Облік у бюджетних установах

Розділ II Закону № 2464-VI визначає платників єдиного внеску, ведення їх обліку, а також їхні права та обов'язки.

Платниками єдиного внеску з 1 січня 2011 р. вважатимуться платники, які сьогодні в обов'язковому порядку сплачують страхові внески на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування (зокрема, роботодавці та застраховані особи) (п. 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI). При цьому з набранням чинності Законом № 2464-VI перереєстрація цих платників не здійснюватиметься. ПФУ спільно з фондами соціального страхування та ДПАУ проведе звірення платників страхових внесків.

Слід зазначити, що до платників єдиного внеску належатимуть і фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Облік платників єдиного внеску (взяття на облік та зняття з обліку) - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - здійснюватиметься на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, здійснюватиме ПФУ на підставі їхніх заяв у порядку, що діяв до запровадження єдиного внеску (ст. 5 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 2464-VI Державна служба зайнятості інформуватиме ПФУ у порядку, встановленому Мінпраці, про реєстрацію (зняття з реєстрації) трудового договору між фізичною особою - підприємцем або іншою фізичною особою та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Таким чином, після запровадження єдиного внеску державний реєстратор з питань взяття на облік і зняття з обліку платників єдиного внеску взаємодіятиме лише з ПФУ замість чотирьох фондів соціального страхування відповідно до існуючого сьогодні порядку, що значно спрощує процедуру обліку платників страхових внесків.

Права та обов'язки платників єдиного внеску встановлено статтею 6 Закону № 2464-VI, зі змісту якої можна зробити висновок, що вони загалом відповідають правам і обов'язкам, визначеним законами з окремих видів соціального страхування, найбільшою мірою - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Розділ III Закону № 2464-VI регламентує порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а також встановлює розмір єдиного внеску для його платників.

База нарахування єдиного внеску визначається залежно від категорії платників єдиного внеску і майже не відрізняється від існуючої на сьогодні бази нарахування страхових внесків. Так само під час визначення розміру єдиного внеску для кожної категорії платників враховуються чинні розміри страхових внесків на окремі види соціального страхування.

Наприклад, стосовно визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами страхування для роботодавців ураховано чинні розміри страхових внесків на чотири види соціального страхування, а базою нарахування єдиного внеску для них буде сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР.

При цьому нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (частина третя ст. 7 Закону № 2464-VI).

Водночас існуватиме перелік видів виплат, на які єдиний внесок не нараховується, що затверджуватиметься КМУ (частина сьома ст. 7 Закону № 2464-VI).

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених Законом № 2464-VI, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2464-VI визначаються з урахуванням того, що вони мають забезпечувати:

- страхові виплати і соціальні послуги застрахованим особам, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

- створення резерву коштів для забезпечення виплат та послуг застрахованим особам;

- покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи соціального страхування.

Відповідно до частини другої цієї статті єдиний внесок не включається до складу податків або інших обов'язкових платежів системи оподаткування, на нього не поширюється податкове законодавство.

Розмір єдиного внеску для роботодавців встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, з урахуванням виду його економічної діяльності (частина п'ята ст. 8 Закону № 2464-VI). При цьому для кожного підприємства з визначеним класом професійного ризику встановлюватиметься один розмір єдиного внеску, який залежно від класу професійного ризику виробництва становить від 36,76 % до 49,70 %.

Так наприклад нарахування на суми з/пл нарахованої бюджетними організаціями становить 36,3 %,

нарахування з сум винагород за договорами ЦПХ -34,7 %,

нарахування на суми грошового забезпечення військовослужбовців - 34,7%,

нарахування на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності - 33,2 %,

нарахування на суми з/пл. нарахованої працюючим інвалідам 8,41 %

Єдиний внесок з оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців та допомоги по тимчасовій непрацездатності нараховується та утримується в розмірі, що відповідає чинному розміру страхового внеску до ПФУ.

Законом № 2464-VI збережено зменшений розмір єдиного внеску для підприємств, на яких працюють інваліди.

