Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років

Видатний англійський дитячий письменник Редьярд Кіплінґ теж не був обділений увагою перекладачів. 1920 року в перекладі Юрія Сірого (псевдонім видавця й громадського діяча Ю. Тищенка) вийшла книжка «Брати Моуглі. Оповідання з життя дитини між звірями» (Київ-Відень: «Дзвін»); 1925 р. в тому ж перекладі - збірка «От так казки» (Прага-Львів-Київ); 1926 р. харківське «ДВУ» видало «Котуко. Повість із ескімоського життя», яку переклав О. С-ко (Олекса Снісар). Повість було перевидано 1928 р., коли там само вийшла і казка «Ріккі-Тіккі-Таві», перевидана 1930 р. (перекладач не вказується). Надія Янко-Триницька переклала книжку «Відважні моряки», видану тим-таки харківським «ДВУ» спершу 1928 р., а потім 1929 р., коли там само вийшла і книжка «Джунґлі. Оповідання про життя дитини між звірима» (перекладач не вказаний). У Львові цей твір під назвою «У джунглях» побачив світ 1932 р. у новому перекладі Кирила Вербина (справж. Кахникевич), за редакцією Миколи Матіїва-Мельника. 1935 р. в харківсько-одеському «Дитвидаві» з'явилися «Казки» Кіплінґа в перекладі Майка Йогансена і були перевидані там само 1936 р. А через два роки з часу їх перевидання у Львові з'являється ще один варіант перекладу казок - «Казочки та сторійки для малих дітей», автор перекладу - Юра Шкрумеляк.

Публікувались і менш відомі сьогодні, але популярні на початку ХХ ст. твори дитячої та пригодницької літератури, до прикладу, 1929 р. в київському видавництві «Час» побачили світ повість для дітей середнього віку «Пригоди маленької Джен» (відома в російському перекладі як «Леди Джейн») англійської письменниці Сесіль Джемісон (переклад - В. Буряченко) та пригодницька повість «Кораловий острів» (1858) майстра жанру Роберта Баллантайна, яку небезпідставно вважають безумовною класикою світової пригодницької літератури, - в перекладі Наталі Романович-Ходкевич (пізніше в радянські роки цей твір не перевидавали через відсутність соціального пафосу).

Серед англійських майстрів великої прози ХІХ ст., відомих тогочасним українцям завдяки перекладу, - Е. Бульвер з історичним романом «Останні дні Помпеїв», який переклав Юрій Русов (Київ-Відень-Львів: «Чайка», 1924), Емілія Бронте з романом «Буреверхи» (1847; відомий також як «Буремний перевал»; у російському перекладі: «Грозовой перевал»), у котрому синтезовано романтичне і реалістичне начала, - переклав Михайло Рудницький (Львів, 1933).

Твори видатного англійського прозаїка польського походження, уродженця України Джозефа Конрада друкувались у київському видавництві «Слово»: збірка оповідань «Аванпост прогресу», переклав С. Вільховий (С. Титаренко), вступ та редакція М. Калиновича (1926), повість «Кінець неволі», переклав Михайло Калинович (1928); у харківській «Книгоспілці»: «Твори» у двох томах (Т. 1. «Визволення (Роман мілин)», переклала Ганна Касьяненко; Т. 2. Роман «Ольмейрова примха», переклав Віктор Петровський, 1929; цей роман того-таки року видало і харківське «ДВУ» в перекладі Марії Лисиченко під назвою «Олмейрова примха (Історія східньої річки)», а також збірка оповідань «Тайфун» у перекладі Миколи Рошківського, 1930 р.

Відомий англійський письменник Вільям Джекобс, чиє оповідання «Мавп'яча лапка» (1902) увійшло до класики англійської літератури, перекладався теж доволі інтенсивно. Збірку оповідань «Сновидець» переклав Борис Тенета (Харків: «Книгоспілка», 1926), збірку оповідань «Шкіперові залицяння» - Сергій Вільховий (Титаренко) (там само, 1930). Окремо також публікувались: оповідання «Іспит», перекладача не зазначено (Харків: «Український робітник», 1928) та «Оповідання нічного дозорця» в перекладі Бориса Ткаченка (Харків: «Плужанин», 1930).

Знаменитий письменник-фантаст Герберт Уеллс був добре відомий українському читачеві. Виходили друком його оповідання: «Таємниці таксидермії», переклав А. Раставицький (Харків: «Книгоспілка», 1926), «Бог - динамо», переклад М. Б-ч (там само, 1929), у київських видавництвах - збірка оповідань «Країна сліпих», переклав Михайло Калинович («Слово», 1927), оповідання «Бог - скафандр» («Сяйво», 1929), збірка оповідань «Кам'яна доба», переклала Наталя Ткаченко-Ходкевич («Час», 1929); фантастичні оповідання «Дивна орхідея», переклали Вероніка Гладка та Катерина Корякіна (Харків-Київ: «Книгоспілка», 1930). Не раз публікувались романи та повісті Уеллса: роман «Прокинувся», переклав Петро Дятлів (Харків: «Український робітник», 1928), фантастичний роман «Війна світів», переклав Григорій Піддубний (справж. Григорій Товмачів) (Харків: «ДВУ», 1929; видання друге), том 1 «Творів» Уеллса за редакцією Михайла Калиновича, виданий у харківсько-київській «Книгоспілці» 1930 р., містив оповідання й «Повість про дні майбутні», яка також була видана окремо там само, того-таки року (переклали Вероніка Гладка та Катерина Корякіна); роман «Невидима людина», переклав Микола Іванов (Харків-Одеса: «Дитвидав», 1936; перевидано під назвою «Невидима людина» 1977 року). Микола Іванов також переклав роман «Машина часу», перевиданий 1977 року.

Англійська романістика була донесена до українського читача в широкому спектрі: від романів культової в СРСР письменниці Етель Ліліан Войнич (Войніч) - роману «Ґедзь», у перекладі Марії Лисиченко (Київ: «Час», 1929), у пізнішому виданні - «Овід», у перекладі Марії Рябової (Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1935; перевидання 1936 і 1938 рр., скорочено для дітей старшого віку) та роману «Джек Реймонд», який переклала Марія Лисиченко, - до забутих сьогодні авторів, таких як Мері Пейдж, чий роман «Буря насувається» переклала Марія Рябова (Харків: «ЛіМ», 1934).

Марія Лисиченко також переклала знаменитий роман «Соломонові копальні» (Київ: «Час», 1929) Генрі Райдера Гаґґарда - англійського прозаїка, юриста і фахівця з агрономії та ґрунтознавства, класика світової пригодницької літератури, якого вважають поряд із Л. Керролом і Е. По засновником жанру фентезі.

А. Попов переклав роман «Місто розваги (Фантазія на сучасні теми)», написаний англійським письменником, колишнім клерком Арнольдом Беннетом 1907 р. (в іншій версії перекладу - «Місто насолоди»), який належить до циклу т.зв. романів-«фантазій», створених «заради задоволення і прибутку» й позбавлених глибшого художнього значення (Харків: «ДВУ», 1929).

Звичайно, далеко не всі автори одержують друге життя у перекладах пропорційно до їхнього внеску в духовну скарбницю людства. Так, твори Гілберта Кіта Честертона - англійського християнського мислителя кінця ХІХ - початку ХХ ст., прозаїка, поета, драматурга, есеїста, публіциста, автора богословських трактатів - репрезентовані лише одним виданням: «Пригодами патера Брауна» (Харків-Київ: «ДВУ», 1930), переклад - О. Водолажченко.

Тогочасний соціальний роман представлено твором Джіма Тюллі «Жебраки життя (Автобіографія босяка)», який переклав Іван Кулик (Харків: «ДВУ», 1928). Там само, тоді-таки у перекладі Івана Кулика вийшов роман популярного на той час письменника Дж. Вудгауза «Псміт-журналіст». У Харкові 1931 р. з'явилися й інші твори Дж. Вудгауза: гумореска «Шмат роботи», переклад - В. Ткаченко («Плужанин») та роман «Псміт це зробить», переклад - А. Горохов («ЛіМ»).

Британський письменник, драматург, майстер оповідання Сомерсет Моем (Могем - дотримуючись тогочасної транслітерації прізвища) опосередковано репрезентований п'єсою «Седі (Злива)» («Sadie (Rain)») у перекладі Майка Йогансена, яка була написана Джоном Колтоном і Клеменсом Рендольфом на основі однойменного оповідання «Злива» («Rain») Сомерсета Моема (Харків: «Рух», 1927).

1936 р. в Харкові вийшла ключова для марксизму науково-популярна праця англійського вченого Чарлза Дарвіна «Походження видів» у перекладі Володимира Державина.

До перекладів з шотландської літератури. Улюблені підлітками романи всесвітньо відомого шотландського поета, письменника, біографа і романіста Вальтера Скотта перекладали: роман «Айвенґо» 1924 р. переклала Надія Суровцева (Київ-Відень-Львів: «Чайка»); Анатоль Волкович 1929 р. переклав скорочений варіант роману «Айвенго» (Київ: «Час»), тоді ж і там само вийшов роман «Карло Сміливий» у перекладі Наталі Ткаченко-Ходкевич; роман «Роб Рой» 1930 р. переклали Леонід Скрипник та Степан Гаєвський (Харків: «ДВУ»), тоді саме Наталя Ткаченко-Ходкевич переклала ще один роман Скотта - «Талісман» (Харків: «Рух»); роман «Квентін Дорвард» 1936 р. переклав Андрій Білецький (Харків-Одеса: «Дитвидав»; перевидання було здійснене 1956 р.); новий переклад роману «Роб Рой» 1938 р. виконав Юрій Корецький для харківської філії «Дитвидаву».

Визначний пригодницький роман шотландського письменника другої половини ХІХ ст. Роберта Люїса Стівенсона «Острів скарбів» уперше був надрукований у київському «Слові» 1929 р. і перевиданий 1957 р. в перекладі Сергія Буди (вірш у тексті роману «Незважливому читачеві» переклав Максим Рильський). Вдруге роман переклав Юрій Корецький (Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1936).

«Пісні та поеми» національного шотландського поета Роберта Бернса вийшли друком 1932 р. в «Літературі і мистецтві» (Харків-Київ) у перекладі Василя Мисика.

Майстер кримінально-детективного жанру Артур Конан-Дойль видавався кілька разів. 1922 р. у Львові вийшов роман «Пропащий світ» у перекладі Софії Вольської, який також вийшов 1937 р. в харківсько-одеському «Дитвидаві» у перекладі Миколи Іванова з назвою «Втрачений світ». 1928 р. в Харкові («ДВУ») були опубліковані «Вибрані твори» письменника у двох томах: Т. 1. «Пригоди Шерлока Холмса. Пес Баскервілів» (перекладач не вказаний, проте найімовірніше - Микола Іванов); Т. 2. «Пригоди Шерлока Холмса» (переклад Миколи Іванова). Виданий наступного року, там само роман «Втрачений світ» теж переклав Микола Іванов. 1930 р. роман «Країна див» з'явився відразу у двох видавництвах: київському «Часі» й харківському «Русі». 1937 р. в київсько-харківському «Держлітвидаві» вийшли друком два переклади з Конан-Дойля: історичний роман «Вигнанці», який переклала Ганна Касьяненко, і «Собака Баскервілів» у перекладі Марії Овруцької.

До перекладів з ірландської літератури. Ірландська англомовна література оприсутнена, передусім, перекладами з Джонатана Свіфта - видатного ірландського письменника, сатирика, церковного діяча і публіциста кінця ХVII - першої половини XVIII ст. Плідний перекладач, брат відомого літератора Юрія Меженка - Микола Іванов здійснив кілька варіантів перекладу основної книжки Свіфта, які друкувалися в різних видавництвах у різному обсязі та з ледь видозміненими назвами: «Мандри Гулліверові» (Київ: «ДВУ», 1928), «Подорожі Гуллівера» (Харків-Одеса: «Дитвидав», 1935), «Гуллівер у ліліпутів» (там само, 1937), - але раніше окремо був оприлюднений переклад під назвою «Подорож Ґуллівера до країни ліліпутів» (Харків: «Книгоспілка», 1929), зроблений Г. Зайцевим, - «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера» (Київ-Харків: «Держлітвидав», 1935), «Мандри Гуллівера» (Харків: «Дитвидав», 1938).

Усесвітньо відомий ірландський письменник ХІХ ст., майстер пригодницького роману Томас Майн Рід був добре знаний і українському читачеві тієї доби. Роман «Оцеола, ватажок семінолів» переклала Т. Кардиналовська (Київ: «ДВУ», 1928), повісті «Білий ватажок» і «Захована гора» - Наталя Ткаченко-Ходкевич, роман «Верхівець без голови» і повість «Оселя в пустелі» - Наталя Романович-Ткаченко, повість «Вигнанці в лісах, або Пригоди перуанців у диких нетрях Амазонки» - Марія Лисиченко, повість «Шукачі рослин» переклав Дмитро Лисиченко, романи «Квартеронка», «Повзуни по скелях» та «У затопленім лісі (Водою в лісі)» переклали Н. та О. Борські, повість «Цілинні ліси (Молоді мисливці)» переклала Г. Полянська (усі перелічені вище видання публікувались у київському видавництві «Час» 1929 р.), повісті «Пригоди юнги Віллі» (там само, тоді-таки) і «Морське вовченя» (там само, 1930 р.) переклав В. Михалкін.

Ірландський поет, прозаїк, драматург і критик другої половини ХІХ - першої чверті ХХ ст. Джордж Мур, який мав істотний вплив на Джеймса Джойса і разом з Авґустою Ґреґорі та В. Б. Єйтсом стояв біля джерел руху «Гельське відродження», що ставив за мету створити національну ірландську літературу англійською мовою, - залишився серед окремих видань того періоду дрібним слідом: оповіданням «Маленька Юдита» в перекладі Варвари Чередниченко (Харків: «ДВУ», 1929).

Англійська драматургія кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. представлена, переважно, творами ірландського письменника, романіста, драматурга, лауреата Нобелівської премії з літератури 1925 р. Бернарда Шоу. І це - з цілком зрозумілих причин: 1931 р. Шоу здійснив поїздку в СРСР, після чого став палким симпатиком Сталіна. Того-таки 1931 р. харківсько-київське видавництво «Література і мистецтво» випускає окремо п'єсу «Професія пані Уоррен» (переклад - Радбіль і Кронштейн) та розпочинає публікування «Творів» Бернарда Шоу за редакцією Освальда Бургардта, які видавалися протягом 1931-32 рр.: Т. 5. «Андрокл і Лев», «Майор Барбара», переклали Марія Овруцька та І. Свет; «Лікарева дилема» (1931); Т. 1. «Три неприємні п'єси», переклала Е. Ржевуцька (1932); Т. 3. «Цезар і Клеопатра», «Учень диявола», «Навернення капітана Брасбраунда» (1932); Т. 7. П'єса «Людина й надлюдина», переклав Т. Ф. Лапоногов (1932).

