Адміністративні послуги у сфері внутрішніх справ

Отже, процесуальні норми адміністративного права обслуговують матеріальні правові відносини не тільки цієї, а й інших галузей права (як-от: інформаційного, фінансового, земельного тощо).

Адміністративний процес складається з процесуальних проваджень. Іншими словами зазначені юридичні категорії співвідносяться між собою як загальне і часткове (особливе). Так, В.М. Марчук свого часу вказував, що адміністративний процес є родовим поняттям, котре в кожному конкретному випадку виступає у вигляді провадження, якому притаманний свій процесуальний порядок [63, с.26].

Щодо цього М.М. Тищенко зазначає: “Реальний поділ адміністративного процесу на відповідні процесуальні провадження відображує об'єктивну необхідність суспільного розділення праці та професіональної спеціалізації діяльності різних уповноважених суб'єктів. При цьому виділення конкретних проваджень у рамках адміністративного процесу пов'язане й з необхідністю врегулювання певних, якісно однорідних суспільних відносин, що складаються в адміністративно-процесуальній сфері та, отже, набувають характеру процесуальних правовідносин” [8, с. 190].

Зауважимо, що серед вітчизняних дослідників адміністративного права не має єдиного розуміння щодо співвідношення понять “адміністративна процедура” і “адміністративне провадження”. Одні вважають, що ці поняття співвідносяться як статика і динаміка. Тобто процедура - це встановлений порядок розгляду та розв'язання справи (модель провадження), а провадження - це вже власне розгляд та розв`язання конкретної справи. Отже, кожне провадження відповідає певній процедурі [56, с. 197; 87, с. 313; 260, с. 66]. Інші науковці розглядають ці поняття як загальне і особливе [247, с. 120; 24, с. 104-111; 8, с. 189-190]. У свою чергу, В.Б. Авер'янов зазначав, що можна погодитись і з тією точкою зору, що питання про співвідношення понять “адміністративна процедура” і “адміністративне провадження” може вважатися питанням правової традиції й наукової домовленості. Адже, наприклад, у Польщі ці терміни фактично сприймаються як синоніми [56, с. 197-198].

Деякі науковці до основних ознак адміністративної процедури включають:

- публічність (оскільки ця діяльність виконується органами публічної влади з використанням владних повноважень та з урахуванням публічних інтересів);

- зовнішній та індивідуальний характер (оскільки прийняте у справі рішення стосується конкретних фізичних або юридичних осіб, що перебувають у стосунках з органами публічної влади) [56, с. 197].

До елементів адміністративної процедури, що дозволяють точніше визначити критерії її запровадження, Ю.О. Тихомиров та Е.В. Талапіна відносять:

а) процедурні правила, призначені для легального застосування матеріально-компетенційних норм;

б) типовий “набір” юридичних дій та актів, що здійснюються і приймаються суб'єктами компетенції;

в) стадії діяльності суб'єктів компетенції і пов'язаних з ними інших суб'єктів права, послідовність здійснення юридичних дій та зв'язок між ними;

г) часові характеристики (терміни, тривалість, періодичність) [265, с. 3-4].

На нашу думку, під адміністративною процедурою потрібно розуміти встановлений нормами адміністративного права порядок управлінських дій органу публічної влади під час здійснення основних напрямів діяльності цього органу щодо реалізації або забезпечення реалізації його компетенції.

Автори підручника “Курс адміністративного права України” вказують, що “провадження” як термін юридичної науки - це головний елемент процесу, який становить системне утворення, комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, що: а) утворюють певну сукупність процесуальних правовідносин, які відрізняються предметною характеристикою і взаємозв'язком із відповідними матеріальними правовідносинами; б) викликають необхідність встановлення, доказування, а також обґрунтування усіх обставин і фактичних даних відповідної юридичної справи; в) обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах-документах. Адміністративне провадження зазначені науковці визначають як послідовну діяльність органів публічної влади, урегульовану адміністративно-процесуальними нормами, щодо розгляду та вирішення тих чи інших однорідних груп адміністративних справ [102, с. 511].

Інші науковці характеризують адміністративне провадження як систему адміністративно-процесуальних норм (тобто встановлених державою загальнообов'язкових правил), що регулюють порядок розгляду і вирішення однорідних груп адміністративних справ, які безпосередньо пов'язані з управлінням чи адміністративною відповідальністю [42, с. 103].

Е.Ф. Демський зауважує, що адміністративним провадженням є система нормативно врегульованих якісно однорідних процесуальних дій учасників адміністративного процесу у відповідній сфері публічних відносин, спрямованих на вирішення конкретних адміністративних справ з урахуванням професійної спеціалізації. На думку вченого до основних загальних ознак адміністративного провадження належать: а) нормативне врегулювання процесуальних дій; б) наявність конкретної індивідуальної справи; в) спільність предмета правового регулювання в кожному конкретному провадженні; г) наявність не пов'язаного зі службовим підпорядкуванням уповноваженого суб'єкта вирішення справи; ґ) об'єктивізація дій у межах конкретної індивідуальної справи; д) прийняття відповідного рішення (акта) і звернення його до виконання [53, с. 114, 117].

