Захист прав та інтересів учасників майнових відносин: питання теорії і практики

Серед майнових прав на об'єкти промислової власності, що не підлягають відчуженню окремо, зокрема на них не може бути звернуто стягнення, це:

- майнові права на комерційне найменування, оскільки останні можуть передаватися лише з цілісним майновим комплексом суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 490 ЦК України);

- майнові права на географічне зазначення, оскільки у переліку майнових прав на дані об'єкти промислової власності не передбачено право розпорядження (ст. 503 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про правову охорону географічних зазначень» від 16.06.1999 р. № 752-XIV в редакції Закону № 123-IX від 20.09.2019 Про правову охорону географічних зазначень : Закон України від 16.06.1999 р. № 752-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. ст. 267.). Зокрема, реєстрація географічного зазначення надає право: об'єднанню осіб, які в зазначеному географічному місці виробляють товар та / або видобувають, та / або переробляють сировину для товару, особлива якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені цим географічним місцем; одній фізичній або юридичній особі, якщо: вона є єдиним виробником, який у цьому географічному місці виробляє товар та / або видобуває, та / або переробляє сировину для товару та бажає подати заявку на реєстрацію географічного зазначення; географічна територія, на якій здійснюється виробництво (видобування) та / або переробка, та / або приготування товару, має характеристики, які істотно відрізняються від прилеглих територій, або характеристики товару відрізняються від товарів, вироблених на прилеглих територіях (ст. 9 Закону України «Про правову охорону географічних зазначень»). Також, зі змісту ст. 17 Закону, відсутні правомочності щодо розпорядження правами на географічне зазначення (пере- дання (відчуження) та надання ліцензії на використання (ч. 7 ст. 17 Закону);

- майнові права на раціоналізаторську пропозицію, оскільки раціоналізаторська пропозиція має лише локальну новизну, тісно прив'язана до діяльності конкретного підприємства, через що визнається невіддільною від суб'єкта-юридичної особи Атаманова Ю. Є. Права промислової власності як форма участі в господарських товариствах: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків, 2003. С. 8;

- майнові права на комерційну таємницю відповідно до закону можуть передаватися у використання (ст. 506 ЦК України). Відповідно до ст. 508 ЦК України, строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених ч. 1 ст. 505 ЦК України, а це, зокрема, секретність і нелегкодоступність. Отже, під час звернення стягнення на комерційну таємницю та вчинення дій державним виконавцем щодо передачі даного майна на публічні електронні торги, комерційна таємниця втратить ознаки секретності та нелегкодоступності, а це зі свого боку призведе до позбавлення її правової охорони. Загроза втрати вищезгаданих ознак комерційної таємниці існує і під час всього виконавчого провадження, оскільки доступ до останнього мають учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження»). Навіть більше, в разі недобросовісних дій заставодавця комерційної таємниці остання перестане мати цінність, що призведе до того, що кредитор залишиться без засобів забезпечення, на які він розраховував задля задоволення та захисту своїх інтересів Оверковський К. Окремі аспекти застави прав промислової власності. «Economic and law paradigm of modern society». 2019. № 4. С. 88-97;

- права на секретний винахід і секретну корисну модель (об'єкти, що містять інформацію, віднесену до державної таємниці), хоча їхнє перебування у цивільному обороті і допускається за спеціальним дозволом Державного експерту в порядку, визначеному законодавством про охорону державної таємниці та про охорону прав на винаходи і корисні моделі, однак, надання прав як застави видається досить сумнівним, виходячи з вкладеного нижче. По-перше, реєстрація секретних винаходів і корисних моделей відбувається у спеціальних реєстрах; відомості про видачу патенту на секретний винахід і патенту на секретну корисну модель не публікуються (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), що відповідно буде впливати на можливість ідентифікації, перевірки належності прав та їхніх обмежень; по-друге, досить проблемним виявляється проведення процедури стягнення, оскільки секретний винахід і секретна корисна модель містять інформацію, віднесену до державної таємниці (вид таємної інформації), а виставлення таких об'єктів на прилюдні торги (аукціон) фактично буде здійсненням оприлюднення такої інформації; також за відсутності розвиненого ринку прав інтелектуальної власності попит та реалізація прав на вказані об'єкти видається маловірогідною Оверковський К. Окремі аспекти застави прав промислової власності. «Economic and law paradigm of modern society». 2019. № 4. С. 88-97..

