Адміністративні послуги у сфері внутрішніх справ

Рішення за розглядом скарги ініціатора звернення приймає керівник органу внутрішніх справ (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга.

Посадова особа, визнавши скаргу ініціатора звернення обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити повноту і своєчасність її розгляду, прийняти рішення відповідно до законодавства і негайно вжити заходів для поновлення порушених прав скаржника.

Про результати розгляду скарги заявникові повідомляється письмово. Відповідь надсилається на адресу скаржника на службових бланках органу внутрішніх справ за підписом керівника цього органу.

При відмові в задоволенні скарги рішення повинно бути обґрунтованим із посиланням на відповідні законодавчі акти та конкретні обставини, які її обумовили.

Рішення вищого органу внутрішніх справ щодо розгляду скарги в разі незгоди з ним заявника може бути оскаржене в суді у термін, передбачений законодавством України.

16. Інформація про інші способи доведення скарги до суб'єкта її розгляду

Скаржники можуть повідомити про порушення своїх прав і свобод чи законних інтересів, неправомірні рішення, дії чи бездіяльність органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи, посадових осіб), порушення положень цього адміністративного регламенту, некоректну поведінку відповідних посадових осіб або порушення ними службової етики:

за номерами телефонів, що вказані в додатку № ____ до цього регламенту;

на Інтернет-сайт та електронну пошту органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи), який надає зазначену вище державну послугу та контролює зазначену діяльність.

Повідомлення скаржника повинно містити наступну інформацію:

прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (реєстрації) заявника-фізичної особи; найменування та місце знаходження заявника-юридичної особи;

найменування органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи), посаду, прізвище та по батькові посадової особи, рішення, дії (бездіяльність), яких оскаржуються (за наявності інформації);

зміст порушеного питання (розкривається суть порушених прав і свобод чи законних інтересів, протиправного рішення, дії (бездіяльності), які оскаржуються);

відомості про спосіб інформування скаржника про прийняті заходи за результатами розгляду його повідомлення.

(У цьому пункті порядку оскарження повинні також зазначатися відомості щодо імені та посади особи, відповідальної за прийом скарг, графік її роботи, типові форми звернень (скарг), номери телефонів “гарячих ліній” та телефонів довіри).» [110, с. 17-26].

Аналіз норм Закону України “Про звернення громадян”, Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, а також наведеного вище Типового порядку оскарження дій (бездіяльності) та рішень, здійснюваних (прийнятих) у ході надання державних послуг у сфері внутрішніх справ дозволяє виокремити такі стадії процедури адміністративного оскарження:

а) стадія відкриття провадження по скарзі;

б) стадія перевірки скарги;

в) стадія розгляду скарги по суті й ухвалення рішення по ній;

г) стадія оскарження рішення по скарзі;

д) стадія виконання рішення по скарзі.

У разі задоволення скарги орган внутрішніх справ або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення приватної особи, відшкодовують їй завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Закон України “Про звернення громадян” не обмежує кількість вищестоящих органів, до яких громадянин може послідовно звертатися із скаргою, якщо нижчестоящим органом його скарга не задоволена. При цьому рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено лише до суду в строк, передбачений законодавством України.

Згідно зі статтею 18 Закону України “Про звернення громадян”, контроль за дотриманням законодавства про адміністративне оскарження громадян здійснюють відповідно до своїх повноважень Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій

Статтею 19 цього Закону визначено, що нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності [191].

Оскарження в адміністративному суді рішень, дій чи бездіяльності органів публічної влади у ході надання адміністративних послуг. Юрисдикція, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначається Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України, Кодекс) [78].

Згідно з частиною 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 КАС України:

справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах;

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;

постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;

ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Висвітленню питань адміністративної юрисдикції та підсудності адміністративних справ присвячено главу 1 розділу ІІ Кодексу.

Відповідно до статті 17 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, в тому числі щодо надання адміністративних послуг. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під час звернення до суду надзвичайно важливим є врахування правил підсудності, оскільки наслідком подання позовної заяви до неналежного суду є її повернення позивачеві, що значно впливатиме на загальну тривалість вирішення справи. Для правильного визначення адміністративного суду потрібно враховувати:

- справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача;

- адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам.

За загальним правилом, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Однак адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у визначеному законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно зі статтею 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. При цьому позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Питання судових витрат по адміністративній справі, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, розкрито у главі 7 розділу ІІ Кодексу.

Розміри та порядок сплати судового збору регулюється положеннями Закону України від 8 липня 2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір». Так, за подання до адміністративного суду: 1) адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати; 2) адміністративного позову майнового характеру - у розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат [220]. До позовної заяви обов'язково необхідно додати квитанцію про сплату судового збору.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Висвітленню питань строку звернення до адміністративного суду та процесуальним строкам присвячено главу 8 розділу ІІ Кодексу. Згідно зі статтею 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Проте, у разі, якщо строк було пропущено з поважних підстав, строк на звернення може бути поновлений. У таких випадках особа повинна звернутись з клопотанням про поновлення пропущеного строку, обґрунтувати поважність причин пропущення строку та надати докази, які це підтверджують. Розглянувши клопотання, суд може постановити ухвалу про поновлення строку звернення до суду або відмову у поновленні строку. Ці ухвали не підлягають оскарженню.

Відповідно до статті 104 Кодексу звернення до адміністративного суду можливе шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Статтею 105 КАС України встановлено, що адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Щодо сфери надання адміністративних послуг адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно зі статтею 106 КАС України у позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Відповідно до статті 107 Кодексу суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;

5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд постановляє ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні відповідні перешкоди, а саме: відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху, та не пізніш наступного дня з дня отримання судом інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Після відкриття провадження в адміністративній справі розпочинається підготовче провадження. Згідно зі статтею 110 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку.

Стаття 111 Кодексу присвячена висвітленню питань попереднього судового засідання, яке проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку. Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

Після закінчення підготовчого провадження суддя призначає справу до судового розгляду. Судовому розгляду справи у суді першої інстанції присвячена глава 3 розділу ІІІ КАС України. Так, у судовому засіданні адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

При розгляді справи судом першої інстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися.

Адже для ефективного захисту прав, свобод та інтересів приватної особи в судовому процесі важливим є спроможність цієї особи довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто діє презумпція неправомірності рішень, дій, бездіяльності відповідача. Це суттєво впливає на ефективність захисту особи, оскільки така презумпція значно посилює позиції фізичної, юридичної особи у судовому процесі.

Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази.

Якщо позивач не може самостійно надати докази, він повинен зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприятиме в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Також суд може збирати докази з власної ініціативи. Ця законодавча гарантія є надзвичайно важливою, адже, часто у справах про оскарження дій або бездіяльності посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів, фізичним та юридичним особам достатньо складно отримати необхідні докази.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Судовий розгляд справи завершується ухваленням рішення. Судовим рішенням по адміністративній справі присвячено главу 5 розділу ІІІ КАС України. Зауважимо, що під судовим рішенням по адміністративній справі слід розуміти акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно до конституційних засад та принципів адміністративного судочинства є обов'язковими до виконання на всій території України. Ухвалення судових рішень є найважливішим результатом здійснення правосуддя відповідними судами.

При цьому, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 158 КАС України визначено види судових рішень. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Відповідно до частини 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

- чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;

- як розподілити між сторонами судові витрати;

- чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

- чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

У статті 162 Кодексу викладені повноваження суду в ході вирішення справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може:

1) задовольнити адміністративний позов повністю;

2) задовольнити адміністративний позов частково;

3) відмовити в задоволенні позову повністю;

4) відмовити в задоволенні позову повністю частково.

У разі задоволення адміністративного позову по справі щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів публічної влади у ході надання адміністративних послуг суд може прийняти постанову про: