Аналіз специфіки і принципової відмінності художньої об’єктивації образу змія в повістях П. Куліша та Д. Гуменної. Їх зв’язок з міфологічними уявленнями про божество, демонічного коханця, перелесника, чорта. Виокремлення різних аспектів етноархетипу змія.

Дослідження усної народнопоетичної спадщини України та європейської легенди. Осягнення фольклорної поетики Н. Королевої. Зображення українською письменницею традиційних мотивів та образів у збірці "Легенди старокиївські" та казці "Кирило Кожум’яка".

Формування творчих принципів С. Нечуя-Левицького. Багатство характерів його літературних персонажів та їх психоповедінкових реакцій до суспільно-економічних причин. Поетикально-риторичні й оповідні механізми створення колективного образу українства.

Причина обращения Франка к русской литературной традиции и в частности к творчеству Бунина, обусловленная той просветительской позицией, которую занимал философ в эмиграции. Обоснование значимости и глубины русской духовной культуры, ее основные черты.

Удержание, фиксирование, осмысление впечатлений и переживаний как неистребимая, органическая потребность человеческого духа. Анализ духовного пути русского народа в XIX столетии - причина обращения С.Л. Франка к литературному творчеству И.А. Бунина.

Художні антропоніми (імена, їх усічені варіанти, зменшенно-пестливі форми, прізвиська) у повісті-детективі. Розкриття теми даркнету (тіньовий сегмент інтернету, "неформальне спілкування, без цензури і "супроводу" спецслужб"), хакерства як субкультури.

Показ руйнування патріархального світу українського села як героїчної боротьби світла і темряви, трагічного минулого і щасливого майбутнього, перенесеного у план теперішнього часу. Відтворення динаміки й панорами "нового часу" в творах Костя Гордієнка.

Розглядаються особливості поетики апокаліптичних мотивів, зокрема їх функціонування в романі маловідомого українського письменника Гоміна "Голгофа". Аналізуються причини звернення автора до метажанру апокаліптики, художні засоби вираження мотивів.

Іронічність як помітна риса сучасної літератури, особливо постмодерних її зразків. Знайомство з художніми засобами творення іронії в романі Ю. Щербака "Час смертохристів. Міражі 2077 року". Загальна характеристика найбільш важливих ключових рис пародії.

Поняття "іронія", "пародія", "фарс", виокремлення їх основних характеристик, подання дефініцій. Проведення комплексного аналізу специфіки авторського використання іронії та її форм у романі-антиутопії Ю. Щербака "Час смертохристів. Міражі 2077 року".

Аналіз психо-поведінкових та морально-етичних характеристик наркомана в зарубіжній прозі. Пошук героєм свого "професійного шляху". Політичні та соціальні зміни, що відбувалися в період "пострадянських часів", які позначилися на майбутній долі Вавілєна.

Ознайомлення з результатами літературознавчого аналізу роману Г. Гессе "Гра в бісер". Характеристика специфіки іронії як одного із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане глузування та лукавство над фактами чи людьми.

Використання тропів як художніх засобів у романі Г. Гессе "Гра в бісер". Використання іронії для створення емоційно-експресивних відтінків індивідуальності героїв. Надання мові тексту образності й яскравості за допомогою метафор, епітетів і порівнянь.

Характеристика творчих набутків Василя Ткачука та Івана Керницького. Аналіз малої прози письменників і виокремлення в ній художніх, тематичних та ідейних домінант. Розгляд неповторного стилю, художньої майстерності прозаїків. Вплив літературних традицій.

Специфіка художнього відображення об'єктивної дійсності в українських художніх мемуарах та автобіографічних повістях 90-х рр. ХХ ст. Аналіз поетики жанру обраних для аналізу творів, їх естетичної вартості й місця в українському літературному процесі.

Аналіз поетики художніх моделей адиктивної поведінки дійових осіб п'єси. Зміст понять "залежність" і "адиктивна поведінка", потенційні ознаки залежності, які можуть бути реалізовані у п'єсі, зважаючи на специфіку характеротворення дійових осіб у творі.

Огляд моделей буття героїв у романах В. Підмогильного "Місто", "Невеличка драма". Взаємозв’язок системи морально-етичних цінностей героїв, їх співвідношення із цінностями суспільними. Суспільні явища і настрої, що обумовлюють появу таких художніх типів.

Аналіз художних особливостей авторських варіантів репрезентації мотиву відчуження в оповіданнях Б. Грінченка "Сама, зовсім сама", "Дзвоник". Форми відчуження в оповіданнях, їхня кореляція з проблемами ідентичності, таксометрія художніх моделей відчуження.

Характеристика формування художніх моделей оніричного простору в повісті "Кораліна" Ніла Ґеймана. Розгляд сюжетної лінії твору з проекцією на визначення парадигми оніричного простору, в якому тісно переплітаються фентезійні й містичні уявлення персонажів.

Вивчення методологічних перспектив теорії художньої модусності щодо вивчення літератури декадансу. Виявлення різновидів художніх модусів на матеріалі українського декадансу, дослідження зв'язку з модусами інших літератур декадансу та інших епох.

Роль раціонального начала у класицизму, етапи його розвитку та представники. Філософські основи сентименталізму, його кредо. Елегія, ідилія та мадригал як улюблені жанри сентименталістів. Розкриття внутрішнього стану персонажів у творах Л. Стерна.

Система образів та її місце в композиції літературного твору. Композиція образної системи і мотив твору. Види художніх образів. Значення термінів "герой", "персонаж". Система персонажів у романі "Буремний перевал" Е. Бронте. Структура літературного героя.

Створення З. Копистенським позитивних образів християнських мислителів Кирила й Мефодія за допомогою художніх засобів (епітетов, метафор, порівняння, інверсій, емоційних слів, рефренів, антитез) для підкреслення важливості місії рівноапостольних братів.

Теоретичні аспекти дослідження пейзажних описів в художній літературі, особливості функціонування. Проблеми пейзажу в художній літературі. Лінгво-когнитивні аспекти образності в пейзажних описах в творах Джека Лондона, на прикладі роману "Мартін Іден".

Осмислення феномена діарного автопортрета як форми самозображення та самопізнання художника, що відбувається через внутрішній діалог у контексті епохи та культури. Розгляд автопортрету у щоденниках як багатогранної характеристики особистості автора.

На основі романів сучасного українського письменника А. Кокотюхи "Таємне джерело", "Осінній сезон смертей", "Червоний" та "Пророчиця" досліджуються авторські особливості художнього втілення образу смерті, зокрема, поряд із традиційним зображенням смерті.

Аналіз есе Вірджинії Вулф "Власний простір" і новели Ольги Кобилянської "Він і вона" на ідейно-тематичному, стилістичному, образному рівнях тексту для виокремлення особливостей представлення феміністичного дискурсу в українській і британській літературах.

Провідні мотиви драми Я. Мамонтова "Над безоднею", позначеної зверненням до ніцшеанського дискурсу, рисами поетики символізму й нової драми. Домінування основних модерністських принципів організації художньої дійсності у аналізованій п’єсі Мамонтова.

Визначення місця постаті Сергія Жадана поета, прозаїка, есеїста, перекладача в українській літературі. Дослідження художніх особливостей балади у творчості Сергія Жадана. Осмислення спадщини автора до контексті тенденцій розвитку української літератури.

Тенденції розвитку української літератури кінця ХХ - початку ХХІ століть. Багатогранна постать Сергія Жадана - поета, прозаїка, есеїста, перекладача. Поезія і проза митця. Авторська модифікація жанру балади. Вживання росіянізмів та нецензурної лексики.