Отже, можна зробити висновок, що майнові права на такі об'єкти промислової власності, як-от: комерційне найменування, географічне зазначення, раціоналізаторська пропозиція, комерційна таємниця, секретний винахід і секретна корисна модель, знаки для товарів і послуг (у разі можливості введення в оману споживачів) не можуть відчужуватися окремо від підприємства (боржника), тому відповідно на них не можна звернути стягнення.

На майнові права на інші об'єкти промислової власності, а це майнові права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, сорти рослин, породи тварин, може бути звернуто стягнення.

Для захисту прав та інтересів правовласників майнових прав на об'єкти промислової власності, що підлягають відчуженню, важливим є питання належного оформлення названих прав в бухгалтерському обліку підприємства, виходячи із наведеного нижче.

Зокрема, аналіз положень статей 190, 199, 418, 424 ЦК України, ст. 139 ГК України дає підстави стверджувати, що майнові права на об'єкти промислової власності також є частиною майна суб'єкта господарювання. З огляду на ознаки майнових прав промислової власності Оверковський К. В. Щодо визначення поняття «права промислової власності». Правничий часопис Донецького університету. 2019. № 1(37). С. 70., ці права належать до активів підприємства, а саме до нематеріальних активів.

Доцільність належного обліку такого виду майна, як права промислової власності, виникає і з огляду на необхідність захисту не тільки прав та інтересів суб'єктів відносин промислової власності, а і безпеки підприємства та його майна загалом. Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», під час проведення опису майна боржника-юри- дичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 6 ст. 52 зазначеного Закону, у разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно (а це і майнові права інтелектуальної власності - авт.), накладається арешт, воно реалізується в такій послідовності: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві. Як зазначається щодо цього в літературі, якщо майнові права інтелектуальної власності (далі - МПІВ) належним чином обліковуються боржником-юридичною особою саме як нематеріальний актив, на синтетичному рахунку 12 «Нематеріальні активи», то їхня реалізація має відбуватися у другу чергу після майна, що безпосередньо не використовується у виробництві. Якщо ж належні борж- никові-юридичній особі МПІВ до числа нематеріальних активів не введені, а відображені, наприклад, на субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу», то це свідчить про те, що МПІВ не призначені для використання у виробництві і, відповідно, можна реалізовувати такі МПІВ у першу чергу. Якщо ж належні боржникові-юридичній особі МПІВ не відображенні у бухгалтерському обліку взагалі (відповідно, на них не нараховується амортизація), то це може означати, що МПІВ не використовуються у виробництві, тож виконавець також має підстави для віднесення МПІВ до першої черги Носік Ю. В. Звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності у виконавчому провадженні. Київ., 2017. С. 32.. Отже, для уникнення небажаних наслідків першочергового звернення стягнення на майнові права промислової власності, які є рентабельним активом підприємства, останні варто обліковувати належним чином у бухгалтерському обліку.

Введення прав промислової власності в господарський оборот Оверковський К. Поняття «Введення прав промислової власності в господарський оборот». Підприємництво, господарство і право. 2020. № 3. С. 96. передбачає розпорядження відповідними правами, що має зовнішнє правове оформлення у вигляді договору або іншого правочину (правова форма). Правове оформлення введення зазначених прав в господарський оборот передбачає укладення відповідного договору щодо розпорядження майновими правами промислової власності (ст. 1107 ЦК України, ст. 366 ГК України та інші) та, за необхідності, подальшої державної реєстрації факту передання (ст. 1114 ЦК України). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 40. Ст. 365. і п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати встановлені обов'язкові реквізити Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Сайт: Законодавство України. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/z0168-95 (дата звернення: 18.04.2020).. Тобто підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Зі свого боку, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Таким первинним документом є певний договір щодо розпорядженням майновими правами промислової власності (ліцензійний договір, договір відчуження тощо). Отже, під час укладення відповідного договору щодо розпорядження майновими правами промислової власності відбувається введення цих прав у господарський оборот, і сторона набувача зазначених прав зобов'язана відобразити їх в бухгалтерському обліку.

З наведеного вбачається, що у разі введення в господарський оборот прав промислової власності кожний суб'єкт господарювання зобов'язаний

вести бухгалтерський облік цих прав як нематеріальних активів для забезпечення достовірності відображення в бухгалтерському обліку інформації про фінансовий стан та майно підприємства.

Одним із основних нормативно-правових актів у сфері обліку майнових прав промислової власності є наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку: наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242. Офіційний вісник України. 1999. № 44. Ст. 2206., який передбачає здійснення обліку, зокрема, на майнові права об'єктів промислової власності через таку категорію, як «нематеріальні активи». Більш детальний аналіз цього нормативно-правового акта потребує окремого дослідження.

Суб'єктам правовідносин промислової власності треба врахувати, що відповідно до п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 року № 732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів», затверджені типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, зокрема, акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1) Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів: наказ Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. № 732. Офіційний вісник України. 2004. № 50. Ст. 3301.. Відповідно до п. 1.1 Порядку № 732 зазначений акт введення застосовується підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, для захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема конфіденційну. Тобто державний виконавець може направити суб'єкту господарювання запит щодо розкриття інформації, зокрема такої, що стосується відомостей бухгалтерського обліку, про наявні майнові права промислової власності.

Однак, для захисту прав та інтересів суб'єкта майнових прав промислової власності від небажаного та необґрунтованого запиту треба звернути увагу, що запит державного виконавця має містити такі обов'язкові реквізити: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (п. 12 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5) Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень: наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Офіційний вісник України. 2012. № 27. Ст. 1018..

Варто зазначити, що майнові права промислової власності через відсутність речового об'єкта мають іншу специфіку щодо речових прав, що має враховуватися у правовому регулюванні виконавчого провадження.

Відповідно до загального порядку звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 зазначеного Закону). Проте виявляється, що вищевказана процедура звернення стягнення не може бути застосована пов- ною мірою щодо такого майна, як майнові права промислової власності. Зокрема, ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону передбачено, що виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту (ч. 7 ст. 56 зазначеного Закону).

Постає питання щодо можливості вилучення та передачі на зберігання майна в разі, якщо це будуть майнові права інтелектуальної власності, оскільки останні мають нематеріальний характер та з огляду на їхню специфіку не можуть належати до речових прав. Вільно переміщуватися у просторі можуть речі, які є предметом матеріального світу (ст. 179, ч. 2 ст. 181 ЦК України). Отже, такі дії державного виконавця, як вилучення та передача на зберігання, не можуть бути вчинені відносно майнових прав промислової власності.

Не менш важливим питанням у процедурі звернення стягнення на майнові права промислової власності є питання проведення оцінки та визначення вартості майнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч. 3 ст. 57 названого Закону).

З наведеним важко погодитися в частині надання державному виконавцю повноважень самостійно визначати вартість майна в разі, коли таким майном є майнові права інтелектуальної власності. Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема промислової власності, є особливим об'єктом оцінки, оскільки мають свою специфічність через нематеріальний характер результату інтелектуальної, науково-технічної діяльності, його неповторність, ексклюзивність тощо. Оцінка прав інтелектуальної власності - це галузь діяльності, що лише частково перетинається зі сферою професійної оцінки, оскільки під час оцінювання прав оцінювач, окрім свого безпосередньої фаху (професійна оцінка), має добре орієнтуватися у сфері патентного права, мати певні технічні, економічні знання тощо. Виходячи з наведеного, вбачається, що оцінка прав інтелектуальної власності є досить складною процедурою та без відповідної кваліфікації, навряд чи буде можливо достовірно визначити ринкову вартість цих прав Оверковський К. В. Щодо оцінки майнових прав інтелектуальної власності. Юридична наука і освіта у сучасних умовах: стан і перспективи розвитку: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої 35-річчю юридичного факультету (18 травня 2018 р.). Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2018. С. 124-128. З огляду на це оцінка майнових прав інтелектуальної власності потребує іншого підходу, порівняно з оцінкою речей. Враховуючи викладене, доцільно доповнити норму абз. 2 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (випадки залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання) таким об'єктом оцінки, як майнові права інтелектуальної (промислової) власності.

