При плануванні секційних занять враховують не тільки закономірності, що визначають побудову уроків фізичної культури, і які були розкриті в попередньому розділі, а й закономірності, що лежать в основі управління підготовленістю юних спортсменів. Вони будуть розкриті в подальшому викладі, коли мова йтиме про спортивну підготовку і окремі її складові.

Спортивні змагання.

Спортивні свята.

Ці дві форми заслуговують більш докладногоетального розгляду, що й буде зроблено в наступному підрозділі.

Туристські походи. Для молодших школярів вони проводяться за маршрутами довжиною 3-4 км з відпочинком усередині маршруту. З учнями 10-11 років організовуються одноденні походи із загальною довжиною маршруту в обидва кінці 6 км. Для учнів 12-13 і 14-15 років походи можуть бути одно-, дво- і триденні з ночівлею. Довжина маршруту в обидва кінці 12-15 км. У такому поході обов'язкова участь медичного працівника.

Хоч відвідування позакласних занять залежить виключно від бажання учнів, та було б нерозумно, плануючи позакласні заняття, покладатися лише на прагнення бажаючих. Бажаннями теж треба керувати. І для цього проводять агітаційно-пропагандистські заходи, які є органічною складовою позакласної роботи.

Найчастіше вони набувають таких форм.

Стіннівки: листівки-блискавки, що присвячуються підсумкам проведених змагань, участі команд і окремих спортсменів у відповідальних змаганнях; стінні газети з підбірками статей періодичних видань; плакати, стенди, фотовітрини, екрани здачі тестів фізичної підготовки і ін.

Інформації (3-5 хв.) про майбутні фізкультурно-спортивні заходи чи про результати проведених. Вони здійснюються членами фізкультурного активу на лінійках, зборах, змаганнях, святах.

Бесіда (10-15 хв.) про завдання і зміст фізкультурно-спортивної роботи на наступний період, про особливості занять фізичними вправами. Старші учні можуть розповідати про підбір спортивного інвентарю, про підтримання його в належному стані, про те, як розпочинати тренування, про техніку виконання тих чи інших вправ і т.д. Такі розповіді можна проводити під час туристичних походів, екскурсій, прогулянок, на різних зборах.

Лекції (в межах 30 хв.). проводяться для середніх і, особливо, старших школярів. Тематика їх можне бути найрізноманітнішою, але, зрозуміло, стосується питань фізичного вдосконалення, олімпійського виховання, здорового способу життя. Бажано до цієї роботи залучати відповідних фахівців вищих навчальних закладів, медичних працівників.

Фізкультурний лекторій. Лекції і доповіді готують самі учні. Тематика лекторію складається за допомогою учителів фізичної культури і за допомогою інших учителів, наприклад, літератури, географії. Члени лекторію на кожний свій виступ отримують путівки, де робиться відмітка про якість виконаної роботи.

Зустрічі з відомими спортсменами.

Видовища: спортивні змагання, фізкультурно-спортивні свята, показові виступи.

3. Спортивні змагання та спортивні свята серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Позакласні фізкультурно-спортивні заходи значною мірою втратили б свою привабливість, якби не супроводжувались змагальною практикою. Прагнення позмагатися, помірятися силами притаманна природі людини й особливо яскраво проявляється в дитячому, підлітковому та юнацькому віці. Воно додатково стимулюється тоді, коли учні, регулярно відвідуючи позакласні форми занять і займаючись самостійно, відчувають збільшення своїх фізичних потенцій.

В основі цього прагнення лежить підсвідома потреба в розвитку вітального розуму, бо змагальна практика, як уже відзначалось, є не чим іншим, як моделюванням самого життя з його постійною конкуренцією, змаганнями за місце під сонцем, за свою екологічну нішу, з його вічною грою, де постійно треба робити вибір між різними можливостями.

Окрім цього, у процесі проведення змагань вирішуються ще й такі завдання:

виявити найсильніших спортсменів і кращі команди школярів;

забезпечити можливість виконання норм і вимог спортивної класифікації;

перевірити і об'єктивно оцінити якість роботи з фізичного виховання в школі;

сприяти пропаганді фізичної культури і спорту;

сприяти духовному розвитку учнів, формуванню у них патріотичних почуттів.

Учбові змагання доцільно проводити, починаючи з першого класу, постійно ускладнюючи їх і привчаючи школярів до дисциплінованої поведінки, до чесного суперництва, формуючи уміння мобілізовувати всі сили на досягнення хорошого результату.

Змагання на першість загальноосвітнього навчального закладу проводяться з найбільш масових видів спорту, в першу чергу з легкої атлетики, спортивних і рухливих ігор, лижних гонок, гімнастики і, якщо є умови, з плавання. Для старшокласників доцільно також проводити змагання з військово-прикладних і технічних видів спорту за умови наявності в навчальному закладі відповідних гуртків чи секцій.

Незалежно від масштабу і виду змагань, незалежно від того, чи вони проводяться як окреме спортивне свято, чи є складовою більшого фізкультурно-спортивного святкового заходу, до них зокрема і до будь-яких фізкультурно-спортивних свят взагалі ставлять єдині методичні вимоги, що ґрунтуються на особливостях дитячої психології, нормах і правилах етики, дидактичних принципах, специфіці змагальної діяльності. Будь-який подібного роду захід треба проводити ґрунтовно, без поспіху, забезпечуючи його чітку організацію, видовищність, барвистість. Освітній, оздоровчий, а тим більше виховний і пропагандистський ефекти можливі при дотриманні ряду умов: відповідність програми заходу рівню технічної і фізичної підготовленості учасників; методично грамотна його організація; об'єктивність суддівства; вміле управління психоемоційним станом учасників і глядачів.

Досвідченими педагогами, як зазначено в спеціальній літературі, сформульовані такі чотири заповіді:

Ретельно готувати й організовувати кожний спортивний захід незалежно від масштабу, щоб учні і вболівальники отримали задоволення від причетності до нього;

До найдрібніших деталей продумувати хід подій, увесь сценарій, від всеохоплюючого і точного інструктажу суддівської колегії до розмітки майданчика і його видовищного оформлення;

Оперативно визначати переможців і призерів і вручати їм нагороди зразу ж після змагань у присутності глядачів;

Перед кожним спортивним заходом надавати інформацію про день і місце його проведення, а після - підсумки особистої і командної першості.

В тій же публікації визначено комплекс процедур методичного порядку, які мають місце в підготовці і проведенні спортивних заходів. Це такі процедури:

створення ініціативної групи чи оргкомітету із 3-5 осіб, що мають досвід організації змагань.

