Теоретико-методичні засади сучасного уроку української літератури в основній і старшій школі

У. Майже два століття тому був ось такий день, як сьогодні. Стояв сірий дощовий день наприкінці березня. На широкому подвір'ї Старохарківського монастиря порожньо й незатишно. Коли-не-коли промайне зігнута постать у чорній рясі.

Раптом з вікон однієї келії полилася така недоречна тут ніжна й тужна мелодія.

Краяла серце вона не тільки тим, хто зупинявся перед вікнами келії і вдивлявся в порожньо-холодні очиці кімнати, звідки доносилися тривожні звуки. Це грав на флейті двадцятишестирічний послушник Григорій, син багатого й впливового дворянина з колишньої козацької старшини Ф. І. Квітки, якому належало село Основа біля Харкова. Усі знали, що з дозволу настоятеля в келії послушника є ще й піаніно та багато книжок.

У. Як опинився тут молодий чоловік? Чим викликаний такий «настрій» музики й Григорія?

Д. 1. ...набожність родини... 2. ...драматична подія дитинства (осліп на 4 роки) та прозріння в церкві як милість Божа... 3. ...нерозділене кохання викликало переживання, прагнення сховатися десь від цього безжального світу зі своїм горем. Тому... ...

У. Перечитайте вислови. Виявіть ключові слова до характеристики стилю письма Г. Квітки-Основ'яненка.

Д-2. ...можна погодитися з таким твердженням, але Микола Дашкевич наголошує ще й на емоційності та співчутливому відображенні реалій життя.

розв'язання літературно-мистецьких завдань

3.1. Повідомлення теми уроку, корпоративне визначення читацьких завдань щодо вивчення теорії літератури та літературно-мистецьких явищ.

У. Запишемо тему уроку:

Сентиментально-ідилічне змалювання образів, побуту, обрядів, природи України в повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся»

У. У чому маємо переконатися?

Д. ...які образи, побут, обряди, картини природи України змальовано в сентиментально-ідилічному плані.

У. Чим викликано, що саме цю тему розмови запропоновано для обговорення?

3.2. Позитивна настанова на вирішення літературно-мистецьких завдань із використанням тексту художнього твору

У. Давайте відштовхнемося від деяких біографічних фактів із життя письменника. Вони дадуть можливість знайти відповідь на центральне питання:

4. Змістово-пошуковий компонент літературної освіти

4.1. Підготовка до сприйняття теоретико-літературного явища, поняття:

«у собі - з автором», «колективно - з учителем»:

- З'ясування (спочатку для себе), а потім у парі з товаришем, що я - учень-читач сприйняв/не сприйняв, зрозумів/не зрозумів із запропонованого матеріалу.

Евристична співпраця з учнями-читачами як літературознавцями-дослідниками

1. Словниковий літературознавчий диктант (усно, з коментарем)

Методична ремарка: словниковий літературознавчий диктант проводимо шляхом демонстрування слайду або на паперовому транспаранті, він допоможе нам виявити рівень обізнаності й розуміння школярами базових термінів.

2. Евристична бесіда за літературознавчим матеріалом

1. Які ви можете назвати характерні риси сентименталізму як літературного напряму II пол. XVIII - поч. XIX ст.?

2. Чим, на вашу думку, зумовлене поширення сентименталізму в українській літературі?

3. Чи є підстави (і які?) вважати, що сентименталізм в українській літературі був самостійним художнім явищем?

4. У чому полягає своєрідність саме українського сентименталізму в ліричних, епічних та драматичних жанрах?

Методична ремарка: під час евристичної бесіди звертаємося до логіко- семіотичних моделей (ЛСМ), які розміщено в тематичній картці для учня-читача: «Сентименталізм», «Напрями розвитку української літератури»

(за В. Пахаренком), текстових таблиць.

5. Операційно-діяльнісний компонент літературної освіти

5.1. Літературознавчий практикум із формування навичок оперування теоретико-літературними термінами та поняттями через структурування фрази, речення, тексту.

5.2. Представлення, демонстрація результатів читацької діяльності: звіт учня-читача за результатами опрацювання літературно-мистецького матеріалу, різнопланових літературно-критичних текстів й уривків із художнього твору.

