Текстоцентричний підхід до формування україномовної комунікативної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

правильно визна-

чено тему та головну думку, стиль мовлення, але подано неповну характеристику в обґрунтуванні свого вибору;

- у цілому дотрима-но норми україн-

ської літературної мови, але трапля-ються помилки на лексичному та граматичному рівнях мовлення;

- обґрунтувано свою думку при виконанні творчого завдання;

- під час виконання творчого завдання створено достатньо повний, зв'язний,

з елементами самостійних суджень текст;

- вдало дібрано лексичні засоби, але в творчій роботі є недоліки, пов'язані з наявністю г.граматичних помилок

має місце розуміння основного змісту сказаного, але не враховано важливих деталей;

при відтворенні тексту часто трапляються випадки неправильного слововживання, порушення логіки викладу;

- зустрічаються помилки при

визначенні голов-ної думки вислов-лювання;

правильно визначено стиль мовлення, але не обґрунтовано вибір;

численні пору-шення норм літературної мови;

при передачі тексту часто має місце уникнення використання термінологічної лексики;

при виконанні творчого завдання відсутня зв'язність та послідовність

викладу думок;

не сприйнято більшу частину тексту, увагу зосереджено тільки на окремих мікротемах;

при викладі тексту втрачена основна думка, зміст переданий не повно, відсутня зв'язність та логічність викладу;

не визначено тему, головну думку висловлювання, стиль мовлення;

відсутнє володіння нормами української літературної мови;

не використано слова-терміни

творче завдання не виконано;

за обсягом творче завдання менше половини від норми

Оцінювання власного висловлення проводилося за критеріями тестового завдання з розгорнутою відповіддю: 1) зміст оцінювався за шістьома критеріями - теза, аргументи, приклад з літератури чи мистецтва, приклад з історії суспільно-політичного чи з власного життя, логічність і послідовність викладу думок, висновок; 2) оцінювання орфографічної, пунктуаційної, лексичної, граматичної та стилістичної нормативності проводилося за запропонованими критеріями до зовнішнього незалежного оцінювання. Отримана кількість балів ділилася навпіл.

В узагальнювальній таблиці щодо визначення рівнів володіння УМКК студентів технічного вишу подається аналіз з урахуванням визначених критеріїв та запропонованих завдань.

Виконання першого завдання - письмового переказу тексту із творчим завданням передбачало перевірку здатностей студентів виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається та демонструвати вміння: розкривати тему висловлювання; виразно відображати основну думку, диференціюючи матеріал на головний і другорядний; викладати матеріал логічно, послідовно; використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови; виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливості різних тлумачень самої проблеми; виявляти певний рівень творчої діяльності; трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу; аргументувати висловлювані думки, переконливо спротовуватипомилкові докази.

Правильно виконали перше завдання 5.3% студентів: логічно й точно побудували висловлювання з використанням різноманітних мовних засобів відповідно до типу, стилю й жанру висловлювання, їхні роботи виконано з дотриманням орфографічної, пунктуаційної, граматичної норм літературної мови.

Із незначним порушенням норм літературної мови (на лексичному й граматичному рівнях) виконали завдання 25,6% студентів. Основним недоліком робіт цих студентів було порушення послідовності й логіки викладу, невміння оперувати фактами. Правильно визначили тему, основну думку тексту, стиль, але неповно обґрунтували свій вибір. Виконання творчого завдання засвідчило розуміння висунутої проблеми, студенти чітко й аргументовано виклали свою позицію. 53,2% студентів зуміли передати тільки загальний зміст тексту, уникаючи відтворення важливих деталей, що впливають на загальну ідею висловлювання. Переказ містив значну кількість правописних та граматичних помилок, було порушено логіко-композиційний зв'язок між частинами тексту (іноді був відсутній висновок). 15.9% студентів виявили низький рівень володіння вміннями й навичками письмового переказу тексту з творчим завданням: порушена зв'язність і логіка викладу (увага зосереджувалася тільки на окремому аспекті викладу), бідний лексичний запас, недотримання норм літературної мови. Творче завдання було не виконано.

Такі невисокі показники рівня сформованості комунікативних умінь і навичок переказу тексту з додатковим завданням пояснюємо тим, що цей вид роботи передбачає одночасне володіння як рецептивними (слухання), так і продуктивними (письмо) видами мовленнєвої діяльності, студенти часто намагаються відтворити загальний зміст тексту, не дотримуючись основних комунікативних ознак: правильності, логічності, точності, багатства тощо.

Друге завдання спрямоване на визначення рівня перекладацької компетентності студентів під час роботи з текстом професійного змісту та вмінням перекладати термінологічну лексику. Складність цього завдання полягало в тому, що студенти вивчають на першому курсі лише один предмет, на якому можуть ознайомитися з фаховою термінологією - “Вступ до спеціальності”. Результативне виконання студентами цього завдання свідчить про те, що майбутні фахівці цікавляться обраною професією, використовують інтернет-ресурси для самостістійної роботи з метою формування власної професійно-комунікативної компетентності. Лише 2,8% студентів практично не допустили помилок при перекладі тексту. У роботах 34.3% студентів під час перекладу траплялися орфографічні та пунктуаційні помилки, порушення лексичних й граматичних норм української літературної мови, деякі студенти неточно пояснювали значення слів. Більшість студентів (36,7% ) під час перекладу не зважали на особливості граматичної системи української мови, тому траплялося чимало помилок. У 26,2% студентів переклад був виконаний на такому ж рівні зі значною кількістю помилок при перекладі термінів. За результатами виконання цього завдання можна зробити висновок, що більшість студентів не володіють уміннями й навичками перкладу тексту фахового змісту, а використовують буквальний переклад, зберігаючи граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають.

