Предмет організації обліку

5.4 Організація обліку заробітної плати та розрахунків з працівниками

Бухгалтерський облік заробітної плати на підприємстві повинен забезпечити достовірний розрахунок заробітної плати кожному працівнику відповідно із кількістю і якістю витраченої ним праці, діючими формами й системами оплати праці; облік використання фонду заробітної плати з метою своєчасного виявлення резервів подальшого зростання продуктивності праці.

Облік заробітної плати та її узагальнення необхідно організувати у двох напрямках: 1) у розрізі кожного працівника, що дозволить розрахуватись з ним по заробітній платі;

2) по підприємству у цілому, що забезпечить зведення заробітної плати за її видами і формами та категоріями працюючих та формування витрат з оплати праці у розрізі рахунків обліку витрат.

Організація обліку заробітної плати у розрізі працівників включає: встановлення порядку підрахунку й узагальнення суми заробітної плати, яка належить працівникові за платіжний період; вибір форм накопичувальних та зведених розрахунково-платіжних регістрів; відображення сум нарахованої заробітної плати на рахунках бухгалтерського обліку, розробку методики та техніки визначення сум доплат, премій, заохочень; методики та техніки визначення утримань із заробітної плати. Усі ці питання вирішуються підприємством самостійно залежно від організаційно-технічних умов та форми обліку.

Для своєчасного нарахування заробітної плати на кожному підприємстві встановлюються порядок та терміни подання до бухгалтерії документів з обліку відпрацьованого часу та виробітку. Для цього розробляються графіки руху документів (табл. 5.6). Старший бухгалтер сектору обліку праці та її оплати контролює дотримання графіка усіма виконавцями, які особисто подають документи для нарахування заробітної плати.

Документи детально перевіряються за усіма ознаками (правильністю заповнення, у тому числі встановлюється наявність підписів осіб, відповідальних за їх складання та оформлення; законність операції) . Також перевіряють наявність усіх необхідних показників для одержання підсумків у людино-годинах, людино-днях і у загальній сумі заробітної плати у розрізі категорій працюючих, видах робіт, видах продукції, місцях та центрах виникнення витрат. У нарядах крім інших показників перевіряється правильність застосування відрядних розцінок для виконання тих чи інших робіт та їх відповідність розряду робітника, що виконував роботу.

Після обробки документи групуються за табельними номерами працівників і згідно форми обліку на підприємстві бухгалтерія проводять розрахунок заробітної плати. При використанні комп'ютерної техніки кількість годин (днів), відпрацьованих кожним працівником вводиться у систему з табелю обліку відпрацьованого робочого часу. Заробітна плата обчислюється шляхом їх множення на тарифні ставки (посадові оклади), які занесені у пам'ять комп'ютера як постійна інформація. Обсяги виробітку вводять на підставі показників нарядів, маршрутних листів та рапортів про виробіток. Заробітну плату робітникам-відрядникам обраховують шляхом їх множення на відрядні розцінки. Нормативно-довідкова інформація складається з таких довідників:

1) по працівниках (постійна інформація на кожного працівника):

2) утримань (обов'язкові утримання та інші).

У проекті організації обліку заробітної плати необхідно детально висвітлити методику і техніку документування, розрахунку та обліку усіх видів доплат, заохочень та компенсацій, які нараховуються кожному працівникові. Так само необхідно визначити порядок і методику розрахунку утримань із заробітної плати коленого працівника.

Для розрахунку заробітної плати, що належить працівнику за звітний період, підприємство може застосовувати різні способи, що залежить від форми обліку. Наказом Держкомстату введено «Розрахунково-платіжну відомість працівника» (форма № П-6). Вона складається щомісячно як для розрахунку заробітної плати коленого працівника за її видами і формами, так і визначення сум утримань та суми, належної працівнику до виплати, яка переноситься у платіжну відомість.

При іншому способі для щомісячного накопичення нарахованої заробітної плати використовують спеціальні картки, з яких суми переносять у розрахунково-платіжну відомість. Розрахункові відомості складають за показниками первинних документів з оплати праці (табеля обліку відпрацьованого робочого часу; нарядів, маршрутних листів; довідок-розрахунків бухгалтерії (на додаткову заробітну плату); виконавчих листів (на утримання за рішенням судових органів); інших документів).

Організація обліку розрахунків з працівниками по заробітній платі включає: розробку методики та техніки узагальнення заробітної плати; вибір регістрів аналітичного і синтетичного обліку; розподіл робіт між бухгалтерами та проведення оперативного контролю за правильністю розрахунків.

