Підприємство в сучасній системі господарювання

Зміст теми

1. Загальна характеристика та класифікація витрат підприємства.

2. Поняття собівартості продукції.

3. Планування собівартості продукції підприємства.

4. Калькулювання собівартості продукції.

5. Значення і шляхи зниження собівартості продукції в умовах ринкової економіки.

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює певні затрати (матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів), пов'язані з простим і розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, соціальним розвитком колективу тощо.

Розрізняють витрати, пов'язані з операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства (рис 13.1).

Рис. 13.1 Види витрат підприємства

Витрати, що зумовлюються основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт), або такі, що забезпечують її здійснення, називаються операційними. За економічним змістом розрізняють такі операційні витрати підприємства: матеріальні, на оплату праці, на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші.

Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, підприємство здійснює при довготерміновому вкладанні капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання цінних паперів тощо).

Витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю, підприємство здійснює в разі сплати відсотків за отримані від інших юридичних і фізичних осіб фінансові кошти у вигляді кредитів та позик, при первинному розміщенні на ринку цінних паперів акцій, облігацій власної емісії тощо.

Найбільшу питому вагу в загальних витратах підприємства мають операційні витрати. За функціями розрізняють витрати на виробництво, управління (адміністративні), збут та інші.

Класифікацію операційних витрат за різними ознаками наведено на рис. 13.2.

Рис. 13.2 Класифікація операційних витрат підприємства

З метою визначення фінансового результату діяльності підприємства операційні витрати поділяють на закінчені (спожиті) і незакінчені, витрати на продукцію і витрати періоду, прямі й непрямі, основні й накладні.

На практиці не всі витрати пов'язані безпосередньо з виробництвом. Тому розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції: це витрачені сировина і матеріали, заробітна плата з нарахуваннями на неї, амортизація виробничого обладнання.

Витрати періоду безпосередньо не стосуються виробництва і розглядаються як витрати періоду, в якому їх було здійснено. Це витрати на управління, маркетинг, дослідження ринку тощо, тобто всі операційні витрати, крім витрат на виробництво. |

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції. Якщо на підприємстві виробляється один вид продукції, то всі витрати на її виробництво є прямими. Якщо ж виробляється кілька видів продукції, то окремі витрати неможливо прямо віднести до виробництва якогось одного виду продукції. Ці витрати називаються непрямими. Наприклад, амортизація виробничого обладнання, енергія, спожита на технологічні цілі, тощо.

Виробничі витрати традиційно поділяють на основні й накладні.

Основні витрати -- це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Розрізняють прямі матеріальні витрати, на оплату праці та інші.

До прямих матеріальних витрат належать вартість витрачених матеріалів, які стали частиною готової продукції і можуть бути прямо віднесені до певного виробу. Наприклад, вартість витрачених дощок на виготовлення меблів.

Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію. Витрати на оплату праці інших категорій працівників, які забезпечують або обслуговують виробничий процес, належать до виробничих накладних витрат.

Інші прямі витрати -- це ті, що не належать до прямих матеріальних витрат і прямих витрат на оплату праці. Наприклад, це амортизація або платежі за оренду спеціального виробничого обладнання, нарахування на заробітну плату робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію (відрахування на соціальні потреби).

Виробничими накладними називають витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені прямо до певного виду виробу. Це витрати матеріалів, на утримання, ремонт і амортизацію приміщень виробничих цехів, витрачена з технологічною метою енергія та ін.

Виробничі накладні витрати розподіляють за видами виробів пропорційно вибраній базі розподілу. На основі вибраної бази (кількість продукції, кількість годин роботи основних працівників, машино-години роботи обладнання, прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, основні витрати) обчислюють ставку розподілу накладних витрат -- відношення сумарних накладних витрат (НВ) до загальної величини бази їх розподілу:

Кн.в =

де НВ -- загальна сума накладних витрат, гр. од.;

Б - показник, узятий за базу (шт., год, машино-год, гр. од.).

Звідси сумарні накладні витрати, що відносяться до певного виду продукції, визначають так:

НВпрод = Бпрод Кн.в

де Бпрод -- взятий за базу показник, що належить до певного виду продукції.

З метою планування, аналізу і обґрунтування прийняття економічних рішень операційні витрати поділяють на релевантні та нерелевантні; одноелементні й комплексні; постійні й змінні; маргінальні й середні.

До релевантних належать витрати, які можуть зменшитися внаслідок прийняття певних рішень, до нерелевантных -- витрати, які не залежать від прийняття того чи іншого рішення.

Одноелементні (або прості) витрати мають єдиний економічний зміст і є первинними. Наприклад, це витрати сировини і матеріалів, заробітна плата, амортизаційні відрахування тощо.

Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька одноелементних витрат. Наприклад, це витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що містять кілька елементів витрат, зокрема це витрати сировини і матеріалів, заробітна плата працівників, які обслуговують устаткування, відрахування на соціальні заходи тощо. До комплексних належать також витрати загальновиробничі, загальногосподарські, на усунення браку тощо.

Постійними вважають витрати, що не залежать від обсягу виготовленої продукції, а змінюються лише з часом. Наприклад, витрати на орендну плату за приміщення зростатимуть не зі збільшенням обсягу виробництва, а зі збільшенням терміну оренди.

Змінними називають витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт).

