Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років

Викликала до себе інтерес і творчість Людвіга Ренна (справж. Арнольд Фрідріх Фіт фон Гольсенау), в чиїх соціально-критичних і автобіографічних романах викривається мілітаризм, - німецького письменника, учасника антифашистської боротьби, який був секретарем «Спілки пролетарсько-революційних письменників Німеччини», протягом 1932-35 рр. перебував у тюрмах і концтаборах, а з 1936 р. опинився на еміґрації. Харківсько-київське видавництво «ЛіМ» опублікувало два романи Ренна: «Війна», переклад з німецької - В. Балах, Г. Виноградова, Л. Фідровська (1931) й «Після війни», переклад з німецької - О. Варлам (1933).

Там само 1932 р. видано роман Людвіґа Турека - члена «Спілки пролетарсько-революційних письменників Німеччини» (що існувала протягом 1928-35 рр.) - «Пролетар оповідає (Життєпис німецького робітника)», який переклали з німецької М. Туркало і В. Горовська.

Багато видавався й перевидавався німецький пролетарський письменник Курт Клебер. Оповідання «Барикада» (зі збірки «Рурські барикади», 1925 р.в., російський переклад якої був зроблений 1926 р., а перевидання - 1927 р.) з німецької переклала 1929 р. Варвара Чередниченко (Київ: «Пролетарська правда»; перевидання - 1931 р.). Оповідання «Жінки» вийшло тоді ж (Харків: «Український робітник»; перевидання - «ЛіМ», 1931 р.). Харківський «Український робітник» 1930 р. видав дві книжки Клебера: оповідання «Безробітні» та «Дідусь» (переклад - О. Варлам), «На вулицях Берліну» (перекладач не вказаний). Того самого року в харківській «Книгоспілці» вийшло оповідання «Бог». Тоді ж харківське «ДВУ» в перекладі з німецької Семена Каца видало роман Клебера «Пасажири третього класу», написаний 1927 р. й опублікований російською 1928 р.

Київське видавництво «Пролетарська правда» 1929 р. оприлюднило оповідання німецького робітничого письменника, члена Комуністичної партії Німеччини з 1921 р. Ганса Лорбера «Фосфор» у перекладі з німецької М. Ціліна.

Роман іншого німецького пролетарського письменника - Клауса Нейкранца - «Барикади на Веддінґу» (рос. «Баррикады Веддинга») був опублікований 1932 р. в «ЛіМі» (Харків-Київ), переклад - С. Горбенко. Того ж таки року там само вийшов роман «Завоювання машин» Франца Юнґа - члена мистецького руху навколо соціалістичного журналу "Die Aktion" - у перекладі з німецької Михайла Зерова.

Робітнича ідеологія також відображена в романах плідного німецького пролетарського письменника й антифашистського громадського діяча Віллі Бределя, опублікованих 1934 р. у «ЛіМі» (Харків-Київ): «Параграф, що боронить власність» та «Розенгофштрассе (Роман гамбурзької робітничої вулиці)» - перекладач із німецької не вказаний в обох виданнях; роман Бределя «Іспит (Із життя одного концентраційного табору)», опублікований 1936 р. в «Держлітвидаві» (Харків-Київ), переклала з німецької Оксана Гордон.

Оповідання революційної німецької письменниці Берти Ласк, яка писала поетичні та лірико-драматичні твори, ритмічну прозу для колективної декламації й революційні драми, виходили в Харкові двома виданнями: збірка «На крилатому коні через віки» в перекладі з німецької Григорія Петренка («ДВУ», 1927) та збірка «Пролетарські обличчя», переклад з німецької Марії Овруцької («ЛіМ», 1932).

Кількома виданнями з'явилася проза іншого німецького революційного письменника, комуніста Франца Вайскопфа, який 1923 р. видав збірку революційних віршів, а 1927 р., після мандрівки по СРСР, опублікував книжку «Пересадка у 21 вік» (переклад російською - 1928 р.). Збірку Вайскопфа «Втеча до Франції» (чотири новели), яка вийшла у Харкові 1930 р., переклала для «ДВУ» дружина Івана Кулика - німкеня з Полтавщини Люціана Піонтек; оповідання «Солдат революції» тоді ж випустило видавництво «Гарт»; повість «Свобода й хліб» вийшла в харківсько-київському «ЛіМі» 1932 р. (переклад - С. Горбенко).

Перекладні твори німецького письменника, драматурга, громадського і політичного діяча єврейського походження Фрідріха Вольфа, який з 1934 р. жив в СРСР і повернувся до Німеччини лише 1945 р., написані з позицій соціалістичного реалізму. Це продукція харківського видавництва «Рух» 1932 р.: оповідання «Боротьба на шахтах», які переклади М. Качанюк та О. Крайнік, і особливо - створена 1930 р. п'єса «Каттарські матроси» (в російській версії назви «Матросы из Катарре»), що її переклав Петро Дятлів. Київсько-харківський «Держлітвидав» 1936 р. опублікував п'єсу антифашистського спрямування «Професор Мамлок» і нарис «Трагедія західної демократії» Вольфа, які переклав Марко Зісман.

Німецький лівий, антифашистський письменник, поет, у майбутньому - міністр культури НДР Йоганнес Бехер був знайомий тогочасному українському читачеві з трьох видань: збірки оповідань «Банкір на бойовищі» в перекладі з німецької Михайла Балицького (Харків: «Рух», 1930), антивоєнного роману «Люїзит, або Єдино справедлива війна», написаного 1926 р. (Харків-Київ: «ЛіМ», 1933), та збірки віршів «Німецький танець смерті 1933 року» в перекладі Марії Пригари (Харків: «Радянська література», 1934).

Вальтер Шенштедт - один із німецьких лівих письменників, чиї твори були заборонені в нацистській Німеччині, - оприсутнений в українській перекладацькій літературі двома романами: «романом робітничої молоді» під назвою «Ностіц-штрассе» в перекладі з німецької Євгена Касяненка (Харків-Одеса: «Молодий більшовик», 1933) і романом «Забитий при спробі втекти» (Харків: «Український робітник», 1935).

До перекладів зі швейцарської літератури. Швейцарську німецькомовну літературу представлено львівським виданням 1935 р. оповідань «Вороги дівчат» (1907), - переклав Василь Софронів-Левицький, - видатного поета, письменника, романіста й есеїста другої половини ХІХ - першої чверті ХХ ст. Карла Шпітелера (він же Карл Фрідріх Георг Шпіттелер, відомий під псевдонімом Карл-Фелікс Тандем), - лауреата Нобелівської премії з літератури 1919 р. за епічну поему «Олімпійська весна» (1905 р., повністю опублікована 1910 р.), яка була визнана шедевром німецькомовної літератури, - у цьому творі Шпітелер запропонував унікальну форму вираження, розвиваючи класичний та ідеалістичний напрямок у німецькомовній літературі; напрацьований ним оригінальний варіант епічної розповіді мав продовження у видозмінених варіантах і в літературі ХХ ст. На жаль, поема «Олімпійська весна» не була перекладена українською мовою.

