Облік у бюджетних установах

У випадках, передбачених чинним законодавством, до фактичного робочого часу зараховуються деякі перерви в роботі, протягом яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків, наприклад додаткові перерви для жінок, які годують дитину. Кількість годин, відпрацьованих у вихідні та святкові дні, відбивається в табелі двома способами. У разі «плаваючого графіка» роботи дні, відпрацьовані у свята, входять до загальної кількості днів виходів, а години роботи в ці дні відмічаються у відведеному для них стовпці табеля і підлягають оплаті додатково. Якщо роботи у вихідні та святкові дні мають випадковий характер, то ці роботи в зазначені дні відмічаються у спеціальному стовпці табеля й підлягають оплаті в подвійному розмірі.

У кінці місяця за табелем підраховується загальна кількість понаднормових годин, нічні, невиходи з причин. Підписаний керівником структурного підрозділу (завідувачем відділення, кафедри, лабораторії) табель та інші документи здаються в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, складання звітності з праці та аналізу трудової дисципліни.

Нормальна тривалість робочого часу, що згідно зі статтею 50 Кодексу законів України про працю не може перевищувати 40 год на тиждень, поширюється на працівників бюджетних установ, окрім тих, для яких законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу. Скорочений робочий час встановлено, наприклад, для деяких працівників розумової праці, діяльність яких пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До них, зокрема, належать лікарі, викладачі, вчителі.

Результати праці працівників бюджетних установ, як правило, не знаходять втілення у фізичному вимірі продукції, а набирають форми нематеріальних благ. Контроль відпрацьованого часу не дає повного уявлення про завантаженість працівників протягом робочого дня, про інтенсивність та ефективність їхньої праці з погляду отримання конкретних результатів. У зв'язку з цим у бюджетних установах здійснюється облік кількості та якості затраченої праці встановленням обсягу робіт, який необхідно виконати у визначений відрізок часу й на відповідному якісному рівні. В основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників покладено викладацьку роботу -- як найбільш загальний показник обліку вчительської праці.

У вищих навчальних закладах для професорсько-викладацького складу в основу нормування його праці покладено річне навчальне навантаження в академічних годинах відповідно до навчального плану.

Законом України «Про вищу освіту» передбачено, що максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин, а педагогічних працівників -- 720 годин на навчальний рік.

До педагогічного навантаження належить: читання лекцій, проведення семінарських, практичних, лабораторних та індивідуальних занять, керівництво практикою, аспірантурою, підготовкою дипломних робіт (проектів). На всі види робіт встановлено норми в годинах, наприклад, керівництво дипломною роботою -- 32 години, курсовою роботою -- 2 години тощо. Для професорсько-викладацького складу встановлено 36-годинний робочий тиждень. При цьому викладачі повинні виконувати всі види навчально-методичної, науково-дослідної та виховної роботи. Контролюють виконання передбаченого індивідуальним планом обсягу робіт завідувачі кафедр, деканати, навчальні відділи та інші служби.

Нормування праці професорсько-викладацького складу має свою специфіку: для викладача вищого навчального закладу робочий час не обмежується перебуванням у самому закладі, а й триває за його межами. Нормування праці у вищих навчальних закладах дає змогу правильно визначати затрати праці викладачів, порівнювати різні види праці з урахуванням складності та трудових затрат, науково обґрунтувати поділ часу між навчальною, методичною й науково-дослідними роботами, диференціювати норми навчального навантаження залежно від ученого ступеня чи звання (посади).

Учителям, вихователям та іншим педагогічним працівникам середніх і дошкільних закладів ставки заробітної плати встановлюють за певну кількість годин педагогічної роботи на день (тиждень). Так, норма навантаження вчителя V--VІІІ класів шкіл і шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань -- 3 години педагогічної роботи на день (18 годин на тиждень чи 720 годин на рік), вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів -- 6 годин на день (36 годин на тиждень).

Тривалість робочого дня для наукового, навчально-допоміжного й адміністративно-господарського персоналу -- 7 годин.

В установах охорони здоров'я, які працюють за умов шестиденного чи п'ятиденного робочого тижня, немає єдиного графіка роботи, при цьому всі графіки роботи будуються з розрахунку тижневого фонду робочого часу лікарів, установленого законодавством.

Тривалість робочого дня для дільничних лікарів, що працюють у лікарні, -- 6,5 години; лікарів, зайнятих тільки прийомом, -- 5,5 години. Ці норми можуть змінюватися залежно від умов праці, а також категорії лікарів. Протягом робочого дня лікар відповідної професії повинен виконати певний обсяг роботи, який називається нормою навантаження. Так, лікар-стоматолог повинен прийняти протягом однієї години трьох пацієнтів.

