Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Теорія і методика фізичного виховання

Теорія і методика фізичного виховання

Динаміка розвитку організму дитини після її народження, форми організації фізичного виховання дітей раннього віку. Особливості вирішення освітніх завдань виховання школярів, позакласна робота. Фізичне виховання дорослого населення та спортивні тренування.

Рубрика Педагогика
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 01.05.2015
Размер файла 877,0 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Заняття фізичною культурою із учнями спеціальної медичної групи треба проводити окремо від інших школярів, бо це оберігає їх психіку від надмірного напруження. Враховуючи уразливість їх психіки, а інколи і відсутність досвіду колективних занять, учитель повинен підбирати відповідний м'який тон спілкування, подавати команди з весело-вимогливими нотками в голосі.

Перед початком занять доцільно зібрати дітей, які належать до спеціальної групи, разом з родичами (батьками і матерями) і педагогічним колективом (директор, класні керівники) і провести з ними бесіду про значення фізичної культури для оздоровлення дітей, про режим дня, гігієнічну гімнастику, загартовування і організацію побуту школярів. Під кінець організувати показові виступи кращих спортсменів навчального закладу і дітей спеціальної групи, які уже займалися тривалий час фізичною культурою і досягли успіхів. Усі ці заходи допоможуть переконати родичів у тому, що їх діти можуть стати сильними, спритними і здоровими, якщо вони і в домашніх умовах будуть виконувати вимоги школи стосовно правильного ведення режиму дня.

Спеціальні медичні групи для занять фізичною культурою комплектуються в кількості не більше 15 осіб, з урахуванням віку і стану здоров'я, незалежно від захворювання. Об'єднання школярів, що страждають різними захворюваннями, в одну групу можливе тому, що характер пристосування їх організму і, зокрема, органів кровообігу і дихання до фізичного навантаження в багатьох відношеннях однаковий. Принцип індивідуалізації реалізується поділом учнів на два-три відділення по 5-6 школярів, у яких приблизно однакові функціональні можливості і фізична підготовка.

Заняття з дітьми цієї групи умовно поділяють на два періоди: підготовчий і основний.

Підготовчий період, як правило, займає всю першу чверть. Тут слід застосовувати загальнорозвиваючі вправи, що сприяють формуванню правильної постави, вправи в рівновазі, на гнучкість, елементи баскетболу (передачі, зупинки, кидки в кільце з місця), рухливі ігри малої інтенсивності. Особливу увагу на уроках треба приділяти формуванню уміння правильного поєднання дихання з рухами. Співвідношення дихальних і інших вправ на перших уроках повинне знаходитись у таких межах: 1:1, 1:2, 1:3, 1:4. Наприклад, одна дихальна вправа (2-3 повторення) - одна загальнорозвиваюча вправа (5-6 повторень), одна дихальна вправа - дві загальнорозвиваючі вправи і т.д. як правило, в ослаблених дітей переважає поверхневе дихання. А тому на перших уроках необхідно навчати дітей правильно дихати в положенні лежачи, сидячи і стоячи, роблячи акцент на участі в акті дихання передньої стінки черевної порожнини, міжреберних м'язів, і першого, і другого разом, тобто навчати і діафрагмальному, і грудному, і змішаному диханню. Доцільно застосовувати вправи звукової дихальної гімнастики, вимовляючи на видиху голосні а, у, е і приголосні х, ф, ш, с.

У першій чверті 50 % всіх вправ повинні виконуватися у висхідному положенні “лежачи” і “сидячи” в повільному темпі.

Також у цей час учитель повинен навчити дітей методиці самоконтролю, вивчити індивідуальні особливості кожного школяра, його фізичну підготовленість, психічні якості, здатність організму переносити навантаження, побутові умови.

Тривалість основного періоду навчання залежить від здатності організму учнів переносити навантаження, від стану їх здоров'я, від пластичності і рухливості нервової системи. Він передує переводу школярів до підготовчої і далі до основної групи.

У зміст уроків цього періоду поступово включаються всі вправи, що входять до програми з фізичної культури для школярів спеціальної медичної групи.

Оскільки навантаження мають тут виражену тенденцію до збільшення, то треба постійно контролювати їх переносимість учнями, а також фізичну підготовленість учнів, використовуючи для цього різні тестові завдання, як наприклад: біг 30 м (3х10); стрибок у довжину з місця; кидок набивного м'яча вагою 1 кг із-за голови у висхідному положенні сидячи на підлозі; кистьова динамометрія; спірометрія.

Проводячи урок, слід дотримуватись таких умов:

Шикуватися до уроку не за ростом, а за рівнем фізичної підготовленості; на правому фланзі шикуються більш підготовлені діти, а на лівому - менше підготовлені; діти, у яких ЧСС більше 80 уд/хв., теж стають на лівому фланзі.

Іграм на уроці слід приділяти особливу увагу. Досвід показує, що навіть на малорухливу гру організм учнів реагує різким збільшенням ЧСС, підвищенням артеріального тиску; як правило, показники ЧСС і артеріального тиску повільно повертаються до норми. А тому ігри краще проводити за 15-20 хв. до закінчення уроку. Під час їх проведення слабопідготовлені учні замінюються через кожні 2 хв. Після ігор обов'язково виконується повільна ходьба, дихальні вправи, відпочинок сидячи не менше 1 хв.

При проведенні естафет більш підготовлені учні шикуються на початку колони, починають і закінчують естафети, при необхідності роблять два повторення, менш підготовлені - одне і т.д.

У заключній частині уроку обов'язково включати відпочинок сидячи чи лежачи.

Пульсова крива навантаження на уроці повинна бути багатовершинною.

В осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди всі діти, а ослаблені діти особливо, дуже піддатливі застудним захворюванням. Існують різні комплекси вправ для профілактики застудних захворювань. Один із таких комплексів, рекомендований у спеціальній літературі, наведемо і ми.

Комплекс складається із семи вправ, виконується на початку уроку і займає (залежно від тренованості дітей) 2-7хв.

В.П. Стоячи, великий палець правої руки натискає на ямку, що міститься справа біля основи носа, ліва рука підтримує лікоть правої. Здійснити 8 колових рухів великим пальцем на одній, а потім, змінивши положення рук, ще 8 колових рухів на другій ямці. В здійсненні колових рухів беруть участь обидві руки.

