Адміністративні послуги у сфері внутрішніх справ

- “Про затвердження Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг” від 27.01.2010 № 66, якою затверджено Методику, відповідно до якої розраховується планова собівартість платних адміністративних послуг, що надаються адміністративними органами. Зазначимо, що під собівартістю адміністративної послуги у цьому документі розуміються виражені в грошовій формі витрати адміністративного органу, безпосередньо пов'язані з наданням адміністративної послуги;

- “Деякі питання надання адміністративних послуг” від 11.10.2010 № 915, пунктом 6 якої Міністерству внутрішніх справ доручено вжити заходів до забезпечення надання адміністративних послуг з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб і видачі підрозділами Державної автомобільної інспекції за принципом "єдиного вікна" реєстраційних документів та документів дозвільного характеру;

- “Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг” від 26.10.2011 № 1098, якою затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, що визначає механізм надання таких послуг, у тому числі адміністративних, фізичним і юридичним особам. Крім того, цим нормативно-правовим актом було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2007 № 795 “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ”, а саме: в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1098 затверджено Перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання. Також, відповідно до пункту 3 цієї постанови Уряду, Міністерству внутрішніх справ доручалося у двомісячний строк (до 1 березня 2012 р.) затвердити стандарти адміністративних послуг, що надаються його підрозділами, та подати Міністерству економічного розвитку і торгівлі інформацію про їх затвердження;

- “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг” від 03.01.2013 № 13, яким затверджено Порядок, що визначає механізм ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг. Зокрема, підпунктами 4 - 6 пункту 3 цього Порядку встановлювалося, що Портал забезпечує можливість отримання суб'єктами звернення інформації про хід розгляду їх заяв, результатів надання адміністративних послуг за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку, а також можливість здійснення суб'єктами звернення оплати за надання адміністративної послуги дистанційно, в електронній формі;

- “Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги” від 30.01.2013 № 44, якою затверджено вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги. Згідно з цими вимогами, така технологічна картка містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб'єктом надання такої послуги й затверджується зазначеним суб'єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає;

- “Про затвердження Порядку ведення Реєстру адміністративних послуг” від 30.01.2013 № 57, якою затверджено Порядок, що визначає механізм ведення Реєстру адміністративних послуг як єдиної інформаційної комп'ютерної бази даних про адміністративні послуги, що надаються відповідно до закону суб'єктами надання адміністративних послуг;

- “Про затвердження Примірного положення про центр надання адміністративних послуг” від 20.02.2013 № 118, якою затверджено Примірне положення про центр надання адміністративних послуг, що утворюється з метою забезпечення надання адміністративних послуг при Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, міській раді (її виконавчому органі) міста обласного та/або республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міській та селищній раді (їх виконавчих органах) населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, районів і Автономної Республіки Крим. У Примірному положенні зокрема визначені основні завдання центру надання адміністративних послуг, а також повноваження адміністратора та керівника такого центру;

- “Про затвердження Типового порядку проведення конкурсу для надання супутніх послуг, пов'язаних із наданням адміністративних послуг” від 29.05.2013 № 379, яким затверджено Типовий порядок, що визначає загальну процедуру проведення конкурсу для надання супутніх послуг у приміщеннях, у яких розміщуються центри надання адміністративних послуг, та інших приміщеннях, у яких надаються адміністративні послуги;

- “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2013 р. № 13” від 11.07.2013 № 556. Зміни, що внесені до зазначеної постанови Уряду полягають в тому, що Порядок ведення Реєстру адміністративних послуг викладено у новій редакції, а саме: його доповнено пунктами з інформацією, що розкриває функціональні можливості Порталу, його структурну побудову, а також вимоги до захисту інформації, розміщеної на Порталі;

- “Про затвердження Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг” від 01.08.2013 № 588. Затвердженим документом визначено порядок організації роботи центру надання адміністративних послуг, а також регламентовано порядок дій адміністраторів зазначеного центру та їх взаємодії із суб'єктами надання адміністративних послуг. Зокрема, у Примірному регламенті встановлено: вимоги до приміщення, в якому розміщується Центр; питання організації роботи інформаційного підрозділу Центру; порядок опрацювання справи (вхідного пакета документів) та інше.

- “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 р. № 898” від 07.08.2013 р. № 577. Зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 898 “Про взаємодію органів виконавчої влади та державної установи “Урядовий контактний центр” унесено з метою покращення доступу суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання. Ці зміни полягають у тому, що Порядок взаємодії органів виконавчої влади та державної установи “Урядовий контактний центр” із забезпечення оперативного реагування на звернення, що надходять на урядову телефонну “гарячу лінію”, який було затверджено постановою Уряду від 12.08.2009 № 898, доповнено пунктом 17, в якому, зокрема, зазначається, що Урядовий контактний центр забезпечує доступ заявників до інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання шляхом функціонування Урядової телефонної довідки.

- “Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України” від 13.08.2014 № 401. У Положенні про Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС), яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, визначені основні завдання та повноваження цього органу (зокрема, щодо надання фізичним та юридичним особам адміністративних послуг), а також повноваження Міністра внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 7 Положення, МВС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворенні в установленому порядку територіальні органи МВС та окремі підрозділи міліції.

Розпорядження Кабінету Міністрів України:

- “Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади” від 15.02.2006 № 90-р. У схваленій Урядом Концепції було зафіксовано теоретичні аспекти доктрини адміністративних послуг, а саме: поняття та ознаки таких послуг; принципи та напрями подальшого реформування діяльності органів публічної влади у сфері адміністративних послуг; шляхи підвищення якості надання цих послуг та критерії її оцінки. Також у цьому документі встановлювалися основні завдання публічної влади щодо розвитку сфери надання адміністративних послуг у нашій державі;

- “Про затвердження плану заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг” від 26.10.2011 № 1076-р, яким затверджено план заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг та передбачено проведення інвентаризації адміністративних послуг та затвердження переліків адміністративних послуг, які безоплатно надаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади;

- “Про схвалення Концепції Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року” від 24.07.2013 № 614-р, в якому вказується, що метою Програми є створення доступних і зручних умов для реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, підвищення якості надання адміністративних послуг шляхом здійснення заходів із створення та функціонування системи електронної міжвідомчої взаємодії державних органів, Єдиного державного порталу адміністративних послуг, цілодобової Урядової телефонної довідки про адміністративні послуги.

- “Про затвердження плану заходів щодо створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг” від 11.09.2013 № 718-р, яким затверджено план заходів, реалізація яких спрямована на поетапне, протягом 2014 - 2017 років, забезпечення надання адміністративних послуг через Єдиний державний портал адміністративних послуг (далі - Портал). Зазначені заходи, пов'язані з: наповненням Порталу інформацією про органи, що надають адміністративні послуги, центри надання адміністративних послуг, а також переліки адміністративних послуг, які ними надаються; придбанням необхідного серверного, телекомунікаційного обладнання, ліцензійного програмного забезпечення; одержанням через Портал громадянами та суб'єктами господарювання інформації про хід розгляду їх заяв, а також результати надання адміністративних послуг. Також передбачені заходи з упровадження механізму оплати за надання адміністративних послуг через Портал та створення комплексної системи захисту інформації на Порталі.

- “Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг” від 16.05.2014 № 523-р, яким затверджено перелік найпопулярніших серед громадян і бізнесу адміністративних послуг територіальних органів центральних органів виконавчої влади, які будуть обов'язково надаватися через створені центри надання адміністративних послуг по всій Україні. Зазначений перелік містить 51 адміністративну послугу, суб'єктами надання яких є, зокрема, територіальні органи Державної міграційної служби.

Розглядаючи більш детально Закон України “Про адміністративні послуги” слід зазначити, що цей Закон в основному спрямований на регулювання матеріально-правових та організаційних питань надання адміністративних послуг. Також у ньому містяться окремі положення, які регулюють процедурні аспекти надання адміністративних послуг.

