Педагогіка вищої школи

У цілому при роботі над проектом педагог:

- допомагає, студентам в пошуку потрібних джерел;

- сам є джерелом інформації;

- координує весь процес;

- заохочує студентів;

- підтримує безперервний зворотний зв'язок для успішної роботи студентів над проектом.

Включення студентів у проектну діяльність дозволяє перетворювати теоретичні знання в професійний досвід і створює умови для саморозвитку особистості, дозволяє реалізовувати творчий потенціал, допомагає студентам самовизначитися й самореалізуватися.

Кейс-технології. Суть методу полягає у використанні конкретних випадків ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень студентами з певного розділу навчання дисципліни. Цінність кейс-методу полягає в тому, що він одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність, що безумовно є діяльним і ефективним в реалізації сучасних завдань системи освіти.

Цей метод зародився в Гарвардській Школі Бізнесу на початку 20-го століття. У період з 1909 по 1919 р. навчання там відбувалося за схемою, коли учнів-практиків просили викласти конкретну ситуацію чи проблему, а потім дати аналіз і відповідні рекомендації. У 1920 р. після видання збірника кейсів деканом Діном Донхменом був здійснений перехід усієї системи навчання менеджменту в Гарвардській Школі на методику Case Studies.

Гарвард і сьогодні залишається флагманом „кейс-індустрії” усього світу - його викладачі пишуть у рік по 600 високоякісних кейсів. Викладачі з Європи їздять у США „переймати” специфіку кейс-освіти, а наприкінці 90-х і з України почали посилати стажистів у західні бізнес-школи для навчання викладанню за методом Case Studies.

Через те, що методика Case Studies вперше була розроблена в Гарвардській Школі Бізнесу, серед спеціалістів її називають також гарвардським методом. Гарвардська Школа Бізнесу була заснована ще в 1908 році, і із самого початку в ній навчались ті, хто вже отримав підготовку бакалавра і, як правило, мав досвід роботи в бізнесі.

Як специфічний метод навчання, кейс-метод застосовується для розв'язання властивих йому завдань. До основних його проблем належить:

- технологізація і оптимізація;

- методологічне насичення;

- застосування в навчанні різних типів і форм;

- компетентісний підхід.

Цілі, на які спрямовано використання кейс-метод, залежить від типу конкретної ситуації, а саме виділяють: кейс-потреби, кейс-вибір, кризовий кейс, конфліктний кейс, кейс-боротьба, інноваційний кейс.

Навчальні завдання кейс-методу полягають у: 

· набутті навичок використання теоретичного матеріалу для аналізу практичних проблем;

· формуванні навичок оцінювання ситуації, вибір та організацію пошуку основної інформації;

· вироблені вмінь формулювати питання і запити;

· виробленні умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії;

· формуванні вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності;

· формуванні навичок та прийомів всебічного аналізу ситуацій, прогнозування способів розвитку ситуацій;

· формуванні вмінь та навичок конструктивної критики.  

Кейс-метод має певні переваги, так як є не тільки навчальним, а й має великий виховний потенціал з позиції формування особистісних якостей:

· розвиток працьовитості;

· розвиток креативності;

· формуванні здатності до конкурентноспоможності;

· формуванні готовності взяти на себе відповідальності за результати власного аналізу ситуації і за роботу всієї групи;

· формуванні впевненості в собі;

· формуванні потреби в досягненні;

· розвиток вольових якостей, цілеспрямованості;

· формуванні навичок роботи в групі;

· формуванні навичок комунікативної культури;

· формуванні соціально активної і життєво компетентної особистості, здатної до саморозвитку, самовдосконаленню і самореалізації.

Дослідження науковців свідчать, що цей метод не потребує великих матеріальних і часових витрат й допускає варіативність навчання. Проблемна ситуація може бути висвітлена як при вивчені нової теми у викладенні теоретичного матеріалу так і може використовуватися з метою узагальнення та систематизації матеріалу. Як інтерактивний метод навчання кейс-метод ефективний у використанні вивченні економічних, суспільних і соціальних наук, мови й літератури та професійних дисциплін.      

Робота над кейсом передбачає:

· розбір конкретної ситуації з певного сценарію, який включає самостійну роботу;

· «мозковий штурм» в мережах малої групи;

· публічний виступ із представленням та захистом запропонованого рішення;

· контрольне опитування учасників на предмет знання фактів кейсу, що розбирається.

Роботу над кейсом поділяють на два основні етапи: домашня самостійна робота й робота в аудиторії.

Алгоритм проведення занять із застосуванням кейс-методу передбачає:   

І етап - заздалегідь складені кейси викладач роздає студентам не пізніше як за день до заняття. Студенти самостійно розглядають кейс, підбирають додаткову інформацію і літературу для його вирішення.

ІІ етап - заняття розпочинаються з контролю знань студентів, з'ясування центральної проблеми, яку необхідно вирішити. Розділів групу студентів на мали робочі групи дати різні ситуації для вирішення кейсу або всім однакові. Викладач контролює роботу малих груп, допомагає, уникаючи прямих консультацій. Студенти можуть використовувати допоміжну літературу, підручники, довідники. Кожна мала група обирає «спікера», який на етапі презентації рішень висловлює думку групи. У ході дискусії можливі питання до виступаючого, виступи і доповнення членів групи, викладач слідкує за ходом дискусії і шляхом голосування обирається спільне вирішення проблемної ситуації. На етапі підведення підсумків викладач інформує про вирішення проблеми в реальному житті або обґрунтовує власну версію і обов'язково оприлюднює кращі результати, оцінює роботу кожної малої групи і кожного студента.

Для ефективного використання кейс-методу необхідно створювати спеціальні умови:

· забезпечення достатньо високої складності пізнавальних проблем, які потрібно вирішувати студентам;

· створення викладачем логічного ряду запитань щодо пізнавальної проблеми, які спонукають студентську молодь до пошуку істини;

· створення в аудиторії атмосфери психологічного комфорту, яка має сприяти вільному висловлюванню студентами думки, не боячись помилки;

· відведення спеціального часу на осмислення способів вирішення проблеми;

· організація спеціальної підготовки викладачів до запровадження методики.