При нульовому обсязі виробництва змінні витрати підприємства на виробництво продукції дорівнюють нулю. Вони зростають із збільшенням обсягів виробництва.

Постійні витрати є при будь-якому обсязі виробництва продукції.

Співвідношення постійних і змінних витрат називають структурою витрат підприємства.

Аналітично беззбитковий (критичний) обсяг виробництва обчислюється за формулою:

Nкр =

де Спост -- постійні витрати, гр. од.;

N -- обсяг виробництва в натуральних одиницях;

Ц -- продажна ціна одиниці продукції, гр. од.;

Сзм1 -- змінні витрати на одиницю продукції.

Маргінальними називають витрати підприємства на виробництво однієї додаткової одиниці продукції. Середні витрати визначають, скільки в середньому витрат припадає на виготовлення однієї продукції.

За можливістю контролю за рівнем розрізняють контрольовані та неконтрольовані підприємством витрати.

До контрольованих належать витрати, які керівництво підприємства може безпосередньо контролювати або на які може суттєво впливати: ступінь корисного використання матеріалів, робочого часу та ін.

До неконтрольованих належать витрати, які підприємство не може контролювати або суттєво на них впливати. Наприклад, це витрати, спричинені дією руху ринкових цін на сировину, тарифів на енергію тощо.

Найбільшу питому вагу серед витрат підприємства мають операційні витрати, тобто пов'язані з основною діяльністю підприємства і операціями, що її забезпечують. Ці витрати формують собівартість продукції, яку виготовляє підприємство. Отже, собівартість продукції -- це вираження у грошовій формі поточних витрат підприємства на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства ці витрати повинні відшкодовуватись за рахунок виручки від продажу виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

Собівартість продукції відображує рівень витрат підприємства на її виробництво і комплексно характеризує ефективність використання ним ресурсів, організаційний і технічний рівень виробничого про- і цесу, рівень продуктивності праці тощо.

Розрізняють собівартість продукції індивідуальну і галузеву. Індивідуальна собівартість продукції характеризує витрати конкретного підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Застосовують її при плануванні й оцінюванні діяльності конкретного підприємства. Галузева собівартість відбиває середньогалузеві витрати на виробництво і реалізацію продукції, тобто:

Sгал =

де і -- кількість підприємств галузі, і = 1, т;

Si -- собівартість одиниці певного виду виробу на і-му підприємстві, гр. од.;

Ni -- обсяг виготовленої продукції певного виду на і-му підприємстві.

З метою здійснення економічного аналізу рівня витрат підприємства розрізняють собівартість продукції нормативну, планову, фактичну і кошторисну.

Нормативна собівартість продукції формується з витрат на виробництво і реалізацію продукції, які визначають за діючими нормами витрат ресурсів.

Планову собівартість визначають перед початком планового періоду за прогресивними нормами витрат ресурсів і діючих цін на ресурси в момент складання плану. Найчастіше її приймають нижчою від нормативної собівартості або такою, що дорівнює їй.

Фактична собівартість відбиває фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку. Вона може бути нижчою від планової собівартості або перевищувати її.

Кошторисна собівартість відбиває витрати підприємства на виріб або замовлення, які виконуються в одиничному (індивідуальному) виробництві або в разовому порядку.

Залежно від послідовності формування витрат на виробництво і збут продукції розрізняють собівартість продукції цехову, виробничу та повну. Формування собівартості продукції підприємства ілюструє рис 13.3.

Рис. 13.3 Формування собівартості продукції підприємства

Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати, пов'язані з виробництвом продукції в межах цеху підприємства (сировина, заробітна плата основних працівників, нарахування на заробітну плату основних працівників, амортизація обладнання цеху).

Виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробництво продукції в межах підприємства, тобто як прямі, так і накладні виробничі витрати (витрати на енергію, спожиту в технологічних цілях, на утримання і експлуатацію обладнання, амортизацію будівлі виробничого корпусу та ін.).

Повна собівартість продукції підприємства -- це сукупність витрат, що становлять виробничу собівартість, і позавиробничих витрат підприємства (адміністративних, на збут та інших).

Необхідно зауважити, що не всі витрати підприємства входять у собівартість продукції. Через собівартість відшкодовуються лише витрати, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів та засобів праці, природних ресурсів, робочої сили. Це витрати, пов'язані з такими аспектами діяльності підприємства:

ь дослідженням ринку і виявленням потреби у продукції;

ь підготовкою і освоєнням випуску нової продукції;

ь виробництвом продукції (витрати сировини і матеріалів, енергії, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, оплата праці виробничого персоналу з нарахуваннями на неї);

ь обслуговуванням і управлінням виробничого процесу;

ь збутом продукції (витрати на пакування, транспортування, рекламу, комісійні витрати тощо);

ь розвідкою, використанням і охороною природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи; плата за використання водних і лісових ресурсів; витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів тощо);

ь набором і підготовкою кадрів; поточною раціоналізацією виробництва та вдосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції, крім капітальних витрат.

Існує три способи планування собівартості продукції підприємства. Перший спосіб базується на використанні кошторису виробництва, який складається на основі елементів витрат (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати).