переказу тексту з додатковим завданням дозволило нам зробити висновок, що більшість першокурсників у писемному мовленні припускається орфографічних, лексичних і граматичних помилок, не володіють уміннями й навичками перекладу складних синтаксичних конструкцій фахового тексту та погано обізнані з термінологією своєї майбутньої професії.

Третє завдання було спрямоване на визначення комунікативних умінь і навичок студентів читати мовчки й аналізувати текст, виконуючи тестові завдання, а також визначення рівня мовної, лексичної, стилістичної компетенцій, що є складовими УМКК студента. Лексикостилістичний аналіз тексту передбачав виконання таких завдань: уважно прочитати мовчки текст, з'ясувати кількість мікротем, скласти план до тексту, визначити тему, основну думку тексту, виконати тестові завдання. Перевіривши виконання поставлених завдань і оцінивши роботи студентів, ми отримали такі результати: високий рівень - 19.8%, достатній рівень - 34.7%, середній рівень 33.6%, початковий рівень - 11.9%.

Четверте завдання - створення власного висловлення.

Власне висловлення оцінювалося за критеріями змісту та мовленнєвого оформлення. Зміст власного висловленняння оцінювався за шістьома критеріями: теза, аргументи, приклад з літератури чи мистецтва, приклад з історії, суспільно-політичного чи з власного життя, логічність і послідовність викладу думок, висновок.Кількісний аналіз результатів констатувального зрізу знань, умінь і навичок за завданнями узагальнено в таблиці (табл. 2.5.).

Таблиця 2.5.

Кількісний аналіз результатів констатувального зрізу

Завдання	Рівні виконання завдання
	Високий %	Достатній %	Середній %	Низький %
Письмовий переказ тексту з творчим завд.	5.3	25.6	53.2	15.9
Переклад тексту	2.8	34.3	36.7	26.2
Читання й аналіз тексту	19.8	34.7	33.6	11.9
Власне висловлювання	5.7	7.4	55.7	31,2
Середній показник	8,4	25,5	44,8	21,3

Аналіз результатів констатувального зрізу показав такий рівень володіння українськомовною комунікативною компетентністю студентів вищих навчальних закладів технічного профілю: високий рівень виявили 8,4% студентів, які орієнтувалися в теоретичних відомостях зі стилістики, обізнані з нормами літературної мови, вільно володіли усною й писемною формою мовлення, аргументовано доводили свою думку, мають розвинені комунікативні вміння й навички, сформовану текстотвірну, текстоінтерпретуючу компетентність; достатній рівень підготовки мали: 25,5% студентів, які без певних ускладнень сприймали, відтворювали та створювали тексти, припускаючи незначну кількість помилок, пов'язаних з порушенням лексичих і граматичних норм. Вони виявили достатній рівень розвинених комунікативних умінь і навичок, сформованої українськомовної комунікативної компетентності; середній рівень показали більшість студентів: 44.8%, які з певними труднощами сприймали та відтворювали тексти, допускаючи чимало змістових, лексичних, граматичних, орфографічних помилок. Їхнє мовлення позбавлене різноманітних мовних засобів, слабо розвинені комунікативні вміння й навички роботи навчальним текстом; низький рівень засвідчили 21.3% студентів професійно-технічного вишу, які будували лише окремі, не пов'язані між собою речення, лексика й граматична будова мовлення бідна й одноманітна, відсутні комунікативні вміння й навички логічно послідовно висловлювати думки.

Результати констатувального експерименту засвідчили недостатній рівень сформованості УМКК майбутніх фахівців, необхідних для подальшої міжособистісної й професійної комунікації.

Дані про рівні володіння українськомовною комунікативною компетентністю студентів вищих навчальних закладів професійно-технічного вишу на констатувальному етапі дослідження ми пропонуємо розглянути на узагальнювальній гістограмі (рис.2.1).

Високий Достатній Середній Низький

Рис.2.1. Рівні сформованості УМКК студентів вищих технічних навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації до експериментального навчання

Констатувальний експеримент підтвердив необхідність спеціально організованої роботи на заняттях з української мови з формування на текстоцентричних засадах УМКК студентів технічного вишу. Було виявлено, що в роботі зі студентами на заняттях з української мови необхідно зосереджувати увагу не тільки на формуванні мовної компетентності, а, в першу чергу, звертати увагу на формування УМКК майбутніх фахівців та розвиток навичок використовувати набуті теоретичні знання в різних ситуаціях фахового спілкування, що передбачає вміння вільно сприймати, відтворювати та створювати тексти в усній та писемній формах. При цьому вивчення української мови необхідно пов'язувати з майбутнім фахом студентів та застосовувати інноваційні методи й прийоми навчання, що й було враховано під час розробки програми експериментально-дослідного навчання.

Висновки з ІІ розділу

Аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної та методичної літератури, опрацювання програм з української мови для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів та чинної навчальної програми для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти, аналіз підручників і навчальних посібників, огляд наукових досліджень з лінгводидактики, узагальнення досвіду викладачів української мови дозволяє нам зробити висновок, що проблема формування на основі ТЦП УМКК студентів технічного вишу І-ІІ рівнів акредитації дуже актуальна, потребує глибокого наукового дослідження й упровадження запропонованої методики. Перспективним убачаємо створення навчально-методичних посібників для викладачів і студентів на основі навчальних текстів соціокультурного й фахового змісту.

З метою визначення рівнів володіння українськомовною комунікативною компетентністю студентів технічного вишу й можливостей розробити лінгводидактичну модель дослідного навчання проведено констатувальний експеримент, що здійснювався у два етапи: інформативно-аналітичний (анкетування викладачів української мови й студентів, бесіди, спостереження за навчальною діяльністю на заняттях з української мови; анкетування викладачів загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін), діагностувальний (виконання зрізових контрольних робіт).

