Дослідженнями рівня ТНФ-б в пізні терміни вагітності встановлено, що у жінок з ожирінням даний показник відзначався значними індивідуальними коливаннями: у 17 жінок з ожирінням І ступеня був в 3,2 рази (37,67±26,0 пг/мл), у 14 жінок з ожирінням ІІ ступеня - в 1,1 рази більшим (12,41±8,14 пг/мл) і загалом характеризувався зростанням в 2 рази порівняно з контрольною группою (11,70±9,63 пг/мл), хоча ці відмінності були недостовірними. У вагітних з ожирінням ІІІ ступеня спостерігалась інша реакція: вміст ТНФ-б в сироватці крові був меншим в 3,7 рази відносно контрольного рівня (р<0,05), що, можливо, залежить від надмірного апоптозу адипоцитів внаслідок морбідного ожиріння (табл. 5.1).

Оцінюючи в цілому зміни цитокінового профілю у вагітних жінок з ожирінням, необхідно враховувати дані про зростання інсулінорезистентності під впливом підвищеної продукції цитокінів [308]. Хронічне субклінічне системне запалення є невід'ємним компонентом синдрому інсулінорезистентності, що підтверджують отримані нами результати.

5.2 Характеристика інтегральних гематологічних індексів у вагітних жінок з ожирінням різного ступеня

Ключову роль в ініціації запальної реакції при ожирінні відіграє макрофагальна інфільтрація жирової тканини і збільшення продукції прозапальних цитокінів [176]. Макрофагальна інфільтрація жирової тканини патогенетично пов'язана з надмірним накопиченням тригліцеридів в адипоцитах і розвитком адипоцитарной дисфункції [486]. Тяжкість перебігу метаболічного синдрому рекомендують оцінювати по вираженості лейкоцитарної реакції в периферичній крові [487]. Відомості про морфофункциональний стан клітин крові у вагітних з ожирінням дуже обмежені.

Метою нашого дослідження була оцінка інтегральних гематологічних індексів і їх зіставлення з рівнем високочутливого С-реактивного протеїна у плазмі крові у вагітних жінок з ожирінням різного ступеня.

Надійним показником впливу патогенних чинників і реактивності організму є лейкограма. Нами встановлено достовірне збільшення вмісту лейкоцитів крові у вагітних з ожирінням IІ і ІII ступеня за рахунок паличкоядерних нейтрофілів, а у вагітних з ожирінням III ступеня, крім того, відзначалося збільшення кількості еозинофілів (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Гематологічні показники у вагітних жінок з ожирінням різного ступеня (М±m)

Показники	Контрольна група (n=45)	Ожиріння I ступеня (n=69)	Ожиріння ІI ступеня (n=24)	Ожиріння ІІI ступеня (n=24)
Лейкоцити, Ч109/л	7,71±0,54	8,93±0,45	9,06±0,53	9,62±0,71*
Нейтрофіли: Паличкоядерні, % Сегментоядерні, %	5,08±0,71 66,41±2,46	6,42±0,55 64,64±3,01	7,12±0,34* 66,67±2,21	7,05±0,55* 60,77±3,17
Еозинофіли, %	1,08±0,11	1,24±0,17	1,39±0,14	2,05±0,13*
Лімфоцити, %	22,10±2,72	23,80±2,81	20,70±3,01	24,01±2,51
Моноцити, %	5,17±0,94	3,89±0,24	4,16±0,27	6,12±0,14
ШОЕ, мм/год.	22,10±1,97	25,70±1,74	25,3±2,01	22,80±1,81*

Примітка: * - вірогідні відмінності між групами вагітних жінок з ожирінням і контрольної групою (р?0,05); n - кількість спостережень.

Аналіз змін інтегральних гематологічних індексів показав, що лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) у вагітних жінок з ожирінням змінювався різноспрямовано в порівнянні з показником у контрольній групі, що, з урахуванням лейкоцитарної реакції, яка достовірно зросла на 24,8 % у вагітних жінок з ожирінням III ступеня, може свідчити про зниження адаптаційних механізмів організму (табл. 5.3). Достовірне збільшення індексу резистентності організму (ІРО) на 31,4 % відзначалося тільки у вагітних з ожирінням III ступеня, що, ймовірно, характеризує підвищений ризик розвитку запального процесу. Значуще зниження на 39,2 % індексу реактивної відповіді нейтрофілів (ІРВН) у вагітних жінок з ожирінням III ступеня відносно контролю відображає послаблення функціональної активності нейтрофілів та неспецифічного захисту організму. Збільшення ядерного індексу (ЯІ) на 40 % у вагітних з ожирінням III ступеня також характеризує прогресування ендоінтоксикації, вірогідним джерелом якої можуть бути підвищений апоптоз адипоцитів з надмірним вмістом тригліцеридів, а також продукти вільнорадикального окиснення [176].

Індекс співвідношення лімфоцитів і еозинофілів (ІСЛЕ) достовірно знизився у вагітних жінок з ожирінням II і III ступеня на 28,4 % і 46,2 % відповідно по відношенню до контролю, що в сукупності з еозинофілією свідчить про участь аутоімунного компонента у формуванні запалення низької інтенсивності [197].

Достовірне збільшення індексу співвідношення кількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів (ІЛШОЕ) на 34,7 %, 34,7 % і 57,1 % у вагітних жінок при I, II та III ступенях ожиріння порівняно з контролем (р<0,05) підтверджує участь ендогенної інтоксикації в механізмі розвитку системного запалення, а з урахуванням зміни ІРВН у вагітних з ожирінням III ступеня відображає гальмування функціональної активності нейтрофілів (табл. 5.3).

Загальновідомо, що високоінформативним критерієм системного запалення низької градації є підвищення рівня вчСРП в крові. У зв'язку з цим становить інтерес зіставити характер змін індексних показників і рівня вчСРП в крові у вагітних з різним ступенем ожиріння. Наші дослідження показали, що рівень вчСРП в крові у вагітних жінок з ожирінням зростав залежно від ступеня його тяжкості і досягав максимальних значень у вагітних з ожирінням ІІ-III ступеня в порівнянні з контролем (при ожирінні I ступеня - на 34,9 %, при ожирінні II ступеня - на 48,8 %, при ожирінні III ступеня - на 57,0 %; (р<0,05)) (табл. 5.3). Паралелізм змін інтегральних гематологічних індексів і вмісту вчСРП в крові обґрунтовує діагностичну цінність інтегральних гематологічних індексів - ІЛШОЕ, ІСЛЕ як об'єктивних критеріїв розвитку системного запалення у вагітних з ожирінням ІІ та ІІІ ступеня, а також переконує в тому, що тяжкі форми ожиріння послаблюють неспецифічний імунний захист вагітних жінок.

