Джерела з історії української автокефальної православної церкви 1917-1939 рр.: збереженість, класифікація, актуалізація та інформаційний потенціал

У брошурі протодиякона Василя Потієнка надруковано рідкісне фото групи єпископів УАПЦ 1921 р., на якому в архієрейських шатах зображені митрополит УАПЦ Василь Липківський, архієпископи Нестор Шараївський,

Олександр Ярещенко, Юрій Міхновський, Іван Теодорович і єпископ Юхим Калішевський [793, с. 21]. Ця світлина передрукована в одному з чисел часопису «Церква й Життя» в США, але без зазначення осіб [1020, с. 10].

Фото першого митрополита УАПЦ Василя Липківського є одним із найрозповсюдженіших у виданнях УАПЦ (Соборноправної). Існує кілька фотографій митрополита, розтиражованих різним способом, але одні з них друкувалися часто, а інші - рідше. Найбільш відомою і розповсюдженою світлиною митрополита УАПЦ Василя Липківського є та, де він стоїть у повному митрополичому облаченні з архієрейським жезлом у лівій руці. Саме її було надруковано багато разів у кожному з видань УАПЦ (Соборноправної), зокрема на початку всіх номерів «Церкви й Життя» у 1950 - 1970-х рр. у США, де публікувались проповіді митрополита УАПЦ Василя Липківського.

Ця фотографія також міститься у книгах І. Власовського [976, с. 345], В. Потієнка [793, с. 25], о. Івана Гаращенка [835, с. V], виданні листів митрополита УАПЦ Василя Липківського [824, титульна сторінка видання], «Історії Української Греко-Православної Церкви в Канаді» [1409, с. 163], «Мартирології...» [823, с. 123] та ін. Одне з останніх видань світлини - у збірнику документів та матеріалів Другого Собору УАПЦ 1927 р. [818, після с. 592] та книги Івана Теодоровича «Благодатність ієрархії.» [868, після с. 112]. Цікавий варіант фотографії є в «Історії.» митрополита УАПЦ Василя Липківського, де він зображений на тому самому місці в тих самих архієрейських шатах, але в лівій руці тримає хрест [773, с. 2].

Існують інші фото митрополита УАПЦ Василя Липківського, де він сидить за столом і читає книгу великого формату. Ця світлина опублікована В. Потієнком [793, с. 29] у виданні листів до о. Петра Маєвського [824, V!!], у «Мартирології.» [823, с. 487] та документів і матеріалів Другого Собору УАПЦ 1927 р. [818, після с. 592]. За припущенням авторів тексту під світлиною, митрополит читав книгу «Добротолюбіє» (В. Потієнко, часопис «Церква й Життя» № 3/66 за 1968 р., титульна сторінка), а на думку інших авторів - Святе Письмо. Є також одне з останніх фото митрополита УАПЦ, де він зображений з панагією [824, с. VІ; 823, с. 1107].

Фото другого митрополита УАПЦМиколая Борецького (1927-1930) мало тиражувалося. Вперше його фото було надруковано в часописі «Церква й Життя» № 5 за 1927 р. У «Бюлетені...» за 1956 р. до біографічних матеріалів [907, с. 32] додано викадроване з колективної світлини фото в архієрейських шатах [907, с. 16]. Таке саме фото опублікував І. Власовський [976, с. 346]. Зображення з панагією було оприлюднено в «Історії.» митрополита УАПЦ Василя Липківського [773, с. 150], В. Потієнком [793, с. 35], о. Іваном Гаращенком [835, с. 23], у часописі «Церква й Життя» як ілюстрація до статті апологетичного характеру [1020, с. 6], в «Історії Української Греко-Православної Церкви в Канаді» [1409, с. 165], «Мартирології.» [823, с. 127, 1108] тощо. Цю світлину уміщено до збірника документів та матеріалів Другого Собору УАПЦ 1927 р. [818, після с. 592].

Фото третього митрополита УАПЦ Івана Павловського (1930-1935) друкувалося на сторінках видань УАПЦ (Соборноправної). Зустрічається його зображення у митрі та архієрейському вбранні на колективній світлині єпископату УАПЦ 1921-1926 рр., але не в овальній рамці, а звичайного формату. Це фото є у книзі В. Потієнка [793, с. 57], «Мартирології...» [823, с. 128], у збірнику документів та матеріалів Собору УАПЦ 1927 р. [818, після с. 592]. У часописі «Церкві й Життя» з нагоди 50-літнього ювілею відродження УАПЦ 1921 р. надруковано нарис, присвячений митрополитові Івану Павловському [1186] разом з викадрованою світлиною в овальній рамці із загальної фотографії єпископату УАПЦ 1921-1926 рр. [1186, с. 11].

Інше фото митрополита, де він у рясі світлого кольору з чорним коміром та з панагією, кілька разів передруковано [823, с. 1109; 976, с. 348; 1409, с. 167]. У публікації документів та матеріалів Другого Собору УАПЦ 1927 р. уміщено фотографію з родинного архіву доньки Івана Павловського - Ганни, де митрополит УПЦ у світському одязі [818, після с. 592]. Тут же надруковано світлину меморіальної дошки на стіні київського храму Св. Миколи Притиска.

Фотографію архієпископа УАПЦ Нестора Шараївського з панагією і наперсним хрестом, значком КДА та власноручною посвятою Є. Бачинському, датованою 1928 р., уміщено на першій сторінці «Бюлетеня.» № 4 (14) за 1956 р. разом з матеріалами до біографії [908, с. 2-5, 32], опубліковано текст листа до Є. Бачинського від 27 листопада 1927 р., щойно після усунення його від церковної праці на Другому Соборі УАПЦ 1927 р. [908, с. 6-8].

Фото, яке іноді друкувалось без посвятного напису, адресованого Є. Бачинському, опубліковано у «Історії...» митрополита УАПЦ Василя Липківського [773, с. 47], «Мартирології...» [823, с. 411], у збірнику документів та матеріалів Другого Собору УАПЦ 1927 р. [818, після с. 592]. Іще один варіант фотографії Нестора Шараївського, який періодично публікувався у різних виданнях, викадрований з загальної світлини єпископату УАПЦ 1921-1926 рр., бо видно, що це фото вирізано разом з овальною рамкою. Архієпископ УАПЦ сфотографований у митрі, повному архієрейському облаченні з жезлом. Цей варіант надруковано у І. Власовського [976, с. 347] та В. Потієнка [793, с. 45].

Завдяки обставині, що архієпископ Вінницький і Подільський УАПЦ Іван Теодорович наприкінці 1923 р. виїхав з СРСР до США, збереглося більше його світлин, аніж інших. Окрім групових фотографій, під час перебування в Україні зроблено кілька світлин [823, с. 412; 818, після с. 592; 868, після с. 112]. Одна з них, де він з панагією та наперсним хрестом, викадрована з групового фото єпископату УАПЦ 1921-1926 рр. [976, с. 350; 1409, с. 177].