Розробка “Положення про змагання”, яке затверджується на раді колективу фізичної культури і погоджується з адміністрацією навчального закладу.

Складання й апробація програми змагань. У ній важливо передбачити не тільки цікавий, творчий зміст ігрових та інших завдань, але і змагання вболівальників, показові виступи, весь ритуал майбутнього свята.

Розробка сценарію - докладного плану проведення змагань з урахуванням регламенту часу, місць шикувань і переміщень учасників, розмітки майданчика, розміщення глядачів, черговості видів програми, підготовки і прибирання інвентарю, змісту пауз і ін.

Розподіл обов'язків серед членів оргкомітету, відповідальних за окремі ділянки роботи.

Підготовка інформації про майбутні змагання. бажано мати для цього спеціальний стенд, а також періодично надавати інформацію по шкільному радіо.

Проведення нарад фізоргів, представників класів, капітанів команд і ознайомлення їх із програмою змагань, умовами підготовки й участі команд, системою заліку й іншими пунктами “Положення”.

Тренування команд з використанням різних форм занять.

Підбір і затвердження суддівської колегії з числа учнів, педагогів, спеціально запрошених спортсменів і ветеранів спорту, родичів, що мають суддівські категорії і досвід суддівства змагань.

Засідання суддівської колегії разом з представниками оргкомітету з метою ознайомлення з програмою, розподілу обов'язків суддів, уточнення правил змагань, системи заліку, визначення переможців і т.д.

Підготовка дипломів, грамот, вимпелів, призів і сувенірів для нагородження переможців, учасників змагань і найбільш активних глядачів-вболівальників.

Визначення складу журі, почесних гостей і своєчасне їх повідомлення - передача запрошень із зазначенням виду, дати, місця і часу змагань.

Підготовка ведучого і судді-інформатора.

Підготовка членів комісії з пропаганди - юнкорів, фотографів, юних малярів і т.д. - для збору матеріалу і висвітлення ходу підготовки і проведення змагань.

Перевірка матеріальної частини - спортивного обладнання і інвентарю, розмітка залу чи майданчика, звукової апаратури, наявності нагрудних номерів, нарукавних пов'язок, емблем для суддів і учасників і ін.

Підбір і запис музичного супроводу параду учасників, масових гімнастичних виступів, окремих номерів програми змагань, музичних пауз.

Оформлення місць змагань - підготовка і вивішування прапорів, транспарантів, лозунгів, плакатів і ін. До дня змагань можна приурочити виставки спортивної фотографії, дитячих малюнків, різних виробів.

Перевірка готовності - коротка інформація напередодні змагань членів оргкомітету і суддівської колегії про виконану роботу і, якщо треба, уточнення функцій і узгодження дій відповідальних за проведення змагань осіб.

Безпосереднє проведення змагань, починаючи від зустрічі глядачів і закінчуючи ритуалом нагородження і закінченням змагань.

Оформлення інформаційного стенду з результатами особистої і командної першості, нотатками з обґрунтуванням причин перемог і поразок, бюлетенями, фотографіями, дружніми шаржами, матеріалами особистих вражень учасників і глядачів і ін.

Обговорення і підведення підсумків та написання звіту про змагання. Цю роботу виконують керівники оргкомітету і головний суддя. До звіту додають робочі протоколи секретаріату і журі.

Отже, як бачимо, багато чого треба передбачати і враховувати у зв'язку з організацією і проведенням спортивних заходів. Та існує ще один дуже суттєвий момент, якого ні в якому разі не слід випускати з поля зору. Проведення свята заради самого свята, позитивних емоцій, прагнення пережити відчуття м'язової радості є недостатнім. Бажано, щоб кожний спортивний захід приурочувався чи то визначній даті історії, чи то визначній події, чи увічненню пам'яті видатних людей, які боролися за волю і незалежність Вітчизни, за утвердження її державності, за покращення її добробуту і процвітання. Тобто кожний захід повинен нести в собі і певне ідеологічне навантаження, а ще краще - сприяти утвердженню рідної духовності та патріотизму.

У зв'язку з цим можливе таке зауваження: оскільки духовність найбільш повно втілюється в тій релігії, яку сповідує народ, то чи немає тут певної натяжки, який зв'язок між військовою, громадською героїкою, героїкою трудових буднів і релігією? Зв'язок безпосередній. У народу, який розвивається самобутньо, плекає свою рідну духовність, військові, громадські, трудові подвиги й інші досягнення, що прославляють Вітчизну і сприяють її поступу, стають і релігійними святинями.

Так, наприклад, у древній Юдеї, яка була поневолена царем Сирії Антіофусом Епіфонієм, з'явилися партизани (борці за національне визволення Юдейського народу) - сини славного Юди, брати макабеї. Жидівське слово “Макабеї” значить у нашій мові “Молотники”. Макабеї в 170 році перед Христом у боротьбі з окупантами-сирійцями були переможені. І розп'яті на хресті. І від того часу юдеї (сповідники Юдаїзму, тобто Рідної Жидівської національної віри) щороку 9 грудня особливо врочисто вшановують у синагогах пам'ять про героїв-братів Макабеїв. Свято це відбувається під назвою Гануккаг. Гебрейське “гануккаг” значить “присвячення”.

І в Україні після її хрещення греками-архієреями було запроваджене це свято. Воно відзначається 1 серпня (за старим стилем). Наші люди вимовляли чужі слова так, як їм зручніше. І вони слово “Макабеї” вимовляли як “маковеї” чи “маковії”.

Українці в церкві Христовій вшановують макабеїв (гануккаг), тримаючи в кошиках яблука, квіти, маки та іншу городину. Форма українська, а зміст чужий, юдейський.

Усі релігійні свята, які мають українці (католики і греко-православні), не створені українцями і зміст цих свят - іноземний. Греки - архієреї, незалежно розпоряджаючись розумом і душею людей України-русі, запроваджували в україні свята придумані римськими папами, візантійськими патріархами та їхніми соборами.

З історії знаємо: Покрова і Спас - неукраїнські свята. Вони були установлені на пам'ять перемоги Візантійського війська над Скитськими і Сарацинськими військами. Візантійський патріарх проголосив (і канонізував) “Свято Похвали Богородиці”, яка помогла візантійцям затопити скитів у босфорі. У п'яту суботу великого посту греки з акафістом хвалять “Покрову” за таке “покровительство”. Ми (після хрещення Русі) стали людьми грецької віри. І це грецьке антиукраїнське свято (свято проклинання українців) відзначаємо, бачачи в рідній церкві рідні святині, національні. Українці-русичі, які не хотіли першого тижня серпня нести плоди святити до церкви (відзначати свято Спаса), були церковниками названі поганцями і бичами гнані до покути. Українець-русич, щоб уникнути кари, проявляв нечесне ставлення до себе: називав чужі свята рідними і за це був похвалений попами.