Таблиця 5.3

Інтегральні гематологічні індекси і рівень вчСРБ в сироватці крові у вагітних жінок з ожирінням різного ступеня (М±m)

Показники	Контрольна група (n=45)	Ожиріння
		І ступеня (n=69)	ІІ ступеня (n=24)	ІІІ ступеня (n=24)
ЛІІ	2,52±0,11	2,45 ± 0,12	2,81 ± 0,14	2,10 ± 0,12*
ІРО	123,7±10,7	135,6±11,4	127,8 ± 9,87	162,0 ± 10,0*
ІРВН	11,4 1±14	12,0±1,94	13,7 ± 2,01	6,93 ± 1,75*
ЯІ	0,15± 0,02	0,15±0,03	0,16 ± 0,04	0,21 ± 0,02*
ІСЛЕ	20,4 ±2,41	19,1± ,95	14,6±1,91*	11,7 ± 2,38*
ІЛШОЕ	1,70 ± 0,07	2,29±0,05*	2,90 ±0,04*	2,67 ± 0,09*
вчСРП, мг/л	8,54±0,94 (n=29)	11,52±1,63* (n=69)	12,71±2,07* (n=35)	13,41±3,34* (n=9)

Примітка: * - вірогідні відмінності між групами вагітних жінок з ожирінням і контрольної групою (р?0,05); n - кількість спостережень.

Таким чином, використання інтегральних гематологічних індексів у вагітних з ожирінням є інформативним методом оцінки системної запальної відповіді з уповільненим перебігом.

Висновки:

1. Зміни інтегральних гематологічних індексів у вагітних жінок з ожирінням, при II і III ступеня, відображають розвиток запального процесу низької градації, наявність ендогенної інтоксикації, а також послаблення неспецифічної резистентності організму.

2. Застосування інтегральних гематологічних індексів може значно розширити діагностичні та прогностичні можливості оцінки неспецифічного імунного захисту вагітних жінок з ожирінням.

3. Комплексна оцінка гематологічних інтегральних індексів у вагітних жінок з ожирінням є більш інформативною, ніж вивчення гемограми, і дозволяє контролювати розвиток запального процесу низької градації у вагітних жінок.

5.3 Окиснювальна модифікація протеїнів у вагітних з ожирінням

Універсальним механізмом клітинних ушкоджень є активація процесів вільнорадикального окислення. Доведено, що мішенями для патогенного впливу активних форм кисню є не тільки ліпіди, зокрема фосфоліпіди, але й білкові молекули [210]. Процес окислення протеїнів у тканинах є важливим фактором оновлення клітинних структур в організмі. Але надмірна деградація протеїнів пов'язана з втратою їх біологічної активності [211]. Окислювальна модифікація протеїнів відіграє провідну роль у деструкції клітинних мембран і є раннім індикатором окиснювального стресу [210].

За нашими даними, в групі вагітних з ожирінням середній показник ОМП в сироватці крові достовірно перевищував на 35,8% відповідне значення контрольної групи жінок (5,99±0,34 ОД/мл проти 4,41±0,19 ОД/мл; р<0,001) (рис. 5.3).

Рис. 5.3 Окислювальна модифікація протеїнів у вагітних з надмірною масою тіла та ожирінням

Отримані нами кількісні показники ОМП узгоджуються з результатами досліджень інших авторів [439].

Необхідно підкреслити позитивний кореляційний зв'язок підвищеного рівня ОМП з розвитком плацентарної дисфункції у вагітних з ожирінням (r=0,62; р<0,05).

Отже, у вагітних з ожирінням підсилюються процеси пероксидації білків, наслідком чого є зміна конформації білкових молекул, в тому числі інтегральних білків клітинних мембран. Можливо, саме даний механізм ушкодження клітин при ожирінні є відповідальним за розвиток інсулінорезистентності та плацентарної дисфункції.

У вагітних жінок з ожирінням підвищена інтенсивність окиснювальної модифікації протеїнів - ранньої ознаки окислювального стресу, що є передумовою для розвитку ендотеліальної дисфункції.

5.4 Високочутливий С-реактивний протеїн як критерій системного запалення у вагітних з ожирінням різного ступеня та з фізіологічною масою тіла в ранні та пізні терміни гестації

Цитокіни - первинні медіатори запалення забезпечують зв'язок між макрофагами та гепатоцитами, які під їх впливом посилюють синтез гострофазних білків - вторинних медіаторів запалення. Маркером локальних і системних запальних змін в тканинах є високочутливий С-реактивний протеїн, який відрізняється високою діагностичною цінністю. Про тісний зв'язок маси жирової тканини зі ступенем вираженості запалення може свідчити характер змін рівня вчСРП у вагітних з різним ступенем ожиріння в ранні терміни гестації: при ожирінні I ступеня даний показник достовірно збільшився на 38,2% (р<0,05), а при ожирінні II і III ступеня - на 78,1% і 77,5% відповідно (р<0,05) та загалом у вагітних з ожирінням - на 52,6% (р<0,05) порівняно з контролем (табл. 5.4). Зростання вмісту вчСРП у вагітних жінок з більш вираженим ступенем ожиріння відображає прогресування низькоінтенсивного запалення жирової тканини з більш вираженим депонуванням тригліцеридів. Доведено, що надмірне накопичення в адипоцитах великих ліпідних вакуолей створює несприятливі умови для гемоциркуляції в жировій тканині і підсилює апоптоз [471]. Варто зазначити, що в сферу впливу цитокінів (ІЛ-1в, ІЛ-6) включаються ендотеліоцити, що може ініціювати розвиток ендотеліальної дисфункції.

ВчСРП у жінок контрольної групи корелює з вмістом тригліцеридів (r=0,669, р?0,014). У вагітних з ожирінням І ступеня вчСРП позитивно корелює з масою тіла (r=0,485, р?0,0016), а також з ТНФ-б (r=0,462, р?0,023), що відображає участь системного запалення в механізмі розвитку ожиріння в ранні терміни вагітності. В групі вагітних з ожирінням ІІ ступеня спостерігається тісний зв'язок вчСРП з лептином (r=0,542, р?0,0037), що опосередковано відображає запальну реакцію жирової тканини.

Таблиця 5.4

Вміст високочутливого СРП в сироватці крові у вагітних жінок з ожирінням різного ступеня в ранні та пізні терміни гестації (М±m)

Показники	Вагітні з ожирінням І ступеня	Вагітні з ожирінням ІІ ступеня	Вагітні з ожирінням ІІІ ступеня	Загалом вагітні з ожирінням І-ІІІ ступеня	Контрольна група вагітних
ВчСРП в ранні терміни гестації, мг/л	10,75±0,65* (n=78)	13,86±0,95* (n=35)	13,81±1,84* (n=9)	11,87±0,53* (n=122)	7,78±0,92 (n=31)
ВчСРП в пізні терміни гестації, мг/л	11,52±1,63 (n=17)	12,71±2,07* (n=14)	13,41±3,34 (n=7)	12,31±1,19* (n=38)	8,54±0,94 (n=24)

Примітка: * - вірогідність відмінностей показників груп вагітних з ожирінням та контрольної групи, р?0,05.

В пізні терміни вагітності спостерігається підвищення вмісту вчСРП у вагітних з І ступенем ожиріння на 34,9% (р?0,05), у жінок з ожирінням ІІ ступеня на 48,8% (р<0,05), у жінок з ожирінням ІІІ ступеня - на 58,5% (р?0,05) та в загальній групі вагітних з ожирінням різного ступеня - на 44,1% (р<0,05) порівняно з контрольним показником (табл. 5.4).

В третьому триместрі у жінок з ожирінням І ступеня вчСРП корелює з масою тіла в кінці вагітності (r=0,670, р?0,05), а також з коефіцієнтом де Рітіса (r=-0,530, р?0,05). Слід відзначити наявність кореляційного зв'язку ТНФ-б з АлАТ (r=0,670, р?0,05). Отже, зазначені кореляційні зв'язки та активація утворення окисномодифікованих протеїнів у вагітних жінок з ожирінням переконують у розвитку системного запалення.

У вагітних з ожирінням ІІ ступеня простежується тісний зв'язок частоти пізнього гестозу з рівнем вчСРП (r=0,573, р?0,05), що відображає участь системного запалення у розвитку даного ускладнення вагітності.

Для оцінки взаємозв'язку між інсулінорезистентністю і концентрацією інсуліну в крові у вагітних з ожирінням з вмістом прозапальних цитокінів методом кореляційного аналізу виявлено найбільш тісний позитивний зв'язок між показниками НОМА-ІR і вмістом ІЛ-1в (r=0,769; р=0,0001) (рис. 5.4), ІЛ-6 (r=0,563; р=0,0001) (рис. 5.5); більш слабкий зв'язок з ТНФ-б (r=0,287; р=0,001). Аналогічна кореляційна залежність виявлена ??між рівнем інсуліну в крові і параметрами цитокінів: найбільший коефіцієнт кореляції, що свідчить про високий ступінь взаємозв'язку досліджуваних показників, спостерігався між рівнями інсуліну і ІЛ-1в (r=0,754; р=0,0001), дещо менший - між вмістом інсуліну та ІЛ-6 (r=0,558; р=0,0001), а також - з ТНФ-б (r=0,280; р=0,001). На характер змін цитокінового профілю у вагітних з морбідним ожирінням ІІІ ступеня, ймовірно, впливає посилення апоптозу адипоцитів і розвиток адипоцитарної дисфункції.

Рис. 5.4 Кореляційний зв'язок індекса інсулінорезистентності HOMA-IR з ІЛ-1в у вагітних з ожирінням (загалом) в ранні терміни гестації

Отже, в механізмі прогресування інсулінорезистентності і розвитку компенсаторної гіперінсулінемії у вагітних з ожирінням важливу роль відіграє зростання продукції прозапальних цитокінів ІЛ-1в, ІЛ-6, ТНФ-б, що підтверджує патогенетичний взаємозв'язок між інсулінорезистентністю і розвитком системного запалення, ініційованого надмірним накопиченням тригліцеридів в адипоцитах та їх макрофагальною інфільтрацією.

Рис. 5.5 Кореляційний зв'язок індекса інсулінорезистентності HOMA-IR з ІЛ-6 у вагітних з ожирінням (загалом) в ранні терміни гестації

Підвищення продукції прозапальних цитокінів ІЛ-1в та ІЛ-6 на фоні зниження рівня протизапальних цитокінів ІЛ-4, ІЛ-10 спостерігалося у жінок з ускладненим перебігом вагітності в ранні терміни, що дозволяло авторам прогнозувати загрозу переривання вагітності [488].

Порівнюючи зміни вмісту вчСРП в сироватці крові вагітних в ранні і пізні терміни гестації, можна констатувати однонаправлений характер їх змін в досліджуваних групах вагітних (табл. 5.4). Отримані дані відображають розвиток проявів запального процесу низької градації у вагітних з ожирінням протягом всього періоду гестації.

Таким чином, активація синтезу прозапальних цитокінів та вчСРП підтверджує патогенетичний зв'язок ожиріння у вагітних жінок з системним запаленням жирової тканини.

В розділі, присвяченому ролі системного запалення в патогенезі акушерських ускладнень у жінок з ожирінням різного ступеня, на підставі характеристики цитокінового профілю, інтегральних гематологічних індексів, активації окиснювальної модифікації протеїнів та підвищення вмісту вчСРП доведено, що вагітність у жінок з ожирінням супроводжується розвитком системного запалення низької градації. ОМП є інтегральним критерієм окислювального стресу. У відповідь на утворення аномальних білків при розвитку окислювального стресу реагує імунна система, що обумовлює роль ОМП в патогенезі системного запалення у вагітних з ожирінням. Це положення підтверджує тісний патогенетичний взаємозв'язок ОМП з плацентарною дисфункцією.

Висновки:

1. Вагітність у жінок з ожирінням в ранні і пізні терміни гестації асоціюється з розвитком низкоінтенсивного системного запалення, про що свідчать зміни рівня в крові прозапальних цитокінів - ТНФ-б, ІЛ-1в, ІЛ-6 та вчСРП.

2. Тісний взаємозв'язок прозапальних цитокінів в механізмі розвитку системного запалення визначає максимальне підвищення рівня ТНФ-б в крові вагітних при ожирінні I ступеня, а ІЛ-1в та ІЛ-6 - при ожирінні І та II ступенів.

3. Зростання вмісту високочутливого С-реактивного протеїну в крові залежно від ступеня тяжкості ожиріння відображає прогресування низькоінтенсивного системного запалення у вагітних з підвищеним індексом маси тіла в ранні та пізні терміни гестації.

