Захист прав та інтересів учасників майнових відносин: питання теорії і практики

Метою роботи є виявлення деяких проблем законодавчого забезпечення реалізації та захисту права на гідну працю ІТ-працівників та розробка пропозицій щодо його удосконалення в умовах трансформації суспільства від постіндустріального (індустріального) в інформаційне (цифрове).

Одним із факторів, що впливає на стабільне зростання ІТ-сфери, є стан правового регулювання праці ІТ-фахівців, насамперед правового регулювання трудових відносин з ними. Перш ніж досліджувати правове регулювання трудової діяльності творчих працівників ІТ-індустрії, необхідно з'ясувати, які саме професії належать до цієї індустрії наразі за сучасним вітчизняним законодавством про працю, і в яких із них найбільше проявляється характеристика творчої метрики, порівняно з інноваційною і технічною.

Відповідно до Класифікатора професій України (ДК 003:2010) до «Технічних фахівців в галузі обчислювальної техніки» (312) належать такі професії: 3121. Технік-програміст (технік із системного адміністрування; технік-прог- раміст; фахівець з інформаційних технологій, фахівець з комп'ютерної графіки «дизайну»; фахівець з розробки та тестування програмного забезпечення; фахівець з розроблення комп'ютерних програм); 3123. Контролери та регулювальники промислових роботів (контролер роботів; технік-фотограм- метрист) Національний класифікатор України. Класифікатор професій ДК 003:2010: наказ Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://cutt.ly/hfhYSm6 (дата звернення: 19.05.2020)..

Змістовне навантаження вказаних професій в ІТ-сфері, яке відображається через тріаду типів праці (творча, інноваційна, технічна), не є однаковим Щербатюк А. І. Типи праці в галузі інформаційних технологій. Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. № 4. 2018. С. 121.. Творча праця більшою мірою притаманна ІТ-фахівцям, які за узагальнюючою функцією є архітекторами (створюють функціональну та технічну специфікацію інформаційної системи організації, планують і проєктують способи технічної реалізації замовлення, вибирають ІТ-технології), дизайнерами, що мають певний художній хист (естетично оформлюють інформацію, що буде розміщена на сайті, розробляють банери, інтернет-листівки, електронні презентації, пов'язані з графічним відображенням на сторінках мережі Інтернет), програмістами (створюють програмні коди). Саме ці професії є найбільш затребуваними на ринку праці й серед ІТ- рекрутингових агенцій.

Варто зауважити у пізнавальному аспекті, що нерідко роботодавці користуються знаннями і навичками досвідчених комп'ютерних програмістів, «так званих» хакерів, діяльність яких зазвичай є неправомірною. Термін «хакер» має декілька значень: 1) персона, яка «зламує» ІКТ-систему через обхід або відключення заходів щодо забезпечення безпеки; 2) кваліфікований зломщик систем, творець комп'ютерних вірусів, хробаків та інших шкідливих програм; 3) висококласний фахівець в області програмування, захоплений своєю справою Глоссарий по информационному обществу / под общ. ред. Ю. Е. Хохлова. Москва: Институт развития информационного общества, 2009. 107 с.. Злочинна діяльність хакерів та їх угрупувань нині становить загрозу національній безпеці України, Як відповідь на цю загрозу у рішенні Ради національної безпеки і оборони від 27.01.2016 «Про Стратегію кібербезпеки

України» передбачається, що мають бути створені умови для залучення підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які провадять діяльність у сфері електронних комунікацій, захисту інформації та / або є власниками (розпорядниками) об'єктів критичної інфраструктури, до забезпечення кібербезпеки України. Зокрема, мають бути врегульовані питання щодо обов'язковості вжиття ними заходів із забезпечення захисту інформації та кіберзахисту відповідно до вимог законодавства, а також щодо сприяння ними державним органам у виконанні завдань із забезпечення кібербез- пеки та кіберзахисту Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»: указ Президента України від 27.01.2016 № 96/2016. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016#nn (дата звернення: 05.07.2020)..

Необхідно зазначити також, що в ІТ-сфері вживається термін «етичний хакер» - експерт з комп'ютерів і мереж, який проникає в комп'ютерну систему або мережу систематично, законно і з дозволу компанії. Він знаходить уразливості безпеки, доступні зловмисникам. Отже, маючи хакерські навички така особа нерідко може вибудувати справжню гідну кар'єру. Адже, можна стати етичним хакером і допомагати уряду розробляти системи для запобігання кіберзлочинів і підвищення безпеки даних. До того ж і попит на етичних хакерів на ринку праці постійно зростає Хакер как профессия: ТОП-10 инструментов кибербезопасности. Библиотека программиста. 06.09.2019. Сайт proglib. URL: https://proglib.io/p/10-hacker-tools/https://proglib.io/p/10-hacker-tools/ (дата звернення: 25.05.2020).. Зрозуміло, що такої професії, як «хакер», у Класифікаторі професій України ДК 003:2010 не передбачається й при працевлаштуванні відділом кадрів використовується для наказу про прийняття на роботу й запису у трудову книжку зазвичай професія «технік-програміст», а точніше її певний різновид.