Щодо процедури накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності варто зазначити, що за загальним правилом арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їхнього винесення (частини 2, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» постанова державного виконавця про накладення арешту на майно є публічним обтяженням, яке набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - ДРОРМ). Звідси випливає, що постанова про арешт майнових прав промислової власності має бути зареєстрована в ДРОРМ. За своїм призначенням арешт майна полягає у накладенні заборони на право розпорядження відповідним майном до визначення його подальшої долі.

Проте у разі арешту майнових прав промислової власності, арешт може бути недієвим механізмом щодо заборони розпорядження, виходячи із нижче наведеного. Зокрема, майнові права промислової власності мають певну специфіку їх правової охорони, а саме: вони набувають чинності з моменту їхньої державної реєстрації, про що вносяться відомості до відповідних Державних реєстрів, а це: Державний реєстр патентів України на винаходи (та його різновиди); Державний реєстр патентів України на корисні моделі;

Державний реєстр патентів України на промислові зразки; Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем; Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні; Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин; Державний реєстр селекційних досягнень у тваринництві тощо (далі - Державні реєстрі промислової власності). При цьому, відповідно до п. 1.2 наказу Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року № 10 «Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг» Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг: наказ Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10. Офіційний вісник України. 2002. № 5. Ст. 207., реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, на сьогодні з урахуванням змін законодавства, це Мінекономрозвитку і торгівлі в особі Департаменту інтелектуальної власності. Аналогічні положення затверджені у відповідних наказах і стосовно інших об'єктів промислової власності.

Враховуючи аналіз положень вищевказаного Наказу № 10 та Наказу Міністерства освіти і науки України від 16 липня 2001 року № 521 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі)», вбачається відсутність функцій та відповідних повноважень у Департаменту інтелектуальної власності щодо накладення та перевірки наявності арештів на майнові права промислової власності, взаємодії з іншими державними органами з цих питань, а також наявності повноважень щодо доступу до ДРОРМ. З іншого боку, згідно з п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 липня 2006 року № 57/5 Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна: наказ Міністерства юстиції України від 7 липня 2006 року № 57/5. Офіційний вісник України. 2006. № 28. Ст. 2045., реєстраторами ДРОРМ, зокрема, є державні та приватні виконавці, адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна та його філії у випадках, передбачених законодавством, тобто Мін'юст.

Отже, на сьогодні арешт майна і реєстрація права власності (її перехід) стосовно майнових прав промислової власності відбувається у різних реєстрах: ДРОРМ, підпорядкований Мін'юсту, та низка Державних реєстрів промислової власності, що підпорядковані Департаменту інтелектуальної власності, а тому під час накладення арешту у недобросовісного правоволодільця існує можливість відчуження таких прав на іншу особу. Для уникнення таких фактів та для забезпечення ефективності захисту прав та інтересів добросовісних суб'єктів відносин промислової власності потребує доопрацювання законодавство у сфері реєстрації виникнення та переходу майнових прав на об'єкти промислової власності, а також узгодження взаємодії між відомствами: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Департамент розвитку сфери інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в напрямі реєстрації прав інтелектуальної (промислової) власності та їхніх обтяжень (арешт, застава).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» примусова реалізація арештованого майна, зокрема і майнових прав промислової власності, може відбуватися шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною. Залежності від ситуації, завершення процедури примусової реалізації оформлюється такими документами: акт про проведені торги за фіксованою ціною (п. 14 розділу 6 Порядку реалізації арештованого майна³⁸¹); акт про проведені електронні торги (п. 4 розділу 10 Порядку реалізації арештованого майна); постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (ч. 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі п. 18 розділу 6, п. 9 розділу 10 Порядку, ч. 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», зазначені документи є документами, що підтверджують виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно, та є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Варто зауважити, що звернення стягнення на майнові права промислової власності можна розглядати як один зі способів введення таких прав в господарський оборот. Під час процедури звернення стягнення відбувається перехід майнових прав на певний об'єкт промислової власності від однієї особи правоволодільця (боржника) до іншого набувача. Припустимо ситуацію, коли одне підприємство, маючі на балансі права на певний промисловий зразок, ніколи його не використовувало, то інший набувач зможе застосовувати всі корисні властивості набутого права на промисловий зразок у своїй господарській діяльності. Формами введення прав в оборот, в такому разі, будуть вищерозглянуті документи (акт, постанова державного виконавця тощо).

Однак на цьому процес оформлення майнових прав промислової власності не завершується, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їхньої державної реєстрації, підлягає державній реєстрації. Проте новий власник (набувач) майнових прав промислової власності при зверненні до Департаменту розвитку сфери інтелектуальної власності з питання державної реєстрації отриманих прав може стикнутися з проблемою щодо можливої відмови в реєстрації, оскільки в наказах з питань державної реєстрації інтелектуальної влас- Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна: наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Офіційний вісник України. 2016. № 76. Ст. 2558. ності (наприклад торговельна марка³⁸², зазначимо, що однаковий пакет наказів притаманний і для інших об'єктів промислової власності), відсутні положення щодо зміни власника на підставі таких документів, як акт про проведені торги за фіксованою ціною, акт про проведені електронні торги, постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Про вищенаведене свідчить і судова практика, а саме рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2013 р. у справі № 910/10538/13³⁸³ щодо зобов'язання Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо зміни особи власника та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»³⁸⁴.

Отже, для врегулювання процедури реалізації та звернення стягнення на майнові права промислової власності правові підстави реєстрації переходу майнових прав, які закріплені в нормативно-правових актах з питань державної реєстрації інтелектуальної власності, потребують системного доопрацювання внаслідок їх доповнення такими підставами, як: акт про проведені торги за фіксованою ціною, акт про проведені електронні торги, постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу³⁸⁵.

Наостанок треба зазначити, що із можливих способів захисту сторін у процедурі виконавчого провадження (примусового звернення стягнення) є звернення до суду для: 1) оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України³⁸⁶; 2) звернення з позовною заявою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України³⁸⁷; 3) визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»); 4) відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльні- Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг: наказ Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10. Офіційний вісник України. 2002. № 5. Ст. 207; Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг: наказ Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116. Верховна Рада України. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0276-95 (дата звернення: 11.11.2019); Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг: Наказ Міністерства освіти та науки від 03.08.2001 року № 576. Офіційний вісник України. 2001. № 34. Ст. 1615. Рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2013 р. у справі № 910/10538/13. ЄДРСР. URL: http://reyestr. court.gov.ua/Review/32279471 (дата звернення: 11.11.2019); постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 у справі №910/10538/13. ЄДРСР. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/33747317 (дата звернення: 11.11.2019). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано для реєстрації акт про проведення аукціону та реалізацію рухомого майна. Оверковський К. Особливості звернення стягнення на права промислової власності як предмет застави. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 35-49 Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017) від 06.11.1991 р. № 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 56. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV. Офіційний вісник України. 2005. № 32. Ст. 1918. стю органів державної влади в особі органу державної виконавчої служби (ст. 56 Конституції України; ст. 1173 ЦК України).

Також сторони виконавчого провадження можуть звернутися за захистом своїх прав та інтересів у адміністративному порядку до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Узагальнюючи вищенаведене, треба зазначити, що для уникнення небажаних наслідків першочергового звернення стягнення на майнові права промислової власності, які є рентабельним активом підприємства, останні потрібно обліковувати належним чином у бухгалтерському обліку. У разі введення в господарський оборот прав промислової власності кожний суб'єкт господарювання зобов'язаний вести бухгалтерський облік цих прав як нематеріальних активів для забезпечення достовірності відображення в бухгалтерському обліку інформації про фінансовий стан та майно підприємства.

Враховуючи специфіку майнових прав промислової власності, порівняно з речовими правами, Закон України «Про виконавче провадження» доцільно доповнити абз. 4 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» таким положенням: «Вилучення та передача на зберігання не застосовується до нематеріальних активів, зокрема, майнових прав інтелектуальної (промислової) власності». Також доцільно доповнити абз. 2 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» таким об'єктом оцінки, як майнові права інтелектуальної (промислової) власності.

Для забезпечення ефективності захисту прав та інтересів добросовісних суб'єктів відносин промислової власності потребує доопрацювання законодавство у сфері реєстрації виникнення та переходу майнових прав на об'єкти промислової власності, а також узгодження взаємодії між відомствами: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Департамент розвитку сфери інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в напрямі реєстрації прав інтелектуальної (промислової) власності та їхніх обтяжень (арешт, застава).

