Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Визначаючи соціально-психологічні особливості офіцерського складу, в першу чергу слід зазначити, що офіцери складають основний кістяк військової частини. Саме вони є безпосередніми організаторами навчально-бойового і виховного процесів. Проте слід врахувати, що за своїми соціально-психологічними характеристиками офіцерський склад не однорідний.

З практичних міркувань офіцерський склад доцільно умовно розділити на дві великі групи: офіцери першого періоду служби і офіцери, що мають значний службовий досвід, знаходяться на другому, завершальному етапі своєї службової діяльності.

До першої групи відносяться молоді офіцери і більшість молодших офіцерів (природно, в цю групу не потрапляють ті, хто в 35-- 40 років все ще має звання старшого лейтенанта або капітана). До другої групи входять ті, хто закінчує службу, і більшість старших офіцерів.

До найбільш істотних позитивних характеристик офіцерського складу першої групи слід віднести: свідомий вибір військової професії, вибір виду ЗС, роду військ; добру теоретичну підготовку; старанність, дисциплінованість; довіру до досвіду старших офіцерів; професійне честолюбство, потребу удосконалюватися у вибраній професії; прагнення до самостійності, ініціативу, бажання проявити себе, просунутися службовими сходами; підвищену потребу в спілкуванні; близькість до солдатів.

До негативних характеристик цієї групи належать: недостатній життєвий і професійний досвід; неміцність переконань; сприйнятливість до негативного впливу середовища; висока чутливість; максималізм в оцінках; підвищена емоційність; поспішність у рішеннях і вчинках; слабкі навики роботи з людьми; прихильність до жорсткого прагматизму у виконанні своїх обов'язків.

Нерідко, особливо останнім часом, виявляється прагнення знайти застосування своїм професійним знанням і умінням поза армією; недостатня сформованість навиків у подоланні службових і побутових труднощів; нечітке уявлення перспектив своєї службової кар'єри; незадоволення побутом, матеріальним становищем, організацією дозвілля й ін.

Характеризуючи офіцерський склад другої групи, слід виділити такі властиві їй позитивні якості, як великий життєвий і службовий досвід; високий професіоналізм; відповідальність; вимогливість до себе і до підлеглих; міцні навики роботи з людьми; здатність ухвалювати зважені рішення; професійне честолюбство; адаптованість до жорсткої регламентації службової діяльності й особистого життя; зосередженість на службових справах; дисциплінованість.

До негативних характеристик належать: схильність до консерватизму; міцна довіра до свого службового і комунікативного досвіду; украй рідкісна відмова від звичних, у тому числі і негативних, стереотипів поведінки і службової діяльності (що, можливо, характеризує не стільки твердість переконань, скільки інерцію думки).

У більшості випадків віддається перевага адміністративним, командним методам роботи з людьми, рідше використовується потенціал інших методів; превалювання матеріальних інтересів у мотивації служби; прояв службового снобізму, авторитарного стилю поведінки, протекційного тону у взаєминах. Спостерігається певне зниження службової активності через передпенсійні настрої.

У багатьох присутнє відчуття соціальної, моральної і матеріальної незахищеності, певної збитковості в соціальному плані у порівнянні з представниками інших прошарків суспільства однакового рівня підготовки і кваліфікації; відчувається, а іноді підкреслено демонструється, так звана службова втома.

Соціально-психологічна характеристика прапорщиків має свої складнощі і суперечності. Призвані нерідко з числа солдатів і сержантів частини, прапорщики тривалий час можуть нести на собі відбиток соціально-психологічних особливостей даної категорії. Позитивним чинником є цілком усвідомлений, глибоко осмислений вибір виду професійної діяльності. Як правило, підписуючи контракт на службу прапорщиком, людина має у своєму розпорядженні повну інформацію про умови і особливості служби в конкретній частині, і вони її влаштовують.

Мотивами можуть виступати близькість до місця проживання, можливість здобути спеціальну або вищу освіту, службові перспективи, що відкриваються, житлові, фінансові й інші пільги, пов'язані зі службою в армії. Не останню роль у цьому плані відіграють придбання соціальної стабільності, стійкого заробітку, гарантій від безробіття. Все це активізує службову діяльність прапорщиків, підтримуючи їх прагнення до професійного вдосконалення. Враховуючи широкий діапазон відмінностей службового досвіду, освіти, професіоналізму, вислуги років прапорщиків, командир отримує сприятливу можливість кадрового маневру, який, у свою чергу, може стати стимулом службової активності прапорщиків частини.

Разом з тим важливо бачити негативні характеристики цієї категорії. Спочатку після закінчення школи прапорщиків може виявлятися професійна і організаторська неспроможність, випадки панібратства з підлеглими, невміння належним чином пред'явити вимогливість до них. Нерідко в їх діяльності виявляються прагнення уникнути службових навантажень і посісти відносно самостійну посаду без підлеглих, при мінімальному контролі з боку офіцерів; безініціативність; спроби вирішувати особисті питання за рахунок службового часу і посадового положення. Якщо службова активність прапорщика мотивована в основному матеріальними стимулами, то, як правило, вона різко падає після досягнення очікуваних від служби матеріальних благ (отримання життя, закінчення технікуму або вузу, оволодіння вигідною для цивільної роботи спеціальністю тощо).

У соціально-психологічній характеристиці військово-службовців військової служби за контрактом теж доцільно виходити з розгляду сукупності позитивних і негативних рис.

Позитивними особливостями цієї категорії є наступні: добровільність ухвалення рішення служити в армії; розуміння необхідності виконання умов контракту; матеріальна зацікавленість у професійному вдосконаленні; симпатія до військового порядку і культури; прагнення довести свою професійну придатність; прихильність вибраному виду ЗС, роду військ, усвідомлений вибір місця служби; більш добросовісне (у порівнянні з військовослужбовцями строкової служби) відношення до виконання повсякденних службових обов'язків.