В.П. Стоячи, руки опущені донизу. Глибоко вдихати і швидко видихати через ніс. Співвідношення між вдихом і видихом 3:1. Повторити 5-10 разів.

В.П. Те ж. 8-10 разів швидко вдихати і видихати через ніс і завершити вправу глибоким вдихом і повільним видихом.

В.П. Сидячи на п'ятах, спина пряма, долоні лежать на колінах. Повністю вдихнути затримуючи дихання, висунути язика, стараючись дістати ним до підборіддя, очі максимально розширити і максимально напружити м'язи шиї. Держати позу 4-7 сек. Потім, розслаблюючи м'язи, видихнути через ніс і витримати паузу відпочинку приблизно 10 сек.

В.П. Лежачи на спині. Підняти ноги до кута 90 , потім за допомогою рук підняти таз і, упираючись в нього долонями, утримувати позу 10-20 сек., дихання довільне. Потім повільно повернутися у в.п.

В.П. Те ж. На цей раз виконати стійку на лопатках, утримуючи її 10-20 сек. Дихання спокійне, рівномірне, підборіддя впирається в ямку грудної кістки.

Виконується зразу ж після шостої вправи. В.П. - Лежачи на спині. Повільно піднімаючи тулуб, нахилитися вперед і взятися руками за пальці ніг. Зафіксувати позу 10-20 сек. і повернутися в в.п. Дихання довільне. З урахуванням гнучкості кожний виконує нахил з доступною йому амплітудою. В ідеальному варіанті треба торкнутися лобом колін.

Загальні методичні вказівки.

Найчастіше комплекс практикують з найбільш уразливим контингентом - молодшими школярами.

Всі вправи необхідно виконувати без поспіху.

Якщо в дітей немає явних ознак застуди, нежиттю, можна обмежитись вправами 3-6, які запобігають нежиттю.

При невеликому нежиті слід виконувати вправи 1-3 для звільнення носових ходів від слизу.

Якщо є біль у горлі, то для зняття неприємних відчуттів допоможе вправа 4.

При бронхітах виконують вправу 6.

Якщо у дітей кашель, виконують вправи 2, 5, 7.

В ідеальному варіанті для профілактики застудних захворювань треба регулярно (поки існують негативно діючі природнокліматичні умови) виконувати весь комплекс.

Бажано, щоб учитель фізичної культури ознайомив з комплексом родичів молодших школярів, які могли б слідкувати за виконанням вправ у домашніх умовах.

Контрольні питання

Як здійснюється розподіл школярів за медичними групами?

Чим відрізняється зміст занять, призначених для учнів основної і підготовчої груп, від змісту занять, призначених для учнів спеціальної медичної групи?

Чому у програмі з фізичної культури для учнів спеціальної медичної групи суттєво збільшено кількість вправ на формування постави і її корекцію?

Чим обґрунтовується необхідність суттєвого збільшення дихальних вправ у фізкультурно-оздоровчій роботі з дітьми спеціальної медичної групи ?

У чому принципова відмінність пульсових кривих уроків, проведених з дітьми основної і спеціальної медичних груп?

Розділ ХVІІІ. Планування і обік роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах

1. Призначення і суть планування та вимоги до нього

Автору цього підручника випало натрапити в одній англомовній роботі на декілька сентенцій, що дуже вдало відбивають призначення планування. Назва роботи втрачена, а потрібний текст зберігся. Він такий.

An intelligent plan is the first step to success. Planning is the open road to one's destination. If one doesn't know where he is going, how can he expect to get there? /розумний план є першим кроком до успіху. Планування є відкритою дорогою до цілі. Якщо хтось не знає, куди він іде, то як же він може сподіватися, що добереться туди?/.

Ці міркування є аксіомою. Та все ж таки трапляються люди, які негативно ставляться до планування. Визнають його непотрібною писаниною, марною витратою часу. Найчастіше подібні твердження стосуються написання досить ґрунтовних конспектів уроку. І мотивується це тим, що неможливо передбачити всього, що буде відбуватися на уроці, що там часто доводиться орієнтуватися по ходу розгортання подій, вносити корективи в попередньо задумане, а управління класом чимось нагадує управління військом під час бою.

Любителям подібних міркувань, що посилаються на велику роль випадковостей під час проведення фізкультурно-спортивних занять, слід нагадати такі слова Наполеона Бонапарта: “мистецтво війни - це наука, в якій не вдається нічого, окрім того, що було зарані розраховане і продумане”.

Отже, негативно висловлюватись про важливість планування може або людина не досить підготовлена, або людина, що втратила смак до своєї роботи, або ледар, або хвалько, що грає на публіку.

Тепер коротко скажемо про те, що ж являє собою планування як процес, тобто визначимо суть планування.

Планування - це процес обґрунтованого передбачення на певний проміжок часу змісту навчання, досить конкретних завдань, найбільш доцільних засобів, методів, організаційних форм, а також матеріально-технічного забезпечення занять.

Ефективність цього процесу значною мірою залежить від дотримання деяких загальних теоретичних положень, які в спеціальній літературі називають вимогами, а інколи і принципами. Таких загальних положень або вимог декілька: цілеспрямованість, всебічність, конкретність, реальність, простота і наочність. Коротко схарактеризуємо кожну із вимог.

Цілеспрямованість планування. Полягає в чіткому визначенні кінцевої цілі навчально-виховної роботи, а також проміжних (етапних) цілей у вигляді своєрідних моделей, які складаються із певних параметрів, що характеризують:

зміст і об'єм теоретичних відомостей, якими повинні оволодівати учні на певному рівні (вербальному, на рівні використання отриманих знань стосовно оцінки власного фізичного вдосконалення, на рівні творчого використання);

кількість рухових дій певної координаційної складності, якими треба оволодіти чи то на рівні навику, чи на рівні уміння вищого порядку;

тестові та контрольні завдання зі шкалами оцінок для визначення рівня розвитку фізичних якостей;

перелік інструкторських умінь і навиків.

Систематичність планування. Це забезпечення раціональної послідовності в оволодінні навчальним матеріалом, взаємозв'язку і наступності між окремими ланками навчально-виховного процесу з урахуванням ряду закономірностей: 1.Закономірностей формування рухових умінь і навиків (розподіл навчального матеріалу залежно від етапів навчання); 2.Закономірностей розвитку рухових якостей (робота над якостями в окремому занятті, в системі занять, у віковому аспекті); 3. Закономірностей протікання процесів утоми і відновлення після фізичних навантажень (планування динаміки навантажень в окремому занятті і в окремих фрагментах навчально-виховного процесу); 4. Закономірностей адаптації, як дуже важливої, діалектично суперечливої властивості всього живого (планування різноманітних навантажень за величиною і спрямованістю, різноманітних засобів, методів і методичних прийомів діяльності учнів і педагога).

