Текстоцентричний підхід до формування україномовної комунікативної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної та методичної літератури, опрацювання програм з української мови для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів [28, 29] та чинної навчальної програми для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти [40], аналіз підручників і навчальних посібників, огляд наукових досліджень з лінгводидактики, узагальнення досвіду викладачів дозволяє нам зробити висновок, що проблема формування на основі ТЦП УМКК студентів технічного вишу І-ІІ рівнів акредитації дуже актуальна, потребує глибокого наукового дослідження й упровадження запропонованої методики. Перспективним убачаємо створення навчально-методичних посібників для викладачів і студентів на основі навчальних текстів соціокультурного й фахового змісту.

2.2 Стан формування комунікативної компетентності студентів

українськомовна комунікативна компетентність

З метою визначення рівнів володіння українськомовною комунікативною компетентністю студентів технічного вишу і можливостей розробити лінгводидактичну модель дослідного навчання проведено констатувальний експеримент.

Завдання констатувального експерименту: 1) ознайомитися зі станом роботи викладачів української мови та викладачів дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін над розвитком комунікативних умінь і навичок студентів; 2) визначити ступінь усвідомлення студентами необхідності розвитку комунікативних умінь і навичок для майбутньої професійної діяльності (визначення мотиву), формування УМКК; 3) з'ясувати наявні вміння й навички роботи з навчальним текстом соціокультурного й фахового спрямування; 4) розробити критерії з метою ефективного забезпечення опрацювання результатів контрольних зрізів; 5) визначити рівні сформованості УМКК студентів; 6) виявити типові помилки, що трапляються під час сприйняття, відтворення й породження тексту.

Констатувальний експеримент проходив на базі Морського коледжу Херсонської державної морської академії, Херсонського професійного суднобудівного ліцею, Херсонського політехнічного коледжу Одеського національного політехнічного університету, Черкаського політехнічного технікуму, Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету, Рубіжанського політехнічного коледжу ім. О.Є.Кошиці, Коледжу Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, професійно-технічного училища № 14 с.м.т. Вороновиця.

Експеримент здійснювався у два етапи: інформативно-аналітичний (анкетування викладачів української мови й студентів, бесіди, спостереження за навчальною діяльністю на заняттях з української мови; анкетування викладачів загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін), діагностувальний (виконання зрізових контрольних робіт). Загальна кількість студентів, задіяних у експерименті - 286, викладачів української мови - 47, викладачів дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін - 69.

Мета інформативно-аналітичного етапу: виявлення мотиву та зацікавленості в студентів до формування УМКК, розвитку комунікативних умінь і навичок як засобу майбутньої професійної комунікації, оскільки наявність чіткої мотиваційної сфери як у студентів, так і викладачів, спонукає, за визначенням М.Львова, до активної комунікативної дії, усвідомленню причин, що лежать в основі вибору особистості” [19, с. 62], зокрема стимулюють до активного розвитку комунікативних умінь і навичок; з'ясування причин виникнення помилок у процесі комунікації майбутніх фахівців з метою їх подолання за допомогою створеної експериментально-дослідної методики навчання на засадах ТЦП з метою формування УМКК студентів технічного вишу.

Завдання мотиваційно-пізнавального етапу:

1) провести анкетування з викладачами української мови, викладачами предметів загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін з метою визначення стану роботи над розвитком комунікативних умінь і навичок студентів як основи формування УМКК майбутніх фахівців; 2) провести анкетування серед студентів, ознайомитися зі станом володіння студентами технічного вишу українською літературною мовою; 3) з'ясувати ступінь усвідомлення першокурсниками важливості спілкування українською (державною) мовою в майбутній професійній діяльності;

4) визначити рівень розвитку комунікативних умінь і навичок студентів, які отримали базову середню освіту;

5) виявити причини, що зумовлюють необхідність розвитку комунікативних умінь і навичок.

Запитання анкети для викладачів української мови (додаток А-1) мали на меті з'ясувати значення роботи з формування на основі ТЦП УМКК студентів технічного вишу; з розвитку комунікативних умінь і навичок студентів під час засвоєння предмета “Українська мова”, а також одержати дані про те, якими знаннями, уміннями й досвідом володіють викладачі для формування УМКК студентів: вправам на якій основі віддають превагу, чи активно використовують інноваційні методи навчання.

На перше питання анкети “Чи відповідає рівень володіння студентами українською мовою нормам української літературної мови? Якщо ні, то чому?” Ми отримали у різних регіонах України відповіді, які свідчать про середній (у західному та центральному) (31%), середній (південному та східному) (54%) рівень володіння українською літературною мовою студентами технічного вишу. Аналіз причин такого стану допоміг нам зробити висновок: рівень усного літературного мовлення студентів набагато нижчий, ніж рівень писемного. Так вважають 82% респонденти. Серед причин, що характеризують низький рівень усного мовлення студентів викладачі української мови називають: відсутність умінь і навичок створення усних зв'язних висловлювань (17%), низька культура міжособистісного спілкування (12%), активне використання в усному мовленні ,,суржику'' (11%), просторічної лексики (9%), низький словниковий запас слів (4%), низький рівень підготовки в школі (7%), інтерферуючий вплив російської мови (31%), відсутність мотивації до вивчення української мови (22%), вплив засобів масової інформації (9%).

Відповідь на друге питання: “Чи завжди спілкуються з Вами студенти після занять українською мовою?'' - знову розділила респондентів. Західний і центральний регіон - 54%, південно-східний - 22%. Анкетування студентів покаже, що на ці відсотки південно-східного регіону впливають вихідці із сільської місцевості. Як правило, представники міської молоді спілкуються більше російською мовою.

Досить важливим для нас було розуміння викладачами поняття “комунікативна компетентність''. Хочемо зауважити, що більшість викладачів української мови поняття “комунікативна компетентність'' і “комунікативна компетенція'' ототожнюють (42%) хоч і визначають по-різному: “сукупність умінь і навичок'' (47%), “уміння користуватися мовою як засобом комунікації'' (7%), “володіння усним та писемним мовленням'' (34%), “готовність людини до діяльності з певними знаннями своєї справи'' (9%), “організація особистісного комунікативного простору'' (3%).

Ми з'ясували як розуміють викладачі поняття “українськомовна комунікативна компетентність”: “здатність студента до діяльності з певним знанням української мови (11%), “стійка готовність орієнтуватися в різних ситуаціях українськомовного спілкування” (15%), “українськомовне спілкування з урахуванням ситуації спілкування” (10%), “уміння користуватися українською мовою як засобом не лише комунікації, а й способом встановлення контакту з мовцем відповідно до мети висловлювання” (22%), “високий рівень володіння нормами літературного мовлення” (9%), “знання, уміння й навички, якими повинні оволодіти студенти в процесі вивчення української мови” (23%), “уміння користуватися засобами української мови в різних ситуаціях” (10%).

Практично одностайну відповідь ми отримали на питання “Чи потрібно на заняттях з української мови працювати над формуванням у студентів технічних навчальних закладів комунікативних умінь і навичок?” (86%).

Серед комунікативних умінь і навичок комунікативно компетентної особистості майбутнього фахівця, що необхідно сформувати у процесі навчальної діяльності у технічному виші викладачі української мови називають: “вміння спілкуватися мовою професії” (6%), “володіння грамотним, інтонаційно багатим, образним і різноманітним за лексичним складом та граматичною структурою мовленням” (17%). Деякі респонденти тільки зазначали, що комунікативними вміннями майбутніх фахівців є “дотримання норм літературної мови” (22%); “високий рівень мовленнєвої культури” (10%); “володіння термінологічною системою вибраного фаху” (8%); “уміння сприймати професійний усний та писемний текст'' (7%), “уміння й навички перекладати навчальний текст'' (4%). Хочемо зазначити, що 26% респондентів серед викладачів української мови вказали на важливість на занятті з української мови роботи над лексикостилістичним аналізом тексту.

Відповідаючи на запитання “Чи впливатиме робота з текстами на заняттях з української мови на формування УМКК й розвиток комунікативних умінь і навичок студентів?” дала результати, що засвідчили наші висновки в процесі накового дослідження щодо актуальності впровадження ТЦП у навчальну діяльність студентів технічного вишу з метою формування УМКК особистості майбутнього фахівця. Відповіді були такими: “не впливає” (51%), “впливає” (42%), “це питання потребує дослідження” (7%).

Відповіді викладачів-словесників на наступне питання “Чи використовуєте ви на заняттях з української мови навчальні тексти, зміст яких пов'язаний з майбутньою професійною діяльністю студентів?” засвідчує актуальність розробки методики викладання української мови для студентів технічного вишу І-ІІ рівнів акредитації на тексттоцентричних засадах, створення науково-методичних посібників, навчальних посібників та підручників на основі навчальних текстів фахового змісту та завдань, що впливатимуть на формування комунікативних умінь і навичок студентів, робочої програми на основі впровадження текстоцентричного, компетентнісного комунікативно-діяльнісного, комунікативно-когнітивного особистісно-орієнтованого підходів. Відповіді були такими: “використовую самостійно підготовані навчальні тексти фахового змісту” (7%), “не використовую тексти фахового змісту” (61%), “використовую тексти, запропоновані у підручниках і посібниках” (24%), “використовую у роботі на ІІІ курсі під час вивчення предмета ,,Українська мова (за професійним спрямуванням)” (18%). Але знову ж таки робимо похибку щодо відповідей викладачів: у різних навчальних закладах відсоток у відповідях відрізнявся щодо запровадження в навчальну діяльність студентів на заняттях з української мови текстів фахового змісту.

Після опрацювання запитання анкети щодо упровадження інноваційних методів і прийомів навчання ми зробили висновок, що використання певних інноваційних методів, прийомів до навчання залежить не тільки від вимог програми та розробленої методики викладання предмета, але й від рівня фахової компетентності викладачів української мови. Переважна більшість викладачів надає перевагу традиційним медодам навчання - 58%, інноваційним - 19%, використовує традиційні й інноваційні методи навчання - 33%. Відповідь на наступне питання стала ключовою “Яким вправам ви надаєте перевагу в роботі зі студентами на заняттях з української мови?” Відповіді були такими: на текстовій основі - 17%, на нетекстовій основі - 62%, на текстові і нетекстовій основі - 21%.

На питання щодо розвинених у студентів умінь аналізувати навчальні тексти відповіді були такими: “володіють” (46%), “не володіють” (16%), “рідко використовуємо у роботі зі студентами такий вид роботи” (38%).

За опитуванням викладачів на запитання “Чи маєте у своєму користуванні достатню кількість підручників, посібників на текстовій основі?” ми отримали такі відповіді: “користуємося підручниками й посібниками для загальноосвітніх шкіл за 10-11 клас” (78%), “не маємо” (19%), “маємо” (3%).

Для нашого опитування з метою визначення рівнів сформованості УМКК компетентності студентів і створення експериментально-дослідної методики важливо було отримати відповіді на питання ”Які методи й прийоми навчання Ви використовуєте в роботі з формування комунікативних умінь і навичок? Обґрунтуйте Вашу відповідь”. Викладачі віддали свою перевагу традиційним методам навчання. Серед інноваційних методів викладачі назвали такі: рольові ігри, студентські проекти, дискусії, пояснюючи це тим, що саме такі методи сприяють розвитку міжособистісної комунікації (36%), створюють творчу атмосферу на занятті (22%), залучають до участі у вирішенні поставленої проблеми кожного студента (16%), розвивають критичне мислення, креативність (10%), вливають на формуванн як мовної, так і мовленнєвої компетенцій (8%). Також значна кількість викладачів у своїх відповідях назвала ситуативні завдання як один з методів формування комунікативних умінь і навичок студентів (7%). Традиційні й інноваційні методи навчання використовують у роботі 33% викладачів: виконання різних видів вправ (5%), робота над складанням плану, тез, конспекту до прочитаного тексту (2%), бесіду (5%), різні види диктантів (7%), переклад тексту (2%), складання діалогів (12%), монологічних висловлювань на лінгвістичну тему (2%).

Для подальшого впровадження формувального експерименту важливими були відповіді на запитання “Чи вважаєте Ви, що високий рівень УМКК студентів технічного вишу сприятиме успішності їхньої майбутньої фахової діяльності?” словесники відповіли: “так” (47%), “не впливає” (11%), “не впливає через те, що спілкування відбуватиметься у російськомовному середовищі” (30%), “вливає, тому що від рівня українськомовної комунікативної компетентності залежить рівень інтелектуального розвитку майбутнього фахівця” (4%). “вливає, тому що від рівня українськомовної комунікативної компетентності залежить рівень фахової компетентності” (8%).

Анкетування викладачів української мови ВТНЗ І-ІІ рівнів акредитації підтвердило: актуальність упровадження ТЦП на заняттях з української мови з метою розвитку комунікативних умінь і навичок, формування УМКК майбутніх фахівців; необхідність створення нових підручників і посібників на основі навчального тексту соціокультурного й фахового спрямування для студентів технічного вишу І-ІІ рівнів акредитації, що допоможуть удосконалити писемне й усне мовлення студентів, глибше пізнати правила міжособистісного та професійного спілкування; створення експериментальної методики формування УМКК студентів технічного вишу на основі навчальних текстів.

У процесі анкетування з'ясувалося, що викладачі української мови мало часу приділяють формуванню комунікативних умінь і навичок студентів на основі аналізу тексту, більше уваги зосереджують на вдосконаленні вмінь і навичок продукування власного мовлення. Основною причиною недостатнього рівня УМКК студентів, їхньої здатності до ефективної взаємодії у процесі спілкування державною мовою вважають відсутність мотивації до вивчення української мови через інтерферуючий упливом російської мови, низький рівень шкільної підготовки, відсутність належної навчально-методичної літератури. З метою усунення недоліків у мовленні студентів пропонуємо упровадження інтерактивного методу навчання, застосування ситуативних завдань, тісної співпраці з викладачами дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін, які повинні викладати свій предмет українською літературною мовою з метою розвитку вмінь і навичок українськомовної професійної комунікації.

Слід зауважити, що викладачі української мови, фахових дисциплін та дисциплін загальноосвітнього циклу повинні чітко усвідомити, що рівень володіння державною мовою студентами технічного вишу повинен стати своєрідною моделлю процесу спілкування на підприємстві. У цьому випадку комунікативність розглядається не як методичний принцип, а як принцип методологічний, що підпорядковує собі всі сторони навчання: співвіднесення знань з уміннями і навичками, відбір прийомів навчання, зміст загальноосвітніх і виховних завдань, а також обсяг і характер зв'язків з іншими навчальними предметами. Головне ж у комунікативному навчанні, на думку О.Лобчук, - це ”спрямованість навчального процесу на розвиток практичних умінь і навичок володіння мовою як засобом спілкування у різноманітних життєвих та виробничих ситуаціях у залежності від мети спілкування на формування комунікативної компетенції певного рівня” [17, с.26].

Важливо, що викладачі української мови усвідомлюють, що формування УМКК майбутнього фахівця залежить від рівня розвитку комунікативних умінь і навичок студентів, тісної співпраці з викладачами дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін.

З метою визначення місця роботи з формування комунікативних умінь і навичок УМКК особистості майбутнього фахівця під час засвоєння дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін, окреслення основних шляхів їх подальшого вдосконалення було проведене анкетування викладачів дисциплін загальноосвітнього циклу й фахових дисциплін (додаток А-2).

Спочатку ми вирішили з'ясувати мову спілкування викладачів зі студентами за межами навчальної аудиторії. Опитування дало дуже різні показники, що залежали від регіонів України. Ми вирішили щодо цього питання розмежувати результати анкетування: західний і центральний (72%), південно-східний (29%). Такі показники дають можливість зробити висновок, що особливої актуальності набуває проблема формування світоглядних переконань УМКК особистості майбутнього фахівця у двомовному середовищі, в якому процес досягнення високого рівня культури українського професійного мовлення ускладнюється інтерферуючим впливом російськомовного оточення.

Про вплив двомовності, що перешкоджає точності висловлювання через відсутність слів на позначення складних понять чи термінів, писав О.Потебня: “Якщо слово однієї мови не покриває слово іншої, то тим менше можуть покривати одне одного комбінації слів, почуття, збуджувані мовленням; їхня сіль щезає” [26, с. 62]. Тому “мовна освіта нині, - зауважує М.Пентилюк, - покликана формувати в студентів стійку мотивацію до вивчення рідної та інших мов, забезпечити усвідомлення суспільних функцій кожної, толерантне ставлення до них” [25, с. 2]. На нашу думку, українська (державна) мова відіграє особливу роль у формуванні УМКК особистості майбутнього фахівця, який у процесі навчання у виші на заняттях з української мови, дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін повинен усвідомити значимість її вивчення для майбутньої самореалізації в суспільстві в умовах міжособистісної, професійної, міжкультурної комунікації.

Актуальними є роздуми І.Огієнка щодо ролі української мови в процесах міжособистісної, професійної, міжкультурної комунікації. Значну увагу вчений приділяв стильовим і риторичним характеристикам мовленнєвої діяльності в різних типах комунікації, зокрема науковій. Він дав кілька значущих риторико-стилістичних порад ученим, які пишуть і говорять українською мовою: простота і ясність, популярність, зрозумілість викладу, єдність наукової термінології [23, с.35-36]; обґрунтував цілісну систему правил міжкультурної комунікації, яка стосується вибору мови відповідно до ситуації спілкування; сформулював найважливіші принципи збереження української (рідної) мови в чужомовному оточенні: “шануй чужу мову, але вимагай і від чужинців так само шанувати і свою мову'', “не ховай своєї народності й сміло борони свою рідну мову” [23, с.37] .

У концепції рідномовного виховання І.Огієнка міститься струнка й послідовна система поглядів на сутність виховання свідомого громадянина нашої держави. Адже мова, за визначенням І.Огієнка, - це ,,знаряддя духовного й соціального єднання українства шляхом свідомого виховання нових поколінь, запорука державності української нації. Для повноцінного функціювання української мови та її розвитку вона повинна використовуватись у всіх сферах суспільного життя - в науці, техніці, виробництві, ділових стосунках, освіті, культурі, а не лише в побуті та художній літературі” [Там само] .

На важливості української мови в формуванні свідомої україномовної особистості наголошував також М.Стельмахович. Педагог визначив принцип етнічної соціалізації як провідний у методиці мови, розуміючи під етнічною соціалізацією “процес становлення й розвитку особи як соціально-національного індивіда, утвердження її як особистості, носія й охоронця мови, поступове включення її в мовне середовище, родинно-побутове, громадське, культурно-освітнє життя та виробничу діяльність як активної дійової сили свого народу, нації, держави” [33, с.22]. Ми підтримуємо такі погляди і вважаємо, що самоусвідомлення мовною особистістю (у нашому дослідженні - студентом технічного вишу) та викладачами дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін значимості вивчення української (державної) мови студентами сприятиме підвищенню рівня УМКК та ПКК майбутнього фахівця, забезпечить єдність, функціювання й розвиток національно свідомої українськомовної особистості в просторовому та часовому вимірах у процесі етнічної соціалізації, соціокультурної самоідентифікації.

В.Іванишин, досліджуючи питання місця й ролі української мови у процесі соціокультурної самоідентифікації молоді зауважував: “Нація не може претендувати на місце серед передових народів, не дбаючи про свою мову, її розвиток, функціонування та науки про неї” [14, c.54]. До того ж, українська мова ( як державна, так і рідна), на думку Ф.Бацевича, спрямована як у внутрішній світ людини, її психіку, так і в зовнішній світ природи та людських взаємин. Науковець зазначає: “У процесах духовного освоєння світу мова виконує роль каналу постійного діалогу між Я та Іншими, особистістю і світом, людиною і Творцем… Обслуговуючи певну лінгвокультуру, етнічну спільноту й виконуючи низку важливих соціальних функцій стосовно окремої людини, мова формує цілісність особистості, пов'язуючи свідомість і підсвідомість” [2, с.169]. Але процес інтенсивної глобалізації світу, розвитку виробничих, інформаційних, комп'ютерних і телекомунікаційних технологій як в Україні, так і у світі сьогодні ставлять під загрозу цей канал соціокультурної самоідентифікації майбутньої УМКК особистості майбутнього фахівця. Інтенсифікація міжкультурної комунікації вимагає уніфікації засобів спілкування. Понад те, уніфікація, характер якої визначається не в останню чергу специфікою технічних засобів, призводить до спрощення, стандартизацiї мови. А.Уткін у праці “Глобалізація: процес та осмислення” констатує: “Згідно з найавторитетнішими прогнозами, у сторіччі, що настало, лише половина мов, якими говорять у світі, все ж таки буде збережена. Нині мови зникають з погрозливою швидкістю - упродовж життя однієї чи двох генерацій “[45, с.166].

Тому на нинішньому етапі розвитку людської цивілізації, українського суспільства, технічного вишу вкрай небезпечно займати невизначену позицію щодо української (державної) мови спілкування. Ми можемо втратити власну самоідентифікацію і “розпорошитися'' (І.Огієнко) між іншими народами. Л.Масенко у своєму дослідженні доводить, що на етнічному рівні самоусвідомлення спільної мови, а вже потім звичаї й релігія, дає народові відчуття своєї єдності й водночас відокремлює його від інших народів. Науковець вважає, що “доки народ спілкується своєю мовою, доти він зберігає себе, не розчиняючись в інших етносах як субстрат інонаціональних утворень” [224, с.17]. Самоусвідомлення мовною особистістю (у нашому дослідженні - студентом технічного вишу та викладачем загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін) спільної мови також впливає на рівень УМКК й ПКК майбутнього фахівця. С.Єрмоленко з цього приводу писав: “Мова є дзеркалом розуму в глибокому й важливому сенсі, вона відбиває внутрішню сутність людини, рівень її культури. Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона успішно розвивається тоді, коли носіям національної літературної мови не байдуже, як говорять і пишуть їхньою мовою, яке становище вона займає серед мов світу” [11, с.43]. Якщо українська мова, на думку І.Дзюби, “функціонуватиме як мова повноправного державного народу, задовольнятиме всі потреби суспільного життя, - її “визнають'' і ігноранти, як принципові, так і ситуаційні, її поважатимуть і свої, і чужі, а головне - зникнуть непорозуміння, зникне напруження, бо все стане на свої природні місця” [9, с.32]. Тому вкрай важливо для розвитку комунікативних умінь і навичок УМКК особистості майбутнього фахівця спілкування викладачів дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін зі студентами українською мовою не тільки на заняттях у навчальній аудиторії, а й поза її межами.

З метою визначення усвідомлення викладачами дисциплін загальноосвітнього циклу й фахових дисциплін ролі володіння сформованою УМКК в майбутній професійній діяльності студентів було запропоновано відповісти на 2 запитання: 1) “Розкрийте зміст поняття “ПКК''. 2) ”Чи вважаєте Ви, що на заняттях з Вашого предмета необхідно працювати над розвитком у студентів технічних навчальних закладів комунікативних умінь і навичок?''

Під ПКК викладачі розуміють: “здатність однієї людини фахово пояснити іншій людині подробиці процесу виробництва за допомогою мови, якою володіють обидва фахівці'' (12%); “процес обміну професійною інформацією між фахівцями одного того ж самого профілю''(15%); “можливість спілкування на професійному рівні фахівців певної спеціальності'' (9%); “уміння кваліфікованих працівників вирішувати виробничі питання, використовуючи зрозумілу для двох сторін термінологію'' (5%); “спілкування фахівців з метою вирішення виробничого питання'' (27%); “проявлені мовленнєві здібності у процесі фахової комунікації” (22%); “готовність фахівця до спілкування на виробничу тему” (10%). Аналізуючи відповіді респондентів щодо першого питання виділяємо ключові слова, що містять у собі компетентнісну і комунікативну складову, дають характеристику набутим у процесі навчальної діяльності комунікативним умінням і навичкам: здатність фахово пояснити, процес обміну професійною інформацією, можливість спілкування фахівців, уміння вирішувати виробничі питання, готовність до спілкування, мовленнєві здібності. Можемо зробити висновок, щоб володіти такими вміннями й навичками у процесі виробничої діяльності, необхідно їх сформувати у процесі навчальної діяльності. Цей процес, на нашу думку, повинен відбуватися не тільки на заняттях з української мови, але й на заняттях з дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін. Розглянемо, яку відповідь дали респонденти на питання “Чи вважаєте Ви, що на заняттях з Вашого предмета необхідно працювати над формуванням у студентів технічних навчальних закладів комунікативних умінь і навичок?'': “так'' (11%), “ні'' (74%), “питання потребує дослідження''(15%), аргументуючи тим, що не вистачає на заняттях часу для засвоєння основних відомостей зі свого предмета. Вважаємо за доцільне у методичних рекомендаціях для викладачів української мови вищих технічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації пропонувати виступи на педагогічних радах навчальних закладів з питання впровадження комунікативно-діяльнісного та компетентнісного підходів з метою формування УМКК та ПКК студентів.

Відповідаючи на наступне питання щодо розуміння змісту поняття “УМКК'', ми виділили такі основні визначення респондентів: “професійне спілкування висококваліфікованих фахівців, які є носіями української мови'' (9%), “використання під час професійної діяльності умінь і навичок, набутих під час вивчення української мови'' (5%), “стійка готовність і здатність людини до професійної діяльності з високим рівнем знань української мови'' (8%), “володіння українською мовою у процесі фахового спілкування'' (11%); “здатність формулювати свої думки з професійних питань українською мовою'' (3%); “уміння використовувати українську мову для передачі фахової інформації''(8%). Досить важливими для нашого дослідження є відповіді викладачів дисциплін загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін: у своїх визначеннях поняття вони всі пов'язали його з фаховою діяльністю, хоч такого завдання ми не ставили. Тому ми робимо висновок, якого навіть не очікували: формування УМКК студента технічного вишу - невід'ємна складова у процесі формування фахової, професійної, ПКК, комунікативної компетентності кваліфікованого фахівця з високим рівнем знань української мови. Відповіді респондентів є підтвердженням актуальності досліджуваної проблеми.

Незважаючи на розуміння викладачами ролі формування УМКК студентів на становлення висококваліфікованих конкурентоздатних на ринку праці фахівців на наступне питання “Чи вважаєте Ви, що на заняттях з Вашого предмета необхідно працювати над формуванням у майбутніх фахівців УМКК?'' ми отримали низький відсоток у нашу користь, але значно вищий, ніж до формування комунікативних умінь і навичок студентів: “так'' (28%), “ні'' (51%), “не визначилися''(21%), аргументуючи також тим, що не вистачає на заняттях часу для засвоєння основних відомостей зі свого предмета.

Відповіді на наступне питання підтвердили вагомість і актуальність теми нашого дослідження “Чи впливатиме на формування УМКК студентів використання на Ваших заняттях фахових українськомовних текстів?'' - “так'' (52%), “ні'' (27%), питання потребує дослідження (21%).

Анкетування викладачів предметів загальноосвітнього циклу та фахових дисциплін виявило, що педагоги недостатньо уваги приділяють формуванню комунікативних умінь і навичок студентів на своїх заняттях. Основними причинами цього, як показало опитування, брак часу для засвоєння фахових предметів, низька мотивація самих викладачів і студентів до спілкування українською мовою поза межами навчальної аудиторії. Але слід зазначити, що білшість респондентів вважає, що робота з фаховими навчальними текстами впливає на розвиток комунікативних умінь і навичок УМКК особистості майбутнього фахівця. Констатуємо, що робота з формування комунікативних умінь і навичок УМКК особистості майбутнього фахівця не повинна обмежуватися тільки вивченням дисциплін україномовного циклу, оскільки формування УМКК студентів технічного вишу передбачає системну й послідовну роботу, що охоплює весь період навчання студентів у вищому технічному навчальному закладі.

З метою встановлення мотиваційної основи роботи з формування на текстоцентричних засадах УМКК студенттів, визначення рівня володіння комунікативними вміннями й навичками було проведено анкетування серед студентів (додаток А-3).

До анкетування було залучено: 286 студентів. Питання анкети були побудовані таким чином, що передбачали один вибір відповіді із трьох запропонованих. Крім того, при визначенні мови спілкування студентів враховувалося, в якій місцевості проживає респондент: сільській чи міській.

Такий підхід дозволить нам зробити висновок, що рівень спілкування українською мовою у сільській місцевості значно вищий, ніж серед міської молоді.

Перше питання анкети ,,Назвіть мову, якою Ви найчастіше спілкуєтеся: в родині, на заняттях з української мови, на заняттях з інших предметів, з товаришами'' передбачало 3 варіанти відповіді: українська, російська, суржик.

Аналіз відповідей дав можливість зробити висновок, що рівень володіння студентами технічного вишу українською літературною мовою у різних регіонах України відрізняється. В центральному й західному ми маємо високі показники у порівнянні з південно-східним регіоном України, в якому показники володіння українською літературною мовою значно нижчі. На особливу увагу заслуговує показник рівня володіння українською безпосередньо у пункті визначення мови спілкування в родині та з товаришами у повсякденному спілкуванні. Виявляється, що студенти в родині спілкуються українською мовою значно частіше, ніж з однолітками. Це яскравий показник впливу російськомовного оточення і низького рівня національної самоідентифікації. Насторожує, що відсоток студентів, які користується у повсякденному житті суржиком високий у південному та східному регіонах держави. Така тенденція дуже небезпечна. Вона, як правило, приводить до втрати мовної стабільності. Л.Масенко з цього приводу зауважує: “Суржик - це мовна хвороба, що виникає внаслідок намагання носія української мови, переважно вихідця з села, пристосуватись до російськомовного міста” [20, с. 28]. Науковець таке явище називає зламаним кодом, який з'являється, коли людина втрачає розуміння систем двох різних мов (у нашому випадку української й російської) й починає їх плутати. На думку Л.Масенка, “це небезпечне мовне явище, оскільки втрата мовної стабільності, усталених норм звичного спілкування, усвідомлення неповноцінності свого пристосованого мовлення пригнічує людину, позбавляє її впевненості в собі в контактах з оточенням, а тривале перебування в стані мовно-культурного шоку робить невпевненість домінантною рисою поведінки особистості” [20, с.31]. Таким студентам важко висловити свої думки літературною мовою, перекласти текст професійного змісту; сприйняття фахової інформації українською мовою становить для них проблему. Їхня мова насичена лексемами, синтаксичними конструкціями й граматичними формами, що знаходяться за межами літературної української мови. Л.Масенко зауважував: “Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови і навпаки, - чомусь перестали сприйматися як плями на службовому мундирі” [20, с.31]. Тому нові українськомовні підручники з фахових дисциплін залишаються поза увагою таких студентів. Крім того, такий процес не сприяє всебічному саморозвитку й самоактуалізації особистості майбутнього фахівця, який здатний нестандартно, креативно, новітньо мислити, грамотно й компетентно спілкуватися усно й письмово, творчо вдосконалювати виробничі процеси та якісно контролювати організаційні процеси, розв'язувати виробничі проблеми в складних ділових ситуаціях сучасного професійного життя. У таких умовах сучасний випускник вищої технічної школи не тільки не набуває навичок професійного українськомовного мовлення, але й не може правильно побудувати стратегію своєї кар'єри, посадового просування, керування власним професійним розвитком у майбутньому.

Пропонуємо фрагмент аналізу відповідей студентів міста Херсона (табл. 2.2., 2.3.). Якісний аналіз відповідей студентів на питання щодо визначення мови міжособистісного спілкування вміщені в додатках (Додаток Б-1, Додаток Б-2, Додаток Б-3, Б-4).

Таблиця 2.2.

Херсон
для студентів, що проживають у місті
мова спілкування у %	українська	російська	суржик
мова спілкування в родині	25.3	49.6	25.1
мова спілкування на заняттях з української мови	72.6	1.2	27.2
мова спілкування на заняттях з інших предметів	42.4	24.8	32.7
мова спілкування з товаришами	14.8	66.5	28.7

Таблиця 2.3.

Херсон
для студентів, що проживають у сільській місцевості
мова спілкування у %	українська	російська	суржик
мова спілкування в родині	34.6	18.0	47.4
мова спілкування на заняттях з української мови	81.8	0.3	17.9
мова спілкування на заняттях з інших предметів	48.3	8.2	43.5
мова спілкування з товаришами	26.2	38.3	33.5

Досліджуючи відповіді студентів на наступне питання “Які чинники вплинули на вибір мови Вашого спілкування'': національна приналежність (28%), це мова вашого мислення (51%), мовленнєві труднощі, які вимагають внутрішнього перекладу (21%), ми зробили висновок, що вибір мови спілкування майбутнього фахівця не залежить від національної самоідентифікації, а залежить від мовного оточення та низького рівня сформованості комунікативних умінь і навичок.

На питання “Чи виникають труднощі в мовленні під час опрацювання українськомовного навчального матеріалу з фахових дисциплін? '' ми отримали відповіді, що дозволлили нам зробити висновок, що недостатній рівень сформованості комунікативних умінь і навичок впливає не тільки на УМКК студентів, а й на його професійне зростання, формування ПКК: так (44%), ні (37%), не знаю (19%). Відповідь ,,не знаю'' свідчить про те, що студент не може визначити і сформулювати причину проблеми, пов'язаної зі сприйманням науково-навчальної інформації, викладеної у текстах фахового змісту. Отримані відповіді на наступне питання “Чи виникають труднощі під час усного переказу тексту фахового змісту?” підтвердили наші висновки: так: 79%, ні - 7%, залежить від змісту фахового тексту - 14%.