В Україні існують проблеми із захистом трудових прав працівників, зайнятих у ІТ-сфері. На думку І. В. Огієнко, у сфері ІТ-технологій обов'язок фінансування професійного навчання ІТ-фахівця безпосередньо переходить від роботодавця до нього самого, що значно знижує витрати роботодавця і зменшує ступінь соціальної захищеності працівника. Причиною цьому є притаманний для працівника в ІТ-сфері саморозвиток і самонавчання за свій рахунок. Вчена також зауважує, що в ІТ-індустрії неможливо оцінити справжню кількість зайнятих, тому що лише невелика кількість працівників працює за трудовим договором, інші працюють або неофіційно, або на аутсорсингу, або зареєстровані як ФОП, хоча насправді виконують функції найманого працівника Огієнко І. В. Проблеми захисту трудових прав працівників, зайнятих в сфері інформаційних технологій. Актуальні питання удосконалення законодавства про працю та соціальне забезпечення: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників VII Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 29 вересня 2017 р.) / за ред. В. В. Жернакова. Харків: Право, 2017. С. 256..

Інший вчений С. С. Лукаш звертає увагу на те, що на сьогодні профспілкові органи, які б захищали права працівників ІТ-сфери, відсутні. Зазначене обумовлене тим, на думку цього вченого, що такі працівники працюють віддалено, у них немає можливості збиратися у визначеному місці для вирішення виробничих і соціальних питань Лукаш С. С. Захист прав учасників трудових правовідносин в ІТ-сфері. Тези доповідей та наукових повідомлень учасників IX Міжнародної науково-практичної конференції, яка присвячена 50-річчю створення кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 11 жовтня 2019 р.) / за заг. ред. О. М. Ярошенка. Харків: Право, 2019. С. 79-80.. На наш погляд, відсутність профспілкової інституції в ІТ-сфері в Україні обумовлена ще й тим, що сучасні «айтішники» - це покоління, яке сформувалося як професіонали у більшості своїй вже у часи незалежності України, коли профспілки втратили свою значимість і трудову репутацію дієвого захисника трудових прав трудівників. До того ж більшість фахівців ІТ-сфери мають високі зарплати, працюють на підставі контракту з ФОПом й аутсорсингу, що також є перешкодою для створення передусім первинної ланки профспілкової організації, не говорячи вже про створення об'єднань профспілок більш вищого рівня у вказаній сфері індустрії.

Однак ІТ-фахівці як альтернативу профспілковій організації створили у 2016 р. Всеукраїнську громадську організацію «Українська асоціація фахівців інформаційних технологій» (далі - Організація). Згідно із Розділом 4 Статуту цієї Організації, вона формально має індивідуальну форму членства. Індивідуальними членами Організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, що досягли чотирнадцяти років, працюють та навчаються в галузі інформаційних технологій, або цікавляться цією галуззю, поділяють ідеологію Організації, визнають і виконують вимоги її Статуту Статут Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація фахівців інформаційних технологій»: протокол загальних зборів ВГО «УАФІТ» 28.11.2016 № 28/11. URL: https://cutt.ly/gfcINWO (дата звернення: 19.05.2020).. Фактично ж колективними членами Організації можуть бути трудові колективи підприємств, установ, організацій, які працюють в галузі інформаційних технологій, зацікавлені в реалізації статутних мети та завдань Організації, поділяють ідеологію Організації, визнають і виконують вимоги її Статуту Членство в УАФІТ. Офіційний сайт Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація фахівців інформаційних технологій». URL: https://cutt.ly/XfcIBBFhttps://cutt.ly/XfcIBBF (дата звернення: 20.05.2020)..

Метою створення діяльності Організації є провадження освітньої та наукової діяльності, сприяння впровадженню інформаційних технологій в освітню та науково-дослідну діяльність, її застосуванню в усіх галузях господарства, науки та освіти в Україні та світі. Основними завданнями створення і функціонування Організації є: підвищення рівня знань у галузі інформаційних технологій; сприяння міжнародному співробітництву в усіх галузях науки, освіти та господарства; активна участь у міжнародних і національних наукових та освітянських програмах, проєктах, грантах, конференціях, семінарах тощо. Організація може представляти і захищати свої законні інтереси, своїх членів у державних і громадських органах, організовувати відпочинок і дозвілля членів Організації тощо. Як вбачається, громадська організація за своїми функціями наближена до профспілкової, проте не може користуватися законними правами і гарантіями діяльності профспілок, передбаченими у Законі України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV. Отже, дійсно можна погодитися із думкою С. С. Лукаша, що для посилення захисту трудових прав, свобод та інтересів фахівців ІТ-сфери, особливо тих, хто працюють на підставі трудового договору, доцільно було б створити профспілкову організацію працівників ІТ- сфери України Лукаш С. С. Захист прав учасників трудових правовідносин в ІТ-сфері. Тези доповідей та наукових повідомлень учасників IX Міжнародної науково-практичної конференції, яка присвячена 50-річчю створення кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 11 жовтня 2019 р.) / за заг. ред. О. М. Ярошенка. Харків: Право, 2019. С. 80., яка за законом могла б бути учасником соціального діалогу з вирішення проблемних питань, що стосуються будь-якого складника гідної праці ІТ-працівників на державному рівні.

Враховуючи значимість і специфічність ІТ-сфери, необхідно ґрунтовно проаналізувати положення законодавчих актів (Конституції України, міжнародних стандартів, КЗпП України та законів), що регламентують творчу працю працівників у цій сфері і з'ясувати, наскільки їхні умови праці є гідними наразі де-юре.

Класичні трудові права (право на працю, право на відпочинок, право на належні безпечні і здорові умови праці, право на страйк тощо) як обов'язкові компоненти гідної праці працівників ІТ-сфери, як і будь-яких працівників в Україні, базуються на статтях 43-45 Конституції України, право на соціальний захист закріплено у ст. 46 Основного Закону.

