Застосування основного коду семантичної парадигми поняття "куртуазія" - феномену "fin’amour" для інтерпретації образів провідних персонажів романів А. Кримського "Андрій Лаговський" та О. Уальда "Портрет Доріана Грея". Queer- ідентичність героїв.

Розгляд текстильних практик у висловленні мистецьких рефлексій на воєнні події в Україні. Переосмислення та відображення війни у вітчизняному культурному просторі. Використання художнього текстилю Common Threads і Conflict Textiles в якості арт-терапії.

Вивчення власних назв у легендах і переказах Нижньої Наддніпрянщини "Січовій скарбниці" В. Чабаненка. Дослідження власних назв як невід’ємної складової фольклорних текстів, що художньо трансформовані у площині творів маркерами історичного часу і простору.

Власна назва як невід’ємна складова оброблених мовознавцем фольклорних текстів, виразниками функціональних взаємозв’язків часових та просторових відношень. Аналіз власних назв у легендах і переказах Нижньої Наддніпрянщини "Січовій скарбниці" В. Чабаненка.

Проблема вивчення художнього часу і простору як одна з актуальних у літературознавстві. Розкриття змістової наповненості та поетикальних особливостей художнього хронотопу романістики Р. Іваничука на прикладі романів "Мальви", "Журавлиний крик", "Орда".

Аналіз ключових літературознавчих та філософських категорій простору і часу в поетичному тексті Емми Андієвської. Художні особливості хронотопу. Принципові відмінності художнього та реального часу. Поетичні збірки мисткині: "Хід конем", "Міражі".

З'ясування символічного навантаження часових і просторових образів у романі Л. Скрипника "Будинок примусових праць", їх функцій вираження психологічного стану персонажів. Виокремлення хронотопів дороги, порогу та зустрічі у романі Льва Скрипника.

Проблема художнього часу й простору у творчості Панаса Мирного. Важливі особливості архітектоніки романів письменника, засади його характеротворення. Природа реалістичної манери письма в її українському варіанті. Модифікація елементів художньої системи.

Розробка концепції часової і просторової драматургії на прикладі української літератури XVIІ-XVIII ст. Обґрунтування художніх ознак твору. Хронотопічний аналіз методики аспектного розуміння української народної та давньої літературної драматургії.

Класифікація творів української народної та літературної драматургії XVII-XVIII ст. за історично-жанровим принципом. Особливості змісту, форм вираження та функціонування художнього часу і художнього простору у творах. Хронотопний аналіз поезії та прози.

Аналіз проблеми художнього часу і художнього простору в літературознавстві. Філософське осмислення категорій часу і простору та їх втілення в ліриці М. Волошиним. Виявлення прийомів і засобів формування часопросторових координат в поезії М. Волошина.

Час у романах М. Юрсенар та Н. Королевої, нерозривна спадковість часових епох та єдність людини зі світом. Особливості художнього твору історичної тематики, дослідження художнього часу в історичному романі-проекції. Об’єктивний час у романі Н. Королевої.

Руйнування хронотопу класичного мистецтва. Осмислення та пошук нових зображувальних засобів часо-простору в художній практиці. Інтуїтивне осягнення часу в творах А. Тарковського та О. Довженка. Вивчення естетичного та онтологічного аспектів їх творчості.

Процес усвідомлення соціального часу, параметри людського буття і світобачення. Міфологічний час як історично перша форма фіксації соціального часу. Багатомірність та поліваріантність соціокультурних і художньо-естетичних процесів, естетичних концепцій.

Аналіз характеристик культури підсвідомості у творчості С. Родіонова. Публіцистична пристрасність, полемічність та громадянський пафос творів Родіонова. Єдність індивідуального художнього світу з глобальністю світосприйняття у ліриці Родіонова.

Просторові виміри світобудови Василя Барки. Художній простір в системі поетового світобачення. Проблема часу як філософська та літературознавча категорія. Співвідносність часових площин – минулого, сучасного та майбутнього в поезії Василя Барки.

Дослідження своєрідності різних моделей часопросторових відношень у п'єсах однієї з фундаторів "нової хвилі" вітчизняної драматургії М. Віргінської. Роль хронотопу у вираженні художнього мислення драматурга та формуванні самобутньої умовності творів.

Дослідження своєрідності різних моделей часопросторових відношень у п’єсах одного з фундаторів "нової хвилі" вітчизняної драматургії М. Віргінської. Роль хронотопу у вираженні художнього мислення драматурга, формуванні самобутньої умовності її творів.

Визначення меж поняття "шедевр" у мистецтві між оцінним і категоріальним значенням, пошук спільних критеріїв щодо відмінностей від інших визначних, але не шедевральних творів. Спроба окреслення ознак, що підіймають твір мистецтва до особливої позиції.

Розгляд критеріїв, які визначають поняття унікальності літературного твору, пов'язаних з ознаками художності. Поняття "шедевр" стосовно творів художньої літератури. Кількість шедеврів світової літератури інтермедіального відлуння у мистецьких творах.

Визначення сутності проблеми "художні форми" в філософсько-естетичному осмисленні театрального мистецтва та розкриття основних тенденцій еволюції театрального мистецтва у найбільш виявлених художніх формах і з’ясування причин їх поліваріантності.

Дослідження лінгвостилістичного аспекту творчості Василя Стуса. Засоби художнього вираження граматичного та лексичного рівнів автора. Вивчення листування українського поета. Встановлення жанрології епістолярних текстів за допомогою опису мовних фактів.

Роль принципу подвійної репетиції в музичному і піаністичному розвитку особистості на початковому та професійному етапі навчання; її основне призначення. Зв’язок музично-образного змісту з сучасними і технічними можливостями акустичного рояля і піаніста.

Розгляд проблеми художньо-аксіологічної культури вчителя музичного мистецтва, визначення її сутності, структурних компонентів. Структура художньо-аксіологічної культури вчителя музичного мистецтва. Наявність активної позиції щодо критичного осмислення.

Емоційно-стильовий контекст художньо-виконавської діяльності вчителів музичного мистецтва та хореографії. Спрямованість емоцій на пізнання та здобуття інформації, на здійснення естетичної оцінки музичних явищ. Функції художньо-виконавської діяльності.

Особливості формування художньо-виконавської уваги вчителя музики в процесі виконавської й педагогічної діяльності. Ефективність сприймання й відтворення музичних образів. Художньо-комунікативна увага майбутнього вчителя музики в педагогічній діяльності.

Вивчення специфіки ідіостилю Павла Тичини, аналіз фоностилістичної організації поетичних творів митця. Характеристика художньо-виражальних можливостей звукових одиниць. Емоційно-експресивне та смислове навантаження звукоповторів у текстах поезій.

Визначення художньо-виставкової діяльності у Харкові 1917–1934 років як соціокультурного феномену. Дослідження механізмів фінансування харківських виставок, ролі музейних установ у їх проведенні. Аналіз провідних напрямів образотворчого мистецтва.

Поняття жанру у сучасному літературознавстві. Різновекторні підходи до потрактування метажанру як літературознавчої категорії. Жанровий синкретизм як головна ознака художньо-документального тексту. Твердження Ю. Тинянова про існування "старших жанрів".

Сутність художньо-емоційного досвіду, поєднання його емоційно-чуттєвих та пізнавально-раціональних компонентів. Дослідження ролі художньо-емоційного досвіду школярів як чинника регуляції педагогічної спрямованості фортепіанної підготовки вчителя музики.