Відповіді студентів, отримані на питання “Як ви розумієте поняття “комунікативна компетентність''? були такі: оцінна категорія, яка характеризує людину як суб'єкта певного виду діяльності (14%); орієнтованість особистості в різних ситуаціях спілкування (71%); стійка готовність і здатність людини до діяльності з певним знанням своєї справи (25%). Відповіді свідчать про належний рівень поінформованості студентів та відповідний рівень креативного мислення.

Наступне питання “Чи вважаєте Ви, що комунікативна компетентність тісно пов'язана із загальним інтелектуальним, творчим, професійним розвитком особистості?'' передбачало не тілки розуміння визначення поняття студентами, а й важливість усвідомлення ролі формування комунікативної компетентності як запоруки реалізації себе у майбутній фаховій діяльності. відповіді були такими: так (69%), ні (7%), не впевнений (34%).

Важливим для нашого дослідження було розуміння визначення студентами поняття “Українськомовна комунікативна компетентність''. Серед трьох варіантів відповідей необхідно було вибрати правильний: сукупність професійних та особистісних якостей, які забезпечують ефективну реалізацію компетенцій, необхідних для здійснення професійної діяльності (12%); вміння людини організовувати міжособистісний простір у процесі спілкування з людьми (16%); здібність людини до спілкування в одному, кількох чи всіх видах мовленнєвої діяльності українською мовою (72%).

Відповіді студентів на питання “Чи сприяє робота з науково-навчальним фаховим текстом на заняттях з української мови підвищенню рівня Вашої українськомовної комунікативної компетентності?'' свідчать, що більшість студентів не володіють комунікативними уміннями й навичками роботи з текстами різних стилів мовлення: так (19%), ні (53%), не впевнений (28%). Треба згадати, що на початку констатувального експерименту ми визначили суб'єктивні чинники, що можуть впливати на успішність УМКК майбутніх фахівців. Відсутність умінь і навичок роботи з науково-навчальним текстом на занятті з української мови у технічному виші - це свідчення низького рівня комунікативної підготовки в школі.

Останнє запитання було таким: “Чи впливатиме сформований високий рівень українськомовної комунікативної компетентності на успішність Вашої майбутньої професійної діяльності та конкурентоздатність на українському ринку праці?'': так (28%), ні (43%), не впевнений (39%).

Аналіз відповідей студентів технічного вишу дає можливість зробити висновки:

- рівень володіння респондентів українською літературною мовою в різних регіонах України відрізняється. В центральному ми маємо високі показники у порівнянні з південно-східним регіоном України, в якому показники володіння українською літературною мовою значно нижчі;

- на особливу увагу заслуговує показник рівня володіння українською мовою безпосередньо у пункті визначення мови спілкування в родині та з товаришами у повсякденному спілкуванні. Виявляється, що студенти в родині спілкуються українською мовою значно частіше, ніж з однолітками. Це яскравий показник впливу російськомовного оточення і неналежного рівня національної самоідентифікації;

- насторожує, що відсоток студентів, які користується у повсякденному житті ,,суржиком'' високий у південному та східному регіоні держави;

- у студентів недостатньо сформована мотиваційна сфера, що ускладнює роботу над розвитком комунікативних умінь і навичок у виші, хоча більшість усвідомлює необхідність володіння цими вміннями для становлення майбутнього фахівця;

- студенти не можуть визначити і сформулювати причину проблеми, пов'язаної зі сприйманям науково-навчальної інформації, викладеної у фахових текстах;

- відповіді студентів свідчать про належний рівень їхньої поінформованості та відповідний рівень креативного мислення;

- студенти усвідомлюють роль УМКК як запоруки реалізації себе у майбутній фаховій діяльності;

- відсутність умінь і навичок роботи з науково-навчальним текстом на занятті з української мови у технічному виші - це свідчення низького рівня комунікативної підготовки в школі;

Отже, робота зі студентами на заняттях з української мови на основі навчальних текстів соціокультурного й фахового спрямування сприятиме розвитку комунікативних умінь і навичок студентів, формуванню УМКК компетентності як запоруки успіху майбутньої фахової діяльності.

2.3 Рівні володіння українськомовною комунікативною компетентністю

студентів вищих технічних навчальних закладів І - ІІ рівнів

акредитації

Другий (діагностувальний) етап констатувального експерименту передбачав виконання студентами зрізових контрольних робіт, за результатами яких було визначено рівні володіння УМКК студентів технічного вишу, а матеріали зрізів слугували вихідними даними для розробки експериментально-дослідної методики розвитку комунікативних умінь і навичок й формування УМКК особистості майбутнього фахівця. При обробці даних контрольного зрізу якісному й кількісному аналізові підлягали 286 письмових робіт студентів.

Завдання діагностувального етапу констатувального зрізу: виявити якість знань, комунікативних умінь і навичок студентів; визначити рівні володіння УМКК майбутніх фахівців; проаналізувати типові помилки та недоліки в роботах студентів.

З метою аналізу результатів констатувального зрізу було визначено критерії й показники формування на основі ТЦП УМКК студентів технічного вишу, що допомагало охопити основні характеристики сформованих комунікативних умінь та навичок міжособистісного та фахового спілкування, виходячи зі структури УМКК: нормативний (мовна правильність висловлювання на основі засвоєння норм сучасної української літературної мови; лексико-стилістичний (доречність, точність, змістовність, логічність мовного оформлення); функційно-діяльнісний (здатність вільно сприймати, відтворювати й породжувати тексти з урахуванням ситуації спілкування); креативно-конструктивний (вільний добір мовних засобів відповідно до типу, стилю, жанру мовлення; відповідність висловлювання темі й основній думці); корекційний (вдосконалення й корекції, удосконалення авторського й власного висловлювання).

Визначені критерії допомогли схарактеризувати рівні володіння УМКК майбутніх фахівців: високий, достатній, середній, низький. Запропоновані рівні відповідають меті сучасної мовної освіти (формування комунікативної компетентності студентів, удосконалення вмінь ефективного оперування мовними й мовленнєвими знаннями, зокрема стилістичними, текстотворчими, риторичними) [373; 302; 303].

Високий рівень властивий студентам, які самостійно створюють яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; аналізують різні погляди на той самий предмет, добираючи переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції; усвідомлюють можливості використання тієї чи іншої інформації для розв'язання певних життєвих та виробничих проблем; мають ґрунтовні теоретичні знання шкільного курсу української мови; володіють нормами літературної мови; вільно сприймають матеріал та відтворюють його зі збереженням стилю, типу, й жанру висловлювання; уміють логічно й точно будувати усні та писемні тексти з використанням різноманітних мовних засобів відповідно до ситуації спілкування; оперують термінологічною лексикою свого фаху; мають розвинені навички самоконтролю, контролю, корекції й удосконалення власного та чужого мовлення; нестандартно підходять до виконання творчого завдання; володіють текстотвірною компетентністю, умінням створювати власні оригінальні тексти запропонованого стилю мовлення.

Достатній рівень свідчить про те, що студенти самостійно будують послідовний, повний, логічно викладений текст (у разі переказу - з урахуванням виду переказу); розкривають тему, висловлюють основну думку; вдало добирають лексичні засоби; однак припускаються окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це відсутність виразної особистісної позиції чи належної її аргументації; мають теоретичні знання з української мови; у викладі матеріалу дотримуються норм літературної мови, але спостерігаємо незначні порушення лексичної й граматичної норм; без ускладнень сприймають та правильно відтворюють текст відповідно до стилю, типу мовлення, проте трапляються поодинокі відхилення в логічності викладу думок; під час створення власних текстів використовують різні мовні засоби, при цьому іноді наявні невиправдані повтори, однотипні конструкції; уміють висловити власну думку, але мають певні труднощі під час обґрунтування; оперують професійною термінологією; уміють аналізувати, корегувати власні та чужі висловлювання;

Середній рівень характеризується тим, що усне чи письмове висловлювання за обсягом складає дещо більше половини від норми і характеризується уже певною завершеністю, зв'язністю; проте є недоліки за рядом показників (до семи), наприклад: відзначається неповнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послiдовності викладу; не розрізняється основна та другорядна інформація; добір слів не завжди вдалий (у разі переказу -- не використано авторську лексику); студенти недостатньо володіють системними теоретичними знаннями української мови; під час сприймання тексту розуміють тільки загальний зміст, не враховуючи важливих деталей; при відтворенні тексту чи створенні власного не вживають термінологічну лексику; в усному та писемному мовленні не дотримуються основних комунікативних ознак культури мовлення, як-от: правильності, логічності, точності, багатства, тому створюють нескладні власні висловлювання, що характеризуються недосконалістю як за лексико-граматичним, так і структурно-змістовим оформленням; мають посередні навички самоконтролю, корекції власного й чужого мовлення.

Низький рівень констатуємо в тих студентів, у яких за обсягом робота складає менше половини від норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослідовність викладу, пропуск фрагментів, важливих для розуміння думки; лексика і граматична будова бідна. які мають поверхове засвоєння теоретичних знань з української мови; порушують норми літературної мови; із труднощами сприймають професійні тексти, зосереджуючи увагу на окремих мікротемах; мають обмежений лексичний запас - мовлення бідне, одноманітне; під час відтворення чи створення власного тексту використовують прості речення, між якими часто відсутня структурно-змістова зв'язність; мають несформовані навички контролю, самоконтролю та корекції чужого та власного мовлення.

Для визначення рівнів володіння студентів вищих навчальних закладів професійно-технічного профілю було вибрано такі форми діагностування: читання й аналіз тексту; письмовий переказ текту з творчим завданням; переклад тексту фахового змісту; власне висловлювання.

Завдання до контрольного зрізу знань подано в додатках (Додаток В).

Подаємо формулювання завдань до контрольних зрізів й фрагменти текстів.

Завдання. Прослухайте уважно текст.Визначте тему, основну думку, стиль мовлення, тип мовлення тексту. Письмово перекажіть прослуханий текст. Виконайте творче завдання на тему ,,Моє ставлення до порушеної в тексті проблеми''

Наслідки технічного прогресу

Озирнімося навколо. Дедалі частіше постає питання про непередбачені наслідки науково-технічного прогресу. Надрозвинена інформатика й небувала легкість переміщень, які надихають, тішать і додають відчуття могутності й сили, насправді ослаблюють і знеособлюють кожного зокрема…

Завдання. Перекладіть текст фахового змісту українською мовою.

Современный электропривод представляет собой конструктивное единство электромеханического преобразователя энергии (двигателя), силового преобразователя и устройства управления.

Завдання.

1. Прочитайте уважно мовчки текст.

2. З'ясуйте кількість мікротем та складіть план.

3. Визначте тему, основну думку.

4. За поданою схемою зробіть аналіз тексту.

Гавань у степовому океані

Софія Київська -- пам'ятка світового значення, як афінський Парфенон і римський Колізей. Справа ось у чому: зазвичай християнські церкви будували до якогось релігійного свята або вшанування святих. Однак такої християнської святої, як Софія, до п'ятнадцятого століття не було. Це просто образ мудрості. Рідкісний, особливий випадок, щоб до п'ятнадцятого століття християнська церква називалася ім'ям Софії…

Завдання. Складіть власне висловлення.

Умова. Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, які найкраще підтвердять ваші міркування. Проілюструйте ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.

Прочитайте наведений текст.

Наше життя стає дедалі стрімкішим і розмаїтішим. Деякі люди з різних міркувань залишають свою роботу й виїжджають за кордон. Ставлення до еміграції в нашому суспільстві не є одностайним. Одні вважають її зрадою своєї Батьківщини, інші ж - виправданим кроком.

Викладіть Ваш погляд на цю проблему.

Подаємо аналіз виконаних робіт діагностувального етапу констатувального зрізу за визначеними рівнями володіння УМКК (таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4.

Рівні володіння українськомовною комунікативною компетентністю студентів вищих навчальних закладів технічного профілю

Види завдань	Рівні володіння українськомовною комунікативною компетентністю студентів
	Високий (10-12 балів)	Достатній (7-9 балів)	Середній (4-6 балів)	Низький (1-3)
1	2	3	4	5
Письмовий переказ тексту з творчим завданням	самостійно створене яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації та адресата мовлення; логічно й точно побудовано висловлювання з використанням різноманітних мовних засобів відповідно до типу, стилю й жанру мовлення; відчувається глибоке усвідомлення теми й головної думки висловлювання, що впливає на повне розкриття теми , уникнення зайвого; правильно визначено тему, головну думку висловлювання, стиль мовлення, обґрунтовано свій вибір; при викладі думок дотримано всіх норм літературної мови; забезпечено контроль і корекцію власного писемного мовлення; - обґрунтувано свою думку при в.виконанні творчого завдання.	відсутні усклад-нення у розумінні тексту; правильно від-творено текст від-повідно до стилю, типу мовлення, але трапляються незна-чні відхилення в логічності викладу думок; ...

Подобные документы

• Інноваційні технології як засіб формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців

  Питання іншомовної комунікативної компетентності, її структур. Розгляд засобів інноваційних технологій, аналіз їх застосування у формуванні іншомовної комунікативної компетентності у студентів, їх взаємодія з традиційними формами та методами викладання.
  
  статья [28,9 K], добавлен 17.08.2017
  

• Особливості формування комунікативної компетентності магістрів менеджменту

  Аналіз процесу формування комунікативної компетентності магістрів менеджменту, визначення її місця в структурі компетентностей. Аналіз напрямів формування цієї компетентності, її особливості та перспективи удосконалення в вищих навчальних закладах.
  
  статья [20,5 K], добавлен 14.08.2017
  

• Формування комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів

  Проблема формування комунікативно спроможного вчителя початкових класів. Передумови виникнення методики російської мови. Аналіз праць Істоміна, Белінського, Срезнєвського. Розвиток комунікативної компетентності з російської мови майбутнього вчителя.
  
  реферат [39,2 K], добавлен 16.06.2011
  

• Формування креативної компетентності студентів ВНЗ культури

  Аналіз проблеми формування креативної компетентності студентів вищих навчальних закладів культурно-мистецького профілю. Вдосконалення системи професійної підготовки майбутніх фахівців, яка базується на широкому спектрі креативних технологій викладання.
  
  статья [26,5 K], добавлен 18.12.2017
  

• Соціокультурна мобільність як складова професійної компетентності педагога

  Дослідження різних аспектів формування україномовної соціокультурної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, яка забезпечує соціокультурну мобільність майбутніх учителів. Аналіз пріоритетів соціокультурної парадигми освіти.
  
  статья [26,0 K], добавлен 06.09.2017
  

• Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції в учнів початкової школи в процесі вивчення турецької мови

  Поняття комунікативної компетентності та комунікативного підходу у навчанні іноземних мов. Труднощі навчання аудіювання, читання і письма турецькою мовою учнів початкової школи, засоби їх подолання. Система вправ для навчання іншомовного спілкування.
  
  дипломная работа [104,5 K], добавлен 11.12.2012
  

• Показники та критерії оцінювання сформованості технічної компетентності у студентів вищих медичних навчальних закладів

  На основі аналізу існуючих критеріїв оцінювання компетентностей визначення власних критеріїв оцінювання технічної компетентності (на прикладі фізики) студентів та розкриття їх сутності через показники, важливі саме для вищих медичних навчальних закладів.
  
  статья [19,0 K], добавлен 18.08.2017
  

• Шляхи та засоби формування комунікативної компетенції на уроках англійської мови

  Огляд особливостей процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності і на всіх ступенях навчання. Дослідження основних стратегічних і методичних засад комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні іноземним мовам.
  
  курсовая работа [52,1 K], добавлен 29.05.2012
  

• Єкологічне виховання студентів вищих технічних навчальних закладів.

  Механізм діагностики сформованості екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів. Основні організаційно-педагогічні умови, які забезпечують якісний рівень екологічної культури. Методичні рекомендації для викладачів і студентів.
  
  автореферат [49,9 K], добавлен 17.02.2009
  

• Формування управлінської культури студентів вищих навчальних закладів у діяльності органів студентського самоврядування

  Аналіз діяльності органів студентського самоврядування (ОСС), її вплив на формування управлінської культури майбутнього керівника закладу освіти. Сучасний стан роботи ОСС у вищих навчальних закладах. Особливості діяльності студентів під час роботи в ОСС.
  
  статья [28,9 K], добавлен 27.08.2017
  

• Комунікативна компетентність як засіб підвищення стресостійкості соціальних педагогів

  Сучасний стан розробки проблеми стресостійкості та комунікативної компетентності в дослідженнях науковців різного профілю. Рівень психологічної стійкості до стресів та комунікативної компетентності сучасних юнаків та дівчат, шляхи його підвищення.
  
  дипломная работа [418,2 K], добавлен 06.11.2010
  

• Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соціальної компетентності школярів

  Формування соціальної та комунікативної компетентності учасників навчально-виховного процесу. Гуманізація стосунків у класному колективі, між педагогами і дітьми. Заняття з елементами тренінгу з класними керівниками школи. Режисура сімейного виховання.
  
  методичка [4,2 M], добавлен 11.09.2011
  

• Формування професійної компетентності майбутніх економістів

  Аналіз проблем формування професійної компетентності майбутнього фахівця (ПКМФ). Категорії компетентності у різних галузях знань, з різних наукових підходів. Підходи до проблеми забезпечення ПКМФ із економічних спеціальностей у вищому навчальному закладі.
  
  статья [21,3 K], добавлен 19.09.2017
  

• Формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих навчальних закладів в умовах комп’ютеризації навчання

  Умови формування культури здоров'я студентів в умовах комп'ютеризації навчання. Сутність, зміст, структуру культури здоров'я студентів. Необхідність застосування оздоровчих технологій. Критерії, показники й рівні сформованості культури здоров'я студентів.
  
  статья [27,4 K], добавлен 15.01.2018
  

• Формування позитивної мотивації студентів засобами активних методів навчання

  Особливості впливу активних методів навчання на формування позитивної мотивації студентів вищих навчальних закладів. Характеристика місця і сутності змагальних методів навчання у системі активних методів навчання при вивченні курсу "Політична економія".
  
  курсовая работа [42,1 K], добавлен 30.01.2010
  

• Рольова гра на заняттях іноземної мови при підготовці студентів технічних вищих навчальних закладів

  Специфіка використання рольових ігор на заняттях з іноземної мови професійного спрямування як одного з активних методів навчання. Ефективність і продуктивність їх впровадження при підготовці студентів технічних спеціальностей, методичні рекомендації.
  
  статья [137,6 K], добавлен 27.08.2017
  

• Методика формування комунікативної компетенції учнів під час вивчення простого речення в школі

  Лінгводидактичні основи формування комунікативної компетенції на уроках вивчення синтаксису простого речення. Компетентнісний підхід у мовній освіті. Сучасний стан викладання тем простого речення в основній школі (аналіз програми та підручника).
  
  магистерская работа [144,9 K], добавлен 15.10.2014
  

• Формування дискурсивної компетенції студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів

  Розробка, теоретичне обґрунтування й експериментальна апробація лінгводидактичної моделі та експериментальної методики формування дискурсивної компетенції у сфері писемної комунікації студентів філологічних факультетів, педагогічні умови її реалізації.
  
  автореферат [36,6 K], добавлен 11.04.2009
  

• Методичні засади контролю пізнавальної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів із загальної фізики

  Сучасний стан проблеми контролю пізнавальної діяльності студентів за літературними джерелами, періодичними виданнями та семінарами. Логічна послідовність процесу пізнавальної діяльності із загальної фізики студентів технічних вищих навчальних закладів.
  
  автореферат [55,5 K], добавлен 29.03.2009
  

• Роль лінгвосоціокультурної компетентності у фаховій підготовці майбутніх учителів іноземної мови

  Визначення освітнього, розвивального та виховного аспектів формування лінгвосоціокультурної компетентності у студентів філологічного профілю. Обґрунтування сучасних цінностей англійської мови у міжкультурних взаєминах для фахівця філологічного профілю.
  
  статья [21,9 K], добавлен 13.11.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам