Аналіз проблеми художнього часу і художнього простору в літературознавстві. Філософське осмислення категорій часу і простору та їх втілення в ліриці М. Волошиним. Виявлення прийомів і засобів формування часопросторових координат в поезії М. Волошина.

Час у романах М. Юрсенар та Н. Королевої, нерозривна спадковість часових епох та єдність людини зі світом. Особливості художнього твору історичної тематики, дослідження художнього часу в історичному романі-проекції. Об’єктивний час у романі Н. Королевої.

Руйнування хронотопу класичного мистецтва. Осмислення та пошук нових зображувальних засобів часо-простору в художній практиці. Інтуїтивне осягнення часу в творах А. Тарковського та О. Довженка. Вивчення естетичного та онтологічного аспектів їх творчості.

Процес усвідомлення соціального часу, параметри людського буття і світобачення. Міфологічний час як історично перша форма фіксації соціального часу. Багатомірність та поліваріантність соціокультурних і художньо-естетичних процесів, естетичних концепцій.

Аналіз характеристик культури підсвідомості у творчості С. Родіонова. Публіцистична пристрасність, полемічність та громадянський пафос творів Родіонова. Єдність індивідуального художнього світу з глобальністю світосприйняття у ліриці Родіонова.

Просторові виміри світобудови Василя Барки. Художній простір в системі поетового світобачення. Проблема часу як філософська та літературознавча категорія. Співвідносність часових площин – минулого, сучасного та майбутнього в поезії Василя Барки.

Дослідження своєрідності різних моделей часопросторових відношень у п'єсах однієї з фундаторів "нової хвилі" вітчизняної драматургії М. Віргінської. Роль хронотопу у вираженні художнього мислення драматурга та формуванні самобутньої умовності творів.

Дослідження своєрідності різних моделей часопросторових відношень у п’єсах одного з фундаторів "нової хвилі" вітчизняної драматургії М. Віргінської. Роль хронотопу у вираженні художнього мислення драматурга, формуванні самобутньої умовності її творів.

Визначення меж поняття "шедевр" у мистецтві між оцінним і категоріальним значенням, пошук спільних критеріїв щодо відмінностей від інших визначних, але не шедевральних творів. Спроба окреслення ознак, що підіймають твір мистецтва до особливої позиції.

Розгляд критеріїв, які визначають поняття унікальності літературного твору, пов'язаних з ознаками художності. Поняття "шедевр" стосовно творів художньої літератури. Кількість шедеврів світової літератури інтермедіального відлуння у мистецьких творах.

Визначення сутності проблеми "художні форми" в філософсько-естетичному осмисленні театрального мистецтва та розкриття основних тенденцій еволюції театрального мистецтва у найбільш виявлених художніх формах і з’ясування причин їх поліваріантності.

Дослідження лінгвостилістичного аспекту творчості Василя Стуса. Засоби художнього вираження граматичного та лексичного рівнів автора. Вивчення листування українського поета. Встановлення жанрології епістолярних текстів за допомогою опису мовних фактів.

Роль принципу подвійної репетиції в музичному і піаністичному розвитку особистості на початковому та професійному етапі навчання; її основне призначення. Зв’язок музично-образного змісту з сучасними і технічними можливостями акустичного рояля і піаніста.

Розгляд проблеми художньо-аксіологічної культури вчителя музичного мистецтва, визначення її сутності, структурних компонентів. Структура художньо-аксіологічної культури вчителя музичного мистецтва. Наявність активної позиції щодо критичного осмислення.

Емоційно-стильовий контекст художньо-виконавської діяльності вчителів музичного мистецтва та хореографії. Спрямованість емоцій на пізнання та здобуття інформації, на здійснення естетичної оцінки музичних явищ. Функції художньо-виконавської діяльності.

Особливості формування художньо-виконавської уваги вчителя музики в процесі виконавської й педагогічної діяльності. Ефективність сприймання й відтворення музичних образів. Художньо-комунікативна увага майбутнього вчителя музики в педагогічній діяльності.

Вивчення специфіки ідіостилю Павла Тичини, аналіз фоностилістичної організації поетичних творів митця. Характеристика художньо-виражальних можливостей звукових одиниць. Емоційно-експресивне та смислове навантаження звукоповторів у текстах поезій.

Визначення художньо-виставкової діяльності у Харкові 1917–1934 років як соціокультурного феномену. Дослідження механізмів фінансування харківських виставок, ролі музейних установ у їх проведенні. Аналіз провідних напрямів образотворчого мистецтва.

Поняття жанру у сучасному літературознавстві. Різновекторні підходи до потрактування метажанру як літературознавчої категорії. Жанровий синкретизм як головна ознака художньо-документального тексту. Твердження Ю. Тинянова про існування "старших жанрів".

Сутність художньо-емоційного досвіду, поєднання його емоційно-чуттєвих та пізнавально-раціональних компонентів. Дослідження ролі художньо-емоційного досвіду школярів як чинника регуляції педагогічної спрямованості фортепіанної підготовки вчителя музики.

Архетипи - вроджені психічні структури, що зосереджені в глибинах "колективного несвідомого", які закладають підвалини специфічно національної та загальнолюдської символіки. Характеристика значення землі для героїв літературних творів М. Томчанія.

Змістові особливості певних типів художньо-естетичної інформації та їх виховний потенціал, спрямований на формування духовного світу особистості. Поняття "духовний світ особистості". Можливості мистецтва як форми духовного освоєння оточуючого світу.

Вплив глобалізації та інформатизації на формування художньо-естетичних цінностей сучасної людини. Ключові характеристики естетичної культури особистості ХХІ ст. Поширення ідеологій гедонізму та нарцисизму. Знецінення художнього твору у медіа-середовищі.

Феноменологія художньо-естетичної культури як науково-термінологічного виміру та професійно-педагогічної якості. Визначення місця понять "естетика", "мораль", "моральність" та "образне мислення" у наративізації культури художньо-естетичного педагога.

Дослідження процесів формування ціннісних орієнтирів і власного внутрішнього світу особистості, її загальнокультурної компетентності, виховання естетичного ставлення до дійсності і мистецтва, світоглядних уявлень. Завдання художньо-естетичного виховання.

Поняття та основні фактори формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва. Організація процесу навчання основам образотворчої грамоти; форми і методи роботи вчителя на заняттях.

Вивчення історії формування й розвитку проблеми художньо-естетичного виховання дітей. Висвітлення сучасного стану й перспектив розвитку різних аспектів означеної проблеми. Вироблення інноваційних методик, прийомів і форм роботи з дітьми молодшого віку.

Визначення сутності та змісту художньо-естетичного потенціалу цілісного педагогічного процесу університету. Розробка та характеристика практичних засобів і методичних рекомендацій з удосконалення художньо-естетичного виховання студентів університету.

Розуміння сутності технологічного підходу до виховання школярів засобами мистецтва у позаурочний час. Технологія створення художньо-естетичного простору як орієнтиру в ієрархічній системі виховної роботи, що стимулює потребу особистості у саморозвитку.

Схарактеризовано шляхи художньо-естетичного виховання учнів засобами народної педагогіки. Визначено мету художньо-естетичного виховання як формування в учнів особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, народної творчості, здатності до самореалізації.