Фінанси

9. Суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 та статтею 7 Закону.

10. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 Закону.

11. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям у випадках, визначених у пункті 7.11 статті 7 Закону, у розмірі, що становить не менше 2 та не більше 5 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських організацій інвалідів - не більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).

12. Суми витрат, пов'язаних з придбанням, добудовою об'єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію, які виникають у платника податку - покупця об'єкта незавершеного будівництва протягом строку будівництва, визначеного умовами приватизації. При цьому такі витрати амортизації не підлягають.

13. Суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ).

14. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

1. Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 Закону). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 Закону.

2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 Закону.

3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.

4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 Закону.

5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

6. Утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.

7. Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

8. Виплату дивідендів.

9. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку

До валових витрат включаються:

1. Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку.

3. Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

4. Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2 відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

5. Будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

6. Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

7. Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів. Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

8. Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми “чайових”, за винятком випадків, коли суми таких “чайових” включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

9. До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації):

- дитячих ясел або садків;

- закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

- дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю;

- закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

- спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);

- приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

- багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад;

- дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

10. До валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації):

- пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом;

- приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом;

- легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

З урахуванням норм пункту 5.3 Закону до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

До складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 Закону, у розмірах і порядку, встановлених законодавством.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Ставка податку.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Порядок нарахування та сплати.

Нараховується податок за діючою ставкою до оподатковуваного прибутку, який визначається:

П = ВД - ВВ - А, (5.1)

де П - прибуток до оподаткування;

ВД - скоригований валовий дохід платника;

ВВ - валові витрати платника;

А - сума амортизаційних відрахувань.

Існують особливості визначення дати збільшення валових доходів і валових витрат залежно від виду здійснюваних операцій. Якщо здійснюється виробництво, то датою збільшення валових доходів вважають дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1) або дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок від покупця;

2) або дата відвантаження товарів.

Датою збільшення валових витрат при цьому є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1) або дата списання коштів з рахунку платника податку в оплату товару;

2) або дата оприбуткування платником податку товарів.

Не пізніше 40 днів, що настають за звітним кварталом, платник податку подає до податкового органу декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного року. Протягом кварталу щомісяця платник податку сплачує авансові внески до бюджету, виходячи з оподатковуваного обороту за підсумками першого та другого місяців звітного кварталу.

Податок з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів громадян стягується безпосередньо з доходів платників - фізичних осіб на підставі Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889-IV (далі - Закон). Перевага податку - соціальна справедливість, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можливо зменшити податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. Недолік - значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку.

Платниками податку є:

- резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

1) загальний місячний оподатковуваний дохід;

2) чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

4) іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1) загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

2) загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), (5.2)

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість та акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний оподатковуваний дохід платника визначається ст.4 Закону.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Крім того, ставка податку може становити 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 Закону.

Податкові соціальні пільги в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

З урахуванням норм пункту 6.5 Закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1) у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

2) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами пункту 1, - для платника податку, який:

- є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

- є вдівцем або вдовою;

- є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

- є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами пункту 1, - для платника податку, який є:

- особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

- особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміром. У разі, якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених Законом.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у пункті 6.3.3 Закону.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у пункті 6.3.3 Закону.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами “а - в” підпункту 6.1.2 пункту 6.1 Закону, надається до кінця року, в якому дитина досягає вісімнадцяти років, а у разі її смерті до досягнення такого віку, - до кінця року, на який припадає така смерть. Право на отримання такої податкової соціальної пільги втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі до будинку маляти, дитини, інтернату, дитячого будинку сімейного типу, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання починаючи з податкового місяця, на який припадає відповідна подія.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених Законом, визначається як добуток суми, визначеної в Законі, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у інших випадках, визначених Законом;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка є нерезидентом або фізичною особою, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Платниками податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об`єктами оподаткування.

Цей податок є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Від сплати транспортного податку звільняються: підприємства автомобільного транспорту загального користування - щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності; навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, за умови використання їх за призначенням. Пільгами зі сплати податку також користуються фізичні особи - постраждалі від наслідків Чорнобильської катастрофи, ветерани війни і праці, інваліди - щодо одного легкового автомобіля з об`ємом циліндрів двигуна до 2500 см.куб. або одного мотоцикла з об`ємом циліндрів двигуна до 650 см.куб. чи одного човна моторного або катера з довжиною корпусу до 7,5 м.; ( з врахуванням окремих положень законів, які визначають статус цих осіб), а також громадяни, у власності яких є легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік до 1990 року включно ( податок зменшується на 50 відс.)