Проте в ході набору військовослужбовців контрактної служби поки не вдається поставити надійний фільтр на шляху проникнення в армійське середовище представників так званого «соціального дна». Іншими словами, контракт нерідко підписують не кращі громадяни нашого суспільства. Слід звернути особливу увагу на крихкість мотивів служби за контрактом. Як показують соціологічні дослідження, в мотивації превалюють матеріальні інтереси і дуже мало відображені мотиви широкого соціального плану. В зв'язку з цим активність у службовій діяльності контрактників переважно спрямована на реалізацію своїх прав і пільг, а не обов'язків.

Як правило, рівень загальноосвітньої підготовки і духовної культури осіб, що підписують контракт на службу, невисокий. Слабка і професійна підготовка навіть тих, хто приходить в частину після закінчення навчальних центрів. З боку військовослужбовців контрактної служби часто виявляється неготовність до істотних обмежень і жорсткої регламентації військового побуту.

Крім того, відносно недовгий термін існування цієї нової категорії військовослужбовців в армії ознаменувався зростанням грубих порушень військової дисципліни, пов'язаних із пияцтвом, наркоманією, специфічними видами нестатутних взаємин, конфліктами з військовослужбовцями строкової служби, розкраданнями матеріальних цінностей і зброї.

У соціально-психологічній характеристиці військовослужбов-ців строкової служби найбільш важливим є облік специфічних проявів і суперечностей, властивих юнацькому віку на стадії переходу до зрілості. У зв'язку з інтенсивністю фізичного розвитку, а також недостатністю досвіду управління собою, у молодої людини процеси збудження зазвичай превалюють над процесами гальмування. В цілому цьому віку властиві такі суперечності:

* з одного боку, широкий світогляд, допитливість, енергія, відчуття нового, прагнення проявити себе, а з іншого - це співіснує з песимізмом, апатією, політичним і правовим нігілізмом, бравадою, непослідовністю, розпиленістю інтересів;

прагнення до самостійності, незалежності думок і дій, у той же час сильна прихильність груповому впливу, підтримці авторитетними особами своїх поглядів, виявляється стійка залежність від думки компанії однолітків, найближчого оточення, які грають роль референтної групи;

потреба в самоствердженні, разом з тим скромний арсенал форм, методів і засобів самовираження особи, недостатній життєвий досвід. Часто він примушує удаватися до етично збиткових, а іноді й юридично незаконних прийомів;

в оцінках, висловах і відносинах виявляється прагнення до визначеності, чіткості, однозначності. Ці якості пояснюються юнацьким максималізмом, прагненням будь-якими способами відстояти свою думку (часто помилкову або спірну). Проте це співіснує з непостійністю, неміцністю переконань, мізерністю аргументації, недостатньою наполегливістю і послідовністю в досягненні мети;

гостра сприйнятливість, сильна вразливість і висока емоційність, що спричиняють за собою підвищену конфліктність, збудливість, поспішність у рішеннях і діях;

до 18 років у молодої людини вже сформовані деякі риси характеру, вироблені певні динамічні стереотипи поведінки і взаємовідносин з оточуючими. Умови військової служби вимагають перегляду багатьох сформованих рис, а це достатньо складний і хворобливий процес психологічної перебудови і ломки характеру;

18-20 років -- це період бурхливого формування потреб людини, зокрема, він співпадає з кульмінаційним періодом статевої активності у чоловіків. Неможливість в армійських умовах задовольнити багато виникаючих потреб веде до фрустрації, породжує психологічну напруженість і може штовхнути військовослужбовців на пошук аморальних і навіть незаконних засобів для задоволення потреб;

* багато що сприймається в романтичному світлі, зокрема хлопців притягує романтика військової служби. Проте при зіткненні з прозою і буденністю армійських буднів у молодої людини може виникнути реакція протесту, форми прояву якої різноманітні: від замикання в собі до демонстративної агресивної поведінки або бурхливого виразу інших негативних емоцій.

Крім того, в даний час у молодіжному середовищі набули поширення наркоманія, пияцтво, сексуальна розбещеність, цинізм, зниження цінностей людського життя, невіра в ідеали, а також і інші соціальні хвороби і біди, що загострилися останніми роками, які молодь приносить в армію.

Кажучи про жінок-військовослужбовців, в першу чергу, слід виділити високу старанність цієї категорії, дисциплінованість, прагнення до порядку і акуратності на робочому місці. Присутність жінок-військовослужбовців культурно ушляхетнює взаємини в частині, певною мірою стимулює соціальну і службову активність чоловіків. Відмічено: де в підрозділі служить більше жінок, там менше випадків пияцтва, нестатутних взаємин, самовільних відлучок, грубості в міжособистісних взаєминах.

Разом з тим слід зазначити те, що на жінок не можна в повному обсязі покласти виконання службових обов'язків (наприклад, польові виходи з тривалим перебуванням поза розташуванням частини, бойова стрільба, стройові заняття, навчання тощо), оскільки позначається специфіка фізичного розвитку і можливостей жіночого організму, а також регулярні фізіологічні цикли, властиві жінкам.

Крім того, у жінок сімейні проблеми, як правило, відбиваються на службі сильніше, ніж у чоловіків-військовослужбовців. Слід також враховувати і підвищену емоційність жінок, яка в суто жіночих військових колективах часто стає причиною конфліктів і чвар.

Особливості взаємин у військовому колективі визначаються специфікою військової діяльності колективу і індивідуально-психологічними характеристиками воїнів.

До особливостей взаємин, перш за все, відноситься провідна роль офіційних службових відносин у порівнянні з неофіційними. У трудовому колективі підлеглий у разі істотного розходження його офіційних і неофіційних відносин із начальником має більше можливостей для корегування своєї поведінки і діяльності у порівнянні з військовослужбовцем, що опинився в такій ситуації.

У військовому колективі помітно глибша, детальніша регламентація офіційних відносин між військовослужбовцями у порівнянні з трудовим колективом.