У процесі анкетування було з'ясовано, що викладачі української мови мало часу приділяють розвитку комунікативних умінь і навичок студентів на основі аналізу навчального тексту, більше уваги зосереджують на вдосконаленні вмінь і навичок продукування власного мовлення.

Анкетування викладачів предметів загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін виявило, що педагоги недостатньо уваги приділяють розвитку комунікативних умінь і навичок студентів на своїх заняттях. Основними причинами визначають: брак часу для засвоєння фахових предметів, низька мотивація самих викладачів і студентів до спілкування українською мовою поза межами навчальної аудиторії. Але слід зазначити, що білшість респондентів вважає, що робота з фаховими навчальними текстами впливає на розвиток комунікативних умінь і навичок УМКК особистості майбутнього фахівця. Констатуємо, що робота з формування УМКК особистості майбутнього фахівця не повинна обмежуватися тільки вивченням дисциплін україномовного циклу, оскільки цей процес передбачає системну й послідовну роботу, що охоплює весь період навчання студентів у ВТНЗ.

5. Аналіз відповідей студентів технічного вишу допоміг зробити такі висновки: рівень володіння респондентів українською літературною мовою в різних регіонах України відрізняється (в центральному ми маємо високі показники порівняно з південно-східним регіоном України); студенти усвідомлюють роль УМКК як запоруки реалізації в майбутній професійній діяльності.

6. Аналіз результатів констатувального зрізу показав такий рівень володіння УМКК студентів вищих навчальних закладів технічного профілю: високий рівень виявили 8,4%; достатній рівень підготовки мали: 25,5%; середній рівень показали більшість студентів: 44.8%; низький рівень засвідчили 21.3% студентів. 7. Визначення рівнів розвитку комунікативних умінь і навичок студентів на констатувальному етапі дослідження підтвердило актуальність створення експериментально-дослідної методики формування на основі ТЦП УМКК студентів вищих технічних навчальних закладів, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андрієць О. М. Методика опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/Херсон. держ. ун-т. Херсон, 2007. 20 с.

2. Бацевич Ф. Духовна синергетика рідної мови: лінгвофілософські нариси: монографія. Київ: Академія, 2009. 192 с.

3. Біляєв О. М., Вашуленко М. С., Плахотник В. М. Концепція мовної освіти в Україні. Рідна школа. 1994. № 9. С. 71-73.

4. Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання/П. Заєць, В. Журавський. Київ: Форум, 2003. 950 с.

5. Горіна Ж. Д. Розвиток українського розмовного мовлення студентів національних груп нефілологічних факультетів вищих навчальних закладів південного регіону України: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/Південноукраїнський держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. Одеса, 2001. 24 с.

6. Гомон П. Л. Українська мова як чинник якості професійної підготовки учнівської молоді. Професійна освіта: теорія і практика: наук.- метод. журнал. Харків, 1999. № 2. С. 45-48.

7. Денищич Т. А. Розвиток комунікативних умінь і навичок майбутніх фахівців з історії й політології: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/ Херсон. держ. ун-т. Херсон, 2012. 24 с.

8. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.

Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2004.

№ 1-2 (спецвипуск). С. 5-12.

9. Дзюба І. М. Починаймо з поваги до себе: ст., доп. Київ: Просвіта, 2002. 59 с.

10. Дроздова І. П. Наукові основи формування українського професійного мовлення студентів нефілологічних факультетів ВНЗ: монографія/Харків. нац. акад. міськ. госп-ва. Харків: ХНАМГ, 2010. 320 с.

11. Єрмоленко С., Яременко С., Пономаренко А. Самовизначення через рідну

мову. Дивослово. 2005. № 10. С. 45-50.

12. Заболотний О. В., Заболотний В. В. Українська мова: підруч. для 10 кл. Рівень стандарту. Київ: Генеза, 2010. 267 с.

13. Заболотний О. В., Заболотний В. В. Українська мова: підруч. для 11 кл. Рівень стандарту. Київ: Генеза, 2012. 253 с.

14. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація: тези про місце і роль мови в національному відродженні України. Вид. 3-тє, доп. і переробл. Дрогобич: Відродження, 1992. 143 с.

15. Казанджиєва М. С. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь у процесі роботи з навчальними текстами шкільних предметів немовного циклу: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 1999. 16 с.

16. Ладоня І. О. Українська мова: посіб. для підготовки мол. спец-тів вищ. навч. закл. І-ІІ рівнів акредитації. 2-ге вид., доп. і переробл. Київ: Вища шк., 2001.

17. Лобчук О. Усний переказ як засіб розвитку зв'язного мовлення. Початкова школа. 2002. № 2. С. 23-28.

18. Любашенко О. В. Лінгводидактичні стратегії: проектування процесу навчання української мови у вищій школі: монографія. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. 296 с.

19. Львов М. Р. Основы теории речи: учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. заведений. Москва: Академия, 2000. 248 с.

20. Масенко Л. Мова і політика. Київ: Соняшник, 1999. 100 с.

21. Нікітіна А. В. Лексико-стилістичний аналіз тексту як засіб удосконалення комунікативних умінь і навичок учнів 5-7 класів: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 2000. 20 с.

22. Науково-методичне забезпечення навчального процесу (Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах): зб. законів та нормативних актів про освіту. Київ: МО України, 1994. Вип. 1. С. 111-130.

23. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. Львів: Укр. акад. друкарства, Фенікс: Відродження, 1995. 46 с.

24. Олійник Л. І., Змієвська М. Т. Підручники та навчальні посібники з ділової української мови: проблема підручника для вищої школи: зб. мат-лів наук.-метод. конф. Вінниця: Універсум-Вінниця, 2001. С. 66-69.

25. Пентилюк М. І. Компетентнісний підхід до формування мовної особистості в євроінтеграційному контексті. Українська мова і література в школі. 2010. № 2. С. 2-5.

26. Потебня А. А. Язык и народность. Мысль и язык. Киев: СИНТО, 1993. 192 с.

27. Педагогіка вищої школи/В. П. Андрущенко, І. Д. Бех, І. С. Волощук та ін.; за ред. В. Г. Кременя, В. П. Андрущенка, В. І. Лугового. Київ: Пед. думка, 2009. 256 с.

28. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів (з українською мовою навчання): Українська мова. 10-11 класи/укл.: М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна. Київ: Грамота, 2011. 48 с.

29. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів (з українською мовою навчання): Українська мова. 10-11 класи/ Г. Т. Шелехова, В. І. Новосьолова, Я. І. Остаф. Київ: Грамота, 2011. 56 с.

30. Рідна мова: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./О. П. Глазова, Ю. Б. Кузнецов; наук. ред. І. Вихованець. Київ: Зодіак-ЕКО, 2010. 256 с.

31. Симоненко Т. В. Теорія і практика формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів: монографія. Черкаси: Вид. Вовчук О. Ю., 2006. 328 с.

32. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: навч. посіб. Київ: Вища шк., 2005. 239 с.

33. Стельмахович М. Г. Етнопедагогічні основи методики української мови. Українська мова і література в школі. 1993. № 5-6. С. 19-23.

34. Тоцька Н. Л. Ділове українське мовлення: наук.-метод. посіб. для студ. усіх спец-тей вищ. тех. навч. закл. Херсон, 2003. 197 с.

35. Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ: Кондор, 2011. 628 с.

36. Українська мова: навч. прогр. для вищ. навч. закл. І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молод. спец-тів на основі базової заг. серед. освіти. URL: https://vzvo.gov.ua/ navchalni-prohramy. (дата звернення: 20.11.2017).

37. Українська мова. 5-12 класи/Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша, А. М. Корольчук та ін.; за ред. Л. В. Скуратівського. Київ: Ірпінь; Перун. 2005. 176 с.

38. Українська мова: навч. посіб для студ. ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації/І. П. Ющук. Київ: Либідь, 2004. 168 с.

39. Українська мова: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: рівень стандарту/О. М. Горошкіна, М. І. Пентилюк, Л. О. Попова; за заг. ред. М. І. Пентилюк. Харків: Сиция, 2010. 256 с.

40. Українська мова: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: рівень стандарту/О. М. Горошкіна, М. І. Пентилюк, Л. О. Попова; за заг. ред. М. І. Пентилюк. Харків: Сиция, 2011. 238 с.

41. Українська мова: підруч. для учнів ст. кл. серед. навч. закл. нефілолог. профілю та абітурієнтів/Галетова А. Г., Гайдаєнко І. В., Горошкіна О. М., Паламарчук О. С., Пентилюк М. І. Київ: Ленвіт, 2003. С. 272.

42. Українська мова: навч. посіб. для студ. ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації/ Т. А. Антонюк, О. С. Стрижаковська, Л. М. Авдіковська. Чернівці: ДрукАрт, 2014. 344 с.

43. Українська мова: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навч. укр. мовою: профіл. рівень/М. Я. Плющ, В. І. Тихоша, С. О. Караман, О. В. Караман. Київ: Освіта, 2010. 416 с.

44. Українська мова: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: профіл. рівень/М. Я. Плющ, В. І. Тихоша,С. О. Караман, О. В. Караман. Київ: Освіта, 2012. 416 с.

45. Уткін А. І. Глобалізація: процес та осмислення. Київ: Наук. думка, 1996. С. 166-167.

46. Шиянюк Л. В. Методичне забезпечення формування українськомовної комунікативної компетентності студентів технічного вишу І-ІІ рівнів акредитації. Педагогічний альманах: зб. наук. праць. Херсон: КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти”, 2014. Вип. 21. С. 226-234.

47. Шиянюк Л. В. Культура мови, мовлення, спілкування: метод. посіб. з укр. мови для викл. і студ. вищ. тех. закл. І-ІІ рівнів акредитації. Херсон: ХПТК ОНПУ, 2011. 34 с.

РОЗДІЛ 3.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО профілю

3.1 Мета, завдання і зміст дослідного навчання

Аналіз лінгвістичної, психологічної, лінгводидактичної літератури, результати констатувального експерименту стали основою створення експериментальної методики розвитку комунікативних умінь і навичок, формування на текстоцентричних засадах УМКК майбутніх фахівців виробничої сфери.

При створенні дослідної методики були враховані такі чинники: 1) зміст вищої технічної освіти в Україні зумовлюється суспільними вимогами до рівня кваліфікації молодих спеціалістів і визначається державними стандартами вищої освіти з метою підготовки конкурентоспроможних фахівців для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави в кваліфікованих фахівцях, які мають високий рівень професійно-комунікативної компетентності, володіють системою професійних знань, комунікативних умінь і навичок; 2) в основу формування УМКК особистості майбутнього фахівця покладено текстоцентричний підхід; 3) забезпечення високого рівня розвитку комунікативних умінь і навичок студентів у процесі навчальної діяльності з метою здійснення майбутньої ефективної професійної діяльності; 4) недостатня розробленість досліджуваної проблеми у вітчизняній лінгводидактиці.

У процесі створення експериментальної методики та визначенні мети дослідження ми визначили вихідні положення розвитку комунікативних умінь і навичок, що сприяютимуть формуванню УМКК майбутнього фахівця. Основними з них стали:

підвищення уваги до формування УМКК на текстовій основі шляхом розвитку та вдосконалення комунікативних умінь і навичок студентів в їх єдності та взаємозв'язку: комунікативних умінь сприймати на слух та розуміти фактичний зміст навчального тексту; визначати тему, головну думку, стиль, тип, жанр мовлення, виражально-зображальні засоби мови у почутому тексті; комунікативних навичок створювати та розігрувати діалог відповідно до ситуації спілкування, дотримуючись основних правил спілкування та мовленнєвого етикету, уміння враховувати ситуацію спілкування та адресат мовлення; сприймати та відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення соціокультурного та професійного змісту;

створення педагогічних умов для вдосконалення комунікативних умінь і навичок українськомовного міжособистісного, фахового спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності, зацікавленість викладача в впровадженні ТЦП до формування УМКК студентів, наявність дидактичного матеріалу на текстовій основі, поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання з метою створення атмосфери співпраці викладача й студента на занятті з української мови.

Метою експериментального навчання було створення авторської методики розвитку комунікативних умінь і навичок, формування на основі ТЦП УМКК студентів вищих технічних навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації. Відповідно до мети визначено основні завдання:

- розробити програму дослідного навчання (мовленнєва й соціокультурна змістові лінії), що відображає авторську методику упровадження ТЦП до формування УМКК студентів ВТНЗ;

- створити лінгводидактичну модель експериментального навчання;

- визначити підходи, закономірності, принципи, методи, прийоми навчання, спрямовані на ефективне засвоєння мовного матеріалу на текстовій основі з метою формування УМКК майбутніх фахівців;

створити ефективну систему вправ на основі навчальних текстів соціокультурного й фахового змісту, що підвищать рівень комунікативних умінь і навичок, необхідних для спілкування студентів у майбутній професійній діяльності;

наблизити умови комунікативної діяльності на заняттях з української мови до майбутньої професійної діяльності шляхом упровадження прийомів інтерактивного навчання з використанням ситуативних завдань;

застосовувати комп'ютерні технологій, що забезпечують свідоме засвоєння студентами мовних засобів, необхідних для створення власних висловлювань українською мовою;

- апробувати систему роботи над формуванням УМКК майбутнього фахівця за розробленою лінгводидактичною моделлю;

- перевірити ефективність роботи за експериментально-дослідною методикою: провести контрольні й підсумкові зрізи, здійснити якісний та кількісний аналіз результатів.

Успішному розв'язанню поставлених завдань сприяло дотримання педагогічних умов: створення психологічного мікроклімату для спілкування українською мовою; розвиток внутрішньої мотивації студентів до формування УМКК як запоруки успіху майбутньої професійної діяльності.

Провідна ідея програми дослідного навчання полягає у формуванні на основі навчального тексту соціокультурного та фахового змісту УМКК особистості майбутнього фахівця, який: готовий вільно, комунікативно доречно користуватися українською мовою в різних життєвих та виробничих ситуаціях спілкування; здібний акумулювати в собі комунікативну етику, шанувати традиції й мову свого народу; здатний вирішувати різноманітні комунікативні завдання в межах навчальної, культурної, побутової, трудової та суспільної діяльності. У контексті методології „програма визначає проблему, мету, завдання дослідження, методи їх вирішення, а також основні шляхи й форми впровадження в практику очікуваних результатів” [39, с.84].

В основу програми експериментального навчання покладено такі положення: аналіз наукової та методичної літератури з проблеми та діючої навчальної програми з української мови для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти [37]; опрацювання змісту програм для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів [28, 29, 30, 31]; вивчення й узагальнення досвіду роботи викладачів української мови технічного вишу, що допомогло виявити основні проблеми на шляху реалізації поставленої мети, а також визначити комунікативні уміння й навички, необхідні для формування УМКК.

У дослідженій навчальній програмі з української мови для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти зазначено: “Мовна й мовленнєва змістові лінії є основними, що визначають предмет навчання. Вони містять критерії для визначення рівня навчальних досягнень студента, а вимоги до соціокультурної та діяльнісної ліній не є спеціальними, хоч і важливими для формування мовно-мовленнєвих компетенцій” [37]. У програмі мають місце вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки, але не подаються вимоги до формування комунікативних умінь і навичок студентів. Програма не орієнтує на впровадження текстоцентричного підходу до навчання. Зміст соціокультурної змістової лінії розкритий поверхово. При створенні експериментальної програми об'єктом нашого дослідження стали: 1) мовленнєва змістова лінія, що передбачає засвоєння студентами мовленнєвознавчих понять, на основі яких формуються комунікативні вміння й навички в різних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), і спрямована на формування й розвиток мовленнєво-мислительних здібностей та умінь: переконувати, спростовувати чужі аргументи, обґрунтовувати власну позицію з наведенням системи аргументів; відповідно до поставленої мети здійснювати цілеспрямований пошук інформації у джерелах різного типу й критично оцінювати її достовірність; робити висновки з прочитаного або почутого; 2) соціокультурна змістова лінія, що реалізується в системі навчальних текстів і усних висловлювань, які віддзеркалюють національну культуру українського народу та подають кращі зразки світової культури. Провідним постає розвиток духовної сфери особистості, зокрема виховання пошани до державної мови, патріотизму, моральних переконань, активізація пізнавальної діяльності студентів, відчуття прекрасного, збагачення словникового запасу, формування особистісних переконань, створення власного духовного й морально-етичного світу.

Пропонуємо мовленнєву (комунікативну) змістову лінію програми експериментально-дослідного навчання студентів технічного вишу І-ІІ рівнів акредитації на заняттях з української мови на основі текстоцентричного підходу, розроблену з метою розвитку комунікативних умінь і навичок, формування УМКК майбутніх фахівців, що укладена відповідно до чинної навчальної програми з української мови для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Програма реалізує ряд підходів до навчання української мови у технічному виші, зокрема: особистісного підходу - найважливішої умови розкриття внутрішнього потенціалу студентів з метою активізації їхньої пізнавальної діяльності так, щоб сформувати комунікативні вміння й навички створювати усні або писемні власні висловлювання відповідно до ситуації спілкування; психологічного підходу, що дозволяє урахувати психологічні чинники, притаманні студентам технічного вишу, їхні здібності, інтереси, уподобання тощо. Це реалізується, насамперед, у доборі відповідного дидактичного матеріалу на текстовій основі, прийомів, методів навчання, що спонукали б майбутніх фахівців до самостійної й дослідницької діяльності; професійно спрямованого підходу, що забезпечується формуванням стійкої мотивації до вивчення предмета, відповідною орієнтацією ситуативних завдань, добором дидактичного матеріалу, збагаченням словника студентів термінологічною лексикою; комунікативно-діяльнісного підходу, що передбачає засвоєння мови в її комунікативній функції на основі залучення студентів до спілкування з конкретно визначеною метою, спонукає до моделювання різноманітних комунікативних ситуацій, зокрема професійно орієнтованих, наприклад, „Співбесіда в крюїнговій компанії”, „Прийом на роботу”, “Розмова по телефону”, “Моя візитна картка” тощо.

Визначаємо складові програми експериментально-дослідного навчання (мовленнєва змістова лінія): зміст навчального матеріалу; основні вимоги до розвитку комунікативних умінь і навичок студентів; методи й прийоми навчання; види завдань до вправ на текстовій основі (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Програма експериментально-дослідного навчання

(мовленнєва змістова лінія)

Зміст навчального матеріалу	Основні вимоги до формування комунікативних умінь і навичок студентів	Методи і прийоми навчання	Види завдань до вправ на текстовій основі
1	2	3	4
Мовленнєва (комунікативна) змістова лінія
Вступ. Мовлення як предмет стилістики й культури мовлення. Функції мови та мовлення. Роль мови у формуванні УМККОМФ. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови та стилістика мовлення, їх відмінність. Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і мовлення комунікативно доцільне (зміс-товність, логічність, точність, виразність, доречність). Стилістична норма і стилістична помилка. Стилі мовлення. Культура мовлення і спілкування. Особливості усного і писемного спілкування. Професійне спілкування. Діалог, монолог, полілог у професійному спілкува-нні. Мовленнєва ситуація. Причини комунікативних помилок. Вимоги до культури мовлення: точність, правильність. Особливості націо-нального мовного етикету. Етичні норми мовленнєвої культури. Етика професійного спілкування. Поняття про текст як продукт мовленнєвої діяльності. Текстоутворювальні категорії. Закономірності побудови тексту. Інформаційна переробка текстів різних функціональних стилів.	- розуміють сутність мовленнєвого спілкування як важливої форми взаємодії людей, розрізняють його види; - доцільно обирають мов-леннєву тактику й мовні засоби, відповідні характеру мовленнєвої ситуації; - знають основні комуні-кативні якості мовлення та уміють доцільно ними користуватися; - уміють розрізняти тексти різних функціонально-смис-лових стилів, жанрів, типів мовлення; - оцінюють усні й письмові висловлювання з позиції мовного оформлення та ефективності досягнення поставлених комунікативних завдань;	Традиційні: - лекція з елементами бесіди; - бесіда; - робота з підручником; - виконання вправ на текстовій основі; - виразне читання навчального тексту; - індивідуальні завдання творчого характеру. Інноваційні: Інтерактивний, аудіовізуальний, ,,Мозковий штурм”, ,,Мікрофон”, ,,Командний пошук”, ,,Експрес-опитування”	- читання текстів: мовчки, вголос, визначення теми, мети, стилю мовлення, типу мовлення, жанру мовлення; - усні відповіді на запитання за змістом тексту; - доведення власної думки щодо визначення стилю мовлення тексту; - завдання творчого характеру на обґрунтування ролі ключових слів у розкритті змісту тексту; - робота з фото-ілюстраціями до запропонованого тексту; - поділ тексту на мікротеми і складання плану;
Сприйняття чужого мовлення. Сприйняття готового тексту. Тематичні виписки, план, тези. Аудіювання. Слухання й розуміння текстів соціокультурного й професійного спрямування. Визначення ключових слів, виокремлення термінів у текстах професійної тематики. Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення з визначеним завданням. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, кри-тичне). Прослуховування аудіо- текстів. Визначення ключових слів, виділення термінів у текстах професійної тематики. Складання плану почутого і прочитаного, тез, тематичних виписок, цитат. Складання бібліографії із залученням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.	- усвідомлюють поняття ,,текст” як продукт мовленнєвої діяль-ності, текстотворювальні категорії, закономірності побу-дови тексту; - виразно читають тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм; - розуміють фактичний зміст почутого висловлювання (тривалість звучання художніх текстів - 9-10 хв, інших стилів - 8-9 хв), адекватно сприймають його основну думку, особ-ливості побудови й мовного оформлення; - користуються різними видами аудіювання; - визначають власне ставлення до змісту прочитаного, чи почутого тексту; - складають тематичні випис-ки, план, тези до прочитаного тексту.	Традиційні: - робота з підручником; - добір заголовка до тексту; - визначення теми; - визначення головної думки; - визначення ключових слів у тексті; - поділ тексту на абзаци; - складання плану; - складання тез; - складання виписок; -запис цитат; - робота над змістом тексту. Інноваційні: відеовізуальний метод	завдання на вияв-лення та ліквідацію прогалин у знаннях студентів щодо складання плану, видів планів, осо-востей побудови тексту шляхом порівняння прочи-таної інформації з уже відомою після прочитання нау- ково-навчального тексту на лінгвістич- ну тему; - ознайомлення з правилами подачі тексту у вигляді тез, вимогами до склада-ння виписок; - складання таблиці за прочитаним тек-стом ,,План, тези, виписки”.
Читання Читання текстів різних стилів, типів жанрів мовлення з використанням способів поглибле-ного, ознайомлювального, швидкого читання, читання-сканування.	- виділяють ключові фрази й слова у прочитаном; - визначають пізнавальну цінність прочитаного; - аналізують використані автором мовні засоби; - аналізують зміст, структуру, мовне оформлення тексту.	Традиційні: - виразне чита-ння тексту; - робота над змістом тексту; Інноваційні: відеовізуалізація тексту.	- визначення стилю, типу, жанру мовле-ння; - усні відповіді на запитання за змістом тексту. - визначення теми, основної думки.
Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух. Конспект прочитаного тексту (художнього, наукового стилю, публіцистичної та науково-по-пулярної статті) соціокультурного, або фахового спрямування. Читання мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (переглядове, ознайомлювальне, вивчальне, ознайомлювально-вивчальне, ознайомлювально-реферативне, читання-сканування).	- читають мовчки відповідно до віку незнайомі тексти зі швидкістю 150-300 слів за 1 хв., дають відповіді на поставлені запитання; - користуються всіма різновидами читання текстів наукового, художнього, публі-цистичного стилів мовлення; - оцінюють прочитане, висловлюючи власну думку з позиції мовного оформлення та ефективності досягнення поставлених комунікативних завдань; - ставлять самостійно питання під час читання; - визначають актуальність інформації в прочитаному.	Традиційні: - актуалізація опорних знань; - бесіда за запитаннями; - самостійна робота; - групова робота; - робота з підручником. Інноваційні: бесіда за проблемними запитаннями; ,,індивідуальний тренінг”; ,,навчальний полігон”	- визначення за прочитаним текстом теми і завдання заняття; - визначення мовних засобів, що вказують на стильову прина-лежність тексту; -ситуативне завдання щодо використання невербальних засобів спілкування, описа-них у прочитаному тексті; - складання таблиці ,,План, тези, кон-спект”.
Усний переказ тексту наукового, публіцистичного або художнього стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх учинків тощо). Усний переказ тексту на професійну тему.	- усно докладно переказують прослуханий або прочитаний текст соціокультурного, профе-сійного змісту наукового, публіцистичного, або художнього стилю мовлення обсягом 350-400 слів за самостійно складеним планом, підпорядковуючи висловлював-ння темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; - оцінюють текст щодо його змісту, форми, задуму й мовного оформлення; - редагують усне монологічне висловлювання товаришів, з урахуванням вимог до мовлення; - виконують творче завдання, висловловлюючи власне ставлення до подій, героїв, їхніх учинків тощо;	Традиційні: - актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів студен-тів щодо синтак-сису і стилістики тексту; - читання тексту переказу; - бесіда за змістом прочита-ного; - словниково-термінологічна робота; - лінгвостиліс-тичний аналіз тексту; - усний деталь-ний переказ тексту за скла-деним планом; - аналіз прослу-ханих переказів; - підготовча ро-бота до викона-ння творчого завдання. Інноваційні: ,,Мікрофон”, ,,Груповий тренінг”.	- визначення основ-них характеристик тексту як одиниці мовлення: - підпорядкованість усіх складових єдиній темі й авторському задуму; - структурований зміст (мікротеми, наявність зачину і кінцівки, взаємозв'я-зок між частинами, якими визначається розгортання викладу, поділ на абзаци, що відповідають підте-мам); - складання плану (колективно, у групах та індивідуально); - уточнення значень слів, що супроводжу-ється добором однокореневих слів, аналізом будови слова, етимологічним аналізом; - спостереження над стилістичним вико-ристанням варіатив-них форм частин мови.
Створення власних висловлювань Розгорнуте повідомлення в науко- вому, публіцистичному стилях за попередньо складеним планом, тезами, конспектом. Виступ публіцистичного характеру. Монологічне мовлення на лінгвісттичну тему. Діалогічне мовлення. Складання й розігрування діалогів до запропоно-ваних ситуацій у дискантному й контактному спілкуванні. Моделювання телефонної розмови. Виступ під час бесіди, дискусії, полеміки. Презентація виконаного студент-ського проекту. Техніка підготовки ораторського виступу.	- створюють власні діалогічні й монологічні висловлювання відповідно до прийнятих вимог; - аналізують, удосконалюють власне мовлення; - доцільно обирають мовленнєві засоби, адекватні характеру мовленнєвої ситуації; - усвідомлюють причини комунікативних помилок; - володіють уміннями складати план, тези, конспект; - відстоюють власну точку зору під час дискусії; - дотримують правил культури мовлення; - володіють навичками візуалізації тексту; - складають план виступу з ключових слів, виділяючи його основну думку.	Традиційні - бесіда за змістом прослуханого; - аналіз виконаного завдання; робота в парах. Інноваційні: - моделювання ситуації; - ,,Мовленнєвий двобій”; - ”Лінгвістичний турнір”; - презентація; - “Інтерв'ю”; - прес-конференція, “Круглий стіл”.	- виявлення лексичних, граматичних, стилістичних помилок у процесі усного мовлення; - складання плану, тез прослуханого усного висловлювання; - підготовка запитань до презентуючого власне висловлювання; - спостереження над логічною послідовнісю усного висловлювання.
Письмо Докладний переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням (навчальний і контрольний) з висловлюванням власного ставлення до подій, героїв, їхнії вчинків). Власне висловлювання; Переклад текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення. Синхронний переклад текстів на професійну тематику. Редагування текстів.	- переказують докладно прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом 350-400 слів, за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; - складають власне висловлювання відповідно до вимог; - здійснюють переклад текстів, добираючи відповідні темі й меті висловлювання мовні засоби - оцінюють усні й письмові висловлювання з позицій мовного оформлення та ефективності досягнення комунікативних завдань; - володіють прийомами вдоско-налення редагування тексту;	Традиційні - читання тексту переказу; - бесіда за змістом прослуханого; - робота з лексикографічними джерелами; -актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів щодо синтаксису і стилістики тексту; -підготовча робота до створення власного висловлювання; Інноваційні: консультант- мовознавець; консультант-фахівець.	- складання плану до письмового висловлювання; - визначення теми, основної думки, ключових слів; -з'ясування лексичного значення слів, що не належать до активного вжитку; - створення синонімічного ряду до запропонованих слів; - усунення труднощів під час перекладу в реченнях з дієприкметниковими зворотами; - шляхи усунення труднощів при перекладі складних синтакичних конструкцій; - усунення граматичних, стилістичних помилок у підготовчій роботі до редагування текстів.

У програмі експериментально-дослідного навчання (мовленнєва (комунікативна)змістова лінія) зосереджено увагу на методах і прийомах навчання української мови студентів технічного вишу та видах вправ на текстовій основі як одного з методів навчання. За влучним визначенням О. Біляєва „Зміст занять з мови, їх ефективність значною мірою забезпечується оптимальним застосуванням навчальних методів” [4, с. 74].

Дослідженням методів у загальнодидактичному аспекті займалися А. Алексюк, В. Бондар, Ю. Бабанський, М. Савін, І. Лернер, В. Паламарчук, В. Онищук та ін. Даючи визначення методу, учені-дидакти акцентують увагу на різних властивостях цього поняття: за джерелами знань, рівнем пізнавальної діяльності студентів тощо. При складанні мовленнєвої (комунікативної) змістової лінії програми експериментально-дослідного навчання ми використовували методи (традиційні, інноваційні), у яких способи навчальної діяльності викладача й студента на заняттях тісно пов'язані між собою. Ю. Бабанський подає таке визначення поняття: „Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на розв'язання цілей освіти” [1, с. 385].

М. Савін у своєму дослідженні не просто виділяє взаємозв'язок діяльності викладача й студентів, а підкреслює рівнозначність і рівноправність обох сторін в організованій навчальній діяльності і доводить, що „методи навчання - це способи спільної діяльності викладача й студентів, спрямовані на розв'язання завдань навчання” [33, с. 124].

Представники української лінгводидактики (З. Бакум, О. Біляєв, О. Горошкіна, С. Караман, В. Мельничайко, Т. Окуневич, М. Пентилюк, К. Плиско, Н. Тоцька та ін.) у наукових розвідках утверджують думку про домінування взаємозв'язку в діяльності викладача й студентів з метою досягнення цілей мовної освіти й пропонують класифікацію методів навчання української мови за цим способом.

О. Біляєв зазначає, що методи навчання мови об'єднують в одне ціле діяльність викладача й студентів, спрямовану на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності студентів і визначає такі методи навчання: слово вчителя, усний виклад, бесіда (евристична бесіда), спостереження над мовою, робота з підручником, метод вправ [4, с. 26].

Слово викладача застосовується на всіх етапах заняття: при поясненні нового матеріалу, закріпленні, коли викладач своїми доповненнями й поясненнями сприяє усвідомленню вивченого, узагальнюючому повторенні, коли підводить підсумки роботи над певною темою чи розділом курсу мови й планує шляхи подальшої роботи. Слово викладача - це і спосіб звернення до студентів, впливу на їхні почуття, думки, поведінку, і різноманітні види зв'язку етапів заняття в єдине ціле, і пояснення нового матеріалу, тлумачення слів, лінгвістичних термінів тощо.

Усний виклад - розповідь, пояснення - інформаційне висловлювання викладача, мета якого полягає в розкритті мовного факту, явища, правила чи способу дії й забезпеченні засвоєння інформації студентами. Пояснення і засвоєння - це взаємопов'язані процеси, в основі яких лежать два види навчальної діяльності - викладача й студента, що потребують глибокої підготовки викладача, готовності до запитань студентів, що стосуються сфери майбутньої професійної діяльності, визначення ролі української мови як запоруки успіху майбутньої фахової діяльності.

Бесіда (евристична бесіда) здебільшого застосовується з метою актуалізації опорних знань студентів. У процесі бесіди майбутні фахівці мають можливість слухати взірцеве мовлення викладача, висловлюватися самим. Цей метод спонукає їх до рецептивної і продуктивної мовленнєвої діяльності. Крім того, бесіда спрямовує студентів на проведення аналізу, порівнянь, що має велике значення для вироблення в них навичок критичного підходу до власного мовлення й мовлення своїх одногрупників, що, як наслідок, веде до формування УМКК студентів. Бесіда допомагає у роботі з навчальними текстами, запропонованими викладачем, сприяє ефективному опитуванню - взаємоопитуванню, фронтальному, ланцюговому, комп'ютерному тощо.

Спостереження над мовою - це один з етапів процесу засвоєння того чи іншого мовного явища. Воно може стосуватися всіх рівнів мовної системи - фонетичного, лексичного, граматичного, синтаксичного - і полягає у виділенні в тексті споріднених явищ, відборі й порівнянні їх за певною ознакою, або низкою ознак, у спостереженні за тим, як змінюються форми слів, словосполучень, речень при зміні мети або змісту висловлювання. Для студентів технічного вишу важливими є спостереження над навчальними текстами соціокультурного, професійного змісту наукового, публіцистичного стилів мовлення. Зауважуємо, що не слід ігнорувати спостереження над текстами художнього та розмовного стилів, що мають широкий дидактичний потенціал. Спостереження над мовою є підготовчою ланкою до виконання студентами лексикостилістичного й лінгвостилістичного аналізу тексту, що сприяє впровадженню функційно-стилістичного підходу у навчанні української мови. Лінгвостилістичний аналіз тексту створює реальні умови для реалізації внутрішньопредметних зв'язків, оскільки передбачає комплексне повторення курсу української мови, розвитку комунікативних умінь і навичок, формування УМКК майбутніх фахівців.

...