Адміністративні провадження різноманітні за своєю предметною характеристикою, тому існують різні підходи до їх класифікації за певними критеріями.

Так, виходячи з широкого розуміння адміністративного процесу, можна вести мову про те, що його структуру становить вся сукупність проваджень за адміністративними справами, а саме: нормотворчих, установчих, правозастосовних, контрольно-наглядових проваджень та з адміністративного судочинства.

І.Б. Коліушко та В.П. Тимощук усі адміністративні провадження, однією зі сторін яких є фізична або юридична особа, поділяють на дві великі групи: “втручальні” та “заявні” [37, с. 170]. До “втручальних” слід віднести провадження у справах: щодо прийняття нормативно-правового підзаконного адміністративного акта; про застосування примусових заходів (дисциплінарних, матеріальних або адміністративних); пов'язаних із застосуванням матеріальних норм трудового, фінансового, земельного права; зі здійснення контролю і нагляду (контрольно-наглядове провадження); про заохочення та інші. “Заявні” провадження - це провадження за зверненнями фізичних та юридичних осіб. Так, з адміністративно-правової точки зору, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, усі звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування за змістом можна поділити на три групи:

1) звернення з пропозиціями, зауваженнями, побажаннями тощо;

2) звернення за адміністративними (управлінськими) послугами;

3) звернення з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів влади та місцевого самоврядування чи їхніх посадових осіб.

Деякі науковці, виходячи з поділу адміністративного процесу на два напрями (адміністративно-процедурна діяльність органів публічної влади та адміністративно-юрисдикційний процес) указують, що адміністративно-процедурну діяльність - управлінський адміністративний процес, який характеризується тим, що відбувається у внутрішній організаційній діяльності органів публічної влади, складають адміністративно-процедурні провадження, в той час як структуру адміністративно-юрисдикційного процесу, котрий залежно від характеру й категорії адміністративних справ, що розглядаються, ділиться на процедури розгляду адміністративних спорів і процедури застосування заходів адміністративного примусу, становлять адміністративно-юрисдикційні провадження [44, с. 109].

Ці ж науковці у навчальному посібнику “Адміністративне право України: основні поняття” дають дещо ширшу класифікацію адміністративних проваджень:

- провадження у справах щодо прийняття нормативно-правового підзаконного адміністративного акта;

- провадження у справах щодо надання адміністративних послуг;

- провадження у справах з оскарження рішень, дій або бездіяльності органів публічної влади та їх посадових осіб, що порушують права учасників адміністративно-правових відносин;

- провадження у справах про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів попереднього слідства, прокуратури і суду;

- провадження у справах про заохочення громадян, державних службовців;

- дисциплінарне провадження відносно державних службовців;

- провадження у справах про адміністративні правопорушення та інші [42, с. 103].

Автори підручника “Адміністративне право Російської Федерації” наголошують, що складовими адміністративної юрисдикції виступають такі види адміністративних проваджень: провадження у справах про адміністративні правопорушення; дисциплінарні провадження; провадження за скаргами; погоджувальне провадження [14, с. 281]. Щодо реалій українського законодавства, вважаємо за необхідне додати до цього переліку адміністративно-юрисдикційних проваджень також провадження з адміністративного судочинства.

Автори підручника “Курс адміністративного права України” зазначають, що сучасна система адміністративного процесу будується відповідно до змісту діяльності, яку виконує публічна адміністрація, посадові та службові особи. Отже, можливо вести мову про три види адміністративних проваджень в системі адміністративного процесу: адміністративно-процедурні; адміністративно-деліктні; адміністративно-судочинські [102, с. 511]. Кожний із цих видів проваджень має, у свою чергу, структурні підвиди. Зокрема, адміністративно-процедурні провадження авторами цього підручника поділяються на “управлінські”, “з надання адміністративних послуг” та “за зверненнями громадян”.

Тоді адміністративне провадження з надання адміністративних послуг можна визначити як врегульовану адміністративно-процесуальними нормами систему взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій органів публічної влади, що спрямовані на забезпечення умов для реалізації прав, свобод та інтересів фізичної або юридичної особи, виконання покладеної на неї нормативними правовими актами обов'язків, які здійснюються, як правило, за зверненням цієї особи.

У свою чергу, адміністративну процедуру з надання адміністративних послуг можна схарактеризувати як встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів публічної влади, що спрямована на забезпечення умов для реалізації прав, свобод та інтересів фізичної або юридичної особи, виконання покладеної на неї нормативними правовими актами обов'язків, яка здійснюється, як правило, за зверненням цієї особи.

Такі провадження (процедури) розрізняються залежно від характеру адміністративної послуги, що надається органом публічного управління, на: дозвільні, сертифікаційні, ліцензійні, реєстраційні, посвідчувальні тощо.