Твори гучної слави ірландського поета, письменника, есеїста і драматурга, «короля парадоксу» Оскара Уайльда майже не перекладались у досліджуваний період. Опубліковано було лише поезію «Добротворець» (із циклу «Поезії в прозі»): у львівському часописі «Літературно-Науковий Вістник» за 1923 р. Авторка перекладу - Л. Федорович-Малицька (справжнє ім'я - Іванна Малицька), яка у тому-таки виданні опублікувала і власну розгорнуту аналітичну розвідку про творчу постать та літературну спадщину Уайльда (під псевдонімом І. Федоренко, - як з'ясував М. Стріха [див. статтю М. Стріхи «Оскар Вайлд на тлі українських сюжетів»]).

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ

(ДАНСЬКОЇ, ЛАТИСЬКОЇ, ШВЕДСЬКОЇ, НОРВЕЗЬКОЇ, ФІНСЬКОЇ)

До перекладів з данської літератури. Данська література репрезентована небагатьма перекладами. Видатний данський казкар Ганс Христіан Андерсен був відомий дітям і західної, і радянської України. Книжку казок письменника з назвою «Ялинка», видану у Львові 1932 р., переклав Юрій Шкрумеляк. «Казки» Андерсена в перекладі Оксани Іваненко також вийшли в харківсько-київському «Дитвидаві» 1935 р., а потім перевидавалися 1941, 1947, 1955 рр.

1931 р. в Харкові у видавництві «Молодий більшовик» з'явився роман знаменитого данського дослідника Арктики, антрополога, мандрівника і письменника кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., автора книжки про ескімосів Пеетера Фройхена (відомого також як Пітер Фреукен) - «Ескімос (Роман з Гудзонової бухти)» у перекладі з німецької.

Данський письменник-комуніст кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Мартін Андерсен-Нексе публікувався значно інтенсивніше: 1932 р. в харківсько-київському «ЛіМі» вийшли новели «Лотерейний швед» у перекладі Дмитра Загула, 1935 р. харківське «ДВУ» опублікувало «Пролетарські новели» письменника в тому ж перекладі; 1934 р. в «ЛіМі» з'явились новели «Брати» Андерсена-Нексе в перекладі М. Івашури; 1936 р. київський «Держлітвидав» надрукував повість «Малюк» цього автора.

До перекладів з латиської літератури. На початку 1930-х рр. зустрічаються переклади з латиської літератури комуністичного забарвлення. В харківському «ЛіМі» тричі видавалися оповідання латиського поета, письменника, журналіста, члена комуністичної партії Латвії з 1929 р. Лінарда Лайценса: «На алжирській каторзі», 1931 р., «Батьківщина (Оповідання полоненого)», 1932 р., «Високі збори», 1934 р. (остання збірка - в перекладі

Ю. Ружанського). Там само 1931 р. були видані оповідання Альвіля Цепліса «Спогади Андре Вітола».

До перекладів зі шведської літератури. У другій половині 1920-х років зустрічаються окремі видання перекладів зі шведської літератури. Так, 1925 р. в харківському «Русі» вийшла комедія «Потоп» шведського драматурга Геннінґа Берґера, переклад - І. Юхименко (між іншим, 1915 р. ця п'єса йшла у МХАТі - в режисерській постановці Вахтангова). Повість «Завойовники Америки» шведського мандрівника, географа, журналіста, письменника, графіка і громадського діяча Свена Гедіна переклав з німецької Освальд Бургардт 1926 р. (Харків: «Книгоспілка»). Наступного року там само вийшла повість «В обіймах полярної ночі» Ріхарда Фріка в перекладі зі шведської Вероніки Гладкої і Катерини Корякіної. У 1930 р. в перекладі з німецької (перекладач - О. Савченкова) з'явилася повість «З журавлями до Африки» Бенґта Берґа - шведського орнітолога і письменника, який писав для дітей середнього віку (Харків-Київ: «Молодий більшовик»).

До перекладів з норвезької літератури. Твори класика норвезької літератури, драматурга другої половини ХІХ ст. Генріка Ібсена видавалися не раз: «Пер Ґюнт» вийшов 1921 р. у Львові в перекладі Миколи Голубця, комедія «Ворог народові» - 1927 р. в Харкові (вид-во «Український робітник») у перекладі Марії Загірньої (Грінченко), «Вибрані твори» майстра - 1930 р. в «ДВУ» (Харків-Київ) у редакції Дмитра Загула, причому тоді був виданий том 3-й, який містив такі п'єси: «Лялькова хатка», «Ворог народові», «Дика качка», «Привиди» - в перекладі Вероніки Гладкої і Катерини Корякіної, загальним обсягом 300 с.; том 2-й, виданий 1932 р. в «ЛіМі» (Харків-Київ), містив такі п'єси: «Підпри громадянства» в перекладі Вероніки Гладкої і Катерини Корякіної, «Росмерсгольм» та «Будівничий Сольнес» у перекладі Йосипа Зорянчука. Драму «Велетні півночі», опубліковану 1931 р. в харківському «Русі», переклала Ірина Стешенко.

Твори іншого видатного норвезького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1920 р. - Кнута Гамсуна - перекладалися з другої половини 1920-х рр. Оповідання «Мандрівні дні» переклав Михайло Зеров 1926 р. (Харків: «Книгоспілка»), роман «Бродяги», написаний 1927 р., вийшов уже наступного, 1928 р. в авторизованому перекладі з рукопису (там само); того-таки року в «ДВУ» окремим виданням вийшли повісті «Голод», «Пан» і «Вікторія» - відповідно в перекладі Надії Суровцевої, Леоніда Пахаревського і Григорія Петренка. 1930 р. там само побачили світ «Вибрані твори» письменника, куди увійшов і роман «Містерії» в перекладі Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної (Т. 2. - 248 с.). А 1937 р. у Львові оприлюднено повість «Під осінніми зорями», яку переклав Іван Ставничий.

Оповідання норвезького прозаїка, драматурга, театрального і літературного критика, майстра малої прози Ганса Онруда з'явилися двома тоненькими книжечками: «Рибалчин син» - у київському видавництві «Час» 1927 р. (ім'я перекладача не вказано) та «Не такий, як усі люди» (оповідання з життя норвезьких селян) - у харківській «Книгоспілці» 1930 р. (переклав П.В. - очевидно, Прохор Воронин). Обидва переклади могли бути зроблені з російського видання «Норвежские рассказы», виданого в Москві 1919 р. (існував і дореволюційний російський переклад оповідань Онруда - збірка «Маленькие норвежцы», Москва, 1912 р.)

Вартий згадки і переклад норвезької народної пісні «Я плив додому…», виконаний Максимом Рильським і опублікований у книжці: Лобачов Г. «Я плив додому» (Харків, 1928).

До перекладів з фінської літератури. Фінська народна епопея «Калеваля» (зберігаємо орфографію цієї публікації. - Л.К.) в перекладі Євгена Тимченка (2-ге, виправлене видання) вийшла 1928 р. (Харків-Київ: «ДВУ»). Література Фінляндії представлена поодиноким твором: це оповідання «Протоієрей», автором якого є фінський прозаїк Пієтарі Пайверинта (перекладач - М. Борткевич), видане у харківській «Книгоспілці» 1930 р. (До речі, переклад новели «На ярмарку» цього автора було видано в Коломиї 1896 р.)

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ПІВДЕННОЇ ЄВРОПИ

(ІТАЛІЙСЬКОЇ, ІСПАНСЬКОЇ)

До перекладів з італійської літератури. Італійська література репрезентована в українських перекладах міжвоєнного двадцятиліття значно скромніше, ніж, скажімо, французька. Проте нарахується понад десяток авторів, опублікованих окремими виданнями. Так, знаменита казкова повість італійського письменника і журналіста середини ХІХ ст. Карло Коллоді (справж. Карло Лоренціні) «Пригоди Піноккіо» з'явилася в українському перекладі Євгена Онацького 1923 р. (Київ-Львів). А 1924 р. у київсько-харківській філії «Книгоспілки» вийшов скорочений переклад, виконаний Гнатом Хоткевичем, славнозвісного роману «Спартак» письменника-гарібальдійця Рафаелло Джованьйолі, повний переклад цього роману вийшов друком 1930 р. в харківсько-київському «ДВУ» (перекладач - П. Мохор), іще один скорочений (але меншою мірою) переклад у виконанні Степана Ковганюка з'явився 1937 р. в харківсько-одеській філії «Дитвидаву», цей переклад перевидано там само 1939 р.

У Львові побачив світ український переклад Михайлом Островерхою роману «Любов оповита брехнею» доволі популярного наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. італійського романіста й новеліста Сальваторе Фаріни, якого називали «італійським Діккенсом» за стиль сентиментального гумору й гуманістичну тональність і численні книжки якого (а він їх написав близько шістдесяти) в більшому чи меншому обсязі перекладались усіма основними європейськими мовами.

Італійський письменник-реаліст другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Джованні Верга широко відомий романами й оповіданнями, які описують життя на Сицилії. Його творчість відбита перекладом оповідання «Таврований рудий» у виконанні М. Вишнівської, виданим у Харкові «Книгоспілкою» 1928 р. Того ж таки року в харківському «Русі» вийшло друком лібрето опери Джоакіно Россіні «Севільський цирульник», яке переклав Олексій Варавва.

Серед книжкових видань 1929 р. впадає в око одна з найвизначніших книжок раннього італійського Ренесансу, яка подарувала своєму авторові європейську популярність, - «Декамерон» (1352-54) - зібрання ста новел італійського письменника і поета Джованні Боккаччо. Видано книгу двома частинами в харківському «ДВУ» (частина перша - 408 с., частина друга - 334 с.), переклад Леоніда Пахаревського та Павла Майорського (справж. - Сабалдир), поезії переклав Марко Вороний.

Важливим культурним фактом стала поява українського перекладу ще одного з ранніх творів італійської літератури - славнозвісного трактату політичного діяча, письменника і дипломата кінця XV - першої чверті XVI ст. Нікколо Макіавеллі під назвою «Володар», виданого у Львові 1934 р. в перекладі з італійської Михайла Островерхи, який також переклав видані там само двома роками раніше оповідання відомої італійської письменниці кінця ХІХ - першої третини ХХ ст., лауреата Нобелівської премії в галузі літератури за поетичні твори (1926) Ґрації Деледда під назвою «"Поцілунок горбатенького" й інші оповідання».

Київські видавництва теж долучилися до видання італійців. 1929 р. в «Сяйві» вийшло оповідання «Жалібник Чічілло» італійського письменника другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Едмондо де Амічіса, що вславився своєю книжкою під заголовком «Серце» про життя й подвиги молоді та юнацтва. 1930 р. видавництво «Час» оприлюднило пригодницький роман «Напад австралійців (Пригоди ловців трепанга)» італійського письменника останньої третини ХІХ - початку ХХ ст., автора історичних і пригодницьких романів Еміліо Сальгарі (переклад - В. Буряченко).

1931 р. харківсько-київська філія «ЛіМу» видала найвідоміший твір італійського письменника, діяча італійського робітничого руху, який протягом 1930-46 рр. жив в СРСР, Джованні Джерманетто - автобіографічну повість про боротьбу італійського робітничого класу і компартії з фашизмом під заголовком «Записки цирульника (Із спогадів італійського революціонера)», написану 1930 р. і видану спершу російською мовою в СРСР, а потім 1931 р. італійською мовою - у Франції. Український переклад повісті здійснив Ю. Безжурний (найімовірніше - з російської).

Того самого року в харківському «ЛіМі» вийшли друком «Вибрані поезії» широкознаної італійської поетеси кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Ади Неґрі, яка у своїй творчості яскраво відобразила соціальні контрасти. Збірка складалася з перекладів Павла Грабовського, Володимира Самійленка й Маріанни (Мар'яни) Хмарки, яка також переклала комедію «Шахрай» видатного венеційського драматурга XVIII ст. Карло Гольдоні, видану 1930 р. харківсько-київським «ДВУ», - це було єдине окреме видання літератури Венеції за міжвоєнне двадцятиліття.

До перекладів з іспанської літератури. Іспанська література в окремих виданнях репрезентована кількома іменами. 1924 р. вийшла друком драма «Овеча криниця», пристосована до сучасної сцени Костем Кошевським, видатного іспанського драматурга кінця XVI - першої третини XVII ст. Фелікса Лопе де Веґи (Харків-Київ). Широко видававсь іспанський письменник і політичний діяч кінця XIX - першої чверті XX ст., автор оповідань, повістей і романів Вісенте Бласко Ібаньєс. Так, 1925 р. в харківському «ДВУ» з'явились одразу дві книжки Ібаньєса: роман «Хатина» (нове поправлене видання) та памфлет «Здемаскований Альфонс ХІІІ», наступного року там само вийшли «Валенсійські оповідання» Ібаньєса, усі три видання - в перекладі Володимира Самійленка. «Валенсійські оповідання» також були видані 1931 р. харківським «ЛіМом» у перекладі Миколи Іванова, щоправда в кілька разів скороченому обсязі. 1927 р. в київському «Часі» окремим виданням з'явилось оповідання «Заєць», а 1928 р. там само - роман «Кров і пісок» у перекладі Миколи Іванова, у київському видавництві «Культура» - оповідання «Потвора» в перекладі Володимира Самійленка, яке того ж таки року було перевидане в київському видавництві «Пролетарська правда». 1929 р. харківський «Український робітник» опублікував оповідання «Подвійний удар» (перекладач не вказаний). 1930 р. в харківсько-київській «Книгоспілці» з'явилися два томи «Творів» письменника: том другий - роман «Серед померанцьових дерев», том третій - роман «Травнева квітка», обидва твори - в перекладі Миколи Іванова. У харківській філії «Книгоспілки» того року вийшло чотири оповідання Ібаньєса окремими книжечками: «Бенкет негідника», «Двох відразу», «Заєць» та «На морі» (всюди перекладача не вказано).

Микола Іванов також зробив скорочений переклад знаменитого роману, автором якого є іспанський прозаїк, драматург і поет кінця XVI - початку XVII ст. Мігель де Сервантес Сааведра, під заголовком «Вигадливий Ідальго Дон Кіхот з Ламанча», який вважається першим сучасним романом і одним із найкращих творів світової літератури. Випустило цей роман харківське «ДВУ» 1927 р., загальним обсягом 366 с. Названий переклад двічі перевидавався в харківсько-одеському «Дитвидаві» 1935 і 1936 рр.

Творчість визначного представника іспанської барокової прози першої половини XVII ст. Франсіско де Кеведо-і-Вільєґаса теж увів в українську перекладацьку літературу Микола Іванов, переклавши роман письменника, який являє собою сатиричну панораму життя Іспанії, під заголовком «Історія життя пройдисвіта, Пабло на імення, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв» (1626), опублікований у Харкові 1934 р. видавництвом «Радянська література». Того самого року інше харківське видавництво - «ЛіМ» - випустило ще одну об'ємну книжку в перекладі Миколи Іванова: роман під заголовком «Магніт», названий «повістю про марокканську війну», іспанського письменника Рамона Хосе Сендера, чиї романи були просякнуті критикою суспільства. Тоді ж таки «Радянська література» видала оповідання Сендера «Буря на півдні» в перекладі В. Загорського та Федора Гавриша.

З ЛІТЕРАТУР НАРОДІВ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

(США ТА КАНАДИ)

До перекладів з американської літератури. Твори американських письменників складають одну з найоб'ємніших сторінок в історії українського художнього перекладу 1920-30-х рр., а Джека Лондона за кількістю опублікованих перекладів можна назвати найулюбленішим зарубіжним письменником тогочасного читача. Появі повної збірки творів письменника передували видання його оповідань. 1924 р. у Львові вийшли «Оповідання південного моря» в перекладі Софії Куликівни. 1925 р. в київському видавництві «Слово» - збірки оповідань «Застрайкував» у перекладі Сергія Вільхового (Титаренка) (перевидання - там само, 1927 р.), «Золотий яр» у перекладі Андрія Ніковського, оповідання «Любов до життя» в перекладі Ніни Дубровської (2-ге вид., Вініпеґ, 1928; 3-тє доповнене видання, спільно з Галиною Яр, Харків; Київ, 1930). У харківській «Книгоспілці» 1926 року вийшли збірки оповідань «Далека країна» в перекладі Катерини Джунківської та «Мануїв будинок» у перекладі І. Попова.

Протягом 1927-30 рр. київське видавництво «Сяйво» випустило повну збірку творів Джека Лондона, за редакцією Освальда Бургардта. У 1927 р. вийшли тт. 1-9, які містили такі твори: Т. 1. «Морський вовк», переклав Дмитро Лисиченко; Т. 2. «Смок Беллю», «Смок та Шорті», переклала Марія Лисиченко; Т. 3. «Син Сонця», переклала Катерина Джунківська; «Південноморські оповідання», переклали Іван та Максим Рильські; Т. 4. «Буйний день», переклали Катерина Корякіна та Вероніка Гладка; Т. 5. «Місячна долина», переклала Вероніка Черняхівська; Т. 6. «Дочка снігів», переклали Іван Рильський та Мері Ґрей; Т. 7. «Пошитий у дурні», переклав Дмитро Лисиченко; «Бог його батьків», переклали Лідія Всеволжська та П. Ковальов; Т. 8. «Острівні оповідання», переклала Марія Візьмітина; «Червоний бог» [та інші оповідання], переклав Федір Яцина; Т. 9. «Маленька господиня великого будинку», переклали Вероніка Гладка та Катерина Корякіна. У 1928 р. вийшли тт. 10-12, в яких публікувались такі твори: Т. 10. «Залізна п'ятб», переклав Володимир Троцъна; «Багряна чума», переклав Дмитро Лисиченко; Т. 11. «Білий зуб», «Поклик з надрів», переклали Вероніка Гладка і Катерина Корякіна; Т. 12. «Джері з островів», переклав Костянтин Шмиговський. У 1929 р. вийшли тт. 13-18, які містили такі твори: Т. 13. «Майк, Джерін брат», переклав Костянтин Шмиговський; Т. 14. «Пригоди рибальського дозору», переклала Марія Лисиченко; «Гаванська мужність», переклали Ада Магніс та Сергій Зеленецький; Т. 15. «Вовчі сини», переклала Ольга Косач-Кривинюк; «Діти морозу», переклали Вероніка Гладка та Катерина Корякіна; Т. 16. «Сила дужого», переклала Ганна Касьяненко; «Тесманові черепахи», переклали Г. Соколова та Федір Бахтинський; Т. 17. «Зелений змій, або Алкогольні спогади», переклала Марія Лисиченко; Т. 18. «Храм гордощів», переклали Іван Рильський та Мері Ґрей; «Від темряви народжена», переклав Федір Яцина. У 1930 р. вийшли тт. 19-24, в яких містились такі твори: Т. 19. «Віра в людину», переклав Дмитро Лисиченко; «Любов до життя», переклали Ніна Дубровська та Галина Яр; Т. 20. «Пригода» (повість), переклала Марія Лисиченко; Т. 21. «Мартін Іден» (роман), переклав Дмитро Лисиченко; Т. 22. «Перед Адамом» (повість), переклала Катерина Корякіна; «Міжзоряний мандрівник» (повість), переклали Вероніка Гладка та Катерина Корякіна; Т. 23. «Пригоди "Сліпучого"», переклали Ада Магніс і Сергій Зеленецький; «Гра», переклав Ф. Яцина; «Звір предковічний», переклав І. Волинець; Т. 24. «Серця трьох» (роман), переклав Олекса Сербинівський. У 1932 р. з'явився 27-й том повної збірки творів Джека Лондона, що видавалася київським «Сяйвом». До цього тому входили такі твори: «Люди безодні», переклав Дмитро Лисиченко; «Крадіж»; «Жіноча зневага»; «Безпутня жінка»; «Родиме».

Паралельно з томами повної збірки видавництво «Сяйво» друкувало окремі видання творів Джека Лондона: 1927 р. - «Бог його батьків», переклали Лідія Всеволжська та Пантелеймон Ковальов; «Буйний день», переклали Катерина Корякіна та Вероніка Гладка; «Острівні оповідання», переклала Марія Візьмітина; «Південноморські оповідання», переклали Іван та Максим Рильські; «Пошитий у дурні» (опов.), переклав Дмитро Лисиченко (перевидано 1928 р. харківською «Книгоспілкою»); «Син сонця» (опов.), переклала Катерина Джунківська; «Смок Беллю», переклала Марія Лисиченко; «Смок та Шорті», переклала Марія Лисиченко; «Червоний бог» (опов.), переклав Федір Яцина; «Морський вовк», переклав Дмитро Лисиченко. Того-таки року в «Книгоспілці» вийшов роман «Жахливі Соломонові острови» у перекладі І. Попова, в «ДВУ» - роман «Серця трьох» у перекладі Миколи Іванова (цей переклад Миколи Іванова було перевидано 1993 року в Київському видавництві «Веселка», за редакцією Юрія Лісняка). 1928 р. «Книгоспілка» видала окремими книжками такі оповідання Джека Лондона: «Поганин»; «Рудий вовк»; «Сонячне пір'я»; «Тисяча дванадцяток» (останнє переклала М. Вишнівська); «Фаутинські чорти» (переклали Іван та Максим Рильські). Того самого року в «Сяйві» вийшов роман «Залізна п'ятб» в перекладі Володимира Троцъни, а в «Українському робітникові» - два оповідання окремими виданнями: «Людина з рубцем на щоці» і «Сивашка». Тоді у «ДВУ» з'явилася збірка оповідань «Таємниця малого Кіша» в перекладі Вероніки Черняхівської, обсягом 72 сторінки (збірку перевидано 1929 р., там само, але в іншому складі, обсягом 21 сторінка). 1929 р. «ДВУ» видало збірку оповідань «Від темряви народжена» в перекладі Федора Яцини; оповідання для дітей «Вовк Рудько» в перекладі Вероніки Черняхівської; збірку оповідань «Вовчі сини» в перекладі Ольги Косач-Кривинюк, яка була перевидана там само 1930 р.; збірку «Діти морозу» в перекладі Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної (перевидано 1930 і 1957 рр.); збірку оповідань «Сила дужого» в перекладі Ганни Касьяненко (перевидано 1930 і 1957 рр.); збірку оповідань «Тесманові черепахи» в перекладі Г. Соколової та Федора Бахтинського (перевидано 1930 р.); «Храм гордощів» у перекладі Івана Рильського та Мері Ґрей. 1930 р. в «ДВУ» вийшли друком: «Віра в людину», переклав Дмитро Лисиченко; «Гра», переклав Федір Яцина; «Дебзова мрія» (опов.), переклала Ганна Касьяненко; «Звір предковічний», переклав Іван Волинець; збірка оповідань «Любов до життя», переклали Ніна Дубровська та Галина Яр; роман «Міжзоряний мандрівник», переклали Катерина Корякіна та Вероніка Гладка (перевидано 1957 р.); повість «Перед Адамом», переклала Катерина Корякіна; «Пригоди "Сліпучого"», переклали Ада Магніс та Сергій Зеленецький. Тоді-таки «Книгоспілка» опублікувала окремими виданнями оповідання: «А-Чо», переклав М. Борткевич; «Парлеєві перли»; «Рабська покірливість» (імені перекладача не вказано). 1932 р. в «Молодому більшовику» вийшов роман «Білий зуб» у перекладі Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної (перевидано 1939 і 1957 рр.). там само 1933 р. видано роман «Залізна п'ята» в обробці З. Барської, 1936 р. - роман «Мартін Іден» у перекладі Марії Рябової (перевидано 1954 р.).

Творчість Едґара По відображена в перекладах не так рясно. Оповідання «Золотий жук» переклав Іван Мисик (Кам'янець-Подільський: «Дністер», 1920). Друге видання: Львів, 1927 р. «Вибрані твори» класика в перекладі Майка Йогансена та Бориса Ткаченка вийшли 1928 р. в харківському «ДВУ», загальним обсягом 322 с. Того-таки року, там само - і «Повість Артура Гордона Піма з Нантукету» в перекладі Бориса Ткаченка.

1923 р. в одеській філії «ДВУ» з'явилися «Пригоди Тома Сойєра» (книжку перевидано там само у 1928 і 1930 рр.), а 1924 р. в харківській філії «ДВУ» - «Пригоди Гека Фінна» (перевидано там само у 1928 р.) неперевершеного майстра літератури для дітей та дорослих Марка Твена (в обох виданнях перекладача не вказано). 1935 р. «Пригоди Тома Сойєра» переклав Юрій Корецький (Харків-Одеса: «Дитвидав»; перевидано 1948 і 1955 рр.). У харківському «Пролетарії» 1928 р. зі скороченнями і переробками вийшли «Пригоди Гека Фінна та втікача мурина Діма» (переклад - К. Сеник). У перекладі Миколи Іванова були опубліковані два ключові твори письменника: «Янкі при дворі короля Артура» (Харків: «ДВУ», 1929) і новий переклад роману «Пригоди Гекльберрі Фінна» (Харків-Одеса: «Дитвидав», 1937).

Художнє слово видатного майстра гумористичної прози О'Генрі інтерпретував Остап Вишня як перекладач збірки оповідань «Любовні напої» (Харків: «Книгоспілка», 1924); оповідання «Індіанський лікар» переклала Ніна Дубровська (там само, 1926); оповідання «Коса на камінь» вийшло в «Українському робітнику» (Харків, 1928). Чимало з О'Генрі переклала Марія Рябова: «Вибрані оповідання» (Харків-Одеса: «ДВУ», 1930), оповідання «Весна прийшла», гуморески «Черстві булки» (обидві книжки видано в харківському «Плужанині» 1930 р.), повість «Королі і Капуста» (Харків: «ЛіМ», 1932).

Славнозвісний роман американської дитячої письменниці Гарріет Бічер-Стоу з відомою назвою «Хатина дядька Тома» вийшов у «Дитвидаві» (Харків-Одеса) 1937 р. без згадки про перекладача. Раніше в «ДВУ» було кілька видань цього твору під назвою «Томова хата» в переказі Олекси Діхтяра: видання третє - 1928 р. (Харків), перевидання - 1930 р. (Харків-Одеса); того ж 1930 року твір було опубліковано в Одесі з назвою «Томова хатина» (переклад - В. Буряченко). Окремо видавалися й інші відомі твори дитячої літератури американських авторів. Зокрема, 1924 року видавництво «Чайка» (Київ - Відень - Львів) опублікувало один із найвідоміших романів дитячої письменниці Френсіс Елізи Бернет «Маленький лорд Фаунтлерой» (1886) у перекладі Надії Суровцевої. Видану 1929 р. в «ДВУ» (Харків) книжку для дітей письменниці Мері Додж «Срібні ковзанці» (1865), сюжет якої близький до казкового, переклав Михайло Івченко. Того самого року в харківській «Книгоспілці» вийшов роман американської дитячої письменниці Джен (Джейн) Уебстер «Довгоногий дядечко» (переклад - А. Ганченко). 1930 р. в «ДВУ» опубліковано оповідання за назвою «Мій приятель Тото» дитячого письменника і мандрівника Черрі Кіртона, відомого цікавими фактами своєї біографії: 1908 р. з кінокамерою і президентом Т. Рузвельтом він вирушив на полювання, наступні п'ять років письменник провів в Індії, Африці, Борнео, Америці. В російському перекладі його дитячі оповідання під назвою «Мои веселые друзья» вийшли 1935 р.

Поряд з іменами Джека Лондона й Ернеста Сетон-Томпсона, визнаних майстрів жанру «книжки про тварин», ім'я американського письменника й еколога, автора пригодницької літератури Джемса (Джеймса) Олівера Кервуда - чиї твори не раз екранізувалися («Король Грізлі», «Око вовка» та ін.) - стало відоме українським дітям та підліткам наприкінці 1920-х рр.: 1928 р. харківське «ДВУ» видало повість «Бродяги Півночі», перевидану там само 1929 та 1930 рр., і окремо - повість «Казан» (обидва твори переклала Е.І. Збарська). А 1929 р. київське видавництво «Час» окремими виданнями випустило два романи Кервуда: «Кінець річки» і «Ліс палає» (обидва переклав П. Сумовський). Того ж таки року у Львові в перекладі Михайла Лотоцького вийшов роман «З тавром убійника». Повість «Казанів син», перекладена Е.І. Збарською, побачила світ у харківському «Молодому більшовику» 1930 р. (В російському перекладі зібрання творів Кервуда в 14 тт. вийшло друком у 1925-28 рр., Москва-Ленінград.)

1928 р. «Книгоспілка» випустила книжечку-метелик на одне оповідання під назвою «Срібляста лисиця» маловідомого нині американського журналіста, романіста, автора творів про життя на природі Джордано Лоуренса Мотта (Третього) (1881-1931), правнука відомого винахідника і промисловця, якого також звали Джордано Лоуренс Мотт (переклад М. Вишнівської; перевидання 1930 р.).

Того-таки 1928 року в харківському видавництві «Пролетарій» з'явилися три романи всесвітньо відомого американського письменника, автора історичних романів та романів про життя індіанців Джемса Фенімора Купера: «Звіробій» (переклав О. Байкар), «Слідогляд» (переклав Михайло Лебединець) та «Шпигун» (переклала Л. Кардиналовська). Роман Купера «Останній з могікан», виданий харківським «Дитвидавом» 1938 р., переклав Микола Іванов.

Американський прозаїк другої половини ХІХ ст. Френсіс Брет Гарт далеко не так рясно був представлений в українських перекладах, як у російських, об'єднаних у повне зібрання творів у 12-ти тт. і виданих 1928 р. Проте одна повість письменника «Степовий найда» (з пізньої трилогії) була перекладена Михайлом Качеровським і видана «Книгоспілкою» 1929 р. Тоді ж, там само вийшла повість із життя юних американців «Том з мирної долини» Джона Кейза, яку переклав Борис Тенета.

П. Сумовський, окрім романів Кервуда, переклав також відомий роман «Двійник» майстра пригодницького жанру початку ХХ ст. Віктора Бріджеса (Харків: «Рух», 1930). Того-таки року в «ДВУ» вийшла «Новела про американську справедливість» Пасанто (без вказівки на перекладача), а в київському видавництві «Культура» - оповідання Хальмана Х'юрта Бойєсена «Пеєр і Ульф» у перекладі Пантелеймона Ковальова.

Відомий в СРСР твір американського письменника-журналіста Джона Ріда «Десять днів, що потрясли світ» (1919) першим переклав Валер'ян Поліщук, і він був виданий харківським «ДВУ» 1924 р. Нове видання з назвою «Десять днів, що сколихнули світ» у переробці для дітей старшого віку та підлітків Т. Кардиналовської з'явилось у «Молодому більшовику» 1930 р.

Оповідання «Яйце» (зі збірки «Торжество яйця», 1921) американського письменника Шервуда Андерсона, новелістика якого стала зразком для Фолкнера, Томаса Вулфа, Хемінгуея, Стейнбека, Рея Бредбері та ін., переклав Борис Антоненко-Давидович (Харків: «Книгоспілка», 1926).

Інший видатний американський письменник, сучасник міжвоєнного двадцятиріччя Ептон Сінклер мав змогу втішатися значно більшою увагою з боку українських видавництв. 1920 р. в «Держвидаві» вийшла його повість «Герой капіталу», перекладена Наталею Романович, яка була перевидана там само 1927 р. Повість про друге пришестя «Мене зовуть теслею» переклав Євген Касяненко, повість «Кінець старого світу (В 2000 році)» - Г. Борисович; обидва твори публікувались 1925 р. в харківському «ДВУ», де 1927 р. вийшли романи «Король-вугіль» і «Самюель Шукач» (переклад обох романів - Н. Кучма), а 1928 р. - роман «Історія одного патріота» в перекладі Леоніда Скрипника. 1930 р. в Харкові видавництво «Український робітник» опублікувало роман Сінклера «Нетрі» в перекладі Модеста Левицького, видавництво «Радянська школа» - оповідання «Після катастрофи» (переклад - О. Лук'яненко). 1931 р. видавництво «ЛіМ» (Харків-Київ) випустило оприлюднену раніше в «ДВУ» повість «Мене зовуть теслею» в перекладі Євгена Касяненка (Твори. - Т.7. - 196 с.). Роман «Джеммі Гіґґінз» у перекладі Л. Єгорової вийшов там само 1933 р.

Харківська «Книгоспілка» кількаразово публікувала твори відомого американського прозаїка Конрада Берковичі: 1927 р. - оповідання 1925-26 рр. під назвою «Іліана» в перекладі Освальда Бургардта, 1929 р. - оповідання «Татарське плем'я» та оповідання «Коні» (імені перекладача не зазначено в обох виданнях). Того-таки року в Києві вийшли «Вибрані оповідання» Берковичі в перекладі П. Сумовського.

Видатний сучасник тієї епохи, американський письменник Теодор Драйзер представлений збіркою оповідань «Привид золота» в перекладі Михайла Івченка (Київ: «Культура», 1929), загальним обсягом 242 с., та новелою «Негр Джеф» у перекладі Марії Коваленко (Харків: «ДВУ», 1930). Того самого року в «Українському робітникові» з'явився роман Аніти Лоос «Джентльмени воліють білявих» у перекладі Анатоля Волковича. Цей роман зажив собі слави тим, що на його основі 1953 р. голлівудський режисер Говард Хоукс зняв усесвітньо відомий фільм з Мерилін Монро і Джейн Рассел у головних ролях.

Інший американський майстер художньої прози - Джон Дос Пассос, який відзначався оригінальними літературними експериментами і своєрідним творчим почерком, був представлений українському читачеві харківсько-київським видавництвом «Література і мистецтво» серією творів, що відображали спосіб життя і дух ХХ ст. Зокрема, роман про міське життя Нью-Йорка «Мангеттен» вийшов 1933 р. в перекладі Марії Лисиченко («Твори». - Т. 2. - 268 с.), роман «Три солдати» вийшов 1934 р. в перекладі Ганни Касьяненко («Твори». - Т. 1. - 278 с.), роман «1919», написаний 1931 р., вийшов у 1935 р. в перекладі Василя Мисика («Твори». - Т. 4. - 298 с.).

На 1935 рік припадає надзвичайно висока активність харківського видавництва «Художня література» в галузі перекладних видань із різних мов, що засвідчив і вихід там роману «Земля» (з відомої трилогії про життя китайських селян «Земля благословенна», «Сини» та «Поділ роду») американської письменниці Перл Бак - лауреата Пуліцерівської (1932) та Нобелівської (1938) премій. Роман переклав Ефраїм Райцин.

Американську поезію перекладали зі значно скромнішим розмахом. Безсмертну поему видатного американського поета Генрі Лонґфелло «Пісня про Гайавату» переклав Олександр Олесь (Катеринослав: «ДВУ», 1923).

Непересічною подією стала поява 1928 р. в Харкові «Антології американської поезії», загальним обсягом 313 с., у перекладі Івана Кулика - письменника, поета, прозаїка, партійного і громадського діяча єврейського походження, розстріляного 1937 р.

Іван Кулик також переклав славну поетичну збірку «Дим і криця» (Харків: «ЛіМ», 1931) американського поета, історика, романіста і фольклориста, двічі лауреата Пуліцерівської премії Карла Сендберґа, після виходу якої Сендберґа стали називати співцем Середнього Заходу.

Ще в перекладі Івана Кулика того-таки року в харківському видавництві «Гарт» вийшла збірка вибраних поезій американського письменника єврейського походження, критика і журналіста, основоположника американського пролетарського роману (автобіографічний роман «Євреї без грошей», 1930 р., який українською мовою не видавався) Майкла Голда (справж. Іцик Гранич) - «120 мільйонів» (це назва оригінальної збірки оповідань і віршів автора, яка вийшла у США 1929 р.). А 1930 року в харківському «ДВУ» були видані «Іст-Сайдські новели» Голда в перекладі Майка Йогансена, П. Петрова і Василя Мисика.

До перекладів з канадської літератури. Творчість канадських письменників знайома тогочасному українському читачеві, в основному, з нарисів та оповідань про тварин Ернеста Сетон-Томпсона: збірку «Мої знакомі (Нариси з життя звірів, яких я знав)» переклала Софія Куликівна (Львів-Київ, 1925), повість «Маленькі дикуни» переробила і скоротила Е. Збарська (Київ: «Час», 1926), її перевидано в харківському «ДВУ» 1929 р., у «Книгоспілці» 1928 р. вийшли окремими книжечками оповідання: «Літун № 2590» (перевидано там само 1930 р.), «Слідами оленя» (обидва переклав Г. Зайцев), «Темногривий Біллі (Історія одного вовка)». Київське видавництво «Час» 1929 р. опублікувало збірку оповідань «Мої знайомі», обсягом 254 с., яку переклали С.К. (Софія Куликівна?) і П.Б. Харківський «Дитвидав» 1938 р. випустив нариси «Дикі у себе вдома», які переробив для дітей М. Гершензон, переклав І. Статика.

Збірка оповідань «Діти диких звірів» іншого канадського письменника жанру «книжки про тварин» Чарлза Робертса вийшла 1928 р. в харківському видавництві «Український робітник», переклад - О. Матійченко.

З ПЕРУАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Латиноамериканська література була оприсутнена для українського читача в особі відомого перуанського поета (лірика якого просякнута елементами традиційного індіанського світовідчуття, мотивами самотності, смерті, людських страждань) і письменника, автора книжки нарисів «Росія, 1931 рік» на ім'я Сесар Вальєхо, чий роман «Вольфрам» (1931) про робітників - перуанських індіанців - був виданий у Харкові 1933 р. «Українським робітником».

Нижче подаємо фрагмент із неопублікованого нарису М. Н. Москаленка «Переклади 1920-30-х років», присвячений перекладам творів світової літератури ХІХ-ХХ століть у Західній Україні та діаспорі, який торкається також публікацій у періодичних виданнях [70]. Усі примітки до тексту нарису належать автору - М. Н. Москаленку. Зберігаємо особливості авторських посилань.

Михайло Москаленко. Переклади творів світової літератури XIX-XX століть у західній Україні та діаспорі (фрагмент із нарису)

Про переклади творів світової літератури XIX-XX століть, здійснені в 1920-х - 1930-х роках на західноукраїнських землях та в діаспорі, слід говорити як про пряме продовження процесу, який розгортався у 1917-1919 роках у загальноукраїнському масштабі, за всіх відомих несприятливих умов. Так, 1920-й рік став і в цьому розумінні історичним рубежем для тієї частини України, що була зайнята більшовиками. Так, у Кам'янці-Подільському в останні «дорадянські» місяці 1920 року встигли вийти кілька перекладних книжок, зокрема фарс на 5 дій «Шалапут» Казимира Глинського в перекладі з польської Йосипа Стадника, «Бабусині казки» Жорж Санд (перекладач - О. Федорова), «Золотий жук» Едгара По, що його переклав Іван Мисик (книжка була перевидана у Львові 1927 р.). Перекладач «Золотого жука», нині незаслужено забутий, у 1918-1920 рр. був одним із керівників Головної Ради співробітників центральних державних установ УНР, засновником Видавничого Товариства «Всесвіт» у Києві, про яке часопис «Книгар» (1920, ч. 1-3) повідомляв: «Видавниче Товариство «Всесвіт» у Києві має на меті популяризувати і якнайширше розповсюджувати добре видані кращі твори західноєвропейської літератури науково-популярного характеру і красного письменства. Для нього в недалекому часі передбачається видання місячника «Всесвіт», у якому друкуватимуться новини чужоземної літератури... Саме думка про заснування цього видавничого товариства виникла і здійснена урядовцями центральних державних установ під час невільного мандрування уряду УНР (ст. 88-89). (Плани розпочати видання часопису «Всесвіт», як відомо, тоді здійснити не вдалося, Проте кілька книжок Видавничого Товариства «Всесвіт» у 1918-1920 рр. все ж вийшли в світ, спочатку в Києві, а згодом у Празі: це були «метелики» від 15 до 32 сторінок (твори Т. Г. Шевченка, О. Стороженка, брошура Ю. Юровського «Джузеппе Гарібальді»), а також «Кешенковий чесько-український словник», що його уклала Н. Ковалевська-Королева (Прага: Вид. Т-ва «Всесвіт», 1920. - 150 с.). Неясно, наскільки повний цей перелік видань тогочасного «Всесвіту». проте в дещо іншій якості цю ідею все ж втілив у життя Василь Еллан-Блакитний, заснувавши журнал «Всесвіт» 1925 р. у радянському Харкові). Кам'янець-Подільське видавництво «Дністер», яке випустило названі вище книжки К. Глинського та Е. По, того ж 1920 року мало низку інших готових до друку книжок: трактат «Громадська умова» Ж.-Ж. Руссо (переклад І. Косенка), роман К. Фламаріона «Іронія» (переклад В. Дубровського), «Острів скарбів» Р. Л. Стівенсона (переклад Івана Мисика), «Подорож до Місяця» Ж. Верна (переклад Грунського - майбутнього Остапа Вишні), «Подорож до центру Землі» Ж. Верна (перекладач Тарабан), «Довкола землі за 80 днів» Ж. Верна (переклав Іван Мисик), «Вій» М. Гоголя (переклав В. Свідзінський), роман «Білий бик» Вольтера (переклав М. Мухин), п'єса «Вільні хмари» Я. Квапіля (переклав Й. Стадник), історичне оповідання «Чорний Негус» М. Рубакина (переклала З. Свідзінська). Книгар, 1920, № 1-3, стовп. 88. Не видно ніяких ознак того, щоб якесь із перелічених тут підготовлених «Дністром» видань після приходу більшовиків справді з'явилося друком або зберігся хоч один примірник, коли якась із цих книжок усе-таки вийшла в світ.

З виїздом уряду УНР та багатьох політичних і культурних діячів України на Захід праця над перекладами творів світової літератури продовжувалася. Цьому сприяло й те, якого значення надавав Симон Петлюра створенню розвиненої української перекладної літератури, з тим, щоб «у творчих змаганнях нашого народу піднятись на вищі щаблі культури, зробити себе вартим власної держави і чинної участі в міжнародному житті... І нехай нас при цьому не спиняє в праці те, що наші перекладні зусилля, може, невідомо коли світ побачить та друком оголошені будуть. Навпаки, хай стимулом у праці буде розуміння великої потреби її для добра і розвитку української культури і зрозуміння великої ваги в нагромаджуванні заздалегідь тих засобів, за допомогою яких перетворюється з етнографічного матеріалу свідомий своєї волі державний народ». Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання. - У кн.: Петлюра С. Статті. - К.: Дніпро, 1993. - С. 260-261.