Для обліку розрахунків з працівниками по заробітній платі можна застосовувати різні способи аналітичного обліку. Запроваджена «Розрахунково-платіжна відомість працівника» може використовуватись для аналітичного обліку розрахунків з працівниками лише за звітний місяць. Але, для нарахування виплат за середнім заробітком (оплата за відпустку, днів тимчасової непрацездатності, тощо) та складання довідок по заробітній платі необхідно забезпечити накопичення заробітної плати кожного працівника за рік. Для цього необхідно заповнювати щомісячно особовий рахунок, який складають за показниками розрахунково-платіжної відомості працівника. Особові рахунки потрібно зберігати на підприємстві протягом 75 років.

При комп'ютерній формі обліку крім розрахунково-платіжної відомості формується розрахунковий листок. В ньому зазначається табельний номер, прізвище працівника, посада або професія, цех або відділ, суми нарахованої заробітної плати і утримань із неї, а також сума до видачі. Розрахунковий листок і щомісяця видають кожному працівникові разом із заробітною платою.

Організація узагальнення заробітної плати по підприємству полягає у визначенні напрямків її групування та виборі його способів, встановленні послідовності узагальнення заробітної плати та пов'язаних з нею розрахунків (єдиного соціального внеску, резерву на оплату відпустки, тощо). Групування заробітної плати необхідно проводити за напрямками, що забезпечать: 1) складання звітності з праці; 2) визначення витрат з оплати праці та відрахувань на соціальні заходи у розрізі видів діяльності, структурних підрозділів та об'єктів калькулювання; 3) управління фондом оплати праці з метою виявлення відхилень від норм оплати праці.

Техніка групування заробітної плати залежить від форми обліку та організаційно-технічних засобів, що використовуються для його ведення. При журнальній формі обліку і застосуванні ручного способу обробки інформації складаються розробні таблиці. При комп'ютерній формі обліку кожний вид виплат попередньо кодується, що забезпечує їх накопичення за напрямками, необхідними для забезпечення усіх обліково-економічних завдань, пов'язаних із заробітною платою. При розробці форм накопичувальних таблиць або інших регістрів обліку заробітної плати та шифрів виплат необхідно забезпечувати їх відповідність як вимогам складання звітності, так і іншим потребам управління та контролю.

У першу чергу, фонд оплати праці групують за видами та формами заробітної плати у «Розрахунково-платіжній відомості (зведеній)» (ф. № П-7). її складають за показниками «Розрахунково-платіжної відомості працівника». У відомості доцільно передбачити лише види і форми заробітної плати, що використовуються па підприємстві. «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)» також дозволяє узагальнити за місяць суми утримань із заробітної плати працівників за їх видами, визначити суми відрахувань на соціальні заходи та суму, яка належить до виплати працівникам за звітний місяць у цілому по підприємству. Для накопичення заробітної плати протягом року доцільно у розрахунково-платіжній відомості (зведеній) ввести дванадцять колонок для кожного місяця.

Для відображення витрат з оплати праці на рахунках обліку витрат діяльності необхідно забезпечити групування заробітної плати за видами діяльності підприємства, структурними підрозділами та об'єктами калькулювання. Для цього розрахунково-платіжні відомості (зведені) складаються за структурними підрозділами та категоріями персоналу. При комп'ютерній формі обліку групування заробітної плати здійснюється на основі кодів, шифрів як структурних підрозділів, так і працівників.

Для організації обліку заробітної плати на рахунках бухгалтерського обліку необхідно, оптимально вибрати носії первинної інформації, розробити систему обробки вхідної інформації та визначити склад та зміст вихідної обліково-економічної інформації. При ручному способі обробки інформації складаються розробні таблиці обліку витрат з оплати праці, що відкривають для кожного структурного підрозділу. Для накопичення заробітної плати розробляють схему розподілу заробітної плати за структурними підрозділами, рахунками та субрахунками обліку витрат (табл. 5.7).

Таблиця 5.7 Схема розподілу заробітної плати за 201_ рік

Синтетичний облік витрат з оплати праці ведуть у журналі 5 або 5 А «Облік витрат діяльності». У ньому накопичуються витрати з оплати праці на дебеті рахунку 23 «Виробництво», а витрати господарської діяльності - на рахунках 9 класу «Витрати діяльності» у кореспонденції з субрахунком 661 «Розрахунки за заробітною платою».

При застосуванні комп'ютерної техніки обробка зводиться до вибору накопичуваних регістрів у розрізі об'єктів обліку витрат, введенні шифрів, що характеризують структурні підрозділи та види виплат та формування регістрів з вихідною інформацією.

Для організації роботи апарату бухгалтерії розробляються індивідуальні графіки роботи бухгалтера з обліку заробітної плати (табл. 5.8).