Кожне адміністративне провадження, яке входить до адміністративного процесу, здійснюється в певній послідовності з дотриманням відповідних процедур, що встановлюються державою у вигляді системи обов'язкових правил. Така послідовність здійснення процесуальних дій, як зауважує Е.Ф. Демський, забезпечує рух адміністративної справи від порушення (відкриття) до досягнення певної мети та розв'язання відповідних завдань. Послідовність процесуальних дій логічно визначена і створює низку окремих операцій в адміністративних провадженнях, які спрямовані на вирішення конкретних часткових завдань у справі [53, с. 115].

Отже, органічними елементами, що характеризують структуру кожного з адміністративних проваджень та, відповідно, адміністративного процесу в цілому, є процесуальні стадії, етапи, окремі процесуальні дії.

М.М. Тищенко дає наступне визначення адміністративної процесуальної стадії (або, як ще її називають, - стадії адміністративного провадження): “Процесуальна стадія - це відносно уособлена, відділена часом та логічно пов'язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження, що характеризується колом суб'єктів і закріплюється в процесуальних актах” [8, с. 192].

У свою чергу, кожна стадія адміністративно-процесуальної діяльності складається з процесуальних етапів, що характеризуються наявністю окремих конкретних проміжних цілей та завдань щодо забезпечення провадження в адміністративній справі, а також кола суб'єктів їх здійснення.

Основу конструкції всієї системи адміністративного процесу, первинну підвалину того чи іншого адміністративного провадження становлять адміністративно-процесуальні дії. Саме вони, на думку М.М. Тищенка, характеризують діяльність учасників адміністративного процесу, спрямовану на визнання, реалізацію та захист прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, держави і суспільства в цілому [8, с. 193].

Виходячи із зазначеного вище, можна вести мову про те, що адміністративний процес являє собою п'ятирівневу структуру: процесуальні дії - процесуальні етапи - процесуальні стадії - адміністративні провадження - адміністративний процес.

Як зауважує О.В. Кузьменко, якщо юридичний процес слід розглядати як діяльність суб'єктів права із здійснення правової регламентації суспільних відносин та реалізації права, то юридичну процедуру - як формалізований бік такої діяльності. Процедура детермінує порядок здійснення суб'єктами правовідносин юридично значущих дій, які у своїй сукупності складають юридичний процес. Вона окреслює стадії процесу, визначає їх мету, послідовність, способи оформлення та фіксації [101, с. 17].

Загальновизнаного підходу щодо кількості та власне переліку стадій в окремих адміністративних провадженнях не існує. Втім, це не має практичного значення, головне, щоб у своїй сукупності стадії відображали цілісну картину провадження та послідовність вчинення процесуальних дій.

З метою наукової класифікації стадій адміністративних проваджень можна віднайти спільні ознаки вчинення тих чи інших процесуальних дій, що складають ці процесуальні стадії в будь-якому виді проваджень. Так, до стадій, що носять узагальнюючий характер для всіх видів адміністративних проваджень та адміністративного процесу в цілому Е.Ф. Демський відносить: 1) вирішення питання про відкриття адміністративної справи; 2) з'ясування фактичних обставин справи; 3) розгляд справи і винесення рішення у справі; 4) перегляд рішення у справі; 5) виконання прийнятого рішення у справі [53, с. 127-128].

М.М. Тищенко вважає, що до основних стадій провадження, котрі властиві в цілому адміністративно-процесуальній діяльності, належать:

1) стадія аналізу ситуації (або стадія порушення адміністративної справи), в ході якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, ухвалюється рішення про необхідність такого руху;

2) стадія прийняття (ухвалення) рішення в справі, в ході якої: а) дається юридична оцінка зібраної інформації; б) досліджуються матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, ухвалюється конкретне рішення;

3) стадія виконання (або звернення до виконання) ухваленого рішення, в ході якої дістає логічне завершення вся діяльність щодо адміністративної справи;

4) стадія оскарження, або опротестування, рішення в справі (ця стадія має факультативний характер) [7, с. 488].

В.П. Тимощук до самостійних стадій неюрисдикційних адміністративних проваджень, в тому числі до стадій процедури прийняття адміністративних актів, включає:

1) ініціювання та відкриття (початок) провадження;

2) підготовку справи до розгляду та вирішення;

3) вирішення справи та прийняття адміністративного акта;

4) адміністративне оскарження (факультативна стадія) [262, с. 14].

Г.М. Писаренко виокремлює такі стадії провадження з надання адміністративних послуг: 1) подання заяви та прийняття її до розгляду державним органом, посадовою особою; 2) розгляд справи, вибір відповідних матеріальних правових норм; 3) винесення рішення; 4) виконання рішення; 5) оскарження рішення [129, с. 11].