У бюджетних установах праця лише незначної частини працівників вимірюється кількістю та якістю виробленої продукції. До них належать передусім працівники ремонтних служб, дільниць, молочних кухонь, зубопротезних відділень (зубних техніків, полірувальників, ливарників) і виконавці інших робіт за наявності затверджених в установленому порядку норм трудових затрат. Основним документом з обліку виробітку є наряд на відрядну роботу (ф. № Т-10), який виписується залежно від характеру роботи на одного робітника чи на бригаду на одну зміну або на більш тривалий час терміном до одного місяця.

Розкрийте особливості організації й оплати праці в бюджетних установах та завдання її обліку.

Назвіть первинні документи з обліку чисельності працівників та відпрацьованого часу.

3.Документальне оформлення і порядок нарахування зарплати працівникам бюджетних установ. 

Тема 8. Облік розрахунків із заробітної плати, страхування і стипендій

Лекція 2. Нарахування заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Мета: розкрити загальні положення обліку розрахунків з персоналом, обліку робочого часу, та розрахунків із заробітної плати.

План.

1. Порядок нарахування заробітної плати, доплат, відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

2. Порядок нарахування заробітної плати за період відпусток та допомоги з тимчасової непрацездатності.

3. Утримання із заробітної плати, їх види та облік. Порядок виплати.

1.Згідно зі ст.13 Закону України «Про оплату праці» з останніми змінами від 23.09.2010 року оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. 30 серпня 2002 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери". Цей документ затвердив схеми посадових окладів (ставок) керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, службовців, інших працівників установ окремих галузей бюджетної сфери та інші умови оплати праці (розміри доплат, надбавок, порядок надання матеріальної допомоги тощо). Крім того, було дещо змінено сам порядок оплати праці бюджетників: встановлено надбавки за високі досягнення у праці, за складність, напруженість у роботі, за виконання особливо важливої роботи. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу (таке обмеження не поширюється на працівників національних установ).

Основними формами оплати праці в бюджетних установах є почасова й відрядна, але переважає, як правило, почасова оплата. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Почасова оплата праці в бюджетних установах має два різновиди; штатно-окладна і погодинна. При штатно-окладній формі оплати праці кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно зі штатним розкладом, посадою, освітою, науковим ступенем, вченим званням, категорією тощо. Ця форма оплати має два варіанти. Для деяких бюджетних установ у централізованому порядку встановлюється суворо фіксований посадовий оклад, при якому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітку. В інших установах (загальноосвітніх школах і т. ін.) оплата праці здійснюється за місячними ставками з встановленням державою обов'язкової норми трудового навантаження (урочних годин), при перевищенні якої розмір зарплати збільшується пропорційно виконаному обсягу роботи.

У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здійснюють за окремою статтею (код 1110), яка є захищеною. Це означає, що виплати заробітної плати здійснюються в першу чергу.

Облік праці та розрахунків щодо зарплати є однією з найважливіших ділянок облікової роботи в бюджетних установах. Його завдання такі:

- контроль за дотриманням штатної дисципліни і використанням фонду заробітної плати;

- правильне обчислення витрат робочого часу та контроль за його раціональним використанням;

- своєчасне і достовірне нарахування заробітної плати і допомоги за тимчасовою непрацездатністю;

- здійснення своєчасних і достовірних розрахунків щодо заробітної плати;

- контроль за використанням виділених на зарплату коштів загального і спеціального фондів;

- своєчасне складання необхідної звітності і забезпечення користувачів інформацією про працю і заробітну плату.

Виконання цих завдань можливе лише при раціональній організації всього облікового процесу і постійному контролі за ним з боку керівника, головного бухгалтера установи та органів державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на зарплату в межах кошторису.

Нарахування заробітної плати працівникам бюджетної установи являє собою розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат і надбавок, премій, допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань. Нарахування зарплати здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків, наказів, документів про присвоєння вчених звань та наукових ступенів тощо.

Типові форми первинних документів з обліку розрахунків із заробітної плати затверджені від 5 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 25 грудня 2009 року №496).

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць. При почасовій оплаті праці підставою для нарахування зарплати є табель обліку використання робочого часу, який складають в окремих підрозділах установи і за підписом керівника підрозділу та особи, уповноваженої вести облік виходу на роботу працівників, подають до бухгалтерії. Працівник бухгалтерії, відповідальний за нарахування зарплати, перевіряє табель як з точки зору правильності його оформлення, так і за змістом: склад осіб, внесених до табеля; погодження з відповідними документами дат відпустки, хвороби, відрядження, зарахування, звільнення, роботи у святкові та неробочі дні, у нічні зміни тощо. Перевіряється також правильність підрахунку кількості відпрацьованих годин (днів) кожним працівником та кількості невиходів па роботу з різних причин. Нарахування зарплати за відпрацьований час може здійснюватися безпосередньо в табелі або в розрахунковій (розрахунково-платіжній) відомості, виходячи з кількості відпрацьованих днів (годин) та встановленого місячного окладу (погодинної ставки оплати).

