Дослідження наративної стратегії поеми "Катерина" Т. Шевченка. Розповідь у художньому світі твору про історію зведеної дівчини. Оцінка вчинків персонажів, моделювання центрогеройного сюжету, повчання уявних читачів і звернення до Катерини, співчуваючи їй.

Виявлення та ааналіз відповідності між "основними" та "вставними" текстами, яку забезпечує не лише зовнішній сюжет, а й сам спосіб нарації у роману Дж.М. Кутзеє "Елізабет Костелло". Дослідження та характеристика видів літературної саморефлексії.

Загальні закономірності наративної стратегії художньої прози М. Хвильового. Відношення між наратором і персонажем. Особливості моделювання і система персонажів епіки письменника шляхом бінарного протиставлення між шизофренічним та невротичним наративом.

Опис наративної тектоніки роману французької письменниці Т. де Росне, виявлення особливостей його композиційної структури в аспекті маніпулятивного впливу на читача. Наративний тип як гомодієгетичний тип інтрадієгетичного способу представлення подій.

Інтертекстуальна організація наративного дискурсу у прозі Ю. Косача, І. Костецького та В. Домонтовича. Внутрішня взаємозумовленість компонентів художньої комунікації. Шляхи оновлення наративних практик у модерністичній літературі мурівського періоду.

Особливості репрезентації людської, зокрема, авторської свідомості у романі Д. Лоджа "Думає", що проявляється у сукупності наративних, дискурсивних та естетичних параметрів, а також глибинних семантичних структурах на різних рівнях художнього тексту.

Загальна характеристика шістдесятництва як унікального явища в українській літературі ХХ століття. Повісті й романи Є. Гуцала з наратологічних позицій. Типові наративні моделі прози письменника з домінуванням першоособової та третьоособової нарації.

Характерні наративні риси першої збірки малої прози українського письменника С. Яричевського. Особливості формування індивідуального тематичного стилю митця, який відображає сецесійні процеси в українській літературі на тлі європейських мистецьких рухів.

Становлення парадигми наративного дискурсу. Наратологічний аналіз творів сучасної української прози (кінця ХХ – початку ХХІ століття). Визначення моделей побудови наративів сучасних авторів. Дослідження типів нарації у структурі аналізованих творів.

Визначення наративних особливостей автобіографічної прози на основі структурного аналізу текстів. Дослідження психологічних аспектів утворення, репрезентації та рецепції автобіографічного наративу. Наративні особливості різних видів автобіографій.

Поняття терміну "наратологія" як розділу літературознавства ХХ ст. Виявлення наративних особливостей в оповіданнях про отця Брауна Г.К. Честертона. Наратор як адресант фіктивної комунікації. Структура побудови сюжету. Поняття детективного оповідання.

Аналіз жанру історичного роману крізь призму наратологічної науки. Характеристика особливостей історичної романістики В. Малика крізь призму наративної стратегії. Дослідження паратекстуального комплексу творів та основного тексту романів В. Малика.

Наративні аспекти сучасного шевченкознавста, такі як маска автора і багатосуб’єктність оповідної структури. Типи нараторів і їх значення в поемах Т. Шевченка. Взаємодія наратора (мовлення) і фокалізатора (бачення) в творах "Катерина" та "Гайдамаки".

Наукові студії, присвячені вивченню місця української прози 60-80-х років XX ст. у літературознавчому дискурсі, її наративних особливостей. Аналіз манери викладу прозаїків в контексті жанрово-стильової, тематично-змістової диференціації української епіки.

У статті висвітлюються основні способи вписаності складових міфолорного простору в художній простір роману-легенди С. Момадея "Шлях до гори дощів". Надано визначення поняттям "міфолорний образ", "міфолорно-авторський образ", "міфолорних простір".

Закономірності наративної моделі художньої прози Михайла Яцківа, принцип вираження абсурдної свободи засобами піднесеного в його декадентській поетиці. Специфіка трансформації структур сюжету, композиції та жанру під впливом абсурдної свідомості.

Постмодернізм як літературний напрям нової культурно-історичної епохи. Розглядається композиція роману Джона Фаулза як чотирирівнева наративна структура. Наративні стратегії та їхнє втілення у тексті роману. Зв'язки між усіма структурними рівнями.

Ретроспективний огляд наративних стратегій, які реалізують образ природи в англомовному прозовому дискурсі ХІХ-ХХ століть. Еволюція образу природи у лінгвістичних дослідженнях. Особливості реалізації художнього образу природи в англійських детективах.

Дослідження наративних стратегій з точки зору досягнень сучасної літературознавчої думки (визначення наративної стратегії та її значення для конструювання тканини художнього тексту письменником та як вона може впливати на сприйняття літературного твору).

Типологія наративних структур із розгорнутою і нерозгорнутою буттєво-онтологічною базою (або її відсутністю). Текстуальні функції категорії "персонаж" у різних типах наративних структур. Художня, естетична вартість "малої" прози 80-90-х років ХХ ст.

Розгляд особливостей романного наративу В. Теккерея у царині взаємин автор-оповідач-читач. Аналіз своєрідності оповідального модусу романістики В. Теккерея з акцентом на текстотвірних механізмах і наративних техніках, репрезентації взаємин з читачем.

Комплексне дослідження жанрових, композиційних й лігнвостилістичних особливостей роману Д. Брауна "Код да Вінчі". Зокрема аналізуються різноманітні наративні техніки, застосовані автором задля створення ефекту енігматичності цього художнього тексту.

Характеристика текстів Джойса в аспекті наративної структури. Визначення наративних чинників формування Джойсового хронотопу й особливостей хронотопної поетики. Розгляд ролі мотиву в наративній організації. Аналіз основних механізмів зчеплення мотивів.

Наратологічні та стилістичні особливості французьких авторських казок. Застосування прийому перетворення або реверсії вихідного сюжету. Наративна структура сучасних французьких казок, характеристика та специфіка модифікацій відомих класичних казок.

Дослідження сучасного стану наратології. Обґрунтовання парадигми посткласичної наратології, виділення її різновидиів: трансдисциплінарної, транстекстуальної, трансмедіальної, трансгенетичної і трансфікційної (вихід за межі художньої літератури).

Виявлення гомодієгетичності наратора із фокальною фіксацією й аналіз багаторівневості хронотопу в прозі Цань Сюе. Обґрунтування можливості прочитувати тексти письменниці не тільки як суб'єктивний потік свідомості, але й як свідоме естетичне висловлювання.

Аналіз повісті письменника-шістдесятника Є. Гуцала крізь призму зображення Голокосту в ній. Характеристика суспільних змін, які передували написанню твору. Авторський підхід щодо зображення подій Другої світової війни на базі автобіографічного матеріалу.

Головні особливості художнього світу роману Ю. Ґудзя "Ісихія", специфіка авторського світобачення, наративної організації, особливостей реалізації художнього часу й простору твору. Світоглядні орієнтири письменника, їх кореляція з ідеями ісихазму.

Характеризация элементов ситуации общения - обязательная семантическая функция для наречий-ремарок. Специфические особенности концептуально-смыслового фокуса драматургического творчества Э. Радзинского. Анализ грамматической природы наречных ремарок.

Особливості вживання поняття "жанр" як у літературознавчих розвідках, так і в дослідженнях з теорії та історії журналістики. Аналіз жанру як форми відображення реальної дійсності, що має низку відносно стійких ознак. Основні відмінності між жанрами.