Нарахування єдиного внеску здійснюється платниками самостійно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (це календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців і самозайнятих осіб - календарний рік). При цьому під час кожної виплати зарплати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, платники повинні сплатити авансовий внесок одночасно з видачею зазначених доходів у розмірі, установленому для таких платників. Винятком є випадки, коли внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачено.

Отже, єдиний внесок слід буде сплачувати під час отримання коштів на оплату праці (виплати доходу, грошового забезпечення).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 25 Закону № 2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір і ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята ст. 9 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суми фінансових санкцій розподіляються відповідно до пропорцій, визначених для розподілу єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною двадцять восьмою статті 8 Закону № 2464-VI пропозиції щодо змін розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування вносяться КМУ за поданням Мінпраці за погодженням зі сторонами соціального діалогу одночасно з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриваються спеціальні рахунки відповідному територіальному органу ПФУ, які будуть кодифіковані за платниками залежно від класу професійного ризику виробництва та особливості сплати внеску окремими платниками.

Розподіл єдиного внеску у визначених законом пропорціях за видами страхування в автоматизованому режимі здійснюватиме Державне казначейство України на централізовані рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це виключає будь-яку можливість втручання ПФУ в розподіл сум єдиного внеску.

У розділі IV Закону № 2464-VI визначено повноваження ПФУ щодо збору та обліку єдиного внеску, зокрема, права, обов'язки і відповідальність ПФУ та його територіальних органів у сфері формування страхових коштів.

Державний нагляд за діяльністю ПФУ щодо збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та контролю за сплатою здійснюють Міністерство праці та соціальної політики України і Міністерство фінансів України. Рішення органів, уповноважених здійснювати державний нагляд, є обов'язковими для виконання. Водночас вони можуть бути оскаржені в судовому порядку. За ініціативою органів державного нагляду може призначатися аудиторська перевірка діяльності ПФУ із забезпечення збору та обліку єдиного внеску.

У розділі V Закону № 2464-VI йдеться про призначення та структуру Державного реєстру, джерела його формування; у розділі VI - про повноваження фондів соціального страхування і банків у сфері збору та обліку єдиного внеску, заходи впливу та стягнення у разі порушення порядку і строків нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Норми, закладені в цих розділах, аналогічні відповідним нормам Закону № 1058-IV.

Останній розділ Закону № 2464-VI «Прикінцеві та перехідні положення» урегульовує питання щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків до фондів соціального страхування, яка виникла до набрання чинності цим Законом, а також вносить зміни та доповнення до деяких законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до Закону № 2464-VI. Зокрема, вносяться зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несплату або ухилення від сплати єдиного внеску.

Змінами та доповненнями до законів з окремих видів соціального страхування вводиться поняття мінімального страхового внеску для всіх видів страхування, а також визначається страховий стаж як період, за який особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і за який було сплачено страховий внесок у сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок за кожний місяць.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-III доповнено нормою, якою передбачена обов'язковість страхування на випадок безробіття осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб - підприємців. На сьогодні для осіб зазначених категорій передбачена добровільна участь у цьому виді страхування, як і в інших видах, крім пенсійного.

Суттєві зміни внесено до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), які, на жаль, погіршують соціальний захист застрахованих осіб.

Зокрема, у статті 7 Закону № 2240-III наведено іншу редакцію визначення страхового стажу застрахованої особи для встановлення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, згідно з якою до страхового стажу не зараховується період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як це передбачено нинішньою редакцією частини першої цієї статті.

Крім того, за нині чинною нормою (частина друга ст. 7 Закону № 2240-III) до страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону № 2240-III в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше, тобто згідно з Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою КМУ від 19 жовтня 1998 р. № 1658. Відповідно до пункту 7 цих Правил особам, які були застраховані у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) на умовах добровільного страхування, період сплати ними страхових внесків (збору на обов'язкове соціальне страхування) зараховувався до загального трудового стажу на підставі довідки Фонду про сплату страхових внесків (збору), а також до страхового стажу.