Таблиця 5.8 Індивідуальний графік роботи бухгалтера з обліку заробітної плати

5.5 Організація виплати заробітної плати

Організація виплати заробітної плати включає: визначення оптимальних термінів виплати заробітної плати, способів виплати, місць виплати та осіб, відповідальних за виплату грошових коштів працівникам підприємства, розробку порядку видачі розрахункових листків, довідок по заробітній платі, а також положення з обліку депонованої заробітної плати.

Терміни виплати заробітної плати (за першу і другу половину місяця при авансовій системі) встановлюються у колективному договорі, що укладається на підприємстві між трудовим колективом і адміністрацією. Вони також зазначаються у договорі про розрахунково-касове обслуговування, що укладається між; підприємством і банком. Термін виплати залежить від організаційно-технічних можливостей підготовки розрахунків із заробітної плати.

Працівники підприємства обирають найбільш оптимальний спосіб виплати заробітної плати: 1) готівкою з каси підприємства;

2) безготівково через банкомати банків; 3) натуроплатою - готовою продукцією або іншими видами товарно-матеріальних цінностей підприємства.

Незважаючи на спосіб виплати заробітної плати, у день її виплати до відділення банку необхідно представляти платіжні доручення на перерахування податку з доходів фізичних осіб та внесків на соціальні заходи.

При виплаті заробітної плати готівкою через касу підприємства необхідно обладнати робочі місця касирів, забезпечити доставку готівки з банку до каси та розробити графік обслуговування працівників у розрізі структурних підрозділів. Якщо заробітну плату виплачують у структурних підрозділах, то необхідно призначити наказом по підприємству таких осіб, встановити порядок одержання ними грошей у касі та їх виплати за платіжними відомостями, порядок звітування за одержані грошові кошти. Місця виплати заробітної плати необхідно відповідно обладнати, забезпечити доставку грошей до місць виплати, а також їх збереження у процесі транспортування та виплати, розробити детальний графік роботи платників та узгодити його із профспілками.

Підприємство має право зберігати в касі виручку для виплати заробітної плати понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей. Виплату заробітної плати необхідно організувати так, щоб не порушувати встановлених термінів. Крім того, забороняється накопичувати у касі виручку для виплати заробітної плати.

Найбільш раціональним способом виплати заробітної плати є використання системи банкоматів. Для організації виплати заробітної плати у такий спосіб підприємству необхідно укласти договір з банком, організувати відкриття рахунків для кожного працівника, одержання ними пластикових карток та слідкувати за своєчасним зарахуванням коштів на ці рахунки.

6. Організація обліку зобов'язань за розрахунками

6.1 Організація обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Здійснюючи фінансово-господарську діяльність, суб'єкти господарювання вступають у тісну взаємодію між собою. При цьому вони змушені суворого дотримуватись умов договірних зобов'язань. Постачальники повинні вчасно згідно із договором поставляти товарно-матеріальні цінності в певних обсягах та певного асортименту, підрядники - виконувати роботи та надавати послуги, а покупці і замовники - своєчасно оплачувати їх рахунки. Дотримання усіма сторонами взятих договірних зобов'язань забезпечує кругообіг фінансових ресурсів та продовження фінансово-господарської діяльності, тому організація обліку розрахунків із постачальниками і підрядниками є однією з найважливіших ділянок облікової роботи.

Основними завданнями та одночасно і об'єктами організації обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги є:

- облік товарно-матеріальних цінностей, що надходять від постачальників;

- облік виконаних робіт та наданих послуг;

- облік коштів, сплачених за зобов'язаннями;

- облік заборгованості перед постачальниками і підрядниками.

Організація обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги включає: вибір форми розрахунків, які найбільш відповідають укладеним договорам даного підприємства з постачальниками або підрядниками; розробку картотек відвантажувальних, розрахункових, адресних та інших реквізитів постачальників та підрядників; установлення порядку документування розрахункових операцій та оперативного контролю за станом розрахунків; вибір методики та техніки ведення синтетичного та аналітичного обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Форма розрахунків визначається у договорах, які укладаються між контрагентами, за згодою сторін, орієнтуючись на більш прогресивні (клієнт-банк-клієнт; акредитиви або договірні розрахунки). У договорах доцільно приймати додаткові умови, що гарантують своєчасність розрахунків, прискорення оберненості оборотних коштів (передоплата), а також визначати фінансові санкції при недотриманні термінів розрахунків або поставок. При розрахунках акредитивами необхідно встановлювати терміни поставок, що дозволить точніше визначати терміни відкриття акредитиву та уникнути уповільнення швидкості оберненості коштів та їх заморожування на рахунках акредитиву. При передоплаті вказуються терміни сплати коштів, її величина та оговорюються умови, за яких вони можуть змінюватись. Величина передоплати при поставках товарно-матеріальних цінностей, як правило, встановлюється у відсотках від обсягів поставок (наприклад, 40% їх вартості), а при виконанні робіт та наданні послуг враховується вартість будівельних матеріалів та конструкцій, що необхідні для проведення робіт.