Другий спосіб обчислення собівартості продукції підприємства (Сп.п) передбачає визначення попередньо обчисленої собівартості окремих виробів:

Сп.п =

де Сі -- собівартість продукції і-то виду продукції, гр. од.;

Ni -- обсяг виготовленої продукції i-го виду, натур, од.;

і -- вид продукції підприємства, і =

Третій спосіб обчислення собівартості товарної продукції підприємства базується на застосуванні пофакторного методу, за допомогою якого визначається собівартість продукції з урахуванням впливу на неї різних факторів, які діють безпосередньо на рівні підприємства. Згідно з цим методом собівартість продукції підприємства визначається так:

Сп.п =

де -- собівартість (розрахункова) планового обсягу випуску продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду, гр. од.;

-- зміна собівартості у плановому періоді під впливом у-го фактора, гр. од.;

j -- фактор, що впливає на формування собівартості продукції підприємства, j= .

До факторів, вплив яких на собівартість продукції можна визначити заздалегідь, належать організаційно-технічні заходи підприємства, зміна структури і обсягу виробництва продукції.

Зміну собівартості під впливом організаційно-технічних факторів (таких як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва, праці, управління) обчислюють за плановим обсягом виробництва продукції як різницю витрат на одиницю продукції до і після впровадження заходів:

?Cо.т.ф = (С2 - С1) N2

де С1, С2 -- витрати на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів;

N2 -- обсяг виробництва продукції після впровадження заходів у плановому періоді, натур, од.

Вплив зміни обсягу виробництва на собівартість продукції обчислюється так:

?Cуп =

де ?Суп -- зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді, гр. од.;

Суп.баз -- абсолютна сума умовно-постійних витрат у базовому періоді, гр. од.; ?Суп% -- зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді, %;

?Q% -- зміна обсягу виробництва у плановому періоді, %.

Собівартість реалізованої продукції як показник застосовують для визначення фінансового результату операційної діяльності підприємства і визначають як виробничу собівартість виготовленої підприємством продукції шляхом її коригування на зміну залишків нереалізованої продукції:

Ср.п = Сзв.п + (Сг.п.п - Сг.п.к)

де Ср.п -- собівартість реалізованої в звітному періоді продукції підприємства, гр. од.;

Сзв.п -- виробнича собівартість виготовленої підприємством продукції у звітному періоді, гр. од.;

Сг.п.п, Сг.п.к -- виробнича собівартість залишків готової продукції на складі підприємства відповідно на початок і кінець звітного періоду, гр. од.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції. Він передбачає встановлення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат.

Об'єктом калькулювання називають продукцію або роботу (послугу), собівартість яких обчислюють. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать основна і допоміжна продукція, послуги і роботи, призначені для споживання як за межами, так і всередині підприємства.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю його кількісного вимірювання (маса, площа, об'єм, кількість у штуках тощо). При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями. Статті калькуляції формують з витрат, які різняться функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

1. Сировина і матеріали.

2. Енергія, спожита на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні потреби.

5. Утримання та експлуатація машин і устаткування.

6. Загальновиробничі витрати.

7. Загальногосподарські витрати.

8. Підготовка і освоєння виробництва.

9. Позавиробничі витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому, що у статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі -- усі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період.

Розрізняють такі методи калькулювання:

1. нормативний -- передбачає встановлення витрат на одиницю продукції згідно з діючими нормами;

2. параметричний -- базується на визначенні витрат на проектний виріб виходячи із залежності їх рівня від зміни техніко-економічних параметрів виробу;

3. розрахунково-аналітичний -- розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції за діючими нормами, а непрямих -- пропорційно заробітній платі основних робітників.

Витрати сировини (матеріалів) на одиницю продукції визначають за формулою:

См =

де т -- кількість видів сировини (матеріалів), які використовують для виробництва одиниці продукції;

Нмі -- норма витрат і-то виду сировини (матеріалів) на виробництво одиниці продукції, натур, од.;

Цмі -- ціна придбання і-го виду сировини (матеріалів), гр. од.;

Нвідх -- витрати і-го виду сировини (матеріалів), що згідно з технологією виробництва йде у відходи, натур, од.;

Цвідх -- ціна можливої реалізації відходів і-го виду сировини (матеріалів).

Витрати енергії на одиницю продукції обчислюють за нормами витрат і діючими тарифами на енергію:

Сен =

де т -- кількість видів енергії, які використовують для виробництва одиниці продукції;

Нені -- норми витрат і-го виду енергії на виробництво одиниці продукції, натур. од.;

Цені -- ціна (тариф) на використання і-го виду енергії, гр. од.

Витрати на оплату праці робітників включають основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників, які безпосередньо виготовляють основну продукцію підприємства. Основну заробітну плату обчислюють за нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або за відрядними розцінками на виконання операцій, виготовлення деталей, вузлів, одиниці продукції. До витрат на основну заробітну плату включаються доплати і надбавки робітникам за кваліфікацію, роботу в понадурочний час, перевиконання плану тощо. Додаткову заробітну плату сплачують за невідпрацьований час (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків тощо).

До відрахувань па соціальні заходи включають обов'язкові нарахування на заробітну плату основних робітників: до державного фонду соціального страхування, державного пенсійного фонду, фонду страхування на випадок безробіття та ін. Ці нарахування визначають у процентах до суми основної і додаткової заробітної плати основних робітників.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування є комплексними, оскільки охоплюють витрати на енергію, пальне, стиснуте повітря, що безпосередньо необхідні для експлуатації обладнання, амортизаційні відрахування за машинами і устаткуванням, оплату праці та відрахування на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини, на ремонт устаткування тощо. Оскільки г такі витрати неможливо обчислити безпосередньо на одиницю продукції, тобто вони є накладними виробничими витратами, їх розподіляють за вибраною базою розподілу. Найчастіше за таку базу беруть основну заробітну плату виробничих робітників. Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, що припадають на одиницю продукції, обчислюють так:

Су.м1 = Сз.п1 )100

де Су.м1, Сз.п1 -- витрати відповідно на утримання та експлуатацію машин і устаткування й заробітну плату, що припадають на одиницю виготовленої підприємством продукції, гр. од.;

Су.м, Сз.п -- сумарні витрати підприємства відповідно на утримання та експлуатацію машин і устаткування й заробітну плату основним робітникам, гр. од.

Загальновиробничі витрати так само комплексні. Вони охоплюють витрати на такі потреби, як управління, виробниче та господарське обслуговування в межах виробництва, а також витрати на заробітну плату з відрахуванням на соціальні заходи працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, охорону праці, амортизацію будівель і споруд виробничого призначення тощо.

До комплексних належать також загальногосподарські витрати. Вони містять витрати на управління підприємством загалом, а також витрати на заробітну плату з відрахуваннями на соціальні заходи адміністративно-управлінського персоналу, послуги зв'язку, утримання будівлі адміністративного корпусу, амортизаційні відрахування за основними фондами загальногосподарського призначення, послуги юридичних і аудиторських фірм, страхування майна, дослідження, випробування, винахідництво тощо.

Загальновиробничі та загальногосподарські витрати є накладними витратами підприємства і розподіляються на одиницю продукції аналогічно витратам на утримання машин і устаткування.

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов збільшення прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його діяльності.

До основних джерел зниження собівартості продукції підприємства належать скорочення:

ь витрат уречевленої праці, що досягається за рахунок поліпшення використання засобів та предметів праці;

ь затрат живої праці, які можна скоротити за рахунок підвищення продуктивності праці;

ь адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається шляхом розумної економії.

Зниження собівартості продукції підприємства досягається скороченням витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі, зокрема, під впливом таких факторів, як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва і праці, зміни структури та обсягу продукції, галузевих та інших чинників.

Підвищення технічного рівня виробництва сприяє економії витрат за рахунок:

* зниження норм витрат матеріалів. У цьому разі економію розраховують за формулою:

Ем = (Н0 - Н1)Ц1 N1

де Н0, Н1 -- норма витрат матеріалів відповідно до і після здійснення заходу, натур, од.;

Ц1 -- ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N1 -- обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, од.;

* підвищення продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості праці. У цьому разі економію обчислюють так:

Ет = ((t0C0 - t1C1)(1+%д.з.п 100)((1+%в.с.з 100)) N1

де t0, t1 -- трудомісткість одиниці продукції відповідно до і після здійснення заходу, нормо-год;

С0, С1 --середньогодинна ставка працівників відповідно до і після здійснення заходу, грн.;

%д.з.п -- середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії працівників;

%в.с.з -- встановлений законодавством відсоток відрахувань на соціальні заходи.

Удосконалення організації виробництва і праці на підприємстві сприяє економії витрат за рахунок поглиблення спеціалізації й розширення кооперування, яку визначають так:

Ес.к = (S - (Цопт+ Т)) Nк

де S -- собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується на спеціалізованих підприємствах, грн.;

Цопт-- оптова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн.;

Т -- транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн.;

Nк -- кількість виробів, що буде отримано при кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту здійснення спеціалізації до кінця року, натур, од.

Зміна структури і обсягу продукції сприяє відносному зниженню умовно-постійних витрат підприємства. У цьому разі економію обчислюють за формулою:

Еуп = ?Q Пуп 100

де ?Q -- приріст обсягу випуску продукції у плановому році, %;

Пуп -- сумарні (повні) умовно-постійні витрати в базовому році, грн.

Загальний вплив зазначених факторів на собівартість продукції визначають так:

Езаг = Ем + Ет + Ес.к + Еуп =

де і -- фактор впливу на собівартість продукції.

Зниження собівартості продукції за факторами розраховують у такій послідовності.

1. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції в базовому році:

В1грн.баз =

де Sбаз -- собівартість продукції в базовому році, грн.;

Qбаз - обсяг випуску товарної продукції у базовому році, грн.

2. Обчислюють собівартість товарної продукції у плановому році на рівні витрат базового року:

Sвих = В1грн Qпл

де Qпл -- обсяг випуску товарної продукції підприємства у плановому році, грн.

3. Розраховують економію затрат з урахуванням техніко-економічних факторів методом прямого розрахунку.

4. Обчислюють планову собівартість продукції:

Sпл = Sвих + (-) Езаг

5. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції у плановому році:

В1грн.пл =

6. Розраховують зниження витрат на 1 грн. у плановому році порівняно з базовим:

?В =

Розрахувати зниження собівартості продукції за факторами можна не тільки методом прямого розрахунку, а й індексним методом. Цей метод ураховує вплив факторів на собівартість за укрупненим способом.

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них обчислюють так:

?Sм = (1-Ін.м Іц)

де Ін.м, Іц -- індекси зміни відповідно норм витрат матеріалів на один виріб і ціни на одиницю матеріального ресурсу;

?м.в -- питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, %.

Зменшення собівартості продукції за рахунок підвищення продуктивності праці обчислюють за формулою:

?Sп.п = (1 - )?з.п

де Із.п, Іп.п -- індекс підвищення відповідно середньої заробітної плати та продуктивності праці;

?з.п -- питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни умовно-постійних витрат розраховують так:

?Sуп = (1 - )?уп.в

де Іуп, ІQ -- індекс підвищення відповідно умовно-постійних витрат і обсягу випуску продукції;

?уп.в -- питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

Питання для перевірки знань

1. Методологічні аспекти визначення складу витрат, які включають у собівартість продукції.

2. Залежність загальних витрат і собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва.

3. Методика експрес-аналізу за системою «витрати -- обсяг продукції -- прибуток».

4. Локалізація витрат за місцями їхнього виникнення й центрами відповідальності.

5. Методи складання кошторису виробництва залежно від стадії планування та величини підприємства.

6. Пофакторне обчислення собівартості продукції та сфера його застосування за умов ринку.

7. Удосконалення складу калькуляційних статей витрат за обчислення собівартості продукції у промисловості.

8. Напрямки вдосконалення розподілу непрямих витрат у процесі калькулювання.

9. Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їхньої розробки та освоєння виробництва.

10. Ціна як економічно-фінансовий важіль управління виробництвом (діяльністю) за ринкових умов господарювання.

11. Об'єктивність застосування різноманітних видів цін (тарифів) на продукцію (послуги) в сучасній системі господарювання.

12. Можливі методи ціноутворення в ринковій економіці. Обґрунтування та вибір методів встановлення цін на продукцію (послуги).

Тести для самоперевірки

1. До виробничих накладних витрат не належать:

а) заробітна плата працівників, які обслуговують обладнання, та нарахування на неї;

б) витрати на оплату послуг, що надаються сторонніми організаціями;

в) амортизація обладнання;

г) витрати на енергію, спожиту в технологічних цілях.

2. За відношенням до обсягу виробництва витрати поділяють так:

а) змінені та релевантні;

б) прямі та непрямі;

в) змінні та постійні;

г) регульовані та нерегульовані.

3. До витрат, що пов'язані зі збутовою діяльністю, не належать:

а) витрати, пов'язані зі збутом продукції;

б) витрати на маркетингові дослідження;

в) витрати на рекламу;

г) витрати на профорієнтацію і підготовку кадрів.

4. До складу виробничої собівартості продукції належать:

а) витрати на оплату праці основних робітників з нарахуваннями на неї;

б) витрати на спожиту в загальногосподарських цілях електроенергію;

в) витрати сировини і матеріалів;

г) орендна плата за приміщення виробничого корпусу.

5. Виробнича собівартість продукції -- це:

а) сировина + заробітна плата основних робітників;

б) сировина + заробітна плата основних робітників + амортизація основних виробничих фондів;

в) сировина + заробітна плата основних робітників + енергія, спожита на технологічні цілі + амортизація основних виробничих фондів;

г) сировина + заробітна плата основних працівників + енергія, спожита на технологічні цілі + амортизація основних виробничих фондів + невиробничі накладні витрати.

6. За ступенем однорідності витрати на виробництво поділяються так:

а) основні;

б) елементні;

в) комплексні;

г) комерційні.

7. Визначте помилкові твердження:

а) виробнича собівартість складається з витрат на виробництво продукції в межах підприємства;

б) накладні витрати з'являються у зв'язку з обслуговуванням виробництва;

в) за участю у процесі виробництва витрати поділяються на прямі і непрямі;

г) витрати на відрядження, утримання та експлуатацію легкових автомобілів входять у цехову собівартість продукції виробничого підприємства.

8. Товарна продукція з урахуванням зміни залишків нереалізованої продукції на кінець розрахункового періоду називається:

а) валовою;

б) повною;

в) реалізованою;

г) чистою.

9. Класифікація витрат за економічними елементами призначена:

а) для встановлення ціни на продукцію;

б) для складання кошторису витрат на виробництво;

в) для розрахунку собівартості одиниці продукції;

г) для обчислення витрат на сировину.

10. Рентабельність окремого виду продукції -- це відношення:

а) прибутку, що включається в ціну виробу, до ціни виробу;

б) прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

в) чистого прибутку до середньої вартості капіталу підприємства;

г) валового прибутку до середньої вартості основних фондів і матеріальних оборотних засобів.

11. Витрати промислового підприємства поділяються на прямі та непрямі за ...

а) економічним характером витрат;

б) ступенем їх однорідності;

в) способом обчислення на одиницю продукції;

г) реакцією витрат на зміну обсягу виробництва.

12. Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції, називаються ...

а) змінними;

б) постійними;

в) прямими;

г) непрямими.

13. Змінні витрати -- це ...

а) витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом певного різновиду продукції;

б) витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виробленої продукції;

в) витрати, які прямо обчислюються <на одиницю продукції;

г) витрати, які не можна безпосередньо обчислити на окремий різновид продукції;

д) витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виробленої продукції.

14. Показник граничних витрат використовується при ...
а) аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції;

б) прогнозуванні величини витрат;

в) обліку та аналізі витрат й) плануванні величини витрат.

15. Витрати виробництва на підприємстві складаються із ...

а) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;

б) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підприємницького прибутку;

в) відсотка: за кредитом, заробітної плати, податку з прибутку, амортизаційних відрахувань;

г) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.

