У статті досліджуються філософські погляди на волю та свободу волі Марка Тулія Цицерона – видатного римського оратора, політичного діяча, гуманіста-просвітника. Цицерон дослідив звідки з’являється у людини воля і свобода волі. Визначення терміну воля.

Культурологічний аналіз феномену українського народного малярства. Менталітет людей, субстанція душі, наявність амбівалентних, бінарних начал у художніх роботах. Гармонійне поєднання ідеального, метафізичного, нематеріального та матеріального в картинах.

Аналіз медіамережевої специфіки епістолярного дискурсу Василя Стуса. Епістолярна комунікація в СРСР у 1970-1980-ті як спосіб поширення альтернативних офіційних цінностей. Дослідження розмаїття мовних ігор у листах Василя Стуса до друзів і рідних.

Наслідки ототожнення понять екзегетики та герменевтики в сучасному академічному дискурсі, проблема їх методологічного та історико-філософського розмежування. Розуміння екзегетики та герменевтики як стратегій, що мають різні інтерпретаційні інтенції.

Дескрипція шляхів понятійного та методологічного визначення екзегетики та герменевтики, що дозволить уникати смислових неточностей та закріпить традицію вживання понять. Історико-філософський аналіз смислового навантаження інтерпретаційних стратегій.

Філософ Епіктет - легендарний мислитель давньоримського стоїцизму. Особливості визначення феномену свободи в раціоналістичному вченні філософів-стоїків. Праведне життя — одна з найвищих цінностей в аксіологічній парадигмі філософії цього вченого.

Огляд феномену совісті як антропологічного чинника, що реалізується як зустріч трьох значних мислителів у просторі роздумів про совість. Філософський простір, де відбувається дія совісті. Філософський дискурс як реалізація парадоксальної пасивності Я.

Генезис розуміння розуму, волі як провідних антропологічних основ права. Основні моделі поведінки (автономної, гетерономної, девіантної). Аналіз головних джерел права з точки зору взаємодії розумних, вольових засад у регулюванні правової поведінки людини.

Розгляд розуму як ключової властивості людини та засобу пізнання, на основі якого формується об’єктивна картина світу. Вивчення природи розуму шляхом осмислення його проявів. Окреслення шляхів подолання перманентної кризи, в якій перебуває сучасна людина.

Розум як ключова властивість людини та засіб пізнання, на основі якого формується об’єктивна картина світу та відбувається накопичення знань. Шанс відкрити нові горизонти власного існування. Добровільне переміщення людини у штучний світ власних вражень.

Аналіз розуму в персоналістичному вченні Ч.С. Бартніка як структури особи, що обумовлює процес пізнання, який бере початок в особі, виражає її, реалізує і співвідносить із дійсністю. Реальність дійсності як передумова способу пізнання, його прояву і суті.

Поняття "агностицизм", яке введено в 1869 році англійським природодослідником Томасом Гекслі. Елементи процесу пізнання: суб'єкт та об'єкт, чуттєве та раціональне. Показано, що практика є критерієм, мірилом перевірки істинності результатів пізнання.

Завдання неопатристики як теологічного православного руху. Зв’язок поняття християнської віри із релігійним досвідом. Значення віри як довіри до особистості, як впевненості у досвіді для існування етичних, соціальних відносин та існування науки, культури.

Трактування злочину доби Нового часу в контексті філософсько-правової доктрини такими відомими європейськими вченими як П. Гесеенді, Б. Спіноза, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтиск’є, Д. Юм, Ч. Бекаріа, а також російськими та українськими просвітителями.

Герменевтичний аналіз поняття дискурсу та його впливу на те, як розуміє оточуючий світ конкретна людина та культурна спільнота. Дослідження форм та механізмів впливу дискурсивних практик, до яких залучений інтерпретатор, на його розуміння світу.

Специфіка погляду на істину та правду М.М. Бахтіним у роботах "До філософії вчинку" та "Проблеми поетики Достоєвського". Вплив неокантіанства на ідеї філософа. Критика Бахтіним монологічного погляду на істину в межах "єдиної свідомості взагалі".

Розгляд нелінійності особистості в науковому дискурсі, як переходу науки від класичного до некласичного і постнекласичного етапів її розвитку. Аналіз розуміння нелінійної особистості як активного суб'єкта відношення "людина - суспільство - світ".

Дослідження суспільного ідеалу як ціннісного орієнтира у державотворчих процесах, що розглядається крізь призму поглядів видатного філософа ХІХ–ХХ століття П.І. Новгородцева. Поняття "суспільний ідеал" та наслідки його віддзеркалення у масовій свідомості.

Дослідження суспільного ідеалу як ціннісного орієнтира у державотворчих процесах, що розглядається крізь призму поглядів видатного філософа Новгородцева. Теоретичне осягнення поняття "суспільний ідеал" і наслідки його віддзеркалення у масовій свідомості.

Аналіз поглядів на поняття свободи у європейській філософії права (ХІV-ХVІІ ст.). Досліджено погляди провідних європейських філософів прав на розуміння категорії "свобода". Надана оцінка і запропоновано рішення шляхів реалізації ідеології лібералізму.

Філософський підхід до визначення принципів герменевтичності психоаналітичного процесу. Виокремлення психоаналітичної герменевтики поруч із психологічною, філологічною, юридичною, теологічною. Обґрунтування психоаналізу як герменевтичної практики.

Розробка базових положень концепції розуміння у здійсненні права і стратегії її побудови на основі герменевтики права. Удосконалення концепції здійснення права. Предмет і критерій розуміння у здійсненні права в цивільному та кримінальному судочинстві.

Поява ідеї розгляду хаосу як безладу та хаосу як впорядкованості в сучасному науковому дискурсі. Змістовно-смислова експлікація поняття "хаос". Систематизація уявлень про хаос як безлад у контексті дослідження його в до постнекласичній раціональності.

Аналіз поглядів на злочинність від доісторичного періоду до сьогодення. Визначення сутності догматичного, теологічного та наукового підходів фахівців у розумінні злочинності, окреслення їх конструктиву для практики запобігання кримінальних правопорушень.

Концептуалізація поняття "взаємодія". Основні підходи до осмислення концептів "дія" та "взаємодія" в соціологічному й суспільно-філософському дискурсах. Розуміння як процес продукування смислів, який конструює ті чи інші сенси для учасників взаємодії.

Аналіз філософсько-правових ідей епохи Відродження. Розкриття суті особистої свободи та відповідальності, повернення людини до естетичних ідеалів. Гармонізація суспільних і приватних інтересів. Суть індивідуалізму М. Монтеня, розум як критерій істини.

Анализ адаптационных механизмов сознания в формировании ферального и социального типов мышления. Особенности феномена нейропластичности мозга. Оценка роли адаптационных механизмов сознания в формировании ферального и социального типов мышления.

Философские аллегории в текстах Боэция, Дж. Вико и Д. Дидро. Идеи Ф. Шеллинга, Ф. Шлейермахера, А. Шопенгауэра и других мыслителей относительно использования аллегорий в философских текстах, их концептуальное значение для изложения философских взглядов.

Философия как наука об общих законах развития природы, общества и мышления. Ее направления: эпикуреизм, стоицизм, скептицизм и неоплатонизм. Идея генетического архэ в учениях Фалеса, Анаксимандра и Анаксимена. Роль античной философии в мировой культуре.

Исследование влияния антропоцентрических элементов системы гегелевской философии на гносеологические основания русского космизма. Взгляды российских философов на проблемы одухотворения человеком космоса в эпоху развитого индустриального общества.