В основному фото з'явились в українських церковних виданнях вже в США, але часопис «Церква й Життя» його фотографій не друкував. Світлину із зображенням могил митрополита Івана Теодоровича та його доньки Валентини у Саут Бавнд Бруці (Н. Дж., США), надіслано авторці інженером Валентином Кохно у 2007 р. [868, після с. 112].

Число № 2 «Бюлетеня.» за 1956 р. присвячене архієпископу Харківському і всієї Слобожанщини УАПЦ Олександру Ярещенку, містить його фото на початку журналу та біографічну статтю до 30-річчя арешту і заслання [906, с. 7-12, 32]. Окрім колективних фотографій, де він серед інших єпископів УАПЦ, є 2 окремих фотографії. На одній архієпископ УАПЦ Олександр Ярещенко зображений в анфас з панагією на грудях [835, с. 146; 818, після с. 592], а на другій - за столом під час читання книги, причому, окрім панагії, у нього на грудях видно срібний значок на ланцюжку, який свідчить про наявність вищої богословської освіти [823, с. 1112; 976, с. 349].

Під викадрованою світлиною архієпископа УАПЦ Олександра Ярещенка з фотографії ієрархії УАПЦ 1921-1926 рр., яку було оприлюднено у 1961 р. в «Історії...» митрополита УАПЦ Василя Липківського, є підпис, який свідчить, що цей знімок, так само, як і опубліковане поруч фото Йосипа Оксіюка, взято з архіву Митрофана Явдася [773, с. 83]. Таким чином, можна припустити, що груповий знімок, з якого багато разів викадровувались світлини із зображеннями єпископів УАПЦ, початково був власністю протопресвітера УАПЦ (Соборноправної) Митрофана Явдася.

Чорно-біле фото архієпископа Волинського і Житомирського Степана Орлика в овальній рамці разом з біографічним нарисом опубліковано на першій сторінці «Бюлетеня.» у 1956 р. [909, с. 32] та у «Мартирології...» [823, с. 1111]. На фотографії зображено архієпископа УАПЦ Степана Орлика з панагією без інших ознак єпископського достоїнства. Також є його зображення, викадровані з колективної світлини єпископату УАПЦ 1921 - 1926 рр. Інших варіантів фотографії Степана Орлика, окрім групового фото поки не віднайдено.

Світлину з зображенням єпископа УАПЦ Миколи Карабіневича в повному єпископському облаченні уміщено в одному з чисел «Церкви й Життя» за 1968 р. в США. Це фото продубльовано тричі, оскільки додавалося до публікації єпископа Миколи Карабіневича у трьох випусках часопису [767]. Його взято з колективної фотографії єпископату УАПЦ 1921 - 1926 рр. Згодом цей знімок опубліковано у «Мартирології.» [823, с. 1111].

Фотографії інших єпископів УАПЦ зустрічаються рідко і, як правило, є викадрованими з вже згаданої групової світлини. Прослідковується певна закономірність у залежності кількості опублікованих варіантів фотографії того чи іншого ієрарха УАПЦ від ролі, яку він відіграв в УАПЦ (Соборноправної). У «Мартирології.» після життєписів єпископів УАПЦ уміщено підбірку викадрованих світлин ієрархів УАПЦ 1921-1926 рр. [823, с. 1110-1114]. Очевидно, що у 1920-1930-ті рр. кількість фотографій та їхнє співвідношення було іншим, але про це немає відомостей. Після того, як за кордоном утворилася УАПЦ (Соборноправна), її представники сформували своє ставлення до ієрархів УАПЦ. Відповідно до тематики оприлюднених біографічних, пропам'ятних та апологетичних матеріалів та статей виникала потреба в ілюстраціях.

Найбільше таких світлин належить митрополитові УАПЦ Василю Липківському, беззаперечному авторитетові, мученику за віру і за церкву, авторові великої кількості проповідей, надрукованих як у збірках, так і окремими публікаціями, які було покладено в основу ідеології УАПЦ (Соборноправної). Кількість фотографій інших представників УАПЦ значно менша і не тільки через величину теоретично-богословської спадщини.

Незважаючи на те, що більшість з ієрархів була репресована і загинула впродовж 1930-их рр., діячі з УАПЦ (Соборноправної) порівнювали їхню поведінку з непохитністю митрополита УАПЦ Василя Липківського у своїх переконаннях. Позитивну оцінку діяльності інших ієрархів УАПЦ нівелювали відомості про відверто зрадницьку позицію під час Другого Собору УАПЦ 17-30 жовтня 1927 р., що полягала у голосуванні проти свого предстоятеля. Митрополита Івана Теодоровича УАПЦ (Соборноправна) засуджувала за відмову від висвяти митрополитом Василем Липківським у 1949 р.

Про деяких єпископів УАПЦ взагалі не було відомостей, окрім фрагментарних спогадів. Навіть маючи можливість викадрувати з колективної світлини єпископату УАПЦ 1921-1926 рр. окремі знімки, цього не було зроблено через відсутність матеріалів для публікації. В останні роки з'явилися світлини з архівно-кримінальних справ репресованих діячів УАПЦ 1920-1930- их рр., але вони вимагають додаткового опрацювання.

Фотографії духівництва УАПЦ 1920-1930-их рр. також поділяються на групові і одноосібні. Групові світлини, як правило, робилися разом з парафіянами. Через вищезгадані причини фотографій кліру УАПЦ значно більше збереглося за кордоном, зокрема священиків УАПЦ (Соборноправної) в Німеччині [835, с. 435436]. Групові знімки священиків і парафіян зроблені в США і Канаді.

Священик Петро Маєвський все життя присвятив служінню Українській православній церкві та увічненню пам'яті митрополита УАПЦ Василя Липківського. Будучи дописувачем часопису «Церква й Життя» в США, майже в кожному числі друкував статті, спогади, матеріали про Володимира та Олену Чехівських, прилучався до благодійних акцій на видання пропам'ятних книг та збірників цієї церкви, зокрема опублікував збірники проповідей та листи митрополита УАПЦ Василя Липківського.

Петро Маєвський навчався в університеті Св. Володимира на історико- філологічному факультеті. Учасник Першого і Другого Соборів УАПЦ 1921 і 1927 рр. 11 грудня 1921 р. висвячений на священика митрополитом УАПЦ Василем Липківським у Микільському соборі на Печерську, був настоятелем парафії Єлизаветинської церкви на Трухановому острові в Києві, групові фотографії членів якої опубліковано в «Мартирології...» [823, с. 270-272]. У 1921-1927 рр. працював у канцелярії ВПЦР, в книжному і нотному відділі. Згодом емігрував до Канади, був настоятелем катедрального собору Св. Покрови у Вінніпезі, Канада. У 1933-1936 рр. листувався з митрополитом Василем Липківським. У 1947 р. переїхав до США, зорганізував українську православну парафію УАПЦ у м. Лос-Анжелес, Каліфорнія [824, с. Х].