Для врегулювання процедури реалізації та звернення стягнення на майнові права промислової власності правові підстави реєстрації переходу майнових прав, які закріплені в нормативно-правових актах з питань державної реєстрації інтелектуальної власності, потребують системного доопрацювання внаслідок їхнього доповнення такими підставами, як: акт про проведені торги за фіксованою ціною, акт про проведені електронні торги, постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу Оверковський К. Особливості звернення стягнення на права промислової власності як предмет застави. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 35-49..

3.3Профілактика правопорушень у сфері інтелектуальної власності

В умовах мінливої економічної ситуації, трансформації економічних відносин і пошуку оптимальної моделі розвитку економіки, під впливом постійної глобалізації міжнародного торговельного простору між суб'єктами господарювання різко збільшується конкуренція за збут своїх товарів та послуг. Майже усі країни світу, що прагнуть до стабільного і стійкого економічного зростання, яке забезпечить покращення добробуту населення, змінюють підходи до підвищення ефективності захисту прав інтелектуальної власності. Проте, реальний стан свідчить, що ця проблема є не вирішеною та потребує нагального врегулювання.

За інформацією Державної фіскальної служби України протягом січня- липня 2018 року митницями здійснено майже 4,2 тис. призупинень митного оформлення товарів за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності. За цей період порушено 7 справ про порушення митних правил за фактами ввезення та вивезення товарів, які включені до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності на загальну суму майже 1,4 млн гривень (за ст. 476 Митного кодексу України). Загалом, станом на 1 серпня 2018 року у митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності за заявами право- власників було внесено 3 818 об'єктів Повідомлення пресслужби Державної фіскальної служби України від 20 серпня 2018 р. Офіційний сайт Державної фіскальної служби. URL: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/348080.html. Статистика таких випадків тільки зростає, зокрема, протягом січня-липня 2019 року митницями України зафіксовано 4,5 тис. випадків призупинень митного оформлення товарів за аналогічною підозрою. За вказаний період порушено 7 справ про порушення митних правил за фактами ввезення та вивезення товарів, які включені до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності. Станом на 1 серпня 2019 року у митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності за заявами правовласників внесено 4 096 об'єктів Повідомлення пресслужби Державної фіскальної служби України від 14 серпня 2019 р. Офіційний сайт Державної фіскальної служби. URL: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/388815.html.

На практиці спостерігаються численні порушення прав інтелектуальної власності й в інших сферах. Наприкінці 2019 року Європейська комісія знову внесла Україну до списку країн, які порушують права інтелектуальної власності та завдають цим шкоду економічним інтересам Європейського Союзу. Як зазначається у звіті Європейської комісії, в Україні продовжують існувати проблеми щодо законодавчого захисту прав інтелектуальної власності з приводу механізмів реєстрації торговельних марок, а також стосовно транзиту контрафактної та піратської продукції на ринки Євросоюзу Про захист та виконання прав інтелектуальної власності у третіх країнах. Звіт Європейської комісії від

20.12.2019 р. URL: https://trade.ec.europa.eu/dodib/docs/2020/january/tradoc_158561.pdf.

У червні 2020 року набули чинності два накази Міністерства фінансів України (№ 28 1 Про затвердження Порядку застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії митних органів з правовласниками, декларантами та іншими заінтересованими особами та Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України. Наказ Міністерства фінансів України. № 281 від

09.06.2020 р. Офіційний вісник України 2020. № 50. та № 282 Про внесення змін до Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону: Наказ Міністерства фінансів України. № 282 від 09.06.2020 р. Офіційний вісник України. 2020. № 50. від 09.06.2020 р.), спрямовані на удосконалення захисту прав інтелектуальної власності на митниці. Відповідними наказами затверджено порядок застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії між митними органами, правовласни- ками та декларантами; новий порядок реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі.

Прийняття цих наказів стало наступним кроком у подальшій імплементації положень Регламентів ЄС, що здійснюються в межах виконання зобов'язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. З часом практична реалізація цих документів дасть змогу, з одного боку, посилити боротьбу з контрафактними та піратськими товарами, а з іншого - прискорити переміщення через митний кордон України оригінальних товарів та їхнє безперешкодне митне оформлення.

Як згадувалося вище, в Україні продовжують існувати проблеми щодо законодавчого захисту прав інтелектуальної власності. Причинами низького рівня захисту прав інтелектуальної власності в Україні є, зокрема, неналежний нагляд за дотриманням законодавства державою, нестача кваліфікованих фахівців у цій сфері, низький рівень правової культури, відсутність належних знань та інформації щодо захисту прав інтелектуальної власності тощо. Умовою належної правової охорони прав інтелектуальної власності є профілактика правопорушень у зазначеній сфері. Важливу роль у протидії правопорушенням, які посягають на права інтелектуальної власності, відіграє держава, оскільки вона має забезпечувати застосування профілактичних заходів, спрямованих на переорієнтацію поведінки суб'єктів у напрямі вчинення правомірних дій, ліквідацію причин та умов вчинення таких правопорушень, запобігання протиправних посягань та зменшення кількості правопорушень у цій сфері.

Вдосконалення захисту інтелектуального права є однією з основних вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію) Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011. Відповідно до ст. 157 Угоди про асоціацію однією із цілей визначено досягнення належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності. Ст. 230 визначено, що обидві сторони підтверджують свої зобов'язання згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода ТРІПС), зокрема її ч. ІІІ, та мають забезпечити подальші додаткові заходи, процедури та засоби захисту, необхідні для забезпечення дотримання охорони прав інтелектуальної власності. У ст. 41 Угоди ТРІПС визначено, що національне законодавство має передбачати ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, зокрема швидкі заходи, спрямовані на недопущення порушень, та заходи, що стримують від подальших порушень Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/981_018#n214.

У національному спеціальному законодавстві у сфері інтелектуальної власності положення про профілактичні заходи щодо правопорушень відсутні.

Без ефективної системи захисту всі результати, що пов'язані зі створенням об'єкта та правовою охороною і використанням об'єктів інтелектуальної власності можуть бути зведені нанівець. Враховуючи стрімке зростання попиту на результати інтелектуальної діяльності, зокрема і неправомірним шляхом, існує об'єктивна необхідність у належному захисті прав інтелектуальної власності. В науці захист прав інтелектуальної власності визначається як сукупність заходів, спрямованих на встановлення та визнання прав інтелектуальної власності у разі їхнього порушення, оспорювання чи невизнання Право інтелектуальної власності: навч. посіб. / за заг. ред. В. Р. Кравця, В. Г. Олюхи. Київ: Центр учбової літератури, 2012. С. 218..

На думку О. В. Шакірової, захист права інтелектуальної власності та охо- ронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законодавством порядку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів. А її юрисдикційна форма поділяється на загальні та спеціальні порядки захисту. Зокрема, за загальним порядком захист права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється судом. Спеціальною формою захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів є адміністративний порядок Шакірова О. В. Захист прав інтелектуальної власності: законодавчий аспект. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2014. № 1(1). С. 221..

О. П. Орлюк зазначає, що захист прав та законних інтересів авторів, власників охоронних документів реалізується через механізм захисту, який в підсумку є системою форм, способів та засобів діяльності відповідних юрис- дикційних органів і зацікавлених осіб, спрямовану на визнання та поновлення порушених прав, припинення порушення прав і законних інтересів авторів, власників охоронних документів та на застосування до правопорушників заходів державного примусу. Захист прав та законних інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності здійснюється за допомогою передбачених чинним законодавством заходів щодо їхнього визнання та поновлення, припинення їхнього порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності Орлюк О. П. Захист прав інтелектуальної власності в контексті європейської інтеграції. Вісник Національної академії правових наук України. 2016. № 3(86). С. 62.

Статтею 432 Цивільного кодексу України регламентовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Цією ж статтею у частині другій розширено перелік способів захисту, які визначено ст. 16 цього Кодексу і закріплено, що суд може постановити рішення про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 35..

Різні аспекти правопорушень у сфері інтелектуальної власності досліджувалися у наукових працях О. Д. Святоцького, І. І. Дахна, О. П. Орлюк, О. А. Підопригори, Ю. М. Капіци та інших авторів. Проте питання профілактики таких правопорушень не були предметом спеціального дослідження, більшість наукових пошуків присвячено проблемам захисту порушених прав і застосування до порушників заходів відповідальності.