16. Міф обсягу виробництва не залежать ...

а) сумарні (загальні) витрати;

б) валові витрати;

в) постійні витрати;

г) середні валові витрати;

д) правильної відповіді немає.

17. Класифікація витрат на виробництво за економічними елементами витрат сосновою для ...

а) розрахунку собівартості конкретного виду продукції;

б) упорядкування кошторису витрат на виробництво;

в) обчислення витрат на матеріали;

г) визначення витрат на заробітну плату;

д) встановлення ціни виробу.

18. Розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється з метою ...

а) прогнозування прибутку;

б) визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність (критичний обсяг);

в) виділення цехової, виробничої та повної собівартості;

г) правильні відповіді а) і б);

д) усі відповіді правильні.

19. Виробнича собівартість продукції включає ...

а) усі витрати одного виробничого підрозділу на виробництво продукції;

б) усі витрати підприємства на виробництво продукції;

в) усі витрати підприємства на виробництво продукції плюс витрати на її реалізацію;

г) усі відповіді неправильні.

20. Якщо розглядати конкретний виріб як об'єкт калькулювання, то загальні витрати підприємства на нього ...

а) не нараховуються;

б) нараховуються прямо;

в) нараховуються та обчислюються методом розподілу.

21. За валовою продукцією обчислюється ...

а) виробнича собівартість;

б) повна собівартість;

в) прибуток від реалізації продукції;

г) усі відповіді правильні.

22. Собівартість валової продукції відрізняється від кошторису виробництва на величину ...

а) витрат, які не включаються у виробничу собівартість продукції;

б) залишків витрат майбутніх періодів і майбутніх платежів;

в) залишків незавершеного виробництва за собівартістю;

г) правильні відповіді а) і б);

д) усі відповіді правильні.

23. Собівартість валової продукції відрізняється від виробничої собівартості товарної продукції на величину ...

а) витрат, які не включаються у виробничу собівартість продукції;

б) залишків витрат майбутніх періодів і майбутніх платежів;

в) залишків незавершеного виробництва за собівартістю;

г) позавиробничих витрат;

24. Виробнича собівартість товарної продукції відрізняється від повної собівартості товарної продукції на величину ...

а) витрат, які не включаються у виробничу собівартість продукції;

б) залишків витрат майбутніх періодів і майбутніх платежів;

в) залишків незавершеного виробництва за собівартістю;

г) позавиробничих витрат;

д) усі відповіді правильні.

25. Собівартість товарної продукції можна визначити ...

а) синтетичним способом;

б) пофакторним методом;

в) як суму попередньо визначеної собівартості окремих виробів;

г) усі відповіді правильні.

26. Процес цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їхнього рівня та стимулюванні зниження називається ...

а) калькулюванням собівартості продукції;

б) управлінням витратами;

в) обліком та аналізом витрат;

г) нормуванням витрат.

Завдання для розв'язання

13.1. Визначити витрати підприємства, що пов'язані з операційною та фінансово-інвестиційною діяльністю, за такими даними:

- нарахована заробітна плата працівникам підприємства в сумі 4000 грн.;

- акціонерам підприємства виплачено дивіденди у сумі 1000 грн.;

- для виробництва витрачено сировини на суму 20000 грн.;

- головному інженеру видано 480 грн. на відрядження, з яких згідно зі звітом він використав 370 грн.;

- придбано облігацій державної внутрішньої позики на суму 10000 грн.;

- придбано запасних частин на суму 3100 грн.;

- підприємство придбало автомобіль за 16000 грн.;

- нараховано платежів за електроенергію 1500 грн.;

- нараховано відсотків за користування короткотерміновим кредитом 930 грн.;

- підприємство погасило позичку в розмірі 15000 грн.

13.2. Визначити величину цехових витрат, що повинні бути включені в собівартість одиниці виробу, якщо відомо, що сума цехових витрат становила 80 тис.грн., основна заробітна плата виробничих робітників цеху -- 30 тис.грн. За діючим технологічним процесом за повне виготовлення одного виробу основна заробітна плата становить 3 грн.

13.3. Визначити розмір цехової, виробничої та повної собівартості продукції за такими даними:

- витрати на оплату праці збутового персоналу -- 3000 грн.;

- витрати на оренду приміщення виробничого цеху -- 15000 грн.;

- витрати сировини та матеріалів -- 25000 грн.;

- витрати енергії, спожитої на технологічні цілі -- 10000 грн.;

- витрати на відрядження директора підприємства -- 1000 грн.;

- витрати енергії, спожитої на загальногосподарські цілі -- 3100 грн.;

- витрати на оплату праці основних виробничих робітників 16000 грн.;

- витрати на утримання адміністративного персоналу -- 6500 грн.;

- витрати на утримання приміщення фірмового магазину підприємства -- 13500 грн.;

- амортизація виробничого обладнання -- 2300 грн.

13.4. Річна виробнича потужність підприємства -- 300 тис. од. продукції. Постійні витрати підприємства -- 450 тис.грн., змінні -- 540 тис.грн. Ціна, за якою підприємство може продати продукцію на ринку, -- 4,5 грн. (без ПДВ). Визначити, як зміниться беззбитковий обсяг виробництва, якщо за тієї ж ціни реалізації змінні витрати на один виріб збільшаться на 10 %.

13.5. Річна виробнича потужність підприємства -- 8000 од. продукції. Постійні витрати підприємства -- 10 тис.грн., змінні на одиницю продукції -- 2,5 грн. Виручка від реалізації 8 тис. од. продукції -- 40 тис.грн. Обчислити беззбитковий обсяг виробництва і визначити, як він зміниться, якщо постійні витрати підприємства збільшаться на 5 %.

13.6. До річних витрат підприємства входять витрати на оплату праці основних робітників з нарахуваннями на неї -- 125 тис.грн., витрати сировини та матеріалів -- 310 тис.грн., адміністративні витрати -- 200 тис.грн., витрати на збут -- 80 тис.грн. Річна потужність підприємства -- 10 тис. од. продукції, виручка від їх реалізації -- 810 тис.грн. Обчислити беззбитковий обсяг виробництва продукції підприємства.

13.7. Протягом місяця підприємство виготовило три види продукції: А -- 350 од., Б -- 470 од., В -- 240 од. Заробітна плата основних робітників, що зайняті виготовленням продукції за видами продукції становить: А -- 2600 грн., Б -- 3600 грн., В -- 1700 грн. Сумарні місячні загальногосподарські витрати підприємства -- 12000 грн. Здійснити розподіл накладних витрат між видами продукції і визначити величину загальногосподарських витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції видів А, Б та В.

13.8. Собівартість товарної продукції -- 35 тис.грн. Визначити, як вплине на собівартість продукції збільшення обсягу її випуску на 24 %, якщо сумарні умовно-постійні витрати підприємства становлять 14 тис.грн.

13.9. Визначити витрати на 1 грн. товарної продукції і процент зниження собівартості продукції у плановому періоді за даними таблиці.

Виріб	Обсяг річного випуску, шт., за період	Собівартість одиниці продукції, грн., за період	Оптова ціна одиниці продукції, грн.
	базовий	плановий	базовий	плановий
А Б	3100 2850	3400 2760	65 47	63 48	69 50

13.10. У звітному кварталі собівартість товарної продукції підприємства становила 95 тис.грн., питома вага основної заробітної плати виробничих робітників у ній -- 24 %, матеріальних витрат -- 51 %. Передбачається, що у плановому періоді продуктивність праці одного працюючого підвищиться на 2 %, середня заробітна плата -- на 0,9 %, а матеріальні витрати зменшаться на 3,5 %. Визначити, як зміниться собівартість товарної продукції підприємства у плановому періоді.

13.11. Обсяг основної продукції підприємства -- 32 тис.грн., послуги промислового характеру -- 8,5 тис.грн. Обсяг напівфабрикатів, вироблених на підприємстві, -- 15,4 тис.грн., з яких 60 % використовується для власних потреб. Обсяг незавершеного виробництва на кінець року збільшився на 2,6 тис.грн. Залишки готової продукції на початок року становили 8,7 тис.грн., на кінець -- 4,5 тис.грн. Визначити обсяг товарної, валової, чистої та реалізованої продукції, якщо вартість матеріальних витрат має становити 50 % товарного випуску.

13.12. Обсяг товарної продукції у минулому році становив 13500 тис.грн. Одна гривня товарної продукції містить 0,89 грн. витрат на виробництво. У плановому році передбачається збільшити обсяг виробництва на 11 % за рахунок впровадження нової техніки. При цьому буде досягнуто економії у 125 тис.грн. Умовно-постійні витрати в минулому році становили 3100 тис.грн., а у зв'язку із зростанням обсягу виробництва вони збільшаться на 4,5 %. Визначити вплив факторів на собівартість товарної продукції та зміну рівня витрат на виробництво 1 грн. товарної продукції.

13.13. За звітний рік на підприємстві обсяг товарної продукції становив 15 млн.. грн., її собівартість -- 12 млн. грн., у тому числі заробітна плата з відрахуваннями на соціальні потреби -- 4,8 млн. грн., матеріальні ресурси -- 6,0 млн. грн. Частка постійних витрат у собівартості продукції дорівнює 50 %. У плановому році передбачається за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів збільшити обсяг товарної продукції на 15 %, підвищити продуктивність праці на 10 %, середню заробітну плату -- на 8 %. Норми витрат матеріальних ресурсів у середньому знизяться на 5 %, а ціни на них збільшаться на 6 %. Визначити планову собівартість товарної продукції і планові витрати на 1 грн. товарної продукції.

Змістовий модуль 4. Результати та ефективність виробництва

Тема 14. Фінансово - економічні результати діяльності підприємства.

Ключові терміни і поняття:

Фінансування діяльності, фінансове планування, прибуток, валовий прибуток, чистий прибуток, прибутковість підприємства (організації), ділова активність, фінансова стійкість, платоспроможність, ефективність виробництва (діяльності), економічна ефективність, соціальна ефективність, мультиплікаційний ефект, показники ефективності, чинники зростання ефективності.

Зміст теми

1. Формування доходу підприємства.

2. Прибуток підприємства і його формування в умовах ринкових відносин.

3. Рентабельність продукції і виробництва.

4. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

Дохід є основним джерелом покриття здійснених підприємством витрат і формування прибутку, одним з основних показників, що відбивають фінансовий стан підприємства.

Підприємство отримує дохід при здійсненні не тільки операційної, а й фінансово-інвестиційної діяльності. При цьому формування доходу від кожного виду діяльності має певні особливості.

