Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років

Бібліографічний опис зроблених у 1920-30-ті роки українських художніх перекладів з різних мов та висвітлення біографії як більш чи менш знаних сьогодні, так і забутих перекладачів того періоду. Характеристика картини перекладацького процесу того часу.

Рубрика Литература
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 23.12.2015
Размер файла 5,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

На сторінках провідних тогочасних часописів публікували свої переклади знані українські письменники. У «Житті і мистецтві» за 1920 р. - Михайло Яцків (оповідання Всеволода Гаршина), Остап Луцький (поетичні твори Алкея, Анакреонта, Сапфо), Василь Щурат, чиї переклади знаходимо і в «Народному ілюстрованому календарі товариства «Просвіта» на звичайний 1923 рік», виданому у Львові 1922 р. («Ірландські пісні» юного на той час ірландського письменника Френка О'Коннора (справж. Майкл

О'Донован), який перекладав ірландську поезію VII-XIX ст. англійською мовою, а також писав оповідання про національно-визвольну боротьбу ірландського народу). В часописі «Життя і мистецтво» того ж року також були опубліковані переклади Івана Ставничого - оповідання «Жебрак» Антона Чехова й леґенда «Скляні посудини» плідного угорського письменника і журналіста кінця XIX - початку XX ст. Гези Гардоні, відомого передусім як автора історичних романів. Із більших творів у «Житті і мистецтві» вказаного року вийшла трагедія видатного англо-ірландського поета, драматурга, письменника та есеїста Оскара Уайльда «Падуанська герцогиня» в перекладі Миколи Голубця, який вже наступного, 1921 року заявив себе як перекладач славетної п'єси Генріка Ібсена «Пер Ґюнт», виданої окремо у Львові.

Остап Луцький теж активно друкував свої віршові переклади - з польського поета, драматурга, вченого Тадеуша Міцинського, німецького лірика, представника крайньої суб'єктивно-ідеалістичної течії в поезії Альфреда Момберта, німецького письменника, представника поетичного реалізму Теодора Фонтане, російського поета Федора Сологуба, чеських поетів Ярослава Врхліцького, Йозефа Сватоплука Махара в «Українському вістнику» за 1921 р., де публікувались і поетичні переклади Клима Поліщука (з польського поета-модерніста Яна Каспровича), М. Ковальчука (з Рабіндраната Тагора).

Залишилось ім'я Остапа Луцького-перекладача і на сторінках «Літературно-Наукового Вістника» (переклади з французького поета, літературного критика та перекладача, одного з найвпливовіших представників французької літератури XIX ст. Шарля Бодлера, бельгійського поета Еміля Верхарна (Вергарна - за відповідним правописом), видатного чеського лірика й основоположника реалістичної школи в чеській літературі (автора понад 50 томів своїх творів) Йозефа Сватоплука Махара, який наприкінці XIX - на початку XX ст. служив чиновником у Відні, через що став називатися «віденським чехом», давньогрецького лірика Анакреонта, австрійського поета-символіста, предтечі екзистенціалізму Райнера Марії Рільке).

«Громадський вістник» у 1922 р. опублікував «Промови до німецького народу» Йоганна Готліба Фіхте в перекладі Миколи Євшана.

Перекладацька діяльність часопису «Діло» з 1923 по 1929 рр. результувала працями таких літераторів, як Іван Дубицький - переклав оповідання Івана Буніна «Пан із Сан-Франчіско», Михайло Рудницький - переклав новелу Проспера Меріме «Візія Карла ХІ», низку оповідань: «Любовний лист» французького письменника Трістана Бернара, «Сад Епікура» (з підзаголовком «думка») і «Чорний хліб» французького поета й письменника Анрі де Реньє, «З новорічних мрій» французької письменниці, класика французької літератури XX ст. Сідоні-Габріель Колет, «Урядовець» іспанського письменника Вісенте Бласко Ібаньєса, твори якого видавались у радянській Україні окремо, оповідання «Діти невигодою» Бернарда Шоу, «Нічого нового» (з підзаголовком «різдвяна леґенда») французького письменника Руже Ноеля, фраґмент із повісті Стефана Жеромського «Напровесні», а також оповідання Фредеріка Буте, П'єра Лоті, Анатоля Франса, окрім того - поезію Йоганна-Вольфґанґа Ґете, вірш Джакомо Леопарді «О рідний краю мій», вірш Віктора Гюґо «Поклін і слава вам», вірш Анни Ахматової «Там білі церкви…», Олесь Бабій - переклав вірш Франциска Ассізького, Євген Онацький - переклав нарис Луїджі Лукателлі «Покликання дитинки», Василь Софронів-Левицький - переклав оповідання Проспера Меріме «Етрурійська ваза», Константина Малицька - переклала леґенду Анатоля Франса «Христос з моря», Михайло Островерха - переклав оповідання Ади Неґрі «Шрам».

У «Літературно-Науковому Вістнику» за 1922-30 рр. розміщувалися переклади Миколи Вороного (з французьких поетів Поля Верлена та Жана Мореаса), Олеся Бабія (з російських поетів Іллі Еренбурга й Сергія Єсеніна), Юрія Липи (з Отто Юліуса/Юлія Бірнбаума, Райнера Марії Рільке, вірші Ґі де Мопассана, Жозе-Марії де Ередія, Фрідріха Гельдерліна, Альфреда де Мюссе, французького поета-символіста П'єра Луїса (П'єра Луїм) та франкомовного бельгійського письменника останньої чверті XIX ст. Жоржа Роденбаха), переклади Михайла Рудницького (з Шарля Бодлера), який робив і прозові переклади, зокрема - оповідання Трістана Бернара і Фредеріка Буте для часопису «Діло» за 1923 р., Остапа Грицая (з Ґергарта Гауптмана), Петра Карманського (прозовий етюд Умберто де Кампоса, оповідання бразильського письменника Монтейру Лобату Жозе Бенто), Марка Черемшини (мала проза таких авторів, як Кальман Міксат - новеліст, романіст та есеїст, один із найвідоміших угорських письменників XIX-XX ст., Людвік Тома - німецький письменник, який у сатиричній і реалістичній формі змальовував повсякденне життя в Баварії на рубежі XIX-XX ст., католицький поет Карл Шенґер, французький письменник П'єр Лоті, чеська письменниця Марія Тільшова - представниця натуралістичного соціального роману (зображала життя буржуазної родини та празької богеми), яка у своїх ранніх оповіданнях, написаних в імпресіоністичній манері, виступала під псевдонімом Анна Марія, німецький письменник Макс Юнґнікель), Максима Славинського (вірші Шарля Бодлера й чеських поетів, серед яких Отокар Бржезіна, Ярослав Врхліцький, Ян Нечас, Йозеф Пелішек, Йозеф Сладек та ін.), Сергія Пащенка (п'єса Ромена Роллана «Дантон»), Івана Крушельницького (з Гуґо фон Гофмансталя), Миколи Голубця (з Гайнріха Гайне), Ярослава Гординського (п'єса «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра, яка з'явилась окремим виданням 1927 р. у Львові), Михайла Бачинського (повість «Наймичка» німецького письменника Германа Зудермана, чиї вибрані твори у двох томах вийшли на початку 1930-х рр. у радянській Україні), Євгена Маланюка (з Йозефа Сватоплука Махара), Володимира Гнатюка (оповідання Луїджі Піранделло), Леоніда Мосендза (з Райнера Марії Рільке), Уласа Самчука (оповідання «Залізнична катастрофа» Томаса Манна).

Поряд із наведеними відомими іменами письменників у ролі перекладачів зустрічаються й маловідомі літературні псевдоніми: Дажбожич (Роман Бжеський) переклав поему «Скити» Олександра Блока, Бой (Василь Кучабський) - п'єсу Бернарда Шоу «Катерина Велика».

Серед імен жінок-перекладачів для «Літературно-Наукового Вістника» - Марія Бачинська (Марійка з Бачинських), яка переклала оповідання Германа Зудермана; письменниця, публіцист, перекладач і редактор, ініціатор створення у Львові у 1920-30-ті рр. українського кіноконцерну Софія Куликівна (Соня Кулик) - переклала оповідання Жюля Ренара, вірш Генрі Лонґфелло, повість «Лісовий зов» Джека Лондона; Марія Струтинська - переклала оповідання Панаїта Істраті; Ганна Чикаленко - переклала оповідання англійського прозаїка і драматурга, автора знаменитого циклу «Сага про Форсайтів», лавреата Нобелівської премії з літератури (1932) Джона Ґолсуорсі, а також оповідання Віктора Каталб (з каталонської), Герберта Уелза (Уеллса), Ґілберта Кейта Честертона. Трапляються серед імен перекладачок для «Літературно-Наукового Вістника» і невідомі ширшому загалу постаті, такі як Ст. Федюшкова - переклала етюди, чи коротенькі новели-нариси, що відтворюють «миттєві враження», Петера Альтенберґа (псевдонім Енглендера Ріхарда - австрійського письменника-імпресіоніста, який створив особливий стиль - «телеграми душі»); Юлія Пирогова - переклала п'єсу французького письменника кінця XIX - першої чверті XX ст. Андре Боньє (який на основі своєї мандрівки Україною та Росією, відвідання Києва і Шевченкової могили 1901 р. видав книжку «Нотатки про Росію», де присвятив Шевченкові кілька сторінок, характеризуючи його як великого народного поета України); Л. Федорович-Малицька - переклала вірш «Добротворець» із циклу «Поезії в прозі» Оскара Уайльда.

Львівський часопис «Світ дитини» з 1921 по 1930 р. розмістив на своїх сторінках переклади дитячих творів у виконанні таких літераторів, як Антон Лотоцький, якому належить переклад вірша Марії Конопницької, оповідання Анатоля Франса «Сам собі генерал», казки львівської польської письменниці Ванди Млодніцької «Побрехенько». Роман Завадович переклав вірш німецького поета, перекладача і вченого, професора східної літератури Фрідріха Рюккерта. Софія Куликівна переклала казку Альфонса Доде «Коза пана Сеґена», оповідання Жюля Ренара «Мій пташок». Іван Липа переклав оповідання (індійську леґенду) Редьярда Кіплінґа «Лихвар», Василь Софронів-Левицький - оповідання Рабіндраната Тагора «Баядера» та корейські казки, Богдан Заклинський - казку «День і ніч» письменника, поета і журналіста, видатного представника реалізму в чеській літературі другої половини XIX ст. Яна Неруди, оповідання Прокопа Зеднічека «Деревце у сніговому полі», уривок із повісті «Пес Карло і лось Сивак» Сельми Лаґерлеф - шведської письменниці, авторки художніх, історичних та краєзнавчих книг, творця знаменитої казки «Дивовижна подорож Нільса Хольгерсона з дикими гусьми по Швеції», першої жінки в літературі, відзначеної Нобелівською премією (1909). Ще Богдан Заклинський переклав казку «Король Ячменик», автором якої є чеський письменник Алоїз Їрасек, та оповідання «В суді» Марії Конопницької. Юрій Шкрумеляк теж перекладав поезії Марії Конопницької, зокрема, вірш «Осінь», а ще: вірш Костянтина Бальмонта «Молочна дорога», вірш Олександра Блока «Бідний зайчик», вірші Олексія Плещеєва «Розмова з пташкою» та «Весняний дощик», байку Івана Крилова «Селянин у біді», вірш Яніни Поразінської «Остання вакаційна ніч», байку Жана де Лафонтена «Два осли», байку Езопа «Осел у львиній шкурі». Іван Камінський переклав японську казку Масао Куме «Любов матері».

Художні переклади включалися до найрізноманітніших літературно-мистецьких та громадсько-політичних видань. Так, у варшавському часописі «Наш світ» за 1924 р. знаходимо переклади В'ячеслава Заїкина (вірш «Розмова закоханих» найбільшого суфійського поета Персії середини XIII ст. Джелаледдіна Румі, якого називають «солов'єм споглядального життя», а також поезії Горація, вірш «Привіт весні (Весняна касида)» видатного турецького лірика на ім'я Іса Месихі), Клим Поліщук переклав вірш Яна Каспровича «Негода», в перекладі Миколи Садовського тут опубліковано «Пісню про буревісника» Максима Горького. Цього-таки року берлінський «Літопис політики, письменства і мистецтва» оприлюднив оповідання Вашинґтона Ірвінґа в перекладі Ганни Чикаленко, оповідання Теодора Шторма в перекладі Богдана Лепкого, оповідання Ґі де Мопассана «Кохання» в перекладі Сергія Пащенка. Львівська півтижнева газета «Наш прапор» (видавалась у 1923-24 рр.) за вказаний рік публікує «Пісню друкарів» Людвіґа Авґуста Франкля в перекладі Василя Щурата.

Переглядаючи публікації львівського часопису «Світ» за 1925-26 рр., знаходимо переклад Михайла Рудницького (оповідання Ґі де Мопассана «Івеліна Саморіс»).

Львівська щоденна газета «Новий час» 1926 р. знайомить своїх читачів із перекладами Марка Черемшини: це оповідання Генрі Борбо «Правотар» та болгарського дитячого письменника Ангела Каралічева (Каралійчева) «Пиріг».

Львівський журнал для домашнього читання й виховання «Нова хата» за 1926-29 рр. знайомить читачів із творчістю жінок-перекладачок, таких як Марія Струтинська (переклала для часопису уривок із повісті «Анетта і Сильвія» Ромена Роллана), Марія Деркач (переклала «Оповідання про переплетника і поета» Їржі Волькера, та оповідання «Кость» Аркадія Аверченка), Марія Роздольська (псевд. М. Дунаївська) (переклала оповідання «Радість життя» Джона Ґолсуорсі та оповідання «Її перший бал» Катрін Менсфілд), Лідія Бурачинська (переклала оповідання «Ворожка» Карела Чапека).

Львівський часопис «Вікна» за період із 1927 по 1930 рр. надрукував кілька десятків перекладів: Марія Роздольська (псевд. М. Дунаївська) переклала для часопису оповідання «Відвага» Джона Ґолсуорсі та вірш «Казка про коминяра» Їржі Волькера; Василь Бобинський переклав оповідання «Старий Штольбе» німецького письменника і літературного критика, редактора популярного наприкінці 1920-х рр. щомісячника «Die neue Bьcherschau» («Новий книжковий огляд») Ґергарта Поля, а також уривок з роману «Неррасантула» та оповідання «Чабанка» румунського письменника Панаїта Істраті, чиї твори виходили й окремими виданнями, вірші «Так сказати б» і «Матроси» тогочасного австрійського письменника, перекладача і критика Гуґо Гупперта, оповідання «Ластів'яча книга» одного з найяскравіших представників німецького експресіонізму, поета, драматурга, революціонера й антифашиста, глави Баварської Радянської Республіки Ернста Толлера, оповідання «Дві матері» німецького письменника першої половини XX ст. Леонгарда Фрбнка, вірші Владислава Броневського, поезії «Офелія», «П'яний корабель», «Руки Жанни-Марії», «Паризька оргія», «Осяяння», «Скали», «Сонний в яру», «Зло», «Бідні в церкві», «Зацьковані», поеми «Коваль» та «Перше причастя» Артюра Рембо, оповідання «Криваве поле» Анрі Барбюса; Степан Масляк переклав вірші «Хроніка» та «Барабан» Йоганнеса Бехера, вірші «Привид» та «Полудень…» Йозефа Гори, у співпраці з Василем Бобинським Степан Масляк переклав поезію «Десять тисяч хрестів» Йоганнеса Бехера; Ярослав Кондра переклав твори польських поетів - вірші «Сконфіскували» й «Надзвичайне видання» Станіслава Ришарда Станде, вірш «Брами» Станіслава Вигодзького; К. Яран (Казимір Кравчук) також перекладав сучасних польських поетів - «Елегію про смерть Людвика Варинського» та уривки з поеми «Паризька комуна» Владислава Броневського, вірші Вітольда Вандурського, уривок із поеми про китайську революцію «Кантон у полум'ї» Юліуша Ґрота, фраґмент зі сценічного фотомонтажу «Локаут» Александра Вата.

Низка інших західноукраїнських місячників теж містить переклади. У львівському часописі «Зиз» наприкінці 1920-х рр. знаходимо скетч «Оглядний муж» угорського письменника, драматурга першої половини XX ст. Ференца Мольнара, який 1940 р. переїхав до США, та оповідання «Нерівність» французького письменника Клода Жевеля в перекладі Михайла Рудницького, вірш «Розбита ваза» видатного французького поета, члена групи «Парнас», першого лауреата Нобелівської премії з літератури (1901) Армана Сюллі-Прюдома в перекладі Миколи Вороного, який перекладав й інші поезії цього автора.

Переглянувши кілька західноукраїнських періодичних видань за 1930 р., у львівському місячнику «Поступ» знаходимо ще переклади Миколи Вороного (вірш «Дзвони» французького критика, поета і письменника першої третини XX ст., який зажив гучної слави своїми психологічними романами, Поля Бурже, а також вірші «Крила» та «Тут, на землі» Армана Сюллі-Прюдома), а також переклади Володимира Герасимовича (фраґмент із драматичної картини «Самарянка» поета і драматурга Едмона Ростана - члена Французької академії, командора Ордену Почесного леґіону, автора знаменитої п'єси «Сірано де Бержерак», уперше поставленої 1897 р.), а в журналі «Жіноча доля», що видавався в Коломиї, натрапляємо на переклад Івана Зубенка - це оповідання «Павуки й мухи (театральна історія)» російського письменника-сатирика Михайла Зощенка, а також на переклад Наталени Королевої - оповідання «Різдвяна леґенда», автором якого є Квідо Марія Віскочіль.

1.2.3 Публікації у періодиці: 1930-ті роки

РАДЯНСЬКІ ВИДАННЯ

Чимало перекладів публікують українські літературно-мистецькі та громадсько-політичні часописи й у першій половині 1930-х років. Так, харківський часопис «Червоний шлях» за 1931-36 рр. опублікував чимало перекладів (від 1936 р. його було перейменовано на «Літературний журнал»). У цьому часописі шліфував свою перекладацьку майстерність Василь Мисик (переклав оповідання Майкла Голда «Погоня за роботою», поетичні й прозові твори якого виходили окремо, поезії Роберта Бернса «Везельвулове Посланіє» та «Бессі з прядкою», роман-кінохроніку ХХ віку «1919» Джона Дос Пассоса, який вийшов у цьому ж таки перекладі й окремим виданням, вірш таджицького поета Гасема Лагуті «Шейх сказав»), Сергій Дубровський (переклав «Пісню про Буревісника» Максима Горького), Андрій Панів (переклав два вірші Янки Купали), Євген Касяненко (переклав з німецької оповідання «1002-а ніч або старо-бухарський паноптикум» британського письменника і журналіста єврейського походження, уродженця Угорщини Артура Кестлера, чиє життя було сповнене пригод і небезпек у різних країнах світу і який, зокрема, 1931 р. вступив до лав Комуністичної партії Німеччини, у середині тридцятих років рік прожив у Радянському Союзі, а 1938 р. у зв'язку з «великим терором» в СРСР вийшов з компартії й невдовзі став широковідомим завдяки своєму роману «Darkness at Noon» (1940), що викривав терор в СРСР

1930-х років). М. Івашура переклав для часопису «Червоний шлях» повість «Втікач» Філіппа Супо - французького поета і прозаїка, одного із засновників дадаїзму разом з Андре Бретоном та Луї Арагоном, а потім - сюрреалізму (від якого він був відлучений Андре Бретоном 1926 р.). Юліан Шпол переклав вірш «Берлін» Йоганнеса Бехера, чия проза й поезія виходили в українських перекладах окремо. Іван Кулик переклав вірш «В'язні» німецького поета Ґеорґа Гайма (Гайме) та вірш «Тарас Шевченко» Едуарда Багрицького, Андрій Панів - вірш німецького поета і письменника кінця XIX - початку XX ст. Ріхарда Демеля «Робітник», Н. Щербина - вірш Янки Купали «Завжди у майбутнє», Василь Атаманюк - вірш Карла Лібкнехта «Певність», Мечислав Гаско - вірш «Брати» єврейського радянського поета і письменника, уродженця Волині, який писав мовою їдиш, Переца Маркіша, Павло Тичина - вірш Григорія Петнікова «То-ре-та: піонерський табір» та вірш «Народження» вірменського поета Ваграма Алазана. В одному з випусків «Червоного шляху» також з'явилися чотири вірші Григорія Петнікова в перекладі Майка Йогансена, Володимира Свідзинського, Сави Голованівського і Василя Бобинського. Крім того, в «Червоному шляху» публікувався ще один переклад Майка Йогансена з Григорія Петнікова - вірш «Лижна», а також поезія Райнера Марії Рільке «Передчування», а в перекладі Володимира Свідзинського - комедія Арістофана «Оси», видана наприкінці 1930-х рр. окремо разом із двома іншими комедіями Арістофана. Леонід Первомайський переклав поезію «Самотність» Райнера Марії Рільке, Микола Бажан - поему Шота Руставелі «Левень у барсовій шкурі», видану згодом у цьому-таки перекладі окремим виданням, а також вірш «Здвиг ріки» грузинського поета Симона Чіковані, який у 1920-ті рр. належав до літературної школи футуристів. Василь Бобинський переклав вірші із циклу «Лірична шахта» і «Чорні жучки» Іцика Фефера, Арон Копштейн - вірш «Дімітров» єврейського поета, уродженця Київщини Мойсея Хащеватського, Юліан Шпол (Михайло Яловий) - вірш «Дощова ніч» німецького поета-експресіоніста Альфреда Ліхтенштайна. К. Накагаки та Готліб Носкін переклали з японської мови через есперанто новелу «Голод за багатого врожаю» Сунао Токунаги (він же Наосі Токунага (1899-1958) - японський пролетарський письменник-романіст), котрий був автором першого японського робітничого роману, опублікованого в українському перекладі на початку 1930-х років. Іван Дніпровський переклав з їдиш вірш Льва Квітка «Відповідь ворогам», Микола Терещенко - з білоруської вірші Янки Купали «Нова осінь» та «Диктатура праці». Терень Масенко теж перекладав для часопису «Червоний шлях» творчий доробок Янки Купали - поему «Над рікою Оресою», а ще поезії Гасема Лагуті з іранської - «Другові в тюрмі», «Дочці Ірана», «Меч-переможець» і «Тарасу Шевченкові». Маргарита Сенгалевич переклала з китайської оповідання Емі Сяо «На сичуанському шляху», Іван Семиволос - вірш білоруського поета Андрія Александровича «Новий Мінськ». Максим Рильський переклав вірш Миколи Ушакова «Київ», Марія Пригара - вірші єврейського поета Іцика Фефера з циклу «Знайдені іскри», Олекса Новицький - поезію Янки Купали «Я вірю», Феофан Скляр - іще один вірш Янки Купали «Дві дівчини».

Харківський журнал «Всесвіт» на початку 1930-х рр. опублікував переклади Марії Ільтичної (оповідання «Летті вчиться боротися» та «Убивця» Марії Кальтофен), Василя Бобинського (вірш «Заборонено» антифашистського німецького письменника Еміля Гінкеля), Івана Кулика (вірш «Бомбей» вірменського поета Азата В'штуні), М. Івашури (новела «Виплата» німецького письменника Мартіна Андерсена-Нексе, оповідання болгарських письменників «Думи мої солов'їні» Ангела Тодорова та «Свої» Георгія Караславова).

У цей період київський літературний місячник «Життя й революція» публікує переклади з польських поетів таких показних літераторів, як Леонід Первомайський (три вірші Владислава Броневського), Василь Атаманюк (вірш «Паризька комуна» Владислава Броневського), Гео Шкурупій (три вірші Вітольда Вандурського), крім того - поезії П.-Ж. Беранже в перекладах неокласиків (П. Филиповича, М. Зерова, М. Рильського) та С. Буди, зокрема, вірші Беранже «Негри й маріонетки» та «Пан Бог» переклав М. Рильський. У перекладі Євгена Плужника в часописі також була оприлюднена новела «Зруйновані гнізда» київського єврейського поета, прозаїка, драматурга Ісаака Кіпніса, який народився на Житомирщині й сам перекладав мовою їдиш твори Івана Франка, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Андрія Головка, Остапа Вишні, Петра Панча, Оксани Іваненко.