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

(ФРАНЦУЗЬКОЇ, БЕЛЬГІЙСЬКОЇ, НІДЕРЛАНДСЬКОЇ)

До перекладів з французької літератури. За міжвоєнне двадцятиліття в українських перекладах вийшли твори близько шістдесяти французьких авторів. Серед французьких письменників найбільше тих, чиї твори перекладалися багатотомними виданнями. Це свідчить і про особливу любов українських перекладачів та читачів до французької літератури, і про її вагомий вплив на розвиток оригінальної української літератури у XX ст.

Багатотомниками виходили твори трьох французьких класиків: Еміля Золя - визначного представника реалізму, керманича т.зв. натуралістичного руху, який стояв у центрі літературного життя Франції останніх тридцяти років XIX ст.; Анатоля Франса - видатного письменника і літературного критика другої половини ХІХ - першої чверті ХХ ст.; Ґі де Мопассана - неперевершеного майстра новели останньої чверті ХІХ ст., блискучого стиліста, творам якого властиві іронія, сатира та суспільна критика.

1924 р. в київсько-віденсько-львівському видавництві «Чайка» (топонім Київ відігравав у його реквізитах суто номінальну роль) з'явився роман Еміля Золя «Рим» у перекладі Сергія Пащенка. 1927 р. в харківській «Книгоспілці» - роман «Шахтарі» у скороченому перекладі О. Левицького (перевидано там само 1931 р.). А 1928 р. київське вид-во «Пролетарська правда» надрукувало оповідання Золя «Повідь» у перекладі Миколи Терещенка (перевидано там само 1930 р.). Наступного, 1929 р. харківське «ДВУ» розпочинає друк багатотомного видання «Творів» Еміля Золя: томи 1-12 вийшли 1929 р., томи 13-18 - 1930 р. Розподіл творів за томами: Т. 1. Роман «Щастя Ругонів», переклав Кость Рубинський; Т. 2. Роман «Черево Парижа», переклала О. Єзерницька; Т. 3. Роман «Провина абата Муре», переклала Ізідора Борисова; Т. 4. Роман «Сторінка кохання», переклав Анатоль Волкович; Т. 6. Роман «Прорість», переклала Вероніка Черняхівська; Т. 7. Роман «Земля», переклали Леонід і Вероніка Пахаревські; Т. 8. Роман «Людина звір», переклав В. Щербаненко; Т. 9. Роман «Гроші», переклав Віктор Дубровський; Т. 10. Роман Доктор Паскаль, переклали Л. Фідровська та М. Виноградова; Т. 11. Роман «Розгром», переклад А. Миляшкевич; Т. 12. Роман «Мрія», переклала О. Єзерницька; Т. 13. Роман «Радість життя», переклав Кость Рубинський, Т. 14. Роман «Лурд», переклала Наталя Романович-Ткаченко; Т. 15. Роман «Рим», переклав В. Щербаненко; Т. 16. Роман «Париж», переклав Анатоль Волкович; Т. 17. Кн. 1. «Плодючість». Книги 1, 2, 3, переклала О. Єзерницька; Т. 17. Кн. 2. «Плодючість». Книги 4, 5, 6, переклала О. Єзерницька; Т. 18. Кн. 1. Роман «Істина», переклав Кость Рубинський; Т. 18. Кн. 2. Роман «Істина», переклав Кость Рубинський. У Харкові 1929 р. у «Книгоспілці» вийшло також окремим виданням оповідання Золя «На шахтах Франції», а в «Русі» - оповідання «Напад на млин» у перекладі Івана Франка. Дослідження Золя «Французький живопис ХІХ ст.» в перекладі Єлизавети Старинкевич і Михайла Калиновича було видрукуване в харківському видавництві «Мистецтво» 1940 р.

Твори Анатоля Франса теж не одразу з'явилися багатотомним виданням. 1924 р. вийшов друком роман «Злочинство Сильвестра Боннара» в перекладі Ганни Чикаленко (Київ-Ляйпціг). Оповідання «Кренкбіль» було опубліковане у збірці оповідань «Дві долі» (в перекладах Володимира Дорошенка), що вийшла того ж року у львівській «Просвіті». Збірку «Оповідання», видану 1925 р. харківським «ДВУ», підготував Валер'ян Підмогильний. Друге видання повісті «Повстання анголів» у перекладі Євгена Касяненка вийшло там само 1926 р. Тоді-таки в київському «Слові» з'явилася збірка оповідань «Світання» в перекладі з французької Валер'яна Підмогильного, за редакцією Андрія Ніковського. Наступного, 1927 р. року в київському «Часі» вийшов роман «Таїс» у перекладі Валер'яна Підмогильного, обсягом 192 с. Роман «Корчма королеви Педок» у тому ж перекладі був опублікований харківською «Книгоспілкою» 1929 р. А 1930 р. в «Книгоспілці» (Київ-Харків) з'являються «Твори» Анатоля Франса за редакцією Валер'яна Підмогильного, які складалися з таких видань: Т. 2. Роман «Пінгвінський острів», переклав Валер'ян Підмогильний; Т. 3. «На білому камені», переклав Валер'ян Підмогильний; «Прокуратор Юдеї», переклав Сергій Буда. Того ж року в харківсько-одеській філії «ДВУ» вийшла книжка «Три оповідання» Анатоля Франса в перекладі Валер'яна Підмогильного.

Нарешті, протягом 1931-33 рр. харківсько-київська філія «ЛіМ» продовжує видання «Творів» Франса за редакцією Валер'яна Підмогильного. Виходять друком такі томи: Т. 1. Роман «Боги прагнуть», переклав Іван Рильський (1932 р.); Т. 4. «Вербовий манекен», переклав Валер'ян Підмогильний (1932 р.); Т. 4. «Комедійна історія», переклали Маргарита Калинович та Софія Лобода (1931 р.); Т. 5. «Сільвестра Боннара злочин», переклав Михайло Дейнар (1932 р.); Т. 7. «Йокаста», переклала Софія Лобода; «Кощавий кіт», переклала Маргарита Калинович (1933 р.); Т. 8. «Тінявий берест», переклав Валер'ян Підмогильний (1931 р.).

А 1935 р. в харківському видавництві «Художня література» окремо була видана повість «Сорочка».