Таким чином, застосування викладачем кейс-методу з одного боку стимулює індивідуальну активність студентів, формує позитивну мотивацію до навчання, зменшує «пасивних» і невпевнених у собі студентів, забезпечує високу ефективність навчання і розвитку майбутніх фахівців, формує певні особистісні якості і компетенції, а з другого дає можливість самому викладачеві: самовдосконалюватись, по-іншому мислити й діяти та оновлювати власний творчий потенціал.

Технологія "переверненого навчання". Важливою вимогою сучасного процесу навчання є активізація діяльності студентів, що сприяє формуванню їх активної життєвої позиції, самостійності, інтересу до дисципліни, підвищення якості знань, навичок і вмінь. Стратегія і напрями радикальних змін в освіті чітко визначені у Державній національній програмі “Освіта ” (“Україна ХХІ сторіччя”), Законах України “Про освіту” і “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти та Національній програмі інформатизації України, в яких наголошується на необхідності розвитку освіти на основі сучасних педагогічних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес ВНЗ особистісно розвивальних і діяльнісних педагогічних технологій, зокрема, інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Під час традиційних лекцій студенти часто намагаються сприймати весь матеріал, що вони чують у момент мовлення лектора. У них немає можливості зупинитися, щоб обміркувати сказане, і, таким чином, вони можуть пропустити важливі моменти, тому що намагаються записати слова викладача. Студенти, володіючи широким колом комп'ютерних навичок, прагнуть і можуть їх використовувати в освоєнні низки дисциплін. Використання відео й інших попередньо записаних інформаційних носіїв дозволяє студентам повністю контролювати хід лекції: вони можуть дивитися, перемотувати назад або вперед у міру необхідності.

Перевернений клас (flipped classroom) - це така педагогічна модель, у якій типова подача лекцій і організація домашніх завдань представлені навпаки. Студенти дивляться вдома короткі відео-лекції, у той час як в аудиторії приділяється час на виконання вправ, обговорення проектів і дискусії. Відео лекції часто розглядаються як ключовий компонент у переверненому підході, такі лекції в цей час або створюються викладачем і розміщаються в інтернеті, або зберігаються у певному онлайн-файлообміннику. Доступність перегляду відео в наші дні поширилася настільки, що дозволяє зробити його невід'ємною частиною концепції переверненого навчання.

Авторами технології навчання "перевернений клас" є вчителі хімії Аарон Самс і Джонатан Бергман. У 2008 році вони стали записувати відеоролики зі своїх лекцій і перетворювати їх у домашні завдання для своїх учнів. На думку Аарона Самса, коли учні приходять у клас, вони з'являються, не для того, щоб отримати суто теоретичні знання, вони показують, як застосувати те, що вони довідалися вдома за допомогою відео.

У своїх книгах «Перевернути заняття, або як достукатися до кожного учня на уроці», вони зазначають особливості цієї технології і її можливості. Разом з тим вчені відзначають, що деякі теми легше вивчати в аудиторії, ніж через відео. Тобто вчителі не повинні вчити методом, що не відповідає змісту матеріалу.

У 2010 році Clintondale High School у м. Детройт, США, стала першою «переверненою школою», повністю перейшла на принцип «переверненого навчання».

Одним із найбільш успішних прикладів впровадження нового підходу до навчання є Університет штату Пенсільванія. У даному навчальному закладі вже близько півтора тисяч студентів успішно навчаються бухгалтерському обліку з використанням технології переверненого навчання за допомогою відеолекцій. Студентам пропонується обговорювати матеріал і застосовувати на практиці знання, отримані у процесі лекцій.

Згідно дослідження Center for Dіgіtal Educatіon і Sonіc Foundry серед членів онлайн-співтовариства Educatіonal Exchange (Center for Dіgіtal Educatіon), половина університетських викладачів уже використовують перевернене навчання в класі або планують розгорнути таку модель протягом найближчих 12 місяців. Усього було зібрано 309 відповідей. Основними причинами, чому викладачі віддають перевагу переверненому навчанню (flіpped classroom), є: кращий досвід навчання для студентів, доступність інформаційно-комунікаційних технологій, позитивні перші результати використання. При використанні такої моделі навчання викладачі спостерігають зростання активності, кількості обговорень і розвиток співробітництва у класі. Важливими, на їхню думку, є можливість персоналізувати навчання для конкретних студентів, підвищити ефективність навчання й більш точно оцінити студентів. Оптимальна кількість студентів у "переверненому класі", на думку 69% опитаних - від 11 до 30.

Поняття переверненого навчання спирається на такі ідеї, як активне навчання, залучення студентів у загальну діяльність, комбінована систему навчання й, звичайно, підкаст. Цінність перевернених класів у можливості використовувати навчальний час для групових занять, де студенти можуть обговорити зміст лекції, перевірити свої знання й взаємодіяти один з одним у практичній діяльності. Під час навчальних занять роль викладача - виступати тренером або консультантом, заохочуючи студентів на самостійні дослідження й спільну роботу.

Перевернене навчання припускає зміну ролі викладачів, які здають свої передові позиції на користь більш тісного співробітництва й спільного внеску в навчальний процес. Супровідні зміни торкаються й ролей студентів, багато з яких звикли бути пасивними учасниками в процесі навчання, який подається їм у готовому виді. Перевернена модель покладає більшу відповідальність за навчання на плечі студентів, даючи їм стимул для експерименту. Діяльність може очолюватися студентами, а спілкування між студентами може стати визначальною рушійної силою процесу, спрямованого на навчання за допомогою практичних навичок. Що робить перевернене навчання особливе добре - так це приводить до значного зсуву пріоритетів від простої подачі матеріалу до роботи над його вдосконалюванням.