Згідно з новою редакцією частини третьої статті 7 Закону № 2240-III до страхового стажу прирівнюється лише трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом № 2240-III.

Законом № 2464-VI передбачено такий рух коштів Фонду, який виключає можливість виплати матеріального забезпечення, передбаченого Законом № 2240-III, роботодавцем за рахунок сплати страхових внесків. Тому повністю ліквідується механізм взаємозаліку, тобто з 1 січня 2011 р. роботодавець так само виплачуватиме матеріальне забезпечення, але в іншому порядку (ст. 21 Закону № 2240-III у редакції Закону № 2464-VI).

За новим порядком кожному роботодавцю, який нараховує допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності та пологах, слід заздалегідь за встановленим зразком оформляти заяву-розрахунок нарахованих сум відповідного матеріального забезпечення та подавати її до робочого органу Фонду.

Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюватимуть фінансування роботодавців протягом 10 робочих днів після надходження заяви.

При цьому кошти Фонду зараховуватимуться на спеціально відкритий роботодавцем окремий поточний рахунок у банку (бюджетна установа - в органі Державного казначейства України) і обліковуватимуться на окремому субрахунку. Ці кошти можна буде використовувати винятково на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, і вони не підпадатимуть під вимоги кредиторів підприємства-боржника.

Після надходження коштів Фонду на рахунок роботодавець повинен розрахуватися із застрахованими особами за призначеними комісією із соціального страхування підприємства видами матеріального забезпечення.

Новий порядок фінансування виплат за соціальним страхуванням має і позитивні, і негативні моменти. Позитивним є те, що створюються рівні можливості для отримання виплат застрахованими особами незалежно від фінансового стану підприємства, на якому вони працюють. З іншого боку, виникає загроза затримання виплат порівняно з існуючими строками. За такого механізму фінансування кількість перевірок роботодавців Фондом не зменшиться, а навіть може збільшитись у зв'язку зі значним збільшенням звернень до Фонду з приводу перерахування коштів для фінансування матеріального забезпечення. Тому в майбутньому доцільною є передача призначення і виплати страхових виплат безпосередньо робочим органам Фонду з використанням бази даних реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 2464-VI визнано таким, що втрачає чинність з 1 січня 2011 р., Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-III, у зв'язку з чим норми статті 2 цього Закону, які визначали умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, переносяться до частини другої статті 35 Закону № 2240-III.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено розробку нормативно-правових актів КМУ, Міністерства праці та соціальної політики України, ПФУ та Державного казначейства України, необхідних для реалізації цього Закону. На сьогодні така робота вже проводиться.

Питання для самоконтролю:

1.Порядок розрахунків з органами соціального страхування та їх відображення в обліку.

2.Порядок призначення та облік розрахунків за стипендіями.

Тема 10. Облік розрахунків із заробітної плати, страхування і стипендій

Лекція 4. Облік розрахунків із стипендіатами.

Мета: розкрити загальні положення обліку розрахунків з персоналом, обліку робочого часу, та розрахунків із заробітної плати.

План.

1. Документальне оформлення та порядок призначення стипендії.

2. Види утримань із стипендії, їх облік.

3. Порядок виплати стипендії студентам.

4.Облік розрахунків з депонентами

1.Стипендія - це грошове забезпечення, яке регулярно виплачується особам, які навчаються на денних відділеннях ВУ3ів, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі і докторантурі. Вона забезпечує умови реалізації гарантії держави щодо отримання громадянами вищої та професійної освіти і матеріальне стимулювання якісного навчання.

Порядок призначення і виплати стипендії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від і2.07.2004р.№882 "Порядок призначення і виплати стипендії" (із змінами та доповненнями), яка поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за денною формою навчання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Учням, студентам, курсантам, слухачам, колишнім ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між навчальними закладами або науковими установами та фізичними або юридичними особами, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.