Саме о. Петро Маєвський зробив неоцінений внесок у справу збереження і поширення оригінальних світлин з життя УАПЦ в Україні у 1920-1930-ті р. Він опублікував фотокопію висвятної грамоти УАПЦ на священика від 14 листопада 1925 р. за підписом митрополита Василя Липківського. Підготовлене ним видання листів опубліковане за високими стандартами археографічної науки, оскільки подано як розшифрований текст українською мовою, так і фотокопії листів з англомовним перекладом.

У числі № 5 «Бюлетеня» за 1956 р. є фото протопресвітера о. Григорія Антохіва [909, с. 23] разом з описом таборового періоду існування УАПЦ (Соборноправної), зокрема його спогади про діяльність парафії у Гановері у 19461949 рр. [909, с. 23-28]. Протопресвітер Григорій Антохів був головою Проскурівської округової церковної ради УАПЦ, відбував покарання у радянських в'язницях 1928-1935 рр. і згодом емігрував за кордон [823, с. 1117].

У «Мартирології.» оприлюднено інші фотографії священиків УАПЦ, які, судячи з вигляду і якості, викадровані з якихось групових світлин [823, с. 1117-1127]. Одне з останніх документальних видань в Україні з історії парафій УАПЦ на Сіверщині і Середньому Подніпров'ї містить світлини з колекцій краєзнавців та істориків, зокрема М. Біляшівського, М. Куриленка, Д. Дроня, а також з фондів меморіального архіву І. Гончара (Український центр народного мистецтва «Музей Івана Гончара) [817, с. 19, 88 та ін.].

Фотографії членів ВПЦР 1920-их рр., як правило, були груповими, де видно митрополитів, єпископів, священиків і мирян, які у цей час були членами ВПЦР і потрапили в кадр. Одну з світлин зроблено у 1925 р. за тим самим принципом, що і групове фото єпископату УАПЦ 1921-1926 рр. На цій фотографії є 2 обкладинки видань ВПЦР, напис «Всеукраїнська Православна Церква Рада, Року Божого 1924-1925», 14 овальних рамок з фотографіями членів ВПЦР і все це прикрашене сувоями тернового віття. Фото Василя Липківського є в нижньому ряду в центрі, зверху фотографії В. Чехівського і М. Мороза [773, с. 139; 793, с. 9; 818, після с. 592; 823, с. 267; 976, с. 351].

Іншу фотографію президії ВПЦР зроблено у 1927 р. і опубліковано у часописі «Церква й Життя» № 1 за 1928 р. На ній голова ВПЦР прот. Леонтій Юнаков, члени президії, єпископи УАПЦ Йосип Оксіюк, Костянтин Малюшкевич, Марко Грушевський, Яків Чулаївський, прот. Леонід Карпів, миряни В. Чехівський і С. Кобзар, в центрі - митрополит УАПЦ Микола Борецький [818, після с. 592; 823, с. 268; 976, с. 352]. Цю світлину винесено на обкладинку часопису «Церква й Життя» № 1/70 в США за 1969 р.

«Бюллетень...» за січень-березень 1956 р. присвячено Благовісникові УАПЦ В. Чехівському [905, с. 32]. Він був автором ідеї висвяти митрополита УАПЦ шляхом пресвітерської хіротонії, тому його зображення присутні як серед групових, так і в одиничних публікаціях фотографій [818, після с. 592; 823, с. 1125; 964, с. 7; 976, с. 354 та ін.]. Світлину його дружини О. Чехівської надруковано у часописі «Церква й Життя» [961], а інше фото включене до підбірки листів В. Чехівського з Соловків [823, с. 522].

Тарас Григорович Шевченко - пророк УАПЦ. У часописі Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського в США на обкладинку «Церкви і Життя» № 1/64 за 1968 р. винесено фото пам'ятника «генієві України Т. Шевченкові у Бразилії на площі Україна в Куритибі», а також статтю М. Килимного про відкриття пам'ятника, приїзд українських делегацій з різних куточків американського континенту, і про те, що Братство долучилося до події, склавши пожертву в сумі 100 тис. бразилійських крузейрів на споруждення монументу[1145].

У іншому числі часопису «Церква й Життя» на обкладинку винесено фото пам'ятника Т. Шевченку в Києві, уміщено публікацію, присвячену значенню великого українського поета для України, додано світлину будинку у Києві, де він жив [999]. У 1972 р. в часописі «Церква й Життя» № 1/88 на обкладинку знову було винесено світлину пам'ятника Тарасові Шевченку в Аргентині.

Зображення храмів в Україні та в діаспорі також друкувалися на сторінках часопису «Церква й Життя». З фотографій вивезених з України, на обкладинці числа № 4/67 за 1968 р. уміщено світлину Свято-Миколаївського собору у м. Харкові, який був кафедральним храмом архієпископа УАПЦ Олександра Ярещенка. Так само на обкладинку числа № 4/73 за 1969 р. винесено знімок Києво-Андріївської церкви, де у 1920-их рр. перебувала Подільська парафія УАПЦ.

Окремо у часописі «Церква і Життя» в США друкувались невеликі статті з історії Києво-Софійського собору [1179; фото: обкладинка № 4/91 за 1972 р.], Михайлівського Золотоверхого собору в Києві (1108 р.) [фото: обкладинка № 1/82 за 1971 р.], церкви Різдва Христового в Києві (1810 - 1814) [фото: обкладинка № 4/85 за 1971 р.], Києво-Володимирського собору [фото: обкладинка № 3/90 за 1972 р.], Свято-Успенського собору в Києво-Печерській Лаврі [фото: обкладинка № 5/98 за 1973 р.] до і після його зруйнування [фото: обкладинка № 5/104 за 1974 р.; № 1/106 за 1975 р.], чернігівських церковних осередків - Спаського собору [972; фото: обкладинка № 1/94 за 1973 р.], Борисоглібського собору [фото: обкладинка № 3/78 за 1970 р.], колегіуму та соборної дзвіниці (XVII ст.) [фото: обкладинка № 4/79 за 1970 р.], П'ятницької церкві (XII ст.) [973].

Тексти статей, як правило, додавались до світлин, що виносились на обкладинку чергового числа «Церква й Життя». В одному з них уміщено світлину із зображенням пам'ятника св. рівноапостольному князю Володимиру Великому у Києві на Володимирській гірці [фото: обкладинка № 2/113 за 1976 р.].

Фотографії храмів в діаспорі. На обкладинці іншого числа подано світлину кафедрального собору св. князя Володимира у Філадельфії, США, де служив очільник УПЦ в США Іван Теодорович [фото: обкладинка № 5/58 за 1968 р.]. У цьому номері оприлюднено критичну статтю щодо відступу від українських традицій у спорудженні православних храмів, який ставося у побудові цієї церкви [1204]. Зображення кафедрального собору Пресвятої Трійці у Вінніпезі (Канада), у якому правив предстоятель УГПЦ у Канаді митрополит Іларіон (Огієнко) також надруковано на обкладинці журналу «Церква й Життя» [фото: обкладинка № 6/69 за 1968 р.]. Зображення кафедрального храму УГПЦ в Канаді також опубліковано [фото: обкладинка № 6/69 за 1968 р.]. Друкувалися світлини й інших українських православних храмів, зокрема церкви св. Покрови в м. Апукарана, північна частина штату Парана в Бразилії [фото: обкладинка № 5/92 за 1972 р.].