4. Позитивний кореляційний зв'язок між ступенем інсулінорезистентності, компенсаторною гіперінсулінемією і рівнем цитокінів, а також між вмістом вчСРП в крові з частотою пізнього гестозу (r=0,573, р?0,05) та ТНФ-б - з частотою артеріальнї гіпертензії (r=0,791, р?0,05) і захворюваннями сечовидільної системи (r=0,791, р?0,05) обґрунтовують важливе патогенетичне значення системного запалення у патогенезі ожиріння у вагітних жінок.

Основні положення цього розділу висвітлені в таких працях:

1. Тарасенко К. В. Окислювальна модифікація протеїнів у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Таврический медико-биологический вестник. - 2010. - Т. 13, № 4 (52). - С. 182-184.

2. Тарасенко К. В. Експериментальне моделювання інсулінорезистентності / К. В. Тарасенко // Світ біології та медицини. - 2011. - № 4. - С. 142-144.

3. Тарасенко К. В. Патогенетичне значення прозапальних цитокінів у розвитку ускладнень вагітності у жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко, А. М. Громова // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2012. - № 2 (450). - С. 52-55.

4. Тарасенко К. В. Прогресування інсулінорезистентності у вагітних жінок за наявності ожиріння І та ІІ ступенів тяжкості сполучається з надмірною продукцією лептину та С-реактивного білку / К. В. Тарасенко // Таврический медико-биологический вестник. - 2013. - Т.16, № 2 (62). - С. 229-231.

5. Тарасенко К. В. Урикемія у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Світ медицини та біології медицини. - 2013. - № 4 (42). - С. 49-50.

6. Тарасенко К. В. Патогенетичні механізми проатерогенних змін у вагітних з супутнім ожирінням / К. В. Тарасенко, Т. В. Мамонтова // Лікарська справа. - 2013. - № 8. - С. 37-43.

7. Тарасенко К. В. Вклад лептина в развитие инсулинорезистентности у беременных с ожирением / К. В. Тарасенко // Медицинские новости Грузии. - 2014. - № 3 (228). - С. 59-63.

8. Тарасенко К. В. Цитокиновый профиль у беременных женщин при ожирении разной степени / К. В. Тарасенко // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. - 2014. - № 4 (34). - С. 59-63.

9. Тарасенко К. В. Механізми прогресування інсулінорезистентності у вагітних з ожирінням / К. В. Тарасенко // Медична хімія. - 2014. - № 3 (60). - С. 42-45.

10. Тарасенко К. В. Характеристика интегральных гематологических индексов у беременных с сопутствующим ожирении различной степени / К. В. Тарасенко, М. М. Зелінка // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. - 2014. - № 6 (36). - С. 16-22.

11. Тарасенко К. В. Взаимосвязи инсулинорезистентности и гиперинсулинемии с маркерами системного воспаления у беременных женщин с ожирением различной степени / К. В. Тарасенко, Т. В. Мамонтова, Л. Э. Веснина // Охрана материнства и детства. - 2014. - № 2 (24).- С. 48-51.

12. Тарасенко К. В. Взаємозв'язок акушерської патології з метаболічними порушеннями у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Вісник проблем біології і медицини. - 2015. - Т. 1 (122), вип. 3. - С. 210-213.

13. Тарасенко К. В. Значення ліпідних маркерів в оцінці інсулінорезистентності у вагітних з ожирінням різного ступеня / К. В. Тарасенко // Вісник проблем біології і медицини. - 2015. - Т. 2 (123), вип. 3. - С. 227-230.

14. Тарасенко К. В. Особливості обміну ліпідів у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ : Інтермед, 2008. - С. 165-167.

15. Тарасенко К. В. Рівні прозапальних цитокінів у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ : Інтермед, 2009. - С. 603-606.

16. Тарасенко К. В. Патогенетична роль дисфункції ендотелію у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ : Інтермед, 2010. - С. 322-326.

17. Тарасенко К. В. ТНФ-б пусковий механізм інсулінорезистентності у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ : Поліграф плюс, 2012. - С. 397-400.

18. Пат. 95357 Україна, МПК А61B 5/145 (2006.01). Спосіб діагностики системного запалення з уповільненим перебігом та ендогенної інтоксикації у вагітних жінок з ожирінням / Тарасенко К. В., Зелінка М. М. ; заявник і патентовласник ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія». - № u 2014 06355 ; заявл. 10.06.2014 ; опубл. 25.12.2014, Бюл. № 24. - 4 с.

РОЗДІЛ 6.

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНИЙ КОМПЛЕКС У ЖІНОК З ОЖИРІННЯМ: МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ, АКТИВНІСТЬ NO-СИНТАЗ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОРУШЕННІ ФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ

Ожиріння як хронічна метаболічно-ендокринна форма патології супроводжується змінами в репродуктивній системі та центральному органі системи «мати-плацента-плід» - в плаценті. Для характеристики змін плаценти у вагітних з ожирінням проведені морфологічні та гістохімічні дослідження 10 плацент жінок з фізіологічним перебігом вагітності у співставленні зі змінами в плацентах у 10 жінок з ожирінням ІІ ступеня.

6.1 Морфофункціональні особливості плацент жінок з фізіологічною масою тіла

При макроскопічному вивченні плацент жінок з фізіологічною масою тіла виявлено, що середня маса плацент склала 454,0±20,4Ч10^-3 кг, обсяг плацент дорівнював 436,9±12,3Ч10^-4 м³. Середній діаметр плаценти становив 18,1±1,9Ч10^-2 м. Локалізація плаценти в верхніх відділах матки зустрічалася частіше, що сприяло збільшенню її параметрів в порівнянні з нижнім розташуванням. Макроскопічна картина плацент жінок з фізіологічним перебігом вагітності відзначалась відсутністю видимих дефектів материнської поверхні, вираженою дольчатістю. Оболонки плаценти блискучі рожевого кольору. Плодова поверхня гладка, блискуча. У 8 з 10 вивчених нами випадків спостерігався магістральний тип розгалуження судин, а в двох випадках - змішаний. Прикріплення пупкового канатика в 1 випадку було центральним і в 9 випадках - парацентральним.