Призначення і виплата стипендії студентам, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, провадиться відповідно до міжнародних договорів України і актів Кабінету Міністрів України.

Стипендії розподіляються на академічні та соціальні.

До академічних стипендій належать:

стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативними актами;

іменні або персональні стипендії навчального закладу;

ординарні (звичайні) академічні стипендії.

Розмір академічних стипендій для осіб визначається виходячи з установленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (далі - прожитковий мінімум) з урахуванням типу навчального закладу, умов та напряму навчання, успішності стипендіата.

Соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія.

Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність у особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян:

студенти і курсанти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

студенти і курсанти з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " гарантуються пільги при призначенні стипендії;

студенти і курсанти з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);

студенти, які є інвалідами з дитинства та інвалідами І та II групи;

студенти і курсанти, які мають сім'ї з дітьми.

Для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії.

До складу стипендіальної комісії входять керівник навчального закладу, представники фінансових підрозділів, декани факультетів (завідуючі відділеннями), представники профспілкових та самоврядних організацій учнів, студентів, курсантів.

У своїй роботі стипендіальна комісія навчального закладу керується законами та іншими нормативно-правовими актами, які визначають права і обов'язки учнів, студентів, курсантів, цим Порядком, статутом навчального закладу.

За поданням стипендіальної комісій керівник навчального закладу затверджує реєстр осі6, яким призначаються стипендії. Стипендії виплачуються раз на місяць, за літній канікулярний період - повністю до його початку.

На час проходження практики або іншої трудової діяльності, яка провадиться з дозволу навчального закладу, стипендіат зберігає право на отримання стипендії.

Стипендіатам, які мають дітей віком до трьох років і продовжують навчання за денною формою, виплачуються щомісячна грошова допомога, передбачена законодавством, і стипендія.

3 вересня 2008 року розмір стипендії становить: для учнів 200 грн., для студентів вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації - 400 грн., а III - IV рівнів акредитації - 530 грн.

Соціальну стипендію для студентів із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а також тих, хто в період навчання у віці від 18 до 23 років залишився без батьків, установлено у розмірі 1060 грн., а для учнів професійно-технічних навчальних закладів із числа цей ж категорії осіб - 500грн. на місяць.

Постановою №165 збільшено розмір академічної стипендії Президента України для студентів ВНЗ I - II рівнів акредитації до 800 грн., III - IV рівнів акредитації до 600 грн., а для учнів ПТНЗ - до 600 грн. на місяць.

Підвищено також іменні та академічні стипендії, засновані Кабінетом Міністрів України, зокрема для студентів вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації -700 грн., III - IV рівнів акредитації - 850 грн., а для учнів ПТНЗ - 500 грн. на місяць.

Підвищення або зменшення розмірів зазначених стипендій Порядком № 882 передбачено за різними підставами.

Академічна стипендія призначається з 1-го числа місяця, що настає після закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом на період до визначення результатів наступного семестрового контролю.

Звернемося до Закону № 889 і розглянемо окремо порядок оподаткування кожної з виплат, адже податковий підхід до них різний.

Згідно з п.п. 4.3.26 Закону сума стипендії, що виплачується з бюджету, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податків у межах суми, визначеної в п.п. 6.5.і. Закону (у 2008 році -890грн.). А ось сума перевищення обкладається при виплаті стипендії за ставкою 15%. При цьому студент, який одночасно отримує стипендію з бюджету і зарплату, навіть якщо сума останньої не перевищує граничного розміру, установленого пп.6.5.1 Закону, не має права скористатися ПСП за місцем роботи. Не обкладається ПДФО сума державних стипендій України, які визначені законами або указами Президента України і виплачується з бюджету. Наприклад, соціальна стипендія, що виплачується студентам - «чорнобильцям».

Якщо сукупна за звітний податковий рік матеріальна допомога не перевищує розміру, визначеного в пп. 6.5.1 Закону (890)., то вона не підлягає обкладанню ПДФО(п.п. 9.7.3. Закону). Сума, що перевищує вказаний розмір, обкладається ПДФО на загальних підставах.