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то сума заробітку визначається множенням кількості відпрацьованих за місяць годин на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок. Окремо визначаються доплата за роботу в нічні години, у святкові та неробочі дні. Так, доплата за нічні години роботи (з 10 години вечора до 6 години ранку) визначається множенням кількості відпрацьованих годин у нічний час на погодинну ставку оплати і на коефіцієнт доплати. Аналогічно визначається сума доплати за роботу у святкові та неробочі дні.

Якщо працівнику встановлено місячний посадовий оклад, то сума заробітку визначається діленням суми окладу на кількість робочих днів (годин) за нормативної тривалості місяця і множенням на кількість фактично відпрацьованих днів (годин).

При відрядній оплаті праці сума заробітку визначається множенням кількості виконаної роботи (виробленої продукції) на розцінку за одиницю роботи (продукції). Якщо робота виконувалася бригадою, то визначена таким чином сума заробітку підлягає розподілу між членами бригади відповідно До кількості відпрацьованого часу і рівня кваліфікації окремих працівників. При цьому розподіл може здійснюватися пропорційно заробіткові за тарифними ставками або пропорційно кількості коефіцієнто-годин. Остання визначається множенням кількості відпрацьованих годин окремим працівником на тарифний коефіцієнт відповідного розряду, встановленого цьому працівникові.

Крім основної оплати за виконану роботу або відпрацьований час, працівники бюджетних установ можуть отримувати річного виду доплати, передбачені законодавством. Так, медичним працівникам нараховуються доплати за тривалість безперервної роботи, за категорію, за роботу у спеціальних медичних закладах; викладачам вищих навчальних закладів -- за стаж викладацької роботи у ВНЗ, за науковий ступінь, вчене звання; персоналові загальноосвітніх шкіл -- за перевірку зошитів, за класне керівництво, за завідування кабінетами тощо; державним службовцям -- за ранг, вислугу років на державній службі і т. ін. Розміри надбавок обґрунтовуються відповідними розрахунками, підтверджуються необхідними документами та оформляються наказами керівника установи. Це і є підставою дія бухгалтерії при нарахуванні надбавок. Згідно з наказом на підставі табеля відпрацьованого часу провадиться додаткова оплата і за роботу в святкові та неробочі дні, а також за роботу в нічний час.

Працівники бюджетних установ, як і всі громадяни України, мають право на щорічну відпустку, а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законодавчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпусток є: «Кодекс законів про працю України» та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996р. № 504/96-ВР, зі змінами і доповненнями. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника установи, що і є підставою для нарахування оплати за час відпустки.

Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо працівник працював у даній установі менше року, то середня зарплата обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця, у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, доплати і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час, за суміщення посад, розширення зон обслуговування, умови праці, інтенсивність праці, вислугу років), виробничі премії, винагороди за підсумками року, допомога з тимчасової непрацездатності, виплата за середнім заробітком (за час виконання державних і громадських обов'язків, службових відряджень тощо). Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру (за окреме доручення, за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога та Ін.), компенсаційні виплати на відрядження, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, пенсії, державна допомога, призи за результатами конкурсів, вартість виданого спецодягу, засобів індивідуального захисту, знезаражувальних засобів, спеціального харчування, дотації на обіди та проїзд, зарплата за роботу за сумісництвом, доходи від акцій трудового колективу та ін.

Для визначення оплати за час відпустки суму зарплати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за вирахуванням святкових і неробочих днів згідно із законодавством) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість календарних днів відпустки. При цьому святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць. Це необхідно дія правильного розрахунку сукупного оподатковуваного доходу для відрахування прибуткового податку.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок загального захворювання, не пов'язаного з нещасним випадком на виробництві, призначається відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ТП (з останніми змінами від 08.07.2010 №2464-VI) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (зі змінами і доповненнями). Сума допомоги залежить від розміру середньої заробітної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу.

Середня заробітна плата визначається відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) дія розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, виходячи з виплат за останні шість календарних місяців роботи перед -захворюванням. При цьому загальну суму заробітку ділять на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Якщо працівник відпрацював в установі до хвороби менше шести місяців, середня зарплата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Загальна сума заробітку для розрахунку допомоги з урахуванням додаткової оплати не повинна перевищувати граничну місячну суму зарплати, на яку нараховуються страхові внески на загальне обов'язкове державне соціальне страхування. Постановою КМУ від 07.03.2001 р. №225 (із змінами та доповненнями) гранична сума місячної зарплати (доходу), з якої утримуються страхові внески, визначена на рівні 2660 гри з розрахунку на кожну фізичну особу -- платника внесків.