Всебічність планування. Випливає із необхідності комплексного вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань і означає підбір і розподіл у часі і просторі відповідних засобів, методів і організаційних форм.

Конкретність планування. Полягає в забезпеченні необхідної деталізації завдань, засобів, методів, матеріально-технічного забезпечення залежно від стану учнів, тривалості часового проміжку, на який розраховане планування.

Максимально конкретно можна планувати процес фізичного виховання лише на короткий термін, який визначається перш за все тим, наскільки правильно педагог зможе оцінити стан учнів і передбачити його зміну під впливом фізичних вправ, середовища та інших факторів. Спроби надмірної конкретизації навчально-виховної роботи на тривалі строки не приводили до успіху. Практично завжди виявлялось, що її зміст не відповідав стану учнів і реальним умовам, які постійно змінюються.

У зв'язку з цим планування на тривалі строки повинне бути лише загальноорієнтованим. Міра ж конкретності, залежно, в першу чергу, від збільшення строків, на які складаються плани, від стану учнів і багатьох інших змінних, має тенденцію до все меншої деталізації. Як же знайти найбільш прийнятну міру в кожному строго визначеному випадку? На це питання точної відповіді не може дати ніхто. Її найкращий варіант повинен віднайти педагог, покладаючись на свої знання, досвід та інтуїцію.

Реальність планування. Суть цієї вимоги зводиться до того, що при визначенні кінцевих і проміжних цілей і конкретизації різних сторін учбово-виховної роботи враховується дійсна можливість її виконання в даних умовах. Реальність планування ґрунтується на тверезій оцінці педагогом власних можливостей, стану учнів, матеріально-технічного оснащення занять і т.п. Вона передбачає також індивідуалізацію процесу фізичного виховання: не можна всім планувати досягнення однієї і тієї ж цілі за однаковий проміжок часу, бо можливості у них різні.

Простота і наочність планування. Ця вимога не є настільки принциповою, як попередні, та все ж також має неабияке значення. Кожний план повинен бути достатньо простим і наочним, особливо коли він призначається для колективного використання. Надто удокладнені записи роблять плани громіздкими і незручними для оперативного використання, особливо коли вони мають текстове оформлення.

Ось чому найчастіше, з урахуванням цієї вимоги, плани мають табличне або графічне оформлення, або ж являють собою раціональне поєднання першого і другого.

2. Загальна характеристика видів планування й основних підходів розподілу навчального матеріалу по чвертях

В спеціальній літературі розрізняють декілька видів планування. В основі розрізнення лежать дві класифікаційні ознаки: кількість робіт, для здійснення яких складаються плани; відрізок часу (термін), на який складаються плани.

За першою класифікаційною ознакою (кількість робіт, для здійснення яких складаються плани) планування поділяється на два різновиди: загальне і часткове.

Загальним називають таке планування, коли плануються дві і більше робіт і оформляються в одному документі. Прикладом загального планування може бути розробка загальнорічного плану з фізичного виховання в загальноосвітній школі. Якщо даний план має табличний вигляд, то оформляється він, як правило, за такою схемою:

№ п/п

Види робіт і їх зміст

Термін вико-нання

Відпові-дальний

Відмітка про вико-нання

І

Навчальна робота

1. Скласти річний план навчально-виховного процесу.

до

5.VІІ..

учителі фізичної культури

Підготувати дидактичний матеріал для домашніх завдань.

... n

до

10.ІХ

-//-

ІІ

Спортивно-масова робота

1. організувати роботу спортивних секцій: гімнастики для 1-6х, баскетболу - 4-10х, загальної фізичної підготовки - 5-10х, легкої атлетики - 4-10х класів.

до

15.ІХ.

організатор позакласної та поза-шкільної роботи, учителі фізичної культури

2. практикувати дні здоров'я і спорту.

... n

щоміся-чно

директор школи, класні керівники

і т.д. стосовно всіх інших видів робіт, що практикуються в школі: пропагандистської, господарчої, фізкультурно-оздоровчої, організаційної.

Термін „часткове планування” означає, що передбачення на певний строк завдань, засобів і методів, матеріально-технічного забезпечення і ін. стосується тільки якоїсь однієї роботи. Результатом такого процесу може бути один або ж декілька документів. Так, наприклад, плануючи навчальну роботу, учитель фізичної культури в загальноосвітній школі повинен для кожного класу, з урахуванням його особливостей, скласти такі документи: графік розподілу навчального матеріалу на рік із зазначенням кількості годин за кожним розділом; робочий план реалізації розділів програми на рік чи півріччя, плани-конспекти уроків.

За другою класифікаційною ознакою (термін, на який складаються плани) планування поділяється на три різновиди: перспективне, поточне, оперативне.

Якщо плани складаються на декілька років, то такий процес називають перспективним плануванням. Прикладом перспективного планування є складання програми з фізичної культури для учнів загальноосвітнього навчального закладу. Велике поширення даний вид планування має в спортивній практиці, де доводиться планувати роботу в циклах міжолімпійської підготовки і в інших, тривалістю в декілька років, часових проміжках між відповідальними змаганнями, на етапах багаторічної підготовки спортсменів.

Якщо плани складаються на термін тривалістю в один рік і менше, аж до серії занять включно, то в такому випадку будемо мати поточне планування. Для загальноосвітньої школи це буде планування на рік, на чверть і на серію уроків, а для спортивної практики - на макроцикл, мезоцикл, мікроцикл, тренувальний день (якщо в його рамках здійснюється 2-3 тренувальних заняття).

І, нарешті, оперативним називають таке планування, коли плани складаються на одне заняття.

Тепер зупинимося на основних підходах розподілу навчального матеріалу за чвертями. Методика цього процесу (розподілу) ідентична для всіх чотирьох чвертей, а тому й основні методичні підходи будуть стосуватися всіх чотирьох випадків. Таких підходів два: розподіл навчального матеріалу за темами і за всіма різновидами вправ, що будуть використовуватися в цій чверті.

Та перш ніж характеризувати названі підходи, додатково внесемо ясність у розуміння того, що таке тема.

У теоретичному навчальному матеріалі (як, до речі, і в будь-якому матеріалі), для більш успішного оволодіння ним, практикується поділ його на порції. При цьому слід пам'ятати, що дроблення матеріалу не повинне переходити межі, за якою втрачається смисл його вивчення. Порція повинна бути настільки малою і водночас настільки великою, щоб у її межах зберігалась специфіка інформації, що вивчається, а також бути відносно завершеною і логічно цілісною. Якщо вона є такою, тоді її можна назвати темою.

Коли ж мова заходить про практичний матеріал, призначений для вирішення завдань фізичної освіти, то тут відносно завершеною і логічно цілісною його порцією, тобто темою, є конкретна рухова дія, а точніше, фізична вправа, яка має бути освоєна щонайменше до рівня навику, а в ідеальному варіанті - до рівня уміння вищого порядку.

Стосовно теоретичного матеріалу тема являє собою сукупність понять, засвоєння яких забезпечується роботою інтелекту, а стосовно практичного - вона являє собою сукупність нервово-м'язових уявлень про основні опорні точки (провідні фази) фізичної вправи, формування яких забезпечується роботою фізичного розуму, основні механізми діяльності якого розкриті в класичній роботі М.О.Бернштейна “Про побудову рухів”.

При розподілі навчального матеріалу за темами вибирають усі вправи-теми, які будуть вивчати в даній чверті, і конкретизуються в освітніх завданнях, що формулюються за правилами, викладеними в другому підрозділі п'ятнадцятого розділу підручника. Також підбирають вправи-теми, що були освоєні раніше, і в даній чверті будуть повторюватися, і теми із теоретичного матеріалу, передбаченого на дану чверть (як для вивчення, так і для повторення).

Все це впорядковується в табличному вигляді. Таблиця може мати таку форму:

№ п/п

Теми, призначені для вивчення і повторення

Уроки

1

2

3

4

5

. . .

n-1

n

І

Теми теоретичного матеріалу:

1.

2.

+

+

+

+

+

+

+

+

+

ІІ

Теми практичного матеріалу і завдання для них:

1. (назва теми).

а)

б) завдання до теми

в)

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Як бачимо, в лівій частині таблиці в колонку розписують всі теми теоретичного матеріалу і всі вправи-теми із завданнями до них, які будуть опрацьовуватись в даній чверті. Тоді за допомогою певних знаків (хрестиків, кружечків і т.д.) роблять помітки, на яких уроках теоретичні теми і завдання до практичних тем будуть опановуватись.

Та в фізичному вихованні, як зазначено в другому підрозділі чотирнадцятого розділу підручника, прослідковується така цікава особливість: темами навчання з точки зору моторики є фізичні вправи і засобами опанування цими темами є знову ж таки фізичні вправи. Їх називають підвідними вправами. І відмінність їх від вправ-тем полягає в тому, що рівень засвоєння їх обмежується руховим умінням. Та вправи-засоби не обмежені лише підвідними вправами. Є вправи-засоби, які використовують для організації учнів (створення установки на роботу); для втягування організму в роботу (для підготовки його для вирішення головних завдань, запланованих на основну частину уроку); для підвищення енергопотенціалу організму через розвиток таких фізичних якостей, як сила, прудкість, витривалість, гнучкість; для переведення організму на доробочий рівень функціонування в заключній частині уроку.

Отже, виходячи з того, що вправ-засобів дуже багато, що вони поліфункціональні, що за їх допомогою в поєднанні з навчанням вирішуються й інші важливі в процесі фізичного вдосконалення завдання, існує і названий вище другий підхід розподілу практичного матеріалу - за всіма різновидами вправ, що будуть використовуватись в тій чи іншій чверті. Здійснюється він за такою ж схемою як і в попередньому випадку. Тепер у лівій частині таблиці в колонку розписують усі вправи, включаючи і вправи-теми, але без конкретизації їх у завданнях. Також, щоб не перевантажувати четвертний план надмірною його деталізацією, називаються, як правило, не самі вправи-засоби, а їх групи. Наприклад: стройові вправи; загальнорозвиваючі вправи без предметів, із набивними м'ячами, зі скакалками; рухливі ігри з елементами легкої атлетики, гімнастики і т.д. Хоча можуть, звичайно, називатися і конкретні вправи, наприклад: повільний біг до 5 хв., крос 600-800 м без урахування часу і т.д.

Отже, ми схарактеризували два суттєво різні (певною мірою полярні) підходи до складання четвертних планів. Логіка підказує, що в реальній дійсності їх треба поєднувати, і в кожному конкретному випадку, виходячи із міркувань доцільності, зміщуватись у бік тієї чи іншої полярності. Насправді так це й роблять.

Для ілюстрації цього скористаємося фрагментами четвертного плану, запропонованого С. Цвеком, дещо модифікуючи його.

№ п/п

Навчальний матеріал програми

№ уроків

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

І

Теоретичні відомості:

а) правила безпеки під час виконання легкоатлетичних та ігрових вправ на спортивному майданчику і вдома;

б) дотримання рухового режиму.

пн

пз

пп

пп

пп

пп

пп

пп

пп

п

п

п

п

п

п

п

п

п

ІІ

Практичний матеріал:

1. стройові вправи (із попе-реднього класу).

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

№ п/п

Навчальний матеріал програми

№ уроків

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

2.загальнорозви-ваючі вправи

а) без предметів

б) зі скакалкою

в) з набивним м'ячем

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

3. Легка атлетика

а) матеріал попе-реднього класу

б) біг на 60 м (стартовий розгін)

в) біг на 1500 м

г) стрибки у дов-жину з розбігу

п

п

н

п

з

п

п

н

п

п

з

п

п

п

п

п

п

п

о

п

п

п

п

о

п

п

+

п

п

п

+

п

о

п

п

4. Вправи для розвитку бист-ротно-силових якостей

а) багаторазові стрибки через скакалку

б) метання набивного м'яча (1-2 кг)

в) рухливі ігри з елементами гандболу

г) естафети

і т.д.

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Умовні позначення: Н - навчити; З - закріпити; П - повторити; О - складання на оцінку.

