Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років

Бібліографічний опис зроблених у 1920-30-ті роки українських художніх перекладів з різних мов та висвітлення біографії як більш чи менш знаних сьогодні, так і забутих перекладачів того періоду. Характеристика картини перекладацького процесу того часу.

Рубрика Литература
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 23.12.2015
Размер файла 5,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Типовими творами єврейської радянської літератури є твори поета, прозаїка Хаїма Гільдіна, просякнуті темами й ідеами будівництва соціалізму («Криниці» (опов.), 1930; «На перевалі» (опов.), 1935. Обидва видання у перекладі Ефраїма Райцина), драматурга Абрама Вев'юрка («Мій ворог» (п'єса). Перекл. С. Дубровський, 1936; «П'єси», 1937), поета Аврама Гонтара, який, зокрема, у зб. «Ясний день» (1938) оспівував героїчну працю людей перших п'ятирічок («Ясний день» (поезії). Авториз. перекл., 1940).

З МЕОТІЙСЬКО-ГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1932 року в Харкові вийшла антологія «З літератури маріупольських греків», переклад з меотійсько-грецької зробила Кассандра Костан (Олександра Костянтинівна Гаргала). Це видання містило і поетичні твори, зокрема, пісні Леонтія Балджі, відомого в народі як Леонтій Хонагбей (1853-1918) - народного грецького поета і співця, першою дослідницею творчості якого була саме К. Костан, яка записала близько двадцяти пісень Хонагбея.

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

(ПОЛЬСЬКОЇ, ЧЕСЬКОЇ, УГОРСЬКОЇ)

До перекладів з польської літератури. 1920 р. переклади з польських письменників з'явились у Кам'янці-Подільському (фарс на 5 дій «Шалапут» Казимира Глинського, перекладач - Йосип Стадник (видавництво «Дністер»), у Катеринославі (оповідання «Мендель Гданський» Марії Конопницької, перекладач - Петро Єфремов (видання 3), проте згодом переклади почали виходити лише в провідних радянських видавництвах, зосереджених у Харкові та Києві, таких як «ДВУ», де 1930 р. був опублікований ще один маленький твір Марії Конопницької - оповідання «Дим» (переклад - І. Якимович). Ця тенденція простежується ще з початку 1920-х рр. Так, 1921 р. в харківському «Всеукрдержвидаві» публікується оповідання Марії Родзевич «Мотлох», 1923 р. в харківсько-київському «Шляху освіти» - оповідання Генріха Сенкевича «Янко Музика» (переклад - Василь Доманицький), 1926 р. в київському «Слові» - трагедія класика польської літератури Юліуша Словацького «Мазепа» в перекладі Миколи Зерова, 1927 р. там само побачив світ український переклад видатного твору найбільшого польського класика Адама Міцкевича «Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві» у виконанні Максима Рильського. З кінця 1920-х рр. вагома частка перекладних видань припадає на харківсько-київське «Державне видавництво України», де 1930 р. виходить поема Юліуша Словацького «Батько зачумлених» (переклад - Володимир Гжицький). З класиків польської літератури не оминули перекладачі своєю увагою й відому письменницю та громадську діячку, яка жила на території сучасної Білорусі, Елізу Ожешко, чиї оповідання під назвою «А…Б…Ц…» вийшли друком у Харкові («Книгоспілка», 1927; перевидання: там само, 1928 р.). «Вибрані твори» Елізи Ожешко (упорядники О. Єзерницька та Г. Салько, за редакцією О. Попова) вийшли 1929 р. в «ДВУ», обсягом 234 с., повість «Міртала» опубліковану того-таки року, там само переклав прозаїк та громадський діяч 1920-х років Михайло Лебединець, повість «Відьма (Дзюрдзі)» цієї ж авторки була видана 1930 р., там само (в скороченому перекладі О. Єзерницької).

Твори видатного представника критичного реалізму, учасника польського повстання 1863-64 рр. Болеслава Пруса видавалися кілька разів: 1927 р. в харківській «Книгоспілці» - оповідання «Михалко» (переклад - А. Антонович), 1929 р. в київському «Сяйві» - оповідання «Антек Будівник», яке також було видане під назвою «Антек» у перекладі К. Козярського 1931 р. (Харків-Одеса: «Молодий більшовик»). Історична повість «Фараон» побачила світ у скороченому перекладі того ж таки К. Козярського 1929 р. (Київ: «ДВУ»), «Оповідання» Болеслава Пруса вийшли окремим виданням у перекладі Володимира Свідзинського 1930 р., обсягом 80 с. (Харків-Одеса: «ДВУ»).

У київському видавництві «Сяйво» 1928 р. з'явилися три окремі видання творів знаного польського письменника, критика, філософа Юрія Жулавського в редакції Миколи Зерова: повість «Звитяжець», переклад - Сидір Сакидон, роман «На срібній планеті» та повість «Рукопис з Місяця», переклад - Леонід та Вероніка Пахаревські, повість «Стара земля», переклад - В. Томашівський (справж. Микола Хомичевський).

І це не виняток, коли в одному видавництві публікувалися три різні переклади з одного автора. Так, у харківському «Русі» 1925 р. вийшла комедія Габріели Запольської «Моральність пані Дульської» (переклад - Северин Паньківський), 1932 р. - повість «Каська Каріатида» (переклад - Володимир Гжицький, 1933 р. - повість «Смерть Феліціана Дульського» (в тому самому перекладі).

Польський письменник, публіцист, громадський діяч Теодор Томаш Єж (справж. Зигмунт Мілковський) відомий українському читачеві як автор повісті «Вдосвіта», переклад - Модест і Зінаїда (Зинаїда) Левицькі («Книгоспілка», 1929).

Збірка новел «Люди підпілля» (1908) відомого письменника Анджея Струга (справж. Тадеуш Галецький), який брав участь у підпільній діяльності польської соціалістичної партії, за що 1897 р. був висланий в Архангельську губернію і лише через три роки повернувся до Польщі, - вийшла під назвою «Підземні люди» в харківському «ДВУ» 1928 р., обсягом 336 с. (переклав Клим Поліщук; переклад міг бути здійснений з російської мови, якою вказана збірка вийшла 1924 р.).

Прозові твори польського письменника і драматурга, який також писав під псевдонімами, Стефана Жеромського з'явилися в харківських видавництвах 1930 р.: оповідання «Подвиги поручника» та «Сніци» в перекладі Сидора Сакидона («Український робітник»), повість «Провесінь» у перекладі Михайла Лебединця («ДВУ»).

Цього-таки року в «ДВУ» вийшов і найвідоміший твір - роман «Селяни» (1904-1909) - польського письменника, який належав до кола неоромантиків «Молода Польща», лауреата Нобелівської премії з літератури 1924 р. Владислава Ремонта (Реймонта) в перекладі Михайла Лебединця (Ч. 1. «Осінь». - 230 с.; Ч. 2. «Зима». - 258 с.).

«Книгоспілка» 1930 р. видала історичну повість «Костка Наперський» видатного польського письменника, який походив із галицьких селян, був у дружніх зв'язках з І. Франком, В. Стефаником, С. Яцковим і популяризував українську літературу в Польщі, - Владислава Оркана (справж. Францішек Смречинський) у перекладі Івана Рильського.

Польський письменник і публіцист, член польської Літературної Академії, відомий також як автор оповідань для дітей про «Цапка Маточка» Корнель Макушинський залишався майже незнаним в Україні, оскільки з написаних ним десятків книжок поезії та прози різних жанрів окремим виданням вийшла лише повість «Семен Хрущ» (переклад - Васетко) (Київ: «Західна Україна», 1929).

Поет, прозаїк, драматург, один з найпопулярніших поетів Польщі кінця ХІХ - початку ХХ ст. Казимір Пшерва-Тетмаєр значно розлогіше представлений в українських перекладах, які всі припадають на 1930 р.: повість «Леґенди Татр» у перекладі Володимира Гжицького (Харків: «ДВУ»), цикл новел «На скелястім підгір'ї», переклад - В. Іванушкін, А. Новоселецький, М. Рильський, М. Трохимович, зокрема, новелу «Як Ясек з Уступу, Ганнуся від Крулів і Марта Угерчиківна співали до себе одного сонячного ранку» переклав М. Рильський (Харків-Київ: «Книгоспілка»), збірка оповідань «Про людську біду» (там само).