Тривалість хвороби для розрахунку допомоги визначається кількістю робочих днів, що припадають па час хвороби. При цьому сума допомоги визначається множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів хвороби та на розмір допомоги залежно від страхового стажу: 60% -- при страховому стажі до 5 років; 80% - при стажі від 5 до 8 років; 100% середньої зарплати при страховому стажі понад 8 років, а також ветеранам війни та громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, незалежно від страхового стажу.

При визначенні суми допомоги з тимчасової непрацездатності треба мати на увазі, що оплата перших п'яти календарних днів непрацездатності здійснюється за рахунок коштів установи за основним місцем роботи, а починаючи з шостого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності. Тому розрахунок допомоги треба виконувати окремо за перші п'ять і за решту календарних днів хвороби (хоч для конкретного працівника це і не має великого значення, тому що не впливає на загальну сум)' допомоги).

Доплати за період виконання державних та громадських обов'язків, коли вони здійснюються в робочий час, проводяться виходячи з середнього заробітку за останні два місяці. У розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати за фактично відпрацьований час, які мають постійний характер. Для визначення суми доплати бухгалтеру необхідно скласти спеціальний розрахунок довільної форми, використовуючи дня цього дані особового рахунка працівника про склад нарахованих виплат та фактично відпрацьований час.

Усі розрахунки по оплаті праці, не залежно від їхнього рангу (будь то президент чи медична сестра), не залежно від умов трудового договору або контракту (чи є вони штатними працівниками, чи ні) і, нарешті, не залежно від виду оплати (заробітна плата, премія чи оплата тимчасової непрацездатності і т.д.), відображаються по рахунку 66 "Розрахунки по оплаті праці".

Рахунок має наступні субрахунки:

661 "Розрахунки по заробітній платі";

662 "Розрахунки зі стипендіатами";

663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";

664 "Розрахунки з працівниками по безготівкових перерахуваннях на рахунки по вкладах у банках";

665 "Розрахунки з працівниками по безготівкових перерахуваннях внесків по договорах добровільного страхування";

666 "Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків";

667 "Розрахунки з працівниками по позичках банків";

668 "Розрахунки по виконавчих документах та інші утримання";

669 "Інші розрахунки за виконані роботи".

Як бачимо, субрахунків досить багато, однак тільки по трьох з них (661, 662 і 669) відображаються нарахування заробітної плати, премій та інших виплат працівникам (далі - оплати праці). Всі інші призначені для відображення різного роду утримань. Це принципова відмінність рахунка 66 Плану рахунків бюджетних установ від аналогічного рахунка Плану рахунків комерційних підприємств.

Більш близьке знайомство з рахунком 66 почнемо із субрахунків, що відображають нарахування оплати праці. По кредиту даних субрахунків відображаються:

661 субрахунок - нарахування усіх видів заробітної плати, премій і допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю як штатним, так і позаштатним співробітникам;

662 субрахунок - нарахування стипендії учням, студентам і аспірантам;

669 субрахунок - нарахування позаштатним співробітникам (композиторам, артистам, авторам і ін.) гонорару по договорах і разових замовленнях.

Нарахування заробітної плати можна здійснити тільки при наявності наказу (розпорядження) про прийняття працівника на службу (роботу), договору чи контракту. Розмір оплати визначається, виходячи з установленої ставки (розцінки), відповідних доплат або надбавок, а також кількості відпрацьованого часу, виконаних робіт або наданих послуг.

Розмір окладу, як правило, вказується в штатному розкладі. Годинні тарифні ставки, відрядні розцінки, розмір доплат і надбавок в наказах (розпорядженнях) керівника чи відповідних Положеннях про оплату праці.

По дебету даних субрахунків відображаються:

а) утримання із заробітної плати;

б) її видача службовцю (працівнику).

Що стосується видачі заробітної плати, то, як правило, вона здійснюється наявними на рахунку установи коштами, отже, відображається по кредиту субрахунку 321.

Можливі й інші варіанти, наприклад, натуроплата.

Типові проводки по нарахуванню заробітної плати

Назва операції	Дт рахунку	Кт рахунку
Нарахування заробітної плати працівникам, що перебувають у штаті установи	801	661
Нарахування стипендії	801	662
Нарахована допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю	652	661

2.Заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок). Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по відділах, секторах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

Розрахунок заробітної плати здійснюють в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісяця по кожному підрозділу або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками.

Для нарахування основної заробітної плати необхідно мати відомості про посадові оклади (згідно зі штатним розписом), про надбавки, доплати (на основі наказів керівника), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період.

