Мета полягає в ретроспективному аналізі теорій походження та подальших змін у сценічних варіантах постановки танцю "Гопак" з метою виявлення найвиразніших інтерпретацій композиції та основних рухів танцю. Проаналізовано теорії походження танцю "Гопак".

Історичні витоки сучасного українського народного хореографічного мистецтва. Умови виникнення та своєрідність концертного виконання народного танцю "Гопак". Розширення й ускладнення акробатичної та спортивно-трюкової частини танцю в сценічному варіанті.

Огляд напрямів творчої діяльності хореографічних ансамблів театрів радянського періоду. Відродження українських пісенно-танцювальних традицій, народної автентичності танцювальної культури. Творчість П. Вірського в сфері хореографічного мистецтва XX ст.

Аналіз проблеми побутування українського народно-сценічного мистецтва в сучасному мас-медійному просторі. Особливості народного танцю як одного з дійових інструментів пробудження національної ідентичності. Іронічна рецепція народно-сценічної хореографії.

Народний танець як один із зрозумілих і найулюбленіших видів мистецтва, в якому головним модусом створення образу є рух і положення людського тіла. Культурологічний вимір українського народного танцю у хронотопі української народної художньої культури.

Зразки народної хореографії з яскравими художніми образами, рухами, жестами, мімікою є відображенням історії українського народу. Саме народний танець може бути ефективним засобом формування ціннісного ставлення до Батьківщини в молодого покоління.

Історичний процес побутування українців зафіксований у народній творчості, у фольклорних танцях. Українське танцювальне мистецтво пройшло тривалий шлях розвитку: від найдавніших обрядово-ритуальних дійств до найвищих мистецьких форм – класичного балету.

Показано, що П. Єфименко зробив помітний внесок у розвиток статистики, етнографії, фольклористики, історичних знань, публікацій джерел з українського минулого, звичаєвого права. Розкрита участь українознавства у часописах українського спрямування.

Метою статті є висвітлення формування світогляду П.С. Єфименка (1835-1808) як українського народолюбця. Основні результати полягають у з’ясуванні особливостей формування світогляду Петра Єфименка: в дитинстві, в гімназичний та студентський періоди.

Аналіз вкладу Українського наукового інституту Гарвардського університету США у становлення історії України як академічної дисципліни, модернізації сучасної вітчизняної історіографії. Інтеграція вітчизняної історіографії до світової історичної науки.

Український Науковий Інститут, який виникнув у 1930 році під керівництвом Олександра Лотоцького - академічний центр українознавства, що об'єднав українських учених-емігрантів у Польщі. Павло Зайцев - один з найвидатніших шевченкознавців ХХ століття.

Дослідження суті світоглядно-політичного становлення націонал-комунізму. Аналіз його еволюції від абстрактно-ідеальної ідеї соціальної справедливості до створення власних владно-політичних структур. Централізаційна і русифікаторська політика більшовизму.

Витоки ідей українського націонал-комунізму і причини їх подальшого розвитку. Аксіологічні орієнтації українських націонал-комуністів в сучасній політичній науці. Особливості ідейної еволюції українського націонал-комунізму на різних етапах його розвитку.

Вирішення дискусійного питання визначення українського націоналізму як політичної ідеології і політичної утопії. Український націоналізм як політичне явище. Встановлення теоретичної межі між націоналізмом, поміркованим шовінізмом та реакціонізмом.

Проблема вирішення дискусійного питання визначення українського націоналізму як політичної ідеології і політичної утопії. Український націоналізм як виключно політичне явище. Теоретична межа між націоналізмом, поміркованим шовінізмом та реакціонізмом.

Філософська культура як світоглядний чинник становлення національно-гуманістичної традиції в Україні. Використання націоналістичної ідеології політиками. Геополітичні пріоритети українського націоналізму в контексті бінарної опозиційності Захід-Схід.

Українські традиційні жіночі сорочки та головні убори, їх оздоблення. Зовнішній вигляд чоловічого вбрання: кожух, кептар, опанча, свита. Відзначення українського народного одягу багатою регіональною різномастістю. Весільні вбрання молодих по регіонам.

Колористичний вимір державної символіки українців. Державотворчі процеси та їх "колористичний супровід" у розвідках вчених української діаспори. Кольори національного прапора. Ключові символи українства у державницькому і цивілізаційному аспектах.

Кирило-Мефодіївське товариство - утворення світських інтелектуалів, що сповідували ідеї просвітництва і демократизму. Селянський радикалізм з антипольським, національним забарвленням - риса суспільно-політичних процесів в Галичині наприкінці ХІХ ст.

Вплив суспільно-політичних факторів на розвиток національного руху на Волині. Визначення основних напрямів, форм, змісту та специфіки діяльності українських культурних та громадсько-політичних об’єднань та окремих діячів державного плину в регіоні.

Висвітлення різних аспектів українського національного руху середини ХХ ст. у сучасних шкільних підручниках з історії. Етапи становлення та розгортання руху, ідеологія, форми боротьби. Визначення ролі окремих особистостей у національно-визвольному русі.

Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні, специфіка діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Братство "тарасівців", його роль у розвитку українського національно-визвольного руху. Виникнення політичних партій в Західній Україні.

Основні наукові праці, що стосуються діяльності Українського національного союзу. Надмірна політизованість праць, що вийшли у 1920-30-х рр., їх негативне значення для подальших наукових досліджень. Марксистський напрям в історіографії, його аналіз.

Основні фактори формування психологічних особливостей українців, їх способу життя, поведінки, традицій та основ самоорганізації. Суттєві перепони консолідації українського суспільства, появі загальнонаціонального лідера. Перспективи подальших досліджень.

Підходи до вивчення національного характеру, його структурні й сутнісні складові. Становлення, утвердження та реалізації українського національного характеру як чинника державотворення. Дослідження рис національного характеру сучасних українців.

Характеристика проблеми розвитку українського національно-визвольного руху в Галичині на початку ХХ ст. під кутом зору української преси Наддніпрянщини, що була важливим чинником у відродженні національної свідомості та соборності українського народу.

Процес політизації та радикалізації національно-визвольного руху внаслідок антиукраїнської політики польської адміністрації. Висвітлення пресою польсько-українського протистояння в Галичині та боротьби українців за реформування виборчого законодавства.

Основні здобутки та майбутні перспективи висвітлення національно-визвольного руху в енциклопедичному форматі. Створення "Енциклопедією історії України" умов для установлення дефінітивно-категоріального апарату, якою користуються дослідники держави.

Започаткування національно-визвольного руху західноукраїнською інтелігенцією на початку XIX століття. Пробудження патріотичної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство, другий етап українського відродження. Ємський указ і громадівський рух XIX століття.

Ретроспективний аналіз репрезентативних джерел. Гострі міжпартійні суперечності, що стали перешкодою на шляху консолідації різновекторних політичних сил у боротьбі за національно-політичне самовизначення України. Згуртування українського визвольного руху.