Не є об'єктом оподаткування трактори на гусеничному ходу, автомобілі спецпризначення швидкої допомоги і пожежні, транспортні засоби, що використовуються на підприємствах для перевезення вантажів на короткі відстані тощо.

Податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів за станом на 1-е січня поточного року. Розрахунок подається не пізніше 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року. За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією за термінами, які не настали, з подачею уточненого розрахунку за такі транспортні засоби у 10-денний термін після їх реєстрації. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, перерахунок податку не проводиться.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначається в залежності від об'єму циліндрів двигуна або потужності в гривнях ;

Податок з власників транспортних засобів сплачується:

- фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також до проходження технічного огляду щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд;

- юридичними особами - щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, платіжні документи або платіжні доручення про сплату податку. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що мають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводиться.

Розрахунки суми податку юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у терміни, визначені законом для річного звітного періоду. Розрахунок податку складається на основі бухгалтерських звітних даних стосовно кількості транспортних засобів та інших самоходних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

Разом з тим, при несплаті транспортного податку громадянами (при наявності і не знятті з обліку їх) він стягується за три попередні роки!

Плата за землю. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель, за земельні ділянки, що перебувають у власності, користуванні, в т.ч. на умовах оренди. Розмір цього податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі.

Статтею 12 Закону передбачено пільги як для юридичних осіб (вітчизняні дослідні господарства, органи державної влади та місцевого самоврядування, прокуратури, установи, які повністю утримуються за рахунок бюджету, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров`я, соціального забезпечення, фізкультури і спорту, релігійні та благодійні організації; не справляється плата за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками до вступу їх у пору плодоношення і інше), так і фізичних (інваліди І і П групи, громадяни, які виховують трьох і більше дітей, пенсіонери ...).

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. Причому, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні (спільній власності) кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно відповідно їх частині площі будівлі або їх частці у власності на будівлю.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку, визначену цим Законом за формою, встановленою Державною податковою службою України, щороку станом на 1 січня.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку. оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Комунальний податок (один з місцевих податків і зборів) стягується з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Органи місцевого самоврядування мають право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів.

Податок з реклами (один з місцевих податків і зборів) Об'єкт оподаткування - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок справляється з усіх видів оголошень і повідомлень, які подаються з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів, на вулицях, магістралях, майданчиках, будинках, транспорті та інших місцях. Граничний розмір податку не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами, та 0,5 відсотка - за розміщення реклами на тривалий час. Податок сплачується під час оплати за встановлення та розміщення реклами.

Ресурсні платежі.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення (води, надр, лісу) в повному обсязі сплачуються до Державного бюджету. Збори за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення - повністю повинні сплачуватись до місцевого бюджету. Статтею 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено принципи платності спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності та принцип стягнення цього збору. Зокрема, до ресурсних платежів відносять наступні.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів. Відповідно до статті 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” кожен громадянин має право на здійснення загального використання природних ресурсів, в т.ч. і водних, для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно. Про безоплатне водокористування громадянами визначено і 47 статтею Водного кодексу (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць). Загальне водокористування може бути обмежене, якщо воно може завдати шкоди життю і здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу тощо. Для цілей оподаткування розрізняють такі види водокористування: загальне, спеціальне, користування водами для потреб водного транспорту, гідроенергетики, рибництва, з вилученням води з водних ресурсів, поверхневими водними об'єктами, видобування підземної води, розміщення відходів у водоносні горизонти. Розрахунки збору та сплата здійснюється за місцем податкової реєстрації платника;

Збір за забруднення навколишнього природного середовища. Платниками збору можуть бути підприємства, установи, організації або їх самостійні філії з банківським рахунком, відокремленим обліком діяльності та окремим балансом - за місцем податкової реєстрації. Збір за забруднення навколишнього природного середовища сплачують не тільки підприємства, але й фізичні особи.

Об'єктами збору (для стаціонарних джерел забруднення) є обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, а для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Основні пріоритети охорони навколишнього природного середовища визначає складна екологічна ситуація в Україні. Для кожного суб'єкта підприємницької діяльності встановлюються ліміти викиду забруднюючих речовин. Збір за забруднення навколишнього природного середовища сплачується до бюджету за спеціально встановленими Кабінетом Міністрів України нормативах. За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір сплачується у п'ятикратному розмірі.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Платниками збору є всі надрокористувачі, незалежно від форм власності, які видобувають корисні копалини, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями. На відміну від інших платежів цей збір вноситься (аналогічно, за місцем податкової реєстрації платника) ще й авансовими платежами до 20 числа першого місяця кварталу і до 20 числа третього місяця кварталу в розмірі третини суми збору, визначеного в попередньому розрахунок (на другий місяць кварталу припадає граничний термін сплати основної суми податкового зобов'язання за збором, тому він замінює авансовий внесок збору цього місяця.);

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення (ягід, грибів, дикоростучих плодів, горіхів, лікарсько-технічної сировини) - справляється з лісокористувачів, визначених статтею 9 Лісового кодексу, і встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості та доступності за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком;

Збір за користування надрами для видобування корисних копалин та в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин Платниками збору є всі надрокористувачі, незалежно від форм власності, які видобувають корисні копалини, та які користуються у межах території України ділянкою надр в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (для зберігання природного газу та газоподібних продуктів, нафти та інших рідких нафтопродуктів, для витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та ін., зберігання харчових продуктів тощо).

Місцеві збори. Передбачені статтею 15 Закону України “Про систему оподаткування”, та відповідним Декретом КМ України від 20.05.93 р. № 56-93 - за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження місцевими радами цих зборів. Зокрема:

1) готельний збір - платниками є особи, що проживають у готелях, граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків вартості найманого житла (без додаткових послуг). Збір стягується і перераховується до місцевих бюджетів адміністрацією готелю.

2) збір за припаркування автотранспорту - платниками є юридичні особи і громадяни, які припарковують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставки збору встановлюються з розрахунку за одну годину паркування. Її граничний розмір не повинен перевищувати трьох відсотків неоподатковуваного мінімуму громадян - в спеціально обладнаних місцях, і одного відсотка - у відведених місцях. Сплачується водіями на місці паркування.

3) ринковий збір - це плата за торгові місця (сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку за кожний день торгівлі) на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ставки ринкового збору встановлюються у розмірі від 0,05 до 0,15 н.м.д.г. (2,55 грн.) для фізичних осіб і від 0,2 до 2 н.м.д.г. (34,0 грн.) - для юридичних осіб за кожне місце торгівлі, передбачені Указом Президента України від 28 червня 1999 р. №761/99 “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”. Окрім того, гранична ставка з ринкового збору встановлена Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 “Про місцеві податки і збори” і становить для фізичних осіб 20 відсотків мінімальної заробітної плати і 3-х мінімальних заробітних плат для юридичних осіб, тобто, діє і Декрет, і Указ.

4) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Справляється уповноваженими на це організаціями з юридичних осіб і громадян. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 20 н.м.д.г. для об'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. І одного н.м.д.г. в день - за одноразову торгівлю.

5) збір за видачу ордера на квартиру - сплачується за послуги, пов'язані з видачі документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 30 відсотків н.м.д.г. на час оформлення ордера на квартиру.

6) збір за право використання місцевої символіки - стягується з юридичних осіб та громадян, які використовують символіку з комерційною метою. Дозвіл на її використання (герб міста, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору не повинен перевищувати з юридичних осіб 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, а з громадян-підприємців - 5-ти н.м.д.г.

7) плата за торговий патент (у випадку здійснення торговельної діяльності за готівкові кошти, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу) - Закон України від 10.02.98 р. № 102/98 “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

8) збір за участь у бігах на іподромі стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

9) збір за виграш на іподромі стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу.

10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначено за участь у грі. Суми збору справляються адміністрацією іподромів під час продажу квитка на участь у грі.

11) курортний збір сплачують громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Курортний збір справляється адміністрацією готелю під час реєстрації прибулих.

12) інші збори.

РОЗДІЛ 6

БЮДЖЕТ. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

6.1 Визначення терміну «бюджет».

6.2 Бюджет як фінансова категорія.

6.3 Призначення бюджету в ринковій економіці.

6.4 Поняття «бюджетна система».

6.5 Види бюджетів.

6.6 Бюджетний устрій.

6.7 Бюджетний процес.

6.1 Визначення терміну «бюджет»

Сьогодні під терміном «бюджет» розуміють кілька понять. Крім того, налічується близько п'ятдесяти його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміну, звернемося до його витоків.

Слово «бюджет» походить від старонормандського bougette, що в перекладі означає буквально - шкіряний мішок. З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло в інші мови.

...