Особливістю взаємин у військовому колективі є також те, що вони формуються не тільки на основі спільної військово-професійної діяльності, але і сумісного вирішення побутових проблем, колективного проведення дозвілля. Строга регламентація життя і діяльності воїнів, наявність у більшості колективів одних тільки чоловіків накладають свій відбиток на зміст і форми взаємин між ними, роблять їх жорсткішими.

Істотною особливістю міжособистісних взаємин є те, що емоційний компонент відіграє в їх формуванні дуже помітну роль. Цього немає в інших видах відносин, таких, як виробничі, політичні тощо. Зміст, ступінь вираженості емоцій і відчуттів, які військовослужбовці можуть переживати по відношенню один до одного, надзвичайно різноманітні. Це і відчуття поваги, готовність пожертвувати заради друга всім, і байдужість, заздрість, неприязнь, ненависть.

Різноманітність емоцій і відчуттів, пов'язаних із міжособистісними відносинами, можна характеризувати за різними ознаками. Основною серед них вважається та, в якому напрямі впливають емоції і відчуття на відношення до товариша по службі: у позитивному або негативному. З цієї точки зору емоції і відчуття можна розділити на дві великі групи.

У першу групу до них входять емоції і відчуття, що сприяють взаємодії військовослужбовців. Це, перш за все, відчуття симпатії до іншого, поваги, позитивні емоції, що виникають як наслідок високої оцінки його етичних, ділових і інших якостей.

Другу групу складають емоції і відчуття, що перешкоджають співпраці військовослужбовців. До них відносяться відчуття антипатії, відчуття презирства, інші негативні емоції, що виникають як наслідок низької оцінки етичних, ділових і інших якостей товариша по службі.

У процесі спільних життя і діяльності для військовослужбовців важливий прогноз якості діяльності і вчинків товаришів по службі. Оскільки у військовому колективі всі його члени тою чи іншою мірою залежні один від одного, такий прогноз є одним з важливих чинників досягнення особистого успіху окремим воїном, дозволяє йому відчувати себе в колективі упевнено, сприяє вирішенню завдань, що стоять перед колективом в цілому. Тому важливою функцією міжособистісних відносин є прогноз на їх основі діяльності і поведінки товаришів по службі.

Якщо один військовослужбовець оцінює іншого як порядну людину і хорошого фахівця, то у нього виробляється відповідне відношення. Потрапляючи в ситуацію, яка вимагає спільних зусиль в діяльності і поведінці, вони здійснюють прогноз можливих дій один одного на основі тих міжособистісних відносин, які у них сформувалися раніше. Якщо воїн розраховує на те, що він співробітничатиме з товаришем по службі, то він ставить одну мету спільної діяльності. Якщо ж воїн прогнозує, що взаємодія за своїм характером буде суперництвом або протиборством, то він розраховує на досягнення іншої мети.

Ще однією функцією взаємин є їх регулярний характер. Суть його полягає в тому, що прогноз воїном відносин товаришів по службі до його справ і вчинків виступає одним із чинників, що визначають характер його майбутньої військової праці і поведінки.

Мотивація військової праці з погляду її спрямованості може бути трьох видів:

1. Мотивація «на справу». Воїн з такою мотивацією більше зацікавлений у досягненні високих результатів діяльності. Особисті переваги, які він може отримати при, досягненні добрих результатів діяльності, його турбують меншою мірою. Такого воїна цікавить і захоплює сам процес діяльності.

Мотивація «на себе». При такій мотивації воїн більш за все націлений на особистий успіх, на отримання особисто ним тих матеріальних і духовних благ, яких він потребує. Індивідуальне досягнення високих результатів у діяльності він розглядає лише як засіб отримання в подальшому будь-яких переваг. Успіх товаришів по службі, колективу в цілому хвилює його значно менше, ніж особистий результат. Природно, що при такій мотивації характер відносин воїна з товаришами по службі буде іншим, ніж при домінуванні мотивації «на справу».

Мотивація «на взаємини». При такій мотивації воїн, перш за все, враховує те, як оцінюють його дії оточуючі. Для нього важливо підтримувати зі всіма добрі стосунки. Якщо такий воїн потрапляє в ситуацію, що вимагає піти на конфлікт з іншим військовослужбовцем або пожертвувати інтересами справи, то він, скоріше за все, пожертвує інтересами справи.

Зазвичай, в «чистому» вигляді будь-який один вид мотивації у конкретного воїна присутній рідко. Характернішою є наявність одночасно двох-трьох видів мотивів. Проте серед мотивів різної спрямованості якийсь один є переважаючим.

З цього виходить, що практично завжди при визначенні того, як йому поступити в конкретній ситуації, воїн враховує можливий вплив свого вчинку на взаємини з товаришами по службі. Якщо ж мотивація «на взаємини» є домінуючою, то фактично саме взаємини з оточуючими визначають діяльність і поведінку воїна.

Тому знання взаємин між воїнами, уміння їх регулювати нададуть істотну допомогу офіцеру-керівнику в забезпеченні ефективної діяльності підрозділу.

Важливою і складною проблемою, яку нерідко доводиться вирішувати командиру підрозділу, є боротьба з нестатутними відносинами. В основі нестатутних взаємин лежить порушення норм моралі, соціальної справедливості серед воїнів. Такі відносини найчастіше виявляються там, де їх діяльність менш організована і контрольована: на господарських роботах -- 24% випадків, у казармі -- 21% випадків, в їдальні -- 18% випадків, у наряді -- 13% випадків, при обслуговуванні техніки -- 9% випадків, у лазні і в інших місцях -- 9% випадків, на навчальних заняттях -- 6% випадків.

Які основні причини нестатутних взаємин? Першою і головною причиною є недоліки в організації військової праці і керівництві нею. На це указують до 60% опитаних офіцерів підрозділів і практично 100% офіцерів частин і з'єднань.

Друга група причин пов'язана з недостатньою згуртованістю військових колективів, пасивністю, яку проявляє військова громадськість у боротьбі з нестатутними відносинами. У ряді колективів укорінилися ті або інші форм нестатутних взаємин, але весь особовий склад якоюсь мірою змирився з ними.

Недоліки виховання, навчання, соціального досвіду молоді, її негативні вікові й індивідуально-психологічні особливості виступають як третя група причин. Практично в кожному колективі є егоїстичні особи, які виступають, у певних умовах ініціаторами знущань, поборів тощо. Об'єктами їх нападок є, в першу чергу, фізично слабкі воїни, що не адаптувалися (зазвичай молоді).

Однією з об'єктивних труднощів, з якою молодий офіцер стикається в процесі керівництва, є необхідність врахування численних особливостей, що відрізняють військовий колектив від колективів іншого типу. Лейтенант, якщо він не служив строкову службу, не має досвіду життя і діяльності у військовому колективі, який відрізняється від класного і курсантського колективів, інших соціальних груп (сім'я, друзі), в яких молодий офіцер має деякий досвід спілкування.

Лейтенант не просто приходить у військовий колектив, а стає його керівником. Це набагато ускладнює процес його соціальної адаптації. Адже він одночасно повинен на власному досвіді пізнавати соціальні закономірності функціонування колективу і керувати його діяльністю. Забезпечити успішне керівництво об'єктом, який сам ще не дуже добре знаєш, навіть для досвідченого керівника нелегко. Тому труднощі соціальної адаптації молодого офіцера, невміння їх подолати стають однією з серйозних причин розчарування лейтенанта в службі, появи у нього невіри в свої сили.

Яким чином молодий офіцер може полегшити вирішення проблем своєї соціальної адаптації до життя і діяльності у військовому колективі? Перш за все, він повинен зрозуміти, що багато чого тут залежить від нього самого. Викладачі і курсові командири у військовому інституті, командири у військовій частині, де він починає службу, товариші по службі -- всі вони можуть тільки допомогти офіцерові розібратися у виникаючих проблемах, дати поради щодо способів їх вирішення. Але вирішити проблеми замість молодого офіцера вони не зможуть. Тому йому, ще будучи курсантом, треба засвоїти, що успішність вирішення проблем керівництва військовим колективом, формування в ньому хороших взаємин залежить головним чином від нього.

З перших місяців навчання у військовому інституті курсант повинен усвідомити, що здорові взаємини у військовому колективі впливають на забезпечення бойової готовності не менше, ніж справна бойова техніка. Для того, щоб уміти формувати в колективі хороший соціально-психологічний клімат, необхідно знати і психіку людей, і закономірності розвитку основних соціально-психологіч-них явищ. Необхідно засвоїти знання, накопичені військовою психологією і педагогікою, вивчити методики індивідуально-виховної роботи з різними категоріями особового складу. Ці знання допоможуть майбутньому офіцерові успішно вирішити непросту проблему підтримки хороших взаємин зі своїми підлеглими, начальниками і товаришами по службі.

Важливе місце в пізнанні курсантом особливостей взаємин у військовому колективі належить військовому стажуванню. У ході стажування курсант повинен не тільки «попутно», у процесі вирішення інших завдань, вивчати характер відносин між воїнами, але і займатися цією проблемою спеціально. Корисно і цікаво шляхом спостереження, використання інших методів психології проникнути в суть взаємин у взводі, в роті, визначити, від чого залежить їх характер, спробувати впливати на них хоч би шляхом бесід. Така робота в ході стажування дозволить курсантові визначити сильні і слабкі сторони в своїх знаннях психології міжособистісних відносин. Вона помітно полегшить молодому офіцерові труднощі його соціальної адаптації після закінчення військового інституту.

Військовослужбовці, як і люди взагалі, судять один про одного на підставі ряду основних ознак: зовнішнього вигляду (статура, зачіска, міміка, одяг і т.п.); характеру мови (що і як говорить); стилю спілкування (манера поводити себе); наочно-практичної діяльності (що і як робить воїн по службі, у побуті, у процесі розваг тощо).

Зовнішній вигляд, стиль спілкування, поведінка і діяльність відіграють неоднакову роль у формуванні уявлення про воїна у товаришів по службі. Найбільш цінну і достовірну інформацію можна отримати, оцінюючи результати діяльності воїна, а також сам процес досягнення цих результатів, способи діяльності.

Однією із типових помилок у визначенні відношення молодого офіцера до товаришів по службі є те, що він переоцінює значення стилю спілкування і зовнішнього вигляду. В цілому це для молодої людини природно. Уміння визначити головне в людині і на основі цього головного сформувати своє відношення до нього приходить з роками, разом із життєвим досвідом.

Треба завжди пам'ятати про те, що сутність людини виявляється в її справах і вчинках. У зв'язку з цим важливо уміти так будувати свої відносини з товаришами по службі, щоб в їх основі лежали головні, а не другорядні моменти.

Відношення до військовослужбовця з боку оточуючих визначається, головним чином, на основі його етичних і ділових якостей. Там, де взаємозалежність воїнів в їх діяльності невелика, взаємини дещо більше залежать від етичних якостей. До таких колективів можна віднести навчальні колективи, зокрема курсантські й офіцерські.

У тих військових колективах, де взаємна залежність воїнів в їх діяльності висока, взаємини більше залежать від професійної підготовленості військовослужбовців. До таких колективів відносяться зміни, що несуть бойове чергування, екіпажі і бойові частини кораблів, розрахунки, що спільно експлуатують бойову техніку, й ін.

Характер взаємин у військовому колективі впливає на ефективність індивідуальної діяльності воїнів; якість спільної діяльності членів військового колективу, психічний стан воїнів, їх самопочуття; соціально-психологічний клімат у військовому колективі. На перший погляд здається, що чим краще взаємовідношення в колективі, тим вище повинна бути ефективність індивідуальної і спільної діяльності. Проте, як показують дослідження, це не завжди справедливо. Поліпшення взаємин у колективі певною мірою сприяє підвищенню ефективності колективної діяльності. Якщо ж ступінь взаємних симпатій перевищує цей рівень, то може спостерігатися зворотний процес: ефективність спільної діяльності почне падати. Це можна пояснити наступним.