Виходячи з творчого характеру гідної праці працівників ІТ-сфери, необхідно зауважити ще й положення статей 41 та 54 Конституції України, в яких відповідно закріплено право кожного на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, адже ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. У ст. 54 Основного Закону задекларовано також гарантування громадянам свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захисту інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають з огляду на різні види інтелектуальної діяльності.

Значний вплив на національне законодавство, що регулює гідну працю працівників в ІТ-сфери у світі, і в Україні також, здійснюють положення міжнародно-правових приписів ООН і МОП, які впливають на формування соціальної політики Урядів. Зокрема, у п. 11 Декларації принципів «Побудова інформаційного суспільства - глобальна задача у новому тисячолітті» від 12.12.2003 (ООН) зауважується, що «молодь є майбутнім трудовим ресурсом, який відіграє провідну роль у створенні ІКТ і швидше інших освоює ці технології. Отже, варто надати їй можливість вчитися, творити, вносити свій вклад, займатися підприємницькою діяльністю і брати участь в прийнятті рішень. Особливу увагу ми повинні приділяти тим молодим людям, які поки не мають можливості повною мірою користуватися перевагами, наданими ІКТ» Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства - глобальна задача у новому тисячолітті від 12.12.2003, (ООН). Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/995_c57 (дата звернення: 20.06.2020).. Зазначений принцип є важливим для правового регулювання такої компоненти гідної праці ІТ-працівників переважно молоді, як повна, продуктивна, вільно обрана і справедлива зайнятість з можливістю отримання професійної освіти і розвитку в ІТ-сфері.

Важливими для правового регулювання творчої інтелектуальної праці ІТ-працівників, якій притаманний дистанційний характер, зокрема на умовах аутсорсингу, є положення Конвенції МОП про надомну працю № 177 від 1996 р. Конвенція МОП про надомну працю № 177 від 1996 р. / МОП. Конвенції та рекомендації. 1965-1999. Женева. 2001. Т. 2. С. 1477-1486., яка регламентує такі питання: права надомників на створення організацій або вступ до організацій за їхнім власним вибором та на участь у діяльності таких організацій; захист від дискримінації в галузі праці й занять; захист в галузі безпеки та гігієни праці; оплата праці; захист шляхом встановлених законодавством систем соціального забезпечення; доступ до професійної підготовки; встановлення мінімального віку приймання на роботу чи допуску до трудової діяльності; захист материнства. Україна наразі не ратифікувала цю Конвенцію, що гальмує процес удосконалення національного публічно-правового регулювання гідної праці всіх «дистанційників», і ІТ-працівників також.

Необхідно зауважити норми ще однієї Конвенції МОП про забезпечення машин захисними пристроями № 119 від 1963 р., яка ратифікована нашою країною і є частиною національного законодавства. Згідно зі ст. 1 цієї Конвенції «машинами вважаються всі машини, нові й уживані, які приводяться в дію будь-якою силою, крім людської». Відповідно до ст. 6 вказаної Конвенції «використання машин, будь-яку небезпечну частину яких, серед них і робочі частини (робочу зону), не обладнано належними захисними пристроями, забороняється законодавством країни або йому запобігають за допомогою інших однаково ефективних заходів. Однак, коли ця заборона не може бути дотримана повністю, не створюючи перешкод для використання машини, її дотримуються тією мірою, якою це допускає використання маши- ни» Конвенція МОП про забезпечення машин захисними пристроями № 119 від 1963 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/993_064#Text (дата звернення: 20.06.2020).. Вказаний документ був розроблений до появи комп'ютерних машин, тому він не відбиває сучасних потреб працівника у захисті під час роботи з нею. На наш погляд, МОП повинна розробити сучасний міжнародний стандарт праці на кшталт регіонального стандарту праці - Директиви 90/270/ЄЕС від 29 травня 1990 р. про мінімальні вимоги безпеки та здоров'я при роботі з екранними пристроями Директива 90/270/ЄЕС від 29 травня 1990 р. про мінімальні вимоги безпеки та здоров'я при роботі з екранними пристроями. Сайт Будстандарт сервіс документів онлайн. URL: http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc- page.html?id_doc=66214 (дата звернення: 22.06.2020)..

Значну роль у забезпеченні повної, продуктивної, вільно обраної і справедливої зайнятості як складника гідної праці ІТ-фахівців відіграють положення Конвенції МОП про приватні агентства зайнятості № 181 від 1997 р. Конвенція МОП про приватні агентства зайнятості № 181 від 1997 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/993_046 (дата звернення: 20.06.2020).. Хоча вказана Конвенція ще не ратифікована Україною, проте відповідно до статей 36-39 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 24. Ст. 243. вже передбачаються основні засади діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, які гармонізовані з положеннями Конвенції МОП № 181. Завдяки цим нормам в Україні сформувалася велика кількість спеціалізованих ІТ-рекрутингових приватних агентств.