Мікроскопічне дослідження епітелію амніотичної оболонки виявило його чіткі межі, слабо виражену базофілію цитоплазми клітин, що містять ядра з еухроматином, останні розташовувалися переважно на базальній мембрані, яка була PAS-позитивною. Хоріальна пластинка представлена ніжними пучками колагенових волокон, які при дослідженні препаратів, забарвлених за Маллорі, мають слабо-синюватий колір. В деяких випадках виявляється помірне розширення амніохоріального проміжку, що обумовлено набряком. Інтервілезний простір містить поодинокі еритроцити. Наявність фібриноїду в міжворсинчатому просторі різних відділів плаценти і повнокрів'я ворсин обумовлює нерівномірний об'єм судинного русла, співвідношення різних судин і його відповідні органометричні параметри.

Ворсинчасте дерево представлено опорними ворсинами I, II, III порядку. Ворсинчастий хоріон представлений великими стовбуровими ворсинами з центрально розташованими судинами і сполучно-тканинною стромою, у вигляді червонуватих волокон, при дослідженні препаратів забарвлених за ван Гізоном. В деяких ворсинах навколо судин зустрічаються колагенові волокна, які ідентифікуються за Маллорі в синій колір. Нерідко в ворсинах виявлялися фіброцити. Результати визначення питомих обсягів в даній групі, представлені в таблиці 6.1, показують, що у жінок з фізіологічною масою тіла майже 40% складають термінальні ворсини та по 10 % - стовбурові та проміжні ворсини.

Таблиця 6.1

Відносні обсяги основних компонентів плаценти жінок з ожирінням і з фізіологічною масою тіла (%)

Тип ворсин	Плаценти жінок з фізіологічною масою тіла (n=10)	Плаценти жінок з ожирінням (n=10)
Міжворсинчатий простір, %	40,79	34,56
Стовбурові ворсини, %	9,05	16,89
Проміжні ворсини, %	10,55	17,20
Термінальні ворсини, %	39,99	31,04

Базальні мембрани хоріального епітелію стовбурових ворсин і судин виявляли PAS-позитивну реакцію. Епітелій великих ворсин проміжного або термінального типу найчастіше одношаровий, в більшій частині покритий фібриноїдом. Строма нечисленних термінальних ворсин, «замурована» в фібриноїд, склерозована. Ворсини були покриті синцитіотрофобластом з гіперхромними ядрами і цитоплазмою, яка мала нерідко PAS-позитивні включення. Під останнім розташовувалися великі клітини цитотрофобласта з інтенсивно забарвленим ексцентрично розташованим ядром.

Зрілі проміжні ворсини (ворсини II порядку) розташовувалися компактно і були витягнутої овальної або ж круглої форми (рис. 6.1).

Рис. 6.1 Мікрофотографія фрагментів плаценти з зрілими проміжними ворсинами (ворсини II порядку, вказано стрілкою 1), термінальні ворсини (вказано стрілкою 2) у жінок з фізіологічною масою тіла. Забарвлення гематоксилін-еозином. Збільшення Ч100

Проліферативні процеси в епітелії характеризуються наявністю синцитіальних вузликів, які представлені скупченням ядер.

Ворсини III порядку мають невеликий розмір з щільною склерозованою стромою, яка представлена потовщеними колагеновими волокнами, забарвленими за Маллорі в синій і за ван Гізоном в червоний колір. У дрібних ворсинах виявляються фіброцити і фібробласти з наявністю колагену, який забарвлюється в ніжно-синюватий колір за Маллорі і червонуватий за ван Гізоном. Розміри ворсин в даній групі відображає таблиця 6.2. В досліджуваних плацентах виявляються ворсинки з пухкою, сітчастою стромою і центрально розташованими судинами. Переважає одношаровий епітелій і поодинокі клітини Кащенко-Гофбауера (ККГ), які характеризуються овальною формою, круглими ядрами і наявністю гранул в цитоплазмі. ККГ виявляються переважно в проміжних ворсинах. При цьому дифузний розподіл ККГ (поодинокі клітини) спостерігався в 6 випадках, проміжний варіант їх розподілу - в 3 випадках і осередкове скупчення декількох клітин - в 1 випадку.

Таблиця 6.2

Розміри ворсин плацент жінок з ожирінням і з фізіологічною масою тіла (М±m)

Тип ворсин	Плаценти жінок з фізіологічною масою тіла (n=10)	Плаценти жінок з ожирінням (n=10)
Стовбурові ворсини, Ч10-6 м	197,9±4,3	216,0±4,7*
Проміжні ворсини, Ч10-6 м	111,5±3,1	124,4±2,3*
Термінальні ворсини, Ч10-6 м	59,5±2,7	56,9±1,3

Примітка: * - достовірні відмінності між показниками жінок з фізіологічною масою та ожирінням (р?0,05).

Базальна пластинка представлена крупними поліморфними децидуальними клітинами, елементами цитотрофобласту з еозинофільною цитоплазмою і пухирчастим ядром. Клітини цитотрофобласта з гіперхромними поліморфними ядрами, цитоплазма з наявністю базофілії, дрібних PAS-позитивних включень.

Основна речовина децидуальної тканини характеризується помірно позитивним забарвленням при проведенні PAS-реакції.

Ділянка з міжворсинчатим простором представлена дрібними трофобластичними клітинами. У місці контакту трофобласта з децидуальною тканиною виявляється зона коагуляційного некрозу (шар Нітабуха), яка представлена рожевими еозинофільними масами. Базальна пластинка відмежована від міжворсинчатого простору шаром фібриноїду (шар Рора). Судинне русло плацент жінок контрольної групи рівномірного кровонаповнення. Судини переважно тонкостінні. Судини з потовщеними стінками поодинокі.

При проведенні пероксидазної реакції з моноклональними антитілами (мкАТ) до ендотеліальної NO-синтази в даній групі позитивне фарбування спостерігалося переважно в судинних структурах ендотеліальних клітин, які мали інтенсивне забарвлення, що надавало йому лінійний вигляд. Одночасно, часто спостерігалася наявність незначно позитивно забарвлених структур в периваскулярному просторі із зменшенням ступеня інтенсивності проявів імуногістохімічної реакції в міру віддалення від судини (рис. 6.2).

Проведення цитофотометрії вказує, що показники експресії ендотеліальної NO-синтази в стінці судин на рівні 0,82±0,11 ум.од., в периваскулярному просторі - 0,51±0,07 ум.од.

Результати пероксидазної реакції з індуцибельною NO-синтазою в даній групі слабо виражені з незначним нерівномірним фарбуванням (рис. 6.3).

Місцями результати виявлення індуцибельної NO-синтази були негативні. Цитофотометрічне дослідження показало інтенсивність реакції на iNOS, що становило 0,22±0,06 ум.од.