Всі види додаткової заробітної плати обліковуються по середньому заробітку за табелем та відповідними документами. Премії та заохочення, пов'язані з трудовою діяльністю, визначаються на основі положення, яке розробляється безпосередньо в установі відповідно до типового.

Усі працівники підприємств мають право на щорічну оплачувану відпустку а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законодавчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпусток є: «Кодекс законів про працю України» та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996р. № 504/96-ВР, зі змінами і доповненнями. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника установи, що і є підставою для нарахування оплати за час відпустки.

Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо працівник працював у даній установі менше року, то середня зарплата обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця, у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, доплати і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час, за суміщення посад, розширення зон обслуговування, умови праці, інтенсивність праці, вислугу років), виробничі премії, винагороди за підсумками року, допомога з тимчасової непрацездатності, виплата за середнім заробітком (за час виконання державних і громадських обов'язків, службових відряджень тощо). Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру (за окреме доручення, за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога та Ін.), компенсаційні виплати на відрядження, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, пенсії, державна допомога, призи за результатами конкурсів, вартість виданого спецодягу, засобів індивідуального захисту, знезаражувальних засобів, спеціального харчування, дотації на обіди та проїзд, зарплата за роботу за сумісництвом, доходи від акцій трудового колективу та ін.

Для визначення оплати за час відпустки суму зарплати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за вирахуванням святкових і неробочих днів згідно із законодавством) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість календарних днів відпустки. При цьому святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць. Це необхідно дія правильного розрахунку сукупного оподатковуваного доходу для відрахування прибуткового податку.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок загального захворювання, не пов'язаного з нещасним випадком на виробництві, призначається відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ТП (з останніми змінами від 08.07.2010 №2464-VI) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (зі змінами і доповненнями). Сума допомоги залежить від розміру середньої заробітної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу. Первинним документом для нарахування допомоги є листок непрацездатності.

Середня заробітна плата визначається відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) дія розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, виходячи з виплат за останні шість календарних місяців роботи перед -захворюванням. При цьому загальну суму заробітку ділять на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Якщо працівник відпрацював в установі до хвороби менше шести місяців, середня зарплата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Загальна сума заробітку для розрахунку допомоги з урахуванням додаткової оплати не повинна перевищувати граничну місячну суму зарплати, на яку нараховуються страхові внески на загальне обов'язкове державне соціальне страхування. Постановою КМУ від 07.03.2001 р. №225 (із змінами та доповненнями) гранична сума місячної зарплати (доходу), з якої утримуються страхові внески, визначена на рівні 2660 гри з розрахунку на кожну фізичну особу -- платника внесків.

Тривалість хвороби для розрахунку допомоги визначається кількістю робочих днів, що припадають па час хвороби. При цьому сума допомоги визначається множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів хвороби та на розмір допомоги залежно від страхового стажу: 60% -- при страховому стажі до 5 років; 80% - при стажі від 5 до 8 років; 100% середньої зарплати при страховому стажі понад 8 років, а також ветеранам війни та громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, незалежно від страхового стажу.

При визначенні суми допомоги з тимчасової непрацездатності треба мати на увазі, що оплата перших п'яти календарних днів непрацездатності здійснюється за рахунок коштів установи за основним місцем роботи, а починаючи з шостого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності. Тому розрахунок допомоги треба виконувати окремо за перші п'ять і за решту календарних днів хвороби (хоч для конкретного працівника це і не має великого значення, тому що не впливає на загальну сум)' допомоги).

В бухгалтерському обліку розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці", який розподіляється на субрахунки:

Субрахунок 661 "Розрахунки із заробітної плати";

Субрахунок 662 "Розрахунки зі стипендіатами";

Субрахунок 663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";

Субрахунок 664 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках";

Субрахунок 665 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";

Субрахунок 666 "Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків";

Субрахунок 667 "Розрахунки з працівниками за позиками банків";

Субрахунок 668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання";

Субрахунок 669 "Інші розрахунки за виконані роботи".

На субрахунку 661 "Розрахунки із заробітної плати" обліковуються розрахунки з працівниками, що перебувають і не перебувають у штаті установ, за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. На суму нарахованої заробітної плати і допомоги здійснюється запис у кредит субрахунку 661 і дебет відповідних субрахунків класу 8 "Витрати".

Виплачена заробітна плата записується в дебет субрахунку 661 і кредит субрахунку 301 "Каса в національні валюті" або кредит субрахунку 321 «Реєстраційні рахунки».

В установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером з заробітної плати та стипендій (меморіальний ордер №5).

При нарахуванні заробітної плати та стипендій за рахунок коштів спеціального фонду вони систематизуються і за видами коштів спеціального фонду.