Раннє видання Ґі де Мопассана здійснило все те ж таки київсько-віденсько-львівське вид-во «Чайка» 1923 р., опублікувавши роман «На воді», який переклав Микола Шраг. Оповідання «Бродяга» переклали Людмила та Михайло Івченки (Харків: «Український робітник», 1926). Там само тоді вийшли і «Селянські оповідання» Мопассана. Оповідання «Серце людини» для львівського видання 1927 р. переклав Василь Софронів-Левицький. Того ж року харківська «Книгоспілка» оприлюднила роман «Життя» в перекладі Бориса Козловського. У виданому там само багатотомнику «Творів» Мопассана (1927-30) цей роман вийшов повторно в тому ж таки перекладі, склавши собою том 1 «Творів» Ґі де Мопассана. Тт. 2-5 виходять 1928 р. і мають таке наповнення: Т. 2. Роман «Сильна як смерть»; оповідання «На воді», переклав Валер'ян Підмогильний; Т. 3. Роман «Любий друг», переклав Валер'ян Підмогильний; Т. 4. «Оповідання», переклали Михайло Дейнар, Михайло Качеровський, Петро Чикаленко, Максим Рильський; Т. 5. «Оповідання», переклав Борис Козловський. Там само 1928 р. поза межами багатотомника окремо було видане оповідання «Бурлака» в перекладі М. Вишнівської (перевидання - 1931 р.), а також - роман «Любий друг» у перекладі Валер'яна Підмогильного, «"Дім Тельє" та інші оповідання» (переклад Петра Чикаленка і Максима Рильського), «"Іветта" та інші оповідання» (переклад Петра Чикаленка і Михайла Дейнара), «"Пампушка" та інші оповідання» (переклад Михайла Качеровського, Михайла Дейнара і Петра Чикаленка). Наступні тт. 6-8 «Творів» Мопассана з'являються у «Книгоспілці» 1929 р. Їхнє наповнення таке: Т. 6. «Оповідання», переклали Іван та Максим Рильські; Т. 7. «Оповідання», переклали Людмила Івченко, Іван та Максим Рильські; Т. 8. «Оповідання», переклали Максим Рильський, Іван Рильський, Борис Козловський, Михайло Дейнар. Завершальні тт. 9-10 виходять там само 1930 р.: Т. 9. Романи «П'єр і Жан» та «Наше серце», переклали Михайло Дейнар, Ольга Косач-Кривинюк; Т. 10. Роман «Монт-Оріоль», переклав Валер'ян Підмогильний; оповідання «Неділі паризького буржуа», переклав Михайло Антонович. Того ж року харківсько-київська філія «Книгоспілки» здійснила три окремих видання романів Мопассана: «Монт-Оріоль» у перекладі Валер'яна Підмогильного, «Наше серце» у перекладі Ольги Косач-Кривинюк, «П'єр і Жан» у перекладі Михайла Дейнара. Тоді-таки в харківському видавництві «Український робітник» окремо вийшло оповідання «Буатель». Роман «Любий друг» у новому перекладі Володимира Державина опублікував харківсько-київський «Держлітвидав УСРР» 1936 р. А наступного року там само одним виданням вийшли два твори: роман «Любий друг» і оповідання «Спадщина».

Французьку літературу на початку 1920-х рр. видавали інтенсивніше, ніж авторів з інших зарубіжних літератур. У цей період звертає на себе увагу висока активність видавництва «Чайка» (Київ-Відень-Львів) стосовно видання французької класики. Крім уже згаданих романів Ґі де Мопассана й Еміля Золя, тут уперше вийшли друком українською мовою чимало творів видатних французьких письменників. Причому, скажімо, виданий «Чайкою» 1924 р. роман французького поета і критика романтичної школи Теофіля Ґотьє «Панна де Мопен», який переклав Микола Шраг, - це єдине окреме видання цього автора в українському перекладі за міжвоєнне двадцятиліття. У «Чайці» публікувалося й по кілька видань одного класичного автора, твори якого з кінця 1920-х рр., зазвичай, з'являлись і в радянських видавництвах - перекладені вперше або в повторному перекладі. Показовою в цьому плані картиною є освоєння художньої спадщини Фредеріка де Стендаля (літературний псевдонім Анрі-Марі Бейля), якому судилася долею посмертна слава. 1923 р. «Чайка» видала повість Стендаля «Ченчі» та збірку оповідань «Абатесса ді Кастро» в перекладі Сергія Пащенка. Наступне окреме видання Стендаля датовано вже 1932 роком - роман «Пермський монастир картезіанців» у перекладі Василя Вражливого (Харків: «ЛіМ»). Там само 1934 р. виходить і новий переклад повісті «Ченчі», разом з чотирма іншими повістями Стендаля, за редакцією Максима Рильського. Роман «Червоне і чорне» в перекладі Єлизавети Старинкевич з'явився 1940 р. (Київ: «Держлітвидав УРСР»).

1924 р. в «Чайці» у перекладі Валерії О'Коннор-Вілінської вийшов роман «Батько Горіо» Оноре де Бальзака - «короля романістів» (за висловом Стендаля), одного з найяскравіших прозаїків в історії світової літератури. А 1927 р. цей роман було видано «Книгоспілкою» у Харкові з назвою «Горіо» в новому перекладі Валер'яна Підмогильного. Романи Бальзака одного циклу «Бідні родичі. Кузен Понс» та «Бідні родичі. Кузина Бета» вийшли в «ДВУ» 1929 р. в тому самому перекладі. Роман «Шагреньова шкура», опублікований там само, того-таки року, переклав Василь Вражливий. Той самий роман із назвою «Чародійна шкіра» був виданий у Львові 1936 р. в перекладі Василя Софронова (Левицького). Повість «Ґобсек», видану 1930 р., переклав Григорій Оберемок для харківсько-одеської філії «ДВУ». Тоді саме в харківському «ДВУ» з'явились дві повісті Бальзака одним виданням у перекладі Григорія Оберемка - «Полковний Шабер» та «Ґобсек». 1934 р. харківсько-київське видавництво «ЛіМ» випустило «Вибрані твори» письменника (Том 1) у перекладі з французької за редакцією Валер'яна Підмогильного. Роман «Утрачені ілюзії», опублікований 1937 р. київсько-харківським «Держлітвидавом УРСР», переклала Євгенія Русинська, вірші у романі переклав Максим Рильський. 1939 р. в київській філії «Держлітвидаву» виходить іще один переклад роману «Батько Ґоріо», виконаний Єлизаветою Старинкевич.

Видання творів Віктора Гюґо - лідера течії романтизму у французькій літературі, письменника, драматурга, поета, публіциста, громадського діяча, члена Французької академії - теж започаткувало у 1920-х рр. видавництво «Чайка», оприлюднивши 1923 р. трагедію «Лукреція Борджіа», яку переклала Валерія О'Коннор-Вілінська. 1926 р. в Харкові «Книгоспілка» видала трагедію «Король бавиться» в перекладі Максима Рильського, що її перевидано там само 1931 р. Повість «Бюґ-жарґаль», видану харківським «ДВУ» 1928 р., переклала Христя Алчевська. Того-таки року в київському «Сяйві» вийшов роман «Дев'яносто третій рік», який переклали Ольга Косач-Кривинюк і Любов Комарова. Наступного року цей роман з'явився в харківському «ДВУ» в перекладі Христі Алчевської. Опублікований «Сяйвом» переклад Ольги Косач-Кривинюк та Любові Комарової вийшов також у харківському «ЛіМі» 1932 р. Третій варіант перекладу роману «Дев'яносто третій рік» у виконанні Івана Ханенка з'явився у харківсько-одеському «Дитвидаві» 1937 р. Скорочений переклад роману «Безталанні», який вийшов у харківсько-київській філії «Книгоспілки» 1930 р., зробив Антон Харченко. Скорочений переклад цього роману під назвою «Знедолені» у виконанні Є. Збарської опублікувала харківсько-одеська філія «Молодого більшовика» 1934 р. А в київській філії «Молодого більшовика» протягом 1938-40 рр. вийшов повний переклад цього роману у двох томах з тією самою назвою (Т. 1 - 1938 р.; Т. 2 - 1940 р.). Здійснив переклад Микола Іванов. Переклад роману «Людина, що сміється», виданого «Книгоспілкою» 1930 року, зробив Микола Сагарда. Збірку оповідань Гюґо під назвою «Останній день засудженого» було видано в харківському «ЛіМі» 1931 р. в перекладі Володимира Свідзинського. Тоді саме харківсько-київська філія «ЛіМу» видрукувала одним виданням трагедії «Король бавиться» та «Ернані» в перекладі Максима Рильського. Скорочений переклад роману «Трудівники моря», виданого того-таки року харківсько-київським «Молодим більшовиком», виконала Христя Алчевська. 1935 р. в харківському «ЛіМі» вийшов роман «Собор Паризької богоматері» у перекладі з французької за редакцією Зінаїди Йоффе. Драматичну поему Віктора Гюґо «Mazeppa» (1828) переклав Михайло Рудницький (ось повна бібліографія цього видання: Віктор Гюго «Мазепа»: Поема / Пер з фр., передм. М. Рудницького. - Львів: Накл. НТШ, друкарня НТШ, 1933).