Таким чином, строма ворсин займає провідне положення, що свідчить про щільність розташування ворсин. Значним є обсяг судин в плаценті. Кальцинатів і інфарктів мало, що є основною ознакою доношеної вагітності. Органометричні показники плаценти відповідають терміну гестації. Виявлено високий рівень експресії ендотеліальної NO-синтази у порівнянні з рівнем експресії індуцибельної NO-синтази в ендотелії кровоносних судин плаценти.

Рис. 6.2 Мікрофотографія фрагментів помірної експресії ендотеліальної фракції NO-синтази (еNOS) у проміжній ворсині хоріона (вказано стрілкою) у жінок з фізіологічною масою тіла. Імуногістохімічний метод з мкАТ до еNOS. Забарвлення ядер гематоксиліном, продукт реакції коричневого кольору. Збільшення Ч400

Рис. 6.3 Мікрофотографія слабо вираженої експресії індуцибельної фракції NO-синтази (іNOS) у проміжній ворсині хоріона (вказано стрілкою) у жінок з фізіологічною масою тіла. Імуногістохімічний метод з мкАТ до еNOS. Забарвлення ядер гематоксиліном, продукт реакції коричневого кольору. Збільшення Ч100

Гіперплазія ворсин, судин і слабка проліферація трофобластичного епітелію свідчать про достатній їх розвиток в кінцевому терміні вагітності і про збереження компенсаторно-пристосувальних реакцій плаценти.

Наявність фібриноїду в міжворсинчатому просторі, набряк строми ворсин, склероз і фібриноїдні зміни розцінювалися нами як прояв дистрофічних процесів при вагітності з фізіологічним перебігом.

Аналіз отриманих морфологічних даних необхідний для подальшого вивчення змін плаценти у жінок при ожирінні.

6.2 Морфофункціональні особливості плацент жінок з ожирінням

Нами проведено морфологічне дослідження 10 плацент жінок з ожирінням у порівнянні з плацентами жінок з фізіологічним перебігом вагітності.

Маса плаценти в середньому склала 532,1±23,1Ч10^-3 кг. Об'єм плаценти дорівнював 486,2±13,4Ч10^-4 м³. Середній діаметр плаценти становив 18,8±2,1Ч10^-2 м. Локалізація плаценти в верхніх відділах матки зустрічалася частіше, що сприяло збільшенню її параметрів у порівнянні з нижнім розташуванням.

Як і при фізіологічному перебігу вагітності, оболонки плаценти блискучі, рожевого кольору. Видимих ??дефектів при огляді материнської поверхні не виявлено. Часточки посліду виражені добре. Плодова поверхня гладка, блискуча. В трьох зразках плацент виявлено магістральний тип розгалуження судин, а в 7 - змішаний. Прикріплення пупкового канатика у 8 випадках було парацентральне, а в 2 випадках - центральне. У частині плацент виявлялися білі інфаркти, які локалізувалися в крайових зонах ближче до материнської поверхні. Останні були чітко окреслені, неправильної форми, щільної консистенції. Розміри інфарктів коливалися від 0,5-0,7 до 1,8Ч2,0Ч10^-2 м.

При мікроскопічному дослідженні в амніохоріальному просторі виявляється помірно виражений набряк, відзначається базофілія цитоплазми клітин амніотичного епітелію (рис. 6.4); їх ядра овальної форми містять гетерохроматин і зміщені до базальної PAS-позитивної мембрани з наявністю в ній ділянок потовщень. В кожному випадку виявляються дистрофічні зміни цитоплазми епітеліальних клітин з появою в ній ознак вакуолізації, а також ознак некрозу у вигляді пікнозу, рексиса і лізису ядер.

Рис. 6.4 Мікрофотографія морфологічних змін у фрагментах плаценти з скупченням еритроцитів (вказано цифрою 1), наявністю крововиливів (вказано цифрою 2), накопиченням фібриноїду (вказано цифрою 3), дрібні термінальні ворсини (вказано цифрою 4) у жінок з ожирінням. Забарвлення гематоксилін-еозином. Збільшення Ч100

Хоріальна пластинка містить пучки колагенових волокон, забарвлених за Маллорі в синій колір (рис. 6.5 і 6.6). Між колагеновими волокнами хоріальної пластинки розташовуються гістіоцити, фібробласти і фіброцити. Хоріальна платівка відокремлена від міжворсинчатого простору шаром цитотрофобласту. В хоріальній і базальній платинці виявляються накопичення кальцію у вигляді пластинчастого матеріалу фіолетового кольору.

Рис. 6.5 Мікрофотографія фрагментів плаценти з пучками колагенових волокон хоріальної пластинки (вказано стрілкою) у жінок з ожирінням. Забарвлення за методом Маллорі. Збільшення Ч100

Рис. 6.6 Мікрофотографія фрагментів плаценти з вираженими склеротичними процесами в ворсинах хоріона (вказано стрілкою) у жінок з ожирінням. Забарвлення за методом Маллорі. Збільшення Ч200

Проведене морфометричне дослідження вказує на зміну розмірів ворсин в бік збільшення стовбурових і проміжних ворсин та зменшення термінальних ворсин (табл. 6.2).

Також відзначається збільшення клітин Кащенко-Гофбауера, які в даній групі характеризуються більш вираженою PAS-реакцією, що може свідчити про підвищення їх функціональної активності. При цьому дифузний розподіл ККГ (поодинокі клітини) спостерігали в 2 випадках, проміжний варіант їх розподілу - в 2 випадках і локальне накопичення декількох клітин - в 6 випадках (р?0,02) (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Розподіл клітин Кащенко-Гофбауера в плаценті досліджуваних груп жінок

Групи досліджень	Розподіл клітин (абс., %)
	Дифузний	Проміжний	Осередковий
Плаценти жінок з фізіологічною масою тіла (контроль) (n=10)	6 (60,0±15,5)	3 (30,0±14,5)	1 (10,0±9,5)
Плаценти жінок з ожирінням (n=10)	2 (20,0±12,6)*	2 (20,0±12,6)	6 (60,0±15,5)*

Примітка: * - достовірні відмінності між показниками контрольної і дослідної груп жінок з ожирінням (р?0,05)

Хоріальна пластинка відокремлена від міжворсинчатого простору шаром цитотрофобласту. В децидуальних клітинах виявлялися виражені дистрофічні зміни у вигляді вакуолізації цитоплазми, а також між клітинними елементами ніжні сполучнотканинні волокна, забарвлені пікрофуксином за ван Гізоном в червоний колір (рис. 6.7).

