше захворювань. Найбільш поширеними у представників обох статей, до часу трудової міграції, є хвороби органів кровообігу, травлення, нервової та кістково-м'язової системи. За період трудової міграції найбільше збільшився в рази рівень захворюваності як чоловіків, так і жінок за наступними класами хвороб: хвороби сечостатевої системи (+4,5 та +2,6 разів відповідно) (p<0,05); хвороби шкіри та підшкірної клітковини (+3,2 (p<0,05) та +1,6 разів (p>0,05) відповідно); деякі інфекційні та паразитарні хвороби (+2,9 та +2,2 разів відповідно) (p>0,05). У чоловіків також відмічено значне зростання захворюваності на розлади психіки та поведінки - 2,2 разу.

11. Переважна більшість опитаних осіб цільової групи дослідження вважає, що трудова міграція населення впливає на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу в регіоні, при цьому респонденти-чоловіки в більшості вважають, що більший ризик інфікуватися ВІЛ мають жінки-мігранти (34,8±2,2%), а респонденти жіночої статі навпаки - чоловіки-мігранти (20,7±4,2%).

РОЗДІЛ 5.РЕЗУЛЬТАТИ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНО-ПОВЕДІНКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СЕРЕД ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ТА ЇХ БЛИЗЬКОГО ОТОЧЕННЯ

5.1 Результати спеціального епідеміологічно-поведінкового дослідження серед ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів та осіб їх близького оточення, вперше виявлених і поставлених на диспансерний облік в Закарпатській області протягом 2007-2013 років

З метою визначення факторів ризику інфікування ВІЛ у ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів та осіб їх близького оточення в Закарпатській області було опрацьовано та проаналізовано поведінкові анкети 166 ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів та осіб із їх близького оточення, поставлених на диспансерний облік протягом 2007-2013 років. Як представлено у розділі 3 дисертації, особи, пов'язані з трудовою міграцією складають 51,6% від усіх ВІЛ-інфікованих дорослих взятих на диспансерний облік протягом 2007-2013 років.

Аналіз групи ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією показав, що серед них: власне трудових мігрантів - 123 особи (74,1%): чоловіків 96 осіб (100% від усіх чоловіків даної групи); жінок 27 осіб (38,6 % від усіх жінок даної групи). Близьке оточення трудових мігрантів - 43 особи, усі жіночої статі (61,4 % жінок від усіх ВІЛ-інфікованих жінок даної групи).

Далі було вивчено розподіл ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів та осіб із їх близького оточення (постійні статеві партнери) за роками постановки на облік, статтю та ступеню зв'язку з трудовою міграцією. Особливу увагу в дослідженні ми приділяли жінкам. Це пов'язано з тим, що жінки знаходяться в сексуально активному, репродуктивному віці і є більш уразливими щодо інфікування ВІЛ статевим шляхом ніж чоловіки.

Ступінь зв'язку з трудовою міграцією визначався серед ВІЛ-інфікованих жінок цільової групи дослідження. Аналіз анкет ВІЛ-інфікованих жінок показав, що частина із них є трудовими мігрантами і самі виїздять на заробітки, частина виїздить на заробітки разом зі своїм чоловіком (постійним статевим партнером) і частина, які є постійними статевими партнерами чоловіків-трудових мігрантів і самі не задіяні в трудовій міграції. Отримані результати наведено в табл.5.1.

Таблиця 5.1

Розподіл ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів за роками, статтю та відношенням жінок до трудової міграції

Рік

ТМ (трудові мігранти)

Всього ТМ

чоловіки

жінки (самі)

жінки (пари)

жінки (ТМ-чол. /партнер)

Всього жінки

2007

18

12

0

2

4

6

2008

13

7

2

0

4

6

2009

14

6

1

1

6

8

2010

24

12

4

3

5

12

2011

25

17

1

1

6

8

2012

34

15

2

3

14

19

2013

38

27

3

4

4

11

сума

166

96

13

14

43

70

%

**18,6

**20,0

**61,4

** - частка категорій жінок, повязаних з трудовою міграцією («сама», «пари», «чоловіки/сексуальні партнери - трудові мігранти»)

Дані табл.5.1 вказують на те, що ВІЛ-інфікування жінок пов'язано як з їх безпосередньою участю у трудовій міграції, так і з трудовою міграцією їх сексуальних партнерів. Так, у 18,6% випадків жінка є сама трудовим мігрантом, у 20,0% - трудовими мігрантами є супружні пари, а у 61,4% випадків трудовим мігрантом є сексуальний партнер ВІЛ-інфікованої жінки.

В ході проведення дослідження було встановлено, що із 322 дорослих, які знаходяться на ДО за причини ВІЛ-інфікування, з трудовою міграцією повязані 166 осіб (51,6%), у т.ч. із 164 чоловіків - 96 заробітчан (58,5%) та із 158 жінок - 70 повязані з трудовою міграцією (44,3%). Серед 70 жінок, повязаних з трудовою міграцією, частка жінок, які самі є сезонними працівницями, склала 18,6% (13 осіб), частка жінок, які парами виїжджають на заробітки (як разом, так і в різні регіони) - 20,0% (14 осіб), частка жінок, які самі не є трудовими мігрантами, але їх чоловіки/сексуальні партнери є трудовими мігрантами - 61,4% (43 особи).