Із цих фрагментів видно, що поєднання обох підходів досягають тим, що вправи-теми хоч і розшифровуються в освітніх завданнях, та ця розшифровка тільки орієнтовна. Завдання визначаються лише початковими буквами дієслів, які використовуються при їх формулюванні (Н, З, П, О). Роблять це для того, щоб четвертний план був більш компактний, не перевантажений деталями.

3. Етапи і напрямки планування роботи з фізичного виховання

Узагальнюючи інформацію, що стосується планування роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах, і яка викладена в цьому і в попередньому розділах, приходимо до висновку, що цей процес розпадається на ряд відносно самостійних напрямків: планування всієї роботи, планування навчальної роботи, планування фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, планування фізкультурно-масової і спортивної роботи.

Та, незважаючи на множинність напрямків планування, процедура отримання результатів (відповідних документів) у межах кожного із них приблизно одна й та ж. Мислительні операції розгортаються за ідентичною схемою - від загального до конкретного. Спочатку передбачають розгортання подій у віддаленій перспективі і видно їх лише в загальних рисах, далі, у міру наближення до часу, в якому перебуває плануючий, бачення деталізується (створюються поточні плани) і, нарешті, в оперативних планах бачення стає максимально конкретним. Звичайно, залежно від того, настільки далеко в майбутнє зазирає плануючий, планування може починатися зі створення перспективних планів, чи воно буде усіченим, тобто розпочинатися творенням поточних планів, та розгортання розумових операцій буде одним і тим же - від загального до конкретного.

Якщо хтось не погоджується з таким твердженням, то нехай спробують, скажімо, планування навчальної роботи на рік розпочати із написання конспектів уроку. Дуже швидко вони переконаються, що без передбачення більш загальних моментів (визначення кількості годин на кожний розділ програми, послідовність проходження розділів програми, види вправ, що будуть використані при проходженні кожного розділу і т.д.) робота заходить у безвихідь.

Все тільки що сказане в цьому підрозділі, з метою кращого сприйняття, представимо у вигляді структурно-логічної схеми.

Таблиця 9.

Структурно-логічна схема етапів і напрямків планування роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах

4. Документи планування навчальної роботи з предмета “фізична культура”

Результати планування навчальної роботи з предмета “фізична культура” відбиваються в цілому ряді документів, а саме: навчальний план, програма, план роботи на рік, план роботи на навчальну чверть, план-конспект уроку.

Навчальний план. Є державним документом, яким керуються не тільки загальноосвітні, а й спеціальні середні і вищі навчальні заклади, де фізичну культуру як обов'язковий предмет включено в систему інших дисциплін.

Навчальні плани розробляють і затверджують вищестоячі органи управління на багато років наперед. У них визначається: число годин, відведене на фізичну культуру на весь період навчання, порядок реалізації цих годин за роками навчання, строки заліків і екзаменів.

Програма. Розробляють і затверджують вищестоячі органи управління на основі навчального плану відповідно до встановленої там кількості годин.

Учбова програма - документ, що визначає зміст і об'єм знань і умінь, що підлягають опануванню, а також рівень розвитку фізичних якостей, якого повинні досягти учні.

Але разом з цим це і план, оскільки тут має місце деякий розподіл навчального матеріалу в часі.

План роботи на рік. Розробляє, як і всі інші документи (план роботи на навчальну чверть, план-конспект уроку), учитель фізичної культури на основі програми. В даному випадку конкретні вправи чи групи вправ ще не беруть до уваги. Увагу концентрують на розділах програми. Визначають кількість годин на кожний розділ з подальшим розподілом за чвертями. Все це вкупі оформляється у вигляді таблиці.

Пояснимо процедуру планування навчальної роботи на рік на прикладі. Припустимо, що в класі, де доведеться працювати плануючому, будуть опрацьовувати такі розділи програми: теоретичні відомості, гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри, кросова та лижна підготовка, комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості. Далі припустимо, що на тиждень буде проводитись два уроки, а за рік це складе 68 уроків. За чвертями (враховуючи їх тривалість) ці години розподіляться (починаючи з першої) так: 18, 14, 20, 16. Тепер 68 годин річних треба розподілити за п'ятьма розділами програми. Розділів виходить п'ять, бо не враховується розділ теоретичних відомостей, які оголошують по ходу вирішення завдань уроків, і окремого часу на них не виділяють.

Припустимо знову, що учитель розподілив години так: гімнастика - 13, легка атлетика - 17, спортивні ігри - 13, кросова та лижна підготовка - 13, комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості - 12.

Тепер години кожного розділу треба розподілити за чвертями так, щоб у підсумку все точно збігалося з кількістю уроків, що плануються в кожній із них.

Щоб без особливого напруження виконати цю останню процедуру, треба зарані приготувати спеціальну матрицю (див. табл. 10) у вигляді сітки, в якій проставити цифри лише в нижньому ряду вічок, і напроти розділу “теоретичні відомості” через всі чотири вічка записати “В процесі уроків”. Після цього проставити відповідні цифри в крайній правій колонці вічок під заголовком “Кількість годин на рік”. Цим самим будуть створені всі умови для виконання останньої, найбільш трудомісткої операції - розподілу годин, визначених на кожний розділ, за чвертями.

Таблиця 10.

Приклад розподілу навчального матеріалу програми на рік

Види навчального матеріалу

Ч В Е Р Т І

Кіль-кість годин на рік

І

ІІ

ІІІ

ІV

Теоретичні відомості

В процесі уроків

Гімнастика

12

1

13

Легка атлетика

9

2

6

17

Спортивні ігри

7

2

4

13

Кросова та лижна підготовка

13

13

Комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості

2

2

2

6

12

Кількість годин за чвертями

18

14

20

16

68

План роботи на навчальну чверть. Розробляється на основі програми і плану роботи на рік. Останній виступає своєрідним покажчиком того, які розділи програми і в якому об'ємі будуть вивчатися в кожній чверті. Тут увага плануючого концентрується уже на фізичних вправах і їх окремих групах, включаючи і вправи-теми, і вправи-засоби, а також на конкретних темах, що стосуються теоретичного матеріалу.

Методика розподілу навчального матеріалу на чверть описана вище, в попередньому підрозділі цього розділу. Тут ми акцентуємо увагу лише на одному суттєвому нюансі.