Порівняємо традиційний і "перевернений" підходи до навчання за декількома критеріями: роль студента, роль викладача, роль інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, використовувані методи й будову навчальних занять (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Порівняння традиційного та "переверненого" підходів до навчання

	Традиційний підхід	"Перевернений" підхід
Студент	Пасивність, відсутність ініціативи й бажання в самостійній навчальній діяльності. Робота за схемою "послухай, запам'ятай, озвуч".	Залучення студентів до навчального процесу. Відповідальність за своє навчання. Взаємодія з усіма учасниками навчального процесу. Осмислене навчання.
ІКТ	Використання технологій та веб-інструментів у навчанні	Зміна методів та форм роботи засобами ІКТ
Викладач	Передача знань, утримання дисципліни й порядку в аудиторії, контроль знань студентів	Конструювання навчальної ситуації, формування у студентів відповідальності за навчання
Методи	Пасивні методи подачі навчального матеріалу, при якому інформація відбувається від викладача до учня	Активні й інтерактивні методи навчання. Особистісно-орієнтований підхід.
Побудова навчального заняття	У навчальній аудиторії студенти слухають теоретичний матеріал на лекції викладача, не маючи можливості на обговорення через обмеженість часу	Вдома перегляд відеолекцій з теоретичним матеріалом по темі, а в аудиторії вирішення та обговорення проблем з теми

Пропонуємо схему об'єктів перевертання (рис. 3.7).

Роль викладача: фасилітатор

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль викладача: голова, яка говорить

Роль студента: активний учасник навчального процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль студента: споживач

Рис. 3.7. Схема об'єктів перевертання

Як видно із представлених вище трикутників, викладач традиційного підходу більшою мірою передає студентам інформацію в готовому виді й меншою мірою проектує навчальну ситуацію. Викладач, який працює в парадигмі особистісно-орієнтованої освіти меншою мірою поадє студентам інформацію в готовому видгляді, роблячи акцент на супроводі навчання й створенні умов для пізнавальної діяльності студентів. Традиційний підхід поступово перетворює студента в споживача. Межі переверненого навчання ширші за межі традиційного. Звичні обриси класичного традиційного підходу розмиваються, коли ми перевертаємо навчання. Це важливо розуміти, інакше не буде переверненого класу, буде просто якась технічна перестановка.

Не існує єдиної моделі переверненого навчання - термін широко використовується для опису структури практично будь-яких занять, які будуються на перегляді попередньо записаних лекцій з наступним їхнім обговоренням безпосередньо в аудиторії. В одній загальній моделі студенти можуть переглядати кілька лекцій, що тривають по 5-7 хвилин кожна. Онлайн-опитування або завдання можуть перериватися для перевірки засвоєння пройденого студентами матеріалу. Пряма реакція на опитування й можливість повторного перегляду лекцій допоможуть прояснити незрозумілі моменти. Короткі навчальні відеолекції дозволяють студентам вивчати матеріал по темі в зручному для них темпі, перемотуючи запис для повторного перегляду важливих моментів і пропускаючи ті частини, матеріал яких їм уже знайомий. Усе це сприяє тому, що студенти приходять в аудиторію підготовленими до використання програмного забезпечення та можуть робити творчі проекти разом з іншими одногрупниками. Присвятивши час на занятті аналізу матеріалу, викладачі мають можливість виявити помилки в сприйнятті, особливо ті, які широко поширені в навчальній аудиторії. У той же час спільні проекти можуть сприяти соціальній взаємодії між студентами, полегшуючи процес сприйняття інформації один від одного.

Викладачі можуть проводити в аудиторії обговорення або перетворити її у студію, де студенти створюють, взаємодіють і реалізують на практиці те, про що вони дізналися з лекцій і спостерігали за межами навчальної аудиторії. Як фахівці на місцях, педагоги пропонують різні підходи, уточнюють зміст і спостерігають за прогресом. Вони можуть організувати студентів у спеціальну робочу групу, щоб розв'язати проблему, над якою працюють кілька студентів. Деякі викладачі застосовують тільки деякі елементи з переверненої моделі навчання або використовують кілька перевернених лекцій протягом усього курсу навчання.

У процесі викладання дисципліни "Інноваційні педагогічні технології" для студентів спеціальності "Педагогіка вищої школи" (група ПВШ) нами була апробована модель переверненого навчання. Оскільки студенти за цією спеціальністю отримують другу вищу педагогічну освіту і є вже викладачами у вищих навчальних закладах, то на міжсесійний період нами було запропоновано творче завдання: апробувати на своїх заняттях елементи моделі переверненого навчання. А саме, спроектувати систему навчальних завдань (зміст аудиторних занять), що відповідає освітньому стандарту з дисципліни, яку кожен з них викладає та скласти плейлист із роликів з необхідною теорією. Ролики не обов'язково було робити самостійно, для таких випадків існують відкриті освітні ресурси (у тому числі й українською мовою). Можна було супроводжувати плейлист посиланнями на відповідні розділи підручника. Допомогу у підвищенні ефективності навчання виявляє використання електронних освітніх ресурсів (ЕОР). ЕОР - це специфічний навчальний посібник, призначений для самостійної роботи студентів. Це сприяє максимальній активізації студентів, індивідуалізуючи їх роботу й надаючи їм можливість самим управляти своєю пізнавальною діяльністю. ЕОР поєднують електронні навчальні модулі трьох типів: інформаційні, практичні й контрольні. До них пропонуються відеоматеріали з досліджуваної теми, інтерактивні завдання. Для дисциплін, у яких передбачається виконання практичних завдань (математика, фізика, хімія), ЕОР містять лабораторні роботи, завдання для домашньої роботи й зразки розв'язку завдань.