Метою діяльності цих агентств є не лише пошук та підбір персоналу для роботодавців ІТ-сфери, вони є ще ефективним інструментом, що дає змогу збільшити вартість та прибутковість ІТ-бізнесу в Україні. Такі агентства мають постійно оновлювану значну базу даних IT-фахівців. ІТ-рекрутери цих агентств здійснюють якісний пре-скринінг (тестування професійних компетенція) з ІТ-професіоналами, адже розуміють мову «айтішників», проводять обов'язкове попереднє інтерв'ю, перевірку рівня англійської мови та наявності необхідних навичок (soft skills - англ. «м'які» навички, універсальні компетенції, які набагато важче виміряти кількісними показниками, іноді їх називають особистими якостями, тому що вони залежать від характеру людини і набуваються з особистим досвідом (комунікабельність, вміння працювати в команді, креативність, пунктуальність, врівноваженість); hard skills - англ. «жорсткі» навички, професійні навички, яким можна навчити і які можна виміряти чи перевірити за допомогою іспиту тощо (набір тексту на комп'ютері, знання іноземної мови, використання комп'ютерних прог- рам) Что такое hard и soft skills? В чем разница? Что важнее? Сайт Центр тестирования и развития «Гуманитарные технологии». URL: https://proforientator.ru/about/#tocontent (дата звернення: 25.06.2020).. ІТ-рекрутери завжди уважні до деталей потенційного роботодавця в ІТ-сфері: до стек технологій (портфелів технологій, з якими працює та чи інша ІТ-компанія), особливостей проєктів, корпоративних цінностей, індивідуальних побажань потенційного роботодавця тощо IT Recruitment Solutions: специализированная рекрутинговая компания, осуществляющая оперативный поиск и качественный подбор ИТ-персонала для украинского и зарубежного бизнеса. Сайт ITRS.UA. URL: https://itrs. ua/#advantages (дата звернення: 25.06.2020).. Такі специфічні і якісні послуги в ІТ-сфері спеціалісти державних центрів зайнятості не можуть надавати з об'єктивних причин. Центри зайнятості Державної служби зайнятості за своїми функціональними повноваженнями є універсальними структурами, які повинні надавати послуги з пошуку і підбору працівників у будь-якій галузі економіки. Співробітники цих центрів не спеціалізуються на пошуку і підборі потенційних працівників окремо взятої галузі економіки. У пізнавальному аспекті, враховуючи поширення мережі Інтернет у віддалених районах України, варто зауважити, що за нормами чинного національного законодавства про працю та зайнятість, й за основним принципом трудового права - свободою праці, не передбачена правова регламентація самопошуку роботи серед ІТ-спеціалістів через альтернативні Інтернет-канали, найпопу- лярнішими серед яких залишаються наразі сайти Джин, LinkedIn, DOU Як програмісти (і не тільки) шукають роботу у 2020-му. Результати опитування. Сайт DOU.UA. URL: https://dou.ua/lenta/articles/job-survey-results-2020/?from=menu (дата звернення: 25.06.2020)..

Деталізація класичних трудових прав працівників ІТ-сфери відбувається у положеннях Кодексу законів про працю України. Законодавець у цьому документі не зауважує жодної гарантії у сфері праці, яка б стосувалася саме фахівців вказаної сфери індустрії. На думку С. С. Лукаш, з якою цілком погоджується і автор, для захисту прав учасників трудових відносин в ІТ-сфері необхідно внести зміни до Кодексу законів про працю України в напрямі закріплення можливості укладення трудового договору в електронній формі, визначенні вимог його чинності та порядку укладення, визначити порядок захисту трудових прав сторін електронного трудового договору Лукаш С. С. Захист прав учасників трудових правовідносин в ІТ-сфері. Тези доповідей та наукових повідомлень учасників IX Міжнародної науково-практичної конференції, яка присвячена 50-річчю створення кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 11 жовтня 2019 р.) / за заг. ред. О. М. Ярошенка. Харків: Право, 2019. С. 80.. На наш погляд, варто розробити конститутивний документ - типову форму трудового договору з працівником ІТ-сфери, який можна буде укладати і письмово, і в електронній формі.

Численні особливості правового регулювання праці іноземних ІТ-профе- сіоналів передбачені у деяких законах як спеціального (у сфері праці), так і комплексного характеру.

Враховуючи важливу компоненту гідної праці, як повна, продуктивна, вільно обрана і справедлива зайнятість, про яку вже вище зауважувалося, бажано з'ясувати насамперед деякі норми спеціального Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 24. Ст. 243., в якому регламентуються питання працевлаштування ІТ-професіоналів, але іноземних.

У ст. 1 вказаного законодавчого акту надається визначення іноземним ІТ-професіоналам - це іноземці або особи без громадянства, які займають посади, пов'язані з розробленням та впровадженням результатів комп'ютерного програмування (операційної системи, комп'ютерних програм та їхніх компонентів, веб-сайтів, онлайн-сервісів) та криптографічних засобів захисту інформації в юридичних особах, що здійснюють діяльність із комп'ютерного програмування як основний вид економічної діяльності за Національним класифікатором видів економічної діяльності. Відповідно до ст. 42¹ зазначеного Закону цю категорію ІТ-професіоналів віднесено до особливої категорії іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні. Особливостями працевлаштування цієї категорії іноземців є відсутність встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати у разі отримання роботодавцем дозволу на застосування їхньої праці, та строк дії цього дозволу надається не більш як на три роки Роз'яснення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. 29.08.2019. Офіційний сайт Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області URL: http://dp.dsp.gov.ua/news-1931.html (дата звернення: 20.06.2020).. Як вбачається, такі умови щодо оплати праці не відповідають вимогам справедливої оплати праці за положеннями ідеї гідної праці, погіршують становище таких працівників на ринку праці, порівняно з усіма іншими працівниками в нашій країні.