Радянська «Літературна газета» з 1932 по 1940 рр. опублікувала чимало поетичних перекладів Павла Тичини та Максима Рильського. Зокрема, Павло Тичина переклав для газети вірші «Борги» Іцика Фефера, «Червона кавалерія» Льва Квітка, «Як цвілась калина…» Янки Купали, «Вітер золотиться» Миколи Асєєва, Максим Рильський - понад десяток поетичних творів різної мистецької вартості з російської, єврейської, польської та інших мов: вірші «Ленінград» і «Шахтарська партизанська» Олександра Прокоф'єва, «Привіт тобі, столице!», «Пам'яті Пушкіна» й «Живе твій голос» Матвія Талалаєвського, «Моєму краєві» радянської поетеси, перекладачки Марії Комісарової, яка, своєю чергою, написала вірш «Павлу Тычине», а також Максим Рильський переклав поезії «Пісня чапаївця» Михайла Голодного, «Знайомі здавна…» та «Для всіх» Давида Гофштейна, «Ударом на удар» Олександра Безименського, «В альбом» зачинателя грузинської комсомольської поезії, радянського поета Аліо Мірцхулави, «Пані Твардовська» Адама Міцкевича, уривок із п'єси «Дванадцята ніч» Вільяма Шекспіра.

Переклади Павла Тичини й Максима Рильського жваво публікувались і в інших радянських періодичних виданнях, зокрема, харківському ілюстрованому місячнику для дітей молодшого віку «Тук-Тук» (виходив у 1929-35 рр.; орган Центрального бюро комуністичного дитячого руху та Наркомосвіти; 1935 р. відбулось об'єднання місячника з часописом «Жовтеня») у 1933-34 рр. з'являються переклади віршів «Скрипонька» й «Садок Етоньки» Льва Квітка у виконанні Павла Тичини, а у харківській щоденній газеті «Вісті» (де на початку 1920-х рр. почав працювати перекладачем і Остап Вишня - тоді ще нікому не відомий Павло Губенко (псевдонім - Грунський) з 1934 по 1937 рр. публікуються переклади Максима Рильського (уривки з віршованого роману «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна, вірші «Поет Фірдоусі» Гайнріха Гайне, «Кахетинська осінь» грузинського радянського поета Симона Чиковані, «Пісня українки» грузинського радянського поета і громадського діяча Паоло Яшвілі (який у 1920-ті роки належав до літературного об'єднання «Голубі роги», разом із Тіціаном Табідзе та Георгієм Леонідзе, і який 1937 р. після розстрілу його близьких товаришів Тіціана Табідзе й Ніколо Міцішвілі, очікуючи арешту, покінчив життя самогубством). Павло Тичина переклав для «Вістей» вірш «Зимовий вечір» Олександра Пушкіна. Публікуються переклади Павла Тичини і в урядовій газеті «Вісті ВУЦВК» (заснована 1920 р. Василем Блакитним): 1935 року - вірш «Бабця Блюмця» Льва Квітка, 1937 року - вірш «У гості» того самого автора. Чернігівська обласна газета «Більшовик» (орган Чернігівського обласного бюро КП(б)У; видавалася з 8 лютого 1932 р.) у 1935 р. включає переклади Максима Рильського (вірш «Колискова» Михайла Свєтлова) і Павла Тичини (вірш «Лист товаришу Ворошилову» Льва Квітка). Газета «Пролетарська правда» (виходила у 1925-41 рр.; орган Київського обласного комітету Компартії України та обласної Ради народних депутатів) того-таки року друкує переклад Максима Рильського (вірш «Жниво, напруга години робочої…» Миколи Нєкрасова), 1936 р. - переклад Павла Тичини (вірш «Пам'ятник» Матвія Гарцмана).

Найстаріший провідний часопис українських письменників - літературно-художній і громадсько-політичний місячник «Радянська література» (створений у січні 1933 р. в Харкові; перший головний редактор - Іван Кулик; на сторінках журналу друкувалися твори найвизначніших письменників сучасної української літератури: М. Хвильового, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, М. Бажана, О. Вишні та ін.) з 1935 по 1939 рр. публікує переклади, - знову ж таки, творів різної мистецької вартості, - Максима Рильського (вірш «Весна по весні» та фраґменти з поеми «Над рікою Оресою» Янки Купали, вірш «На могилі Шевченка» Давида Гофштейна, із циклу «Дорога» Якова Городського) і Павла Тичини (вірші «Моя кохана пахне так…», «Отак буває на початку травня», «Повстання» Ошера Шварцмана, «Дудочка» Льва Квітка, «Жити вічно» Іцика Фефера, «Злива під час маніфестації» Миколи Ушакова, «Батьківщині» Марії Комісарової, цикл віршів «Зелений братик» Ованеса Туманяна). Газета «Соціалістична Харківщина» (виходила п'ять разів на тиждень з 1934 р.; орган харківського обкому і обласної ради депутатів) з 1935 р. також друкує на своїх шпальтах переклади Павла Тичини (вірші «Марш» Льва Квітка, «Біробіджан» Давида Гофштейна), республіканська газета «Комуніст» (орган ЦК КП(б)У) 1936 року розміщує в перекладі Павла Тичини вірш «Обвал» Олександра Пушкіна, а в 1940 р. - переклад Максимом Рильським вірша «До приятелів-росіян» Адама Міцкевича (друга, остаточна редакція). Щоденна газета «Комсомолець України» (почала видаватись у Харкові 4 грудня 1925 р. як орган ЦК ЛКСМУ; в 1934-41 рр. видавалася в Києві як орган ЦК і Київського обласного комітету ЛКСМУ) 1937 р. друкує переклади і Павла Тичини (вірш «Жук» Льва Квітка), і Максима Рильського (вірш «Село» Олександра Пушкіна, «Балада про дітей» Тетяни Волгіної). Щомісячний методичний журнал «За комуністичне виховання дошкільника» (під цією назвою виходив у 1931-41 рр., до № 8 за 1937 р. видавався у Харкові; орган Наркомосвіти УРСР) 1938 р. публікує переклади Максима Рильського (вірші «Пісня» Самуїла Маршака, «Гвинтівочки візьмемо ми…» Володимира Маяковського), харківський щомісячний літературно-художній журнал для дітей молодшого та середнього віку «Жовтеня», який згуртував навколо себе найкращих письменників (виходив у 1928-41 рр.), 1939 р. надрукував переклади Павла Тичини (оповідання «Брехун» і цикл віршів «Зелений братик» Ованеса Туманяна, оприлюднений також у «Радянській літературі» та «Літературному журналі»), того самого року щорічний київський збірник «Радянське літературознавство» Збірник заповнювався переважно матеріалами наукової праці співробітників Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УСРР, який був заснований 1926 р. у Харкові (з філіалом у Києві при Наркомосі УСРР під назвою Інститут Тараса Шевченка). 1933 року Інститут було передано у відання Академії наук і реорганізовано під назвою Науково-дослідний інститут Тараса Шевченка. 1936 року Харківський склад Інституту об'єднується з його київським філіалом, до них долучається Літературна комісія Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських науково-дослідних інститутів, і на цій основі постає Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УСРР. розміщує на своїх шпальтах переклад Максимом Рильським уривку з трагедії «Король Лір» Вільяма Шекспіра, Повний текст перекладу Максимом Рильським Шекспірової трагедії «Король Лір» був уперше опублікований окремим виданням у кн.: Шекспір Вільям. Король Лір. - К., 1941. - 240 с. журнал «Колгоспниця України» (орган ЦК КП(б)У; видавався в 1924-41 рр.; до 1931 р. називався «Селянка України») - переклад Рильським поезії «Рицар у полоні» Михайла Лермонтова. Знаходимо переклади Рильського і періодиці за 1940 р.: у журналі «Піонерія» (створений 1931 р. на базі журналів «Большевиченята» (1924-31 рр.) і «Червоні квіти») - вірші «Рибка», «Аккерманські степи», із «Оди до молодості» Адама Міцкевича, у газеті «Молодий більшовик» - вірш «Чати» Міцкевича.

У другій половині 1930-х рр. переклади Павла Тичини та Максима Рильського також публікуються в таких радянських літературно-громадських часописах, як «Молодняк» (орган молодих пролетарських письменників) і «Літературний журнал» (суспільно-політичне і літературно-художнє видання; виходив у 1936-41 рр.). На сторінках «Молодняка» 1935 р. знаходимо переклади Рильським віршів «Яблуко», «Трісочка» Давида Гофштейна, «Зайчик сонячний», «На нічнім посту» Матвія Талалаєвського, а з 1935 по 1937 рр. - Тичинові переклади як сучасної (вірш «Березіль» тогочасного єврейського поета, драматурга і перекладача Ліпи (Ліпе) Рєзника), так і класичної поезії («Біси» Олександра Пушкіна), а також віршів класиків грузинської поезії - «Зубівка» Давида Гурамішвілі, «Весна» Іллі Чавчавадзе, «Грянемо - пісню чавунну» та «Високославний, славний од душі» із книги «Революційна Грузія» Галактіона Табідзе, уривок із поеми «Гість і господар» Важи Пшавели.