Виплачена сума заохочення (премія) обкладається ПДФО за ставкою 15% без зменшення на суму ПСП і внесків до Пенсійного фонду і ФСС.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, які отримані ними на території України і не мають разового характеру. Для учнів професійно-технічних навчальних закладів, спеціальних музичних шкіл, училищ фізичної культури, слухачів підготовчих відділень консерваторії і студій підготовки акторських кадрів, студентів ВНЗ, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів, які навчаються з відривом від виробництва, таким доходом є стипендія. Тому вона індексується на загальних підставах.

Базовим місяцем для індексації стипендії вважається місяць підвищення їх розмірів згідно із законодавством.

У разі коли стипендіат має право на призначення кількох академічних стипендій, виплачується одна - найбільшого розміру, якщо інше не передбачено нормативними актами.

До доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу належить сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889 . Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою 15% .

п.6.5.1.Поданікова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. У випадках утримання із стипендії податку з доходів фізичних осіб складається бухгалтерський запис : Дт 662 Кт 641 м/о №5.

із стипендії також проводяться утримання:

-профспілкових внесків:

ДтКт

662 666 м/о №5

-за проживання в гуртожитку:

ДтКт

662 675 м/о №5

-утримання за виконавчими документами:

ДтКт

662 668 м/о№5

Видача стипендії з каси здійснюється протягом 3 робочих днів, включаючи день отримання грошових коштів з установ банку, відділення Держказначейства, оформлюється в бухгалтерії платіжними відомостями.

При розрахунках зі студентами платіжними пластиковими картками здійснюються перерахування грошових коштів ВНЗ на рахунки в установи банку :

ДтКт

662311,312,321 м/о№2

Виплачена стипендія з каси:

ДтКт

662301 м/о№1

Виплачена матеріальна допомога:

ДтКт

811301м/о№1

Не виплачена в установлений термін стипендія з каси установи відноситься на рахунок депонентів :

ДтКт

662671 м/о№5

Виплата депонованої стипендії з каси відображається записом :

ДтКт

671301 м/о№1

Аналітичний облік розрахунків за субрахунком 662 здійснюється в книзі 292, картці ф 292А та з кожним стипендіатом.

1.Порядок розрахунків з органами соціального страхування та їх відображення в обліку.

2.Порядок призначення та облік розрахунків за стипендіями.

Тема 11. Облік необоротних активів

Лекція 1. Облік необоротних активів

Основні терміни і поняття:

Основні засоби, необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, оцінка необоротних активів, знос необоротних активів, норми зносу, інвентарний номер, номенклатурний номер, ремонт основних засобів, фонди в необоротних активах.

Мета: розкрити загальні поняття, особливості класифікації, та оцінки основних засобів бюджетних установ.

План.

1.Поняття, склад, призначення, організація, оцінка та особливості обліку необоротних активів: основних засобів, інших необоротних активів, нематеріальних активів.

2.Документальне оформлення та облік надходження необоротних активів.

3.Аналітичний облік основних засобів. Порядок побудови інвентарних та номенклатурних номерів.

1. Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з:

основних засобів;

інших необоротних матеріальних активів;

нематеріальних активів.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року і вартістю яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.

Строк корисної (очікуваної експлуатації основних засобів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання активу. У межах одного головного розпорядника бюджетних коштів на однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк їх корисної експлуатації. При визначенні строку корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.

До інших необоротних матеріальних активів належать усі інші необоротні активи, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів.

До нематеріальних активів належать активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовуються установою в процесі виконання основних функцій більше одного року (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

При надходженні необоротних активів в установу (на склад) матеріально відповідальна особа на документах постачальника або на акті приймання повинна розписатися в одержанні цих цінностей і прийняти їх на відповідальне зберігання.

Необоротні активи в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії.