Упродовж тривалого часу в науковій спільноті обговорюється думка про необхідність прийняття нормативно-правового акта, який би регламентував діяльність щодо профілактики правопорушень. У 2006 р. була спроба закріпити визначення профілактики правопорушень у проєкті закону України «Про профілактику правопорушень» як «обов'язкова діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, зокрема громадських організацій, спрямована на виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, та застосування заходів щодо їхнього виправлення» Проект Закону України «Про профілактику правопорушень». URL: https://cv.court.gov.ua/tu26/6/2358.

Термін «профілактика» походить від грецького слова, що дослівно перекладається як «запобіжний» Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. Київ: Гол. ред. укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1975. С. 556..

Як зазначалося вище, у чинному законодавстві з питань інтелектуальної власності положення щодо профілактики правопорушень відсутні, а відповідно - не закріплені профілактичні заходи щодо правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Аналізуючи нормативні акти, які закріплюють поняття і зміст профілактики в інших сферах, варто звернутися до Положення про профілактику правопорушень, пов'язаних із здійсненням службової діяльності працівниками митної служби України, затвердженого Наказом Держмитслужби України № 380 від 24.05.2004 р., яке містить визначення поняття «профілактика правопорушень» для осіб, діяльність яких пов'язана із несенням служби на митниці. У цьому Положенні під профілактикою правопорушень у митній службі України розуміється здійснення системи організаційних, правових і виховних заходів, спрямованих на попередження й усунення причин і умов, що сприяють учиненню працівниками митної служби України протиправних дій, пов'язаних із здійсненням їхньої службової діяльності Про затвердження Положення про профілактику правопорушень, пов'язаних із здійсненням службової діяльності працівниками митної служби України: Наказ Держмитслужби України від 24.05.2004 р. № 380. Офіційний вісник України. 2004. № 28. Т. 2. Ст. 1930..

Зміст зазначеного визначення свідчить, що профілактика передбачає три групи заходів: організаційні, правові і виховні, що може бути основою для визначення профілактики правопорушень в різних сферах, зокрема й інтелектуальної власності. При цьому метою профілактики визначено попередження та усунення причин і умов правопорушень, виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, та застосування заходів щодо їхнього виправлення.

У науці господарського права окремим аспектам профілактики правопорушень приділяли увагу різні автори, водночас найбільш ґрунтовне дослідження цього питання проведено В. С. Щербиною у науковій праці «Проблеми попередження господарських правопорушень в умовах становлення ринкової економіки» Щербина В. С. Проблеми попередження господарських правопорушень в умовах становлення ринкової економіки: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04.; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 1996. 323 с.. Науковцем визначено зміст профілактики господарських правопорушень, до якого входять такі елементи: суб'єкт, об'єкт, юридичні дії та операції, засоби та способи їхнього застосування, результати діяльності. Зазначається, що суб'єкт профілактики господарських правопорушень посідає одне з центральних елементів змісту, в такому разі автор вважає, що це судовий орган. Об'єктом профілактики господарських правопорушень визначено причини та умови господарської деліктності, конкретних правопорушень, а також порушники. До юридичних дій та операцій профілактики господарських правопорушень В. С. Щербина відносить: а) виявлення причин та умов, що сприяють виникненню правопорушень; б) розробку заходів для усунення цих причин та умов; в) організацію та реалізацію розроблених заходів попередження; г) визначення ефективності застосування профілактичних заходів. Правовими засобами профілактики господарських правопорушень названі норми права, індивідуальні приписи та веління, договори, засоби юридичної техніки, всі інші інструменти регулювання, що розглядаються в єдності характерного для них змісту і форми. Результат діяльності є одним із суттєвих компонентів профілактики, оскільки саме за кінцевим результатом - реальним усуненням і попередженням порушень законності та недоліків у господарській діяльності з урахуванням значення цих порушень і недоліків - можна оцінювати попереджувальну роботу, ефективність профілактики Щербина В. С. Проблеми попередження господарських правопорушень в умовах становлення ринкової економіки: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 1996. С. 5-9. Ремнев В. И. Актуальные вопросы административной деликтологии в современный период. Актуальные проблемы административной деликтологии. Киев, 1984. С. 4 Соха С. І. Профілактика адміністративних правопорушень: поняття та зміст. Митна справа. 2014. № 2. С. 209..

Викладені положення становлять підґрунтя для розробки змісту профілактики господарських правопорушень у сфері інтелектуальної власності.