Виходячи з євроінтеграційної стратегічної мети нашої держави, бажано зауважити в контексті цього дослідження ст. 390 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.2014 № 1678-18. Відомості Верховної Вади України. 2014. № 40. Ст. 2021., з якої випливає, що ефективність правового регулювання гідної праці фахівців ІТ-сфери в Україні залежить від успішної планомірної імплементації національних стратегій інформаційного суспільства України та ЄС, розвитку всеохоплюючої нормативно-правової бази для електронних комунікацій та розширення участі України у дослідній діяльності ЄС у сфері ІКТ.

У положеннях іншого засадничого документа - Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007 № 537-V Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 09.01.2007 № 537-V. Відомості Верховної Вади України. 2007. № 12. Ст. 102., який наразі не втратив чинності, у Розділі ІІ «Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні» зазначено, що в нашій державі для розвитку інформаційного суспільства необхідно підвищити національну конкурентоспроможність за рахунок розвитку людського потенціалу, насамперед у високоінтелектуальних сферах праці, а також розширити експортний потенціал ІКТ-індустрії України. В Розділі ІІІ «Національна політика розвитку інформаційного суспільства в Україні» і Розділі IV «Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в Україні» акцентується пріоритетність у забезпеченні підготовки фахівців з ІКТ. Держава також гарантує сприяння у діяльності спеціалізованих бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур з ІКТ, які, на наш погляд, можуть ще виконувати й функції потенційних роботодавців вказаних фахівців.

Далі варто проаналізувати норми ще одного важливого Закону України «Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції» від 16.10.2012 № 5450-VI Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції Закон України від 16.10.2012 № 5450-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 47. Ст. 656., у Преамбулі якого зазначено, що він спрямований на формування сприятливих умов розвитку індустрії програмної продукції України для створення високопродуктивних робочих місць, залучення інвестицій, збільшення обсягів випуску високотехнологічної продукції, стимулювання наукомісткого експорту та імпортозаміщення, реалізацію науково- технічного потенціалу України. Відразу варто зауважити, що до програмної продукції належать: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та / або навчальної комп'ютерної програми (їхніх компонентів), а також у вигляді інтернет- сайтів та / або онлайн-сервісів та доступу до них; примірники (копії, екземпляри) комп'ютерних програм, їхніх частин, компонентів у матеріальній та / або електронній формі, зокрема у формі коду (кодів) та / або посилань для завантаження комп'ютерної програми та / або їхніх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп'ютерної програми чи в іншій формі; будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та / або розширення функціоналу комп'ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу; криптографічні засоби захисту інформації Програмна продукція та її оподаткування: роз'яснення Головного управління ДФС у Тернопільській області. Офіційний портал Головного управління ДФС у Тернопільській області. 06.02.2018. URL: https://cutt.ly/Ufj12Gd (дата звернення: 25.06.2020)..

З положень вказаного Закону випливає, що індустрія програмної продукції України - це серцевина всієї ІТ-індустрії, а її базисом, безсумнівно, виступають творчі, інтелектуальні ІТ-фахівці, насамперед, програмісти. Розвиток цієї індустрії не можливий без повсякденного забезпечення гідних умов праці всіх ІТ-працівників в Україні на рівні регіональних стандартів праці ЄС та без підвищення рівня фахової підготовки за цією професією протягом життя. Отже, відповідно до ст. 3 зазначеного Закону України серед пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку індустрії програмної продукції передбачені такі: удосконалення податкового, митного, валютного, трудового та пенсійного законодавства в частині, що регулює діяльність індустрії програмної продукції; збільшення кількості високопродуктивних робочих місць в індустрії програмної продукції Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції Закон України від 16.10.2012 № 5450-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 47. Ст. 656.. Із вказаних пріоритетних напрямів випливає, що наразі необхідно створювати комплексний законодавчий акт про зміни до чинного законодавства, зокрема трудового та пенсійного, який би поліпшував умови праці й рівень пенсійного забезпечення професіоналів ІТ-сфери, наближав би їх до концептуально загальноприйнятих норм і стандартів гідної праці.

Питання поліпшення безпеки праці ІТ-працівників як ключової компоненти гідної праці згідно із нормами Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 № 2694-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 49. Ст. 668., Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 46-47. Ст. 403. та Закону України «Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 рр.» від 04.04.2013 № 178-VII Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки: Закон України від 04.04.2013 № 178-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 10. Ст. 112. (який не втратив чинності і сьогодні), регулюються для ІТ-працівників, як і для всіх працівників. Проте враховуючи, що творча інтелектуальна діяльність за ІТ-професіями є працею з високою напруженістю, яка продукує синдром комп'ютерної втоми та синдром комп'ютерних очей, радикулопатію та захворювання кистевих м'язів тощо, важливо зауважити, що у Додатку 2 до Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 20142018 рр. запланована розробка Міністерством охорони здоров'я України «Критеріїв хронічної втоми у працівників за професіями з високою напруженістю праці» та «Критеріїв і порядку визначення професійного ризику радикулопатій та теплових уражень з метою їх профілактики». Зазначені документи є важливими для розробки роботодавцями в ІТ-сфері відповідних профілактичних заходів. Вже зараз багато рентабельних ІТ-компаній обладнують свої офіси кімнатами відпочинку та лаунж-зонами, які забезпечують психофізіологічне розвантаження працівників, створюють можливість релаксувати, не відходячи від робочого місця, обладнавши басейни, ігрові кімнати та спортзали Ладнова Ю. Почти как у Google: чем удивляют офисы украинских IT-компаний. Сайт интернет-издания «Сегодня». 29.10.2016. URL: https://www.segodnya.ua/lifestyle/fun/pochti-kak-u-google-chem-udivlyayut-ofisy-ukrain- skih-it-kompaniy--764025.html (дата звернення: 17.07.2020).. Однак, системність заходів й організація диференційованого підходу до співробітників щодо профілактики та лікування «комп'ютерних хвороб» сьогодні є недостатньою через відсутність вказаних Критеріїв і Порядку визначення зазначених професійних ризиків, на які наражаються працівники ІТ-сфери.

Трудовим законодавством також не регулюються належним чином питання захисту прав інтелектуальної власності на результати творчої діяльності ІТ-професіоналів, передусім на комп'ютерні програми як службові об'єкти. З розвитком інформаційного суспільства, значна кількість об'єктів права інтелектуальної власності створюються в порядку виконання трудових обов'язків працівниками, і, як наслідок, такі об'єкти отримують статус «службових творів» Іванов Ю. Ф., Іванова М. В. Авторське право на службовий твір: колізії норм трудового та цивільного законодавства. Проблеми кодифікації трудового законодавства України: Тези доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 26 квітня 2017 р.) / за ред. проф. М. І. Іншина, відп. ред. канд. юрид. наук І. С. Сахарук. Київ: Прінт-Сервіс, 2017. С. 89..

Як слушно зауважує М. І. Логвиненко проблеми, пов'язані з правами на службові об'єкти, виникають з огляду на протилежні підходи цивільного і трудового права. Для цивільного головне - результат (створений службовий об'єкт), а у центрі трудового права перебуває сам процес створення об'єкта інтелектуальної власності за завданням або за дорученням роботодавця Логвиненко М. І. Перспектива вирішення питання прав інтелектуальної власності працівника і роботодавця у кодифікованому трудовому законодавстві. Проблеми кодифікації трудового законодавства України: Тези доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 26 квітня 2017 р.) / за ред. проф. М. І. Іншина, відп. ред. канд. юрид. наук І. С. Сахарук. Київ: Прінт-Сервіс, 2017. С. 126.. Розвиваючи цю думку, Ю. С. Кононенко, О. А. Кульбашна зазначають, що саме нерозуміння предмета правового регулювання вказаних галузей права призводить до конфліктів, у яких працівник вважає, що за створення службового об'єкта роботодавець повинен заплатити додатково, а останній переконаний, що він уже розрахувався з творцем заробітною платою. З одного боку, творцем службового об'єкта, безумовно, є працівник, і у цьому статусі він має на нього неспростовні права як автор. З іншого - службовий твір створено у робочий час, оплачений роботодавцем, і він як продукт праці має належати роботодавцю Кононенко Ю. С., Кульбашна О. А. Суб'єктний склад правовідносин інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору. Сайт для відображення матеріалів всеукраїнських конференцій по праву інтелектуальної власності. Кафедра інтелектуальної власності ЧНУ ім. Б. Хмельницького. 23.04.2012. URL: http://intellect21.cdu.edu.ua/?p=307 (дата звернення: 27.07.2020)..

Верховний Суд України у п. 24 своєї постанови № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 зауважує, що «якщо твір створено у порядку виконання працівником трудового договору (контракту) і в межах строку його дії, тобто під час виконання службових обов'язків і за службовим завданням роботодавця, то особисті немайнові права автора твору належать працівникові; вони є невідчужуваними» Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав: постанова Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://za- kon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10#Text (дата звернення: 27.07.2020).. Отже, і за законом, і за судовою практикою у ІТ-працівника-автора не можна відчужувати його особисті немайнові права (право бути згаданим як автор програмного забезпечення, комп'ютерної програми та ін.). Право ж на створення похідних службових творів, на виготовлення копій програмного забезпечення, їхнє розповсюдження тощо можна монетизувати (тобто це право є майновим) і передавати. У такому разі в письмовому трудовому договорі з ІТ-працівником треба чітко описати, які саме права передаються роботодавцеві, наприклад: виготовлення копій програмного забезпечення, їхнє розповсюдження та ін.

В ІТ-сфері службовим об'єктом виступає насамперед комп'ютерна програма. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах) Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13. Ст. 64.. Отже, ознаки зазначеного службового твору як об'єкта інтелектуальної власності чітко визначені у законі. Також достатньо зрозумілими є й дієві способи захисту комп'ютерної програми наразі (патентування, реєстрація авторського права) Прилипко Д. С. Проблеми охорони комп'ютерної програми. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення», присвяченої 90-річчю з дня народження професора О. І. Процевського, ХНПУ імені Г. С. Сковороди (м. Харків, 5 квітня 2019 р.). Харків: Юрайт, 2019. С. 437.. Зазначене обумовило формування доволі усталеної судової практики щодо захисту особистих немайнових і майнових прав ІТ-працівника, що є автором комп'ютерної програми.

З розвитком цифрових технологій все більш затребуваними для будь-яких сучасних підприємств, установ та організацій стають хмарні технології. Щодня тисячі різноманітних користувачів завантажують, змінюють, зберігають дані у цифровій формі на електронних серверах, платформах, сховищах даних. Стрімкий попит на використання хмарних технологій зумовлений тим, що користувачу надається можливість доступу до даних, котрі передаються у хмарне сховище з будь-якого пристрою, під'єднаного до мережі Інтернет, а розмір такого віртуального сховища може варіюватися залежно від потреб користувача Стахира Г. М. Хмарні технології як об'єкт правового регулювання. Сучасна університетська правова освіта і наука: Мат-ли VIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, Нац. авіац. ун-т, 23 лютого 2018 р.). Т. 2. Тернопіль: Вектор, 2018. С. 139.. Ознаки хмарної технології як службового твору сьогодні не відображені у законі. Хмарні технології наразі розглядаються в ІТ-індустрії як програмне забезпечення Що таке хмара? Чи варто довіряти їй свій бізнес? Сайт ZISTEMO. 20.10.2016. URL: https://cutt.ly/LfKnb0j/ (дата звернення: 28.07.2020)., як додаткова послуга («хмарний сервіс») Стахира Г. М. Хмарні технології як об'єкт правового регулювання. Сучасна університетська правова освіта і наука: Мат-ли VIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, Нац. авіац. ун-т, 23 лютого 2018 р.). Т. 2. Тернопіль: Вектор, 2018. С. 141. тощо. Нині це поняття потребує визначення правової природи, закріплення чіткої дефініції на законодавчому рівні для того, щоб не було порушень особистих немайнових і майнових прав ІТ-працівників, які створюють цей специфічний службовий твір.

Законодавчо неврегульованим також залишається питання, коли ІТ-пра- цівник створює у вільний час «на бенчі» (інакше кажучи, працюючи у штаті компанії на засадах трудового договору та перебуваючи в очікуванні слушного проєкту) комп'ютерну програму. Він як автор може опинитися у ситуації, коли роботодавець буде заявляти, що йому належать усі майнові права на цей службовий твір, адже він був створений під час робочого часу і на його обладнанні.

Усе вищевикладене дає змогу дійти до таких висновків і пропозицій:

1. Розвиток інформаційних технологій в Україні як один із пріоритетних напрямів економічного зростання стрімко надав значимості на ринку праці професіям в ІТ-сфері, яким притаманний творчий, інноваційний характер. Однак працівники цієї сфери в Україні у своїй більшості мають дефіцит гідних умов праці. Однією з причин зазначеного дефіциту гідної праці є недосконалість законодавчого забезпечення реалізації та захисту права на гідну працю ІТ-працівників (відсутність окремого законодавчого акту, який би враховував специфічність і важливість для економічного зростання творчої праці ІТ-професіоналів, детально регламентував би право на гідну працю працівників ІТ-індустрії; наявність колізій у законодавчій регламентації захисту особистих немайнових і майнових прав на специфічні службові твори ІТ-працівників тощо).

Доцільно розробити конститутивний документ - типову форму трудового договору з працівником ІТ-сфери, який можна буде укладати як письмово, так і в електронній формі, в якому будуть передбачені не лише гідні умови праці, але й специфічні трудові обов'язки щодо нерозголошення комерційної таємниці роботодавця тощо. Проведений аналіз Конституції України, основних міжнародних приписів та Законів України, що регулюють питання гідної праці вказаних працівників, може стати підґрунтям подальших досліджень проблематики правового регулювання реалізації та захисту права на гідну працю ІТ-працівників вже на підзаконному рівні.

РОЗДІЛ 5. ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНИХ ВІДНОСИН

5.1. Визначення поняття моральної шкоди та розміру її відшкодування

Писарєва Е. А.,

Право на відшкодування моральної шкоди є одним з невід'ємних прав людини, закріплених в Конституції України: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної або моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень» (ст. 56 Конституції України). Існування в національному законодавстві інституту відшкодування (компенсації) моральної (немайнової) шкоди як одного зі способів захисту прав та інтересів осіб вимагає від юристів-науковців та практиків його подальшого розвитку та вдосконалення, бо проблема відшкодування моральної шкоди, насамперед, стосується захисту абсолютних природних прав фізичних осіб та законних прав та інтересів юридичних осіб, що в сукупності становить основу цивільних правовідносин Писарєва Е. А., Спірідонова В. О. Щодо методики розрахунку розміру компенсації моральної шкоди. Правничий часопис Донецького університету. 2010. № 1(23). С. 113-119..

Незважаючи на те, що проблемами відшкодування шкоди займалися та займаються донині багато вчених-юристів, серед яких можна назвати М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, Б. Т. Безлепкіна, І. А. Бірюкова, Г. М. Бєля- кову, Д. В. Боброву, О. В. Дзеру, Т. Н. Добровольську, А. М. Ерделевського, О. О. Красавчикова, М. С. Малеіна, В. І. Манукяна, Г. К. Матвеєва, В. Т. Нора, О. А. Підопригору, Л. А. Прокудіну, І. Протаса, М. Савицьку, В. Т. Смирнова, А. О. Собчака, Р. О. Стефанчука, Р. О. Халфіну, Є. О. Харитонова, Г. Ф. Шершеневича, С. І. Шимон та інших, питання, що виникають у цій сфері, не позбавляються своєї актуальності, а деякі, навіть, загострюються за практичного їх втілення (наприклад, питання щодо розміру відшкодування, доведення факту заподіяння саме моральної шкоди тощо). Навіть власне дефініція моральної шкоди викликає багато суперечок та різних поглядів і підходів щодо її визначення, що «можна, пояснити різноманіттям правовідносин, правопорушень, а також колом суб'єктів, які заподіюють цей вид шкоди» Криушенко Л. І. До питання поняття «моральної шкоди» за чинним законодавством України. Право та управління. 2011. С. 213-220.. Різне трактування поняття моральної шкоди в науковій літературі призводить до неоднозначного його розуміння і, як наслідок, спотворення правозастосовчої практики.

Розглядаючи поняття моральної шкоди, варто зауважити, що розрізняють визначення моральної шкоди, завданої фізичній особі, та завданої юридичній особі.

У теорії цивільного права щодо визначення поняття моральної шкоди, яку заподіяно фізичній особі, існує декілька підходів. В основі першого підходу - встановлення факту моральних, психічних або фізичних страждань. Для другого недостатньо встановлення таких страждань, а необхідною, між іншим, є наявність немайнових втрат або негативних наслідків морального або іншого немайнового характеру, які виникли внаслідок тих же моральних, психічних або фізичних страждань. Деякі вчені об'єднують у понятті моральної шкоди і власне страждання, і їхні правові наслідки, а інші, навпаки, розмежовують власне страждання (як моральні втрати) і страждання з їх наслідками (як моральну шкоду) Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / за ред. О. В. Дзери. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 896 с. С. 713-714.. Третій підхід полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації або в моральних переживаннях через заподіяння шкоди здоров'ю, а також внаслідок порушення інших прав Чернадчук В. До питання про поняття моральної шкоди. Право України. 2001. № 2. С. 105..

Визначення моральної шкоди через страждання фізичної особи та їх негативних наслідків знайшло свій прояв і у законодавстві. Зокрема, у ч. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру» Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. № 266/94-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 1. Ст. 1..

З теоретичного погляду на увагу заслуговує визначення моральної шкоди, яке пропонує П. М. Рабінович: «Це приниження оцінки гідності людини, яке викликає в його психіці негативні стани і процеси» Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід. Право України. 2002. № 4. С. 102.. На думку П. М. Рабіновича, явище, яке відображається терміном «моральна шкода», складається як мінімум з двох елементів: соціально-морального і індивідуально-психічного.

Сутність першого полягає у приниженні оцінки гідності індивіда як в його самооцінці, так і в уявленнях інших суб'єктів. Причому йдеться не тільки про реальний факт такого приниження, але і про посягання, замаху на останнє, про його загрозу.

Другий елемент феномена має іншу природу. Йдеться про негативний психічний стан і процеси. Загалом такі стани і процеси можуть бути зумовлені різними причинами, зокрема, і правомірними вчинками інших суб'єктів або навіть якимись подіями, а не діями Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід. Право України. 2002. № 4. С. 102..

Наведене вказує на те, що різниця в поясненні такої шкоди через «втрати» або через «страждання» принципово незначна: страждання людини вже самі по собі свідчать про певні втрати - втрати нормального психологічного стану, заниження самооцінки особи та інше.

С. І. Шимон під моральною (немайновою) шкодою, завданої фізичній особі, розуміє втрати немайнового характеру, що завдані моральними або фізичними стражданнями, які виникли внаслідок дій (бездіяльності), що порушують права і блага, які належать особі з моменту народження або в силу закону Шимон С. І. Відшкодування моральної шкоди в проекті Цивільного кодексу України. Право України. 1997. № 10. С. 15..

Н. В. Марущак визначає поняття моральної шкоди як «порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків є визначальним для поняття «моральна шкода», оскільки будь-які душевні страждання без уточнення наслідків не можуть бути оцінені і враховані повною мірою, тому що це може призвести до необґрунтованості і незаконності рішення суду про відшкодування шкоди, до зменшення компенсації» Марущак Н. В. Про необхідність нового порядку відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Підприємництво, господарство і право. 2004. № 5. С. 129..

О. П. Кучинська і М. І. Гошовський характеризують моральну шкоду як «завдані правопорушеннями душевні або фізичні страждання особи, приниження та інші негативні явища, які призвели до порушення нормального психічного стану особи» Гошовський М. І., Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальному процесі України. Київ: Юрінком Інтер, 1998. С. 42..

Дефініція моральної шкоди складається з двох понять - мораль і шкода.

Мораль (лат. Moralis - моральний, від mos, множина mores - звичаї, звички, поведінка) - духовність, форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин (моральні відносини); один із способів регулювання поведінки людини у суспільстві за допомогою усталених приписів Юридична енциклопедія: у 6-ти т. / відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3: Київ-Москва. С. 770.. Сучасна мораль є втіленням цілісної системи поглядів на соціальне життя, буття людини. Норми моралі не тільки підтримуються стабільним суспільним порядком, силою звичок і громадської думки, а й фіксуються у формі різних приписів про те, як варто діяти у кожному конкретному випадку Юридична енциклопедія: у 6-ти т. / відп. ред. Ю. С. Шемшученко. К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3: Київ-Москва. С. 770..

Мораль опосередковує поняття, пов'язані зі сприйняттям і ставленням особи до ціннісних категорій і понять суспільства. На відміну від простого звичаю або традиції, моральні норми отримують ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, належного, справедливого тощо. На відміну від права, виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовного впливу, громадського осуду. На думку Ю. Я. Велікомислова, «моральна шкода - це шкода, що зазіхає на систему поглядів життєвого призначення людини, шкода, що пригнічує уявлення про справедливість, сумління, сенс життя. Моральна шкода підриває віру людини в етичні цінності суспільства, і зрештою завдає шкоди всьому суспільству» Великомыслов Ю. Я. Возмещение (компенсация) морального вреда. URL: http://www.allpravo.ru/library/ doc99p0/instrum6508/item6511.html.