Картотека адресних, розрахункових, відвантажувальних реквізитів постачальників та підрядників забезпечує правильне складання документів та прискорює облікові роботи, тому є необхідною складовою організації обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Якщо картотеки ведуться на підприємстві децентралізовано, тоді по постачальникам та підрядникам їх ведуть у відділі постачання, а за іншими розрахунками - у бухгалтерії. Більш доцільно сформувати єдину картотеку у бухгалтерії (фінансовому відділі), але забезпечити доступ до неї усіх зацікавлених служб.

В договорах потрібно зазначити перелік документів, якими оформлюються поставки матеріальних цінностей та розрахунки за них, терміни й способи їх представлення, кількість екземплярів. Важливе значення має вибір вихідної оперативної та нормативно-довідкової інформації, а також визначення складу і змісту вихідної інформації. Оперативною інформацією є первинні документи, якими оформляються поставки (акт здачі продукції; товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура; податкова накладна, технічний паспорт, специфікації, сертифікати) або сплата коштів (платіжні доручення, платіжні вимоги (при договірних розрахунках), платіжні вимоги-доручення), а також накопичувальні документи (відомості обліку невідфактурованих поставок на початок та кінець місяця, відомості обліку несплачених поставок на початок та кінець місяця). Нормативно-довідковою інформацією є «Класифікатор постачальників і підрядників», договори поставок, тощо.

Форми і склад реквізитів первинних документів регламентуються нормативними документами і альбомом, сформованим на підприємстві. Інші оперативні і нормативно-довідкові документи обираються підприємством, виходячи зі змісту операцій, форми бухгалтерського обліку і наявної комп'ютерної техніки. Від них також залежить порядок збирання первинної інформації та технологія її обробки.

Касиру або іншій особі доручають щоденно одержувати у банках платіжні вимоги-доручення постачальників, які підлягають оплаті. Рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні одержує експедитор безпосередньо у постачальника разом із товарно-матеріальними цінностями. Одержані документи реєструють у спеціальних журналах. Показники реєстрації документів використовують для контролю за надходженням цінностей та дотриманням умов договорів та поставок. Розрахунковий відділ бухгалтерії після погодження з відділом постачання акцептує рахунки та складає платіжні доручення на їх оплату. Платіжні вимоги-доручення постачальників у разі акцепту до оформлюють, їх підписують головний бухгалтер та керівник і через касира передають в банк для оплати. У разі відмови від оплати розрахунковий відділ у встановлені терміни повідомляє постачальників і надає відповідні документи (комерційний акт, претензію, акт приймання матеріалів), які підтверджують вимоги покупця щодо порушення умов поставок.

Для забезпечення своєчасності розрахунків розробляється графік, у якому вказують терміни одержання та відправки розрахункових документів, їх просування між підрозділами підприємства, строки оплати поставок та осіб, відповідальних за складання одержання документів, їх перевірку та обробку.

При організації обліку розрахунків із підрядниками у договорах необхідно встановити порядок оплати виконаних робіт або наданих послуг. Порядок оплати послуг залежить від можливості визначити обсяг послуг, наданих на певну дату. Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг проводиться:

- вивченням виконаних робіт (коли сторони, вивчивши обсяг наданих послуг, визначили ступінь їх готовності та оцінили

їх конкретну суму);

- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство при наданні послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Як правило, роботи з тривалим циклом оплачуються по завершенні їх виконання у цілому або у міру їх готовності (по закінчених етапах або комплексах робіт). За методом поетапної оцінки виконаних робіт вони визнаються шляхом:

- огляду виконаних робіт;

- співвідношення виконаних, робіт на дату балансу до загального їх обсягу за договором;

- співвідношення фактично понесених витрат на дату балансу до їх оціненої загальної суми.

Таблиця 6.1 Зведений графік обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

Виконані роботи або надані послуги оформлюються Довідками виконаних робіт або Актами виконаних робіт. Після їх підписання відповідальними особами як виконавця, так і замовника, вони передаються у розрахунковий відділ бухгалтерії для оплати. Облік розрахунків з постачальниками ведеться матеріальним відділом бухгалтерії при обліку запасів, а з підрядниками - відділом капітального будівництва або ремонтно-будівельним відділом.

Склад і зміст вихідної інформації зумовлюється потребами управління і оперативно-економічного контролю, балансового узагальнення та складання звітності. Форма вихідної інформації залежить від форми обліку та рівня його автоматизації.

Організація аналітичного і синтетичного обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги залежить від форми обліку на підприємстві та організаційно-технічних засобів обліку. Аналітичний облік розрахунків із постачальниками та підрядниками ведуть у Відомості 3.3, яку заповнюють на підставі документів про надходження матеріальних цінностей та їх оплату, а синтетичний - у Журналі 3.