На підставі вивчення та аналізу проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, розробленого Міністерством юстиції України та розміщеного 5 вересня 2012 року на сайті відомства для оприлюднення [133], логічним, на нашу думку, є виділення таких стадій адміністративного провадження за заявою особи:

1) ініціювання адміністративного провадження;

2) відкриття (початок) провадження та підготовка справи до вирішення;

3) розгляд та вирішення адміністративної справи, прийняття адміністративного акта;

4) оформлення та набрання чинності адміністративним актом;

5) адміністративне оскарження;

6) виконання адміністративного акта.

У відповідності до цього розглянемо більш детально стадії адміністративного провадження з надання адміністративних послуг у сфері внутрішніх справ.

Ініціювання провадження за заявою особи до органу внутрішніх справ. На цій стадії фізична або юридична особа приватного права, яка звертається за отриманням адміністративної послуги (далі - суб'єкт звернення) офіційно виражає свій намір реалізувати своє право або свій обов'язок у сфері внутрішніх справ, а орган внутрішніх справ, його посадова особа зобов'язана перевірити умови, які дозволяють відкрити провадження.

Право на звернення із заявою на отримання адміністративної послуги у сфері внутрішніх справ (далі - заява) має фізична або юридична особа, яка є правосуб'єктною і вважає за необхідне звернутися до органу внутрішніх справ, уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу, з проханням щодо забезпечення реалізації своїх прав і свобод або сприяння у реалізації законних інтересів чи виконанні передбачених законом обов'язків у сфері внутрішніх справ.

Згідно із Порядком надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1098, адміністративні послуги надаються за письмовою заявою фізичних або юридичних осіб із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові (найменування), місця реєстрації / проживання (місцезнаходження) та виду послуги [58]. Така заява повинна бути підписана суб'єктом звернення із зазначенням дати. Анонімні заяви розгляду не підлягають. При цьому заява адресується та подається органам внутрішніх справ, до повноважень яких належить вирішення порушених у заяві питань.

Заява може бути подана суб'єкту надання адміністративної послуги особисто заявником або через представника, повноваження якого оформлені відповідно до законодавства, надіслана поштою або у випадках, передбачених законом, за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку.

Для отримання адміністративної послуги суб'єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги). Перелік та вимоги до таких документів визначаються законом. Орган внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, не може вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.

Орган внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, у межах своїх повноважень сприяє суб'єктам звернення в оформленні та поданні заяви та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративної послуги, зокрема, забезпечує можливість безоплатного одержання суб'єктами звернення у достатній кількості бланків заяв та інших необхідних документів, в тому числі одержання бланків з веб-сайтів суб'єктів надання адміністративних послуг, у центрах надання адміністративних послуг.

Зауважимо, що в разі відмови в наданні адміністративної послуги органом внутрішніх справ, суб'єкт звернення має право подати позовну заяву до адміністративного суду. В цьому випадку суд вирішує справу про правомірність отримання послуги суб'єктом звернення. Відтак, підставою відкриття провадження з надання адміністративної послуги буде постанова адміністративного суду, що прийнята на користь позивача.

При наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір). Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування замовником коштів через банки, відділення поштового зв'язку або програмно-технічні комплекси самообслуговування.

Підтвердженням оплати послуг є платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції.

Прийняття плати за послуги безпосередньо працівниками підрозділів МВС та ДМС забороняється.

Посадові або службові особи органу внутрішніх справ, уповноваженого надавати адміністративну послугу, проводять особистий прийом заяв, крім випадків, передбачених законом. Особистий прийом заяв проводиться за встановленим графіком із зазначенням місця і часу прийому. Кількість годин прийому суб'єктів звернень має становити не менше 40 годин на тиждень, у тому числі в суботу - не менше шести годин.

При цьому, посадова або службова особа, яка проводить особистий прийом, зобов'язана:

1) з'ясувати суть порушеного питання;

2) роз'яснити особі її права та обов'язки;

3) розглянути представлені документи, їх повноту, якщо це можливо зробити невідкладно (без невиправданих витрат часу), та повідомити особі про передбачуваний строк розгляду її справи;

4) вжити відповідно до законодавства інших заходів для розгляду та вирішення справи.

Посадова або службова особа адміністративного органу, яка проводить особистий прийом, має право:

1) вимагати від особи пред'явлення документа, що посвідчує особу. Відсутність такого документа не може бути підставою для відмови в особистому прийомі, крім випадків, коли без ідентифікації заявника адміністративне провадження не може бути відкрите;

2) вимагати від представника особи пред'явлення документів, що підтверджують його повноваження;

3) запропонувати особі подати додаткові документи та відомості, які відповідно до законодавства необхідні для звернення щодо надання адміністративної послуги;

4) залучати у разі потреби в установленому порядку до участі в розгляді порушеного питання спеціалістів відповідного органу внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, або отримувати у них консультацію.