За місцем зберігання всі необоротні активи повинні знаходитись на відповідальному зберіганні у матеріально відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника установи. 3 посадовими особами, які відповідають за збереження необоротних активів, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У разі зміни відповідальної особи у випадках передбачених чинним законодавством (стихійне лихо, крадіжка тощо), здійснюється інвентаризація необоротних активів, які знаходяться на її зберіганні.

У бухгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням необоротних активів, ведеться предметний їх облік в розр131 матеріально відповідальних осіб та за місцем їх збереження.

Бухгалтерський облік необоротних активів повинен забезпечити правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в регістрах бухгалтерського обліку надходження, переміщення, вибуття всіх необоротних активів, які належать установі, у тому числі і здані в оренду.

Витрати з наймання транспорту для перевезення необоротних активів не збільшують вартість придбаних необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) необоротних активів, не враховуються до вартості необоротних активів і відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків, що призначені для придбання цих активів, або відносяться до податкового кредиту (якщо це передбачене чинним законодавством).

Витрати на капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься одразу на видатки установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за груповим обліком та номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт та реставрацію книг, (у тому числі і на повторні палітурні роботи), на збільшення вартості книг не відносяться і списуються на видатки за відповідними кодами економічної класифікації.

Необоротні активи, що не мають матеріальної форми, обліковуються за первинною собівартістю їх придбання чи створення.

Надходження необоротних активів супроводжується відкриттям інвентарних карток, присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів у регістрах аналітичного обліку.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери. Вартість придбаних необоротних активів фондуються на пасивному балансовому субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами".

На необоротні активи установ та організацій, що утримуються за рахунок бюджетних коштів амортизаційні відрахування не проводяться, а здійснюються нарахування зносу.

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на:

первинну вартість;

балансову (залишкову) вартість;

відновлювальну.

Первісна вартість - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість - це первинна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.

Відновлювальна вартість - це первісна вартість, змінена після переоцінки. Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, часткова ліквідація відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою пунктом 8.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У формулі застосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Державним комітетом статистики України. Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи. При проведенні індексації одночасно проводиться індексація суми зносу, нарахованого на необоротні активи, яка склалася на момент проведення індексації.

Зміна вартості необоротних активів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок.

Зміна первісної вартості необоротних активів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вартості аналогічних нових зразків, що діють на дату проведення індексації на всі види активів.

Переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводиться постійно діючою комісією (далі - комісія), яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року у складі:

керівника або заступника керівника установи (голова комісії);

головного бухгалтер чи його заступника ,

-керівників груп обліку або інші працівники бухгалтерії, які здійснюють облік необоротних активів;

-особи, на яку покладена відповідальність за збереження необоротних активів;

-інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці необоротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети, вони (ціни) у межах одного головного розпорядника бюджетних коштів установи повинні бути однаковими.

Якщо залишкова вартість об'єкта необоротних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість додається до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником установи. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу необоротних активі заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об'єктивність визначення реальної вартості активів - на керівника і голову комісії.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект). Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів -- це :

-закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

-конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно;

інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюються установою.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

До основних засобів належать незалежно від вартості:

сільськогосподарські машини та знаряддя;

будівельний механізований інструмент;

робочі та продуктивні тварини;

усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

документація з типового проектування.

Згідно з інструкцією обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою ГУДКУ 17.07.2000 № 64, до основних засобів належать:

будинки, споруди,

передавальні пристрої,

робочі, силові машини та обладнання,

вимірювальні регулювальні прилади і пристрої,

обчислювальна техніка,

транспортні засоби,

інструменти,

виробничий і господарський інвентар і приладдя, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження і т.д.

Крім того, до основних засобів належать :

і) сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорні, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

документація з типового проектування незалежно від вартості;

навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

За цільовим призначенням і виконуваними функціями основні засоби згруповано в дев'ять груп основних засобів. Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби», який розподіляється на окремі субрахунки, в яких виділено підгрупи (див. схему). Склад основних засобів у розр131 груп і підгруп у бюджетних установах має свою специфіку.

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" обліковуються земля, яка згідно з чинним законодавством придбана установою або надана їй для користування. На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" обліковуються витрати не інвентарного характеру на культурно-технічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського використання. На субрахунку 103 "Будинки і споруди" обліковуються будівлі навчальних закладів, лікарень, поліклінік та амбулаторій, будинків-інтернатів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій; будинки для проживання, водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости, пам'ятники, огорожі парків і скверів.

На субрахунку 104 "Машини і обладнання" об'єднує цілу гаму машин, обладнання, приладів і пристроїв - силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють енергію різного роду на механічну; робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці; вимірювальні прилади - дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вольтметри, компаси, манометри, хронометри, касові апарати; регулювальні прилади та пристрої - киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління; лабораторне обладнання - пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, витяжні шафи; обчислювальна техніка - електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини; медичне обладнання молочних кухонь і молочних станцій, станцій переливання крові; комп'ютери, монітори периферійне і мережні обладнання комп'ютера; шин машини та обладнання - обладнання стадіонів, спортмайданчиків, спортивних приміщень, обладнання кабінетів і майстерень у навчальних закладах, кіноапаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, копіювальна техніка, пожежні машини, холодильники та ін. На субрахунку 105 "Транспортні засоби" обліковуються всі засоби пересування, призначені для переміщення людей і вантажів, - електровози, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, автобуси, вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, вози, сани, електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, всі види спортивного транспорту, запасні частини до транспортних засобів. На субрахунку 106 інструмент , прилади та інвентар обліковуються лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи, інструменти - різальні, ударні, натискувальні та ущільнювальні знаряддя праці, різного роду пристрої для обробки матеріалів; робочі столи, верстаки, кафедри, парти; господарський інвентар - предмети конторського та господарського облаштування, конторська обстановка, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, палатки, килима, портьєри. На субрахунку 107 "Робочі і продуктивні тварини" обліковуються робоча худоба - коні, осли; продуктивна та племінна худоба - корови, кобили, Вівцематки, кози, барани, службові собаки, декоративні тварини. На субрахунку 108 "Багаторічні насадження" обліковуються багаторічні насадження. До них відносяться штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку; плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, в парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, сільскозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ та учбових закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження. Багаторічні насадження збільшуються на суму капітальних вкладень. Молоді насадження усіх видів враховуються окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто, зімкнення крон та ін. На субрахунку 109основні засоби обліковуються з виділенням на окремі групи:

1)сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорні, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

документація з типового проектування незалежно від вартості

навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

2.Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити :

своєчасне і повне документальне оформлення і відображення в облікових регістрах їх надходження, переміщення і вибуття;

контроль за збереженням та ефективним використанням кожного об'єкта;

нарахування зносу відповідно до чинних норм і правил;

повне відображення витрат на ремонт і модернізацію;

достовірну оцінку в балансі та звітності отримання інформації та забезпечення нею споживачів для визначення розрахунково-аналітичних показників роботи установи.

3 метою своєчасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та руху необоротних активів аналітичний облік необоротних активів бюджетними установами ведеться за місцем зберігання (експлуатації) та в бухгалтерії. Особи, відповідальні за збереження необоротних активів, ведуть інвентарні списки необоротних активів.

"інвентарний список основних засобів" - типова форма 03-11 (бюджет) застосовується матеріально відповідальними особами для здійснення пооб'єктного обліку необоротних активів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об'єктів необоротних активів.

Дані пооб'єктного обліку необоротних активів за їх місцезнаходженням (місцем експлуатації ) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку необоротних активів, які ведуться в бухгалтерії.

Необоротні активи в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарним об'єктом. У бухгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням необоротних активів, ведеться предметний облік в розр131 матеріально відповідальної особи та місцю їх збереження.

Для обліку будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин і обладнання, інструментів, виробничого (включаючи прилади) і господарського інвентарю, транспортних засобів, лабораторного обладнання застосовується інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми ОЗ-б (бюджет). Інвентарна картка відкривається на підставі акта прийняття-передачі необоротних активів (типова форма ОЗ-б (бюджет),накладних, технічної та іншої супровідної документації. Записи в інвентарній картці типової форми 03-6 (бюджет) здійснюються на підставі перевірених документів: актів приймання про введення в експлуатацію, технічних паспортів заводів-виготовлювачів, та інших документів.

У картці зазначаються дата й номер акта введення необоротних активів в експлуатацію та характерні ознаки об'єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка. Заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується індивідуальна характеристика об'єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладів, обчислювальної техніки та ін. є дорогоцінні метали, то в розділі "Коротка індивідуальна характеристика об'єкта" зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінні метали, найменування деталей та маса металу, зазначена в паспорті.

На зворотному боці картки ф. 03-6 (бюджет) робиться запис про переміщення необоротних активів в установі.

Типова форма 03-8 (бюджет) "інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень) призначена для обліку робочої, продуктивної та племінної худоби, а також багаторічних насаджень і капітальних витрат на поліпшення земель (без споруд). В інвентарних картках обліку необоротних активів типової форми 03-8 (бюджет) наводиться індивідуальна характеристика тварин з зазначенням віку, масті, клички, основної прикмети, породи тощо, вказаних в зоотехнічній документації. Багаторічні насадження обліковуються за інвентарними об'єктами із зазначенням виду і кількості посаджених одиниць на площі.

Для обліку білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, сценічно-постановочних засобів, малоцінних необоротних активів матеріалів довготривалого використання та таким, що мають спеціальне призначення застосовуються інвентарні картки групового обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми 03-9 (бюджет).

В інвентарних картках групового обліку необоротних активів ведеться облік за матеріально відповідальними особами за предметами одного найменування, якості матеріалу та інші, з зазначенням номенклатурного номера.

Якщо в картку неможливо внести всі якісні й кількісні зміни характеристики об'єкта, що сталися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ.

Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях - додатково і за обслуговуваними установами.

інвентарні картки списаних необоротних активів, після внесення в них відміток про списання, здають в архів.

Строк зберігання інвентарних карток в архівах установ становить 3 роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих необоротних активів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим необоротним активом.

Записи в картках обліку необоротних активів здійснюються в кількісному та сумарному виразах.

Інвентарні картки обліку необоротних активів у бюджетних установах ведуться бухгалтерією в одному примірнику.

Інвентарні картки зберігаються в картотеці бухгалтерії, де їх розташовують за відповідальними групами необоротних активів, а всередині груп - за місцем знаходженням об'єктів (предметів) необоротних активів.

Кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присовується інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий - підгрупу і останні чотири знаки - порядковий номер предмета у підгрупі, для тих субрахунків, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак позначається нулем.

інвентарний номер зазначається на жетоні, який прикріплюється до об'єкта, позначається фарбою або проставляється іншим способом.

Якщо інвентарний об'єкт є складним і включає ті чи інші відокремлені елементи, що становлять разом з ним одне ціле, на кожному такому елементі повинен бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об'єкті.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних активів встановлюються номенклатурні номери, які мають сім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий - підгрупу і три останні знаки - порядковий номер предмета у підгрупі. При цьому предметом одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер. Предмети маркіруються спеціальним штампом незмиваною фарбою. Штамп повинен мати найменування установи, а при видачі предмету в експлуатацію - додатково зазначити рік і місяць видачі.

Жетони та маркірувальні штампи ставляться на такому місці, щоб це не псувало зовнішнього вигляду предмета. У випадку змивання манкіровки - вона періодично поновлюється.

Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об'єкту необоротних активів, зберігаються за ними на весь період перебування їх в даній установі номери інвентарних об'єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об'єктам, що заново надійшли протягом трьох років.

Інвентарні номери заносяться у форму 03-11 (бюджет) "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів", яка відкривається для реєстрації відкритих інвентарних карток обліку необоротних активів. Опис складається в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.

...