У якості технологічної бази для реалізації переверненого навчання можна використовувати систему Moodle. Moodle (модульнн об'єктивно - орієнтоване динамічне навчальне середовище) - це система керування навчанням, орієнтована на організацію взаємодії між викладачем та студентом. Використовуючи Moodle, викладач створює курс, наповнюючи його змістом у вигляді лекційного матеріалу, презентацій, практичних завдань, тестів для контрольних занять, а також ілюстрацій, схем, таблиць, посилань на інші ресурси, що перебувають в Інтернеті. Moodle є й центром створення навчального матеріалу, і забезпечення інтерактивної взаємодії між учителем і учнем, дає можливість одержувати постійну допомогу від учителя.

Отже, технологія переверненого класу дозволяє змінити підхід до навчання від пасивного до активного, завдяки чому студенти краще підготовлені для своєї професійної кар'єри й глибше засвоюють матеріал. Як один з варіантів змішаного навчання, така модель дозволяє продуктивно використовувати час як викладачів, так і студентів.

3.2 Використання засобів ІТ у навчальному процесі підготовки фахівців з педагогіки вищої школи в умовах заочної форми навчання

Стрімкий розвиток науки і техніки впродовж останніх десятиріч став основою інтенсивного глобального процесу інформатизації в усіх сферах функціонування суспільства. Інформатизація споріднюється з освітнім процесом в одержанні та передачі інформації з використанням усіх можливих інформаційних технологій. Згідно із Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» інформатизація освіти визнана одним із пріоритетних державних завдань. «Інформатизація освіти - у широкому розумінні - комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов'язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами і технологією, у вузькому - упровадження в заклади системи освіти інформаційних засобів, що ґрунтуються на мікропроцесорній техніці, а також інформаційної продукції та педагогічних технологій, які базуються на цих засобах».

Однією з основних задач вищої школи сьогодні є підготовка студентів до життя в інформаційному суспільстві, використанні нових інноваційних технологій навчання.

«Інноваційні технології» - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів.

Інноваційні технології можуть відрізнятися на різних підставах: за джерелом виникнення (на основі педагогічного досвіду або наукової концепції), по цілям і завданням (формування знань, виховання особистісних якостей, розвиток індивідуальності), за можливостями педагогічних засобів (які засоби впливу дають найкращі результати), за функціями вчителя, які він здійснює за допомогою інноваційної технології, по тому, яку сторону педагогічного процесу "обслуговує" конкретна технологія.

Нові технології навчання викликають особливий інтерес педагогів у зв'язку з наявністю об'єктивних причин, серед яких можна виділити дві основні: - по-перше, передбачаються корінні зміни існуючих стереотипів організації навчального процесу, його змісту, потреба в розвитку творчої ініціативи педагогів, в пошуках нових форм і методів педагогічної діяльності при переході від традиційних пасивних форм до нестандартних методів індивідуального навчання; - по-друге, збільшується можливість виявити обдарованих дітей для наступного навчання.

На сучасному етапі пріоритетними напрямами вдосконалення навчального процесу є розвиток індивідуальних форм навчання, впровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення автоматизованими системами, дослідження на основі комп'ютерної техніки. Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» передбачала необхідність створення й упровадження нових навчальних технологій, до яких належить і інформаційна технологія навчання.

Вагоме місце серед інноваційних технологій займають інформаційні технології.

Інформаційно-комунікаційні технології навчання (ІКТ) - це сукупність методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі комп'ютерних мереж і засобів забезпечення ефективного процесу навчання.

Значну увагу проблемі впровадження інформаційних комп'ютерних технологій в навчальну діяльність приділяють в своїх наукових працях педагоги, психологи, методисти: Є. Ф. Вінниченко, О. Г. Глазунова,Ю. В. Горошко, Ю. О. Дорошенко, М. І. Жалдак, В. В. Лапінський,В. М. Мадзігон, Н. В. Морзе, С. А. Раков, Ю. С. Рамський та інші.

Інформаційну культуру потрібно розглядати як невід'ємну складову загальної культури та освіти фахівця. Під час формування інформаційного суспільства комп'ютер стає звичайним робочим інструментом фахівця будь-якої галузі діяльності.

Для організації й застосування інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи необхідна наявність певного спеціалізованого програмного забезпечення навчального призначення. На сьогоднішній день існує досить велика кількість програмного продукту, що може бути використаний при вивченні педагогіки вищої школи. Це такі засоби, наприклад, як:

· універсальне програмне забезпечення навчального призначення, яке можна використати на лабораторних та практичних заняттях;

· програма генерації й проведення тестів;

· програма розробки презентацій GRAN;

· різноманітні пакети комп'ютерних програм для створення презентацій (Microsoft PowerPoint), контрольно - діагностичні системи Test W тощо.

На нашу думку, підготовка майбутнього фахівця з педагогіки вищої школи до нового типу педагогічної діяльності вимагає побудови системи навчання, яка була б орієнтована на використання інформаційно - комутаційних технологій.

Використання інформаційно - комунікаційних технологій у підготовці майбутніх фахівців з педагогіки вищої школи допомагає активізувати роботу студентів з різними програмними засобами, створювати презентації навчального призначення та забезпечити вільний доступ до методичної літератури.

Впровадження інформаційно - комунікаційних технологій у процес навчання дає змогу спростити контроль знань студентів. Зокрема, це можна здійснювати за допомогою контрольно - діагностичної програми Test W.

Наприклад: на заняттях під час розгляду теми «Стан і тенденції розвитку педагогіки вищої школи» доцільно запропонувати студентам самим розробити та продемонструвати розроблені тести для контролю знань відповідно доданої теми.

Контрольно-діагностична система Test-W призначена для перевірки знань тестуванням на комп'ютері. Вихідний тест може мати будь-яку кількість питань. З вихідного тесту методом випадкового вибору послідовно виводиться задана кількість питань. Таким чином, студенти повинні розробити варіанти питань, що забезпечуватимуть індивідуалізацію і об'єктивність оцінки знань. До кожного запитання тесту запропонувати 4 варіанти логічно підібраних відповідей, серед яких один правильний. Крім цього, студенти повинні врахувати, що тест передбачає обмеження в часі тощо.

Отже, використання інформаційно - комунікаційних технологій сприяє тому, що студенти розширюють і поглиблюють свої знання з педагогіки вищої школи, а також удосконалюють практичні вміння і навички необхідні їм у майбутній професійній діяльності, при роботі з програмними засобами навчального призначення.

Процеси інформатизації суспільства, які відбуваються в Україні, створюють нові умови для широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій і мережних сервісів під час усіх видів та етапів навчальної діяльності у закладах освіти різних рівнів акредитації. Виходячи з цього, інформатизація системи освіти передусім передбачає появу нових ІКТ-орієнтованих педагогічних та освітніх технологій і засобів навчання, створення і використання в педагогічних системах сучасного інформаційного комп'ютерно-орієнтованого навчального середовища, електронних інформаційних освітніх ресурсів і мережних сервісів, що його змістовно наповнюють й процесуально підтримують.

Одним із змістових модулів педагогіки вищої школи є модуль «Основи навчання і виховання студентів», що входить у загальний курс педагогіки вищої школи в більшості ВНЗ України. Однією з тем цього модуля є тема «Освітні технології як системна категорія. Традиційні та інноваційні технології навчання у сучасній вищій школі». Мета і завдання даної теми полягають в оволодінні студентами поняттями про технологію навчання як системну категорію. Структурні складові технології навчання (цілі навчання, зміст освіти, засоби педагогічної взаємодії, студент і викладач, результат діяльності). Визначенні класифікації технологій навчання, зокрема інноваційні технології навчання у сучасній вищій школі; інтерактивних технологій навчання. Методика групової роботи у вищому закладі освіти.

Вимоги до педагогічної освіти на сучасному етапі зазнали деяких змін, а саме: зменшилася кількість годин з деяких предметів, введено нові навчальні дисципліни, поява яких продиктована практичною необхідністю прикладного застосування педагогіки вищої школи. Тому на сучасному етапі навчальний процес з вивчення педагогіки вищої школи неможливий без застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій при вивченні педагогіки вищої школи в умовах заочної форми навчання має бути педагогiчно виправданим, розглядатись насамперед з точки зору педагогiчних переваг, якi воно може дати порiвняно з традицiйною методикою. Програмна пiдтримка повинна сприяти досягненню педагогiчних цілей за рахунок використання комп'ютерних засобiв для iлюстрацiї певних понять, демонстрацiї застосувань педагогічних методiв дослiдження рiзноманiтних процесiв i явищ тощо.

У навчальному процесі вищої школи сьогодні накопичилася низка протиріч, а саме: між домінуванням інтерактивних технологій навчання і невмінням студентів навчатися в режимі таких технологій; між вимогами до застосування активних технологій навчання у ВНЗ та неготовністю викладацького складу їх застосовувати; між зростаючими вимогами до формування професійної компетентності студентів і низькою мотивацією студентів до навчання. Тому актуальним є застосування у вищій школі інноваційних форм і методів навчання, наприклад, кейс-методу. З одного боку, це стимулює індивідуальну активність студентів, формує позитивну мотивацію до навчання, зменшує «пасивних» і невпевнених у собі студентів, забезпечує високу ефективність навчання і розвитку майбутніх фахівців з педагогіки вищої школи, формує певні особистісні якості і компетенції, а з іншого - дає можливість самому викладачу самовдосконалюватися, по-іншому мислити й діяти в умовах професійної діяльності. Цінність кейс-методу полягає в тому, що він одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань.

Кейс-метод є технологією, що найбільш придатна для навчання студентів у вищій школі.

Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов'язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним і нагальним, а тому потребують аналізу.

Кейс-метод ґрунтується на принципах, які фактично змушують переглянути ролі викладача і студента.

Зобов'язання викладача при застосуванні кейс-методу полягає в тому, щоб створити в навчальній аудиторії такі умови, які б дозволили розвинути у студентів вміння критично мислити, аналізувати, спонукати їх до того, щоб у процесі дискусії поділитися власними думками, ідеями, знаннями та досвідом. Зобов'язання студента полягає в тому, щоб збагачуючи своєю творчою енергією навчальний процес, прийняти на себе частку відповідальності за його результативність. При цьому вони повинні усвідомлювати, що викладач знаходиться в аудиторії для того, щоб допомогти їм, і студенти мають скористатися цим у повній мірі, проте основна відповідальність за те, чому вони навчились, лежить на них.

Індивідуальний аналіз кейсу і його обговорення в групі дають набагато більші можливості для розвитку фахової майстерності, ніж заучування підручника чи конспекту лекцій.

Найголовнішою навичкою, яку здобуває студент під час навчання, повинно стати вміння  під професійним кутом зору сприймати будь-яку наочну, вербальну інформацію, самостійно осмислювати, приймати рішення, оцінюючи його можливі наслідки, визначати оптимальні шляхи реалізації цього рішення.

Особливістю застосування даного методу полягає в тому, що кожна з проблем (ситуацій), які розглядаються в кейсі, має відповідати чотирьом умовам.

По-перше, кейси повинні бути правдивими, реалістичними, однак, в той же час, не обтяженими деталями, бути за тематикою зв'язаними з матеріалом, що вивчається. Добрим вважається кейс, який відповідає десяти характеристикам якісного кейсу: бути вміло розказаною історією, стосуватися важливої проблеми, описувати драматичну ситуацію з прийняттям критичного рішення, містити конкретні порівняння, надавати можливість для узагальнення висновків, мати центрального героя, давати змогу оцінити ефективність вже прийнятих раніше рішень, бути оптимальним за розміром, містити оптимальний обсяг інформації.

По-друге, ситуаційні вправи пропонують розгляд феноменів, з якими, як правило, стикаються робітники в конкретних умовах.

По-третє, кейси загострюють інтерес студентів до питань, з якими ті стикаються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення. Кейси також пропонують шляхи реакції та вдосконалюють майстерність студентів у вирішенні проблем.

По-четверте, кейси вдосконалюють практичні навички; спрямовують на пошук відповідних шляхів, можливих реакцій на різноманітні ситуації, використання специфічних інструментів та понять.

Навчання за допомогою кейсів розвиває здатність аналізувати, уникати помилок, які часто виникають під час виконання конкретних завдань. Робота над кейсом передбачає: розбір конкретної ситуації, який включає самостійну роботу; «мозковий штурм» у межах малої групи; публічний виступ із представленням та захистом запропонованого рішення; контрольне опитування учасників на предмет знання фактів кейсу, що розбирається. Роботу над кейсом поділяють на два основні етапи: домашня самостійна робота й робота в аудиторії.

Виходячи з нашого дослідження, можна зробити висновок, що кейси використовуються різноманітним чином. Їх мета - спонукати студентів до творчості. Кейси - суттєвий та гнучкий педагогічний ресурс, універсальний засіб для вивчення різноманітних дисциплін, які характеризуються тим, що вони передбачають пошук відповіді на проблемні питання. Кейси швидше спрямовані не на отримання готових знань, а «на творення» нових знань, що передбачає співтворчість студента і викладача. Останній виступає у ролі координатора процесу навчання. Разом із тим, результатом кейсу є не лише оволодіння новими знаннями, але й набуття професійних навичок, цінностей 

Разом із тим треба прийняти до уваги певні недоліки:

- недостатньо досліджений у педагогіці; не сприяє глибокому вивченню педагогічних проблем і завдань;

- вимагає більших затрат часу;

- потребує від викладача певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу «кейсової» ситуації;

- викладач повинен вміти відмовитися від власних суджень та упереджень.

Даючи студентам завдання у формі кейсів, ми відкриваємо їм значно більшу можливість поділитися своїми знаннями, досвідом і уявленнями, тобто навчитися не тільки у викладача, а й один в одного. Такий метод піднімає впевненість студентів у собі, у своїх здібностях. Вони активно вчаться слухати один одного і точніше висловлювати свої думки. Вважаємо, що подальшого дослідження заслуговують дидактичні умови застосування нетрадиційних методів навчання, а також готовність викладача ВНЗ до запровадження інноваційних методів у навчальний процес.

Також у формуванні професійної готовності майбутнього викладача вищої школи до використання у своїй професійній діяльності сучасних ІКТ та навичок здійснення навчальної дослідницької діяльності значну роль відіграє міжнародна освітня програма Intel^® “Навчання для майбутнього”, яка спрямована на формування активного комплексного навчання сучасних інформаційних технологій і способів застосування їх в умовах реального навчального процесу. Програма Intel^®  «Навчання для майбутнього» допомагає майбутнім викладачам оволодіти вміннями використовувати ІКТ, хмарні та мережні технології, дослідницький та проблемний метод у майбутній професійній діяльності.

Працюючи над навчальним проектом, майбутні викладачі створюють електронне портфоліо. Майбутні педагоги вчаться здійснювати дослідження, демонструвати його результати, проводити захист результатів дослідження й здійснювати рефлексію. Значна увага за цих умов приділяється напрацюванню в них навичок роботи на комп'ютерах, над спільними документами, використанню інструментарію Веб 1.0, Веб 2.0 і мережних технологій. Коротко охарактеризуємо шляхи використання технологій Веб 1.0, Веб 2.0 і мережних технологій у дослідницькій діяльності.

У своєму базовому варіанті Веб 2.0 передбачає, що кожен бажаючий може дуже просто створювати і поширювати контент в Інтернеті. Соціальні сервіси Веб 2.0 надають можливості взаємодіяти студентам між собою та викладачами на основі інструментів соціального програмного забезпечення: блогів, вікі, спільних закладок, підкастів, соціальних мереж та віртуальних світів. Ці можливості Веб 2.0 можна використовувати з метою здійснення навчального дослідження, аналізу й синтезу інформації, обміну думками, оцінювання власної діяльності тощо.

Так, наприклад, блог є ефективним способом залучення студентів і викладачів до обговорення складних питань з педагогіки вищої школи, засобом організації процесу навчального дослідження.

Вікі-сторінки - ефективний інструмент для здійснення спільної роботи над навчальними проектами й групового обговорення проблемних питань, який забезпечує можливість створення посилань на додаткові матеріали.

Блог, вікі, додаткові посилання, підписка на підкасти та сервіси закладок загального користування з посиланнями на важливі ресурси дозволяють сформувати все необхідне інформаційне наповнення навчальної дослідницької діяльності.

З метою представлення результатів спільного групового дослідження студенти, працюючи в ролі учнів, створюють google-презентації, вікі-статті, використовують фото й відео сервіси.

З метою візуалізації складних структур даних і представлення їх у вигляді схем застосовуються ментальні карти.

Планування спільної групової діяльності й створення її розкладу корисно здійснювати з допомогою google-календарів. Про перебіг дослідницької діяльності, її успіхи і недоліки студенти повідомляють у мережевих щоденниках (блогах).

З метою пошуку й аналізу інформації студенти читають пости в тематичних блогах, дивляться відеозаписи на YouТubе, розміщують фотографії на Flickr, слухають підкасти, обмінюються думками на форумах.

Для напрацювання навичок оцінювання власних досягнень, студенти створюють і заповнюють google-форми, ведуть блоги з рефлексією своєї діяльності, спілкуються між собою і керівником проекту в чаті, здійснюють листування електронною поштою.