Смужка фібриноїду містить комплекси склерозованих ворсин, які нерідко позбавлені епітелію. Строма таких ворсин забарвлюється пікрофуксином в червоний колір і містить PAS-позитивні речовини.



Рис. 6.7 Мікрофотографія експресії індуцибельної фракції NO-синтази (іNOS) у ворсинах хоріона (вказано стрілкою) у жінок з ожирінням. Імуногістохімічний метод з мкАТ до іNOS. Забарвлення ядер гематоксиліном, продукт реакції коричневого кольору. Збільшення Ч400

Зустрічаються цитотрофобластичні проліферати з поліморфних клітин з базофільною цитоплазмою і одним або декількома ядрами. В стромі проміжних ворсин виявляються виражені склеротичні зміни в порівнянні з контрольною групою.

Епітелій стовбурових ворсин однорядний, дуже рідко дворядний з наявністю під синцитієм цитотрофобластичних клітин Лангерганса. Синцитіотрофобласт різної величини, в багатьох ворсинах потоншений, із збільшенням ворсинчатого цитотрофобласту, іноді не визначається. Цитоплазма останнього характеризується піронінофілією з PAS-позитивними включеннями в цитоплазмі. Ядра потовщені, орієнтовані паралельно базальній PAS-позитивній мембрані. Остання - нерівномірної товщини. Стромальні канали звужені. Інтерстицій ворсин містить молоді фібробласти з великим ядром і вузькою цитоплазмою. У досліджуваних плацентах термінальні ворсини нечисленні.

Морфометричне дослідження співвідношення компонентів плацент групи жінок з ожирінням представлене в таблиці 6.1.

У даній групі переважно виявляються проміжні ворсини великого і середнього калібру з наявністю бічних гілок. В їх стромі - тонкі колагенові волокна. Навколо розвиненої капілярної сітки виявляються перикапілярні колагенові волокна. Ворсини містять досить великі артерії і капіляри.

Проліферативні процеси в епітелії характеризуються утворенням синцитіальних вузликів, які були представлені скупченням ядер. В окремих ворсинах синцитіотрофобласт слабо проліферує з утворенням "вузликів", в яких виявляється велика кількість ядер.

Поряд з вище описаним, виявляються плаценти, де ворсинчасте дерево було представлено проміжними ворсинами І, ІІ, ІІІ порядку, від яких відходять невпорядковано розгалуджені дрібні ворсини (рис. 6.8). При цьому переважає виражене хаотичне розташування ворсин. Їх строма характеризується явищами фіброзу і склерозу. Основними клітинними елементами ворсин є молоді, частково незрілі фібробласти.

В цілому, судинне русло плацент жінок з ожирінням відзначається нерівномірним кровонаповненням. На тлі запустілих судин присутні і різко розширені заповнені кров'ю. Виявляються судини з потовщеними стінками.

Відзначається наявність дрібних тромбів в просвіті таких судин. Крім цього, мікротромби локалізуються в посткапілярах і венулах. Ендотеліоцити частіше сплющені, з ознаками десквамації. Процеси новоутворення судин не виражені. В периваскулярному просторі наявні виражені склеротичні процеси.

Рис. 6.8 Мікрофотографія фрагментів плаценти з невпорядковано-розгалудженими дрібними ворсинами з хаотичним їх розташуванням (вказано стрілкою) у жінок з ожиринням. Забарвлення гематоксилін-еозином. Збільшення Ч100

6.3 Активність NО-синтаз та зв'язок з порушенням функції ендотелію судин плацент у жінок з ожирінням

При проведенні пероксидазної реакції з мкАТ до ендотеліальної NO-синтази в даній групі спостерігається картина різкого зниження забарвлення зони ендотелію на тлі зростання інтенсивності в периваскулярному просторі. Зустрічаються ділянки тканини зі слабо позитивним фарбуванням навіть за відсутності прилеглих судин. Ендотелій при цьому забарвлюється незначно (інтенсивніше, ніж оточуюча тканина, але чіткого, практично лінійного коричневатого забарвлення не спостерігається).

Активацію ендотеліальної ізоформи оксиду азота в периваскулярному просторі відображає рисунок 6.9.

Кількісні показники активності ендотеліальної NO-синтази в стінці судин та периваскулярному просторі представлені в таблиці 6.4.

Результати пероксидазної реакції з індуцибельною ізоформою NO-синтази в даній групі виявили виражене забарвлення з наявністю зон більшої і меншої інтенсивності (рис. 6.10), закономірність розподілу яких виявити тільки на препаратах з індуцибельною NO-синтазою не вдається.

Отже, у жінок з ожирінням у плаценті спостерігається порушення функції ендотелію, яке характеризується зниженням активності ендотеліальної NO-синтази в 2,2 рази в стінці судин з одночасною її активацією в периваскулярному просторі в 1,4 рази. При цьому в ворсинах хоріону активність індуцибельної NO-синтази збільшилась в 2,6 рази.

Рис. 6.9 Мікрофотографія експресії ендотеліальної фракції NO-синтази (еNOS) в периваскулярному просторі (вказано стрілкою) у жінок з ожирінням. Імуногістохімічний метод з мкАТ до еNOS. Забарвлення ядер гематоксиліном, продукт реакції коричневого кольору. Збільшення Ч400

Таблиця 6.4

Активність NO-синтази в судинній стінці і периваскулярному просторі плаценти у жінок з ожирінням (М±m)

Групи досліджень	Ендотеліальна NO-синтаза в стінці судин (ум.од.)	Ендотеліальна NO-синтаза в периваскулярному просторі (ум.од.)	Індуцибельна NO-синтаза в стінці судин (ум.од.)
Плаценти жінок з нормальною масою тіла (І група)	0,820,11	0,510,07	0,220,06
Плаценти жінок з ожирінням (ІІ група)	0,370,14*	0,690,09	0,580,15*

Примітка: * - достовірні відмінності між І та ІІ групами (р?0,05)

Таким чином, описані зміни в плацентах слід характеризувати як варіант незріліх проміжніх ворсин, а також варіант хаотично склерозованих ворсин. В описаних нами плацентах при ожирінні персистенція проміжніх ворсин є компенсаторною реакцією для реалізації гемодинамічного ефекту без компенсації матково-плацентарного кровотоку.

Відомо, що наявність зрілих фібробластів і фіброцитів свідчить про утворення та формування колагенових волокон, також вони є зрілими формами сполучнотканинної строми. Виявлені ознаки недостатності судинного русла ворсин потенціюють дозрівання останньої [489]. Збільшення кількості незрілих фібробластів, можливо, гальмує розвиток строми ворсин, і тим самим сприяє появі різних варіантів незрілості ворсин на тлі змін балансу гормонів під час вагітності у жінок даної групи.