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від його основної діяльності та інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і повинна забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу, а також отримання певного прибутку.

Дохід підприємства від операційної діяльності визначається двома методами: касовим і нарахувань.

При касовому методі доходом, або виручкою, підприємства вважаються грошові кошти, що надійшли від покупців протягом певного періоду на розрахунковий рахунок або в касу підприємства за фактично відвантажену продукцію (надані послуги, виконані роботи).

При методі нарахувань доходом, або виручкою, підприємства за певний період є вартість відвантаженої в цей період покупцям продукції (наданих послуг, виконаних робіт) незалежно від того, чи оплачена вона покупцями протягом цього періоду.

В Україні для визначення виручки підприємства застосовується метод нарахувань.

Дохід, або виручка, підприємства від реалізації продукції при інших однакових умовах залежить від кількості, асортименту та якості реалізованої продукції, рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємство в результаті операційної діяльності отримує й інші операційні доходи. До них належать отримана від орендарів орендна плата за тимчасово надане їм у користування майно; дооцінка запасів матеріальних цінностей на складі підприємства; дохід від підвищення курсу валюти, яку має підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції необхідні для забезпечення основної діяльності підприємства, наприклад імпорт сировини), тощо.

В інший спосіб формуються доходи від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства. їх поділяють на дві групи: доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

До доходів від участі в капіталі належить прибуток, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Згідно з цим методом отриманий такими підприємствами чистий прибуток не розподіляється між підприємствами-інвестора-ми, а пропорційно до їх часток у капіталі цих підприємств збільшує балансову вартість їхніх інвестицій.

Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого прибутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприємством, на частку у статутному капіталі підприємства-інвестора:

Дуч.к= ? П

де ? -- частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капіталі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового дробу);

П -- прибуток.

Якщо асоційоване (дочірнє, спільне) підприємство зазнало збитків, вони пропорційно розподіляються між інвесторами і в цьому разі здійснені ними інвестиції в таке підприємство зменшаться на суму, необхідну для покриття цих збитків. При цьому підприємство-інвестор зазнає втрат від участі в капіталі.

Якщо ж інвестиції підприємства у статутний капітал іншого підприємства не перевищують 25 % його загального обсягу, то отримані від таких інвестицій доходи належать до інших фінансових доходів. До інших фінансових доходів належать також отримані дивіденди, відсотки, доходи від фінансової оренди (наданих в оренду майнових об'єктів з правом їх викупу орендаторами) та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, отриманих за методом участі в капіталі). Крім доходу від операційної та фінансово-інвестиційної діяльності підприємство може отримувати й інші доходи. До них належать такі доходи:

- від реалізації необоротних активів і цілісних майнових комплексів, фінансових інвестицій;

- від підвищення курсу валюти, яку має підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції не пов'язані з основною діяльністю підприємства);

- від безоплатно отриманих матеріальних і нематеріальних цінностей;

- від дооцінки балансової вартості основних фондів.

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість забезпечення фінансування багатьох програм підприємства, пов'язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції, виходом на нові ринки тощо.

В умовах дії в Україні двох різних систем обліку фінансових результатів (бухгалтерського і податкового) існують два підходи до визначення отриманого підприємством прибутку.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку прибуток підприємства формується за фінансовими результатами його операційної та фінансово-інвестиційної діяльності.

Під операційною діяльністю підприємства розуміється основна його діяльність (виробництво або реалізація продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт), яка є головною метою його створення, а також всі інші види діяльності, які не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

До фінансової належить діяльність, що спричинює зміну розміру та складу власного і залученого підприємством капіталу (випуск підприємством корпоративних та боргових цінних паперів, отримання та погашення кредитів, викуп власних акцій, погашення випущених підприємством облігацій тощо).

Інвестиційна діяльність підприємства передбачає придбання та продаж необоротних активів, а також фінансових інвестицій.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає такі кроки: обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); розрахунок валового прибутку; визначення прибутку (збитків) від операційної діяльності.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) -- це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто з урахуванням включених сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) і без урахування наданих знижок, вартості повернених покупцями товарів.

Цей дохід зменшується на певні податки, збори і вирахування. Розглянемо основні з них.

Податок на додану вартість -- це сума податку на додану вартість, що входить до доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Акцизний збір -- це сума, врахована в доході (виручці) від реалізації підакцизної продукції (товарів, робіт, послуг).

Інші вирахування з доходу -- це сума наданих знижок, вартість реалізованих, але повернених покупцями товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і вирахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Для визначення валового прибутку (збитків) підприємства необхідно від чистого доходу відняти собівартість реалізованої продукції, що формується з операційних витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом цієї продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються інші отримані підприємством операційні доходи. До них належать доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на витрати адміністративні, на збут та інші.

По адміністративних відносять загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

Це витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі податки, амортизація, страхування, поточний ремонт), комунальні послуги, охорону тощо, на зв'язок та інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут-- це витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів): на пакувальні матеріали і ремонт тари; оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту і складів, водіям тощо; рекламу і дослідження ринку; інші, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо).

Інші операційні витрати охоплюють собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають під час операційної діяльності підприємства, крім тих, що входять у собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) і зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства. Він коригується на суму доходів (збільшується) і витрат (зменшується), пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства.

Дохід від участі в капіталі -- це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

...