Таким чином, зображальні джерела УАПЦ 1920-1930-их рр. становлять різноманітні світлини, збережені тими діячами УАПЦ що вижили після репресій в СРСР у 1930-ті рр. і вивезли їх з собою за кордон. Можна стверджувати, що більшість фотографій збереглася завдяки зусиллям УАПЦ (Соборноправної) та Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського.

Зображальні джерела включають як фотографії окремих представників УАПЦ (УПЦ), так і колективні. Після ліквідації УПЦ в УРСР до Другої світової війни такі світлини зберігалися у приватних архівах родичів та знайомих, а також у кримінальних справах репресованих діячів УАПЦ (УПЦ) як «вещдокі». У післявоєнний час виявилося, що більшість зображальних джерел вивезено за кордон емігрантами з України. Світлини опубліковано і розтиражовано Українським Православним Братством ім. Митрополита Василя Липківського в основному у часописі цього Братства в США. Це стосується фотографій священнослужителів УАПЦ, православних українських храмів, зображень пророка УАПЦ Тараса Шевченка та його пам'ятників як в УРСР, так і за її межами.

РОЗДІЛ 6. Церковні періодичні видання в Україні та за кордоном

6.1 Матеріали церковної преси в Україні 1920-их рр.

Розгортання з 1919 р. організаційної роботи ВПЦР на чолі з М. Морозом супроводжувалось створенням джерел майбутньої УАПЦ. Один з перших документів ВПЦР, відозва Об'єднаних рад українських православних парафій м. Києва «Чого хочуть православні українці в своєму житті?», яка приблизно датується квітнем 1919 р., вийшла друком тільки після дозволу випускати часопис «Церква й Життя» у 1927 р. [602, арк. 115-116; 771; 823, с. 52-54].

Багато діячів інституалізованої у 1921 р. УАПЦ вміщували публікації на шпальтах українських друкованих органів в період руху за автокефалію 19171921 рр. з проектами реформування церковного життя на національних засадах [923]. Вони виходили нетривалий час і з утвердженням радянської влади були заборонені. Натомість, власне церковні видання почали з'являтися в УСРР тільки з дозволу влади у форматі, якого вимагали адміністративні підрозділи. З самого початку своєї діяльності ВПЦР зверталася до органів влади, зокрема до Київського губревкому, з проханням дозволити періодичне церковне видання, «яке б інформувало людність про життя і діяльність парахвій, а також давало б правдиве і доброзичливе освітлення церковної справи в нових умовах громадсько-соціального життя» [11, арк. 3, 15].

ВПЦР у своєму проханні від 27 січня 1920 р. за № 12 просила Київський губревком дати дозвіл на видання двохтижневого часопису на українській мові «Українська Церква» обсягом 1 аркуш, накладом 1000 прим. Редколегія складалася з М. Мороза, П. Мазюкевича та Ї. Лапи. На цей запит було надіслано відповідь на бланку «Відділу друку й Пропаганди Всеукраїнського революційного комітету (Київська філія)» від 25 березня 1920 р. за № 28/932 про те, що такого дозволу відділ дати не може з огляду на брак паперу [11, арк. 16].

У дослідженні такого типу джерел треба враховувати кілька аспектів: 1) слід ознайомитися зі складом редакційної колегії і особливо з біографією головного редактора; 2) з матеріалів фонду № 3984 ЦДАВО України видно різницю між накопиченим у редакції матеріалом для кожного числа «Церкви і Життя» (орієнтовно 300-400 аркушів рукописів і до того ж з поданими, а потім вилученими фотографіями) і обсягом тих чисел журналу, які надруковані невеликим форматом і нараховували близько 40 сторінок.

Опис № 3 фонду № 3984 в ЦДАВО України містить редакційні матеріали часописів УАПЦ «Вісті Всеукраїнської православної ради» (1921 - 1926 рр.) та «Церква й Життя» (1927 - 1929 рр.), які мають однаковий заголовок архівних справ. Планувалося видавати часописи УАПЦ «Церковна правда» у 1923 р. та «Українська Церква» у 1926 р., але цього не сталося [569; 604]. Часопис «Вісті...» виходив друком, до «вересневої кризи» 1926 р. [371]. Питання про випуск часопису УАПЦ у 1926 р. вирішене тільки після домовленостей з органами радянської влади щодо виконання її вимог і усунення митрополита УАПЦ.

У архівній справі виявлено заповнену від руки машинописну копію анкети для Управління по справах літератури та видавництва від 26 листопада 1926 р. [448, арк. 2-2 зв.]. До списку членів редколегії часопису було внесено наступних осіб: митрополит УАПЦ Василь Липківський, єпископ Марко Грушевський, Яків Чулаєвський, секретар редколегії - О. Левицький, як відповідального редактора було вказано весь склад редколегії. Журнал «Церква й Життя» планувалося випускати з 1 січня 1927 р. як щомісячний україномовний друкований орган УАПЦ тиражем 5 тис. примірників. Обсяг кожного числа планувався 8 друк. арк. в 1/8 альбомного листа (1 аркуш - 16 сторінок або 52 тис. літер на 1 аркуші) [448, арк. 2-2 зв.]. До цієї справи підшито програму часопису, в тексті якої вказувалося, що метою видання повинна бути «широка інформація про життя УАПЦ та інших релігійних течій і організацій, освітлення всіх галузів минулого й сучасного життя з погляду християнства і приципів УАПЦ» [448, арк. 3].

Планувалося, що видання «Церква й Життя» буде виходити в 3-х відділах. У 1 відділі мали друкуватися праці з філософії і етики християнства, історії релігій, церковної історії, студії з дослідження Святого Письма, церковного мистецтва та археології, твори релігійного красного письменства, бібліографія і критика, богословсько-наукові матеріали [448, арк. 4].

До 2 розділу планувалися публікації з церковної апологетики й полеміки, пастирської практики, відправлення богослужбового культу, релігійного навчання і благовістя, повідомлення про сучасне релігійне життя та життя УАПЦ, дописи, поради та відповіді, документи та розпорядження ВПЦР, урядові накази в релігійних справах, оповіщення. До 3 розділу планувалося друкувати в якості самостійних додатків популярні листівки, ноти церковних спвів, богослужбові переклади, зразки церковних промов, церковний календар, ілюстрації [448, арк. 4].

Для розуміння подальших процесів важливим джерелом інформації є лист за № 866 від 27 січня 1923 р. завідувача відділу НКВС з відокремлення церкви від держави І. Сухоплюєва до управління у справах друку Головполітпросвіти НКО УСРР [1, арк. 6]. У документі подано офіційні роз'яснення з приводу правил надання дозволу на друк часописів церковним і релігійним організаціям УСРР. Зокрема наголошено про те, що жодна релігійна організація, не маючи прав юридичної особи, не має права видавати будь-які органи друку від свого імені. Дано роз'яснення І. Сухоплюєва, що з отриманням дозволу, вони друкуються не від імені правлінь релігійних організацій, а від імені редактора, який відповідає за напрям часопису: «издателем и редактором журнала должны быть определенные физические лица, которым доверяет Советская власть» [1, арк. 6].

В архівній справі зберігся витяг з протоколу № 3/23 засідання ВПЦР від 21 січня 1927 р. з якого відомо, що до Харкова їздив голова ВПЦР Петро Ромоданів, який отримав дозвіл на видання часопису «Церква й Життя» з додатком «Церковні вісті» з НКО від 15 січня 1927 р. за № 2889, але з умовою, що часопис буде виходити друком у Харкові, де й повинна бути редакція.

Було узгоджено інший склад редакційної комісії: І. Павловський, Л. Юнаков, П. Протопопов, А. Янченко та І. Гаращенко. Ухвалили приступити до видання у Харкові, затвердити запропонований склад комісії, закликати єпископат і вірних допомогти матеріально, співробітництвом та матеріалами. Перший випуск було ухвалено видати в березні 1927 р. [448, арк. 5].

Але редколегія часопису УАПЦ «Церква й Життя» зібралась 25 січня 1927 р. у попередньому складі: В. Липківський, М. Грушевський,

Я. Чулаєвський, О. Левицький і одноголосно обрала головою митрополита УАПЦ Василя Липківського, секретарем О. Левицького, скарбником єпископа Марка Грушевського [448, арк. 10].

Після цього на чолі редакційної колегії часопису УАПЦ «Церква й Життя» став Іван Павловський, який переніс редакцію на місце свого помешкання у м. Харкові (вул. Залютинська, 67).

Зібрані матеріали почали друкувати у 1927-1928 рр., коли ВПЦР отримала дозвіл на випуск часопису УАПЦ «Церква й Життя», який був своєрідною «платнею» за усунення головного редактора часопису митрополита Василя Липківського весною 1927 р. від керівництва друкованим органом УАПЦ. З цього приводу він писав, що раптові гоніння розпочалися в січні 1926 р. арештами 3 єпископів УАПЦ і викликом до Харкова делегації ВПЦР на чолі з митрополитом, від якої Голова ДПУ В. Балицький вимагав, щоб ВПЦР засудила заарештованих і голову Ради В. Потієнка [773, с. 143].

Далі він зазначив, що «17/30 липня мене заарештовано й вивезено до Харкова, 18/31 липня [...] агенти ГПУ з'явились до канцелярії ВПЦР, оголосили всім, що ВПЦР від сьогодня мусить припинити всяку працю і збори, що президії ВПЦР вже не існує. Всіх з канцелярії ВПЦР видворено, всі справи і навіть двері канцелярії запечатувано, а з тих членів ВПЦР, що ще на волі, взято підписку, що вони всяку працю припиняють» [773, с. 144].

Важливою подією у справі дискредитації Василя Липківського стали Микільські Збори ВПЦР у Києві, які розпочали свою роботу 11 травня 1927 р. у Софійському соборі. За планами чекістів, на цих Зборах був запланований і дійсно відбувся вирішальний бій між «ромоданівцями» і «липківцями».

Приводом для конфлікту використали рішення Великих Покровських Зборів ВПЦР 1926 р. про засудження Василя Липківського, на підставі чого актив київських автокефалістів вимагав конкретних дій проти митрополита УАПЦ [832, с. 115]. Редколегія часопису УАПЦ «Церква й Життя» висловила митрополитові своє недовір'я, і він подав у відставку як її голова. Витяг з протоколу засідання ВПЦР від 19 червня 1927 р. за № 46/66 містить інформацію про те, що на цьому засіданні слухали заяву митрополита УАПЦ Василя Липківського про те, що він складає з себе головування в редколегії.

Голова ВПЦР Петро Ромоданів від імені президії ВПЦР висловив подяку о. митрополитові за його невтомну працю по редколегії, а також сподівання на подальшу його працю [448, арк. 55]. До цього часу у реєстрації часопису було вказано офіційну адресу редакції: вул. Короленка, 24, помешкання 5-а (квартира Липківського) [448, арк. 2]. Частина Старокиївської парафії УАПЦ стала на бік тих, хто намагався усунути митрополита [832, с. 135-136]. Боротьба між «ромоданівцями» і «липківцями» тривала до передсоборної наради 26 - 30 липня 1927 р. [832, с. 138]. На бланках ВПЦР 1928 р. місцеперебуванням президії ВПЦР вказано саме цю адресу [645, арк. 10].

Джерелом інформації про події навколо усунення митрополита УАПЦ Василя Липківського, є щотижневі зведення Секретного відділу ГПУ УРСР за 1927 - 1928 рр., які подавалися у вигляді зведених машинописних записок В. Балицькому та начальнику Секретного відділу ОГПУ Т. Дерибасу. Авторами були начальники секретних відділів ДПУ УСРР В. Горожанин, К. Карлсон та помічник начальника О. Абугов [1370].

У фонді № 3984 в ЦДАВО України документи редакції часопису «Церква й Життя» укладені у справи так, як вони збирались для видання. Заголовки архівних справ відрізняються тільки датами та зазначеннями частин часопису. За 1927 р. збереглись матеріали №№ 1-3, за 1928 р. - №№ 1-6. На відміну від опублікованих журналів, це великі за обсягом папки з редакційними матеріалами. Редакційні матеріали першого числа часопису за 1926 р. містяться в одній справі серед яких є документи за інші роки [602].

Редакційні матеріали містяться в архівних справах: №561 «Машинописні і рукописні тексти статей журналу “Церква й Життя”», ч. І за р.; № 562 «Машинописні...», ч. ІІ за 1927 р.; № 563 «Машинописні..», ч. ІІІ за 1927 р. [454-456]; № 705 «Машинописні...», ч. І за 1928 р.; № 706 «Машинописні...», ч. ІІ за 1928 р.; № 707 «Машинописні...», ч. ІІІ за 1928 р.; № 708 «Машинописні...», ч. ІУ за 1928 р.; № 709 «Машинописні...», ч. V за р. та № 710 «Машинописні...» ч. УІ за 1928 р. [458-463].

Більшість зібраних матеріалів надруковано на машинці, але є й рукописи, в т. ч. з підписами авторів. Подані тексти правлені від руки олівцем та чорнилом, ймовірно, редактором часопису або кимось з редакції. У статтях зустрічаються вставки з чистого паперу з написом «фото», куди, мабуть, під час друку мали вставити відповідну світлину.

Рубрикація часопису «Церква й Життя» сформувалась відповідно до потреб друкованого органу УАПЦ. Звичайною складовою був офіціоз, тобто привітання з церковними святами, повідомлення і матеріали Всеукраїнських Соборів, Великих Микільських і Покровських Зборів ВПЦР та ін. Окремою рубрикою йшли богословські статті. Планувалося уміщувати повідомлення від Є. Бачинського і С. Шелухіна про церковне життя та бібліографію видань. Між статтями друкувались вірші українських поетів або переклади.