Згідно нашим дослідженням, в групі вагітних з ожирінням в стінці судин плацентарної тканини співвідношення іNOS до еNOS було в 5,8 разів вищим у порівнянні з таким у контрольній групі, що є переконливим доказом розвитку ендотеліальної дисфункції плацент у жінок з ожирінням. Високий рівень індуцибельної NO-синтази, експресію якої стимулюють цитокіни, обумовлює цитотоксичний ефект оксида азоту [490].

Рис. 6.10. Мікрофотографія нерівномірної експресії індуцибельної NO-синтази (іNOS) у ворсинах хоріона (вказано стрілкою) у жінок з ожирінням. Імуногістохімічний метод з мкАТ до іNOS. Забарвлення ядер гематоксиліном, продукт реакції коричневого кольору. Збільшення Ч400

Ушкодження ендотелію судин плаценти та гальмування активності еNOS може бути пов'язано, по-перше, з підвищеною проникністю ендотелію продуктами гідролізу триацилгліцеролів [491], по-друге, з надмірною продукцією прозапальних цитокінів внаслідок макрофагальної інфільтрації тканини. Індукована (макрофагальна) NOS опосередковано відображає реалізацію даного механізму з участю ушкодження ендотеліоцитів у жінок з ожирінням.

Отже, у вагітних з ожирінням фетоплацентарна система функціонує в несприятливих умовах, так як розвиток системного запалення порушує функцію ендотелію судин та його регуляторну роль у функції плаценти.

Отримані нами результати досліджень активності NO-синтаз в судинах плаценти узгоджуються з висновками інших авторів, згідно яким дисфункція плаценти характеризується достовірним зниженням продукції оксида азоту плацентарними макрофагами [492].

Висновок:

Таким чином, в сферу системного запалення у вагітних з ожирінням включаються тканини плаценти, патогенним наслідком якого є розвиток ендотеліальної дисфункції, порушення продукції вазодилататора оксида азоту внаслідок гальмування синтезу ендотеліальної NO-синтази та активації індуцибельної NO-синтази, ініційованої плацентарними макрофагами. Ендотеліальна дисфункція плаценти характеризується зміною співвідношення типів ворсин в плаценті: достовірним збільшенням стовбурових і проміжних ворсин та відносним зменшенням термінальних ворсин, а також наявністю десквамації ендотеліоцитів в судинах плаценти та збільшенням кількості децидуальних макрофагів. Порушення морфофункціонального стану плаценти є підґрунтям розвитку плацентарної дисфункції у вагітних з ожирінням.

Основні положення цього розділу висвітлені в таких працях:

1. Тарасенко К. В. Ендотеліальна дисфункція фетоплацентарного комплексу у жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Oxford Journal of Scientific Research. - 2015. - № 1 (9). - С. 840-846.

2. Тарасенко К. В. Обґрунтування метаболічної терапії акушерських ускладнень у вагітних жінок з ожирінням / К. В. Тарасенко // Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. - 2015. - Т. 7, № 3. - С. 68-78.

3. Марковский В. Д. Влияние материнского метаболического синдрома на состояние плаценты / В. Д. Марковский, К. В. Тарасенко, В. В. Гаргин // Медицина сьогодні і завтра. - 2015. - № 3, (68). - С. 25-29.

4. Тарасенко К. В. Порівняльна морфофункціональна характеристика плацент жінок з ожирінням та з фізіологічною масою тіла / К. В. Тарасенко // Вісник проблем біології і медицини. - 2016. - Т. 2 (129), вип. 2. - С. 326-329.

5. Пат. 99840 Україна, МПК А61B 5/02 (2006.01). Спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції шляхом визначення співвідношення індуцибельної та ендотеліальної NO-синтаз судинної стінки тканин плаценти у жінок з ожирінням / Тарасенко К. В. ; заявник і патентовласник ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія». - № u 2015 00119 ; заявл. 06.01.2015 ; опубл. 25.06.2015, Бюл. № 12. - 4 с.

РОЗДІЛ 7.

АДАПТАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ ВАГІТНИХ З ОЖИРІННЯМ РІЗНОГО СТУПЕНЯ

7.1 Метаболічні і клінічні прояви дезадаптації у вагітних з ожирінням

Ожиріння ускладнює перебіг вагітності і значно збільшує частоту акушерських ускладнень у порівнянні з жінками з фізіологічної масою тіла (Розділ 3). Захворюваність загалом є підсумком недостатності пристосування індивіда до зовнішнього середовища [493].

В літературі майже відсутні дані про особливості адаптаційних механізмів у вагітних з надмірною масою тіла. З метою оцінки адаптаційних можливостей вагітних з ожирінням та з фізіологічною масою тіла в ранні та пізні терміни гестації ми зіставляли провідні метаболічні зміни - інсулінорезистентність та гіпертригліцеридемію з частотою акушерських ускладнень.

У вагітних жінок з ожирінням I і II ступеня в першому триместрі показник інсулінорезистентності - індекс CARO достовірно зменшився і склав у середньому 54,1 % і 50,8 % відповідно від показника у вагітних з фізіологічної масою тіла (табл. 7.1), що характеризує обмежене проникнення в клітини джерела енергії - глюкози. Залежність стану вуглеводного обміну від ступеня ожиріння у вагітних відмічають інші автори [494]. Зменшення індексу CARO у вагітних з ожирінням відображає зниження надходження глюкози в тканини вже в ранні терміни вагітності в порівнянні з групою жінок з фізіологічною масою тіла. Поряд з підвищенням інсулінорезистентності компенсаторна гіперінсулінемія у вагітних з ожирінням I і II ступеня достовірно в 2,3 і в 2,1 рази перевищує відповідний показник контрольної групи жінок, що є наслідком більш вираженої активації ендокринної функції підшлункової залози у вагітних з ожирінням (табл. 7.1).

Отже, інсулінорезистентність у вагітних з ожирінням знижує своє пристосувальне значення і набуває патологічного характеру, починаючи з ранніх термінів гестації, що обумовлено гальмуванням чутливості клітин до інсуліну, яке обмежує енергетичне забезпечення тканин.

Таблиця 7.1

Метаболічні показники у вагітних жінок з ожирінням різного ступеня і з фізіологічною масою тіла в першому та третьому триместрах (М±m)

...