Вивчення епістемічних слів у дискурсі з метою визначення їх значення для формування комунікативних стратегій кооперації. Відношення мовця до висловленого, вираження рівня знань щодо сказаного, що може змінюватись від впевненості до невпевненості.

Висвітлення теоретичних принципів пізнавальної активності суб’єкта-дослідника. Основні шляхи його руху-поступу до психологічного знання. Складові частини пізнавальної активності особистості, що утримують ефективну миследіяльність у пошуках істини.

Дослідження проблематики епістемологічної компетентності. Визначення аргументаційних, критеріальних і тематичних пріоритетів розвитку інформаційного суспільства. Причини ерозії культури наукового мислення в епоху глобалізму та соціальної турбулентності.

Дослідження епістемологічної проблематики у філософських концепціях Г. Башляра, М. Фуко, Т. Куна, Ж. Дельоза; аналізу понять епістема, епістемологія, історична епістемологія, парадигма, бінарна структура. Аналіз поняття історичної комунікації й епістеми.

Дослідження текстів В. Селарса, запропонованих читачеві. Оцінка претензій кантіанства на розкриття універсальних передумов пізнання. Пояснення способів утворення предикативного судження. Узгодженість ментальної й лінгвістичної активностей пізнавця.

Обґрунтовуються можливості застосування епістемологічного підходу до розкриття логіки становлення і розвитку соціологічних концепцій соціального порядку. Визначається специфіка соціології як науки, та епістемологічні засади соціологічного пізнання.

Суть моральних норм на основі апарату теорії еволюції, реконструкції ходу антропогенезу та розгляд наслідків прийняття певного припису в якості норми з прогнозом її прийнятності для спільноти. Розгляд моральної норми з боку процесу вироблення рішення.

Логіка обґрунтування моральних норм на базі апарату теорії еволюції. Реконструкція ходу антропогенезу, моделювання наслідків прийняття певного припису в якості норми з прогнозом її прийнятності для певної спільноти. Пошук універсального морального закону.

Теорія - підсумок логіко-методологічного наукового аналізу. Епістемологія - світоглядний конструкт, через ідеї якого формуються методологічні побудови пізнання економічної дійсності. Рефлексія - форма вираження змісту мислення у сутнісних вимірах.

Розуміння природи епістемології економічної науки як особливого типу рефлексії, метою якої є забезпечення істинності результатів наукових досліджень. Вартісні оцінки в економіці. Перспективі еволюції ортодоксального неокласичного мейнстріму у XXI ст.

Соціокультурні особливості вікторіанської епохи та їхнє відображення у романі Ч. Діккенса, ідейна направленість твору та моральний конфлікт у романі. Визначення поняття моральності як вродженого чи набутого чинника на основі образу головного героя.

Аналіз зародження і розвиток наративної філософії історії. Характеристика епістемних позицій радикально та помірковано налаштованих наративістів. Визначення епістемологічних засад наративного підходу (у його поміркованому варіанті) в історії педагогіки.

Засади появи наративного підходу в історичній та історико-педагогічній науках. Риси класичної епістемології: критицизм, фундаменталізм і нормативність, суб’єкто- та наукоцентризм. Епістемологічні засади наративного підходу у його поміркованому варіанті.

Розгляд науки епістології як частини теорії та практики музично-історичного процесу. Головні чинники її формування в Україні. Дослідження маловідомих джерельних пам’яток історії української музичної культури ХХ століття та введення їх до наукового обігу.

Характеристика феномену епістолярію. Аналіз міждисциплінарного потенціалу листа З. Фрейда А. Ейнштейнові, відомого під назвою "Чи неминуча війна?". Проект "Відкриті листи" – відображення воєнної небезпеки, що вирувала у повітрі і на соціальному рівні.

Роль українського релігійного письменства у розвитку української літературної мови та її жанрів вказаного періоду. Семантико-структурний аналіз фразеологізмів, зафіксованих у листах відомого релігійного діяча Л. Барановича, визначення їх прикметних ознак.

Репрезентування фрагменту творчості чернігівського архієпископа Л. Барановича. Демонстрація уміння церковника залежно від кінцевого адресата обирати не тільки мову листування, але й стійкі сполучення слів, що додають листам експресії та індивідуальності.

Аналіз особливостей науково-методичного дослідження епістолярної спадщини Л. Українки у навчальній текстотеці початкової школи на уроках мовно-літературної освітньої галузі. Наголошено, що читання рідною мовою є потужним засобом у формуванні особистості.

Досліджено етепістолярну спадщину Лесі Українки. Визначено, що більшість тем, розглянутих Лесею Українкою у листах, спонукали адресатів до роздумів, активації знань, переконань, дій, а також збуджували до міркувань про національну ідентичність українців.

Осмислення приватного листування письменників української діаспори. Ознайомлення з глибинним пластом епістолярію митців: самоаналізом, розкриттям потаємних механізмів особистої вдачі, зародженням творчих задумів, перевтіленням зовнішніх вражень.

Кореспонденції майстрів слова як діалог, що засвідчує єднання душ, проникнення адресантів у процеси, що характеризують проблеми розвитку літератури та суспільства. Епістолярне контактування у письменників як каталізатор їх національної самосвідомості.

Особливості конотації при з’ясуванні місця й значення епістолярію М.М. Коцюбинського в його житті й творчості. Культурні конотації ідеологічності й патріархальності. Конотативні властивості лексико-фразеологічного та граматичного рівнів епістолярію.

Опрацювання та систематизація епістолярію наддніпрянських діячів з бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві, а також з’ясування його інформативного потенціалу для вивчення польсько-українських взаємин ХІХ-першої половини ХХ ст.

Напрями розвитку електронних ресурсів бібліотек України Характеристика наявних джерел та проєктів оцифрування й віртуалізації епістолярної спадщини П. Куліша на вебсайтах Національної бібліотеки для збереження історико-культурної спадщини України.

Окреслено особливості епістолярної комунікації, встановлено найвиразніші ознаки епістолярної комунікації кінця ХІХ – початку ХХ ст. Визначено диференційні риси комунікативної діяльності Лесі Українки за допомогою численних автокоментарів у її листах.

Характеристика письменницького епістолярію. Сутність і процес формування світоглядно-естетичних поглядів А. Чехова в дискурсі його приватних кореспонденцій. Функціонування літературно-критичних оцінок. Жанрово-стильові модифікації епістолярної прози.

Окреслення кола адресатів і кореспондентів Миколи Холодного, визначення основних тем та сюжетних ліній його листування. Дослідження діяльності і наукової творчості М. Холодного, комплексу світоглядних ідей, діапазону мислення та громадянської позиції.

Аналіз епістолярної творчості В. Винниченко як видатного українського прозаїка XX століття. Теоретичне дослідження листування автора "Сонячної машини", специфіка його письменницького епістолярія і змісту його функцій в українському літературному процесі.

Дослідження видового складу та інформативного потенціалу епістолярію Є.К. Лазаренка з метою виокремлення напрямів, завдань, змісту, кількості й географічних меж наукового спілкування вченого. Вивчення його творчої діяльності й професійних контактів.

Аналіз особливостей листування В. Державина - вченого та публіциста, чия діяльність пов’язана із науковим та культурним життям української еміграції. Визначення його комунікаційного стилю, стосунків з українською емігрантською пресою та особистостями.