Особливості сценічного дизайну як інструменту репрезентації режисерського бачення п’єси в історичній ретроспективі і на сучасному етапі. Втілення в пластичне рішення ідеї вистави: організація простору, драматизм, декорації та костюми, світло, мультимедіа.

Екранна творчість Лукіно Вісконті, котрий стояв біля витоків італійської моделі авторського кінематографа, базованої на здобутках неореалізму. Дослідження сценічного досвіду кінорежисера, його новаторських сценічних практик, театрального натуралізму.

У статті проаналізовано сценічний імідж естрадного вокаліста крізь призму одного з базових його елементів – творчої індивідуальності співака. На формування іміджу впливають вигадані образні ознаки персонажа виконуваного твору, міміка, грим, зачіска.

Можливість визначення сценічного образу як окремого об’єкта авторського права або як частини театральної постановки, яка може використовуватися самостійно. Співвідношення між персонажем і сценічним образом. Процес формування національної ідентичності.

Висхідні практики сценічної події як головні інтегратори формування мистецтва середовища. Постмодерні провідні мистецькі практики: енвайромент, ленд-арт, перформанс; інституалізація сценізму. Номінації естрадного мистецтва: рок-, рейв- та панк-сцена.

Трансформація соціокультурного простору України. Пошук нових форм сценічного мистецтва. Вдосконалення технічного оснащення видовищ. Специфіка проведення фестивалів і театралізованих концертних програм на майданчиках просто неба та плавучих платформах.

Аналіз творів образотворчого мистецтва, виявлення їх предметно-образного ряду, принципів формоутворення в контексті мистецьких комунікацій. Формотворення синтетичних тенденцій стилю модерн у його сценічному просторі. Дизайн у контексті художньої культури.

Комплексне дослідження сценічної практики 1970-1980-х років. Аналіз пошуків майстрів українського театру того часу. Висвітлення процесу збагачення образного потенціалу сценічних хронотопів, які давали змогу театру охоплювати нові сфери та рівні життя.

Сцена "Играние свадбы" з драми "Алексей, человек Божій" (вміщена після третьої яви першої дії) як інтермедія другої половини XVII в. Розкриття нових якостей стародавнього українського театру. Комічні образи-ситуації, що вклинювалися у релігійні п’єси.

Дослідження проблем, що виникають в співпраці режисера та сценографа: як відбувається синтез їхньої роботи і хто головний у створенні структури вистави. Демонстрація результатів відмови режисера від сценографа і навпаки на прикладі конкретних вистав.

Сценография как форма художественного творчества второй половины ХХ века – начала ХХI в., оценка ее роли и значения. Теоретические и практические предпосылки формирования данного искусства на сцене Заполярного драматического театра в различные периоды.

Новаторство и традиция в современных постановках "Пиковой дамы". Проблемы сценического воплощения в режиссуре В. Мейерхольда. Основные тенденции развития театрально-декорационного искусства на рубеже веков. История создания мировой премьеры оперы.

Cценография как органическая часть феномена, именуемого театром. Исследование сценографии Казахстана. Особенности соотношения зрительского и сценического пространств. Кардинальные подходы к визуализации "художественного образа" в пространстве сцены.

Симметрия как одно из наиболее ярких свойств композиции, средство, с помощью которого организуется форма предмета или композиции, где элементы расположены правильно относительно плоскости, оси или центра. Основные условия целостности асимметричной формы.

Дослідження сценографічних проєктів Т. Медвідь, реалізованих у театрах України з різними режисерами. Створення сценографічних персонажів у вигляді предметних, архітектурних і фактурних елементів декорації, які фігурують як окремі матеріальні дійові особи.

Сценографія як галузь образотворчого мистецтва, що її завданням є оформлення простору сцени і надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів. Пріоритетні напрямки творчої діяльності Екстера.

Особливості концепції сценічного дизайну Е. Прамполіні та аналіз впливу майстра на подальший розвиток сценографії. Принципи взаємозв’язку драматургії, режисури та сценічного дизайну футуристів. Спільні риси футуристичного та сучасного сценічного дизайну.

Рассмотрение задач и возможностей, которые даёт нам сэмплирование колоколов. Материал для моделирования звонов, воссоздание на компьютере ритмических фигур какого-то известного звона. Анализ и особенности качественно записанных сэмплов колоколов.

Создание Чаплиным образа бродяжки в короткометражных комедиях начала ХХ-го века. Влияние Макса Линдера на творчество Чарли Чаплина. Награды Чаплина за вклад в развитие кинематографа. Интересные факты из биографии величайшего актера Чарли Чаплина.

Монументальная церковная историческая живопись. Результаты исследования монументального живописного цикла притвора Троицкой церкви. Вопросы истории, архитектуры, специфики иконографической программы, настенной живописи, ее датировки и авторства.

Изучение гравюр изданий типографии Киево-Печерской лавры, входивших в число книжных "проектов" главы Киевской митрополии Константинопольской православной церкви Петра Могилы. Исследование "Семи таинств" на примерах двух икон последней четверти XVII века.

Ознайомлення українських митців із актуальним мистецьким контекстом Європи, західними іконографічними взірцями. Приклади розробки сюжету "Христос виганяє торгівців із храму" в українському живописі ХVІІІ ст. Композиційна структура творів різних авторів.

Дослідження зразків зображення сюжету про вигнання торгівців із храму в українському живописі ХVШ ст. Богословські основи іконографії сюжету, його розвиток у християнському мистецтві Європи. Порівняння композиційної структури творів різних авторів.

Определение и соотношение понятий: сюжет, фабула, конфликт. Классическая теория сюжета. Выбор событий, которые будут представлены на сцене. Композиционная сторона произведения. Сюжет драматургического произведения как средство обобщения мысли режиссера.

Розгляд релігійних композицій Л. Долинського, виконаних для храмів в період із 1770 по 1820-ті роки, об’єднаних спільною тематикою. Символіка та іконографія сцен із циклу Неділь П’ятидесятниці. Унійні образотворчі традиції XVIII - початку XIX століть.

Рассматривается сказание "Богдо Чацгар хан", бытовавшее в тувинской эпической традиции, с точки зрения установления сюжетно-типологических параллелей с эпосом "Джангар" калмыцкой и синьцзян-ойратской версий. Развитие культа эпического героя Джангара.

Анализ отдельных эпизодов музыкального текста "Войны женщин" на основе изданного при жизни автора клавира. Особенности подхода композитора к сочинению музыки для хореографического спектакля. Характеристика приемов работы автора с музыкальным материалом.

Узагальнення та суттєве оновлення поняття про оперну сюжетність та розвитку сюжетологічного підходу як до оперної поетики у цілому, так і до творчості Дж. Верді зокрема, до створення ним шекспірівського типу оперної сюжетності. Явище оперної композиції.

Описание сюжета знаковой картины художника "Клятва Горациев". Исследование истории, искусства и мифологии блистательной античной эпохи. Место классицизма в культуре Просвещения, рассмотрение творческой деятельности французского живописца Жак-Луи Давида.

Гипотезы о происхождении мифов о Потопе, многообразие мифологических сюжетов и проблемы их систематизации. Потоп в мифах о легендарных правителях, концепция перерождения мира на примере главного героя, рассказчика. Аллегории средств спасения при потопе.