Заява суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги, оформлена належним чином і подана у встановленому порядку, підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду. Реєстрація такої заяви здійснюється відповідно до правил діловодства у день її надходження до органу внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу. Реєстрація заяви, переданої у формі електронного документа, здійснюється з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Суб'єкт надання адміністративної послуги видає або надсилає суб'єктові звернення довідку із зазначенням дати і номера реєстрації його заяви, крім випадків, коли адміністративна справа вирішується невідкладно.

У разі коли заяву суб'єкта звернення подано з порушенням установлених вимог або до заяви не додані необхідні для її розгляду документи, орган внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, залишає заяву без руху та протягом трьох робочих днів з дня її отримання, а під час особистого прийому - за наявності можливості негайно вручає або надсилає суб'єктові звернення письмове повідомлення про необхідність усунення недоліків із зазначенням способу їх усунення, правових підстав для залишення заяви без руху та роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

Суб'єкт надання адміністративної послуги встановлює суб'єктові звернення строк, достатній для усунення недоліків, але не менше ніж три робочих дні з дня отримання суб'єктом звернення повідомлення органу внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, про необхідність усунення недоліків.

У разі усунення недоліків у строк, установлений органом внутрішніх справ, що уповноважений надавати адміністративну послугу, заява вважається поданою у день першого її подання до цього органу.

Відкриття (початок) провадження та підготовка справи щодо надання адміністративної послуги до вирішення. Адміністративне провадження з надання адміністративної послуги відкривається з моменту отримання та реєстрації органом внутрішніх справ, уповноваженим надавати адміністративну послугу, заяви суб'єкта звернення, яка оформлена належним чином і подана у встановленому порядку .

Під час підготовки адміністративної справи щодо надання адміністративної послуги до розгляду та вирішення орган внутрішніх справ, що уповноважений надавати таку послугу, зобов'язаний здійснити попереднє вивчення матеріалів справи, а саме - перевірити достатність та обґрунтованість матеріалів у цій справі, а у разі потреби:

1) витребувати додатково документи та відомості від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб, а також інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати відповідні владні виконавчо-розпорядчі функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації прав та законних інтересів суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги, а також виконання ним визначених законом обов'язків;

2) залучити до участі в адміністративному провадженні суб'єкта звернення;

3) повідомити заінтересованим особам про відкриття адміністративного провадження з надання адміністративної послуги та про їх право на участь в цьому провадженні;

4) повідомити учасникам адміністративного провадження про порядок ознайомлення з матеріалами справи щодо надання адміністративної послуги, їх права і обов'язки, норми законодавства, на яких ґрунтується рішення органу внутрішніх справ, уповноваженого надавати адміністративну послугу, про відкриття адміністративного провадження, можливі правові наслідки прийняття адміністративного акта;

5) надати учасникам адміністративного провадження з надання адміністративної послуги можливість подати документи, клопотання, зауваження та пояснення, довести інші обставини, що мають значення для вирішення адміністративної справи;

6) вирішити питання про залучення до участі в адміністративному провадженні з надання адміністративної послуги осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи;

7) вирішити питання про призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей;

8) виконати інші обов'язки, передбачені законодавством України.

Для витребування документів або інформації, необхідних для надання адміністративної послуги, що містять інформацію персонального характеру, необхідна попередня згода суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги, крім випадків, передбачених законом.

У разі, коли для вирішення справи щодо надання адміністративної послуги необхідні погодження чи висновки іншого адміністративного органу, орган внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, надсилає адміністративну справу або копію адміністративної справи чи витяг з неї іншому адміністративному органу з визначенням строку, протягом якого повинне бути прийняте рішення про надання погодження чи висновку.

Суб'єкт звернення за отриманням адміністративної послуги має право самостійно організувати одержання погодження чи висновку, якщо це необхідно в інтересах прискорення адміністративного провадження та економії витрат на нього.

У разі, коли від іншого адміністративного органу у визначений строк не надійшла відмова в погодженні, погодження вважається отриманим. Якщо інший адміністративний орган не надав у визначений строк висновок і не продовжив строк, адміністративна справа може бути вирішена без висновку іншого адміністративного органу, крім випадків, прямо передбачених законом.

Орган внутрішніх справ, що надає адміністративну послугу, вживає заходів до забезпечення застосування принципу “єдиного вікна”.

Розгляд та вирішення адміністративної справи. У разі, коли задоволення прохання суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги, висловленого під час особистого прийому, не потребує додаткових документів та відомостей, залучення інших учасників чи осіб до розгляду справи щодо надання адміністративної послуги, проведення експертизи чи вчинення інших підготовчих дій для з'ясування обставин справи, адміністративна справа може бути розглянута та вирішена органом внутрішніх справ, уповноваженим надавати відповідну адміністративну послугу, негайно (невідкладно) у присутності особи, крім випадку, коли негайне вирішення справи впливає на об'єктивність і законність рішення.

Справа щодо надання адміністративної послуги розглядається у письмовому провадженні, якщо не може бути розглянута у порядку, зазначеному вище, і при цьому задоволення прохання суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги не потребує залучення інших учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду справи щодо надання адміністративної послуги.

У ході розгляду справи щодо надання адміністративної послуги здійснюються:

1) юридична оцінка зібраних матеріалів справи;

2) повне та всебічне дослідження матеріалів справи;

3) встановлення об'єктивної істини у справі.

За результатами розгляду адміністративної справи щодо надання адміністративної послуги орган внутрішніх справ, уповноважений її надавати, у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт, як рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків конкретної приватної особи (тобто адресату цього акта, суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги). Такі рішення можуть бути як позитивними, так і негативними.

Адміністративним актом також є письмово зафіксована дія, якою завершується адміністративне провадження з надання адміністративної послуги.

Оформлення та набрання чинності адміністративним актом. Адміністративні акти по справі щодо надання адміністративної послуги приймаються у письмовій формі, якщо законом не передбачається інше.

Акт, прийнятий одноособово, видається у формі наказу або розпорядження, підписується уповноваженою на це посадовою особою органу внутрішніх справ, що надає відповідну адміністративну послугу, та скріплюється печаткою. Акт, прийнятий колегіальним органом, видається у формі постанови або рішення, підписується керівником цього органу або головуючим на його засіданні та секретарем засідання і скріплюється печаткою.

У разі прийняття органом внутрішніх справ, уповноваженим надавати адміністративну послугу, позитивного рішення по справі щодо надання такої послуги здійснюється процедура спеціального оформлення цього рішення у вигляді документа, який отримує суб'єкт звернення за отриманням адміністративної послуги. Цей документ має типову форму, яка передбачена законодавством (як-от: сертифікат, дозвіл, ліцензія, свідоцтво, посвідчення, паспорт тощо).

Письмовий адміністративний акт оформляється на бланках органу внутрішніх справ, уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу. Форма таких бланків затверджується в установленому порядку.

Письмовий адміністративний акт по справі щодо надання адміністративної послуги складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині зазначаються найменування органу внутрішніх справ, який розглядав справу щодо надання адміністративної послуги, дата прийняття адміністративного акта, реєстраційний номер, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи або повне найменування і адреса юридичної особи - адресата адміністративного акта, дата подання нею заяви та короткий зміст прохання.

У мотивувальній частині викладаються фактичні обставини, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи щодо надання адміністративної послуги, результати дослідження матеріалів та докази, на яких ґрунтуються висновки органу внутрішніх справ, уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу, а також містяться посилання на норми законодавства, на яких ґрунтується прийняте рішення.

У резолютивній частині зазначається суть прийнятого за результатами розгляду адміністративної справи рішення, порядок набрання ним чинності, строки і порядок його оскарження.

Мотивувальна частина акту по справі щодо надання адміністративної послуги не складається, якщо орган внутрішніх справ, уповноважений надавати відповідну адміністративну послугу, приймає велику кількість адміністративних актів однакового виду або у певній стандартизованій формі, а також в інших випадках, передбачених законом.

Орган внутрішніх справ, уповноважений надавати відповідну адміністративну послугу, з власної ініціативи або на вимогу учасника провадження з надання адміністративної послуги зобов'язаний перед реєстрацією адміністративного акта виправити допущені в цьому акті граматичні, стилістичні описки та арифметичні помилки.

Виправлення описок і помилок засвідчується написом “Виправленому вірити”, відбитком печатки та підписом уповноваженої посадової особи відповідного органу внутрішніх справ.

На обґрунтовану письмову вимогу суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги орган внутрішніх справ, уповноважений надавати таку послугу, зобов'язаний виготовити виправлений (новий) адміністративний акт на заміну адміністративного акта, виданого з описками та помилками.

Акт по справі щодо надання адміністративної послуги підлягає обов'язковій реєстрації, відповідно до правил діловодства. Реєстрація акта здійснюється не пізніше наступного дня після його прийняття уповноваженим органом внутрішніх справ.

Адміністративний акт по справі щодо надання адміністративної послуги набирає чинності відносно особи, прав та законних інтересів якої він стосується, з моменту доведення його до відома цієї особи, якщо інше не передбачено законодавством або самим цим адміністративним актом.

Доведення адміністративного акта до відома суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги здійснюється шляхом оголошення цього акта, вручення або надсилання поштою, в тому числі електронною поштою, чи передачі з використанням інших засобів зв'язку.

Адміністративний акт по справі щодо надання адміністративної послуги протягом трьох робочих днів з дня його реєстрації за клопотанням суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги вручається йому під розписку або на його прохання надсилається поштою, в тому числі електронною, чи з використанням інших засобів зв'язку за зазначеною суб'єктом звернення адресою.

З дня надіслання адміністративного акта поштою він вважається доведеним до відома суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги.

Факт доведення акта до відома суб'єкта звернення за отриманням адміністративної послуги відповідно до правил діловодства фіксується в органі внутрішніх справ, уповноваженому надавати відповідну адміністративну послугу.

Адміністративний акт по справі щодо надання адміністративної послуги у сфері внутрішніх справ є чинним до того часу, поки:

1) адміністративний акт не виконано або його дія не припиниться у зв'язку із закінченням строку чи з інших причин;

2) правомірний адміністративний акт не відкликано органом внутрішніх справ, що його видав;

3) протиправний адміністративний акт не визнано недійсним органом внутрішніх справ, що його видав;

4) протиправний адміністративний акт не скасовано в порядку адміністративного оскарження або судом.

Адміністративне оскарження. Розгляд скарги в адміністративному порядку можна розглядати як факультативну стадію процедури прийняття адміністративних актів, або ж - як окремий вид адміністративного провадження. Як зауважує В.П. Тимощук, перша позиція має право на існування, оскільки адміністративна скарга не виникає «відірвано» (незалежно) від провадження у «першій інстанції». Тобто кожному розгляду скарги в адміністративному порядку передують (мають передувати) усі інші стадії адміністративного провадження з надання адміністративної послуги. Крім того, з формально юридичної точки зору, розгляд скарги в адміністративному порядку також завершується прийняттям адміністративного акта. В той же час, зміна у адміністративному оскарженні суб'єктного складу, статусу учасників провадження, завдань тощо дає підстави стверджувати про адміністративне оскарження також як про окремий вид адміністративної процедури” [260, с. 71-72].

Право на адміністративне оскарження - звернення з вимогою про захист у позасудовому порядку відповідно до законодавства має будь-яка правосуб'єктна особа, яка вважає, що у зв'язку з виданням адміністративного акта по справі щодо надання адміністративної послуги чи його виконанням порушено або може бути порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Предметом адміністративного оскарження є акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи, посадових осіб), що здійснювалися чи приймалися в ході надання адміністративної послуги і які, на думку заінтересованої фізичної або юридичної особи (осіб), призвели до порушення її прав і свобод чи законних інтересів.

Адміністративний акт по справі щодо надання адміністративної послуги може оскаржуватися на предмет його незаконності або недоцільності.

Скарга на процедурне рішення, дію чи бездіяльність подається разом зі скаргою на рішення органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи, посадових осіб). Окремо від адміністративного акта можна оскаржувати дії або бездіяльність органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи, посадових осіб).

Оскарження процедурного рішення, дії органа внутрішніх справ, уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу, здійснюється після прийняття адміністративного акта по справі щодо надання такої послуги, за винятком оскарження:

1) відмови в порушенні адміністративного провадження з надання адміністративної послуги;

2) відмови в наданні статусу заінтересованої особи;

3) відмови щодо відводу посадової або службової особи органу внутрішніх справ, уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу;

4) рішення про тимчасове зупинення або закриття адміністративного провадження з надання адміністративної послуги;

5) відмови в наданні доступу до матеріалів справи щодо надання адміністративної послуги або обмеження права особи на ознайомлення з ними;

6) інших процедурних дій і рішень, якщо це прямо передбачено законодавством.

Скарга на адміністративний акт, процедурні дії, рішення чи бездіяльність органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи, посадових осіб), уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу, (далі - скарга) може бути подана протягом 30 календарних днів після набрання адміністративним актом чинності або протягом 30 календарних днів з моменту, коли особа, права і законні інтереси якої зачіпає цей акт, але яка не була залучена до адміністративного провадження з надання адміністративної послуги, дізналася або повинна була дізнатися про видання адміністративного акта.

Скарга подається через орган внутрішніх справ, що видав адміністративний акт по справі щодо надання адміністративної послуги, і не пізніше наступного дня разом з матеріалами справи передається (надсилається) в порядку підлеглості вищому органу внутрішніх справ або посадовій особі (далі - суб'єкту розгляду скарги). Адміністративне провадження за скаргою відкривається з моменту надходження скарги до суб'єкта розгляду скарги, оформленої відповідно до вимог, встановлених законодавством.

Підготовка, розгляд та вирішення адміністративної справи за скаргою здійснюється згідно із загальними вимогами щодо будь-якого адміністративного провадження.

Суб'єкт розгляду скарги за результатами розгляду адміністративної справи приймає одне з таких рішень:

1) залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати повністю або частково прийнятий адміністративний акт чи змінити оскаржуваний адміністративний акт, скасувати повністю або частково чи змінити процедурне рішення, прийняти адміністративний акт, задовольнити скаргу повністю або частково;

3) зобов'язати орган внутрішніх справ, що здійснював надання адміністративної послуги, видати відповідний адміністративний акт.

Рішення за скаргою може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Виконання адміністративного акта. В останній стадії адміністративного провадження - виконання прийнятого рішення у справі - Е.Ф. Демський виділяє такі етапи: 1) звернення рішення (постанови) до виконання; 2) безпосереднє виконання; 3) повернення виконання [53, с. 129]. Щодо адміністративного провадження з надання адміністративної послуги, то, як правило, йдеться лише про перший етап - звернення до виконання адміністративного акта по справі щодо надання адміністративної послуги. Адже більшість таких адміністративних актів (крім обтяжуючих) виконуються (а саме: використовуються, реалізовуються) суб'єктами звернення за отриманням адміністративної послуги самостійно, а участь органа внутрішніх справ, що надавав відповідну адміністративну послугу, у їх виконанні не передбачена. Наприклад, після отримання в підрозділі Державної автомобільної інспекції посвідчення водія на право керування транспортними засобами, приватна особа надалі самостійно забезпечує реалізацію цього рішення. Тобто, у цьому випадку припиняються процедурні відносини між уповноваженим органом влади та приватною особою.

При цьому, акт звертається до виконання не раніше, ніж закінчиться строк на його оскарження в адміністративному порядку, а у разі подання скарги - не раніше вирішення справи за скаргою.

Цей порядок не застосовується:

1) якщо акт задовольняє або захищає інтереси особи або надає їй певні права, і при цьому не зачіпає прав, свобод та законних інтересів інших осіб;

2) якщо вимагається негайне виконання акта у випадках передбачених законом.

Акт, що задовольняє або захищає інтереси особи або надає їй певні права (як-от у нашому випадку при прийнятті позитивного рішення по справі щодо надання відповідної адміністративної послуги) виконується за ініціативою цієї особи.

Разом з тим, В.П. Тимощук вважає за необхідне у стадії виконання адміністративного акта передбачити можливість примусового виконання такого акта, адже можуть виникнути ситуації коли потрібно вживати навіть заходи примусу для забезпечення виконання адміністративного акта [260, с. 72]. Наприклад, окремі особи можуть перешкоджати охоронній агенції, яка отримала ліцензію на надання послуг з охорони власності та громадян, реалізувати своє право. У такому випадку необхідною є активна участь суб'єкта надання адміністративної послуги, в тому числі щодо: забезпечення виконання адміністративного акта по справі щодо надання адміністративної послуги під загрозою застосування адміністративного стягнення; можливості виконати прийняте рішення по справі щодо надання такої послуги самостійно (із відшкодуванням витрат за рахунок винної особи); права залучати правоохоронні органи для подолання незаконного спротиву у виконанні прийнятого рішення тощо.

Таким чином, нами пропонується виділяти такі процесуальні стадії адміністративного провадження з надання адміністративних послуг у сфері внутрішніх справ:

1) ініціювання адміністративного провадження з надання адміністративної послуги;

2) відкриття (початок) провадження та підготовка справи до вирішення;

3) розгляд та вирішення адміністративної справи щодо надання адміністративної послуги, прийняття адміністративного акта по цій справі;

4) оформлення та набрання чинності адміністративним актом по справі щодо надання адміністративної послуги;

5) адміністративне оскарження акту по справі щодо надання адміністративної послуги, процедурних дій, рішень чи бездіяльності органу внутрішніх справ (або його підрозділу, установи, посадових осіб), уповноваженого надавати відповідну адміністративну послугу;

6) виконання адміністративного акта по справі щодо надання адміністративної послуги.

3.2. Зміст та завдання технологічної картки адміністративної послуги у сфері внутрішніх справ

До основних принципів діяльності органів державної влади у сфері надання адміністративних послуг згідно зі статтею 4 Закону України “Про адміністративні послуги” зокрема відноситься принцип раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг. Цей принцип передбачає упровадження в діяльності органів публічної влади відповідних заходів щодо спрощення процедур надання адміністративних послуг, яке має відобразитися, зокрема, в технологічних картках цих послуг. Такі картки, відповідно до абзацу 1 частини 3 ст. 8 зазначеного Закону, містять інформацію про порядок надання конкретної адміністративної послуги [136]. Вони мають бути розроблені для кожної адміністративної послуги та передбачати індивідуальний алгоритм їх надання.

Механізм реалізації принципу, що розглядається, закладено у підпункті 1 пункту 3 Вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 44. Така технологічна картка готується і затверджується суб'єктом надання адміністративної послуги з урахуванням критерію мінімізації дій суб'єкта звернення, а також витрат часу та інших ресурсів суб'єкта надання адміністративної послуги [155]. У першу чергу це стосується чітко визначеного переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги.

Отже, технологічна картка адміністративної послуги у сфері внутрішніх справ являє собою детальний опис процедури надання конкретної адміністративної послуги у сфері внутрішніх справ, а саме чіткий порядок дій працівників органів внутрішніх справ (як суб'єкта (суб'єктів) надання такої послуги) та/або центру надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) від моменту одержання заяви приватної особи на отримання адміністративної послуги у сфері внутрішніх справ й закінчуючи видачею цій особі результату надання такої послуги (чи принаймні готовністю результату для видачі).

...