«Літературний журнал» з 1936 по 1940 рр. друкує переклади багатьох українських літераторів. Першими назвімо Павла Тичину, якому належить вільний переклад вірша «Війна з Дніпром» Самуїла Маршака і згаданий раніше переклад циклу віршів «Зелений братик» Ованеса Туманяна, й Максима Рильського, який переклав і опублікував у журналі вірші «Хмари», «З-під таємничої холодної півмаски…» Михайла Лермонтова та «Фруктова весна передмість», «Вино», «Цвітуть гортензії в Батумі» Миколи Ушакова. Та найбільш публікованим перекладачем «Літературного журналу» виявився Володимир Свідзинський, який зробив переклади віршів «Горніст грає зорю» російськомовного українського поета Григорія Литвака, «Циганчам мурзатим ріс у полі…», «Дівчина з картами» ромського поета Вано Хрустальо, «Русалка», «Знов я завітав…» Олександра Пушкіна, «Апологія Ріона» грузинського радянського поета Константіне Чічінадзе, що належав у 1920-ті рр. до творчого об'єднання «Аріфіоні», літературне кредо якого було несумісним із соціалістичною ідеологією; давньоруської епічної поеми «Слово про похід Ігорів…», уривку з роману Мате Залки «Добердо» під заголовком «Дух війни», уривку з епосу «Давид Сасунський» під заголовком «Давидове одруження», віршів «Дубовий листок одірвався од рідної віти…», «Заповіт», «Сосна» Михайла Лермонтова, «Лісова казка» талановитого російського лірика родом із Харкова Леоніда Топчія, «Аккерманські степи» Адама Міцкевича, «Кутаїсі» Акакія Церетелі.

Серед інших перекладачів-дописувачів до «Літературного журналу» натрапляємо як на відомі вже імена, так і на дебютантів. Назвімо всіх у хронологічній послідовності їхньої появи в журналі: Майк Йогансен (переклав з єврейської вірш «Вони» Михайла Пінчевського), Марія Пригара (переклала з циганської музичну казку «Гілорі» В. Ром-Лебедєва), Євген Касяненко (переклав новелу «Хор мертвих» німецького письменника-комуніста Теодора Плів'є, який, тривалі роки проживши у Москві, після Другої світової війни утік із Радянської зони в Західну Німеччину, викриваючи тоталітарний режим Кремля і заявляючи, що в сталінській Росії всі комуністичні ідеї були задушені), Іван Ханенко (переклав уривок під заголовком «Рим готується» із роману «Іудейська війна» Ліона Фейхтванґера), Микола Бажан (в арсеналі журналу його переклади драми «Моцарт і Сальєрі» Олександра Пушкіна й уривків з епічної поеми «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі), Микола Іванов (переклав п'єсу «Саламанська печера» Міґеля де Сервантеса, народне іспанське оповідання «Безлад у світі», «Романс про іспанську цивільну ґвардію» Федеріко Ґарсії Лорки), О. Варавва та К. Цагарелі (переклали драму «Арсен» грузинського радянського письменника Сандро Шаншіашвілі, яка також вийшла окремим виданням), М. Івашура (переклав «Ранок у Будапешті» угорського революційного письменника Шандора Гергеля), Варвара Чередниченко (переклала з грузинської оповідання «Кодона» Я. Лісашвілі, з осетинської - оповідання «Мисливці» А. Коцбити та добірку з осетинського фольклору під заголовком «Абреки із Гуд»), Ігор Муратов (переклав поезію у прозі «Дівчина і смерть» Максима Горького), Степан Крижанівський (переклав «Пісню про Буревісника» Горького), Антон Шмигельський (переклав шість віршів Переца Маркіша, народну пісню «Курди співають» в обробці єврейського поета і перекладача Арона Копштейна), Наталя Забіла (переклала давньоруський епос «Слово про Ігорів похід», який також перекладали Володимир Свідзинський, - опубліковано в «Літературному журналі», - Святослав Гординський, Микола Матіїв-Мельник, Максим Рильський, - їхні переклади вийшли окремими виданнями), Мар'яна Хмарка (переклала вірші «Прощання» російського лірика Михайла Ісаковського, «Кавказ» та «Я пережив свої бажання…» Олександра Пушкіна, «Не вітер віє з висоти» О.К. Толстого Російський письменник, поет, драматург, член-кореспондент Петербурзької Академії наук граф Олексій Костянтинович Толстой (1817-1875).), Борис Чигиринець (переклав оповідання «Сніговина» Олександра Пушкіна), Степан Крижанівський (переклав з осетинської чотири вірші Кости Хетагурова), Євген Дроб'язко (переклав вірш «Натхнення» Давида Гофштейна).

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ТА ДІАСПОРНІ ВИДАННЯ

Значну кількість перекладів оприлюднював львівський тижневик «Діло» впродовж усього десятиліття (у 1937-38 рр. щоденний випуск часопису мав 10 сторінок, а в суботу - 16 сторінок). За 1932-39 рр. в «Ділі» публікували свої переклади Софія Куликівна (повість «Бандитська історія» англійського письменника Дедлі (Дадлея) Гопса), Іван Ставничий (поезія у прозі «Ученик» Оскара Уайльда, поема «Святий вечір приятеля Онората» Ярослава Врхліцького), Михайло Рудницький (фраґмент під заголовком «Примітивізм та історія» із книги «Бунт мас» іспанського філософа першої половини XX ст. Хосе Ортеґа-і-Ґассета, «Думки (вибір із різних творів)» та вірші Йоганна-Вольфґанґа Ґете, уривок з роману «Ґоґ» під назвою «Ніщо не моє» тогочасного італійського письменника Джованні Папіні, оповідання «Іда» й «На край світу» Івана Буніна, а в перекладі зі шведської - уривок під назвою «Модний лікар» з автобіографічної книжки «Легенда про Сан-Мікеле» шведського лікаря і письменника Акселя Мунте), Богдан Лепкий (також вірші Йоганна-Вольфґанґа Ґете), Михайло Лотоцький (оповідання «Пригода з дитиною» та «Балада про Юру Чупа» Карела Чапека), Василь Софронів-Левицький (новела «Блакитна кімната», повісті «Вовкулака» і «Таманґо» Проспера Меріме, оповідання «Гувернантка» Стефана Цвайґа та «Чура» Ґі де Мопассана), Іван Дубицький (оповідання «Страсний тиждень» іспанського письменника на ім'я Ґабріель Міра), Г. Тимощук (оповідання «Батько» знаменитого норвезького письменника другої половини XX - початку XX ст. Б'єрнстьєрне Б'єрнсона). О. Яворівська переклала оповідання «Жіноча перемога» Кнута Гамсуна й оповідання «Сліпий Джеронімо» австрійського письменника кінця XIX - першої третини XX ст., найвагомішого представника віденського імпресіонізму Артура Шніцлера, який належав до аванґардного літературного гуртка «Молодий Відень», із 1923 р. був президентом австрійського ПЕН-клубу; прозу й особливо драматургію Шніцлера у XX ст. не раз екранізували та здійснювали її переробки для сучасної сцени). О. Яворівській також належить переклад повісті «Гонтар» німецького письменника Германа Штера, який відкидав усіляку актуальність у літературі, стверджуючи, що істинний поет не мусить бути ні громадським критиком, ані революційним рапсодом чи драматургом, і якого підтримували офіційні кола нацистської Німеччини.

Лише за 1936-38 рр. Михайло Рудницький переклав для «Діла» оповідання німецьких письменників - «Незнайомий приятель» письменниці Грети Йосс, «Помста» Івана Голля, «Геніальна ідея» А. Баумберґа; оповідання англійських письменників - «Востаннє» Дедлі Гопса, «Оборона» Сомерсета Моема; оповідання італійських письменників - «Кактуси» Лівіо Віттурбі, «Пошлюбна подорож» Валентіно Гаві, «Залізничний білет» М. Вуліано, притчу «Варавва» Джованні Папіні, оповідання «Мавританська скриня» письменниці Марґаріти Сальваторі, «Дзвони» Ґабрієле д'Аннунціо, «Американська фільма» Джузеппе Маротти (який у 1940-50-ті роки виріс в одного з найпопулярніших письменників Італії, лавреата багатьох літературних премій), оповідання «Дві сестри» знаменитого письменника і драматурга Луїджі Піранделло (лавреата Нобелівської премії з літератури 1934 р. «за творчу сміливість і винахідливість у відродженні драматургічного й сценічного мистецтва»); оповідання угорських авторів - «Бюро щирості», «Закоханий листар» та скетч «Серце артистки» Імре Галяса, оповідання «Мої переносини» й «Лекція англійської мови» Аладара Ласло, «Велика роля», «Подружжя з любові», «Розчарування», «Таємничий князь» та «Щоденник щирої жінки» Леона Андора, «Абонементові знайомі» Йожефа Бекефі, «Жінки при телефоні» Калмана Чато, «Помста жонглера» Міхала Надя, «Одне молодече бажання» Л. Паляшті, «Мій співкомірник», «Позичальня», «Жінка, що хотіла вмерти» й повість «Спадщина» Євгена Гельтая, оповідання «Битва під Маратоном» і «Жінка, якої ніхто не хоче зрозуміти» Ференца Герцега, уривок із повісті «Вулиця Кота-Рибалки» Йолана Фельдеша, оповідання «Важке становище педагога» Віктора Ракочі, «Краватка» та «Приятельки» Фрідеша Карінті (одного з найпопулярніших і найдотепніших письменників в Угорщині перших десятиліть XX ст., улюбленця літературних кафе й журнальних редакторів); оповідання французьких письменників - «Внно» та «Панська вечеря» Андре Бірабо, «Остання молодість», «Розмова про розвід» і «Тіточний брат» Фредеріка Буте, «Спізнений дебют» Ґюстава Боде, «Психіатр» письменника і літературного критика Едмона Жалю, який у своїх еклектичних модерністських романах зображав переважно французьку інтеліґенцію й відомого також своєю вагомою роллю у популяризації серед французьких читачів іноземних авторів, таких як Чехов, Щедрін, Рільке, Кіплінґ, Стівенсон, Манн та ін.), «Дорогоцінний дарунок» Жермена Бомона, «Вечеря з перепонами» та «Свобода» Анрі Дівернуа, «Трагічний комік» і «Парцелі на продаж» Едмона Абу, «Вечеря Бальзака» Марселя Арлана, «Новий дзвін» Жюля Леметра; оповідання «Почуття» іспанського письменника Рамона дель Кастільйо, оповідання «Новітній Тантал» польського письменника Кароля Їжиковського, п'єсу «Азійська отрута» чеського письменника Йозефа Пакоча.

Василь Софронів-Левицький переклав для тижневика «Діло» за вказаний період «Різдвяне оповідання» Ґі де Мопассана, Роман Сказинський - оповідання «Мале непорозуміння» та «Помилка» Леона Андора, «Кармен» Євгена Гельтая, «Осінь» Л. Дартея, «Жіноча душа» Моріса Фордй, Петро Козланюк - оповідання «Пригода Міловзорова» Аркадія Аверченка, Петро Карманський - психологічні етюди «Із записника батька» й уривок із роману «Останній приятель» Едмондо де Амічіса, Юрій Косач - оповідання «Історійка з каннібалами» перуанського письменника і дипломата, представника Перу в Лізі Націй (1930, 1933-35 рр.), відомого майстра гостросюжетної креольської та індіанської новели Ґарсії Кальдерона Вентури, Святослав Гординський- вірші «Бунтар» і «Політ» Шарля Бодлера, Микола Матіїв-Мельник - оповідання «Пушка від цигарок» угорського письменника Герті Келемена, «Дзвінки на санках» Ференца Мольнара, «Китиця рож» італійської письменниці Дори Манкузо Перріконе, Михайло Лотоцький - оповідання «Про ліричного злодія» Карела Чапека.

Серед інших помітних на початку 1930-х років часописів, які містили чимало перекладів, слід згадати і львівський місячник «Вікна», де протягом 1931-32 р. було надруковано низку перекладів таких вузькознаних літераторів, як Ярослав Кондра, який переклав вірш «Страйк» Станіслава Ришарда Станде, вірші «Червоні ескадрони» та «Вуглекоп» Христо Смирненського, уривки з поеми «Вересень» видатного представника експресіонізму в болгарській літературі, поета і публіциста Гео Мілева (до речі, члена Болгарської комуністичної партії з 1922 р.). Вказана поема Гео Мілева, присвячена комуністичному повстанню 23 вересня 1923 р., знаменна спровокованими нею урядовими репресіями проти автора: коли вона була надрукована на батьківщині поета в журналі «Полум'я», який випускав сам Мілев, то це призвело до конфіскації накладу журналу, а Мілева засудили до штрафу й тюремного ув'язнення; невдовзі ж під час антикомуністичного терору, провадженого болгарським урядом, Мілева було знищено. Ярослав Кондра також переклав для «Вікон» вірші «Моїй колишній любці» та «Хаджій Димитрій» болгарського поета Христо Ботева, вірші «Була тиша томлива і млява…» й «Легка атлетика» Владислава Броневського, вірш «Сходи» Станіслава Вигодзького. Казимір Кравчук (псевдонім К. Яран) переклав для місячника вірші «Зимовий терор» і «Травневий ранок» Христо Радевського, оповідання «Прапор» і «Мати» болгарського письменника-публіциста Кристьо Белева, перші оповідання якого увійшли до збірки «Поєдинок» 1931 р., вірш «Весняний зрив» болгарського письменника Л. Велева, оповідання «На стійці» болгарського письменника Георгія Караславова, вірш «Стійка» болгарського поета Николи Ланкова, вірші «Роки» та «Стрілочник» болгарського поета, члена однієї з перших у Болгарії соціал-демократичних організацій (з 1892 р.) Димитра Полянова (справж. Димитр Іванов Попов), який заклав початок пролетарської течії в болгарській літературі. У «Вікнах» також публікувалися: Степан Тудор (переклав оповідання «Невена» болгарського поета Ангела Тодорова), Майк Йогансен (переклав вірші «Український ярмарок» та «Місто» Григорія Петнікова), Василь Бобинський (переклав вірш «Сидюхи» Артюра Рембо і вірш «Бараки» Йоганнеса Бехера), Освальд Бургардт (переклав вірш «Слова каліки» Йоганнеса Бехера), Ярослав Галан (переклав оповідання «Воєнна вдовиця» німецького письменника Леонгарда Франка, твори якого кілька разів видавались окремо в радянській Україні, та уривок із повісті видатного хорватського письменника Мирослава Крлежи «Три стрільці» під заголовком «День капітана Ратковича»).

«Літературно-Науковий Вістник» за 1931-33 р. розмістив на своїх сторінках віршові переклади Євгена Маланюка (вірш «На варті» чеського поета Ольджіха Земека та вірш «Під Єрусалимом» Йозефа Сватоплука Махара), а також прозові переклади жінок - Софії Куликівни (оповідання «Кира, Кираліна» Панаїта Істраті, - переклад виконано з французької), Юлії Пирогової (повість «Бандитська історія» П'єра Домініка й леґенда «Статуйка з розбитими ланцюгами» Клода Жевеля), Ганни Чикаленко (оповідання «Руда Барбара» ірландського письменника Лаєма О'Флаерті), Марії Струтинської (оповідання «Дика коза» того ж таки Лаєма О'Флаерті).

Львівський жіночий часопис «Нова хата» за 1931-33 р. теж, здебільшого, публікував жіночі переклади: Марії Роздольської (оповідання «Маленька ґувернантка» новозеландської та англійської письменниці-новелістки першої чверті XX ст. Кетрін Менсфілд), Лідії Бурачинської (нариси «Паризька мода» й «Жінка в масці» Сідоні-Ґабріель Колет, оповідання «Блискавиця» Джона Ґолсуорсі), Ганни Чикаленко (уривок із написаної 1922 р. повісті «Джекобова кімната» британської письменниці та літературного критика Вірджинії Вулф - провідної постаті в модерністській літературі першої половини XX ст., чиї романи вважаються класичними творами «потоку свідомості»). Поміж жіночих імен перекладачів зустрічаємо у «Новій хаті» й переклади Михайла Островерхи (оповідання «Третій» та «Сукня з мінливого шовку» італійської письменниці Ґрації Деледда).

Львівський ілюстрований тижневик «Неділя» (видання для українських родин; виходив у 1928-39 рр., редакторами в різні часи були Микола Голубець, Іван Голіян, Анатоль Курдидик та ін.) за 1931 р. також видрукував у різних випусках декілька оповідань Ґрації Деледда в перекладі Михайла Островерхи, крім того, оповідання «Ноктюрн» П'єра Лоті в перекладі Василя Левицького, новелу «Матео Фальконе» Проспера Меріме в перекладі Володимира Гнатюка, «Казку про японського каменяра» голландського письменника Мультатулі в перекладі Івана Ставничого.

У львівському молодіжному часописі «Вогні» за той самий рік знаходимо вірш «Будівля» німецького поета XX ст. Ойгена Рота в перекладі Б. І. Антонича.

Львівський літературний журнал «Дажбог» за 1933-35 рр. опублікував праці таких перекладачів, як Лідія Бурачинська (оповідання «Salta pro nobis» Джона Ґолсуорсі), М. Осипович (перекладав давньогрецьку лірику: «Поучення юнакам» напівлеґендарного «поета-воїна» Тіртея, «Еротікон» Сапфо, «Пісня при пирі» Алкея, вірші «До себе самого» та «Портрет дівчини» з Анакреонтики - збірника коротеньких віршованих п'єс, що оспівують кохання, вино й безтурботну насолоду життям, складеного в Александрійську та пізніші епохи), Богдан Кравців (вірш «Marina» польської письменниці Марії Павліковської-Ясножевської, вірш «Праця» польського поета XX ст. Влодзімежа Слободніка, вірш «Молитва» польського поета, драматурга, перекладача першої половини XX ст. Леопольда Стаффа, який був віце-головою, а потім головою Товариства польських письменників та журналістів протягом 1924-31 рр., членом Польської академії літератури і її віце-президентом у 1934-39 рр., переспів другої глави біблійної «Пісні пісень»), Леонід Мосендз (вірш «Портрет Чосера» Генрі Лонґфелло), Євген Маланюк (вірш «Ранком» польського поета і перекладача Казимира (Казімєжа) Вєжинського, який, зокрема, переклав польською мовою вірш Тараса Шевченка «Огні горять, музика грає», що ввійшов до варшавського видання творів Шевченка 1936 р.), Микола Зеров (вірш «Конкістадори» Жозе-Марії де Ередія).

У коломиївському журналі «Жіноча доля» за 1931-32 рр. зустрічаємо переклади Василя Королева-Старого (оповідання чеських письменників «Кавничок» і «Старий балакун» Йозефа Ягоди, повість «В Техасі» Йозефа Буняти) та Ольги Кобилянської (оповідання «Будь тим, чим ти є» австрійського письменника Егона Фріделя). У цьому ж таки виданні за 1936 р. натрапляємо на переклади Олекси Стефановича (вірші «Лиши мене», «Дерева сплять», «Яхта» болгарської поетеси Я. Язової).

Низка львівських літературно-мистецьких та громадсько-політичних часописів, протривавши до 1939 р., незмінно публікували на своїх шпальтах чималу кількість перекладів. Так, літературно-науковий часопис «Дзвони» з 1931 по 1939 рр. оприлюднив десятки творів зарубіжних письменників. Серед перекладачів - Юрій Шкрумеляк (переклав уривок із «Саги про лицаря Фрітьйофа»), Костянтин Чехович (переклав поему «Громадянин Христос» Ярослава Врхліцького), Вячеслав Липинський (переклав «виїмки», тобто фраґменти, із «Законів» Платона), І. Черкавський (переклав фраґмент із повісті «Клубок гадюк» Франсуа Моріака, уривок з повісті «Нічний лет» і «Барк» Антуана де Сент-Екзюпері, оповідання «Евелін» видатного ірландського письменника, одного з найвпливовіших митців XX ст. Джеймса Джойса), Ольга Дучимінська (переклала оповідання «Самко Птах» чеського поета, новеліста і романіста Юліуса Зеєра), Петро Ісаїв (переклав оповідання «Кохання Понтія Пілата» французького письменника Моріса Лорантена та уривок із повісті «Поворот до Бога» Франсуа Моріака), Б. Лисянський (переклав вірші «Щирий друг», «Вікторові Гюго» Альфреда де Мюссе, вірш «Екстаз» Віктора Гюґо), Михайло Кравчук (переклав біблійний поетичний шедевр - «Пісню над піснями»), Юрій Клен (переклав твори зі збірки «Stundenbuch» Райнера Марії Рільке, вірш «Не пізнав» німецького поета-символіста і неоромантика, перекладача і видавця Стефана Ґеорґе, відсторонено-аристократична поезія якого зосереджувалася на темах героїзму й самопожертви і який сам перекладав німецькою мовою твори Данте, Шекспіра, Бодлера та сучасних йому поетів). Юрій Клен також переклав поему «Присвята» члена-засновника в 1906 р. літературного об'єднання французьких письменників «Абатство» Рене Аркоса та вірш «Пережите» Гуґо фон Гофмансталя, Антоніна Струтинська переклала «Оду до західного вітру» Персі Біші Шеллі, Юрій Косач переклав поему «Веласкесів Христос» великого іспанського філософа, письменника, громадського діяча першої третини XX ст. Міґеля де Унамуно - баска за національністю, чиєю рідною мовою була баскська мова, хоч він і писав іспанською, Ірина Гузар-Монцібовичева переклала уривки з роману «Щоденник сільського пароха» під заголовками «Із щоденника сільського пароха» та «Графиня» Жоржа Бернаноса - французького антибуржуазного письменника першої половини XX ст., який мав католицько-монархічний світогляд.

У львівському часописі «Світ дитини» за вказане десятиліття оприлюднили свої переклади Іван Ставничий (оповідання «Пригода в лісі» німецького письменника Йоганнеса Трояна), Юрій Шкрумеляк (вірш «Сонце» польського поета і драматурга другої половини XIX ст. Адама Асника, для творів якого характерне поєднання романтизму із суспільно-філософським позитивізмом, байки «Лебідь, щука і рак», «Квартет», «Лисиця і виноград» Івана Крилова, байка «Невдоволений осел» Жана де Лафонтена, оповідання «Звідки береться дощ?» польської письменниці Яніни Поразінської, вірші «Мороз», «Котик» та інші вірші Юліана Тувіма), Василь Пачовський (вірш «Ненька» Яна Неруди), С. Лакуста (оповідання «Каштанка» Антона Чехова), Богдан Заклинський (оповідання «Воєнний образок» Льва Толстого, «Моя мати» Едмондо де Амічіса, японська казка під заголовком «Зависть»), Л. Бачинський (оповідання «Перепілочка» Івана Тургенєва).