У розрізі адміністративних територій області дані про ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів та осіб з їх близького оточення сумарно за 2007-2013 роки представлено в табл.5.2.

Таблиця 5.2

ВІЛ-інфіковані особи, пов'язані з трудовою міграцією в розрізі адміністративних територій області (2007-2013рр)

Адміністративна територія

чоловіки

жінки

разом

абс

*%

абс

*%

абс

* %

м. Ужгород

2

2,1

1

1,4

3

1,8

Берегівський

8

8,3

3

4,3

11

6,6

В.Березнянський

-

-

1

1,4

1

0,6

Виноградівський

9

9,4

8

11,4

17

10,2

Воловецький

3

3,1

1

1,4

4

2,4

Іршавський

3

3,1

2

2,9

5

3,0

Міжгірський

2

2,1

2

2,9

4

2,4

Мукачівський

15

15,6

7

10,0

22

13,3

Перечинський

1

1,0

-

-

1

0,6

Рахівський

3

3,1

4

5,7

7

4,2

Свалявський

4

4,2

1

1,4

5

3,0

Тячівський

20

20,8

12

17,1

32

19,3

Ужгородський

-

-

1

1,4

1

0,6

Хустський

26

27,1

27

38,6

53

31,9

Область

96

100,0

70

100,0

166

100,0

* - частка кількості осіб адмінтериторії від кількості осіб по області, у т.ч. частка чоловіків адмінтериторії від кількості чоловіків по області, аналогічно частка жінок

За даними табл.5.2 ВІЛ-інфіковані особи, пов'язані з трудовою міграцією зареєстровані на всіх адміністративних територіях області. Але при цьому не зареєстровано ВІЛ-інфікованих чоловіків трудових мігрантів в В.Березнянському та Ужгородському районах, а жінок, пов'язаних з трудовою міграцією - у Перечинському районі.

Найбільше частка із ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією зареєстровано у Хустському районі (31,9% від усіх зареєстрованих осіб даної групи в області), частка жінок, повязаних з трудовою міграцією, в даному районі склала 38,6%, а частка чоловіків-заробітчан - 27,1%. Хустський район характеризується найвищим показником поширеності ВІЛ-інфекції в області - 54,2 на 100 тис. населення. Значна частка із ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією є жителями Тячівського району (19,3%), що займає 3-тє місце в області по поширеності ВІЛ-інфекції - 32,2 на 100 тис.населення. В даному районі переважають чоловіки-заробітчани. Високі показники частки ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією та поширеності ВІЛ-інфекції у Мукачівському районі - відповідно 13,3% та 25,9 на 100 тис. населення. Тут також переважають чоловіки-заробітчани.

При цьому необхідно відмітити, що питома вага сільських жителів серед ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією переважає 65%.

При аналізі розподілу трудової міграції за адміністративними територіями установлено, що в цілому по області виїжджають на заробітки найчастіше в Росію (57,8%), дещо менше - в інші області України (28,3%) (табл.5.3). Причому у Тячівському районі в Росії працюють 65,6% трудових мігрантів, у Мукачівському - 63,6%, у Хустському - 62,3% (у 2 випадках в цьому районі виявлені ВІЛ-інфіковані трудові мігранти виїжджали на заробітки в Тираспіль та Казахстан).

Отримані в ході дослідження дані щодо напрямків трудової міграції ВІЛ-інфікованих осіб або їх постійних статевих партнерів наведені в табл.5.3.

Відповідно до наведених в табл.5.3 даних найбільша частка ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів зареєстрована серед тих, хто працює в Росії (57,8%) та в межах України (28,3%). Серед ВІЛ-інфікованих осіб тих, хто працює в країнах Європи зареєстровано 12,7%, а інших країнах - 1,2%.

Таким чином можна говорити про те, що трудова міграція в Росію є умовою формування високого ризику ВІЛ-інфікування трудових мігрантів.

Таблиця 5.3

Регіони трудової міграції ВІЛ-інфікованих осіб в розрізі адміністративних територій постійного проживання (2007-2013рр)

Адміністративна територія

Регіони трудової міграції ВІЛ-інфікованих осіб, абс.

Росія

Україна

Країни Європи

Інші регіони

Сума

м. Ужгород

-

2

1

-

3

Берегівський

6

5

-

-

11

В.Березнянський

-

1

-

-

1

Виноградівський

9

5

3

-

17

Воловецький

2

2

-

-

4

Іршавський

2

2

1

-

5

Міжгірський

2

1

1

-

4

Мукачівський

14

7

1

-

22

Перечинський

-

1

-

-

1

Рахівський

3

1

3

-

7

Свалявський

3

2

-

-

5

Тячівський

21

6

5

-

32

Ужгородський

1

-

-


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.