6.2 Організація обліку розрахунків з бюджетом

Раціональна організація обліку розрахунків з бюджетом, що забезпечує своєчасне нарахування і сплату податків, є однією з найважливіших ділянок облікової роботи.

Основними завданнями та одночасно і об'єктами організації обліку розрахунків з бюджетом є:

- організація нарахування податків, зборів і інших обов'язкових платежів згідно податкового законодавства;

облік коштів, сплачених до бюджету;

- організація складання і подання податкової звітності;

- облік заборгованості перед бюджетом.

Для організації обліку розрахунків з бюджетом потрібно: визначити та уточнити перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які підприємство повинно сплачувати до бюджету згідно податкового законодавства; розробити графік платежів до бюджету; призначити наказом по підприємству посадових осіб, відповідальних за правильність розрахунків податків, їх своєчасне документальне оформлення й представлення документів у банк для здійснення платежів; визначити порядок синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з бюджетом згідно діючої на підприємстві форми бухгалтерського обліку й засобів автоматизації обліку; розробити порядок організації та ведення податкового обліку; розробити графік складання, затвердження й представлення податкової звітності.

Для накопичення інформації, необхідної для розрахунку кожного з податків підприємству необхідно обрати один з варіантів ведення податкового обліку: з використанням спеціальних регістрів, призначених для накопичення інформації, необхідної для формування бази оподаткування кожним податком; у системі регістрів і рахунків фінансового обліку. Якщо система фінансового обліку забезпечує нарахування податків і складання податкової звітності, то впроваджувати спеціальні регістри не потрібно. Але, для нарахування податку на прибуток підприємства необхідно забезпечити формування доходів і витрат згідно податкового законодавства. Для цього використовують спеціальні відомості аналітичного обліку валових доходів та відомості обліку витрат їх розробляють за номенклатурою доходів та валових витрат, які виникають у підприємства у процесі фінансово-господарської діяльності, та заповнюють на підставі первинних документів.

Головному бухгалтеру необхідно планувати розрахункові операції так, щоб забезпечувати наявність грошових коштів на рахунках у банках для здійснення платежів до бюджету у терміни, встановлені законодавством. Платіжні доручення для сплати податків необхідно у банк подавати своєчасно згідно із графіком.

Аналітичний облік розрахунків з бюджетом організується у відомостях аналітичного обліку у Відомості 3.6. Вона ведеться у розрізі видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що сплачує підприємство. Відомість на звітний місяць відкривають за показниками відомості за попередній місяць. У ній зазначають стан розрахунків на початок місяця, відображають суми нарахованих податків за місяць та суми, сплачені до бюджету. Суми нарахованих податків зазначають на підставі відповідних розрахунків податків і податкових декларацій, а суму оплати - за виписками з поточних рахунків у банках. У кінці місяця визначають стан розрахунків за кожним податком, збором чи іншим обов'язковим платежем, а також стан розрахунків підприємства з бюджетом за усіма податками. За показниками Відомості заповнюють регістр синтетичного обліку розрахунків із бюджетом Журнал 3.

Комплекс робіт зі складання податкової звітності включає: організаційну підготовку, перевірку правильності нарахування податків, складання форм звітності, їх перевірку та затвердження. На підприємстві видається наказ, яким призначаються особи, відповідальні за нарахування кожного податку та складання податкової звітності за кожним податком, встановлюються терміни виконання кожного виду робіт та закріплюються організаційно-технічні засоби, необхідні для складання звітності та її копіювання у кількості, достатній для подання усім користувачам.

Перед складанням форм податкової звітності головний бухгалтер та його заступник перевіряють правильність складання регістрів обліку, зокрема, щодо правильності відображення валових доходів, валових витрат та амортизації у відомостях аналітичного обліку. Лише після перевірки доцільно приступати до безпосереднього складання податкової звітності.

Технологію складання податкової звітності розробляють на основі тилових інструкцій Головної державної податкової адміністрації України і оформляють у детальних інструкціях. Такі інструкції значно полегшують методику і техніку складання податкової звітності, підвищують її якість.

Для планування облікових робіт зі складання податкової звітності розробляються графіки (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 Графік робіт зі складання регістрів обліку на 201.. рік

У них зазначають посадових осіб, відповідальних за виконання облікових робіт та складання податкової звітності, терміни підготовки облікової інформації та терміни виконання робіт зі складання податкової звітності та терміни її подання. У першу чергу, розробляють графіки, що регламентують терміни складання облікових регістрів, необхідних для заповнення податкової звітності

У табелі-календарі податкової звітності вказують назви форм податкової звітності; терміни її подання; осіб, відповідальних за складання кожного звіту; користувачів із зазначенням адрес та способи подання (табл. 6.3).