Редакційні матеріали, які збереглись в архіві, - це цінні документи, оскільки тут містяться оригінали праць В. Липківського, В. Чехівського, Н. Шараївського, В. Юхимовича, поетичних та прозових творів вірних УАПЦ. Матеріали, надіслані з українізованих парафій, є рукописними. Збереглись листи архієпископа УАПЦ Івана Теодоровича про діяльність з влаштування парафій УАПЦ після його від'їзду у 1924 р. [460]. З огляду на важливість формування українського богослужіння було підготовлено рукописи «Української Ранішньої», «Української Літургії» та «Української Вечірні» О. Левицького, які так і не були надруковані попри заклик редакції часопису «Церква й Життя» обговорити ці тексти церковними радами і надіслати пропозиції з метою створення єдиної літургійної служби для УАПЦ [458].

Опубліковані числа часопису «Церква й Життя» за 1927-1928 рр. збереглися в Україні та за кордоном. Часопис друкувався ВПЦР як орган УАПЦ. Нумерація сторінок часопису була розрахована на те, що підшивка чисел за рік складатиме окрему книжку з суцільною нумерацією. Виявлено наступні примірники опублікованих чисел: ч. 1 Року Божого 1927 р., с. 1-130; ч. 2-3 за 1927 р., с. 131-250; ч. 4 за 1927 р., с. 251-372; ч. 5 за 1928 р., с. 373462; ч. 1 (6) за 1928 р., с. 1-70 та ч. 2 (7) за 1928 р., с. 71-147.

Опубліковані числа газети «Церковні вісті» за 1927-1928 рр. мають формат журналу і виходили друком як інформаційни додаток до часопису «Церква і Життя». Перші випуски вийшли друком одночасно у Харкові в друкарні «Інвалід-Друкар». В газеті друкувались повідомлення про церковне життя на місцях, хроніка подій новини церковного життя за межами України, духовні вірші. Виявлено наступні числа опублікованих чисел газети «Церковні вісті»: ч. І Року Божого 1927 р., с. 1-13; ч. 2-3 Року Божого 1927 р., с. 15-53.

Цей часопис мав розроблену рубрикацію і уміщував богословські розвідки, вірши духовного змісту, в т. ч. перекладені з інших мов, повідомлення про поточні справи, оголошення, бібліографічний розділ. Подавався навіть перелік помічених друкарських помилок. Відомості про розподіл публікацій в часописі «Церква й Життя» та у газеті «Церковні вісті» було подано в редакційній статті у першому випуску [778].

В Україні у 1990-1991 рр. в Києві часопис УАПЦ «Церква й Життя» відродився з невизначеною періодичністю як неформальне машинописне видання УАПЦ [1502, с. 786]. Його редакторами були Л. Лохвицька, О. Гейко (Матусевич), Т. Антонюк. За зразок взяли журнали УАПЦ 1927 - 1928 рр. У відновленому часописі уміщували новини, звіти про Собор УАПЦ 1990 р., фрагменти богослужбових книг, історико-церковні документи, репортажі про літургії, україномовні молитовники. Серед авторів були митрополит Іоан Боднарчук, д-р І. Стус, архіпресвітер Сергій Кіндзерявий-Пастухів, протопресвітери Демид Бурко та Тимофій Міненко, прот. Олександр Шмеман, Є. Сверстюк, прот. Степан Ярмусь, о. Василь Кудрик, О. Жиленко та ін.

6.2 Періодичні видання УАПЦ (Соборноправної) за кордоном

Після утворення УАПЦ (Соборноправної) у 1947 р. в Німеччині видання було продовжене під тією ж назвою прихильниками відродження УАПЦ 1921 р., які проповідували ідеї Першого Собору УАПЦ 1921 р. та спадщину митрополита УАПЦ Василя Липківського. УАПЦ (Соборноправна) з 1947 р. видавала періодичний часопис під назвою «Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині». Віднайдено 6 чисел за 1956 р. [1341-1346]. У «Бюлетенях...» друкувалися витяги з церковних календарів на біжучий місяць, фото діячів УАПЦ 1921-1930 рр., статті та спогади, хроніка подій з життя УАПЦ післявоєнного часу Західній Європі.

Можна висловити припущення, що чисел періодичних видань УАПЦ (Соборноправної), незважаючи на таборову скруту і обмеження, було більше, але на сьогодні вони є важкодоступними для дослідження. Цінність цих видань як джерела є великою, оскільки це перші спроби зафіксувати документальну інформацію та свідчення очевидців після тривалої перерви у видавничій справі в УРСР 1930-1940-их рр.

Попри політичні репресії, знищення церковного життя в УРСР, лихоліття Другої світової війни у цих виданнях з'явилася можливість продовжити церковно-видавничу справу УАПЦ, започатковану у 1920-ті рр. Особливе значення у цій справі має архів єпископа Євгена Бачинського, оскільки саме з цього архіву були отримано основний масив оприлюднених документів УАПЦ формації 1921 р., які той отримував поштою від митрополита Василя Липківського та інших діячів УАПЦ в період їхньої активної діяльності.

Наприкінці 1940-их рр., коли представники УАПЦ (Соборноправної) переїхали і організували парафії в США та Канаді, знову постало питання вірності засадам УАПЦ формації 1921 р. і митрополита УАПЦ Василя Липківського. У 1953 р. у м. Форт Вейн на Великих Покровських Зборах було висунуто кандидатуру Є. Бачинського на висвяту в єпископи УАПЦ.

На Соборі в м. Чікаго у 1954 р. частина на чолі з о. Петром Маєвським черговий раз наголосила на вірності засадам УАПЦ 1921 р., що призвело до нового конфлікту [962]. У 1957 р. у м. Форт Вейн зібралася нарада учасників Собору в м. Чікаго 1954 р. і прийняла ухвалу організувати Українське Православне Братство ім. Митрополита Василя Липківського, яке почало видавати часопис «Церква й Життя» [962, с. 19], що виходив друком у 1950 - 1970-их рр., але у 1980-их рр. діяльність Братства занепала і відповідно припинилося видання часопису. Текст резолюції та ухвал наради духівництва і вірних УАПЦ від 5-6 липня 1957 р. під головуванням Ф. Бульбенка було опубліковано у 1976 р. [806].

«Церква й Життя» як видання Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського в США, засноване у 1957 р. згідно з п. № 3 ухвал наради духівництва і вірних УАПЦ (Соборноправної) 5 - 6 липня 1957 р. [806]. Видавці намагалися бути якомога ближче до оригіналу, який виходив у 1927 - 1928 рр., як друкований орган УАПЦ в УСРР. Укладачі американського варіанту максимально дотримувалися зовнішнього вигляду обкладинки, структури журналу і головне - духу видання.

Єдиною відміною можна вважати збільшений формат часопису, порівняно з тим, що виходив в Україні. Наприкінці кожного числа редакція уміщувала умови передплати 1492. Річна для США складала 2 долари, для Канади - 2 американських долари, для Англії - 15 шилінгів, для Австралії та Нової Зеландії - 2 австралійських долари і т. д. Журнал у 1960 - 1970-их рр. регулярно виходив як двомісячне видання у США.

У середині 1970-их рр. почалися проблеми з виходом, погіршився зовнішній вигляд і якість друку, зникають розлогі полемічні статті, фотографії та публікації спогадів і документів УАПЦ 1921 р. та їх ідейних продовжувачів. Вихід часопису став нерегулярним, замість 6-ти випусків стали виходити 3-4 на рік. З початку в журналі чомусь практично були відсутні рубрики і зміст, але після критичних зауважень ситуація виправилася 996, про свідчить зміст часопису за № 5/68 за 1968 р.

Опубліковані матеріали можна умовно поділити за тематичними напрямами. Так само як і часопис 1920-их рр. в УСРР, «Церква й Життя» 1950-1980 рр. у США містить привітання з церковними святами православних українців. На початку числа друкували одну з проповідей митрополита УАПЦ Василя Липківського разом з фотографією у митрополичому облаченні. Окрім проповідей, друкувались тексти документів ВПЦР 1920-их рр., зокрема звернення ВПЦР до «братів-українців, що розсіяні на терені Західньої і Центральної Европи» 1927 р. [987].

Опубліковані ухвали 1-го з'їзду духовенства та вірних УАПЦ 1947 р. [810], текст першої проповіді архієпископа Івана Теодоровича після прибуття його до Канади у 1924 р. з коментарем її публікатора [990], частинами передруковано брошуру «Походження Єпископату в зв'язку з питанням про благодатність ієрархії Української Автокефальної Православної Церкви» [981] з передмовою Петра Данилюка [983], спогади протодиякона Василя Потієнка [794]. До перепублікації брошури 1971 р. додано ту саму передмову Демида Бурка. Текст спогадів у журнальному варіанті було відтворено без ілюстрацій.

Однією з найбільш цінних публікацій документальних матеріалів УАПЦ 1920-их рр. був текст проповідницької відправи В. Чехівського, оприлюднений на сторінках «Церкви й Життя» о. Петром Маєвським [843]. У передмові він зазначив, що її було неодноразово виконано у Софійському соборі за участю митрополита УАПЦ Василя Липківського. Петро Маєвський не повідомляє, звідки в нього зберігся текст відправи, але пише, що служив цю відправу у соборі Св. Покрови у Вінніпезі. Він зазначив, що відправу «Визволення» буде надруковано в журнальному варіанті, а потім окремою збіркою з додатком нот.

Разом з текстом відправи оприлюднено поему д-ра М. Мандрики «Блаженні чистії серцем», присвячену пам'яті Великого Митрополита УАПЦ Василя Липківського і «всіх замучених за віру і волю України» [1237]. Оголошення про початок продажу цих творів окремим виданням вартістю 1 американський долар з'явилося в останньому числі «Церква й Життя» за 1970 р. і друкувалося увесь період виходу часопису [864; 1279].

До документальних публікацій на сторінках часопису слід віднести епістолярій церковних очільників та інших діячів, зокрема листи архієпископа УПЦ в США Івана Теодоровича, коли він змушений був відповідати на критику і закиди діячів УАПЦ (Соборноправної) стосовно своєї пересвяти у 1949 р., як зради ідеалів УАПЦ 1921 р. і висвяти від самого митрополита Василя Липківського [1391, с. 458].

Після упокоєння митрополита Іларіона (Огієнка) в Канаді 29 березня 1972 р. о. Петро Маєвський оприлюднив уривки епістолярію владики у період перебування в Швейцарії і Канаді 1945 - 1948 рр. і подав коментар про наявність у нього більше 30 листів від митрополита Іларіона (Огієнка), які свідчать, що саме він допоміг ієрархові дістатися до Канади і посісти його парафію, незважаючи на те, що о. Петро Маєвський був «липківцем» [1223].

До апологетичних і одночасно документальних публікацій належить стаття єпископа УАПЦ 1921 р. Миколи Карабіневича «Правда про Святу Українську Автокефальну Православну Церкву» [767]. Редакція часопису передрукувала статтю єпископа УАПЦ 1920-их рр., як нарис про відродження УАПЦ у 4-х розділах (українська мова, українська ієрархія, соборноправність та канони). Праця пройнята апологетикою УАПЦ і написана для обґрунтування її святості і благодатності з часопису «Церква й Життя» за 1927 р. [844]. Апологетичною є стаття Ф. Бульбенка «До відродження Церкви», до якої додано світлину із зображенням митрополита Миколи Борецького (1927 - 1930) [1020].

Значний обсяг статей часопису «Церква й Життя» складають аналітичні статті апологетичного характеру на захист Православ'я і УАПЦ формації 1921 р. [1000; 1002 та ін.]. Їх писали у відповідь на якусь публікацію чи подію, тому вони мають полемічний характер [1221]. Представники УАПЦ (Соборноправної) критикували за відхід від засад УАПЦ 1921 р. митрополита УПЦ в США Івана Теодоровича 1286 та архієпископа Мстислава (Скрипника) [918; 927], особливо за політичну діяльність [989; 998]. У публікації від 19 жовтня 1968 р. їх обох розкритиковано членами Малої Ради УАПЦ (Соборноправної) за зустріч з Кардиналом Кир Йосифом Сліпим [1311].

18 квітня 1971 р.1971 р. часопис оприлюднив відкритий лист від інженера К. Туркала, адресований митрополитові УПЦ в США Івану Теодоровичу. Його було написано ще за життя владики, а оприлюднено після смерті. К. Туркало вимагав від митрополита зректися пересвяти 1949 р. і покаятись за цю пересвяту і відповідно за зраду ідеалів УАПЦ 1921 р. [1469].

УАПЦ (Соборноправна) не могла вибачити митрополитові УГПЦ в Канаді Іларіону (Огієнку) негативне ставлення до УАПЦ формації 1921 р. на чолі з митрополитом Василем Липківським, тому згадки про нього в часописі «Церква й Життя» мають критичний характер. Зокрема у відзиві на урочистості з нагоди 50-ої річниці УГПЦ в Канаді у липні 1968 р., редакція «Церкви й Життя» досить уїдливо прокоментувала відсутність згадок про митрополита Іларіона, бо він визнавав УГПЦ в Канаді тільки з 1951 р. [1043].

І. Грушецький у 1971 р. в Мельборні написав розвідку про детальний розгляд «Канонів» УАПЦ формації 1921 р. і церковно-канонічний конфлікт навколо процесу втілення її канонів і взагалі ідеологічних засад в діаспорі.

Автор не тільки подав свої історико-канонічні роздуми щодо прав мирянина в церкві, але звернувся до церковного проводу УПЦ в США з проханням дати йому авторитетне роз'яснення [1006]. Він надрукував документи УАПЦ (Соборноправної), соборні рішення тощо. З огляду на гостроту публікацій автора звинуватили у непослуху православним єпископам, розбитті церкви зсередини, сіянні незгоди між українцями, православними і католиками [1007].