Слово-коментар учителя

6. Системно-узагальнювальний компонент літературної освіти

6. 1. Укладання узагальнювального теоретико-літературного

алгоритму до розуміння базового поняття «сентименталізм»

У. Задумавши цю повість, Г. Квітка-Основ'яненко, за його власним зізнанням, поставив собі за мету довести, що українською мовою можна писати не лише бурлескно-сатиричні твори, а й серйозні, навіть зворушливі. Пишучи «Супліку до пана іздателя» автор стверджує: «Маруся» є доказом спроможності української мови і літератури творити «і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полєзне».

А для вас, читачів вдумливих і творчих, вони стануть орієнтиром у дослідженні тексту повісті «Маруся» під час виконання завдання літературознавчого практикуму на наступному уроці.

У.-Д. Спробуємо спочатку з'ясувати зміст «ключових» слів: «звичайне», «ніжненьке», «розумне», «полєзне».

6.2. Виявлення родово-жанрово-стильової домінанти письма автора

У.-Д. Узагальнювальна співбесіда учнів-читачів і вчителя

- Поясніть, що в цьому творі зображено в сентиментальному плані, що - в ідилічному, а що - в реалістичному. Обґрунтуйте своє твердження.

7. Рефлексивно-корективний компонент контролю літературної освіти, читацького досвіду учнів

7.1. Рефлексія «Я-духовно-естетично збагачена особистість»...

У. Перечитайте фрагменти епістолярної спадщини Г. Квітки-Основ'яненка, листування якого вміщено до пакета навчально-пізнавальних дій учня-читача. Підготуйтеся до обміну враженнями від прочитаних листів. Якого висновку ви дійшли?

7.2. Представлення, демонстрація результатів читацької діяльності

Під нас перегляду вчитель розповість деякі факти з розмірено-спокійного особистого життя письменника, про чуйні та щиросердні стосунки з дружиною Анною Григорівною, уподобання Григорія Федоровича, захоплення тощо.

Урок з аналізу літературних персонажів розпочнемо з демонстрування відеосюжетів, які будуть змонтовані на основі відео Злати Уварової «Образи Марусі й Василя». Пакет навчально-пізнавальних дій учня-читача - тематичну картку уроку подано в додатку Б.3.

Запропонована технологічна модель уроку та програма читацьких дій допоможуть суб'єктам навчального процесу в системі зорганізувати вивчення складного теоретико-літературного матеріалу, осмислити і форму, і зміст художнього твору як явища мистецтва. Завдяки такому підходу до вивчення літератури учні-читачі зможуть оцінювати й сприймати модернізм (імпресіонізм - зокрема), сентименталізм як широке художнє явище, а головне - переконатися, що українське слово зробило вагомий крок до «зоряних садів» (Борис Тен) світової культури.

3.3.5 Урок розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності: поняття, структура, зміст

Сучасна система літературної освіти (програми, підручники, методики, технології) вибудувана на компетентнісній основі. Професійно-фахова діяльність учителя літератури має включати формування комунікативно-мовленнєвої компетенції читача як складової частини літературної компетентності випускника навчального закладу. Окрім цього, маємо зважити на праці лінгводидактів, які розробляють методику формування комунікативної компетенції, моделі уроків розвитку мовлення (О. Біляєв,
І. Кучеренко, Т. Окуневич, М. Пентилюк, Г. Шелехова).

Вищезазначене дає право говорити, що в системі літературної освіти вчителі мають реалізувати ще одну змістову лінію, щоб сформувати компетентного (кваліфікованого, інтелігентного) читача, - комунікативно-мовленнєву. Комунікативно-мовленнєва змістова лінія літературної освіти школяра, учня-читача може включати: розвиток мовлення - матеріалізація в усній або/і писемній формі шляхом конструювання зв'язної відповіді на запитання й завдання, за текстом художнього твору, підготовки висловлювання за визначеною темою, проблемою, яка враховуватиме жанрово-стильову манеру письма прочитаного літературного тексту чи створення власного оригінального твору; виразне читання - різновекторне виконання, відтворення літературного твору напам'ять або/і під час виразного, художнього читання, розказування; риторична культура читача-дослідника - виявляння знань із досліджуваної проблеми, демонстрування ораторських навичок, уміння пошуково-аналітичної діяльності читача як критика, літературознавця під час усного виступу та підготовки писемного тексту наукового стилю.

Оволодіння комунікативно-мовленнєвою компетентністю школярами має виявити рівень читацьких умінь щодо відтворення по пам'яті виучуваного твору, застосовуючи техніку виразного читання, уміння користуватися різними видами переказування, способами відтворення прочитаного. Наприклад, переказати сцену від імені літературного персонажа; запропонувати інший варіант розв'язки чи колізії, яка представлена автором художнього твору; увести іншу сюжетну лінію (літературного героя (-їв)), суголосну сучасним реаліям життям. Після вивчення теми «Міфи. Фольклорні твори різних жанрів і форм» учням можна запропонувати теми, а форму і жанр обрати самостійно; підготувати розв'язку до повісті І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» тощо.

Результат читацької діяльності школяра - це здатність побудувати усне чи писемне мовлення у відповідності до жанрово-стильової манери письма автора. Тоді школяреві стає зрозуміло, для чого він вивчав літературні жанри, роди, стилі тощо. А його читання (і напам'ять також) засвідчує його ж естетичний рівень сприймання і розуміння ідеї автора, закладеної в художньому творі. Традиційною у свідомості та діях словесників залишається позиція, що завершення вивчення художнього твору має закінчитися написанням твору-роздуму. Компетентнісний підхід і до професійно-фахової діяльності вчителя-словесника, і у формуванні читацьких умінь і навиків школяра вимагає багатоаспектності. Одним із таких важливих навиків є здатність учня підготувати творчу роботу (не тільки твір-роздум), яка буде враховувати і розкривати манеру письма митця, чи створити власний оригінальний текст, зрозумівши задум, ідею автора. За будь-яких обставин необхідна система уроків розвитку мовлення, виразного читання, позакласного читання, літератури рідного краю (наприклад, як варіант - по 2 год. кожного виду щочверті, на рік - по 8 год., які закладено було ще авторами програми Н. Волошиною, О. Бандурою).

Власне, на це нас орієнтує В. Сухомлинський. Тож звернемося до першоджерел ученого [543; 545-546]:

1. «Словесна творчість - це могутній засіб розумового розвитку людини, перед якою відкривається світ. З того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно нового етапу у своєму духовному розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє захоплення, свій подив перед красою світу. Дитяча творчість починається з казки» («Слово рідної мови»).

2. «І… коли визначаємо тему для твору, треба конче дбати, щоб вона вже своїм формулюванням наштовхнула дітей до роботи над образним словом, давала їм змогу відчути неповторну красу і силу рідної мови» («Слово рідної мови»).

Реалізація ціннісної парадигми засобами різних предметів є важливою складовою формування Я-особистості дитини. Надзвичайно важливо, щоб це здійснювалося на всіх уроках, особливу роль тут відіграють уроки літератури та ті художні твори, що вивчаються в школі. На це орієнтують учителя й державні стандарти літературної освіти, де аксіологічна складова потрактовується як «опрацювання художнього твору в єдності його етичних та естетичних вимірів, спрямованість роботи над текстом на формування ціннісних орієнтацій і розвиток творчих здібностей особистості» [133].

Розвиток творчих здібностей учитель зможе зреалізувати, коли в системі будуть ураховані спадщина В. Сухомлинського та дослідження вчених: Є. Голобородько [99-101], Л. Мамчур [314]. Уроки літератури за типом і різновидами можуть бути як урок розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності (РК-МД); художнє (виразне) читання (виконання) текстів твору; складання та написання творчих робіт; творча, мистецька діяльність учня-читача; аналіз літературно-творчих робіт.

Отже, урок комунікативно-мовленнєвої діяльності учнів-читачів - організаційна форма, що сприяє формуванню мовленнєвої компетенції школярів, здатності відтворювати художній твір різними видами літературної діяльності (читання, переказування, розказування, творення) та створенню умов для вияву творчого мовленнєвого потенціалу кожного учня-читача як слухача, мовця, комуніканта. На такому уроці учні-читачі, послуговуючись засобами виразності, риторичними прийомами, теоретико-літературними поняттями, здатні продукувати власний авторський текст із урахуванням літератури як мистецтва слова, індивідуального стилю автора тощо.

Представляємо можливий варіант моделі уроку розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності, вона й зорієнтує вчителя на архітектоніку, композиційні та сюжетні складові такого заняття, а також у додатку А. 3. Зразки уроків формування мовленнєвої компетентності учнів-читачів було представлено автором у публікаціях [634-635]. Наведемо фрагмент заняття в 7 класі, де під час вивчення творчості Тараса Шевченка формувалася компетенція школярів до виразного читання ліричних творів.

Тема уроку. Тарас Шевченко. «Мені тринадцятий минало...»

1. Увідне слово вчителя. Презентація творів, які вивчатимуть учні протягом чверті. Твори із літератури ХIХ століття і Я-читач ... ...

2. Визначення теми уроку та організація дій учнів на її прийняття:

а) читання вчителем уривків вірша Галини Комарівни;

б) бесіда за прочитаним і почутим:

- Про кого піде мова на уроці літератури, скажете після прослуховування поезії Галини Комарівни.

Методична ремарка I: Учитель виразно читає (бажано напам'ять) пісню-вірш «Тарас Шевченко» Галини Комарівни, не означуючи його назви. Текст подається за підручником Є. Кучеренко та ін. Запис на дошці, у зошитах учнів з'явиться після бесіди за почутим твором. Поряд розмістимо портрет Тараса Шевченка дитячих років і автопортрет 1840 року або В. І. Штернберга «Портрет Тараса Шевченка. Олівець. 1840». Останній допоможе учням побачити молодого, натхненного роботою поета. Можна поєднати названі світлини, демонструючи їх у динаміці (почергово з'являються) з відповідним коментарем.

- Які поетичні образи використала авторка, щоб змалювати життя Тараса Шевченка? (про дитинство Шевченка - образ бідної хатини й материнської молитви за сина-кріпака; Шевченко-поет - Бог уложив хлопцеві «співецьку чародійну ліру»; Шевченко-солдат на засланні - співець кайданами скутий; Шевченко поза Україною - «у степу глухім... між москалями»; повернення на Україну по смерті - могила біля синього Дніпра).

3. Практикум із виразного читання віршів: теоретичний аспект

Завдання: визначити основні правила виразного читання віршів; знати поняття «міжрядкова пауза», «перенесення»; з'ясувати особливості використання міжрядкової паузи та перенесення під час читання поетичних текстів.

1) Ознайомлення зі статтею «Виразне читання віршів»:

- колективне читання учнями першої частини статті з коментарями вчителя (до слів «Отже, основні правила...»);

- рефлексія: визначити, на які недоліки, вказані тут, хибує його читання віршів.

2) Осмислення теоретичного матеріалу та понять:

- «поради один одному»: як уникнути недоліків під час виразного читання віршів;

- робота з підручником (друга частина статті): уважно прочитайте й обдумайте основні правила виразного читання віршів;

- парна робота: назви правило та прокоментуй його товаришеві;

- самостійне виконання завдання підручника: перечитайте уривки з різних віршів Тараса Шевченка й поясніть, чому потрібно читати саме так.

3) Практичне моделювання партитури виразного читання першої частини вірша «Мені тринадцятий минало...» - самостійно + колективно з наступним обговоренням якості читання кожним із виконавців.

4. Узагальнення і систематизація знань (за поезією Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало...» та поняттям «настрій»)

1) Перечитай додатковий матеріал до теми і продовж думку:

1 варіант: Автобіографічною основою вірша «Мені тринадцятий минало...» є…

2 варіант: У вірші «Мені тринадцятий минало…» Т. Шевченко розповідає...

2) Укласти таблицю, виконавши завдання:

1) Слово вчителя: У мене в руках незвичайний аркуш. На ньому копії сторінок рукописної збірки Т. Г. Шевченка «Мала книжка». Ще її називають «захалявна книжечка». З'явилася вона в Тараса Григоровича тоді, коли він відбував заслання в Орську. Віршуючи, Шевченко ховавсь не тільки від безпосередніх наглядачів, а й від усякого стороннього ока. Потреба крайньої обережності диктувала і необхідність зберігати написане так, щоб його можна було легко сховати за халяву чобота. Тому аркуші мали розмір 6 х 9,8 см, що їх робив поет на кожен рік окремо,а потім об'єднував їх в одну. Потім його друг М. Лазаревський зробив для них оправу і вони дістали назву «Мала книжка». Так, напевне, й вірш «Мені тринадцятий минало...» Тарас Шевченко крадькома записав у «захалявну книжечку» у далекому Орську 1847 року, виливаючи туди тугу-спогади про безрадісне своє дитинство...

2) Коментар домашнього завдання: для обов'язкового виконання:

Перечитати матеріал статті «Виразне читання віршів»; вивчити визначення понять «міжрядкова пауза», «перенесення» та правила виразного читання віршів. Повторити теоретичний матеріал «Пауза, мовленнєвий такт» (с. 25), «Логічний наголос» (с. 38). Підготувати партитуру виразного читання останніх частин поезії і вивчити «Мені тринадцятий минало...» напам'ять. Перевірка буде проведена на уроці виразного читання поезій Тараса Шевченка.

За вибором учня: підготувати ілюстрацію до однієї з частин вірша або серію малюнків. Кожен має взяти участь у підготовці виставки ілюстраторів творів Тараса Шевченка. Який саме твір обрати, хай підкаже «внутрішній голос» читача-учня.

На уроці розвитку зв'язного мовлення взагалі та під час виконання творчих завдань учні-читачі мають бути зорієнтовані на підготовку текстів, які враховували б стильову манеру письма автора, творчість якого школярі вивчали. Не заперечуючи твори-роздуми як такі, пропонуємо учням-читачам підготувати роботу у відповідності до манери письма автора або виявити свій мистецький почерк. Наприклад, у 5 класі після вивчення творів усної народної творчості школярі складали перекази, легенди, казки за самостійно обраною назвою, а форму представлення умовно змодельованих картин мали обрати самостійно. Такі роботи засвідчили органічну єдність форми і змісту, а п'ятикласники виявили розуміння понять «легенда», «переказ», «казка». Теми були такі: «Як козаки в інтернет-магазин зайшли», «Як козак-характерник хакерів переміг», «Брати Котигорошки і брати Клички у двобої», «Чіп і Дейл спішать на допомогу…». Для нас важливо було «наблизити» давню літературу до проблем ХХІ століття, виявити систему цінностей, якою живуть нинішні школярі. Восьмикласникам після вивчення творчості В. Дрозда запропонували попрацювати за такими варіативними завданнями: написати творчу роботу (замальовка, етюд про літературного персонажа). Назва роботи може бути такою: «Шептало - біла ворона», «Шептало - духовна каліка», «Шептало - заручник обставин», «Шептало - жертва суспільства», «Шептало - раб долі». Твір-роздум «Хто винен у духовному каліцтві Шептала?» (високий рівень). Відповідь-коментар на питання: 1. У чому полягала «тремтлива ілюзія волі» і «влади»? (достатній рівень). 2. Чому саме «поблажливо-зверхній дотик» хлопчикового пужална став «останньою краплею» для терплячого й покірного Шептала? (середній рівень). 3. Чому саме «подорож до колодязного корита» найбільше гнітила Шептала? (початковий рівень).

За вивченою літературною темою школярам пропонується орієнтовна програма розвитку мовлення учнів-читачів, яка забезпечує створення особистісно зорієнтованого середовища компетентнісно-діяльнісного уроку української літератури, позакласної й позашкільної діяльності. Така програма враховує рівні реакції на літературно-мистецьке явище (художній твір) і навчальних досягнень учнів, типи мовлення й жанрово-стильову манеру письма. Її складовими є: варіативні творчі роботи для обов'язкового виконання (за вибором учня-читача), орієнтовні теми, завдання, види усного і писемного мовлення в контексті заняття та можливий зміст мовленнєвої діяльності учня-читача вдома, за межами школи тощо. Зразок подаємо в такому варіанті:

1. Порівняльна характеристика Сомка та Брюховецького («Чорна рада» Пантелеймона Куліша).