Ми сьогодні колядуємо, щедруємо, не помічаючи, що первинний зміст колядок і щедрівок давно вихолощений. Ми співаємо про Йордань, про кущі, що ростуть в палестині, про юдейку-Мадонну і т.д. знову ж таки - форма українська, а духовне наповнення її чуже, не наше.

Цікаві в плані наших міркувань і такі історичні події. 1147 рік. Цар Ізяслав, бачачи до чого веде духовне поневолення України-Русі, скликав у Києві Собор єпископів, на якому українець монах Клим Смолятич (книжник і філософ) був поставлений на митрополита Київського і всієї Русі. Грек-єпископ Ніфонт, найдосвідченіша людина Візантії, здібний дипломат візантійський та його однодумці сказали, що нема того в законі, щоб єпископи ставили митрополита без Константинопольського патріарха. Чому так? Якщо імператор Візантії, нікого не питаючи, найменовує того чи іншого архієрея патріархом Константинопольським, то чому цар України (Русі) при згоді Собору єпископів не може найменувати того чи іншого архієрея митрополитом Київським? А тому так, що є пан-християнин і є раб-християнин: те, що дозволено панові - заборонено рабові.

Візантія, бачачи, що Україна-Русь хоче по-своєму розуміти християнське вчення, хоче сама бути творцем релігійних догм, тобто прагне того, що пізніше зробили англійці, німці, французи, росіяни, вирішила зробити з Києва те, що зробив Рим з Картагенами. Київ треба спалити, жителів пограбувати, мечами посікти; Христова Візантія знає, як розправлятися зі своїми православними рабами.

Знаряддям розправи був обраний князь Андрій суздальський (син князя Юрія Довгорукого). За благословенням патріарха Візантійського Луки Хризоверга він в 1169 році палить, грабує Київ, вирізає його жителів. Київ після цього уже на віки перестає бути осередком політичним. І з цього часу північна Русь (колонія України-Русі) зовсім відрізняється від Русі-України і починає зватися спочатку Великим Князівством Московським, а далі - царством Московським.

Права рука князя Андрія Суздальського мордвин Анбал вважає, що награбовані скарби неправильно поділені, і в ніч з 29 на 30 червня 1174 р. разом зі своїми спільниками вбиває його.

Свята церква канонізувала Андрія, назвавши його “Святий Великий Князь Мученик Андрій Боголюбський” (Боголюбський - від назви селища Боголюбове, де стояв княжий двірець). Пам'ять святкується 30-го березня. І сьогодні ще багато українців вшановують пам'ять свого ката.

Зі сказаного випливає, що треба плекати свята рідної духовності, які сприяють духовному самонаснаженню, пробуджують генетичну пам'ять народу. Їх треба відчути в собі. Такі врочистості духовно ошляхетнюють, мобілізують, творять одне народне хвилювання, згоду, одне мислення і один погляд на майбутнє. І такі свята вже створені, існує календар свят. До певних його дат можна приурочувати і спортивні заходи, самостійно творити відповідну ритуалістику.

Так, наприклад, 27 жовтня за цим календарем відзначається День Слави Народних Богатирів. Історія боротьби нашого народу за незалежність, за створення власної державності нараховує багато яскравих особистостей. І однією з найвизначніших постатей є, безперечно, ватажок гайдамацького повстання Іван Гонта.

З історії знаємо, що гетьман максим Залізняк і його соратник, полководець Іван Гонта, підступними діями архимандрита Мелхиседека Значко-Яворського (за намовленням Катерини Другої) були запрошені на “почесний обід” до командувачів москвинських військ Крєчєтнікова і Гур'єва, де й були роззброєні і полонені.

Іван Гонта, як підданий Польщі, був виданий полякам. Поляки, сидячи на Українській землі, і ївши хліб, политий потом українців, домовилися великого сина України мучити такими способами. Перших десять днів із Гонти мали дерти кожного дня пояс шкіри, 11-го відтяти обидві ноги, 12-го обидві руки, 13-го вирізати із живого серце, 14-го відтяти голову; тоді поставити у різних містах України 14 шибениць і на кожній повісити шматок тіла Гонти, а під Могилевом настромити на палю його голову. Але Браницький скоротив диявольський присуд при виконанні його: не можучи знести видгляду тортур, він наказав третього дня стяти Гонті голову і решту присуду проводити вже на трупові. Усі мемуаристи підкреслюють, що Гонта вів себе під час тих звірських тортур надзвичайно мужньо: він ані стогнав, ані не прохав помилування, але ще й посміхався, коли з нього дерли шкіру. На допиті при інквізиційних тортурах заявив: “Знаю, за що гину й не жалію”.

14-го жовтня відзначається День Юних Народних Звитяжців. Їх теж у нашій багатостраждальній Вітчизні багато, починаючи від козацької доби і закінчуючи юнаками, що загинули під Крутами, молодими людьми, що були закатовані в концентраційних таборах тоталітаризму.

7-го липня відзначається День Лицаря-Царя Святослава і т.д.

і завершуючи цей підрозділ, слід застерегти від необачного використання державної символіки: герба, прапора, національного гімну. Пошану до рідної державної символіки треба виховувати, та при цьому пам'ятати, що позитивний ефект досягається за двох головних умов: слушність використання і відмінна організація заходу. Якщо використання символіки не відповідає змісту, ідеї проведення свята, а саме свято організоване на низькому рівні, то будемо мати протилежний ефект: замість пошанування рідних святинь виховуватиметься нігілістичне ставлення до них.

4. Планування оздоровчо-гігієнічної та фізкультурно-масової і спортивної роботи

оскільки теоретично-методичні аспекти планування роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах будуть далі викладені в окремому розділі підручника, то матеріал цього підрозділу подамо дуже стисло, у вигляді структурно-логічної схеми.

Таблиця 6

Структурно-логічна схема планування оздоровчо-гігієнічних та фізкультурно-масових і спортивних заходів

Серед названих у структурно-логічній схемі планів на особливу увагу заслуговують два: план роботи ради колективу фізичної культури і календарний план фізкультурних і спортивно-масових заходів. Перший тому, що в ньому відображені всі види фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи, а другий - тому, що ним впорядковуються найважливіші позаурочні заходи, які будуть проводитись у навчальному закладі, і він повинен знаходитись на видному, зручному для ознайомлення з ним усіма учнями місці.

План роботи ради колективу фізичної культури оформляється так, як і загальнорічний план роботи з фізичного виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. Форма його буде наведена в подальшому викладі, у розділі, спеціально призначеному для висвітлення питань планування роботи з фізичного виховання. А один із можливих варіантів оформлення календарного плану наведемо зараз.

Таблиця 7

Календарний план фізкультурних і спортивно-масових заходів (для прикладу)

Термін проведення	Найменування заходів	Програма заходів
вересень	Змагання з туризму	Спортивне орієнтування, подолання смуги перешкод.
	Першість школи по л/а.	Крос, біг на короткі дистанції, метання м'яча і гранати.
	Свято, приурочене початку навчального року.	Масові старти з різних видів спорту, естафети.
жовтень	першість школи з кросу.	ІІ клас	- 1000 м
		ІІІ	- 1500 м
		IV	- 2000 м (без урахування часу)
		V-VI	- 1500 м
		VII	- 2000 м
		VIII-XI	- 2000 м (дівчата) - 3000 м (юнаки)

І так далі, аж по травень включно.

Контрольні питання

Які завдання повинні вирішуватись під час позакласної роботи зі школярами?

Виконання яких вимог дозволяє добитись високої ефективності позакласної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах?

Які є найбільш поширені форми позакласних занять фізичними вправами?

У чому необхідність проведення спортивно-масових заходів у загальноосвітніх навчальних закладах?

Яких найважливіших вимог треба дотримуватись при підготовці і проведенні будь-якого спортивного заходу?

Що треба робити для того, щоб кожний спортивно-масовий захід мав певне ідеологічне навантаження і сприяв формуванню національно-свідомих особистостей?

Розділ XVII. Фізичне виховання школярів з ослабленим здоров'ям

У попередніх розділах, розкриваючи різні аспекти фізичного вдосконалення школярів, ми вели мову головним чином про тих дітей, підлітків, юнаків, які є практично здоровими і мають достатню фізичну підготовку. Та насправді не всі учні загальноосвітніх навчальних закладів є такими. Серед них є діти, рівень здоров'я яких значно відхиляється від установлених медиками стандартів, а їх фізичні можливості не дозволяють успішно дотримуватись вимог програми з фізичної культури.

До таких дітей треба підходити диференційовано. Та спочатку їх треба виявити. І саме з цією метою органами народної освіти та охорони здоров'я на початку кожного навчального року (в першій чверті) в усіх загальноосвітніх навчальних закладах повинне проводитись поглиблене медичне обстеження учнів. Під час такого обстеження, аналізуючи результати вивчення стану серцево-судинної, нервової, дихальної, опорно-рухової й інших систем, лікарі розподіляють школярів на три медичні групи: основну, підготовчу і спеціальну. Для школярів, що віднесені до спеціальної медичної групи, слід не рідше одного разу в чотири місяці, а також у кінці навчального року організовувати додаткові поглиблені медичні обстеження.

1. Розподіл школярів за медичними групами та основи методики комплектування груп

Основна медична група. Вона найбільша за кількісним складом і включає всіх практично здорових учнів, у яких під час щорічних медичних обстежень не було виявлено відхилень у стані здоров'я та в фізичному розвитку. Ці учні можуть і зобов'язані оволодівати в повному об'ємі програмним навчальним матеріалом. Окрім цього, вони можуть бути членами будь-якого фізкультурного чи спортивного колективу (команди), вступати до ДЮСШ, здавати розрядні нормативи, нормативи фізичної підготовленості, брати участь у змаганнях, походах, подорожах і т.д.

Підготовча медична група. До неї зараховують учнів, у стані здоров'я і фізичному розвитку яких немає суттєвих відхилень від норм, а спостерігаються лише незначні порушення, переважно функціонального характеру. Наприклад, нечисті тони чи неорганічні шуми в серці, невеликі хрипи в легенях. У цю групу, як правило, потрапляють діти, у яких спостерігається схильність до надмірної ваги через, наприклад, ожиріння, яке ще не стало хворобою.

Медично-педагогічній практиці відомі і такі випадки: дитина практично здорова, немає у неї ні відхилень від норми, ні функціональних порушень, але рівень її фізичної підготовленості настільки низький, що вона майже задихається після 10-секундного повільного бігу чи 10-кратного підстрибування. І таких учнів також включають у підготовчу медичну групу - до того часу, поки вони не стануть достатньо сильними і витривалими, здатними витримувати більші фізичні навантаження.

Діти, зараховані до підготовчої медичної групи, не звільняються від уроків фізичної культури. Весь навчальний матеріал вивчається ними в загальному строю і нарівні з учнями основної групи. Обмеження встановлюються рідко, тоді, коли вправи можуть підсилювати порушення функціонального чи органічного характеру. Наприклад, коли м'язи і зв'язки, що утримують склепіння ступні, не досить сильні і міцні, то таким дітям не можна виконувати стрибки в довжину чи висоту, бо через часте повторення цих дій може формуватися сплощення ступні.

Якщо повна заборона на виконання окремих вправ - явище досить рідкісне, то цього не можна сказати про обмеження, які стосуються об'єму та інтенсивності навантаження. Такі обмеження у вигляді зменшення кількості повторень, тривалості роботи, швидкості виконання, частоти серцевих скорочень, якої слід досягати в процесі роботи і т.д., постійно мають місце і в цьому проявляється принцип індивідуалізації, диференційований підхід до учнів цієї групи.

Що ж стосується позакласних і позашкільних занять, то тут обмеження більш суттєві. Так, наприклад, ці учні не повинні брати участь у змаганнях, туристичних походах і подорожах, здавати розрядні норми, нормативи фізичної підготовленості, бути членами спортивних команд і вихованцями ДЮСШ. Зрозуміло, що всі ці заборони тимчасові: вони втрачають силу, якщо учня переводять в основну медичну групу.

Спеціальна медична група. Сюди належать діти із суттєвими відхиленнями в стані здоров'я, тобто з явно вираженою патологією. Це учні, хворі ревматизмом, у міжприступному періоді, якщо після чергової атаки пройшло 6-12 місяців, при нормальній картині крові та гарних об'єктивних даних, учні після міокардиту в зв'язку з перенесеними гострими інфекційними захворюваннями, учні з вродженими і набутими пороками серця. Сюди ж повинні бути включені й учні, у яких постійно підвищений артеріальний тиск.

До спеціальної групи включаються також школярі, які страждають іншими захворюваннями, і яким в даний час необхідно обмежити фізичні навантаження (після виснаження, викликаного туберкульозною інтоксикацією; при значному відставанні в фізичному розвитку і дуже низькій фізичній підготовленості; після гострих шлунково-кишкових захворювань із проявами виснаження; через 5-6 місяців після гепатохолециститу, а також вірусного гепатиту).

До цієї ж групи належать школярі, для яких фізичні навантаження не є небезпечними, але вони не можуть займатися по повній програмі через дефекти опорно-рухового апарату у вигляді анкілозів, контрактур, різкої атрофії м'язів; школярі після травматичних ушкоджень, після хронічного інфекційного поліартриту, що супроводжується обмеженням рухливості в суглобах; школярі із залишковими явищами поліомієліту, а також із вираженою деформацією хребта ІІ і ІІІ ступеню.

У межах цієї групи діти (залежно від складності порушень у стані здоров'я) поділяються на дві підгрупи. Дамо їм умовні позначення - А і Б.

У підгрупу “А” входять діти переважно з органічними захворюваннями серцево-судинної (компенсовані і декомпенсовані пороки серця ревматичного походження, серцева астма), дихальної (туберкульоз легень, бронхіальна астма), нервової (епілепсія) систем. Сюди ж включають учнів із вродженими або набутими фізичними вадами (недорозвинуті чи втрачені кінцівки, анкілозовані суглоби, сильний ступінь короткозорості). Сюди ж, як правило, відносять і школярів зі стійкими порушеннями постави, що перейшли (чи переходять) в патологічні форми сколіозу, лордозу, кіфозу.

Учні, включені шкільним лікарем до списків підгрупи “А”, стають одночасно і пацієнтами лікувально-профілактичного закладу відповідного профілю (кабінету лікувальної фізкультури, поліклініки, лікарні, лікарняно-фізкультурного диспансеру і т.д.).

До підгрупи “Б” відносять в основному дітей з ослабленим здоров'ям, з нестійкими порушеннями постави, в яких можна прогнозувати порівняно швидке одужання. Для роботи з цими учнями не потрібні специфічні умови медичного закладу. А тому заняття фізичними вправами з ними організуються безпосередньо в школі і проводить їх учитель фізичної культури, що має вищу освіту і спеціальну підготовку.

Зі сказаного зрозуміло, що хоч комплектування учнів за групами і підгрупами здійснюється медичними працівниками, та учителю фізичної культури (для того, щоб мати більш повне уявлення про стан здоров'я школярів) доцільно бути присутнім на медичних оглядах дітей, і особливо тих, що віднесені до спеціальної групи.

2. Приблизні строки відновлення занять фізичною культурою після деяких захворювань і травм

Після перенесених гострих захворювань, загострень хронічних захворювань чи після травм буває необхідним тимчасове повне звільнення від занять фізичною культурою чи певні обмеження під час їх проведення. Строки відновлення занять фізичними вправами в таких випадках повинні визначатися строго індивідуально з урахуванням стану здоров'я, клінічних особливостей протікання захворювання і функціонального стану найважливіших систем, у першу чергу серцево-судинної, і організму в цілому. Передчасний початок занять фізичною культурою після захворювань чи травм може викликати загострення процесу, а також виникнення ускладнень, інколи важких і небезпечних. І навпаки, тривале звільнення від фізичної культури породжує гіпокінезію з її несприятливими, особливо для дитячого організму, наслідками.

Для орієнтування у визначенні строків відновлення занять фізичними вправами після найбільш поширених захворювань і травм наведемо схему, що міститься в роботі С.В. Хрущова.

Таблиця 8

Приблизні строки відновлення занять фізичною культурою після деяких захворювань і травм (від початку відвідування школи)

Наймену-вання хвороби	Строки	Примітки
Ангіна	2-4 тижні	Для відновлення занять необхідне додаткове медичне обстеження, слід особливо звертати увагу на стан серця і реакцію його на навантаження. При будь-яких скаргах на серце виключити вправи на витривалість і уникати вправ, що викликають затримку дихання, мінімум півроку. З пересторогою ставитися до завдань, де можливе охолодження (лижі, плавання і ін.).
Гострі ре-спіраторні захворю-вання	1-3 тижні	Уникати охолодження. Лижі, ковзани, плавання можуть бути тимчасово виключені. Взимку при заняттях на відкритому повітрі дихати через ніс.
Гострий отит	3-4 тижні	Забороняється плавання. З пересторогою ставитись до охолодження. При хронічному перфоративному отиті протипоказані всі види спорту. При вестибулярній нестійкості, викликаній операцією, виключаються також вправи, що можуть викликати запаморочення (різкі повороти, обертання, перевороти і т.д.).
Наймену-вання хвороби	Строки	Примітки
Пневмонія	1-2 місяці	Уникати переохолодження. Рекомендується ширше використовувати дихальні вправи, а також плавання, веслування і зимові види спорту (через чистоту повітря, відсутність пилу і позитивний вплив на систему дихання).
Плеврит	1-2 місяці	Виключаються строком на півроку вправи на витривалість і пов'язані з натужуванням. Рекомендуються плавання, веслування, зимові види спорту. Необхідний регулярний рентгенологічний контроль через небезпеку виникнення туберкульозу.
Грип	2-4 тижні	Необхідне спостереження за реакцією на навантаження під час занять, бо при цьому можна виявити відхилення з боку серцево-судинної системи, що не були виявлені при огляді.
Гострі ін-фекційні захворювання (кір, скарлатина, дифтерія, ди-зентерія і ін.)	1-2 місяці	Лише при задовільній реакції серцево-судинної системи на функціональні проби. Якщо були зміни з боку серця, то виключаються строком до півроку вправи на витривалість, силу і пов'язані з натужуванням.
Гострий нефрит	2-3 місяці	Назавжди забороняються вправи на витривалість, бо вони і при здорових нирках викликають появу в сечі білка і клітинних елементів, і водні види спорту. Після початку занять фізичною культурою потрібний регулярний контроль за складом сечі.
Гепатит інфекційний	6-12 місяців (в залежності від перебігу і форми захворювання)	Виключаються вправи на витривалість. Необхідний регулярний контроль за розмірами печінки, рівнем білірубіну і результатами функціональних проб печінки.
Наймену-вання хвороби	Строки	Примітки
Ревмокар-дит	2-3 місяці	Заняття дозволяються лише за умови санації вогнищ хронічної інфекції і повній відсутності інтеркуррентних захворювань і явищ, що свідчать про активність процесу і недостатність кровообігу. Не менше року займатися в спеціальній групі. Необхідний регулярний контроль за реакцією серцево-судинної системи на фізичні навантаження і за активністю процесу.
Апендицит (після операції)	1-2 місяці	При ускладненнях після операції строки відновлення занять визначаються строго індивідуально. Спочатку слід уникати натужування, стрибків і вправ, що навантажують м'язи черевної порожнини.
Перелом кісток кінцівок	3 місяці	Надалі може бути часткове звільнення залежно від консолідації перелому і ступеню обмеження рухів кінцівки. Не менше 3-х місяців слід виключати вправи з різким навантаженням на ушкоджену кінцівку.
Струс мозку	2-12 місяців і більше (залежно від важкості і ха-рактеру травм)	В кожному випадку необхідний дозвіл лікаря-невропатолога. Слід виключити вправи, пов'язані з різними струсами тіла (стрибки, футбол, волейбол, баскетбол і ін.).
Розтяг м'язів і зв'язок	1-2 тижні	Збільшення навантаження і амплітуди рухів в ушкодженій кінцівці повинні бути поступовими.
Розрив м'язів і сухожиль	Не менше півроку після оперативного втручання	Попередньо тривале застосування лікувальної гімнастики.

3. Зміст і форми організації занять з учнями, що мають відхилення в стані здоров'я

Як було показано вище (див. перший підрозділ), учні, що мають відхилення в стані здоров'я, належать до підготовчої і спеціальної медичних груп.

Зміст занять з дітьми підготовчої групи такий же, як і з дітьми основної групи і визначається він програмою з фізичної культури. Навчальний матеріал програми вивчається цими учнями в загальному строю і нарівні з учнями основної групи. Але, зрозуміла річ, у кожному конкретному випадку вводяться певні обмеження, що стосуються, в першу чергу, об'єму та інтенсивності навантажень, а інколи і деяких вправ, виконання яких може провокувати поглиблення тих чи інших відхилень у фізичному розвитку чи стані здоров'я.

Що ж стосується учнів спеціальної групи, то зміст роботи з ними далеко не тотожний змісту роботи з учнями перших двох груп, а тому визначається він спеціальною програмою. Із цієї програми повинні вилучатися вправи, пов'язані з натужуванням, тривалими статичними напруженнями, вправи, що викликають тривалу затримку дихання (вправи в упорах, лазіння по шесту і канату, вправи в самоопорах і взаємоопорах), а також вправи на бистроту і вправи на витривалість, якщо в останніх зачіпаються анаеробні джерела енергозабезпечення. А натомість у ній повинен значно збільшуватись об'єм вправ на формування постави і її корекцію, об'єм вправ на гнучкість і, особливо, об'єм дихальних вправ. Коротко покажемо, чим це викликано.

Стосовно вправ на формування постави та її корекцію, скористаємося міркуваннями японського професора Кацудзо Ніші (1884-1959), наведеними одним із популяризаторів його оздоровчої системи. Знаємо, що коли кістка виходить зі з'єднання, то це називають вивихом. У хребті людини цього ніколи не відбувається, та будь-яке зрушення хребця стискає нерви і кровоносні судини, що може спричинювати виникнення захворювань. Подібні зрушення хребців називають підвивихами. Ось що з приводу їх пише К. Ніші:

“Якщо підвивих відбувається в четвертому хребці, то, ймовірніше всього, будуть уражені очі, обличчя, шия, легені, діафрагма, печінка, серце, селезінка, надниркові залози, зуби, горло, ніс, вуха і т.д., в той же час як серед грудних хребців, ймовірніше всього, вражаються підвивихом 2-й, 5-й і 10-й хребці. А тому, якщо у вас хворі легені і плевра, знайте: це відбувається через те, що ви щоденно не турбуєтесь про усунення підвивиху 2-го грудного хребця.

Якщо у вас не все добре із зором, часто болять горло, живіт, погано функціонує щитовидна залоза, - у вас має місце підвивих 5-го грудного хребця.

Ваше серце, нирки, кишковик, ніс, зір, ймовірніше всього, страждають через підвивих 10-го грудного хребця.

Серед поперекових хребців найчастіше схильні до підвивиху 2-й і 5-й хребці.

Мало хто знає, що запалення сечового міхура (цистити), апендицит, імпотенція, патологічні зміни статевої залози у чоловіків і гінекологічні захворювання у жінок виникають в організмі в результаті підвивиху 2-го поперекового хребця. Якщо ж на підвивих наражається 5-й поперековий хребець, можливі порушення в задньому проході - геморой, тріщини анального отвору, рак прямої кишки.”

Існує багато вправ для профілактики підвивихів у хребті, та однією із найефективніших К. Ніші вважає вправу “Золота рибка”. Вона виконується так.

Висхідне положення: лягти на спину на підлогу, руки вгору; ноги витягнуті, а ступні перпендикулярно до тіла і весь час тягнуться на себе. П'яти і стегно (особливо підколінна область) притискаються до підлоги.

Спочатку декілька разів потягнутися, обережно розтягуючи хребет в різні боки: п'ятою правої ноги тягнутися по підлозі вперед, а обома піднятими вгору руками одночасно тягнутися в протилежний бік; те ж виконати лівою п'ятою з тягою руками в правий бік. Виконати 10-14 потягувань у кожний бік.

Після цього покласти долоні під шийні хребці, всіма опуклостями (потилиця, плечі, таз, литки, п'яти) притиснутись до підлоги, і розпочати швидкі коливання (вібрації) у фронтальній площині, подібно до рибки, що пливе. Виконати 120-240 коливань.

Дану вправу треба виконувати щоденно вранці й увечері, нею ж доцільно завершити будь-яке заняття фізичними вправами.

Отже, виходячи зі сказаного, доцільно нагадати раніше висловлене твердження, що загалом фізкультурно-оздоровча робота повинна якомога ефективніше сприяти нормальному стану і нормальному функціонуванню хребта. Воно актуальне в роботі з будь-якими контингентами учнів, а в роботі з учнями спеціальної медичної групи - особливо. Тут його просто важко переоцінити.

Збільшення в програмі з фізичної культури, призначеній для спеціальних медичних груп, вправ на гнучкість пояснюється не тільки тим, що вони сприяють формуванню правильної постави, її корекції, економізації роботи (завдяки тому, що при еластичному сухожильно-зв'язковому апараті м'язи витрачають менше енергії на подолання пасивних опорів), а головним чином тому, що добре розвинена гнучкість сприяє нормальній циркуляції енергії в тілі людини. Цей феномен дійсно має місце, і про це сказано в сьомому розділі підручника, а ось який його механізм чи механізми, на сьогодні невідомо.

А щоб як слід осмислити необхідність дуже широкого використання у фізкультурно-оздоровчій роботі з дітьми спеціальної медичної групи дихальних вправ, треба познайомитися із деякою інформацією зі східних оздоровчих систем.

У древніх китайських трактатах розповідається про енергії, які підтримують життя людини, і цінніше яких немає нічого в світі: а) основна енергія - підтримує життя людини й утворюється з їжі; б) велика енергія - є головною енергією людини; вона викликає вдих і видих, збирається у грудях, виводиться через ніс і горло.

В індуських писаннях також розповідається про ці види енергії. Там вони іменуються так: а) харчова прана - міститься в їжі, воді і підтримує фізичне тіло людини; б) дихальна прана - міститься в повітрі і підтримує пранічну (енергетичну) складову людини, даючи силу всім фізіологічним процесам організму.

На сьогодні, згідно з міркуваннями, висловленими в третьому розділі, які стосуються розкриття механізму “установки”, досліджень І.І. Кияніцина та О.Л. Чижевського, уже не виникає сумнівів уявлення про те, що людина являє собою поєднання двох складових: тілесної й енергетичної. про першу ми знаємо дуже багато. Це все те, що добуто зусиллями багатьох вчених. А ось про другу - дуже мало, хоча, безсумнівно, вона не менш складна як з точки зору структури, так і з точки зору функції.

Наші сьогоднішні уявлення про енергетичну складову, або, як іще пишуть, про енергетичне тіло людини, ґрунтуються, головним чином, на інформації, добутій у процесі спеціальних йогічних практик. Згідно з цими уявленнями, енергетичне тіло людини складається:

із системи чакр (згустків внутрішньої енергії, які можуть відчуватися не тільки йогами, а й екстрасенсами);

із системи енергетичних каналів (наді), яких, згідно з різними літературними джерелами, нараховується від 350000 до 720000, хоча, якщо враховувати найтонші з них, тобто триступеневі за значимістю, то їх буде значно більше.

У китайських, японських і в'єтнамських оздоровчих системах і школах східних єдиноборств використовують, головним чином, знання про великі енергетичні розгалуження - меридіани (12 парних і 2 непарних), в індійській йозі основна увага приділяється тільки трьом великим каналам, з якими працюють майстри високих рівнів. Це - Сушумна, Пінгала й Іда. Вони розташовуються вподовж хребта. Перший починається від Муладхари-чакри (район куприка) і йде вгору до Сахасрари-чакри (район верхівки голови), а два інші пов'язані з правою і лівою ніздрями.

із системи акупунктурних точок, яких нараховується більше 800.

Все це разом називається акупунктурною системою.

Дихальна прана - це вільні електрони і аероіони, що надходять в організм людини з повітрям. Припускають, що відбувається це так. Коли повітря проходить через носову порожнину, що багата нервовими закінченнями, які зв'язують її слизову оболонку майже з усіма органами тіла, відбувається поглинання електронів, а через нервові шляхи - стимуляція органів. Вільні електрони найбільше поглинаються у верхньому носовому ході, де розміщені рецептори нюху, що утворюють спеціальні поля, подразнення яких спричиняє посилання потужних імпульсів в нюхальні луковиці, які розміщені в черепній коробці під головним мозком. З луковиць електричні потенціали передаються на другий рівень переключення - периформну кору, а з неї на третій рівень - лімбічну систему і гіпоталамус.

Ні в одному із інших аналізаторів (зоровому, слуховому, вестибулярному, тактильному, пропріоцептивному, смаковому) переключення на третинному рівні не локалізується в гіпоталамусі, а у відповідних соматосенсорних ділянках кори головного мозку.

Завдяки незвичайній будові гіпоталамус перетворює швидкодіючі нервові сигнали в повільні, але спеціалізовані реакції ендокринної системи (через гіпофіз). Таким чином, гіпоталамус є головним регулятором вегетативних і енергетичних процесів.

Їжа, відомо, сама собою перетравлюватись не буде, бо травлення залежить від активності ферментів. Але і ферменти самі по собі не активні, їх треба активізувати. Активізація здійснюються подвійно: управлінською і енергетичною діями. Управління реалізується ендокринною системою, а підведення потрібної енергії здійснюється акупунктурною системою, що доставляє вільні електрони з високою кінетичною енергією.

Акт дихання через ланцюжок “ніс - нюх - гіпоталамус - гіпофіз - ендокринна система - ферменти” дозволяє керувати внутрішньоклітинними реакціями, а через ланцюжок “легені - акупунктурна система - ферменти” забезпечувати внутрішньоклітинні реакції енергією у вигляді вільних електронів з високою кінетичною енергією.

Про це індуські писання і китайські трактати свідчать, що хоч “основна енергія” утворюється із їжі, але її утворення залежить від “великої енергії”, що надходить через ніс, горло, легені і збирається в грудях.

А тому і виходить, що фізична потужність, життєві прояви залежать не стільки від їжі, скільки від правильного дихання. Ось чому дихання (пранаяма) в системі йоги ціниться вище ніж рухи (асана).

На підставі сказаного можна зробити два висновки: чим більша поверхня легень, тим більша кількість вільних електронів може потрапити в організм, чим більше часу підтримується ця поверхня, тим більше електронів проникає в акупунктурну систему. Стає зрозумілим ритм дихання, запропонований йогами: 1 (вдих) : 4 (затримка) : 2 (видих). Головне для вдиху - повністю розправити легені, але не надто розтягнути. Затримка дихання на вдиху дозволяє поглинати максимальну кількість вільних електронів через легеневі мембрани, а тривалість затримки дозволяє активізувати рецептори організму і легень, у результаті чого вони набагато краще поглинають і передають електрони в акупунктурну систему. Завдання видиху - вигнати якомога більше повітря із легень, яке не містить вільних електронів, але не вимити при цьому вуглекислий газ. А тому видих робиться вдвічі повільніше і тихіше вдиху, підтягуючи діафрагму догори.

Отже: 1. Затримка дихання на вдиху прекрасно стимулює газообмін в організмі (через посилення кровообігу, присмоктуюча дія) і сприяє насиченню його киснем, а під кінець стимулює і загальну енергетику організму (через закислення і збільшення водневих іонів, що продукує вільні електрони). 2.Затримка дихання на видиху зразу ж призводить до збільшення СО₂, закислення крові та різкого збільшення концентрації водневих іонів, що означає споживання організмом електронів - універсальної енергії всього живого. Підвищення температури тіла і потовиділення - головна ознака збудження енергетики організму. Таким чином, затримка дихання на видиху - прекрасний стимулятор енергетичних процесів. 3. Ніколи не слід затримувати дихання на повному вдиху. Це може призвести до надлишкового розтягнення легеневої тканини, збільшення об'єму альвеол, що негативно відіб'ється на здоров'ї. Затримувати дихання доцільно на вдиху, що складає 70-80 % його максимуму. 4. Затримка дихання на максимальному видиху - вірний засіб розладнати роботу серця (різко падає приток крові через нижню порожнисту вену). Затримувати дихання на видиху доцільно в межах 70-80 % його максимуму.

Як бачимо, дихальні вправи є надзвичайно сильним засобом покращення здоров'я людини, підвищення її енергетики. Та, будучи діалектиками, ми повинні пам'ятати, що у великому позитиві завжди затаюється і великий негатив. А це значить, що до використання дихальних вправ треба підходити дуже обережно, навіть стосовно практично здорових учнів.

Спеціалісти радять, що до освоєння елементів дихальної гімнастики можна приступати у віці 7-10 років, а в 10-17 років у заняття можна включити вправи пранічного йогівського дихання. Затримки дихання людям зі слабкими чи хворими легенями категорично забороняються.

З метою повноти викладу запропонуємо деякі із поширених дихальних вправ.

В.П. Стоячи, сидячи чи лежачи. Вдих через ніс - пауза 2-3 с. - видих через рот (звук “х” як в слові “хорошо”) - пауза 2-3 с. поступово, по мірі засвоєння, вправу слід виконувати від 3 до 5 разів поспіль. Якщо все йде добре, кількість повторень можна довести до 10 і навіть 20 разів.

В.П. Те ж. Послідовність така ж, але при видиху повинен бути чутним звук “ш”. Повторити 3 рази.

В.П. те ж. Послідовність така ж, але при видиху повинен бути чутним звук “с”. Повторити 3 рази.

Поява навіть легкого запаморочення є сигналом того, що вправа виконується надто інтенсивно і треба зробити перепочинок. Якщо з'являється відчуття нестачі повітря чи бажання позіхнути, значить, або надто тривалі видихи, або затягуються паузи. Знову ж таки треба зробити перепочинок.

В.П. лежачи на спині. Праву долоню покласти на груди, а ліву - на живіт. Повне глибоке дихання. Повторити 4-5 разів.

В.П. Те ж. Долоні на животі. Діафрагмальне дихання: дихати, сильно випинаючи живіт вперед. Повторити 4-5 разів.

В.П. Сидячи, руки на колінах. 1. Руки на пояс, лікті відвести назад - вдих; 2. Руки покласти на коліна - видих. Повторити 4-5 разів.

В.П. Те ж. 1. Розвести руки в сторони - вдих; 2. Обхопити коліно руками і перетягуючи його, притиснути до грудей - видих. Повторити 4-5 разів.

В.П. Стоячи. 1. Руки вгору, ногу назад на носок - вдих; 2. Нахил вперед, торкаючись руками підлоги - видих. Повторити 4-5 разів.

В.П. Те ж. 1. Руки розвести в сторони - вдих; 2. Руки перед собою з обхватом долонями плечей - видих. Повторити 4-5 разів.

Ці шість вправ однаково корисні і для дітей, і для дорослих.

Сахаджпранаяма. Цей тип дихання корисний для людей із слабкими легенями, при пневмоніях, астмі, застудах.

В.П. Лежачи на спині. 1. Повільно вдихаючи, підняти руки, і, не згинаючи їх у ліктях, перенести за голову і покласти на підлогу; 2. Повільно видихаючи, повернутися у В.П. Повторяти 1-2 хв. тоді на вдиху підняти праву ногу вперед, і, затримавши її 1-2 сек. повільно опустити, одночасно видихаючи. Те ж лівою ногою. Повторяти 1 хв.

В.П. сісти на підвищення так, щоб спина була пряма. 1.Повільно вдихати через ніс до цілковитого наповнення легень; 2. Повільно видихати через рот. Повторяти 2-3 хв.

концентрувати увагу на тому, щоб вдих проходив без напруження і ривків, а під час видиху повітря виходило рівним струменем.

В.П. Сидячи на п'ятах, спина пряма, долоні на колінах. 1.Вдих рівний через ніс (з силою!) до заповнення легень в межах 80 % їх об'єму; 2. Видих рівний і плавний через ніс. Повторяти 1-2 хв.

Видихаючи, нахилити голову так, щоб підборіддя опускалося до шийної ямки. Потім на вдиху голову знову підняти. Видих повинен бути на декілька секунд довшим, ніж вдих.

Враманпранаяма (дихальні вправи під час ходьби). Хворим, ослабленим і малотренованим спочатку дихати так: на чотири кроки - вдих, на 4-ри - видих. Протягом перших 3-4 тижнів дихати за такою схемою всього 6 хвилин, та й то не зразу: по 2 хвилини на початку, в середині і в кінці прогулянки. Надалі дихання можна ускладнювати (6 кроків - вдих; 6 кроків - видих) і варіювати (4 кроки - вдих, 4-ри - затримка, 4-ри - видих; 6 кроків - вдих, 6 - затримка, 8 - видих і т.д.).

Особливо корисне з точки зору йогів плавання в поєднанні з пранічним диханням. Найкраще для цього підходить брас.

Основною формою організації роботи з дітьми як підготовчої, так і спеціальної медичної груп є, звичайно, урок фізичної культури. Поряд з ним використовуються і додаткові форми. Найчастіше такі із них.

Ранкова гімнастика, комплекси якої складаються учителем разом (або в контакті) з лікарем.

Комплекси фізкультурних пауз у домашніх умовах (пропонуються учителем індивідуально для кожного як домашні завдання).

Прогулянки на свіжому повітрі.

Ближній туризм у вигляді походів вихідного дня.

Розваги з використанням доступних елементів різних видів спорту - пересування на лижах, катання на ковзанах, санках, плавання і т.д.

Заняття в гуртках і секціях загальної фізичної підготовки (для дітей підготовчої групи).

4. Особливості методики проведення занять із дітьми, які входять до спеціальної медичної групи

...