Твори письменника та етнографа Вацлава Сєрошевського, який за участь у польському визвольному русі був засланий до Сибіру, двічі видавалися 1930 р. «Книгоспілкою»: повість «В тенетах» у перекладі Марії Коваленко, та збірка оповідань «На дні страждання» в перекладі Сидора Сакидона; оповідання «Юань-Мін-тзі» в перекладі К. Козярського з'явилося тоді саме в «ДВУ»; наступного року видавництво «Література і мистецтво» опублікувало роман «Утеча», який переклав Олександр Соколовський.

Поет, письменник, співтворець польського футуризму Бруно Ясенський (справж. Віктор Зисман), який останні роки життя мешкав у Москві, а під час Єжовщини був заарештований і страчений 1938 р., писав свої твори польською, французькою, а з 1930 р. російською мовами. Його фантастичний роман-памфлет «Палю Париж», написаний французькою мовою (1928), переклав Михайло Лебединець (Харків: «ЛіМ», 1930), того ж року в «ДВУ» окремо вийшов фраґмент із роману «Палю Париж» з назвою «Син рикші», п'єса «Річ громадська» в перекладі Володимира Гжицького, славнозвісна поема «Слово про Якуба Шелю» (1926) в перекладі Івана Кулика (справж. Ізраїль Юделевич; псевдонім - Василь Роленко); п'єсу-ґротеск «Бал манекенів», видану 1931 р. в «ЛіМі», переклав з російської О. Василенко; роман у двох книгах «Людина міняє шкіру» в перекладі з російської видавався протягом 1934-35 рр.: Кн. 1. - 1934. - 328 с.; Кн. 2. - 1935. - 324 с. (Харків-Київ: «Радянська література»).

«Вибрані поезії» революційного польського поета Владислава Броневського, в основі творчості якого в 1920-1930-х рр. лежали ідеї революційної боротьби, пролетарського інтернаціоналізму й антифашизму, були опубліковані «Держлітвидавом» 1935 р.

До перекладів з чеської літератури. Чеські письменники представлені в перекладах цілою низкою імен. Серед них Карел Глоуха (Карл Глоух), чий найвідоміший твір - фантастичний роман «Зачарована земля» (1910) вийшов у «ДВУ» 1926 р., переклад з чеської - С. Горбенко і Г. Борисович; роком раніше «Книгоспілка» опублікувала повість Глоухи під назвою «Юркові дивовижні мандрівки», переклад - С. Горбенко.

З творів чеської письменниці середини 19 ст., майстра «сільської» прози Божени Нємцової, яка у своїх творах відобразила життя і світогляд селян Чехії та Словаччини, натрапляємо лише на переклад «Казки про дванадцять місяців», виданої у київському вид-ві «Час» 1920 р. Зробив переклад Василь Королів-Старий.

Видатний чеський поет і публіцист середини ХІХ ст. Карел Гавлічек-Боровський - громадський і політичний діяч, один із фундаторів чеської журналістики, сатири та літературної критики, основу художньої спадщини якого становлять сатиричні поеми і близько восьми десятків епіграм, спрямованих проти монархії та церкви, - став відомий українському радянському читачеві з окремого видання його поеми «Хрещення святого Володимира» в перекладі Івана Франка (Харків: «Рух», 1929). За життя Гавлічка його твори поширювались переважно у списках, і названа поема, написана протягом 1848-1854 рр., уперше була повністю опублікована в 1876 р.

Славнозвісного чеського письменника-сатирика Ярослава Гашека видавали кілька разів: збірка гуморесок «Солідне підприємство» вийшла 1928 р. в харківському видавництві «Плужанин» (переклад із чеської - Б. Наміс) і була перевидана 1930 р.; гуморески під назвою «Історія Господа Бога» вийшли там само наступного року (переклад - Б. Горденко); оповідання «Вуха святого Мартина» опублікувала «Книгоспілка» 1930 р. (переклад - М. Борткевич); дві перші частини всесвітньо відомого роману «Пригоди бравого вояки Швейка» (переклад - Е. Двой) видавалися в «ДВУ» 1930 р. (Ч. 1. - 308 с.) і в «ЛіМі» 1932 р. (Ч. 2. - 152 с.). Того-таки 1930 р. «ДВУ» випустило і скорочене видання всіх 6-ти частин вказаного роману, загальним обсягом 304 с. (переклад - С. Бальвас та Е. Двой). У «Книгоспілці» тоді саме теж вийшов скорочений переклад роману Гашека з назвою «Пригоди доброго вояки Швейка за світової війни», обсягом 204 с. (автор перекладу - Г. Сибірний).

Романіст і поет Алоїс Ірасек (Алоїз Їрасек), в історичних романах якого відображена боротьба чехів за національне відродження, був репрезентований 1930 р. історичним романом «Песиголовці» в перекладі з чеської (Харків: «ДВУ»). Того ж року вийшли друком кілька прозових перекладів з чеської: в харківському «Русі» - повість «Наймитська правда», автор - Ян Цанкар (переклад цього твору російською був зроблений у Москві роком раніше, перекладач - П. Охрименко); у харківсько-київській «Книгоспілці» - революційно-історичний роман «Ганна пролетарка» письменника та громадського діяча Івана Ольбрахта (справж. Каміл Земан), написаний 1928 р. (переклад - М. Руденко та Й. Середа), а також роман «Кракатіт» видатного письменника Карела Чапека в перекладі з чеської Сидора Сакидона.

До перекладів з угорської літератури. Твори угорських письменників перекладались доволі інтенсивно, особливо таких революційних авторів, як Бела Іллеш, який написав історичну повість «Микола Шугай» (1922) - про українського «Робіна Гуда», розбійника Миколу Шугая, зарахованого в радянські часи до когорти народних месників і змальованого в повісті не бунтарем, а свідомим борцем за радянську владу. Вперше повість «Микола Шугай» вийшла 1925 р. в «ДВУ» (переклад - Мартин Аргат), 1930 р. «Миколу Шугая» було видано «Українським робітником» у Харкові (переклад - О. Василенкова); того ж року в «ДВУ» вийшла повість «Степанів килим» у перекладі Віктора Дубровського, яку було перевидано тоді ж, там само. Тритомний роман «Тиса палає» в перекладі з німецької Оксани Бублик-Гордон видавався протягом 1929-31 рр.: 1929 р. окремо вийшов том 1 (Харків-Київ. - 210 с.), 1930 р. в харківському видавництві «Український робітник» були надруковані два томи (Т. 1. - 318 с.; Т. 2. - 112 с.), 1931 р. у видавництві «Література і мистецтво» з'явилися окремо другий і третій томи (Т. 2. - 164 с.; Т. 3. - 254 с.). Оповідання «Шлях Франца Новака», видане окремо 1934 р., переклав Яків Хоменко (Харків: «Радянська література»).

Інший революційний угорський письменник Олександр Барта - член Міжнародного Об'єднання Революційних Письменників - знайомий українському читачеві з повісті «Миша», опублікованої 1930 р. в Харкові у перекладі Василя Вражливого («Український робітник») та роману «Нема пощади», опублікованого 1938 р. в Києві у перекладі з німецької Марії Овруцької («Держлітвидав УРСР»), де автор зображав життя ударників-комсомольців у соціалістичному будівництві.

Найпропаґованішим в СРСР угорським письменником і революціонером був Мате Залка (справж. Бела Франкль) - активний учасник громадянських воєн в Росії 1918-21 рр. та в Іспанії 1936-39 рр., член Бюро Міжнародного Об'єднання Революційних Письменників, кавалер ордена Червоного Прапора. 1930 р. в харківському «ДВУ» вийшло декілька окремих видань письменника: оповідання «Бунт» у перекладі Дмитра Бедзика, дві збірки оповідань у перекладі з російської Володимира Сосюри - «Перший. Другий. Третій» і «Ходя», повість «Хоробрий кравчик» у перекладі Гаврила Левченка. Роман «Село за туманами», опублікований харківським видавництвом «Гарт» 1931 р., переклав М. Оглоблін. Роман «Добердо», написаний 1937 р., видав «Держлітвидав УРСР» у 1938 р. в перекладі Антона Хуторяна.

1933 р. «ЛіМ» видало «Угорські оповідання» Фрідріха Карікаша та роман Лайоша Кіша з днів угорської революції 1918-19 рр. під назвою «Героїчний район», який переклала Т. Кардиналовська.

Угорський письменник Андор Габор - член комуністичної партії з 1919 р., який брав участь у революційних подіях 1918-19 рр. в Угорщині, після чого емігрував до Відня, потім до Берліна, а протягом 1933-45 рр. жив в СРСР, - представлений новелами й оповіданнями з Третьої імперії під назвою «Панна Лілея», переклад з німецької Євгена Касяненка («Держлітвидав УСРР», 1936). Роман революційного письменника Шандора Гергеля «Гримить барабан», який переклав Ф. Бурлака, був виданий там само 1937 р. А наступного року в цьому-таки видавництві у перекладі Леоніда Первомайського вийшла збірка «Поезій» видатного угорського поета словацького походження, публіциста й революційного діяча другої чверті ХІХ ст. Шандора Петефі (справж. Олександр Пйтрович).

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

(БОЛГАРСЬКОЇ, РУМУНСЬКОЇ)

До перекладів з болгарської літератури. Окремі переклади з болгарської літератури зустрічаються лише в першій половині 1930-х років. Так, 1931 р. в «Літературі і мистецтві» виходить цикл оповідань, об'єднаних образом спритного пройдисвіта-дільця бай Ганю (тип хижака-експлуататора) з однойменною назвою «Бай Ганю (Неймовірні оповідання про одного болгарина)» Алеко Константинова - письменника-сатирика другої половини ХХ ст., майстра гумористичного нарису та фейлетону, який піднімався до значних соціальних сатиричних узагальнень. Переклав цей найпоширеніший твір автора Василь Хмурий.

1932 р. в харківському видавництві «Гарт» була опублікована поема «Атака» болгарського письменника, члена компартії Болгарії з 1918 р. Крума Кюлявкова. Того ж року в «ЛіМі» з'явилася збірка оповідань під назвою «Чотарі» відомого болгарського письменника, який у 1925-34 рр. жив в СРСР, зокрема, у Харкові, Марка Марчевського (справж. Марко Маринов Марков), переклад з болгарської - Марія Пригара; наступного року в «Молодому більшовику» вийшла збірка оповідань автора з назвою «В країні троянд», переклад з болгарської - Врублена.

1934 р. в «ЛіМі» вийшла збірка «Поезій» Христо Ботева - найвідомішого в Україні болгарського поета, громадського діяча, публіциста, життя якого було пов'язане з Україною, де він перебував протягом 1863-66 рр. Переклади до збірки зробив Володимир Сосюра.

До перекладів з румунської літератури. Переклади творів румунського письменника Панаїта Істраті (справж. Панагіс Валсаміс; псевдонім «Істраті» походить від грецької назви річки Дунай - «Істрос») невипадково збіглися в часі з відвіданням ним СРСР. 1927 р. разом з Нікосом Казандзакісом Панаїт Істраті побував у Москві та Києві, а 1928 р. відвідав СРСР знову. Його роман «Mihail», написаний 1927 р., того-таки року був перекладений українською і виданий у Києві, а наступного року роман «Михайло» видала харківська «Книгоспілка» (обидва видання - в перекладі Домініки Дудар і Марії Тобілевич). Оповідання Істраті під назвою «Косма», видані 1928 р. київським видавництвом «Культура», і повість «Степові будяки», видану того ж таки року в «ДВУ», переклав Борис Козловський.

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ КАВКАЗУ

(ВІРМЕНСЬКОЇ, ГРУЗИНСЬКОЇ, АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ,

ОСЕТИНСЬКОЇ, АДИГЕЙСЬКОЇ)

До перекладів з вірменської літератури. Вірменська література відображена перекладами творів найбільшого вірменського письменника всіх часів Ованеса Туманяна: це оповідання «Гікор» (переклад - Г. Тер-Гевондян та М. Чугуненко) - видання 1931 р. (Харків-Київ: «Молодий більшовик») та збірка віршів «Зелений братик» у перекладі Павла Тичини - видання 1940 р. (Київ: «Держлітвидав»). 1930 р. Г. Тер-Гевондян та М. Чугуненко переклали для «ДВУ» оповідання видатного вірменського письменника, автора історичних романів, оповідань і повістей на сучасну тему Стефана Зоряна з назвою «Безпритульний Аршо».

1931 р. побачили світ українською мовою «Новели» розстріляного в 1937 р. вірменського письменника Карена Мікаеляна, переклад Марії Пилинської (Харків: «ЛіМ»). 1939 р. в київському «Держлітвидаві» з'явилося непересічне видання - переклад вірменського народного епосу «Давид Сасунський», в основі якого лежать історичні події від часу заснування Сасуну (історичної області Вірменії) до ІХ ст. Переклад був зроблений за редакцією Любомира Дмитерка та Олександра Сороки, загальна редакція Павла Тичини; серед перекладачів: П. Тичина, В. Свідзинський, Є. Фомін, Л. Дмитерко та ін. Відомо, що до середини ХХ ст. вже налічувалось 50 варіантів цього національного епосу, уперше записаного 1873 р. Який саме текст послужив джерелом для перекладу (можливо, що частково і підрядник), - це питання залишається нез'ясованим.

До перекладів з грузинської літератури. Рясно перекладалися твори грузинської літератури, особливо радянських авторів. Так, у «Книгоспілці» 1930 р. вийшли оповідання тогочасного грузинського письменника Михайла Джавахішвілі в кількох виданнях: «Збірка оповідань», збірка оповідань «Зустріч», збірка оповідань «Ламбало і Хама», оповідання «Дбача запізнився» (всі чотири книжки - в перекладі Георгія Наморадзе), оповідання «Два сини» (в перекладі Олександра Сороки), того ж року в «ДВУ» - роман «Покидьки життя (Хізані Джако)», 1931 р. в харківському «Русі» - цей же роман із дещо відмінною назвою: «Завала (Хізані Джако)», переклад В. Левицького.

1929 р. в «ДВУ» вийшла повість Марії Дгебуадзе-Пуларія «На руїнах щастя» в автоперекладі, за редакцією Л. Пахаревського. Творчість грузинського радянського письменника Костянтина Лордкіпанідзе відображена перекладами 1930 р.: роману «Зайві люди», виданого «Книгоспілкою» (перекладачі - Олександр Сорока та Георгій Наморадзе), збіркою оповідань «Перша мати», виданою в «ДВУ» (переклад Георгія Наморадзе). Оповідання грузинського письменника Левана Метревелі «Більшовик» у перекладі Олександра Сороки з'явилося 1930 р. (Харків: «Книгоспілка»). Того самого року в «ЛіМі» опубліковано оповідання «Лютий» Миколи (Ніколо) Міцішвілі, який відомий і як перекладач української поезії, зокрема, уривку з поеми «Кавказ» Тараса Шевченка, що увійшов до грузинськомовного видання поеми «Кавказ» у Тбілісі 1937 р. А у «Книгоспілці» 1930 р. в перекладі Олександра Сороки побачило світ оповідання «Ґаспар» Колау Надірадзе - останнього з представників грузинських поетів-символістів, який перейшов від символізму до соцреалізму. В «ЛіМі» 1931 р. вийшли оповідання «Сільський зальотник» Ніко Лордкіпанідзе - автора творів про життя грузинського дореволюційного села, а також - оповідання «Перша буря» Петра Куталадзе (Самсонідзе), роман «Санавардо» (автор - грузинський радянський письменник Демна Шенгелая, переклад -

Є. Плуг). Прозу Йосипа Татишвілі перекладали: Олександр Сорока - оповідання «Прачка» («Книгоспілка», 1930), Георгій Наморадзе - оповідання «Наречена двох ворогів» («ЛіМ», 1931) і «Жіноча доля» (там само, 1932). Того-таки 1932 року там само вийшла п'єса «Рогор (Як це було)» грузинського радянський поета, драматурга, члена КПРС з 1939 р. Карло Каладзе в перекладі Г. Цагарелі та

А. Дудки (Олексія Варрави), а також оповідання «Чікорі» грузинського радянського письменника Давида Суліашвілі.

1936 р. у «Держлітвидаві» вийшла друком перекладена Іваном Куликом збірка «Поезії» (увесь спадок автора окремою книжкою) видатного грузинського поета-романтика Ніколоза Бараташвілі, перші українські переклади з якого робили П. Грабовський, Б. Грінченко, С. Палій у 1897-1909 рр. Там само, того ж року вийшов роман «Арсен з Марабди» грузинського радянського письменника Михайла Джавахішвілі (друкувався також під псевдонімом Адамашвілі). Арсен - ватажок антикріпосницького селянського руху в Східній Грузії першої половини ХІХ ст., герой популярної грузинської народної поеми «Пісня про Арсена», образ якого не раз відтворювався в радянській літературі і кіно. Так, 1937 р. в «Держлітвидаві» з'явилася п'єса «Арсен» грузинського радянського письменника, поета і драматурга, Заслуженого діяча мистецтв Грузинської РСР (1930) Сандро Шаншіашвілі, яку переклали О. Варавва і К. Цагарелі. 1940 року в Києві у перекладі А. Новоселецького вийшла друком п'єса «Сльози Кравчука» грузинського драматурга Амірана Шервашидзе, п'єси якого ставилися в українських театрах.

У перекладі Миколи Бажана окремим виданням була опублікована епічна поема «Витязь у тигровій шкурі» грузинського поета ХІІ ст., одного з найвидатніших представників літератури середньовіччя Шота Руставелі (Київ-Харків, 1937). Повторне видання національної поеми грузинського народу в тому ж перекладі здійснив «Держлітвидав УРСР» 1940 р. Того-таки року, там само були видані «Поезії» визначного грузинського поета і громадського діяча Симона Чіковані, який перебував у дружніх стосунках з Миколою Бажаном і допомагав йому в роботі над перекладом «Витязя в тигровій шкурі». Серед перекладачів цієї збірки - М. Рильський, якому належать переклади 4 поезій. За редакцією Миколи Бажана того самого року, там само вийшли «Вибрані твори» Акакія Церетелі - класика грузинської літератури, поета і громадського діяча, котрий увійшов в історію українсько-грузинських літературних взаємин своїм знайомством з українською літературною громадою, зокрема, з Тарасом Шевченком, якого мав нагоду бачити у Миколи Костомарова. Збірка вибраних творів поета містить вірші в перекладі П. Тичини («Кохання», «Весна»), В.Свідзинського («Коханій»), М. Рильського (7 перекладів) тощо. Микола Бажан також виступив редактором антології «Поезія Радянської Грузії», виданої в Києві 1939 р.

До перекладів з азербайджанської літератури. 1930 р. вийшли два видання доробку азербайджанських авторів: збірка творів сучасних азербайджанських письменників «Молодий Азербайджан» у перекладі Григорія Піддубного, обсягом 210 с. (Харків-Одеса: «Держвидав УСРР»), оповідання Садика Гусейна «На шляху до нового життя» (Харків: «Книгоспілка»).

До перекладів з осетинської літератури. «Осетинські оповідання», які вийшли 1931 р. в «ЛіМі» (Харків-Київ), переклала Варвара Чередниченко.

До перекладів з адигейської літератури. 1932 року в перекладі з адигейської (перекладач - Олекса Кирій), за редакцією М. Рильського вийшла збірка «Черкеські пісні, леґенди, міфи» (Київ-Харків).

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

(ТАДЖИЦЬКОЇ, КАЛМИЦЬКОЇ, КАЗАХСЬКОЇ)

Творчість таджицьких літераторів репрезентована прозовими творами таджицького письменника, основоположника таджицької радянської літератури, який писав таджицькою та узбецькою мовами, Садріддіна Айні: «Повістю про бідняка таджика Адіне», переклад з таджицької - Є. Ребрик (Харків: «Рух», 1931), та романом «Дохунда», присвяченим соціалістичній революції, в тому ж перекладі за редакцією А. Ковалевського (Харків: «Радянська література», 1934). Таджицький поет Абулкасем Гасем Лагуті (Абулкасим Лагуті) представлений двома збірками: «Поезії» у перекладі Б. Нікітіна, що вийшли 1932 р. в харківському «Русі», та «Вибрані поезії» в перекладі Тереня Масенка (з перської), які було опубліковано 1934 р. в «ЛіМі», де двома роками раніше з'явилась автобіографічна повість калмицького письменника Антона Амур-Санана «Мудрешків син» у перекладі з російської П. Дроздова («Мудрешкин сын», 1925). Там само 1932 р. була репрезентована і казахська авторка, активістка жіночого руху А. Нухрат - оповіданням «В казахських степах» (переклад з російської М. Пашкова).

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ПІВДЕННОЇ АЗІЇ, БЛИЗЬКОГО

І СЕРЕДНЬОГО СХОДУ (БЕНГАЛЬСЬКОЇ, ІНДІЙСЬКОЇ,

ТУРЕЦЬКОЇ, АРАБСЬКОЇ)

До перекладів з бенгальської та індійської літератури. Передусім варте згадки видання добірки творів славетного бенгальського та індійського поета, драматурга, композитора, лауреата Нобелівської премії з літератури (1913), учасника бенгальського руху опору, автора гімнів Індії та Бангладеш - Рабіндраната Тагора (1861 - 1941). Окрім восьми віршів Тагора, книжка також містила 4 гімни з Рігведи. Видання було здійснене 1927 р. в Харкові видавництвом «Пролетарій» у перекладі з бенгалі та санскриту Павлом Ріттером.

У міжвоєнне двадцятиліття також вийшли окремими виданнями: 1926 р. в київському «Слові» - оповідання індійського письменника Ахмеда Азіза Уд-Діна під заголовком «Ганготри» в перекладі з гінді Олексія Баранникова, 1934 р. в харківському «Українському робітникові» - збірка «Гірні Камгар», автором якої був індійський письменник Ес-Хабіб-Вафа (перекладач не вказаний).

До перекладів з турецької літератури. Турецька література відображена небагатьма окремими виданнями, які однак дають уявлення про її тогочасний стан. Творчість турецької письменниці першої половини ХХ ст. на ім'я Халіде Едіб (Адивар), чиї ранні романи присвячені становищу турецької жінки і яка у 1910-х рр. активно проповідувала пантюркізм, а на початку 1920-х рр. написала антиімперіалістичні романи, що змальовують героїку національно-визвольної боротьби, втілена у двох перекладах роману «Вогняна сорочка» (1922). Перший переклад був здійснений Василем Софроновим (Левицьким) і виданий у Львові 1927 р. під заголовком «В огні (Повість з турецької визвольної війни)», причому ім'я авторки подавалося з відхиленням від усталеного нині транскрибування: Халіда Едід. Удруге цей роман переклав Михайло Балицький і виданий він був у харківському «Русі» 1929 р. під заголовком «Вогняна сорочка» з підзаголовком «Повість з турецької визвольної боротьби».