Таблиця 6.3 Табель-календар податкової звітності на 201... рік

Табель-календар звітності, затверджений керівником підприємства, під розписку доводиться до всіх виконавців і осіб, які беруть участь у роботах зі складання звітності. Він дозволяє простежити за своєчасністю подання звітності та допомагає підприємству більш ефективно організувати роботу щодо складання та подання податкової звітності

6.3 Організація обліку розрахунків із загальнообов'язкового державного соціального страхування

Реалізацію соціальних гарантій держави, проголошених Конституцією України, призначені забезпечувати органи соціального страхування та Пенсійного фонду України. Згідно діючого законодавства їх ресурси формуються за рахунок коштів, сплачених підприємствами та суб'єктами підприємницької діяльності. Своєчасне і повне виконання платниками зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з одного боку, забезпечує своєчасну виплату пенсій та інших видів соціальної допомоги, а тому і соціальну стабільність у суспільстві.

А, з іншого боку, у разі порушення вимог законодавства, з підприємств стягують пеню та штрафи, що стимулює необхідність правильно нараховувати єдиний внесок та своєчасно його сплачувати. Отже, організація обліку розрахунків зі загальнообов'язкового державного соціального страхування є однією з найважливіших ділянок облікової роботи кожного підприємства.

Основними завданнями і об'єктами організації обліку розрахунків із загальнообов'язкового державного соціального страхування є:

- організація нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- організація утримання із заробітної плати працівників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- організація обліку обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- організація обліку коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, використаних на підприємстві згідно чинного законодавства; підприємства; розробити порядок ведення синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з органами Пенсійного фонду України та з Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно діючої на підприємстві форми бухгалтерського обліку й засобів його автоматизації; розробити графік складання, затвердження й подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України та звіту по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Для організації нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівників бухгалтерії потрібно забезпечити платіжними реквізитами органів Пенсійного фонду України та іншою інформацією, необхідною для правильного складання платіжних доручень; нормативними документами, що регламентують порядок нарахування єдиного внеску; довести терміни його нарахування й перерахування та складання й подання звітності.

Внески на соціальне страхування нараховують у «Розрахунково-платіжній відомості (зведеній)» після узагальнення заробітної плати у структурному підрозділі. Витрати із загальнообов'язкового державного соціального страхування відображують у Журналі 5 або 5А у розрізі рахунків обліку витрат діяльності підприємства. Аналітичний облік розрахунків із загальнообов'язкового державного соціального страхування ведеться у Відомості 3.6 у розрізі розрахунків за єдиним внеском із загальнообов'язкового державного соціального страхування та виплатами матеріального забезпечення за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відомість відкривають за показниками відомості за попередній звітній місяць і переносять залишки за кожним видом страхування. У відомості зазначають: стан розрахунків на початок і кінець звітного місяця; суми єдиного внеску, нараховані за місяць та суми, сплачеш протягом місяця до органів Пенсійного фонду України. Нараховані суми єдиного внеску записують із «Розрахунково-платіжної відомості (зведеної)», суми оплати - на основі виписок з поточних рахунків у банках. У кінці місяця визначається стан розрахунків за кожним видом страхування, а також стан розрахунків зі страхування у цілому. За показниками відомості З.6 складають регістр синтетичного обліку розрахунків зі страхування - Журнал 3. Згідно законодавства при настанні певних подій (у разі тимчасової непрацездатності, що перевищує п'ять днів, тощо) працівники підприємства мають право на матеріальне забезпечення, що здійснюється за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підприємство розробляє порядок подання документів до дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування для одержання коштів, порядок виплати матеріального забезпечення працівникам та подання звіту щодо таких коштів.

6.4 Організація обліку позик банків

Для фінансування проектів з розширення виробництва, його модернізації, реконструкції, а також у разі нестачі власних обігових коштів суб'єкти підприємницької діяльності залучають позики банків. Вони надаються на умовах своєчасного повернення та сплати відсотків за користування грошима. Раціональна організація обліку позик банків призначена забезпечити своєчасну і повну сплату відсотків та своєчасне повернення позикових коштів, тому є однією з найважливіших ділянок облікової роботи.

Основними завданнями та об'єктами організації обліку позик банків є:

- облік суми позики;

- облік відсотків.

Для організації обліку позик банку необхідно: розробити і представити у банк обґрунтування необхідності позик для функціонування підприємства; скласти кредитні замовлення та приймати участь у їх розгляді в установах банку; документально оформити одержання позик; розробити методику і техніку аналітичного і синтетичного обліку позик банку та відсотків, сплачених за їх користування.

Порядок кредитування, оформлення позик та їх погашення регламентується нормативними документами правління НБУ.

Аналітичний і синтетичний облік позик банку зумовлюється формою обліку на підприємстві та технічними засобами, що застосовуються для обліку. Аналітичний облік позик банку необхідно організувати у розрізі банків, термінів погашення позик та видів кредитів. Операції з отримання позик відображують у Журналі 2 «Облік довгострокових і поточних позик». Журнал заповнюють на підставі виписок банку та доданих до них документів. У третьому розділі журналу відображують аналітичні показники з обліку позик у розрізі позикодавців та строків погашення позик. Окремо

- організація складання і подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та звітів за коштами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- облік розрахунків з органами Пенсійного фонду України. Для організації обліку розрахунків із загальнообов'язкового державного соціального страхування потрібно: розробити методику та порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно законодавства; розробити та затвердити графік облікових робіт з нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; призначити наказом по підприємству посадових осіб, відповідальних за правильність визначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, своєчасне документальне оформлення розрахунків й представлення у банк документів для здійснення платежів; розробити порядок нараховування допомоги за час тимчасової непрацездатності, одержання коштів з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виплати матеріального забезпечення застрахованій особі - працівнику під відображують переведення відстрочених короткострокових позик у довгострокові, погашення заборгованості за ними та переведення частини довгострокових зобов'язань у поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями. У цьому розділі також наводять інформацію про. відсотки, нараховані окремо за довгостроковими і поточними позиками як за поточний місяць, так і з початку року.

7. Організація обліку необоротних активів

7.1 Основи організації обліку необоротних активів

Необоротні активи (устаткування, фабрики, дороги) є фундаментальними факторами або складовими економічного зростання, чим відіграють стратегічну роль у функціонуванні як кожного суб'єкта господарювання, так і країни у цілому. Для ефективного управління основними засобами необхідна раціональна організація обліку - це процес цілеспрямованого вибору та безперервного упорядкування способів та прийомів збирання, обробки та видачі достовірної та своєчасної вихідної інформації про наявність, рух, збереження та використання належних підприємству основних засобів з метою прийняття управлінських рішень.

Раціональність облікового процесу залежить від його гармонізації з субстанціонарними (змістовними) характеристиками необоротних активів. Побудова обліку повинна забезпечити облік об'єктів протягом усього довготривалого терміну їх використання (експлуатації). Регістри обліку необхідно пристосувати для детального відображення технічно складної та багатокомпонентної будови кожного об'єкта. На придбання (спорудження) необоротних активів витрачаються значні фінансові ресурси. З метою запобігання зловживанням при операціях з об'єктами розробляється і запроваджується складний порядок їх приймання в експлуатацію та списання, а також обліку наявності, який би забезпечував їх цілісність та збереження у робочому стані. У процесі експлуатації об'єктів необоротних активів їх необхідно ремонтувати, реконструювати, модернізувати. У регістрах обліку необхідно вчасно відображати зміни первісних характеристик об'єктів. Також потрібно розробити методику нарахування зносу (амортизації) необоротних активів та його відображення в обліку.

Організація обліку необоротних активів є складною, цілісною системою, яка поєднує документування операцій з руху об'єктів, складання регістрів аналітичного й синтетичного обліку, а також заповнення форм фінансової звітності (рис. 7.1).

У підсистемі організації обліку необоротних активів можна виділити наступні обліково-економічні завдання, які є об'єктами її створення та функціонування:

1) своєчасне документування операцій з приймання, списання, продажу або передавання необоротних активів, що підтверджує юридичні права власника на об'єкти;

2) облік зносу (амортизації) основних засобів;

3) облік наявності необоротних активів за місцями експлуатації (використання), призначений унеможливити крадіжки, розбирання, руйнування об'єктів у процесі їх експлуатації та забезпечити їх збереження як стратегічної частини майна власників;

4) виявлення економічних та юридичних наслідків господарських операцій» з придбання, реконструкції, модернізації об'єктів або їх ліквідації.

Для організації обліку необоротних активів розробляється проект, який регламентує як загальні положення обліку необоротних активів, так і організацію документування операцій з приймання-передавання, списання об'єктів, організацію аналітичного і синтетичного обліку наявності та руху необоротних активів (табл. 7.1).

Таблиця 7.1 Макет проекту організації обліку необоротних активів

Організація обліку основних засобів базується на методологічних і методичних засадах нормативних документів, зокрема, П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Вони визначають методику і порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Виходячи з вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» бухгалтерія разом з працівниками технічних служб повинна правильно встановити і оформити класифікаційні ознаки кожного об'єкту основних засобів, яким може бути:

1) конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

2) закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

3) відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Так, об'єктом обліку силових машин і обладнання, робочих машин і обладнання є машина (верстат) з фундаментом, усіма пристосуваннями, що входять до її складу, приладами, пристроями й індивідуальною огорожею. Об'єктом обліку транспортних засобів є кожний автомобіль, включаючи запасні колеса з камерою та покришками і набір інструментів до кожного автомобіля. Об'єктом обліку вимірювальних та регулювальних пристроїв, інструментів, пристроїв та інвентарю є кожний предмет, що має самостійне значення і не Є складовою іншого інвентарного об'єкта. Інвентарним об'єктом обліку є кожна окрема споруда (міст разом з опорами та фермами; естакада з під'їздами та підходами до неї). Єдиним інвентарним об'єктом обліку є комп'ютер, до складу якого входять усі предмети, що забезпечують його функціонування (монітор, системний блок, клавіатура, мишка, принтер). Будинки та інші споруди обліковуються як самостійні об'єкти основних засобів разом із усіма комунікаціями, необхідними для їх експлуатації (системою опалювання, включаючи котельну установку, розташовану у приміщенні; внутрішнього мережею водопостачання та водовідведення; мережею газопроводу з усіма пристроями; внутрішньою мережею електропроводки з усією освітлювальною арматурою; внутрішньою телефонною та сигналізаційною мережами та вентиляційними пристроями, підйомниками (ліфтами). Колена з частин складного об'єкта, які мають різний строк: корисного використання (експлуатації), може визнаватись самостійним об'єктом обліку. Внутрішня телефонна та комп'ютерні мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Класифікація основних фондів є складовою державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації. її застосування забезпечує організацію обліку та звітності в частині основних засобів; реалізацію комплексу облікових функцій з державної статистики основних засобів та здійснення міжнародних зіставлень за структурою і станом основних фондів; визначення норм амортизації за групами основних засобів та віднесення сум амортизації на витрати виробництва; визначення похідних економічних показників (фондоємність, фондоозброєність, фондовіддача), а також нормативів проведення ремонтів основних засобів.

Класифікатор основних засобів кожне підприємство розробляє самостійно. Він запроваджується наказом керівника. Одночасно призначають посадових осіб, відповідальних за його ведення і правильне застосування. Для розробки класифікатора основних засобів можна вибрати один з двох способів. Державний класифікатор України [9] побудовано за ієрархічним методом класифікації основних засобів із використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у КОФ містить шестизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань, що позначаються відповідною кількістю цифр (рис. 7.2).

Перелік інвентарних номерів основних засобів, розроблений згідно Державного класифікатора наведено у табл. 7.2.

Таблиця 7.2 Перелік інвентарних номерів основних засобів

При присвоєнні восьмизначних номерів першими трьома знаками позначають номер субрахунку обліку основних засобів, четвертим - підгрупу і останніми чотирма - порядковий номер у підгрупі. Розробку класифікації основних засобів починають із формування груп та підгруп об'єктів. У відомості за підметом записують групи об'єктів, а за присудком у кожній групі вказують підгрупи. Потім складається детальний перелік об'єктів основних засобів у кожній підгрупі.

Порядковий номер об'єкту присвоюється виходячи з порядкового номера об'єкта найбільшої групи, номера групи та номера підгрупи (табл. 7.3).

Таблиця 7.3 Перелік інвентарних номерів основних засобів

Інвентарний номер присвоюється кожному об'єкту основних засобів і зберігається за ним протягом усього терміну використання. Це забезпечує однозначну ідентифікацію об'єкта і унеможливлюючи його заміну на інші, непридатні для експлуатації. Номери вказують у документах і облікових регістрах та обов'язково позначають на самому об'єкті (крім багаторічних насаджень) у спосіб, що унеможливлює їх підробку (фарбою, шляхом прикріплення жетонів, тощо). На усіх елементах складного інвентарного об'єкта, що становлять разом з ним одне ціле, зазначається однаковий інвентарний номер. Якщо частини об'єкта мають різні терміни використання, то кожній з них відводять окремий номер. Номери об'єктів, які вибули, не присвоюють новим об'єктам протягом трьох років після їх списання з балансу.

Елементи облікової політики щодо необоротних активів наведено у табл. 7.4.

Таблиця 7.4 Елементи облікової політики по необоротних активах

У наказі про облікову політику необхідно установити вартісні ознаки кожної групи необоротних активів. Це дозволить однозначно кваліфікувати об'єкти і обрати спосіб нарахування зносу (амортизації), який не викличе проблем при формуванні бази оподаткування податком на прибуток.. Наприклад, об'єкти вартістю до 1000 грн. є малоцінними необоротними матеріальними активами, відповідно, вартістю понад зазначену величину - основними засобами. Переоцінка об'єкта основних засобів проводиться за умови, що його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Порогом суттєвості, який дає право проводити переоцінку, може обиратись величина, що дорівнює 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10% відхиленню залишкової варт...