Основними позитивами цього нормативно-правового акту є:

- запровадження ідеології служіння держави громадянам, забезпечення реалізації прав громадян та суб'єктів господарювання через надання адміністративних послуг;

- заохочення органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій до утворення центрів надання адміністративних послуг, що має створити зручніші та доступніші умови спілкування громадян з владою;

- законодавча заборона вимагати документи та інформацію, якою вже володіють суб'єкти надання адміністративних послуг, або яку вони можуть отримати самостійно;

- упорядкування внутрішніх процедур надання адміністративної послуги (через запровадження технологічних карток послуг) та надання зручної інформації для споживачів послуг (через встановлений обов'язок широкого інформування та запровадження інформаційних карток послуг);

- уведення поняття “адміністративний збір” як єдиної плати за адміністративну послугу (на заміну “державного мита”, реєстраційних зборів, ліцензійних зборів тощо);

- закріплення норми щодо зарахування плати за надання адміністративної послуги до державного або відповідного місцевого бюджету;

- заборона надання інших платних послуг суб'єктами надання адміністративних послуг (ксерокопіювання, консультування тощо), крім адміністративних;

- заборона делегувати суб'єктам господарювання повноважень з надання адміністративних послуг;

- можливість подання документів та надання адміністративних послуг в електронній формі.

У ч. 2 ст. 3 Закону, що розглядається, зазначається, що надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема у сфері внутрішніх справ. Іншими словами, цими положеннями встановлюється пріоритетність Закону України “Про адміністративні послуги” (як загального закону) над спеціальними (тематичними) законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах. При цьому, у випадку колізій суб'єкт надання адміністративної послуги повинен намагатися максимально врахувати потреби (інтереси) суб'єкта звернення (у той же час, врівноважуючи їх з публічними інтересами) та застосувати норму, яка захищає становище цього суб'єкта, підвищує якість адміністративної послуги. Отже, правове регулювання адміністративних послуг у господарській сфері (зокрема, щодо видачі документів дозвільного характеру) має формуватись на основі законодавства про адміністративні послуги та не суперечити йому [117, с. 66-67].

Крім того, ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону визначено: якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України у сфері надання адміністративних послуг, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із ч. 3 ст. 3 цього Закону вимоги цього законодавчого акту поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Зауважимо також, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про адміністративні послуги” виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:

1) підстави для одержання адміністративної послуги;

2) суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;

3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;

4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги;

5) граничний строк надання адміністративної послуги;

6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

До того ж законом повинен визначатися перелік адміністративних послуг [136].

Важливо також наголосити, що відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону його дія не поширюється на відносини щодо:

1) здійснення державного нагляду (контролю);

2) метрологічного контролю і нагляду;

3) акредитації органів з оцінки відповідності;

4) дізнання, досудового слідства;

5) оперативно-розшукової діяльності;

6) судочинства, виконавчого провадження;

7) нотаріальних дій;

8) виконання покарань;

9) доступу до публічної інформації;

10) застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

11) провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

12) набуття прав на конкурсних засадах;

13) набуття прав стосовно об'єктів, обмежених у цивільному обігу [136].

Зауважимо, що при наданні адміністративних послуг органи внутрішніх справ керуються також іншими, спеціальними нормативно-правовими актами, що містять норми права, які регулюють суспільні відносини у сфері внутрішніх справ, а саме: у сфері громадської безпеки, сертифікації зброї, безпеки дорожнього руху та в міграційній сфері.

Так, до нормативно-правових актів, що регламентують надання адміністративних послуг у сфері громадської безпеки, слід віднести, зокрема, наступні документи.

Закони України:

- “Про ліцензування певних видів господарської діяльності ” від 01.06.2000 № 1775-ІІІ;

- “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності ” від 06.09.2005 № 2806-IV;

- “Про охоронну діяльність” від 22.03.2012 № 4616-VI.

Постанова Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.1992 № 2471-XII.

Указ Президента України “Про заснування відзнаки Президента України "Іменна вогнепальна зброя" ” від 29.04.1995 № 341.

Постанови Кабінету Міністрів України:

- “Про затвердження Положення про дозвільну систему ” від 12.10.1992 № 576;

- “Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії ” від 07.09.1993 № 706;

- “Про затвердження переліку органів ліцензування ” від 14.11.2000 № 1698 /;

- “Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу ” від 29.11.2000 № 1755 ;

- “Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру ” від 07.12.2005 № 1176;

- “Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб'єктами охоронної діяльності ” від 11.02.2013 № 97.