У львівському місячнику «Вістник» із 1933 по 1939 рр. публікували свої численні праці такі високопрофесійні перекладачі, як Ганна Чикаленко, яка переклала для «Вістника» оповідання «Людина, що дотримувала форми» Джона Ґолсуорсі, «Філіжанка чаю», «Молода дівчина» Кетрін Менсфілд, «Під знаком зламаного меча» Ґілберта Кейта Честертона, «Портрет» англійського письменника, есеїста і критика, одного з найповажніших прозаїків XX ст. Олдоса Гакслі (Хакслі) - автора знаменитого роману «Brave New World» (1932), виданого в українському перекладі лише 1994 р. під заголовком «Прекрасний новий світ». Окрім того, Ганна Чикаленко переклала для «Вістника» оповідання «Людина, що була» Редьярда Кіплінґа, «Капричіо» Ґарсії Кальдерона Вентури, п'єсу «Свята Іванна» Бернарда Шоу. Юрій Клен переклав вірші «Калейдоскоп», «Обрій і не мріє…» Поля Верлена, «Звитяжці», «Дитинство героя», «Нова Держава», «Присяга» Стефана Ґеорґе, «Вовче закляття» та «Прояснення» Шарля Леконта де Ліля, «Станси (І). Твої руки», «Крізь дощ прорвавши враз жалобу сірих днів..», «Єдина в дні гіркої безнадії…» Жана Мореаса, «Осіння пісня» французького поета, драматурга й есеїста, видатного релігійного письменника XX ст. Поля Клоделя, а також вірші: «П'яний корабель» Артюра Рембо, «Душа моя…», «Мертве місто» французького поета-символіста останньої чверті XIX ст. Альбера Самена, «Петербурґ» Зінаїди Гіппіус - непересічної поетеси, прозаїка, літературного критика, дружини Д.С. Мережковського, однієї з чільних представників «срібної доби» російської культури й ідеолога російського символізму; вірш «Вітер» Еміля Верхарна, «Оду до західного вітру» Персі Біші Шеллі, - цей вірш був опублікований перекладачем під своїм справжнім ім'ям (Освальд Бургардт) у «Червоному шляху» в 1920-х рр., його також переклала Антоніна Струтинська для «Вістника», - вірші «Привид» Стефана Малларме, «Ґранати» та «Кроки» Поля Валері, фраґмент із епічної поеми «Едда» під заголовком «Виправа по молот». Леонід Мосендз переклав вірші «Арктур восени», «Лише це забутим…» американської поетеси Сари Тіздейл - лавреата Пулітцерівської премії (1918) за збірку віршів «Love songs»; вірші «Трійця», «Листопадова ніч», «Пересторога» американської поетеси кінця XIX - початку XX ст. Аделаїди Крепсі, яку вважають основоположницею нового жанру в американській поезії - жанру станси, чи п'ятирядкової строфи із закінченою думкою, що виникла під впливом японських хайку; славетний вірш «Карло ХІІ-й, король шведський, мчить по Україні» Райнера Марії Рільке, вірші «Цезарева смерть» та «Ельдорадо» Едґара По, вірш «Кактус» чеського поета Петра Безруча (справж. Володимир Вашек) - автора знаменитих «Сілезьких пісень» - збірки написаних дактилем вільних віршів епічного характеру, забарвлених сілезькою говіркою, в яких зображено підневільну працю робітників і селян малої батьківщини поета - чеської Сілезії.

...

Подобные документы

  • Бібліографічний опис як сукупність логічно цілісного тексту, зміст інформації на матеріальному носієві. Методика складання бібліографічного опису. Види бібліографічного опису. Бібліографічний опис як результат наукової обробки документів.

    реферат [47,0 K], добавлен 30.11.2008

  • Особливості стилю Р. Бернса, тематика творів. Короткий опис найвідоміших віршів поета, головні герої. Внесок Василя Мисика в українську бернсіану. Роль П. Грабовського й І. Франка як популяризаторів і перекладачів Бернса. М. Лукаш і його переклади поета.

    дипломная работа [203,6 K], добавлен 03.11.2010

  • Этапы і асаблівасці развіцця беларускай культуры ў часы грамадзянскай воны 1917-1920 гг. Ўклад у развіццё культуры прадстаўнікоў літаратуры. Аналіз найбольш выбітных твораў таго часу. Актывізацыя нацыянальна-культурнага руху, грамадска-палітычны выдання.

    курсовая работа [41,9 K], добавлен 20.03.2013

  • Вивчення біографії, років життя та головних рис творчості видатних українських письменників: І.П. Котляревського, І.Я. Франко, Ліни Костенко, Марко Вовчка, М.Г. Хвильового, О.П. Довженко, Ольги Кобилянський, Панаса Мирного, Тараса Шевченка та інших.

    реферат [30,2 K], добавлен 14.05.2011

  • Народження та ранні роки життя поетеси. Перебування за кордоном та знайомство з видатними людьми того часу. Вихід першої збірки творів "Народні оповідання" та знайомство з майбутнім чоловіком. Значення творчості Марка Вовчка та її міжнародний вплив.

    презентация [1,0 M], добавлен 09.04.2012

  • Характеристика позицій українських вчених, письменників та істориків щодо твору Г. Боплана "Опис України", виявлення їх своєрідності та індивідуальності. Аналіз впливу змісту твору на подальші теоретичні та художні праці українських письменників.

    статья [24,6 K], добавлен 18.12.2017

  • Коротка біографічна довідка з життя Василя Шкляра. Тема боротьби українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках у романі "Чорний Ворон". Відображення війни Холодноярської республіки. Жанрово-стильові різновиди історичної романістики.

    реферат [26,9 K], добавлен 28.04.2013

  • Аналіз проблеми "Адам Міцкевич і Україна" в українській літературній критиці. Загальна характеристика та особливості творчості А. Міцкевича, її оцінка українськими літературними митцями. Дослідження українських перекладів та публікацій творів Міцкевича.

    дипломная работа [109,3 K], добавлен 22.10.2010

  • Апавяданні З. Бядулі як адны з першых у малой прозе 1920-х гг. Вобраз новага героя, рабочага-рэвалюцыянера, актывіста, камуніста малюецца ў апавяданнях. Сюжэтныя рамкі беларускага "сярэдняга" эпасу. Арганічнае зліццё мастацкасці і дакументальнасці.

    реферат [34,3 K], добавлен 23.02.2011

  • Короткий нарис життя та творчості деяких вдатних українських поетів різних епох: І. Величковського, В. Герасим'юка, В. Забіли, І. Котляревського, Г. Сковороди, Т. Шевченка. аналіз відомих творів даних літературних діячів, етапи формування їх світогляду.

    контрольная работа [379,2 K], добавлен 04.03.2013

  • Бытовая культура как одна из ключевых составляющих культуры повседневности. Революционные события, гражданская война и голодные годы в начале ХХ века, влияние эти факторов на культуру советской повседневности. Специфика и идеи сатиры 1920-х годов.

    курсовая работа [758,4 K], добавлен 10.12.2014

  • Умови та обставини створення Іваном Карпенко-Карим п’єси "Бондарівна" на початку творчого шляху. Особливості будови та сюжетної лінії п’єси, її ідеї, проблематика, характеристика головних героїв, а також її значення в театральному процесі того часу.

    контрольная работа [29,3 K], добавлен 13.10.2009

  • Знайомство з діяльністю Товариства українських поступовців. С. Єфремов як український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, загальна характеристика біографії. Аналіз особливостей видання "Iсторiя українського письменства".

    реферат [42,0 K], добавлен 22.11.2014

  • Дослідження (авто)біографічних творів сучасного німецького письменника Фрідріха Крістіана Деліуса з погляду синтезу фактуальності й фікціональності в площині автобіографічного тексту та жанру художньої біографії, а також у руслі дискурсу пам’яті.

    статья [26,9 K], добавлен 18.08.2017

  • Значення Волині в духовному зростанні Лесі Українки. Початок літературної діяльності поетеси. Характеристика 1879-1882 років — Луцького періоду у біографії поетеси. Волинь - справжня криниця творчих і життєвих сил славетної поетеси. Музей Лесі Українки.

    реферат [729,8 K], добавлен 16.12.2011

  • Аналіз стану наукового вивчення постаті П. Куліша. Характеристика різних аспектів у літературі: від біографії до світоглядних позицій. Аналіз стосунків з представниками українського руху, його історичні погляди. Еволюція суспільно-політичних ідей Куліша.

    статья [18,6 K], добавлен 14.08.2017

  • Яновський Юрій Іванович - український радянський письменник, лауреат Сталінської премії третьої міри. Повна характеристика найвизначнішого твору Яновського повоєнного часу "Жива вода". Аналіз романтичних новел раннього періоду творчості письменника.

    презентация [3,1 M], добавлен 22.04.2015

  • Развіццё паэзіі ў 20 гг. ў дзвюх асноўных ідэйна-мастацкіх плынях: нацыянальнай і пралетарска-рэвалюцыйнай. Асэнсавання Беларускага Шляху – лёсу маці-Беларусі ў новых гістарычных умовах. Апяванне "казкі прышлага часу". Пастаральнасць і фальклорны лірызм.

    реферат [31,5 K], добавлен 24.02.2011

  • Автобіографічні та біографічні відомості І.П. Котляревського, пов’язані з основою твору. "Енеїда" - епїчна, бурлескнотравестійна поема, перший твір нової української літератури. Правда та художній вимисел, проблематика твору, аналіз художніх образів.

    реферат [33,7 K], добавлен 01.12.2010

  • Знайомство з основними особливостями розвитку української літератури і мистецтва в другій половина 50-х років. "Шістдесятництво" як прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму. Загальна характеристика теорії класицизму.

    контрольная работа [45,3 K], добавлен 29.10.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.