2. Соціальний характер конфлікту та його розвиток у романі «Чорна рада» Пантелеймона Куліша.

3. Українське козацтво у творчості Тараса Шевченка й Пантелеймона Куліша.

4. Погляди Сомка і Шрама на державний устрій України (за «Чорною радою» Пантелеймона Куліша).

5. Порівняльна характеристика Устини і панночки (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»),

6. Чому образ панночки викликає в мене обурення та презирство? (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»).

7. Хто винен у нещасті простої людини? (за творами Юрія Федьковича).

8. Пантелеймон Куліш. «Чорна рада» (тематика робіт, запропонована Борисом Степанишиним):

§ «Гетьмани, гетьмани! Якби то ви встали...» (Тарас Шевченко).

§ «І розіллється слава України по всій вселенній».

§ «Нема дива дивнішого над серце дівоче».

§ «Могутній майстер української мови» (Михайло Коцюбинський).

§ Пантелеймон Куліш - перший «європеєць» української літератури.

Отже, на уроках розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності в учнів формуються різні компетенції, здатності школярів у побудові як усних, так і писемних текстів. Вони сприяють розвиткові риторичних умінь школярів до виголошення вивченого напам'ять чи підготовлених творів для розказування/переказування/оповіді, а також успішній презентації підготовлених повідомлень, проектів тощо.

3.3.6 Урок позакласного читання та літератури рідного краю: поняття, структура, зміст

Проблеми сучасного уроку (заняття) літератури взагалі, позакласного читання та літературного краєзнавства зокрема як ніколи набрали своєї актуальності. Виявом цього є численні статті, публікації та дискусії з проблем літературної освіти в ХХІ столітті. Тільки за останній час маємо декілька Концепцій літературної освіти (Н. Волошина і група науковців Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ; О. Ніколенко (м. Полтава) та колектив учених: Л. Мірошниченко, М. Сулима, К. Тараннік-Ткачук (м. Київ), Л. Кавун (м. Черкаси); В. Шуляр (м. Миколаїв). У кожній із публікацій тією чи іншою мірою акцентується увага на методиці та технології уроку/заняття. Одні провокують відмовитися від класно-урочної системи, інші є прихильниками повної технологізації літературної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Нові чинні програми порушили традицію попередників стосовно уроків позакласного читання й літератури рідного краю. Про причини можемо лише здогадуватися. Очевидним є те, що в системі літературної освіти позакласне читання й літературне краєзнавство не знайшли посутнього місця. Хаотичне зменшення годин не на користь формування інтелігентного та компетентного читача як патріота свого краю. Спробуємо віднайти ті методико-технологічні дотики, які сприяли б основному: викликати бажання сучасного школяра читати, а вчителя-словесника, зрозумівши реалії сьогоднішнього дня, адекватно вибудовувати літературні заняття відповідно до викликів часу на прикладі творів позакласного читання та літературного краєзнавства. Зіставлення двох варіантів програм, за якими працюватимуть учителі літератури, засвідчують заявлене вище.

Таблиця 3.6

Окреслюючи актуальні аспекти методики і технології уроків/занять позакласного читання та літератури рідного краю в навчальних закладах різного типу, маємо проаналізувати напрацьоване в методиці навчання української літератури, виокремити актуальні моменти для реалізації уроків позакласного читання й літературного краєзнавства в загальноосвітніх навчальних закладах, запропонувати технологічну модель уроків із позакласного читання та літератури рідного краю для класів загальноосвітніх і профільних.

Структура та змістове наповнення традиційного заняття з позакласного читання та літератури рідного краю передбачають у 5-8 класах: а) вступний (настановно-мотиваційний - літературно-мистецький огляд); б) урок-спілкування (за літературним твором, творчістю митця - монографічно-оглядовий урок); в) підсумково-рекомендаційний (результативно-творча робота учня-читача - узагальнювальний огляд). Для прикладу подамо модель уроку (заняття) «Література рідного краю: урок-спілкування (за літературним твором, творчістю митця як монографічно-оглядовий урок)».

- Що стало основою «кореневого зростання системи поетового світу» Дмитра Кременя;