Оповідання «Ятик Еміне», видане в харківсько-київському «ЛіМі» 1931 р., автором якого був турецький журналіст, новеліст, романіст реалістичного напрямку першої половини ХХ ст. Халід Рефік (Рефік Халід Карай), переклав із турецької Віктор Дубровський, який також переклав роман Якуба Кадрі - відомого турецького письменника, чиї поезії перекладав Павло Тичина, - під заголовком «Нур Баба», виданий у харківському «Русі» 1932 р., а ще Віктор Дубровський переклав видану там само, того ж таки року збірку «Оповідань» Омера Сейфеддіна - турецького письменника початку ХХ ст., який розробляв жанр реалістичної новели, а у своїх сатиричних оповіданнях та повістях викривав суперечності сучасного суспільства. Тоді саме вказане видавництво оприлюднило і «Новели» сучасного іранського письменника Мохаммеда Джемаль-заде у перекладі з перської Михайла Дьяконова, Б. Нікітіна та О. Сафарова.

До перекладів з арабської літератури. Арабські письменники теж не залишилися цілковито на узбіччі української перекладацької літератури того періоду. Так, у перекладі з арабської Андрія Ковалевського 1932 р. харківський «Рух» видав збірку оповідань під заголовком «Революція» арабського письменника кінця ХІХ - перших чотирьох десятиліть ХХ ст. Аміна Рейхані, відомого своїми гуманістичними поглядами, який писав арабською й англійською мовами і сповідував ідею зближення цивілізацій Заходу та Сходу.

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ДАЛЕКОГО СХОДУ

(ЯПОНСЬКОЇ, КИТАЙСЬКОЇ, ЮКАГИРСЬКОЇ)

До перекладів з японської літератури. Японська література була знайома українському читачеві того періоду з хрестоматійної поетичної збірки «Японська лірика феодальної доби», виданої харківським «Рухом» 1931 р. (переклав з японської - Олександр Кремена), а також із кількох окремих видань пролетарських творів, а саме: опублікованого харківсько-одеською філією «Молодого більшовика» в 1932 р. робітничого роману Наосі Токунаги під назвою «Вулиця без сонця», перекладеного Євгеном Касяненком з німецького видання, яке було здійснене з ініціативи та з післямовою групи японських революціонерів у Німеччині (до речі, російський переклад цього гостросоціального твору вийшов 1934 р., тобто, пізніше ніж український, перекладач - М. Фельдман); повість Вакідзо Хосої під назвою «Текстильник Кодзі», яка вийшла там само, того-таки року в переробці для дітей старшого віку Є. Збарської; нарешті, повість «Крабоконсервна факторія», видана харківським «Українським робітником» 1934 р., - японського пролетарського письменника Такідзі Кобаясі, який вступив до Комуністичної партії Японії 1931 р. й за участь у протестах проти аґресії Японії в Китаї був арештований політичною поліцією і закатований у 29-ти річному віці. Цей твір, написаний 1929 р. і широковідомий як роман «Краболов», який розповідає історію про самоорганізацію японських рибаків для протистояння жорстокій експлуатації, залишається популярним донині. Він був двічі екранізований: 1953 р. за романом «Краболов» був знятий однойменний фільм, 1974 р. на екрані з'явився фільм про життя самого Такідзі Кобаясі, а 2009 р. вийшла ще одна екранізація цього роману.

До перекладів з китайської літератури. Китайська література опосередковано відображена в окремих виданнях того періоду. Так, повість під заголовком «Справжня історія А-К'ю» китайського письменника, публіциста і літературознавця першої третини ХХ ст. Лу Сіня (справж. - Чжоу Шужень), який вважається основоположником сучасної китайської літератури, вийшла 1927 р. в перекладі Валер'яна Підмогильного з французької мови.

До перекладу з юкагирської літератури. 1935 р. в «Дитвидаві УСРР» опубліковано повість «Життя Імтеургіна старшого», автор якої - Текі Одулок - вважається класиком юкагирської літератури. Юкагири - народність, що належить до палеоазіатських народів на півночі Якутії. У виданні вказане ім'я перекладача - А. Ходько, - проте не зазначено, з якої мови зроблений переклад.

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ЦЕНТРАЛЬНО-ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

(АВСТРІЙСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ, ШВЕЙЦАРСЬКОЇ)

Європейська та американська мала проза в українських перекладах у другій половині 1920-х років представлена солідним антологічним виданням під назвою «Сучасна чужоземна новела: Альманах» (Київ: «ДВУ», 1928. - 179 с.). Зміст альманаху такий: Aнрі Барбюс «Салдат співав» (з французької переклав М. Цілін), Жюль Ромен «Звичайна прогулянка» (з французької переклала Г. Яр), Поль Моран «Сиракузи (П.А.С.Ш.)» (з французької переклав М. Дейнар), П'єр Міль «Мавпа й дівчинка» (з французької переклала О. Гордон), Грація Деледда «Крик уночі» (з італійської переклав О. Киричинський), Мігель де Унамуно «У всякому разі справжній чоловік» (з еспанської переклав М. Іванов), Стефан Цвайґ «Оповідання в сутінках» (з німецької переклав О. Бургардт), Карл Штернгайм «Бузеков» (з німецької переклав О. Бургардт), Казимір Едшмід «Лясо» (з німецької переклав О. Бургардт), Філіп Гіббс «Замок Арнсберґ» (з англійської мови переклали В. Гладка і Е. Карякіна), Шервуд Андерсон «Історія одної людини» (з англійської мови переклала М. Лисиченкова), Теодор Дрейзер «Здійснилось» (з англійської переклав М. Івченко).

До перекладів з австрійської літератури. Австрійська німецькомовна література ширше, скажімо, ніж швейцарська література, охоплювалась українськими перекладами 1920-30-х років. Так, у харківському видавництві «Український робітник» 1928 р. вийшов друком роман «Отель "Савой"» (1924) у перекладі з німецької Марії Ільтичної - перший окремий твір відомого австрійського письменника та журналіста єврейського походження Йозефа Рота, який народився у галицькому містечку Броди. На жаль, найвідоміші романи письменника, більшість творів якого на сьогодні вже екранізовано, - «Йов. Роман простого чоловіка» (1930) та «Марш Радецького» (1932) - не були перекладені.

Австрійський письменник Оскар Маурус Фонтана, автор багатьох нарисів - літературних портретів сучасних йому австрійських театральних діячів, драматург і романіст, який стояв біля джерел австрійського експресіонізму, теж був репрезентований не найвідомішими своїми творами (а це неоромантичні п'єси початку 1910-х рр. та соціально-критичні романи кінця 1910-х - 1920-х років). У перекладі з'явився лише його роман «Острів Елефантина», який переклала з німецької Люціана Піонтек (Харків: «ДВУ», 1928).

Усе того-таки 1928 р. київське видавництво «Західна Україна» презентує видання знаменитого оповідання «Лист незнайомої», яке переклав Василь Бобинський, класика австрійської літератури першої половини ХХ ст., письменника, критика, автора багатьох новел і белетризованих біографій Стефана Цвайґа.

Історичний роман «Рур в огні» австрійського письменника кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., історика австромарксистської школи Карла Грюнберґа переклав 1930 р. для харківського «ДВУ» Охрім Соболів.

Того самого року Іван Крушельницький переклав з німецької збірку «Лірики» видатного австрійського письменника, поета, драматурга кінця ХІХ - першої чверті ХХ ст. Гуго фон Гофмансталя.

До перекладів з німецької літератури. З німецької літератури за цей період були донесені до українського читача близько шістдесяти авторів. Найдавнішим серед них є німецький містик і релігійний письменник XV ст. Тома Кемпійський, можливий автор найпопулярнішого у католицизмі після Біблії твору «Про наслідування Ісусові Христові», який був перекладений з латинської мови Йосифом Боцаном, єпископом Луцьким, і опублікований у Львові 1930 р. за назвою «Наслідування Христа».

Найвидатнішою подією на світському відтинку німецько-українських перекладів доцільно вважати вихід 1926 р. в Харківському «ДВУ» першої частини трагедії «Фауст» Йоганна-Вольфґанґа Ґете в перекладі М. Т. Улезка, обсягом 330 с. Декілька віршів Ґете в перекладі Максима Рильського були опубліковані у першому та другому випусках книжки «Бетховен. Збірка пісень», виданій у Києві 1927 р., а саме: у першому випуску - «Хлопчик із бабаком»; у другому випуску - «Міньйона» та «Пісня Клерхен (І)» (із «Еґмонта»). Переклад віршованої казки Ґете «Рейнеке Лис» за редакцією Максима Рильського з'явився 1937 р. у вид-ві «Молодий більшовик» (Київ-Херсон), обсягом 171 с. У названій збірці пісень Бетховена подано переклади Максима Рильського і з інших німецьких поетів: у першому випуску - вірш Крістіана Геллерта «Про смерть», у другому випуску - вірш П. Гаугвіца «Покора». Зустрічаються переклади Рильського з німецьких поетів також у декількох однопісенних музичних виданнях, опублікованих у Харкові 1928 р.: у книжці «Моцарт В. А. Старенька» - вірш Фрідріха Гагедорна «Старенька», у книжці «Шуберт Ф. Форель» - вірш Крістіана Фрідріха Шубарта «Форель», у книжці «Шуберт Ф. Смерть і дівчина» - вірш Маттіаса Клавдіуса «Смерть і дівчина», у книжці «Шуберт Ф. Двійник» - вірш Гайнріха Гайне «Двійник».

Значним внеском в українську перекладацьку літературу стали переклади з Йоганна-Фрідріха Шіллера (Шиллера): 1926 р. харківська «Книгоспілка» опублікувала переклад трагедії «Вільгельм Телль»; 1927 р. в харківському «ДВУ» вийшли «Балади» Шіллера в перекладі Дмитра Загула; 1928 р. харківський «Український робітник» видав у повному обсязі драму на 5 дій «Вільгельм Телль» у перекладі Бориса Грінченка; 1934 р. в харківсько-одеському «Дитвидаві» вийшла п'єса «Коварство і любов» у перекладі Майка Йогансена, яку було перевидано 1937 р.; в тому-таки перекладі 1936 р. в харківсько-київському «Держлітвидаві» було оприлюднено п'єсу «Розбійники» (в повному обсязі), а скорочений переклад цієї п'єси вийшов 1936 р. в харківсько-одеському «Дитвидаві»; 1939 р. в Києві з'явилась друком трагедія «Орлеанська діва» в перекладі Євгена Дроб'язка.

Важко недооцінити роль Дмитра Загула у введенні німецької романтичної поезії в український контекст. Зокрема, Дмитро Загул упорядкував поетичну антологію, надруковану 1928 р. київським видавництвом «Західна Україна», під назвою «Вибір німецьких балад». Долучився цей видатний поет і до окремих видань творів Гайнріха Гайне. У перекладі Загула 1923 р. «Книгоспілка» опублікувала збірку Гайне з назвою «Сатира та інші політичні поезії». 1930 р. в «ДВУ» (Харків-Київ) вийшли три томи «Вибраних творів» Гайне за редакцією Дмитра Загула. Зміст кожного тому такий: том перший - «Книга пісень» та «Нові поезії»; том другий - «Сучасні поезії» та «Романсеро», переклав Дмитро Загул; том третій - «Єврейські мелодії», «Атта Троль», «Німеччина», переклав Дмитро Загул. 1933 р. в «ЛіМі» (Харків-Київ) був опублікований четвертий том «Вибраних творів» Гайне за редакцією Дмитра Загула, який містив «Картини й подорожі». Поема «Німеччина (Зимова казка)» з'явилась у новому перекладі Леоніда Первомайського 1937 р. в «Держлітвидаві» (Харків-Київ). Тоді ж, там само була оприлюднена збірка поезій «Німеччина» тогочасного антифашистського поета Еріха Вайнерта, твори якого також увійшли до виданого того-таки року, там само збірника оповідань, сцен і віршів антифашистських німецьких письменників під назвою «Ніч і світанок», який переклали з німецької Є. Касяненко, М. Овруцька, М. Зісман і Т. Масенко.

Освальд Бургардт переклав з німецької уславлені в ту епоху «Залізні сонети» (Харків, 1925) Йозефа Вінклера, які було і в оригіналі, і в перекладі видано анонімно, начебто як колективну творчість поетів-робітників, авторство ж Вінклера розкрилося пізніше.

Визначний німецький драматург, письменник першої половини ХХ ст. Гергарт Гауптман репрезентований драмою «Ткачі» в перекладі Миколи Вороного, що вийшла у київському видавництві «Спілка» 1922 р. «Вибрані твори» Гауптмана (редактор - С. Родзевич) складалися з двох томів. Том перший вийшов 1930 р. в «ДВУ» (Харків-Київ) і містив такі твори: «Перед сходом сонця», «Ткачі», «Боброва шуба», «Червоний півень», «Візник Геншель» - у перекладі Оксани Бублик-Гордон. Том другий вийшов 1933 р. в «ЛіМі» (Харків-Київ) і містив такі твори: «Самітні» та «Затоплений дзвін» - у перекладі Абрама Гозенпуда; «Колеґа Крамптон» та «Ельга» - у перекладі Оксани Бублик-Гордон.

Трагедію Фріца (фон) Унру «Рід», видану 1924 р. у «Книгоспілці» (Харків-Київ), переклала з німецької Людмила Старицька-Черняхівська.

Засади тогочасної політичної драматургії Німеччини відображено у програмній книжці «Політичний театр» (1929) німецького драматурга, творця «пролетарського театру» Ервіна Піскатора, який мав значний вплив на розвиток соціалістичного театру і драматургії. 1932 р. в «ЛіМі» (Харків-Київ) було видано вказану працю Піскатора в перекладі Михайла Зерова.

Дитяча німецька література репрезентована виданням 1936 р. «Казок» Якоба і Вільгельма Ґрімм у перекладі Оксани Іваненко (Харків-Одеса: «Дитвидав»). Були здійснені також два видання знаменитого твору Рудольфа Еріха Распе: 1928 р. в харківському видавництві «Український робітник» з'явилась адаптована для молоді книжка «Пригоди барона Мюнхаузена, як він їх сам любив розповідати в гурту своїх друзів» (для молоді опрацював Е. Мунда, переклав з німецької Дмитро Загул); 1935 р. в харківсько-одеському «Дитвидаві» вийшла адаптована для дітей версія - «Пригоди Мюнгаузена» (для дітей переказав К. Чуковський, переклав з російської Борис Ткаченко), яку було перевидано 1936 і 1937 рр.

Окремо виходили казки та оповідання німецької письменниці Гермінії Цур-Мюлен. Казка «Горобчик» - у перекладі Марії Ільтичної (Харків: «Книгоспілка», 1923); збірку «"Раб" та інші казки» переклав Освальд Бургардт (там само, 1925); оповідання «Саїд-мрійник» - Майк Йогансен (там само, 1926); оповідання «Син айші» було перекладене з рукопису (там само, 1928); збірку оповідань «Патріот» переклали Євген Касяненко та Марія Ільтична (Харків: «Український робітник», 1926).

Історична повість про Африку німецького письменника для дітей і юнацтва Авґуста Німана «Молодий бур» (відома також за назвою «Пітер Маріц - молодий бур із Франсвааля») вийшла 1930 р. в київському видавництві «Час» (переклад - П. Бунт). Тоді-таки у харківському «ДВУ» вийшла друком повість тогочасного німецького письменника для дітей Карла Данца «Міце-Ворсинка», яку переклав М. Агнівцев; повість цього самого автора «Щоденник школяра» вийшла у перекладі з німецької в харківсько-одеському «Молодому більшовику» 1933 р.

Написаний 1928 р. роман німецького прозаїка Ернста Глезера «Рік народження 1902», в якому зображене сприйняття Першої світової війни очима підлітка, був опублікований 1932 р. в харківському видавництві «ЛіМ» у перекладі Юрія Яновського. Наступного року там само вийшов іще один роман Глезера «Мир» у перекладі Віктора Дубровського. Більше творів цього автора не публікувалося, оскільки сам Глезер, еміґрувавши 1933 р. з Німеччини, невдовзі повернувся і уклав мир з нацистами, продовжуючи цю співпрацю до кінця війни.

Панораму перекладної дитячої літератури Німеччини доповнюють твори пролетарського й антифашистського спрямування тогочасних прозаїків Курта і Ярміли Гаузнер. Так, у харківсько-одеському «Дитвидаві» 1936 р. вийшла їхня повість про піонерів «колонії злиднів» «Завзяті ребята», а 1937 р. це видавництво опублікувало збірку «Маленькі діти у великій нужді (Малюнки з життя у фашистській Німеччині)», обидва видання - у перекладі з німецької Івана Ханенка.

Класична розважальна проза репрезентована популярним твором відомого німецького поета другої половини XVIII ст. Ґотфріда Авґуста Бюрґера, який переосмислив та доповнив книжку Распе і видав її під довгою, за тогочасною модою, назвою «Барона фон Мюнгаузена дивовижні мандрівки та пригоди на воді й на суші, розказані ним за чаркою в колі своїх друзів». Цей переклад з німецької вийшов у київському «Держлітвидаві» 1939 р. за редакцією Євгена Дроб'язка.

З історичної романістики був перекладений роман німецького вченого-єгиптолога і письменника другої половини ХІХ ст. Ґеорґа Еберса «Адріан і Антіной», виданий у двох томах 1924 р. (Київ-Відень-Львів: «Чайка»), переклад здійснив Микола Троїцький.

Науково-фантастичний жанр представляє роман Рейнгольда Айхакера «Тайна метеора», виданий у харківському «ДВУ» 1929 р. (переклад з німецької - О. Варлам).

Німецький письменник другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Фрідріх Шпільгаген - автор численних романів, перекладених російською мовою (в 1890-х рр. у Росії з'явилися два «Собрания сочинений» Шпільгагена), -репрезентований окремим виданням роману «Міцною лавою» в перекладі Надії Суровцевої (Суровцової) (Харків: «ДВУ», 1928), який був перевиданий там само, 1930 р.

Визначний німецький письменник єврейського походження кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. Якоб Вассерман, відомий як реформатор німецького роману в напрямку його європеїзації, був знайомий українському читачеві з роману «Мавріцієва справа» (1928), виданого вже наступного після його появи року (Київ: «Культура», 1929) у перекладі В. Чередниченко (до речі, російський переклад роману - «Дело Мавриция» - вийшов лише 1936 р.).

Творчість німецького драматурга і романіста кінця ХІХ - першої чверті ХХ ст., представника натуралізму Германа Зудермана, відомого своїми антибуржуазними драмами 1890-х рр., стала знайома широкому українському читачеві з двотомника «Вибраних творів» письменника, виданих у 1931-32 рр. (Харків-Київ: «ЛіМ»). Це видання містило лише романістику Зудермана: том перший - роман «Фрау Зорґе», яким письменник дебютував 1887 р., том другий - роман «Котяча стежка»; переклад обох творів з німецької - Леоніда і Вероніки Пахаревських.

Творчість уславленого німецького письменника першої половини ХХ ст., одного з лідерів експресіонізму Казиміра Едшміда репрезентована виданням 1930 р. роману Едшміда «Примарні пригоди двірського радника Брюстляйна» в перекладі Олени Селіхової (Харків-Київ: «ДВУ»).

Романістика відомого в СРСР німецького письменника єврейського походження першої половини ХХ ст. Ліона Фейхтванґера була добре знайома українському читачеві 1930-х років: роман «Сім'я Оппенгаймів», написаний 1933 р., був виданий 1936 р. київським «Держлітвидавом» у перекладі з німецької Зінаїди Йоффе, роман «Іудейська війна» вийшов наступного, 1937 р. в перекладі з німецької Івана Ханенка (Київ-Харків), роман «Сини» з трилогії «Йосип», написаний 1935 р., теж був оперативно виданий у перекладі з німецької 1938 р. київським «Держлітвидавом».

Твори іншого видатного німецького прозаїка єврейського походження середини ХХ ст. - Анни Зеґерс (справж. Нетті Радвані) - були краще відомі тогочасному українському читачеві завдяки їх виразному ліво-соціальному забарвленню. Повість «Повстання рибалок із Санкта-Барбара» вийшла в перекладі з німецької в харківсько-київському «ДВУ» 1929 р.; роман «Попутники» в перекладі Івана Ханенка опублікувало київсько-харківське видавництво «Радянська література» 1934 р.; нарис «Остання путь Коломана Валліша» з'явився у «Держлітвидаві» 1935 р.; роман «Шлях крізь Лютий» у перекладі з німецької за редакцією А. Хуторяна оприлюднено там само 1938 р. (в російському перекладі - «Путь в феврале» - роман вийшов 1935 р.).

Соціальні романи популярного сучасника тієї епохи - німецького письменника і поета першої половини ХХ ст. Бернгарда Келлермана - публікувалися в різних українських видавництвах. Найвідоміший його роман «Тунель», написаний 1913 р., видано в харківській «Книгоспілці» 1927 р. в перекладі Максима Рильського і перевидано там само 1929 р.; цей роман також переклали В. Горовська і М. Туркало для харківсько-київського видавництва «ЛіМ», де він був опублікований 1932 р.; роман «Брати Шелленберґи», написаний 1925 р., вийшов у київському видавництві «Рух» 1931 р. в перекладі Жозефіни Бургардт; 1930 р. в харківському «ДВУ» окремим виданням з'явилось оповідання Келлермана «Шахта дядька Тома» (переклад - С. Карабай).

Еріх Марія Ремарк (псевдонім Еріха Пауля Ремарка) - один із найулюбленіших і найпочитніших німецьких письменників 20 ст. Його найвідоміший твір - роман «На західному фронті без змін», оприлюднений у Німеччині 1929 р., вийшов того ж року відразу у двох українських видавництвах: у київському вид-ві «Сяйво» - в перекладі Жозефіни Бургардт (цей переклад було перевидано 1930 р. в харківському видавництві «Український робітник») та в харківському видавництві «Рух» під назвою «На заході без змін» - у перекладі Михайла Балицького.

Тогочасний соціально-політичний роман репрезентовано харківськими виданнями творів Трауґота Лемана: «Чорне авто (Роман з німецької сучасності)» переклала Марія Ільтична («Український робітник», 1927); «Біла чума (Роман із життя сучасної Німеччини)» переклав з німецької Охрім Соболів («Книгоспілка», 1930).

Загострена соціальна тематика характеризує і роман Б. Травена (псевдонім німецького письменника, гадане ім'я якого Травен Торсван Кровс) - «Збирачі бавовни» (1925), який розповідає про життя мексиканських селян. Показово, що цей твір друкувався в берлінській газеті «Форвертс» - офіційному органі соціал-демократичної партії Німеччини. Українською він був опублікований 1930 р. в харківському «ДВУ», переклад з німецької зробили Е. Буркісер і В. Малик.

Наприкінці 1920-х та на початку 1930-х років виходили і переклади соціально-побутової прози, зокрема, роман німецького вченого й письменника Йозефа Вайсбарта «Історія одного життя» переклали з німецької В. Горовська і В. Каліхевич (Київ: «Культура», 1929), Михайло Лозинський переклав з німецької українською мовою «Морський роман» Гергарда Евальда Зеліґера (Харків: «Рух», 1931), Віктор Дубровський - роман «Жінка з моря» Альберта Готоппа (Харків-Київ: «ЛіМ», 1932).

Проте дедалі більше з'являється політизованої белетристики. Одним із перших зразків німецької пролетарської прози для українського читача став переклад повісті «Пригоди робітника-революціонера», виданої 1925 р. в харківському «ДВУ» (автор - А. Ліндер).

Також перекладали й малу прозу німецьких авторів, наділену різною мистецькою вартістю. Праця над перекладами новел видатного німецького поета Ґеорга Гайма, виданих 1925 р. в київському «Слові», об'єднала в цьому виданні таких блискучих стилістів, як Освальд Бургардт, Максим Рильський та Віктор Петров.

Харківська «Книгоспілка» двічі видавала оповідання знаного німецького поета і письменника Макса Бартеля (чиї вірші про Аргонський ліс добре відомі в російському перекладі О. Мандельштама): 1926 р. - збірку «Листопад» у перекладі з німецької Галини Яр, 1929 р. - оповідання «Між селом та містом» (перекладача не вказано).

1932 р. в харківському «Русі» вийшла новела «Дуель» німецького мандрівника і романіста середини ХІХ ст. Фрідріха Герштеккера (перекладач не вказаний).

У місті Стрий 1927 р. була опублікована збірка оповідань німецького письменника і поета першої третини ХХ ст. Ганса Гайнца Еверса «Біснуваті» в перекладі з німецької Івана Кедрина.

Мала проза визнаного німецького письменника першої половини ХХ ст., автора романів, оповідань та новел Леонгарда Фрбнка репрезентована виданням 1926 р. оповідання «Різникова кухня» в перекладі з німецької Катерини Джунківської (Харків: «Книгоспілка») й виданням 1932 р. новели «Карл і Анна» та оповідання «Міст долі» (Харків-Київ: «ЛіМ», 1932). Там само 1933 р. вийшла друком новела Гельмута Вайса «Колона» (перекладач не вказаний).

З кінця 1920-х років в українських радянських видавництвах з'являються десятки творів німецьких лівих і пролетарських письменників, публікується й антифашистська література. Передусім слід згадати поета-майстра Вальтера Мерінґа, який 1920 р. заснував у Берліні екстремістський лівий клуб «Політичне кабаре». Його оповідання «Невмируще» було опубліковане 1929 р. в харківському «Українському робітникові».

...

Подобные документы

  • Бібліографічний опис як сукупність логічно цілісного тексту, зміст інформації на матеріальному носієві. Методика складання бібліографічного опису. Види бібліографічного опису. Бібліографічний опис як результат наукової обробки документів.

    реферат [47,0 K], добавлен 30.11.2008

  • Особливості стилю Р. Бернса, тематика творів. Короткий опис найвідоміших віршів поета, головні герої. Внесок Василя Мисика в українську бернсіану. Роль П. Грабовського й І. Франка як популяризаторів і перекладачів Бернса. М. Лукаш і його переклади поета.

    дипломная работа [203,6 K], добавлен 03.11.2010

  • Этапы і асаблівасці развіцця беларускай культуры ў часы грамадзянскай воны 1917-1920 гг. Ўклад у развіццё культуры прадстаўнікоў літаратуры. Аналіз найбольш выбітных твораў таго часу. Актывізацыя нацыянальна-культурнага руху, грамадска-палітычны выдання.

    курсовая работа [41,9 K], добавлен 20.03.2013

  • Вивчення біографії, років життя та головних рис творчості видатних українських письменників: І.П. Котляревського, І.Я. Франко, Ліни Костенко, Марко Вовчка, М.Г. Хвильового, О.П. Довженко, Ольги Кобилянський, Панаса Мирного, Тараса Шевченка та інших.

    реферат [30,2 K], добавлен 14.05.2011

  • Народження та ранні роки життя поетеси. Перебування за кордоном та знайомство з видатними людьми того часу. Вихід першої збірки творів "Народні оповідання" та знайомство з майбутнім чоловіком. Значення творчості Марка Вовчка та її міжнародний вплив.

    презентация [1,0 M], добавлен 09.04.2012

  • Характеристика позицій українських вчених, письменників та істориків щодо твору Г. Боплана "Опис України", виявлення їх своєрідності та індивідуальності. Аналіз впливу змісту твору на подальші теоретичні та художні праці українських письменників.

    статья [24,6 K], добавлен 18.12.2017

  • Коротка біографічна довідка з життя Василя Шкляра. Тема боротьби українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках у романі "Чорний Ворон". Відображення війни Холодноярської республіки. Жанрово-стильові різновиди історичної романістики.

    реферат [26,9 K], добавлен 28.04.2013

  • Аналіз проблеми "Адам Міцкевич і Україна" в українській літературній критиці. Загальна характеристика та особливості творчості А. Міцкевича, її оцінка українськими літературними митцями. Дослідження українських перекладів та публікацій творів Міцкевича.

    дипломная работа [109,3 K], добавлен 22.10.2010

  • Апавяданні З. Бядулі як адны з першых у малой прозе 1920-х гг. Вобраз новага героя, рабочага-рэвалюцыянера, актывіста, камуніста малюецца ў апавяданнях. Сюжэтныя рамкі беларускага "сярэдняга" эпасу. Арганічнае зліццё мастацкасці і дакументальнасці.

    реферат [34,3 K], добавлен 23.02.2011

  • Короткий нарис життя та творчості деяких вдатних українських поетів різних епох: І. Величковського, В. Герасим'юка, В. Забіли, І. Котляревського, Г. Сковороди, Т. Шевченка. аналіз відомих творів даних літературних діячів, етапи формування їх світогляду.

    контрольная работа [379,2 K], добавлен 04.03.2013

  • Бытовая культура как одна из ключевых составляющих культуры повседневности. Революционные события, гражданская война и голодные годы в начале ХХ века, влияние эти факторов на культуру советской повседневности. Специфика и идеи сатиры 1920-х годов.

    курсовая работа [758,4 K], добавлен 10.12.2014

  • Умови та обставини створення Іваном Карпенко-Карим п’єси "Бондарівна" на початку творчого шляху. Особливості будови та сюжетної лінії п’єси, її ідеї, проблематика, характеристика головних героїв, а також її значення в театральному процесі того часу.

    контрольная работа [29,3 K], добавлен 13.10.2009

  • Знайомство з діяльністю Товариства українських поступовців. С. Єфремов як український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, загальна характеристика біографії. Аналіз особливостей видання "Iсторiя українського письменства".

    реферат [42,0 K], добавлен 22.11.2014

  • Дослідження (авто)біографічних творів сучасного німецького письменника Фрідріха Крістіана Деліуса з погляду синтезу фактуальності й фікціональності в площині автобіографічного тексту та жанру художньої біографії, а також у руслі дискурсу пам’яті.

    статья [26,9 K], добавлен 18.08.2017

  • Значення Волині в духовному зростанні Лесі Українки. Початок літературної діяльності поетеси. Характеристика 1879-1882 років — Луцького періоду у біографії поетеси. Волинь - справжня криниця творчих і життєвих сил славетної поетеси. Музей Лесі Українки.

    реферат [729,8 K], добавлен 16.12.2011

  • Аналіз стану наукового вивчення постаті П. Куліша. Характеристика різних аспектів у літературі: від біографії до світоглядних позицій. Аналіз стосунків з представниками українського руху, його історичні погляди. Еволюція суспільно-політичних ідей Куліша.

    статья [18,6 K], добавлен 14.08.2017

  • Яновський Юрій Іванович - український радянський письменник, лауреат Сталінської премії третьої міри. Повна характеристика найвизначнішого твору Яновського повоєнного часу "Жива вода". Аналіз романтичних новел раннього періоду творчості письменника.

    презентация [3,1 M], добавлен 22.04.2015

  • Развіццё паэзіі ў 20 гг. ў дзвюх асноўных ідэйна-мастацкіх плынях: нацыянальнай і пралетарска-рэвалюцыйнай. Асэнсавання Беларускага Шляху – лёсу маці-Беларусі ў новых гістарычных умовах. Апяванне "казкі прышлага часу". Пастаральнасць і фальклорны лірызм.

    реферат [31,5 K], добавлен 24.02.2011

  • Автобіографічні та біографічні відомості І.П. Котляревського, пов’язані з основою твору. "Енеїда" - епїчна, бурлескнотравестійна поема, перший твір нової української літератури. Правда та художній вимисел, проблематика твору, аналіз художніх образів.

    реферат [33,7 K], добавлен 01.12.2010

  • Знайомство з основними особливостями розвитку української літератури і мистецтва в другій половина 50-х років. "Шістдесятництво" як прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму. Загальна характеристика теорії класицизму.

    контрольная работа [45,3 K], добавлен 29.10.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.