Звернемо для прикладу увагу на таблицю 10, на практичний навчальний матеріал, що буде вивчатися в першій чверті. Він складається із двох блоків: легка атлетика і спортивні ігри, які подаються роздільно. Так само роздільно можна розподіляти матеріал і по уроках чверті: спочатку ідуть дев'ять уроків легкої атлетики, а потім сім уроків спортивних ігор, і завершується чверть двома контрольними уроками.

Та, як підкреслювалося в десятому розділі підручника, це не завжди оптимально. Одновидові, або спеціалізовані уроки можна планувати для роботи зі старшокласниками. В молодших класах краще планувати комбіновані уроки, на яких паралельно вивчається матеріал різних розділів програми. В середніх класах доцільно планувати і комбіновані, і спеціалізовані уроки приблизно в однаковій пропорції.

Із цього слідує, що дев'ять годин легкоатлетичного матеріалу учитель може запланувати як на дев'ятьох уроках, так і більшій їх кількості, аж до шістнадцяти включно. Те ж саме можна сказати і про ігровий матеріал, який можна запланувати на сім уроків і на більшу їх кількість, аж до шістнадцяти включно.

Загалом же план роботи на чверть доцільно структурувати у вигляді трьох частин.

Першу частину присвячують формулюванню завдань на чверть, які повинні відбивати усі спрямування педагогічного процесу: освітнє, оздоровче і виховне.

Тести, контрольні нормативи і вимоги

Параметри

Н о р м а т и в и

для хлопців

для дівчат

5 (12)

4 (9)

3 (6)

5 (12)

4 (9)

3 (6)

Біг 30 м з високого старту.

секунди

5,3

6,0

7,0

5,5

6,2

7,2

Метання малого м'яча (150 г) на дальність з розбігу

метри

34

27

20

21

17

14

Примітка: цифри в дужках проставлені, виходячи із 12-бальної системи оцінок.

План-конспект уроку. Розробляється на основі плану роботи на чверть. У цьому документі навчальний матеріал максимально конкретизується, починаючи від завдань і закінчуючи окремими вправами. Конкретизація досягається шляхом використання організаційно-методичних вказівок різної спрямованості.

Аналіз організаційно-методичних вказівок конспектів уроків, розроблених передовими учителями, показує, що досить часто в них дають настанови по визначенню і вирішенню часткових завдань уроку, по призначенню тих чи інших вправ, по техніці вправ, типових помилках і способах їх усунення. Основне ж місце займають педагогічні настанови щодо керування групами учнів, класом у цілому, щодо використання методів організації учнів, використання методів і прийомів активізації їх пізнавальної діяльності. Не випускають із поля зору передові вчителі прийомів перевірки виконання навчальних завдань, контролю і оцінки успішності, організації домашніх завдань і контролю їх виконання. В конспекті також знаходять місце і записи по контролю зовнішнього вигляду учнів, їх екіпіровки, відповідності одягу і взуття місцю занять, записи про санітарно-гігієнічні умови місць занять, по матеріально-технічному оснащенню навчального процесу і організації техніки безпеки на уроці та при виконанні домашніх завдань.

Організаційно-методичні вказівки вносять у конспект, як правило, паралельно з записом змісту уроку. При цьому вчителі прагнуть уявити собі ту чи іншу ситуацію уроку, окрему його часточку (“мізансцену”), стараючись проникнути в суть педагогічного процесу, передбачити його хід, позитивні і негативні моменти, можливі помилки в роботі, можливий результат окремих вправ, завдань, частин уроку й уроку в цілому та ін. Вони прагнуть уявити не тільки свої дії, а й передбачити дії учнів, їх поведінку, а також атмосферу колективної навчальної праці.

Таким чином, у записах відбивається педагогічна концепція учителя, його методична майстерність, розкривається технологія навчально-виховного процесу, що забезпечує високоефективну реалізацію предметного змісту уроку і вирішення його педагогічних завдань.

Найчастіше конспекти уроків з фізичної культури оформляються за такою схемою.

Конспект уроку №_ з фізичної культури для учнів __класу.

Завдання 1

2 Обов'язково передбачаються і освітні,

. і оздоровчі, і виховні завдання.

Дата і місце проведення _____________________________

Необхідний інвентар і обладнання: ____________________

(вказується не тільки їх назва, а й кількість)

Звичайно, це не єдина форма конспекту. Останнім часом вищестоячі органи управління роблять спроби впровадити в загальноосвітніх школах плани-конспекти на групу уроків за аналогією до тематичних конспектів, що використовуються при вивченні інших навчальних предметів.

Подібні спроби запозичення досвіду викладання інших навчальних предметів, не враховуючи специфіки предмета “фізична культура”, не можна назвати раціональними. І ось чому. При викладанні всіх предметів навчального плану загальноосвітньої школи окремі теми опрацьовуються строго послідовно, відділяються одна від іншої в часі. Як правило, на уроці вивчається лише одна тема чи її частина. При викладанні ж предмета “фізична культура” завжди опрацьовується декілька тем і причому вони знаходяться на різних стадіях засвоєння: з однією знайомлять, другу почали вивчати, третя закріплюється, четверта уже оцінюється і т.д. а тому підготовка тематичних конспектів на групу уроків стосовно предмета “фізична культура” є нонсенсом.

Указана специфіка негативно відбивається і на спробах підготувати конспект на групу одновидових (спеціалізованих) уроків, коли вивчається матеріал якогось одного розділу програми (з легкої атлетики, з гімнастики, з лижної підготовки і т.д.). виклад змісту навчального матеріалу таких конспектів пропонують оформляти за такою схемою:

Зміст навчального матеріалу по частинах уроку

Організаційно-методичне забезпечення

Дати уроків та дозування

Найсуттєвіше в підготовці до уроку - організаційно-методичні вказівки, які, як зазначалось, є свідченням методичної майстерності вчителя, в подібних конспектах не можна реалізувати так, як це можна зробити при підготовці конспекту на окремий урок. Основний аргумент щодо доцільності таких конспектів зводиться до того, що тут треба менше писати і, отже, економиться робочий час учителя.

Творчо працюючі вчителі фізичної культури уже давно створили більш ефективний підхід, що дозволяє не тільки економити робочий час, а й покращувати організаційно-методичне наповнення уроків. Мається на увазі створення методичних картотек. На спеціальних картках фіксуються комплекси загальнорозвиваючих вправ з найсуттєвішими вказівками до них; організаційно-методичне забезпечення окремих вправ-тем, окремих рухливих ігор, окремих естафет; комплекси вправ для розвитку фізичних якостей з найважливішими вказівками до них і т.д. Картки відповідно систематизуються і надалі використовуються в роботі. Коли у вчителя є така картотека, то йому для підготовки до уроку треба лише конкретизувати завдання і підібрати із картотеки відповідні картки, де зафіксовані потрібні йому фрагменти уроку. Та, звичайно, це не означає, що цей підхід є найкращим. Вибір залишається за учителем.

У цілому ж, як узагальнення того, що стосується підготовки конспектів уроків, можна використати міркування Ю.К. Бабанського і М.М. Поташника

.

“Перш за все хочеться звернути увагу на дієслово “вимагати”. Думається, що вимагати від учителя треба постійного підвищення професійної майстерності, компетентності, високої якості знань і рівня вихованості дітей. Вибір форм, методів, прийомів, засобів навчання і виховання, вибір форми плану уроку - справа самого учителя. Тут можна лише радити, допомагати, рекомендувати, консультувати.

Поурочний план є творчим документом педагога. Структура, об'єм, ступінь докладності плану залежать від особливостей особистості учителя, його досвіду, стажу роботи. План можна складати у формі конспекту, тез, таблиці, схеми і т.д. Форма повинна бути зручною (оптимальною) перш за все для самого педагога (а не для перевіряючого). Відзначимо також, що для різних типів уроків учителі складають різні за формою плани.”

5. Загальна характеристика обліку роботи з фізичного виховання

Педагогічний процес, як і більшість явищ універсаму, має стохастичну (імовірнісну) природу. Від грецького stochasis - здогад. Результати педагогічних впливів визначаються багатьма змінними, точну дію яких неможливо передбачити. Більше того, неможливо знати і кінцеву кількість самих змінних.

Отже, як би скрупульозно не складався план, у ньому завжди затаюється можливість меншої чи більшої похибки. Звідси випливає, що поряд зі складанням планів треба передбачати і процедури, за допомогою яких можна було б отримувати зворотну інформацію про хід їх виконання. Здійснення таких процедур прийнято називати обліком.

Таким чином, облік - це процес отримання і осмислення зворотної інформації про хід педагогічного процесу з метою внесення, якщо треба, відповідних корективів у плани роботи. Розрізняють три види обліку: попередній, поточний і підсумковий.

Попередній облік. Здійснюється для виявлення готовності до опанування навчальним матеріалом. Ураховуються: об'єм і складність раніше вивчених рухових дій, рівень загальної фізичної підготовки, рівень знань. Дані такого обліку дозволяють уточнити плани, а згодом, порівнюючи їх із результатами підсумкової і поточної перевірки, об'єктивніше судити про зміни в знаннях, уміннях і навиках, у рівні розвитку фізичних якостей.

Поточний облік. Є основним видом перевірки і оцінки. Здійснюється він у різних формах.

Поурочний облік. Учні можуть попереджуватись чи не попереджуватись про те, що їх дії будуть оцінюватись. Але в будь-якому випадку оцінка повинна бути оголошена і прокоментована.

Спостереження за одним або декількома учнями протягом усього уроку з оцінкою будь-яких дій, у тому числі і таких, що не стосуються до завдань уроку. В кінці виставляється так звана поурочна оцінка. Вона має важливе мобілізуюче значення для не досить організованих учнів і для тих, що не мають реальних можливостей для суттєвого підвищення результатів у рухових діях, що вивчаються.

Усне опитування. Застосовується для перевірки засвоєння теоретичних відомостей, знань правил гри, термінології, розуміння суті рухів і т.д. Воно може практикуватися в будь-якій частині уроку, у вигляді окремих питань, бесіди чи так званого побіжного опитування.

Спеціально організований виклик для виконання вправи на оцінку. Викликають тих учнів, які здатні успішно виконати завдання. Виклик слабо підготовлених недоцільний, бо може призвести до надто великих стресових зрушень і моральної шкоди (кому приємно перед усіма демонструвати своє невміння). Досвід показує, що найбільшу користь приносить негайна оцінка, за винятком тих випадків, коли потрібний час для зменшення сильного збудження чи втоми.

Підсумковий облік. Полягає у виставленні оцінок за чверть на основі даних поточного обліку і за рік на основі четвертних оцінок. Вирішальне значення мають оцінки, отримані в кінці, а не на початку навчання руховим діям і теоретичним відомостям.

І попередній, і поточний, і підсумковий обліки є ефективним знаряддям управління педагогічним процесом тоді, коли відповідають таким вимогам:

Систематичність.

Об'єктивність.

Об'єктивність обліку забезпечується дотриманням таких умов: визначення критеріїв оцінки на кожному етапі навчання, диференційований підхід до учнів, врахування ступеню позитивних зрушень у підготовленості учнів, які є значною мірою результатом їх старанності і відповідальності.

Результати обліку фіксують у класному журналі, документах, що відбивають проведення фізкультурно-масових і спортивних заходів, документах, що містять перелік громадських інструкторів та суддів, а також тих, що займаються в гуртках, секціях та групах загальної фізичної підготовки, у книзі рекордів школи, в журналі обліку травм, у медичних картках учнів.

Контрольні питання

У чому полягає призначення і суть планування роботи з фізичного виховання?

Яких вимог слід дотримуватись, плануючи роботу з фізичного виховання?

Які є види планування і за якими класифікаційними ознаками ці види поділяють на дві групи?

Яка із схем («від загального до конкретного» чи «від конкретного до загального») є раціональною при складанні планів на різні часові проміжки?

Які є основні підходи розподілу навчального матеріалу по чвертях і які методики реалізації цих підходів?

У чому полягає призначення і суть обліку роботи з фізичного виховання?

Які є види обліку і яким вимогам ці види повинні відповідати?

Розділ ХІХ. Позашкільна робота з фізичного виховання

1. Значення, завдання і організація позашкільної роботи з фізичного виховання

Значення позашкільної роботи з фізичного виховання зумовлене об'єктивною потребою будь-якої людської спільноти у фізичному вдосконаленні своїх громадян, особливо підростаючого покоління. Якщо її провідники недооцінюють цього, то рано чи пізно життя нагадає про хибність їхньої думки.

Прикладом такого нагадування, зумовленого реаліями життя, є затвердження Президентом України Цільової програми “Фізичне виховання - здоров'я нації” (від 1.09.1998 року). В ній наводяться, зокрема такі факти:

майже 90 відсотків дітей, учнів і студентів мають відхилення у здоров'ї, понад 50 відсотків - незадовільну фізичну підготовку.

Щороку до лав Збройних Сил України за станом здоров'я не призивається кожний четвертий юнак призовного віку.

Тільки протягом останніх п'яти років на 41 відсоток збільшилася кількість учнівської та студентської молоді, віднесеної за станом здоров'я до спеціальної медичної групи.

Причину такого стану речей вбачають у тому, що з 1991 року кількість підприємств, установ та організацій, які проводили фізкультурно-оздоровчу роботу, зменшилася на 15,5 тис. одиниць, а кількість робітників, залучених до цього процесу - більш, як на 1 млн. чоловік, або на 56 відсотків, інструкторів зі спорту, що працювали у виробничих колективах - на 5,7 тис. чоловік. Нині (на момент виходу Указу, прим. наша) лише 13 відсотків трудових колективів мають спеціалістів, які проводять фізкультурно-оздоровчу роботу. Це призвело до різкого погіршення рекреації, фізичного та психічного стану найпрацездатнішої частини населення і виявилося у значному зростанні серцево-судинних, онкологічних, психічних та інших захворювань, зумовило посилення проявів тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії тощо.

Звичайно, окреслення цієї причини є слушним, але вона не є визначальною, а лише похідною. Є більш важливі, глибинні причини. На них зверталася увага в другому розділі, де характеризувалась мета й ідеологічна основа системи фізичного виховання стосовно теперішніх історичних умов існування нашого суспільства. Та, як мовиться, кожному овочу свій час. А на сьогодні є добрим знаком те, що на рівні вищих ешелонів влади правильно оцінюють роль фізичного виховання в суспільстві.

Завдання позашкільної роботи значною мірою такі ж, як і позакласної. Нагадаємо їх.

Залучати якомога більшу кількість учнів до фізичного вдосконалення.

Виявляти схильності і здібності до занять окремими видами спорту.

Поглиблено оволодівати знаннями, що стосуються питань здорового способу життя і поліпшення фізичної підготовленості.

Готувати громадських інструкторів та суддів із видів спорту.

Сприяти духовному розвитку учнів, формуванню у них патріотичних почуттів.

Ці завдання можна доповнити ще декількома:

Сприяти максимальному розвитку здібностей стосовно занять окремими видами спорту.

Надавати можливість збільшення обсягу рухової активності учнів залежно від психофізичної потреби в рухах.

Вирішення названих завдань організується в різних ланках системи фізичного виховання, мережа яких є досить мінливою, тобто такою, що повинна гнучко відгукуватись на запити суспільства, залежно від конкретно-історичних умов його розвитку. На сьогоднішній день ця мережа включає: спортивні школи, училища фізичної культури та олімпійського резерву, фізкультурно-оздоровчі табори, фізкультурно-оздоровчі заклади за місцем проживання (зокрема, дитячо-підліткові фізкультурно-спортивні клуби), палаци та будинки молоді, парки культури та відпочинку, санаторії, водні станції, краєзнавчо-туристські заклади, стадіони і т.п.

Описання організаційно-методичних особливостей проведення роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів у кожній із ланок мережі не є доцільним і до того ж громіздким. А тому ми коротко зупинимося лише на двох із них, які започатковані досить давно, регулярно використовуються і, можна думати, будуть використовуватись і надалі. Це фізкультурно-оздоровчі табори і спортивні школи.

2. Фізичне виховання в фізкультурно-оздоровчих таборах

Розкриваючи це питання, ми користуватимемося інформацією, накопиченою в процесі роботи з дітьми і підлітками у так званих піонерських таборах. І до того ж без будь-якої поправки на теперішні часи. Справа в тому, що організаційний порядок, прийнятий у піонерських таборах (із ланками, загонами, вожатими і т.д.), запозичений, до речі, у скаутів, виправдав себе. І немає підстав для того, щоб у шкільних оздоровчих дитячих таборах він був ліквідований. Питання про те, як назвати керівників дитячих підрозділів - вожатими, чи якось по-іншому, принципового значення не має.

Під час роботи в фізкультурно-оздоровчому таборі основну увагу зосереджено на вирішенні таких завдань, які в умовах загальноосвітньої школи або взагалі не вирішуються, або ж вирішуються недостатньо. Це такі завдання: 1. Зміцнювати здоров'я, сприяти фізичному розвитку і загартуванню дітей; 2.Удосконалювати рухові уміння і навики в прикладних рухових діях (особливо в плаванні); 3. Формувати звичку до регулярних занять фізичною культурою і спортом; 4. Сприяти формуванню санітарно-гігієнічних і організаторських навиків з фізичної культури.

Вирішення цих завдань забезпечується впровадженням різних форм занять, на яких застосовуються різноманітні вправи, в першу чергу такі, які важко, а то й неможливо регулярно практикувати протягом навчального року, особливо в умовах міста (плавання, туризм, вправи та ігри на місцевості, легка атлетика, рухливі, спортивні ігри, подолання перешкод у природних умовах).

Ефективність роботи в фізкультурно-оздоровчому таборі суттєво залежить від раціонального її планування. Основні документи планування такі: загальний план роботи, календарний план фізкультурно-спортивних заходів, положення про загальнотабірну спартакіаду.

Загальний план роботи складають на весь період роботи табору за вже відомою схемою:

№ п/п

Види роботи і їх зміст

Термін виконання

Відповідальний

Відмітка про вико-нання

Як правило, передбачаються такі види робіт: організаційна, оздоровча, фізкультурно-спортивна, агітаційно-пропагандистська, господарча.

Календарний план фізкультурно-спортивних заходів складають на кожну табірну зміну. Основна його мета - узгодити порядок проведення окремих фізкультурних і спортивно-масових заходів по кожному дню роботи табірної зміни. Він повинен бути простим, наочним і його можна для кращого сприйняття виконати в різних кольорах. Оформляють його, як правило, в табличному вигляді. Одна зі схем (фрагмент) оформлення може бути такою:

Деньдата

Части-ни дня

РГГ

ЗГФК

Загонова спартакіада

Плавання

Загони

Загони

Загони

Загони

1 2

3 4

5 6

1 2

3 4

5 6

1 2

3 4

5 6

1 2

3 4

5 6

1-й

Ранок

л/а гім р/іг н/т ф/б тур

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены