Изучение специфики художественного миромоделирования в прозе русского символизма с акцентом на персонологических и онтологических составляющих концепции Человека и Бытия, структурирующих "мироподобную" модель. Модернистский тип художественного сознания.

Анализируется творчество современного поэта Мордовии Петра Громова. В центре авторского внимания – своеобразие поэтического диалога П. Громова с творчеством А. Блока. Книга стихов П. Громова "Вне" (2014) рассматривается как метажанровое образование.

Описание художественного пространства, обусловившего мировоззрение Ш. Бикчурина. Проблема функционирования текстов, которые организуют художественное пространство. Рассмотрение характеристик социально-бытового пространства как основной категории бытия.

Исследование художественного пространства сказок С.Г. Писахова, чье творчество посвящено Русскому Северу. Структура художественного пространства, создание образов на основе сочетания реального и фантастического, своеобразие пространственных локусов.

Функционально-семантическое поле персональности. Исследование специфики лексических единиц со значением персональности, определяющей идиостиль писателя на примере произведений Ф.М. Достоевского. Класс номинативной лексики, составляющей периферию поля.

Анализ существующих подходов к проблеме фэнтези в контексте западноевропейских литературных традиций. Разработка системы базовых компонентов фэнтези, реализуемых в творчестве Толкина. Исследование влияния древней культуры на творчество Д. Толкина.

Комунікативні, наративні моделі репрезентації автобіографізму Ж. Руссо в "Сповіді". Трансформація первинного мовленнєвого жанру сповіді й автобіографії у вторинну художню форму сповідальної автобіографії. Співвідношення категорій автор-оповідач-герой.

Виокремлення автокоментаря у самостійний міжтекстовий простір із самостійними ознаками. Виявлення жанрової природи автокоментаря, розкриття ролі авторських втручань у межах прототексту. Зіставлення автометатекстового та автогіпертекстового автокоментаря.

Дослідження специфіки авторського самопізнання як категорії літературознавства у повістях Зощенка. Аналіз та інтерпретація маловивчених аспектів життя і творчості письменника. Взаємозв'язки між художнім самопізнанням і психологізмом в прозі й поетиці.

Питання самоідентифікації пов’язане зі світорозумінням індивідуума та проблемою взаємовідносин з соціумом та навколишнім світом. Аналіз збірки В. Махна з погляду авторської репрезентації об’єктивної реальності, відображеної в представлених у ній поезій.

Статтю присвячено науковому осмисленню специфіки авторської самоідентифікації в збірці В. Махна "Єрусалимські вірші". Актуальність обраної теми зумовлена неабиякою увагою сучасних літературознавців до проблеми самоідентифікації в літературному творі.

Уявлення сучасної гуманітаристики про категорію "дискурс". Сутність поняття "шекспірівський дискурс", його зміст, структурні елементи і термінологічний статус у категоріальній сітці компаративістики. Ключові топоси і концепти шекспірівського дискурсу.

Ретроспектива особистого досвіду в творчості Ч. Діккенса. Труднощі дитинства письменника та їхній вплив на творчість. Загальна характеристика періодів та мотивів творчості письменника. Моралізм та повчальність як методи реалізму в творах Діккенса.

Розгляд основних досягнень та дискусійних проблем наукового осмислення жанру літературної казки. Аналіз історії становлення жанру англійської літературної казки про тварин. Вивчення особливостей зооперсонажної та сюжетної організації авторської казки.

Дослідження українських народних балад та їхньої персонажної системи. Основні антропоморфні символи українських народних балад Поділля. Парадигми функціонування персонажів жінок, чоловіків, свекрух та коханок. Мотивна парадигма і образна система текстів.

Загальномовні аспекти та індивідуально-авторські особливості літературної ономастики Дрозда на рівні структури та функціонування. Лексико-семантична специфіку літературного антропонімікону письменника. Антропонімічна специфіка у творах химерної прози.

Дослідження специфіки вербалізації часопросторових образів. Характеристика їх лексичного наповнення. Вивчення особливостей зміни семантики в складі різних мовних засобів. Визначення й аналіз змісту образів часу та простору в мілітарній поезії сьогодення.

Проаналізовано засоби вираження національно-культурної специфіки за допомогою мультилінгвізму у віршах сучасних шотландських поетів. Наводяться результати аналізу використання мультилінгвальних елементів у вірші поета Тома Леонарда "Новини о шостій".

Особливості вираження концепту у творчості поетів першої половини ХХ століття Миколи Вороного та Дмитра Загула. Використання слова на позначення концепту для зображення внутрішнього світу ліричного героя. Характерне слововживання семи "любов".

Дослідження збірки М. Чхана "Легенди про козаків", художні особливості і ліричні образи. Поетичні засоби в розкритті героїки козацької доби. Художні образи історичних осіб, топоніми козацького краю як свідки історичних подій. Героїка козацтва у збірці.

В порівняльному аспекті досліджується специфіка відображення образу всесвітньо відомого художника Ван Гога в романі "Жага до життя" І. Стоуна та життєписі "Ван Гог. Художньо представлено Ван Гога як вразливу, часом суперечливу та неврівноважену натуру.

Аналіз схеми спосібів зображення характерів в hard-boiled детективах Чандлера, а саме: мозаїчної маркованості характерів, іконічної маркованості персонажів, фотографічної деталізації у портретному описі епізодичних персонажів та їх самохарактеристики.

Аналіз романів Жорж Санд "Вона і він" й А. де Мюссе "Сповідь сина століття" з позицій гендерної критики. Роман Жорж Санд "Вона і він" ґрунтується на суто жіночій інтерпретації мотивів кохання, яка зрідка межує з чоловічим трактуванням цих мотивів.

Аналіз з позицій гендерної критики романів Жорж Санд "Вона і він" й А.де Мюссе "Сповідь сина століття". Обґрунтування тези про те, що роман Санд ґрунтується на жіночій інтерпретації мотивів кохання, яка зрідка межує з чоловічим трактуванням цих мотивів.

Взаємозв’язок драматичних жанрових моделей і драматургічного символізму як типу авторської ідейно-естетичної свідомості. Структурні та змістові особливості драматичних творів. Наукова доцільність характеристики п’єс Василя Пачовського як драматичних поем.

Літературознавче дослідження феномену шістдесятництва. Причини популярності малої прози в ХХ ст. Розкриття письменницького таланту Є. Гуцала. Показ трагедії українського народу під час фашистської окупації в збірці новел "Співуча колиска з верболозу".

Аналіз специфіки рецепції творчості польського письменника С. Пшибишевського українськими письменницями О. Кобилянською і Л. Українкою, їх критичне ставлення. Виникнення підвищеного інтересу до творів С. Пшибишевського в Україні упродовж 1896-1903 років.

Дослідження оптики зіставлення образів Сходу і Заходу, змальованих двома видатними представниками свого часу Дж. Байроном та І. Гаспринським. Особливості зображення "іншої" культури в літературі. Світоглядні концепції, оприявлені у творах письменників.

Літературний образ жінки повноцінної та одержимої вольовими намірами на тлі гендерних стереотипів у прозі Ганни Барвінок. Специфіка образу представниць жіночої статі у творчості Г. Барвінок, визначення пріоритетів та моральних цінностей її героїнь.

Дослідження специфічних рис інтелектуально-психологічної прози в українській літературі та визначення міста в цьому жанрі творчих здобутків А. Кримського й В. Домонтовича. Індивідуальність стилю письменників. Використання алюзій, прихованого цитування.