Адміністративні послуги у сфері внутрішніх справ
Класифікація, принципи надання та правове забезпечення адміністративних послуг. Забезпечення надання адміністративних послуг у сфері внутрішніх справ. Критерії оцінювання їх якості та доступності. Контроль, юридична відповідальність, оскарження рішень.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | монография |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.10.2018 |
| Размер файла | 1,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
13. На думку 3/4 опитаних (74,3 %), графік роботи органів внутрішніх справ або конкретних фахівців, які надають ці послуги, є дуже або достатньо зручним. Більшість опитаних приїжджали у різні органи й організації для отримання послуги один раз (32,4 %) або двічі (36,7 %). Тричі приїжджали 16,2 % респондентів, чотири разий більше - 11,3 % опитаних. Приїзду чотири або більше чотирьох разів частіше вимагало отримання таких послуг, як оформлення і видача тимчасової посвідки на громадянина України (33,3 %); видача дозволів на придбання і перевезення, зберігання і носіння вогнепальної зброї, інших предметів, на які поширюється дозвільна система (15,5 %); оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон (14,6 %).
14. Для більшості опитаних (89 %) офіційна вартість отриманої ними послуги була доступною або скоріше доступною. Менш доступними порівняно з іншими послугами виявилися послуги з реєстрації, перереєстрації колісних транспортних засобів з видачею свідоцтва про реєстрацію або його дубліката і номерних знаків (17,9 % зазначили, що це недоступно або скоріше недоступно); проведення експертного дослідження транспортних засобів і супровідних документів із видачею експертного висновку (15,3 %); видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами (15,1 %).
19. Загалом більшість опитаних тією чи іншою мірою схиляється до оцінки системи надання адміністративних послуг в органах внутрішніх справ як ефективної (60,6 %). Значна кількість опитаних вважають систему надання адміністративних послуг скоріше ефективною, ніж неефективною (43,3 %). Ще 17,3 % опитаних зазначили, що система однозначно ефективна. Водночас кожний третій респондент, який отримував адміністративні послуги в ОВС, вважає, що система працює неефективно (33,9 %). Серед них 11,2 % респондентів зазначають, що система однозначно неефективна.
21. Серед першочергових завдань для покращення роботи з надання адміністративних послуг у міліції, респонденти виділили: створення комфортних умов у зонах очікування (27,2 %) та полегшення доступу до інформації про процедури, платежі, контакти спеціалістів (26,7 %). Наступним, не менш важливим завданням, повинно стати створення «єдиного вікна» для отримання послуг. На це вказує кожний п'ятий опитаний (20,9 %). Практично стільки ж респондентів вважають, що сервіс можна покращити, якщо збільшити кількість персоналу (19,9 %) та створити можливість отримання консультації через мережу Інтернет (19 %). На те, що треба створити можливість запису на точну дату та час відвідування, вказують 17,9 % опитаних. Для 16,1 % отримання послуги покращила б можливість отримувати консультації телефоном. Певна кількість респондентів вважає, що покращити роботу міліції з надання адміністративних послуг дозволить створення можливості сплатити за послугу та надіслати квитанцію, не відвідуючи органів внутрішніх справ (14,2 %), більш уважне ставлення до оновлення інформації про отримання послуг (14,1 %) та розділення черг за видами послуг та типами консультацій (14,0 %). Дещо менша кількість респондентів вказує, що треба збільшити тривалість робочого дня для відділів, що надають послуги (13,6 %).
Більшість респондентів причиною неефективної роботи ОВС - суб'єктів надання адміністративних послуг - вважає недостатню організацію діяльності, а не персонал. Саме тому підвищення кваліфікації працівників (9,5 %) та збільшення санкцій за отримання хабара (7,7 %) не визнаються більшістю опитаних дієвими методами поліпшення ситуації [10, с. 58-89].
Розділ 6
КОНТРОЛЬ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
6.1. Види та особливості контролю у сфері надання адміністративних послуг ОВС
У системі виконавчої влади використовуються різноманітні засоби забезпечення законності в державному управлінні. Сутність їх полягає в тому, що в цій системі створюються контрольні механізми, що дозволяють відслідковувати управлінські рішення і дії з точки зору їх відповідності законам та іншим нормативно-правовим актам [20, с. 169].
Контроль у державному управлінні - це одна з найважливіших функцій, яка дає змогу:
- порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед нею;
- виявити помилки та недоліки в роботі та попередити їх;
- оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ними.
Контроль можна охарактеризувати як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку та полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних органів, надання їм обов'язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вживанні заходів примусу щодо підконтрольних органів [8, с. 224].
Основною метою контрольної діяльності у сфері надання адміністративних послуг ОВС, є поліпшення і сприяння ефективній роботі відповідних суб'єктів надання адміністративних послуг у задоволенні потреб приватних осіб.
Взагалі, сутність контролю полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт (МВС як центральний орган виконавчої влади, структурний підрозділ ОВС тощо) виконує покладені на нього завдання та реалізовує свої функції в межах повноважень, зокрема, у сфері надання адміністративних послуг [89, с. 525]. Контрольна діяльність проводиться через планові та позапланові заходи, як-то: перевірки, ревізії, огляди, обстеження тощо.
До принципів контрольно-наглядової діяльності за законністю прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ вчені відносять такі: верховенства права, гласності, науковості, об'єктивності, систематичності, дієвості, деполітизації [90].
Зазначені принципи цілком відповідають принципам здійснення контрольної діяльності, визначеним законами України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (ст. 4 розділу 1) та «Про міліцію» (ст. 3 розділу 1).
Аналіз існуючої практики свідчить, що контрольна діяльність містить такі загальні елементи: визначення характеру та строків контрольних заходів; залучення до контролю спеціалістів, представників громадськості; аналіз підсумків контролю, формування висновків і прийняття рішень; розробка заходів з виконання прийнятих рішень, вибір шляхів, форм і методів їх реалізації [95].
Контроль стає можливим завдяки наявності суб'єкта, об'єкта управління та взаємозв'язку між ними. Відповідно, контроль як тип відносин є ставленням суб'єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб'єктів з погляду дотримання певних норм. За допомогою контролю суб'єкт управління отримує інформацію для коригування управлінської діяльності.
Отже, процес контролю можна визначити як діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю спрямовану на досягнення управлінських цілей і засновану на використанні принципів, типів, методів і технологій контролю.
Суб'єктами контролю в державному управлінні виступають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відомчі органи, структурні підрозділи зазначених органів, громадські організації, колективні та колегіальні органи управління тощо [55, с. 138].
Об'єктами контролю виступають, зокрема, управлінські рішення та параметри діяльності організації, її структурних підрозділів та окремих виконавців. Взаємопов'язана сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій та контрольованого об'єкта утворюють організаційну систему контролю.
В юридичній теорії та практиці зустрічається ряд класифікацій контролю за діяльністю державних органів, які залежать від вибору критерію, на підставі якого вона здійснюється, а саме:
1. За ознакою належності суб'єкта контролю до державних або громадських структур:
- державний контроль;
- контроль органів місцевого самоврядування;
- громадський контроль.
2. За суб'єктом, що здійснює контроль у системі державного управління, зокрема у системі правоохоронних органів, відповідно до ст. 6 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» розрізняють такі види контролю :
- контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський контроль);
- контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль);
- контроль з боку Кабінету Міністрів України (урядовий контроль);
- контроль з боку центральних органів виконавчої влади;
- контроль з боку місцевих органів виконавчої влади;
- контроль з боку органів судової влади;
- контроль з боку органів місцевого самоврядування;
- контроль з боку громадськості (громадський контроль) [143].
3. За спрямованістю або за характером організаційних зв'язків суб'єкта контролю з підконтрольним об'єктом:
- зовнішній контроль;
- внутрішній контроль (внутрішньовідомчий).
4. За призначенням:
- загальний, що охоплює всі напрями діяльності підконтрольного об'єкта;
- цільовий контроль окремого напряму роботи (як-от: фінансової діяльності підконтрольних органів і дотримання законності та прав людини).
5. За адміністративно-правовою компетенцією суб'єкта:
- загальний контроль;
- відомчий контроль;
- надвідомчий контроль.
6. Залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль:
- попереджувальний контроль;
- поточний контроль;
- наступний контроль.
Вибір критерію класифікації контрольної діяльності багато в чому зумовлений потребами практики. Тому особливості контролю в сфері надання адміністративних послуг ОВС, на наш погляд, доречно було б розглядати з урахуванням спрямованості такої діяльності відповідно до правового статусу суб'єктів, що її здійснюють, а саме: зовнішнього, що здійснюється органами, установами та організаціями, що не входять до системи органів внутрішніх справ; внутрішньовідомчого - здійснюється органами-координаторами у межах керованої ними системи [75].
У зв'язку з широким поширенням практики застосування автоматизованих засобів для обробки персональних даних одним з актуальних видів контролю є контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних. Такий контроль згідно зі ст. 22 Закону країни «Про захист персональних даних» у межах повноважень, передбачених законом, здійснюється уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та судами [187].
Зовнішній контроль у сфері надання адміністративних послуг ОВС. Сутність зовнішнього контролю в системі виконавчої влади полягає в тому, що він здійснюється одними органами публічної влади по відношенню до інших органів. До системи зовнішнього контролю належать: державний контроль, здійснюваний Президентом (президентський), Верховною Радою (парламентський) та Кабінетом Міністрів України (урядовий), судовими органами (судовий), міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий), державними місцевими адміністраціями та іншими місцевими органами виконавчої влади (на місцевому рівні); органами місцевого самоврядування (самоврядний); громадський контроль; міжнародний контроль.
Президентський контроль - зовнішній державний контроль за додержанням Конституції України, прав і свобод людини та громадянина відповідно до ст. 102 розділу V Конституції України здійснюється Президентом України, як гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина [92], зокрема, у сфері адміністративних послуг.
Президентський контроль у сфері виконавчої влади здійснюється безпосередньо та через уповноважені структурні підрозділи Адміністрації Президента .
При цьому, одним із елементів президентського контролю є аналітична робота, формування висновків і розробка заходів з виконання прийнятих рішень, вибір шляхів, форм і методів їх реалізації, а отже, підвищення ефективності відповідної діяльності. Таку роботу, зокрема, здійснює Національний інститут стратегічних досліджень як базова науково-дослідна установа аналітико-прогнозного супроводження діяльності Президента України (п. 1 р. І Статуту Національного інституту стратегічних досліджень) Так, за результатами 2013 року Національним інститутом стратегічних досліджень було підготовлено аналітичну записку "Стан та проблеми реформування системи адміністративних послуг в Україні", в якій, відмічалося, що протягом поточного року було здійснено низку заходів організаційного та нормативно-правового характеру з метою реформування системи надання адміністративних послуг, що сприяли спрощенню доступу громадян до адміністративних послуг, підвищенню зручності їх отримання, поліпшенню якості адміністративних послуг. [131].
Парламентський контроль - це зовнішній державний контроль, що здійснюється органом законодавчої влади - Верховною Радою України, спрямований на перевірку встановленого в Законі України «Про адміністративні послуги» та в інших законах порядку надання адміністративних послуг. Цей контроль здійснюється як безпосередньо Верховною Радою, так і її органами (профільними комітетами, тимчасовими спеціальними і тимчасовими слідчими комісіями), народними депутатами України, та спеціалізованими допоміжними інституціями - Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Рахунковою палатою [97, с. 5].
Метою парламентського контролю є встановлення не тільки відповідності діяльності об'єкта контролю Конституції і законам України, а й її доцільності, соціально-економічної та політичної обґрунтованості; визначення причин незаконної або недоцільної діяльності та засобів, спрямованих на вдосконалення, раціоналізацію, розвиток об'єкта контролю; виявлення передумов притягнення винних до відповідальності.
Однією з форм парламентського контролю є парламентські слухання, які проводяться у Верховній Раді з метою вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання (ч. 1 ст. 233 гл. 39 розділ VI Закону України «Про регламент Верховної Ради України») [215].
Крім того, Верховна Рада реалізовує свої контрольні повноваження також через комітети Верховної Ради України - органи, які утворюються з числа народних депутатів України (ч. 1 ст. 1 розділ 1 Закону України «Про комітети Верховної Ради України») [196].
Парламентський контроль також здійснюється безпосередньо народними депутатами України як представниками державної влади. Так, у разі порушення прав, свобод та інтересів людини і громадянина, а також інших порушень законності у сфері надання адміністративних послуг, народний депутат має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій з метою припинити такі порушення.
До контролю з боку законодавчої влади, у тому числі у сфері надання адміністративних послуг, відносять депутатський запит як право народного Депутата України брати участь перевірках додержання законів, у тому числі державними органами, та участь у депутатському розслідуванні тощо.
У відповідності зі ст. 101 Конституції України Верховна Рада України в особі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та, в межах її юрисдикції, захист прав кожного на території України [92]. Зокрема, Уповноважений перевіряє стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами та вносить в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення їх діяльності (п. 12 ст. 13 розділу IV) [225].
Урядовий контроль. Кабінет Міністрів України як вищий орган державної виконавчої влади реалізує свої контрольні повноваження безпосередньо або через відповідні уповноважені органи. Результати контрольної діяльності Кабінету Міністрів висвітлюються в постановах і розпорядженнях, які він видає [92].
Крім того, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина у сфері надання адміністративних послуг [92]. Відповідно до п. 2 ст. 1 розділу І Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Уряд здійснює цю роботу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, спрямовує та координує роботу цих органів [195].
Зокрема, свої контрольні повноваження Кабінет Міністрів України здійснює через Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво України), яка входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування у сфері господарської діяльності.
Держпідприємництво України здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням органами ліцензування, у тому числі МВС України, та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування та надає роз'яснення щодо його застосування тощо Так, у 2013 році на виконання пп. 2 п. 4 Указу Президента України від 12 червня 2013 р. № 327 «Про невідкладні заходи щодо прискорення здійснення економічних реформ» Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва здійснювався постійний моніторинг виконання органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування вимог Закону України «Про адміністративні послуги» [Узагальнена інформація виконання органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування вимог Закону України «Про адміністративні послуги» Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва Офіційний сайт http://www.dkrp.gov.ua/info/2417]. [57].
Зауважимо, що у зв'язку з широким поширенням практики застосування автоматизованих засобів для обробки персональних даних, надання адміністративних послуг через засоби телекомунікаційного зв'язку, одним із актуальних видів контролю є контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних.
Щодо цього Верховною Радою України 1 червня 2010 р. прийнято Закон України “Про захист персональних даних”, а 6 липня цього ж року ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додатковий протокол до цієї Конвенції щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики, в тому числі, у сфері захисту персональних даних є Міністерство юстиції України [171].
Реалізує державну політику у сфері захисту персональних даних Державна служба України з питань захисту персональних даних (далі - ДСЗПД України), котра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України [210].
Відповідно до законодавства ДСЗПД України, зокрема, визначає типовий порядок обробки персональних даних (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних») [187]; реєструє бази персональних даних та веде Державний реєстр баз персональних даних, надає витяги із нього (пп. 7 п. 3 Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних); визначає вимоги до документів, що подаються для реєстрації баз персональних даних (пп. 9 п. 3 Положення); здійснює державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних (пп. 12 п. 3 Положення); а також передає правоохоронним органам матеріали про виявлені порушення у сфері захисту персональних даних (пп. 17 п. 3 Положення) [210].
Також слід окремо звернути увагу на один із найважливіших елементів системи контролю в державному управлінні, як фінансовий контроль, призначений для сприяння реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи, у тому числі бюджетної. Так як діяльність органів внутрішніх справ з надання адміністративних послуг є складовою бюджетного процесу ті види фінансового контролю, які стосуються виконання Державного Бюджету України можуть бути реалізовані у сфері надання адміністративних послуг.
За своїм змістом фінансовий контроль складається з комплексу заходів, що вживаються законодавчими та виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створеними установами, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту державних інституцій та приватних осіб.
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю [202]. Таким центральним органом виконавчої влади визначено Міністерство фінансів України - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю та казначейського обслуговування бюджетних коштів [211].
Суб'єктами державного фінансового контролю, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, є Державна казначейська служба України, Головне контрольно-ревізійне управління України тощо.
Перший державний орган утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів [209]; другий - у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, а також в установленому порядку вживає заходів до усунення виявлених порушень законодавства, систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України та громадськість про факти порушень фінансової дисципліни та відповідні заходи [207].
Прокурорський нагляд здійснюється за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, в тому числі у сфері надання адміністративних послуг.
Згідно зі ст. 19 гл. 1 розділу ІІІ Закону України «Про прокуратуру» предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів зокрема є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав [213].
Судовий контроль - специфічний вид контролю у сфері надання адміністративних послуг. Сутність судового контролю можна визначити як використання судом своїх повноважень у випадку встановлення факту, що державний орган здійснив незаконну, необґрунтовану або несправедливу дію чи прийняв подібне рішення (акт). Суд розглядає не тільки питання про законність процесу прийняття рішень, а й питання про законність самого рішення, акту, дії, про відповідність їх Конституції чи законам [7, с. 397].
Інші види зовнішнього цільового контролю. Слід також звернути окрему увагу на спеціальні форми зовнішнього контролю за дотриманням законності відповідно до напрямів діяльності у сфері надання адміністративних послуг ОВС.
Так, згідно з положеннями ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-III «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [198].
Органом ліцензування у сфері внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України: відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 383/2011, воно забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності [170].
Громадський контроль. Одним із альтернативних видів контролю за дотриманням прав і законних інтересів громадян у сфері надання адміністративних послуг є громадський контроль.
Згідно зі ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами [92]. Така конституційна норма передбачає як у теоретичному, так і в практичному контексті громадський контроль за діяльністю органів публічної влади, зокрема органів внутрішніх справ.
Громадський контроль є одним із видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян (як-от: професійні спілки, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання) та особисто громадянами. Він є важливою формою реалізації демократії та способом залучення населення до управління суспільством і державою.
Основним методом громадського контролю є перевірка виконання вимог чинного законодавства та прийнятих рішень на підконтрольних об'єктах. Така перевірка може здійснюватися як самостійно, так і разом з органами державного контролю. За результатами перевірок на підставі складених при цьому протоколів та актів громадські організації інформують відповідні державні органи про виявлені порушення, вносять пропозиції щодо притягнення правопорушників до відповідальності [55, с. 151].
Також згідно зі ст. 19 розділу V Закону України «Про цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами як через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, так і особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян» [227].
Отже, громадські організації мають можливість ефективно впливати на сферу надання адміністративних послуг, використовуючи механізми широкого оприлюднення інформації (як негативної, так і позитивної), заохочення, що здійснюється шляхом запровадження відповідних конкурсів та номінацій тощо.
Таким чином, поєднання державного і громадського контролю та нагляду, зокрема залучення до цієї діяльності міжнародних інституцій, сприяє підвищенню ефективності та якості роботи органів внутрішніх справ з надання адміністративних послуг. Негативним чинником у забезпеченні належного контролю є політизація більшості інститутів (у першу чергу це стосується парламентського контролю), а також законодавча неврегульованість і невизначеність деяких аспектів адміністративно-правових відносин в Україні (у сфері контрольної діяльності, діяльності з надання адміністративних послуг взагалі, та адміністративних послуг ОВС зокрема).
За результатами дослідження корупційних ризиків у двох сферах діяльності органів публічної адміністрації - надання адміністративних послуг та контрольно-наглядовій діяльності - встановлено, що саме слабкість зовнішнього контролю за діяльністю органів публічної влади в Україні сприяє посиленню корупційних чинників [97].
Внутрішній контроль у сфері надання адміністративних послуг ОВС. Суттєвим для забезпечення законності в державному управлінні є внутрішній контроль, що виконується, зокрема, в державних органах їх керівниками, а також уповноваженими посадовими особами та структурними підрозділами.
Одним із напрямів внутрішнього фінансового контролю є той, що реалізується розпорядниками бюджетних коштів в особі їх керівників, які організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
Ст. 26 Бюджетного кодексу України чітко визначає обов'язковість запровадження в органах державного сектору базових компонентів європейської моделі державного внутрішнього фінансового контролю - внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту. При цьому персональну відповідальність за запровадження та ефективне функціонування цих компонентів покладено на керівників усіх рівнів - від головного розпорядника (міністра, голови органу тощо) до розпорядників нижчого рівня та навіть керівників окремих підрозділів в установі.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України внутрішній контроль як одна із форм забезпечення належного функціонування, зокрема органів виконавчої влади, передбачає комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ [30]. Це своєрідний інструмент управління, який дає змогу керівництву бюджетної установи перевірити стан виконання завдань установи.
Внутрішній контроль - не разова подія, а постійний управлінський процес, який охоплює всі операції кожної структурної одиниці організації. Його метою є забезпечення: впевненості керівництва щодо досягнення в діяльності установи належного рівня економії, ефективності і результативності відповідно до завдань установи; достовірності фінансової, статистичної і управлінської звітності; дотримання встановлених законодавством та керівництвом норм і правил; належного захисту активів від втрат. Внутрішня контрольно-ревізійна робота є лише незначною складовою частиною системи внутрішнього контролю. [116, с. 114].
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю [30].
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту затверджені, постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. № 1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» [59].
У системі органів внутрішніх справ України внутрішній контроль здійснюється Департаментом внутрішнього аудиту МВС України відповідно до Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДВА МВС України), затвердженого наказом МВС від 3 травня 2012 р. № 392.
До завдань ДВА МВС України у сфері надання адміністративних послуг, зокрема належать: сприяння правильному застосуванню норм законодавства суб'єктами надання адміністративних послуг; дотримання ними у своїй діяльності принципів законності, ефективності, результативності та прозорості; запобігання фактам незаконного, неефективного і нерезультативного використання бюджетних коштів та іншого державного майна в системі МВС [165].
Контроль за дотриманням законності, виявленням, попередженням та припиненням злочинних, корупційних та інших протиправних діянь, що готуються або вчинені працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ, а також захист посадових осіб органів внутрішніх справ України від перешкоджання їм у виконанні службових обов`язків, зокрема у сфері надання адміністративних послуг, здійснюється Департаментом внутрішньої безпеки МВС України [125].
Крім того, у 2012 році, з метою підвищення ефективності управлінських заходів із забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, у тому числі в сфері надання адміністративних послуг, було створено Департамент забезпечення діяльності Міністра, стратегічного аналізу та прогнозування Міністерства внутрішніх справ України, який виконує, зокрема, ряд контрольних функцій. Одним із напрямів діяльності цього департаменту є: вивчення стану правового регулювання окремих важливих напрямів діяльності Міністерства, встановлення відповідності відомчих нормативно-правових актів міжнародним нормативним актам у галузі прав людини і громадянина, внесення пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази МВС [167].
Отже, внутрішній контроль є суттєвим і досить надійним засобом у забезпеченні законності у сфері надання адміністративних послуг, оскільки, покладений на тих, хто сам приймає управлінські рішення або бере участь в їх підготовці та виконанні. Зазначене практично залежить від психологічних установок осіб, що мають відповідні повноваження. Тому розвиток правової культури державних службовців, посилення стану законності в державному управлінні позитивним чином впливають на внутрішній контроль [20, с. 170].
Таким чином, раціональне поєднання всіх форм контрольної діяльності у сфері надання адміністративних послуг ОВС (а саме: зовнішнього та внутрішнього інституційного контролю за напрямами фінансової діяльності та забезпечення законності й додержання прав людини, а також громадського контролю), налагодження ефективного та збалансованого механізму їх функціонування, зокрема створення належного нормативно-правового забезпечення, сприятиме подальшій розбудові демократії, законності, добробуту та соціальної стабільності у державі, а також підвищенню якості та доступності адміністративних послуг для споживачів й зменшенню корупційних ризиків у цій сфері діяльності ОВС.
6.2. Юридична відповідальність та заохочення персоналу у сфері надання адміністративних послуг ОВС
Важливе місце у вирішенні проблеми додержання порядку надання адміністративних послуг у сфері внутрішніх справ належить юридичній відповідальності, яка може бути застосована до посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати такі послуги, а саме: до працівників міліції та службових осіб підрозділів експертної служби, Державної автомобільної інспекції, служби дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду органів внутрішніх справ України, а також державних службовців Державної міграційної служби України (далі - органи та підрозділи внутрішніх справ), що здійснюють функції з надання адміністративних послуг. Така відповідальність є гарантією зміцнення законності та дисципліни при виконанні вказаними працівниками та службовцями своїх функціональних обов'язків.
Зазначимо, що в теорії права питання розуміння терміну “юридична відповідальність” розглядалося в працях зокрема таких дослідників, як О.С. Йоффе, Ю.А. Королева, Р.І. Косолапов, Б.М. Лазарєв, В.С. Марков, П.О. Недбайло, П.М. Рабінович, В.П Слипченко, Н.А. Слободчиков, М.Д. Шаргородський, Л.С. Явич та багатьох інших [72, с. 314-318; 96, с. 68; 103, с. 121; 232, с. 161; 239, с. 68-69; 282, с. 276].
Більшість із вказаних науковців бачить в юридичній відповідальності міру державного примусу, реакцію держави на вчинення правопорушення. Юридична відповідальність відображається, на їх думку, в осуді правопорушення, у встановленні для правопорушника певних негативних наслідків у вигляді обмежень особистого чи майнового характеру.
Юридична відповідальність, як міра державного примусу, ґрунтується на обов'язковому поєднанні трьох елементів: по-перше, застосування правових норм; по-друге, громадського осуду поведінки правопорушника; по-третє, встановлення для правопорушника певних негативних наслідків у вигляді обмежень його особистих та майнових цінностей чи інших прав та свобод. Лише поєднання цих трьох елементів створює юридичну відповідальність.
Професор П.М. Рабінович зазначає, що юридична відповідальність - це закріплений в законодавстві й забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. [232, с. 161].
Підставою юридичної відповідальності у сфері надання адміністративних послуг ОВС є вчинене суб'єктом надання адміністративної послуги правопорушення, під яким розуміється суспільно небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) працівника чи службовця органу (підрозділу) внутрішніх справ, яке спричиняє таку відповідальність.
Юридична відповідальність у сфері надання адміністративних послуг ОВС є одним з надійних і дієвих засобів, що попереджає та блокує протиправну поведінку працівників міліції та службових осіб при наданні адміністративних послуг, стимулює їх до сумлінного виконання своїх функціональних обов'язків, дотримання різних за характером і змістом норм права, встановлених для регламентації діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ.
Отже, в сучасних умовах в Україні виникла нагальна потреба в підвищенні професійних, морально-ділових якостей працівників міліції, службових осіб міліції та державних службовців органів та підрозділів внутрішніх справ (далі - службові особи ОВС), які надають адміністративні послуги суб'єктам звернення. Допомогти в досягненні цієї мети значною мірою може вміле використання начальниками всіх рівнів управління системи ОВС норм інституту юридичної відповідальності.
Слід зазначити, що частиною 1 ст. 19 Закону України “Про адміністративні послуги” встановлено, що за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг посадові особи, уповноважені надавати адміністративні послуги, а також адміністратори несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законом [136].
Враховуючи викладене, зауважимо, що вказані нижче чотири види юридичної відповідальності, в тому числі стосовно працівників міліції, службових осіб міліції та державних службовців органів і підрозділів внутрішніх справ, уповноважених надавати адміністративні послуги, настають:
1) дисциплінарна - при вчиненні дисциплінарних проступків (така відповідальність реалізується шляхом накладення на правопорушників дисциплінарних санкцій);
2) цивільна (матеріальна) - за наявності делікту (цивільно-правового проступку) - реалізується шляхом відшкодування збитків;
3) адміністративна - при вчиненні адміністративних правопорушень - реалізується шляхом накладення справедливого адміністративного стягнення за небезпечну, шкідливу протиправну поведінку (дія або бездіяльність), яка містить склад адміністративного проступку (правопорушення), передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення;
4) кримінальна: - за вчинення злочину - настає лише за скоєння працівником або службовцем суспільно небезпечного винного діяння (дія або бездіяльність), що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Отже, юридична відповідальність службових осіб ОВС як суб'єктів надання адміністративних послуг - це нормативна, гарантована та забезпечена державним переконанням або примусом міра реагування держави на дотримання та виконання норм права, як специфічний вплив держави на правопорушника, за вчинену ним протиправну поведінку, та встановленні для правопорушників певних негативних наслідків у обмеженні його особистих та майнових цінностей чи інших прав та свобод.
Функціонування та розвиток юридичної відповідальності службових осіб ОВС як суб'єктів надання адміністративних послуг ґрунтується на основі діалектичної єдності таких компонентів:
* закріпленого в загальних і спеціальних нормах права еталона, моделі поведінки суб'єктів службово-трудових відносин при наданні адміністративних послуг;
* свободи вибору службовою особою ОВС варіанту поведінки;
* усвідомлення необхідності дотримання та виконання норм права;
* фактичної поведінки працівників та службовців;
* оцінки цієї поведінки та її соціально значущих наслідків з боку конкретного органу (підрозділу) внутрішніх справ, як суб'єкта надання адміністративних послуг, службово-трудового колективу, громадських організацій, а також самою особистістю відповідно до юридично закріплених критеріїв.
Зважаючи на викладене, слід зазначити, що юридична відповідальність службових осіб ОВС як суб'єктів надання адміністративних послуг має дві форми реалізації - добровільну (позитивну, перспективну) та державно-примусову (негативну, ретроспективну). При цьому негативна юридична відповідальність таких осіб є одним із засобів протидії правопорушенням, засобом забезпечення їх правомірної поведінки під час та у процесі виконання службових обов'язків при наданні адміністративних послуг та забезпечення прав, свобод і законних інтересів учасників відповідних суспільних відносин.
Добровільна (заохочувальна) та державно-примусова форми реалізації юридичної відповідальності службових осіб ОВС при наданні адміністративних послуг діалектично взаємопов'язані між собою: чим вищий рівень позитивної відповідальності, тим рідше виникає негативна юридична відповідальність. Водночас негативна юридична відповідальність таких осіб настає лише в тому випадку, коли не спрацював механізм позитивної юридичної відповідальності.
Працівник міліції, службова особа міліції та державний службовець як суб'єкти юридичної відповідальності повинні знати та розуміти вимоги, що пред'являються до них у ході виконання своїх функціональних обов'язків щодо надання адміністративних послуг, виконувати доручену справу і тим самим забезпечувати досягнення стану охорони, захисту прав, свобод і законних інтересів суб'єктів звернення за отриманням адміністративних послуг, як учасників відповідних суспільних відносин. Однак, якщо службові особи ОВС при цьому виявили службово-трудову активність, ініціативу та творчість, досягли високих результатів у своїй службовій та суспільно-корисній діяльності, до них можуть бути застосовані заохочення.
На сьогодні, відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 р. № 3460-ІV, за мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов'язків до осіб рядового і начальницького складу (працівників міліції органів і підрозділів внутрішніх справ, які надають адміністративні послуги) можуть бути застосовані такі види заохочень: 1) дострокове зняття дисциплінарного стягнення; 2) оголошення подяки; 3) нагородження грошовою винагородою; 4) нагородження цінним подарунком; 5) нагородження Почесною грамотою Міністерства внутрішніх справ України; 6) занесення на “Дошку пошани”; 7) нагородження відзнаками Міністерства внутрішніх справ України; 8) дострокове присвоєння чергового спеціального звання; 9) присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою; 10) нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ “Вогнепальна зброя” (цією відзнакою має право нагороджувати Міністр внутрішніх справ України).
За мужність, відвагу, героїзм, особливі заслуги перед державою в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку особи рядового і начальницького складу можуть бути подані до присвоєння почесних звань та нагородження державними нагородами і відзнаками Президента України Наприклад, відповідно до Указу Президента України “Про почесні звання України” від 29.06.2001 № 476/2001 працівникам міліції, службовим особам міліції, які надають адміністративні послуги можуть бути присвоєнні почесні звання: заслужений юрист України, заслужений діяч науки і техніки України або заслужений працівник освіти України тощо. [151].
Необхідно зауважити, що з 1 січня 2015 року набирає чинності Закон України “Про державну службу” від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI. Відповідно до ст. 47 цього Закону встановлено преміювання та інші види заохочень державних службовців (зокрема, органів і підрозділів внутрішніх справ, що надають адміністративні послуги). Так, преміювання державних службовців здійснюється у розмірі не менше 10 до 100 відсотків посадових окладів. Згідно із п. 4 вказаної статті за особливі службові досягнення також можуть бути застосовані такі види заохочення державного службовця:
...Подобные документы
Дослідження проблемних аспектів правового забезпечення надання адміністративних послуг в електронній форм в Україні. Оцінка функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг, що є джерелом інформації про адміністративні послуги в Україні.
статья [20,8 K], добавлен 06.09.2017Адміністративні послуги як складова публічних послуг. Поняття адміністративних послуг. Реформування публічної адміністрації. Теорія публічних послуг. Ознаки надання адміністративних послуг. Шляхи вдосконалення процедури надання адміністративних послуг.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 04.10.2016Адміністративні послуги як категорія адміністративного права. Формальні ознаки адміністративних послуг. Характеристика і перспективи розвитку законодавства. Аспекти оцінювання послуг. Недоліки та шляхи підвищення якості надання адміністративних послуг.
курсовая работа [40,7 K], добавлен 06.07.2011Опис особливостей оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів публічної адміністрації з надання адміністративних послуг на стадії порушення та підготовки до судового розгляду адміністративної справи. Обґрунтовано доцільність правового регулювання.
статья [21,6 K], добавлен 11.09.2017Поняття та суб’єкти адміністративного нагляду органів внутрішніх справ у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки. Поняття та зміст адміністративно-наглядової діяльності. Форми адміністративного нагляду органів внутрішніх справ.
диссертация [176,1 K], добавлен 11.06.2007Поняття та ознаки правової держави. Необхідність реформування органів внутрішніх справ. Особливості та відмінності в правовому регулюванні та організації управління у сфері внутрішніх справ. Джерела ізраїльського права, роль юридичного радника уряду.
реферат [34,8 K], добавлен 04.05.2011Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Аналіз сучасного стану правового регулювання адміністративних послуг в Україні, їх класифікація для приватних підприємств: за рівнем обов'язковості, за галузями господарства. Розвиток інституту адміністративних послуг як умова побудови правової держави.
статья [36,6 K], добавлен 15.08.2013Визначення цивільно-правових теоретичних засад, принципів і методів механізму реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Специфіка законодавства України у цій сфері, форми і види відповідальності за порушення, вдосконалення законодавства.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 24.01.2011Сутність, ознаки, види заходів процесуального примусу, їх характеристика. Предметна підсудність адміністративних справ. Компетенція адміністративних судів у вирішенні адміністративних справ. Вирішення ситуаційних завдань з адміністративного судочинства.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 21.01.2011Теоретичні засади дослідження свободи надання послуг у Європейському Союзі. Спільний ринок як мета Співтовариства. Аналіз регулювання якості послуг. Визначення кваліфікацій осіб, які надають послуги. Правове регулювання європейського ринку цінних паперів.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 12.02.2014Зміст поняття "організаційна форма", його авторського визначення. Організаційні форми діяльності органів внутрішніх справ як суб'єкта забезпечення правопорядку в регіон, її: науково-методичне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення.
статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017Відомості, які відображають стан злочинності, охорони громадського порядку та умови зовнішнього середовища. Роль інформації у діяльності органів внутрішніх справ (ОВС). Система інформаційного забезпечення ОВС та напрями його здійснення і оптимізації.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 08.02.2010Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Поняття, завдання та функції органів внутрішніх справ, їх загальна характеристика, головні права та обов'язки, значення в суспільстві. Система і структура ОВС. Повноваження міністра внутрішніх справ, діяльність міліції та органів досудового слідства.
курсовая работа [34,4 K], добавлен 13.09.2010Аналіз норм, які встановлюють права та свободи громадян в Україні на зібрання та відповідальність за їх порушення, шляхи удосконалення законодавства у цій сфері. Удосконалення механізму реалізації права, невідворотність відповідальності за його порушення.
статья [20,9 K], добавлен 11.08.2017Поняття, принципи та правове регулювання адміністративної відповідальності. Загальні правила і строки накладення адміністративних стягнень. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Оскарження постанови і перегляд справи.
учебное пособие [103,5 K], добавлен 02.12.2010Механізм забезпечення правопорядку та протидії злочинності. Реагування на порушення прав і свобод людини, посягання на інтереси фізичних і юридичних осіб та держави. Специфіка взаємодії чергової служби органів внутрішніх справ з іншими підрозділами.
автореферат [69,0 K], добавлен 23.07.2011Загальні положення про ліцензійне (дозвільне) провадження, правове регулювання господарської діяльності в галузі транспортних послуг. Особливості ліцензійного провадження у сфері автомобільних, залізничних, повітряних, річкових та морських перевезень.
контрольная работа [31,0 K], добавлен 08.01.2012Конституція України, закони, підзаконні нормативні акти, міжнародні договори як правова основа діяльності органів внутрішніх справ. Міліція як державний озброєний орган виконавчої влади. Особовий склад внутрішніх військ та напрямки їх діяльності.
презентация [397,5 K], добавлен 10.04.2014
