Теорія і методика фізичного виховання

“Складання гілок і вантаження колод на машину”. Діти утворюють бригади по 12-14 осіб і починають складати гілки, скочуючи до місця вантаження обчищені стовбури дерев. Кожна бригада по команді вчителя хватом зверху бере свою лаву і переносить її на визначене місце. Потім, піднімаючи і опускаючи лави, учні імітують вантаження лісу.

“Садіння лісу”. Гімнастичні палиці тепер стають лопатами, школярі імітують процес садіння саджанців на місці вирубаного лісу. Учитель радить, як краще впоратись із завданням по відновленню лісу, з цією дуже потрібною роботою.

“Відпочинок у лісі”. Сигнал відбою: лісоруби втомилися, пора відпочити. Треба обов'язково розправити спину. Сидячи на лаві, учні повільно піднімають руки вгору, потягуються, опускають руки на коліна, нахиляючи голову вперед-донизу. Вправу виконують 5-6 разів.

Звучить команда збиратися додому. Учні старанно складають робочий інструмент (скакалки, палиці і ін.), шикуються, знову утворюють упряжки і рухаються спочатку повільно (ходьба), потім швидше (біг у середньому темпі). Перед червоним світлом світлофора (червоний прапорець) лісоруби зупиняються, перед зеленим продовжують рух. У заключній частині уроку підводяться підсумки гри.

Домашнє завдання: стрибки через скакалку на одній і двох ногах з обертанням скакалки назад.

“Космонавти”. Використовується в 2-4 класах.

Завдання. 1. Розповісти про велике значення фізичної підготовки і загартування космонавтів. 2. Закріпити техніку стрибка в довжину з місця. 3. Вдосконалювати навики в техніці бігу на коротку (30 м) дистанцію.

Обладнання та інвентар: набивні м'ячі (за кількістю учнів).

Місце проведення: фізкультурний зал або спортивне містечко.

Учитель розпочинає урок з бесіди про те, що космонавти стали найближчими друзями дітей, вони часто бувають у школярів в гостях, розповідають про свої польоти, нелегку працю в космосі, про значення навчання і фізичної підготовки. Перший космонавт світу Ю.О. Гагарін говорив, що для того, щоб стати космонавтом, треба перш за все бажати цього. Хочеш полетіти в космос - добре навчайся в школі, багато знай, будь здоровим, сильним, сміливим, навчись долати труднощі, виховай силу волі! Пілоти-космонавти посилено тренуються, займаються різними видами спорту. Вони бігають, стрибають, грають у футбол, баскетбол, плавають, загартовують свій організм.

Давайте і ми з дитинства готувати себе до польотів у космос, - пропонує педагог учням, які слідом за ним повторяють речитатив: “Ми готові прямо завтра записатись в космонавти. Космонавтом можеш стати, як багато будеш знати. Сядем сміло ми в ракету, облетімо всю планету, раз-два, по порядку, три-чотири - на посадку!”.

Учитель перевіряє готовність учнів. Виконуються команди: “Рівняйсь!”, “Струнко!”, “Направо!”, “Наліво!”, “По колу бігом марш!”. Під час бігу діти долають різні перешкоди (пробіжки по лаві та стрибки через неї, пролізання під гімнастичними снарядами). Звертається увага на правильність виконання рухів. Потім учні виконують комплекс вправ з набивними м'ячами.

В.п. - о.с., м'яч в опущених руках. 1-2 - прогинаючись і піднімаючись на носки, м'яч вперед, вгору; 3-4 в.п. 4-6 разів.

В.п. - стоячи на колінах, м'яч в опущених руках ззаду. 1-4 - чотири пружинних відведення м'яча назад-вгору. 4-6 разів.

В.п. - сидячи, ноги прямі, м'яч біля грудей. 1 - м'яч вгору; 2 - в.п.; 3 - м'яч вперед; 4 - в.п. 6-8 разів.

В.п. - лежачи на спині, ноги нарізно, потилиця опирається на м'яч, руки в сторони. 1-2 - опираючись на потилицю і ступнями прямих ніг, прогнутися; 3-4 - в.п. 4-6 разів.

В.п. - лежачи на спині, ноги сильно зігнуті в колінах і розведені на ширину плечей, м'яч в руках за головою на підлозі. 1-2 - опираючись на ноги і руками на м'яч, підняти таз; 3-4 в.п. 2-3 рази.

В.п. - стоячи ноги нарізно, м'яч вгорі. 1-4 - обертання тулубом вліво-назад, вправо-вперед, утримуючи м'яч прямими руками, дивитись на м'яч. Те ж в другий бік. 4-8 разів.

В.п. - о.с., м'яч біля грудей. 1 - штовхнути м'яч вгору, піднімаючи вперед зігнуту ліву ногу; 2 - зловити м'яч прямими руками над головою; 3 - в.п. те ж з другої ноги. 3-6 разів.

В.п. - руки на поясі. Стрибки на обох ногах. 20 стрибків в середньому темпі. Потім перехід на ходьбу - 30-40 сек.

Далі юні космонавти починають змагатися з бігу на 30 м (групами по 5-6 осіб) і стрибках в довжину з місця. Стрибки виконують усі разом. Учитель звертає увагу на правильний поштовх і м'яке приземлення (у присіді на носки). Потім, відзначивши, що діти добре попрацювали фізично, пропонує готуватися до наступного польоту. Підготовка до нього і складає перший етап гри.

І - “Земля-космос”. На майданчику чи на підлозі в залі білим шнуром позначають 5-6 трикутників - це ракетодроми. В центрі ракетодрому встановлюють ракети, число яких на одну менше, ніж учасників даної групи. Кожна група віддалік від своїх ракет утворює коло. Діти, пересуваючись по колу, дружно вимовляють слова: “швидкі чекають нас ракети для польотів на планети. Та всі слухайте, дивіться бо у грі є таємниця: хто останнім добігає, той в ракету не встигає”.

Заключне слово даного речитативу і служить сигналом до дій, треба якомога швидше добігти до свого ракетодрому і зайняти місце в своїй ракеті (ракета одномісна). Ті, що запізнилися, вибувають із гри і стають в центр кола. Гра починається знову.

ІІ етап гри - “Політ на Місяць”. Умовно фізкультурний зал чи спортивний майданчик діляться навпіл: одна половина - Земля, друга - Місяць. Вони з'єднані “космічними трасами”. До польоту на Місяць готуються “ракети” - групи із 8-10 учнів. “Ракети” вишикувані в колони.

Звучить команда “Ракети на старт!”, і всі учасники, в кожній із груп, кладуть руки на плечі тих, що стоять попереду. Починається відлік передпускового часу - 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1, потім подається команда “Пуск!”. Діти, що стоять в колонах, злегка нахилившись вперед, починають розгін “ракети”, набираючи швидкість, рухаються по заданих орбітах. За дотриманням правил гри спостерігають судді - звільнені за станом здоров'я учні.

Керівник польоту (учитель) попереджає, що учасники повинні триматись групою щільно, щоб не було розриву. Команда-ракета, яка вийшла за межі наміченого маршруту, вибуває із гри. За сигналом “Невагомість!” усі миттєво зупиняються і приймають положення стоячи на одній нозі. За новою командою - “невагомість минула!” - учасники продовжують бігати по лініях і розмітках. Команда, що прилетіла першою на Місяць, перемагає.

Після підведення підсумків польоту всі учасники в колоні по одному з крокуючою попереду командою-переможницею здійснюють коло пошани.

Домашнє завдання. Стрибки на обох ногах. 15-20 разів в кожній із трьох серій, інтервал між серіями 3-5 хв.

Як бачимо, сюжетно-образна побудова уроків фізичної культури не тільки покращує емоційний стан учнів, а й сприяє розвитку уяви, образного мислення. Та вона найбільш прийнятна саме в роботі з молодшими школярами. Пояснюється це, перш за все, їх психологічними особливостями: схильністю до образного мислення, до пізнання навколишнього світу шляхом наслідування. Надалі, з настанням пубертатного періоду, з інтенсифікацією розвитку другої сигнальної системи, абстрактного мислення, з посиленням критичного ставлення до оточуючого середовища і до самого себе, сюжетно-образна побудова уроків значною мірою втрачає свою привабливість.

А тому все більше фахівців розділяє думку, що для регуляції емоційних станів підлітків та юнаків на шкільних уроках фізичної культури доцільно використовувати елементи психорегулюючого тренування, аутотренінгу. Так, один із прибічників такої точки зору зазначає, що за допомогою психорегуляції можна набагато повніше використовувати приховані психічні і фізичні резерви людини і досягати не менш вражаючих результатів, ніж йоги. Є дані, наголошує він, що методом аутогенного тренування і іншими способами психорегуляції можна значно покращити швидкість реакції, покращити здатність до концентрації уваги (в середньому на 60 %), збільшити об'єм зорової пам'яті (в середньому на 60 %) і т.д.

Більше того, за допомогою методів аутотренінгу можна управляти не тільки емоційними станами учнів, використанням прихованих психічних і фізичних резервів організму, а й відповідними процесами, суттєво скорочуючи їх тривалість, що дає змогу безбоязно планувати інтенсивну роботу, спрямовану на розвиток фізичних якостей, не тільки на першу, а й на другу половину основної частини уроку. І саме з цієї причини елементи аутотренінгу найчастіше використовуються в заключній частині уроку. Це, звичайно, поки що не масове явище, але учителів-ентузіастів, що зацікавились цим шляхом активізації і нормалізації діяльності учнів на уроках, уже досить багато. Один із них, учитель фізичної культури м. Кіровограда В.І. Розов, так описував свій досвід.

Аутогенне тренування складається із двох частин: заспокоюючої і мобілізуючої. В заспокоюючій частині треба добитися деякого зниження рівня бадьорості мозку, в мобілізуючій - його підвищення. І те, і інше досягається при дотриманні трьох умов: 1) регуляції м'язового тонусу; 2) управління ритмом дихання; 3) оперування чуттєвими образами.

1. Регуляція м'язового тонусу.

Заспокоююча частина: повне розслаблення всіх м'язів тіла (релаксація).

Мобілізуюча частина: підвищення тонусу всіх м'язів тіла.

2. Управління ритмом дихання.

Заспокоююча частина: відносно короткий вдих, плавний, повільний видих, пауза.

Мобілізуюча частина: тривала фаза вдиху, пауза, відносно короткий видих.

3. Оперування чуттєвими образами.

Заспокоююча частина: “Лежу на березі річки”, “Купаюсь у морі”, “Лежу на світлій галявині”.

Мобілізуюча частина: “Ходжу босоніж по снігу”, “Купаюсь в ополонці”, “Стою на краю прірви”.

Даємо приблизні формули самонавіювання, які наші учні використовують у процесі аутогенного тренування.

Варіант І

Заспокоююча частина.

Я розслабляюсь і заспокоююсь...

Моє дихання рівне, спокійне...

Мої руки повністю розслаблені... теплі... нерухомі...

Мої ноги повністю розслаблені... теплі... нерухомі...

Моя шия розслаблена...

Мій тулуб повністю розслаблений...

Моє лице розслаблене...

а) розслаблений лоб,

б) розслаблені повіки,

в) розслаблення переходить на щоки,

г) розслаблений язик,

д) губи і зуби розтиснені...

Стан приємного, повного спокою...

Весь мій організм відпочиває... і набирається сил...

Самопочуття відмінне! (Пауза.)

Мобілізуюча частина.

Поступово розслаблення закінчується.

Зникає почуття розслабленості і нерухомості із рук... ніг... тулуба... шиї... обличчя...

Усі м'язи мого тіла відпочили... легкі... сильні...

Хороше самопочуття зберігається надовго...

На рахунок “три” легко і просто відкриються очі і голова буде ясною, світлою, бадьорою.

Отже,

“раз” - розслаблення минає і зникає...

“два” - вдається рухати ногами і руками, стиснуті пальці рук у кулаки, відчути енергію, пружність, силу в м'язах відпочилого організму...

“три” - розплющую очі, дивлюсь напружено. Я бадьорий, активний, працездатний і здоровий. Готовий приступити до чергових справ. Встати!...

для тренування уявлень як однієї зі складових аутотренінгу в домашні завдання учнів ми включаємо розробку таких тем: “Світла сонячна поляна”, “Гладь озера”, “Приємна зустріч”, “Приємна новина”, “Свято” і ін. Як правило, школярі успішно виконують цю частину домашнього завдання і за проханням учителя демонструють її виконання в заключній частині уроку.

Та, зрозуміла річ, покращенню емоційного стану учнів, більш відповідальному їх ставленню до роботи, їх дисциплінованості сприяють не тільки сюжетно-образна побудова уроків і використання елементів аутотренінгу. Як підкреслювалось у четвертому розділі підручника, на емоційний стан учнів і їх працездатність також упливає кольорова гама оточуючого середовища (забарвлення спортивного залу), освітлення і навіть колір спортивного одягу, в який вони одягнені. Червоний колір надто збуджує психіку людини, тоді як голубий, зелений, жовтий діють на неї заспокійливо. А чорно-брудно-сіре оточення взагалі справляє гнітючий вплив на психіку і призводить до зниження працездатності. Суттєву роль стосовно обговорюваного зараз аспекту може відігравати і санітарно-гігієнічне забезпечення занять. У цьому переконує досвід проведення уроків фізичної культури в середній школі № 9 м.Краматорська (Донецька область), описаний у спеціально підготовленій з цього приводу статті. Автори статті зазначають, що на заняттях у 9-й школі дисципліна учнів на подив бездоганна. Протягом уроку їм не довелося почути жодного зауваження учителя, команди подаються рівним спокійним тоном, а частина із них замінена жестами. Вони підкреслюють також, що в цій школі проводиться своєрідний експеримент, спрямований на вдосконалення існуючої, типової структури уроку. Досягається це за рахунок впровадження нових організаційно-методичних прийомів, модернізації наявних і створення нових технічних тренажерних засобів, застосування психогігієнічних, оздоровчо-загартовуючих засобів.

Ще під час виконання опоряджувальних робіт у спортзалі були підібрані такі відтінки для фарбування, які за своїм колоритом наближались до природних. Заздалегідь було продумане оснащення залу різними пристосуваннями, снарядами і тренажерами так, щоб буквально кожний квадратний сантиметр підлоги, стін, стелі був раціонально використаний.

Які ж особливості уроків?

У спортзалі всі учні займаються босоніж. При цьому строго дотримуються відповідні санітарно-гігієнічні, протиінфекційні заходи під контролем служб міської санітарно-епідеміологічної станції. Заняття босоніж дають загартовуючий ефект (помітно зменшилась кількість простудних захворювань), більш ефективно зміцнюється скелетно-м'язовий апарат ступнів. Швидше формується правильна постава.

А оскільки в процесі уроків повітряний мікроклімат залу погіршується, протягом усього заняття повітря залу насичується ольфактивними, тобто пахучими речовинами, екстрагованими за допомогою настою відповідних цілющих трав. Отримані водні настої розпиляються електрозволожувачами. Ці ж прилади використовують як інгалятори на спеціальних станціях відпочинку в процесі колового тренування: учні вдихають концентровані порції корисних летких речовин. Ці процедури спрямовані на гігієну дихальних функцій дітей, що в поєднанні зі спеціальними дихальними вправами дає додатковий оздоровчий ефект.

Також замість традиційної заключної частини уроку в школі запроваджено елементи психорегулюючого тренування одночасно на всьому контингенті. Для навіювання одночасно із відповідним музичним супроводом застосовують апробовані словопоєднання, що допомагають учням створювати відповідні образи, асоціації, які вводять їх у дрімотний стан і міорелаксацію. На процедуру витрачається 6-7 хв. і при цьому спостерігається більше зниження ЧСС порівняно з даними без її проведення.

Отже, можна визначити основні шляхи активізації учнів на уроках фізичної культури.

Використання таких організаційних форм, які б дозволяли працювати в достатньому пульсовому режимі, зберігаючи провідну роль освітньої функції уроку.

Сюжетно-образна форма подачі навчального матеріалу.

Використання елементів аутотренінгу для регуляції емоційного стану учнів, процесів мобілізації енергетичних ресурсів організму і процесів відновлення.

Забезпечення міжпредметних зв'язків.

Застосування ігрового та змагального методів.

Стимуляція свідомого контролю за динамікою рухової підготовленості.

Застосування завдань із аналізом та самоаналізом дій учнів.

Використання елементів проблемного навчання.

Застосування тренажерів та багатопропускних снарядів.

Використання оздоровчого потенціалу природних сил і гігієнічних норм у вигляді спеціально організованих умов і заходів.

Застосування диференційованого навчання.

Своєчасне і об'єктивне оцінювання учнів.

На цьому можна було б і завершити виклад цього підрозділу, беручи до уваги зауважену мудрецями закономірність, яка влучно підкреслюється таким висловом: “Знання принципів звільняє від знання деталей”. Та все ж, хоч правдивість вислову і не викликає сумніву, добре відомо, що далеко не всі здатні легко переходити від загальних положень до реалізації їх у конкретних діях, і навпаки, далеко не всі здатні конкретні прояви дійсності пов'язати з тими чи іншими загальними положеннями.

А тому наведемо описання ще двох уроків, виконаних самобутнім, творчо мислячим педагогом. Цінність їх у тому, що тут учитель більш повно, ніж в інших подібного роду методичних роботах, розкриває свою, так би мовити, творчу кухню, використовуючи зразу декілька із наведених нами шляхів активації діяльності учнів на уроках фізичної культури.

Вступний урок із фізичної культури в першому класі.

Завдання: 1. Ознайомити учнів зі змістом роботи з фізичної культури в першому класі. 2. Ознайомити із санітарно-гігієнічними вимогами до спортивної форми учнів. 3. Визначити відділення і обрати капітанів. 4. Ознайомити з шикуванням в колону по одному за ростом із рівнянням у потилицю. 5. Ознайомити з темпом розминочного бігу. 6. Розвивати прудкість і спритність.

На вирішення перших трьох завдань відводжу 10 хвилин уроку. Заходжу в клас. Роблю паузу, доки всі учні піднімуться із-за парт. Якщо діти піднялися дружно, вітаюсь і відзначаю їх зібраність і дисциплінованість. Якщо ж клас проявив неорганізованість, то заявляю, що при такій організованості не можна починати урок і виходжу із класу, потім знову повертаюсь. Як правило, всі дружно піднімаються. Вітаюся. Діти сідають за парти. Роблю зауваження тим, у яких неправильна постава, наголошую на необхідності навчатися правильно сидіти за партою.

Називаю себе і дисципліну, яку буду викладати. Починаю коротке оповідання про значення фізичної культури для зміцнення здоров'я, формування гарної постави, загартування організму. Наводжу уривок із висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я про значення фізичної культури в зміцненні здоров'я і профілактиці захворювань.

“Ні одні ліки не можуть замінити фізичні вправи, тоді як останні заміняють більшість із них”. Та фізичні вправи можуть виконувати лікарняну функцію лише тоді, коли ми будемо добре знати свій організм. А він вимагає для свого розвитку досить жорстких фізичних навантажень певної інтенсивності і тривалості, чітко визначених інтервалів відпочинку. Всі ці закономірності фізичних навантажень ми з вами поступово вивчимо на уроках.

На уроках фізичної культури ми повинні загартовувати своє тіло, підставляючи його сонцю, вітру, спеці і холоду, і, не боячись негоди, працювати на відкритому повітрі в короткій і легкій спортивній формі. При інтенсивних навантаженнях у довгому, теплому, щільно закритому одязі учні швидко пітніють, перегріваються і часто хворіють. У довгій, теплій спортивній формі ми будемо займатися тоді, коли температура повітря буде нижчою 15С. до того ж ви постійно будете отримувати домашні завдання по загартуванню.

Сьогодні на уроці ви ознайомитеся з темпом розминочного бігу і запам'ятаєте його на майбутнє. Надалі на кожному уроці ми будемо вивчати щось нове, і так поступово будемо пізнавати все більше про побудову свого тіла за допомогою фізичних вправ, щоб воно ставало гнучкішим, сильнішим, а рухи - швидкими і спритними. Але двох уроків на тиждень для цього недостатньо, і тому вам треба буде додатково працювати вдома, виконуючи домашні завдання з фізичної культури.

На уроках фізичної культури ми з вами будемо дуже багато гратися і змагатися (як правило, в класі виникає пожвавлення). Для проведення таких уроків сьогодні ми визначимо три відділення і оберемо в них капітанів. Подаю команду дітям, що сидять за першими рядом парт, встати і вишикуватись у проході зліва від парт у колону по одному за ростом, поклавши руки на плечі попереду стоячого. Допомагаю перешикуватися за ростом. Тоді даю команду дітям другого і третього рядів вишикуватись так само. Допомагаю шикуватися за ростом. Усі стоять трьома відділеннями в колону по одному за ростом. Приступаю до вибору капітанів. Кажу дітям, що оскільки ми ще не знаємо як слід своїх товаришів по команді, я беру на себе сміливість призначити капітанів із тих дітей, які найкраще, з любов'ю підготували свою спортивну форму до першого уроку фізичної культури. Та коли мій вибір виявиться помилковим, ви через два тижні переоберете капітанів самі. І взагалі, кому надалі бути капітаном, вирішуватимуть гравці кожного відділення. А хто ж із дітей не хотів би бути капітаном? Отже, для початку треба мати спортивну форму не менш охайну, ніж у призначеного капітана. У найближчі два тижні всі мої первачки говорять про спортивну форму.

А зараз розпочинаємо ігри. Відділення, яке виграє гру, отримує переможне очко. Ігор буде багато, і те відділення, якому вдасться набрати найбільше очків, переможе. Відділення, сісти за парти! Прийняти правильну поставу! Відділенню, що першим виконало завдання, присуджується очко. Наступне завдання: “Відділення, стати справа від парт за ростом, капітани попереду!” Відділення шикується в колону по одному в потилицю за капітанами. Присуджую очко переможцю. Командири відділень отримують завдання: вивести групи “розвідників” на подвір'я школи і вишикувати їх там у колони по одному, але пройти коридором школи безшумно, щоб не бути виявленими “противником”. Спочатку завдання виконує перше відділення, а два інших слухають перехід розвідників, потім іде друге відділення, а із третім йду сам. Всі відділення безшумно, на носках перетинають коридор школи. Здійснюю аналіз гри (безшумність переходу, бездоганність шикування за ростом у колону по одному), присуджую очко переможцю. На подвір'ї школи 2-3 рази закріплюємо навик шикування в колону по одному у грі “За капітаном, шикуйсь!” і визначаємо переможців. Подаю команду: “Капітани, кругом!”, і знову виконуємо перешикування в потилицю за капітанами. Після кожної гри присуджую очко команді-переможниці.

Приступаючи до вирішення основного завдання уроку - розучування темпу розминочного бігу, читаю речитатив:

Пробіжімо, пострибаймо вправо, вліво й навпаки,

А тоді в похід рушаймо, сміло, наче козаки.

Той, хто труднощів боїться, той в дорогу не годиться.

Та у нас таких немає, все ми вмієм, скрізь встигаєм.

Відділення отримують завдання: виконати біг в колону по одному у визначеному напрямку (по проходу через мінне поле) і запам'ятати темп бігу. Попереду біжу сам, за мною - командири ведуть свої відділення. Пробігаємо коло 200 м по стадіону. Відділення вишиковуються у вказаному місці, і тепер даю завдання кожному відділенню повторити темп попередньо виконаного бігу. Спочатку біжить перше відділення, а два інших коментують його пересування. Я вношу, за необхідності, поправки в коментарі. Потім з розривом 30 - 40 секунд біжать друге і третє відділення. Їх біг коментує перше відділення. Після закінчення бігу оголошую результати змагання. Далі команди змагаються з бігу на два кола і т.д. Уміння виконувати розминочний біг у заданому режимі закріплюється на наступних уроках.

Протягом 3-4 хвилин виконуємо вправи на місці. Вправи на різні м'язові групи поєднуються зі стрибковими вправами. За краще виконання вправи команда отримує очко.

Знову у грі “За капітаном, шикуйсь!” закріплюю навик шикування відділень в колону по одному, використовуючи великі дерева на майданчику, розвиваючи одночасно прудкість і спритність. Діти виконують 6-8 прискорень на відрізках по 25 метрів. Установлюю на майданчику три прапорці (місця шикування команд) на відстані 25 метрів від великих дерев. Даю команду, і відділення шикуються за своїми прапорцями обличчям до великих дерев. Викликаю до себе капітанів і ставлю їм завдання стати кожному за своїм деревом і так вишикувати свою команду “розвідників”, щоб я, стоячи біля прапорця, нікого не бачив. Даю команду “За капітанами, шикуйсь!”. Капітани біжать і ховаються за своїми деревами, а всі гравці шикуються в потилицю своєму капітану (по іншому за деревом не сховаєшся). Оцінюючи швидкість шикування, додаю додаткове очко за шикування відділень за зростом. Тоді слідує команда “Всі до своїх прапорців”, і всі на повній швидкості, долаючи відстань 25 м, шикуються за своїм капітаном. Гра проводиться 3-4 рази. Переможця оголошують після кожного разу. За 5 хвилин до кінця уроку відділення ще раз пробігають 200 м в темпі розминочного бігу і вишиковуються для підведення підсумків уроку. Учитель робить огляд спортивної форми кожного відділення. Знімає очко за кожний випадок порушення форми, робить підводить підсумки уроку, оголошує відділення-переможця і кращого капітана відділення, прощається з класом.

Урок гімнастики в четвертому класі.

Завдання: 1. Провести розминку з групою учнів стосовно наступної роботи на уроці. 2. Закріпити уміння виконувати чітке приземлення при виконанні опорного стрибка. 3. Розвивати прудкість, спритність, силу. 4. Перевірити знання учнями режимів навантаження під час розвитку прудкості і сили. 5. Розвивати почуття товариськості і взаємодопомоги.

По дзвінку черговий шикує клас, здійснює розрахунок, здає рапорт. Вітаюся, оголошую завдання уроку. Наголошую, що на уроці пануватиме змагальна атмосфера, змагатимуться відділення. Самостійна розминка відділення під керівництвом інструктора оцінюється в два бали (очки), робота відділення на станції - два бали, шикування відділень - один бал. Заохочувальні бали відділення отримують за краще виконання опорного стрибка, надання допомоги у виконанні завдань менш підготовленим.

Клас виконує команду “По чотири розрахуйсь!”. Направляючі займають указані місця на лінії шикування команд. Подаю сигнал свистком (довгий і два коротких), що означає команду “Відділення, шикуйсь!”. Команди шикуються в потилицю за своїми направляючими. Присуджую перше очко за швидке і чітке шикування команди (очко може присуджуватись одній чи декільком командам). Указую місце розминки кожної із команд. Кожна команда утворює коло, і інструктор, призначений учителем, під музичний супровід проводить розминку протягом 5-ти хвилин. В оцінці розминки враховую правильну послідовність включення в роботу окремих м'язових груп, поступове наростання інтенсивності навантаження у виконанні вправ, чіткий підрахунок і одностайність та узгодженість виконання вправ відділенням. Із закінченням музикального запису відділення шикуються на вихідних позиціях. Роблю короткий аналіз розминки. Називаю краще відділення і кращого інструктора, присуджую додаткове очко за оригінальну вправу в розминці одного із відділень.

Нагадую, що працювати будемо за станціями і що в кінці колового тренування учні повинні будуть зробити аналіз роботи за режимами навантаження при розвитку прудкості і сили.

Організація роботи за станціями.

Станція 1. На відстані 2-3 м від виконавців установлюється тумба висотою 40 см. за нею лежить гімнастичний мат. Далі, через 5-6 м, установлюється гімнастичний стіл, а потім - козел в ширину. Кожний виконавець повинен, відштовхнувшись двома ногами, вистрибнути на тумбу і потім виконати зіскок “прогнувшись”, звертаючи увагу на чіткість приземлення. Далі після 5-6 бігових кроків зробити настрибування на гімнастичний місток і, відштовхнувшись від нього, подолати гімнастичний стіл (з опорою двома руками і ногою чи стрибком кутом з поворотом на 90). Потім виконати стрибок через козла в ширину способом “ноги нарізно” і повернутися до своєї команди. Наступний член команди починає виконувати завдання, як тільки його попередник виконає вправу на першому снаряді (тумбі). Вправи виконуються безперервно по колу протягом відведеного часу (на даному уроці - 3,5 хв.); кожний виконавець устигає за цей час виконати 6-8 серій при 8-10 особах у команді.

Станція 2. Одночасно 3-4 виконавці починають виконувати завдання: 10 віджимань із упору лежачи на гімнастичній лаві - довгий перекид вперед, відштовхуючись від гімнастичної лави - три швидких підтягування (дівчата виконують три опускання у вис в уступаючому режимі роботи м'язів, використовуючи для цього підвісні перекладини). Ті, що закінчили роботу, повертаються на місце шикування команди. За 3,5 хв. відділення встигає виконати завдання 3-4 рази.

Станція 3. Перший учасник з розбігу долає “рів” стрибком у кроці. Через 6 бігових кроків - другий “рів”, позначений поролоновими кубиками висотою 30 см (відстань між кубиками 120-130 см), торкається рукою гімнастичної стінки і повертається до своєї команди. Після подолання першої перешкоди стартує наступний учасник. За 3,5 хв. відділення встигає виконати завдання 7-9 раз. Навантаження при виконанні цієї роботи регулюється по пульсу. ЧСС не повинна перевищувати 180 уд/хв. Для тих, у кого ЧСС виявляється вищою, зменшується кількість вправ (вони пропускають 4-е і 6-е коло).

Станція 4. Всі учні працюють одночасно. Виконавши одну вправу, переходять до виконання наступної. Робота здійснюється в такій послідовності: 7-8 присідань спочатку на одній, а потім на другій нозі біля гімнастичної стінки - 25 стрибків на двох ногах через скакалку - 12-15 швидких нахилів тулуба із вихідного положення лежачи на спині, ноги зігнуті під кутом 90 і фіксовані, руки до плечей. Далі завдання повторюється. За відведений час учні виконують названі вправи тричі.

Через 3,5-4 хвилини роботи на кожній станції за сигналом відділення закінчують роботу і шикуються на визначеному місці. Перше очко присуджую за швидкість і чіткість шикування, потім роблю короткий аналіз роботи відділень на станціях, присуджую очки за якість виконання роботи на станції (максимально два очка). За надання допомоги слабшим у виконанні завдання - додаткове очко.

Здійснюю зміну місць занять по колу і продовжуємо працювати на наступній станції. Перше коло проходимо в такому режимі: 3,5 хвилини робота, 30 секунд - зміна місць з підведенням підсумків. При проходженні другого кола тривалість виконання вправ скорочується до 3 хвилин і, як і раніше, 30 секунд виділяю на перешикування і аналіз. Після проходження другого кола називаю кращих гімнастів у кожному відділенні і даю їм можливість виконати перед усім класом опорний стрибок. Називаю кращого виконавця і його відділення отримує додаткове очко. Називаю також тих дітей, які надавали допомогу слабшим і зазначаю, що в їхніх щоденниках зроблю запис “Відмінний товариш”, і додаю, що буду роботи й інші записи: “Кращий гімнаст класу”, “Кращий інструктор класу”. Відділення-переможець, що набрало найбільшу кількість очок, отримує відмінні оцінки.

В заключній частині уроку викликаю 1-2 учнів, які виконують аналіз уроку, порівнюючи об'єм виконаної роботи в швидкісно-силових вправах з оптимальними режимами навантаження при розвитку цих якостей. Роблять висновок, які з поставлених завдань на уроці були виконані, а які - ні, і чому. Ставлю оцінку за аналіз уроку.

За 1,5-2 хвилини до закінчення уроку виконуємо гімнастичні перешикування і різні стройові вправи. По дзвінку дівчатка першими залишають зал, а за ними - хлопчики. В залі залишаються двоє чергових для вологого прибирання його. Виставляю оголошені оцінки в щоденники.

Слід звернути увагу на ще одну цікаву особливість здійснення навчальної роботи з фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах: на проведення уроків різних типів і видів в роботі з учнями молодшого, середнього та старшого віку.

Як свідчать результати досліджень, у молодших класах слід урізноманітнювати дидактичні завдання і види навчального матеріалу на всіх уроках фізичної культури, бо дітям цього віку властива часта зміна видів діяльності. В старших класах цілком логічно проводити переважно одноцільові і одновидові уроки, бо тут треба більш цілеспрямовано і ґрунтовно опрацьовувати ті чи інші аспекти навчання і оздоровлення, не розпорошуючись ні за завданнями, ні за видами навчального матеріалу програми. В середніх класах співвідношення одноцільових уроків і уроків змішаного типу близьке до одиниці, як близьке до одиниці і співвідношення спеціалізованих і комбінованих уроків.

Важливою складовою навчальної роботи із будь-якої дисципліни є самостійна робота, яка зводиться головним чином до виконання учнями домашніх завдань. Домашні завдання з фізичної культури можуть мати різну спрямованість: освітню, інструкторську, оздоровчу. Конкретний зміст завдань визначає учитель. Він може зводитись до вивчення певного матеріалу, до розвитку фізичних якостей, до формування правильної постави, до використання загартовуючих процедур, до підготовки певних вправ чи їх комплексів з метою використання їх в інструкторській практиці, до формування рухових умінь і навиків. В останньому випадку мова йде, зрозуміло, або про координаційно прості рухові дії, або й про досить складні, але коли вони вже вивчені і потребують лише подальшого закріплення.

Та яким би не був зміст домашніх завдань, використання їх буде доцільним лише тоді, коли продуманий і практично здійснюється ефективний контроль за їх виконанням.

І завершуючи виклад матеріалу цього підрозділу, зазначимо, що в подальшому викладі, коли мова йтиме про методику проведення занять з фізичного виховання з людьми різного віку і в різних ланках системи фізичного виховання, ми уже не будемо так багато зупинятися на різних її особливостях, як це було зроблено тут, стосовно загальноосвітніх навчальних закладів, бо вони (особливості) фактично мають місце скрізь, і завдання педагога полягає лише у видозміні їх, орієнтуючись на конкретний контингент, на конкретні умови роботи і на свій учбово-методичний потенціал.

4. Основні методичні вимоги, які треба знати і враховувати учителю-початківцю

1. Дотримання належного зовнішнього вигляду. Психологи стверджують, що внутрішній стан людини віддзеркалюється у її зовнішньому вигляді: в тому, як вона одягнена, в міміці, пантоміміці, у погляді і т.д. Усі ці зовнішні прояви сприймаються іншими, як правило, підсвідомо. Бачене ними сприймається і обробляється їх мозком. Ця робота мозку не піддається свідомому контролю, на-гора видається лише результат, який усвідомлюється за схемою: приємне-неприємне; корисне-некорисне; безпечне-небезпечне. А в підсумку виходить або доброзичливість, або настороженість, або байдужість, або агресивність і т.д. і це перше відчуття, що виникає при сприйманні однієї людини іншими, досить стійке і його не так легко змінити на інше.

Отже, дуже важливо, щоб перше підсвідоме відчуття учнів стосовно вчителя, який з'явиться перед ними, було доброзичливим і зацікавленим і, таким чином, дуже суттєво, яким буде його зовнішній вигляд.

2. При поясненні завдань уроку по можливості уникати академічно-сухого їх викладу. Академічний, формальний виклад завдань є повністю доступний лише фахівцю або людині, яка досить грамотна в питаннях фізичного виховання. Академічне формулювання найбільш потрібне вчителю, бо воно сприяє кращій кристалізації його намірів, а учням треба говорити простіше: чи то у вигляді розповіді, чи то у вигляді запитань, виходячи з підсумків попередньої роботи, чи то у вигляді стислого переліку того, що буде робитися на уроці і т.д. звичайно, можливий і академічно-сухий виклад, та це скоріше виняток, а не правило.

3. Ніколи не слід говорити про справу тоді, коли учні не слухають, коли їхня увага зосереджена на чомусь іншому.

4. При проведенні загальнорозвиваючих вправ старатися уникати невиправданих пауз. Спостереження за студентами спеціальних навчальних закладів, де готують фахівців з фізичного виховання, свідчать про те, що майбутні вчителі, пробуючи вперше самостійно проводити уроки фізичної культури з дітьми різного віку, значною мірою копіюють бачене і пережите ними на заняттях із спортивно-педагогічних дисциплін, особливо з гімнастики. Вони, проводячи вправи роздільним способом докладно зупиняються на кожному рахунку, підкреслюючи ті чи інші нюанси, потім демонструють вправу в цілому і, нарешті, залучають учнів до її виконання. Це, з одного боку, призводить до зниження моторної щільності, а з другого, - до порушення дисципліни, бо діти починають шукати, чим би заповнити паузу.

Тут залишається поза увагою різниця між учбово-методичними і учбовими заняттями. Призначення перших - методична підготовка майбутнього фахівця, а призначення других - вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань стосовно тих чи інших контингентів учнів.

5. Необхідно завжди пам'ятати, що будь-яка невиправдана пауза, незайнятість дітей провокують пошуки ними своїх занять, а отже, ведуть до порушення дисципліни.

6. Ніколи не слід прагнути обов'язково виконати всю заплановану на урок роботу за рахунок погіршення дисципліни. Це надто дорога ціна. Якщо дещо із запланованого і не буде виконане, але від уроку до уроку учні будуть привчатися до порядку, до систематичної, відповідальної і наполегливої роботи, то невеликі втрати на початку окупляться сторицею в перспективі.

7. Також необхідно завжди пам'ятати, що виконання будь-якого завдання не можна доводити до стадії насичення. Слушність даної вимоги обґрунтована в попередньому підрозділі.

8. Керуючи ходом уроку, не метушитися, не бігати з місця на місце, а голосом, дистанційно наводити порядок, самому знаходитися там, де в цьому найбільша потреба, і стараючись розміститись так, щоб події, що розгортаються на уроці, весь час знаходились у полі зору.

9. Виставляючи оцінку, необхідно коментувати її. Виключенням може бути лише відмінна оцінка.

10. Починаючи працювати з недостатньо дисциплінованими колективами, особливо коли ще не визначено учнів, яких можна було б використати як помічників-груповодів, доцільно по можливості уникати групової організації роботи, надаючи перевагу фронтальній і станційній організації.

11. З самого початку формувати свій стиль роботи, виходячи зі свого темпераменту, і беручи на озброєння все краще від тих учителів, у яких темперамент подібний. Ця рекомендація продиктована такими міркуваннями, котрі перевірені практикою. Робота вчителя, як відомо, зумовлена багатьма здібностями: і дидактичними, і організаційними, і комунікативними, і академічними (або гностичними), і спеціальними (як-от, наприклад, здібності до малярства, танців, співу, фотосправи і т.д.). та немає людини, в якої були б однаково сильні задатки до розвитку всіх цих здібностей. І постає, таким чином, питання про стратегію розвитку здібностей. Або розвивати всі, найбільш потрібні в роботі вчителя фізичної культури здібності, до якогось середнього рівня; або ж основну увагу приділити розвитку тих, до яких наявні від природи найбільші задатки і водночас лише певну увагу приділяти розвитку інших?

Практика свідчить, що лише друга стратегія сприяє становленню самобутніх, яскравих особистостей.

12. Вирішуючи освітні та оздоровчі завдання, роботу організовувати так, щоб діти працювали в потрібному пульсовому режимі. Слушність даної рекомендації обґрунтована в попередньому підрозділі.

13. Ніколи не слід принижувати гідність учнів, виставляти їх на посміховисько перед усім класом. Це особливо треба пам'ятати тоді, коли вчитель вдається до такого ефективного методичного прийому: викликає учня виконати на оцінку перед усім класом якусь вправу з установкою для інших прослідкувати за її виконанням, помітити помилки і подумати над їх причинами. Зрозуміло, що виконавцями повинні бути ті учні, які здатні виконати завдання на добре і на відмінно. І ні в якому разі не слід піддавати такому випробуванню тих, які ще погано володіють даною вправою, бо, окрім ризику отримати фізичну травму, є ще й ризик отримати травму психічну, яка завдає душевного болю і дуже довго нагадує про себе.

14. Домашні завдання використовувати лише тоді, коли створена надійна система контролю за їх виконанням.

15. Працювати з повною віддачею, бо учні швидко помічають недобросовісність, і тоді їх уже неможливо переконати в необхідності відповідального ставлення до вимог учителя.

16. Прагнучи до швидкого фахового вдосконалення, старатися постійно вносити в уроки щось нове з наступним аналізом результатів, бо лише таким шляхом можна отримати інформацію для роздумів, яка не тільки пройшла через органи відчуття, а й набула оптимального емоційного забарвлення.

Цю вимогу важко переоцінити. Якщо людина не приймає самостійних рішень і її поведінка визначається виключно вказівками родичів (батька й матері), старших, вчителів, керівників і т.д., то вона швидко стає гвинтиком складного суспільного механізму і згодом гвинтиком і помирає, так і не ставши особистістю.

Отже, прийняття самостійних рішень і самостійне їх здійснення є головною умовою фахового зростання в будь-якій сфері діяльності. Та при цьому слід також пам'ятати, що людей, які не помиляються немає, не помиляється лише той, хто нічого не робить. Помилки неминучі. Отже, їх не слід боятися. Боятися треба їх непомічання, а ще більше - їх невиправлення. Мудрі люди кажуть, що помиляється не той, хто помилився, а той, хто не хоче виправити помилку.

Контрольні питання

Як відбувалося становлення уроку фізичної культури як основної форми роботи зі школярами?

Якими методичними вимогами треба керуватися при розробці завдань до уроку фізичної культури?

Як можна працювати на уроці фізичної культури на достатньо високому пульсі і в той же час забезпечувати провідну роль фізичної освіти школярів?

Чому вирішення будь-якого завдання на уроці не можна доводити до стадії насичення?

Які є шляхи активізації емоційної сфери учнів на уроках фізичної культури?

На яких методичних аспектах проведення уроків фізичної культури треба зосереджуватись у першу чергу вчителю-початківцю?

Розділ ХVІ. Позакласна робота з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах

У нашій країні фізичне виховання громадян, як уже відомо із попереднього викладу, здійснюється за двома напрямками: по державній лінії, де заняття фізичними вправами обов'язкові для всіх, і по лінії добровільно-самодіяльних занять фізичними вправами.

У тих структурних одиницях (або ланках) системи фізичного виховання, де проводяться обов'язкові заняття фізичними вправами, названі напрямки, як правило, поєднуються, хоч провідна роль, ясна річ, зберігається за першим із них. До таких ланок належать і загальноосвітні навчальні заклади. В них добровільно-самодіяльні заняття фізичними вправами втілюються у вигляді позакласної роботи з фізичного виховання.

1. Завдання, особливості позакласної роботи і вимоги до її проведення

Завдання позакласної роботи значною мірою перегукуються із тими завданнями, що вирішуються на обов'язкових уроках фізичної культури, але тут є і своя специфіка. З урахуванням цієї специфіки їх можна сформулювати так:

Залучати якомога більшу кількість учнів до свого фізичного вдосконалення.

Виявляти схильності і здібності до занять окремими видами спорту.

Поглиблено оволодівати знаннями, що стосуються питань здорового способу життя і поліпшення фізичної підготовленості.

Готувати громадських інструкторів та суддів із видів спорту.

Сприяти духовному розвитку учнів, формуванню у них патріотичних почуттів.

Вирішення цих завдань має свої особливості, які продиктовані тим, що в цьому виді роботи будь-який примус недоречний. Можна виділити три таких особливості:

позакласна робота здійснюється на добровільних засадах;

позакласна робота будується на основі широкої активності самих школярів, об'єднаних у колектив фізичної культури.

Будь-яка, навіть найкраща ініціатива, залишається порожнім звуком, якщо не набуває певного організаційного оформлення.

Педагогічне керівництво позакласною роботою має не авторитарний, а більше інструктивно-методичний і консультативно-рекомендаційний характер з метою стимулювання творчої активності учнів.

Центральним питанням організації і здійснення будь-якої роботи є питання про її ефективність, а конкретніше - яких вимог треба дотримуватися, щоб була висока ймовірність отримання оптимального результату?

Перш ніж відповісти на це питання, проведемо порівняльний аналіз організації і проведення позакласної роботи в школах США і в наших загальноосвітніх школах, використовуючи для цього спеціальну інформацію.

Додатковим заняттям фізичною культурою і спортом у США традиційно надають серйозної уваги. Американські спеціалісти виділяють декілька різновидів додаткових занять: позакласні, позашкільні, спортивні клуби, дитячо-юнацький спорт. Додаткові заняття, які практикуються у нас, систематизуються трохи по-іншому, та, по суті, принципових відмінностей тут немає. Як немає принципових відмінностей і стосовно змісту програм позакласних занять. Так, в програмах позакласних занять із учнями американських шкіл найчастіше зустрічаються такі компоненти:

Теоретичні знання з області фізичного виховання (наприклад, за такими аспектами, як фізична підготовка, здоровий спосіб життя, олімпійське виховання і т.д.).

Фізкультурно-спортивна діяльність (спортивні ігри, в тому числі різні їх модифікації, “нові” ігри, види спорту, якими можна займатися все життя, біг підтюпцем, аеробіка і т.д.).

Різні турніри і змагання.

Фізичне виховання на відкритому повітрі (туристичні походи, веслувальний і парусний спорт, альпінізм).

Такі ж компоненти мають місце і в програмах позакласних занять із нашими школярами. Велика різниця між нами й американцями в іншому - в охопленні школярів додатковими заняттями фізичною культурою і спортом. В американців цей показник дуже високий - біля 80 % учнів загальноосвітньої школи. У нас цей показник вважається дуже високим тоді, коли досягає лише 30-40 %. Високе його значення в американських школах зумовлене рядом причин: 1. Гнучким розкладом додаткових занять (учні самі визначають зручний для них час). 2.Можливістю відвідування додаткових занять усіма учнями, незалежно від початкового рівня фізичної підготовленості; відвідування занять із друзями, навіть якщо вони не є учнями даної школи, всіляко заохочується. 3. Різноманітністю програм занять. 4.Можливістю займатися за індивідуальними програмами.

Та найбільше проблема відвідування додаткових занять вирішується завдяки створенню великої кількості програм, що враховують різноманіття інтересів дітей. Справа це не проста, потребує часу, фахової ерудиції, постійного творчого пошуку і зосередженості саме на ній одній. Виходячи з цього, структура управління системою додаткових занять фізичною культурою і спортом в середніх школах США має такий вигляд.



Із наведеної структурно-логічної схеми видно, що до організації створення програм додаткових занять і до їх проведення залучено цілу бригаду фахівців, яка здатна не тільки враховувати інтереси учнів і матеріалізувати їх у великій кількості програм, а й створювати досить складні форми об'єднання учнів за їх спортивними інтересами, як, скажімо, спортивні клуби. Всі члени таких клубів забезпечені членськими картками, де фіксується об'єм виконаної роботи, футболкою з емблемою клубу. Заняття з ними можуть проводити на спортивних спорудах за межами школи, орендну плату за які, а також за інші, пов'язані з роботою спортивного клубу витрати, вносить школа.

Тепер наведемо структурно-логічну схему управління позакласними заняттями фізичною культурою і спортом в середніх школах нашої країни.

Порівнюючи ці дві схеми, бачимо, що в наших школах позакласну роботу організовує і проводить учитель фізичної культури, який повинен також вести і навчальну роботу у вигляді обов'язкових уроків фізичної культури. Тобто, у нас він один в багатьох обличчях: і швець, і жнець, і на дуді гравець. Звичайно, така поліфункціональність більшості не під силу, а тому і такий відповідно малий відсоток учнів, що поліпшують свій фізичний стан на позакласних заняттях із фізичної культури і спорту.

Хочеться вірити, що в недалекому майбутньому, коли наша держава стане багатшою, коли в ній зросте попит на здорових, фізично міцних людей, і коли керівна еліта буде складатися із людей, котрі інтереси Вітчизни ставлять вище власних інтересів, і не на словах, а на ділі турбуються про благополуччя народу, ситуація покращиться й інтереси учнів загальноосвітніх навчальних закладів стосовно їх фізичного вдосконалення будуть задовольнятися більш повно і більш всеохоплююче.

Та хоч це буде в досить далекій перспективі, вимоги, що визначають ефективність позакласної роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах, повинні формулюватися зараз. Це такі вимоги:

Чітке управління організацією і проведенням позакласних занять із фізичної культури і спорту фахівцями, що відповідають лише за даний вид роботи.

Тісний зв'язок з навчальною роботою як у плані змісту так, і в організаційно-методичному плані.

Доступність занять для широкого кола школярів, різноманітність їх форм.

Органічне включення позакласної роботи з фізичного виховання в систему всієї позакласної роботи школи.

Максимальне використання і впорядкування ініціативи школярів, що стосується їх фізичного вдосконалення.

Використання допомоги батьківської громадськості і спонсорів щодо матеріально-технічного оснащення спортивної бази школи, організації позакласних занять, керівництва секціями, командами і т.п.

2. Форми позакласних занять фізичними вправами

Існує досить багато форм позакласних занять, вони постійно видозмінюються, наповнюються новим змістом, з'являються нові форми, а тому було б недоцільним прагнути до охоплення всього їх розмаїття, досить зупинитись на тих, які найбільш широко використовуються.

Гуртки фізичної культури. Вони об'єднують учнів 1-4-х класів. Основне завдання їх - залучити дітей цього віку до систематичних занять фізичною культурою, сприяти покращенню їх фізичної підготовленості. Заняття організовуються, як правило, один-два рази на тиждень і тривалість кожного із них знаходиться в межах 45-60 хвилин. Проводить їх учитель фізичної культури або під його керівництвом громадський інструктор із числа старшокласників, родичів чи інших осіб, які мають певну підготовку і схильність до роботи з дітьми.

Групи загальної фізичної підготовки. Створюються для учнів, які бажають систематично займатися фізичною культурою, підвищити свою фізичну підготовленість, а також для учнів, що віднесені за станом здоров'я до підготовчої медичної групи. Заняття проводяться два рази на тиждень і тривають у межах 60 хвилин. Проводити їх теж можуть представники громадськості, але під керівництвом учителя.

Спортивні секції. Створюються для учнів, які бажають займатися якимось видом спорту і які за станом здоров'я відносяться до основної медичної групи. Виключення із цього правила можуть стосуватися таких секцій, як шахово-шашечна, настільного тенісу, бадмінтону. В них можуть, за дозволом лікаря, займатися й учні підготовчої групи.

При створенні секцій враховуються умови, що дозволяють забезпечити їх успішну роботу: наявність відповідної бази й осіб, яким можна було б довірити проведення занять. Загальне ж керівництво роботою секцій покладено на учителів фізичної культури. Заняття в секціях проводять не менше 2-3-х разів на тиждень і тривають вони 1-2 години. Окрім вправ загальної фізичної підготовки, на яку відводиться не менше половини запланованого часу, використовуються спеціально-підготовчі, допоміжні і змагальні вправи.

...