Таким чином, сервіси Веб 2.0 відкривають перед студентами і викладачами такі можливості: використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів - навчальних комп'ютерних програм, електронних підручників, мовних ігор, зображень і звукових файлів, які можуть бути використані з навчальною метою; самостійне створення мережного контенту - текстів, малюнків, фотографій, аудіо- та відеофрагментів; участь у нових формах навчально-пізнавальної діяльності, пов'язаних як із пошуком у мережі іншомовної інформації, так і зі створенням та редагуванням власних текстів, фотографій, аудіозаписів, відеофрагментів тощо; участь у професійних наукових спільнотах, що розширює не лише розумові здібності, а й поле спільної діяльності й співробітництва з іншими людьми.

Зазначимо, що технології Веб 1.0, Веб 2.0, мережеві сервіси забезпечують значну допомогу й в розробці дидактичних і методичних засобів. Так, наприклад, одним із педагогічних середовищ для створення дидактичних ресурсів є Classtools.net (http://classtools.net). Це конструктор, у якому забезпечується можливість розробки інтерактивних плакатів, діаграм, схем, комп'ютерних дидактичних ігор завдяки пропонованому комплекту шаблонів для створення дидактичних засобів (Arcade Game Generator, Dustrbin Game, Post It). Можливості шаблонів удосконалюється та їх кількість постійно зростає.

Подібні конструктори можуть використовуватися викладачами із метою створення інтерактивних карт, дидактичних ігор (Zondle, Studystack), інтерактивних вправ (Learninggapps.org) тощо.

Зважаючи на все вище окреслене, наголошуємо, шо комп'ютерні і мережні технології, інструментарій Веб 1.0, Веб 2.0 є лише засобом, способом представлення результатів навчальної діяльності, зокрема, навчальної дослідницької діяльності, головною метою здійснення якої є опанування студентами принципами навчального проектування, а саме: індивідуальна зацікавленість тих, хто навчається; значущість проекту в соціальному, науковому або практичному розумінні, що вимагає дослідницького пошуку для розв'язання проблеми; творча самостійність; матеріальність результатів проектування; практична реалізація теоретичних знань тощо.

Також доцільно звернути увагу на використання мультимедійних технології, оскільки вони стали невід'ємною складовою не тільки повсякденного життя, а й освітнього процесу в цілому. Студенти сприймають їх з набагато більшим інтересом, ніж звичайні підручники та посібники. На шляху інформатизації суспільства і всебічного поширення глобальної комп'ютерної мережі Інтернет стає зрозумілою актуальність використання мультимедійних технологій при вивченні педагогіки вищої школи в умовах заочної форми навчання.

В сучасних реаліях, мультимедійні технології являють собою один із напрямків інформаційних технологій, що найбільш динамічно розвиваються. Це, в першу чергу, пояснюється тим, що мультимедіа - це взаємодія візуальних і аудіоефектів під керуванням інтерактивного програмного забезпечення з використанням сучасних технічних і програмних засобів, вони об'єднують текст, звук, графіку, фото, відео в одному цифровому поданні.

Використання мультимедійних засобів при вивченні педагогіки у вищій школі не можуть замінити викладача, але вони можуть вдосконалити й урізноманітнити діяльність викладача, тим самим підвищуючи продуктивність праці студентів. Студенти, при вивченні педагогіки вищої школи, запам'ятовують 20% відео інформації, 30% аудіо інформації. Якщо ж поєднати те, що вони бачать, чують і роблять одночасно, то продуктивність запам'ятовування становить 80% інформації. Крім того, використання мультимедійних технологій у процесі навчання педагогіки вищої школи дозволяє більш широко і повноцінно розкрити творчий потенціал кожного окремо взятого студента.

Мультимедійні засоби в процесі викладання педагогіки у вищій школі можуть охоплювати електронні підручники, самостійно підготовлений викладачем матеріал, презентацію інформації за допомогою програми Power Point, відеометод, електронну пошту, рольові ігри, електронні інтерактивні дошки та ін.

Електронні підручники дають можливість знаходити індивідуальний підхід до студентів, підвищити мотивацію до вивчення педагогіки, при цьому студенти стають суб'єктами навчання. Також до переваг електронних підручників можна віднести: наочність подачі матеріалу, можливість коригування підручника та адаптація його до рівня і вимог дисципліни, самоконтроль проходження матеріалу, зворотній зв'язок, простота в застосуванні.

Самостійно підібраний викладачем матеріал є найбільш спрямованим і доцільним, оскільки викладач іноземної мови готує і підбирає інформацію відповідно до вимог навчальної програми з дисципліни «Педагогіки вищої школи».

Презентація інформації за допомогою програми Power Point є також самостійно підібраним матеріалом і за допомогою даної програми можна охопити всі види мовленнєвої діяльності студентів (читання, говоріння, аудіювання та письмо).

Відеометод являє собою високоефективну можливість подачі інформації, оскільки основною його перевагою є наочність інформації, яка є більш доступною для сприйняття, легше і швидше засвоюється.

Електронна пошта є одним з допоміжних методів функції контролю, а також додатковим методом спілкування. Студенти мають можливість уточнити інформацію або вирішити питання, що виникли в не аудиторний час, тим самим більш якісно підготувавши домашнє завдання і виконавши всі вимоги викладача.

Використання рольових ігор дає можливість учасникам спілкуватися один з одним, граючи певну роль. Студенти повинні знайти інформацію, необхідну для ролі та гри, тим самим студенти виявляють самостійність у пошуку та підборі необхідної та цікавої інформації з педагогіки вищої школи.

Електронні інтерактивні дошки є найбільш універсальним засобом навчання. Електронні інтерактивні дошки - це ефективний спосіб впровадження електронного змісту навчального матеріалу та мультимедійних матеріалів у навчальний процес. За допомогою електронних інтерактивних дошок досліджуваний матеріал подається в повному обсязі, матеріал чітко вимальовується на екрані інтерактивної дошки і націлює кожного студента до активної плідної діяльності.

Інноваційні засоби викладання педагогіки у вищій школі дають можливість удосконалити методи подачі граматичної та лексичної інформації, практики монологічного і діалогічного говоріння, навчання письма та відпрацювання вимови, постійно поповнювати словниковий запас студентів.

Мультимедійні технології допомагають викладачам з педагогіки вищої школи коригувати навчальний процес, враховуючи інтереси і можливості окремих студентів, допомагають реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію і диференціацію навчання.

Для успішного впровадження мультимедійних технологій у процес викладання педагогіки у вищій школі вимагається наявність таких необхідних компонентів як програмні засоби (мультимедійні диски, презентації, відео-, аудіо-матеріали, ресурси мережі Інтернет), а також обладнання (комп'ютери, аудіо-, відео- апаратура, мультимедійний проектор, інтерактивна дошка).

Так, на занятті з педагогіки, маючи відеосупровід пропонованого матеріалу, студенти мають можливість ознайомитися з соціокультурними проблемами входження України до Болонського процесу, процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, потреба реформування освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості.

Викладання педагогіки у вищій школі з використання мультимедійних технологій дає можливість перейти від пасивної подачі матеріалу до активного способу реалізації освітньої діяльності, в якому студент стає не тільки центральним об'єктом процесу, а й активним його учасником. В цьому випадку мультимедійні технології не повинні ставати центром процесу навчання, а нести допоміжний, пізнавальний характер, а також допоміжним засобом активізації уваги. Таким чином, активізується сам освітній процес за рахунок збільшення наочності пропонованого матеріалу, відбувається більш плідна інтерактивна взаємодія.

Мультимедійні технології у процесі викладання педагогіки у вищій школі застосовуються: при подачі нового матеріалу (мультимедійні технології дозволяють ілюструвати новий (як граматичний, так і лексичний) матеріал різноманітними наочними і більш пізнавальними засобами); при закріпленні матеріалу (при використанні електронної дошки або презентації в Power Point студенти бачать пройдений матеріал в цілісній структурній формі); як засіб емоційного розвантаження (все заняття не можливо базувати на матеріалі підготовленому за допомогою мультимедійних технологій. В цьому випадку вони виступають як додатковий інструмент, що знімає втому і напруження через зміну виду діяльності.); при перевірці знань.

За допомогою комп'ютерної програми Power Point можливо розробити нескінченну кількість вправ на засвоєння кожної теми.

Викладачі, засвоюючи та впроваджуючи мультимедійні технології можуть ускладнювати завдання не лише для студентів, але й вдосконалюючись самостійно, використовувати більш складні аспекти та можливості інноваційних мультимедійних технологій у викладанні педагогіки вищої школи.  

Використання мультимедійних технологій у викладанні педагогіки вищої школи дало можливість знайти нові підходи до розробки навчальних матеріалів. Впровадження мультимедійних технологій у процес викладання педагогіки у вищій школі дає можливість розвивати і реалізовувати педагогічні, методичні, дидактичні та психологічні принципи. Впровадження інноваційних технологій у процес викладання педагогіки у вищій школі дозволяє поліпшити якість навчання, розвинути пізнавальну активність студента, його самостійність у вивченні, пошуку, підборі та обробці інформації тощо.

Специфіка діяльності майбутнього фахівця з педагогіки вищої школи вимагає сформованості у нього специфічних професійних навичок, а зокрема практичних, що можуть бути виявлені лише в процесі виконання студентом конкретних фахових завдань. Так під час виконання індивідуально-дослідних робіт магістри складають та демонструють творчі проекти, розробляють завдання з виготовлення наочності до певної теми чи практичних робіт.

Зокрема, в межах навчального процесу під час виконання практичних робіт використовую інформаційно-комунікаційні технології як засіб формування навичок застосування ІКТ магістрами педагогічних спеціальностей:

1) інформаційно-довідкові матеріали (веб - сайт «Педагогіка для студентів» http://www.pedagogika.ucoz.ua; колекція інтерактивних навчальних ресурсів - наочних посібників, інтерактивних вправ та завдань - http://www. pedagogika.at.ua; онлайн бібліотека з педагогіки http://www.ualib.com.ua ›b_82.html);

2) електронні книги для читання (Сайт Національної бібліотеки України ім.. В.І. Вернадського - http://www.irbis-nbuv.gov.ua; Національна парламентська бібліотека України - http:// www.nplu.org тощо);

3) бібліотеки електронної наочності та бази даних педагогічних форумів (форум порталу -http://forum.ukrdeti.com/smf/index.php#1);

4) методичні матеріали на електронних носіях (розробки занять, методичні рекомендації з навчання дітей дошкільного віку, тести);

5) комбіновані електронні засоби навчання та навчально-методичні програмні засоби для супроводу занять (збірки вправ і розвивальних ігор з напрямків навчання, демонстраційні матеріали, презентації, проекти, комп'ютерні розробки уроків) створені мною та студентами попередніх курсів навчання;

6) персональні сайти науковців з педагогіки вищої школи (http://www.pmpn.ucoz.ru›index/pedagogika_vishhoji_shkoli/0-15).

Таким чином, формування навичок застосування інформаційно-комунікаційних технологій магістрами з педагогіки вищої школи полягає в тому, що за допомогою реальних об'єктів (комп'ютер, принтер, модем, копір, телевізор, магнітофон, телефон) та інформаційних технологій (аудіо-відеозапис, електронна пошта, засобів масової інформації, Інтернет) майбутні педагоги стають кваліфікованими спеціалістами. Інформаційні технології набувають при підготовці фахівців з педагогіки вищої школи основою вивчення загальнопрофесійних та спеціальних дисциплін та засобом формування нової інформаційної культури людини майбутнього суспільства. Технологічною базою інформаційного суспільства є телекомунікаційні та інформаційні технології, які стали лідерами технологічного процесу, невід'ємним елементом будь-яких сучасних технологій, та зрештою основою підготовки кваліфікованих спеціалістів педагогічних спеціальностей.

...