Перш за все, наявність у колективі комфортних (у психологічному сенсі) відносин швидше за все можлива тоді, коли у багатьох воїнів цього колективу переважаючою мотивацією є мотивація «на взаємини». Цей тип мотивації сам по собі сприяє досягненню високої якості діяльності. Крім того, якщо в колективі досягнуті дуже добрі взаємини, то їх збереження може мати для військовослужбовця самостійну цінність. Прекрасні взаємини формуються дуже складно. Також важко ними і пожертвувати, навіть там, де цього вимагають інтереси справи.

Тому вдосконалення взаємин у військовому колективі не є самоціллю. Це лише засіб підвищення якості діяльності колективу, поліпшення умов служби воїнів. Заради добрих взаємин не варто жертвувати головним: інтересами бойової готовності, якістю бойової підготовки, дотриманням норм моралі і моральності.

16.2 Психологічні аспекти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями

До порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями строкової служби відносять глумління і знущання одних над іншими (мається фізична і моральна образа), які переважно здійснюються щодо воїнів першого періоду служби. Таке знущання називається “дідівщиною”. Глум і знущання - це зле висміювання чого-небудь, образа, конкретний образливий вчинок. До 1958 року цими поняттями характеризували викривлення дисциплінарної практики. Потім, до 1976 року, так визначалися відповідні дії будь-яких категорій військовослужбовців. Тільки в подальшому глумами і знущаннями стали називатися переважно конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби. Поряд із ними, на початку 60-х років ХХ ст. почали з'являтися нові поняття - “недотримання статутних правил стосунків з підлеглими” (1967), “нестатутні дії офіцерів” (1969). Згодом ці поняття поширилися на інші категорії військовослужбовців. З'явилися фрази: “неправильні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих воїнів” (1965), “знущання над молодими воїнами, як антистатутні, антигромадські дії відсталих елементів” (1970), а з 1976 року - “нестатутні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих солдатів”.

У 1983 році до порушень статутних правил взаємин були знову віднесені викривлення дисциплінарної практики офіцерами. З 1987 року з'явилася тенденція зводити їх до знущань над товаришами по службі. З кінця 1988 року порушення статутних правил взаємин все частіше стали ототожнюватися з “дідівщиною”.

На початку 90-х років ХХ ст. порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями характеризувалися такими рисами:

§ стійкою системою поглядів, що виражалася свого роду ідеологією “нестатутних взаємин”, яку, практично, підтримує переважна більшість військовослужбовців строкової служби (призовники евентуально очікують посягання на них і, коли зіштовхуються з ним, терплять, потім самі нерідко стають кривдниками), що сприяє живучості казармених хибних традицій;

§ детальною регламентацією “прав і обов'язків”, виражених характерним повсякденним паразитуванням одних військовослужбовців за рахунок інших;

§ приховуванням ряду фактів порушень статутних правил взаємин практично на всіх рівнях, круговою порукою в підрозділах;

§ невмінням частини офіцерів, прапорщиків і сержантів боротися з порушеннями статутних правил взаємин;

§ швидкістю відновлення, легкістю видозміни їх там, де вони, здавалося б на перший погляд, були викорінені.

Саме така “спадщина” дісталася ЗС України, які формувалися, і супроводжує, на жаль, всі етапи їх розбудови, реформування і розвитку.

Більшість фактів насильства серед особового складу викривається лише тоді, коли вони пов'язані зі спричиненням тілесних ушкоджень і потерпілі вимушені звернутися до медичних установ за допомогою. Ці небезпечні тенденції викликають невдоволеність у суспільстві, формують недовіру до Збройних Сил, створюють перешкоди процесу реформ у військовій сфері, знижують чи зводять нанівець мотивацію військової служби у призовників.

За даними соціологічного дослідження, проведеного у квітні 2000 року Головним управлінням виховної роботи Міністерства оборони України за методичної допомоги військової колегії Верховного Суду України, 49,3% опитаних вказали на те, що під час порушення щодо них статутних правил взаємин поруч знаходилися військовослужбовці старших періодів служби. На присутність при цьому сержантів посилалися 29,3%, прапорщиків - 14,7%, офіцерів - 6,7%. З іншого боку, кожен п'ятий респондент повідомив, що сам ображав товаришів по службі, і ці факти були відомі військовослужбовцям старших періодів служби (61% випадків), сержантам (18,6%), прапорщикам (9%), офіцерам (11,4%). При цьому 44% цих військовослужбовців зізналися, що не були покарані за вчинене. Лише 12% повідомлень потерпілих про факти насильства стали підставою для застосування до винних заходів дисциплінарного характеру: за 0,8% повідомленнями потерпілих притягнуто до кримінальної відповідальності, а за 30,3% - все закінчилося простим обговоренням у колективі. Тому 57% повідомлень про застосоване насильство залишилося без будь-якого реагування, а реагування на решту повідомлень не можна визнати задовільним, про що відверто вказали 38% загальної кількості опитаних.

Порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями - це різноманітні протиправні моральні, фізичні, психологічні та інші форми дій одного військовослужбовця (або групи військовослужбовців) щодо іншого, які здійснюються систематично або одноразово із корисних мотивів з метою досягнення певних привілеїв, незаконних пільг, “казарменого комфорту”, задоволення егоїстичних потреб за рахунок інших воїнів або тих, хто не в змозі за себе постояти.

Основними їх різновидами можуть бути:

§ образи чи насильницькі дії начальника до підлеглих (або навпаки) чи молодшого щодо старшого (або навпаки): словесні образи, погрози застосування сили, завдання тілесних ушкоджень тощо;

§ зловживання командиром (начальником) своїм службовим становищем або перевищення ним своїх повноважень: побиття, викривлення практики використання дисциплінарної влади, незаконні правові обмеження тощо;

§ глум воїнів старшого періоду служби над воїнами, як правило, першого періоду служби, а також над воїнами, які мають певні фізичні та інші вади.