Окрему замітку І. Грушецький присвятив критичному відгуку на статтю в офіційному органі УПЦ в США «Українське Православне Слово». Автор у своїй публікації викривального характеру звинувачує архієпископа Мстислава (Скрипника) звинувачено у перекресленні закону Директорії УНР 1 січня 1919 р. про автокефалію Української церкви та зраді проголошення автокефалії на Всеукраїнському Православному Церковному Соборі УАПЦ 1921 р. в Києві [1008]. Так само він звинувачував у відступництві очільника УПЦ в США і в своїх подальших публікаціях [1009].

Обов'язковою масовою складовою часопису є полемічні публікації, головними темами яких залишались УАПЦ формації 1921 р. та канонічність висвяти її ієрархії. За відсутності документів та в умовах протистояння в церковному середовищі православних українців у діаспорі будь-яка публікація невідворотно мала полемічний характер через непримиреність сторін у питанні канонічності. Однією з проблем для обговорення було питання щодо реальності існування «СВУ» 1930 р. З полемічною статтею, відповіддю на публікацію в органі УГПЦ в Канаді «Вісник» за № 20 від 15 жовтня 1967 р. (перепублікація уривку з книжки М. Ковалевського «Україна під червоним ярмом»), з різкою критикою виступив сучасник тих подій в Україні о. Петро Маєвський [1224].

З іншою критичною публікацією виступив багатолітній голова Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського А. Яременко у числі журналу, присвяченому 50-літньому ювілею УАПЦ 1921 р. Він гостро полемізував з ієрархами УПЦ в США, критикував Івана Теодоровича за зраду ідеалів УАПЦ 1921 р. і пересвяту 1949 р. та архієпископа Мстислава (Скрипника) [1524]. Судячи з опублікованих матеріалів, ані Іван Теодорович, ані Мстислав (Скрипник), ані Іларіон (Огієнко) жодного разу не надслилали листів-відповідей чи пояснень на висунуті проти них закиди.

У часописі «Церква й Життя» публікувалися полемічні статті з критикою інших церковних і релігійних напрямів, зокрема Української греко- католицької церкви, її діячів [937; 1004; 1252; 1437] та ідеї утворення Українського Патріархату [1521]. Критичну статтю уміщено про наукову сесію Канадійського НТШ, яка провела спеціальне засідання 25 лютого 1968 р. за участю понад 200 осіб для вшанування золотого ювілею Верховного Архієпископа Блаженнійшого Кардинала Кир Йосифа Сліпого [1266]. Його візит до Канади широко висвітлювався на сторінках католицької преси з поданням програми заходів та запрошеннями всіх українців взяти участь у зустрічах, привітаннях та різних урочистостях, церковних і світських.

Часопис «Церква й Життя» долучився до публікацій на цю тему, подавши низку критичних публікацій з викладом шкідливості ідеї визнання УГКЦ дійсною національною Українською церквою [1017; 1432; 1433]. Згодом було надруковано ще серію статей, спрямованих проти приїзду Кардинала Йосифа Сліпого до Канади і взагалі проти УГКЦ [1005; 1222; 1324]. В інших числах журналу вийшли розвідки у формі історичних нарисів, висновками критичного характеру щодо очільника УГКЦ [1018]. З'явилися критичні публікації щодо Римо-католицької церкви [1199], повідомлення про діяльність Римського Папи [1075].

Дописувачі журналу «Церква й Життя» відгукнулись на повідомлення в пресі США, стосовно протесту УАПЦ (Соборноправної) проти діяльності Лева Орлигори (Силенка) у справі поширення інформації щодо РУНвіри та підтримки і спонсорування з боку Українського Конгресового Комітету Америки [1175].

Полемічні публікації з церковного життя українців діаспори часто за жанром наближаються до памфлетів, особливо стосовно конфлікту з «канонічними» єпископами «УАПЦ на чужині» - Генадієм (Шиприкевичем) [1001], Палладієм (Видибідою-Руденком) [1044] та ін. Це було викликано тим, що вони заперечували за УАПЦ (Соборноправною) статус церкви взагалі і, як свідчать протестні публікації в часописі «Церква й Життя», навіть забороняли служити панахиди за митрополитом УАПЦ Василем Липківським та всіма загиблими за волю України.

Спогади в часописі представлені також досить широко. Тут публікували мемуари Демида Бурка [882; 965], А. Дзюбенківни про парафію УАПЦ в Києві у Покровському монастирі у 1920-ті рр. [1012]. Г. Семетовський опублікував статтю щодо своїх вражень від книги спогадів о. Петра Білона, де йдеться про Івана Огієнка в часи очолення ним Міністерства сповідань УНР [1418]. Цікавий спогад про «калинівське чудо», свідком якого вона була, залишила Н. Перетятько, яка описала свої зістрічі з архієпископом Харківським УАПЦ Олександром Ярещенком у 1920-их рр. [1298].

Тематичні статті та публікації світлин присвячено нарисам з певних періодів Української церкви [1081; 1522; 1525] та ін., історичним подіям навколо Української державності, біографіям видатних українців [1512], краєзнавчим сюжетам [1403], навіть військовим справам [1200].

Відомості з церковного життя містили повідомлення про скликання та проведення Соборів УПЦ в США [761], зборів Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського в США [769; 790; 802-805]. Такі заходи відбувалися під знаком благовістя про відроджену Церкву- Мученицю і супроводжувались хвилиною мовчання на вшанування священномучеників і мучеників УАПЦ 1921 р. На зборах Братства вирішувались проблеми з виданням спадщини УАПЦ 1921 р., проповідей митрополита УАПЦ Василя Липківського. До випуску за рахунок пожертв членів Братства готувались книжки та брошури. У резолюції 14-х річних зборів Братства записано рішення щодо видання однією збіркою проповідницької відправи В. Чехівського «Визволення» та поеми «Блаженії чисті серцем», матеріалів до історії УАПЦ о. Івана Гаращенка [804]. Через кілька років о. Петро Маєвський оприлюднив відзив на цю книгу [1225].

Книгу «Благодатність єрархії УАПЦеркви» митрополита УПЦ в США Івана Теодоровича надруковано УАПЦ (Соборноправною) з огляду на важливість аргументації на захист благодатності ієрархії УАПЦ 1921 р., незважаючи на багатолітній конфлікт Братства з автором [867]. Відзив на перевидання надруковано у часописі «Церква й Життя» П. Солухою [1429]. У цьому ж числі серед оголошень повідомлялося, що цю книжку можна придбати у видавництві.

Бібліографічні новини з'являлися на сторінках часопису «Церква й Життя» як гострі полемічні виступи проти противників УАПЦ (Соборноправної) [1422]. Після виходу друком 3 книг з церковної історії УГПЦ в Канаді з нагоди 50-ліття цієї церкви о. Петро Маєвський подав рецензії на ці видання, назвавши їх не історією, а «оповіданням поданим своїм автором» [1226].