Накази МВС України:

- “Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів ” від 21.08.1998 № 622;

- “Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, працівниками суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві ” від 16.06.2000 № 379 дск;

- “Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, працівниками суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві ” від 09.11.2001 № 995 дск;

- “Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, працівниками суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві ” від 29.07.2003 № 815 дск;

- “Про затвердження інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України” від 10.09.2009 № 390.

Надання адміністративних послуг у міграційній сфері регламентується, зокрема, такими нормативно-правовими актами.

Закони України:

- “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 № 3857-XII;

- “Про громадянство України ” від 18.01.2001 № 2235-ІІІ;

- “Про імміграцію” від 07.06.2001 № 2491-III;

- “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 № 1382-IV;

- “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 08.07.2011 № 3671-VI;

- “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 № 3773-VI;

- “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 № 5492-VІ.

Конвенція про статус біженців від 28.07.1951 (ратифіковано Законом України 10.01.2002 № 2942-III).

Постанова Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон право власності на окремі види майна” від 26.06.1992 № 2503-XII.

Укази Президента України:

- “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” від 21.03.2001 № 215/2001;

- “Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію” від 07.08.2001 № 596/2001;

- “Питання Державної міграційної служби України” від 06.04.2011 № 405/2011.

Постанови Кабінету Міністрів України:

- “Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення” від 31.03.1995 № 231;

- “Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень” від 26.12.2002 № 1983;

- “Про затвердження Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України” від 17.07.2003 № 1111;

- “Про затвердження Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію” від 01.06.2011 № 567;

- “Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України” від 15.02.2012 № 150;

- “Про затвердження Положення про посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту” від 14.03.2012 № 196;

- “Про затвердження Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист” від 14.03.2012 № 197;

- “Про затвердження Положення про посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист” від 14.03.2012 № 199;

- “Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983” від 28.03.2012 № 251.

Накази МВС України:

- “Про затвердження Правил оформлення і видачі запрошень іноземцям та особам без громадянства на отримання візових документів для в'їзду в Україну” від 08.10.2008 № 524;

- “Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 07.09.2011 № 649;

- “Про затвердження Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України” від 25.04.2012 № 363;

- “Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку” від 16.08.2012 № 715;

- “Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів” від 22.11.2012 № 1077;

- “Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини” від 21.12.2004 № 1603.

У сфері безпеки дорожнього руху надання адміністративних регулюється, зокрема, такими нормативно-правовими актами.

Закони України:

- “Про дорожній рух” від 30.06.1993 № 3353-XII;

- “Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)” від 02.03.2000 № 1511-ІII;

- “Про перевезення небезпечних вантажів” від 06.04.2000 № 1644-III;

- “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III;

- “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 06.09.2005 № 2806-IV;

- “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 № 2862-IV.

Конвенція про дорожній рух від 08.11.1968.

Постанови Кабінету Міністрів України:

- “Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами” від 08.05.1993 № 340;

- “Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ” від 14.04.1997 № 341;

- “Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів” від 07.09.1998 № 1388,

- “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306;

- “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” від 18.01.2001 № 30;

- “Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів” від 09.07.2008 № 606;

- “Про затвердження Порядку забезпечення суб'єктів здійснення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу та встановлення розміру плати за надання таких послуг” від 08.02.2012 № 146.

Накази МВС України:

- “Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів” від 26.07.2004 № 822;

- “Про убезпечення перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом” від 21.03.2008 № 130;

- “Інструкція про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія” від 07.12.2009 № 515;

- “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них” від 11.08.2010 № 379;

- “Про деякі питання діяльності центрів надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів” від 30.01.2013 № 72.

У сфері сертифікації зброї надання адміністративних послуг підрозділами експертної служби регламентується, зокрема, такими нормативно-правовими актами.

Закон України “Про судову експертизу” від 25.02.1994 № 4038-XII.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10.05.1993 № 46.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ” від 20.06.2000 № 988.

Державні стандарти України:

ДСТУ 3410-96. Система сертифікації Укр.СЕПРО. Основні положення. - 1997-04-01.

ДСТУ 3413-96. Система сертифікації Укр.СЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції. - 1997-04-01.

ДСТУ 4105-2002. Вироби піротехнічні побутові. Загальні вимоги безпеки. - 2002-09-01.

ДСТУ ISO/IEC 17000. Оцінювання відповідності. Словник термінів і загальні принципи. - 2008-04-01.

ДСТУ ГОСТ 28653 : 2009. Зброя стрілецька. Терміни та визначення понять. - 2011-07-01.

Наказ МВС України “Про затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України” від 09.08.2012 № 691.

Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації “Про затвердження Правил визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг” від 10.03.1999 № 100.

Отже, чинне законодавство України у сфері надання адміністративних послуг є достатньо розгалуженим та різнорівневим. Ч. 1 ст. 3 Закону України “Про адміністративні послуги” визначає такі його складові:

1) Конституція України;

2) зазначений Закон;

3) інші закони України, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг;

4) прийняті відповідно до Конституції та згаданих вище законів нормативно-правові акти, які регулюють сферу надання адміністративних послуг.

Також, згідно з ч. 4 цієї ж статті Закону до такого законодавства належать міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [136].

Конституція України, як Основний Закон нашої держави, встановлює основоположні права фізичних та юридичних осіб у публічно-правовій сфері, визначальні принципи діяльності органів публічної влади.

Відповідні положення Конституції України, зокрема статті 3, 19 та 92 цього Закону, стали основою формування засад правового регулювання у сфері надання адміністративних послуг органами публічної влади, зокрема органами внутрішніх справ.

Загальним законодавчим актом у сфері надання адміністративних послуг став ухвалений 6 вересня 2012 року Закон України “Про адміністративні послуги”, який дав змогу змінити ідеологію відносин між органами публічної влади та особами приватного права, створив умови для впровадження центрів надання адміністративних послуг.

До законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері адміністративних послуг необхідно відносити також спеціальні (тематичні) акти, які визначають найважливіші аспекти надання окремих адміністративних послуг, в тому числі у сфері внутрішніх справ, а саме: встановлюють підстави для одержання конкретних адміністративних послуг суб'єктами звернення; визначають суб'єктів надання таких послуг; визначають окремі процедурні питання надання адміністративних послуг тощо.

При цьому, у тематичних сферах правового регулювання (зокрема, щодо видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності) законодавчі акти переважно встановлюють правові підстави та особливості процедури надання адміністративних послуг.

Підзаконні нормативно-правові акти також відіграють важливу роль щодо регулювання сфери надання адміністративних послуг, деталізуючи положення загального та спеціальних законодавчих актів.

Так, нормативними указами Президента України найчастіше окреслюються стратегічні напрями розвитку законодавства у сфері надання адміністративних послуг, визначаються основні його засади та пріоритети правового регулювання, а також затверджуються положення про центральні органи виконавчої влади, у яких фактично деталізується перерозподіл повноважень між ними, в тому числі в частині надання адміністративних послуг.

Чисельну групу нормативно-правових актів, якими на сьогодні врегульовані дуже важливі аспекти організації та надання адміністративних послуг в Україні, становлять також акти Кабінету Міністрів України. При цьому, акти Уряду України програмно-політичного характеру визначають політику держави у сфері надання адміністративних послуг, актами загального характеру визначено в основному загальні питання надання адміністративних послуг (зокрема, правові аспекти організації діяльності з надання адміністративних послуг тощо), спеціальні акти Кабінету Міністрів України регулюють окремі сфери надання адміністративних послуг або окремі питання (наприклад, встановлюють плату за окремі види адміністративних послуг) Зауважимо, що останнім підпунктом п. 2 ч. 6 ст. 20 Закону України “Про адміністративні послуги” Кабінету Міністрів України доручалося у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати до Верховної Ради України проект закону України про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання. З прийняттям парламентом указаного Закону нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України з питань встановлення плати за окремі види адміністративних послуг мають бути скасовані..

Нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, регулюються переважно питання організації надання адміністративних послуг у конкретно визначеній сфері, які віднесені до компетенції того чи іншого органу виконавчої влади. Зважаючи на положення Закону України “Про адміністративні послуги” більшість з цих актів повинна бути переглянута на відповідність цьому Закону.

...