Дані розрахунково-платіжних відомостей за коштами спеціального фонду записуються до форми №405 після виведення підсумку за коштами загального фонду. На суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування працівників, їх звільнення та ін.).

У кінці місяця підбиваються підсумки за меморіальним ордером, і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків, записуються до книги "Журнал-головна".

Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.

При автоматизованому веденні бухгалтерського обліку використовується форма №405-авт. Складання відомості за формою №405-авт здійснюється на підставі розрахунково-платіжних відомостей.

Нарахування заробітної плати (незалежно від того, перебувають працівники в штаті установи чи ні) здійснюється наступним чином:

за рахунок коштів загального фонду:

Дт 801, 802 Кт 661

за рахунок коштів спеціального фонду:

Дт811, 812, 813 Кт 661

Нарахування працівникам допомоги за тимчасовою непрацездатністю:

-- за перші п'ять днів непрацездатності: Дт 801, 802, 811-813 Кт 661

-- починаючи з шостого дня непрацездатності: Дт 652 Кт 661

3.Щодо утримань із заробітної плати необхідно, насамперед, звернути увагу на те, що не всі утримання із заробітної плати працівника, здійснювані бухгалтерією установи, зменшують його доход. Наприклад, утримання за товари, придбані працівником у кредит, чи утримання з метою перерахування коштів на особистий рахунок працівника в якому-небудь банку. Установа, у даному випадку виступає в ролі посередника між працівником установи і, у першому випадку, торговим підприємством, що продало працівнику товари в кредит чи іншою установою, що кредит видала і, у другому випадку, з банком. Утримавши з працівника і переказавши за призначенням утримані кошти, установа здійснює оплату особистих потреб працівника. Ось чому такі утримання, на відміну від податків і зборів, не зменшують доход працівника. Для чого ми все це говоримо? Для того, щоб звернути увагу на те, які утримання відображаються на субрахунках з 663 по 668 включно. Це ті утримання, що не зменшують доход працівника і тим чи іншим способом, в остаточному підсумку, використовуються на потреби працівника чи на покриття його зобов'язань.

Переказ грошових коштів, утриманих із заробітної плати працівника не обов'язково повинен здійснюватися на його особистий рахунок. Це може бути рахунок його дружини, дітей або будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи.

Про те, які утримання відображаються на кожному конкретному субрахунку можна зрозуміти з їхньої назви. Напевно, варто лише доповнити наступне:

а) усі ці утримання (дивися субрахунки 663-668) здійснюються бухгалтерією тільки на підставі заяви працівника;

б) всі утримання, зроблені із заробітної плати працівника, відображаються по кредиту зазначених субрахунків і повинні бути в найкоротший термін перераховані (передані) за призначенням, з відображенням даних операцій по дебету відповідних субрахунків.

У таблиці 1 наведені типові проводки утримань із заробітної плати.



Таблиця 1 - Типові проводки утримань із заробітної плати

Зміст операції	Дт	Кт
Здійснені утримання із заробітної плати штатних і позаштатних працівників установи:
а) податку з доходів	661	641
ґ) за товари, продані в кредит	661	663
д) для зарахування шляхом безготівкового перерахування на рахунки в банках, вказані працівниками установи в заявах	661	664
е) для перерахування страховим організаціям по договорам добровільного страхування, укладених працівниками установи;	661	665
є) профспілкових внесків	661	666
ж) для перерахування на рахунки банків в рахунок погашення зобов'язань працівників установи з позик;	661	667
з) з виконавчих листів, отриманих на працівників установи з виплат аліментів	661	668
Перерахування з поточних, реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків за дорученням працівників сум заробітної плати, стипендії.	661,662	321
Отримані з банку в касу грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати та аліментів	301	321
Видана з каси заробітна плата штатним і позаштатним працівникам установи	661	301
Видані з каси аліменти їх отримувачам	668	301
Віднесена на рахунок депонованої сума не отриманої з каси заробітної плати	661	671
Здійснені перерахування з рахунку установи
податку з прибутку, відрахувань і утримань із заробітної плати єдиного соціального внеску, профспілковим об'єднанням профспілкові внески працівників установи	641,651, 666	321
Отримані з банку в касу грошові кошти, призначені для виплати депонованої заробітної плати	301	321
Видана депонована заробітна плата	671	301
Нарахування заробітної плати, стипендії, внесків до ЕСВ	801	661, 662, 651

З 01.01.2011 року вступив в дію ЗАКОН УКРАЇНИ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування утримується у розмірах :

з найманих працівників становить - 3,6 %,

з осіб, які виконують роботи за договорами ЦПХ- 2,6 %

з осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності - 2%

з осіб, які отримують грошове забезпечення - 2,6%

з осіб які працюють на посадах робота на яких зараховується до стажу що дає право на одержання пенсії відповідно до окремих Законів України - 6,1 %

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом. Ставки та інші питання оподаткування громадян визначені Законом України від 22.05.2003 №889-ІV ”Про податок з доходів фізичних осіб”. Для оподаткування більшості доходів (зокрема заробітної плати та стипендії) встановлено ставку податку 15% від об'єкта оподаткування, яка є основною ставкою податку з доходів фізичних осіб. З 01.01.2011 року у разі коли дохід працівника перевищує 10 мінімальних заробітних плат до суми перевищення застосовується ставка 17%. На перехідний період із 01.01.2004 по 31.12.2006 ця ставка становила 13%.

Отже, із 01.01.2007 алгоритм розрахунку податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати такий :

ПДФО = (ЗП - ЕСВ) * 15%,

де ПДФО - податку з доходів фізичних осіб

ЕСВ - єдиний соціальний внесок

Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого можуть включатися доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди.

Різновидом утримань із заробітної плати є утримання по виконавчим листам. Виконавчий лист -- це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.

Із заробітної плати бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюються стягнення таких платежів: аліментів, відшкодування збитку, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податку на доходи, що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника аліментів).

В обліку утримання за виконавчими листами відображається проведенням: Дт 661 Кт 685.

Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, по рішенню суду. Підставою для утримання аліментів є виконавчі судові листи або письмове зобов'язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов'язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах:

- на одну дитину - 25% заробітку

- на двох дітей - 33% заробітку

- на трьох і більше дітей - 50% заробітку

Однак, загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків.

Бухгалтерія підприємства проводить реєстрацію отриманих виконавчих листів в спеціальному журналі чи картці. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено перелік видів доходу, з яких нараховуються аліменти:

1) основна заробітна плата і заробітна плата по сумісництву;

2) всі види доплат і надбавок, відпускні;

3) грошові і натуральні премії;

4) компенсація за невикористану відпустку;

5) оплата за надурочний час, за вихідні, святкові дні;

6) премії за підсумками роботи за рік;

7) допомоги з фонду соціального страхування, в тому числі по тимчасовій непрацездатності;

8) суми по відшкодуванню втрати працездатності;

9) допомоги по безробіттю;

10) пенсії за виключенням надбавок до пенсій інвалідам 1-ї групи по догляду за ними;

11) стипендія.

Не утримуються аліменти з сум:

1) вихідної допомоги при звільнені;

2) одноразових премій;

3) компенсації при відрядженні;

4) допомоги на поховання;

5) допомоги багатодітним і одиноким матерям;

6) дотацій за обіди;

7) вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання.

В триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати або стипендії, суми утриманих аліментів повинні бути виплачені отримувачу чи переведені поштою на рахунок платника.

Профспілкові внески сплачуються в розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за мінусом суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за цей період.

У випадку здійснення оплати праці (заробітної плати, премій, доплат, надбавок, гонорарів, стипендій і т.ін.) за рахунок коштів місцевих бюджетів, така операція відображається по дебету субрахунку 802. Відповідно, здійснення оплати праці за рахунок коштів, отриманих як плата за послуги, відображається по дебету субрахунку 811, за рахунок коштів, отриманих з інших джерел власних надходжень - дебет 812 і коштів інших надходжень спеціального фонду - дебет 813.

Аналогічним чином відображаються витрати з нарахування заробітної плати і відрахувань до Фондів з інших джерел фінансування. Змінюється лише рахунок, в дебет якого відносять такі витрати. Наприклад, здійснення таких витрат за рахунок коштів місцевих бюджетів відображається по дебету субрахунку 802, за рахунок коштів, отриманих як плата за послуги, - відображається по дебету субрахунку 811, за рахунок коштів, отриманих з інших джерел власних надходжень - дебет 812 і коштів інших надходжень спеціального фонду - дебет 813.

Рахунок 67 "Розрахунки по інших операціях і кредиторам" має наступні субрахунки:

671 "Розрахунки з депонентами";

672 "Розрахунки по депозитних сумах";

673 "Розрахунки по засобах, отриманих з інших джерел власних надходжень";

674 "Розрахунки по спеціальних видах платежів";

675 "Розрахунки з іншими кредиторами".

У випадку неодержання, з якихось причин, працівником або колишнім працівником установи депонентів протягом позовного терміну вони в повній сумі підлягають перерахуванню в бюджет. Така операція відображається проводками Дт 671 Кт 642 - депонована заробітна плата переведена в рахунок зобов'язань установи перед бюджетом. Перерахування депонентів у бюджет відображається по дебету субрахунку 642 і кредиту субрахунку, що відображає операції по банківському рахунку установи, з якого зроблено перерахування, наприклад 311 (321). По кредиту субрахунку 672 відображаються отримані установою в касу (дебет 30 рахунка) чи на рахунок у банку (дебет 315 чи 325 субрахунків) депозити. Повернення депозитних сум їхнім власникам (фізичним чи юридичним особам) відображається по дебету субрахунку 672.

1.Порядок нарахування допомоги за час тимчасової непрацездатності та оплати за період відпустки

2.Види відрахувань із заробітної плати, порядок їх визначення та відображення в обліку.

3.Форми розрахункових документів та способи ведення аналітичного обліку розрахунків з оплати праці.

4. Рахунки для обліку розрахунків з оплати праці та порядок відображення на них нарахування й відрахувань з оплати праці.

Тема 9. Облік розрахунків із заробітної плати, страхування і стипендій

Лекція 3. Облік розрахунків із страхування

Мета: розкрити загальні положення обліку розрахунків з персоналом, обліку робочого часу, та розрахунків із заробітної плати.

План.

. Нарахування страхових внесків на фонд оплати праці працівників бюджетних установ.

Облік розрахунків з Пенсійного страхування.

Облік розрахунків з фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та на випадок безробіття, інших видів страхування.

1,2Характерною рисою вдосконалення системи обов'язкового соціального страхування в розвинутих країнах є наявність активного процесу глобалізації структури управління соціальним страхуванням. Цей шлях обрала й Україна, що підтверджується прийняттям Верховною Радою України 8 липня 2010 р. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Метою Закону № 2464-VI є реформування адміністративної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування через створення єдиної системи збору та обліку страхових внесків, запровадження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та уникнення дублювання функцій фондів соціального страхування, пов'язаних із формуванням страхових коштів (збором, обліком, контролем за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків). Це дозволить суттєво підвищити дієвість і ефективність зазначеної системи, скоротити адміністративні витрати на виконання відповідних функцій.

Функції фондів соціального страхування дещо змінюються, але не передбачено змін принципових засад системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

- страхового принципу фінансування видатків, передбачених окремими видами соціального страхування;

- відокремлення коштів державного бюджету і бюджетів фондів соціального страхування;

- управління фондами соціального страхування на паритетних засадах представниками тих сторін, за рахунок яких формуються кошти цих фондів.

За фондами соціального страхування залишаються їхні основні функції:

- керівництво та управління окремими видами соціального страхування;

- акумуляція страхових коштів;

- фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням;

- здійснення контролю за цільовим використанням страхових коштів;

- інші функції, передбачені статутами фондів соціального страхування.

Серед нововведень Закону № 2464-VI:

- запровадження єдиного внеску замість страхових внесків, які сьогодні сплачуються до чотирьох фондів соціального страхування (Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності). Отже, платникам єдиного внеску необхідно буде замість чотирьох заповнювати лише одне платіжне доручення;

- консолідація в одному органі (ПФУ) спільних для всіх фондів соціального страхування функцій (облік платників єдиного внеску, збір та облік страхових коштів, контроль повноти та своєчасності сплати цих коштів, заповнення єдиної звітності). Те, що матеріально-технічну базу та інші ресурси, пов'язані зі збором єдиного внеску, буде зосереджено в ПФУ, який нині має найбільш потужне інформаційне і кадрове забезпечення, сприятиме підвищенню ефективності збору страхових коштів для всієї системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- формування та ведення ПФУ Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), який складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Інформаційна база відомостей про платників єдиного внеску дасть змогу швидко виявити неплатників або тих, хто сплачує страхові внески вибірково, що сприятиме підвищенню прозорості системи соціального страхування, а також збільшенню надходжень страхових коштів до всіх фондів соціального страхування.

Із набранням чинності Законом № 2464-VI винятково ним визначатимуться:

- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

- платники єдиного внеску;

- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

- розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- орган, що здійснює збір та облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру;

- порядок здійснення державного нагляду за збором і веденням обліку єдиного внеску.

Закон № 2464-VI набирає чинності з 1 січня 2011 р. за винятком норм, що регулюють порядок видачі та застосування посвідчення застрахованої особи, які набудуть чинності з 1 січня 2014 р. (п. 1 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI).

Слід зазначити, що згідно з пунктом 8 статті 1 Закону № 2464-VI посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є спеціальним документом у вигляді електронної смарт-картки з візуальними персоніфікованими ознаками, який забезпечує документування, збереження і використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права на отримання коштів і послуг за соціальним страхуванням. Призначення посвідчення застрахованої особи дещо нагадує за змістом призначення свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення та соціальних послуг за всіма видами соціального страхування.

Отже, із запровадженням посвідчення застрахованої особи призначення страхового свідоцтва носитиме формальний характер.

Закон № 2464-VI складається з 8 розділів, хоча реально існує 7 розділів (немає розділу VII).

...