Для профілактичної роботи командирів (начальників) слід знати можливі види порушень статутних правил у взаєминах між військовослужбовцями, причини їх виникнення і методи роботи щодо їх профілактики.

Для ефективної профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями командирам (начальникам) слід знати тих військовослужбовців, які можуть бути ображеними. Це, як правило, воїни:

§ з адаптаційно-астенічними розладами, які перебували до призову в армію на обліку у нервово-психічних диспансерах;

§ з нервово-психічною нестійкістю (вони часто звертаються зі скаргами невротичного характеру або мають схильність до девіантної поведінки);

§ з тяжкими травмами головного мозку, які перенесли до призову до лав Збройних Сил;

§ з компенсованими наслідками травматичних уражень нервової системи;

§ з інфекційними та інтоксикаційними захворюваннями нервової системи, які вони перенесли до призову до лав Збройних Сил;

§ з деякими соматичними захворюваннями;

§ які відстають у навчанні;

§ педагогічно занедбані;

§ фізично послаблені.

Основними ознаками наявності порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями у підрозділі, як правило, є:

§ неохайний зовнішній вигляд солдатів першого періоду служби, їх пригнічений психічний стан, відсутність у них окремих елементів обмундирування;

§ замкнутість молодих солдатів;

§ “добровільне” їх розташування у незручних місцях;

§ постійна зайнятість молодих солдатів якимись роботами, особливо - у вільний від служби час, під час відпочинку і проведення в підрозділі заходів дозвілля;

§ громадська пасивність, небажання йти у звільнення, клуб;

§ постійне перебування молодих солдатів у добовому наряді у вихідні і святкові дні;

§ наявність на їх обличчі та тілі ознак побиття, приховування травм тощо.

Наприклад, основними проявами порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями строкової служби у виконанні розпорядку дня можуть бути:

а) на підйомі воїни старшого періоду:

§ діють у залежності від обставин;

§ останніми стають у стрій;

§ коли холодно, вони залишаються у казармі прибиральниками, навіть якщо не призначалися напередодні;

§ коли тепло, вони діють навпаки;

б) на фізичній зарядці воїни старшого періоду:

§ ухиляються від неї;

§ ховаються у різних місцях (у клубі, їдальні, підвалі тощо);

§ займаються демонстративно окремо від підрозділу;

в) після прибуття з зарядки воїни старшого періоду:

§ повільно застеляють ліжко, якщо це за них не роблять молоді воїни;

§ повільно йдуть умиватися (часто у натільній білизні), де в умивальнику за кожним із них закріплений свій кран для вмивання;

§ примушують молодих воїнів застеляти свої ліжка, чистити їх чоботи, пряжки;

г) на ранковому огляді: перевіряються, як правило, тільки молоді воїни, їм робляться зауваження. Воїни старшого періоду “пильно” за цим слідкують;

ґ) під час приймання їжі воїни старшого періоду:

§ заходять в їдальню останніми;

§ примушують молодих воїнів стояти доти, поки вони не сядуть;

§ примушують роздавальника їжі спочатку обслуговувати їх, а тільки потім - молодих;

§ самі беруть м'ясо, масло, рибу, цукор, і при цьому часто-густо обділяють молодих солдатів;

§ сідають ближче до вікна, стіни, подалі від командирів;

§ посилають молодих воїнів за додатковими порціями;

§ піднімаються із-за столу останніми і, як правило, не прибирають посуд за собою тощо;

д) у строю воїни старшого періоду:

§ займають місце в середині строю або позаду;

§ під час стройового кроку вони тягнуть ногу;

§ б'ють молодих солдатів по ногах, нирках, ребрах та ін.;

§ примушують молодих воїнів голосно вітатися з командирами і співати на вечірніх прогулянках;

е) на навчальних заняттях воїни старшого періоду:

§ займають, як правило, останні ряди;

§ тільки демонстративно виконують нормативи навчальної діяльності;

є) на тактико-спеціальних заняттях і навчаннях воїни старшого періоду:

§ як правило, виконують бойові нормативи без страховки;

§ виконують нормативи без спеціальних засобів захисту з порушенням форму одягу, про їх виконання не доповідають командирові;

§ на марші займають місця старших машин або не знаходяться на штатних місцях та ін.;

ж) на вечірній перевірці воїни старшого періоду:

§ стають у другу шеренгу;

§ на команду “Струнко”, як правило, не реагують;

§ відкликаються неохоче, тихим голосом, із затримкою;

§ часто замість себе примушують відкликатися молодих воїнів;

з) під час відбою воїни старшого періоду служби:

§ як правило, готуються повільно;

§ ігнорують команди, гігієнічні процедури;

§ обмундирування складають і заправляють недбало;

§ після команди “Відбій” можуть ходити по казармі, продовжувати порушувати розпорядок дня;

§ лежачи в ліжку, довго розмовляють між собою, заважаючи спати іншим тощо.

Робота щодо профілактики порушень на рівні конкретного військового підрозділу повинна включати:

Ш вдосконалення соціально-побутових умов військової служби, надання військовослужбовцям можливості задовольняти свої матеріальні та духовні потреби легально, законними шляхами;

Ш цілеспрямоване формування свідомості і самосвідомості, самодисципліни і самоконтролю у військовослужбовців у процесі військово-професійної соціалізації як засобами виховної роботи, так і в результаті гуманізації військової служби, виключення протиправних дій командирів;

Ш творче узгодження формальної і неформальної структур військового колективу, подолання протиріч у вимогах до своїх членів, легалізація деяких елементів субкультури військового колективу, творче використання їх у виховній роботі;

Ш поліпшення медичного та психологічного відбору призовників, оптимальна організація їх адаптації до умов військової служби, подолання соціальної ізольованості військовослужбовців, створення можливості легально змінити місце служби при нестерпних її умовах, що дозволить виключити самовільне залишення частин або самогубство;

Ш спрямування соціальної активності військовослужбовців на творчу навчальну пізнавальну діяльність, самоактуалізацію у бойовій підготовці, спорті, дозвіллі, художній творчості, щоб за їх допомогою зняти соціальну невдоволеність, агресивність;

Ш налагодження каналу зворотного зв'язку в керуванні підлеглими (формування інституту довірених осіб, встановлення телефонів і поштових скриньок довіри тощо);

Ш поширення впливу на поведінку військовослужбовців найбільш референтної для них групи - сім'ї.

Практична діяльність свідчить, що робота з профілактики порушень статутних правил взаємин буде малоефективною, якщо керівний склад недостатньо знає морально-психологічний клімат у військовому підрозділі, наявність та форми проявів порушень військової дисципліни.

Без знання дійсного стану справ із порушеннями статутних правил взаємин можна вести тільки розмови та діяти неконкретно, без зосередження зусиль на проблемах, які потребують негайного вирішення, в першу чергу, у даному підрозділі. Саме через незнання існуючих форм проявів, традицій цього явища, їх натхненників та виконавців робота з попередження в багатьох підрозділах проводиться поверхово та носить деклараційний характер. При цьому порушники залишаються невиявленими та не несуть відповідальності. Військовослужбовці, до яких застосовуються різноманітні форми фізичного та морального тиску, не вірять у спроможність командирів їх захистити.

Тому першим і важливим етапом діяльності командирів та їх заступників з гуманітарної підготовки з попередження порушень статутних правил взаємин повинно бути досконале вивчення не тільки загальної ситуації та статистики щодо цих проявів, а й конкретних даних про їх наявність у військовому підрозділі.

Таким чином, ми з вами бачимо, що наявність нестатутних взаємин у військових колективах - це проблема, що вже досить тривалий час існує у Збройних Силах і потребує наполегливої праці посадових осіб щодо її вирішення. Необхідність проведення детального вивчення процесів, пов'язаних із порушенням статутних правил взаємин, обумовлена також скороченням строків служби військовослужбовців строкової служби, поступовим переходом на контрактну основу комплектування Збройних Сил України, процесами гуманізації і демократизації військового середовища, орієнтацією військової політики на стандарти НАТО.

16.3 Система роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних взаємин між військовослужбовцями

Система роботи командирів (начальників) з профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями складається з таких основних напрямів роботи:

- аналізу повсякденної організації життєдіяльності військ;

- вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців та їх діагностика

- вивчення і діагностики взаємин між військовослужбовцями та їх оптимізації;

- вивчення колективних традицій і громадської думки у підрозділах та оперативної реакції на них;

- аналізу складу неформальних мікрогруп у підрозділі і виявлення характеру їх діяльності;

- аналізу характеру службової і позаслужбової діяльності лідерів цих мікрогруп;

- виявлення військовослужбовців, які потребують медично-психологічної допомоги, та проведення з ними цілеспрямованої індивідуально-виховної роботи;

- організації протидії негативним соціально-психологічним та іншим явищам у військовому середовищі;

- турботи про побут і здоров'я військовослужбовців та їх соціальний захисту.

Основними методами отримання цієї інформації є спостереження; соціально-психологічні опитування; аналіз документів та результатів діяльності; узагальнення незалежних характеристик; індивідуальні бесіди; доповіді молодших командирів; зустрічі з батьками; аналіз листів рідних, близьких і друзів; аналіз участі в громадських організаціях; вивчення інформації медичних працівників; урахування матеріалів військових судів тощо.

Для цього можна використовувати такі форми роботи: індивідуально-виховну роботу; психологічне дослідження; психологічну допомогу; психологічну консультацію; загальні збори військовослужбовців; індивідуальну роботу з сержантами; доведення вироків військових судів; співпрацю з батьками військовослужбовців; використання засобів масової інформації, наочної агітації, стінної преси; використання навчальних кінофільмів; військово-соціальну і правову роботу; медичні огляди військовослужбовців тощо.

Більш докладно охарактеризуємо профілактику порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями. Вона має проводитися з урахуванням етапів служби військовослужбовців.

Наприклад, на етапі підготовки до прийняття нового поповнення (березень-вересень) у з'єднаннях обладнуються пункти прийому молодого поповнення, в частинах - військові пункти прийому. У склад адміністрації військових пунктів прийому підбираються найбільш авторитетні офіцери, прапорщики і сержанти, які мають мотивацію роботи з молодими воїнами. Заступниками командирів з виховної роботи у військові пункти прийому призначаються офіцери, як правило, з посад психологів відділень виховної роботи частин. Після виходу Указу Президента України про черговий призов з адміністраціями військових пунктів прийому проводяться 3-денні збори.

Для керівництва організацією і проведенням професійно-психологічного відбору і розподілу молодого поповнення у з'єднаннях і частинах створюються постійно діючі комісії. За молодим поповненням направляються заступники командирів з виховної роботи підрозділів, які мають проводити попередній професійно-психологічний відбір призовників.

У підрозділах проводяться загальні збори та інші заходи щодо прийому молодого поповнення, плануються заняття в системі правової підготовки, особовому складу доводяться положення про кримінальну відповідальність за порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

На етапі прийому молодого поповнення (квітень-травень, жовтень-листопад) особлива увага звертається на забезпечення статутного порядку у військових пунктах прийому, формування у молодих воїнів первинних навичок і умінь їх оптимальної адаптації до військово-соціального середовища, особливостей військово-професійної діяльності. Під керівництвом заступників командирів з тилу здійснюється екіпірування молодих солдатів. З метою уникнення випадків вилучення речей військової форми у молодого поповнення старшинами підрозділів особисто щоденно на ранкових оглядах здійснюється контроль за екіпіровкою особового складу, підтримується належний порядок в коморах для зберігання майна та інших підсобних приміщеннях. Забезпечується виконання статутних вимог щодо організації щотижневого миття особового складу в лазні під керівництвом старшин і проводиться в цей період медичними працівниками огляд військовослужбовців.

Офіцери та працівники відділення виховної роботи з'єднань проводять на пунктах прийому молодого поповнення соціально-психологічне вивчення призовників, результати якого направляють у частини, де вони будуть проходити службу. Керівний склад з'єднань проводить зустрічі з молодим поповненням, а командири підрозділів (частин) та їх заступники з гуманітарних питань проводять індивідуальні співбесіди з кожним воїном. У військових пунктах прийому та навчальних частинах на кожного військовослужбовця заводяться особові справи, які при переміщенні військовослужбовця передаються по акту разом із обліково-послужними картками. Ці справи зберігаються у командира підрозділу протягом року після звільнення воїна в запас. Розподілення військовослужбовців по підрозділах проводяться згідно з рекомендаціями, створеними у частинах постійно діючими комісіями по проведенню професійно-психологічного відбору, з урахуванням психофізіологічних обстежень, проведених у військкоматах і військових пунктах прийому.

На етапі початкового періоду служби молодих солдатів у підрозділах командири підрозділів продовжують соціально-психологічне дослідження молодого поповнення, відсилають листи батькам молодих солдатів.

У подальшому ця робота продовжується і конкретизується. Наприклад, методом соціометрії виявляти мікрогрупи і спрямованість їхньої діяльності. Розподіл молодих солдатів у роти (батареї), взводи, відділення здійснюється із врахуванням їх міжособистісної сумісності.

Особисто командири підрозділів (частин) або їх заступники з гуманітарних питань розслідують усі факти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями, матеріали узгоджують із військовими прокурорами і зберігають у діловодстві військових частин. А інформація про військовослужбовців, які допускають такі порушення, надсилається до місць їх роботи, учіння до служби в армії, батькам, у місцеву пресу, до органів влади за місцем проживання.

Висновки

Отже, робота посадових осіб військової частини щодо профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями повинна мати комплексний, системний, послідовний і науковий характер. До неї повинні бути залучені всі категорії командирів (начальників) та їх заступників. Від узгодженої діяльності всіх цих посадових осіб, в основному, залежить ефективність цієї роботи.

Забезпечення процесу підтримання і зміцнення військової дисципліни, попередження нестатутних взаємин - це важливий напрям діяльності командирів (начальників). Цей напрям діяльності потребує від них творчості, узгодженості і координації дій усіх посадових осіб підрозділів і частини, зокрема - командування, штабу, фахівців органів гуманітарних питань і всіх служб.

Контрольні питання та завдання

1. Основні види взаємин у військових колективах та їхня характеристика.

2. Соціально-психологічна характеристика різних категорій військовослужбовців. Позитивні та негативні сторони.

3. Психологічні чинники, які впливають на існування нестатутних взаємин у військових колективах.

4. Основні напрями роботи командирів (начальників) з профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

Список використаної літератури

1. Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 року „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях”.

2. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил). Становлення та сутність: Навчально-методичний посібник. - К.: Національна академія оборони України, 1999. - 32 с.

3. Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам військових частин (підрозділів) щодо організації профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями”, Київ, 2003р.

4. Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України: Методичний посібник. - К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.

5. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. - 250 с.

6. Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник.- Київ: Тандем, 2004. - 656с. - Бібліогр.С. 623-627.

7. Коупленд Н. Психологія і солдат: - М.: Вища школа, 1991. - 29 с.

8. Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка: Посібник / За заг.ред. М.Й.Варія. - Львів: Вид-во «Сполом», 2003. - 624с.

9. „Военная психологія и педагогика” за редакцией П.А. Корчемного, 1998 р.

10. Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведінки).- М.:2004.

11. Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. - СПб.: Питер, 2004. - 464с.: ил - (Серия «Учебник для вузов»).

12. „Военная психология и педагогика”, под редакцией А.В. Барабанщикова, 1986 р.

13. „Основы военной психологии и педагогики” под редакцией А.В. Барабанщикова, 1981 р.

Тема 17. Відхильна поведінка у військовослужбовців

План

1. Поняття і загальна характеристика відхильної поведінки.

2. Класифікація відхильної поведінки.

3. Основні форми відхильної поведінки.

Проблема адаптації молодих людей до військової служби надзвичайно складна. На жаль, не всякий громадянин, призваний до лав Збройних Сил, в стані успішно адаптуватися до нових умов діяльності. Значна кількість молодих людей у перший період служби відчуває ускладнення в адаптації, що призводить не тільки до проблем у міжособистісних відносинах, несприймання вимог військової дисциплині і низької ефективності професійної діяльності, але і до порушення здоров'я.

У даний час проблема психічного здоров'я військовослужбовців відноситься до розряду найбільш актуальних і практично значущих. Негативні процеси в суспільстві, що відбуваються останніми роками (нестабільність соціально-економічної обстановки, зростання промислових катастроф, почастішання військових конфліктів, погіршення демографічної ситуації, забруднення навколишнього середовища і т. ін), призводять до зниження якості психічного здоров'я населення, перш за все - молодого покоління.

Особлива увага військовими психологами приділяється своєчасному виявленню психічних розладів і змін, що посідають проміжне положення між психічною нормою і прикордонною психічною патологією. При цьому останніми роками особливий акцент робиться на вивченні передпатологічних (передхворобливих) станів.

У цьому відношенні значний інтерес становить вивчення різних форм девіантно-делінквентної, аддиктивної, ауто- і гетероагресивної поведінки унаслідок їх широкого розповсюдження серед молоді і відповідно серед осіб призовного віку. Об'єднує вищеперелічені форми термін «саморуйнуюча поведінка», який у даний час достатньо широко поширений як у світовій, так і у вітчизняній психіатрії, а також медичній психології. Разом з тим для ЗС адекватніший термін «відхильна поведінка», що підкреслює «граничний» характер подібних поведінкових порушень. Граничність відхильної поведінки молодих людей виявляється в тому, що ознаки даної поведінки з однаковою підставою можна віднести як до соціальних порушень, так і до порушень психічного здоров'я.

...