Розгляд реалізації топонімів Рим і Київ у прислів’ях, приказках. Виявлення варіативних значень, які здатні формувати топоніми в контексті паремій. Конотативна роль топонімів як ключових семантико-структурних і смислових одиниць у структурі фразеологізмів.

Власна назва - топонім у складі різних за структурою ідеонімів (одно- та полікомпонентних) засвідчує роль як самостійного складника літературно-художнього тексту, так і органічно пов’язаного зі змістом, образною системою, мовно-стилістичними засобами.

Опис англійських топонімів у складі фразеологічних одиниць, які є компонентом смислової та структурної організації фразеологізмів. Положення, що постійно відтворювані в мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості.

Розглядається символіка топонімів, які є мотивувальною і дериваційною базою чисельних фразеологізмів в українській, російській, польській мовах і які подано у вигляді словникових статей. Показано ідіоми, фраземи й паремії з топонімічним компонентом.

Особливість закономірностей передачі топонімів іншою мовою і засвоєння їх іншомовним середовищем. Аналіз інтенсифікації відносин між англомовними та україномовними соціумами. Суть підвищеного інтересу до власних імен, що проникають в український говір.

Погляди вчених-ономастів на розвиток топоніміки в Україні. Топоніми — розділ ономастики, що потребує спеціального вивчення, впорядкування і ретельної охорони у зв’язку з тими функціями, які вони виконують у мові та відіграють в історії і суспільстві.

Дослідження лексичних одиниць з функцією найменування німецьких поселень на території Бессарабської області. Вивчення особливостей їх виникнення та розвитку під впливом лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Специфіка семантики слів-топонімів.

Дослідження лексичних одиниць з функцією найменування німецьких поселень на території Бессарабської області. Особливості їх виникнення та розвитку під впливом лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Специфіка структури та семантики слів-топонімів.

Сутнісні характеристики топонімічної лексики та принципи побудови її класифікації. Особливості опису топонімів в англомовних спеціалізованих словниках. Головні методи семантичної характеристики. Структура дефініцій, які застосовуються при семантизації.

Топоніми або географічні назви як важливі лінгвістичні джерела. Унікальна топонімічна система назв, що має українська земля, яка увібрала в себе мовні елементи величезної кількості народів, що мешкали у різні історичні часи. Слова іншомовного походження.

Історія становлення сучасної топонімії. Стандартизація перекладацьких стратегій та класифікації топонімів. Особливості перекладу назв населених пунктів, транскрипції або транслітерації географічних об’єктів. Поява антропотопонімів, розвиток картографії.

Розглянуто морфологічну структуру топонімічної лексики французької мови. Описано топоформант, як повторюваний у топонімічних утвореннях суфікс чи інший компонент композита. Виявлено демінутивні суфіксальні моделі, які входять до класу топонімів.

Комплексний аналіз топонімів на матеріалі історичних романів "Залишенець. Чорний ворон" та "Маруся" відомого українського письменника Василя Шкляра. Топонімічні розряди як основні сюжетно та композиційно важливі елементи дотримання правдивості оповіді.

Дослідження способів інструменталізації топосу давнини у моделі шкільної риторики єзуїтів. Аналіз прикладів цитування та коментування на рівні програмних текстів та шкільних робочих нотаток і записок. Зв'язок між теоретичними рекомендаціями та практикою.

Репрезентація Лондона в лексико-семантичному просторі оповідань А. Конан-Дойла про Шерлока Холмса. Суть образу британської столиці з позицій лінгвокультурології і семіотики з використанням базових термінів сучасних геопоетичних студій "топос" і "локус".

Різні потрактування, починаючи з античності, зміст риторичної категорії топосів. Існуючі класифікації та сфери їх застосування. Детально проаналізовані групи загальних місць: топоси, пов'язані з сутністю предмета промови; з обставинами виникнення.

Проблема концептуализации пространства с позиции "свой"/"чужой". Оппозиция "свой vs. чужой" как параметр вариативности языковой картины мира или коммуникативной модели оппозиционного дискурса. Проблемное поле категоризации своего и чужого в языке и речи.

Флоренция как родина современного итальянского языка, административный центр области Тоскана. Рассмотрение основных черт тосканского диалекта. Общая характеристика теории смешенного языка Дж. Триссино. Особенности литературного флорентийского языка.

Ошибки, допущенные иностранными студентами и преподавателями, которые участвовали в акции "Тотальный диктант". Варианты графического оформления одной и той же языковой единицы. Значимые ошибки, обусловленные нарушением перцептивно-моторной ориентации.

Обзор модели поэтической и лингвистической структуры точки зрения современного русского нарратива. Выявление влияния переводческих трансформаций на ее выражение. Вариативность в средствах лингвистического выражения. Определение их влияние на ТЗ нарратива.

Особенность выявления системы языковых средств формирования семантической структуры точки зрения. Анализ разработки дискретно-континуальной теоретической модели интерпретации нарративного текста на основе системообразующей категории текстовой сетки.

Критерії оцінювання фахового викладу щодо його комунікативних можливостей. Специфіка використання мовних засобів у спеціальних текстах. Аналіз особливості термінів та їх дефініцій, синонімів, паронімів, багатозначних слів як чинників точності викладу.

Логичность речи, коммуникативные качества, предполагающие умение оформлять выражаемое содержание. Точность как коммуникативное качество речи, которое предполагает соответствие ее смысловой стороны (плана содержания) отражаемой реальной действительности.

Теория амбивалентности юмора. Анализ категорий комического и трагического в философии искусства. Способы осуществления экзистенционального трагизма в древнерусской смеховой лингвокультуре. Скорбные и радостные мотивы в народных гуляньях восточных славян.

Выявление преемственных литературных связей, традиций и новаторства в философско-эстетических исканиях писателей второй половины ХХ - начала ХХI века в сопоставлении с классическим наследием Платонова. Определение характера этих художественных связей.

Подход М.В. Ломоносова, учитывающий лексико-грамматическую координацию главной и придаточной частей сложноподчиненного предложения. Типы временных конструкций. Сущность коммуникативно-структурного подхода С.Г. Ильенко к изучению синтаксических единиц.

Слова "Риторика", "Витийство" и их синонимы в памятниках письменности. Первая русская риторика, появление красноречия. Руководство по риторике М.В. Ломоносова. Слово о витийстве В.К. Тредиаковского. Первые курсы красноречия, современное состояние науки.

Изучение этикетов официального обращения развитого языка, в том числе азербайджанского и русского. Наиболее авторитетный источник, отражающий уровень традиций официального обращения у древних тюрков. Древнетюркские надписи, отражающие картину общества.

Рассмотрение обращений в романе К.Ф. Седых "Даурия", которые входят в тематическую группу неофициальных обращений. Общая характеристика основных лексических единиц, которые отражают традиции речевого этикета забайкальских казаков начала XX века.

Исследование понятия и основных направлений ораторского искусства - традиционного академического красноречия и риторику большевистского времени. Общие черты, заимствование некоторых свойств речи большевистскими ораторами у ораторов академической школы.