Твори Альфреда де Мюссе - французького поета, драматурга і прозаїка середини ХІХ ст., видатного представника пізнього романтизму - тричі виходили друком у видавництві «Чайка». Так, 1923 р. в цьому видавництві були опубліковані окремо драма «Андре дель Сарто» та збірка оповідань «Тіціанів син» - обидва видання в перекладі Сергія Пащенка. Роман «Монт-Оріоль», який переклав Микола Шраг, вийшов у «Чайці» 1924 р. у двох томах. Того ж таки року віденсько-київське видавництво «За світом» (життя якого було нетривалим) встигло опублікувати «Вибрані оповідання» Мюссе, які переклала О. Храпко-Драгоманова.

Вид-во «Чайка» тримало першість і стосовно творів майстра художньої прози Ґюстава Флобера, творча манера якого вплинула на подальший розвиток французької літератури, привівши до неї таких талановитих авторів, як Ґі де Мопассан. 1924 р. в «Чайці» вийшов друком роман Флобера «Саламбо», який переклав В. Чорний. Наступним виданням Флобера стала публікація двотомника «Творів» письменника, здійснена 1930 р. харківсько-київською філією «Книгоспілки». Том перший цього видання містив роман «Мадам Боварі» в перекладі Оксани Бублик-Гордон, том другий - роман «Саламбо» в новому перекладі Максима Рильського.

Творчість Альфонса Доде - французького романіста і драматурга другої половини ХІХ ст., автора яскравих оповідань з життя Провансу, творця знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона - також мала відбиток у жвавій діяльності видавництва «Чайка» на початку 1920-х років. Роман Доде «Сафо» в перекладі В. Чорного «Чайка» опублікувала 1924 р. Одначе, цього разу «Чайку» випередила харківська «Книгоспілка», де 1923 р. вийшла комедія Доде «Білі гвоздики», яку переклала Вероніка Черняхівська. Наступним книгоспілчанським виданням творів Доде стали оповідання «Листи з вітряка», опубліковані 1926 р. в перекладі Валер'яна Підмогильного. Роман «Нума Руместан», виданий 1928 р. в Харкові «Українським робітником», переклав Аркадій Любченко. 1929 р. в харківському «ДВУ» вийшли одразу два романи про Тартарена: «Тартарен із Тараскона» (в цьому виданні твір названо повістю) і «Тартарен в Альпах». Обидва твори переклав Микола Іванов. «Тартарен із Тараскона» перевидавався зі скороченнями 1936 р. (там само). В харківсько-київській філії «ДВУ» 1930 р. був видрукуваний у тому-таки перекладі ще один роман про Тараскона: «Порт - Тараскон». А наступного року у Львові з'явилася друком повість «Маціцький. Історія одного дітвака», яку переклав Михайло Рудницький.

На зорі 1920-х років було здійснено кілька цінних видань французької класики в різних реґіонах України. Так, 1920 р. у Вінниці вийшла славетна комедія П'єра Оґюстена Бомарше «Шалений день, або весілля Фігаро», яку переклав Гнат Юра. Через десять років цю комедію під назвою «Шалений день, або Одруження Фіґаро» видало харківське «ДВУ» в перекладі Володимира Самійленка. 1931 р. в харківсько-київському «ЛіМі» з'явилася ще одна п'єса великого драматурга - «Севільський цирульник», яку переклали Є. Годило-Годилевська та О. Пивоварова, вірші у п'єсі переклав Освальд Бургардт.

1920 р. в Кам'янець-Подільську вийшла друком ще одна рідкісна книжка: «Українське видавництво» випустило пізній твір видатної французької письменниці ХІХ ст. Жорж Санд (літературний псевдонім Аврори Дюдеван, уроджена Аманда Аврора Люсіль Дюпен) - оповідання «Бабусині казки» (1876) у перекладі О. Федорової. Ранній роман Жорж Санд «Гріх пана Антуана» (1847) з'явився через десять років у харківсько-київському «ДВУ» (переклав Федір Яцина).

1921 р. в київському «Всеукрвидаві» у перекладі Катерини Джунківської була видана перша книга (з назвою «Зоря») роману «Жан Крістоф» Ромена Роллана - французького письменника кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., музикознавця, театрознавця, мистецтвознавця, лауреата Нобелівської премії в галузі літератури (1915). Знаменитий роман письменника «Кола Брюньйон» з'явився у перекладі з французької за редакцією Максима Рильського лише 1935 р., опублікований харківським видавництвом «Художня література».

1923 р. в Києві вийшли «Пісні» французького поета-демократа першої половини ХІХ ст. П'єра Жана Беранже, які переклав Олексій Грабина. Наступне видання творів Беранже - «Вибрані пісні» в перекладі Сергія Буди - з'явилося лише через десять років у харківсько-київському «ЛіМі» солідним обсягом 338 с. Російськомовний переклад пісень Беранже великого обсягу був здійснений ще пізніше: 1936 р. вийшло «Полное собрание песен» поета у двох томах (Москва-Ленінград).

1924 р. харківське видавництво «Рух» випустило друком два окремі видання комедій усесвітньо відомого французького письменника, драматурга і актора XVII ст., творчість якого вплинула на подальший розвиток світової драматургії, Жана-Батіста Мольєра (літературний псевдонім Жана Батіста Поклена) - «Все не в лад» та «Ото ревнощі!» («Зганарель»), пристосовані для народного театру Гнатом Хоткевичем. А 1930 р. там само вийшли «Вибрані комедії» Мольєра в перекладі Ірини Стешенко та Володимира Самійленка, який загалом переклав українською мовою п'ять комедійних п'єс Мольєра, включаючи комедію «Тартюф», що вперше з'явилася в його перекладі 1901 року.

В Коломиї 1934 р. окремо була видана комедія Мольєра «Чудодійний лікар», яку переклав Олекса Скалозуб. Окреме видання п'єси «Мізантроп» у перекладі Максима Рильського з'явилось і в київсько-одеській філії «Молодого більшовика» 1936 р.

Рання французька романістика репрезентована популярним романом письменника першої половини XVIII ст. Алена Рене Лесажа «Історія Жіль Блаза із Сантільяни», написаним у стилі іспанського крутійського роману, в якому автор змальовує картину французької дійсності, хоч дія твору і відбувається в Іспанії (цей роман став результатом двадцятирічної роботи письменника: перші дві частини вийшли друком 1715 р., третя - 1724 р., четверта - 1735 р.). Переклад був опублікований 1935 р. в харківсько-київському «Держлітвидаві» двома томами (том перший - 496 с.; том другий - 486 с.). Переклав роман Василь Вражливий, за редакцією Володимира Державина.

Вагомою подією став переклад програмного роману філософа-деїста, видатного французького письменника XVIII ст. Вольтера - «Кандід, або Оптимізм», виконаний Валер'яном Підмогильним за редакцією Миколи Зерова, який з'явився 1927 р. в Києві. А 1932 р. в харківсько-київському «ЛіМі» вийшли «Вибрані твори» письменника в перекладі Людмили Івченко, загальним обсягом 254 с. Поему Вольтера «Орлеанська Діва», опубліковану 1937 р. «Держлітвидавом УРСР» (Київ-Харків), переклав Максим Рильський.

Просвітницька французька література уприсутнена в українській літературі двотомником творів засновника «Енциклопедії, або тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел» (1751), письменника, філософа і драматурга Дені Дідро. «Вибрані твори» Дідро у перекладі Валер'яна Підмогильного були оприлюднені 1933 р. харківським видавництвом «Радянська література» (том перший містив романи «Черниця» та «Небіж Рамо», том другий - роман «Жак-фаталіст і його пан»).

Програмний твір іншого видатного філософа-просвітника - Клода Гельвеція «Про людину, її розумові здібності та її виховання», що вийшов у Харкові 1932 р., також переклав Валер'ян Підмогильний.

Пригодницько-авантюрний роман широко представлений творами знаменитого французького письменника середини ХІХ ст. Олександра Дюма (батька). Так, 1930 р. в Харкові вийшли два романи Дюма: «Три мушкетери», переклав С. Столбцов («ДВУ») та «Королева Марґо» у двох томах, переклала Ольга Косач-Кривинюк («Рух»). Роман «Три мушкетери» також видавався у двох книгах протягом 1937-38 рр. харківсько-одеським «Дитвидавом» у перекладі Л. Олександрової (Александрової) (Кн. 1. - 1937 р., Кн. 2. - 1938 р.). Однією книгою роман вийшов 1938 р. у Львові в перекладі Миколи Голубця. Роман «Королева Марґо» теж видавався вдруге 1937 р. в новому перекладі Сергія Буди (Київ-Харків: «Держлітвидав УРСР»).

Художня проза французького драматурга, новеліста, історика, етнографа і романіста середини ХІХ ст. Проспера Меріме перекладалася з кінця 1920-х років. Так, у Харкові 1927 р. «Книгоспілка» видала роман «Коломба» в перекладі Валер'яна Підмогильного. 1930 р. в Києві «Книгоспілка» опублікувала роман «Хроніка з часів Карла ІХ (Варфоломіївська ніч)» у перекладі Івана Рильського. Тоді ж у харківському «ДВУ» вийшов роман Кармен, який переклав Борис Ткаченко. У Львові 1932 р. з'явилася збірка «"Блакитна кімната" та інші оповідання», перекладена Василем Софроновим (Левицьким). 1936 р. харківсько-одеський «Дитвидав» випустив п'єсу «Жакерія. Сцени з феодального життя» в перекладі М. Константинопольського. Нарешті, 1940 р. «Держлітвидав УРСР» опублікував у Києві перший том «Творів» Меріме в перекладі Сергія Буди.

1928 р. ознаменувався виданням у київському «Сяйві» роману Еміля Еркмана-Шатріана - літературне ім'я двох французьких письменників-співавторів другої половини ХІХ ст. (Еміля Еркмана і Шарля-Луї-Гратьєна-Александра Шатріана), які розпочали літературне співробітництво оповіданнями, що ввійшли до першої збірки «Фантастичні повісті і казки» (1849). Якщо в основі ранніх повістей Еркмана-Шатріана лежать ельзаські народні легенди, то у їхніх романах утілено вірність ідеям Великої французької революції та протест проти загарбницьких воєн. До цього тематичного кола належить і роман «Історія одного селянина» (Т. 1-4, 1868-70), опублікований «Сяйвом» у перекладі Модеста і Зінаїди (Зинаїди) Левицьких (загальним обсягом 806 с.).

Того самого року з'явилось одразу кілька видань творів французького класика пригодницької літератури, одного із зачинателів наукової фантастики, географа і письменника Жюля Верна; харківський «Пролетарій» видав роман «Вісімдесят тисяч кілометрів під водою», який переклав Олексій Варавва (роман було перевидано 1935 і 1936 рр.); «Український робітник» оприлюднив окремими книжками два романи письменника - «Подорож до центру землі» (переклав З. Білоусов, за редакцією Х. Алчевської) та «Подорож на Місяць» (переклали Леонід Пахаревський і Н. Пихова); київське «Сяйво» видало роман «500 Бегуминих мільйонів» (переклала Тамара Бутович). Наступного, 1929 р. в київському «Часі» вийшла повість «Володар світу», яку переклали Н. та О. Борські. Тоді-таки у харківському «ДВУ» були видані окремо відразу три книжки Жюля Верна: роман «Діти капітана Ґранта» (переклали Наталя Романович-Ткаченко та Наталя Ходкевич), який був перевиданий 1935 року, роман «Пливуче місто» (перекладач не зазначений) та роман «Пригоди капітана Геттераса» (переклав Микола Іванов). У харківсько-київській філії «ДВУ» того самого року з'явився роман «П'ятнадцятилітній капітан» (переклав Дмитро Лисиченко), у київському видавництві «Час» окремою книжкою - роман «П'ять тижнів на аеростаті» (переклала Надія Янко-Триницька) і окремо - роман «Школа робінзонів» (переклав В. Жюно), у харківській «Книгоспілці» - роман «Таємничий острів» (переклали К. Довгань та А. Новий), який був перевиданий 1930 р., коли з'явилися ще два видання Жюля Верна - роман «Архіпелаг в огні», який переклав Микола Антонович для харківсько-київської «Книгоспілки» і роман «Матіас Сандорф», який переклала Надія Янко-Триницька для київського видавництва «Час». Роман у двох томах «Плесом Амазонки», який переклав Мирослав Капій, вийшов у Львові 1934 року. В харківсько-одеському «Дитвидаві» 1935 р. був опублікований роман «Від Землі до Місяця» (видозмінена назва роману «Подорож на Місяць») у новому перекладі Андрія Білецького, а протягом 1936-1937 рр. - роман «Таємничий острів» трьома книгами у новому перекладі Л. Олександрової (книги перша та друга - 1936 р., книга третя - 1937 р.).

Поряд із культовими підлітковими романами Жюля Верна, були видані кілька інших дитячих та підліткових творів французьких авторів. Повість «Безрідний» - один із найпопулярніших творів для дітей французького письменника другої половини ХІХ ст. Гектора Мало, який написав близько шістдесяти романів, що залишалися популярними аж до 1930-х років, -опубліковано в харківському «ДВУ» 1926 р. і перевидано там само 1928 р.

Оприлюднену в київському видавництві «Час» 1929 р. історичну повість «Капітан молокососів» автора пригодницької літератури, французького письменника другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Луї Буссенара (напрочуд популярного в Росії, де 1911 р. вийшло зібрання творів цього письменника в сорока томах) переклав П. Бунт. Роман Буссенара «Ґвіанські втікачі», виданий харківською «Книгоспілкою» 1930 р., переклала М. Вишнівська.

Того ж таки 1929 р. в «Часі» вийшла повість французького вченого і філософа-ідеаліста Е. Леруа «Юний месник» у перекладі Наталі Ткаченко-Ходкевич. Серед літератури для молоді можна назвати і повість Роже Белланже «Мені двадцять років», яка вийшла 1937 р. в київсько-одеській філії «Молодого більшовика» у перекладі Михайла Щербака.

Соціально-критичний роман представлений твором французького письменника, романіста, драматурга (жанр - комедія), публіциста і художнього критика, члена академії Гонкурів Октава Мірбо, в художньому стилі якого поєднувались імпресіонізм, декаданс та експресіонізм, - «Щоденник покоївки» (1900), де змальовується картина морального розкладу буржуазії. Переклала роман, що вийшов у київському «Сяйві» 1929 р., Наталя Романович-Ткаченко.

Творчість П'єра Лоті - морського офіцера, мандрівника, письменника, яскравого представника жанру «колоніального роману», твір якого «Madame Chrisantheme» (1887) був першим втіленням історії Чіо-Чіо-сан у літературі, - представлена романом «Ісландський рибалка», виданим у Харкові «Українським робітником» 1928 р. в перекладі Ніни Дубровської-Трикулевської.

Романістика письменника бельгійського походження, майстра пригодницько-історичного та фантастичного жанрів Жозе (Жозефа) Анрі Роні-Старшого інтенсивно видавалась у другій половині 1920-х рр. Повість із часів кам'яного віку «Вамірег» (переклад - В. Сергієчко) з'явилась у харківській «Книгоспілці» ще 1925 р. Але рекордсменом з видання творів цього автора стало інше харківське видавництво - «ДВУ», де 1928 р. вийшли одразу чотири книжки Роні-Старшого: «Вибрані твори» у двох томах, які містили романи з передісторичних часів «По огонь» (том перший) та «На нові землі» (том другий), обидва - у перекладі Євгена Касяненка («Вибрані твори» були перевидані там само 1936 р.), а також роман «Етруське кохання» (перекладач не вказаний) та роман «Червона хвиля» в перекладі Анатоля Волковича. Наступного року там само вийшов фантастичний роман Роні-Старшого «Таємнича сила» в перекладі з французької Охріма Соболева. Ще через рік у цьому видавництві були опубліковані дві книжки автора: роман «Зореплавці» (переклад - В. Щербаненко) і повість «Кінець людства», яку переклав Євген Касяненко.

1930 р. був виданий і роман Ж.-Г. Роні-Молодшого «Клер Тесель. Жінка-адвокат» у перекладі Т. Алексєєва (Харків-Київ: «Книгоспілка»).

Історико-соціальну романістику представлено найвідомішим романом французького письменника і публіциста Люсьєна Декав (який у 1900-44 рр. був секретарем, а з 1945 р. - президентом Академії Гонкурів) «Колона» (1901) - про повалення Вандомської колони під час Паризької комуни 1871 р. Цей твір, виданий 1931 р. харківсько-полтавською філією «Молодого більшовика» в перекладі Л. Олександрової, більше не перевидавався, оскільки хоч він і був просякнутий вірою в комуну та її борців, проте автор підпорядкував оповідь ідеї реформізму, а не революції. Російський переклад роману вийшов раніше, його здійснив О. Варавва (Харків, 1926).

Творчість французького поета і письменника кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. Анрі де Реньє - автора новел і романів, у прозі якого втілено стиль «галантного» XVIII ст., - представлена перекладом оповідання «Мармурова жінка» у виконанні А. Венгерова, що було видане харківською «Книгоспілкою» 1926 р.

Надзвичайно цінним виданням 1928 р. (Київ: «Сяйво») є переклад «Роману про Трістана та Ізольду» у виконанні Максима Рильського, здійснений з переказу сучасною французькою мовою давньофранцузького тексту поеми про Трістана та Ізольду видатним філологом-медієвістом Жозефом Бедьє, який підготував критичне видання цього твору 1900 р.

Пригодницький роман французького письменника, поета, журналіста і перекладача Маріуса Андре «Справжні пригоди Христофора Колумба», що вийшов у Парижі 1927 р., оперативно видало харківське «ДВУ» 1930 р. (переклад - І. Ковтунів). Проте це видавництво передусім звертало увагу на революційну тематику, яка, зокрема, відбита у виданій там 1927 р. п'єсі, чи т.зв. «народному дійстві» 1902 року створення, під назвою «14-е липня» (переклад Сергія Буди) з циклу п'єс «Театр революції» Ромена Роллана - французького письменника, громадського діяча, вченого-музикознавця, лауреата Нобелівської премії в галузі літератури (1915 р.), а також почесного іноземного члена Академії Наук СРСР (з 1932 р.).

Рідкісним виданням стала поява у Вінниця 1927 р. знаменитої літературної містифікації французького поета кінця ХІХ - першої чверті ХХ ст. П'єра Луїса (П'єра Луї), тематикою значної частини творів якого були давньогрецькі мотиви, оброблені у преціозному стилі, - збірки «Пісні Білітіс», виданої в українському перекладі під назвою «Пісні Білітіди» (це збірка віршів, нібито написаних давньогрецькою поетесою, ученицею Сапфо і виданих спочатку як переклад із давньогрецької; пізніше з'ясувалося, що Білітіс була вигадкою автора, який видав себе за перекладача).

І навпаки, твори французького письменника-марксиста, журналіста Анрі Барбюса - члена Французької комуністичної партії (з 1923 р.), почесного іноземного члена АН СРСР (з 1933 р.), який пропаґував комунізм, висловлював підтримку політики СРСР і Сталіна особисто, - видавались і перевидавались багато разів (до речі, Барбюс помер 1935 р. в Москві під час візиту до СРСР).

У Харкові «Книгоспілка» видала кілька книжок Барбюса: 1926 р. - оповідання «Хрест» (переклад - О. Попіль), 1930 р. - чотири оповідання окремими книжечками, а саме «Бютуар», «Жан-плаксій і Жан-сміхотун», «Криваве джерело» (всі три переклав М. Агнівцев), «Війна і Бог» (перекладач не вказаний). Харківське «ДВУ» 1928 р. видало в перекладі з французької збірку оповідань Барбюса «Справжні історії». Широковідомий роман «Огонь» (1916) опублікував «Держлітвидав УСРР» (Київ-Харків) 1935 р. в перекладі Миколи Терещенка, перевидавався роман там само 1936 і 1938 рр.

Французькі письменники першої половини ХХ ст., лауреати Гонкурівської премії за роман «Дінглі, видатний письменник» (1906) Жан і Жером Таро були знайомі українському читачеві з роману «Пригоди Самба Діуфа», виданого харківською «Книгоспілкою» 1926 р. в перекладі Софії Вольської-Мурської. Там само тоді з'явилася книжка ще одного лауреата Гонкурівської премії - за збірку оповідань «Цивілізація» (1918) - французького прозаїка, поета, драматурга, літературного критика Жоржа Дюамеля, який 1927 р. відвідав СРСР, - оповідання «Бенгальський зяблик» у перекладі А. Раставицького. Роман Дюамеля «Грозова ніч», який переклали Людмила та Михайло Івченки, вийшов у київському видавництві «Культура» 1929 р.

Помітний французький письменник, який входив до об'єднання «Абатство» (1906), основоположник літературного напрямку «унанімізму», принципи якого сформулював у поемі «Одностайне життя» (1908), Жюль Ромен теж став знайомий українським читачам із харківського «книгоспілчанського» видання 1926 р., де було опубліковане його оповідання «Атака автобусів» у перекладі Валер'яна Підмогильного, яке перевидали там само 1930 р., коли у харківсько-київському «ДВУ» вийшла кінематографічна казка Ромена «Доногоо - Тонка, або Чудеса науки» в перекладі Е. Годило-Годилевської та О. Пивоварової.

1926 р. видався для харківської «Книгоспілки» високоурожайним на переклади з французької творів як великої, так і малої форми. Були видані книжки одного оповідання таких авторів, як Філіп Оґюст Вільє де Ліль Адан (оповідання «Королева Ізабо» в перекладі А. Венгерова; 1929 р. «Книгоспілка» видала ще одне оповідання того ж автора - «Катування надією»), Андре Пер'є (оповідання «Люлька», перевидане там само 1928 р.), літератор-журналіст Жюль Клареті (оповідання «Бум-Бум…» у перекладі Аркадія Любченка).

Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років «ДВУ» видало низку творів французьких письменників великої форми. Зокрема, науково-фантастичні романи Жоржа Тудуза: 1928 р. - роман «Людина, що збудила вулкани» в перекладі Максима та Івана Рильських, 1929 р. - роман «Люди з огнедишного Айсберґа» в перекладі Миколи Іванова; цього самого року там вийшов і роман «Тамілла» (1921) Фердінанда Дюшена, який довгий час служив ув Алжирі, де вивчав звичаї арабів та кабілів, зображених у більшості його романів, що відзначаються добре документованим, наближеним до етнографічного описом життя алжирських народів, їх сімейного та господарського побуту. Так, названий роман, який переклали українською мовою П. Пец і Борис Ткаченко (можливо, з російського перекладу, що вийшов 1924 р., а потім кілька разів перевидавався - 1926 і 1927 рр.), висвітлює рабське становище жінки, хоча письменник і вірив у «культуртреґерство» французького імперіалізму та сподівався, що становище колоніальних народів може й повинне бути покращене проґресивним французьким законодавством.

1930 р. в «ДВУ» вийшли й інші романи сучасних французьких письменників. Зокрема, роман «Кінець однієї епохи» (в перекладі Івана Рильського) Клода Ане, твори якого згодом послужили сценарієм для голлівудських фільмів 1957 і 1968 рр., роман «Дідує - дитина з народу» (перекладач не вказаний) Моріса Бонефа.

Творчість Луї Араґона - французького письменника-комуніста, який був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії, критика і громадського діяча, члена ЦК комуністичної партії Франції з 1950 р. - залишилася менш знайомою тогочасному українському читачеві, ніж творчість згаданого письменника-комуніста Анрі Барбюса. 1930 р. Луї Араґон брав участь у міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання СРСР він написав поему «Червоний фронт» (1930), яка вийшла друком в українському перекладі Миколи Терещенка 1932 р. в харківському видавництві «Гарт».

Відомий французький письменник і журналіст, який народився в родині мандрівного лікаря єврейського походження з Литви, Жозеф Кессель репрезентований окремим виданням новели «Мері з Корку» ("Mary de Cork", 1925) в перекладі Зинаїди Тулуб, здійсненим у харківсько-полтавській філії «Руху» 1932 р.

Ще один французький письменник-комуніст, член комуністичної партії Франції з 1924 р. Леон Муссінак став відомий українському читачеві завдяки перекладу з французької його соціального роману з життя інтеліґенції «Стрімголов» (1931), що вийшов у харківському видавництві «Художня література» 1935 р. (російський переклад цього роману був здійснений роком раніше).

Один із ключових творів французької літератури ХХ ст. - роман Луї Фердинанда Селіна «Подорож на край ночі» (1932) - бурлескно-гірка сповідь інтеліґента, який пройшов «усезагальне свинство» Першої світової війни й розчарувався у житті, - був перекладений з французької і опублікований київсько-харківським «Держлітвидавом» 1935 р. (перекладач не вказаний).

До кола модних серед читацького покоління 1920-х рр. французьких письменників, яким тогочасні критики пророкували пам'ять поколінь, належав П'єр Амп, - його твори виходили в українських перекладах кількома виданнями. «Оповідання» Ампа публікувались 1925 р. в харківському «Українському робітникові», де 1928 р. вийшов роман «Шампанське» цього автора в перекладі Костя Рубинського; окрема чимала збірка оповідань із назвою «Люди» з'явилась 1927 р. в харківському «ДВУ» в перекладі Валер'яна Підмогильного, ще одна збірка «Оповідань» Ампа в перекладі Г. Виноградової і В. Підмогильного вийшла друком у київсько-харківському «ЛіМі» 1931 року.

Згаданий 1931 рік залишив свій вагомий слід в історії української перекладацької літератури появою двох солідних хрестоматій: «Французькі класики XVII століття (Буало, Корнель, Мольєр, Расін)» у перекладі Максима Рильського (Харків-Київ) та «Хрестоматія з історії західноєвропейських літератур» за редакцією О.І. Білецького, том 3 (Харків-Одеса).

Серед видань другої половини 1930-х років трапляються й забуті сьогодні твори та їхні автори, як-от повість «В лещатах» П'єра Бошо, перекладена В. Вишневим (К.: «Молодий більшовик», 1937).

До перекладів з бельгійської літератури. Бельгійська література оприявнена в перекладах творів таких видатних франкомовних письменників, як Шарль де Костер та Еміль Верхарн (Вергарн).

Шарль де Костер (Шарль-Теодор-Анрі де Костер) у середині ХІХ ст. заклав фундамент бельгійської літератури. Хоч мова його творів французька, однак свої найкращі твори він написав архаїчною фламандською мовою, зокрема, де Костер використовував фламандську мову і в своєму знаменитому романі «Леґенда про Тіля Уленшпіґеля й Ламма Гудзака та про їхні пригоди…» (1867), який був опублікований у двох книгах 1928 р. харківським видавництвом «Український робітник» у перекладі Леоніда Красовського, за редакцією Майка Йогансена. Перевидавався роман 1935, 1937, 1951 і 1953 рр.

Інший фламандець, який писав французькою мовою, Еміль Верхарн - видатний бельгійський поет-символіст, письменник і драматург кінця ХІХ - початку ХХ ст., класик бельгійської літератури - був добре відомий тогочасному українському читачеві з доволі частих публікацій у періодиці. Окреме видання поезій Верхарна в перекладі Миколи Терещенка вийшло 1922 р. в Києві, а 1927 р. харківське «ДВУ» теж видало добірку перекладів Миколи Терещенка з Верхарна у книжці оригінальних і перекладних творів Миколи Терещенка під заголовком «Переклад вибраних творів Еміля Верхарна; Поеми».

Творчість відомого представника бельгійської нідерландомовної літератури кінця ХІХ - першої чверті ХХ ст. Германа Гейєрманса репрезентована п'єсою «Надія», перекладеною з німецької мови Северином Паньківським і виданою 1924 р. в харківсько-київській філії «Книгоспілки».

До перекладів з нідерландської літератури. Творчість голландського письменника ХІХ ст. Мультатулі (від лат. multa tuli - «я багато переніс»; справж. Едуард Дауес Деккер) - одного з найвидатніших представників нідерландської літератури - відображена в окремих харківських виданнях двох оповідань: «Саїд та Адінда (Оповідання з життя тубільців на острові Яві)» («ДВУ», 1927) і «Під чужим ярмом» («Книгоспілка», 1929) - переклав Прохор Воронин (очевидно, з російського джерела).

У Харкові вийшло також окремою книжкою оповідання іншого голландського письменника - Йєфа Ласта - під назвою «Нова вахта» в перекладі Ю. Ружанського («ЛіМ», 1934).

З ЛІТЕРАТУРИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

(АНГЛІЙСЬКОЇ, ШОТЛАНДСЬКОЇ, ІРЛАНДСЬКОЇ)

До перекладів з англійської літератури. Одну з найвагоміших сторінок в історії українського художнього перекладу 1920-30-х років складають переклади з англійської літератури. Геніальний за своїм задумом твір британського філософа, державного діяча, лорд-канцлера Томаса Мора «Утопія» (1516) є не менш літературним, ніж філософським культовим твором соціалістичної думки. Його переклад у виконанні Івана Шаровольського побачив світ 1931 р. (Харків-Київ).

Кількість перекладених п'єс Вільяма Шекспіра - показник рівня європейськості приймущої літератури - була чималою: 1923 року Михайло Рудницький переклав трагедію «Отелло» для постанови у Львівському Театрі Товариства «Українська бесіда» (режисер - О. Загаров), у цьому перекладі персонажі «Отелло» вперше в історії національного театру заговорили українською мовою; 1924 р. в харківському «Русі» виходить «Комедія помилок», пристосована для театру Гнатом Хоткевичем, 1927 р. у Львові - «Сон літньої ночі» в перекладі шекспірознавця-текстолога Ярослава Гординського, тоді само у харківському «ДВУ» з'являється «Отелло» (переклали Майк Йогансен та В. Щербаненко), наступного року «Рух» знову випускає перероблену і пристосовану для театру комедію - «Сусідочки з Віндзору», а також окремо - комедію «Приборкання норовистої» (перекладач не вказаний); тоді ж публікуються й давніші переклади в новій обробці: у «Книгоспілці» за редакцією Андрія Ніковського виходить переклад «Гамлета», зроблений Михайлом Старицьким, а в «Українському робітникові» у переробці Миколи Вороного - переклад «Ромео і Джульєтти», зроблений Паньком Кулішем. 1930 р. в «ДВУ» (Харків-Київ) публікується «Макбет» у перекладі Тодося Осьмачки. Згодом у книжці «Хрестоматія західноєвропейської літератури для середньої школи» за редакцією О.І. Білецького (Київ: «Держлітвидав», 1936) було надруковано переклад «Гамлета», виконаний Освальдом Бургардтом, який був уключений і до перевидання цієї хрестоматії 1937 р. Саме тоді з'являється ще один переклад «Ромео і Джульєтти», виконаний Абрамом Гозенпудом і оприлюднений у київському видавництві «Мистецтво», де 1940 р. виходить і новий переклад «Макбета», зроблений Юрієм Корецьким.

Твори класика англійського романтизму Джорджа Ґордона Байрона, що вийшли в той період окремими виданнями, перекладали: Євген Тимченко - містерію «Каїн» (Київ: «Слово», 1925), Дмитро Загул - поему «Мазепа» (Харків-Київ: «ДВУ», 1929), Микола Рошківський - драму «Манфред» (Харків-Київ: «ЛіМ», 1931), Юрій Корецький - збірку трагедій «Каїн», «Сарданапал», «Потвора перетворення» (Київ: «Держлітвидав», 1939).

Англійську пригодницьку і дитячу літературу перекладали широко. Знаний твір англійського письменника й публіциста, одного з основоположників європейського реалістичного роману Даніеля Дефо виходив у кількох видавництвах і по кілька разів: 1927 р. харківське «ДВУ» видало «Життя й дивні пригоди Робінзона Крузо» в скороченні Е.І. Збарської (переклала Галина Орлівна), 1929 р. там само вийшло друге видання роману, який переробила й доповнила Е.І. Збарська; 1934 р. харківський «Дитвидав» випустив роман із назвою «Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (перекладач не вказаний), перевидання твору відбулися 1936 і 1937 рр.; київський «Держлітвидав» 1938 р. опублікував нескорочений варіант роману під назвою «Життя й чудні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, написані ним самим» (обсяг видання - 742 с.)

Твори для дітей і дорослих одного з найпродуктивніших класиків англійської літератури Чарльза Діккенса цілою китицею увійшли в історію українських перекладів 1920-30-х років. Надія Суровцева переклала «святочну» казку «Цвіркун у запічку» (Київ-Відень-Львів: «Чайка», 1923), Софія Куликівна - казкову історію «Різдвяна ніч» (Львів, 1924). У харківському «ДВУ» 1929 р. вийшли одразу два переклади з Діккенса: роман «Олівер Твіст» переклала Вероніка Черняхівська, роман, який виник з окремих потішних історій, «Посмертні записки Піквікського клубу» (скорочено) переклав Микола Іванов, у перекладі якого наступного року також вийшов роман «Домбі й син» - у харківсько-київському «ДВУ», де в той-таки час був опублікований роман «Тяжкі часи» у перекладі Костянтина Шмиговського. 1930 р. виявився врожайним на твори Діккенса і для харківсько-київської «Книгоспілки», де з'являється роман «Олівер Твіст» (переказав Н. Сельський - Борис Грінченко) та «Повість про двоє міст» (переклав Микола Сагарда). Харківсько-одеський «Дитвидав» 1936 р. публікує скорочений переклад роману «Давід Копперфільд» (переклав Юрій Корецький), який перевидано 1939 р. В тому-таки перекладі київський «Молодий більшовик» 1937 р. оприлюднює цей твір із видозміненою назвою: «Історія особистих пригод, переживань і спостережень Давида Копперфільда». Книжка «Посмертні записки піквікського клубу» в перекладі Миколи Іванова ще раз вийшла у «Дитвидаві» 1937 р.